Крутиголовка представлена лише на одному біотопі. Порівняно з минулим роком чисельність даного виду знизилась від 6 пар до 1. Одна гніздова пара виявлена на Плакорному степу.

Горихвістка чорна як і попередній вид представлена на одному біотопі. Лише одна гніздова пара відмічена на Придонецькому схилі. В минулому році на гніздуванні спостерігалося дві пари.

Зяблик в попередні роки на гніздуванні в заповіднику не виявлений. В цьому році відмічений на 3 біотопах. На Плоскогір'ї - 2 пари і по 1 парі на Плакорному степу і Абсолютно заповідній ділянці.

Ворона сіра на гніздуванні в заповіднику, за останні роки, відмічена вперше. Представлена 1 парою на Східній гряді.

Рибалочка голубий в минулому році на гніздуванні був відмічений двома гніздовими парами. В поточному році під час сезонних обліків не виявлений.

Також для характеристики стану орнітофауни заповідника був проведений аналіз сезонних міграцій птахів в районі заповідникаи в 2010 році [16].

Для розподілу видів по групах чисельності мігрантів використані слідуючи терміни:

1. «Масовий» вид - вид з чисельністю мігрантів в 5001 особин і більше;

2. «Дуже багаточисельний»- 3001-5000;

3. «Багаточисельні» - 1001-3000;

4. «Звичайні»- 501-1000;

5. «Небагаточисельні» - 101-500;

6. «Малочисельні» - 51-100;

7. «Рідкісні» - 11-50;

8. «Дуже рідкісні» - 1-10.

Для порівняльної характеристики кількості мігрантів одного й того ж виду по роках введена наступна термінологічна шкала:

1. «Не відрізняється, або мало відрізняється» - коли частка від розділу більшої кількості особин виду з порівнювального року на меншу кількість особин цього виду в другий рік знаходиться в межах - (1-1,09).

2. «Незначно» - збільшили, або зменшили свою кількість - (1,1: 1,5).

3. «Помітно» - (1,6-2);

4. «Значно» - (2,1-5);

5. «Сильно» - (5,1-10);

6. «Набагато» - ( 10,1-50);

7. «Вражаюче» - (51-100);

8. «Колосально» збільшили, або «Катастрофічно» зменшили (в 100 і більше раз).

Весняний переліт мігрантів в видовому відношенні (98 видів), порівняно з минулорічним (100 видів) суттєво не відрізнявся.

До категорії «масових» (5001 і більше) цієї весни відносимо 5 видів птахів: серпокрилець чорний, жайворонок польовий, шпаки звичайний та рожевий і грак.

Це на 3 види ( ластівки сільська і міська та дрізд - чикотень) менше чим ніж в минулому році.

До категорії «дуже багаточисельних» (3001 - 5000) в цьому році відносимо 4 вида : гуска велика білолоба, бджолоїдка звичайна, ластівка сільська і дрізд - чикотень. Це на три вида більше за відповідний сезон 2009 року.

До категорії «багаточисельних» (1001 - 3000) ввійшли цієї весни 16 видів птахів, зимняк, припутень, голуб - синяк, ластівки берегова і міська, плиска жовта, мухоловка строката, просянка, вівсянка звичайна, вівчарик - ковалик, зеленяк, зяблик, пуночка, коноплянка, костогриз та чи біс, що на 5 вида більше ніж в 2009 р.

До категорії «звичайних» (501 - 1000) відносимо 8 видів підсоколик великий, журавель сірий, дрохва, плиска біла, щеврик лісовий, щиглик, в'юрок і вівсянка садова.

До категорії «небагаточисельних» (101 - 500) попадає 12 видів: галагаз, канюк звичайний, кібець, мартин сріблястий, коловодники лісовий і звичайний, голуб сизий, щеврики лучний і польовий, горихвістки звичайна і чорна та чиж.

До категорії «мало чисельних» (51 -100) на прольоті весною цього року, як і в минулому, попадає 13 видів: чаплі сіра і руда, квак, лебідь шипун, гуска сіра, чирянка велика, лунь польовий, боривітер звичайний, журавель степовий, сова болотяна, зозуля, одуд, та іволга.

До категорії «рідкісних» (11 - 50) - відносимо 20 видів: баклан великий, огар, чепурна мала, гуска мала, яструби великий і малий, орел - карлик, скопа, шуліка чорний, луні степовий і лучний, підсоколик малий, мартин озерний, кулик - довгоніг, рибалочка голубий, сорокопуди сірий і чорнолобий, кам'янка звичайна, сойка та вільшанка, що на 4 вида менше ніж в 2009 році.

До «дуже рідкісних» (1 - 10) на весняному перельоті в цьому році, як і в минулому, попадає 16 видів мігрантів: пірникоза велика, яструб коротконогий, курганник, орлан - білохвіст, орел - беркут, змієїд, осоїд, сапсан, мартин малий, дрімлюга, посмітюха, сорокопуд терновий, трав'янка чорноголова, дрозди омелюх і співочий та кам'янка лиса.

Із мігрантів 2010 року, які своєю чисельністю «не відрізняються, або мало відрізняються» від кількості перелітних птахів в весняний період попереднього року виділяємо тільки чаплю сіру.

Види, що «незначно» (в 1,1 - 1,5) збільшили свою чисельність мігрантів на перельоті порівняно з весною минулого року: гуска велика білолоба (1,4), зимня (1,2), курганник (1,1), орлан- білохвіст (1,1), Сапсан (1,2), Лунь степовий (1,1), лунь лучний (1,2), підсоколик малий (1,5), боривітер звичайний (1,3), мартин сріблястий (1,2), припутень (1,5), серпокрилець чорний (1,1), жайворонок польовий (1,2), плиска жовта (1,3), плиска біла (1,1), просянка (1,5), вівчарик-ковалик (1,1), щиглик (1,5), пуночка (1,2), коноплянка (1,2), костогриз (1,4), іволга (1,1), грак (1,4). Всього 23 види.

Види, що «не значно» (в 1,1-1,5) зменшили свою чисельність мігрантів на перельоті порівняно з весною минулого року: яструб великий (1,5), яструб малий (1,2), шуліка чорний (1,4), лунь польовий (1,1), журавель сірий (1,5), бджолоїдка звичайна (1,1), дрізд - чикотень (1,5), чи біс (1,1). Всього вісім видів.

Всіх вище названих видів мігрантів, враховуючи погрішності в підрахунках їх чисельності при спостереженнях, припустимо об'єднати в категорію видів, які «мало відрізняються» по кількісному складу від тих що пролетіли в весняний сезон попереднього року. Їх загальна кількість нараховує 32 види.

Решту птахів, що збільшили свою чисельність під час весняної міграції 2010 р. можна розділити на наступні 6 категорій .

До тих, що збільшили:

- «помітно» (в 1,6-2 рази) відносимо галагаза (1,6), гуску сіру (1,7), мухоловку строкату (1,7), вівсянку звичайну (1,9), зеленяка (1,6), зяблика (1,8), шпака звичайного (1,9) і сойку (1,6) - всього 8 видів;

- «значно» ( в 2,1 - 5 раз): чапля руда (2,8), чирянка велика (3), орел - карлик (3,50, дрохва (3,5), горихвістка звичайна (2,4), горихвістка чорна (2,4), вівсянка садова (4,9) - всього 7 видів;

- «сильно» (в 5,1 - 10 раз) - кулик довгоніг (5,5) і кам'янка звичайна (5,3) - всього 2 види;

- «на багато» (в 10,1 - 50 раз) - коловодник лісовий (10,7) - 1 вид;

- «вражаюче» (в 51 - 100 раз) - ні один із мігрантів; «колосально» (=101?) - голуб синяк (161,3) - один вид.

Всього за весну 2010 року, свою чисельність під час весняної міграції збільшили 19 видів.

І нарешті з тих хто під час весняної міграції зменшили свою чисельність порівняно з минулорічною відносимо до тих хто зробив це:

- «помітно» (в 1,6 - 2 рази) - канюка звичайного (1,6), орла - беркута (1,7), ластівку сільську (1,6), щеврика лучного(2), шпака рожевого (1,6) - 5 видів;

- «значно» (в 2,1 - 5раз) - баклан великий (3,03), гуска мала (3,1), підсоколик великий (3,4), журавель степовий (3,6), мартин озерний (4,1), мартин малий (2,3), сова болотяна (3,5), рибалочка голубий (2,5), сорокопуд чорнолобий (2,1), сорокопуд терновий (5), дрізд чорний (5) - 11 видів;

- «сильно» (в 5,1- 10 раз) - одуд (6,3), ластівка міська (6,3), трав'янка чорноголова (5,5), дрізд- омелюх (7), дрізд співочий (5,8) - всього 5 видів.

- «на багато» (в 10,1 - 50 раз), «вражаюче» (в 51 - 100 раз) і «катастрофічно» (в 101 і більше) ні один вид.

Всього за весну 2010 року свою чисельність під час весняної міграції зменшили 21 вид.

До категорії «масові» цієї осені відносимо 10 видів - гуску велику білолобу, крижня, бджолоїдку звичайну, жайворонків польового і білокрилого, ластівок берегову та сільську, щеврика лісового, шпака звичайного та грака. Це на три вида більше порівняно з минулим роком.

В категорію «дуже багаточисельні» в цьому сезоні входить 9 видів: шпак рожевий, нерозень, журавель сірий, припутень, голуб - синяк, серпокрилець чорний, жайворонок степовий, ластівка міська, вівчарик - ковалик (на 2 вида менше ніж за осінь 2009 року).

До «багаточисельних» ввійшли 10 видів птахів: канюк звичайний, голуб сизий, плиски жовта і біла, щеврик червоногрудий, просянка, вівсянка садова, зеленяк, коноплянка та костогриз, на 6 видів менше ніж минулої осені.

До категорії «звичайних» потрапило 6 видів: дрохва, трав'янка лучна, мухоловка строката, вівсянка звичайна, щиглик та пуночка.

До «небагато чисельних» - відносимо 17 видів: галагаз, чапля сіра, лебідь кликун, кібець, підсоколик великий, журавель степовий, мартин сріблястий, коловодники лісовий і звичайний, дрімлюга, щеврик лучний, сорокопуд терновий, горихвістка чорна, славка сіра, кам'янка звичайна, вівсянка очеретяна та іволга.

До категорія «малочисельні» ввійшло 5 видів: лебідь шипун, гуски сіра і мала, боривітер звичайний і зозуля, на 6 видів менше ніж восени 2009 року.

В категорію «рідкісні» відносимо 27 видів птахів: чапель руду і жовту, гуменника, яструбів великого і малого, зимняка, курганчика, орлана - білохвоста, орла - беркута, могильника, орла - карлика, підорлика великого, скопу, шуліку чорного, сапсана, лунів степового, лучного і очеретяного, підсоколика малого, перепілку, сову болотяну, рибалочку голубого, сорокопуда чорнолобого, дрозда омелюха, синицю вусату, вівсянку чорноголову та сойку, на 2 вида більше ніж за попередній рік.

До «дуже рідкісних» відійшло 8 видів: гуска біла, орел степовий, мартин малий, щеврик польовий, дрізд чорний, ремез, очеретянка велика та горихвістка звичайна, на 3 вида менше за попередню осінь.

Не реєструвались на весінній та осінній міграції в 2010 році 14 видів. Це лелеки чорний і білий, чернь червоноголова, нерозень, чирянка мала, деркач, лиска, кулик - сорока, сова вухата, горлиця звичайна, крутиголовка, жайворонок чорний, синьошийка і сиворакша.

Із осінніх мігрантів, які своєю чисельністю, «мало відрізняються, або не відрізняються» зовсім від кількості перелітних птахів в попередній рік відмічаємо тільки чотири види - скопа ( в 1 раз), лунь польовий (1), костогриз ( 1,06 ) і рожевий шпак (1,01).

Види що «незначно» (в 1,1-1,5 раз), збільшили свою чисельність мігрантів на перельоті порівняно з весною минулого року: чапля сіра (1,5), гуска мала (1,1), гуменник (1,3), крижень (1,2), орел - карлик (1,1), дрохва (1,4), ластівка міська (1,1), щеврик лісовий (1,3), трав'янка чорноголова (1,2), дрізд - чикотень (1,3), просянка (1,2), вівсянка звичайна (1,4), вівсянка садова (1,3), щиглик (1,4).

Види що «незначно» (в 1,1-1,5 рази) зменшили свою чисельність мігрантів на перельоті порівняно з весною минулого року: галагаз (1,3), лебідь - кликун (1,1), гуска велика білолоба (1,3), яструб малий (1,3), орел - беркут (1,2), лунь лучний (1,3), підсоколик малий (1,2), боривітер звичайний (1,5), бджолоїдка звичайна (1,1), ластівка міська (1,1), щеврик лучний (1,2), сорокопуд сірий (1,5), горихвістка чорна (1,3), трав'янка лучна (1,2), синиця вусата (1,1,), мухоловка строката (1,2), вівчарик - ковалик (1,5), коноплянка (1,5), грак (1,5).

Враховуючи не достатній рівень методик візуальних спостережень за міграцією ми можемо узагальнити вище наведену інформацію як таку, що може бути умовно об'єднана в категорію «види, які не значно змінили свою чисельність порівняно з минулорічним сезоном». Таким чином ми відмічаємо ледве помітні зміни чисельності і однозначно не стверджуємо про збільшення чи зниження кількості мігрантів.

Види, які восени на перельоті зменшили свою чисельність:

- «Помітно (в 1,6 - 2 рази)» - гуска Сіра (1,9), яструб великий (1,6), орлан - білохвіст (1,8), могильник (1,8), сапсан (1,7), дрімлюга (2,) жайворонок польовий (1,9), плиска жовта (1,7), пуночка (1,9), снігур (2), голуб - синяк (1,6).

-«Значно (в 2,1 -5 разів)» - лунь степовий (2,9), лунь очеретяний (2,1), сова болотяна (4,2), зозуля (4,3), рибалочка голубий (3), одуд (3,8), сорокопуд чорнолобий (2,1), сорокопуд терновий (3,3), кам'янка звичайна (2,3), вівсянка очеретяна (2,6), очеретянка велика (3,5), іволга (2,1), сойка (4,5).

- «Сильно (в 5,1 - 10 раз)» - лебідь шипун (7,3), орел степовий (10), мартин сріблястий (5,1).

- «Дуже сильно (в 10,1 - 5,0)» - зимняк (20), омелюх (33).

- «Вражаюче (в 51 - 100 раз)» - кібець (24,8), підсоколик великий (20,4), вівсянка чорноголова (74,7).

- «Катастрофічно (в 100 і більше)» - ні одного виду.

Видовий склад і чисельність основних сезонних мігрантів в районі заповідника “Кам'яні Могили” в 2011 році представлені в таблиці 1 додатку Б.

4.2.3 Ссавці

Вовк. В попередні роки, в основному зимою, періодично фіксувався в заповіднику і в його охоронній зоні. В поточному році, в першій декаді січня, на території заповідника, в районі Південного плоскогір'я, спостерігався 1 мешкаючий вовк. Ще одна зустріч в цьому році, з трьома вовками, відбулася через три дні (10.01.) біля підніжжя гори Панорамної [24].

Порівняно з попереднім роком кількість випадків зіткнення з вовками на території заповідника дещо менша. В цьому році, як і в минулих роках, в навколишніх населених пунктах і на сусідніх з заповідником територіях неодноразово відмічалися випадки зустрічі вовка з людиною.

Заєць-русак. Весною поточного року представлений в заповіднику на 8 із 11 обстежених біотопах. На Східній гряді відмічено 5 особин, на Плоскогір'ї -3, в інших біотопах від 1 до 2 зайців. В Колодязній балці, Долині р. Каратиш та на Західній гряді не спостерігався. Під час літніх обліків виявлений на дев'яти біотопах. Було враховано 18 особини, порівняно з минулим роком це на 14 зайців менше. За останні три роки спостерігається тенденція зменшення чисельності зайця - русака в заповіднику та в його охоронній зоні. Найвища кількість даного виду відмічена: на Східній гряді і Плоскогір'ї по 4 особин, на Пасовищі - 3, на Придонецькому схилі - 2, на Північному щебенистому, АЗС, Присадибному схилі, в Долині річки та на Плакорному степу було враховано всього по 1 особині. В Колодязній балці та на Західній гряді не відмічався.

Лисиця. В останні роки кількість жилих виводкових нір лисиці стабільна, з коливанням в 2 - 3 виводка. Деякі нори використовуються лише один сезон, а інші залишаються жилими по 2-3 роки. В Північному степу, на відміну минулого року, знову було виявлено одну жилу нору. На Східній гряді та на Плакорному степу відмічено теж по одні виводкові нори. Таким чином в заповіднику виявлено три виводка. В кожному з них було як і в минулому році, в середньому, 4 - 5 лисенят.

Борсук. В 2011 р. на території заповідника та в його охоронній зоні даний вид не виявлений.

Коза. В останні роки даний вид на території заповідника зустрічається періодично. Під час перебування тримається балок (Джерельної і Міжгрядової), Долини річки, або Міжгрядової долини. В поточному році під час обліків відмічались по 3-6 особин. Найчисельніша група кіз, що спостерігалася в охоронній зоні заповідника, налічувала 18 особин.

Таблиця 4.3 Результати обліку ссавців у заповіднику в 2011 р.

	Облікова площа, га.	Метод обліку	Обліковано тварин, особин
			Зима	Весна	Літо	Осінь
Заєць-русак	378	Прогін		34	14	13
Лисиця	-			4	4	3
Вовк	-					1
Косуля	-			3		14



Мишоподібні гризуни.

Восени цього року відстежувалось одинадцять основних біотопів заповідника на чисельність, розподіл і щільність дрібних ссавців методом обліку ловушколініями з застосуванням давилок Герра.

На території заповідника під час осінніх обліків виявлено 4 види гризунів і один представник комахоїдних - білозубка мала.

Результати відносного обліку дрібних ссавців мишоловками в заповіднику «Кам'яні Могили» в 2011 році представлені в таблиці 2 додатку В [16].

Кількість впійманих мишоподібних гризунів на всіх обстежених біотопах, за кожний із минулих років, під час осінніх обліків показала, що чисельність їх знаходиться в межах 100-150 особин. В цьому році на одинадцяти біотопах було впіймано 101 гризун. Найвищі показники даної осені відмічені на АЗС, Східному плоскогір'ї та на Придонецькому схилі - по 12 особин. Дещо менша кількість гризунів спостерігалася в Джерельній балці, Західному плоскогір'ї і на Плакорному степу - по 10 - 11 звірків. На інших біотопах кількість гризунів нараховувалася від 6 до 9 особин. Даної осені найбідніше представлена мишоподібними гризунами Східна гряда.

Хатня миша восени поточного 2011 р., як і в минулі роки, виявилася найчисельнішим видом. Представлена на всіх біотопах заповідника, окрім Східної гряди. Домінує при обловах на Присадибній ділянці, Пасовищі, Північному степу і на АЗС. Дещо нижчі показники на Західному та Східному плоскогір'ях. Бідніше представлена в Джерельній балці та на Придонецькому схилі. Всього по 1 особині впіймано в Долині р. Каратиш і на Плакорному степу.

Звичайна полівка в цьому році за чисельністю поступається вище згаданому виду в два рази. Відсутня на Західному плоскогір'ї і на Абсолютно заповідній ділянці. На всіх інших біотопах, як і в минулому році, даний вид представлений 1 - 2 особинами.

Група лісових мишей в цьому році була відсутня на Присадибній ділянці, Північному степу, Східній гряді та Пасовищі. Домінує в Долині р. Каратиш. Дещо нижча кількість лісової миші спостерігалась на Придонецькому схилі, Східному плоскогір'ї та в Джерельній балці. Найнижча чисельність на Абсолютно заповідній ділянці та на Західному плоскогір'ї.

Сірий хом'ячок- малочисельний вид. Він відсутній на Пасовищі, Східній гряді та в Долині річки Каратиш. Як і минулому році по одній - дві особини врахований на всіх біотопах.

Комахоїдні.

Білозубка мала під час осінніх обловів, була представлена на десяти біотопах. Найвища чисельність білозубки малої на Плакорному степу. Дещо нижчими показники були в Джерельній балці, Східному плоскогір`ю і на Придонецькому схилі. Найбіднішими виявилися Північний щебенистий степ, Західне плоскогір'я, Пасовище, Східна гряда та Долина річки Каратиш на яких було враховано всього по дві особини. На Присадибній ділянці - відсутня.



РОЗДІЛ 5 РАРИТЕТНЕ БІОРІЗНОМАНІТТЯ ВІДДІЛЕННЯ УСПЗ «КАМ'ЯНІ МОГИЛИ»

Територія УСПЗ «Кам'яні Могили» характеризується великим різноманіттям рослин та тварин, які занесені до природоохоронних переліків державного та міжнародного значення. Так зокрема реєструються види Червоної книги України, додатків міжнародних конвенцій, Європейського Червоного списку видів рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі.

Червона Книга України [35] -- анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні. Це основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України виняткової (морської) економічної зони, в межах її територіальних вод та континентального шельфу. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

В залежності від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин, рослин та грибів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

- зниклі (0) - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх перебування в дикій природі;

- зникаючі (І) - види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан.

- вразливі (ІІ) - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що виливають на їх стан.

- рідкісні (III) - види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека.

- невизначені (IV) - види, про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться, відсутня.

- недостатньо відомі (V) - види, які можна було віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним.

- відновлені (VI) - види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю [36].

Зелена книга України -- список, до якого заносять рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угруповання, які потребують особливого режиму їхнього використання [9].

Зелену книгу вперше у світі розробили фахівці України. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угруповань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угруповань, які потребують охорони.

Так на території заповідника обліковується 54 видів рослин і тварин, з яких 26 - рослини та 28 - тварини [12].



5.1 Рослини, що занесені в чинні для України міжнародні переліки

У заповіднику налічуються такі види рослин, які занесені до Червоної Книги України, додатків Бернської конвенції, Європейського Червоного Списку та до Світового Червоного Списку.

До Червоної Книги України занесено 24 види рослин, в додаток до Бернської конвенції входить 2 вида, у Європейському Червоному списку реєструється 5 видів, Світовий Червоний список представлений 4 видами рослин [12].

Рослини, що занесені до Червоної Книги України по категоріям:

Вудсія альпійська - Woodsia alpina (Bolt.) S. F. Gray. (I)

Сон чорніючий - Pulsatilla nigricans Storck. ( III)

Півонія тонколиста - Paeonia tenuifolia L. (II)

Карагана скіфська - Caragana scythica (Kom.) Pojark. (II)

Деревій голий - Achillea glaberrima Klok. ( I)

Волошка несправжньоблідолускова - Centaurea pseudoleucolepis Kleop. ( I)

Рястка Буша - Ornithogalum boucheanum (Kunth.) Aschers. ( II)

Тюльпан гранітний - Tulipa graniticola (Klok. et Zoz) Klok. ( III)

Тюльпан дібровний - Tulipa quercetorum Klok. et Zoz. ( III)

Косарики безкрилі - Gladiolus apterus Klok. ( II)

Зозулинець блошичний - Orchis coriophora L. ( III)

Зозулинець запашний - Orchis fragranus Pollini. ( II)

Ковила шорстка - Stіpa asperella Klok. et Ossycznjuk. ( II)

Ковила волосиста - Stіpa capіllata L. ( III)

Ковила пухнатолиста - Stipa dasyphylla (Czern. ex Lindem.) Trautv. (III)

Ковила відокремлена - Stipa disjuncta Klok. ( II)

Ковила Іоана - Stіpa joannіs Celak. ( III)

Ковила гранітна - Stіpa granіtіcola Klok. ( II)

Ковила Граффа - Stіpa grafіana Stev. ( III)

Ковила Лессінга - Stіpa lessіngіana Trіn. et Rupr. ( III)

Ковила вузьколиста - Stіpa stenophylla Czern. ( III)

Ковила українська - Stіpa ucraіnіca P. Smіrn. ( III)

Пирій ковилолистий - Elytriqia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski. (II)

Умбілікарія багато листоподібна - Umbilicaria subpolyphylla Oxn. (I)

Рослини, що занесені в додаток до Бернської конвенції по категоріям:

1. Півонія тонколиста - Paeonia tenuifolia L. (В)

2. Волошка несправжньоблідолускова - Centaurea pseudoleucolepis Kleop.(В)

Рослини, що занесені до Європейського Червоного Списку по категоріям:

1. Карагана скіфська - Caragana scythica (Kom.) Pojark. (R)

2. Деревій голий - Achillea glaberrima Klok. (V)

3. Пирій ковилолистий - Elytriqia stipifolia (Czern. Ex Nevski) Nevski. (V)

4. Ушанка гранітна - Otites graniticola Klok. (E)

5. Ластовень азовський - Vincetoxicum maeoticum (Kleop.) Barbar. (R)

Рослини, що занесені до Світового Червоного списку:

1. Деревій голий - Achillea glaberrima Klok. (W)

2. Волошка несправжньоблідолускова - Centaurea pseudoleucolepis Kleop.(W)

3. Ковила пухнатолиста - Stipa dasyphylla (Czern. Ex Lindem.) Trautv. (W)

4. Пирій ковилолистий - Elytriqia stipifolia (Czern. Ex Nevski) Nevski. (W)



5.2. Тварини, що занесені в чинні для України міжнародні переліки

Заповідник налічує такі види тварин, які занесені до Червоної книги України та до Європейського Червоного Списку [12].

До Червоної Книги України входить 27 видів тварин, Європейський Червоний Список представлений 6 видами .

Тварини, занесені до Червоної книги України по категоріям:

1. Лелека чорний - Сiconia nigra -2

2. Скопа - Pandion haliaetus -2

3. Лунь польовий - Сircus cyaneus -1

4. Лунь степовий - Сircus macrourus -1

5. Яструб тювик - Accipiter brevipes -4

6. Канюк степовий - Buteo rufinus -4

7. Змієїд - Circaetus gallicus -3

8. Орел-карлик - Hieraaetus pennatus -1

9. Орел степовий - Aquila rapax -1

10. Могильник - Aquila heliacal -2

11. Беркут - Aquila chrysaetos -3

12. Орлан - білохвіст - Haliaeetus albicilla -2

13. Сокіл сапсан - Falco peregrines -2

14. Боревітер степовий - Falco naumanni -2

15. Журавель степовий - Anthropoides virgo -1

16. Журавель сірий - Grus grus -1

17. Дрофа - Otis tarda -2

18. Сорокопуд сірий - Lanius excubitor -4

19. Шпак рожевий - Sturnus roseus -3

20. Вівсянка чорноголова - Emderiza melanocephala -4

21. Мишівка степова - Sicista sudtilis -3

22. Тушканчик великий - Allactaga jaculus -2

23. Тхір степовий - Mustela evtrsmanni -3

24. Норка Європейська - Mustela lutreola -2

25. Перевязка звичайна - Vormela peregusna -2

26. Борсук - Meles meles -2

27. Гадюка степова східна - Vipera ursinii renardi -2

Тварини, занесені до Європейського Червоного списку по категоріям:

1. Могильник - Aquila heliacal - R

2. Орлан - білохвіст - Haliaeetus albicilla - R

3. Боревітер степовий - Falco naumanni -K

4. Дрофа - Otis tarda -R

5. Тушканчик великий - Allactaga jaculus -Y

6. Перевязка звичайна - Vormela peregusna -Y

Культурна та природна спадщина останнім часом викликає підвищинний інтерес серед науковців та практиків найрізноманітнішого фахового профілю. Зумовлено це, насамперед, зростанням можливості гуманітарної складової суспільного життя, посиленням міжнародного співробітництва в гуманітарній сфері. До спадщини в останні часи прийнято відносити всю скупність пам'яток та визначних об'єктів історії, культури та природи, включаючи й «живу» традиційну культуру народів [19].

При диференціації спадщини за провідною суспільною функцією та роллю в житті держави простежується пріоритет двох функціональних тлумачень спадщини: по-перше, представлення її у якості певного етнокультурного феномена, своєрідної живильної сили для формування і розвитку етнічних груп населення, по-друге- як ресурс для розвитку туризму. В багатьох випадках туристичне використання спадщини трактується як найперспективніший напрям діяльності з точки зору економічного зростання. Досить часто такий підхід недостатньо враховує необхідність збереження спадщини, що зумовлює обмеженість у реалізації першої із зазначених функцій, яку можно оцінити, як більш стратегічно важливу для розвитку держави з огляду на забезпечення національної безпеки в контексті збереження культурного та екологічного підґрунтя суспільного відтворення. Тому узгодження двох указаних пріоритетних функцій спадщини на державному рівні в сучасних умовах можна визнати актуальним.

Дане узгодження ми вбачаємо у посиленні врахування морально-етичного фактора при обґрунтуванні туристичного використанні об'єктів спадщини, а також адаптаційних можливостей природного та історико культурного середовища і місцевого населення як до прийняття туристів, так і до спорудження туристичної інфраструктури.

У наведеній далі таблиці містяться пропозиції щодо туристичного облаштування об'єктів спадщини заповідника «Кам'яні Могили». Наявність, крім пропонованих у таблиці, інфраструктурних об'єктів та закладів, також і під'їзних шляхів, відповідного рівня туристичного освоєння, розміру, розвинутої загальної соціальної та комунально-побутової інфраструктури, а також єдиного органу управління або регулювання туристичної діяльності на базі того чи іншого об'єкта, дозволить вирішити двоєдине завдання- збереження національної спадщини за умови її оптимального гуманного туристичного використання.

Перпективні напрями туристичного облаштування об'єктів спадщини заповідника «Кам'яні Могили» представлені в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Перпективні напрями туристичного облаштування об'єктів спадщини заповідника «Кам'яні Могили»

Змістовне походження об'єкта спадщини	Характер туристичного використання	Можливі об'єкти туристичної інфраструктури
Ділянка збереженої незайманої природи	Регламентовані екскурсії, переважно із спогляданням ззовні	Туристичний притулок на кількість місць, що не перевищує рекреаційну місткість ділянки; інформаційний центр для відвідувачів з музеєм природи та торгівлею сувенірами.

Основним принципом культурного туризму в державі повинен тати принцип стійкого розвитку, що має на увазі підтримку місцевої культури, збереження культурних і природніх об'єктів і поліпшення життєвого рівня місцевого населення [31].

Така програма повинна враховувати необхідність:

- актуалізації культурної спадщини і залучення її в сферу соціально- економічної діяльності;

- впровадження дослідницьких проектів і навчальних програм, сконцентрованих на дослідженні різних аспектів проблеми, розробки гнучкої системи підходів для відвідування особливо цінних місць;

- організації постійних досліджень, контролю і експертих консультації для з'ясування стану пам'яток;

- опрацювання нормативно- правової бази з метою забезпеченості збереження і оптимального використання культурних цінностей на території регіонів, розробка регіональних програм розвитку туризму з урахуванням місцевих особливостей;

- контролю за кількість туристів, що відвідують об'єкт, з метою запобігання завдання йому шкоди;

- контрольованого будівництва в зонах, що прилягають до об'єктів культурної спадщини;

- забезпечення інфраструктури на об'єктах, що відвідується.

На жаль, в сьогоднішніх умовах економічної ситуації в Україні, неможливо досягти високих стандартів, необхідних для такої діяльності. Необхідне вдосконалення нормативно- правовї бази галузі, з огляду на вимоги міжнародного права, які передбачають не тільки фінансування таких заходів (субсидії, податкові пільги на розвиток галузі, спонсорська допомога), а й застосування міждисциплінарного підходу (визначити принципи розвитку туризму, ґрунтуючись на діючих правилах у цій сфері, проголошених ЮНЕСКО, Радою Європи і ИКОМОС), міжнародних обмінів фахівцями, ведення виховних заходів і відповідних навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти.

Одним із традиційних напрямів еколого- просвітницької діяльності, який не потребує матеріальних затрат, є робота із засобами масової інформації [21].

В далеко не повній підшивці перодичних виданнів з публікаціями про «Кам'яні Могили», що знаходяться у співробітників заповідника, налічується 109 статей. З них 35 написано співробітниками заповідника, 74- іншими авторами. Перша стаття датується 1968 роком. Ця і майже всі наступні статті про «Кам'яні Могили» аж до 90-х років були схожі між собою. Всі вони обмежувалися подачею загальної інформації про заповідник, про те, що такий існує.

Також, у підшивці періодики з публікаціями про «Кам'яні Могили» існують статті, які присвячені окремим темам:

- запровадженню платного режиму відвідування зони відпочинку в однокілометровій охоронній зоні присвячені дві публікації. А в цілому, темі охорони території заповідника від порушників заповідного режиму присвячені ще дві статті від журналістів та п'ять статтей від співробітників заповідника;

- проведенні серії виставки робіт художників і фотохудожників, присвячених «Кам'яним Могилам» та вцілому можливостям заповідника бути джерелом натхнення для людей мистецтва, присвячені шість статтей журналістів і дві статті, написані співробітниками заповідника;

- вивченню сучасним дослідником Приазов'я А. Чорних загадок історії, пов'язаних, в першу чергу, з «Кам'яними Могилами», а також з іншими географічними об'єктами Приазов'я, присвячені статті І. Руденко, Н. Карабанова (ще п'ять статтей присвячені іншим істерико- археологічним питанням, зв'язаними з заповідником);

- окремої уваги заслуговують також роботи, присвячені історії заповідника, в передачі жителя с. Назарівка - ровесника заповідника,- С. Михайлова і присвячена легендам, зв'язаних з «Кам'яними Могилами», стаття історика С. Шевчука;

- конкретним подіям, зв'язаними з проведенням 65-ти та 75-ти річних ювілеїв «Кам'яних Могил», як заповідника з 1995 і 1997 рр. та приурочених до цих дат конференціям присвячено 9 статей;

- роботі зі шкільними та студентськими екологічними лагерями, та проведенню занять у школі юних натуралістів у місті Маріуполь присвячена одна робота журналіста і ряд статей, написаних співробітниками заповідника;

- проведенню, починаючи з 1998 року, щорічних заходів, присвячених річниці битви, відомою в історії, як «Битва на річці Калка»,- присвячено двадцять статтей.

Інші роботи містять звісно научну інформацію про заповідник. У більшості такі роботи присвячені флорі та фауні заповідника. Значно рідше зустрічаються публікації, в яких поряд з інформацією про тваринний і рослинний світ заповідника міститься інформація про його геологічне минуле.

Особливо виокремлюється ряд робіт, які носять комплексний характер, тобто містять різну природничо-наукову інформацію у комплексі, включаючи історію, геологію, флору і фауну «Кам'яних Могил».

По реакції пресси (20 публікай на рік; 12 публікацій за 2 місяця 2000-го року), а також по збільшенню інтереса, який проявляють жителі Запорізької та Донецької областей до «Кам'яних Могил» в останні роки, можна зробити висновок, що приділення великої уваги цінностям ідеальним, тобто історичним, етичним, естетичним, християнським, на ряду з природоохоронними- вірний шлях до кращого, справжнього розуміння суті та задач заповідної справи у суспільстві та державі.

Слід також звернути увагу на те, що еколого-просвітницька робота проводиться в «Кам'яних Могилах» співробітниками заповідника, який не має спеціалізованого структурного підрозділа - відділа екологічної освіти.

В подальшому слід також виправити тенденцію скорочення кількості публікацій, які формують у читача представлення про заповідник- остання така стаття датується 1995-м роком.

В той же час, багато публікацій, присвячених природничо-науковій тематиці, які формують комплексне представлення про заповідник, були написані співробітниками «Кам'яних Могил».

Другою негативною тенденцією є скорочення кількості публікацій в прессі від співробітників заповідника. На виправлення цієї тенденції слід надалі звернути увагу, так як саме через статті, написані співробітниками заповідника, можна формувати у населення необхідні для «Кам'яних Могил» і всієї заповідної справи образи, поняття, судження про «Кам'яні Могили» та заповідники в цілому. Написати захоплюючу статтю по випадкам з повсякденного життя заповідника, при цьому виключивши можливість спотворень, важких для необізнаного журналіста та читача наукових фактів і достовірності поточних подій, під силу саме співробітнику заповідника чи кваліфікованому журналісту - спеціалісту з природничо-науковою підготовкою, яких у місцевій прессі зараз майже нема. А публікаціями в центральних виданнях нас не балують, тобто за останнє десятиліття їх всього сім. Це є третьою негативною тенденцією, так як прийшов, на наш погляд, час формувати, за допомогою засобів масової інформації, у жителів України та сусідніх країн, відношення до «Кам'яних Могил» не тільки як до природної святині, але і як святині національної спадщини.

У заповіднику ведеться співпраця з творчою інтелігенцією. За 1983-2000 р.р. створено близько 500 картин і етюдів на природоохоронну та історичну тематику, пов'язану з минулим і сьогоденням заповідника «Кам'яні Могили» [32].

Роботи митців були представлені у персональних і тематичних виставках України і за її межами, експонувались у складі виставки, присвяченій відділенню заповідника «Кам'яні Могили» у навколишніх селах і райцентрах, містах Волноваха, Маріуполь, Донецьк, Краматорськ, а також у Києві.

Особливу роль в популяризації заповідника «Кам'яні Могили» серед місцевого населення має Донецьке телебачення, яким були зняті певна кількість відеофільмів.

Заповідник здійснює співпрацю з викладацьким персоналом позашкільних, шкільних і вищих учбових закладів. У 90-тих роках щорічно відділення заповідника «Кам'яні Могили» продовжує брати участь у підготовці і організації роботи екологічних таборів школярів та студентів в кілометровій охоронній зоні заповідника. Співробітники заповідника ведуть на громадських засадах роботу в сусідніх школіх. Їх вихованці беруть участь у конкурсах Малої Академії Наук.

Починаючи з 1998 року в результаті співпраці з козацькими організаціями України у відділенні заповідника «Кам'яні Могили» в пам'ять про загиблих в «Битві на Калці» і історичні уроки цієї події спочатку було встановлено дерев'яний Уклінний Хрест, а в 1999 році він був замінений на гранітний.

У заповіднику відбувається залучення до співпраці археологів- польовиків із метою вивчення відношення людського оточення до Кам'яномогильського урочища в історичному аспекті. В радіусі 20 км надколо відділення за підтримки місцевого населення, керівництва райдержадміністрації і сільськогосподарських підприємств досліджено близько 20 курганів і 4 поселень віком від 1 до 20 тисяч років. Результати досліджень зберігаються в районних, обласних і державному музеях.



РОЗДІЛ 6 ЗАКОНОДАВЧА БАЗА ЩОДО ОХОРОНИ ПРИРОДНО ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Визначення природно-заповідного фонду (ПЗФ) дається в Законах України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про природно-заповідний фонд України". ПЗФ становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища [4, 5].

Законодавством України для кожної категорії територій та об'єктів ПЗФ встановлено спеціальний правовий режим. Під режимом територій та об'єктів ПЗФ в законодавстві розуміється сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів [7].

Конкретні вимоги до режиму окремих заповідних територій та об'єктів в межах, визначених законодавством, можуть встановлюватися положеннями про ці території чи об'єкти. Деякі вимоги щодо правового режиму територій та об'єктів ПЗФ містяться і в природоресурсових кодексах та законах.

Статус земель, які зайняті під територіями та об'єктами ПЗФ, визначається Законом "Про природно-заповідний фонд України"' та Земельним кодексом України (ЗКУ). Відповідно до статей 19 та 43 ЗКУ ці землі віднесено до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення [8].

Заповідним об'єктам законодавством надаються певні податкові пільги. Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про плату за землю" (в редакції від 19.09. 1996 р.) заповідники, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва звільняються від земельного податку.

Зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду провадиться органами, які приймають рішення про створення об'єктів природо заповідного фонду.

Крім того, слід зазначити, що землі ПЗФ статтею 150 ЗКУ віднесено до особливо цінних земель, для яких законодавством передбачений винятковий порядок вилучення з постійного користування для суспільних та інших потреб.

З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів ПЗФ проводиться їх резервування.

Загальнодержавне управління територіями та об`єктами ПЗФ здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, хоча іноді цю функцію покладають на його спеціальні підрозділи. Управління природними та біосферними заповідниками, національними природними та регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами, дендрологічними і зоологічними парками державного значення здійснюється їх адміністраціями. Управління деякими територіями та об'єктами ПЗФ покладено на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. Певна роль у цьому процесі відводиться об'єднанням громадян (статті 11-13 ).

Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою юридичну, дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність [10].

Під юридичною відповідальністю за екологічні правопорушення розуміють відносини між державою в особі правоохоронних органів, спеціально уповноважених органів у галузі екології та природних ресурсів, інших спеціально уповноважених суб'єктів, - з одного боку, і фізичними особами (громадянами, посадовими чи службовими) - з іншого щодо застосування до порушників відповідних стягнень. Через механізм юридичної відповідальності реалізується державний примус до виконання законодавства.

Розрізняють дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Незалежно від притягнення до одного з цих трьох видів відповідальності, на винного може бути покладено обов'язок відшкодувати шкоду, спричинену відповідним правопорушенням. Таке відшкодування здійснюється в порядку майнової відповідальності.

Перелік правопорушень у сфері охорони і використання природно-заповідного фонду, що є підставами притягнення винних до юридичної відповідальності, міститься в Законі України "Про природно-заповідний фонд України" (стаття 64). Цей перелік дається без розподілу відповідальності по видах і без встановлення конкретних стягнень.

Встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у:

- нецільовому використанні територій та об'єктів ПЗФ, порушенні вимог проектів створення та організації територій ПЗФ;

- здійсненні в межах територій та об'єктів ПЗФ та їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;

- організації на територіях та об'єктах ПЗФ, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;

- невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти ПЗФ;

- порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об'єктів ПЗФ;

-порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів ПЗФ;

- перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об'єктів ПЗФ;

- псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів ПЗФ і зарезервованих для включення до його складу;

- самочинній зміні меж, відведенні територій та об'єктів ПЗФ для інших потреб.

До дисциплінарної відповідальності можуть притягатись особи, які винні в невиконанні або неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, пов'язаних зі здійсненням природоохоронних заходів. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення винною особою (громадянином або посадовою особою) адміністративного правопорушення, передбаченого однією із статей Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КпАП). Цей Кодекс містить спеціальну статтю 91, що встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, деталізуючи коло таких правопорушень, а саме: здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Види кримінальних покарань та діапазон їх застосування передбачаються в Кримінальному кодексі України (далі - ККУ), прийнятого 5 квітня 2001 р. і введеного в дію 1 вересня 2001 р. За злочини проти довкілля можуть застосовуватись наступні види покарань, при умові, що вони передбачені відповідною статтею ККУ: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк.

Всі кримінальні покарання поділяються на основні та додаткові. Як основні за екологічні злочини застосовуються штраф, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк. Додатковим покаранням, що застосовується у відповідній сфері, є конфіскація майна. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання.

Злочинами проти довкілля, за які може застосовуватись кримінальна відповідальність, в Україні, зокрема, визнається умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єкти природно-заповідного фонду (стаття 252 ККУ). Кримінальну відповідальність передбачено також за незаконну порубку "дерев і чагарників, що заподіяло істотну шкоду, у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах" (стаття 246 ККУ) [29].

Незаконне полювання є правопорушенням, за яке може наступити як адміністративна, так і кримінальна відповідальність, остання - при наявності обтяжуючих (так званих кваліфікаційних) ознак. Практично завжди при вчиненні екологічного правопорушення заподіюється майнова шкода. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Стаття 65 Закону "Про природно-заповідний фонд України" визначає особливості застосування цивільної відповідальності за порушення відповідного законодавства. Зокрема, розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про ПЗФ, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. № 521 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" було затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів ПЗФ юридичними і фізичними особами внаслідок:

- незаконної рубки або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту;

- пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня неприпинення росту;

- знищення або пошкодження лісових культур, молодняку природного походження, самосіву на площах, призначених для лісовідновлення, сіянців і саджанців у розсадниках та на плантаціях, газонів і квітників;

- знищення або пошкодження трав'яного покриву;

- незаконного збору (або знищення) дикорослих нижчих і вищих трав'янистих рослин, їх квітів і плодів, ягід, горіхів, лікарсько та технічної сировини, живиці та інших деревних соків, лісової підстилки, другорядних лісових матеріалів, грибів;

- незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження;

- пошкодження карстово-спелеологічних, геологічних та гідрологічних об'єктів;

- проїзду транспорту, прольоту та посадки літальних апаратів;

- самовільного використання їх земель;

- знищення або пошкодження інформаційно-охоронних та інших знаків;

- знищення або пошкодження осушувальних канав, дренажних і протиерозійних систем, шляхів, рекреаційних об'єктів та інших споруд.

Майнова шкода, заподіяна об'єктам ПЗФ, може стягуватись із винних (відповідальних) осіб як одночасно з розглядом кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення, так і незалежно від такого розгляду, в порядку цивільного судочинства [10].

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА ПРАЦІ при проведенні польових досліджень

7.1 Аналіз шкідливих та небезпечних чинників при проведенні польових досліджень

Джерелами шкідливих і небезпечних чинників при проведенні польвих досліджень можуть бути [20]:

- зовнішні метеорологічні фактори (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця тощо);

- отруйні рослини, змії (гадюка степова), кліщі;

- ручні роботи, що викликають фізичні і нервово-психічні перевантаження;

- обрушування породи;

- штучні та природні водойми (р. Каратиш, та ставки);

При цьому можливий вплив наступних фізичних небезпечних та шкідливих чинників:

- обрушування гірських порід;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена вологість повітря;

- підвищена чи знижена рухомість повітря;

- підвищена яскравість світла;

- прямий і відбитий блискіт;

- підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

- гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях інструментів;

- розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі.

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;

- макроорганізми (рослини та тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- фізичні перевантаження (статичні й динамічні);

- нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів).

7.2 Забезпечення безпеки робіт при проведенні польових досліджень