Розробка методологічних засад інтегрованого управління лісовими ресурсами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НААН

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Директор ІАіП НААН, д.е.н., проф., академік НААН

О.І.Фурдичко

“_____”____________________ 2012 р.

ЗВІТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ

за завданням 40.02/16-18

«Розробити методологічні засади інтегрованого управління лісовими ресурсами» (проміжний)

Етап 2012 р.: «Охарактеризувати лісові ресурси модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся»

Керівник роботи

Провідний науковий співробітник, д.с.-г.н., професор

Відповідальний виконавець, к.б.н.

В.В. Лавров

О.І. Блінкова

Звіт розглянуто і затверджено на засіданні Координаційно-методичної ради НМЦ «Агроекологія» 04.12.2012 р.

Вчений секретар О.А. Слободенюк

Київ - 2012

Список виконавців

Керівник роботи: Розділи

Провідний науковий співробітник, д.с.-г.н., професор В.В.Лавров 1-3,

висновки

Відповідальний виконавець:

завідувач лабораторії, к.б.н. О.І.Блінкова 1-3,

висновки

Виконавці від ІАіП НААН:

аспірант Д.І.Лисенко 1-3

аспірант Т.А.Козинятко 1-3

аспірант О.А.Мартинюк 1-3

Виконавці від інших установ:

провідний науковий співробітник, д.б.н.; Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича В.Д.Солодкий 1-3

старший науковий співробітник,

к.с.-г.н.; Інституту сільського господарства Криму НААН В.С.Паштецкий 1-3

РЕФЕРАТ

Звіт про НДР: 64 стор., 5 рис., 15 табл., 67 використаних джерел.

Об'єкт дослідження - лісові ресурси модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся.

Мета роботи - охарактеризувати лісові ресурси модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся та здійснити еколого-економічну оцінку лісових ресурсів різного функціонально призначення, цільового використання і стану в умовах антропогенного впливу.

Методи дослідження - системний і комплексний підходи, конструктивно-географічний, ретроспективний, порівняльний аналізи, а також методи лісознавства, ландшафтної екології, геоботаніки, аналітично-розрахункові, еколого-економічної оцінки, лабораторні, математико-статистичні.

Результати та їх новизна. Проаналізовано наявні науково-методичну та інформаційну базу з оцінювання лісових ресурсів Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся щодо їх відповідності принципам збалансованого лісокористування та інтегрованого управління.

За обліковими, фондовими документами та шляхом рекогносцирувальних обстежень відібрано модельні підприємства і ключові, характерні об`єкти лісових ресурсів в Криму, Буковинських Карпатах і Передкарпатті, Центральному Лісостепу і Західному Поліссі з урахуванням наявних особливостей антропогенної їх трансформації та місцевих природних негативних чинників, у т.ч. стихійних явищ. Здійснено еколого-економічну оцінку лісових ресурсів різного функціонально призначення, цільового використання і стану в умовах антропогенного впливу.

Показано, що тривале орієнтування пріоритетів лісового господарства на економічні інтереси спричинило в усіх досліджуваних регіонах певну трансформацію лісового покриву, в деяких районах заміну природних лісів на монокультури, збіднення біотичного і ландшафтного різноманіття. Усе це призводить до зниження загальної продуктивності і біологічної стійкості лісових екосистем, їхньої екологічної ролі у ландшафтах.

Встановлено, що основним перспективним напрямом впровадження норм інтегрованого управління лісовими ресурсами є переорієнтація розвитку лісогосподарського комплексу на засади біосферно орієнтованого, екосистемного за суттю сталого лісокористування, враховуючи особливості кожного з досліджувальних регіонів. Доведено, що необхідно створити умови для заміни відомчого управління природними ресурсами на міжсекторальну співпрацю в межах певних водозбірних басейнів щодо запровадження принципів збалансованого природокористування. Лісові ресурси суспільство має використовувати відповідно до їх функціонального призначення. Крім експлуатаційних лісів, пріоритетною є їх екологічна роль, особливо в районах з потенційними еколого-економічними загрозами та з об'єктами і територіями природно-заповідного фонду.

Результати досліджень 2012 року у Буковинських Карпатах і Передкарпатті, виконаних д.б.н., професором В.Д. Солодким, увійшли до монографії «Солодкий В.Д. Ліси Буковини: Буковинські Карпати та Передкарпаття: Монографія / В.Д. Солодкий. - Чернівці: Зелена Буковина, 2012. - 424 с.».

Галузь застосування - аграрне виробництво, лісове господарство, охорона навколишнього природного середовища.

Економічна ефективність - опосередкована через підвищення конкурентоздатності та ціни української лісової продукції (насамперед деревини та виробів з неї) на світовому ринку сертифікованої лісової продукції, а також завдяки створення умов збалансованого використання лісових ресурсів агросфери.

ІНТЕГРОВАНЕ УПРАВЛІННЯ, ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА, ЛІСОВІ РЕСУРСИ, ПРИРОДНІ ЕКОСИСТЕМИ, ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК, БІОРІЗНОМАНІТТЯ, АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ.

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

2. ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Програма досліджень

2.2 Методика досліджень

3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Науково-методичні засади еколого-економічної оцінки лісових ресурсів

3.1.1 Система критеріїв еколого-економічного оцінювання лісових ресурсів та найбільш прийнятні методичні підходи з урахуванням регіональних особливостей лісів, їх функціонально призначення, цільового використання і стану в умовах антропогенного впливу

3.2 Оцінка лісових ресурсів модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся щодо їх відповідності принципам збалансованого лісокористування та інтегрованого управління

3.2.1 Аналіз стану лісового фонду Буковинських Карпат і Передкарпаття

3.2.2 Еколого-економічна оцінка стану лісових ресурсів Центрального Лісостепу в умовах антропогенного впливу

3.2.3 Антропогенна трансформація природних умов та лісових ресурсів Західного Полісся

3.2.4 Еколого-економічна оцінка стану лісових ресурсів степового Криму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нині загальновизнаним є наукове положення, що для збереження життя на планеті Земля і стабільного розвитку суспільства необхідне системне забезпечення охорони біосфери без її розподілу на певні природні зони, екосистеми, види природокористування, що порушує її цілісність (Ріо-92). У підтриманні стабільності біосфери визначальну роль відіграють ліси завдяки збереженню біорізноманіття та глобальному впливу на клімат планети. Ліси виконують важливу роль і на регіональному та місцевих рівнях - як ключові елементи ландшафтів, що забезпечують їх стабільність, та як джерела біорізноманіття. Тому актуальною є гармонізація міжнародних процесів та секторальних напрямів з удосконалення діяльності щодо лісів, досягнення синергізму дій та забезпечення відповідної національної звітності перед світовою спільнотою.

Пріоритети лісової рослинності зумовлені низкою причин: рослинність є первинною ланкою трофічних мереж у біосфері; ліси серед наземних екосистем є найбільшими екосистемами за ємкістю, біорізноманіттям, тривалістю розвитку, утримуванням вуглецю, масштабами біосферних функцій; ліси - найменше трансформовані діяльністю людини сучасні екосистеми.

Визнання світовою спільнотою екологічних, рекреаційних, соціокультурних функцій та інших несировинних цінностей лісів як ресурсів змінило типи, структуру та інтенсивність лісокористування в усьому світі. Зростає необхідність надання переваги загальнолюдським, у т.ч. екологічним цінностям лісів, розвивається міжнародна інтеграція при розв'язанні еколого-економічних проблем світового лісового господарства. Для узгодженого впровадження стандартів збалансованого розвитку розроблено спеціальні нормативно-правові, ринкові та інформаційні механізми регулювання дій та співпраці, яких дотримується Україна. Національний план дій щодо переходу на принципи сталого розвитку орієнтує на розробку відповідних галузевих та регіональних стратегій, співпрацю суб'єктів діяльності на усіх рівнях управління задля забезпечення нормативно-правової та інституційної гармонізації природокористування і охорони природи.

Відповідно до міжнародних і національних засад сталого розвитку та їх організаційної методології - інтегрованого управління, лісокористування в Україні має бути соціально-економічно-екологічно збалансованим, екосистемно організованим і обмеженим природоохоронними нормами. Проте, досі не розв'язаною є проблема міжвідомчо гармонізованого застосування ландшафтно-екосистемного підходу в управлінні лісовими ресурсами та супутніми екологічними загрозами, системної співпраці природокористувачів між собою та з інституціями збереження навколишнього природного середовища (НПС).

У Лісовому кодексі України (2006) та Стратегії розвитку лісової галузі (2006) враховано нові міжнародні принципи щодо використання лісових ресурсів. Однак досі не достатньо чітко визначено пріоритети, цілі, заходи, терміни, не завершено переорієнтування нормативно-правової бази на еколого-економічні принципи управління, а також інституційне забезпечення реалізації завдань, механізми координації дій між суб'єктами лісокористування та екологічної політики з питань зниження екологічних загроз у ландшафтах, збереження біорізноманіття, підвищення екологічної ролі лісів тощо.

Отже, необхідне науково-методичне забезпечення переорієнтування лісового господарства України з антропоцентричних принципів раціонального використання лісових ресурсів на засади збалансованого лісокористування, еколого-економічний напрям розвитку лісової галузі як підсистеми «суспільство - природа» на засадах теорії ноосфери, екосистемної організації діяльності. Збалансованості природокористування досягають за умови, коли враховані права та інтереси усіх груп користувачів, задоволені людські потреби, а заплановані зміни структурно-функціональної організації певних територіальних таксонів, у т.ч. втрати при цьому їхнього біорізноманіття та зміни природного довкілля є суспільно прийнятними (Pegou, 1952).

Стан розв'язання проблеми. Концепція збалансованого розвитку (Ріо-1992) передбачає взаємозалежне, погоджене вирішення трьох складників будь-якої сфери діяльності - соціального, економічного та екологічного. Водночас пріоритет рекомендовано надавати екологічним питанням, оскільки від них залежить збереження сприятливих умов життя.

Науково-методичні, нормативно-правові засади оцінки лісових ресурсів відповідно до норм сталого розвитку, збалансованого природокористування, викладено у документах, що регламентують міжнародну співпрацю України та виконання відповідних завдань на національному, галузевому та регіональному рівнях, а також в галузевих нормативних документах. Методологічні основи комплексного підходу щодо проблем природокористування та охорони природного середовища на рівні регіону, елементи переходу до сталого розвитку регіонів вже розроблено фахівцями конструктивної та соціально-економічної географії (В.Д.Байтала та ін., 2000; А.М.Маринич, 1982, 1990; М.М.Паламарчук та ін., 1998 тощо), ландшафтознавства (А.Г.Ісаченко, 1991; В.Н.Солнцев, 1981; Сочава, 1978 та ін.).

Системні дослідження зазначеної проблеми в Україні лише розпочинаються щодо: комплексної еколого-економічної оцінки лісових ресурсів (М.А.Голубець, 2000, 2005; І.М.Синякевич, 2001, 2003, 2005; О.І.Фурдичко та ін., 2006, 2007, 2009; Б.Ф.Остапенко, 2002; Ю.Ю.Туниця, 2002; Я.В.Коваль, 2002; В.П.Краснов, 2000, 2005; Парпан В.І., 1994; В.В.Лавров, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007; П.І.Лакида, 2002, 2005; А.П.Стадник 2008, 2009; В.П.Кравець, 2006; Г.В.Бондарук та ін., 2004, 2006; В.С.Олійник, 2008; Ю.В.Плугатар, 2011); загроз біорізноманіттю (Ю.Р.Шеляг-Сосонко, 1997, 1999, 2004; В.Г. Єна, 1989; А.В. Єна, 2002; В.А. Боков, 2002; Я.П. Дідух, 2005; В.В.Лавров, 2003, 2009); екологічної ролі лісів та оптимізації структурно-функціональної організації водозбірних ландшафтів (М.Д.Гродзинський, 1993; А.П.Травлєєв, 2007; О.С.Мігунова, 1993, 2001; М.А.Лохматов, 2007; А.П.Стадник, 2008; Л.І.Копій, 2005; Ю.В.Плугатар 2011; В.С.Олійник, 2008).

Окремим аспектам, пов'язаним із рентними відносинами у лісоресурсній сфері, рентною концепцією економічної оцінки лісових ресурсів присвячено праці Н.М. Большакова, О.В. Врублевської, А.А. Голуба, Я.В. Коваля, А.С. Лазарєва, В.С. Міщенка, Н.Н. Панкратової, А.П. Петрова, С.В. Починкова, М.А. Хвесика, В.З. Холявки, Н.П. Чупрова та ін.

Проте досі недостатньо досліджено цю проблему на синекологічному рівні. Порівняно з доволі добре опрацьованими нормами екологічної безпеки, орієнтованої на суспільство, значно більше потребують імплементації у законодавство та в практику, в т.ч. у лісове господарство, природоохоронні норми. Ці зміни мають ґрунтуватися на еколого-економічних механізмах управління природокористуванням.

Значний досвід щодо наслідків лісових пожеж і боротьби з ними, особливо в соснових лісах сухих екотопів Степу і Ліостепу, накопичено фахівцями Дерлісагенції України. Проблемам пірогенної деградації торфовищ і оптимізації використання вигорілих торфових ґрунтів присвячені праці Н.Н. Бамбалова (1982, 1984), В.Н. Ефимова (1980, 1986), Ф.Р. Зайдельмана (1999, 2003, 2005-2011), А.П. Шварова (1999, 2003), Д.І. Морозової (2003, 2005), Р.Р. Сулейманова та Т.Т. Гаріпова (2005), В.Н. Гаськевич (2008) тощо. Значно менше досвіду щодо рекультивації вигорілих лісових торфовищ. Він узагальнений фахівцями Поліського філіалу ННЦ ІГА ім. О.Н. Соколовського. На цей час недостатньо вивченими залишається низка особливостей вигорілих лісових торфовищ регіонів, особливо Західного Полісся, що стосується їх едафічних, гідрологічних та ценотичних характеристик та питання можливості їх подальшого використання.

2. ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Програма досліджень

Базовими об`єктами для здійсненння еколого-економічної оцінки лісових ресурсів вибрано модельні підприємства і ключові в струткурі водозбірних ландшафтів, характерні території в Криму, Буковинських Карпатах і Передкарпатті, Центральному Лісостепу і Західному Поліссі. Це ліси різного функціонально призначення, цільового використання. Вони відрізняються за лісівничо-таксаційними показниками, зазнають різного за видом, інтенсивністю і масштабом антропогенного впливу і тому відрізняються за санітарним станом і структурою.

Програмою досліджень передбачено:

- проаналізувати наявні науково-методичні підходи та інформаційну базу з оцінювання лісових ресурсів щодо їх відповідності принципам збалансованого лісокористування та інтегрованого управління;

- визначити систему критеріїв еколого-економічного оцінювання лісових ресурсів та найбільш прийнятні методичні підходи з урахуванням регіональних особливостей лісів, їх функціонально призначення, цільового використання і стану в умовах антропогенного впливу;

- підібрати модельні підприємства і ключові, характерні об`єкти в Криму, Буковинських Карпатах і Передкарпатті, Центральному Лісостепу і Західному Поліссі та здійснити еколого-економічну оцінку лісових ресурсів різного функціонально призначення, цільового використання і стану в умовах антропогенного впливу;

- опрацювати результати досліджень та розробити наукове видання «Заповідна справа і збереження біорізноманіття Буковинських Карпат».

2.2 Методика досліджень

Методологічною основою дослідження є концепція сталого розвитку, її секторальні складові - засади збалансованого землекористування, лісокористування, водокористування, збереження біорізноманіття, необхідні для комплексної оцінки усіх ресурсів лісу. Оцінку економіко-екологічних показників лісових ресурсів у досліджуваних регіонах здійснювали відповідно до кадастру лісів України та відповідних загальновизнаних наукових методів галузі. Для одержання базової інформації використано фондово-облікові і статистичні матеріали та літературно-патентний пошук. Дослідження ґрунтували на підходах і методах ресурсознавства, лісівництва і лісознавства, економіки лісового господарства, ландшафтної екології, геоботаніки.

Застосовували такі методи дослідження: лісівничо-таксаційні - для закладки пробних площ та характеристики лісових екосистем; еколого-економічної оцінки - для характеристики структури і запасів лісових ресурсів; ландшафтної екології та лісознавства - для оцінки стану лісових ресурсів та їх екологічної ролі у водозбірних ландшафтах; системного, ретроспективного та порівняльного аналізів на популяційно-видовому, біоценотичному, екосистемному та ландшафтному рівнях (інформаційно-аналітичні, геоботанічні, гідрохімічні, фітоіндикаційні, методи дослідження ерозії, впливу рекреації, пірогенної деградації тощо) - для виявлення просторових, часових і структурних особливостей впливу негативних екологічних чинників, характеру, інтенсивності та механізму їхньої дії; математико-статистичні - для обробки та оцінки достовірності експериментальних даних.

Облік та аналіз природного підросту деревних рослин проводили на пробних площах розмірами 5 х 5 м, закладених на відстані 1-500 м від стіни лісу. Враховували життєздатний підріст віком два роки і старший. Кількісну оцінку рослин здійснювали за відповідними шкалами [26]. Із біометричних показників встановлювали: 1) відносний середній приріст у висоту за 2 роки, 2), середню відносну протяжність крони вздовж стовбура. Отримані на пробних площах дані опрацьовували варіаційно-статистичними методами з використанням табличного редактора EXEL з пакета MS OFFICE 2003.

Для дослідження пірогенної деградації торфових ґрунтів лісового масиву використано такі методи: порівняльно-географічний, порівняльно-профільний, ґрунтових ключів, аналітичний, статистичний. Зразки ґрунту для лабораторного аналізу відбирали з усіх генетичних горизонтів у межах профілю. У відібраних зразках ґрунтів досліджували: гігроскопічну вологу, щільність будови торфу, рН сольового та водного розчинів, вміст CaCO3, гідролітичну кислотність, зольність торфу [15, 16]. Аналіз проб води проводили загальноприйнятими в гідрохімічних дослідженнях методами. В польових умовах досліджували також видовий склад рослин непорушеного лісового торфовища та через рік після пожежі на пірогенних утвореннях.

Ступінь збалансованості, комплексності та ефективності використання лісових ресурсів та їх екологічних і інших функцій оцінювали еколого-економічними методами та методом системного аналізу.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Науково-методичні засади еколого-економічної оцінки лісових ресурсів

Лісові ресурси - невід'ємна складова природних ресурсів, які використовують разом з іншими ресурсами в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людства. В зв'язку з великими обсягами використання природних ресурсів і енергії, проблема збалансованого користування ресурсами лісу і їх відтворення є однією з важливих проблем сучасності і має глобальний характер [18, 21, 23, 25, 26].

Завдяки великій біомасі, площі поширення, довговічності, ємності та складності структури, ліси, крім великої кількості різноманітної сировини, цінні тим, що вони є найвпливовішим природним компонентом суходолу в регулюванні потоків речовини, енергії і інформації, у підтриманні природного стану наземних екосистем біосфери, їх біорізноманіття, структурних взаємозв'язків, функцій та механізмів взаємодії. Проте тривалий час у центрі уваги суспільства, у т.ч. в Україні, залишались економічні цінності лісів, насамперед якісна ділова деревина інші сировинні ресурси, оскільки лише вони дають змогу вилучати найбільше коштів для забезпечення розвитку лісового господарства. Це спричинило певне порушення базового галузевого принципу «комплексності використання лісових ресурсів» та відповідну деградацію лісів [17, 21, 23, 46, 51, 52].

У результаті недостатньо виваженого господарювання, певних історичних та соціально-економічних причин ліси України зазнали істотних змін [17, 21, 23, 31, 35, 46, 52]. Відбулося спрощення їхньої структури за лісівничо-таксаційними показниками, збіднення біорізноманіття, виснаження ресурсів, зниження продуктивності і екологічної ролі. Подекуди корінні типи лісу змінили похідні лісостани [21, 231, 36, 46, 52]. Внаслідок вирубок лісів, орієнтованих на економічні інтереси, особливо суцільних, порушується лісове середовище, що ускладнює відтворення та збереження біорізноманіття, знижує здатність лісів до водорегулювання і захисту ґрунтів, збільшує інтенсивність негативних процесів у ландшафтах. Досвід ведення лісового господарства показує, що рівень еколого-економічної збалансованості інтересів щодо лісових ресурсів, підтримання їх продуктивності, стійкості та екологічної ролі, природного їх поновлення істотно залежить від методологічних засад системи рубок догляду, особливо рубок головного користування [36, 46, 52].

Нині фахівцями визнано, що протиріччя між екологічними вимогами щодо збереження лісів, їхніх цінних функцій та економічними інтересами щодо лісових ресурсів можна ефективно усунути або мінімізувати шляхом впровадження у практику технологічних норм лісівництва, наближеного до природи лісу. Концепцію наближеного до природного лісівництва обґрунтовано в працях А.М. Голубця, В.І. Парпана, С.М. Стойка, О.І. Фурдичка, А.З. Швиденка, А.Й. Швиденка та ін. [12, 36, 46, 51, 52, 56, 57]. Його суть полягає у прагненні до мінімального порушення природних процесів розвитку лісових екосистем завдяки дотриманню принципу вибіркової експлуатації ресурсів лісу, екологізації лісокористування шляхом впровадження рівномірно-поступових рубок тощо. Це дає змогу формувати насадження, які за видовим складом, віковою і ценотичної структурою фітоценозу подібні до екосистем природного походження, здатних до саморегулювання, самовідновлення і саморозвитку [56, 57]. Для дослідження трансформованих лісів придатним є еколого-географічний (ландшафтознавчий) підхід. Оптимізацію трансформованих деревостанів слід проводити у напрямі наближення їхнього складу до екологічно стабільних природних лісів. Цей напрям у науковій літературі отримав назву «наближене до природного лісівництво» [59].

Лісистість певних регіонів Укураїни значно відрізняється. Зокрема в Карпатах ліси займають 40,2% території, у гірських районах Криму - 32,0%, на Поліссі - 26, в Лісостепу - 12,2, а у Степу - 3,8%. Лісистість Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей є дуже низькою - до 3,2-3,6%. Нерівномірною залишається також вікова структура лісів, переважають молодняки і середньо-вікові насадження (76,1%), пристигаючих лише 12,7%, стиглих і перестиглих - 11,2%. Вікова структура лісів дещо здеформована, оскільки стиглих і перестиглих лісів майже удвічі менше норми, що значно зменшує можливості лісокористування, яке базується на зіставлені обсягів рубання лісу з величиною приросту, обсягами і темпами лісовідновлення.

Негаразди є також в економічній оцінці лісових ресурсів. Загальновідомим є той факт, що при неефективній економічній системі виникають суперечності в еколого-економічних відносинах країни, породжуючи таким чином дисбаланс самого процесу сталого розвитку. Це, зокрема надмірна експлуатація лісових ресурсів, в якій ігноруються природоохоронні вимоги, відсутність цілісної екологічної політики держави, все ще низький рівень екологічної свідомості суспільства. Не менш важливими є економічний і організаційно-технологічний фактори. Перший з них, зазвичай, базується на затратному підході розвитку економіки, другий - недостатньо репрезентує екологічні інструменти лісової політики, а також відповідні технологічні процеси [31, 36, 46, 52, 56, 57, 59].

3.1.1 Система критеріїв еколого-економічного оцінювання лісових ресурсів та найбільш прийнятні методичні підходи з урахуванням регіональних особливостей лісів, їх функціонально призначення, цільового використання і стану в умовах антропогенного впливу

Економічна оцінка лісових ресурсів, як складової біосфери, має базуватися на теоретичній та методологічній основі, яка є спільною для всіх ресурсів. За наявності різноманітних методичних підходів до оцінок, які враховують специфіку певних об'єктів (видів або компонентів лісових ресурсів), доцільно вибрати такі оцінки, які б базувалися на однаковій теоретичній концепції. Вказане необхідно для того, щоб узагальнити методичні підходи оцінок різних об'єктів природних ресурсів і об'єднати їх в єдину цілісну методику. Слід підкреслити, що суттєвих суперечностей стосовно того, що відносити до об'єктів лісокористування, немає, проте деякі автори дають різне трактування цього питання [22, 27, 29, 34, 53, 62, 67].

Під економічною оцінкою лісових земель фахівці розуміють оцінку їх у грошовому вираженні як основного засобу виробництва лісового господарства. У зв'язку з тривалим періодом виробництва в лісовому господарстві, залежно від мети оцінки, вона може бути поточною і капіталізованою. Для визначення порівняльної вартості земель можуть здійснювати їх відносну оцінку, яку виражають в балах. Поточну економічну оцінку лісових земель виражають середньорічною величиною потенційного економічного ефекту у грошовому еквіваленті, який може бути одержаний на цих землях на момент оцінки при раціональному веденні комплексного лісового господарства. Капіталізована економічна оцінка лісових земель - це підсумована в часі величина цього ефекту. Для одержання економічної оцінки лісових земель попередньо оцінюють 1 га лісових земель у лісах різних категорій захисності з урахуванням економічного ефекту від використання всього комплексу продукції і корисностей, які можна одержати на цих землях за раціонального використання їх в лісовому господарстві [53].

Сировинну цінність лісових земель визначають за їх потенційною продуктивністю, тобто здатністю за раціонального ведення лісового господарства продукувати максимальну кількість продукції. Основними видами продукції лісів є: деревина; другорядні лісові матеріали (хвоя, пеньки, сучки, гілки, кора тощо); продукція побічного користування лісом.

Оскільки виробничі здатності лісових земель залежать від кліматичних і грунтових факторів родючості, оцінки диференціюються за природними (лісорослинними) даними і типами лісорослинних умов.

Фахівці стверджують, що в умовах переходу лісового господарства на ринкові засади спостерігається певна трансформація оціночних показників галузі, а деякі форми обліку і звітності спрощують. Це спрощення інформаційних документів часто є необгрунтованим, відбувається стихійно, тому не завжди виправдане. Недостатньо значення приділяється таким показникам як оцінка використання лісових ресурсів, відсоток виходу ділових сортиментів, відсоток виходу деревини. Серед оціночних показників не знаходить відображення рівень використання ресурсів побічного лісового користування, мисливської фауни, рекреаційних та й взагалі - екологічних функцій лісу, його культурологічних цінностей тощо. Відсутні показники, що характеризують повноту освоєння лісових ресурсів. Тоді як, сталий розвиток націлює суспільство на ті заходи, які забезпечували б максимальний еколого-економічний ефект і були б однаково доцільними, як з точки зору економіки, так і охорони природи. Розробка еколого-економічного механізму щодо покращання використання природних ресурсів має базуватися на критерії ефективності, що забезпечує максимізацію стійкого в часі еколого-економічного ефекту, який одержуватиме суспільство зараз або в майбутньому.

Стратегічною метою розвитку комплексних лісових підприємств нині стає комплексне використання всіх видів лісових ресурсів, у т.ч. деревини, недеревних продуктів лісу, продукції мисливства і рекреаційних функцій [8, 9, 17, 27, 30, 53-55].

На основі аналізу літературних джерел приведена інтерпретація поняття «рентна» і «затратна» концепції економічної оцінки ресурсів лісу. Встановлено, що ці концептуальні підходи оцінки не протипоставляються, а доповнюють один одного, що є важливою умовою поліпшення методичних підходів оцінки.

До затратної концепції економічної оцінки лісів відноситься витратний та компенсаційний підходи, а з деякими застереженнями також і збитковий. Компенсаційний підхід є випадком витратного підходу. За "компенсації" відбувається повна заміна природного ресурсу, який має корисні властивості, на "штучний" (техногенний), здатний відтворювати втрачені корисності. Тобто йдеться про витрати на відновлення аналогічних властивостей об'єкту оцінки. Хоча в основі збиткового підходу також лежать витрати, вони мають дещо іншу природу, ніж ті, про які йдеться у витратному чи компенсаційному підході. Компенсаційні витрати покликані відшкодувати збитки, завдані не тільки лісам з метою відновлення їхньої продуктивної здатності, але й іншим об'єктам НПС, створеного людиною капіталу та, власне, самій людині. Зараховуючи збитковий підхід до затратної концепції економічної оцінки лісів, необхідно наголосити на розширенні спектру витрат, які мають враховувати під час оцінки. Це мають бути не тільки кошти на відновлення та підтримання в належному стані лісових ресурсів, але й витрати на компенсацію збитків, завданих іншим природним, матеріальним та людським ресурсам (Кравець, 2005).

В літературі є методичний підхід щодо економічної оцінки земель лісового фонду, який базується не на відносних залежностях, представлених корегуючими коефіцієнтами впливу недеревної лісопродукції, корисних властивостей лісу і невідповідності лісистості території оптимальній, на загальну величину грошової оцінки землі, а на основі фактичних (узагальнених) екологічно і економічно обгрунтованих параметрах, що враховують ефекти від побічного лісокористування та екологічної складової лісу, здатних всебічно характеризувати цінність землі як просторового базису, засобу виробництва, продукту природи і праці [4, 20, 25, 27]. Цей підхід відображає формула (1).

, (1)

де - економічна оцінка лісових земель, грн.; - площа земель лісового фонду, що оцінюється, зайнята -ою породою (або призначена для її вирощування), га; - запас насаджень за загальною продуктивністю -ої породи корінних (еталонних) насаджень у віці рубки, м3 на 1 га; - ринкова (коренева) ціна 1 м3 деревини на корені, грн.; - вік рубки (вік стиглості) насаджень -ої породи; - середньозважені витрати на відновлення, вирощування і збереження 1 м3 -ої породи, грн.; - норматив капіталізації середньорічного нормативного ефекту, який умовно прийнято в розмірі 50 років, що відповідає 2-відсотковій ставці плати за користування кредитом; - коефіцієнт, що характеризує екологічну складову кадастрової оцінки земель лісового фонду к-ої категорії захисності; - оцінка (прогнозна) господарсько-можливого обсягу (ліміт, квота) заготівлі побічної продукції лісу, т (ц, кг); - закупівельна (ринкова) ціна одиниці -го виду ресурсу, можливого для реалізації, грн.за одиницю; - витрати на відновлення, заготівлю і збереження одиниці -го ресурсу, грн. за одиницю. Екологічна складова формули 1 визначається на підставі коефіцієнтів, розрахованих Всеросійським науково-дослідним інститутом лісівництва і механізації лісового господарства, що репрезентують цінність лісів в залежності від їх народногосподарського призначення.

Широко використовують в практиці лісового господарства і лісовпорядкування також і економічну оцінку лісових насаджень за методичними підходами В.В.Варанкіна, В.Т.Воронкова, К.Г.Гофмана. В основу критерію оцінки лісових культур, що не зімкнулися , замість середньорічного економічного ефекту (доходу), покладено середньорічні витрати на одиницю відновлення ресурсу. Відповідна формула має вигляд (2):

 (2)

де - площа таксаційного виділу (ділянки) лісових культур і-ої породи, га; - середньорічні витрати на створення і догляд 1 га лісових культур і-ої породи, грн.; - вік зімкнення крон лісових культур і-ої породи, років; -фактичний вік лісових культур і-ої породи, років; - норматив приведення витрат за фактором часу (0,02).

Територіальну оцінку продуктивності рослинних і мисливських угідь визначають за показниками продуктивності: кількістю видів дикорослої продукції і лікарсько-технічної сировини; мисливської фауни; біологічними та господарсько-можливими запасами конкретних видів диких рослин і тварин, що мають промислове значення. Відповідну економічну (грошову) оцінку території (), як джерела одержання побічної продукції лісу і мисливської фауни, визначають за формулою (3), сформульованою Я.В.Ковалем, В.М.Мінарченко, М.В.Шадурою, яка має вигляд:

(3)

де - площа угіддя як територіального об'єкта, га; - середньорічний нормативний доход (ефект) від використання і-го ресурса, грн./т, ц; - норматив капіталізації середньорічного нормативного ефекту (0,02).

Аналіз літературних джерел дає змогу зазначити таке: 1) рентні лісоресурсні відносини фахівці розглядають у контексті формування рентоорієнтованої системи оподаткування, використання якої в умовах ринкової економіки дасть змогу підвищити ефективність лісокористування, забезпечить раціональне використання та розширене відтворення лісових ресурсів, їх належну охорону та збереження; 2) забезпечення дієвості механізму вилучення лісоресурсної ренти як через систему податкових інструментів, так і через платежі за використання лісових ресурсів на основі об'єктивної оцінки їх продуктивності та диференціації рентних платежів за різними ознаками, сприятиме підвищенню відтворювального та природоохоронного значення цього інструменту; 3) механізм вилучення та розподілу лісоресурсної ренти повинен забезпечувати зосередження рентного доходу у власника лісових ресурсів (держави), а не у суб'єктів негалузевих структур, що сприятиме переходу лісової галузі на засади самофінансування та самоокупності; 4) визначення економічної оцінки як земель лісового фонду, лісових насаджень, продукції побічного користування, так і еколого-соціальних функцій лісів на основі рентного підходу, що є особливо важливим в умовах ринкової економіки, дасть змогу у вартісному вираженні оцінити продукцію лісогосподарської діяльності, відобразити значення лісів в економіці країни, поліпшити еколого-економічні показники, що характеризують користування лісовими ресурсами, більш ефективно залучити різні компоненти лісу у господарський обіг.

Лісоресурсна рента (лісоресурсний рентний доход) - це регулярний, стійкий у часі додатковий рентний дохід, який власник природного ресурсу отримує внаслідок експлуатації обмежених різноякісних лісових ресурсів. Лісоресурсна рента характеризує будь-який дохід, що отримується із земель лісового фонду і лісових ресурсів, що безпосередньо не залежить від під-приємницької діяльності. Рента вимірюють як різницю між доходом від реалізації продукції лісокористування і витратами на її виготовлення, включаючи нормативний прибуток виробника [7- 9, 17, 22, 27, 29, 53-55].

Основними факторами, що визначають можливість практичного використання рентного підходу для економічної оцінки лісів, є: 1) можливість кількісного вимірювання вуглецедепонувальної функції лісів (залежно від обраного критерію оцінки - вартості річної продуктивності вуглецедепонувальної функції, запас накопиченого лісовими насадженнями вуглецю); 2) наявність вуглецевого ринку, оскільки економічна оцінка лісових ресурсів залежить від стану ринку цієї продукції; 3) наявність стабільних ринкових цін на вуглецевому ринку, які відображатимуть суспільні вигоди від використання вуглецедепонувальної функції лісів; 4) можливість визначення витрат пропозиції лісових ресурсів, зокрема вуглецедепонувальної функції лісів (наприклад індивідуальних витрат на експлуатацію ресурсів, які охоплюють власне витрати господарювання, а також нормативний прибуток, достатній для відтворення ресурсу).

Можливість кількісного вимірювання вуглецедепонувальної функції лісів забезпечується внаслідок розробленого нормативно-інформаційного за-безпечення оцінки фітомаси лісів України та відповідних перевідних коефі-цієнтів перерахунку маси деревини в абсолютно сухому стані у обсяг депонованого вуглецю [23]. Загалом використання рентного підходу для економічної оцінки вуглецедепонувальної функції лісів є виправданим: для процесу використання вуглецедепонувальної функції лісів характерним є утворення додаткового доходу. Основа його утворення - це як власність на землі лісового фонду і лісові насадження, так і обмеження кількості лісових ресурсів, як депонаторів вуглецю, якісні відмінності насаджень, що визначають їхню вуглецедепонувальну здатність. Таким чином кращі лісівничі характеристики лісових насаджень, що визначають продуктивність вуглецедепонувальної функції лісів та не залежать від результатів господарської діяльності, є основою виникнення додаткового доходу, який у кількісному вираженні є працею, пов'язаною з використанням конкретної ділянки для депонування вуглецю (підтвердженням є лінійний зв'язок між обсягами деревини і обсягами біомаси, накопиченими лісовою екосистемою, за якими розраховують обсяги депонованого лісовими насадженнями вуглецю); вуглецедепонувальна функція лісів залучається в систему економічних від-носин внаслідок міжнародної торгівлі квотами на викид парникових газів та можливостей використання гнучких механізмів Кіотського протоколу (проекти спільного впровадження); визначення споживчої цінності вуглецедепонувальної функції лісів може бути здійснено за цінами на квоти на викид парникових газів, що склались на міжнародному ринку [7- 9, 17, 22, 27, 29, 53-55].

Недоліками використання рентного підходу до економічної оцінки вуглецедепонувальної функції лісів є:

- нульова оцінка ресурсів лісу у найгірших умовах лісозростання та мінімальна оцінка близьких до них за параметрами ресурсів;

- необхідність використання науково обґрунтованої вартості продуктів та корисностей лісу, яка відображає їх народногосподарське значення, що у випадку економічної оцінки вуглецедепонувальної функції лісів ускладнено коливанням ціни за 1 тонну емісії вуглецю в ринкових умовах, визначеної за різними варіантами (у різних літературних джерелах така ціна коливається від 5 до 125 дол. за тонну емісій вуглецю);

- відсутність можливості визначити витрати на відтворення цієї функції.

Встановлено, що функції лісових ресурсів, які не мають матеріально-речової форми, важко піддаються кількісному виміру. Соціальні і екологічні функції лісу безпосередньо не мають економічного ефекту в лісовому господарстві, кошти на їх відтворення не виділяють, тому вони не включені у сферу економічних (товарних) відносин, їх не враховують у складі суспільного продукту. Отже, в якості продукції лісовирощування виступають не функції лісу, а ліси в цілому як засоби праці, що впливають на підвищення ефективності суспільного виробництва (сільське, водне господарство, транспорт, сфера обслуговування). Таким чином, ефективність несировинних функцій лісу визначають не прямо, а опосередковано, через величину впливу насаджень на підвищення ефективності виробництва. Чим більший вплив функцій лісу, тим вища продуктивна сила праці, за якою визначають її економію.

Викладені методологічні та методичні підходи економічної оцінки лісових ресурсів відіграють важливу роль у становленні ринкового механізму господарювання та здійснення лісоземельної реформи. Для створення ринкових відносин у сфері лісового господарства потрібно існуючу форму плати за ресурси лісу, що використовуються, привести у відповідність до вимог цивільного законодавства, коли плата за ресурси формується за результатами купівлі-продажу. При цьому, мають на увазі, що обсяг плати за лісові ресурси має формуватись на базі еколого-орієнтованої системи, на міжгалузевій основі. Вказане обумовлене значенням лісу як об'єкта багатоцільового використання, що виходить за межі лісового господарства, позитивним впливом лісу та його корисних властивостей на інші галузі економіки, соціальну сферу і довкілля.

В умовах нестабільної економіки, нестійкого фінансового стану підприємств лісового господарства, екологічної кризи особливе значення набуває проблема створення власної системи фінансування. Система управління лісами і лісовим господарством, що склалася, не відповідає ринковим вимогам, стає на заваді прогресивного розвитку. На цьому етапі все більшого поширення набувають виробництва і технології, що виникають на стику галузей або мають міжгалузевий характер. Основні функції державного управління лісами спрямовані на вирішення найбільш загальних (стратегічних) питань у сфері охорони, збереження, використання і відтворення лісових ресурсів: розробка регіональних програм розвитку, розпорядження лісовим фондом, законодавче регулювання лісових відносин, здійснення експертизи, контроль, екологічна експертиза тощо.

3.2 Оцінка лісових ресурсів модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся щодо їх відповідності принципам збалансованого лісокористування та інтегрованого управління

3.2.1 Аналіз стану лісового фонду Буковинських Карпат і Передкарпаття

«Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» та «Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року» передбачають розв'язання складних еколого-економічних проблем, що накопичилися в країні внаслідок недостатньо узгодженого з сучасними вимогами природокористування [28, 41]. Серед стратегічних завдань важливе місце відведено відновленню біотичного і ландшафтного різноманіття територій [36, 47]. Дослідження засвідчили, що одним з найефективніших шляхів удосконалення природокористування і водночас збереження природних ресурсів і НПС є оптимізація структурно-функціональної організації ландшафтів відповідно до науково обґрунтованих параметрів співвідношення площі земель різного цільового призначення, а також їх розміщення у просторі та зміни цілей їх використання у часі [21, 47]. Складність проблеми полягає у значних перешкодах на шляху до гармонізації дуже відмінних інтересів різних секторів економіки. Особливу роль в реалізації Стратегії створення збалансованого простору Європи (Потсдам, 1999; Ганновер, 2000) та інших численних програм співпраці з розвитку ландшафтів, збереження біорізноманіття фахівці відводять лісам. На ліси розраховують як на захисні, регулюючі, стабілізуючі компоненти ландшафтів і як на важливі структурні елементи загальноєвропейської екомережі, конструювання стабільного простору сталого розвитку.

В умовах економічної кризи, яку зараз переживає Україна, необхідно переглянути стратегію лісовідновлення у напрямі досягнення балансу між соціально-економічними та екологічними цілями діяльності. Важливим складником у цьому є заміна лісокультурного методу відтворення лісів ефективним використанням природного лісовідновлення у сприятливих лісорослинних умовах, зокрема у вологих смеречниках та вологих ялицевих смеречниках Буковинських Карпат та Передкарпаття. Необхідно створити належні науково-методичні, законодавчо-нормативні та організаційні умови для переведення до лісового фонду залісених ділянок луків та полонин, що перебувають в межах земель запасу сільських рад, пайових земель. Слід створити прийнятну для власників схему заміни цих ділянок на незалісені ділянки лісового фонду, в т.ч. свіжі зруби навколо населених пунктів, що можуть бути придатні для пасовищ і забудови. Наведені заходи є складовими основних завдань «Стратегії виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» та інших регіональних, національних і міжнародних програм.

З огляду на зазначену ситуацію, положеннями Державної програми «Ліси України» та «Правилами рубок головного користування в гірських лісах Карпат» обумовлено і регламентовано необхідність здійснення в Карпатському регіоні рівномірно-поступових рубок як основи наближеного до природи лісівництва. Протокол «Про стале управління лісами» до «Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат», прийнятий у м. Братиславі 24.05.2011 року, також наголошує на необхідності відновлення лісових деревостанів близьких до природних. Проте нині в Україні рівномірно-поступові рубки становлять менше 6 % (25,4 тис. га) від загальної площі рубок головного користування у відповідних типах лісу [48]. Значний досвід щодо впровадження у практику головного користування рівномірно-поступових рубок нагромаджено у Чернівецькій області. Їх частка в регіоні становить 65-75 % від загальної площі рубок головного користування, а на території Берегометського лісомисливського господарства Чернівецького обласного управління лісового і мисливського господарства - 85 %.

Особливо актуальним є розв'язання екологічних проблем у гірських регіонах Українських Карпат. На відміну від рівнинних територій України, у Буковинських Карпатах, наприклад, досі на значній площі збереглись екосистеми, що мають виняткове ресурсне, культурне та наукове значення як еталони первісної природи з унікальним ландшафтним і біотичним різноманіттям [34]. Проте тривале природокористування без належного врахування гірських умов спричинило порушення стабільності розвитку водозбірних басейнів. Після надмірних опадів частіше стали проявлятися катастрофічні повені, що спричиняють руйнівні селі та зсуви, ерозію ґрунту, тривалі затоплення територій (1998, 2000, 2008, 2010 рр.). Це зумовлено зниженням водорегулювальної ролі лісів унаслідок господарської трансформації їх структури, зменшення лісистості гірських водозборів, гідрологічної ємності лісових екосистем [36, 47, 48, 51]. Тривалий час лісівники надавали перевагу штучному відновленню лісів шляхом створення лісових культур і недостатньо використовували чинник природного залісення лісових і нелісових деградованих чи відведених для цієї мети територій, зокрема луків і полонин. Проте досвід показав, що саме природне лісовідновлення у сприятливих лісорослинних умовах є не лише менш витратним, а, насамперед, забезпечує відтворення корінних, складних за будовою типів лісу, збереження біорізноманіття і підтримання стійкості лісових екосистем, збільшення їх екологічної ролі у ландшафті. Визнано, що ефективне використання природного поновлення лісів є важливою ланкою забезпечення збалансованого лісокористування, ренатуралізації деградованих чи залишених землекористувачами територій та, загалом, оптимізації природокористування [36, 47, 48, 51].

Отже, більш активне використання чинника якісного природного залісення луків та полонин Буковинських Карпат і Передкарпаття деякою мірою має змінити або потіснити традиційні лісокультурні підходи до лісовідновлення. Разом з тим воно є одним з чинників виконання завдань Стратегії реалізації Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат [47], який сприятиме: гармонізації економічних та екологічних аспектів природокористування, створенню економічних, технічних і організаційних передумов для екологічно збалансованого розвитку лісового господарства, збереженню біотичного та ландшафтного різноманіття, оптимізації місцевого планування і розвитку територій, створенню стабільного простору в регіоні.

Метою дослідження було виявлення особливостей природного лісовідтворення на луках і полонинах регіону у контексті згаданої стратегії та вироблення ефективних підходів до реалізації цього напряму завдань. Луки та полонини Буковинських Карпат і Передкарпаття займають понад 8 тис. га на території вибраних для дослідження характерних підприємств ДП «Путильське лісове господарство», ДП «Сторожинецьке лісове господарство», ДП «Берегометське лісомисливське господарство», Карпатського та Вижницького держспецлісгоспів АПК, земель запасу селищних рад Путильського, Вижницького та Сторожинецького районів.

На сьогодні внаслідок неналежного догляду за луками і полонинами та зниження рівня інтенсивності тваринництва близько 50% зазначених територій вкриті природним самосівом основних лісоутворювальних порід [48]. Природне поновлення лісу досліджували на 75 пробних площах (ПП), закладених на луках та полонинах, що прилягають до лісових насаджень (стіни лісу) Селятинського, Шепітського, Черемоського лісництв ДП «Путильське лісове господарство», а також Берегометського, Мигівського, Гірсько-Кутського лісництв ДП «Берегометське лісомисливське господарство» та Лаурського, Буденецького і Красноїльського лісництв ДП «Сторожинецьке лісове господарство». За матеріалами лісовпорядкування, це деревостани переважаючих у Буковинських Карпатах і Передкарпатті типів лісу - вологого смеречника (С3-См) та вологого ялицевого смеречника (С3-яц-См). Основний породний склад деревостанів - 10См та 8См2Яц, висота над рівнем моря від 679 до 1112 м, крутизна схилів - 9-24 градуси (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика пробних площ дослідження природного поновлення лісоутворювальних порід на луках і полонинах Буковинських Карпат

Луки та полонини виникли в регіоні на місці зрубаних у минулому лісів. Вони доволі різноманітні за видовим складом фітоценозів. У розподілі рослинного покриву в рельєфі виділяється вертикальна зональність. Найбільші площі займають луки з домінуванням мітлиці тонкої (Agrostis tenuis Sibth), костриці червоної (Festuca rubra L.), пахучої трави (Anthoxanthum odoratum L.). Флористична композиція складається здебільшого із типових для луків України видів, проте є багато видів, характерних саме для карпатських луків: нечуйвітер оранжево-червоний (Hieracium aurantiacum L.), чебрець альпійський (Thymus alpestris Tausch), вівсюнець знебарвлений (Helictotrichon praeustum (Riechenb.) Tzvel.). У травостої природних сіножатей і пасовищ луків гірсько-лісового поясу, передгір'я Буковинських Карпат та Передкарпаття найпоширенішими є злакові трави - вони становлять 60-70% усього травостою.

Дослідження засвідчило, що лукопасовищне господарство у Буковинських Карпатах та Передкарпатті нині перебуває на низькому рівні розвитку. Розформування сільськогосподарських підприємств, зменшення поголів'я худоби, невчасна розчистка луків і полонин спричинили їх забур'янення та погіршення стану. Потребують підвищення родючості та відповідного використання малопродуктивні землі. Майже на всій території земель запасу сільських рад та фермерських господарств, пайових земель Путильського, Вижницького та Сторожинецького районів не здійснюють необхідних заходів зі підвищення продуктивності гірських луків і пасовищ - окультурення та їх поверхневого поліпшення. На цих угіддях переважають травостої з бідним видовим складом, представленим в основному малоцінним різнотрав'ям. Такі занедбані землі доволі успішно піддаються природному залісенню.