Розробка проекту фільтраційної станції по очищенню сточних вод

Разом з впливом полігону ТПВ на поверхневі води, наголошується значне забруднення вод струмка від найнаселенішого пункту. Так в межах с .Ходосіївка відбувається зростання змісту N0₃ - від 3.3 до 7.48, Сг - від 0.05до 0.19, нафтопродуктів - 0.1 до 0.8 мг/дм^З, що свідчить об наявність комплексної проблеми збереження екологічної безпеки поверхневих вод, що включає виконання вимог санітарних норм не тільки службами полігону ТПВ, але і жителі найнаселенішого пункту, а також, що дуже важливе, і на об'єктах господарської діяльності, що є тут.

Відповідно до економічної оцінки якості поверхневих вод (КНД 211.1.4.010-94) води струмка «Марусин Яр», поточні від полігону ТПВ, відносяться :

За показниками сольового складу до прісних вод, по аніонному складу до класу гідрокарбонатних (С), до групи кальцієво- натрієвих (Са - Na), до II- IV категорії якості води по сумі іонів, II - V категорії за змістом хлора і II- IV групі за змістом сульфатів.

По трофо-сапробіологічним (эколого-санітарним показникам) категорія якості води : VI-VIII - по зважених речовинах, рН - II-III, змісту NH 4 - IV-VII,

N02 - I-IV, N03 - V-VIII, змісту розчиненого кисню - I, окисляється біхроматної -III-VIII, числу сапрофітних бактерій - VIII.

За специфічними показниками токсичності : ртуті, міді, цинку, хрому і нафтопродуктів - до VIII категорії якості.

Великі інтервали коливань категорій якості за тими або іншими показниками у зв'язку з відмінностями в надходженні поверхневого і підземного стоку в русло струмка залежно від водності сезонів року і кліматичних тенденцій в багаторічному розрізі. В цілому води б.Марусин Яр» є забрудненими, особливо, на ділянці починаючи від полігону ТПВ і до зупинки «Кренечи», . на 1-1.5 км. вниз за течією струмка.

Особливе місце в забезпеченні екологічної безпеки поверхневих вод грають утримуючі низові греблі полігону ТПВ, оскільки вони повинні бути надійним бар'єром розповсюдження складованих відходів вниз його рельєфу і, найголовніше, розтіканню що утворюється на полігоні сильно забруднених вод фільтрацій. Тут же ще раз відзначимо, що низові утримуючі греблі мають дуже важливе природоохоронне значення і оскільки з моменту будівництва 1-ої черги пройшло 14 років, а в межах II-ой черги в січні 1998г відбулося проникнення фільтрату на прилеглу площу в 1999 році були виконані спеціальні роботи за оцінкою їх експлуатаційної надійності і, відповідно, можливості створення непередбаченої аварійної ситуації, яка може викликати прорив вод фільтрацій у водозбірний басейн р. Дніпро. Екологічна небезпека такої аварійної ситуації пояснюється вже тим, що в межах полігону ТПВ в двох придамбових озерах і одному накопичувачі за станом на початок 1999 року закумульовано близько 140 тис.м³ фільтрату, а з урахуванням вод вмісту в порах ТПВ - близько 500 тис. м^З, з мінералізацією понад 28 г/л і дуже високим ступенем бактерійного забруднення. Як видно з результатів спеціально виконаних робіт за оцінкою експлуатаційної надійності утримуючих гребель полігону ТПВ , в даний час вказані греблі виконують свою функціональну роль і знаходяться в стійкому стані. Проте для підтримки їх експлуатаційної надійності потрібне проведення спеціальних заходів .

2.4 Оцінка гидрохімічного стану підземних вод

Спостереження за гидрохімічним станом підземних вод здійснюється як шляхом випробування окремих свердловин, колодязів і джерел, так і по спеціально обладнаних свердловинах режимної мережі. Дані гидрохімічнх спостережень за період з 2000 р по серпень 2005 р приведені в додатках ..

В основному розглядаються підземні води зони активного водоймища, що залягають вище за регіональний водоупір (київських глин). Особливе значення мають, як вже указувалося, води полтавсько-харківського водоносного горизонту, оскільки вони використовуються місцевим населенням для господарсько-питного водопостачання.

Загальна гідрохімічна обстановка. Оцінюється за наявним даними хімічного випробування шпар, колодязів і джерел, що найбільше повно приводилося в досліджуваному районі в останні роки.

Узагальнені дані цих спостережень зведені в табл. звідки видно :

- мінералізація підземних вод на території прилягаючої до полігона ТПВ коливається в широких межах, від 24 до 28172 мг/дмЗ і за середнім значенням, приблизно, в 14 000 разів перевищує рівень ПДК;

- з макрокомпонентів переважають іони хлору й сульфату від 3-5 до 3050-674э мг/дм^З, їхнього змісту в 5-10 разів перевищують середні значення ГДВ;

азотовмісні елементи (NH4, N03, N02 ) утримуються відносно в невеликих кількостях, від 0-0.01 до 0.6-12.2 мг/дм^з і незначно перевищують рівень ГДВ, в 0-3 рази;

значним перевищенням рівня ПДК характеризується величина окисленості, більш ніж в 3 000 разів щодо середніх показників;

- зміст розчиненого кисню й величина БПК5 коливається в інтервалі значень 0.5-35 і перевищувало рівень ГДВ щодо середніх значень в 3-5 разів;

нафтопродукти втримуються в кількостях 0.-11 мг/дм^з й, приблизно, в 30 разів перевищувало рівень ПДК;

мікроелементи Pb, Ni, Zn і Си, по своєму змісті , приблизно, в 5-20 разів перевищують припустимий рівень ГДВ, Fe - 300 разів, a Li і Сг - в 0-2 рази.

Слід зазначити, що значення хімічних елементів величин їхнього змісту в підземних водах, в основному, спостерігаються по випробуваним водо пунктам, розташованим поблизу полігона ТПВ, нижче середніх - по периферії купола радіального розтікання підземних вод від полігона ТБО, що добре буде показано в розділі 7.2.4.5. за результатами математичного моделювання.

Гідрохімічний режим. Характеризується по шпарах режимної мережі 1, 2, 3, За, 4, 4а, 5, 5а, 6, 6а, струмок у с. Кренечі. Графіки режимних спостережень наведені на мал. 1-21. Характерними елементами є : рн, CI, S04, N02, N03, NH4, лужність, Са, Mg, загальна твердість, N02, N03,NH4,

Таблиця 2. Середнє значення і величини ГДВ хімічних компонентів у водах полтавсько-харківського водоносного горизонту

№ п/п	елемент	ГДВ (мг/дм3)	Інтервал зустрічних значень	Середнє значення
1	Сухий залишок	1000	1000	24-28172	14074
2	Загальна жорсткість	1,5-7	7	1,1-75	36,95
3	Окисленість		15	0,96-13400	6699,52
4	Розчинений О2		>4	0,96-23,6	11,32
5	БПК5 мг/л		3	0,4-35,6	17,4
6	Li	0,03	0,03	0-0,01	0,005
7	Pb	0,03	0,03	0-0,42	0,21
8	Ni	0,1	0,1	0-1,5	0,75
9	нафтопродукти		0,3	0-11	10,5
10	NH4	2	2	0,15-11,8	5,89
11	NO3	45	45	0-12,2	6,1
12	NO2	3,3	3,3(0,1)	0-0,62	0,31
13	Cl	350	250	5-6745	3370
14	SO4	500	250	3-3050	1523,5
15	Fe	0,5	0,3	0-214	107
16	Zn	0,05	1(5)	0-19	9,5
17	Cu	1	0,7-1,5	0,01-23	11,5
18	F	1,5	0,5	0,2-088	0,43
19	Cr	0,5		0-0,8	0,4

Сухий залишок. В цілому у режимі випробуваних свердловин спостерігається ріст величини мінералізації з 0.1-0.2 до 0.25-0.4 г/дм^з, із чітко проявами сезонними коливаннями. Амплітуди коливання відносно невеликі 0.1-0.2 г/дм^з.

Лужність. На фоні загального сезонного коливання відзначається ріст лужності з 1992 по 1995 роки, з 1.5 до 8 мг-екв/дм^з. До серпня 1999 року визначення не проводилися й тому за подальший період відомостей про характер режиму цього показника не є; Амплітуда сезонних коливань, що спостерігалися, становить від 2 до 6 мг-екв/дм^з.

Кальцій. Крім свердловин 4, 4а і 5а в режимі спостерігається окремий відскік значенні змісту кальцію в 1996 року, у цілому за період спостережень відзначається ріст його з 0.5-1.5 до 2-4.5 мг-екв/дм^з. Амплітуда сезонних коливань становить 1-2 мг-екв/дм^з.

Магній. Режим схожий з іоном кальцію, однак у багаторічним розрізі по шпарі 1, 2, 4а й 5а відзначається стійке зниження його вмісту.

Загальна жорсткість. У цілому в багаторічному розрізі спостерігається ріст її величини з 1.5-4 до 3-9 мг-екв/дм^з.

Р о зчинений кисень. Кількість розчиненого кисню воді також являється неопосередкованим показником її забрудненості. Малий вміст розчиненого кисню свідчить про забрудненість середовища так, як він йде на окислювання присутніх у пий речовин, тобто на з'єднання з ними. У такий спосіб; іде біохімічне самоочищення середовища й у тому числі природних вод.

Розглядаючи графіки коливань змісту розчиненого кисню в пробах води зі спостережливих шпарах у зіставленні з аналогічними графіками по окисленню, бачимо деяка невідповідність природі очікуваних результатів. По логіці, у періоди забруднення підземних вод, виявлені на графіках окислення, на розглянутих графіках як би в дзеркальному відображенні повинне виявитися зменшення змісту розчиненого кисню. У цьому випадку ні на графіках для ґрунтових вод, ні на графіках між пластового горизонту це не спостерігається. Крім того, якщо по окисленості ті і інші води протягом всього періоду спостережень характеризувалися, в основному, як непридатні для питного водопостачання.

Мікроелементи Zn, Cu, Fe, Cr, Ni. Практично для всіх перерахованих мікроелементів характерно незначні зміни їхнього змісту протягом 1992-1995 років. Надалі до 1998 року всім спостережливим шпарам відзначається ріст величини їхнього змісту і різке зростання амплітуди сезонного коливання, більш ніж в 10 разів. Основною причиною цього явища, було пониження рН, при якій збільшилась міграційна активність цих елементів. З ростом величини рн убік лужної реакції в 1999 році, відповідно, відбувається й зниження міграційної активності розглянутих елементів і зниження їхнього змісту в підземних водах.

У цілому розглянутий вище режим макро- і мікроелементів у підземних водах підкоряється всім тим особливостям, які обумовлюються геохімічним характером фільтратних вод й їхньою взаємодією з навколишнім середовищем.

Розділ III. Впровадження технології очищення фільтрату полігону ТПВ №5

Всі Стадії справжньої системи очищення стічної води базуються на принципі Зворотного осмосу.

Відокремлення один від одного дві змішувані рідини за допомогою напівпроникної мембрани, яка пропускає лише молекули певної величини, стараються зрівняти свої концентрації. Цей процес називається осмос. Якби одна з цих рідин була забрудненою шкідливими речовинами стічною водою, а інша чистою водою, то частинки чистої води проникали б через мембрану і розбавляли б стічну е воду. При цьому виникав би так званий осмотичний тиск.

При обробці стічної води цей природний процес штучно реверсує. Тиск системи підвищується вище за осмотичний тиск; а це приводить до транспортування частинок у зворотному напрямі: водяні молекули проникають із стічної води через мембрану на сторону чистої води. Молекули забруднень, що містяться в стічній воді, не можуть проникати через мембрану, а залишаються перед нею і надалі несуться потоком початкової води. Таким чином концентрації обох середовищ не можуть зрівнятися, а забруднена стічна вода концентрується, в той час, як чиста вода розбавляється. Цей фізичний процес може бути застосований для очищення забрудненої стічної води.

Нанофільтрація є зміною принципу зворотного осмосу за допомогою застосування спеціальних величин пір і тиску (до 40 бар). Таким чином це дозволяє реалізувати особливо високу селективність для спеціальних цілей.

3.1 Принципова схема процесу в цілому

Концентрированная стічна вода поступає на Стадію стічної води ( SiSti 1 ). Велика частина води повертається у вигляді пермеата, а забруднюючі речовини відділяються. Відокремлені субстанції знаходяться в так званому високонавантаженому концентраті. Пермеат потім поступає в послідовно підключену Стадію пермеата і потім - в дегазатор ( не представлений на схемі), перш, ніж потрапить в накопичувач пермеата.

Збагачений наскільки можливо концентрат Стадії стічної води поступає на Стадію нанофільтрації ( KoSt71 ). Отримуваний в ній концентрат як кінцевий продукт прямує на накопичення або подальшу переробку за допомогою додаткових процесів, а пермеат із Стадії нанофільтрації поступає на доочистку в Стадію концентрату високого тиску (KoSt51) і там далі концентрується. Пермеат з неї спільно з пермеатом Ступеня стічної води обробляється у стадії пермеата.

Система місткостей

Системі місткостей підпорядковані місткості системи, службовці для постачання пристроїв початковою водою, хімічними речовинами і іншим, або проміжного накопичення або зберігання концентрату.

Кондиціонування стічної води:

При попередній підготовці стічної води необхідно довести її показник рН до значення 6,5. з метою запобігання швидкому випаданню речовин, створюючих тверді осідання. При послідовному включенні ступеня концентрату високого тиску потрібне значення рН близько 6,0. Для корекції показника рН передбачена дозуюча

система, забезпечена вимірювальними і регулюючими пристроями. Груба корекція рН виконується додаванням сірчаної кислоти за допомогою дозуючого насоса PD122 в місткості стічної води В122 ( контроль виконується рН-перетворювачем рНТ122 ). Подальша точна корекція проводиться у стадії стічної води уприскуванням кислоти між песчаним і патронним фільтрами за допомогою дозуючого насоса PD 141 і контролюється рН-перетворювачем рНТ1512. Аналогічно функціонує PD 571 в Ступені концентрату.

Місткості і насосні установки
Скорочене позначення	Призначення	Примітка
Накопичувачі VS001	Наповнювальна станція для хімікатів
В112	Бак для очищувача А
В113	Бак для очищувача В
В114	Бак для очищувача NF
В101	H2SO4 (Сірчана кислота)
В122	Бак стічної води
В192	Бак накопичення перміату
Раб. місткості FE193	Дегазатор *

Піщаний фільтр з двостороннім підключенням

Досягнення перепаду тиску на пісочному фільтрі в 2,5 бар викликає необхідність зворотної промивки

Фільтруючий матеріал в загальному випадку не вимагає заміни. Заміна необхідна у разі забруднення піску маслом або подібними матеріалами ( початковою водою, що наприклад містить масла).

Зовнішній вигляд місткості форми А

Пісочний фільтр з двостороннім підключенням місткості форми А або В

Корпус тиску

Верхня розподільна система, компл.

Нижня розподільна система, компл.

Кварцовий пісок 0,3-0,7 мм

Кварцовий пісок 2,0-3,0 мм

.Кварцовий пісок 3,0-5,0 мм

Патронний фільтр

Фільтроелементи патронного фільтру після досягнення перепаду тиску на фільтрі 2 бари повинні замінюватися..

DT-модуль

ДТ-модуль повинен регулярно промиватися циркуляційною промивкою. Через певний інтервал часу мембрани необхідно оглянути і, при необхідності, замінити. Момент затягування фланців підлягає контроль кожні 150 годин роботи, або щомісячно, і далі після кожної зупинки більш ніж на тиждень

а) Стадія стічної води

Схема потоків Стадії стічної води

Підготовлена стічна вода поступає потім в Стадію стічної води і там пісочним фільтром FS131 грубо і патронними фільтрами FS141 і FS142 тонко фільтрується. У модульному блоці (FM) здійснюється процес зворотного осмосу. Отримуваний тут пермеат очищається далі в послідовно підключеній Стадії пермеата.

Стадія стічної води складається з 7 модульних блоків, в кожному з яких є по 10 модулів.

Стадія стічної води містить 7 модульних блоків по 10 модулів в кожному. Лінійний насос розміщений перед модульним блоком для збільшення фактичної об'ємної витрати початкової води. Це призводить до того, що лінійний насос крім початкової води, що підводиться до нього, від плунжерного насоса РР160 також забирає частину води яка пройшла через модульний блок і знову через нього її прокачує (зворотна циркуляція концентрату). Така організація потоку збільшує вихід пермеата.

Наступна таблиця містить короткий опис найважливіших частин установки Стадії стічної води.

Кожна установка оснащена процесорним пристроєм управління, яке сприймає різні сигнали від виконавчих механізмів і вимірювальних пристроїв. Після обробки цієї інформації з використанням наявної в пам'яті процесора програми пристрій управління видає сигнали, що управляють, до виконавчих пристроїв, чим забезпечується автоматична робота установки. Як пристрій управління використаний апарат автоматизації "Модікон А250"в якому захист програми управління.

Сточна вода проходить через гравієво-піщаний фільтр, заполпенный частинками різного рзмера які уловлюють зважені в потоці частинки, виконуючи таким чином попереднє очищення стічної води. Через певний час цей фільтр заповнюється забрудненнями, що приводить до збільшення втрати тиску на нім зверх значення (близько 2 бар). В цьому випадку відповідний датчик ініціює промивку фільтру (якщо це предусмотренов конструкції конкретного пристрою )

У патронному фільтрі FC141 відбувається затримання частинок розміром більше 10 м . Через певний час забруднення фільтру приводить до перевищення перепаду тиску на нім зверху допустимого. В цьому випадку він повинен бути замінений

Реле тиску PS 1513 контролює тиск води в насосних групах і вимикає установку у разі падіння тиску вчасно роботи нижче встановленого значення. Таким чином здійснюється захист насосів від кавітації.

PS1712 контролює тиск в лінії концентрату після DT - модуля

PS1802 - в лінії перміата. У випадку зупинці установки при високому тиску можливе пошкодження модулів коли зовнішній вентиль в лініїконцентрату або пермеата закритий.

Описані функції виконуються також реле тиску PS2512 і PS280 у стадії пермеата.

Плунжерный насос високого тиску РР160 у стадії стічної води і, відповідно, РР260 у стадії пермеата подають воду під робочим тиском до 65 бар, яка проходить через DT - модулі. Насоси приводяться в рух окремими електромоторами змінного струму за допомогою ремінної передачі.

Після насоса високого тиску встановлений гаситель пульсації SP160 і, відповідно. SP260, які призначені для згладжування пульсацій тиску плунжерних насосів, що виникають при роботі. Вони є напірними місткостями розділені на дві частини гнучкою мембраною. Одна частина заповнена азотом під певним тиском, а інша - сполучена з нагнітальним трубопроводом насоса.

Прискорювальні насоси РК161, РК162 і т.д. призначені для збільшення кількості води, що проходить через модулі. Вони здійснюють додаткову циркуляцію концентрату. Тим самим підвищується продуктивність модулів по пермеату.

Усередині DT-модуля вода під робочим тиском пропресовуєтся через пакет мембран. Гідродиски між мембранними подушками служать для напряму потоку. Вода проходить через мембрани і відводиться у вигляді пермеата. Забруднення не можуть пройти крізь мембрану і затримуються. Надалі вони несуться потоком води, що поступає. Таким чином від мебрани до мембрани відбувається наростання концентрації забруднень в концентраті. Концентрат відводиться. Отриманий в ступені стічної води перміат далі очищається в послідовно підключеній Стадії перміата. За допомогою регулюючих вентилів з електромеханічним приводом автоматично забезпечується необхідний тиск в DT-модулях. Відкриття або закриття вентилів визначає значення робочого тиску і, як наслідок, продуктивність модулів по перміату. Чим вище тиск тим вище вихід очищеної води. Шпіндель вентиля також може управлятися уручну в положенні "Manuell" за допомогою ручного колеса. Поки не досягнуте максимальне значення продуктивності перміата через вимірника потоку FT1802, VS1601 продовжує закриватися, потік перміата підвищується, оскільки перетворювач частоти FU160 підвищує частоту обертання насоса РР160 і підвищується потік початкової води.

Стадія перміату Перміат із стадії стічної води проходить через стадію перміата і там далі очищається. Продукований в цій стадії концентрат знов повертається на вхід стадії стічної води, а перміат проступає до дегазатора FE 193, в якому шляхом змішування з киснем відбувається підвищення показника рН перміата. Стадія перміата також працює з циркуляцією концентрату. Плунжерний насос РР 260 підключений до живлячих трубопроводів таким чином, що разом з пермеатом із стадії стічної води підсмоктується частина концентрату. Це забезпечується підключенням зрівняльного трубопроводу перед насосом високого тиску. Стадія пермеата сполучена сої стадією стічної води без проміжної місткості. За допомогою зрівняльної магістралі забезпечується при роботі зворотна протока води. У передпусковому режимі вода по цій магістралі короткочасно проходить мимо стадії перміата до тих пір, поки стадія перміата не вийде на робочий тиск і процес зворотного осмосу не стане ефективним.

Функції промивки і очищення в процесі роботи

Циркуляційне очищення

Для збереження продуктивності мембран, проводиться регулярна промивка ДТ-модулів, що реалізується таймером в системі автоматичного управління. Зниження продуктивності, або збільшення втрати тиску в модулі понад задані значення запускає промивку передчасно, відповідно, може реалізуватися в ручному режимі (по конфігурації).

Оператор має можливість ухвалювати рішення, або використовувати промивку в певному робочому режимі, або виконувати її уручну.

Тривалість циркуляційної промивки: Стадії стічної води - . 2 годин

Стадії перміата - 1 години

Концентрація очисного розчину: Кількість дозується так, щоб в циркулюючій воді концентрація очищувача складала 5-10% (підбирається досвідченим шляхом). Це встановлюється часом роботи хімнасоса РК112. Цей часовий інтервал жорстко встановлений в системі автоматичного управління. Режим очищення і виклик очищувача: Режим очищення (автоматичний, або ручною) і тип очищувача може викликатися в певній комбінації:

Періодичність очищення: Оптимальний час між очищеннями залежить від вмісту хімічних речовин в стічній воді, наприклад, після тривалого періоду дощів стічна вода менш концентрована, чим після тривалого сухого періоду.

Автоматичне очищення стадії стічної води проводиться кожні 50 ... 200 годин роботи.

В основному рекомендовано для стадії стічної води і пермеата виконувати очищення кожні 50 ... 200 робочих годин.

Виконання очищення:

Вказівка:

В період очищення з використанням очищувача "А" необхідно контролювати рівень рН. Для ефективного очищення він може короткочасно складати <12. Для збереження модулів, проте, рівень рН не повинен перевищувати 12.

В процесі циркуляційного очищення мембранні шари патронного фільтру FC141 розчиняються. Це приводить до підвищення втрати тиску яка контролюється в подальшій роботі, перевищення втрати тиску понад 2,5 бар перемикає установку на FC142 з індикацією сервісного 641 повідомлення на LED індикаторі що вимагає від оператора заміни фільтроелемента. Невиконання цього приведе до зупинки установки з свідченням помилки.

Функції промивки і очищення в процесі роботи.

В процесі роботи можуть бути викликані, або виконуватися автоматично наступні функції:

а) циркуляційне очищення

б) робоча промивка.

а) Циркуляційне очищення

Для підтримки продуктивності мембран ДТ модулі регулярно обробляються очисним розчином, що реалізоване таймером в системі управління. Зниження продуктивності пермеата нижче встановленого значення, або перевищення максимального перепаду тиску на модулі передчасно запускає очищення або вона може бути запущена уручну ( залежно від конфігурації ).

Оператор має можливість вирішувати, або промивка здійснюється в автоматичному режимі, або він її проводить уручну.

Концентрація очисного розчину: Кількість повинна бути віддозовано так, щоб у воді, що знаходиться в циркуляції, підтримувалася концентрація в межах 5 -10% (залежно від робочої технології). Це визначається часом включення хімічного насоса (РК114). Часовий інтервал жорстко встановлений в системі управління. ТИП ОЧИСТИТЄЛЯ: NF-очищувач.

Інтервал Очищення оптимальний інтервал між очищеннями залежить від загального вмісту забруднень в стічній воді. Наприклад, стічні води після тривалого дощового періоду менш концентровані, чим після тривалого сухого періоду. Як основна установка для стадії нанофільтрації може бути прийнята 150 робочих годин часовий інтервал.

Для підтримки продуктивності мембран в ДТС-модулях, їх необхідно регулярно піддавати циркуляційному очищенню, яке здійснюється за рахунок вбудованого в АСОВІ (SPS) реле часу. Перевищує швидкість пермеата мінімальне значення або ж перевищується різниця тиску входу і виходу в модулях те максимальне задане значення по витіканню певного інтервалу, включається підпрограма очищення і залежно від конфігурації системи вона може бути задана уручну. Співробітник, обслуговуючий установку може має право вирішити сам яким способом установка піддається очищенню : автоматично або уручну. Циркуляційне очищення здійснюється тільки в режимі нормальної роботи установки.

Тривалість циркуляційного очищення: близько 1 години (Час можна підібрати індивідуально ).

Концентрація ОЧИСНИХ розчинів: Кількість розчинів дозується так, щоб концентрація очисних розчинів циркуляційного очищення складала 5-10 %

Цей процес здійснюється регулюванням часу роботи хімічних насосів (РК112 або РК113). Часовий інтервал жорстко запрограмований в АСОВІ установки.

2.Мембранні фільтри

РТ-модуль складається з декількох круглих пресованих пластин з мембранною подушкою зворотного осмосу, яка розміщена між кожною з пластин. Усі фітінги на одному краєві.

Струмінь протікає через РТ-модуль

Мембранна подушка виготовлена з пористим шаром відомим як несучий шар.

Цей несучий шар вставлений між 2 шарами мембрани. По зовнішньому діаметрі 3 шари скріплені ультразвуковою сваркою. Центральний отвір дозволяє розчинові проникати в наскрізні проточні канали.

Потоки поверху, знизу і через мембранну подушку

Вода для живлення з жолобків живлення пластини тече через тильну сторону мембранної подушки, потім вона відводиться в сторону внутрішньою частиною пластини, потрапляючи через верхню частину мембранної подушки на наступну пластину. Чиста вода проникає через поверхню мембрани до несучого шару. Ця чиста вода потім відводиться з мембранної подушки в наскрізні проточні канали. Ущільнювальні кільця-прокладки попереджують потрапляння води для живлення в наскрізні проточні канали.

Потік живлення наскрізний потік

Пластина РТ-модуля із зафіксованою мембранною подушкою

Ущільнювальні кільця повинні бути закріплені з кожної сторони РТ-пластини перед тим як до неї кріпиться мембранна подушка.

Ущільнювальні кільця мають бути повністю посаджені.

Якщо не вистачатиме одного з ущільнювальних кілець РТ-пластини, то увесь РТ-модуль буде неправильно функціонувати.

Відсутність ущільнювального кільця дозволить воді для живлення потрапляти в наскрізні канали надаючи розчину високу солоність (електропровідність) /

4. Математичне моделювання

4.1 Методика математичного моделювання фільтраційного процесу

Математичне моделювання виконане на PC й охоплює територію найближчих об'єктів, на рівне вий і гідродинамічний режими, робота яких може впливати на вплив полігон ТПВ №5 м. Києва. На півночі і півдні територія моделювання обмежується радіусом, приблизно, 1.5-2.0км від центра полігону, на заході - п. Креничі, на сході - п.Підгірці. Останній розташований у долині р. Дніпро.

Розглядається вертикально-профільна модель в правій прямокутній системі координат, у якій вісь Y спрямована знизу вверх, а вісь Х з права на ліво. Для побудови математичної моделі використаний метод кінцевих різниць. Зміст його полягає в тому, що досліджений фільтраційний процес розбивається в просторі і у часі на відносно невеликі інтервали, в межах яких він вважається однорідним.

З початку розглядається просторова дискретизація фільтраційного процесу. Для одержання різцевих рівнянь використовується інтегро - інтерполяційний (балансний) метод. Для цього вся область фільтрації розбивається на прямокутні блоки з детальністю при якій можна найбільше точно врахувати особливості геологічної будови і гідрогеологічних умов. Наприклад, в зоні можливих коливань УГВ або різких змін фільтраційних параметрів водовмісних порід розмір блоків більше дрібний. У такий спосіб формується в загальному випадку нерегулярна прямокутна розрахункова сітка, вузли якої перебувають у центрах ваги виділених блоків.

Надалі всі властивості порід і параметри фільтраційного процесу усереднюються в межах кожного розрахункового блоку й ставляться до відповідних вузлів.

Позначимо через i індексацію вузлів по осі X, а через j -по осі Y. Тоді для будь-якого ij-того вузла можна записати в загальному виді рівняння водного балансу:

Qe_MK = Q_л + Q_п + Q_b + Q_h + Q_rp + Q_w + Q_ісп + Q_t,

де:

Q_еmk - ємнісна складова балансу;

Q_л, Q_n, Q_b, Q_h - витрати через відповідні поверхні ij-того блоку;

Q_rp - витрата на зовнішній або внутрішній границі потоку;

Q_w, Q_ісп, Q_t - витрати природного й техногенного харчування, а також на випаровування.

Витрати через поверхні розглянутого блоку можна зв'язати з напорами в суміжних блоках через фільтраційні опори ФХ -по осі X і ФУ - по осі Y. Зазначені опори складаються з фільтраційних опорів половинок ij-того й суміжного блоків. За законом Дарсі (з огляду на, те що ширина досліджуваної стрічки струму в плані дорівнює 1 м) маємо, наприклад, для вузлів ij-того й i+1 j-того:

ФХ _{і, і+1} = ФХ _i +ФХ _i+1= dx_i /( 2*K_i *dy_j) + dx_i+1 /(2* K_i+1 *dy_j),

де dx - розмір блоку по осі X; dу - розмір блоку по осі Y; К - коефіцієнт фільтрації у відповідних блоках.

Далі маємо:

Q_n =dH/(ФХ)=(Н_і+1 - Н_і)/( dx_i /( 2*K_i *dy_j) + dx_i+1 /(2* K_i+1 *dy_j))

Аналогічно виражаються через гідродинамічні параметри величини Q_л, Q_b, Q_h.

Величини Q_w, Q_ісп, Q_t визначаються, як добуток інтенсивності інфільтрації (техногенного харчування або випаровування) на площу верхньої поверхності верхнього блоку. Тому що ширина потоку в плані дорівнює 1 м, зазначена площа чисельно дорівнює розміру блоку по осі Х, тобто:

Q_w = W*dX_i

Q_ісп = W_ісп*dXi

Q_T = Wr*dXi

Звичайно чітко розділити загальне харчування з поверхні землі й зони аерації на складові Q_w, Q_ісп і Q_t досить важко. Можна використати в розрахунках інтегральний показник, певний досвідженим шляхом або в результаті рішення зворотних задач. У загальному випадку величина W є кусочно-однорідною функцією координати X.

Для виділення складової Q_ісп доцільно скористатися формулою С. Ф. Аверянова:

Q_ісп=dХ*Wo*(l - Z/*Z_k)* n ,

де:

Wo - інтенсивність випару з вільної поверхні;

Z - глибина УГВ;

Z_k - критична глибина УГВ (нижче випаровування відсутнє);

n - константа, що враховує особливості порід зони ефрації.

Величина Q_rp у балансовому рівнянні представляє приплив (відтік) у розглянутий вузол з боку зовнішньої або внутрішньої границі, на якій може бути встановлено одне з наступних граничних умов:

роду - H=const

роду - Q=const

Зрода-Q=f(dH)

При завданні граничної умови 1 роду у вузлі зберігається сталість напору. У випадку завдання граничної умови 2 роду витрата Q_rp у явному виді вводиться в балансове рівняння, як постійна величина. Більше складна реалізація граничної умови 3 роду, тому що в цьому випадку Q_rp є функцією різниці напорів у розглянутому вузлі й на границі. Для завдання цієї граничної умови в загальному виді у вузол уводиться додатковий фільтраційний опір Ф_гр, що розраховується залежно від конкретної ситуації по різних методиках.

Якщо алгебраїчна сума перерахованих вище доданків балансового рівняння дорівнює нулю, то зміна рівня у вузлі не відбувається, тобто фільтраційний процес є стаціонарним. В іншому випадку доданок Q_емк характеризує величину й швидкість зміни рівнянь поверхні:

dXi*dYj t+dt t

О_емк = m* *(Hij -Hij),

Dt

де:

dt - крок за часом;

m - гравітаційна або пружна водовіддача шару.

Запишемо балансове рівняння для ij-того вузла, виразивши його складові через гідродинамічні параметри:

dX_i*dY_j t+dt t H_i-l,j - H_ij Hi+lj-Hij

m* *(Hij -Hij) = + +

dt ФXi-l,j OXi^lj

Hij-1-Hlj Hij+1-Hij Hrp-Hij

+ ------------- + ------------ + ---------- +

OXij-1 OYij+l Фгр

+ dХ(We,i+Wt,і +Wісп,i)

або після нескладних перетворень:

dXi*dYi t+dt t Hi-l,j Ні+l,j Hi,j-1

m = --*(Hi j - Hi j) = [------- -- + -------- + -------- +

dt ФXi+l,j ФXi-l,j ФYi,j-1

Hi,j+1 Hrp 1

------- + ------- + dXi*(We,i+Wt,i+Wісп,i)] - Hi ,j*(----------- +

ФYi,j+1 Фгр ФXi-l,y

1 1 1 l

+ + -- + + )

ФXi+l,j ФXi,j-1 ФYi,j+1 Фгр

Позначивши в останньому виразі водоемінсть блоку через Ci,j доданок у квадратних дужках через CHi,j й останній доданок у круглих дужках через HXi,j , маємо:

t+dt t

Сj*(Hy - Ну) = С*Ні,j - Hi,j .

Записавши аналогічні рівняння для всіх розрахункових вузлів сітки, одержимо систему рівнянь, для рішення якої можна використати різні обчислювальні схеми. Застосування класичних явної або неявної схем по різних причинах вимагає значних витрат машинного часу, тому доцільно використати наближені ітеративні методи. Зміст їх полягає в тому, що невідомі значення напору у вузлах обчислюються із заданою точністю шляхом послідовних наближень. Використання ітераційних методів виправдано також тим, що фільтраційний процес є нелінійним у зоні зміни УГВ. У сіткових рівняннях це вимагає багаторазового підбору потужності потоку у верхніх блоках моделі, виходячи з вимог водного балансу. Ця задача вирішується ефективно ітеративним шляхом.

Не вдаючись у докладний аналіз існуючих чисельних методів рішення систем алгебраїчних рівнянь, відзначимо, що нами обрана розрахункова схема компонентної релаксації. У її основу покладена ітераційна схема Зейделя, модифікована введенням прискорювального (релаксаційного) параметру.

У прийнятих нами позначеннях на кожному кроці ітерації Зейделя величина

t+dt

Hi,j обчислюється в такий спосіб:

-t+dt

- t+dt -Cij-C*Hij

Hi,j = -- - для нестаціонарної задачі

Cij + H*Xi,j

C*Hij

Hi,j = для стаціонарної задачі

H*Xi,j

потім використовується релаксаційний параметр:

= t+dt о t+ dt = t+dt о t+dt

Ні,j = Hij + Топт.(Ні,j -Hi,j)

де:

Топт - релаксаційний параметр (1 е Т е 2 );

о - індекс попередньої ітерації;

= - індекс поточної ітерації;

індекс проміжного значення напору, що обчислює за схемою Зейделя. Далі здійснюється перехід до наступної ітерації. Обчислення тривають до виконання умови: dHi,j e ерs2 , де dHi,j - різниця напору в іj-тому вузлі, отриманого на попередній і поточній ітерації; eps2 - задана точність рішення.

Для верхніх розрахункових блоків, у яких перебуває УГВ, замість схеми по компонентної релаксації використається схема простої ітерації. Алгоритм розрахунку виглядає в такий спосіб:

- Задається початкове наближення УГВ.

Запускається ітераційний (основний) процес за схемою по компонентної релаксації.

- У верхніх блоках моделі на кожному кроці основної ітерації виконується додаткова ітерація по не лінійності.

- При досягненні заданої точності ітераційний процес завершується.

4.2 Методика прогнозу забруднення підземних вод

Застосування різних моделей масопереносу до задач прогнозу якості води підземних вод у даний момент обмежено недостатньою вивченістю відповідності тих або інших моделей реальними умовами поширення речовин у підземній гідросфері й недоліком відомостей про параметри масопереноса, які специфічні для різних речовин і порід, а також умов їхньої взаємодії. Для визначення параметрів масопереноса необхідні спеціальна дуже дорого вартісні польові експериментальні роботи які не передбачувалися програмою.

Тому для прогнозу можливого забруднення підземних вод в районі полігону ТПВ використовується найбільш проста модель конверторного масо переносу, в якій враховується тільки основний фактор міграції - перенесення речовини частинками води при їх однаковій усередненій швидкості руху - схема поршневого витискання. Ця схема дозволяє також врахувати і основні фізико-хімічні перетворення - дисперсію і рівноважну сорбцію. Найбільший інтерес схема поршневого витискання представляють для аналізу руху границь розподілу рідин, одна з яких витискає іншу, також ця схема дозволяє прослідкувати траєкторію руху в точки, яка належить границі розподілу і визначити час проходження від території полігону ТПВ до струмків , до злиття трьох струмків в ур. Марусин Яр. Ця програма реалізує розрахунок руху частинок від джерела забруднення в однорідному водоносному горизонті в природних умовах та і при обуренні пласту. Розрахунок проводиться для будь-якої кількості точок, які задає на моделі оператор вздовж контуру полігону ТПВ.

4.3 Методика кластерного аналізу

Класифікація - одна з фундаментальних проблем у науці. Факти і явища повинні бути впорядковані, перш ніж ми зможемо їх зрозуміти й розробити загальні принципи, що пояснюють як їхню появу, так і спостережуваний серед них порядок.

Кластерний аналіз, використовуючи формальні математичні методи, робить класифікацію й розбивку об'єктів і багатомірних спостережень на однорідні групи.

Кластерний аналіз підземних і поверхневих вод проводився з метою виявлення однорідності хімічного складу вод кожної із цих груп, і можливості перетинання різних груп (або об'єднання різних по походженню вод в одну групу), що дозволило б говорити про статистичну близькість або віддаленість підземних вод зі шпар на полтавсько-харківський водоносний обрій вод зі струмків і вод, відібраних з тіла ТБО.

Кластерний аналіз виконувався з використанням агломеративної ієрархічної процедури з побудовою дендрограми - одномірного графа зображаючого взаємні зв'язки між об'єктами. Сутність агломеративної кластерної процедури складається в обчисленні функції між всіма парами об'єктів й об'єднанням на кожному кроці тієї пари об'єктів, для якої досягає мінімум функції відстані.

Як функція відстані застосовувалася евклідова відстань між об'єктами (1), ознаки яких попередньо були стандартизовані.

, (1)

, (2)

де - D_k,j евклідова відстань між і-тим і j-тим об'єктами;

X_k,j - стандартизоване значення k-ої ознаки i-того об'єкта;

М - число ознак;

Х_к - к - та ознака;

Х - середнє значення даної ознаки по N об'єктах;

у - середньоквадратичне відхилення ознаки к по N об'єктах..

4.4 Еколого-експертна оцінка прогнозної зміни рівня підземних вод

4.4.1 Розрахунок і побудова математичної моделі

Як уже вказувалося, зона моделювання охоплює весь басейн місцевого стоку підземних вод - від струмка в Ходосівському урочищі на північному заході й струмка в балці Вишняк на південному заході до підніжжя правого берега р. Дніпро на сході. Довжина між зазначеними .орієнтирами становить 7.0 км із півночі на південь й 6.0 км із заходу на схід. Загальна площа моделюючої області становить 42000 га й захоплює площі головних об'єктів забудови - полігону ТПВ с. Кренечі і с. Підгірці.

Для забезпечення найбільш точного завдання на моделі техногенного інфільтраційного джерела і отриманих вірних результатів в зоні найбільшого підйому рівня підземних вод, територія полігону ТПВ була розбита на розрахункові блоки площі головних об'єктів забудови - полігон ТПВ, села Креничі, Подгірці, Більші й Малі Дмитровичі, Ходосіївка.

Тому, для забезпечення найбільш точного завдання на моделі техногенного інфільтраційного харчування й одержання достовірних результатів у зоні найбільшого підйому рівня підземних вод, територія полігона ТБО була розбита на розрахункові блоки з мінімальним кроком 50 * 50 м. За межами полігона розміри блоків поступово збільшуються від 100 * J 00 м й 200 * 200 м до 500 * 500 м на окраїнах досліджуваної області. Майже всі межі моделювання розмістилися в центрах блоків. Всього сформовано 1936 розрахункових блоків, для кожного з них був виконаний свій комплекс воднобалансових ітерацій відповідно до методики наведеної в розділі. Розбивка площі моделі на розрахункові блоки показана на мал. . Високий ступінь детальності розбивки на блоки зв'язаний зі складністю існуючих гідрогеологічних умов і одтриманням найбільш достовірних прогнозних рішень.

4.3.2 Ідентифікація природних і модельних умов

Результати рішення зворотного завдання наведені на карті гидроизогипс у природному режимі, звідки видно, що досягнуто максимальну ідентифікацію природних і модельних умов і що відповідні нами гідрогеологічні параметри є достовірними. Найбільші відхилення між гідроізогіпсами полтавсько-харківського водоносного горизонту, побудованими за даними режимних спостережень і отриманими на моделі в районі полігона ТПВ не перевищує. 0,02 м, що відповідає вимогам припустимих погрішностей. На іншій площі переважають відхилення в межах 0,05 - 0,1 м.

На першому етапі рішення зворотного завдання нами не враховувався вплив техногенних втрат із площадки полігону ТПВ. При цьому на моделі одержали рішення дуже далекі від природного стану. Потім була задана техногенна інфільтрація води із площадки полігона ТПВ. Коректуванням значень водопроввідності водоносного горизонту досягли заданої точності рішення.. З огляду на те, що гранична технічна точність виміру рівня на моделі дорівнює 0,1 м, досягнуту точність рішення зворотного завдання можна вважати достатньої достовірними.

Схема розбиття області фільтрації

ОЗ-11.2403.202.07

Схематична карта розширення зворотньої задачі

Це означає, що для рішення будь-яких гідрогеологічних завдань основні гідрогеологічні параметри можуть бути прийняті з наступними значеннями:

водопровідність полтавско-харківського водоносного горизонту - 60 - 80 м²/добу

водопровідність поджерельних відкладень - 30-40 м²/добу.

4.4.3 Визначення фільтраційних втрат з полігона ТПВ

Після процедури встановлення ідентифікації природних і модельних умов на моделі вирішувався цілий ряд тимчасових завдань для встановлення інтенсивності техногенної інфільтрації з полігона ТПВ.

На моделі території полігону задавалася різна інтенсивність техногенної інфільтрації від щ = 0.00015 до 0.00045 м/добу, всього 5 варіантів. Крок за часом був установлений рівним 365 доби (1 рік). У ключових крапках на моделі на сьомому тимчасовому кроці який відповідає 1996-1997 рокам, визначилися оцінки рівнів. Потім ці рівні рівнялися з фактично заміряними рівнями підземних вод у цих свердловинах в 1999 р. При збігу рівнів завдання вважається вирішеною.

Дані різноманітних рішень і завдання по визначенню інтенсивності інфільтрації з території полігона зведені у-таблиці .

З наведених даних видно, що найбільший збіг фактично заміряних рівнів з модельними спостерігається при величині фільтраційних втрат з полігона ТПВ у підземні води 0.0004 м/добу.

Таким чином, рішення на математичній моделі зворотного завдання дозволило встановити, що в існуючих умовах експлуатації полігона ТПВ техногенна інфільтрація води у водоносний горизонт на території полігона ТПВІ становить 0.0004 м/добу або 50.7 - 55.0 тис. м³ води в рік, що повністю збігається з водонобштансовими розрахунками, де величина фільтраційних втрат у підземний простір визначена в обсязі 57 тис. м^З у рік

Таблиця. Визначення техногенного інфільтраційного харчування на моделі при рішенні зворотного завдання.

№	Відмітка фактичного рівня,м	Відмітка рівня води на моделі на 2003р. при техногеній інфільтрації, м/добу
	в1992р	в 2003	щ=0.00015	щ=0.0002	щ=0.0003	щ=0.0004	щ=0.00045
1	115,8	127,0	121,2	121,8	126,2	127,4	128,0
2	137,3	151,0	142,6	143,1	148,3	149,3	149,8
3	131,0	147,0	137,0	138,6	145,0	146,6	147,4
4	123,2	140,2	131,3	132,2	138,2	140,2	141,1
5	131,0	136,0	133,0	133,5	135,0	136,0	136,4

Схематична карта гідроізогібсу полтавсько-харківського водоносного горизонту в 2003 при технічній інфільтрації-0.0004м/добу

Прогнозна схематична карта гідроізогіпс полтавсько-харківського водоносного горизонту при техногенній ініфільтрації-0.001м/добу

З метою встановлення вірогідності виконаних вище визначень величини техногенних фільтраційних втрат із плошали полігона ТБО, нижче приводяться ще два варіанти розрахунку - по формулах перетекания й зміні мінералізації підземних вод.

Розрахунок фільтраційних втрат по зміні мінералізації підземних вод. Розрахунок виконується виходячи з відомої залежності мінералізації від обсягу вод, що змішують, [62].

q_пол· = С_пол+q_п.в.•С_п.в. Сс

--

q _пол + q _п.в.

де для нашого випадку :

С_с - мінералізація підземних вод, змішаних з фільтратними водами з полігона ТПВ;

С_пол; q _пол. - мінералізація в г/л, і витрата фільтрату на рівень підземних вод з одиниці площі полігона ТПВ, у м/добу;

С_п.в.; q _п.в, - минератизация, у г/л й одиничну витрату підземних вод, у м/добу.

Вирішуючи рівняння відносно q пол. одержимо :

q_п.в.(С_с-С_п.в)

q _пол =

С_пол- Сс

У результаті ерозійного урізу балки, у якій розміщується днише полігона ТПВ, фівлътратні води контактують безпосередньо з підземними водами полтавсько-харківського водоносного горизонту.

Із графіків режимних спостережень за хімічним складом зазначених підземних вод видно, що по основній частині спостережливих свердловин мінералізація підземних вод збільшилася в середньому з 0.1-0.15 г/дм^з до 25-30 г/дм^з і коливається, в основному в зазначених останні залежно від умов водоносного року.

Тому в розрахунках ми приймаємо умови мінімальної зміни мінералізації - від 0.15 до 0.25 г+дм^з й, відносно, максимальні - від 0.1 до 0.3 г/дм^з.

Одинична витрата потоку підземних вод, загальновідомо, дорівнює :

q _п.в. =* до * h * J,

де

к - коефіцієнт фільтрації - 4 м/добу.

J - ухил поверхні підземних вод : визначався по різниці в оцінках рівня між св.З і св. 4; на 1992м.

h - середня потужність водоносного обрію під днищем полігона ТПВ

Звідки:

q = 3 м/добу * 0.006 * 8 = 0.144 м/добу

Мінералізація фильтратных вод полігона ТБО в період росту мінералізації підземних вод з 1992 по 1996р.г. становила близько 28 г/дм^з. Отже витрата фільтраційних втрат на рівень підземних вод з одиниці площі ТБО відповідно до вище наведеної формули:

q_п.в. (С_с- _{Сп. в.}) q підлога = -- С_пол - С_с

складе:

1. При зміні мінералізації підземних вод з 0.15 до 0.25 г/дм^З

0.144 (0.25 -0.15)

q _пол = = 0.0005 м/добу.

28-0.25

Тобто практично це теж, що при розрахунку водного балансу і при розрахунку на моделі.

2. При відносно максимальних змінах мінералізації підземних вод - з 0.1 до 0.3 г/дм^з :

0.144(0.3-0.1)

q _пол = ------ =0.001 м/добу

28-0.3

Тобто це відповідає результатам розрахунку за умовами перетекания й у цілому для площіполігона ТПВ в одиниці об'єму рівняється -130.5 тис. м^з у рік.

Таким чином, можна констатувати, що існуючий обсяг витоків фільтратних вод з полігона ТПВ в підземний простір становить 55-65 тис. мз у рік, в окремі роки або окремі його сезони з високої водностью й за умовами перетекания - до 110-130 тис. мз у рік, і як максимально можливе, якщо всі опади, що випали, 664 мм профільтруються вниз - 237 тис.мз рік. Зазначеним обсягам відповідають наступна інтенсивність інфільтрації :

55 тис. м^з - 0.0004 м/сут.

65 тис. м^З - 0.0005 м /добу

130 тис.м^з-0.001 м /добу.

237 тис. м^з-0.0018 м /добу.

відповідно до яких і виконувався прогноз положення рівня підземних вод на території прилягаючої до полігона ТПВ.

3.4.4 Прогноз положення рівня підземних вод

Рішення прогнозного завдання здійснювалося по програмі MIFT на основі прогнозної гідродинамічної схеми, що складена шляхом накладення на вихідну гідродинамічну схему внутрішніх граничних умов, що відповідають

фільтрації води з території полігона ТПВ. Територія полігона ТПВ моделювалася граничною умовою II роду Q = Const, тобто задавалося додаткове техногенне інфільтраційне харчування, що відповідає втратам при експлуатації полігону. По кожному варіанті прогнозного завдання будувалися схематичні карти гідроізогіпс по полтавсько-харківському водоносному горизонті.

Таблиця Зміна абсолютної оцінки УГВ при додатковій техногенній фільтрації на полігоні ТПВ і прилеглої території.

№ п I п	Номер свердловини	Абсолютна оцінка УГВ по станові на 1999р., м	Прогнозна оцінка УГВ при додатковій техногенній фільтрації (м/добу) на території ТПВ, м
	-		0,0005	0,001 0,0018
На території прилеглої до полігону ТПВ
1	1	127,0	127,8	129,1 129,4
2	3	151.0	152,0	153,3	153,7
3	4	147,0	147,7	148,3	148,9
4	5	140,2	140,4	140,7	141,0
5	6	136,0	137,0	138,1	138.5
6	10	137,3	138.2	138,4	138.6
7	Джерело 22	123,7	124,0	124.5 124,9
8	Джерело 23	122,6	122,9	123,4 124,0
9	Джерело 24	123,0	123,3	123,7	124,1
	На території полігона ТПВ (усереднені оцінки)
10	Територія 171,8 ТПВ	172,4	173,0	173,8
На території села Кренечі
П	Колодязь 5	116,2 116,2 | 116,2	116.2
12	Колодязь 6 136,5 136,5 136,5	136,5

Таблиця Зміна глибин залягання УГВ на прилягаючій території дополігону ТПВ.

№п/п	Номер свердловини	Глибина залягання УГВ за станом на 1999р., м.	Прогнозна глибина УГВ при додаткової техногенної фільтрації (м/добу) на території полігона ТПВ, м
			0,0005	0,0001	0,0018
1	1	10,08	9,28 7,98 7,68	7,98	7,68
2	3	39,3	38,3 37,0 36,6	37,0	36,6
3	4	42,0	41,3 40.7 40,1	40,7	40,1
4	5	48,02	47.82	47,52	47,22
5	6	32,05	31,05	29.95	29,55

Наведені дані прогнозного математичного моделювання показують:

4.4.5 Територія навколишній полігон ТПВ

1 Під впливом експлуатації полігона ТПВ на прилягаючій території гідродинамічна обстановка істотно змінилася. Порівнюючи карти гидроізогіпс за станом, що утворився до 1992 року (мал. ) і при сформованій техногенній інфільтраційній навантаженню щ= 0.0004 м/добу (мал. .) видно, що загальний регіональний потік від водо поділу з балкою Вишняк в сторону с. Ходосіївка деформувався. Навколо полігону ТПВ чітко позначився купол розтікання фільтраційних вод оцінкою 145м по контурі границі полігона ТПВ. При порівнянні ліній деформації гідроізогіпс на період 1992м й 1999м, видно, що убік с. Ходосіївка гідродинамічний вплив полігона ТПВ досягає, приблизно, 2.0 км ( гідроізогіпсу з оцінкою 115м), убік с. Підгірці і с. Кренечі - до границь їхньої забудови, і у бік вододілу з балкою Вишняк - найменш усього, до 0.3 км. Слід зазначити, що при виконанні математичного моделювання по визначенню фільтраційних втрат з полігона ТПВ, на сьомому тимчасовому кроці, що відповідає 1996-1997 рокам, визначилися оцінки рівня підземних вод відповідні фактично спостереженим в 1999 році. Це значить, що вже в 1996 - 1998 рокам установився режим близький до стаціонарного, відповідному технологічному режиму експлуатації полігона ТПВ до 1999 року.