Головні екологічні проблеми річки Дніпро

Пріоритетні заходи та шляхи їх реалізації:

· Упорядкування існуючого водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства

· Упорядкування існуючого водовідведення на господарських об'єктах

· Упорядкування існуючого водовідведення на сільськогосподарських угіддях.

· Упорядкування існуючого водовідведення на урбанізованих територіях.

· Забезпечення екологічно безпечного функціонування Дніпровського каскаду водосховищ.

· Запобігання забрудненню підземних вод.

· Екосистемне регулювання потреб водоспоживання.

· Упорядкування і підвищення технічного і технологічного рівнів спеціального водокористування.

· Впровадження мало- і безводних технологій, повторного використання стічних вод, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання.

· Створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних смуг

· Роботи на річках та водних об'єктах.

· Здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів.

· Запобігання шкідливій дії вод (будівництво гідротехнічних споруд, захисних дамб тощо).

· Роботи з удосконалення мережі природно-заповідного фонду.

СЛОВНИК ЕКОЛОГІЧНИХ ПОНЯТЬ

1. Екологія - наукова дисципліна, один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім довкіллям. Вона вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

2. Гідрографія - розділ гідрології, який вивчає й описує водні об'єкти (річки, озера тощо), їхнє положення, походження, розміри, режим, зв'язки з іншими елементами географічного середовища.

3. Дніпро - типова рівнинна річка з повільною і спокійною течією.

4. Кліммат - багаторічний режим погоди, який базується на багаторічних метеорологічних спостереженнях, 25-50-річні цикли, одна з основних географічних характеристик тої чи іншої місцевості.

5. Фамуна - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть в певній області і входять до всіх її біогеоценозів.

6. Фломра (лат. flora - на ім'я богині Флори, лат. flos, floris - квітка) - сукупність усіх видів рослин, що ростуть на будь-якій території або що росли на ній в минулі геологічні епохи.

7. Забруднення довкілля - процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини.

8. Організм (від лат. organismus, від лат. organizo - влаштовую, від дав.-гр. ?сгбнпн - знаряддя) - жива істота, частини якої впливають одна на одну так, що вони функціонують разом як біологічна система, що має різні рівні організації (молекулярний, клітинний, тканинний та ін.); це жива істота, яка володіє сукупністю властивостей (обмін речовин, ріст, розвиток, розмноження, спадкування та ін.), які роблять її відмінною від не живої матерії.

9. Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

10. Вода - прозора рідина без запаху, смаку і кольору; оксид водню.

11. Річка - природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні.

12. Дослідження - людська діяльність, скерована на вивчення світу. Первинна мета дослідження відкриття, розуміння, а також розробка методів і систем, призначених для збільшення знання світу, в якому людина живе. Рушієм дослідницької діяльності є цікавість.

13. Екосистема - головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, у якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією.

14. Гідроелектростанція (ГЕС) - електростанція, яка за допомогою гідротурбіни перетворює кінетичну енергію води в електроенергію.

15. Хімія - одна з наук про природу, яка вивчає молекулярно-атомні перетворення речовин, тобто, при яких молекули одних речовин руйнуються, а на їх місці утворюються молекули інших речовин з новими властивостями.

ВИСНОВКИ

1. Дніпро є третьою на європейському континенті річкою після Дунаю та Волги за площею басейну (509 тис. кв. км) та четвертою за довжиною (2200 км). Водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України. Істотне значення в системі водопостачання мають також водосховища і ставки на притоках Дніпра. Дніпро забезпечує водою не тільки водоспоживачів у межах його басейну, він є головним, а подекуди і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України.

2. Найбільшими забруднювачами водних об'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство, чорна та кольорова металургія, коксохімія, важке, енергетичне, транспортне машинобудування та сільське господарство. Крім того, значно впливають на якість води забруднені донні відклади, які за певних умов можуть стати джерелом вторинного забруднення водних мас важкими металами, органічними сполуками, нафтопродуктами та іншими речовинами.

Крім перерахованих точкових джерел забруднень, значна кількість забруднених речовин надходить до водних об'єктів від дифузних джерел: з поверхневим змиванням із сільськогосподарських угідь, з ферм та тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами, з територій населених пунктів тощо.

Істотним фактором забруднення природного середовища в басейні Дніпра є тваринницькі комплекси і ферми.

Ситуація в басейні Дніпра ускладнюється значним рівнем розвитку ерозійних процесів та берегоруйнування.

3. Для вирішення екологічних проблем Дніпра потрібно здійснити комплекс заходів, направлених на поліпшення якості води.

Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення і народного господарства у якісній воді має досягатися шляхом поліпшення якості води та водного режиму річок, раціонального використання води підприємствами всіх галузей господарства та шляхом відтворення водних ресурсів.

Очевидно, що шлях поліпшення екологічного стану Дніпра та його водосховищ полягає не в їх поетапному спуску, еколого-економічний ефект від якого мізерний порівняно з прогнозованими сумарними збитками, що можуть бути заподіяні природі та економіці України, а в проведенні цілеспрямованої державної екологічної політики, всебічного оздоровлення та оптимізації функціонування водосховищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Басиан Т. Кризис окружающей среды.-СПб., 1995.-60с.

2. Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст.-К., 2000.

3. Данилов-Данильян В.И., Лосев К.С. Глобальный экологический взрыв - главный вызов ХХ1 века // Практична філософія.-2001.-№2.

4. Дрозд Н. И. Гидрографические характеристики рек Украинской ССР.-К.,1991.

5. Зубаков В. Эволюция и человечество // Эволюция геологических процессов в истории Земли.-М.: Наука, 1997.-с.226-236.

6. Кондратьев К. Парадигмы глобальной экологии: Окружающая середа.-М.: РГО, 1993.

7. Красилов В. Охрана природы: принципы, проблемы, приоритеты.-М., 1992.-173 с.

8. Моисеев Н. Человек и ноосфера.- М., Молодая гвардия, 1990.-580с.

9. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної водим.-К., 1997.-№ 123/97-ВР.

10. Небел Б. Наука об окружающей среде. Как устроен мир, тт. 1-2.-М., 1993.

11. Петров А. Основы геоэкологии.-СПб.,1999.-219 с.

12. Про основні підсумки реалізації Кабінетом Міністрів України під керівництвом В.П. Пустовойтенка державної політики в сфері охорони довкілля, використання надр, управління надзвичайними ситуаціями, ядерної та радіаційної безпеки, безпечної життєдіяльності населення.- К., 1998.-37 с.

13. Юденич О. М. По річках України.-К.,1968.

14. Відділ етнополітики НІСД

15. Васюта О. А. Васюта С. І. Філіпчук Г. Г. Екологія і політика. - Чернівці : Зелена Буковина, 1998. - Т. 1. - 422 с.

16. Вишневський В. І. Річки і водойми України: стан і використання. - К. : Вікол, 2000. - 376 с.

17. Гринь Г. Масова загибель риби на Дніпрі цієї зими може викликати екологічну катастрофу // Голос України. - 1996. - 27 квітня. - С. 10.

18. Днепр // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. - Петербург : 1893 Т. 10А. - 483 с.

19. Дніпро // Енциклопедія історії України. - К. : Наукова думка, 2004. - Т. 2. - С. 492.

20. Дніпро // Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. В. Кубійович. - Париж-Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. - Т. 2. - С. 573-574. - (Репринтне перевидання в Україні. - К., 1994).

21. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. - К. : 1997. - 92 с.

22. Амброз А. И. Рыбы Днепра, Южного Буга и Днепровско-Бугского лимана. - К. : АН УССР, 1956. - 405 с.

23. Васюта О. А. Проблема екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль : Галичина-Друк, 2001. - 599 с.

24. Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. - К. : Генеза, 2000. - 640 с.

25. Зеров К. К. Формирование растительности и зарастание водохранилищ днепровского каскада. - К. : Наукова думка, 1976. - 140 с.

26. Романенко В. Д. Евтушенко Н. Ю. Методические и методологические основы разработки Стратегического плана действий по экологическому оздоровлению Днепра. - К. : Яцик А. В. Екологічна безпека в Україні. - К. : Генеза, 2000. - 216 с.

27. Яцик А. В. Яковлєв Є. О. Осадчук В. О. До питання щодо спуску Київського водосховища / За ред. А. В. Яцика. - К.: Оріяни, 2002. - С. 6 - 12, 22 - 27.

Размещено на Allbest.ru