Гідроізогіпси прогнозного стану рівень підземних вод, незалежно від моделюючого техногенного інфільтраційного навантаження 0.0005,0.001 й 0.0018 м/добу будуть перебувати :

поблизу області розвантаження - на оцінці до 115.0м, тобто уздовж уступу правого борта р. Дніпро (с. Підгірці) і уздовж струмка в Ходосівському урочищі, а також уздовж північної окраїни с. Кренечі, і на оцінці до 140.0 м - у струмку балки Вишняк у селі Підгірці рівні ґрунтових вод, практично не зміняться, то ж у селі Кренечі , лише вздовж його східної окраїни в напрямку з півночі на південь підйом УГВ може відбутися від 0.5 до 2м. 2.

При зрості, інтенсивного техногенного інфільтраційного навантаження з 0.0005 . до 0.0018 м/добу розшириться площа оконтурена гідро ізогіпсами 130.0 й 140.0 м, що присвячена безпосередньо до полігон}' ТБО, і збільшиться ухил підземного потоку.

Глибина залягання підземних вод на моделюючої території, за межами днищ балок, буде більше 2.0 м, тобто більше значення встановленої санітарної норми .

Положення гідроізогіпсу, що сформувалося до 1999 року, відповідає інтенсивності техногенної інфільтрації рівної 0.0004-0.00044 м/добу. Це значить, що існуючі техногенні втрати становлять 50.0 - 55.0 тис. м³/рік, що відповідає водно балансовому розрахунку й гідрохімічному рішенню.

При подальшому збільшенні техногенних втрат до 0.001 і до 0.0018 м/добу, що можливо тільки в тому випадку якщо більша частина або всі атмосферні опади (664 мм/рік) підуть техногенну інфільтрацію, підняття рівня підземних вод може скласти відповідно 0.5 й 2.7 м (табл. .). При високих оцінках існуючого рельєфу це відносно невеликі величини й тому можна говорити, що в цілому на території досліджуваного району при існуючому господарському освоєнні особливих" негативних наслідків від такого підйому УГВ не очікується.. 6. На підтоплення існуючої зони житлової забудови техногенні інфільтраційні втрати з полігона ТПВ не впливають. Якщо й виникає в окремих будинках підтоплення підвальних приміщень у селах Кренечі і Підгірці, то це пов'язане з місцевими витоками води з водоносних систем. Виключно становить частину вулиці Київська в с. Підгірці, що прилягає до корінного схилу, де можуть розвиватися процеси підтоплення за рахунок розвантаження тут техногенних ґрунтових вод з полігона ТПВ.

4.4.6 Територія полігону ТПВ

1. Як показу вище, при рішенні прогнозних завдань на моделі з території полігона ТПВ задавалася техногенна інфільтраційна витрата рівний 0.0005, 0.001 й 0.0018 м/добу. При цьому на території полігона визначалася усереднена оцінка. При рішенні зворотного завдання по визначенню інтенсивності техногенної інфільтрації (0.0004 м/добу) середня оцінка на полігоні дорівнює171.8 м. При завданні максимальної техногенної інфільтрації (0.0018 м/добу) рівень підземних вод на території полігона може здійнятися на 2.0 м і залягати на глибині 0.5-2 м від денної поверхні.

2. Середня величина підйому рівня підземних вод складе: при w_t =0.0005 м/добу - 0,6 м, при w_t= 0,00l м/добу -1,2 м, а при w_t=0.0018 м/добу. Це свідчить про те, що на території полігону ТПВ підйом рівня підземних вод ще не закінчився, але інтенсивність підйому значно знизилась.

3. В цілому на території полігону ТПВ прогнозна глибина залягання підземних вод при відсутності захисних заходів по обмеженню потрапляння атмосферних опадів може зупинити 0,15 - 2,0 м.

Таблиця Прогнозне підвищення рівня ґрунтових вод на полігоні ТПВ і навколишньої території

	№ п/п	Крапка спостереження	Підйом рівня ґрунтових вод при додаткової техногенної інфільтрації (м/добу) на території навколишній полігон ТБО, м.
			0,0005	0,001	0,0018
	1	Свердловина 1	0.8	2,1	2,4
	2	Свердловина 3	1,0	2,3	2,7
	3	Свердловина 4	0,7	1,3	1,9
	4	Свердловина 5	0,2	0,5	0,8
	5	Свердловина 6	1,0	2,1	2,5
	6	Свердловина 10	0,4	0,6	0,8
	7	Джерело 22	0,3	0,8	1,2
	8	Джерело 23	0,3	0,8	1,4
	9	Джерело 24	0,3	0,7	1,1
	10	Полігон ТБО (середні значення)	0,6	1,2	2,0
		с. Кренечі
	11	Колодязь 5	0,0	0,0	0,0
	12	Колодязь 6	0,0	0,0	0,0
		с. Підгірці
	13	Колодязь 2	0 0	0,0	0,0
	14	Колодязь 3	0,0	0,0	0,0

Таблиця Середня зміна рівня підземних вод

№ п/п	Додаткова технологічна фільтрація на території полігону, м/добу	Середнє підвищення УГВ
		на території с. Кренечі	на території полігону
1	0,0004	0	0,6
2	0,001	0	1,2
3	0,0018	0	2

4.6 Оцінка забруднення підземних вод за результатами математичного моделювання

Розміщення водопунктів, на підставі даних спостережень за якими здійснювалося гідрогеологічне моделювання, показано на рис., головним чином це свердловини, пробурені з 1971 по 1997 р. для різних цілей дослідження, колодязі й джерела.

4.6.1 Оцінка гідрохімічного забруднення за результатами математичного моделювання

Результати хімічного аналізу проб води, які були притягнуті для оцінки впливу полігона ТПВ на забруднення підземних вод, наведені в табличних додатках і величина перевищення рівня ГДВ у табличному додатку 9..

З наведених даних видно, що найбільше змісту забруднюючих речовин і величина їхнього перевищення норм ГДВ присвячені до зони безпосереднього розміщення полігона ТПВ №5.

Нами досліджувалося поширення в навколишнім підземному водному середовищі змісту наступних елементів, як найбільш показові для геохімічних умові : сухий залишок, загальна твердість Zn, Pb, Mn, Cd, Fe, Li, Be, нафтопродукти, фенол.

Сухий залишок (рис....). В існуючих природно-техногенних умовах фонове значення величини рівня його змісту в підземних водах відносно ГДВ (1мг/дм^з) становить 0.248. У водах фільтрату полігона ТПВ - 26.97.

Підвищення мінералізації в підземних водах в 100-200 м від границь полігона ТБО становить 2 ПДК. Значення величини мінералізації рівні 1 ПДК простежуються на відстані 300-750 м від меж полігону ТПВ, а значення рівні природному тлу (0,248) установлюються на відстані більше 500-юоом. Практично, що забруднює вплив полігона ТБО №5 досягає с.Кренечі і с. Підгірці, розташованого в долині р.Дніпро.

Найбільша міграція забруднення простежується по балці Марусин Яр, у верхів'я якої розташований полігон. Відстань розтікання підземних вод від границі полігона до границі зі змістом сухого залишку на рівні 1 ГДВ становить 500-750м і більше.

Загальна жорсткість

Границя рівня більше 1 ГДВ досягла с. Кренечі і просувається до західної окраїни с. Підгірці. Фонове значення ГДВ - 0.6 , у межах полігону ТПВ поблизу його границі 3,5 ГДВ. Найбільш інтенсивна міграція компонентів загальної твердості (Са +Mg ) відбувається убік північно-східної частини с. Кренечі. Відстань від полігону ТПВ до границі з рівнем 1 ГДВ становить 600-1550 м.

Цинк В існуючих природно-техногенних умовах фонові значення рівня його змісту в підземних водах відносно ГДВ ( 1,0 мг/дм^З) становить 0.0002, тобто практично мізерну величину. У водах фільтрату полігона ТПВ рівень змісту цинку відносно ГДВ становить 1.65, тобто також невелику величину. У зв'язку із цим границя розтікання забруднених підземних вод з рівнем вмісту в них цинку 1ГДВ складає до 30-100 м від границі полігона ТПВ.

Площа ж впливу полігона ТПВ на вміст цинку в підземних водах, а саме, з рівнем від 1 ГДВ до границі фонових значень, набагато ширше й охоплює с. Кренечі й с. Підгірці.

Свинець В існуючих природно-техногенних умовах фонові значення величини рівня його змісту в піднімальних водах відносно ГДВ (0.03 мг/дм^з) становить 0.33. У водах фільтрату полігона ТПВ рівень змісту свинцю відносно ГДВ становить 48.3. Це значить, що побутові відходи несуть у собі велике забруднення свинцем.

На границі полігону ТПВ в підземних водах вміст свинцю становить 3 ГДВ. Границя з вмістом його на рівні 1 ГДВ розташовується на відстані 100-250 м від границі полігона ТПВ.

Площа ж впливу полігона ТБО на забруднення підземних вод ширше й досягає с.Кренечи й с. Підгірці. На цій відстані зміст свинцю збільшується від фонових значень до 1 ПДК.

Марганець (мал. .). Забруднення підземних вод в існуючих природно-техногенних умовах простежується на всій досліджуваній території, тому фонове значення його становлять 0.9 ГДВ. У фільтраті полігона ТПВ його зміст становить 71.3 ГДВ., тобто дуже високе. У зв'язку із цим на границі з полігоном ТПВ зміст марганцю в підземних водах в 20 разів перевищує рівень ПДК. Розтікання забруднення марганцем становить по окремих напрямках досягає 1500-2500 м убік від полігона ТПВ й досягає границь с. Кренечі (рівень 2.2 ГДВ.) і с. Підгірці (рівень 3.06 ГДВ.)

Кадмій .(мал. .). Забруднення підземних вод в існуючих природно-техногенних умовах також простежується на всій досліджуваній території. Фонове значення його змісту в цей час становить 0.9 ГДВ. У водах фільтрату полігона ТПВ вміст кадмію становить 181.2 ГДВ, тобто дуже високе із цим на границі з полігоном ТПВ рівень перевищення змісту кадмію в підземних водах становить 20 ПДК. Відстань підземних вод з рівнем забруднення 20 ПДК - 1 ПДК становить 500-1500 м від границь полігона ТБО й досягає с. Кренечі і с. Підгірці.

Залізо. Фонове значення рівня ГДВ. - 0.9, у межах полігона. ТПВ - 201.3, на границі полігона ТПВ - 120 ГДВ.. Особливо активно його міграція відбувається убік с. Підгірці, де значення його зміст у підземних водах можуть перевищувати 20 ГДВ. Ширина зони поширення змісту з рівнем 1 ПДК становить 500-3250 м.

Літій. Міграційна активність відносно невелика й становить 100-400м від полігона ТБО. Фонове значення 0.3 ГДВ., у межах полігона ТПВ -10.7, на границі з ним - близько 4 ГДВ..

Берилій. Утримується у водному середовищі у відносно невеликих кількостях. У межах полігона ТБО на рівні 2 ПДК, на границі з ним -1.8 ПДК. Міграційна активність висока. Змісти рівні 1 ГДВ. простежуються на відстані 500-1600 м від полігона ТБО, поширюючись до с. Підгірці й охоплюючи с. Кренечі.

Нафтопродукти. Безпосередньо в межах полігона ТПВ їхнього змісту досягають 73.3 ГДВ., однак, за кордоном полігона ця величина різко зменшується до 5 ГДВ. Це свідчить, що основні втрати фильтратних вод відбуваються через дно полігону ТПВ, тому що легкі нафтопродукти якщо й можуть проникати цим шляхом, то тільки в обмежених кількостях.

Фонове значення становить 0.1 ГДВ.. Границя з рівнем вмісту нафтопродуктів рівна 1 ГДВ поширюється на 1000-1400м убік с. Підгірці, на 400 м убік с. Кренечі і більше 950 м по балці «Марусин Яр».

Фенол. Забруднення підземних вод в існуючих природно-техногенних умовах також як й у випадку марганцем і кадмієм простежується на всій території дослідження. Фонове значення його змісту в цей час становить 1 ГДВ.. У водах фільтрату полігона ТПВ перевищення змісту фенолу досягає 538 ГДВ. На границі з полігоном ТПВ зміст його в підземних водах становить 16 ГДВ. Розтікання підземних вод з рівнем забруднення ГДВ простежується на відстані 500-2600 м і досягає с. Кренечі і с. Підгірці. В сторону с. Підгірці розповсюдження фенолу йде найбільш активно.

Наведені вище дані систематизовані в таблиці 7.29,які показують, що :- за 12 років експлуатації полігона ТПВ забруднюючі речовинипоширилися на 30-3250 м і більше від границі полігону ТПВ;

швидкість поширення забруднення підземних вод становить 3-250;

найбільшою міграційною активністю володіють марганець, залізо, нафтопродукти й фенол, у яких дальність поширення становить 500-3250 м від границь полігона ТПВ, а швидкість - 40-250 м у рік;

- найбільш міграційною активністю володіють цинк і свинець, в яких дальність поширення становить 30-250м, а швидкість - 3 - 20 м в рік;

- розтікання забруднюючих речовин відбувається радіально від границь полігону ТПВ більшість з них з рівнем змісту 1 ГДВ і більше досягли сіл Підгірці і Кренечі, що спричиняється забруднення вод колодязів.

Слід відзначити, що ймовірний радіус впливу полігона ТПВ на підземні води полтавсько-харківського обрію досягає 500-1500м.

Забруднення по марганці, залізу, нафтопродуктам і фенолу, що відзначається на відстані більше 1500 м від полігона ТБО, швидше за все, пов'язане з накладенням місцевих ореолів розсіювання.

Математичне моделювання міграції забруднюючих речовин показує, що прогнозоване хімічне забруднення підземних вод при існуючому нагромадженні фильтратних вод на полігоні убік с. Кренечі, до його західної частини, подальшому рухові забрудненню буде перешкоджати підземний потік який рухається зі сторони с. Гвоздыв;

убік с. Підгірці, до його центральної частини, тому що на подальшому шляху просування забруднених вод вони будуть розбавлятися виклинюючими тут водами бучакского горизонту;

убік с. Ходосіївка до території його розміщення. Т.к. у цьому напрямку спостерігається поширення фільтраційного потоку від полігона ТБО;

убік балки Вишняк (на південь від полігона ТПВ), рухомі забруднення можливо при подальшому нагромадженні филътратних вод на полігоні ТПВ і зростанні градієнтів напору.

4.6.2 Оцінка гідрохімічного забруднення за результатами кластерного аналізу

У якості вихідних даних використалися результати хімічних аналізів підземних і поверхневих вод району полігона й вод, відібраних з тіла ТБО.

Для розрахунку приймалися 14-15 параметрів: макрокомпоненти (НС0₃, Cl S0₄², Ca²⁺, M^*, Na⁺+K⁺) і мікрокомпоненти (Cd, Cu, Pb, З, Zn, Mn, Fe, Ni, Сг, As, Li, Be, Mo, F, Ba, Sr), нітрати, нітрити, феноли й нафтопродукти.

На даному етапі кластерний аналіз проведений по двох вибірках хімічного складу підземних і поверхневих вод у районі полігона ТПВ і вод, відібраних з тіла ТПВ (інфільтрат) на 1996 й 1997 р. Аналіз розподілу природних вод за хімічним складом (з урахуванням мікро та макрокомпонентів) показує, що в структурі евклідового простору в 1996 м виділяються три більші групи, а в 1997м - чотири, які у свою чергу розпадаються на кілька дрібних груп. З малюнка 7.2.10. (1996р.) можна зробити/висновок, по хімічному складі й по зв'язку з водами полігона ТБО найбільш близькі води з колодязів 2 й 4, розташованих у с. Підгірці на відстані 750-1000 м від границь полігона ТПВ, а також колодязя 6, розташованого в с. Кренечі на відстані 600м від границь полігона ТПВ.

У цілому результати кластерного аналізу показують, що води ТБО найбільший вплив мають на підземні води с. Підгірціі с.Кренечі. На свердловини, що експлуатують більше глибокий бучакский водоносний горизонт, води полігона ТПВ в цей час не мають істотного впливу, тому ці води можуть бути використані для організації централізованого водопостачання.

Висновки й пропозиції

1 Вплив забруднених фільтраційних вод полігона ТПВ здійснюється на значну глибину підземних вод, до 20-100м, глибини залягання київських глин, що представляють регіональний водонапір. Забрудненню піддаються води четвертинних і полтавсько-харківських відкладень. Останні використаються місцевим населенням для господарсько-питних цілей.

2. Радіус поширення забруднення підземних вод убік від полігона ТПВ "становить 750-1000 м й, у цей час, потік забруднених підземних вод з перевищенням ПДК по окремих елементах, наприклад, Mn, Fe, Cd, нафтопродуктам, фенолу й іншим

досяг границь населених пунктів с. Кренечі й с. Підгірці. Останній розташований у долині р. Дніпро. Наявність забруднення підземних вод i свідчить про недостатній протифільтраційний захист полігона ТПВ.

3. У цей час гідрохімічний режим є не встановленим, так як продовжується подальший вміст мінералізації підземних вод, що перебувають у зоні впливу полігона ТПВ, а разом із цим ріст змісту важких металів і бактеріального забруднення.

4. У зв'язку з наближенням фронту забруднення підземних вод с. Кренечі і с. Підгірці, необхідно організувати пункти гідрохімічного моніторингу по всьому периметрі зазначених населених пунктів.

5. У зв'язку із забрудненням вод полтавсько-харківського водоносного горизонту водопостачання с. Кренечі повинне бути організоване з бучакского водоносного обрію, а с. Підгірці - з юрського, так вказані водоносні горизонти в цих місцях природно запущені від проникнення забруднюючих речовин з боку полігона ТПВ.

Розділ V. Техніко-економічне обґрунтування роботи німецької установки „ Пал-Рохем” на Полігоні №5

Метою техніко-економічного обґрунтування дипломного проекту є спрямована на запобігання виснаження природних ресурсів, зменшення негативних дій на довкілля, припинення безоплатного використання навколишнього середовища, як приймальника забруднюючих речовин. Необхідно навчитися регулювати, контролювати, планувати ці дії.

Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості - повну) оцінку завданого збитку, другий - попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, другий - на потенційні збитки внаслідок негативного впливу. Робота над ліквідацією заздалегідь передбачених збитків прогнозує впровадження різного виду захисних заходів щодо недопущення збитків.

Метою еколого-економічної оцінки є попередження негативного впливу проекту на навколишнє середовище та поверхневі та підземні води.

Проектований об'єкт відповідає всім діючим стандартам і положенням з екології виробництва.

Важливою умовою еколого-економічної оцінки порівняння витрат на нове будівництво з базовими останніми показниками кращих підприємств у галузі.

Еколого-економічна оцінка складається з чотирьох етапів:

І етап. Оцінка екологічної допустимості будівництва, за якою сумарний обсяг викидів нового чи реконструйованого виробництва не може перевищувати

ГДК в атмосфері та воді.

II етап. На ньому обчислюються і зіставляються витрати на проектований об'єкт з базовим.

ІІІ етап. Він пов'язаний з необхідністю подолання шкідливого впливу в районах, де забруднення вище від ГДК, тобто необхідна мінімізація шкідливої дії проектованого об'єкта.

ІV етап. Визначається економічний ефект від капітальних вкладень. Визначаються витрати величини збитків і розраховується економічний ефект.

З усіх варіантів обирається той, що дає найбільший річний ефект.

Економічна суть плати за забруднення полягає в тому, що:

- забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та ін.

- Плата за забруднення, яка здійснюється в межах граничнодопустимих викидів (ГДВ), гранично­допустимих скидів (ГДС), тимчасово-погоджених викидів (ТПВ), тимчасово-погоджених скидів (ТПС) відноситься на собівартість продукції (включається до валових витрат і оплачується споживачем). До понаднормативного (понад ГДВ, ГДС, ТПВ, ТПС), понадлімітного забруднення застосовуються штрафні санкції, які сплачуються за рахунок прибутку підприємства-забруднювача.

В умовах ринкових відносин, конкуренції плата стимулює виробника до зменшення рівня забруднення, з метою зменшення ціни продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Нормативи збору

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин.

За скиди забруднюючих речовин (азот амонійний, сульфати, хлориди, органічні речовини) згідно Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору затвердженого Постановою Кабінету міністрів від 1 березня 1999 р. № 303 та Постановою від 28 березня 2003 р. № 402 м. Київ згідно додатку 1 таблиці 1.7.

За скиди забруднюючих речовин (натрій та калій) які не ввійшли до таблиці 1.7 додатка 1, слід застосовувати нормативи збору, які наведені в таблиці 1.8 додатка 1; за скиди, на які не встановлено граничне допустимих концентрацій (таблиця 1.8) або орієнтовно безпечних рівнів впливу, за граничнодопустимі концентрації береться найменша величина граничнодопустимих концентрацій, наведена в таблиці 1.8.

Порядок обчислення збору

Сума збору, яка справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі фактичних обсягів викидів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2, і визначаються за формулою:

Пвс = Мі · Нбі · Ісп · Кнас · Кф (6.1)

де: Мі - обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нбі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях (гри/ т);

Ісп - величина індексу споживчих цін (індекс інфляції);

Кнас - коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту, наведено в табл. 2.1 додатка 2;

Кф - коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту, і наведено в табл. 2.2 додатка 2;

Порядок сплати збору

Щорічні розрахунки збору на наступний рік (прогнозні) подаються платником до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника за попереднім погодженням з органами Мінекобезпеки до 1 липня поточного року.

Платник щокварталу складає розрахунки збору за встановленою формою та подає до органів державної податкової служби за місцем реєстрації до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

За четвертий квартал звітного року розрахунок збору (остаточний розрахунок збору за звітний рік) подається платником, з обов'язковим попереднім погодженням з органами Мінекобезпеки, до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника в 10-денний строк після подання платниками річної статистичної звітності про кількість викидів, скидів, розміщених відходів та використаного пального не пізніше 20 січня року, наступного за звітним.

Якщо платник не складає статистичну звітність, подає річний розрахунок збору та довідку про фактичні обсяги скидів на погодження до органів Мінекобезпеки. Погоджений розрахунок збору подається до органів державної податкової служби до 15 січня року, наступного за звітним.

Збір сплачується платником щокварталу до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Платник перераховує збір за забруднення навколишнього природного середовища двома платіжними дорученнями: 30% до Державного бюджету і 70% до місцевих бюджетів.

Збір розподіляється між фондами охорони навколишнього природного середовища в складі відповідних бюджетів у розмірах, установлених законодавством:

20 відсотків - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів, на рахунки, що відкриваються на ім'я відповідних фінансових органів за відповідним кодом бюджетної класифікації;

50 відсотків - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, на окремі рахунки, що відкриваються на ім'я Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, обласних фінансових управлінь за відповідним кодом бюджетної класифікації;

30 відсотків - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України, на окремі рахунки, що відкриваються на ім'я територіальних органів Державного казначейства за відповідним кодом бюджетної класифікації.

Між Київським та Севастопольським міськими та Державним фондами збори за забруднення навколишнього природного середовища розподіляють у таких розмірах:

70 відсотків - до Київського та Севастопольського міських фондів охорони навколишнього природного середовища на окремі рахунки, що відкриваються на ім'я міських фінансових управлінь за відповідним кодом бюджетної класифікації;

30 відсотків - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на окремі рахунки, що відкриваються на ім'я територіальних органів Державного казначейства за відповідним кодом бюджетної класифікації.

Збір, який справляється за скиди стаціонарними джерелами забруднення в межах лімітів, зараховується на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів - справляється за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні платника.

Визначення еколого-економічного ефекту

Ефект від охорони навколишнього середовища впливає на поліпшення економічних показників виробництва.

Оцінка ефективності - це порівняння результатів з витратами. До неї ставляться дві вимоги:

1) по можливості повніше охоплювати всі соціально-економічні наслідки у різних сферах господарства як у найближчий період, так і у віддаленій перспективі;

2) найповніше врахувати всі витрати, пов'язані із здійснюваними заходами. Обидві вимоги є міжгалузевими, міжрегіональними й довготривалими.

Найпростіший метод визначення нанесених збитків від забруднення довкілля визначають за формулою:

З=З₁ - З₂ (4.2.1)

де З - зменшення збитків від забруднення;

З₁ - величина збитків до впровадження екологічних заходів;

З₂ - величина збитків, визначених після впровадження екологічних заходів.

Ефективність капіталовкладень використаних на природоохоронні заходи визначають за формулою:

(4.2.2)

де: Е_к - ефективність капіталовкладень використаних на оздоровлення навколишнього середовища; З₁ - зменшення шкідливих речовин, які забруднюють землю; З₂- воду; З₃- повітря;

К - величина капіталовкладень, використаних для зменшення викидів шкідливих речовин.

Зменшення викидів окремих забруднювачів визначають зіставляючи рівень забруднення до впровадження останніх.

Ефективність використання обладнання внаслідок поліпшення середовища визначається за приростом чистої продукції через скорочення простоїв і ремонту обладнання, зниження витрат на його утримання тощо.

Госпрозрахунковий ефект Е_г можна визначити за формулою:

Е_г = Р₁ +Р₂ + О · К_р (Т₂ - Т₁) , (4.2.3)

де: Р₁,Р₂ - витрати на ремонт до і після проведення природоохоронних заходів; О - середньорічна вартість обладнання;

К_р - коефіцієнт річної рентабельності основних фондів;

Т₂-Т_{1 -} тривалість служби обладнання до і після проведення природоохоронних заходів.

Загальний ефект від підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь або від попередження і зниження витрат обчислюються за різницею їх оцінки до і після проведення природоохоронних заходів.

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів визначається з метою техніко-економічного обґрунтування вибору найкращих варіантів, які відрізняються між собою за впливом на навколишнє середовище, а також за впливом на виробничі результати галузей та суб'єктів господарської діяльності. Визначення чистого економічного ефекту природоохоронних заходів ґрунтується на порівнянні витрат на їх здійснення з досягнутим завдяки цим заходам економічним результатом.

Економічний результат природоохоронних заходів (Р) визначається за величиною економічних збитків (У_пр), та величиною додаткового доходу (ДД):

Р= У_пр+ ДД, (4.2.4)

де: У_пр - величина попереднього економічного збитку;

ДД - річний приріст доходу /додатковий доход/ внаслідок поліпшення виробничих досягнень.

Річні витрати на здійснення природоохоронних заходів визначаються за формулою:

З = С + Е_н · К, (4.2.5)

де: С - експлуатаційні витрати;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (коефіцієнт дисконтування), Ен = 0,15.

К - одноразові капітальні вкладення.

Тоді з урахування формул (5.2.4) та (5.2.5) розмір чистого економічного річного ефекту:

Е_п = Р - З = (У_пр+ ДД) - (С + Е_н · К) (4.2.6)

Розрахунок техніко-економічного обгрунтування

Розрахунок збору

Суб'єкт оподаткування, розташований у с. Підгірці, здійснює скиди забруднюючих речовин в підземні та поверхневі води. Викиди шкідливих речовин та розміщення відходів не відбувається. Фактичні обсяги викидів наведені в таблиці 4.1. до впровадження екологічних заходів, та в таблиці 4.2. після впровадження.

Таблиця 4.1.

Назви забруднюючих речовин	Фактичні обсяги скидів за квартал, т	Нормативи збору (Нбі) скиди, грн./т	Величина індексу споживчих цін, індекс інфляції	Коригувальні коефіцієнти	Суми збору, грн.
1	2	3	4	5	6
І. Скиди в стічні води забруднюючих речовин
Хлориди	1,25	1	1,082	2,2	2,9
Сульфати	0,685	1	1,082	2,2	1,6
Азот	0,105	35	1,082	2,2	8,07
Нітрати	0,001	172	1,082	2,2	0,4
СПАР	3	1995	1,082	2,2	14246,7
Залізо	0,002	1995	1,082	2,2	9,5
Фосфати	2,2	344	1,082	2,2	1801,5
Хром	0,02	2752	1,082	2,2	131
Цинк	0,006	2752	1,082	2,2	39,3
Мідь	0,017	2752	1,082	2,2	111,4
Усього	X	X	X	X	16353
У т.ч. до:	X	X	X	X	X
Державного бюджету	X	X	X	X	4908
Місцевих бюджетів	X	X	X	X	11445

Сума збору, яка справляється за скиди джерелами забруднення (Пвс), визначається за формулою:

П_вс = Мі · Н_бі · І_сп · К_нас · К_ф (6.1)

Розраховуємо суму збору для кожної забруднюючої речовини окремо:

Пвс_{хлориду}= 1,25*1*1,082*2,2=2,9 грн

Пвс_{сульфати} = 0,685*1*1,082*2,2 =1,6 грн

Пвс_азоту= 0,105**35*1,082*2,2=8,7 грн

Пвс_{нітрати} = 0,001*172*1,082*2,2 =0,4 грн

Пвс_спар= 3*1995*1,082*2,2=14246 грн

Пвс_{сзалізо} = 0,002*1995*1,082*2,2 =9,5 грн

Пвс_{фосфати}= 2,2*344*1,082*2,2=1801,5 грн

Пвс_хром =0,02*2752*1,082*2,2 =131 грн

Пвс_цинк= 0,006*2752*1,082*2,2=39,3 грн

Пвс_мідь = 0,017*2752*1,082*2,2 =111,4 грн

Після розрахунку отримані данні зводимо в таблицю 4.1.

Платник збору, Полігон №5, сплачує за скиди в підземні та поверхневі води забруднюючих речовин 16353 грн.

Таблиця 4.2.

Назви забруднюючих речовин	Фактичні обсяги скидів за квартал, т	Нормативи збору (Нбі) скиди, грн./т	Величина індексу споживчих цін, індекс інфляції	Коригувальні коефіцієнти	Суми збору, грн.
1	2	3	4	5	6
І. Скиди в стічні води забруднюючих речовин
Хлориди	1	1	1,082	2,2	2,4
Сульфати	0,548	1	1,082	2,2	1,3
Азот	0,0840	35	1,082	2,2	7,0
Нітрати	0,0008	172	1,082	2,2	0,3
СПАР	2,4000	1995	1,082	2,2	11397,4
Залізо	0,0016	1995	1,082	2,2	7,6
Фосфати	1,7600	344	1,082	2,2	1441,2
Хром	0,0160	2752	1,082	2,2	104,8
Цинк	0,0048	2752	1,082	2,2	31,4
Мідь	0,0136	2752	1,082	2,2	2,4
Усього	X	X	X	X	12993,4
У т.ч. до:	X	X	X	X	X
Державного бюджету	X	X	X	X	3898,1
Місцевих бюджетів	X	X	X	X	9095.3

Сума збору, яка справляється за скиди джерелами забруднення (П_вс), визначається за формулою:

П_вс = М_і · Н_бі · І_сп · К_нас · К_ф (4.2)

Розраховуємо суму збору для кожної забруднюючої речовини окремо:

Пвс_{хлориду}= 1*1*1,082*2,2=2,4 грн

Пвс_{сульфати} = 0,548*1*1,082*2,2 =1,3 грн

Пвс_азоту= 0,084**35*1,082*2,2=7,0 грн

Пвс_{нітрати} = 0,0008*172*1,082*2,2 =0,3 грн

Пвс_спар= 2,4*1995*1,082*2,2=11397,4грн

Пвс_{сзалізо} = 0,0016*1995*1,082*2,2 =7,6 грн

Пвс_{фосфати}= 1,76*344*1,082*2,2=1441,2 грн

Пвс_хром = 0,016*2752*1,082*2,2 =104,8 грн

Пвс_цинк= 0,0048*2752*1,082*2,2=31,4 грн

Пвс_мідь = 0,0136*2752*1,082*2,2 =2,4 грн

Після розрахунку отримані данні зводимо в таблицю 4.2.

Платник збору, Полігон №5, буде сплачувати за скиди в підземні та поверхневі води забруднюючих речовин 12995,8 грн., після впровадження екологічних заходів.

Розрахунок еколого-економічного ефекту

Впровадивши новітні технології по охороні навколишнього середовища скиди в підземні та поверхневі води зменшені на 20% , тобто сума збору після впровадження дорівнює 12995,8 грн на рік. Розрахуємо економічний ефект.

Найпростіший метод визначення нанесених збитків від забруднення довкілля визначають за формулою:

З = З₁ - З₂ = 16353 -12995,8 = 3357,2 грн

Визначимо ефективність капіталовкладень використаних на природоохоронні заходи. Оскільки після впровадження новітньої технології скид шкідливих речовин відсутній, то ми приймаємо суму яка раніше йшла на оплату збору за забруднення.

Визначення всіх видів експлуатаційних витрат та їх зміни:

1. витрати на заробітну плату робочого-ремонтника :

В_ЗП1 = ЗП_СРГ· n· Куе1/Z· (1+Н/100) ·КМ

n - кількість змін;

Куе - коефіцієнт переводу устаткування (у.е);

Z - зона обслуговування одним робітником-ремонтником (у.е);

Н - нарахування на заробітну плату;

КМ1, КМ2 - кількість обладнання яке виводиться та вводиться (од);

Z = 100 тис. у.о.

- на виведене обладнання (до впровадження)

ВЗП1 = 2400·1·2,5/100·(1+38,26/100) ·4 = 331,824 тис. грн.

- на введене обладнання (після впровадження)

ВЗП2 = 2400·1·1,8/100·(1+38,26/100) ·3 = 179,184 тис. грн.

2. витрати на електроенергію:

ВЕЛ/ЕН = КМ · М·ДРД· n· ТЗМ · КЗ/з·СКВТ/год

де М1 - потужність електродвигуна;

Д_РД - число робочих днів;

n - кількість змін;

Т_ЗМ - тривалість зміни;

з - коефіцієнт корисної дії обладнання;

С_КВТ/год - вартість 1 КВт/год;

- обладнання яке виводиться

В_ЕЛ/ЕН1 = 4·0,35·254·1·8·0,3/0,78·0,15 = 7294,36 тис. грн.

- обладнання яке вводиться

В_ЕЛ/ЕН2 = 3·0,46·254·1·8·0,37/0,95·0,15 = тис. 7280,98 грн.

3. витрати на амартизацію:

ВА = КВ · NА/100

де КВ1 - капітальні витрати;

NА - норма амортизації (15%);

- обладнання яке виводиться

КВ1 = К_М · С_1М = 4·387 = 1548 тис. грн.

- обладнання яке вводиться

КВ2 = К_М · С_2М = 3·5800 = 17400 тис. грн.

В_А1 = 1548·15,8/100 = 244,58 тис.грн.

В_А2 = 17400·15,8/100 = 2749,2 тис. грн.

4. витрати на запасні частини та мастильні матеріали:

В_З/Ч = КВ · N_3/Ч/100

N_3/Ч - норма нарахувань на заробітну плату;

- обладнання яке виводиться

В_З/Ч1 = 1548·7,83/100 = тис.121,21 грн.

- обладнання яке вводиться

В_З/Ч2 = 17400·7,83/100 = тис. 1362,42 грн.

5. сумарні експлуатаційні витрати:

З_СУМ = З_ЗП + З_ЕЛ/ЕН + ЗА + ЗЗ/Ч

обладнання яке виводиться

З_СУМ1 = 331,82+7294,36+244,58+121,21 = 7991,97 тис. грн.

- обладнання яке вводиться

З_СУМ2 = 179,18+7280,98+2749,2+1362,42 = 11571,78 тис.грн.

6. зміна експлуатаційних витрат:

ДЗ = (З_СУМ2/В2 - З_СУМ1/В1) ·В2

ДЗ = (11571,78/90000 - 7991,97/59000) ·90000 = -630 тис.грн.

ІІ етап.

Визначення показників ефективності:

1. економія від зниження собівартості (чиста економія):

Е_С/В = Е_СУМ - ДЗ

ДЗ - зміна експлуатаційних витрат;

Е_С/В - на скільки знизилась собівартість продукції;

Е_С/В =26915,17 - (-630) = 26285,17 тис. грн.

2. приріст продуктивності праці (ПП):

ДПП = N1 /N2·100-100

N1 N2 - витрати продукції до та після введення заходів

ДПП = 5735/5329·100-100 = 7,62 %

3. зміна капітальних витрат:

ДКЗ = КЗ2 - КЗ1 · В2 / В1 = 90000/59000 = 1,53 тис. грн.

4. срок окупаємості:

- додаткові капітальні витрати

ТОКд = ДКЗ / ЕС/В = 1,53/26285,17 = 5,82 року

`

- коефіцієнт ефективності капітальних витрат

(0,15 - коефіцієнт ефективності)

- додаткових КЗ

К_ЕФд = 1/ Т_ОКд = 1/5,82 = 0,17

6. річний економічний ефект:

Е_Ф = Е_С/В - Е_Н · ДКЗ = 26285,17- 0,15·1,53 = 26284,94 тис. грн.

Як видно з розрахунків, річний економічний ефект складає 26284,94 тис. грн. Можемо зробити висновок: при заміні старого устаткування (4 одиниць на 3), на нове, маємо: скорочення витрат часу на комплексну операцію на 400 сек., зменшення витрат матеріалу на одиницю продукції на 0,02 мІ, економію по матеріалам 27000 тис. грн., економію від зниження собівартості продукції 26285,17 тис. грн. Тобто впроваджені зміни дали позитивний результат при додаткових капітальних витратах, строк окупності яких -5,82 року.

Розділ 6. Охорона праці

6.1 Загальні відомості

Організація охорони праці на полігонах ТПВ базується на положеннях Закону України "Про охорону праці" і передбачає виконання заходів, спрямованих на збереження життя, здоров я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Для роботи на полігоні ТПВ допускаються чоловіки і жінки віком від 18 років, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань за станом здоров я, пройшли інструктаж з охорони праці і первинний інструктаж на робочому місці.

У процесі роботи працівники полігону ТПВ повинні періодично, один раз на три роки, проходити навчання, а також перевірку знань з охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або таких, що потребують спеціальної підготовки (згідно з "Переліком робіт з підвищеною небезпекою" та Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі", затвердженими наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці від 23.09.94 № 263/121), проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань з охорони праці.

Під час виконання робіт ніяка терміновість не може бути підставою для порушення вимог безпеки та охорони праці.

Про небезпечну виробничу ситуацію працівник зобов'язаний негайно повідомити безпосереднього керівника або керівництво полігону ТПВ.

Робота на полігоні ТПВ вночі дозволяється виключно за наказом.

За додержання вимог охорони праці відповідає особа, призначена наказом.

До роботи в колодязях на території полігону ТПВ допускається бригада з трьох працівників і лише після того, як повітря в колодязі перевірено газоаналізатором на наявність кисню і відсутність шкідливих та вибухонебезпечних газів.

Працівникам полігону ТПВ, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами, або роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, керівництво полігону ТПВ зобов'язане видавати спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Згідно з колективним договором керівництво полігону може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникам певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці вимагають їх застосування.

Робота працівників полігону ТПВ без спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту заборонена.

Спецодяг підлягає пранню. Терміни та порядок здачі у прання мають бути визначені у колективному договорі.

Керівництво полігону ТПВ зобов'язане забезпечити фінансування та проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (один раз на рік) обов'язкових медичних оглядів працівників та обов'язкових щеплень.

Договір з медичним закладом, відповідальним за проведення медичних заходів, керівництво полігону ТПВ укладає за погодженням із СЕС.

Працівники полігону ТПВ зобов'язані проходити медичні огляди у встановлені терміни і мають право на проходження позачергового медичного огляду на їх прохання за рахунок підприємства.

Для надання першої допомоги при травмах та нещасних випадках на кожній експлуатаційній дільниці полігону ТПВ повинна бути в наявності аптечка з запасом медикаментів та перев'язочних матеріалів, яку необхідно періодично поповнювати (не рідше одного разу на рік). Наказом повинна бути визначена відповідальна особа.

6.2 Організація робіт на полігоні

В'їзд і проїзд машин по території полігона здійснюється по встановленим на даний період маршрутам.

Розвантаження сміттєвозів, складування ізолюючого матеріалу (ґрунт, шлак, будівельні відходи), роботу бульдозера по розрівнюванню й ущільненню ТПВ або укладання ізолюючого шару на полігонах робити тільки на картах, відведених на дану добу. У зоні роботи бульдозерів забороняється присутність людей і виробництво яких-небудь інших робіт.

Присутність сторонніх на території полігона забороняється.

Розвантажувальні роботи:

- транспортний засіб, поставлений під розвантаження, повинен бути надійно загальмований;

- при розміщенні автомобілів на розвантажувальній площадці один за одним відстань між транспортними засобами (у глибину) повинне бути не менш 2 м, а між тими ,що стоять поруч (по фронту) - не менш 4 м;

- пристрій розвантажувальних площадок на ущільнених бульдозером ТПВ без ізолюючого шару не допускається;

- відстань від зовнішнього укосу до автомобілів, що розвантажуються, повинна бути не менше 10 м;

- освітленість розвантажувальних площадок у темний час доби повинна забезпечувати нормальні умови проведення робіт (не менш 5 лк.).

Роботи з ущільнення ТПВ і укладанні ізолюючого шару:

- при переміщенні ТПВ бульдозером під укіс висування ножа за край укосу забороняється, а відстань від краю гусениці до краю насипу повинна бути не менше 2,0 м;

- щоб уникнути запалення побутових відходів від вихлопних газів на вихлопну трубу бульдозера варто встановлювати іскрогасник. Бульдозер повинен бути укомплектований вогнегасником;

- перед тим як зійти з бульдозера, машиніст повинний поставити перемикач передачі u1074 у нейтральне положення й опустити відвал на землю;

- щоб не обпекти руки й обличчя окропом і парою, пробку горловини водяного радіатора варто відкривати тільки через деякий час після зупинки роботи двигуна;

- для огляду, технічного обслуговування і ремонту бульдозер необхідно установити на горизонтальній площадці, відвал опустити на землю, виключити двигун. При необхідності огляду знизу потрібно відвал опустити на надійні підкладки;

- знаходиться під піднятим відвалом бульдозера, утримуваним штоками гідравлічних циліндрів або канатом блокової системи, забороняється;

- забороняється допускати до технічного обслуговування й усунення несправностей бульдозера сторонніх осіб;

- категорично забороняється до глушіння двигуна знаходиться в просторі між трактором і рамою бульдозера, між трактором і відвалом або під трактором;

- піднімати важкі частини бульдозера необхідно тільки справними домкратами і талями. Застосовувати ваги й інші засоби, що не забезпечують належної стійкості, забороняється;

- регулювати механізми бульдозера повинні два чоловіки, з яких один знаходиться у регульованого механізму, а інший - на важелях керування. Особлива увага повинна бути приділена безпеці в моменти включення муфти зчеплення і рукояток керування;

- кабіна, важелі керування повинні бути чистими і сухими. Забороняється захаращувати кабіну сторонніми предметами;

- при роботі в темний час доби бульдозери повинні бути обладнані:

· лобовим і загальним висвітленням, що забезпечує достатню видимість шляху, по якому переміщається машина, видимість фронту робіт і прилягаючих до нього ділянок;

· висвітленням робочих органів і механізмів керування;

· заднім сигнальним світлом.

6.3 Аналіз існуючих небезпечних факторів на полігоні №5

При експлуатації полігонів в атмосферу систематично або несподівано виділяються різні шкідливі домішки.

На полігоні №5 виявлені такі шкідливі фактори:

1. Виділення пилу при здуванні з поверхні секцій складування відходів, а також при переміщенні сміття і грунту транспортом.

2. Виділення в атмосферу продуктів згорання палива (оксиди вуглецю, азоту, сірчистий ангідрид, вуглеводні, бенз(а)пирен, зола) при роботі автотранспорту, дизельної електростанції, котельні; забруднення оксидами заліза та марганцю при роботі мехмайстерні.

3. Виділення з площадок складування біогазу, який містить такі небезпечні речовини, як сірководень, метил-метиленові з'єднання, етилбензол, тетрахлоретан, ксилол та ін.

4. При застосуванні різновидних машин, механізмів їх робота супроводжується сильним шумом і вібрацією, систематичний вплив яких на працюючих приводить до зниження продуктивності праці.

6.4 Екологічна та санітарна безпека

Враховуючи негативний вплив полігонів ТПВ на природне середовище, заходи екологічної безпеки мають бути спрямовані на захист нормального стану повітря, грунту та підземних вод.

Відповідальність за санітарний стан прилеглої до полігону ТПВ території у межах санітарно-захисної зони покладається на керівництво полігону.

Не рідше ніж двічі на рік спеціалістами організацій, які мають відповідну ліцензію, повинні проводитись дослідження проб повітря з території полігону ТПВ та санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м від полігону ТПВ).

Дослідження проб повітря проводиться за такими показниками: азот, діоксид вуглецю, ангідрид сірчаний, вуглецю оксид, сірководень, фенол, формальдегід, метан, зважені речовини. Медична документація надається за формою № 329/0, затвердженою наказом МОЗ України 11.07.2000 р. № 160.

Щоб повітря не засмічувалось леткими фракціями відходів, на основних напрямках їх розлітання необхідно встановлювати тимчасові сітчасті переносні елементи огорожі. Періодично, один раз на квартал, огорожу, що затримує леткі фракції, слід очищати.

Для запобігання виносу забруднення транспортними засобами за територію полігону ТПВ має бути споруджений дезбар'єр (бетонна яма) розмірами не менше 8 х 3 х 0,3 м, призначений для дезинфекції коліс. Як дезинфекційні використовують розчини лізолу (від 5 %), креоліну (від 5 %), нафтолізолу (не менше 10 %), фенолу (3-5 %), метасилікату натрію (1-3 %).

Проїзд транспортних засобів через дезбар'єр є обов'язковим при температурі повітря понад +5 єС.

Один раз на 10 днів воду з дезбар'єру необхідно відкачувати у цистерну з подальшим транспортуванням асенізаційними машинами на очисні споруди каналізації за погодженням із СЕС.

За сухої, спекотної погоди ділянки ущільнення відходів необхідно поливати водою із розрахунку 10 л на 1 м3 ТПВ.

Поверхня робочої карти, заповненої шаром відходів на висоту 2 м, у разі затримки її закриття в літній період понад 3 доби має бути оброблена дезинфекційним розчином.

Дослідження грунту на території полігону ТПВ та у межах санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м) повинні проводитись не рідше ніж двічі на рік.

Проби відбираються організацією, яка має відповідну ліцензію, і досліджуються за такими показниками: рН, аміак, нітрати, хлориди, свинець і ртуть. Медична документація надається за формою № 332/0, затвердженою наказом МОЗ України 11.07.2000 р. № 160.

Територія полігону ТПВ має бути обмежена нагірною канавою, яка б запобігала витіканню за межі полігону забруднених поверхневих вод. Не рідше ніж двічі на місяць слід проводити її огляд і за необхідності очищати.

Контроль за станом підземних вод має проводитись щоквартально через спостережні свердловини, кількість, розташування і глибина яких встановлюється згідно з проектом. Досліджується хімічний склад, а також наявність нафтопродуктів.

З початку появи на полігоні ТПВ фільтрату слід виконувати закладену у проекті технологію його збирання та знешкодження, запобігаючи його попаданню у підземні води та витіканню за межі полігону.

Полігони ТПВ становлять потенційну небезпеку для довкілля через скупчення на них розповсюджувачів інфекцій - птахів, мух, мишей, пацюків.

До виконання дезинсекційних, дератизаційних і дезинфекційних робіт слід залучати відділення профілактичної дезинфекції СЕС або спеціалізовані дезинфекційні станції за договорами з адміністрацією полігону ТПВ. Виконавець робіт несе відповідальність за матеріали, що застосовуються, і норми їх витрат.

Знищення птахів отруйними речовинами забороняється. Натомість рекомендується встановлювати спеціальне звукове та біоакустичне обладнання для відлякування птахів.

Екологічні і санітарно-технічні заходи, здійснювані протягом року, необхідно заносити у "Паспорт місць видалення відходів".

6.5 Охорона і засоби зв'язку

Полігони ТПВ повинні мати охорону.

Охорона є відповідальною за збереження техніки, що знаходиться у господарській зоні, пально-мастильних матеріалів, адміністративно-побутових приміщень та всіх інших матеріальних цінностей.

В обов'язки охорони входить також недопущення на територію полігону ТПВ автотранспорту для розвантаження відходів у неробочий час, а також будь-яких інших машин.

Охоронникам категорично забороняється допускати на територію полігону ТПВ сторонніх осіб у неробочий час.

Охорона полігону ТПВ може формуватись із власних (штатних) працівників або здійснюватись охоронними структурами органів МВС України або іншими охоронними структурами, які мають ліцензію на здійснення такої діяльності.

Кількість постів визначається керівництвом полігону ТПВ залежно від конкретних умов, але не більше трьох.

Головний пост охорони має бути розташований на КПП або при в'їзді на полігон ТПВ.

На полігоні ТПВ можуть бути організовані пересувні пости охорони, необхідність яких вирішується залежно від ситуації.

Якщо організація пересувних постів охорони не планується, а полігон ТПВ не має огорожі по всьому периметру, слід поряд з приміщенням охорони спорудити оглядову вишку.

Існуючі системи дистанційної сигналізації дають можливість встановлювати на окремих приміщеннях (об'єктах) охоронні датчики з передачею сигналів на головний пост охорони.

Полігони ТПВ можуть облаштовуватись відеокамерами зовнішнього нагляду, що встановлюються у найбільш важливих місцях території полігону (КПП, адмінкорпус, місце розміщення техніки тощо).

По периметру території полігону ТПВ має бути споруджена суцільна огорожа заввишки до 2,0-2,5м або грунтовий вал заввишки 1,5-1,7м і завширшки 3,0-3,5м, що забезпечить в'їзд транспортних засобів на полігон ТПВ лише через КПП.

При в'їзді на полігон ТПВ має бути встановлений шлагбаум або в'їзні ворота, які у неробочий час слід замикати.

Охорона полігону ТПВ повинна мати телефонний зв'язок, а у разі його відсутності бути забезпечена мобільними телефонами.

Працівникам охорони має бути надано список посадових осіб полігону ТПВ, їх домашні адреси, службові та домашні телефони - на випадок надзвичайних ситуацій. Працівники охорони мають бути ознайомлені з порядком дій у разі пожежі, вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння. Природне освітлення поверхні на відкритому місці створюється прямим сонячним світлом і розсіяним світлом неба.

Вся територія полігону освітлюється ксеноновими лампами ДКсТ-10000. Розрахунок освітлення ксеноновими лампами ДКсТ-10000

Розрахунок освітлення виконуємо методом визначення сумарного світлового потоку освітлювальної поверхні, величина якого знаходиться з виразу:

, [Лм] (6.1)

де, Е_н = 2 Лк - нормована освітленність;

S = 56300 м²

К_з = 1,5 - коефіцієнт запасу, який враховує втрати світла від забруднення джерела світла.

К_п = 1,3 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в залежності від конфігурації освітлювальної площі.



Необхідна кількість прожекторів складе:

, [шт], (6.2)

де, F_л = 165000 - світловий потік лампи прожектора для проектуємої для установки лампи ДКсТ 10000;

n_пр = 253350/165000*0,25=6

Як слідує з розрахунку, одночасне освітлення полігону забезпечується шістьма прожекторними установками ДКсТ 10000. В якості прожектора приймаємо освітлювальний прилад СКс Н 10000, однопучковий, для зовнішнього освітлення, який встановлюється на мачтовій опорі.