Розробка методологічних засад інтегрованого управління лісовими ресурсами

У першій рік постпірогенного періоду пожежа призвела до повного знищення трав'яного покриву, у деревному ярусі суттєвих змін не відмічалося. Деревний ярус по периферії території в цілому не пошкоджений, лише подекуди погіршився санітарний стан P. sylvestris: Іс=2,8 (сильно ослаблені насадження, середній ступінь пошкодження), тоді як до пожежі він становив Іс=2,4 (ослаблені, середній ступінь). Вже через рік відмічено 15 екземплярів проростків Quercus robur L. та Pyrola rotundifolia L. з незначним (до 2%) проективним покриттям. Насіння грушанки дуже дрібне пилоподібне і легке, характеризується високою схожістю, і мало найбільшу ймовірність бути занесеним з сусідньої ділянки у перший рік після пожежі. Pyrola rotundifolia відноситься до рослин, для яких характерне формування пагону наступного року повністю, ще до кінця вересня в бруньці поновлення сформована кисть з маленьких бутонів, квіти перебувають в бутонах 10-11 місяців, а зацвітають в кінці червня - на початку липня.

Таким чином, ми спостерігаємо зміну трав'яного покриву за рахунок типових лісових видів, що виявилися більш пристосованими до умов, що склалися. Появі типових постпірогенних піонерних видів можливо зашкодила деяка ізольованість досліджених лісових ділянок через їх віддаленість від потенційних депо діаспор, густі зарості чагарників та несприятливі едафічні умови. Враховуючи високе значення рН (внаслідок високої концентрації у верхніх шарах поташу (K2CO3), табл. 1) та перезволоження, можна спрогнозувати, що в подальшому рослинний покрив поповниться видами з активною життєвою стратегією (такими як Calamagrostis neglecta Caertn et Schreb), Chamaerion angustifolium (L.) Holub, Urtica dioica L.), але буде перебувати в пригніченому стані й не утворить суцільного покриву, щонайменш декілька років. Можливо, поступово через 4-5 років, після того коли показник рН буде становити менше 8,5 (більш нейтральне середовище) розпочнеться утворення суцільного покриву трав'яної рослинності з відповідними закономірностями. Отже, після пожеж відбуваються кардинальні зміни в структурі рослинного покриву пірогенних утворень, що потребують додаткових багаторічних досліджень. У місцях, де внаслідок пірогенної деградації залишкова потужність торфу дуже мала, а ґрунтові води протягом року перебувають близько до поверхні, через 7-10 років трав'янисту рослинність змінять чагарники.

Заходи запобігання пірогенній деградації торфових ґрунтів. Провідну роль у захисті торфових ґрунтів від пірогенної деградації виконують, профілактичні заходи: використання торфових ґрунтів як лучних угідь; двостороннє регулювання рівнів ґрунтових вод і стабільна підтримка лучного типу водного режиму в профілі осушених торфових ґрунтів; систематичне внесення органічних і мінеральних добрив із метою підтримки високого рівня родючості ґрунтів і накопичення значної маси свіжого перегною за рахунок кореневих систем рослин, заорювання соломи і поживних решток; проведення піскування для збільшення вмісту мінеральної частини торфу і підвищення його зольності. Одним із заходів запобігання пірогенній деградації може стати ренатуралізація торфовищ до природних болотних екосистем. Пірогенні утворення з повним знищенням органогенних горизонтів або їхнім вигоранням до рівня ґрунтових вод підлягають рекультивації [15-16].

Отже, основними причинами пірогенної деградації торфових ґрунтів є природні й антропогенні чинники. Проведені нами моніторингові дослідження показали, що пожежі на торфових ґрунтах призводять до часткового, а інколи повного знищення торфових ґрунтів, завдаючи значних збитків сільському господарству і довкіллю. Пірогенні утворення після пожежі мають несприятливі фізико-хімічні властивості, зумовлені високою лужністю і карбонатністю поверхневих генетичних горизонтів, низьку щільність будови, а при слабкому впливі відбувається збільшення частки мінеральної форми фосфору та зменшення частки органо-мінеральних сполук. Встановлено, що торф'яні пожежі вагомо впливають на хімічний склад об'єктів гідросфери поверхневих вод, призводить до появи у воді аномальних концентрацій нітратного азоту, високого рівню концентрацій хлорид- і сульфат-іонів, кальцію і магнію. Особливу увагу слід звернути на те, що при пірогенній сукцесії лісових лісових торфовищ надходження значних кількостей сполук азоту і фосфору в річкову мережу може призвести до евтрофікаціі водних об'єктів та різкого зниження якості річкових вод. Для розуміння динаміки рослинного покрику та подальшого його розвитку, необхідні моніторингові дослідження торфовищ різного типу, так як сукцесії під дією пірогенного фактора можуть розвиватися в різних напрямках, залежно від едафічних та ценотичних умов, що склалися.

Тому необхідним є проведення заходів щодо мінімізації і локалізації пожеж, охорони і раціонального використання торфових ґрунтів, запровадження моніторингових спостережень за їхнім станом як складової екологічного моніторингу.

3.2.4 Еколого-економічна оцінка стану лісових ресурсів степового Криму

Сучасне суспільство, що стрімко розвивається і часто надмірно збільшує свої запити, постійно має турбуватися, щоб зменшити негативний вплив на природне довкілля, особливо на земельні ресурси. Україна має надмірну, найбільшу в Європі розораність території. На 01.01.2005 рілля займала 32480,2 тис. га. У центральних, південних областях рівень розораності земель сягає 86-90%. Останніми роками інтенсивно збільшуються площі кислих і солонцевих ґрунтів. Нині понад 40 % орних земель країни потребують хімічної меліорації. Проте більш масштабною загрозою ґрунтам є їх водна та вітрова ерозія, часто підсилена невдалим землекористуванням [38-39, 43-45]. Наслідки ерозії ґрунтів в Україні нині сягнули загрозливих масштабів: водної ерозії зазнають 13,3 млн. га с.-г. угідь (32% загальної площі), у т.ч. 10,6 млн. га орних земель; вітровій ерозії піддаються понад 6 млн. га, а в роки з пиловими бурями - до 20 млн. га. Щорічно Україна втрачає до 600 млн. т ґрунту, до 15 млн. т гумусу, 0,3-0,9 млн. т азоту, 700-900 тис. т фосфору, 6-12 млн. т калію, що значно більше ніж вносять з добривами. Інтенсивна деградація людською діяльністю деревинно-чагарникової рослинності призвела до того, що з ріллі степового Криму здувається за рік понад 2 млн. т ґрунту, що становить, у середньому, 22,7 т/га.

Ця проблема є особливо актуальною для степової зони Криму, оскільки вона зазнає сильного і негативного впливу вітрів, що спричиняють низку негараздів. Внаслідок відкритості території і майже відсутності деревної рослинності, влітку повітря дуже сухе, часто бувають суховії, коли тривало дують, сухі, надзвичайно жаркі, південно-східні, східні й південні вітри. За цих умов температура повітря підвищується за дуже короткий проміжок часу, не знижуючись навіть уночі, і тримається кілька днів. Нерідко відбуваються і пилові тумани, які теж сильно підвищують температуру повітря і можуть триматися кілька днів підряд [32-33].

Отже захист ґрунтів від вітрової і водної ерозії, підвищення врожайності сільськогосподарських культур є одними із самих невідкладних завдань сучасного землеробства як в Україні, так і в степовому Криму. Ефективним шляхом розв'язання цих проблем у малолісних регіонах є агролісомеліорація [24, 40, 43-45]. Полезахисному і садозахисному лісорозведенню в Криму приділяли багато уваги це в 50-80-ті роки ХХ ст. За ці роки в передгірній і степовій зонах півострова було створено понад 27 тис. га лісозахисних смуг шириною 10 м і більше. Розрахунок показав, що ці насадження здатні захистити від пилових буревіїв і суховіїв зерновий клин АР Крим на площі понад 500 тис. га. Однак внаслідок самовільних рубок і частих пожеж за цей час площа полезахисних лісових насаджень (ПЗЛН) скоротилася більше, ніж у двічі, значна частка уцілілих деревостанів розстроєна і потребує реконструкції. Для відновлення цієї системи ПЗЛН і подальшого розвитку захисного лісорозведення доцільно використати деградовані і малопродуктивні, непридатні для іншого використання землі, які виводять з активного землекористування у процесі реалізації завдань земельної реформи, удосконалення структури і цільового використання земельних угідь [24, 40, 43-45]. Проте питання методики створення полезахисних лісових насаджень у степовій частині Криму вивчено не достатньо. Наукового обґрунтування потребує також комплекс лісокультурних робіт - від меліоративних заходів до вибору породного складу та оптимальної схеми створення лісових культур [24, 40, 43-45].

Отже, метою нашого дослідження на прикладі на прикладі території степового Криму було вдосконалення способів створення полезахисних лісових насаджень в умовах богарного і зрошуваного землеробства з урахуванням особливостей, зумовлених вибором деревної породи, характеристики її саджанців та умов вирощування дерев.

Для пошуку шляхів і методів вдосконалення способів створення полезахисних лісових насаджень в зазначених умовах необхідно було дослідити особливості формування ПЗЛН залежно від вибору деревних порід, їх характеристики та умов їх вирощування. Оскільки системи ПЗЛН є багатофункціональними просторово-цільовими елементами в структурі агроландшафтів, було застосовано приннципи комплексного підходу. Стаціонарні досліди було закладено на земельних ділянках, що нині входять до складу Інституту сільського господарства Криму НААН на постійних пробних площадках площею по 0,05-0,10 га. У дослідженні враховано результати вивчення цієї проблеми В.С.Паштецьким в рамках НДР зазначеного інституту, здійснених впродовж 1985-2009 рр.

Для удосконалення видового складу ПЗЛН, разом із поширеними породами - дубом звичайним (Quercus robur L.) та в'язом дрібнолистим (Ulmus pumila L), досліджували характер росту і розвитку дуба звичайного пірамідальної форми (Q. Robur «Fastigiata» DC.), горіха грецького (Juglans regia L.), платана східного (Platanus orientalis L.) та інших порід.

Проблему формування оптимальних ПЗЛН досліджували з таких питань: інтенсивності росту головних порід (дуба звичайного пірамідальної форми, дуба каштанолистого (Q. castaneifolia C.A.M.), горіха грецького, тополі пірамідальної (Populus pyramidalis Rosier.) в двохрядних лісосмугах на зрошуваних землях (дослід №1); лісосмуг з дуба звичайного залежно від площі живлення дерев (дослід №2); в'яза дрібнолистого в лісосмугах з різною кількістю рядів (дослід №3); лісосмуг з платана східного залежно від площі живлення дерев і різних схем посадки дерев на різних ґрунтах (досліди №4, №5 і №6).

Характеристика проведених дослідів. Дослід №1. Аналіз росту і розвитку росту і розвитку головних порід (дуба звичайного пірамідальної форми, дуба каштанолистого, горіха грецького, тополі пірамідальної в дворядних лісосмугах на зрошуваних землях. У досліді на чорноземі середнього ступеня еродованості заклали п'ять варіантів: варіант №1 - тополя пірамідальна, розміщення посадкових місць 3 х 3 м (контроль); варіант №2 - дуб звичайний, 3 х 3 м; варіант №3 - дуб каштанолистий, 3 х 3 м; варіант №4 - горіх грецький, 4 х 4 м; варіант №5 - горіх грецький, 4 х 6 м. Дерева було висаджено із сформованими штамбами окремо по зазначених секціях. Підготовку ґрунту здійснювали за системою чорного пару.

Дослід №2. Аналіз росту і розвитку лісосмуг з дуба звичайного залежно від площі живлення дерев. Інтенсивність росту дуба звичайного вивчали в трирядній лісовій смузі, закладеній на чорноземі середнього ступеня еродованості восени лунковим способом з шириною міжрядь 4 м і розміщенням лунок в ряду через 1, 2, 3 м. Контрольний варіант - схема розміщення посівних місць 1 х 4 м. В кожну лунку висівали 5-7 жолудів, обробку ґрунту в рядах, захисних зонах і міжряддях здійснювали за допомогою плуга-розпушувача ПРВН-2,5А.

Дослід №3. Аналіз росту і розвитку лісосмуг з в'яза дрібнолистого в лісосмугах з різною кількістю рядів. Варіанти досліду: варіант №1 - 2-рядна лісосмуга (контроль), варіант №2 - 3-рядна, варіант №3 - 4-рядна лісосмуга.

Лісосмуга була висаджена на чорноземі середнього ступеня еродованості восени трьома секціями по 300 м за зазначеними варіантами з шириною міжрядь - 4 м, відстань між посадочними місцями в ряду - 2 м. Для обробки ґрунту в перші роки застосовували КРЛ-1, з чотирирічного віку ПРВН-2,5А. Для створення кращих умов для обробки і формування штамбу в 2-5-літньому віці здійснювали зрізання стовбурової порості дерев до висоти 1,3-1,5 м.

Дослід №4. Аналіз росту і розвитку лісосмуг платана східного залежно від площі живлення дерев. Схема досліду (п'ять варіантів): варіант №1 - схема посадки 2 х 4 м (контроль); варіант №2 - 3 х 4 м; варіант №3 - 4 х 4 м; варіант №4 - 5 х 4 м; варіант №5 - 6 х 4 м. Лісосмуга закладена на зрошувальному південному чорноземі трирічними саджанцями в шаховому порядку за зазначеними схемами. Штамби дерев сформовані на висоті 1,3-1,5 м. Лісосмугу зрошували одночасно з сільськогосподарськими рослинами від агрегату ДДА-100М.

Дослід №5. Аналіз росту і розвитку лісосмуг платана східного залежно від площі живлення дерев. Схема досліду (чотири варіанти): варіант №1 - схема посадки 2 х 4 м (контроль); варіант №2 - 3 х 4 м; варіант №3 - 4 х 4 м; варіант №4 - 5 х 4 м. Лісосмуга за зазначеними схемами, розміщеними в шаховому порядку, була закладена на суходолі з лугово-чорноземними ґрунтами крупномірними саджанцями із штамбом дерев, сформованим до 1,3-1,5 м висоти. Ґрунт в лісосмузі обробляли 3-4-кратною культивацією упродовж вегетаційного періоду, а також здійснювали осінню оранку.

Дослід №6. Аналіз росту і розвитку лісосмуг з платана східного залежно від площі живлення дерев і різних схема посадки дерев. Схема досліду (три варіанти): варіант №1 - схема посадки 3 х 4 м (контроль); варіант №2 - 4 х 5 м; варіант №3 - 5 х 5 м. На суходолі з південно-чорноземними ґрунтами крупномірними саджанцями платана східного була закладена лісосмуга за зазначеними варіантами, розміщеними в шаховому порядку. Ґрунт в лісосмузі 3-4-кратно культивували упродовж вегетаційного періоду, здійснювали також осінню оранку.

Ґрунти на дослідних ділянках є середньо еродованими, мають важко-суглинистй механічний склад, вміст гумусу в орному горизонті 2,2-3,0%, рухливих форм Р2О5 по Мачигіну 1,5-2,5 мг на 100 г ґрунту, нітрифікаційну здатність ґрунту по Кравкову складає 0,8-1,0 мг на 100 г ґрунту.

Аналіз інтенсивності росту головних порід (дуба звичайного пірамідальної форми, дуба каштанолистого, горіха грецького, тополі пірамідальної) в дворядних лісосмугах, закладених на зрошуваних землях на досліді №1 показав, що найбільший приріст по висоті мала швидкоростуча тополя пірамідальна (табл. 1). У 5-літньому віці вона випереджала дуб звичайний пірамідальної форми по висоті на 187 см (62%), по діаметру - на 3,8 см (152%), горіх грецький - відповідно на 156-165 см (47-48%); 1,3-1,6 см (2,6-3,4%). З 5-ти до 10-літнього віку в усіх порід спостерігалося зниження приросту за висотою до 32-42 см і різке збільшення приросту по діаметру до 1,1-1,5 см (за винятком тополі пірамідальної, в якого він зменшився до 0,9 см). У 14-літньому віці тополя продовжувала займати лідируюче положення за висотою, випереджаючи дуб звичайний пірамідальної форми на 222 см (26,5%), горіх грецький на 209-265 см (25,0-31,7%). За діаметром випереджав дуб пірамідальний на 2,3 см (15,3%), поступаючись горіху грецькому 0,7-1,1 см (4,7-7,3%).

Дуб каштанолистий відставав за усіма таксаційними показниками в усі представлені періоди зростання, швидше він починав рости після 10-літнього віку. Тополя є найпоширенішою породою на зрошувальних угіддях, завдяки швидкому зростанню, проте після 10-літнього віку вона починає суховершинити. Дуб звичайний пірамідальної форми, перспективний як довговічна порода, здатна формувати ефективні ажурні, продувні конструкції лісосмуг, досі не має належного поширення через відсутність посадочного матеріалу. Горіх грецький відрізняється підвищеним накопиченням деревини, проте сильно відстає за висотою (табл. 11).

Таблиця 11

Показники росту деревних порід в дворядних лісосмугах на зрошуваних землях

На дослід №2 було встановлено, що у 15-17-літньому віці кращі показники по висоті і діаметру мав дуб звичайний на варіанті з розміщенням лунок 3 х 4 м. Висота дерев перевищувала на 48-55 см (8,0-9,5%), діаметр на 3,4-3,8 см (47,2-49,4%) відповідні показники контролю (табл. 12). У цьому віці дуб відрізнявся порівняно великим приростом по висоті (21-31 см) і по діаметру (0,3-0,9 см), крім варіанту 3 х 4 в 16-річному віці (0,1 см). Отримані дані спростували загальноприйняту думку, що дубу характерний повільній ріст. Проте, встановлено, що він росте повільно лише в перші роки після посіву. Навіть після досягнення 15-річного віку приріст по висоті був не менше 20 см, відрізнявся високим збереженням і життєстійкістю.

Таблиця 12

Показники максимального росту дуба звичайного в трирядній лісосмузі на суходолі залежно від площі живлення

Характер росту і розвитку в'яза дрібнолистого в лісосмугах з різною кількістю рядів оцінювали у віці 3, 8 та 14 років (дослід №3). Порівняльний аналіз характеру росту і розвитку цього виду показав наступну динаміку відпаду молодих дерев: порівняно з кількістю саджанців, що збереглись у 3-літньому віці, до 8-річного віку їх кількість знизилася на 12-14%, 14-річному - на 36-48% (табл. 13). Причому найбільше суховершинних дерев було в 2-х і 3-рядних секціях. Для частини суховершинних особин характерна заміна головних пагонів бічними гілками. Після 8-річного віку відбувається стрімке всихання дерев, особливо в посушливі роки. Водночас деякі екземпляри відрізнялися значною життєздатністю і високими значеннями таксаційних показників.

Таблиця 13

Збереженість в'яза дрібнолистого залежно від його віку

Аналіз росту і розвитку лісосмуг, сформованих з платана східного, дав змогу виявити, що у 2-3-літньому віці платан східний мав кращі таксаційні показники на варіантах із схемою посадки 4 х 5 і 5 х 5 м (табл. 14). Висота дерев перевищувала контроль в 2-літньому віці на 25-26 см (20-21%), діаметр - на 0,5-0,3 см (31-19%), в 3-річному віці - відповідно на 48-21 см (30-18%) і 0,5-0,1 см (22-4%), в 4-річному віці платан лідирував на варіанті 4 х 5 м, випереджаючи контроль за висотою на 55 см (21,7%), діаметром - на 0,4 см (11,1%). Приріст у висоту різко збільшився (до 64-100 см), за діаметром він зріс до 0,5-0,9 см.

Результати досліду №4 свідчать, що платан східний на зрошувальному південному чорноземі розвивається нерівномірно у різні періоди росту (табл. 4). У 3-річному віці платан східний мав кращі таксаційні показники на контролі, де перевищив відповідні показники на варіантах з розміщенням 5 х 4 і 6 х 4 м за висотою на 9,2-8,6%, за діаметром - на 0,5-0,6 см (12-14%). При досягненні платаном східним 5-річного віку він лідирував на варіантах з великими площами живлення 5 х 4 і 6 х 4 м за усіма таксаційними показниками. Висота і діаметр дерев перевищили відповідні показники контролю відповідно на 10-23 см (2,5-5,7%), 1,2-1,3 см (18,8-20,3%). Пізніше спостерігалося різке зниження приросту до 42-68 см і в 10-річному віці знову по висоті лідирував контроль (626 см), лише за діаметром збереглося лідируюче положення варіантів 5 х 4 та 6 х 4 м. Проте, якщо різниця між варіантами за висотою була незначною (2,7%), то за діаметром - сягала 33,7%. Сталося зниження приростів дерев за висотою до 38-40 см і за діаметром до 0,8-1,2 см.

Таблиця 14

Показники росту платана східного на зрошувальних землях та на суходолі залежно від площі живлення

В цілому, на дослідних об'єктах спостерігалося поступове зниження приросту платана східного у висоту і деяке посилення приросту за діаметром до 5-річного віку, після чого починався його спад. Ця порода виявилася доволі зимостійкою, лише у 5,6% дерев було пошкоджено річні прирости, повністю вимерзло 1,1-2,1% рослин.

Дослід № 5 з вирощування ПЗЛН на суходолі з лугово-чорноземними ґрунтами показав, що кращі таксаційні показники платан східний мав на варіантах з великими площами живлення 4 х 4 і 5 х 4 м (табл. 14). У цих умовах його висота перевищила контроль в 3-річному віці на 60-41 см (25-16%), діаметр на 1,1-0,7 м (44-28%) в 5-річному віці - відповідно на 53-31 (14-8%) і 1,2-1,3 см (24-26%), в 9-річному - на 9-18 см (1,5-3,1%) і на 1,7-3,1 см (19,1-34,8%). Причому, у міру збільшення віку різниця за висотою особин, що мають різну площу живлення, сильно зменшилася як за абсолютними, так і по відносними показниками. За діаметром була інша картина: до 5-річного віку різниця знизилася, а з 5- до 9 років, навпаки, - зросла. Максимальний приріст у висоту спостерігався в 5-річному віці (63-68 см), мінімальний - в 9-річному (41-52 см). Максимальний приріст за діаметром також спостерігався в 5-річному віці (1,3-1,6 см), він дещо знизився до 9-ти років (1,0-1,4 см) (табл. 14).

Результати, одержані на досліді № 6, закладеному на суходолі з південно-чорноземними ґрунтами, свідчать, що у 2-3-літньому віці платан східний може мати кращі таксаційні показники на варіантах із схемою посадки 4 х 5 і 5 х 5 м (табл. 15). Висота саджанців перевищувала контроль в 2-літньому віці на 25-26 см (20-21%), діаметр - на 0,5-0,3 см (31-19%), в 3-річному віці - відповідно на 48-21 см (30-18%) і 0,5-0,1 см (22-4%), в 4-річному віці платан лідирував на варіанті 4 х 5 м, випереджаючи контроль за висотою на 55 см (21,7%), діаметром - на 0,4 см (11,1%). Приріст у висоту різко збільшився (до 64-100 см), за діаметром він зріс до 0,5-0,9 см.

Таблиця 15

Показники росту платана східного залежно від площі живлення на суходолі південних чорноземів

Отже, в умовах богарного і зрошуваного землеробства степового Криму для пошуку шляхів і методів вдосконалення способів створення захисних лісових насаджень крім належного вибору асортименту деревних порід відповідно до лісотипологічних засад, необхідно також враховувати особливості формування деревостанів, залежно від їх цільового призначення та запланованої структури насадження. Важливе значення має вік і стан саджанців, кількість рядів у лісосмузі, схеми розміщення посадкових місць в ряду і між рядами, що забезпечує певну площу живлення дерев. Ефективність розвитку та збереженість лісових культур істотно залежить від якості агротехнічних прийомів та належного догляду за культурами.

Для забезпечення швидшого формування деревостанів на зрошувальних угіддях доцільно використовувати породи, що мають швидкий ріст, наприклад тополю пірамідальну. Вона випереджає горіх грецький та дуб звичайний пірамідальної форми за приростом у висоту і по діаметру. Дуб пірамідальний краще нарощує товщину стовбура, незначно поступаючись горіху грецькому. Горіх грецький відрізняється доброю здатністю накопичувати деревину, проте сильно відстає за висотою. Дуб каштанолистий поступається зазначеним видам за усіма таксаційними показниками.

Завдяки довговічності та здатності формувати ефективні ажурні, продувні конструкції захисних лісосмуг, перспективною породою є дуб звичайний пірамідальної форми, він добре зберігається завдяки високій життєстійкості. Дуб звичайний росте повільно лише в перші роки після посіву, що потребує своєчасного лісогосподарського догляду. Необхідно забезпечити вирощування його садивного матеріалу.

Порівняно із зазначеними видами в'яз дрібнолистий має значний відпад молодих саджанців. Проте заміна головних пагонів бічними гілками свідчить про його значну життєздатність. Тому ця доволі поширена в агролісомеліоративних насадженнях порода потребує детальнішого вивчення в різних екологічних умовах.

Платан східний в умовах кримського степу є доволі зимостійким, проте росте нерівномірно, поступово знижуючи приріст з віком. Успішний розвиток дерев сильно залежить від площі живлення. З віком дерева потребують більшої площі живлення і краще ростуть у висоту, ніж в товщину. На зрошувальному південному чорноземі платан східний розвивається нерівномірно у різні періоди росту: у перші роки він на 9-14% краще росте за густого (2 х 4 м) розміщення; у 5-річному віці він потребує збільшення площ живлення до 4 х 6 м; у віці 5-10 років можливе зниження приросту; і в 10-річному віці знову активізується ріст у висоту, проте більш чутливий платан до збільшення площі живлення приріст за діаметром. На суходолі з лугово-чорноземними і південно-чорноземними ґрунтами максимальний приріст у висоту платан східний має при достатньо великих площах живлення (схема розміщення 4х5 м).

Таким чином, позитивний результат агролісомеліорації в Степному Криму істотно залежить від вдалості підбору деревинно-чагарникових порід, конструкції насаджень і чіткого дотримання технології догляду: своєчасного і якісного проведення агротехнічних і лісогосподарських заходів. Асортимент дерев і чагарників для застосування у захисному лісорозведенні степового Криму доволі різноманітний, залежно від лісорослинних умов того чи іншого району, біологічних властивостей порід, а також призначення певного насадження. Чим жорсткіші умови місцезростання, тим більш виваженим має бути добір асортименту дерев і чагарників. Для таких умов деревні породи мають бути з підвищеною посухостійкістю, вирізнятися мінімальною вимогливістю до родючості ґрунту та давати гарний приріст деревини.

ВИСНОВКИ

1. Сучасні науково-методичні положення щодо еколого-економічної оцінки лісових ресурсів базуються на визначенні диференціального доходу від використання лісу як засобу виробництва і предмета праці. Вони спрямовані на вдосконалення основних напрямів і механізмів підвищення ефективності лісокористування на основі економічних методів регулювання лісових ресурсів з урахуванням природоохоронних обмежень діяльності.

2. У Буковинських Карпатах і Передкарпатті, Криму, Центральному Лісостепу, Західному Поліссі лісові ресурси істотно відрізняються за лісівничо-таксаційними показниками, мають різне функціональне призначення і зазнають відмінних за характеристикою впливів людської діяльності. Тривале орієнтування пріоритетів лісового господарства на економічні інтереси спричинило в усіх досліджуваних регіонах певну трансформацію лісового покриву, більше половини природних лісів замінено на монокультури, що призвело до збіднення біотичного і ландшафтного різноманіття. Усе це призводить до зниження загальної продуктивності і біологічної стійкості лісових екосистем, їхньої екологічної ролі у ландшафтах.

3. У Буковинських Карпатах внаслідок тривалого і надмірного пасовищного та господарського навантаження верхня межа лісу знизилась на 200-300 м. У приполонинній смузі верхнього поясу гір лісові фітоценози істотно деградовані. Інтенсивного лісокористування без належного врахування гірських умов дещо погіршило структуру лісів. Порушення рослинного покриву на схилах спричинило активізацію ерозійних процесів і руйнацію екосистем водозборів, порушення стабільності розвитку водозбірних басейнів, трансформацію території.

4. В наш час, після певного занепаду в період економічної кризи 90-х років ХХ ст. лукопасовищного господарства, Буковинських Карпатах і Передкарпатті відбувається добре природне поновлення головних лісоутворювальних порід на луках, що прилягають до лісових масивів. Це дає змогу лісогосподарським підприємствам у вологих смеречниках та вологих ялицевих смеречниках ефективніше використовувати природне лісовідновлення замість лісокультурного методу, що є більш затратним і збіднює біорізноманіття лісів. Сприяння природному поновленню прискорить природне залісення деградованих луків та полонин Буковинських Карпат і Передкарпаття.

5. Двоприйомні рівномірно-поступові рубки є оптимальним варіантом поступових рубок головного користування для змішаних смереково-ялицево-букових деревостанів Буковинських Карпат та Передкарпаття. На лісосіках менше порушується технікою ґрунт та лісова підстилка, що зменшує, порівняно з суцільнолісосічними рубками, їх негативний вплив на водоохоронні та ґрунтозахисні властивості лісу. Ці рубки дають змогу виростити надійний молодий ліс завдяки збереженню самосіву голових лісоутворюючих порід. Кращі результати і скорочений термін між прийомами рубки отримуємо тоді, коли перший прийом співпадає з урожайним роком. Штучне залісення необхідне тільки на кам'янистих розсипах та майданчиках складування деревини.

6. У свіжих і вологих гігротопах буково-ялицево-смерекових та буково-ялицевих насаджень Буковинських Карпат та Передкарпаття найефективніше застосувати при здійсненні рівномірно-поступових рубань трелювальні трактори зі спеціальними ланцюгами на ведучих колесах, що рихлять дернину і ґрунт лісосік. Забезпечується повноцінне відновлення головних лісоутворювальних порід, збереження корінних типів лісу, гармонійне поєднання екологічних, економічних вимог щодо лісоексплуатації і лісовідновлення, створення сприятливих умов для отримання і формування надійного молодого покоління лісу природного походження.

7. Внаслідок надмірного рекреаційного навантаження порушується цілісність природних комплексів, спостерігається збіднення біорізноманіття лісових екосистем. На прикладі НПП «Холодний Яр», який є біоцентром екомережі Центрального Придніпров'я, має значну історичну цінність як територія зародження визвольної боротьби українського народу (Коліївщина, 1768 р.), виявлено, що найбільшого рекреаційного навантаження зазнають лісові екосистеми з цікавими для рекреантів історичними і природними об'єктами, які недостатньо обладнані належною інфраструктурою: дорогами, оглядовими площадками, пікніковими майданчиками тощо.

8. В результаті недостатньо врегульованої рекреаційної діяльності пошкоджуються всі структурно-функціональні компоненти дубових насаджень «Скверу учасників партизанського руху» проектованого НПП «Холодний Яр». Це проявляється в: механічних пошкодженнях дерев, витоптуванні трав'яного покриву, лісової підстилки і поверхневого шару ґрунту, задернінні його злаками та бур'янами, витісненні лісових трав'яних видів. В зоні середнього і особливо інтенсивного впливу рекреації лісові екосистеми поступово деградують і трансформуються. З наближенням до необлаштованих пікнікових майданчиків зріджується пошкоджений деревостан, що спричиняє активізацію розвитку підросту і особливо підліску.

9. У НПП «Холодний Яр» внаслідок інтенсивного рекреаційного впливу в умовах свіжої грабової діброви погіршуються лісівничо-таксаційні показники деревостану, здорових дерев у насадженні лише 23%, решта - різною мірою ослаблені, у т.ч. 8,5% - сильно ослаблені. Тоді як, у зонах помірного і середнього впливу частка дерев І категорії стану складає більше третини. У зоні інтенсивного рекреаційного використання НПП сформувались густа мережа стежок (22% площі), доріг з розмивами і наносами (78% площі).

10. Рекреаційне навантаження впливає на таксономічну структуру і кількісний склад трав'яного покриву через пряме механічне пошкодження і деградацію поверхневого шару ґрунту. В зоні інтенсивного впливу загальне проективне покриття ґрунту не перевищує 15%. У міру наближення до пікнікових майданчиків і доріг збільшується витіснення сильвантів (V. mirabilis, Gerбnium sylvбticum L., Lamium maculatum L. тощо) рудерантами та степантами (I. parviflora, G. aparine тощо), наслідком чого є задерніння ґрунту.

11. В умовах Полісся торфові болота є екосистеми з унікальним біорізноманіттям, вони мають фітоісторичне, ботаніко-географічне значення, виконують водорегулюючу функцію. Водночас, як найуразливіший тип водно-болотних угідь, в сучасних умовах торфові болота перебувають під загрозою деградації. Антропогенна діяльність призвела до порушення динамічної рівноваги в водно-болотних екосистемах, трансформації структури та порушення зв'язків між їх основними компонентами, що зумовлено низькою стійкістю таких екосистем до різких коливань природних умов, їх генезисом і ландшафтним розподілом.

12. Одним із характерних проявів антропогенної трансформації природних умов та лісових ресурсів Західного Полісся є наслідки осушувальної меліорації, яка в районі занедбаних мереж осушувальних каналів у наш час призвела до підтоплення. На прикладі ландшафтний заказник місцевого значення «Градіївський» (Маневицький район, Волинська область) виявлено, що це призвело до вторинного заболочення, порушення гідрологічного режиму суміжних територій, деградації соснових насаджень, лучних і торфових фітоценозів.

13. Дерева в соснових деревостанах заказника «Градіївський» тією чи іншою мірою всихають дерева, що зумовлено комплексним впливом двох груп негативних біотичних і абіотичних факторів. Перша група - фактори, які зумовлюють послаблення дерев і депресію їх росту: антропогенне порушення гідрологічних умов, яке спричиняє розвиток в ослаблених насадженнях первинних шкідників і хвороб. Друга група - фактори, які прискорюють всихання дерев, розладнання деревостанів, фітоценозів і деградацію екосистеми (несвоєчасний захист лісу; переважно вторинні стовбурові шкідники, хвороби).

14. Внаслідок осушення торфовища болотні фітоценози заказнику «Градіївський» трансформувалися на злаково/різнотравні та злакові, збільшується частка мезофільних видів рослин та відбувається сининтропізація. Внаслідок осушення території відбувається постантропогенна зміна природного напряму сукцесії болотних фітоценозів Полісся - зміна екосистеми торф'яного болота на екосистему «соснове насадження».

15. Іншим деградаційним чинником на осушених торфовищах Малого Полісся є затяжні пожежі, які частіше виникають в посушливі роки. На прикладі осушувально-зволожувальної системи «Суйми» (Здолбунівський р-н Рівненської обл.) виявлено такі наслідки пожеж на торфовищах. Порушуються морфологічні та фізико-хімічні властивості ґрунту: змінюється будова і щільність ґрунтового профілю, загальна пористості, вологоємності тощо; майже повністю згорає органогенний горизонт, потужність якого знижується з 150-200 до 20 см.

16. Хімічні властивості поверхневих вод порушуються внаслідок пірогенної мінералізації торфу, що призводить до вилуговування розчинених речовин атмосферними опадами з ґрунту та надходження їх в річкові води. Змінюється хімічний склад води: значно зростає концентрація SO42, Cl-, особливо PO43- та NO3-. Це може призводити до евтрофікаціі водних об'єктів та різкого зниження якості річкових вод. Загалом, збільшення вмісту іонів SO42-, Cl-, NO3-, PO43- стало причиною зростання мінералізації, яка перевищила 0,52 г/дм3, тобто вода стала солонуватою. Концентрація Na +, K+, Ca 2+ , Mg 2+ порівняно з показниками 2010 р. навпаки зменшилася.

17. Після пожеж відбуваються кардинальні зміни в структурі рослинного покриву пірогенних утворень, що потребують додаткових багаторічних досліджень. У місцях, де внаслідок пірогенної деградації залишкова потужність торфу дуже мала, а ґрунтові води протягом року перебувають близько до поверхні, через 7-10 років трав'янисту рослинність змінять чагарники.

18. Одним із масштабних негативних чинників для природних екосистем є надмірна в Україні розораність території. Ця проблема є особливо актуальною для степової зони Криму, оскільки за відсутності деревної рослинності, вона зазнає сильного і негативного впливу вітрів, суховіїв, що спричиняють низку негараздів в агроландшафтах. Для захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії, підвищення врожайності сільськогосподарських культур одними із ефективних напрямів діяльності є агролісомеліорація.

19. На прикладі території степового Криму розроблено напрями вдосконалення способів створення полезахисних лісових насаджень в умовах богарного і зрошуваного землеробства з урахуванням особливостей, зумовлених вибором деревної породи, характеристики її саджанців та умов вирощування дерев. Встановлено, що крім належного вибору асортименту деревних порід відповідно до лісотипологічних засад, необхідно також враховувати особливості формування деревостанів, залежно від їх цільового призначення та запланованої структури насадження. Важливе значення має вік і стан саджанців, кількість рядів у лісосмузі, схеми розміщення посадкових місць в ряду і між рядами, що забезпечує певну площу живлення дерев. Ефективність розвитку та збереженість лісових культур істотно залежить від якості агротехнічних прийомів та належного догляду за культурами.

20. Для забезпечення швидшого формування деревостанів на зрошувальних угіддях доцільно використовувати породи, що мають швидкий ріст, наприклад тополю пірамідальну, яка випереджає горіх грецький та дуб звичайний пірамідальної форми за приростом у висоту і по діаметру. Дуб пірамідальний краще нарощує товщину стовбура, незначно поступаючись горіху грецькому. Горіх грецький відрізняється доброю здатністю накопичувати деревину, проте сильно відстає за висотою. Дуб каштанолистий поступається зазначеним видам за усіма таксаційними показниками.

21. Завдяки довговічності та здатності формувати ефективні ажурні, продувні конструкції захисних лісосмуг, перспективною породою є дуб звичайний пірамідальної форми, він добре зберігається завдяки високій життєстійкості. Дуб звичайний росте повільно лише в перші роки після посіву, що потребує своєчасного лісогосподарського догляду. Необхідно забезпечити вирощування його садивного матеріалу. Порівняно із зазначеними видами в'яз дрібнолистий має значний відпад молодих саджанців, проте він є дуже життєздатним. Платан східний в умовах кримського степу є доволі зимостійким, проте росте нерівномірно, поступово знижуючи приріст з віком. Порода потребує збільшення площі живлення.

22. Таким чином, в Степному Криму слід дотримуватися такого принципу: чим жорсткіші умови місцезростання, тим більш виваженим має бути добір асортименту дерев і чагарників. Для таких умов деревні породи мають бути з підвищеною посухостійкістю, вирізнятися мінімальною вимогливістю до родючості ґрунту та давати гарний приріст деревини.

23. Загалом, основним напрямом впровадження норм інтегрованого управління лісовими ресурсами є переорієнтація розвитку лісогосподарського комплексу на засади біосферно орієнтованого, екосистемного за суттю сталого лісокористування, враховуючи особливості кожного з досліджувальних регіонів. Лісові ресурси суспільство має використовувати відповідно до їх функціонального призначення. Крім експлуатаційних лісів, пріоритетною є їх екологічна роль, особливо в районах з потенційними еколого-економічними загрозами та з об'єктами і територіями природно-заповідного фонду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамень Ф.Ф. Агроэкологические особенности аграрного производства в Крыму / Ф.Ф. Адамень, В.С. Паштецкий, А.В. Сидоренко. - Клепинино, 2011. - 104 с.

2. Алекин О. А. Основы гидрохимии. -- Л.: Гидрометеоиздат, 1970. - 440 с.

3. Анучин П.П. Лесная таксация / П.П. Анучин - М.: Лесн. пром.-сть, 1982. - 547 с.

4. Бащенко М.І. Екологічна мережа Центрального Придніпров'я / М.І. Бащенко, О.Ф. Гончар, В.В. Лавров, С.І.Дерій: Монографія. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2009. - 386 с.

5. Брадіс Е.М. Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання / Е. М. Брадіс. - К. : Наук. думка, 1973. - 263 с.

6. Большаков Н.М. Методологические основы формирования рентных платежей в лесопользовании / Н.М. Большаков // Лесной журнал : Известия ВУЗов России. - 2001. - № 2. - С. 127-131.

7. Врублевська О.В. Вплив взаємодії ринків на формування економічної вартості об'єктів природокористування / О.В. Врублевська // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2005. - Вип. 15.6. - С. 296-301.

8. Врублевська О.В. Лісова рента: вилучення й розподіл / О.В. Врублевська // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2007. - Вип. 17.2. - С. 11-17.

9. Врублевська О.В. Економічне оцінювання функції депонування вуглецю лісовими екосистемами / О.В. Врублевська, О.П. Павліщук // Науковий вісник НАУ : зб. наук. праць. - Сер.: Лісівництво. Декоративне садівництво. - К. : Вид-во НАУ. - 2008. - Вип. 122. - С. 108-116.

10. Гаськевич В.Г., Нецик М.В. Пірогенна деградація ґрунтів Малого Полісся: ґрунтово-екологічні та соціально-економічні аспекти // Вісн. Львів. ун-ту. - Сер. геогр., 2008. - Вип. 35. - С. 49-57.

11. Голуб А.А. Экономика природных ресурсов / А.А. Голуб, Е.Б. Струкова. - М. : Изд-во "Аспект Пресс", 1998. - 319 с.

12. Голубець М.А. Концептуальні засади сталого розвитку гірського регіону / М.А. Голубець. - Львів: Поллі, 2007. - 288 с.

13. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології / М.Д. Гродзинський. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.

14. Елпатьевский П.В. Химический состав снеговых вод и его изменение техногенными факторами // Геохимия зоны гипергенеза и техническая деятельность человека. - Владивосток: Изд-во ДВНЦ АН СССР, 1976. - С. 48-56.

15. Зайдельман Ф.Р., Шваров А.П. Пирогенная и гидротермическая деградация торфяных почв, их агроэкология, песчаные культуры земледелия, рекультивація / Ф.Р. Зайдельман. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2002. - 168 с.

16. Зайдельман Ф.Р., Морозова Д.И., Шваров А.П., Батрак М.В. Растительность и почвообразование на пирогенных субстратах торфяных почв // Почвоведение, 2006. - № 1. - С. 19-28.

17. Коваль Я.В. Економічна (грошова) оцінка природних ресурсів лісового фонду України: теорія, методологія, практика / Я.В. Коваль, І.Я. Антоненко. - К. : РВПС України НАН України, 2004. - 163 с.

18. Концепція збереження біологічного різноманіття України / Затв. Постановою КМУ № 439 від 12.05.1997 р. - К., 1997. - 28 с.

19. Кульчицький-Жигайло І.Є. Зміна лісистості малих водозборів Українських Карпат рубками головного користування / І.Є. Кульчицький-Жигайло // Тези доп. респ. н.-т. конф. “Система ведення лісового господарства в гірських умовах Карпат”. - Івано-Франківськ, 1990. - С. 91-92.

20. Климин М.А. Генезис торфяных отложений Нижнего Приамурья // Геохимические и эколого-биогеохимические исследования в Приамурье. - Владивосток: Дальнаука, 2000. - С. 170-179.

21. Лавров В.В. Системний підхід як методологічна основа для оцінки і зменшення загроз біорізноманіттю (лісові екосистеми) / В.В. Лавров // Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України / [О.В. Дудкін, А.В. Єна, М.М. Коржнєв та ін.]; відп. ред. О.В. Дудкін. - К.: Хімджест, 2003. - С. 156-272.

22. Лазарев А.С. Финансовые проблемы в управлении лесным хозяйством / А.С. Лазарев // Лесное хозяйство : журнал. - 1996. - № 4. - С. 22-24.

23. Лакида П.І. Фітомаса лісів України / П.І. Лакида. - Тернопіль : Вид-во "Збруч", 2001. - 256 с.

24. Логгинов Б.И. Основы полезащитного лесоразведения. - К.: Изд-во УАСХН, 1961. - 352 с.

25. Лісове господарство України / К.: Держлісагентство України, 2011. - 24 с.

26. Лесная энциклопедия: В 2-х т., т.2/Гл.ред. Воробьев Г.И.; Ред.кол.: Анучин Н.А., Атрохин В.Г., Виноградов В.Н. и др. - М.: Сов. энциклопедия, 1986.-631 с

27. Міщенко В.С. Концепція платного природокористування в Україні / В.С. Міщенко // Економіка України : політико-економічний журнал. - 1999. - № 7. - С. 68-73.

28. Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки / Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 577-р. - 12 с.

29. Павліщук О.П. Теоретико-методологічні засади економічної оцінки вуглецедепонуючої функції лісів / О.П. Павліщук, П.Б. Попович // Науковий вісник НУБіП України : зб. наук. праць. - Сер.: Лісівництво та декоративне садівництво. - К. : Вид-во НУБіП України, 2010. - Вип. 152. - Ч. 2. - С. 39-48.

30. Панкратова Н.Н. Лесной рентный доход: проблемы формирования и распределения (на примере Хабаровского края) / Н.Н. Панкратова // Лесное хозяйство : журнал. - 2001. - № 1. - С. 23-26.

31. Парпан В.І. Основні принципи сучасної парадигми гірського лісознавства та лісівництва Українських Карпат / В.І. Парпан, Т.В. Парпан // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2008. - Вип. 114. - С. 7-12.

32. Паштецький В.С. Технологічні пріоритети раціонального природокористування а агроформуваннях Криму / В.С. Паштецький // Таврійський науковий вісник. - Вип. 62. - Херсон: ТОВ «Айлант», 2009. - С. 221-223.

33. Паштецький В.С. Методологічні аспекти дослідження раціонального землекористування агросфери / В.С. Паштецький // АгроІнКом. - 2011. - №1-3. - С. 85-88.

34. Починков С.В. Еще о лесном доходе / С.В. Починков // Лесной бюллетень. - 2005. - № 21-22. - С. 5.

35. http://www.europeanclimateexchange.com/default_flash.asp..

36. Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій: матеріали міжнар. наук. конф., Івано-Франківськ, 2007 р. / Ред.: В.І. Парпан; Вісн. Прикарп. нац. ун-ту ім. В.Стефаника. Сер. Біологія. Вип. 7-8. - Івано-Франківськ: Гостинець, 2007. - 290 с.

37. Плугатар Ю.В. Екологічні основи збалансованого використання ресурсів лісових екосистем Криму / Ю.В. Плугатар. Автореф. дис. … док. с.-г. наук: спец. 03.00.16 “Екологія”; 24.03.2011 / Інститут агроекології і економіки природокористування НААН України. - К., 2011. - 44 с.

38. Поляков А.Ф. Полезащитные лесные полосы в степях Крыма / А.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатарь // Научное обоснование основных направлений развития агропромышленного комплекса Крыма в условиях рыночного производства. - Симферополь: Таврия, 2005. - С. 281-287.

39. Поляков А.Ф. Лесные формации Крыма и их экологическая роль / А.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатарь. - Харьков: Новое слово, 2009. - 405 с.

40. Оптимізація систем захисних лісових насаджень степового Криму (Методичні рекомендації) / Автори: О.І. Фурдичко, Ю.В. Плугатар,
В.С. Паштецький, А.П. Стадник, В.В. Лавров, О.І. Блінкова. - К.: ДІА, 2011. - 40 с.

41. Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року // Відомості Верховної Ради України, 2011, № 26. - С. 218-234.

42. Рентні відносини в системі модернізації національного господарства / за ред. Б.М. Данилишана. - К. : РВПС України НАН України, 2007. - 518 с.

43. Стадник А.П. Концептуальні основи розвитку лісових меліорацій для оптимізації природних ландшафтів в Україні / А.П. Стадник // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: РВП “Оригінал”. - 2000. - Вип. 97. - С. 10-16.

44. Стадник А.П. Ландшафтно-екологічна оптимізація систем захисних лісових насаджень України / А.П. Стадник. Автореф. дис. … д-ра с.-г. наук: спец. 03.00.16 “Екологія”; 12.03.2008 / Інститут агроекології і економіки природокористування НААН України. - К.: ІА УААН, 2008. - 45 с.

45. Стадник А.П. Про стан та подальшу розробку наукових основ складових оптимізованої системи захисних лісових насаджень агроландшафтів України / А.П. Стадник // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2005. - Вип. 108. - С.168-177.

46. Стойко С.М. Еколого-економічні принципи оптимізації трансформованих лісів України на засадах системи наближеного до природного лісівництва / С.М. Стойко // Наук. вісник НЛТУУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.6. Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - С. 165-169.

47. Стратегія виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат / Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 11-р. - 14 с.

48. Солодкий В.Д. Екосистемний підхід у лісокористуванні / В.Д. Солодкий. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - 56 с.

49. Термена Б.К. Лісознавство з основами лісівництва / Б.К. Термена. - Чернівці: Книги ХХІ, 2005. - 160 с.

50. Фурдичко О.І. Реалізація стратегії Карпатської конвенції в Українських Карпатах: науково-методологічні та еколого-біологічні аспекти / О.І. Фурдичко, В.Д. Солодкий. Монографія. - Чернівці: Зелена Буковина, 2011. - 536 с.

51. Фурдичко О.І. Програма сталого розвитку Буковини / О.І. Фурдичко, В.В. Лавров, В.Д. Солодкий // Агроекологічний журнал. - К., 2007. - № 2. - С. 16-24.

52. Фурдичко О.І. Ліс у Степу: основи сталого розвитку / О.І. Фурдичко, Г.Б. Гладун, В.В. Лавров; за наук. ред. акад. УААН О.І. Фурдичка. - К.: Основа, 2006. - 496 с.

53. Хвесик М.А. Економічна оцінка природних ресурсів: основні методологічні підходи / М.А. Хвесик, Н.В. Збагерська. - Рівне : Вид-во РДТУ, 2000. - 194 с.

54. Холявка В.З. Коренева плата за деревину: інструмент лісової політики і екологізації лісового сектора економіки : монографія / В.З. Холявка. - Львів : ЛА "Піраміда", 2005. - 240 с.

55. Чупров Н.П. К теории и практике экономический оценки и установления платежей за лесные ресурсы и лесные земли / Н.П. Чупров // Лесное хозяйство : журнал. - 2007. - № 4. - С. 10-11.

56. Швиденко А.Й. Ліси та лісівництво в Україні / А.Й. Швиденко. - Чернівці: «Рута», 2002. - 26 с.

57. Швиденко А.З. Прогноз стану українських лісів та лісокористування на наступне сторіччя / А.З. Швиденко, С. Нільсон // Наук. вісник: Лісівницькі дослідження в Україні. - Львів: УкрДЛТУ, 1996. - Вип. 5. - С. 222-227.