Забруднення атмосферного повітря атомобільним транспортом в м. Києві

Вступ

Актуальність проблеми. Головним джерелом забруднення атмосферного повiтря в м. Києвi (70%) є автомобiльний транспорт. Науковими дослідниками виявлено, що вiтчизнянi автомобiлi екологiчно “бруднiшi” вiд захiдних моделей. Втiм не є таємницею, багато iномарок, мають спрацьовані двигуни й тому сильно забруднюють повiтря. До цього часу в якості палива використовується переважно вкрай шкiдливий етильований бензин, складовою якого є свинець. Зазвичай, двигуни авто бувають погано вiдрегульованими, тому в їхнiх газових викидах мiститься значна кількість вуглекислого газу, сажi. Наприклад: пiдраховано, якби всi труби для викиду відпрацьованих газів автомобiлiв, котрi “бiгають” вулицями м. Києва, з'єднати в одну, то утворився б жахливий кратер дiаметром у 25 метрiв, з якого викидається близько 110 тис.тонн шкiдливих газiв на рiк.

Становище погiршується ще й тим, що автомобiльнi викиди концентруються в приземному шарi повiтря, а саме, в зонi дихання людини. Для нормальної життєдiяльностi організмам необхiдне чисте повiтря. У містах, де забруднення атмосферного повітря досить суттєве, помітно знижується його прозорість. Відомо, вміст атмосферного повiтря складають: N₂ - 78,1%; О₂ - 20,9%; Аr - 0,95%; СО₂ - 0,032%. Антропотоксини - газоподібні речовини, які є продуктами життєдіяльності людини. Однією із сприятливих умов їх утворення вважають наявність диоксиду карбону. Перевищення кількості вуглекислого газу нормативних значень спричиняє їх надмірне формування. Тому вуглекислий газ є відносним показником ступеня чистоти повітря, де перебуває людина. Вміст вуглекислого газу в атмосфері впливає на інтенсивність та спектр сонячної радіації, яка досягає поверхні землі. Збільшення його кількості створює “парниковий ефект”, зумовлює потепління клімату. З цим пов'язують також поширення онкологічних захворювань.

Таким чином, розвиток цивілізації супроводжується значними змінами стану навколишнього природного середовища. Зокрема одним із чинників, що негативно впливають на якість повітряного середовища справедливо вважають автомобільний транспорт. У цьому ракурсі варто розглядати проблему використання (можливо заміни) палива, мастил, інших матеріалів, здійснювати пошукові роботи конструкторського напряму, удосконалення системи управління авто тощо. Важливо, що всі пошукові роботи мають обов'язково ґрунтуватися на екологічній основі.

Проблему забруднення атмосферного повітря досліджували науковці: Берлянд М.Е., Тищенко Н.Ф., Стольберг Ф.В.

Попри значну кількість досліджень тема є актуальною і своєчасною, адже проблема транспорту та його впливу на довкілля і здоров'я людини посідає важливе місце в сучасній екологічній політиці всіх рівнів.

Об'єкт дослідження: процес визначення якості повітряного середовища в межах м. Києва.

Предмет дослідження: автомобільний транспорт як фактор забруднення атмосферного повітря.

Мета дослідження: дослідження стану атмосферного повітря, можливих змін його складу, під дією викидів автотранспорту та на основі цих даних розрахунки збитків заподіяних державі в результаті забруднення повітряного басейну.

Гіпотеза дослідження : результат визначення стану атмосферного повітря і дослідження зміни його складу під дією викидів автотранспорту дозволить встановити економічні збитки від забруднення атмосферного повітя в межах м. Києва та розробити рекомендації щодо поліпшення якості досліджуваного об'єкту природного середовища.

Завдання дослідження:

1. Здійснити розвідку й опрацювати матеріал щодо наукових основ проблеми впливу автомобільного транспорту на стан атмосферного повітря.

2. Проаналізувати методологічну базу дослідження стану повітря.

3. Здійснити експериментальні дослідження стану атмосферного повітря в межах м. Києва, за допомогою ліхеноіндикації та шляхом визначення показника інтенсивності руху автотранспортом.

4. Розрахувати економічні показники збитків від забруднення атмосферного повітря автотранспортом.

5. Проаналізувати отримані дані і зробити висновки щодо впливу автотранспорту на повітряне середовище.

Робота апробована на III Всеукраїнській науково-прктичній конференції “Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку України”, (13-14 грудня 2007 року, м. Запоріжжя ).

Структурно робота включає: вступ, 5 розділів, висновки, список використаних джерел, додатки. Кількість сторінок складає 97, з них 81 ст. основного тексту. Оформлення включає 6 таблиць.

Розділ 1. Вплив автомобільного транспорту на стан атмосферного повітря як наукова проблема

1.1.Загальна характеристика складу атмосферного повітря

У життєдiяльностi людини повiтря є одним з головних продуктів споживання, і основною умовою iснування. Адже без їжi вона може обходитись 5 тижнiв,без води 5 днiв, а без повітря - 5хвилин. О крiм того, нормальна життєдiяльнiсть людини потребує повiтря вiдповiдної чистоти, а вiдхилення вiд норми, забруднення негативно впливають на організм . Тому охорона атмосферного повiтря є важливою складовою проблеми оздоровлення зовнiшнього середовища загалом.

Повiтряна оболонка Землi формує атмосферу радiусом до 20000м. Атмосферне повiтря утворене з рiзних газiв : 78,08 % азоту; 20,95 % кисню; 0,93 % аргону; 0,03 % вуглекислого газу; 0,01 % неону; гелію; метану; радону та ін. Усi вони по-своєму важливi для людини, бiосфери, формування клiмату (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основний склад сухого чистого повітря в приземному

Газ	Молекулярна маса	Відносний вміст у сухому повітрі,%	Загальний вміст у атмосфері Землі, т
		за обсягом	за масою
Кисень(О2)	32.0	20.95	23.14	1.2х105
Вуглекислий газ (СО2)	44,01	0.033	0.05	2.6х1012
Азот(N2 )	38.02	78.08	75.53	4.0х1015
Гелій( Не )	4.0	0.0005	0.00007	3.9х109
Криптон(Kr )	16.05	0.00015	0.00008	4.4х109
N2O	44.02	0.00005	0.00008	4.2х109
Водень(О2 )	2.02	0.00005	0.000003	1.6х108
Озон(О3)	48.0	0.00004	0.00007	3.7х109

З таблиці 1.1. видно склад атмосферного повітря включає такі компоненти: кисень(О₂), вуглекислий газ (СО₂), азот (N₂ ), гелій( Не), криптон(Kr ), N₂O, водень(О₂ ), озон(О₃) [49 ,51 ].

Життя на Землi неможливе без кисню. Вiн є продуктом життєдiяльностi зелених рослин, якi видiляють його, споживаючи й розщеплюючи воду та вуглекислий газ при фотосинтезi. Усi iншi живi iстоти тiльки споживають кисень. Вуглекислий газ надходить в атмосферу в результатi дихання живих iстот, спалювання палива, гниття та розкладання органiчних речовин.

У зв'язку з бурхливим розвитком промисловостi й спалюванням великих обсягiв палива темпи використания запасiв кисню та накопичення вуглекислого газу в атмосферi рiзко збiльшились. Унаслiдок цього порушився кругообiг вуглецю в природi, що спричинило екологiчну кризу - рiзке погiршення умов iснування людини, зумовлене антропогенною дiєю на навколишне середовище.Саме автомобільний транспорт, в результатi якого в повiтря викидасться велика кiлькiсть оксидiв вуглецю, промислових газiв, є основним джерелом забруднення повiтря, що завдає великої шкоди природному середовищу i людям.

Забруднення атмосферного повiтря-внесення в атмосферу або виникнення в нiй нових, нехарактерних для неї фiзичних,хімiчних, бiологiчних речовин та перевищення природного рiвня концентрацiй речовин, якi є складовими повiтря.

Забруднення атмосфери стало глобальною проблемою, особливо гострою у розвинутих країнах. Збитки, завданi людству забрудненням атмосферного повiтря, дуже великi й постiйно зростають. Усе це актуалiзує необхiднiсть нарощування зусиль, спрямованих на охорону повiтряного басейну [51].

Як свiдчать дослiдження, запаси повiтря на Землi практично безмежнi, вони є невичерпним ресурсом. Однак господарська, передусiм промислова, дiяльнiсть людини шкiдливо впливає на атмосферу, змiнює склад забруднення атмосферного повiтря спричинене процесами i явищами, що вiдбуваються у природi, та промислово-побутовою дiяльністю людини (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2

Маса забруднюючих речовин (т/рік),які викидаються в атмосферу

Речовина	Природні надходження	Антропогенні викиди
Оксид вуглецю(СО )	_	3.5х108
Діоксид сірки(SO2)	1.4х108	1.45х108
Оксиди азоту(NOx )	1.4х109	(1.5-2.0)х107
Аерозолі(тверді частинки)	(7.7-22.0)х1010	(9.6-26.0)х107
Озон( О3)	2.0х109	_
Свинець(Pb)	_	2.0х106
Діоксид вуглецю(СО2 )	0.1х1013	0.18х1011
Сірководень(H2S)	1.9х107	0.36х107

З таблиці 1.2. видно, що серед антропогенних викидів переважають : СО, SO₂ , Pb, СО₂ , H₂S [49 ].

1.2. Автомобiльний транспорт - як джерело забруднення довкiлля

Спалювання палива. З метою одержання енергiї використовують природний газ, попутний газ, скраплений газ, мазут, вугiлля, торф, деревина, деякi газовi промисловi вiдходи.

Основною складовою частиною палива є органiчна речовина. Органiчна речовина складається з елементiв: С, Н ,О , Крiм того у складi палива, у залежностi вiд його природи, є сiрка, азот, оксиди i сульфiди деяких металiв.

При горiннi палива вiдбувається окиснення сполук Гiдрогену i Карбону з видiленням енергiї:

С +0₂>СО_{2 ?}Н= -395 кДж?моль;

Н₂ + 1/20₂ >Н₂0 ?Н= -287 кДж/моль.

При недостачi кисню протiкають реакцiї:

2С + 0₂ >2С0 ?Н= -111 кДж?моль;

С + СО₂ > 2С0 ?Н= 172 кДж/моль.

При неповному згораннi кiлькiсть тепла, що видiляється, эменшується.

Домiшки, що можуть бути в паливi при окисненi утворюють:

S+ 0₂ >S0₂

S0₂ -- молекула стiйка, але частково проходить реакцiя:

S0₂ + 0₂ -- 2SО₃

В умовах високих температур молекули дiоксигену дисоцiюють:

0₂>0+0

тодi:

N₂ +0 > NО + N;

N+ 0₂ >NО +0;

2N0 + 0₂> NО₂

Органiчнi сполуки й у першу чергу вуглеводнi, при високотемпературному окисненнi утворюють альдегiди, карбоновi кислоти, меркаптани.

Утворення твердих часточок (диму) залежить вiд складу палива й повноти эгоряння, їх склад може бути самий рiзноманiтний: пил незгорiлого палива, попiл, силiкати, плюмбум хлорид, цинк оксид та iншi [79].

Найбiльша кiлькiсть викидiв у атмосферу при спалюваннi палива припадає на карбон дiоксид, рiвень концентрації якого в атмосферi невпинно зростає. 3 1860 до 1960 рiк вмiст СО₂ в атмосферi зрiс вiд 0,027 до 0,032%; з 1960 до 1970 -- 0,033%, сьогоднi становить -- 0,034%. В атмосферi Землi знаходиться 2,5.1012 т карбон дiоксиду. На Землi щорiчно спалюється бiля 2 млрд. т вугiлля, бiля 1 млрд. т нафти та газу, при цьому в атмосферу викидається 500 млн. т карбон дiоксиду, 120 млн. т попелу, 60 млн. т сульфур дiоксиду.

При спалюваннi палива щорiчно витрачається 23% кисню, що утворюється при фотосинтезi.

Таким чином, газовi викиди при згоряннi палива включають:

карбон дiоксид, карбон оксид, нiтроген оксиди (N0, NО₂), сульфур оксиди (S0₂ , S0), вуглеводнi (СН₄, CH₂=CH₂, СН?СН), альдегiди, карбоновi кислоти, меркаптани, водяну пару, твердi часточки (попiл, незгорiле паливо) та iн.

З твердими часточками газовії фази в атмосферу попадають i радiоактивнi компоненти, що можуть бути в складi палива. За пiдрахунками при спалюваннi вугiлля в навколишнє середовище викидається радiоактивних компонентiв бiльше, нiж в атомнiй енергетицi при безаварiйнiй роботi. За кiлькiсними показниками тепловi електростанцiї є значними забруднювачами атмосфери (наприклад, по S0₂ - 53%) [79].

Транспорт. Для забезпечення життєдiяльностi людство широко використовує транспорт. Бiля 70% пасажирських i вантажних перевезень приходиться на дорожний транспорт. Транспортний сектор використовує рiзнi види палива:

автомобiльне паливо -- 57%;

дизельне паливо -- 22%;

авiацiйне паливо -- 12%;

котельне паливо -- 7%;

iншi види палива --2%.

З вiдпрацьованими газами двигунiв та турбiн в атмосферу надходить до 200 рiзноманiтних речовин.

Усi газовi викиди в атмосферу вiд транспортних засобiв можна роздiлити на шiсть груп за їх небезпекою для людини.

Перша група динiтроген, дiоксиген, дигiдроген, карбон дiоксид, водяна пара.

Друга група -- карбон оксид.

Третя -- нiтроген оксиди (N₂О, NО, NО₂).

Четверта -- вуглеводнi (етен, етин, метан, пропан, толуен, бензпiрен i т.д.).

П'ята -- альдегiди (метаналь, етаналь, бутаналь i т.д.)

Шоста група -- сажа, оксиди металiв, сполуки плюмбуму.

Кiлькiсть викидiв зростає, так як зростає споживання палива (таблиця 1.З). За рiк легковий автомобiль забирає з атмосфери 4350 кг дiоксигену i викидає 3250 кг СО₂, 530 кг СО, 90-150 кг незгорiлих вуглеводнiв, 40 кг нiтроген оксидiв, 1 кг свинцю. Вантажний автомобiль викидає в атмосферу близько 600 кг СО на тону спаленого пального. Інтенсивнiсть викидiв тепловоза прирiвнюється до iнтенсивностi газових викидiв 15-20 вантажних чи 40-60 легкових автомобiлiв.

Таблиця 1.3

Споживання пального на Українi по роках

Паливо Роки	1994	1995	1996
Автомобільний бензин, тис.т	3608,0	3974,2	4192,6
Дизельне пальне, тис. т	6393,6	8201,4	8248,6
Керосин, тис. т	201,9	232,0	275,3
Природний газ, млрд. м3	80,0	78,3	83,6

З таблиці 1.3. видно , що кількість викидів зростає , так як зростає споживання пального.

Один лiтак ТУ-154 при злетi й посадцi викидас в атмосферу в 100 раз бiльше шкiдливих речовин нiж автомобiль. У результатi роботи двигунiв тiльки одного авiалайнера, що здiйснює полiт з Європи в Америку, викидається в атмосферу бiльше 76 т продуктiв згоряння вуглеводневого палива (СО₂, СО, SО₂, NО, РЬВг₂ та iн.), а також значна кiлькiсть твердих часточок (сажа, вуглеводнi, сульфати).

Таблиця 1.4

Питомі викиди речовин двигунами транспорту (г на кг пального)

Шкідливі речовини	Бензиновий двигун	Дизельний двигун
CO	37.8	20.8
NOx	21,0	41,0
Свинець	0,5	____
Тверді часточки	1,5	7,6
SOx	1.5	5,6
Альдегіди	0,93	0,78

З таблиці 1.4. видно , що питомі викиди шкідливих речовин двигунами транспорту найбільші у дизельних двигунів.

Вихлопнi гази транспорту вмiщують цiлий ряд вуглеводнiв, крім того, у двигунi утворюються канцерогеннi циклiчнi вуглеводні та їх похiднi. Газовi викиди транспорту в атмосферi зазнають впливу сонячного свiтла, що приводить до фотохiмiчних реакцiй, у результатi яких утворюсться NО₂, 0_з, пероксиди, 3,4-бензпiрен (С₂₂Н₁₄) та iншi сполуки.

Крiм газового викиду, через викиднi труби (так званий -- органiзований вихiд), на транспортi є витрати пального через негерметичнiсть системи: паливний бак -- цилiндр двигуна. У результатi випаровування з мiсць пропускiв, паливо поступає в атмосферу [79].

1.3.Характеристика складників - забруднювачів довкілля під час роботи двигунів автомобілів

Джерелами викидiв шкiдливих речовин автомобiльних двигунiв внутрiшнього згоряння є:

а) вiдпрацьованi гази;

б) картернi гази;

в) випаровування з системи живлення.

Процентний розподiл шкiдливих викидiв мiж трьома джерелами забруднення такий:

	CO	CmHn	NOx
Відпрацьовані гази	100	55	100
Картерні гази	___	25	___
Випаровування палива	___	20	___

Основнi джерела випаровування палива -- паливний бак карбюратор. Вони стосуються бiльше бензинових двигунiв, дизельне паливо має меншу здатнiсть випаровуватися, і паливна система дизеля бiльш герметична [71].

Картернi гази -- утворюються в результатi прориву газiв крiзь нещiльності цилiндро-поршевої( групи з камери згорання в картер. Тут вони змiшуються з парами олив i палива, яке змивається зi стiнок цiлiндру. Треба відмiтити, що картернi гази дизеля разiв у 10 менше токсичнi за картернi гази бензинових двигунiв.

Сучаснi автомобiлi мають переважно замкнуту систему вентиляцiї картеру, яка практично унеможливлює викиди шкдливих речовин у атмосферу. Вони також надходять у цилiндри двигунiв i там згорають. Картернi гази i випаровування складаються, в основному, з вуглеводнiв.

Отже, основну небезпеку щодо забруднення довкiлля i зокрема атмосферного повтря мають вiдпрацьовані гази. У вiдпрацьованi гази входить бльше 1000 рiзних шкiдливих речовин, якi чинять негативний вплив на людину і довкiлля, 200 з них розпiзнано. Основними серед них є: оксид вуглецю (СО), вуглеводнi (загальна формула альдегiди (загальна формула RСНО), канцерогеннi речовини, до яких належать складнi ароматичнi вуглеводнi полiциклічної будови (основний елемент -- найтоксичніший i якого найбiльше, бенз(?)пірен -- С₂₀Н₁₂), оксиди азоту (загальна формула NО), сполуки сiрки (основна сполука -- двооксид сiрки S0₂), тверді частинки (в основному сажа, що складається з вуглецю -- С), сполуки свинцю(PbO₄).

Таблиця 1.5

Граничний вміст основних шкідливих речовин у ВГ бензинових двигунів і дизелів

Назва речовини	Бензинові	Дизельні
Оксид вуглецю(CO),%	10	0,3
Вуглеводні (CmHn),%	2	0,5
Оксиди азоту(NOx),%	0,6	0,2
Альдегіди (RCHO),%	0,2	0,05
Двооксид сірки(SO2),мг?м3	0,003	0,015
Сажа (С),мг?м3	100	2000
Сполука свинцю(PbO4),мг?м3	60	__
Канцерогени (бенз(?)пірен),мг?м3	25	10

З таблиці 1.5. видно, що граничний вміст шкідливих речовин для бензинових двигунів і дизелів суттєво відрізняється один від одного [15].

1.4 Характеристика впливу викидів автотранспорту на здоров'я людини

Результати антропогенного впливу на природу поставили людство на грань екологiчної кризи i самознишення. Поширилися небезлечнi за розмiрами влливу на природу i людину процеси, шо забруднюють акваторiю Свiтового океану, прiсних водоймищ, повiтря, грунт, призводять до спустошення ранiше родючих земель, катастрофiчно знищують лiсовi масиви i т. iн. Несприятливi екологiчнi умови перетворились на постiйний елемент життєдіяльності людства, що мають суттєвий вплив на рiзнi сфери людської дiяльностi: економiку i полiтику, моральний i психiчний стан та здоров'я людини. За даними ВОЗ, понад 80 % усiх захворювань людини пов'язано з тими чи iншими аспектами екологiчного порушення в бiосферi [48].

Зупинимося на основних несприятливих екологiчних процесах, зумовлених антропогенним впливом на природу i його дiєю на здоров'я людини.

Життя людини без використання кисню з атмосфери неможливе. Зменшення вмiсту кисню в повiтрi спричинює кисневий голод, який супроводжується запамороченням, болем в областi потилицi, зниженням гостроти зору, нудотою. Зменшенням вмiсту кисню до 8 % веде до падiння температури тiла, анурiї, зневоднення i смертi.

Іонiзоване повiтря має лiкувальнi властивостi. Природно iонiзоване повiтря є в горах, поблизу водоспадiв, серед буйної зеленi, в зонi морського прибою, поблизу гейзерiв i т. л. Невелика концентрацiя негативних iонiв пiдвищує працездатнiсть, знижує кисневу нестачу, має лiкувальну дiю при рядi захворювань [60].

Дiоксид вуглецю, що є кiнцевим продуктом окислення вуглецю, у концентрацiях 1--2 % не впливає негативно на органiзм людини. При збiльшеннi концентрацiї понад З % призводить до прискорення дихання, головного болю, шуму у вухах, пiдвищення артерiального тиску, серцебиття. Подальше пiдвищення концентрацій призводить до смертi. Важливу роль у життi людини i природи вiдiграє озон (О₃), який має сильнi окислювальнi властивостi. Озоновий екран Землi затримує згубне для всього живого короткохвильове випромiнювання Сонця.

В останнi роки зменшення озонового шару Землi i виникнення «озонових дiрок» пов'язують з дiєю фреонiв, що входять до складу антропогенних аерозолей.

Гранично допустимий вмiст озону в повiтрi 0,000 1 мг/л. У великих концентрацiях вiн викликає подразнення слизових оболонок верхнiх дихальних шляхiв, головний бiль, стомлюванiсть, слабкiсть, пiдвищення потовидiлення, а в концентрацiї 0,02 мг/л може розвинутися пневмонiя. Iснуючi джерела природного забруднення атмосфери прийнято дiлити за походженням на бiогеннi та абiогеннi. До перших вiдносяться гази i твердi частинки, якi потрапляють в атмосферу при розкладi органiчних речовин, а також внаслiдок життєдiяльностi живих органiзмiв. Забруднювачi абiогенного походження -- гази i пил, що надходять у повiтря при вулканiчнiй дiяльностi, з гейзерiв i гарячих джерел, внаслiдок пилових бур.

Найбiльшу небезпеку для життя людини й живої природи мають забруднювачi повiтря штучного (техногенного) походження. Внаслiдок дiяльностi людини в атмосферу щорiчно надходять понад 1500 млн. т дiоксиду сiрки, 200 млн т оксиду вуглецю, понад 40 млн т вуглеводiв i 20 млн т оксиду азоту. Цi гази змiшуються з газами атмосфери, частинками пилу, найменшими краплинками рiдини й утворюють аерозолi (тумани i дим), що стали вiзитними картками промислових мiст i селищ [60].

Понад 20 млрд. т дiоксиду вуглецю викидається в атмосферу вiд згоряння рiзних видiв палива, що спалюються людиною. Його вмiст в атмосферi в останнє десятирiччя невпинно збiльшується. Дiоксид вуглецю не тiльки токсично дiє на органiзм людини, а викликає ще й глобальне потеплiння в бiосферi, яке зумовлено так званим «парниковим ефектом» i веде до змiни клiмату з непередбаченими наслiдками для всьогo живого.

При спалюваннi палива атмосфера насичу'ться ще одним продуктом неповного згоряння -- оксидом вуглецю, гранично допустимi концентрацiї якого в атмосферi не повиннi перевищувати 0,03 мг/л. Ця сполука хiмiчно бiльш активна до гемоглобiну кровi нiж кисень. Вона витiсняє кисень i не дає можливостi нормально функцiонувати дихальним ферментам. В органiзмi людини замiсть оксигемоглобiну утворюєтъся карбоксигемоглобiн.

У повiтрi можугь також знаходитись рiзнi вуглеводи, частина яких має токсичнi й канцерогеннi для органiзму властивостi.

Господарська дiяльнiсть людини суттєво впливає на кругообiг речовин у природi (особливо азоту). При спалюваннi вугiлля, нафти, торфу, деревини та iнших речовин вiдбувається збагаченням бiосфери азотом. Надходячи в атмосферу, оксиди азоту взаемодiють з парами води й утворюють кислотнi сполуки, якi випадають на поверхню землi у виглядi кислотних дощiв, згубних для всього живого.

Таблиця 1.6

Вплив вихлопних газiв автомобiлiв на здоров'я людини (за Х.Ф. Френчем, 1992 рiк)

Шкідливі речовини	Наслідки дії на організм людини
Окис свинцю	Шкодить адсорбуванню кисню кров'ю.Послаблює розумові здібності,сповільнює рефлекси,викликає сонливість,може бути причиною втрати свідомості
Свинець	Впливає на кровоносну,нервову та сечо-статеву систему,викликає,зниження розумових здібностей у дітей,відкладається у кістках
Окисли азоту	Можуть підвищувати сприятливість організму до вірусних захворювань,подразнювати легені,викликати бронхіт і пневмонію
Озон	Подразнює слизову оболонку органів дихання,викликає кашель,порушує роботу легенів,знижує опір до простудних захворювань; може загострювати хронічні захворювання серця, а також викликати астму, бронхіт
Токсичні викиди(важкі метали)	Сприяють виникненню новоутворень,порушенню статевої системи і розвитку дефектів у немовлят

З таблиці 1.6. видно що свинець надзвичайно токсичний для здоров'я людини [48].

Розділ 2. Методологічні аспекти дослідження стану повітря м. Києва різними методами

2.1. Дослідження стану атмосферного повітря за допомогою ліхеноіндикації

2.1.1.Характеристика методу ліхеноіндикації

Рослинний покрив дослiджуваних територiй пiдпадає пiд вплив промислових забруднень пiдприємств мiста. Найбільш активними забруднювачами є сiрчистий ангiдрид та двоокис азоту. Тому з метою вивчення антропогенного впливу на лiхенофлору проводяться лiхеноiндикацiйнi дослiдження. Обробка лiхенологiчного матерiалу здiйснюється за загальноприйнятою методикою. Ступiнь чутливостi лишайникiв до забруднення визначали за Х.Х.Трассом (1985):

* 1 - сильно чутливi;

* 2-слабочутливi;

* 3--стiйкi;

* 4--толерантнi.

Використовується метод розрахунку екологiчних iндексiв. Вiн є найбiльш iнформативним серед лiхеноiндикацiйних методiв, якi вiдображають стан угруповань епiфiтних лишайникiв. Iндекс Чистоти Повiтря (1.Ч.П. -- I.А.Р.) де Слувера та Леблана обчислюється за формулою:

n

І.Ч.П.=? ^Qi?fi , де

і=1 10

*Qi -- екологiчний iндекс певного виду, або iндекс токсифобності (кiлькiсть видiв, що зростають поряд iз даним видом на всiх дiлянках однакового ступеня забруднення мiсцезростання);

*fi - п'ятибальний комбiнований показник покриття -- трапляння.

Чим бiльше Qi, тим вище токсифобнiсть даного виду; чим вищий показник I.Ч.П., тим чистiше повiтря зони. На пiдставi розрахованих iндексiв виду були розрахованi iндекси для кожної з чотирьох зон забруднення. I.Ч.П.n=Q?f1/10 - iндекс виду, де

Q=k ? n, де

* k- кiлькiсть сусiдiв виду;

* n - число квадратiв з видом у транссектi;

* fi- проективне покриття по 5-и бальнiй шкалi:

7 1 (1-20%);

7 2 (20 - 40%);

7 3 (400-60%);

74 (60 - 80%);

7 5 (80-100%).

І.Ч.П.1 -- iндекс виду у зонi сильного забруднення

I.Ч.П.2 -- iндекс виду у зон середнього забруднення

I.Ч.П.3 -- iндекс виду у зонi слабкого забруднення

I.Ч.П.4 -- iндекс виду у незабрудненiй зонi [54].

Лiхеноiндикацiйне картування. Карту певної мiсцевостi дiлять на квадрати (м). Збiр матерiалу проводиться маршрутним методом на пробних дiлянках, розташованих у рiзних районах дослiджуваної територii. У кожному квадратi обстежуються всi види добре освiтлених, окремо зростаючих дерев листяних порiд (по 10 екз. кожного виду) у вуличних насадженнях, парках i скверах, зелених насадженнях поблизу промислових пiдприємств, а також у залiсених масивах околиць мiста. Лишайники описувались на висотi 1,5 - 2,0 м вiд поверхнi грунту, а також при основi дерев (форофiтiв) з родiв тополя, клен, верба, ясен, береза, робінiя (бiла акацiя) та iн. Всього обстежують близько 1000 дерев на кожнi 100 км².

Епiфiти трапляються здебiльшого на корi рiзних видiв тополь у виглядi окремих, часто пригнiчених, сланей. Вiдмiчено, що в парках, розташованих поблизу промислових пiдприємств мiста, кiлькiсть лишайникiв эменшується поступово збiльшується в бiльш вiддалених.

У псамофiтних угрупованнях значне проективне покриття утворюють кущистi лишайники з родiв кладонiя, бiатора, неофусцелiя, цетрарiя. Останнi два види є рiдкiсними i занесенi до Червоної книги України (неофусцелiя темнобура, цетрарiя степова).

Згідно розподiлу епiфiтних видiв лишайникв на чотири групи вiдповiдно їх чутливостi до полютантiв:

- До групи видiв, що є найчутливiшими до атмосферного забруднення вiднесенi такi кущистi види як евернiя сливова, рамалiна ясенева, анаптiхiя вiйкова, листуватi види: пармелiя дубова та блюдчата. Усi цi види найчастiше бувають зiбранi на корi тополi, осики.

- До групи сильно- та середньо-чутливих лишайникiв вiднесенi види: гiпогімнiя здута, пармелiя борозентаста, фiсцiя зiрчаста, якi були зiбранi на корi дуба, тополi, осики. На вiдмiну вiд попередньої групи видiв, лишайники другої групи зустрiчаються дещо ширше i зростають у рiзних районах.

- Третю групу складають стiйкi до атмосферних забруднень види (леканора грабова, ксанторiя багатоплiдна). Види цiєї групи зустрiчаються в багатьох районах на корi тополi, ясена, клена, осики, робiнiї.

- Четверту групу складають токситолерантнi накипнi види - iндикатори кислого забруднення середовища -- сколiцiоспорум зелений, леканора Хагена та порохниста та обмежена кiлькiсть листуватих лишайникiв фiсцiя луската та зелена, ксанторiя настiнна [64].

На пiдставi зiбраного матерiалу можливо пiдрахувати iндекс чистоти повiтря для обстежених квадратiв i видiлити на картi чотири iзотоксичнi зони:

1. Перша зона -- дуже забруднена. Кiлькiсть видiв епiфiтiв на форофiтах вуличних насаджень цiєї зони коливається вiд О до 4. В цiй зонi зустрiчається найменш обмежена кiлькiсть токситолерантних накипних видiв сколiцiоспорум зелений, леканора Хагена та порохниста з проективним покриттям 1-3%, та поодинокi таломи листуватих видiв та обмежена кiлькiсть листуватих лишайникiв фiсцiя луската та зелена, ксанторiя настiнна. Зустрiчаються плями некрозiв, якi складають до 10% проективного покриття.

Можливими є викиди в атмосферу сiрчистого ангiдриду, двоокису азоту окису вуглецю, S0₂ та iн. полютантiв; викидається бiльш 80 найменувань забруднюючих речовин. Тут виявлено поодинокi iзольованi таломи токситолерантних накипних та листуватих лишайникiв.

2. Друга зона -- середньо забруднена. Взагалi, в середньо-забрудненiй зонi, поблизу пiдприємств лишайники створюють незначне проективне покриття, таломи мають пригнiчений вигляд. Зустрiчаються некрози, якi мають проективне покриття 5-10%.

3. Третя зона -- слабозабруднена. Ця зона розташована у мiсцях досить провiтрюваних та вiддалених вiд промислових пiдприємств. Це головним чином парки, сквери та зеленi насадження житлових масивiв. Кiлькiсть епiфiтiв коливасться вiд 6 до 11. Крiм названих вище видiв, тут зустрiчаються також дуже та середньо чутливi листуватi види пармелiя борозенчата, фiсцiя зiрчаста, зелена, луската, гiпогiмнiя здута, евернiя сливова. Загальне проективне покриття видiв з роду фiсцiя можуть складати 5-10%. Зустрiчаються досить великi плями некрозiв.

4. Четверта зона -- незабруднена. Це лiсовi насадження, дiлянки заплавних лiсових масивiв. Кiлькiсть видiв епiфiтiв в цiй зонi набагато бiльша нiж в сусiднiх зонах - вiд 15 до 35 видiв. Ця зона вiдрiзняється високою видовою насиченiстю та значним проективним покриттям (вiд 20% до 80%). Можна зустрiти найбiльш чутливi до забруднення кущистi види: евернiя сливова (покриття 1%-3%), рамалiна ясенева (поодинокi таломи), анаптiхiя вiйкова; листуватi види: пармелiя дубова (поодинокi таломи), пармелiя блюдчата (покрипя до 10%).

Лишайники вивчалися на заповiдних об'єктах, якi репрезентують заплавнi лiси - тополевi, вербові, рiдше дiброви, масиви широколистяних лiсiв (кленово-липово-дубових) в балках, а також територiї iз вiдслоненнями гранодiоритiв та парки [54, 64 ].

2.1.2. Характеристика показників стану повітряного басейну

Лишайники -- однi з найдавнiших за походженням органiзмів, якi на вiдмiну вiд iнших, мають комплексну будову, тобто складаються iз клiтин водоростей i гриба, якi пов'язанi спiльним обміном речовин i енергiї, особливою зовнiшньою i внутрiшньою структурою, повiльним ростом ( вiд 0, 001 мо 2-3 мм на рiк), довготривалим життєвим циклом (до декiлькох сотен i тисяч рокiв). Лишайники поширенi в рiзних рослинно-клiматичних зонах, невибагливi до умов зростання, i в залежностi вiд субстрата, на якому оселюються, подiляються на екологчнi групи:

- епiфiтнi (на корi дерев),

- епiгейнi (на грунтi),

- епiлiтнi (на камiннях).

Вони витримують тривалу посуху, низькi i високi температури, проте є досить чутливим до забруднення повiтря та рекреацiйних змiн, що пов'язано з особливостями їх будови та фiзiологiчно-бiохiмiчними процесами. Останнiм часом лишайники все ширше використовуються як бiоiндикатори змiн навколишнього середовища. Лiхеноiндикацiя є одним iз напрямкiв методу фiтоiндикацiї, який є iнформативним та ефективним для оцiнки стану природних та техногенних зон навколо промислових центрiв. Поряд з цим, в останнє десятилiття питанням охорони лишайникiв як однiєї iз багаточисельних ланок бiорiзноманiття та невiд'ємних компонентiв екосистем придiляється значна увага. Проте, данi про стан эбереження рiзноманiття лишайникiв висвiтленi в лiтературi найповнiше для системи заповiдних територiй загальнодержавного рiвня, насамперед, заповiдникiв та нацiональних паркiв, а на регiональному рiвнi з'ясованi лише частково [54].

Лишайники по вiдношенню до забруднення подiляються на стiйкi, середньо чутливi i чутливi види. Найбiльш токсичними сполуками для них є двоокис сiрки (S0₂), сполуки фтору (особливо НF), оксиди азоту, сiрководень, амiак, оксид вуглецю (СО), пари бензину. Усi вказанi сполуки є в рiзній мiрi токсичними для лишайникiв, вони впливають на процеси фотосинтезу, в деяких випадках, призводять до загибелi лишайникiв. Крiм того, в умовах антропогенного тиску дiя їх посилюється, що з комплексним впливом забруднювачiв на лишайники.

Вперше лiхеноiндикацiйне картування було проведено в Естонiї. Для України подiбнi дослiдження на основi синтетичних показникiв було здiйснено в мiстах Львiв, Iвано-Франковськ, Тернопiль, Луцьк, Рiвне.

2.1.3. Оцінювання забрудненості повітря вуглекислим газом за допомогою ліхеноіндикації

Лишайники -- симбiотичнi органiзми, що утворюють талом (вегетативне тiло водоростей, грибiв. лишайникiв тощо, яке не диференцiйоване на органи (стебло, лист, корiнь) i не має справжнiх тканин) та складаються з гриба i одноклiтинних водоростей [10, 12 ].

Лишайники поширенi по всiй земнiй кулi i чугливi до забруднення атмосферного повiтря речовинами, якi збiльшують кислотнiсть середовища (SО₂,NО₂, НF, НСI), тодi як важкi метали i радiонуклiди, що накопичуються на їх поверхнi, для них практично нешкiдливі. Завдяки цiй властивостi, а також тому, що їх вибагливiсть до чистоти повiтря зростає в ряду “накипнi -- листуватi -- кущистi”, лишайники часто використовуються для бiоiндикацій на рiзнкх рiвнях: локальному, регiональному, глобальному.

За допомогою лищайникiв ученi-екологи визначили стан повiтряного середовища в Рурському кам'яновугiльному басейнi i склали карту забруднення.

Обладнання та матерiали: лупа, рамка для визначення ступеня покриття ляшайниками стовбурiв дерев розмiром 10 х 10 см з клiтинами 1 х 1 см.

Хiд роботи:

Вибирають район для спостереження i складають його карту, на якiй позначають розташованi поблизу ТЕС, заводи, iншi пiдприємства, пожвавленi автомагiстралi.

Розбивають вибрану територiю на квадратя розмiром 10 х 10 м. У кожному квадратi вибирають 10 старих, але здорових дерев, що ростуть окремо. На кожному деревi пiдраховують кiлькiсть видiв лишайникiв (не обов'язково знати точну назву видiв, потрібно лише розрiзняти їх за кольором 1 формою талома). До накипних належать графiс( свiтло-сiрий), ксанторiя (жовто-оранжевий); до листуватих -- гiпогiмнiя (попелясто-сiрий), до кущистих -- кладонiя (ак маленький срiблясто-сiрий кущик), уснея (у виглядi звисаючої бороди сiрувато-зеленого кольору).

Проводять оцiнку ступеня покриття деревного стовбура лишайником. для цього на висотi 30--150 см на найбiльш зарослу лишайниками частину кори накладають рамку. Пiдраховують, який вiдсоток загальної площi рамки займають лишайники.

Крiм дерев можна дослiджувати обростання лишайниками камiння, стiн споруд тощо [10, 12].Одержанi результати заносять в таблицю.

Ознака	Дерева
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
загальна кількість видів лишайників, у тому числі -кущистих -листуватих -накипних Ступінь покриття стовбура дерева лишайниками,%

Висновок про ступінь забрудненості повітря на досліджуваній території

Зона	Ступінь забрудненості повітря	Наявність(+) або відсутність (-) лишайників
		Кущистих	листуватих	накипних
1	Забруднення немає	+	+	+
2	Слабке забруднення	-	+	+
3	Середнє забруднення	-	-	-
4	Сильне забруднення (“лишайникова пустеля”)	-	-	-

2.2. Оцінювання стану атмосферного повітря за показником інтенсивності руху автотранспорту

Визначення завантаженостi дiлянки вулицi автомобiльним транспортом.

Автотранспорт, чисельнiсть якого на вуляцях мiст i сiл України постiйно зростає, негативно впливає на самопочуття їх мешканцiв, чинячи як пряму, так i опосередковану дію: шум, забруднення повiтря й грунтiв, ущiльнення грунтiв тощо. Викиди автотранспорту, що мiстять вуглеводнi, оксиди нiтрогену, сульфуру, карбону, сажу, надзвичайно небезпечний бензпiрен тощо, зумовлюють появу смогiв та кислотних дощiв, почастiшання респiраторних захворювань населення. Особливо значне забруднення спостерiгається поблизу перехресть вулиць, де автомобiлi змiнюють швидкiсть або мотори працюють на холостому ходу [10 ,12 ].

Викиди шкiдливих речовин у вiдпрацьованих газах автотранспорту регламентуються стандартами; вмiст свинцю i оксидiв сульфуру обмежується стандартами на пальне. Останнiм часом iз метою зненшення негативного впливу автотранспорту на довкiлля i здоров'я людей вживаються заходи, серед яких i заборона на використання домiшок тетраетилплюмбуму (тетраетилсвинцю) в пальному, перехiд на природняй газ.

Визначеняя завантаженостi вулиць автотранспортом. Оцiнку завантаженостi вулиць автотранспортом визначають за iнтенсивнiстю руху:

- низька інтенсивність руху -2,7 - 3,6 тис. автомобілів за добу;

- середня інтенсивність руху -8 -17 тис. автомобілів за добу;

- висока інтенсивність руху -18 -27 тис. автомобілів за добу.

Хiд роботи:

Студенти розподiляються на групи по З особи (двоє пiдраховують з обох бокiв вулицi, третiй оцiнює ситуацiю), якi пiсля iнструктажу займають спостережнi пункти по обидва боки вулиць (iз пожвавленим рухом автотранспорту -- в центрi міст; з незначним рухом; на дiлянках, де багато транспортних розв'язок i свiтлофорiв тощо).

Збирати матерiал можна як упродовж одного практичного заняття, так i в рiзнi години доби протягом тривалого часу.

Iнтенсивнiсть руху автотранспорту визначають методом пiдрахунку автомобiлiв рiзних типiв -- час кожного термiну вимiрювань (о 8-й, 13-й і 18-й год). Записи заносять у таблицю.

Тип автомобіля	Кількість автомобілів в різний період доби, шт.
	8 год	13 год	18 год
Легкої вантажності Середньої вантажності Важкої вантажності Автобус легковий

Автомобiлi подiляють на три категорiї: з карбюраторним двигуном, дизельнi, автобус “Ікарус” [12 ].

Здiйснюють оцiнку руху транспорту на окремих вулицях, будують графiки, обговорюють способи зменшення негативного впливу транспорту на стан довкiлля.

Знаючи види викидiв і концентрацiю окремих забруднювачiв вiдпрацьованих газах автотранспорту, можна розрахувати ступiнь забруднення повiтря на висотi людського зросту чи на іншій висоті

Оцінка ступеня забрудненостi атмосферного повiтря вiдпрацьованими газами на дiлянцi магiстральної вулицi (за концентрацiєю СО)

Ступiнь забрудненостi повiтря автотранспортом залежить не лише вiд iнтенсивностi руху, вантажностi машин, кiлькостi та характеру викидiв, а й типу забудови, рельєфу мiсцевостi, напряму вiтру, вологості й температури повiтря. Тому всi цi особливостi слiд зазначати.

Ухил визначають вiзуально чи з допомогою еклiметра, швидкiсть вiтру - анемометром, вологiсть повiтря -- психрометром, вмiст СО, пилу, оксидiв нiтрогену i сульфуру, вуглеводнiв визначають за стандартними методиками.

Зазначають наявнiсть насаджень, якi поглинають пил та iншi забрудники, зменшують шумове навантаження, регулюють мiкроклiмат (вмiст вологи, кисню, СО, йонiв, фiтонцидiв).

Усі цi впливи рiзних чинників пiд час визначення концентрацiї СО враховує формула:

К_со = (А + 0,01NК_m)????К_a?К_н?К_c?К_B?К_{n ,}

де А -- фонове забруднення атмосферного повiтря (А = 0,5 мт/м³); N- сумарна інтенсивність руху автомобiлів на ділянці вулицi (шт./год); К_m -- коефiцiєнт токсичностi автомобiлiв за викидами в повiтря СО; К_а -- коефiцiєнт, шо враховує аерацiю місцевості; К_н -- коефіцiєнт, що враховує зміну забруднення атмосферного повiтря оксидом карбону, залежмо вiд величини поздовжнього нахилу; К_с -- те саме вiдносно швидкості вітру; К_в -- те саме відносно вологостi повiтря; К_n -- коефiцієнт збільшення забрудненості атмосферного повiтря оксидом карбону бiля перехресть. [12 ]

Коефіцiєнт токсичностi автомобiлiв визначають як середньозалежний для потоку автомобiлів за формулою:

К_m=P_{i ?} K_m?,

де Р_i -- склад руху, часткa одиниці; значения K_m?,визначають за таблицею.

Коефіцiєнт токсичностi автомобiлiв

Тип автомобіля	Коефіцiєнт Km?,
Важкий вантажний(мікроавтобус)	2,3
Середній вантажний	2,9
Легкий вантажний	0,2
Автобус	3,7
легковий	1,0

Значення коефіцієнта К_а , (враховує аерацію місцевості)

Тип місцевості	коефіцієнт Ка
Транспортні тунелі	2,7
Транспортні галереї	1,5
Магістральні вулиці і дороги з багатоповерховою забудовою з обох боків	1,0
Вулиці та дороги з одноповерховою забудовою	0,6
Міські вулиці та дороги з однобічною забудовою, набережні, естакади, високі насипи	0,4
Пішоходні тунелі	0,3

Для магістральної вулиці К_а =1.

Значення коефіцієнта К_н ,що враховує зміни забруднення повітря СО відповідно до величини повздовжнього нахилу вулиці, визначають за таблицею.

Повздовжній ухил,град	Коефіцієнт Кн
0 2 4 6 8	1,00 1,06 1,07 1,18 1,55

Коефіцієнт К_с ,що враховує вплив швидкості вітру на вміст СО в повітрі

Швидкість вітру, м/с	Коефіцієнт Кс
1 2 3 4 5 6	2,70 2,00 1,50 1,20 1,05 1,00

Коефіцієнт К_в (враховує вплив відносної вологості повітря на концентрацію СО)

Відносна вологість повітря,%	Коефіцієнт Кв
100 90 80 70 60 50 40	1,45 1,30 1,15 1,00 0,85 0,75 0,60

Значення коефіцієнта К_n для різних типів перехресть

Тип перехрестя	Коефіцієнт Кn
Регульоване перехрестя: Світлофорами звичайне Світлофорами регульоване Само регульоване Нерегульоване: Зі зниженою швидкістю Кільцеве З обов'язковою зупинкою	1,8 2,1 2,0 1,9 2,2 3,0

Підставивши значення наведених коефіцентів, обчислюють концентрацію оксиду карбону на певній ділянці магістралі за різних метеорологічних умов або на ділянках з різною забудовою. Доходять висновків, які чинники більше, а які менше впливають на забрудненість повітря оксидом карбону, що міститься у викидах автотранспорту [12].

Розділ 3. Еколого-економічні розрахунки збитків, завданих державі в результаті викидів в атмосферу

3.1. Економічні механізми управління в галузі охорони навколишнього середовища в Україні

Протягом оставннiх трьох десятирiч в Українi була сформована система управлiння природоохоронною дiяльнiстю. Розрiзняються два головних перiоди розвитку цiєї системи:

- регулятивний - з 60-х до початку 90-х рокiв, коли було прийнято ряд законоданчих актiв з питань охорони навколишнього природного середовища;

- еколого-економiчний, починаючи з 1991 р., коли було введено в дiю Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, яким були вставовлено засади формувавння економiчних механiзмiв природокористування та природоохоронної дiяльностi.

Найважливiшими функцiональними елемевтом державної системи управлiння природоохоронною дiяльнiстю є наступнi складовi економiчного механiзму природокористування та природоохоронної дiяльностi:

- механiзми зборiв за забруднення навколишнього природного середовища та за спецiальне використання природних ресурсiв;

- механiзм вiдшкодування збиткiв, заподiяних внаслiдок порушення законодавства про охорону довкiлля;

- система державного бюджетного фiнансування природоохоронних заходiв через головний роздiл у складi Держбюджету “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, Державний, республiканський АР Крим та мiсцевi фонди охорони навколишнього природного середовища у складi вiдповiдних бюджетiв [72 ].

Важливо зазначити, що Законом України “Про систему оподаткування” вiд 25.06.1991р. (з подальшими змiнами та доповненнями) збiр за забруднення навколишнього природного середовища та збiр за спецiальне використання природних ресурсiв вiднесенi до загальнодержавних податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв).

Економiчнi механiзми природокористування та природоохоронної діяльностi в Українi базується на таких головних засадах:

- платнiсть за спецiальне використання природних ресурсiв та за шкiдливий вплив на довкiлля;

- цiльове використання коштiв, отриманних вiд зборiв за спецiальне використання природних ресурсiв та забруднення довкiлля, на лiквiдацiю джерел забруднення, вiдновлення та пiдтримання природних ресурсiв в належному станi.

Головною метою економiчних механiзмiв природокористування та природоохоронної дiяльностi є:

- стимулювання шляхом впровадження еколого-економiчних iнструментiв природокористувачiв до зменшення шкідливого впливу на довкiлля, рацiонального та ощадливого використання природних ресурсiв та зменшення енерго- i ресурсомiсткостi одиницi продукцiї;

- створення за рахунок коштiв, отриманих вiд екологічних зборiв та платежiв, незалежного вiд державного та мiсцевих бюджетiв джерела фiнансування природоохоронних заходiв та робiт [72 ].

Структура економiчного механiзму природоохоронної дiяльностi включає:

- планування природоохоронних заходiв. до цього блоку вiдноситься:

а) встановлення нормативiв плати i розмiрiв платежiв за викиди i скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розмiщення вiдходiв та iншi види шкiдливого впливу;

б) встановлення лiмiтiв викидiв i скидiв забруднюючих речовин та розмiщення вiдходiв;

в) встановлення перелiку видiв дiяльностi, що належать до природоохоронних заходiв;

г) формування перелiку першочергових заходiв нацiональних регiональних, державних, природоохоронних програм;

- фiнансування природоохоронних заходiв:

а) плата за забруднення навколишнього природного середовища;

б) розподiл платежiв за забруднення навколишнього природного середовища;

в) формування фондiв охорони навколишнього природного середовища;

г) вiдшкодування в установленому порядку, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища;

- стимулювання в системi охорони навколишнього середовища:

а) надання пiльг при оподаткуваяннi в разi реалiзацiї заходiв, спрямованих на полiпшення охорони навколишнього природного середовища;

б) надання на пiльгових умовах позичок для реалiзацiї заходiв щодо охорони навколишнього середовища;

в) звiльнення вiд оподаткування фондiв охорони навколишнього середовища;

г) передача частини коштiв позабюджетних фондiв на договiрних умовах на заходи для гарантованого зниження викидiв i скидiв забруднення речовин;

д) стимулюваяня працiвникiв у галузi охорони навколишнього середовища [72 ].

3.2. Збiр за забруднення навколишнього природного середовища

На основi офiцiйних статистичних даних та з врахуванням вищезазначених мотивiв був визначений коефiцiєнт iндексацiї (92 рази) i замiсть тимчасових нормативiв плати за забруднення були розробленi “Базовi нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методика визначення розмiрiв плати i стягнення платежiв за забруднення навколишнього природного середовища України”, затвердженi наказом Мiнiстерства охорони природи України та зареєстрованi в Мiнiстерствi юстицiї України 14.05.1993 р. за № 46.

В Базових нормативах плати за забруднення навколишнього природного середовища був значно зменшений перелiк визначених i встаповлених попередньою Методикою ставок плати, щодо викидiв у повiтря (iз 2240 до 92), щодо скидiв у воду (iз 31 до 27 речовин).

Нормативи речовин, якi не ввiйшли до цього Перелiку, визначалися через таблиці. Одним з перших еколого-економiчних iнструментiв природоохоронної дiяльностi став механiзм плати за забруднення навколишнього природного середовища, впроваджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 сiчня 1992 року № 8 “Про затвердження Порядку визначення плати i справляння платежiв за забруднення навколишъого природного середовища i Положення про республiканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища''. Згiдно з цiєю постановою була введена пряма плата за забруднення, яка залежить вiд кiлькостi та “якостi” забруднюючих речовин. Ця плата справлялася за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря, за скиди забрудаюючих речовин безпосередньо у воднi об'єкти та за розмiщення вiдходiв.

Важливо, що згiдно з цією постановою плата за забруднення навколишнього природного середовища не звiльняє пiдприємства вiд вiдшкодування збиткiв, заподiяних державi внаслiдок порушення природоохоронного законодавства.

Вiдповiдно до цiєї постанови Мiнiстерство охорони природи України за погодженням з Мiнiстерством економiки України i Мiнiстерством фiнансiв України в 1992 році розробило i направило до Уряду АР Крим, облдержадмiнiстрацiй, Київськiй та Севастопольськiй мiських держадмiнiстрацiй, мiсцевих природоохоронних органiв Методику визначення тимчасових нормативiв плати i стягнення платежiв за забруднення навколишнього природного середовища [72 ].

В основу методологiї встановлення нормативiв, якi визначали розмiри плати за забруднення, було покладено:

- величину еколого-економiчного збитку;

- обсяг грошових коштiв, який необхiдно “отримати” з кожної тонни викидiв, скидiв, розмiщених вiдходiв для створення джерела фінансування екологiчної дiяльностi, який був би незалежним вiд державного бюджету;

- економічний стан пiдприємств-забруднювачiв.

З метою вдосконалення дiючої системи визначення розмiрiв плати, для пiдвищення їх ефективностi та в зв'язку з гiперiнфляцiєю в 1992 р. Мiнiстерство охорони природи України почало розробку Базових нормативiв оплати за забруднення природного середовища з врахуванням отриманого досвiду та iнфляцiйних процесiв. За основу був взятий iндекс зростання цiн на будiвельно-монтажнi роботи в цiлому по країнi, оскiльки отриманi кошти за забруднення навколишнього природного середовища, переважно мають спрямовуватися саме на будiвельно-мовтажаi роботи iз спорудження водоочисних споруд, полiгонiв для розмiщення та утилiзацiї вiдходiв, газоочисного обладнання.ю граничнодопустимих концентрацiй забруднюючих речовин та класу небезпечностi. Це в свою чергу спонукало забруднювачiв до розробки нормативiв граничнодопустимих викидiв у повiтря та граничнодопустимих скидiв забруднюючих речовин у воднi об'єкти.

навколишнього природного середовища України за погодженням iз Мiнiстерством економiки України i Мiнiстерством фiнансiв України переглянуло розмiри нормативiв плати за забруднення довкiлля i збiльшило iх у 50,2 рази, взявши за основу середньозважений показник iндексу iяфляцiї в основних галузях народного господарства (наказ Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 29.12.1995 № 153; зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 12.01.1996 р. за № 21/1 046) [72].

З метою проведення в подальшому своєчасної iндексацiї нормативiв плати В зв'язку з постiйним зростанням iнфляцiї в країнi Мiнiстерство охорони за забруднення навколишнього природного середовша вiдповiдно до зростання iнфляцiї Мiнiстерство охорони навколишнъого природного середовища України за погодженням з Мiнiстерством економiки України i Мiнiстерством фiнансiв України розробило i затвердило Методику iндексацiї нормативiв плати за забруднення навколишнього природного середовища (наказ Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 27.05.96 № 49, зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 11.06.1996 р. за № 289/1314).