Проблеми накопичення та переробки відходів

Поняття про відходи та їх вплив на довкілля. Проблема накопичення промислових та побутових відходів. Існуючі способи знешкодження, утилізації та поховання токсичних відходів. Шляхи зменшення небезпечності відходів. Альтернативне використання відходів.

Рубрика Экология и охрана природы
Вид доклад
Язык украинский
Дата добавления 25.12.2013
Размер файла 147,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

"КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

ММІ

СЕМІНАР

З ДИСЦИПЛІНИ "ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА"

Тема: "Проблеми накопичення та переробки відходів"

Виконав: ст. групи МПм-81

Марченко П.В.

Перевірив: Бендюг В.І.

Київ - 2013

План

  • Поняття про відходи та їх вплив на довкілля
  • Загальна характеристика відходів
  • Проблема накопичення відходів
  • Проблема накопичення промислових відходів
  • Проблема накопичення побутових відходів
  • Проблема переробки відходів
  • Поховання відходів
  • Шляхи зменшення небезпечності відходів
  • Альтернативне використання відходів
  • Завод зі спалювання небезпечних відходів Брунсбюттель
  • Висновок
  • Література

Поняття про відходи та їх вплив на довкілля

Відхомди - будь-які речовини, матеріали, предмети що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Причиною утворення відходів є переважно господарська діяльність людини. Відходи негативно впливають на довкілля: вони порушують складні зв'язки між компонентами біосфери, що формувалися на протязі тривалого часу, порушують кругообіг речовин та обмін енергією, руйнуючи тим самим природні екосистеми.

Відходи утворюються у всіх сферах людської діяльності. Безвідходних виробництв практично не існує. Найбільшими виробниками відходів є гірничодобувний і гірничо-збагачувальний комплекси, металургійна, хімічна та енергетична галузі промисловості, утворюються вони у сільськогосподарському виробництві, побуті, тощо.

Відходи бувають твердими, рідкими та газоподібними. Також розрізняють відходи: комунальні (побутові), виробничого споживання, промислові, сільськогосподарські та будівельні. У цілому відходи є неоднорідними за хімічним складом, складними багатокомпонентними сумішами речовин, які мають різні фізико-хімічні і фізико-механічні властивості.

До небезпечних відходів відносять відходи, які містять у своєму складі речовини, що мають такі небезпечні властивості, як токсичність, вибухонебезпечність, інфекційність, пожежонебезпечність тощо. Небезпечними є екотоксичні відходи з ефектом біо-акумуляції, здатні до небезпечних перетворень під час збереження. Найбільшу небезпеку для людини та біоти становлять небезпечні відходи, які містять хімічні речовини І і II класу токсичності. Це відходи, до окладу яких входять радіоактивні ізотопи, діоксини, пестициди, бензапірен, фурани, хлоровані біфеніли, миш'як.

Велика кількість відходів утворюється у містах. Накопичення відходів небезпечні для людства тим, що, по-перше, природні екосистеми не встигають переробляти таку їх кількість, а по-друге, швидко зростає частка ксенобіотиків (матеріали, створені штучним шляхом, які дуже повільно руйнуються у довкіллі, наприклад:

Скло зберігається - до 1000 років;

Пластмаса - 500 років;

Поліетилен - 200 років;

Консервні металеві бляшанки - 100 років;

Папір - 2 - 10 років (порівняйте строки руйнування синтетичних речовин і речовин зроблених з природних матеріалів).

Загальна характеристика відходів

Відходи, які утворюються внаслідок виробничої діяльності, називаються техногенними. Відходи, що утворюються у сфері споживання людини, належать до побутових. До основних категорій зазначених відходів за джерелами їх утворення відносять:

Ш залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворюються при виробництві різноманітної продукції, виконанні робіт, наданні послуг і які повністю або частково втратили вихідні споживчі якості;

Ш розкривні породи та мінеральні залишки, які утворюються при видобуванні та збагаченні корисних копалин;

Ш речовини та їх суміші, що утворюються в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлаки, зола, кубові залишки, шлами тощо);

Ш матеріали і продукти, забруднені небезпечними речовинами, а також неідентифікована продукція, наприклад, залишки неідентифікованих добрив і отрутохімікатів, що тривалий (понаднормативний) час зберігалися в неналежних умовах у сфері сільськогосподарського виробництва;

Ш залишки сільськогосподарського виробництва, а також залишки від виготовлення продуктів харчування;

Ш осади стічних вод очисних споруд;

Ш відходи переробки деревини (тирса, стружка, кора тощо);

Ш тверді побутові відходи (макулатура, склобій, лом чорних і кольорових металів, відпрацьовані нафтопродукти, текстильні відходи, горіла земля);

Ш вироби, матеріали, товари і предмети широкого вжитку, які втратили свої споживчі якості, використані пакувальні матеріали тощо.

Серед зазначених та деяких інших відходів виробництва і споживання особливе місце належить радіоактивним відходам і забрудненим радіонуклідами речовинам і матеріалам. Унаслідок високого ступеня небезпеки таких утворень для довкілля і людини їх, як правило, виділяють в окрему групу відходів, поводження з якими регулюється спеціальними нормативними актами.

Відповідно до сучасних вимог відходи виробництва і споживання класифікуються за подвійним принципом, а саме: групуванням відходів за однорідними виробничими технологічними процесами, тобто за галузевою структурою їх утворення, або віднесенням тих чи інших відходів до інтегрованих угруповань, коли вони є наскрізними (однорідними) для різних видів господарської діяльності, тобто за видовою структурою їх утворення. В останньому випадку до основних видів відходів відносять:

Ш розкривні, шахтні та інші гірські породи;

Ш відходи збагачення (сепарації) мінеральної сировини та палива;

Ш відходи хімічно-металургійної переробки різних речовин;

Ш відходи енергетики (золошлаки), відходи атомної енергетики (відпрацьовані паливні елементи, крап тощо);

довкілля промисловий утилізація переробка

Ш відходи переробки сільськогосподарської сировини (жом, дефекат, меляса тощо);

Ш відходи і лом чорних і кольорових металів, машини, механізми, устаткування та їх комплектуючі, що відпрацювали свій термін експлуатації;

Ш відходи особистого споживання (тверді побутові відходи, макулатура, ганчір'я, скло, пластмаса, харчові залишки тощо).

Такий підхід до класифікації відходів в цілому відповідає європейській практиці, гармонізується з відповідними групуваннями відходів в європейському "Переліку відходів", прийнятому рішенням спеціалізованих органів Європейського співтовариства у сфері поводження з відходами (Commision Decisiоn 2001/118/ ЕС від 16.01.01). При цьому зберігаються особливості національної системи обліку та поводження з відходами, забезпечується відтворення їх специфічної номенклатури та назв.

Згідно з сучасними підходами перелік відходів і принципи їх класифікації за структурою, ієрархією та системою кодування є відкритими. Передбачається, що вони будуть періодично переглядатися та підлягати доповненням чи змінам відповідно до аналізу вітчизняного і міжнародного, передусім європейського, досвіду і практики у сфері поводження з відходами.

Найгострішою проблемою у цій сфері є організація і практичне здійснення діяльності, пов'язаної зі зменшенням обсягів утворення, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, знешкодженням, видаленням чи захороненням та екологічно обґрунтованою утилізацією так званих небезпечних (або токсичних) відходів. До них належать відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (Закон України "Про відходи"). Такі відходи характеризуються специфічними водно-фізичними, хімічними, санітарно-бактеріологічними та іншими властивостями. Запобігання чи зменшення їх негативного впливу на довкілля, спеціалізована утилізація чи повне знешкодження потребує вдосконалення існуючих або розробки нових цільових технологій, створення спеціальних підприємств. До зазначених відходів слід віднести насамперед ртутевмісні матеріали, шлами гальванічних виробництв, лігнін, фосфогіпс, більшість відходів різноманітних хімічних виробництв, тверді побутові відходи, осади стічних вод, органічні відходи тваринництва тощо. У зв'язку з цим юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з поводженням із небезпечними й особливо небезпечними відходами, мають забезпечувати належний захист довкілля та людей від їх шкідливого впливу. За ступенем цього впливу всі небезпечні відходи поділяються на класи і підлягають об'єктивному обліку щодо утворення, обсягів накопичення і зберігання та реальної або потенційно можливої утилізації. Клас небезпеки відходів визначається їх виробником на підставі відповідних нормативно-правових документів, які затверджуються уповноваженими органами виконавчої влади. На даний час найчастіше використовується давно розроблена і загальновизнана 4-ступенева класифікація токсичних відходів за класами небезпеки:

Ш I-й клас - надзвичайно небезпечні;

Ш II-й клас - високонебезпечні;

Ш III-й клас - небезпечні;

Ш IV-й клас - помірно небезпечні токсичні відходи.

В основу даної класифікації покладені різноманітні показники (фізичні, фізико-хімічні, мікробіологічні, санітарно-бактеріологічні), які характеризують вміст і реальний ступінь небезпеки для живих організмів конкретних хімічних речовин, наявність та характер бактеріальних спільнот, інші шкідливі властивості відходів, що можуть призвести до того чи іншого рівня забруднення ними різних об'єктів довкілля, з якими вони безпосередньо чи опосередковано контактують. При цьому величина і можливий характер забруднення зазначених об'єктів залежать від міграційних властивостей, токсичності, здатності викликати віддалені наслідки окремих складових відходів, які лімітуються так званими показниками шкідливості. Останні мають статус нормативів - ГДК (гранично допустима концентрація) чи ОДР (орієнтовно допустима концентрація) і встановлюються за санітарно-гігієнічними проявами, а саме: санітарно-токсикологічними (с. - т.), загально-санітарними (заг.), органолептичними (орг.) з індексами зап. - запах, забарвл. - забарвлення, піна - утворення піни, наприклад при контакті з водою, пл. - плівки на водній поверхні, присм. - надання воді небажаного присмаку.

У той же час найновіші концептуальні підходи до обліку, контролю і поводження з відходами часто вимагають більш чіткого і обґрунтованого ранжування зазначених утворень за ступенем можливого негативного впливу на довкілля і людину. Це зумовлює постійну необхідність деталізації і уточнення визначення класів небезпеки різноманітних відходів відповідно до прямих вимог Закону України "Про відходи".

Як відомо, кожна речовина має цілком індивідуальні фізико-хімічні та біологічні властивості, які зумовлюють механізми та напрямки її взаємодії з іншими речовинами та вплив на живі організми і їх спільноти. Таким чином, визначальними компонентами екологічної безпеки в загальному розумінні слід вважати фізичну, хімічну та біологічну безпечність кожної речовини, що надходить у довкілля, щодо її впливу на нормальне функціонування різноманітних екосистем. Для відходів, що, як правило, є складними сумішами різних речовин, головними ознаками безпечності (небезпечності) для довкілля і людини має бути їх токсикологічна (хімічна), радіаційна і біологічна безпечність (небезпечність), оскільки саме поєднання цих характеристичних особливостей (різних за походженням відходів) дає змогу всебічно оцінити їх інтегральну екологічну безпечність чи, навпаки, небезпечність.

Як зазначено вище, за традиційними підходами потенційна небезпечність промислових чи побутових відходів, тобто класи їх небезпеки визначаються (згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення") шляхом розрахунків індексів токсичності (Кі) кожного хімічного елемента чи окремої речовини - складових того чи іншого відходу. Зважаючи на те, що значна частина утворюваних та накопичуваних відходів має прямий контакт з різними об'єктами навколишнього середовища, при розрахунках Кі враховують ГДК кожного токсичного компонента конкретного відходу, його потенційну летальну дозу (за значеннями логарифма ЛД50) та ГДК цього компонента, встановлену для ґрунту, води, рослини, продуктів урожаю. Однак, оскільки відходи є сумішами хімічних речовин з різною будовою і відповідно з різними хімічними та токсикологічними властивостями, які зумовлюють зону хронічної та біологічної дії і можуть свідчити про кумулятивні властивості цих речовин, при розрахунках Кі необхідно враховувати коефіцієнти їх кумуляції (Ккум).

За останніми методичними розробками Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України [2] необхідність застосування такого коефіцієнта зумовлена тим, що більшість відходів при потраплянні у ґрунт (на полігонах відходів, звалищах, місцях неорганізованого складування), а потім у воду мають пролонгований характер дії на рівні малих доз, а транслокація хімічних речовин, що входять до складу будь-якого відходу, у рослини і суміжні середовища може супроводжуватися кумулятивними ефектами. Крім того, при визначенні сумарного значення Кі, за яким оцінюється клас небезпеки, повинні додаватися лише Кі інгредієнтів з односпрямованою патогенетичною дією, а не всі розраховані Кі хімічних речовин (як це робилося за традиційним підходом).

Як відомо, відходи цілого ряду виробництв, які концентруються у великих кількостях на обмежених ділянках (у хвостосховищах, шламонакопичувачах, золовідвалах, відвалах гірничих порід) можна віднести до так званих техногенно-підсилених джерел природного радіаційного опромінення. Такі відходи утворюються на підприємствах гірничодобувної, переробної, енергетичної, металургійної промисловості і характеризуються досить високими рівнями іонізуючого (радіаційного) випромінювання (100-400 мкР/год). Це призводить до зміни радіаційних параметрів довкілля і, як наслідок, до додаткового опромінення населення, яке проживає в зонах впливу накопичень зазначених відходів. Тому при визначенні кінцевого класу небезпеки багатьох відходів важливою компонентою є їх оцінка за радіаційними показниками.

Необхідною складовою інтегральної оцінки відходів при визначенні класів їх небезпеки є також біологічна компонента. Відходи сільськогосподарського виробництва, картонно-паперових підприємств, шкіряно-взуттєвого виробництва, харчової та переробної промисловості можуть становити небезпеку за біологічними ознаками. Особливо небезпечним є осади стічних вод, відходи тваринництва. Критерії оцінки відходів за біологічними показниками (форми та індекси кишкової палички, патогенні мікроорганізми, віруси, найпростіші, наявність та життєздатність яєць геогельмінтів) мають бути враховані при визначенні потенційної небезпечності таких відходів. Оцінка біологічної складової при визначенні класу небезпеки може здійснюватися за шкалою, наведеною в табл.1.1.

Таблиця 1.1 Шкала оцінки відходів за ступенем вираженості біологічних ознак [2]

Клас небезпеки

Мікроорганізми

Яйця геогельмінтів (життєздатні), шт. /г

Індекс БГКП

Індекс анаеробів

Патогенна мікрофлора

І

і 1 Ч 106

і 1 Ч 107

присутня

> 100

ІІ

1 Ч 105 - 1 Ч 106

1 Ч 106 - 1 Ч 107

присутня

10-100

ІІІ

1 Ч 103 - 1 Ч 105

1 Ч 103 - 1 Ч 106

відсутня

Ј 10

IV

< 1 Ч 103

< 1 Ч 103

відсутня

відсутні

Пролонгований характер негативного (токсикологічного) впливу хімічних сполук - складових відходів може викликати в організмі віддалені наслідки у вигляді мутагенних ефектів. За міжнародною схемою визначення мутагенності токсикантів, що входять до складу відходів, мутагенні чинники можна ідентифікувати з допомогою світових інформаційних банків експериментальних даних, отриманих in vitro, in vivo та в спеціальних епідеміологічних дослідженнях. На сьогодні визнано, що надходження до організму людини сполук важких металів, які містяться в різних відходах, спричиняє значні ризики щодо генетичних структур клітини. Установлено високу чутливість внутрішньоклітинних органел до дії малих концентрацій важких металів. Однак свідоцтв щодо токсичності, зокрема генотоксичності, окремих важких металів на сьогодні є недостатньо для повної характеристики біологічної активності такої складної багатокомпонентної системи, як відходи. В окремих літературних джерелах наводяться дані про токсичний і мутагенний вплив на клітини тест-культур при забрудненні ґрунтів сумішшю важких металів (Сu + Cd + Pb + Zn) у дозах 1, 10 та 20 ГДК. Але навіть позитивна відповідь за цим тестом свідчить лише про вплив на колонії мікроорганізмів, а чи буде мати місце відповідний генотоксичний вплив на людину та інші живі організми, досі неясно. Відомо також, що при зіставленні результатів токсикологічних і мутагенних досліджень отримані оцінки часто не збігаються. Так, відходи, що містять хром, який, безсумнівно, є мутагеном, були віднесені до помірно небезпечних утворень (ІІІ клас), тобто при визначенні класу небезпеки таких відходів, найімовірніше, не враховувалася оцінка мутагенних ефектів і їх наслідків. Отже, зважаючи на факт підвищеної алергізації населення як в Україні, так і в інших країнах світу, врахування мутагенних ефектів при віднесенні відходів до того чи іншого класу небезпеки є доцільним і виправданим.

Таким чином, визначення параметрів небезпечності різних відходів має здійснюватися не тільки за токсикологічними (хімічними) показниками, але й з обов'язковим урахуванням рівнів дії радіаційної компоненти та біологічних чинників антропогенного походження. Тобто інтегральна оцінка відходів при визначенні класів їх небезпеки має здійснюватися за трьома блоками Залежно від кількості набраних балів за тим або іншим критерієм кожного блоку визначається пріоритетність показників. При цьому більш безпечні за токсикологічними характеристиками відходи можуть бути віднесені до вищого рівня небезпеки. Внаслідок цього вимоги до поводження з такими відходами повинні бути більш жорсткими. Такий підхід не вимагає розробки і надання додаткових рекомендацій до поводження з відходами, специфічні особливості яких (наприклад мутагенність) на даний час не враховуються чи не можуть бути враховані при визначенні класу небезпеки конкретного відходу.

Таблиця 1.2 Визначення класу небезпеки відходів за інтегральною оцінкою

Назва відходу

Компонента інтегральної оцінки

Клас небезпеки

Токсикологічна

Радіологічна

Біологічна

Шлак сміттєспалювання (з-д "Енергія")

IV

I

-

IV

Зола сміттєспалювання (з-д "Енергія")

ІІ

І-ІІ

-

ІІ

Золошлакова суміш (Трипільська ТЕС)

ІІІ

ІІ

-

ІІ

Відходи абразивно-струменевої очистки

IV

ІІІ

-

ІІІ

Шлак доменний

IV

І

-

IV

Вогнестійкий лом

IV

ІІ

-

ІІІ

Графітовий пил

IV

ІІ

-

ІІІ

Як випливає з цієї таблиці, шлак сміттєспалювального заводу "Енергія" за показниками хімічної токсичності було віднесено до малонебезпечних відходів - IV-й клас небезпеки для здоров'я населення, за рівнями природної радіоактивності - до І-го класу використання, тобто використання без обмежень у будівельних матеріалах. Інтегральна оцінка за двома показниками дозволяє віднести такий шлак до IV-го класу небезпеки. Зола цього підприємства за показниками токсичності характеризувалася як високонебезпечна речовина, відповідаючи ІІ класу небезпеки. Рівні радіоактивності золи відповідали І-ІІ класам використання (будівництво доріг). У загальному підсумку клас небезпеки можна визначити як ІІ-й. Відходи Трипільської ТЕС (золошлакова суміш) за показниками хімічної токсичності характеризувалися як помірно небезпечні (ІІІ-й клас небезпеки), за радіаційними показниками відповідали ІІ-му класу використання. У загальному підсумку зазначену суміш слід віднести до вищого рангу - ІІ-го класу небезпеки для здоров'я населення. Відходи абразивно-струменевої очистки корпусів суден і механізмів за токсикологічними показниками можна характеризувати як малотоксичні речовини, що відповідає IV-му класу небезпеки, а за радіологічними показниками вони мали бути віднесені до ІІІ-го класу використання як сировина для будматеріалів, призначених для спеціальних споруд і будівель, у яких перебування людей не може перевищувати 50 % робочого часу (4 год). Визначена в цих відходах сумарна питома ефективна активність радіонуклідів відповідали локальному гамма-фону на рівні понад 100 млР/год, що майже в п'ять разів перевищує рівень природного радіоактивного фону. Отже ці відходи потребують певних обмежень під час накопичення, зберігання та подальшого використання. Таким чином, за сумарним показником їх слід віднести до ІІІ-го класу небезпеки. Вимоги до поводження з подібними відходами відповідають загальним підходам до обмеження їх негативного впливу. Тому використання цих відходів як сировини для будматеріалів можливе лише за умови їх змішування з іншими речовинами. Аналогічні підходи слід також застосовувати і до відходів металургійних виробництв. Як свідчать відповідні показники, деякі із них або окремі партії слід відносити до ІІІ-го класу небезпеки за інтегральною оцінкою. Однак нині (при традиційному підході) всі відходи сталеплавильних виробництв класифікують як відходи IV-го класу небезпеки. При цьому слід наголосити, що встановлення класу небезпеки різних відходів має здійснюватися в кожному випадку для конкретного виду відходів без перенесення встановленого класу на аналогічні відходи споріднених виробництв.

Обсяги щорічного утворення, загального накопичення і використання токсичних відходів в Україні, які становлять найбільшу небезпеку щодо існуючого або потенційного забруднення різноманітних поверхневих водних об'єктів, на зламі минулого і нинішнього сторіч наведено в табл.1.3-1.5 Як видно із цих таблиць, показники утворення і використання відходів у цей період виявили певну суперечність процесів, що відбувалися і відбуваються сьогодні у сфері поводження з відходами. Так, при деякому збільшенні щорічного загального обсягу всіх відходів (з 558,9 млн т у 2000 р. до 587,4 млн т у 2001 р.) зменшилася та їх частка, що належала токсичним відходам - з 81,4 до 77,5 млн т. Водночас спостерігалося постійне зростання абсолютних та відносних показників використання відходів, що засвідчило позитивні тенденції до ресурсозаощадливості в економіці України на початку 2000 р.

Важливою особливістю структури утворення відходів в Україні у зв'язку з сировинною спрямованістю економіки є домінування в їх складі гірничопромислових відходів (до 88 %), тоді як частка відходів інших галузей промисловості становить близько 10 %, а побутових не перевищує 2 %. За роки функціонування гірничопромислового комплексу накопичено близько 3 млрд т токсичних відходів його окремих виробництв, з яких до 2,5 млрд т розміщено в організованих сховищах площею 55 тис. га.

Таблиця 1.3 Обсяги накопичення токсичних відходів

Класи токсичних відходів

Обсяги накопичення токсичних відходів, тис. т

1999 р.

2000 р.

2001 р.

Усі класи небезпеки

2926998,5

29699391 (2813749,7) *

28491452

I клас небезпеки

150,2

149,1

(153,5)

157,3

II клас небезпеки

1627,4

1685,2

(1817,2)

1851,7

ІІІ клас небезпеки

23832,7

24408,8 (21253,7)

20999,3

IV клас небезпеки

2901388,3

2943695,0 (2790525,2)

2826138,5

Таблиця 1.4 Обсяги утворення токсичних відходів

Класи токсичних відходів

Обсяги утворення токсичних відходів, тис. т

1999 р.

2000 р.

2001 р.

Усі класи небезпеки

88475,7

81375,0

77513,5

I клас небезпеки

20,4

13,9

28,0

II клас небезпеки

183,8

176,0

181,4

ІІІ клас небезпеки

2616,2

2423,5

2335,2

IV клас небезпеки

85655,3

78761,6

-

У складі всіх токсичних відходів обсяги відходів І-ІІ-го класів небезпеки становлять приблизно 0,3-0,5 % і протягом останніх років не виявляють тенденції до зменшення.

Загальні обсяги відходів ІІІ-го класу небезпеки становлять 3,0 %, а IV-го класу - понад 95 %.

Найбільшим внеском у загальний обсяг утворюваних токсичних відходів різних класів небезпеки протягом багатьох років відзначалися промислово розвинені регіони України, особливо Дніпропетровський і Донецький регіони (рис. 1.2), насамперед за рахунок дуже великої кількості відходів ІІІ-го і ІV-го класів (рис. 1.3-1.4). У той же час найбільші обсяги відходів, особливо небезпечних для поверхневих водних об'єктів і підземних вод неглибокого залягання, утворюються в Харківській і Чернігівській областях (хімічна промисловість, металообробка, машинобудування) та в Автономній Республіці Крим (засоби хімічного захисту рослин і продуктів урожаю) (рис. 1.5-1.6).

Таблиця 1.5 Утворення, використання та знешкодження токсичних відходів за класами небезпеки (у 2001 р.)

Утворення, переробка та умови зберігання токсичних відходів

Відходи

Відходи всіх класів небезпеки

I клас небезпеки

II клас небезпеки

ІІІ клас небезпеки

IV клас небезпеки

Фактично утворилося, тис. т

77513,5

28,0

181,4

2335,2

74969,0

Використано, тис. т

30052,0

0,7

88,2

2081,1

27881,9

Знешкоджено (знищено), тис. т

2050,5

3,1

31,0

87,8

1928,6

Направлено в поверхневі сховища організованого складування, тис. т

45801,0

0,2

52,8

587,0

45160,9

Зокрема ті, що відповідають чинним нормативам, тис. т

32927,9

0,1

38,3

430,9

32458,5

Відправлено в місця неорганізованого складування, тис. т

127,4

0,04

3,3

8,8

115,2

Наявність у сховищах організованого складування на 01.01.01, тис. т

2849145,2

157,3

1851,7

20999,3

2826138,5

Витрата на складування (знищення) відходів у сховищах організованого складування, тис. грн

475649,3

25796,8

95858,6

14461,6

339532,4

Площа сховищ відходів, га

29983,6

527,4

4755,6

2703,9

21996,6

Об'єм сховищ відходів, тис. м3

154820,1

327,1

6637,8

29469,7

118385,5

Проблема накопичення відходів

Збільшення чисельності населення, розширення масштабів виробництва і потреб у нових матеріалах і продукції викликало інтенсивне використання природних мінерально-сировинних ресурсів. На сьогоднішній день факти свідчать про те, що для задоволення річної потреби однієї людини щорічно видобувається не менше 20 тонн різної сировини.

Унаслідок інтенсивного використання мінеральних ресурсів зовнішність планети сильно змінилася. У деяких країнах знищені цілі гори,

які були джерелом рудної сировини. В інших країнах в районах копалень і шахт створені штучні гори-терикони і місця, що нагадують "місячні ландшафти”. Значній зміні піддаються ландшафти тундри і лісотундри в районах нафтогазовидобування, які за своєю природою дуже чутливі до забруднення, а їх відновлення відбувається впродовж десятків і навіть сотень років.

Утворення значних мас відходів і відсутність економічно ефективних технологій їх переробки призвели до актуальності проблеми зберігання та захоронення відходів, яка ускладнюється різноманітністю їх видів, фізико-хімічними характеристиками, токсичністю. Мільйони гектарів землі відводяться під звалища, відвали і полігони відходів, на експлуатацію яких витрачається в середньому до 10% вартості готової продукції.

Проблема ускладнюється забрудненням навколишнього середовища і фактичним впливом відходів на всі її компоненти. Інфільтрація сховищ, тління і горіння териконів, утворення пилу та інші чинники обумовлюють міграцію токсичних речовин, забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод, погіршення стану атмосферного повітря, що призводить, а в деяких районах вже призвело, до загострення екологічної ситуації.

Загальний стан навколишнього природного середовища на даний час вчені різних країн характеризують як "деградацію глобальної екологічної системи”, "екологічну дестабілізацію” і "руйнування природних систем життєзабезпечення”. З основних причин деградації світової екологічної системи разом з нераціональним природокористуванням називають накопичення відходів життєдіяльності людини, забруднення і отруєння відходами навколишнього середовища. Кількість відходів у даний час має такі масштаби, які почали загрожувати безпосередньо існуванню цивілізації.

Проблема накопичення промислових відходів

До промислових відходів відносяться відходи сфер виробництва та сфер споживання. Серед них найбільшу небезпеку для довкілля і здоров"я населення становлять неутилізовані токсичні промислові відходи.

Всі відходи в залежності від властивостей поділяються на 4 класи небезпеки:

Перший клас небезпеки

1. Відпрацьовані лампи люмінесцентні

Другий клас небезпеки

2. Батареї акумуляторні свинцеві некондиційні

3. Акумулятори лужні, у т.ч. кадмій-нікелеві, некондиційні

4. Батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані (автотранспорт)

Третій клас небезпеки

5. Масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані

6. Відходи піску, забрудненого нафтопродуктами

7. Матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (Промащене ганчір'я)

8. Матеріали фільтрувальні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені (автомобільні фільтри)

9. Лакофарбувальні відходи

Четвертий клас небезпеки

10. Шини, зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації

11. Відпрацьовані накладки гальмових колодок автомашин

12. Брухт чорних металів (у т. ч. списане обладнання)

13. Брухт кольорових металів (у т. ч. списане обладнання, що вміщує кольорові метали, кабельна продукція)

14. Макулатура

15. Брухт абразивного інструменту

16. Пил абразивно-металевий

17. Відходи зварювальних електродів

18. Використаний спецодяг

19. Взуття зношене чи зіпсоване

20. Одяг захисний зіпсований, відпрацьований чи забруднений (рукавиці брезентові, діелектричні, костюми брезентові)

21. Вироби та матеріали гумові зіпсовані або відпрацьовані (рукавички гумові, діелектричні коврики)

22. Матеріали та вироби з пластмаси зіпсовані (кабіни таксофонні, каски захисні)

23. Списане обладнання, деталі, у т. ч. комп'ютерне обладнання, крім джерел безперебійного живлення, акумуляторів

24. Відходи деревини

25. Будівельні відходи

26. Інші відходи.

Більшість відходів, які належать до ІІІ-ІУ класів небезпеки видаляються на полігони твердих побутових відходів. Відходи хімічної і гірничо-добувної промисловості накопичують на спеціальних накопичувачах. Решта відходів, які належать до ІІ і ІІІ класів небезпеки зберігаються на території підприємств.

В місцях видалення відходів не забезпечуються вимоги щодо дотримання норм екологічної безпеки. Насамперед це стосується умов складування фосфогіпсів на Роздільському ДГХП "Сірка" (4 млн. т), рідкої і твердої фракцій розсолів Стебницького ДГХП "Полімінерал" (13 млн. куб. м.), відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення в холдинговій компанії "Укрзахідвугілля", кислих гудронів Львівського дослідного нафтомаслозаводу (понад 200 тис. т), відходів гальваніки (200 т), нафтових шламів на Львівській залізниці та Дрогобицькому нафтопереробному заводі (44 тис. т), зберігання відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів на ВАТ "Вторкольормет," непридатних і заборонених до використання пестицидів на складах АТ "Агросервіс” (540 т). Видалення побутових і промислових відходів на полігонах твердих побутових відходів здійснюється з порушеннями Санітарних Правил. 2811-83. Мають місце випадки порушення правил зберігання та видалення відпрацьованих люмінісцентних ламп. Це стосується в перешу чергу Роздільсьского ДГХП "Сірка", Червоноградської ЦЗФ, Дрогобицької режимної установи виконання покарань а також ряду інших.

Зусиллями ОДА, органів місцевого самоврядування та на виконання приписів контролюючих природоохоронних органів в області створені наступні підприємства з переробки, знешкодження і видалення промислових відходів:

- НТП "Галекоресурс” - збір і видалення за межі області відпрацьованих люмінесцентних ламп;

- ВАТ "Львівський дослідний нафтомаслозавод" спільно з ТОВ "Галсана" - переробка відпрацьованих автомобільних олив;

- ТзОВ "Маст”і ТзОВ "Кріотех - переробка відпрацьованих індустріальних олив та відпрацьованих автомобільних шин;

- ЗУАТ "Вторкольормет" - збір і видалення відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів;

- ДП "Аргентум” - збір і переробка відпрацьованих кінофоторентгенматеріалів та фіксажу;

- ВАТ "Львівсільмаш” - переробка відпрацьованих одноразових медичних шприців і систем;

- Жидачівський ЦПК, Львівська фабрика вторсировини, ВАТ "Львіввторресурси” - збір, переробка макулатури і відходів текстилю;

- ТОВ "Галсана" - видалення за межі області нафтошламів з АТ "НПК-Галичина”;

- Львівська залізниця - спалювання нафтошламів, замазученої землі і частково твердих побутових відходів;

- НВП "Львівконтакт” - експериментальне знешкодження відходів гальваніки з отриманням рідкісних металів.

Сьогодні і надалі дуже гостро стоїть питання нагального вирішення проблеми заборонених та непридатних до використання пестицидів. Адже зараз в Україні їх нараховується понад 22 000 тонн і, зокрема, понад 760, 8 тонн у Львівській області.

На запрошення польської фірми "Hydrogeotechnika Sp. Z o о" у м. Кєльце (Республіка Польща) відбулась робоча зустріч її керівництва та держуправління екоресурсів у Львівській області. Метою зустрічі було ознайомлення з роботою фірми, технологічними процесами природоохоронних напрямів, що застосовуються. Обговорювалися можливості реалізації спільного українсько-польського проекту щодо вирішення проблем усунення забруднень довкілля нафтопродуктами внаслідок надзвичайних ситуацій, видалення та знешкодження накопичених на території Львівської області непридатних і заборонених до використання пестицидів.

В ході зустрічі з'ясовано, що діяльність фірми "Hydrogeotechnika Sp. Z o о" спрямована, в першу чергу, на висококваліфіковану ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Це єдина у Польщі фірма, яка займається виготовленням спеціального обладнання, що застосовується при ліквідації НС. Окрім цього, вона має досвід з проведення робіт з знешкодження заборонених і непридатних до використання пестицидів, розробляє геологічні та гідрогеологічні проекти з усунення забруднення довкілля ними та відновлення земельних ділянок, на яких у минулому вони розміщались.

Під час робочої зустрічі польська сторона погодилась взяти участь у ліквідації накопичень пестицидів у Львівській області, шляхом видалення їх для утилізації у Республіку Польща та усунення наявних забруднень земель у місцях їх складувань.

На даний час в Україні ТзОВ "Елга" (м. Шостка, Сумської області) доопрацьовує технології з утилізації даних небезпечних відходів сільськогосподарського виробництва шляхом спалювання. За даними цього товариства, орієнтовна вартість знешкодження заборонених і непридатних пестицидів без затрат на упакування і транспортування до м. Шостки становитиме 7,0 тис. грн. ТзОВ "Елга", при успішному завершені робіт з впровадження цього виробництва, починаючи з 2003 року, зможе приймати на знешкодження з Львівської області до 100 тонн пестицидів на рік

Проблема накопичення побутових відходів

Одна з найголовніших проблем, пов'язана з похованням побутових відходів - утворення метану, так званого звалищного газу. Органічні залишки, які складають від 50 до 70% загальної маси ТПВ, при похованні на звалищах перетворюються в анаеробних умовах на метан та СО2. Цей процес іде під впливом редуцентів - метанових бактерій. Масштаби утворення метану можна вважати геологічними. За підрахунками експертної групи Міжурядової комісії зі зміни клімату (ІРСС), глобальна емісія звалищного метану становить 40 млн. тонн на рік, або близько 8 % його загальнопланетного потоку. Для порівняння, ця величина перевищує масу метану, що виділяється вугільними шахтами. Цей висновок спонукав експертів зі зміни клімату занести метан до реєстру основних джерел парникових газів планети.

Окрім істотного внеску в глобальне потепління, звалищний газ сприяє появі вибухо - і пожежонебезпечних умов як на самих звалищах, так і на прилеглих територіях. Пожежі на звалищах, у свою чергу, приховують неабияку екологічну небезпеку. У структурі ТПВ щороку збільшується питома вага полімерних матеріалів, яка становить більше 10 % їх загальної маси і подвоюється кожні десять років. Зростає і токсичність відходів - у сміття потрапляють термометри, прилади, що містять ртуть, елементи живлення, внаслідок чого вони "збагачуються" солями важких металів і хімікатами. Тому неконтрольоване горіння звалищ призводить до утворення та потрапляння в атмосферу токсичних сполук, в тому числі невідомих, які переносяться на значні відстані.

Велику небезпеку становить фільтрат, що потрапляє з території звалищ у підземні води. У відходах тривалий час зберігаються бактерії, що викликають черевний тиф, дизентерію, холеру, туберкульоз, інші небезпечні хвороби. Проникнення фільтрату в підземні води може призвести до значного поширення цих мікроорганізмів. У країнах з теплим кліматом, як правило, третього світу, хвороби розносяться не тільки з фільтратом, а й з пацюками та мишами, кішками та собаками, птахами, комахами. Крім того, з фільтратом у довкілля потрапляє широкий діапазон неорганічних речовин - за підрахунками, з 300 тонн ТПВ всмоктується 1,5 тонни натрію та калію, по тонні кальцію та магнію, хлоридів, 4 тонни кислих карбонатів та 200 кг сульфатів.

Проблема переробки відходів

Розміщення відходів потребує вилучення значних площ землі, а транспортування і зберігання ускладнюється та стає важким тягарем для народного господарства. Найбільш токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їх знешкодження і повної ізоляції.

Існуючі способи знешкодження, утилізації та поховання токсичних відходів поділяються на три групи:

термічні: вогневий; рідкофазне окиснення; газифікація; піроліз; плазмовий;

хімічні: фізико-хімічна переробка (коагуляція, адсорбція, екстракція, флотація, йонування, електрохімія); хімічне очищення (нейтралізація, окиснення); мембранні методи; електрохімічні;

іммобілізація: компактування; локалізація; депонування.

Актуальною проблемою населених пунктів є утилізація комунальних відходів. Вони поділяються на комунальні стоки і тверді залишки. Найбільший вплив на навколишнє середовище чинять комунальні відходи у великих містах. Вважається, що в середньому на одного жителя за рік накопичується 250 кг твердого сміття (у США - 715 кг, у Швеції - 480 кг, у Москві - 270 кг). До складу твердих комунальних відходів входять: папір, картон (37%); кухонні відходи (30,6%); дерево (1,9%); шкіра і резина (0,5%); текстиль (5,4%); штучні органічні матеріали, головним чином, поліетилен (5,2%); кістки (1,1%); скло (3,7%); кераміка, камінь (0,8%) та інші (9,7%).

Частка комунальних відходів у країнах Європи становить 6% загального обсягу відходів. У житловому фонді міст та селищ міського типу України щорічно накопичується близько 40 млн. м3 сміття.

В Україні практикується планово-регулярне вивезення сміття. Найчастіше відходи вивозять на спеціальні полігони - сміттєзвалища, де вони піддаються анаеробній деградації. Цей метод утилізації відходів є традиційним і на 65% дешевший від інших способів їх переробки. В Україні існує більше 3500 сміттєзвалищ, площа яких складає 180 тис. га. Екологічний вплив на навколишнє середовище сміттєзвалищ пов'язаний з тим, що значна їх частина не підготовлена для виконання своїх функцій, нерідко виникають стихійні звалища. До сміттєзвалищ часто потрапляють небезпечні речовини, що є неприпустимим з погляду екологічної безпеки.

У розвинених країнах основним методом утилізації комунальних відходів є механізовані термічні методи переробки на спеціальних заводах із попереднім їх сортуванням. Сортування проводиться з метою вилучення зі сміття корисних компонентів для повторного використання. В Україні невелика частина твердих побутових відходів знешкоджується на сміттєспалювальних заводах. Значне навантаження цих підприємств і відсутність попереднього сортування відходів призводить до значних порушень технологічного режиму. У поєднанні з недостатньо ефективними системами очищення димових газів це створює умови для забруднення повітря, у тому числі високотоксичними і канцерогенними речовинами. Певні проблеми існують і з утилізацією та захороненням золи і шлаків сміттєспалювального виробництва.

На думку багатьох учених, найбільш перспективними методами утилізації твердих комунальних відходів після їх сортування є біотехнічні методи. У деяких країнах на міських звалищах обладнані спеціальні установки для отримання і використання біогазу, який утворюється у відходах внаслідок мікробіологічних процесів.

Концентрація промислових підприємств створює ще одну проблему - накопичення промислових відходів. У розвинених країнах на 1 жителя утворюється 400-600 кг промислових відходів, а з урахуванням відходів найбільших галузей цей показник становить 4-6 тонн. Високими є і темпи приросту обсягів відходів на душу населення. Цей показник для промислових відходів складає 4-6% на рік.

Основними джерелами промислових відходів в Україні є: сталеплавильне виробництво, виробництво мінеральних добрив, титано-магнієве виробництво, енергетика, глиноземні шлами, гальванічні виробництва, коксохімічне виробництво та залізо - і марганцеворудне виробництво. До промислових відходів відносять шлами, недогарки, шлаки, відходи текстилю, відпрацьовані мастила і нафтопродукти, золу, пил, дими, аерозолі, смоли тощо.

Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація та низький технологічний рівень промисловості України поставили її в ряд країн з чи не найбільшим абсолютним обсягом утворення і накопичення промислових відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. тонн твердих відходів. Загальний обсяг їх накопичення на території України за мінімальними оцінками досягає 23-25 млрд. тонн, із них близько 2% належать до категорії високотоксичних. Площа земель, зайнята відходами, становить близько 130 тис. га. На квадратний кілометр площі їх припадає понад 41 тис. тонн, а на одного жителя - 480 тонн.

На території України розміщено 2754 полігони із загальним обсягом близько 2500 млн. м3 для зберігання промислових відходів. 63% цих полігонів з різних причин не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам (ненадійна гідроізоляція, не дотримується санітарно-захисна зона, відсутні належні шляхи під'їзду). Багато полігонів мають відхилення від проекту.

Кількість накопичених, не придатних для використання пестицидів в окремих областях України досягає 1-2 тис. тонн. Існує 119 державних сховищ і більше ніж 4700 складів, де накопичено до 22 тис. тонн пестицидів, що є небезпечними відходами і підлягають знищенню. Тривале зберігання в результаті хімічних реакцій викликало виникнення нових хімічних сумішей з нез'ясованими властивостями і характеристиками. Процес накопичення не придатних для використання пестицидів триває, і ця ситуація може вважати надзвичайною.

Аналіз матеріалів санітарно-епідеміологічної служби свідчить не тільки про майже стовідсоткове порушення норм та санітарних правил на сховищах підприємств, де зберігаються токсичні відходи, також і про відсутність на місцях нормативно-технічної документації і конкретних рекомендацій щодо поводження з токсичними відходами. Не існує також даних щодо стану середовища і ризику для здоров'я населення в районах сховищ, а звідси - відсутні заходи щодо попередження токсичної дії відходів.

Розглядаючи відходи, слід розрізняти каналізаційні відходи, що є відпрацьованим біологічно активним мулом, частинками текстилю, паперу, піском тощо.

Підвищену небезпеку для навколишнього середовища становлять відходи великих тваринницьких комплексів. До 70% цих відходів використовуються як органічне добриво, а інша частина надходить в поверхневі і підземні води, забруднюючи їх, роблячи не придатними для питного водопостачання без застосування складних енергоємних технологій знешкодження і очищення води.

Перед скиданням у природні водойми забруднені промислові та комунальні стічні води підлягають очищенню. Застосовують три методи очищення: механічний, фізико-хімічний і біологічний.

Метод механічного очищення полягає в механічному видаленні із стічних вод нерозчинних домішок, для чого застосовують спеціальні споруди. Видалення різнорідних домішок при цьому здійснюється за допомогою різноманітних пристроїв: решіток і сит, жиро-, масло-, нафтовловлювачів. У відстійниках осаджуються важкі частинки, а легкі речовини спливають на поверхню води відстійників.

Кількість твердих органічних речовин, що утворюється на цьому етапі, може досягти 35% всіх органічних речовин, які містяться в стічних комунальних водах звичайного міста.

Метод фізико-хімічного очищення ґрунтується на реагентній коагуляції, нейтралізації кислот і лугів, екстракції, перегонці з водяною парою, сорбції та обробці води хлором. Названі реагенти, вступаючи в реакцію із забруднювальними речовинами, сприяють випаданню нерозчинних колоїдних і частково розчинених речовин. Деякі нерозчинні речовини перетворюються у нешкідливі розчинні. Фізико-хімічний метод дає змогу зменшити кількість нерозчинних забруднювачів стічних вод до 95% і розчинних до 25%. На цьому етапі очищення видаляються з стічних вод сполуки, що містять азот і фосфор. Саме ці елементи спричиняють евтрофікацію природних водойм і, як наслідок, інтенсивний ріст водоростей.

Після фізико-хімічного очищення стічні води підлягають біологічному очищенню.

Метод біологічного очищення дозволяє провести природний процес руйнування органічних речовин. Біологічне очищення може бути природним і штучним. Штучне проводять на полях фільтрації. Там планується зрошувальна мережа магістральних і розподільних каналів, якими розливаються стічні води. Очищення забруднень відбувається в процесі фільтрації вод через ґрунт. Шар ґрунту товщиною 80 см забезпечує досить надійне очищення.

Для біологічного очищення використовують також біологічні ставки, де відбуваються ті самі процеси, що й при самоочищенні водойм.

Для штучного біологічного очищення застосовують спеціальні споруди - біологічні фільтри (аеротенки).

Стічні води, які надходять в аеротенки, продуваються знизу потужним струменем дрібних пухирців повітря. Очисну роль в аеротенку виконує активний мул - сукупність мікроскопічних рослинних і тваринних організмів. При надлишку кисню (пухирці повітря) і надходженні органічних речовин (стічні води) в активному мулі бурхливо розвиваються бактеріальний стан населення, мікрофауна і мікрофлора. Бактерії склеюються в пластівці, що мають велику робочу поверхню - близько 1200 м3 у 1 м3 мулу, і виділяють ферменти, що розщеплюють органічні забруднення до простих мінеральних речовин. Відбувається мінералізація органічних речовин. Поглинаючи в надлишку органічні речовини, бактерії активно розмножуються, їх кількість безперервно збільшується. Оскільки бактерії склеєні в пластівці, активний мул швидко осідає і відділяється від вже чистої води. Вода, що відстоялася, придатна для подальшого використання, а мул знову залучається до процесу очистки.

Після цих трьох етапів вода хлорується для знищення бактерій і вірусів, що там залишилися, а потім тільки може скидатися у природні водойми.

Сумарні витрати на очищення стічних вод становлять 10-15%, а іноді 20-25% загальної вартості промислових підприємств.

Однією з найскладніших проблем у сфері захисту навколишнього середовища є проблема утилізації радіоактивних відходів. За питомою активністю радіоактивні відходи поділяють на низькоактивні (менше 0,1 Кі/м3), середньоактивні (0,1-100 Кі/м3) і високоактивні (більше 1000 Кі/м3). Деякі з радіоактивних радіонуклідів можуть збергігати смертоносну активність до 10-100 млн. років.

Актуальність зазначеної проблеми визначається низкою факторів, а саме (за Шестопаловим та ін.): необхідністю забезпечення сталого розвитку атомної енергетики ("Україна не має достатніх джерел нафти і газу); необхідністю ізоляції високоактивних відходів, що виникають після переробки відпрацьованого ядерного палива; значними обсягами радіоактивних відходів, накопичених в Україні при експлуатації ядерних установок, використанні джерел іонізуючого випромінювання і видобуванні уранових руд; необхідністю реабілітації територій, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС; необхідністю перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

За оцінками фахівців, до 2025 року на українських АЕС буде накопичено до 3300 м3 високоактивних радіоактивних відходів. З Російської Федерації до України може бути повернено близько 1150 м3 ошклованих відходів. Сьогодні на об'єкті "Укриття" зберігається щонайменше 44 000 м3 високоактивних і довгозбережуваних відходів. До 12500 м3 довгозбережуваних відходів знаходяться в пунктах поховання Чорнобильської зони відчуження. На майданчику ЧАЕС зберігається близько 2400 т відпрацьованого ядерного палива. Таким чином, до 2025 року в Україні буде накопичено до 62 000 м3 радіоактивних відходів, для ізоляції яких необхідно створити геологічне сховище об'ємом до 160 000 м3. Наведені дані свідчать про те, що 90% наявних радіоактивних відходів, що потребують ізоляції, виникли внаслідок аварії на ЧАЕС. Сьогодні вони зберігаються без дотримання вимог радіаційного захисту населення і навколишнього середовища.

Правові аспекти ізоляції радіоактивних відходів регулюються Законом України "Про поводження з радіоактивними відходами".

На практиці використовують дві форми ізоляції радіоактивних відходів - зберігання і поховання, вибір яких залежить від економічних і соціально-політичних факторів. В Україні використовується така форма ізоляції радіоактивних відходів, як зберігання. Поховання відходів у геологічних сховищах є більш економічно і екологічно доцільними, і тому пріоритети державної політики в галузі поводження з радіоактивними відходами переорієнтовуються саме в цьому напрямку. Найперспективнішим районом для розміщення геологічного сховища для радіоактивних відходів є Чорнобильська зона відчуження.

Тип сховища для поховання (поверхневе чи геологічне) радіоактивних відходів визначається їх властивостями. Відходи з тривалим періодом існування підлягають захоронению тільки в стабільних геологічних формаціях, в твердому стані та переведенням їх у вибухо-, пожежо-, ядернонебезпечну форму, що гарантує локалізацію відходів у межах гірничого відведення надр. Геологічні сховища створюються в соляних та осадових відкладах, кристалічних породах, у глинистій товщі. Радіаційна безпека сховища залежить від сукупності природних та інженерних бар'єрів.


Подобные документы

  • В Україні найбільш високі абсолютні обсяги утворення та накопичення промислових відходів. Проблема захоронення побутових відходів. Закон України “Про відходи” та “Класифікатор відходів”. Небезпечні відходи – хімічні та радіоактивні, як довго існуючі.

    реферат [11,5 K], добавлен 24.01.2009

  • Поняття, сутність та класифікація відходів, а також шляхи їх знешкодження та утилізації. Загальна характеристика головних джерел промислових відходів в Україні. Аналіз основних методів очищення стічних вод. Правові аспекти ізоляції радіоактивних відходів.

    реферат [22,5 K], добавлен 03.11.2010

  • Забруднення довкілля в результаті промислової діяльності та методи боротьби із ними. Характеристика Ставищенського району, його географія та природний потенціал. Оцінка об’ємів накопичення відходів в даному регіоні, порядок їх утилізації та знешкодження.

    дипломная работа [81,6 K], добавлен 28.10.2010

  • Збір, транспортування та утилізація відходів. Эфективність використання брухту і відходів металів. Система переробки промислового сміття в будівельні матеріали і комбіновані добрива. Зміст відходів деревини, пластмас. Переробка твердих побутових відходів.

    контрольная работа [25,9 K], добавлен 29.03.2013

  • Поводження з відходами, їх накопичення в Україні та класифікація. Особливості радіаційних відходів. Міжнародне співробітництво у сфері поводження з відходами, їх знешкодження, переробка та утилізація, проблеми поводження з ними в сільській місцевості.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 01.06.2010

  • Проблема твердих побутових відходів (ТПВ). Визначення якісного і кількісного складу твердих побутових відходів. Визначення ТПВ в домашніх умовах. Основні фактори забруднення та його вплив на навколишнє середовище. Знешкодження та захоронення відходів.

    курсовая работа [65,6 K], добавлен 04.06.2011

  • Аналіз наслідків забруднення природного середовища газоподібними, рідкими та твердими відходами. Джерела утворення промислових відходів, їх класифікація. Полігони по знешкодженню і похованню токсичних промислових відходів. Технологія складування відходів.

    контрольная работа [132,5 K], добавлен 23.12.2015

  • Екологічний стан підземних вод, механізм їх утворення. Види та джерела їх забруднення. Характеристика промислових відходів. Проблема ліквідації та утилізації твердих побутових відходів. Гігієнічний моніторинг впливу їх полігону на якість ґрунтових вод.

    курсовая работа [138,6 K], добавлен 19.05.2013

  • Харчова промисловість як одна з найбільш матеріалоємних галузей. Проблема та шляхи раціоналізації використання сировини та утилізації відходів. Способи біологічного знешкодження стоків та відходів, причини їх низької ефективності, шляхи усунення.

    реферат [24,9 K], добавлен 13.04.2011

  • Сучасні аспекти проблеми твердих побутових відходів, можливість одержання альтернативної енергії. Ефективність поелементного збирання відходів та вивозу ТПВ до санітарних зон. Принцип роботи сміттєспалювального заводу. Вплив роботи ССЗ на довкілля.

    реферат [759,3 K], добавлен 05.08.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.