Національний парк "Прип'ять-Стохід"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ВОЛИНський національний університет ім. Лесі Українки

Кафедра екології та охорони навколишнього середовища

Звіт

З навчальної ландшафтно-екологічної практики

Виконали: студенти 3 курсу денної форми

навчання спеціальності 6. 040 106

«Екологія, охорона навколишнього середовища»

Наукові керівники:

Країло Я.І.,

Ст. викл., к.х.н. Личманюк О.С.,

Доц. Тарасюк Ф.П.

ЛУЦЬК 2012

ЗМІСТ

1. ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА

1.1 Предмет та завдання ландшафтної екології

1.2 Структура ландшафтної екології і її місце в системі наук

2. Національний парк «Припять-Стохід»

2.1 Ландшафти національного парку

2.2 Рослини

2.3 Тванний світ

3. Опис ландшафтно-екологічних досліджень

3.1 Опис урочищ

3.2 Опис фацій

1. ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА

національний парк ландшафтна екологія

Навчальна програма складена на основі навчальної програми нормативної дисципліни

Під час ландшафтно-екологічної навчальної практики студенти вивчають екологічний стан природних та антропогенних ландшафтів у польових умовах з метою дослідження та визначення його закономірностей і ступеню впливу на формування екологічного стану довкілля з різною ландшафтною (ландшафтно-екологічною) структурою. Необхідні знання були отриманні при вивченні таких нормативних дисциплін як «Біологія», «Ґрунтознавство», «Геологія з основами геоморфології», «Гідрологія», «Основи загальної екології та неоекології», «Вступ до фаху», «Ландшафтна екологія», загально екологічної практики та інших.

Мета ландшафтно-екологічної навчальної практики - формування знань та навичок, необхідних для дослідження та картографування екологічного стану окремих ландшафтів, характерних для території обраного регіону (району), джерел негативного впливу на них, ступеню їх антропогенного перетворення та його екологічних наслідків, формування здібностей обґрунтування шляхів поліпшення стану навколишнього природного середовища, виконання конкретного наукового дослідження з актуальної екологічної тематики.

Завдання ландшафтно-екологічної практики:

1. дослідження екологічного стану компонентів ландшафту: гірські породи, кліматичні та гідрологічні умови, ґрунтові умови, рослинний та тваринний світ;

2. дослідження умов та закономірностей формування та динаміки екологічних ситуацій в межах окремих природно-територіальних комплексів;

3. картографування екологічного стану природно-територіальних комплексів;

4. екологічні дослідження на рівні фацій, урочищ, місцевостей;

5. проведення інвентаризації джерел забруднення та складання відповідних інвентаризаційних картографічних творів;

6. класифікація джерел та видів техногенного впливу;

7. інвентаризація забруднюючих речовин;

8. картографування ареалів забруднення територій; оцінка екологічного стану ландшафтів території дослідження: проведення цільових індивідуальних та колективних екологічних досліджень.

Навчальна практика створює базу для виконання завдань виробничої практики, виконання своїх професійних функцій та типових задач на робочому місці.

Польові стаціонарні та експедиційні ландшафтно-екологічні дослідження. Традиційні та інноваційні форми проведення польових робіт за науковим спрямуванням.

Комплексне польове стаціонарне чи експедиційне еколого-ландшафтне дослідження території. Польові наукові екологічні дослідження морфологічних одиниць ландшафту. Еколого-ландшафтне картографування. Три періоди картографування.

Тема 1. Підготовчий (перед польовий) період.

Етапи підготовки до польового дослідження. Організація робіт у кожному періоді. Навчальна, наукова і господарська частини підготовчого періоду. Камеральне дешифрування аерознімків. Складання прогнозної тематичної карти на основі матеріалів аерофотозйомки, обробка картографічних (карти земле- і лісовпорядкування, топографічна, геологічна, ґрунтова, геоботанічна карти толю), літературних та фондових матеріалів.

Теми 2 - 6. Польовий період.

Рекогносцування території. Закладання опорних профілів. Планування мережі маршрутів. Вибір опорних точок комплексних досліджень. Робота з бланком дослідження на опорних точках. Виявлення особливостей ландшафтно-екологічної структури території дослідження. Еколого-ландшафтне картографування морфологічних одиниць ландшафту. Визначення структури ландшафту і особливостей забруднення території і одиниць ландшафту. Межі природних територіальних комплексів. Польовий варіант ландшафтно-екологічної карти.

Ознайомлення у польових умовах з морфологічними одиницями антропогенного ландшафту і природно-антропогенного ландшафту. Екологічні дослідження антропогенних ландшафтів. Вплив факторів дестабілізації на структуру зв'язків ПТК. Картографування екологічного стану антропогенних ландшафтів.

Наукові дослідження за заданою тематикою.

Алгоритм проведення наукових досліджень. Проведення екологічного моніторингу. Методичні прийоми. Збирання первинної моніторингової інформації. Опрацювання моніторингових даних. Систематизація та збереження інформації. Передача інформації споживачам. Використання екологічного підходу до вивчення природних і соціальних об'єктів, ПТК, їхніх компонентів і властивостей. Еколого-ландшафтне картографування. Еколого-ландшафтний аналіз. Об'єкт еколого-ландшафтних досліджень. Суб'єкт. Предмет. Використання різних теоретичних моделей для проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

Теми 7 - 8. Після польовий (камеральний) період.

Методи аналізу і синтезу в обробці польових матеріалів. Складання остаточного варіанту базової ландшафтно-екологічної карти. Створення легенди карти

2.1.1. Нормативні навчальні елементи з модуля

1. Комплексне ландшафтно-екологічне дослідження.

2. Підготовчий (перед польовий) період.

3. Польовий період.

4. Після польовий (камеральний) період.

5. Господарська складова підготовки до практики.

6. Наукова та навчальна складові підготовки до практики.

7. Дослідження комплексу похідних карт.

8. Фондові матеріали попередніх досліджень.

9. Камеральне дешифрування аеро-знімків.

10. Ландшафтно-екологічне дешифрування.

11. Аналіз рисунка фото зображення.

12. Прогнозна ландшафтно-екологічна карта.

13. Рекогносцування території.

14. Опорні профілі.

15. Мережі маршрутів.

16. Точки комплексних досліджень.

17. Великомасштабне дослідження.

18. Принцип генетичної однорідності.

19. Обґрунтування вибору масштабу.

20. Орієнтування («прив'язка») точки.

21. Бланк опису опорної точки.

22. Польове дешифрування аерознімків.

23. Еталонний аерознімок.

24. Морфологія досліджуваної території.

25. Просторове розташування морфологічних одиниць ландшафту (відокремлення фацій, підурочищ, урочищ, місцевостей, ландшафту на території дослідження) та дослідження їх екологічного стану.

26. Приклади впливу на екологічний стан корінних та похідних фацій.

27. Характер процесів, під впливом яких формується та розвивається екологічний стан окремих морфологічних частин ландшафт).

28. Особливості екологічного стану фацій, що належать до різних типів за розташуванням у рельєфі:

29. Таких, що знаходяться у межах всієї мікроформи рельєфу.

30. Таких, що знаходяться у межах частини мікроформи рельєфу.

31. Таких, що знаходяться у межах частини елементу мезоформи рельєфу.

32. Таких, що знаходяться у межах всього елементу мезоформи рельєфу.

33. Екологічний стан основних урочищ.

34. Екологічний стан додаткових урочищ.

35. Екологічний стан фонових урочищ.

36. Екологічний стан субдомінантних урочищ.

37. Екологічний стан рідкісних урочищ.

38. Екологічний стан урочищ-одинаків

39. Виявлення різниці у екологічному стані простих урочищ і складних урочищ.

40. Вплив внутрішньої диференціації ландшафтів на екологічний стан території.

41. Морфологічна структура як діагностична ознака для ландшафту.

42. Польовий варіант ландшафтно-екологічної карти.

43. Обробка польових матеріалів.

44. Остаточний варіант базової ландшафтно-екологічної карти.

45. Легенда карти.

46. Еколого-ландшафтне картографування.

47.Еколого-ландшафтний аналіз.

48.Об'єкт, суб'єкт і предмет еколого-ландшафтних досліджень.

49. Картографування екологічного стану антропогенних ландшафтів.

50. Вибіркові дослідження екологічного стану антропогенних ландшафтів.

51. Вибіркові дослідження екологічного стану сільськогосподарських ландшафтів.

52. Вибіркові дослідження екологічного стану малоселітебних ландшафтів.

53. Вибіркові дослідження екологічного стану селітебних ландшафтів.

54. Вибіркові дослідження екологічного стану багатоповерхових ландшафтів.

55. Вибіркові дослідження екологічного стану промислових антропогенних ландшафтів.

56. Вибіркові дослідження екологічного стану водних ландшафтів.

57. Вибіркові дослідження екологічного стану лісокультурних ландшафтів.

58. Вибіркові дослідження екологічного стану дорожніх ландшафтів.

59. Вибіркові дослідження екологічного стану прямих антропогенних ландшафтів: полів, садово-паркових, полезахисних смут.

60. Вибіркові дослідження екологічного стану супутних антропогенних ландшафтів - ярів на полях, солончаків після зрошення болота по берегах водосховищ, осідання.

61. Вибіркові дослідження антропогенних факторів створення антропогенних ландшафтів (видобуток корисних копалин, лісорозробки, сінокосіння, осушувальні меліорації тощо) та їх екологічних наслідків.

62. Вивчення змін властивостей компонентів ПТК (ущільнення ґрунтового покриву, зміна гідрологічного режиму) на формування екологічного стану.

63. Інвентаризація джерел забруднення ландшафту.

64. Приклади антропогенного навантаження - ступінь впливу антропогенних факторів.

65. Позитивні екологічні наслідки на території дослідження,

66. Негативні екологічні наслідки на території дослідження.

67. Алгоритм проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

68. Вплив антропогенного тиску на сучасний екологічний стан.

69. Дослідження впливу заселеності території на її екологічний стан.

70. Розрахунок ступеня демографічного навантаження та виявлення ступеню екологічних змін.

71. Розрахунок антропогенного впливу площинного характеру.

72. Визначення ареалів розсіювання.

73. Дослідження локальних антропогенних навантажень.

74. Проведення ландшафтно-екологічного моніторингу.

75. Аналіз первинної моніторингової інформації.

76. Опрацювання моніторингових даних.

77. Аналіз антропогенних змін природних комплексів, їх екоумов, екостанів.

78. Оцінка впливу антропогенних змін природних комплексів на їх екоумови, екостани.

79. Аналіз впливу структурних та функціонально-динамічних змін ПТК на формування екологічного стану.

80. Розробка шляхів поліпшення екоумов природних територіальних комплексів.

81. Розробка шляхів поліпшення екоситуацій природних територіальних комплексів.

82. Розробка шляхів поліпшення екостанів природних територіальних комплексів.

83 Вибіркове проведення екологічної паспортизації.

84Вибіркове проведення атмосферної екопаспортизації.

85. Причини різноманіття гірських ландшафтів.

86. Екологічні проблеми гірських ландшафтів.

87. Рекреаційне навантаження на гірські ландшафти.

88. Лісогосподарське навантаження на гірські ландшафти.

89. Екологічні проблеми гідроенергетики в умовах гірських ландшафтів.

90. Стійкість гірських ландшафтів.

91. Традиційні форми господарювання в гірських ландшафтах та к екологічний стан.

92. Культурно-історичний аспект у збереженні ландшафтного різноманіття.

93. Лікувально-оздоровчі властивості ландшафтів.

94. Роль держави та органів місцевого самоврядування у збереженні ландшафтного різноманіття.

Ознайомлення з різноманітними ландшафтами України та їх екологічним станом. Оформлення звітної документації

Тема 9 -11.

Особливості ландшафтної диференціації території України і її вплив на формування екологічного стану певної території. Польові екологічні дослідження в межах ландшафтних зон, підзон, провінцій, підпровінцій. Вертикальна поясність гірських ландшафтів в Україні. Горизонтальна ландшафтна зональність в Україні та її віддзеркалення в особливостях екологічних станів. Віддзеркалення секторності ландшафтів в екологічному стані.

Тема 12.

Екологічний стан урбанізованих територій. Екологія сільськогосподарських ландшафтів. Заповідні ландшафти, як еталони екологічного стану, Екологія аквальних ландшафтів морів. Оформлення звітної документації.

2.1.2. Нормативні навчальні елементи з модуля 2

1. Вибіркове проведення водноекологічної паспортизації

2. Вибіркове проведення еколого-господарської паспортизації земельних ресурсів

3. Використання різних теоретичних моделей для проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

4. Ландшафтно-екологічна карта досліджуваної території.

5. Легенда ландшафтно-екологічної карти.

6. Ландшафтно-екологічне районування досліджуваної території.

7. Вибір параметрів для районування території.

8. Різновиди районування досліджуваної території.

9. залежності від зволоження, від нахилу поверхні, від геологічної будови, від типу ґрунтового покриву, від особливостей гідрографічної мережі та режиму річок, від клімату, від видового складу рослинності та тваринного світу, від форми господарського використання та режиму антропогенного впливу.

10. Ландшафтно-екологічний моніторинг.

11. Ландшафтно-екологічне прогнозування в польових умовах.

12. Екологічні проблеми міських ландшафтів України.

13. Вплив структури міських ландшафтів України на формування екологічного стану.

14. Особливості екологічних проблем міст України, розташованих у різних природних зонах та в різних фізико - еографічних умовах.

1.1 Предмет та завдання ландшафтної екології

Ландшафтна екологія як наука інтегрувала в собі сукупність ландшафтознавчого та екологічного підходів до вивчення природних систем, які історично складались практично водночас на різних флангах природничих дисциплін.

Під природними системами розуміють певну множину компонентів природи, існуючі зв'язки між якими обумовлюють прояв таких їх якостей та реалізацію таких їх якостей та реалізацію таких функцій, які були б неможливими без взаємодії цих компонентів. Наукові дослідження та інтерпритація природних систем проводяться з різноманітних позицій, під різними кутами зору.

Так, ландшафтознавство досліджує природні системи (ландшафти, природні територіальні комплекси, геосистеми на предмет їх структури, функціонування, систематики, районування). Екологія вивчає природні системи (екосистеми) з біоцентричних позицій, особливостей взаємодії живих організмів з середовищем їх існування.

Біоекологія розглядає природні системи (біоценози, біогеоценози) в ракурсі тих процесів, які відбуваються в угрупованнях і впливають на їх розвиток, регуляцію, поширення. Наведені приклади засвідчують наявність різносторонніх наукових підходів до вивчення природних систем природничими науками.

Ландшафтна екологія як наука яка сформувалась на стику географічного ландшафтознавтсва і біологічної екології інтегрувала в собі елементи ландшафтознавчого і екологічного підодів до вивчення природничих систем. В чому полягають особливості цього інтегративного процесу?

По-перше, ландшафта екологія запозичила у ландшафтознавства концепцію геосистем, згідно якої природна система є поліцентричним утворенням, у якому всі складові частини є рівноправними компонентами, а система зв'язків між ними підлягає детальному вивченню. По-друге, в арсенал ландшафної екології залучено картографічні методи зображення територіальної своєрідності природних систем, що дозволяє створювати просторово-часові моделі еволюції і розвитку геосистеми. По-тертє, при аналізі взаємозв'язків між компонентами природних систем значна увага приділяється питанням їх генези, генетичній взаємозалежності компонентів геосистеми, що дозволяє поглибленому вивченню їх взаємозв'язків.

Наступними особливостями ландшафтознавчного підходу є питання ієрархії, функціонування, динаміки і розвитку геосистем, їх систематики, районування, які успішно використовуються інструментарієм ландшафної екології. В основі екологічного підходу лежить концепція екосистем. Крім звичних прородинх компонентів в екосистему може бути залучена і людина. Використання біоцентричного підходу до вивчення природних систем є сильною стороною екологічного підходу, яка успішно використовується в ландшафтно-екологічних дослідженнях.

Важливим методологічним здобутком екосистемної моделі є науково-дослідницький акцент на процеси, які відбуваються в природних системах і ті функціональні властивості, які притаманні їх компонентам. Тим самим забезпечується пріоритет функціонального аспекту.

Досліджуючи вплив зовнішнього фактора на функціонування екосистем особливу увагу звертають на оцінку можливостей та ефективності функціонування екосистеми в різних діапазонах дії факторів. На цій основі розроблені конструктивні концепції - лімітуючого фактора, екологічної ніші, які залучені до ландшафтно-екологічних досліджень.

При зародженні пограничних наук провідними є питання доцільності і принципової можливості інтеграції наукових підходів. Принципова можливість інтеграції ландшафтного і екологічного підходів в ландшафтно-екологічний обумовлена спільним об'єктом аналізу, близькістю базових концепцій, спільними принциповим науковим завданням, подібністю багатьох методів досліджень і т.д. Доцільність інтеграції продиктована доповненістю знань однієї науки іншою. Необхідною умовою інтегорації є одинаковість ступеня розвитку наук, що контактують. Так, концепці екосистем запропонована А. Тенслі у 1935 році, а оформилась вона в 50-х роках ХХ століття.

Концепція ландшафту сформована Л. Бергом у 30-х роках а в 60-х роках обґрунтовані основи вчення про геосистеми В.Б. Сочави. До основних рис ландшафтно-екологічного підходу на думку М. Гродзинського є:

- Розуміння і дослідження геосистеми як системи поліструктурної;

- Використання сильних сторін геосистемного і екосистемного підходів;

- Головний акцент ландшафтної екології - процесний функціональний аналіз геосистем;

- Ландшафтна екологія досліджує природні системи не вище регіонального рівня з аналізом впливу на них зовнішніх антропогенних факторів;

В центрі уваги ландшафтної екології проблеми взаємодії людини з природними системами, центральні проблеми ландшафтної екології (стійкість геосистем, прогнозування динамічної рівноваги, нормування антропогенних навантажень і т.і.) мають прикладне значення.

На І міжнародному конгресі з ландшафтної екології в Нідерландах (1981 р.) думки провідних вчених на предмет визначення ландшафтної екології розділились на три точки зору:

1. як науки, що досліджує взаємодії в ландшафті (екологія на рівні ландшафту);

2. хоміністичної науки, предметом якої є ландшафтні територіальні цілісні системи, а основним науковим підходом до їх вивчення є синтез;

3. прикладної науки, яка застосовує науковий потенціал для дослідження реального антропогенізованого ландшафту.

Ландшафтна екологія (геоекологія) на думку М. Гродзинського (1993) є пограничною наукою між географією і екологією, яка використовує їх теоретичні концепції та методи при дослідженні територіальних природних систем локального та регіонального рівнів. Р. Форман і М. Гордон вважають, що дослідження ландшафтної екології зосереджені на:

- антропогенному ландшафті;

- просторовій гетерогенічності;

- потоках між елементами ландшафту;

- діяльністю людини, яка виступає головним чинником зміни ландшафту.

1.2 Структура ландшафтної екології і її місце в системі наук

Ландшафтна екологія - погарнична між ландшафознавтсвом та екологією наука. Однак ландшафтна екологія є складовою частиною сучасною загальної або великої екології. Вона знаходить своє місце в загальній екології при поділі за розмірами об'єкту дослідження (ландшафтні зони). Досліджує геосистеми локального та регіонального рівнів на предмет оптимальної територіально-функціональної організації ландшафту. Ландшафтна екологія має чітко спрямоване прикладне значення (оцінка стійкості геосистем, прогнозування динаміки, розвитку нормування антропогенного навантаження на геогесистеми, тощо).

За своєю структурою ландшафтну екологія можна поділити на такі блоки, частини:

теоретична ландшафтна екологія;

прикладна ландшафтна екологія.

За особливостями аналізу геосистем виділяють:

процесну (вивчає процеси енерго-, волого- і речовинообігу, продукційні процеси).

хорологічну ландшафтну екологію - за особливостями територіальної розмірності геосистем

факторіальну ландшафтну екологію - поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів.

динамічну ландшафтну екологію - зміна в часі значень окремих характеристик геосистем, станів, інтенсивнсоті процесів, територіальних структур.

В процесі курсу будуть розглянуті теоретичні проблеми та концепції, на основі яких вирішуються прикладні питання цієї науки (класифікації, районування, оцінка потенціалів геосистем, стійкості геосистем, прогнозування розвитку, оптимізації геосистем, нормування онтропогенних навантажень).

До основних категорій і понять ландшафтної екології належать:

Ландшафтне середовище - це сукупність природних і антропогенних компонентів, явищ і чинників, які впливають на умови життя людини, в межах певних ландшафтів. Зв'язок з ними здійснюється через речовинний і енергетичний обмін. Це поняття доцільно застосовувати для визначення оцінки екологічності умов проживання людини чи групи живих організмів певної території.

Геоекотоп - це складова ландшафту, яка утворилась на основі накладання екополів. Умови середовища в межах геоекотопу однорідні, вони визначаються геохімічною і геофізичною ситуацією.

Ландшафтно-екологічна ніша (ЛЕН). Під терміном ніша розуміють комплекс факторів необхідних для існування організмів. Це багатовимірний простір, кожна вісь якого відповідає певному екологічному фактору. Визначення ЛЕН геосистеми необхідно визначити набір факторів, що визначають її існування та ареал поширення на земній поверхні.

Медико-хімічна ситуація. В основу медико-геохімічної оцінки території покладені показники екологічного стану ландшафту і стану здоров'я населення за якими проводяться і районування території. Враховуючи ступінь безпечності МГЕ виділяють ландшафти з негативною, позитивною медико-географічною ситуацією.

Ландшафтно-екологічне поле визначається ареалом розсіювання забруднюючих речовин або видом техногенного навантаження в межах конкретного ландшафту і його морфологічних одиниць.

Ландшафтно-екологічний моніторинг - система спостережень і контролю за екологічним станом ландшафту і його морфологічних одиниць.

2. Національний парк «Припять-Стохід»

2.1 Ландшафти національного парку

Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» розташований у межах Верхньоприп'ятського акумулятивно-низовинного району фізико-географічної області Волинського Полісся Поліського краю мішанолісової фізико-географічної зони Східноєвропейської рівнинної країни (Шищенко, 2005). З фізико-географічних (ландшафтних) утворень переважають заплава та надзаплавні тераси р. Прип'ять. Переважаючими місцевостями є помірно та слабо дреновані надзаплавнотерасові рівнини з постійно перезволоженими і заболоченими ґрунтами, вкриті сосновими, березовими та вільховими лісами. Значно поширені тут борові місцевості, які є найбільш освоєними і заселеними.

Розміщення парку у межах фізико-географічної зони мішаних лісів визначило особливості природи і характерні риси: низовинний рельєф, у формуванні і будові якого головну роль відіграють піщані і піщано-глинисті антропогенові відклади, помірно-континентальний клімат з позитивним балансом вологи, що спричинило формування густої мережі річок і потічків з широкими заболоченими річковими долинами, високий рівень ґрунтових вод, переважання дерново-підзолистих і болотних ґрунтів, значне поширення соснових лісів з домішкою широколистяних порід.

Особливості фізико-географічної зони визначаються значною мірою балансом тепла і вологи при певному складі покривних відкладів. Баланс вологи позитивний - територія характеризується найбільшим зволоженням серед інших рівнинних просторів України: у середньому тут випадає 650 мм опадів. Коефіцієнт зволоження становить 2,6. більшість опадів випадає у теплий період року, максимум фіксується у червні-липні.

Клімат, орографія і геологічна будова території обумовлюють її значну водність, представлену густою річковою мережею, озерами різного походження, болотними масивами і значними запасами підземних вод. Середня густота річкової мережі становить 0,29 м/км2.

Значна кількість води сконцентрована у поліських болотах. Їх утворення визначене усім комплексом фізико-географічних умов, у першу чергу кліматичними, гідрологічними, гідрографічними особливостями, будовою рельєфу і близьким заляганням ґрунтових вод. Порівняно невелику площу займають верхові (оліготрофні) болота, розташовані на межиріччях. Живлення останніх відбувається за рахунок атмосферних опадів. Найбільш заболоченими територіями у межах парку є верхів'я Прип'яті і нижня течія річки Стохід. Сучасні ландшафти Волинського Полісся сформувалися при безпосередній взаємодії геологічної будови, грунтотвірних порід, рельєфу, кліматичних і гідрологічних умов, рослинного і тваринного світу. Внаслідок складних взаємодій компонентів природи у межах Волинського Полісся розвинені різноманітні, переважно поліські ландшафтні комплекси, у розподілі яких спостерігаються певні закономірності.

Основні ландшафтні особливості Волинського Полісся полягають у значному поширенні крейдових відкладів, які залягають вище місцевих базисів ерозії і відіграють значну роль у формуванні саме ландшафтів; значному поширенні льодовикових форм рельєфу, які формують Волинське моренне пасмо; наявність карстових форм рельєфу, розвинутих у крейдових відкладах і представлених карстовими озерними котловинами, вирвами і карстовими джерелами; значне поширення долинних ландшафтів на широких заплавах і надзаплавних терасах річок Прип'ять, Стохід і Турья та їх притоків; більш теплий і вологий клімат у порівнянні з іншими ландшафтними областями; значний розвиток боліт і заболочених земель; наявність масивів дерново-карбонатних ґрунтів серед переважаючих дерново-підзолистих і болотних; значна залісненість з переважанням сосни, дуба, граба, берези, вільхи чорної.

Ландшафтна структура зони мішаних лісів досить складна, ландшафтні утворення замають невеликі площі, є досить динамічними, що ускладнює використання їх у сільськогосподарському виробництві. Частина ландшафтів нестійкі і динамічні, часто змінюються морфологічно і просторово. Крім того, відмічається прояв несприятливих природних процесів - заболочування, перезволоження, дефляція, ерозія, карст, які також стримують розвиток антропогенної діяльності.

Рис. 2.1. Ландшафт узбережжя озера Люб'язь

У межах місцевостей слабодренованих надзаплавних терас проведені обширні осушувальні меліорації, які сприяли розширенню посівних площ і підвищенню урожайності сільськогосподарських культур.

Ландшафти є об'єктом різних видів природокористування і виконують при цьому певні функції у сфері виробничої чи невиробничої діяльності людини. Основні види природокористування у межах Волинського Полісся -землеробське, водогосподарське, лісогосподарське, селитебне і рекреаційне. Землеробство найтісніше пов'язане з природними умовами - якістю земель, гідрокліматичним режимом, характером та інтенсивністю несприятливих природних процесів. У межах Волинського Полісся землеробство розвинене на підвищеннях рельєфу у межах заплав і надзаплавних терас. При цьому у межах національного природного парку «Прип'ять-Стохід» інтенсивність землекористування можна охарактеризувати як помірну, яка в основному не призводить до суттєвої зміни корінних ландшафтів і, відповідно, не потребує відновлення корінних ландшафтів. Слід лише звернути увагу на відновлення натурального гідрологічного режиму озера Рогізне шляхом припинення скидів води насосною станцією з дренажних каналів.

Лісогосподарське природокористування є надзвичайно різноманітним, багатогалузевим і комплексним. Воно включає промислове використання деревини, збір ягід, грибів і лікувальних трав, має водоохоронне, рекреаційне і протиерозійне значення. Для відновлення корінних лісових ландшафтів Волинського Полісся доцільно здійснити детальний аналіз лісо рослинних умов території та аналіз давніх карт поширення типів лісу з метою штучного його відновлення у структурі і на площах, які відповідають натуральному.

Важливою проблемою у зоні мішаних лісів є ландшафтне обґрунтування проектів комплексної оптимізації природокористування з метою ефективного використання ландшафтів та належної їх охорони. Актуальною залишається задача по боротьбі з дефляцією піщаних масивів шляхом заліснення.

2.2 Рослини

Територія НПП «Прип'ять-Стохід», на території якого розташоване озеро любязь, згідно геоботанічного районування України (1977) належить до Західнополіського геоботанічного округу соснових і дубово-соснових лісів та евтрофних боліт Українського Полісся та відбиває основні риси Ратнівсько-Любешівського (Верхньоприп'ятського) геоботанічного району, що займає заплаву та надзаплавні тераси Прип'яті. Місцевість району слабо дренована, в зв'язку з чим заболоченість дуже висока. Територія парку завдяки своєму географічному положенню та своєрідній історії формування ландшафтів, які об'єднують природні комплекси лабіринтів рік Прип'яті і Стоходу, в яких сформувався своєрідний гідрофільний комплекс покрив, характеризується переважанням водної та прибережно-водної рослинності. Характерною для парку, як і для району в цілому , є лісова рослинність, яка представлена переважно сосновими лісами чорницево-зеленомоховими, що розміщуються на бідних дерново-підзолистих піщаних грунтах. Проте, як на території району, так і парку, зустрічаються окремі моренні горби при неглибокому підстиланні мергелів із супіщаними грунтами, на яких розміщуються листяні ліси (в парку - це Сваловецька дача). Значні площі в парку займає лучна і болотна рослинність, а на піщаних терасах - псамофітна.

Основні типи рослинності Полісся - лісова, лучна і болотна. Розміщення натуральної рослинності пов'язане з рельєфом, ґрунтами і зволоженням. Особливо різко відрізняється рослинність річкових долин, зандрових, моренних і денудаційних рівнин. Основний тип рослинності - лісовий. Основними лісоутворюючими породами є сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб, липа, клен, ялина, тополя. Соснові ліси займають надзаплавні тераси і піщані масиви з дерново-слабопідзолистими піщаними і супіщаними ґрунтами. Дубово-соснові ліси займають найбільші площі, зростають на більш родючих дерново-підзолистих ґрунтах, сформованих на морені і продуктах вивітрювання крейдових відкладів. Сосново-дубово-грабові ліси з трав'янисто-чагарниковим підліском поширені у межах Волинського Полісся. На понижених вологих і сирих ділянках, у заплавах річок поширені ліси з вільхи і березово-вільхові з підліском з іви. Березові ліси з трав'янистим підліском мають вторинне походження і сформувались на місці соснових і сосново-дубових лісів. Луки поширені в основному по заплавах річок, у травостої переважають різнотравно-злакові види. Болотна рослинність є характерним компонентом поліських ландшафтів, зокрема і Волинського Полісся у межах національного природного парку «Прип'ять-Стохід». Переважають низинні болота, представлені трав'яними, трав'яно-моховими і лісовими різновидами. Верхові болота мають обмежене поширення, характерною рослинністю є суцільний покрив сфагнового моху і розріджений сосновий деревостан. На слабо закріплених пісках переважають злаково-різнотравні асоціації, верескові пустоші або пригнічені сосняки. У водоймах широко розповсюджена водна рослинність, представлена осоками, очеретами, рогозом, ірисом, кубишкою, рдестами, ряскою, тілорізом.

Своєрідність рослинного покриву багатого за ценотичним складом обумовили багату та різноманітну флору. Нині вже встановлено основне флористичне ядро парку. Лише попередній список cудинних рослин нараховує близько 510 видів.

Значну частку у флорі парку становлять види з широкими ареалами. Це переважно лучні види, а також водні та прибережно-водні види. Види неморальної світи у складі флори є не чисельними. Це пояснюється невеликими площами листяних лісів.

Лісова рослинність в парку характеризується переважанням соснових лісів, меншу площу займають листяні ліси - дубові та дубово-грабові, а також вільхові, наявні також мішані - дубово-соснові ліси.

В складі флори території національного природного парку “Прип'ять-Стохід” нараховується 71 раритетних видів судинних рослин. Певне місце займають види рослин, які підлягають охороні на різних рівнях. Це види, занесені до Додатку № 1 Бернської конвенції (5) та Європейського Червоного списку (2) - міжнародний рівень охорони, Червоної книги України (39) - державний рівень та списку рослин, які охороняються у Волинській області (29) - регіональний рівень (розміщенні видів та угруповань.

У межі НПП входять наступні лісові масиви: “Сваловичівська дача”, “Бучинська дача”, “Дольська дача”, урочище “Муравина” ліси І групи в районі сіл Невір, Ветли, Гірки, Мукошин, В.Глуша, Люб'язь.

2.3 Тваринний світ

Згідно з зоогеографічним поділом, територія НПП розташована в межах бореальної європейсько-сибірської підобласті, Східно-європейського округу, району мішаного, листяного лісу та лісостепу, підділянки Західне або Волинське Полісся.

Фауна цієї частини Полісся є відносно молодою; процеси її формування тривають і тепер. Це засвідчує, зокрема, поява тут нових гніздових видів птахів. Поряд з цим, відбувається і зникнення окремих видів хребетних тварин під дією антропогенних чинників.

Людина в процесі своєї господарської діяльності впливає на природне середовище і це необхідна умова існування людства. Одним з головних шляхів мінімізації такого впливу та збереження природного середовища є утворення території, де інтенсивність господарської діяльності суттєво зменшується та проводиться в межах обґрунтованих лімітів природокористування. По відношенню до тваринного світу можна виділити дві форми антропогенного впливу - пряме та опосередковане. Пряме - це мисливство, рибальство, заготівля пташиних яєць та пуха, бджолиного меду, відлов та збір безхребетних. Такі види природокористування треба лімітувати в межах природного відновлення та не допускати браконьєрства. До прямого шкідливого впливу можна також віднести загибель тварин на автомобільних дорогах, а також на полях і луках, розташованих поряд з природними резерватами, під час проведення сільськогосподарських робіт. Це особливо актуально територій які межують з населеними пунктами та сільськогосподарськими угіддями. Шляхами мінімізації впливу у таких випадках є підвищення екологічної культури місцевих керівників господарських утворень та населення, повсякденний контроль інспекторським складом НПП за додержанням природоохоронного режиму, встановлення аншлагів, обмежуючих знаків та споруд.

Опосередкований вплив може мати як загальний, так і локальний характер. Всі глобальні зміни, такі наприклад, як зміна клімату, в тій чи іншій мірі поступово впливають на тваринний світ і дають тваринам еволюціонувати і пристосовуватись до змін. Локальні зміни викликані господарською, екологічно необґрунтованою діяльністю людини на територіально-обмежений ділянці, різко змінюють умови існування тварин і приводять до їх загибелі або мігрування.

Для внутрішніх водоймищ національного парку необхідно провести їх паспортизацію, виявити джерела агропромислового та побутового забруднення і попередити власників про необхідність проведення профілактичних заходів з недопущення забруднення водоймищ. При веденні рибного господарства необхідно дотримуватись санітарних та карантинних правил, розрахунків кормової бази та норм відлову риби.

Раритета фауна виділена на підставі Червоної книги України (2009), Європейського Червоного списку тварин, які знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN Red list, 2009), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, або Бернської конвенції (1979), Конвенція про збереження мігруючих диких тварин (Бонн, 1979), Конвенції про міжнародну торгівлю видами, які перебувають під загрозою зникнення, або Вашингтонської конвенції (1973), Угоди про збереження афро-євразійських водно-болотних птахів (1996), Угоди про збереження кажанів у Європі (1994) та регіонально рідкісних видів тварин, затверджених рішенням Волинської обласної ради від 26.05.2009 № 29/30 «Про затвердження «Списку регіонально рідкісних, зникаючих видів рослин, грибів і тварин, які потребують охорони у Волинській області».

Опосередкований вплив може мати як загальний, так і локальний характер. Всі глобальні зміни, такі наприклад, як зміна клімату, в тій чи іншій мірі поступово впливають на тваринний світ і дають тваринам еволюціонувати і пристосовуватись до змін. Локальні зміни викликані господарською, екологічно необґрунтованою діяльністю людини на територіально-обмежений ділянці, різко змінюють умови існування тварин і приводять до їх загибелі або мігрування.

В межах НПП таким локальним заходом можуть бути рубки лісу, особливо суцільні рубки. Крім того, що це фактор турбування тварин, це ще фактор погіршення умов їх харчування та укриття. Необхідно не допускати суцільних вирубок лісу, застосування великогабаритної лісогосподарської техніки, час проведення таких робіт визначити з врахуванням біологічних циклів розвитку тварин. Розорювання грунту, вирощування сільськогосподарських культур, особливо просапних за інтенсивними технологіями, значно збіднюють тваринний світ агрофітоценозів. А при мозаїчному їх розташуванні серед природних (лісових) фітоценозів, вплив їх на оточуючі землі буде значним. До шляхів мінімізації цього впливу можливо віднести обмеження у асортименті вирощуваної продукції, заборони використання пестицидів та мінеральних добрив, пропаганди вирощування біологічно чистої, генетично немодифікованої продукції в прилеглих до парку зонах.

Землі водного фонду, болота, луки є місцем притулку багатьох представників ссавців, птахів, земноводних та риб. Значна площа цих земель знаходиться в господарській зоні з широким спектром дозволеної господарської діяльності. В той же час необхідно обмежувати гідромеліоративні роботи з осушення боліт, зміни річищ малих річок, зміни рівня води у водоймищах, як такі, що зменшують ареал розповсюдження тварин та умови їх перебування. Для риб особливо небезпечне забруднення водоймищ та браконьєрство.

Для внутрішніх водоймищ національного парку необхідно провести їх паспортизацію, виявити джерела агропромислового та побутового забруднення і попередити власників про необхідність проведення профілактичних заходів з недопущення забруднення водоймищ. При веденні рибного господарства необхідно дотримуватись санітарних та карантинних правил, розрахунків кормової бази та норм відлову риби.

3. Опис ландшафтно-екологічних досліджень

3.1 Опис урочищ

Адреса основної точки берег озера Любязь.

Абсолютна висота (перепад висот)…..?

Площа урочища 126м2

Генетична форма рельєфу схил в межах заплави (заплава понижена в бік озера)

Корінна порода (умови залягання і особливості літології) флювіо-гляціальні піски

Особливості зволоження подвійне

Рослинність: дуб, сосна

Грунтовий покрив дерново-підзолистий

Фації:

а) домінуючі - дуб, сосна

б) субдомінуючі - береза, вільха

в) другорядні - ліщина, лоза

г) унікальні - відпусті

Підурочища невиділяють

Назва урочища - ліс

Характер меж урочища плавний перехід, хоча в деяких місцях виражений

Шкідливі стихійні процеси і явища - підтоплення

Ерозія невиражена

Заболочення спостерігається у період інтенсивного випадання опадів

Примітки: використовують для поповнення запасів деревини



Рис. 3.1.Сосна звичайна (Pinus sylvestris)

Рис. 3.2. Вімльха болотна (Alneta paludosa)



Рис. 3.3.Береза (лат. Bйtula)

Рис. 3.4. Тимофіївка лучна

№ п/п	Назва деревної породи	Ярус	Висота, м	Діаметр, м	Вік	Клас бонітету
1	Береза		10	0.25
2	Ліщина		7	0.05
3	Сосна		25	0.35
4	Вільха		5-7	0.30
5	Лоза		3-4	001

Природне відновлення

Підріст: загальний склад……….; зімкнутість (в балах)

№ п/п	Назва рослини	Рясність	Висота, м	Розподіл
1	Лоза		2.5
2	Дуб		25

Моховий покрив: проективне вкриття (%)

№ п/п	Вид мохів	Рясність	Розподіл
1	Сфагнові мохи

№ п/п	Назва рослин	Рослиність	Фелофаза	Висота, м	Примітка
1	Гусячі лапки	сор2	ц2
2	Жовтець	сор2	ц2
3	Аїр тростиновий	сор2	ц2
4	М'ята	сор2	ц2

Використання комплексу (сіножати)

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

Опис урочища № 2

Адреса основної точки болото біля озера Любязь. В межах урочища Лагуна на відстані 150м від рекреаційної зони

Абсолютна висота (перепад висот)…..?

Площа урочища 115м2

Генетична форма рельєфу низовина

Корінна порода (умови залягання і особливості літології) флювіо-гляціальні піски

Особливості зволоження подвійне

Рослинність: очерет, лоза, гусячі лапки, лепеха, кропива, м'та, жовтець

Грунтовий покрив торфяний

Фації:

а) домінуючі - очерет, лепеха

б) субдомінуючі - гусячі лапки, лепеха, кропива

в) другорядні - м'та, жовтець

г) унікальні - відпусті

Підурочища невиділяють

Назва урочища - болото

Характер меж урочища плавний перехід

Шкідливі стихійні процеси і явища - підтоплення

Заболочення постійне

Примітки: використовують для збирання лікарських трав (м'яти).

Рис. 3.5. Перстач гусячий (Potentilla anserina)



Рис.3.7. Болото (загальний вид)

№ п/п	Назва деревної породи	Ярус	Висота, м	Діаметр, м	Вік	Клас бонітету
1	Лоза		0.5	0.02

Природне відновлення

Підріст: загальний склад……….; зімкнутість (в балах)

№ п/п	Назва рослини	Рясність	Висота, м	Розподіл
1	Лоза

Моховий покрив: проективне вкриття (%)

№ п/п	Вид мохів	Рясність	Розподіл
1	Сфагнові мохи

№ п/п	Назва рослин	Рослиність	Фелофаза	Висота, м	Примітка
1	Гусячі лапки	сор2	ц2	0.02
2	Жовтець	сор2	ц2	0.03
3	Аїр тростиновий	сор2	ц2	0.5-0.7
4	М'ята	сор2	ц2	0.2
5	Очерет	сор2	ц2	0.6-0.8

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

Опис урочища № 3

Адреса основної точки берег озера Любязь. Коса в межах урочища Лагуна на відстані 300м від рекреаційної його зони.

Абсолютна висота (перепад висот)…..?

Площа урочища 275м2

Генетична форма рельєфу схил в межах заплави (заплава понижена в бік озера)

Корінна порода (умови залягання і особливості літології) флювіо-гляціальні піски

Особливості зволоження подвійне

Рослинність: дуб, сосна

Фації:

а) домінуючі - очерет, лепеха

б) субдомінуючі

в) другорядні - жовтець, м'та

г) унікальні - відпусті

Підурочища невиділяють

Назва урочища - коса

Характер меж урочища плавний перехід

Шкідливі стихійні процеси і явища - підтоплення

Заболочення постійне

Рис.3.8. Коса (загальний вид)

Рис. 3.8 Тимофіївка лучна

Моховий покрив: проективне вкриття (%)

№ п/п	Вид мохів	Рясність	Розподіл
1	Сфагнові мохи

№ п/п	Назва рослин	Рослиність	Фелофаза	Висота, м	Примітка
1	М'ята	сор2	ц2	0,02
2	Жовтець	сор2	ц2	0,03
3	Аїр тростиновий	сор2	ц2	0,5-0,7

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

Опис урочища № 4

Адреса основної точки озеро Любязь.

Абсолютна висота (перепад висот)…..?

Площа урочища 1268м2

Корінна порода (умови залягання і особливості літології) піски

Особливості зволоження подвійне

Рослинність: біла лілія, латаття жовте, ситник водний, елодея

Дно озера піщане

Фації:

а) домінуючі - латаття жовте

б) субдомінуючі - ситник водний, елодея

в) другорядні

г) унікальні - біла лілія

Назва урочища - озеро

Шкідливі стихійні процеси і явища - евтрофікація

Заболочення не спостерігається

№ п/п	Назва рослин	Рослиність	Фелофаза	Висота, м	Примітка
1	Біла лілія	sol	ц2
2	Латаття жовте	сор2	ц2
3	Ситник водний	сор2
4	Елодея	сор2

Примітки: використовують для ловлі риби

Рис. 3.10. Озеро(урочище №4)

Рис. 3.11.Глечики жовті (Nuphar lutea)

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

3.2 Опис фацій

Опис фації № 1

Адреса точки берег озера Любязь . Група рослин аїру звичайного (лепехи) , що росте вздовж берега Любязь.

Абсолютна (відносна) висота 0.5м вище рівня озера Любязь.

Площа 50м2

Експозиція ділянки пн.-сх.

Форма і частина схилу рівнинний рельєф

Рельєф і мікрорельєф (морфо метричні показники) невеличке підвищення (0.15м)

Материнська порода флювіогляціальні піски

Грунт дерново підзолистий

Ступінь змиття (намиття) грунтів незмиті (характерний процес намиття)

Глибина залягання карбонатів (см) невиявлено

Тип і ступінь зволоження: атмосферне, грунтове

Глибина залягання грунтових вод 0.4м

Тип рослинності комбінований



Рис. 3.12. Аїр тростиновий (Acorus calamus)

Рис. 3.13. Аїр тростиновий (Acorus calamus)

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

Опис фації № 2

Адреса точки берег озера Любязь . Посадка лози, що росте вздовж берега Любязь.

Абсолютна (відносна) висота 0.5м вище рівня озера Любязь.

Площа 75м2

Експозиція ділянки пн.-сх.

Форма і частина схилу рівнинний рельєф

Рельєф і мікрорельєф (морфо метричні показники) рівнина

Материнська порода флювіогляціальні піски

Грунт дерново підзолистий

Ступінь змиття (намиття) грунтів незмиті

Глибина залягання карбонатів (см) невиявлено

Тип і ступінь зволоження: атмосферне, грунтове

Глибина залягання грунтових вод 0.4м

Тип рослинності домінуючий

Рис. 3.14. Лоза



Рис. 3.16. Лоза

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

Опис фації № 3

Адреса точки берег озера Любязь . Очерет звичайний .

Абсолютна (відносна) висота 0.5м вище рівня озера Любязь.

Площа 20м2

Експозиція пн.-сх.

Форма і частина схилу рівнинний рельєф

Рельєф і мікрорельєф (морфо метричні показники) невеличке підвищення (0.15м)

Материнська порода флювіогляціальні піски

Грунт дерново підзолистий

Ступінь змиття (намиття) грунтів незмиті

Глибина залягання карбонатів (см) невиявлено

Тип і ступінь зволоження: атмосферне, грунтове

Глибина залягання грунтових вод 0.4м

Тип рослинності комбінований

Рис.3.17.Очерет звичайний (Phragmites australis)

Організація хім. ф-т ВНУ дата 08.06.2012

Експедиція ECOLOGY-2012 автор Бригада № 2

Опис фації № 4

Адреса точки берег озера Любязь. Дорога.

Абсолютна (відносна) висота 0.5м вище рівня озера Любязь.

Площа 45м2

Експозиція ділянки пн.-сх.

Форма і частина схилу рівнинний рельєф

Рельєф і мікрорельєф (морфо метричні показники) невеличке зниження (0.15м)

Материнська порода флювіогляціальні піски

Грунт дерново підзолистий

Ступінь змиття (намиття) грунтів незмиті (характерний процес намиття)

Глибина залягання карбонатів (см) невиявлено

Тип і ступінь зволоження: атмосферне, грунтове

Глибина залягання грунтових вод 0.4м

Тип рослинності комбінований

Рис.3 18. Подоромжник великй (лат. Plantgo major)

Шкала рясності (за О. Друде)

Cop3 (copiasus) Дуже багато - рослина повністю закриває грунт

Cop2 багато - рослин багато, перикриття немає

Cop1 досить багато

Sp (sparsus) мало, треба шукати рослину

Sol (solitaris) поодиноко, рослину можна відшукати при детальному огляді

Un (unisum) в одному екземплярі на всій ділянці

Додаткові ознаки

Sos (cocialis) рослини змикаються надземними частинами .

Додаткові ознаки ставляться після знака рясності.

Фаза вегетації рослин

пр. - рослина проростає

р. - рослина дала росток

вег. - рослина вегетує (дала кілька листочків)

б. - ботанізація

ц1 - розцвітання

ц2 - повне цвітіння

ц3 -відцвітання

н1 - насіння (плоди) незріле

н2 - насіння (плоди) зрілі

н3 - опадання (осипання) насіння, плодів

Список використаних джерел:

1. Армад А. Д. Наука о ландшафте. - М.: Мьгсль, 1975.-288с

2. Волошин І. М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. - Львів: Простір, 1998. - 356 с.

3. Вторжение в природную среду. Оценка воздействия. - М.: Прогресс 1983. - 192 с.

4. Геренчук К. І. Топчієв О. Г. Теоретичні основи методики польових досліджень - К.: Вища школа, 1973. - с.5 - 17.Гродзинський М. Д. О., Основи ландшафтної екології: Підручник.- К.: Либідь, 1993.- 224 с.

5. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. - К.: Либідь, 1993. - 222с.

6. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. - К.: Лікей, 1995. - 233с.

7. Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. К.: Либідь, 1993. - 224с.

8. Гуцуляк В. М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2001. - 271 с.

9. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія. Чернівці: Рута, 1994. - 317с.

10. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія. Чернівці: Рута, 2001. - 248с.

11. Исаченко А. Г. Оптимизация природной среды. - М.: Мысль, 1980. -264 с

12. Исаченко А. Г. Прикладное ландшафтоведение. -- Л., 1976. - 152 с.

13. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. - М.: Высшая школа, 1991. - 266с.

14. Комплексная полевая практика по физической географии / Под ред. К. В. Пашканга. - М.: Высшая школа. - 1986. -192 с.

15. Мельник А. В. Основи регіонального еколого-ландшафтнознавчого аналізу. - Львів: Літопис, 1997. - 229 с.

16. Міллер Г. П, Петлін В. М., Мельник А. В. Ландшафтознавство: теорія і практика: Навч. посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. - 172 с.

17. Сочава В.Б. Введение в ученике о геосистемах. Наука, 1978. - 319с.

Размещено на Allbest.ru