Оцінка стану екологічної системи басейну річки Інгул

№ Вибірки	Кількість особин m у популяції
1	49
2	52
3	47
4	48
5	49
6	44
7	43
8	34
9	41
10	40
11	45
Сума N=11	Сума = 492

Отже, показник дисперсії для кожної з вибірок:

При плямистому розміщенні S² вище середнього, отже розміщення плямисте.

1. Визначення щільності популяції.

Щільності популяції - середня кількість особин на одиницю площі чи об'єму.

Середня щільність - це кількість особин (або біомаса) на одиницю всього простору.

Щільність популяції, рівна Х_сер, тобто 6 особин на одиниці площі (см²).

2. Визначення чисельності популяції.

Чисельність популяції - загальна кількість особин на даній території або в даному об'ємі, які належать до однієї популяції. Розрізняють періодичні і непереодичні коливання чисельності популяцій.

Загальна ж чисельність популяцій в лісі визначаємо за формулою

N = Х_сер * S_лісу,

Де N -- загальна чисельність популяцій, особин;

Х_сер -- щільність, особин / км²;

S_лісу -- площа лісу, км²

Отже, загальна чисельність популяцій рівна:

N = 44 *57 = 2508 (особин)

Щоб визначити віковий розподіл популяцій і графічно її зобразити у вигляді піраміди, скористаємося вихідними даними, що наведені у таблиці 3.3.2

Показник	Значення
Відсоток особин перед продуктивного віку	59
Відсоток особин продуктивного віку	30
Відсоток особин пост продуктивного віку	11
N1 - щільність популяцій через 1 годину	25
N0 - початкова щільність популяції	5
К - максимальна кількість особин в популяції	250

3. Визначення кількості особин в популяції перепродуктивного, продуктивного та постпродуктивного віку за формулами:

Загальну чисельність, отриману в попередніх обрахунках, приймаємо за 100%, тоді:

X перед продуктивний =(2508 особин * 59%) / 100% = 1480 особин

X продуктивний = (2508особин * 30%) / 100% =753 особини

X пост продуктивний = (2508 особин * 11%) / 100% = 276особин

Рис.3.3.1 Віковий розподіл особин популяції(вікова піраміда)

З піраміди видно, що особини перед продуктивного віку переважають. Пояснити це можна тим, що відбувається збільшення кількості народжень, зменшення смертності серед продуктивного віку.

Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження. В даній популяції присутні всі вікові групи, які забезпечують відносно стабільний рівень її чисельності. Це свідчить про сприятливі умови популяції. Найбільше особин перед продуктивного віку, кількість особин продуктивного віку дещо менша, і пост продуктивного віку зовсім мала - це пояснює високу смертність в продуктивному віці. Дана піраміда характеризує популяцію з помірною кількістю особин.

Встановимо динаміку зміни чисельності особин, коли відома величина швидкості росту популяції і максимальна кількість особин, яка здатна жити в даному середовищі за формулою:

Де - коефіцієнт росту популяції

N - чисельність популяції;

К - mах кількість популяцій яка здатна жити в даному середовищі;

- швидкість росту популяцій;

N₀ - початкова кількість (особин) популяцій;

N₁ - кількість популяцій через одиницю часу.

Швидкість росту популяції в даному біоценозі дорівнює трьом.

Розраховуємо динаміку змін чисельності особин в популяції на найблищі роки.

Розраховуємо кількість популяцій після першого року. N = N1, N, = 120

Табл. 3.3.3

Роки	1	2	3	4
Приріст	252	78	-169
Чисельність	120	372	450	281

Рис. 3.3.3.Динаміка зміни чисельності особин в популяції.

3.4 Дослідження вертикальної структури біоценозу

Для дослідження вертикальної структури біоценозу басейну річки Тартак, найкраще обрати (ярусну) структуру лугу, оскільки тут ярусність простежується найбільш чітко.

Слід зазначити, що ярусну структуру біоценозу формують різні умови освітлення, які одночасно зумовлюють і ефективність утворення певної продукції біоценозу.

Загалом, ярусність -- це розчленування фітоценозів на структурні або функціональні горизонти, які ще називають шарами або ярусами. Вони мають різний ступінь зімкнення і відіграють неоднакову роль в асиміляції і акумуляції речовин і енергії, в безпосередньому і опосередкованому впливі на життєдіяльність організмів угруповань.

Отже, у вертикальній структурі лісового біоценозу виділяють такі основні яруси:

1. Трав'янистий ярус, включає однорічні і багаторічні трави, а також невеликі чагарники;

2. Приземний ярус складається з мохів і лишайників;

У трав'янистих лучних фітоценозах виділяють 2-3 іноді 4 яруси. Вони виражені менш чітко ніж у лісових і складаються з:

1. Утворюють високі багаторічні трави;

2. Низькорослі трави, в основному представники бобових злакових;

3. Низові злаки.

Можуть бути підземні яруси, що розростаються за глибиною всмоктуючи частин коріння.

Коріння багатьох трав, що зростають на території басейну проникає в глибину 100м. Це стосується підземної ярусності.

Ярусність дає змогу значно зменшити конкуренцію між рослинами в фітоценозі і розселитися їм на одній території у великій кількості.

Поряд з ярусністю фітоценозу існує ярусність тваринного світу, згідно якої є два яруси життя:

зооедафон (види які живуть у грунті);

наземні тварини.

У лісовому біоценозі, структуру якого ми досліджуємо, поряд з видами, ввесь життєвий цикл яких приурочений лише до одного середовища -підземного (дощові черв'яки, кроти) чи наземного (птахи) - є багато таких, що мешкають в обох його частинах (лисиця руда) або ж проводять різні стадії розвитку почергово, то в одному то в іншому.

Відомі добові, сезонні, вікові міграції з одного мікробіоцинозу в інший. Наприклад, лісові або польові миші значну частину дня проводять у своїх підземних норах. Підземні нори ящірок і багатьох змій. Для кожного біоценозу його вертикальна структура не є чимось сталим, а яруси заповнені рослинами, тваринами можуть змінюватись.

3.5 Характеристика біоценотичних зв'язків

Угрупування організмів, що входять до складу біоценозу складаються з трьох груп компонентів: утворювачів органічної речовини - консументів; руйнівників органічних решток - переважно мікроорганізмів, які розщеплюють органічні речовини до простіших мінеральних сполук, -редуцентів. Всі вони пов'язані ланцюгами живлення.

Ланцюги живлення - це послідовність особин одного виду їхніх решток або продуктів життєдіяльності, які є об'єктами живлення організмів ін. виду, тобто ряд видів організмів, пов'язаних між собою трофічним зв'язком, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії.

Розрізняють два типи ланцюгів живлення. Перший ланцюг - живлення розпочинається з рослин. Джерело енергії, за рахунок якої існують усі організми, - Сонце. В процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними на хімічну з утворенням органічних сполук. При цьому лише 1% світлової енергії, що потрапляє на рослину, переходить у потенціальну енергію у вигляді теплоти та відбивається. Коли тварини поїдають рослину, то інша частина енергії, що міститься в нормах, витрачається на різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10% енергії нормів проходить у новозбудовану речовину тіла тварин. Травоїдних тварин поїдають хижаки, на цьому і завершується ланцюг видання. Прикладом такого типу ланцюга живлення, що характерний біоценозу річки Інгул, може бути трофічний ланцюг, що складається з чотирьох ланок: земні рослини - рослиноїдні комахи - комахоїдні птахи-хижі птахи.

Другий етап ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин та мікроорганізмів, які ними живляться. В результаті діяльності мікроорганізмів утворюється напіврозщеплена маса - детрит. Такий ланцюг живлення називається ланцюгом розщеплення.

Рис.3.5.1 Приклад трофічних ланцюгів, що притаманний досліджуваній території.

Кожний ланцюг має розгалуження й ускладнюється наявністю в природі паразитів і напівпараритів. Наприклад, ховрах живиться рослинами, на ньому паразитують блохи, в птахах в яких є бактерії, в бактеріях - віруси.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних ланцюгів живлення, між ними можуть існувати зв'язки, оскільки майже завжди різні компоненти живляться різними об'єктами і самі є поживою для різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує цілісність і динамічність біоценозу.

Кожний ланцюг живлення вимагає, як правило, не більше 4-5 ланок, оскільки внаслідок втрати енергії загальна маса кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша від попередньої. Цю закономірність називають правилом екологічної піраміди. Розрізняють кілька категорій «екологічних пірамід». Піраміда чисел відображає число особин у кожному рівні ланцюга живлення, піраміда біомаси - кількість органічної речовини, піраміда енергії- кількість енергії в їжі у кожному рівні ланцюга живлення. Усі види хоч і відрізняються за абсолютним значенням, мають однакову спрямованість, що відображає чисельність окремих організмів в угрупованнях, і разом з нею виявляють характерні особливості біоценозів.

Піраміди чисел або маси можуть бути оберненими, тобто основа може бути меншою, ніж один чи кілька верхніх рівнів. Так буває, якщо середня маса продуцентів менша від маси консументів або якщо швидкість метаболізму продуцентів більша, ніж консументів.

Розділ 4. Оцінка стану поверхні водозбору і оптимізація її структурно - функціональної організації

Оптимізація структурно - функціональної організації водозбору являється важливим елементом управління якісного кількісного річного стану. Вона вимагає:

визначення лімітуючи факторі антропогенного впливу на водне середовище;

визначення оптимальних умов і формування поверхневого стану на порушених територіях;

Визначення шляхів оздоровлення річкових басейнів.

Стійкість поверхні водозбору можна визначити за формулою, як відношення суми антропогенних факторів та факторів управління, тобто

А - антропогенно порушені території;

П - природні території;

Упр. - фактори управління.

Від кількості величини К_е буде залежати стан поверхні водозбору річки як наслідок якість води в ній.

Отже, стан поверхні водозбору річки Тартак - добрий.

Ідея охорони природи була висловлена вперше Ж.Ж. Руссо, але загальне визначення вона отримала після першого міжнародного з'їзду з охорони природи, який відбувся в 1913 році у Швейцарії. У 1980 році була проголошена всесвітня стратегія охорони природи та природних ресурсів. У 1982 році на пленарному засіданні ООН прийнята світова хартія охорони природи розуміють систему знань та практичних заходів до раціонального вираження природних ресурсів, захисту природного середовища від антропогенної деградації та збереження видів флори та фауни від знищення.

Щодо басейну річки то стратегія його охорони вимагає в себе збереження біологічного різноманіття біоценозів.

На сьогодні найбільш придатним варіантом подальшого розвитку людської цивілізації вважається поступова зміна технопромного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний, адже антропогенний вилив на території досить відчутний і на території басейну набагато перевищують оптимальні значення.

Отже, потрібно проводити природоохоронні засоби оптимізації структурно-функціональної організації поверхні водозбору. Наприклад:

Збільшити площі заповідників;

дотримуватися режиму використання заповідних територій;

проводити природо охоронні заходи;

- проводити еколонізацію населення, щоб люди розуміли, що природа -це «наш дім» і ставитись до неї потрібно з повагою;

- покращити фактори управління

- вводити в шкільних закладах такий предмет, як «Екологія» та навчати дітей з розумінням ставитись до навколишнього середовища;

- збільшити площу лісових лісосмуг поруч об'єктів, які завдають найбільшого оптимального навантаження, на природні комплекси.

З метою охорони від забруднення потрібно пришвидшити введення нового порядку лімітування слідів, плани за сліди забруднених речовин.

Таблиця 4.1. Оптимальні і дійсні значення факторних характеристик водозбору річки Тартак.

№	Факторні характеристики Кі	Оптимальні %	Реальні
1	Залуженість К1
2	Лісистість К2
3	Заболоченість К3
4	Розораність К4
5	Урбанізація К5
6	Ефект, очищ. стіч. вод К6
7	Вплив індустріал. К7
8	Заповідні території К8

Розділ 5. Оцінка впливу стаціонарних джерел забруднення на атмосферне повітря басейну річки

Під забрудненням атмосфери розуміють таку зміну стану атмосфери, яка повністю або частково є результатом життєдіяльності людини, протягом чи опосередковано знімає розприділення прихідної енергії, рівні радіації, фізико - хімічні властивості довкілля та умови існування живих організмів.

Серед загальної маси забруднюючих речовин, що надходятьв атмосферу, гази складають 90%, тверді частки - 10%. Рідкі забруднювачі зустрічаються дуже рідко.

Всі джерела забруднення атмосфери поділяються на:

- природні;

- штучні (антропогенні).

Домішки природного походження надгодять в атмосферу в результаті вулканічної діяльності (попіл, пил, вуглеводні тощо), вивітрювання грунтів та гірських порід, лісових та степових пожеж, розкладу рослин, згоряння метеоритів. Багато шкідливих речовин утворюється в результаті вторинних природних процесів. Так, соснові дерева виділяють ефірні масла, які окислюючись, утворюють нові хімічні елементи. В лісах утворюється близько 1000 млн. т. реакційно здатних вуглеводнів: етилен, ізопропен, а також ненасичені вуглеводні, альдегіди, кислі та лужні речовини,

Антропогенні джерела забруднення в свою чергу поділяють на:

стаціонарні (енергетичні установки, що спалюють викопне паливо, промислові та комунально побутові підприємства);

пересувні (всі види транспорту).

Промислові джерела забруднення атмосферного повітря поділяється на джерела виділення та джерела викидів. До перших відносять технологічні пристрої, в процесі експлуатації яких виділяються домішки. До других -труби, вентиляційні шахти, аераційні ліхтарі, за допомогою яких домішки надходять в атмосферу.

Промислові викиди поділяються на: організовані та неорганізовані.

Організовані промислові викиди надходять в атмосферу через спеціально споруджені газовідводи та труби, що дозволяє застосовувати для очистки від забруднюючих речовин відповідні установки. Неорганізований промисловий викид надходить в атмосферу у вигляді не спрямованих потоків в результаті порушень герметичності обладнання. Неорганізовані викиди характерні для очисних споруд, золовідвалів, ділянок вантажно-розвантажувальних робіт та інших об'єктів.

До основних джерел промислового забруднення атмосферного повітря відносяться підприємства енергетики, металургії, будматеріалів, хімічної та нафтопереробної промисловості, виробництва добрив.

Рівень забрудненості повітря залежить не лише від обсягу викидів промислових підприємств і автотранспорту, а й від мете реологічних умов. Жаркі безвітряні літні дні або безвітряна погода восени та взимку, коли майже немає циркуляції повітря, сприяє утворенню застійних явищ біля поверхні землі й різкому зростанню концентрацій шкідливих домішок, утворенню смогу в зонах транспортних розв'язок і на вулицях з напруженим автомобільним рухом. Наведемо характеристику забруднюючих речовин і механізм їх дії на організм людини та навколишнє середовище.

Сірчаний газ - SO₂(IV). Це безбарвний важкий газ, з різким запахом, що викликає кашель. Негорючий. Дуже легко розчиняється у воді. Поряд з “фізичним” розчиненням одночасно відбувається хімічна взаємодія - приєднання молекул води до молекул оксиду сульфуру (IV) SO₂, внаслідок чого утворюється сульфітна кислота. Сірчаний газ реагує без зміни ступеня окиснення з водою, основними оксидами.

Оксид вуглецю(IV), або вуглекислий газ, СО₂ - безбарвний газ, без запаху, важчий за повітря в 1,5 раза, доволі добре розчиняється у воді, утворюється в результаті неповного згоряння кам'яного вугілля, природного газу, деревини, нафти, бензину особливо під тиском, легко перетворюється на рідину навіть за кімнатної температури і невеликого тиску. Зріджений СО₂ зберігають у стальних балонах. Якщо його швидко вилити з балона, вуглекислий газ перетворюється на снігоподібну масу. Твердий вуглекислий газ називається сухим льодом. Вуглекислий газ у великих кількостях шкідливий для людини і тварин, спричиняє запаморочення, може викликати ядуху, тому приміщення, де перебувають люди, треба часто провітрювати. Якщо в повітрі міститься 1 % СО, то це вже негативно впливає на біоту, а 4 % для багатьох видів є летальною дозою. Один автомобіль викидає в повітря близько 3,65 кг СО за добу; щільність потоків автомобілів на основних магістралях Києва сягає 50--100 тис. машин за добу, щогодинний викид у повітря СО становить 1800--2000 кг.

Сажа - особливо впливає людині на легені. Утворюється в результаті згоряння різного роду палива.

В основу нормування покладено визначення гранично-допустимих концентрацій (ГДК). У відповідності з ГОСТ 17.2.1.04-77, ГДК - це максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного відрізку часу, яка при періодичному впливі або на протязі всього життя людини не впливає негативно як на людину, так і на довкілля.

Для кожної забруднюючої речовини встановлюють два нормативи: Максимально разова та середньодобова ГДК.

Максимально разова ГДК - це основна характеристика небезпечності шкідливої речовини. Вона встановлена для попередження рефлекторних реакцій у людини при короткочасному впливові атмосферних домішок. Середньодобова ГДК - встановлюється для попередження загально токсичного, мутагенного, канцерогенного та іншого впливу4 речовини на організм людини.

Відповідно клас шкідливості речовин: сірчаний газ - 2, оксид вуглецю - 4, сажа - 3, Манган - 2, Ванадій п'ятиокисний - 1.



Манган парамагнітний при низьких температурах. Це поширений елемент, його кларк в земній корі 0,1% (за масою), в ультраосновних породах - 0,15%, основних - 0,2%, середніх - 0,12%, кислих - 0,06%, осадових - 0,07%, кам. метеоритах - 0,2%. Вміст мангану в океанічній воді 2·10^-7 %, в живій речовині Землі 1·10^-3%, у ґрунті 8,5·10^-2%.

Манган повільно реагує з водою, розчиняється в кислотах, реагує з усіма неметалами (при нагріванні), крім водню. Представлений в основному оксидами, карбонатами і в меншій мірі - силікатами мангану. Основні мінерали мангану: піролюзит, гаусманіт, псиломелан, манганіт, брауніт, родохрозит, родоніт. Крім того, марганець містять мінерали: велініт. Внаслідок кристалохімічної близькості мангану до трьох найважливіших петрогенних елементів - Fe, Mg, Ca - широко представлений як ізоморфна домішка в породотвірних мінералах (олівінах, ґранатах, слюді, карбонатах). Значну кількість мангану містять залізо-марганцеві конкреції.

Ванамдій

Ванамдій ((лат.)Vanadium) -- хімічний елемент, в періодичній таблиці має код V і атомний номер 23. Рідкісний, м'який і ковкий метал, ванадій міститься в деяких мінералах і використовується в основному для виробництва певних сплавів. Це один з 26 елементів, який загалом знаходиться в довкіллі.

Рідкісний. Сер. вміст у земній корі - 0,02мас.%. Відомо біля 80 мінералів - ванадатів природних, більшість з них - екзогенного походження. Основні мінерали: ванадиніт, карнотит, деклуазит.

Відповідно клас шкідливості речовин: сірчаний газ - 2, оксид вуглецю - 4, сажа - 3, Манган - 2, Ванадій п'ятиокисний - 1, сірковуглець - 2.

Клас шкідливості підприємства та розміри санітарно-захисних зон

Промислові підприємства	Клас шкідливості підприємства	Розміри СЗЗ
Целюлозно-паперові, хімічні та металургійні комбінати, мідеплавильні заводи, підприємства по виробництву портландцементу.	І	1000
Виробництво гіпсу, азбесту, азбесту, асфальтобетону, ДСП	ІІ	500
Виробництво керамзиту, скловати, бетонних та залізобетонних виробів, виробництво цементу, асфальтобетонні заводи.	ІІІ	300
Виробництво штучного каменю, бетонних виробів, полімерних будматеріалів, фаянсових та фарфорових виробів, цегли, лаверні цехи, автомобільні заводи	ІV	100
Підприємства по видобуванню каміння глиняних виробів, столярні цехи, виробництво паркету	V	50

Визначаємо фактичну масу річного викиду і-тої домішки забруднюючої речовини в атмосферу за формулою:

m_факт= , т/рік

де : С_факт.- - фактична концентрація забруднюючих речовин, мг/м³;

Н - висота труби, м;

В₁ - об'єм викиду, м³;

t₁ - температура викиду, ⁰ С;

t₂ - температура атмосферного повітря для найтеплішого місяця року в даній місцевості;

А - коефіцієнт, що враховує частоту температурних інверсій даної місцевості(для умов України А=160);

Ф - коефіцієнт швидкості осідання часток в атмосфері (для газів - Ф=1,0; для парів - Ф=2,0; для пилу - Ф=3,0);

Т - число секунд у році (Т=31,56*10⁶).

m_ф(сірчаний газ)= =29,51 т/рік;

m_ф(окис вуглецю)= т/рік;

m_ф(сажа)= т/рік;

m_ф(манган)= т/рік;

m_ф(ванадій п'ятиокисний)= т/рік;

m_ф(сірковуглець)= т/рік.

5. Визначаэмо масу максимально допустимого викиду за формулою:

m_гдк= , т/рік

m_гдк(сірчаний газ)= =0,07

m_гдк(окис вуглецю)=

m_гдк(сажа)=

m_гдк(манган)=

m_гдк(ванадій п'ятиокисний)=

m_гдк(сірковуглець)=

Сгдк - максимальна разова ГДК забруднюючої речовини. Якщо значення С_гдк відсутнє, то підставляємо середньодобову ГДК.

6. Знаходимо масу надлімітних викидів забруднюючих речовин в атмосфері за формулою:

m_н.л= m_факт-m_гдк, т/рік.

m_н.л(сірчаний газ)= 29,51-0,07=29,44, т/рік.

m_н.л(окис вуглецю)=59,02-29,51=29,51, т/рік

m_н.л(сажа)=2,13-0,49=1,64, т/рік

m_н.л(манган)=0,19-0,05=0,14, т/рік

m_н.л(ванадій п'ятиокисний)=0,05-0,01=0,04, т/рік

m_н.л(сірковуглець)=2,3-0,29=2,01, т/рік

Визначаємо ефективність очистки необхідної для збереження санітарних норм за формулою:

Е= %.

Е(сірчаний газ)=

Е(окис вуглецю)=

Е(сажа)=

Е(манган)=

Е(ванадій п'ятиокисний)=

Е(сірковуглець)=

Результати розрахунків зводимо в таблицю.

Таблиця 8. Визначення необхідного ступеня очистки.

Назва Підприємства	Назва забруд. речовин	Сфакт мг/м3	Сгдк Мг/м3	mфакт. т/рік	mгдк, т/рік	mнл т/рік	Необхідний ступінь очистки,%
Металургійний комбінат	Сірчаний газ	3,0	0,008	29,51	0,07	29,44	99,76
	Окис вуглецю	6,0	3,0	59,02	29,5	29,5	50
	Сажа	0,65	0,15	2,13	0,49	1,64	77
	Манган	0,04	0,01	0,19	0,05	0,14	73,68
	Ванадій (V)	0,01	0,002	2,3	0,01	0,04	99,5
	Сірковуглець	0,07	0,03	0,68	0,29	2,01	57,3

8. Дослідивши дане підприємство, проаналізували вплив на басейн річки різних забруднюючих речовин, визначивши необхідний ступінь очистки для даної речовини встановили, що майже всі речовини потребують високого ступеня очистки. Для цього необхідно посилити будівництво очисних споруд, санітарно-захисних зон, щоб звести до мінімуму вплив забруднюючих речовин на оточуюче середовище і також на р. Інгул. Найбільшої очистки потребують сірчаний газ (99,76%), ванадій п'ятиокисний (99,5%), сажа (77 %), а найменшої окис вуглецю (50 %).

Висновок

У даній курсовій роботі ми оцінили стан екологічної системи басейну річки Тартак Дослідили абіотичне середовище та біотичну складову екосистеми.

Отже, басейн річки Тартак розташований у Кіровоградській області, яка має вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, також має родючі грунти. Поверхня області хвиляста рівнинна. Клімат області помірно континентальний. Область розташовано у лісостеповій та степовій зонах. Абіотичні фактори впливають на всю екосистему річки Тартак. Ці фактори протягом тривалого часу стабільно діють у даній екосистемі.

У третьому розділі ми проводимо характеристику біотичної складової екосистеми. Кіровоградська область лежить у межах Центрально-лісостепової агроґрунтової провінції, та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. Рослинність області досить різноманітна. Фауна області представлена лісостеповими і степовими тваринами, багато з них занесено до Червоної книги України.

Дослідивши екологічну структуру популяції можна зробити висновок, що на даній території спостерігається рівномірний розподіл особин. Приріст популяції змінюється щороку, а здатність популяції до розмноження зростає з віком особин. При визначенні оцінки стану поверхні водозбору виявили, що стан басейну можна охарактеризувати як задовільний. Найгірший стан мають території, які зазнають антропогенного забруднення. Також ми проаналізували оцінку впливу стаціонарного джерела забруднення на атмосферне повітря, на даній території, цим джерелом виступа металургійний комбінат, який розташований на басейні річки Тартак. Розрахувавши масу викидів, які спричиняє завод, виявили, що найбільшої очистки повітря потребує від таких речовин як сірчаний газ.

Використана література

1. Географічна енциклопедія України. Кучерявий В. Р. «Основи екології». Львів: 2001.

2. И.Е. Бачинський «Климат України».

3. Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков «Основи екологічних знань»,Київ: 2000.

4. Сорокін «Довідкові дані по клімату України», Рівне: 1999.

5. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. «Природні умови і ресурси України», Рівне:2006.

6. Н.Ф. Яришева «Основи природознавства». Методичні вказівки 065-72.

7. Н.М. Бачинський, Л.П. Величко «Хімія», Київ: 2005.

8. Географічний атлас України, Київ: 2000.

9. Климат Украины./ Ред. Бучинский И.В./.- Л., 1960.

10. Клименко М.О., Трушева С.С., Гроховська Ю.Р. Відновна гідро екологія порушених річкових та озерних систем (гідрохімія, гідробіологія, управління. Рівне: 2004. - Т.3..

11. Геоботанічне районування Української РСР.-К.:Наук. думка, 1977.

12. Генсірук С.А., Бондар В.С. Лісові ресурси України, їх охорона і використання. - К.:думка,1973

13. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В.. Загальна екологія: Навчальний посібник - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003

14. Методичні вказівки 065-72, 065-30.

Размещено на Allbest.ru