Размещено на http://www.allbest.ru/

6

КУРСОВА РОБОТА

Екологічний моніторинг басейну річки Полтва

Зміст

Вступ

Розділ І. Організація екологічного моніторингу басейну річки Полтва Львівської області

1.1 Характеристика Львівської області

1.2 Характеристика басейну ріки Полтва

Розділ ІІ. Оцінка екологічного стану водного об'єкта

2.1 Розрахунок інтегральних показників рівня забруднення річок

2.2 Характеристика основних учасників водогосподарського

комплексу р. Полтва

2.3 Обробка статистичних даних спостережень забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами

2.4 Аналіз водного об'єкту

Висновок

Список літератури

Додатки

Вступ

Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються під загальною увагою. Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу “необхідно запобігти екологічній кризі ”) до помірковано песимістичних (типу “планета знаходиться на передодні кризи ”) і вкрай песимістичних (“на регіональних рівнях мова вже йде про “тверду екологічну кризу ”). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища. Першим етапом у будь-якому випадку може бути тільки система одержання (збору) інформації про стан навколишнього природного середовища.

Основні задачі екологічного моніторингу: спостереження за станом біосфери, оцінка і прогноз її стану, визначення ступеня антропогенного впливу на навколишнє середовище, виявлення факторів і джерел впливу. В кінцевому випадку метою моніторингу навколишнього середовища є оптимізація відносин людини з природою, екологічна орієнтація господарської діяльності.

Екологічний моніторинг виник на стику екології, біології, географії, геофізики, геології й інших наук. Виділяють різні види моніторингу в залежності від критеріїв:

- біоекологічний (санітарно-гігієнічний);

- геоекологічний (природньо-господарський);

- біосферний (глобальний);

- геофізичний;

- кліматичний;

- біологічний;

- здоров'я населення й ін.

Особливу роль у системі екологічного моніторингу відіграє біологічний моніторинг, тобто моніторинг біологічної складової екосистеми (біоти).

Біологічний моніторинг - це контроль стану навколишньої природного середовища за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу - біоіндексація, зміст якої полягає в реєстрації будь-яких змін в біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному моніторингу можуть бути використані не тільки біологічні, але і будь-які інші методи, наприклад, хімічний аналіз змісту забруднюючих речовин в живих організмах.

Залежно від призначення за спеціальними програмами здійснюються загальний, кризовий та фоновий екологічний моніторинги довкілля.

Загальний екомоніторинг довкілля - це оптимальні за кількістю та розміщенням місця, параметри і періодичність спостережень за довкіллям, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх рівнях відомчої і загальнодержавної екологічної діяльності.

Кризовий екомоніторинг довкілля - це інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками, з метою забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення і господарювання.

Фоновий екомоніторинг довкілля - це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і прогнозування зміни стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення довкілля в антропогенних умовах.

В Україні моніторинг природного середовища здійснюється багатьма відомствами, у рамках діяльності яких маються відповідні задачі, рівні і складові підсистеми моніторингу. Так, наприклад, у системі моніторингу, що здійснюється в Україні, розрізняють три рівні екологічного моніторингу навколишньої природного середовища: глобальний, регіональний і локальний.

Мета, методичні підходи і практика моніторингу на різних рівнях відрізняються. Найбільше чітко критерії якості навколишньої природного середовища визначені на локальному рівні. Ціль регулювання тут - забезпечення такої стратегії, що не виводить концентрації визначених пріоритетних антропогенних забруднюючих речовин за припустимий діапазон, що є свого роду стандартом. Він являє собою величини гранично припустимих концентрацій (ГПК), що закріплені законодавчо. Відповідність якості навколишньої природного середовища цим стандартам контролюється відповідними органами нагляду. Задачею моніторингу на локальному рівні є визначення параметрів моделей “поле викидів - поле концентрацій ”. Об'єктом впливу на локальному рівні є людина.

На регіональному рівні підхід до моніторингу заснований на тому, що забруднюючі речовини, потрапивши в кругообіг речовин в біосфері, змінюють стан абіотичної складової і, як наслідок, викликають зміни в біоті (екзогенні сукцесії).

Будь-який господарський захід, проведений у масштабі регіону, позначається на регіональному фоні - змінює стан рівноваги абіотичного і біологічного компонента. Так, наприклад, стан рослинного покриву, в першу чергу лісів, істотно впливає на кліматичні умови регіону.

На даний час, моніторинг довкілля виконується, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 30.03.1998р., Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством охорони здоров'я, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінекономресурсів, Держводгоспом, Держкомземом, Держбудом Ураїни. Всі ці органи влади містять в собі спеціальну службу спостережень, що здійснює такі основні види спостережень, як спостереження за станом забруднення повітря в містах і промислових центрах, забруднення ґрунту, забруднення прісних і морських вод, трансграничним переносом речовин, що забруднюють атмосферу, хімічним і радіонуклідним складом, кислотністю атмосферних опадів і забрудненням сніжного покриву й ін.

Державна система екологічного моніторингу проводить здійснення таких видів робіт: режимні спостереження, оперативні роботи, спеціальні роботи. Режимні роботи проводяться систематично за щорічними програмами, на спеціально організованих пунктах спостережень. Необхідність виконання оперативних робіт залежить від випадків аварійного забруднення природного середовища чи стихійних лих; ці роботи виконуються при надзвичайних ситуаціях.

Спеціальні роботи, наприклад, моніторинг пестицидного забруднення, виконуються в зв'язку із збільшенням значимості різних антропогенних факторів у розвитку змін в природних екосистемах.

екологія забруднення моніторинг річка

Розділ І. Організація екологічного моніторингу басейну річки Полтва Львівської області

1.1 Характеристика Львівської області

Географічне розташування

Розташована на крайньому заході країни. Позитивним у географічному положенні Львівської області є те, що по її території пролягають міжнародні комунікації, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Північна частина області лежить у межах Волинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат. Північна частина області розташована в лісостеповій зоні. Має сприятливі умови для розвитку сільського та рекреаційного господарства. Межує на півночі і північному-сході з Волинською і Рівненською, на сході і південному сході -- з Тернопільською та Івано-Франківською, на півдні -- із Закарпатською областями. На заході проходить частина державного кордону України з Польщею. Площа 21,8 тисяч кмІ (3,6% площі країни). Львівська область поділяється на 20 районів: 43 міста, 35 селищ міського типу, 1852 сільські населені пункти.

Чисельність населення

Населення Львівської області складає 2550.2 тис. (на 1 грудня 2009 року)

Зі всього населення 1548.1 тис. (60.7%) складає міське, 1002.1 тис. (39.3%) -- сільське.

За січень-листопад в області: - народилося 27639 осіб (коефіцієнт народжуваності 11.8 на 1000) - померло 29894 осіб (коефіцієнт смертності 12.8 на 1000)

Найвищий рівень народжуваності спостерігався у Турківському районі (15.1 на 1000), найнижчий -- у місті Дрогобичі (10.0 на 1000). Рівень смертності коливається від 8.6 на 1000 у Новому Роздолі, 9.3 на 1000 у Дрогобичі та Трускавці до максимальних 17.9 -- у Жидачівському районі та 18.7 у Перемишлянському.

Середня очікувана тривалість життя у 2007 -- 2008 роках складала 65.01 років для чоловіків та 76.51 для жінок (у 1991--1992 році -- 65.98 та 75.3 відповідно)

Середній вік населення збільшився у порівнянні з 1989 більш ніж на 3 роки і склав 36.1 для чоловіків та 40.8 для жінок.

Національний склад населення

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року у Львівській області найчисельнішими національностями були Українці -- 2471.0 тис.(94,8%)
Росіяни -- 92.6 тис.(3.6%) Поляки -- 18,9 тис.(0,7%) Євреї -- 5,4 тис.(0,2%) Білоруси -- 2,2 тис.(0,1%)

Найбільше росіян проживає у містах: Львові -- 64,6 тис. (8,9%), Червонограді -- 4,5 тис. (6,4%), Стрию -- 3,2 тис.(5,2%) Поляки проживають у Мостиському районі 4,7 тис. (7,6%), м. Львові 6,4 тис. (0,9%) а також у Самбірському та Старосамбірському районах. В решті районів польське населення складає менше 1%. Білоруси, євреї проживають дисперсно у містах області.

Чисельність населення:

- 1959 -- 2109 тис. чол.

- 1970 -- 2437 тис. чол.

- 1979 -- 2557 тис. чол.

- 1983 -- 2622 тис. чол.

- 1989 -- 2748 тис. чол.

- 2002 -- 2626 тис. чол.

- 2010 -- 2550 тис. чол.

Частка Львівської області у загальному населенні України

- 1959 -- 5.03%

- 1970 -- 5.17%

- 1979 -- 5.15%

- 1983 -- 5.20%

- 1989 -- 5.31%

- 2002 -- 5.42%

- 2010 -- 5.55%

Промисловість

У Львівський економічній зоні виділяються три райони: Передкарпатський (Дрогобич -- машинобудування, деревообробка, легка промисловість; Стрий -- машинобудування, харчова і деревообробна промисловість, газотранспортна галузь, величезний транспортний вузол області; Борислав -- нафтовидобувна, легка і хімічна промисловість; Новий Розділ і Яворів виробництво сірки), Північний (Червоноград -- видобуток вугілля, легка промисловість; Сокаль -- хімічна промисловість, Добротвір -- електроенергетика); Львівський (машинобудування, харчова, легка промисловість).

У структурі промислового виробництва регіону найбільш питому вагу мають харчова, паливна промисловості, машинобудування і металообробка, електроенергетика. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 65%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 728 промислових підприємств, функціонує 1679 малих промислових підприємств. Головні економічні центри області: Львів, Дрогобич, Стрий, Борислав, Новий Розділ, Червоноград, Сокаль. Для економіки області характерна складна галузева і територіальна структура.

Сільське господарство

Галузями спеціалізації сільського господарства є вирощування зернових культур, картоплі, овочів, цукрових буряків, льону. Розвинуте м'ясо-молочне скотарство, свинарство і птахівництво.

Водойми

Головні річки -- Дністер із притоками, Західний Буг із притокам, Вишня і Шкло. Місто Львів розташоване на р. Полтва.

Клімат

Помірно континентальний. Середня температура січня ?5 °C, липня від +18 °C у центральній частині області та до +12 °C в горах. Кількість опадів становить 750--1000 мм.

Природні ресурси

В області 400 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема Державний природний заповідник «Розточчя», 33 заказники, ботанічний сад Львівського університету, 240 пам'яток природи, 55 парків -- пам'яток садово-паркового мистецтва, 61 заповідне урочище.

Корисні копалини: родовища нафти і газу, поклади вугілля, великі запаси глини, піску, гіпсу, вапняку, пісковиків, піщано-гравійних сумішей; відкрито 4 родовища лікувальних мінеральних вод типу «Нафтуся».

1.2 Характеристика басейну річки

Полтва (притока Західного Бугу)

Помлтва (пол. Peіtew) -- ріка, притока Західного Бугу, тече під Львовом. Її замуровано в бетон. Але люди пам'ятають, що «під чавунною декою клекочуться і б'ються об мури темні запінені потоки» колись чистої річки Полтви.

Полтва бере початок з багатьох природних джерел в районі парку "Погулянка", де занурюється у спеціально для неї побудовані катакомби, що тягнуться через все місто, просто через центр. Туристи, гуляючи "стометрівкою" і милуючись красою Оперного театру навіть не здогадуються (якщо їм не сказати), що просто під їхніми ногами тече повноводна невидима ріка, місцевий «Стікс». Захована під кількаметровим шаром «гранітного неба», Полтва забирає в себе всі продукти життєдіяльності сучасного міста і через Західний Буг і Польщу впадає в Балтійське море. Іноді львів'яни жартують, кажучи, що це їхній найбільший сучасний внесок в європейську спільноту.

Гідрологія

Ріка з невеликим ухилом (близько 2 м/км) і відносно невеликою середньорічною витратою води. Річна долина широка, заболочена. Живлення річки -- снігово-дощове. Має численні притоки:

- ліві (стікають з Розточчя): Думний потік, Яричівка, Залізна Вода

- праві (стікають з Гологор): Гологірка, Ганчівка, Білка, Пасіка

В межах Львова в Полтву впадають:

- Сорока, що з'єднується з Полтвою біля пам'ятника Грушевському на проспекті Шевченка;

- Залізна Вода, що починається зі сторони Нового Львова та впадає у Сороку біля Стрийського базару;

- Вулька, що з'єднується із Сорокою на початку вул. Княгині Ольги;

- Ще одна притока, що тече зі сторони Головного Вокзалу і впадає у Сороку.

Гідрогеологія

В нижній частині річкової долини поширені слабо проникні неоплейстоценові глини і маастрихтські мергелі, що спричинило тут утворення боліт і торфовищ.

Витік Львів

Гирло Західний Буг

Країни басейну Україна

Прирічкові країни  Україна  Львівська область

Довжина 71 км

Висота витоку 352 м над р.м.

Притоки Сорока, Залізна Вода, Миклашів, Яричівка

Береги захищені земляними валами висотою до 3 м. По всій довжині річки - від витоків і до впадіння у Західний Буг (60 км) - фактично немає типової річкової рослинності. Річка більше нагадує стічний канал, ніж природний водоток. Її ширина у верхів'ї від 3 до 12 м, а з наближенням до гирла русло розширюється до 13-15 м (місцями до 20 м).

Рівень води та її глибина залежить як від атмосферних опадів, так і від скидання відпрацьованих комунально-побутових та промислових стоків. При середній глибині від 0,3 до 0,7 м (ближче до гирірла 1-2 м) рівень води під час весняної повені може зростати на 1,5-2,0 м.

Відмічаються і високі літні повені, які пов'язані з атмосферними опадами. Під час літніх дощів рівень води в річці інколи піднімається до відмітки 2 - 3 м. Саме цим зумовлена необхідність будівництва дамб як засособу попередження розливів води і затоплення брудною водою приміських територій. Свідченням ступеню забруднення може служити навіть колір води, який змінюється від землисто-сірого до коричнювато-чорного. При цьому каламутність міняється у межах від 12,0 до 115,0 мг/дм3.
Якість води у річці Полтва визначається не біологічними процесами само забруднення і самоочищення, як це відбувається у природних водотоках з помір ірним антропогенним забрудненням, а виключно кількістю і якісним складом стічних вод, які надходять у річку. Їх об'єм значно перевищує природні водо формуючі можливості річки. І зараз можна говорити не про розбавлення стічних вод у природних, а навпаки - природних у стічних водах. За своїми гідрохімічними показниками вода належить до класу гідро карбонатних вод групи кальцію. За більшістю показників вона виходить за межі оціночної бази не тільки систем екологічної оцінки природних вод, але і вимог щодо технічніного водопостачання.

У воді значно підвищений вміст сульфатів (182-355 мг/дм3), гідрокарбонатів, амонію, нітритів. Загальний вміст заліза при середній твердості води 6,85 - 7,65 ммоль/дм3 часто піднімаються до 15,0 ммоль/дм3, а в вміст розчинених органічних і мінеральних речовин коливаєається від 220 до 1 175 мг/дм3. В той же час вміст кисню у воді настільки знижений, що потребує застосування досить чутливих приладів для його визначення. За даними гідробіологічних досліджень, які проводились співробітниками Львівського національного університету ім. І. Франка, його концентрація змінювалась протягом літнього сезону від 0,17 до 2,94 мг/дм3, а в інформаційних звітах Львівського державного управління охорони навколишнього середовища відмічається, що його вміст не завжди навіть виявляється. Дуже низький рівень кисню у воді за відсутності достатньої кількості фото синтезуючих організмів ще більше поглиблює негативну екологічну ситуацію в цій міській річці.

Не сприяє покращенню екологічної обстановки і структура природних ландшафтів на позаміських ділянках річки. Більша частина земель її басейну розорорана (8 %), а решта зайнята болотами та озерами (1 %).

За ступенем забруднення органічними речовинами та іншими показниками Полтва належить до поліса пробних водойм. Нагадаємо, що поліса пробними вважають водойми, в яких майже повністю відсутній вільний кисень, у воді наявні білки, що не розклалися, значна кількість сірководню, двооксиду вуглецю, а біохімічні процеси мають відновлювальний характер. Крім того, показник біохімічної потреби у кисні (БСК5) досягає 40 мг О2/дм3. Усім цим показникам відповідає якість води у річці Полтві.

Для особливо забруднених водойм застосовується запропонована Гуднайтом і Уітлі біологічна індикація за бентос ним організмами. Згідно з цією методикою вважається, що ріка знаходиться в доброму стані, якщо олігохет менше 60 % від загальної кількості всіх бентонітів, задовільному стані - якщо їх 60-80 %, а у сильно забрудненому - якщо олігохет більше 80 %.

За цими показниками Полтва належить до сильно забруднених річок, бо кількість олігохет у верхів'ї досягає 99,9 %, а у гирлі 94,5 % загальної кількості бентос них організмів. Така якість води підтверджена методом біотестування донних відкладень із застосуванням тест-об'єкта Daphnia magna. Гостра токсичність витяжок з донних відкладень характерна практично для всієї акваторії ріки від очисних споруд до гирла. При перебуванні рачків у такому середовищі протягом 96 год. залишалось у живих лише 57-70 %, а при більш тривалому перебуванні у такій воді вони майже всі гинули.

Як свідчать гідробіологічні дослідження, на всіх ділянках ріки дуже нечисленний видовий склад зоопланктону. Фактично лише у місці впадіння річки у Західний Буг виявляються коловертки, чисельність яких досягала 8,6 тис. екз./м3. Такий низький рівень чисельності зоопланктону можна пояснити лише високим ступенем забруднення води, наявністю у ній токсичних речовин, про що свідчать результати біотестування.

Серед безхребетних переважають бентос ні організми, для яких висока насиченість донних ґрунтів органічними речовинами не є лімітую чим фактором для їх масового розвитку. Так, чисельність олігохет-тубіфіцид досягає 230 тис. екз./м2 а їх біомаса - 350 г/м2. На ділянці річки поблизу її впадіння у Західний Буг, де переважають глинисті та піщані грунти, чисельність тубіфіцид та інших видів олігохет становить близько 400 екз./м2, а біомаса лише 0,93 г/м2 [12].

Проблемі збереження природних якостей Полтви, як і інших річок, що протікають через територію міста, сьогодні турбує громадськість і адміністративні органи нашої країни. Серед заходів, що можуть позитивно вплинути на її вирішення, найперше значення має економне витрачання прісних вод на всіх етапах промислових, комунально-побутових технологічних процесів, впровадження менш водоємних і енергоємних виробництв, а також ефективних методів очищення води.

Вихід України на європейські і світові ринки потребує орієнтації на сучасні стандарти "зелених" технологій і екологічного менеджменту. Мова йде, перш за все, про необхідність проведення екологічної інвентаризації або перевірки (аудитування) кожного галузевого підприємства, кожного водокористувача і водо забруднювача з тим, щоб визначити пріоритети у впровадженні водоохоронних заходів. Екологічний аудит може виконати роль багатоцільового управлінського заходу не тільки для вибору ефективних методів очищення, але й для заощаджування інвестиційних коштів.

Розділ ІІ. Оцінка екологічного стану водного об'єкта

2.1 Розрахунок інтегральних показників рівня забруднення річок

1. Показник відносної ефективності гідрохімічного процесу самоочищення.

При надходженні у річковий потік забруднених речовин зниження їх концентрації вниз по течії річки від місця випуску обумовлене не лише їх розводженням, але й хімічними процесами перетворення речовин. Вказані перетворення можливо приблизно оцінити за допомогою коефіцієнта не консервативності речовини (К_н), який при розпаді речовин є величиною від'ємною.

Коефіцієнт не консервативності знаходиться у такому співвідношенні з традиційним коефіцієнтом розпаду, який враховує розпад хімічних сполук у реакціях і який виражається в 1/добу:

К - коефіцієнт розпаду речовини

Якщо взяти усю зону забруднення від місця скиду стічних вод до її кінця, тобто до ізолінії (S=ГДК), то загальне зниження концентрації забруднюючих речовин в ній з урахуванням гідродинамічних та хімічних процесів, визначається різницею: Середня концентрація в зоні забруднення може бути визначена за формулою:

Тоді зниження концентрації (дS) розгляненої речовини в цій зоні за рахунок хімічних перетворень виражається:



t_пр - час проходження водними масами зону забруднення

Приблизно час перебування водних мас у зоні забруднення можна визначити за формулою:

V_{сер.заб.} - середня швидкість течії

Показник відносної ефективності гідрохімічного процесу самоочищення визначається за формулою:

_;

2. Показники, які враховують зовнішній водообмін водних об'єктів.

Зовнішній водообмін у водоймах здійснюється за сладною схемою. Для розв'язування задач зовнішнього водообміну використовується система диференційних рівнянь. Однак для практичних цілей використовують умовний показник зовнішнього водообміну. Цей показник є часом Т_умв, на протязі якого відбувається зміна водних мас у водоймі, при умові, що приток не змішувався з водами водойми, а витискав їх до початку річки. Тоді:

V_в - об'єм стоку річки, яка витікає з водойми за даний час

W_оз - об'єм водойми.

У випадку, коли істотно змінюється водообмін водоймища за рахунок скиду стічних вод, розраховують умовний час зовнішнього водообміну.



У випадку, коли скид стічних вод у проточну водойму призводить до помітного забруднення водойми (тобто забруднення перевищує норму), використовують показник відносного часу насичення забруднюючою речовиною = ГДК

ф

t_ГДК - час, необхідний для насичення водоймища забрудненою

речовиною = ГДК

S^* - концентрація забрудненої речовини

Ця формула діє, якщо S^*>ГДК.

Якщо S^*<ГДК, то обчислення показника:

ф _ГДК

Якщо S^*=ГДК, тоді ф _ГДК=?

Стабілізація забрудненості відповідає деякому граничному стану забрудненості водних мас, який визначається умовою рівності надходження у водойму і виносу з неї забруднюючих речовин.

Тому

Розрахунки



ф _ГДК

ф

2.2 Характеристика основних учасників водогосподарського комплексу

р. Полтва

Водогосподарський комплекс - це сукупність різних галузей народного господарства, які разом використовують водні ресурси одного водного басейну.

Такі галузі називаються учасниками водогосподарського комплексу. Серед них уваги потребують водо споживачі, що забирають воду, частина якої втрачається безповоротно, або якщо залишки повертають зі зміненою якістю.

Використання та відведення води річки Дністер підприємствами в Одеській області, млн. м³



Приклад: У стічних водах міст, сел. та ін. містяться такі забруднюючі речовини

2№	Назва забруднюючої речовини	Їх кількість на 1 мешканця
		кг/хв	кг/с
1	Завислі речовини	65	21,45
2	ББКпов	75	13,2
3	Азот амонійний	8	2,64
4	Фосфати	3,3	1,09
5	Хлориди	9	2,97
6	СПАР	2,5	0,83

Кількість забруднень розраховується за формулою

(т/добу)

А - кількість забруднюючих речовин на 1 мешканця

n - кількість мешканців

Концентрацію з/р розраховують за формулою

Тваринницькі комплекси (ферми) використовують воду для тварин, промивання обладнання, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб, приготування кормів.

Кількість з/р та їх концентрація в стічних водах

№	Назва з/р	Кількість з/р	Витрата побутових вод (м3/с)	Концентрація з/р мг/л
		кг/хв	кг/с	кг/хв	кг/с	кг/хв	кг/с
11	Завислі речовини	160 485 тис	52 960 тис	1100	280	1 689 315	2 188 429
22	ББКпов	185 175 тис	32 590,8 тис	1100	280	1 949 210	1 346 727
3	Азот амонійний	19 752 тис	6 518,2 тис	1100	280	201 842	269 347
44	Фосфати	8 147,7 тис	2 691,2 тис	1100	280	85 765	111 206
55	Хлориди	22 221 тис	7 333 тис	1100	280	233 905	303 016
66	СПАР	6 172,5 тис	2 049,3 тис	1100	280	64 973	84 681

2.3 Обробка статистичних даних спостережень забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами

Тимчасовий хід середньодобової концентрації (Додаток №1).

Середнє арифметичне значення концентрації (q_міс):

№8: q_міс

№10: q_міс

№15: q_міс

№16: q_міс

№17: q_міс

№18: q_міс

№19: q_міс

№20: q_міс

Середнє квадратичне відхилення разових концентрацій від середньомісячних

№8:

№10:

№15:

№16:

№17:

№18:

№19:

№20:

Коефіцієнт варіації концентрацій

Індекс забруднення атмосфери (ІЗА)



2.4 Аналіз якості водного об'єкта

На водному об'єкті «Полтва» проводилися моніторингові спостереження за концентрацією протягом місяця. Були отримані наступні результати:

- мінімальна концентрація за місяць - 0,03

- максимальна концентрація за місяць - 0,061

Середня концентрація за місяць не перевищує рівня гранично допустимої концентрації.

За результатами підрахунків, можна зробити висновок, що річка Полтва не являється небезпечним об'єктом

Зробивши аналіз якості водного об'єкту,я можу зробити такі висновки:

Пост №17 ? перевищує ГДК(0,04). Тобто вода водного об'єкту не придатна для споживання, тому що не відповідає стандартам.

Пост №8 ? не перевищує ГДК(0,04), тобто вода відповідає стандартам і придатна для споживання.

Висновок

На території області налічується 58 комплексів каналізаційних очисних споруд загальною проектною потужністю 427,76 тис. м³/добу, з них 24 розташовані на базах відпочинку, санаторіях та пансіонатах. Близько 20% з них знаходиться у незадовільному санітарно-технічному стані.

Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80-х роках, сьогодні вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну експлуатацію споруд.

Однак очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технологічної очистки стічних вод не досягають проектних показників. У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотні групи, фосфати, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення кон-ції нормативних показників на виході з очисних споруд.

Список літератури

1) ecolife.ru - журнал «Екологія та життя»

2) msuee.ru - словник з прикладної екології

3) gymn415.spb.ru - основи екології

4) 5ka.at.ua - каталог рефератів

Додаток №1: Тимчасовий хід середньодобової концентрації

Размещено на Allbest.ru