Екологія в житті людини
Негативні наслідки інтенсифікації та глобалізації впливу людини на природне середовище. Сучасна екологічна ситуація. Екологічна проблема в сучасній енергетиці. Проблема екології, як негативна соціальна реальність. Екологічна свідомість й екологічна етика.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2010 |
| Размер файла | 81,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
56
Реферат на тему:
Екологія в житті людини
План
- Вступ
- 1. Людство перед обличчям глобальних проблем
- 2. Сучасна екологічна ситуація
- 3. Екологічна проблема в сучасній енергетиці
- 4. Проблема екології, як негативна соціальна реальність
- 5. Екологічна свідомість й екологічна етика
- 6. Екологізм як світоглядна надбудова над екологією
- 7. Екологічна безпека
- 8. Суспільство й природа
- Перелік використаної літератури
Вступ
В сучасних умовах існування людство зіткнулося з величезною проблемою - екологічною. Проблема екологічної катастрофи вже не просто не приваблива перспектива, а реальна загроза, що повисла над усім живим на Планеті.
Розвиток людства, його виробничих сил поставили людину перед проблемою обмеженості природних ресурсів, нещадного забруднення середовища свого існування, можливого порушення динамічної рівноваги системи "суспільство-природа". Але окрім явно виражених проявів екологічної проблеми варто звернути увагу на її завуальовану дійсність. Порушення екологічної рівноваги, гармонії в світі безпосередньо веде і до порушення гармонії самої людини. Людина - це витвір природи, просто ще одна ланка в ланцюзі еволюції, але, як вважає сама людина, найрозумніша і найсильніша. Так, для природи немає страшнішого ворогу ніж людина. Найстрашніше стихійне лихо, найлютіша буря не принесуть стільки шкоди, як людська діяльність задля свого виживання. В таких умовах, перш за все необхідно формувати в людині екологічну культуру, поважне відношення до свого творця - Природи, повернутись обличчям до своєї духовної сутності задля миру з собою і миру з природою і світом, в якому людина живе. Зараз екологічна проблема здається далекою і навіть часом не справжньою, надуманою. Щодня люди дізнаються про чергові лиха, в тому числі повені, які затоплюють величезні площі, забираючи при цьому людські життя, пожежі, які нещадно винищують тисячі гектарів таких дорогоцінних для нашого життя лісів, аварії на електростанціях та інших промислових об'єктах, дуже небезпечні аварії танкерів в морях при транспортуванні нафти, що призводить до масового знищення тваринного світу та забруднення вод планети на сотні років, але при цьому напевно кожна людина задумуючись приходить до висновку - "Я не можу нічого зробити. Від мене нічого не залежить". Напевне саме ці умови і вимагають виховання у суспільства загалом і в кожної людини окремо екологічної свідомості. Екологічна проблема вже стоїть, стоїть гостро і вимагає термінового вирішення.
Думки вчених, які займаються екологічними проблемами, дуже різні і навіть протилежні. Відрізняються також за своїми концепціями громадські утворення і рухи. В різноманітності цих концептуальних теорій можна знайти казкові, чудернацькі на перший погляд пропозиції. Так, прибічники і дослідники такої нової, але надзвичайно прогресивної і багатообіцяючої науки як нанотехнології вважають, що нанотехнології можуть стабілізувати екологічну обстановку, шляхом створення нових видів безвідходної промисловості, завдяки використанню нанотехнологічних методів, при цьому нанороботи зможуть знищувати наслідки старих забруднень, за рахунок насичення екосфери молекулярними роботами санітарами, які перетворюватимуть відходи діяльності людини в початкову сировину. Окрім того, вважається, що нанотехнології забезпечать більш економічні шляхи фільтрації води. А також дозволять прискорити розвиток поновлюваних джерел енергії, таких як високоефективна конверсія сонячної енергії. Взагалі, використання альтернативних джерел енергії дуже приваблива перспектива для усього світу. Адже сонячна енергія, енергія вітру, енергія океану невичерпні і доступні майже у всьому світі. Звичайно в залежності від географічного положення тої чи іншої країни ефективним буде використання певного виду енергії. Окрім стаціонарних станцій, можливість використання такої енергії є і в транспорті. Нажаль в наш час ці джерела енергії ще не отримали широкого поширення та популярності через низьких коефіцієнт корисної дії, а от їх використання безумовно розвантажили б нашу природу, як по витягуванню з неї паливних ресурсів, так і по забрудненню атмосфери продуктами спалення палива.
Напевне, зараз ще рано говорити про фантастичні перспективи науки, а проблема стоїть вже сьогодні. Можна згадати ще одну цікаву пропозицію по вирішенню екологічної кризи. Її суть полягає в тому, що зі зміною середовища свого існування змінюється і сама людина. Можливо в якійсь мірі можна сказати, що проходить постійна еволюція людини і світу, пристосування живих організмів до нових умов життя, в даному випадку, до життя в екологічно-забрудненому світі. Тобто, по прогнозам таких вчених, людина буде постійно змінюватись, аж до тих пір поки не перетвориться на "нелюдину", по грецькому - "анотропа". Тому, для анотропа складна на наш погляд екологічна ситуація зовсім не характеризуватиметься термінами "екологічна криза". Для штучної людини - анотропа це взагалі не криза, а нормальна ситуація. Штучне для штучного - "природне".
Деякі вчені, розглядаючи негативні наслідки інтенсифікації та глобалізації впливу людини на природне середовище, вимагають насамперед зменшення техногенного впливу на природу, повернення до природної рівноваги тощо. Висловлюють думки про відмову від перетворювальної орієнтації людини. Як один з головних законів екології американський біолог Б. Коммонер запропонував положення "Природа знає краще", ніж людина, що саме треба людині. Є і вчені, які твердять, що, мовляв, для них головне - захист біосфери, навіть якщо для цього потрібно буде, щоб людина як порушник рівноваги в природі загинула - бо ж збережена біосфера створить більше, ніж досконалі види.
Висувають і зовсім протилежне, за своєю сутністю самогубне сподівання на знищення біосфери і створення замість неї штучного середовища, яке нібито краще задовольнятиме потреби людини. Але чи не поставило б під загрозу існування, людини як роду створення такого штучного середовища?
Підсумовуючи, можна сказати, що наука екологія надзвичайно складна, а останнім часом дуже політизована та соціалізована. Вона привертає все більше уваги з боку урядовців, партій, які включають її в свої програми, мас-медіа, науковців, особливо такі науки, як філософія, психологія, педагогіка активно пропонують все нові і нові схеми вирішення екологічної кризи. Якщо визначити, що ж таке екологія, то можна коротко сформулювати: екологія - наука, яка вивчає закономірності взаємодії живого з зовнішніми умовами його існування з метою підтримки динамічної рівноваги системи "суспільство-природа".
1. Людство перед обличчям глобальних проблем
ХХ століття історії людства ознаменоване виникненням і поглибленням глобальних проблем. Глобальні проблеми - це сукупність проблем усього людства, від рішення яких залежить збереження цивілізації. Вони різноманітні. До числа найбільш важливих відносять: стрімке зростання народонаселення Землі, що веде до демографічного вибуху; найближча перспектива вичерпання традиційних енергетичних й інших природних ресурсів; безпрецедентне забруднення середовища перебування людства, що загрожує екологічною катастрофою.
Серйозною проблемою сучасного світу є "демографічний вибух". Десять тисяч років тому було близько 5 млн. чоловік, 2 тисячі років тому - близько 200 млн., в 1960 м - 3 млрд., в 1975 - 4 млрд., в 1987 - 5 млрд., в 2000 м - 6 млрд. Якщо цей темп приросту населення збережеться, то до кінця 21 століття на Землі буде близько 12 млрд. людей.
Для свого життя люди мають потребу в кисні, продуктах харчування, промислових товарах. Все це своїм джерелом має природу. Виходячи із середнього рівня життя людини в США, на 1 км2 можуть жити 57 чоловік, а на всій землі - 5,7 млрд. людина. Особлива гострота цієї проблеми підкреслюється тим, що понад 4/5 приросту світового населення доводиться на країни, що розвиваються. У підсумку настільки швидкого росту чисельності населення країн, що розвиваються, і їхнього економічного відставання підсилюється нестабільність у світовій економіці і політиці. Неухильний ріст народонаселення планети, розвиток його виробничих сил зіштовхується з не менш складною глобальною проблемою - вичерпання традиційних енергетичних ресурсів, а також знищення прісної води, лісів, видів тварин, що може привести до порушення динамічної рівноваги системи суспільств-природа. Сама людина починає еволюціонувати в техногенному середовищі. Відбуваються психічні зміни в результаті життя в неприродних умовах: шум, тіснота, сміття і т.д. Людина легко піддається таким негативним явищам як нудьга, апатія, безнадійність, що часто приводить до психічних захворювань та інших негативних наслідків.
В наш час біосфера вийшла зі стану стійкості. Вона перестала поглинати надлишок вуглецю в атмосфері і, навпаки, почала викидати вуглець у неї. Біосфера втратила здатність стабілізувати навколишнє середовище. Поріг стійкості континентальної частини біосфери перевищений в 5-7 разів. При цьому варто мати на увазі, що якщо ресурсна модель допускає чисельність населення Землі в 7-8 млрд. людина, то біосфера - усього 1-2 млрд.
Зростання темпів приросту населення тяжким вантажем лягло на біосферу, зажадавши більше інтенсивного використання родючості ґрунтів. У зв'язку з ростом населення середня площа посівів зернових культур, що доводяться на одну людину, зменшилася за останні тридцять років на одну третину. Якщо на початку 20 століття на 1 людину доводилося 9 га культурних земель, то до середини століття цей показник становив уже 6га, а в наш час близько 3 га.
Крім того, останнім часом дуже актуальної стає проблема виносу високих технологій у космос і забруднення космосу. У наш час у космічному просторі на навколишній орбіті Землі обертається більше 6 000 відпрацьованих супутників та їхніх елементів, які являють значну загрозу для навколишнього середовища. Наприклад, відпрацьовані супутники з ядерно-енергетичними установками не підлягають повному знищенню при входженні в шари атмосфери і можуть викликати значне радіаційне забруднення навколишнього середовища. Сьогодні розробка технологій для утилізації відпрацьованих конструкцій у космосі є однією із самих пріоритетних програм NASA.
До інших глобальних проблем також можна віднести проблеми інформаційного потоку, штучного інтелекту і механічного життя. На перший план виходить проблема генної інженерії.
Але крім проблем розвитку науки і техніки та пов'язаних з ними наслідків усе більше зростають і моральні проблеми людства. У зв'язку з розвитком науки встала проблема смерті, її визначення. Коли можна констатувати смерть і коли можна повернути людини до життя? У зв'язку із цим постає проблема евтаназії, як безболісної смерті. А також пов'язана із цим проблема абортів - коли можна говорити про життя нової людської істоти? Сюди також можна віднести проблеми боротьби зі СНІДом, наркоманією, алкоголем і виникаючі при цьому проблеми милосердя.
Постійно зростаюча кількість глобальних проблем і їхнє поглиблення є ознакою кризи цивілізації, і це криза не окремих сторін буття, а основних форм життєдіяльності індустріально-технічної цивілізації. Одночасно ця криза стосується і сучасної людини взагалі, способу його самореалізації, тому що всі країни світу, всі народи, намагаючись досягти рівня життя промислово-розвинених країн Західної Європи і США, прагнуть іти по їхньому шляху. Іншого способу успішної самореалізації сучасна людина не знає. От чому можна сказати, що сучасна людина, спосіб її буття перебувають у найглибшій кризі.
При аналізі глобальних проблем важливо пам'ятати, що їх рішення не проста справа, а навіть небезпечна. Людство вступило в епоху необоротного розвитку, і запобігання деградації людства як елемента біосфери зводиться до формування нової цивілізації. Стає питання розробки Стратегії Людини, погодженої зі стратегією природи, що містить у собі поняття про екологічний і моральний імператив, тобто деякі речі, зокрема зміна деяких властивостей навколишнього середовища неприпустимо ні за яких умов. Це нові складові нової моральності людства. Нова концепція розвитку повинна включати шляхи зміни сучасної цивілізації, зробивши корінний поворот у бік глобальних духовних проблем, звідки і піде економіка та ін. Треба переорієнтувати людей з матеріальних цінностей на духовні, оскільки сучасне суспільство є суспільство споживачів, споживання стало метою, усе виробляється для того, щоб споживати. Людина потрапила в залежність від речей і прогресу.
2. Сучасна екологічна ситуація
Глобалізація соціальних, культурних, економічних і політичних процесів у світі, породила ряд серйозних проблем, однієї з яких є екологічна проблема.
Сутність екологічної проблеми полягає в протиріччі, яке часто виявляється та поглиблюється, між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природного середовища його перебування. Як відзначав засновник Римського Клубу А. Печчеи: "Справжня проблема людського виду в тому, що він виявився нездатним у культурних відносинах йти в ногу і пристосуватися до тих змінам, які сам вніс в цей світ". Ці зміни є плодом всієї культурно-перетворювальної, і, насамперед, виробничої діяльності. Маса всіх штучно створених людиною неживих предметів і живих організмів називається техномасою. Розрахунки вчених показали, що техномаса вироблена людством за 1 рік становить 10 в 13-14 степені, а біомаса вироблена на суші 10 в 13. Із цих розрахунків видно, що людство створило штучне середовище, що в 10 разів продуктивніше природного середовища. Це один з найважливіших факторів, який спричиняє постановку перед людством екологічної проблеми. У цьому контексті особливу гостроту отримує поширення в навколишньому середовищі виробництв і продукції, і особливо забруднюючі катаклізми.
Прискорений індустріальний прогрес, що забезпечує матеріальні блага і комфорт людині супроводжується наростаючим забрудненням навколишнього середовища, звичайно пропорційним динаміці промислового виробництва, руйнуванням природних комплексів біосфери, виснаженням природних ресурсів. На думку ряду вчених, антропогенне навантаження на біосферу зараз уже на порядок перевищують той рівень, який вона, біосфера, змогла б безболісно компенсувати, тобто зберегти стабільність або хоча б відносну стійкість. Отже, мова йде вже не про захист людини від природи, а про захист природи від людини, оскільки, руйнуючи природу, людство руйнує саме себе.
До числа основних параметрів, які визначають глобальні екосоціальні умови збереження не тільки людського суспільства, але й життя на Землі, варто віднести якість повітря, землі і води. Доцільно охарактеризувати стан цих найважливіших компонентів середовища перебування, визначити основні джерела їхнього антропогенного забруднення, а також позначити той негативний вплив, що воно робить на життєдіяльність соціуму.
Роль атмосфери в екосистемі Землі - забезпечення людини, тваринного і рослинного світу життєво необхідними газовими елементами, захист нашої планети від метеоритного впливу, космічного радіаційного і сонячного опромінення. Однак, як відзначає британський дослідник Л. Баттан, "... до атмосфери часто відносяться як до помийного відра нескінченного обсягу..."
В атмосферу нашої планети постійно попадають мільйони тонн забруднюючих її речовин - атмосферного пилу антропогенного походження, а також газів і парів, які прямо або побічно впливають на здоров'я людини.
Гази (вуглекислий газ, оксид азоту, вуглеводні, тобто метан, етан та ін), які виникають у результаті спалювання горючих викопних і інших виробничих процесів, потрапивши у повітря, тримаються в ньому в середньому 2-4 роки. За цей час вони поширюються по всій земній поверхні, поступово входячи до складу атмосфери, що приводить до появи "парникового ефекту" і глобального потеплінню клімату.
Вчені вважають, що збільшення температури повітря в середньому на 2 - 3° С приведе до того, що через 100-125 років можна чекати масового танення снігів і льодів Антарктиди, підйому середнього рівня Світового океану, затоплення значної частини прибережної території. Небезпечним наслідком потепління клімату вже стає трансформація міграційних маршрутів тварин і птахів. В окремі регіони попадають нетипові для них види зі своїми мікроорганізмами і хворобами, до яких не адаптована місцева фауна.
Дослідження екологів все більш переконливо доводять, що хлорфторовуглеводні, які широко застосовуються в холодильній техніці, аерозольних балонах у якості пропелентів, у вогнегасниках, при виробництві пінопласту, а також як розчинники і очисники, приводять до зменшення в атмосфері озонового шару, що захищає наше життя від надмірного, вкрай небезпечного впливу ультрафіолетових променів. Зникнення озоносфери може привести до непередбачених глобальних наслідків: стратосфера стане прохолоджуватися, а приземні шари повітря і землі нагріватися.
Специфічним середовищем, що акумулює шкідливі з'єднання, які попадають в атмосферу в результаті викидів промислових підприємств, є ґрунт. Можна виділити цілий ряд антропогенних впливів, що негативно впливають на ґрунт, однак найбільш шкідливими з них вважаються хімічні і мікробні забруднення ґрунтів. Пріоритетними джерелами хімічного забруднення ґрунтів варто вважати пестициди, а також важкі метали.
Відомо, що в сільському господарстві широко використаються добрива і ядохімікати (пестициди). У цей час у світі їх з більше 1000 найменувань.
Активне нагромадження хімічних елементів відбувається в зоні впливу промислових підприємств. Наприклад, у ґрунтах навколо підприємств кольорової металургії вагомий коефіцієнт концентрації олова, вісмуту, миш'яку, ртуті, селену, титану, марганцю, олова; чорної металургії - цинку, вольфраму, кобальту, ванадію; машинобудівної і металообробної промисловості - сурми, свинцю, вісмуту, нікелю, хрому, ртуті, олова, міді; хімічної промисловості - ртуті, стронцію, цинку, ітрію, миш'яку.
Як відзначають фахівці, "наслідки для ґрунтів, викликані нафтозабрудненнями, можна без перебільшення назвати надзвичайними. Нафта обволікає ґрунтові частки, ґрунт не змочується водою, гине мікрофлора, рослини не одержують належного харчування. Нарешті, частки ґрунту злипаються, а сама нафта поступово переходить в інший стан, її фракції стають більше окисленими, затвердівають, і при високих рівнях забруднення ґрунт нагадує асфальтоподібну масу. Боротися з таким явищем дуже важко".
Основними причинами мікробного забруднення ґрунтів є збільшення кількості побутового сміття, недосконалість системи його збору і переробки. Несанкціоновані смітники, відходи лікувальних установ, аварії на каналізаційних мережах і спорудженнях сприяють наростанню мікробного забруднення ґрунту.
В один з найбільш дефіцитних природних ресурсів у новому столітті перетворюється вода. Розподіл прісної води по території Землі надзвичайно нерівномірно, її запаси не безмежні і починають ставати одним з основних факторів, що впливають на стійкий економічний розвиток у багатьох регіонах. Серйозні соціальні конфлікти в минулому, такі як Велике переселення народів, також були пов'язані з "водною проблемою".
У виробничій і господарській діяльності людина усе більш активно застосовує воду для очищення, миття, охолодження устаткування і матеріалів, поливу, гідротранспортування, забезпечення специфічних процесів (наприклад, для вироблення електроенергії). Водне середовище використовується для вилову риби, видобутку підводних запасів сировини (марганець, нікель, кобальт) і палива (нафта), збору рослин, перевезення вантажів на судах.
Простота процесу затоплення в порівнянні з іншими видами поховання, неприступність глибин для людини і вважаєма ізольованість води привели до того, що людина часто використовує водне середовище для скидання відходів.
Багаторічне скидання неочищених і недоочищених стоків промислових і сільськогосподарських підприємств, змиви з полів, радіоактивні забруднення, недолік систем каналізації, теплові забруднення привели до того, що вода із природних поверхневих джерел стає усе менш придатною для безпосереднього використання, чи то виробничі цілі, сільське господарство чи задоволення потреб людини в питній воді.
На якості природних джерел води відбивається і стан атмосфери, тому що водойми поповнюються за рахунок опадів, що несуть значне число небезпечних хімічних елементів.
Основними забруднюючими речовинами поверхневих джерел є нафтопродукти, феноли, легкоокисляємі органічні речовини, з'єднання міді, заліза і цинку, амонійний і нітратний азот.
Основні зміни навколишнього середовища: скорочення площ природних екосистем, ріст споживання первинної біологічної продукції, наростання в атмосфері концентрації "парникових" газів, виснаження озонового шару, скорочення площ лісів, зпустинення, деградація земель, підвищення рівня океану, наростання числа техногенних аварій і стихійних лих, зникнення біологічних видів, виснаження вод суши, нагромадження полютантів в об'єктах навколишнього середовища і живих організмах, їх міграція в трофічних ланцюжках, погіршення якості життя, ріст числа захворювань і поява їх нових видів, викликані руйнівною деструктивною діяльністю людини, пов'язаної з забрудненням навколишнього середовища.
Екологічна криза, яку переживає людство, все більше наближається до тотальної екологічної катастрофи: "... які б не були величезні атмосфера і океани, вони не зможуть вічно поглинати індустріальні відходи сучасними темпами, не виявившись смертельно зараженими. Якщо вже отруйні відходи наших виробничих процесів були виявлені в органах тварин у самих віддалених куточках Землі, то доводиться визнати, що граничний рівень зараженості вже досягнуть".
Учені не можуть не визнавати, що незважаючи на деякі досягнення в справі очищення повітря, ґрунту і вод, у цілому екологічна ситуація людства протягом останньої чверті XX в. аж ніяк не покращилася, а навпроти, погіршилася. Усвідомлення цього факту приводить деяких представників екологічної науки до висновку, що одного науково-технічного, навіть екологічно орієнтованого прогресу зовсім недостатньо для встановлення доброчинної взаємодії між суспільством і природою; необхідні радикальні соціально-політичні перетворення.
Учені свідчать, що всякий біологічний вид здатний вижити в межах досить вузької екологічної ніші, тобто сукупності різних умов і факторів навколишнього середовища. Людина це біологічний вид, хоча й більше універсальний, більше адаптивний до змін у навколишнім середовищі. Однак і її ресурси в складній ситуації вичерпуються. Причому впливають не тільки фізичні фактори (забруднення), але і психологічні. Римський клуб прийшов до висновку, що головною причиною екологічних проблем є НТП, орієнтований на невтримний ріст споживання. У частині інтелігентного населення розвинених країн можна відзначити, що виховання дітей спрямоване не на прагнення виростити людей прагнучих до невтримного збагачення, а навпаки до загальнолюдських цінностей, скоріше навпаки слабкі і розвинені країни породжують акул імперіалізму. Це відповідає тим пропозиціям філософів, які виступають за переорієнтацію людей з світових матеріальних цінностей на цінності духовні.
3. Екологічна проблема в сучасній енергетиці
Екологічна проблема в енергетиці проявляється у двох важливих аспектах: по-перше, це забруднення навколишнього середовища промисловими, транспортними викидами, по-друге, вичерпність ресурсів планети, в основному паливних ресурсів. Особливо гостро ця проблема стоїть в енергетиці та транспорті, оскільки саме в цих галузях активно використовуються паливні ресурси планети. При їх спалюванні утворюються шкідливі викиди, які потрапляють у повітря, воду, ґрунт, і цим самим забруднюють середовище нашого існування.
В атмосферу нашої планети постійно попадають мільйони тонн забруднюючих її речовин. У процесі горіння органічного палива (вугілля, нафта, природний газ, деревина) повітря забруднюється вуглекислим газом з'єднаннями сірки, зваженими речовинами, а також бензапіреном. Слід зазначити, що концентрація саме цієї речовини, що ставиться до першого класу небезпеки і викликає онкологічні захворювання, навколо нафтопереробних, вуглехімічних підприємств, підприємств паливно-енергетичного комплексу, казанових станцій теплопостачання, у місцях скупчення або руху автомобільного транспорту особливо висока.
Неухильний ріст народонаселення планети зіштовхується з не менш складною глобальною проблемою - вичерпання традиційних енергетичних ресурсів. Так запаси вугілля становлять 600 років, нафти - 90 років, природного газу - 50 років, урану - 27 років. У такий спосіб всі види палива по всіх категоріях будуть спалені за 800 років. При цьому НТП у напрямку створення революційних технологій виробництва на базі принципово нових предметів і засобів праці не зарекомендував себе. Традиційні енергетичні ресурси не тільки обмежені, їхнє використання забруднює атмосферу. На спалювання вугілля, газу і нафти з атмосфери щорічно вилучається 20 млн. тонн кисню, а в замін викидаються мільйони тонн вуглекислого газу і інших отруйних речовин. Наприклад, середній рівень викидів шкідливих речовин в атмосферу промисловими комплексами Росії становить: транспортним - 36 млн. т у рік; енергетичним - 7,5; металургійним - 5,8; нафтопромисловим - 2,7 млн. т у рік. Планета буквально тоне в масі отруйних відходів промисловості.
Одним з рішенням цієї проблеми є створення екологічно чистих двигунів, нових економічних типів рушіїв, а також використання альтернативних джерел енергії. Варто пригадати прислів'я: „Чисто не там де прибирають, а там де не смітять". Тому використання екологічно-чистих джерел енергії завжди буде займати провідне місце в галузі енергетики. У всьому світі активно проводяться дослідження по можливості використанню альтернативних джерел енергії - сонячної, енергії вітру, морських хвиль та ін.
Сьогодні не викликає подиву використання сонячних батарей різного призначення та енергії вітру від вітрових електростанції та вітряків. Окрім того, країни з океанськими узбережжями великої протяжності активно створюють електростанції на енергії води, це так звані станції прибоїв та хвильові станції. Хоча альтернативні джерела енергії не мають досить великої популярності через невелику їх потужність, на мою думку з подальшим розвитком науки та техніки їх ККД збільшиться і вони отримають більш широке застосування.
Проблема економії палива та використання альтернативних джерел енергії особливо актуальна для транспорту, зокрема водного. Тут особливу роль грає використання енергії хвиль, як додаткового джерела тяги в умовах природного хвилювання і використання (регенерації) хвильової енергії при русі в хвильовому сліді.
Судно, призначене для плавання в морських чи озерних басейнах, значну частину своєї діяльності проводить в умовах більшого чи меншого хвилювання. Хвилювання представляє собою одну з форм переносу механічної енергії, запас якої практично невичерпний. Наприклад, для судна довжиною м, на хвилі, довжина якої дорівнює м і амплітуда м, безперервно протікає потік енергії по потужності рівній невеликій промисловій електростанції. Необхідно хоча б частину цієї енергії передати судну. Для цього необхідно забезпечити таку конструкцію дна судна, при якій опір води був би мінімальний а регенерація хвильової енергії максимальна. Цього можна досягнути якщо правильно вибрати кути взаємного розміщення пластин дна (реданів). Ефективність дії таких пластин (плит) як засобу керування посадкою судна та зниження його опору залежить також від відносного навантаження та відносного положення центру тяжіння по довжині системи.
Для вирішення цих задач потребує теоретичного вивчення принцип регенерації енергії морських хвиль, який вперше сформулював академік Академії Наук України Г. Є. Павленко. Вивчення цього принципу можна проводити шляхом побудови двовимірної математичної моделі руху системи профілів у рамках теорії хвиль малої амплітуди з використанням методу інтегральних рівнянь. Якщо розглянути математичну модель руху системи, яка рухається по хвильовій поверхні, то при певному положенні поверхонь вони зазнають вплив додаткової енергії - хвильової. Таким чином, маючи певне програмне забезпечення, яке водночас вимірювало би параметри існуючих хвиль і відповідало за керуванням положення поверхонь, можна забезпечити рух судна або системи з досить високою швидкістю і при цьому витрачаючи мінімум природного палива.
Окрім того, вивчення руху такої системи необхідне для визначення гідродинамічних характеристик, які використовується при конструюванні швидких багатореданних суден, систем злету та посадки гідролітаків, вивчення та прогнозування режимів буксирування суден, вантажних платформ та ін.
Регенерації хвильової енергії в живій природі можна побачити на прикладі руху морських тварин. Спостереження за плаванням дельфінів показали, що дельфіни протягом тривалого часу можуть рухатися зі швидкістю порядку 30 - 40 вузлів без особливих зусиль в носовій хвилі судна на невеликій відстані перед ним. Було встановлено, що у випадку руху, який отримав назву “сідлання хвиль", дельфін не затрачує свою власну енергію, а використовує внутрішні рухаючі сили, які зосереджені в носовій хвилі судна. При цьому він не здійснює рухів ні тілом, ні плавниками. Вперше пояснив це явище в 1948 р. і потім в 1950 р. А. Вудкок. Він намагався пояснити це протилежно направленою дією сил тяжіння і опору, припускаючи, що вага дельфіна перевищує його водовитиснення, тобто дельфін має тенденцію тонути під впливом складової ваги і таким чином пливти по хвилі.
При плаванні на носовій хвилі дельфіни завжди розташовуються поблизу форштевня судна. Перед тим як пливти на хвилі дельфін деякий час рухаються перед судном, перевіряючи таким чином поле тиску. Окрім того, як показали спостереження в 1960 році, дельфіни так само можуть плавати і на вітрових хвилях (кут хвильового схилу від 10 до 18, швидкість переміщення близько 5 - 6 м/сек), і на “буруні”, який з'являється з наближенням хвилі до берега.
При спостереженні рухів дельфінів приводилися теоретичні гіпотези про можливість дельфінів використовувати для плавання енергію хвиль. Для їх перевірки було проведено ряд експериментальних досліджень, результати яких показали, що жорстке тіло може створювати (вигравати) натиск, якщо воно розміщується в районі переднього схилу хвилі.
Оцінку важливості дослідження явища “катання дельфінів" на хвилях яскраво виразив професор Г. Хертел. Він писав про те, що в той час як дельфіни очевидно добре вивчили хвилі по відношенню до виникаючих в них полів тисків та швидкостей, наші знання про хвилі відстають. Краще вивчивши хвилі можна добувати енергію з хвиль в технічних цілях.
4. Проблема екології, як негативна соціальна реальність
У доповіді "Російська соціологія в XXІ столітті", представленому ІІ Всеросійському соціологічному конгресу, академік РАН Г.В. Осіпов констатував, що "... на рубежі XX-XXІ століття глобалізація економіки породила ряд негативних соціальних реалій, які соціологія не може обійти мовчанням". Найнебезпечнішої з цих негативних соціальних реалій, які були виділені вченим, є "злочинне руйнування екології планети, що загострило еколого-ресурсну кризу і таїть загрозу моральної і фізичної деградації людини".
Як ми вже відзначали вище, до числа основних параметрів, що визначають глобальні екосоціальні умови збереження життя на Землі, ставляться якість повітря, землі і води. Якщо позначити негативний вплив стану цих складових на життя людей і взагалі всього живого на планеті, то ми одержимо не зовсім втішливу картину.
Забруднення повітря, крім глобальних екологічних наслідків найнеприємнішим чином позначається на здоров'ї людей. Брудне повітря отруює людський організм, порушує психічні і фізіологічні функції, рефлекси, утрудняє керування автомобілем, знижує здатність до розумової діяльності, викликає розлади зору, астму, запаморочення, нудоту, втрату свідомості, бронхіти і рак легенів.
Погане повітря великих міст є однією з головних причин більше високого відсотка смертності в них від деяких хвороб у порівнянні із сільською місцевістю. У містах, що мають більше 100 000 жителів, частка летальних випадків від запалення легенів, бронхіту і раку в некурящих становить відповідно 0,048%, 0,062% і 0,015% (відповідно) замість 0,032%, 0,037% і 0% у сільській місцевості.
Дослідження показали, що в великих містах Англії 13% чоловіків 40 - 60 років хворіють на хронічний бронхіт, а в маленьких містах і у сільській місцевості - усього 6%. На Париж, де прожинає лише 5% населення Франції, доводиться 8% смертності по країні від раку легенів і 10% смертей від бронхіту.
Вітчизняні вчені також виявили зв'язок між забрудненням атмосферного повітря і ростом у населення алергійних захворювань (бронхіальної астми, астматичного бронхіту, алергійного риніту, дерматиту).
Разом з тим, канадські вчені з Університету м. Макмастера довели, що генетичні ушкодження, викликані забрудненням повітря, можуть передаватися в спадщину.
У сільському господарстві активно використаються добрива і ядохімікати (пестициди). З одного боку, їхнє застосування сприяє підвищенню урожайності, але в той же час приводить до збільшення концентрації нітратів, фосфатів і солей калію в ґрунтах і водних об'єктах. Нітрати попадають в організм людини з водою, а також із фруктами і овочами. До 65% нітратів у травному тракті людини перетворюються в токсичні нітрити.
Результати дії ядохімікатів на організм людини можуть проявлятися в специфічних і неспецифічних ефектах.
Специфічна дія нітритів проявляється в утворенні метгемоглобіну, не здатного переносити кисень до органів і тканин, що викликає порушення транспортної функцій крові, гнітить ферментні системи, що регулюють тканеве дихання. В результаті, в людей спостерігається ціаноз слизових оболонок і шкірних покривів, пошкоджуються органи травлення і нервова система. При концентрації нітритів у воді 1,2-2,0 г/л (що відповідає 45% -му рівню зв'язування гемоглобіну крові) наступає летальний результат. Неспецифічна дія нітритів полягає в синтезі нітрозамінів, які мають канцерогенну дію.
До нітритів особливо чутливі діти грудного віку (в 100 разів більш ніж дорослі), що обумовлено їх недостатньо розвиненою ферментною системою і більшою схильністю гемоглобіну до окислювання.
Значну екологічну небезпеку для людей представляють радіонукліди, солі важких металів, стійкі хлорорганічні з'єднання, а також нафта і нафтопродукти.
Однієї з головних потреб для життя людини і взагалі життя є потреба в прісній воді. Запаси води не безмежні і до того ж вода активно застосовується людиною для різної діяльності. Найчастіше ця діяльність приводить до сильного забруднення джерел прісної води різними хімічними і мікробними забрудненнями. Вплив хімічного, також як і радіаційного забруднення на якість води не завжди можна простежити безпосередньо. Результат систематичного споживання неякісної води може позначитися набагато пізніше.
Доцільно привести лише вибірковий перелік шкідливих речовин, які можуть утримуватися в питній воді, і позначити характер їхнього шкідливого впливу на організм людини.
Свинець (джерело - важка промисловість, відпрацьовані акумулятори, пайки, водопроводи) вражає центральну і периферичну нервову систему, кістковий мозок, кров, серцево-судинну систему, печінку і нирки, викликає обмінні і ендокринні порушення, а також порушення шлунково-кишкового тракту. З віддалених ефектів відомими є ембріотропний і мутагенний.
Марганець (джерелом є стічні води металургійних і металообробних підприємств) впливає на нервову систему, викликає хвороби сечостатевої і кістково-м'язової системи, шкіри і підшкірної клітковини, провокує ембріотропний, мутагенний і гонадотропний ефекти.
Залізо (джерело - водопровід, підземні джерела водопостачання, стічні води металургійних, металообробних підприємств, стоки шахт, смітника металобрухту) створює нейротоксичний ефект, впливає на кров, серцево-судинну систему, шлунково-кишковий тракт, печінку, імунну систему, викликає алергійні захворювання.
За спостереженням фахівців, хлориди і сульфати впливають на шлунково-кишкову і серцево-судинну сферу. Надлишок з'єднань азоту і хлору дає ускладнення на нирки і печінку. Алюміній негативно впливає на центральну нервову і імунну системи.
Деякі небезпечні речовини, наприклад, такі як солі важких металів, знаходяться в донних відкладеннях у стоячій або зі слабким плином водоймах і являють чималу загрозу, особливо у випадку сильного падіння рівня води.
Ученими доведене виникнення інфекційних захворювань, викликаних присутністю у воді забруднювачів природного і антропогенного характеру. По даним Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно у світі через низьку якість питної води вмирає близько 5 млн. чоловік. Інфекційна захворюваність, пов'язана з водопостачанням, досягає 500 млн. випадків у рік.
По оцінках міжнародних експертів, в 2000 р. через споживання неякісної води 2 млрд. людей піддалися ризику зараження малярією (при приблизному постійному числі хворих - 100 млн. і щорічної смертності від цього захворювання в 1-2 млн. чоловік). Щорічно у світі реєструється близько 4 млрд. випадків діареї і 2,2 млн. смертей внаслідок її, що рівнозначно 20 щоденним катастрофам великих авіалайнерів. Більше 10% населення світу, що розвивається, уражено гельмінтозними захворюваннями. Близько 6 млн. чоловік втратили зір внаслідок трахоми. 200 млн. чоловік страждають від шистосомоза. Навіть у порівняно благополучній Європі відзначаються окремі спалахи кишкових інфекцій, пов'язаних з питною водою. Причому, по статистиці, серед потерпілих від несприятливих умов середовища дві третини - діти.
На жаль, в Україні якість питної води неприпустимо низька. Надзвичайна небезпечна ситуація з поверхневими водами в районі великих промислових міст. Так, екологічний стан багатьох водних об'єктів у найбільш населених і промислово розвинених районах країни незадовільний.
Внаслідок вживання неякісної питної води виникають такі небезпечні захворювання, як дизентерія, черевний тиф, гепатит, менінгіт. Питна вода може бути джерелом паразитарних хвороб. У пробах виявляють найпростіших паразитів (лямблії) і яйця гельмінтів (аскариди).
Слід зазначити, що дотепер широко застосовувані хлорування й озонування води дають побічні ефекти. При гіперхлоруванні (перевищенні встановлених норм) у воді утворяться такі продукти трансформації, як тригалометани, які впливають на здоров'я: відбувається мутація обміну речовин, хромосом, можливі спадкоємні зміни аж до вроджених каліцтв. А озон дає токсичні утворення у вигляді вільних радикалів і альдегідів, які приводять до гострих отруєнь.
Отже, стрімкий економічний ріст у другій половині XX в. супроводжувався ще більш інтенсивно наростаючим глобальним конфліктним протистоянням людської активності і екосистеми планети.
Виродження природи викликає рівнозначне виродження людини. Воно калічить його фізично і духовно, загрожує не тільки його щастю, але і його особистості, його рівновазі і розуму. Це сама небезпечна машина для знищення людини. Людина відчужується, живучи у світі, далекому природі. Руйнуючи природу, вона викликає небезпечний процес прогресуючого саморуйнування.
Руйнування навколишнього середовища небезпечне не тільки загальновідомими екологічними (порушення природної рівноваги середовища, екологічні аварії і катастрофи) наслідками, а також і пов'язаним з ними матеріальним збитком. Воно спричиняє серйозні соціальні витрати.
Насамперед, як уже було показано вище, у зв'язку із забрудненням об'єктів навколишнього середовища відбувається ріст захворюваності населення, причому по всіх класах хвороб.
Якщо раніше вчені не уточнювали, і якого ступеня погрози порушення глобальних екосистем пов'язані зі станом здоров'я, і особливостями захворювань населення, то в цей час установлено, що різні форми необоротної зміни навколишнього середовища безпосередньо небезпечні для життя людей.
Витрати на лікування, ліки, госпіталізацію, тимчасова або остаточна втрата працездатності через хворобу, смертність - вагомий і переконливий національний грошовий тягар через шкідливі явища.
До непрямих соціальних витрат варто також віднести постійну втому людей, зловживання лікарськими, у т. ч. заспокійливими або збудливими засобами, які, розстроюють організм і знижують швидкість рефлексів, помножують число нещасних випадків на роботі і на вулиці, ведуть до стресів, неврозів, а часто - до злочинів.
Травмування тіла і духу, крім серйозних змін людської особистості, обертається в масштабах країни величезними індивідуальними і колективними витратами, більшим зниженням продуктивності праці і уповільненням економічного розвитку в цілому.
Варто взяти до уваги і можливість розвитку на даному "сприятливому" (для нього) ґрунті і біотероризму, катастрофічна ефективність якого, у порівнянні зі звичайним тероризмом, незрівнянно масштабніша.
Таким чином, у сучасному світі, хочемо ми це визнавати чи ні, вже склався новий клас екологічних загроз, соціальні наслідки яких можуть у багато разів перекрити наслідку локальних воєнних дій або терористичних актів у їхньому класичному розумінні. Масовість поразки і жахаючі соціальні наслідки таких акцій, величезні труднощі і дорожнеча їхнього подолання, ставлять їх в один ряд зі зброєю масового знищення.
5. Екологічна свідомість й екологічна етика
Середина і кінець 60-х років 20 століття поклали початок процесу політизування проблем навколишнього середовища і дискусії про навколишнє середовище (окремі критичні голоси лунали, зрозуміло, і раніше). Цей процес почався в США, а потім у ФРН і у Франції. У літературі це пояснюють наступними факторами. По-перше, проблеми навколишнього світу були тематизовані в ЗМІ. По-друге, громадськість виявилася готова зарахувати проблеми навколишнього середовища в розряд особливо важливих політичних завдань. По-третє, цій готовності відповідало посилене підхвачування даної проблематики з боку політичних партій і інститутів. По-четверте, проблеми навколишнього середовища були теоретично інтегровані в широкий контекст інтерпретації; був розвинений об'єднуючий систематизуючий погляд на давно відомі одиничні проблеми, що було здійснено екологічними науками, які виникли. Все це разом внесло, зрештою, внесок в утворення того, що ми сьогодні називаємо "екологічною свідомістю". Мотор даного розвитку зрозумілий: сучасні екологічні проблеми не стосуються більше тільки одного певного суспільного шару, а зачіпають всіх, на відмінно від 50-х і 60-х років, коли забруднення і руйнування навколишнього середовища ще можна було компенсувати за допомогою збільшення економічного росту, досвід навколишнього середовища, яке руйнується, одержує сьогодні, перед обличчям економічних криз і структурного безробіття, набагато більшої ваги.
Формування адекватної екологічної свідомості є однією з принципово важливих проблем, від якої без перебільшень залежить подальше існування сучасної людини. Попри значну увагу та великі зусилля, які докладає світове співтовариство для розв'язання цього завдання, слід зазначити, що воно виявилося надзвичайно складним і суперечливим як у теоретичному, так і в практичному аспекті. Перш за все терміни "екологія" та "екологічна свідомість" є надзвичайно вживаними в академічній та освітянській лексиці. Поряд з тим вони, особливо другий, є полісемантичними й надто невизначеними. Надзвичайна актуалізація екологічної проблематики призвела до своєрідної "моди" на неї. Некритичне й дещо романтичне вживання екологічної термінології, навіть у сферах, не зовсім дотичних до цього профілю, робить його утворенням з недостатньо сформованою семантикою і навіть багато в чому "фантомним". Численні інструкції, програми, рекомендації керівних освітянських інституцій вимагають негайного й дійового формування екологічної свідомості у навчальному процесі. Але якщо мова заходить про сутність самого феномена, який конче треба формувати, - виникають дискусії.
Останнім часом - з різних причин, але головним чином як наслідок аналітичного підходу (де домінують спеціалізація та фрагментарність) та абсолютизації його результатів - цілісний континуум свідомості розбивається на окремі фрагменти. Увійшло у звичку говорити про багато різних "свідомостей". Так, зокрема, в суспільній свідомості вирізняють правову, політичну, моральну, релігійну, групову та індивідуальну тощо. Серед етноутворюючих прикмет називають національну свідомість. Нарешті, при розробці питань запобігання екологічній катастрофі говорять про екологічну свідомість.
Екологічну свідомість розглядають, на відміну від екологічного знання, як нюанс, аспект суспільної свідомості в її спонукальній іпостасі, як одну з важливих складових і детермінант сучасної масової свідомості, що спроможна активно впливати на коригування сучасного способу життя людей та форм їхнього природокористування для того, щоб зробити їх екологічно безпечними. Йдеться, отже, про екологічну свідомість не як про відособлений блок свідомості людини, а як про складову сучасного людського світогляду й масової свідомості, яка мотивує та спонукає до екологічно безпечної діяльності в природі.
Сучасні реалії досить активно стимулюють переосмислення класичних уявлень про свідомість як феномен, який помітно "екологізується". Зокрема, стає очевидним, що екологічна некомпетентність людей у наш час є більш небезпечною, ніж, скажімо, технологічна. Папа Йоан Павло II у посланні від 8 грудня 1989 року, присвяченому відповідальності людства за екологічну кризу, сказав: "Зіткнувшись із широко розповсюдженим руйнуванням довкілля, люди скрізь починають розуміти, що ми не можемо і далі визискувати багатства Землі, як раніше... Постає нова екологічна свідомість, якою не варто нехтувати, а слід заохочувати, щоб вона розгорнулася в конкретні програми та ініціативи"'.
Раціональне, екологічно обґрунтоване природокористування можливе лише за умов масової екологічної грамотності. Лише тоді державні та господарські інституції не зможуть орієнтувати на "умовно їстівні продукти" та "тимчасові норми" на радіацію, встановлені не з медичних та санітарно-гігієнічних міркувань, а з відверто економічних, а то й політичних. Лише за умов суцільної екологічної грамотності громадськість зможе реалізувати можливості демократичного суспільства й ефективно брати активну участь в експертуванні запропонованих відомствами господарських проектів, боротися з причинами, а не з наслідками екологічного негаразду. Екологічна свідомість, крім іншого, формує активну громадянську позицію. Людина не може бути байдужою до оточення (як природного, так і соціального), в якому вона живе.
Аналіз сучасних уявлень про екологічну свідомість фіксує широке коло суперечливих тенденцій усвідомлення цього феномена. Екологічну свідомість іноді тлумачать як таке, чого ще немає, але, з огляду на небезпечні екологічні реалії, його слід терміново сформувати й поширити серед людського загалу. Іноді вона постає як онтологічна даність, і проблема полягає лише в тому, щоб знайти оптимальні форми та методи інкорпорації її в колективну свідомість широких верств населення. І, що особливо небезпечно, в літературі (навіть науковій) термін "екологічна свідомість" часто-густо вживають "всує", некоректно, що виглядає як сакральне заклинання без жодного намагання вникнути в суть цього феномена.
Прикметним є те, що суттєві фрагменти явища, яке сьогодні визначають як екологічну свідомість, мали місце практично в усі історичні періоди розвитку людства. Один з фундаторів екології Ч. Елтон мав рацію, коли зазначав, що екологія є новою назвою старого предмета. Проте екологічна свідомість не є усталеним утворенням. Між буттям та свідомістю, що його відбиває, не може бути тотожності. Завжди багато чого лежить поза межами нашої свідомості, нашого досвіду. Свідомість принципово не може вмістити в собі дійсність і тому вона перебуває в постійному становленні. На неї справляють вплив процеси, що відбуваються в сучасному науковому пізнанні, "екофільні" або "екофобні" традиції, властиві тому чи тому етносу (нації, державі), і домінуючі світоглядні установки людських співтовариств тощо.
Одним з головних засобів формування екологічної свідомості має бути система екологічної освіти та екологічного виховання. У Міжнародних глобальних програмах зазначено, що, вдосконалюючи здатність населення отримувати та використовувати інформацію, освіта спонукає людей до розуміння самих себе та навколишнього світу, збагачує їхній розум, поширюючи їхній досвід і вдосконалюючи вибір, який вони роблять як споживачі, виробники та громадяни.
Сучасна екологічна ситуація потребує докорінного перегляду погляду на природу як на об'єкт, з яким людина не пов'язана на душевно-духовному рівні. Моральна сфера - це сфера внутрішнього ставлення до когось або чогось, і це слід враховувати. Не-може людина будувати своє щастя на "нещасті" природи - ось моральний принцип ставлення до природи, який має і онтологічне підґрунтя.
В людині, на думку А. Швейцера, втілюється прагнення природи стати універсальним життям. Повністю воно стає таким в універсальній людині. Доки ж людина не стала досконалою, універсальною, можливе лише часткове відтворення її цілісного та універсального буття. Прагнення до досконалості досягається; згідно з цією логікою, в етиці. Без екологічної етики не може бути цілісної особистості. Цілісність же створюється завдяки її згармонізованості з буттям і є одним з її природних вимірів.
У певному розумінні етика повторює навпаки те, що пройшла екологія як наука у зв'язку з кількісним та якісним розширенням сфери дослідження. Якщо раніше екологія була головним чином біологізована (а етика - соціалізована), то тепер вона значною мірою соціалізувалася й гуманізувалася (а етика - натуралізувалася, хоча й не повністю). В результаті відбулося не лише розширення кола екологічних відносин та взаємодій, а й включення, етики до сфери екології, а екології - до сфери етики. Отже, ставлення людини до людини доповнилося ставленням до живої природи. Ось чому екологічна етика не може не бути внутрішньо притаманною цілісній особистості.
На сучасному етапі розвитку наукових знань і соціальної практики екологічна етика є своєрідною мірою сутності людини, її гідності. Наголошуючи увагу на проблемах біосфери та всього живого, вона створює передумови дій, зорієнтованих на збереження та розвиток людського природного буття. Вона відображає становлення нової форми свідомості, що синтезує глобальне бачення людиною природи із справжніми гуманістичними цінностями. Завдяки екологічній етиці такі абстрактно-теоретичні положення, як єдність людства, спільність долі всіх людей, набувають практичного значення.
Подобные документы
Проблема взаємовідносин людини і природи, техногенний впливом на природу та "феномен страху" перед знищенням земного життя. Провідна роль у зміні світоглядної парадигми екологічно (інвайронментальної, природоохоронної) етики. Значення екологічних видань.
автореферат [51,4 K], добавлен 12.04.2009Екологічна психологія як наука та її прикладні аспекти, усвідомлення результатів впливу людини на довкілля, екологічні кризи. Екологічна свідомість, її формування і розвиток. Розвиток екологічної свідомості в процесі соціогенезу та екологія культури.
учебное пособие [6,2 M], добавлен 06.04.2010Громадська екологічна експертиза проводиться у будь-який час, коли виникає інтерес у громадськості для оцінювання впливу об’єкта на навколишнє природне середовище. Суб’єктами відповідальності за заподіяння шкоди екологічними порушеннями є всі громадяни.
реферат [16,2 K], добавлен 18.01.2009Роль і місце екології в сучасному суспільстві. Проблеми взаємодії людини з навколишнім природним середовищем, екологічної стійкості планети. Дослідження майбутнього, моделі світу. Екологія сільськогосподарських районів. Формування екологічної свідомості.
реферат [38,9 K], добавлен 20.06.2009Виникнення сучасної екологічної кризи пов’язане як з природними так і антропогенними чинниками. Розв’язання екологічних криз, а також турботливе ставлення людини до довкілля пов’язане з формуванням нових світоглядних орієнтацій – проекологічних.
реферат [48,2 K], добавлен 26.12.2008Науково-технічний прогрес та проблеми екології. Джерела екологічної кризи та її вплив на біосферу. Техногенно-екологічна безпека України. Вплив промислового та сільськогосподарського виробництв на біосферу. Природні, техногенні небезпечні явища і процеси.
курсовая работа [237,2 K], добавлен 28.11.2010Екологічна безпека - стан навколишнього середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я. Екологічна безпека регулюється Законом "Про охорону навколишнього природного середовища".
реферат [12,9 K], добавлен 18.01.2009Характеристика природно-кліматичних, територіальних умов Чернігівської області. Екологічна ситуація та ресурсний потенціал. Структура та економіко-екологічний стан промислового і аграрного виробництв. Стан техногенного навантаження на довкілля області.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 16.09.2010Поняття, основні компоненти екологічної кризи, пошук грамотних і дієвих науково-технічних рішень для виходу з неї. Причини забруднення довкілля. Найважливіші екологічні проблеми сучасності, їх тенденції. Причини деградації земель в різних регіонах світу.
реферат [32,2 K], добавлен 27.01.2009Екологічна безпека поняття. Екологічна безпека поняття. Першочерговими заходами в досягненні екологічної безпеки. Стан та оцінка загроз в екологічній сфері. Міжнародна торгівля відходами. Cучасний екологічний стан України. Визначених пріоритетів.
контрольная работа [46,5 K], добавлен 30.03.2007
