3.1 Екологічна криза Донбасу, як промислового району України

Надзвичайно важливим фактором, який суттєво впливає на територіальну організацію всього соціально-економічного життя і ефективності виробництва є екологічна ситуація. В останні десятиліття в Україні вона суттєво погіршилася. Одним з основних факторів, вплинувших на екологічну ситуацію, являється розвиток видобувної і перероблючої промисловості при застарівши технологіях і пов'язана з цим надмірна урбанізація багатьох районів, перш за все Донбасу.

Донбас - це крупний промисловий регіон України, в якому нараховується декілька тисяч великих промислових підприємств, виробничо-промислових об'єднань і підприємств паливно-енергетичного комплексу, гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, тяжкого машинобудування, будівельної галузі, а також агропромислового комплексу. Донбас забезпечує більшу частину промислового виробництва України, до того ж в найбільш екологічно небезпечних галузях. Висока концентрація промислового та сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури, в поєднанні з високою густотою населення, створили надзвичайно високе техногенне та антропогенне навантаження на біосферу - найвищу в Україні і в Європі. Сумарне техногенне навантаження на одиницю території регіону в 4 рази перевищує вище середнього по Україні. Донбас володіє запасами майже всіх хімічних елементів. Головним природним багатством регіону являються місце народження кам'яного вугілля.

Незважаючи на спад виробництва, в результаті якого загальна кількість викидів і скидів суттєво зменшилися, навантаження на біосферу Донбасу досі залишається однією з найгірших в Європі.

Підприємства регіону викидають близько третини суми сумарного об'єму забруднюючих речовин на Україні. Високі швидкості і масштаби техногенних процесів, колосальні переміщення гірських мас зумовлюють розсіювання великих об'ємів багатьох хімічних елементів (перш за все вуглеводу і важких металів), викликають накопичення в навколишньому середовищі сполук хімічних елементів у невластивих для природи сполуках. З вище усього переліченого сліду, що Донбас відноситься до найбільш критичних по екологічній ситуації регіонів України.[6]

3.2 Загальна характеристика екологічно стану Луганської області

Стан навколишнього середовища Луганської області характеризується наступними специфічними факторами:

1. посушливий клімат і мало водність;

2. інтенсивна урбанізація території, висока ступінь концентрації промисловості і розвитку сільського господарства;

3. відсутність комплексної системи природоохоронних закладів, залишковий принцип фінансування і матеріально-технічного забезпечення;

4. різноманітність хімічного забруднення навколишнього середовища під впливом промислових, сільськогосподарських і господарсько-побутових викидів.

Тривалий час вплив цих факторів негативно позначився на стані природних екосистем і на умови життя і здоров'я людини. На території Луганської області зосередились три типа перероблючої діяльності: промислово-виробнича, сільськогосподарська і рекреаційна.

Промислово-виробнича функція локалізується в південній частині області на правобережжі річки Сіверський Дінець (Донецький кряж). Сільськогосподарська охоплює північну частину області (Донецька терасна рівнина), а рекреаційна функція зосереджена в основному в долині Сіверського Дінця і частково на його лівобережних притоках .

Луганщина - один з найбільш неблагополучних за екологічними умовами регіон України. На території області розташовано близько 1500 підприємств і організацій вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної і нафтохімічної промисловості, енергетики; 123 підприємства використовують в технологічному процесі близько 40 тис. тонн різноманітних сильнодіючих речовин. В атмосферу щорічно викидається близько 700 тис. тонн забруднених речовин трьохсот найменувань, більше трьох четвертих них - неочищені.

Високий валовий вміст промисловості в господарському комплексі області, недостатнє забезпечення підприємств пило-, газо затримуючих установок привело до зниження в повітряному басейні вмісту кисню і підвищенню кількості токсичних речовин, особливо в районі Лисичанськ-Рубежанському, Алчевсько-Стахановському, Краснолучансько-Антрацитівському, Свердловсько-Ровеньківському економічних вузлах, де повітря перенасичено сірковокислими газами, двооксидом азоту, окисом вуглеводу, фенолом, аміаком, коксовим газом та інше.

Основні забруднювачі повітря на Луганщині - Алчевський металургійний комбінат, Рубіжанське ВАТ “Краситель”, ВАТ “Лисичанська сода”, Северодонецьке ГПП “Об'єднання Азот”, Стаханівський завод техвуглевода, Алчевський і Стаханівський коксохімічні заводи. Пило газоочисне обладнання на них застаріле або зношене, отруйні гази виходять прямо в повітря. Більшість підприємств не мають потрібних санітарно-захисних зон (тобто, люди не відселенні з місць де порушена екологія, виключення становлять лише Алчевський мет комбінат і Рубіжанський “Краситель”). Нарівні з промисловість повітря забруднює і автотранспорт. Підприємства котрі його мають, (Стаханівський завод феросплавів, Алмазнянський мет завод)не мають обладнання для контролю за вмістом шкідливих речовин у відпрацьованих газах.

Проте на території Луганщини є унікальне підприємство - санітар-екології - СП “Інтерсплав”. На території підприємства повітря чисте, насичене киснем - дихається так, як нібито ти в горах. По всіх цехах можна пройтися в туфлях і білій сорочці. Більшість видів робіт виконують комп'ютери.

Луганськ входить в число міст з найбільш неблагополучною екологічною обстановкою. Одним із забруднюючих елементів навколишнього середовища являються солі важких металів, джерелом яких є - відходи гальванічного виробництва. В місті гальванічних ділянок і цехів близько 40, а по області більше 60. Небезпеку яку представляють важкі метали залишає далеко позаду такі фактори, як радіоактивні, хімічні і розлив нафти. В зв'язку із складністю складу, ці відходи не завжди можна переробити тому необхідно провести повний екологічний аналіз наявного виробництва, підібрати технології, які знижують кількість важких відходів в десятки разів. Централізувавши гальванічне виробництво (мати замість 40 цехів 10), то шкідливих відходів практично не буде, працювати по мало - і безвідходним технологіям стане для підприємства прибутково.

Стан міських звалищ напряму впливає на епідеміологічну ситуацію населених пунктів, скиди негативно впливають на грунт, підземні джерела питної води, річки, забруднюють повітря. Побутові відходи вивозяться на полігон твердих побутових скидів поблизу міста Олександрівська, де склалася катастрофічна ситуація. В Алчевську такі великі підприємства, як заводи крупно панельного домобудівництва, залізобетонних виробів, будівельних матеріалів не мають площ для розміщення виробничих і побутових відходів. Занепокоєння викликає стан міських звалищ, де сміття не сортується. В містах додалася проблема утилізації упаковок дрібного товару, простроченні продукти харчування, які потрапляють до нас із закордону, також вважаються відходами, тому наносять подвійну шкоду там де вони утилізуються.

На порівняно невеликій території Лисичансько-Рубіжанського регіону зосередженні крупні підприємства хімії, нафтохімії, приладобудівництва, обчислювальної техніки, вугільної та скляної промисловості, будіндустрії. Рубіжне, Северодонець, Лисичанськ входять в список міст України з найбільшим рівнем забруднення атмосфери, що перевищує санітарні норми в 3-50 раз.

В підземному водоносному горизонті накопилося близько 5млн.тонн мінеральних солей і близько 230 тонн аміно - і нітросполучень. Великий ступінь забруднення навколишнього середовища при високій щільності населення (500 чол. на 1 кв.км.) приводить до високого рівня захворюваності серед населення області. В жителів міста Рубіжне, особливо у дітей, пригнічений імунітет, чимала кількість вроджених каліцтв, бронхіальної астми, цукрового діабету, злоякісних утворень, у 2-3,5 рази більше ніж по всій Україні. У великої кількості працівників хімічних виробництв виявлено пошкодження у периферичній нервовій системі.

Весною у Лисичанську один з дворів по вулиці Луначарського провалився на 7 метрів вглибину. Не так давно відбувся зсув грунту неподалік від заводу “Стром машина”, частина міста пошкоджена зсувами, “поїхала” по шару глини розташованому на глибині близько 30 метрів в сторону Сіверського Дінця (пішов, як кажуть геологи, зріз пласта). Лисичанську, де за останні півроку грунт буквально уходить в людей з-під ніг уже 27 раз, потрібна протизсувна станція, яка б відслідковувала би небезпечні зони, прогнозувала би розвиток ситуації, попереджувала б про можливість наслідків зсувів. Частина Лисичанська повільно “дрейфує” в сторону Сіверського Дінця. [7]

3.2.1 Екологічна ситуація в сільськогосподарських районах області

Грунти в області підвержені водній та вітровій ерозії. Схили круче 3-х градусів ерозировані більше ніж на 80%. Масштабність проблеми необоротної деградації грунтів ставить під загрозу забезпечення населення продовольством. На порушених грунтах, а їх на Луганщині більше половини, поступово знижується урожайність сільськогосподарських культур від 10 до 50 і більше.

В сільськогосподарських підприємствах області зберігається більше 100 тонн непотрібних і невідомих хімічних засобів захисту рослин (в приміщеннях без дахів).

У степовій зоні зрошувальні меліорації супроводжуються вторинним засоленням родючих земель, їх підтопленням і заболочуванням при надмірних поливах. Неправильне застосування мінеральних добрив та отрутохімікатів порушує природний колообіг речовин, погіршує якість сільськогосподарської продукції. При недосконалій технології обробітку грунту і внесення добрив рослини здатні засвоювати лише 50% їхньої кількості, решта змивається поверхневими стоками, потрапляє в підземні і поверхневі води, спричиняє їх підвищену мінералізацію. Отрутохімікати, що використовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур у більшості токсичні для живих організмів, шкідливі для здоров'я людей. Потенціальним джерелом забруднених грунтів, поверхневих і підземних вод, повітря і пестицидів. Вони можуть бути причиною патологічних змін в людському організмі.[3]

3.2.2 Стан водних ресурсів у області

Одна з найчистіших річок України - Айдар - за останні 40 років суттєво обміліла. Зникли сотні впадавших в неї струмків. На багатьох ділянках річки вирублені або висохли верби, які утримували берег, молода парость не висаджується. Від постійних змивів в річку отрутохімікатів зникли раки, погіршилися рибні запаси. Проводиться розорювання земель під огороди в 10-20 метрах від річки. В прибережній смузі проводиться випасання худоби, організовані звалища сміття. Для врятування річки потрібно закрити кар'єри по видобутку піска і глини у Айдара, а також провести рекультивацію земель.

Найскладнішою в області є ситуація з питною водою. Головним джерелом побутового і питного водозабезпечення являються підземні води. Великої шкоди водоймам наносить комунальне господарство, тільки 8% стоків можна рахувати чистими. Перевантаження Вергунських очисних споруд може вивести із ладу 4-й водозабір, що приведе до великомасштабної екологічної катастрофи. Подача питної води по графіку внаслідок її дефіциту посилює загрозу бактеріального забруднення. У водойми після дощів стікаються отрутохімікати і мінеральні добрива отруюючи все живе довкола.[9]

3.3 Проблеми які виникають внаслідок закриття шахт

Ліквідація вугільних шахт, що відбувається без урахування прогнозованих оцінок екологічних наслідків з частим порушенням природорохоронного законодавства в умовах недостатнього фінансування цих підприємств, направлених на забезпечення екологічної безпеки по залишковому принципу, призводить до суттєвого ускладнення екологічної ситуації в вугледобувних регіонах області, яка загострює і без того напружену соціальну обстановку. Підвищений інтерес до даної проблеми викликаний прискореним розвитком сучасних природно-техногенних процесів, що вплинули на оточуюче середовище людини внаслідок масового закриття шахт в Луганській області.

Серед цих процесів насамперед виділяють:

· забруднення підземних вод;

· підтоплення і заболочування аграрно-освоєних земель й територій промислово- цивільної забудови;

· зсуви гірських порід і осідання поверхні;

· локальні надходження мінералізованих шахтних і забруднених стічних вод в поверхневі і підземні водні об'єкти;

· прискорення міграції техногенного забруднення з різних накопичувачів твердих і рідких відходів у геологічне середовище і біологічні об'єкти;

· практично не контрольоване поширення шляхів міграції вибухонебезпечних газів.

Зміни геологічного середовища при закритті шахт в загальному плані під впливом двох груп процесів.

Оборотні процеси:

· підйом рівня підземних вод до відміток, що близькі природно історичних;

· відновлення площинного дренування підземних вод, як гідрографічною сіткою, так і за рахунок виходу їх у вигляді струмків на денну поверхню в понижених ділянках рельєфу і зонах розвитку тектонічних порушень.

Необоротні процеси:

· пониження денної поверхні і зсув породи в зонах прямого впливу гірничих робіт;

· пониження механічної міцності порід в зонах обвалів, зсувів і розвитку техногенної тектонічної тріщинуватості, а також внаслідок впливу водонасищення;

· руйнування регіональних водоупорів і активізація міграції мінералізованих вод, а також зміна структури потоків вибухонебезпечних газів.[9]

3.4 Розрахунок коефіцієнту екологічної стійкості ландшафту

Нераціональне використання природоохоронних ресурсів забруднюючих атмосферу, воду, грунти, невиправдане втручання в ландшафт, накопичення відходів, застаріння інфраструктури та виробничих технологій, що практикуються протягом багатьох років і мають місце зараз, стали причинами багатьох погіршень в різних регіонів України, в тій чи іншій мірі. Це відбивається на здоров'ї та тривалості життя людини. Несприятливо впливає на інші екосистеми та генофонд культурних та диких рослин і тварин.

Все це вимагає зміни підходу до створення та використання ландшафту, при цьому виникає задача оцінки сучасного стану ландшафту. Необхідної якості основи для розробки екологічно-оптимальних методів господарювання в межах ландшафту, його форм використання та захисту. Для такої оцінки використовується метод визначення ступеня екологічної стійкості (стабілізації) ландшафту КЕСЛ - коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту.

Оцінку ступеня екологічної стійкості ландшафту можна проводити різними способами, зокрема шляхом визначення КЕСЛ з використанням якісних та абіотичних елементів ландшафту.

Методи визначення КЕСЛ₁ базується на співставленні площ, які зайняті різними елементами ландшафту з врахуванням позитивних або негативних дій на природну систему. В цьому випадку КЕСЛ₁ виражається співвідношенням.

КЕСЛ= ?F_cт. ?F_нест.

де: F_ст. - площі, які зайняті сільськогосподарськими кормами і рослинними угрупуваннями, які мають позитивний вплив на ландшафт (ліси, зелені насадження, природні луки, заповідники, заказники, орні землі, які використовуються для вирощування багаторічних трав - конюшина, люцерна, трав'янистих сумішей тощо).

F_нест. - площі ,які займають нестабільні елементи ландшафту (оранка, землі з нестабільним трав'яним покривом, площі під забудови та дороги, замулені евтрофованні водойми, місце видобутку корисних копалин та інше, ділянки земель, які підлягають антропогенному спустошенню).

За допомогою розрахункового значення КЕСЛ з екологічної точки зору ландшафту, тобто території ціле можна охарактеризувати наступним чином. Ландшафт поділяється на:

1. нестабільний з яскраво вираженою нестабільністю (КЕСЛ < 0,5);

2. нестабільний (КЕСЛ = 0,51 - 1);

3. умовно стабільний (КЕСЛ= 1,1 - 4,5);

4. стабільний з чітко вираженою стабільністю (КЕСЛ>4,5).

Площі елементів ландшафту Луганської області

F_ст. = 11865 тис.га (44,44)

F_нест.= 14835 тис.га (55,56)

КЕСЛ= F_ст. / F_нест.

КЕСЛ=44,44/55,56=0,8

Виходячи з даного розрахунку ми робимо висновок, що територія Луганської області знаходиться в нестабільних еколого-ландшафтних умовах (КЕСЛ=0,8)

Розділ ІV. Раритетні види флори. Природно-заповідний фонд

v Ландшафтний заказник “Самсонівська заводь” (Білокурканський район);

v Ботанічний пам'ятник природи “Велика долина” (Білокурканський район);

v Ландшафтний заказник “ Краснянське водосховище” (Красно донський район);

v Ландшафтний заказник “Міус” (Чернухінське лісництво, Перевальський район);

v Ботанічний заказник “Гончаровський” (Сватівський район);

v Загально зоологічний замовник “Меловатський лиман” (Сватівський район)

В останні роки в області були створені три іхтіологічні заказники: Деркульський, Донецький та Мускій. Проведений перший етап будівництва ракового питомника в селі Колядовка Новоайдарського району.

Дякуючи Старобельській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок фауну Старобельщини поповнили фазани, лосі, кабани тощо, за рахунок членських внесків обладнують годівники, площадки для підкорму птахів та звірів, щорічно засіваються кормові поля.

Багато проблем по лісним ресурсам. По віку і стану більшість дубових насаджень підлягають суцільним вирубкам, при цьому іде зміна цінних порід на менш цінні. Велика площа лісів гине в результаті дії водозаборів (знижується рівень ґрунтових вод).

Кожний 4-й вид флори області зустрічається тут дуже рідко і в одному екземплярі. Заповідні території, котрі утримують близько 75% видового складу флори, займають всього лиш 0,005% площі.

В кінці ЧVIII ст. на території нинішнього Біловодського району була створена міжнародна станція і лабораторія по вивченню незайманих степів. Її очолили видатні вчені-географи та ґрунтознавці Докучаєв і Юніцкий. Задача, поставлена перед ними - раціональне лісорозведення у степу. Під їх керівництвом і особисто ними тут було посаджено в голому степу 90 га насаджень, причому таких, котрі ніколи раніше в цих районах не проростали. Були закріплені овраги. Більша частина насаджень збереглась до нашого часу. Тепер ця ділянка має назву Урочище Юнацького і оголошена пам'ятником природи. В будинку, де жив Докучаєв, створений музей степового лісорозведення, там же і встановлені їхні пам'ятники.

Однією із кращих на Україні вважається мінеральна вода “Біловодська”, створена на основі місцевих цілющих джерел і не поступаючи, а часто і перевищуюча по своїй якості багатьох зарубіжних аналогів. Вона експортується по багатьох зарубіжних країнах.

Заповідні Кременецькі ліси - самі найбільші масиви на півдні лівобережної України, які займають 35.5 тис. га. Складається з 15-ти урочищ, де голубі озера та болота розташувалися. Знаходиться на відстані близько 140 км. від Луганська. Кременецькі ліси здавна славилися своїм корабельними соснами та могутніми дубами. По свідченням, звідси за часів Петра 1 переправлялась по річкам деревина для будівництва військових та торгівельних кораблів на Воронезькому судноверхв'ї. Спеціалісти відмічають хороший стан ліса: він густий і компактний. Але лише третя частина його - природного походження. Тут проростає близько 60 видів дерев і кущів.[7]

4.2 Раритетні види флори, занесені до Червоної книги України

Сальвінія плаваюча

Salvinia natans (L.) All.

Родина Сальвінієві - Salviniaceae

Наукове значення. Реліктовий (третинний) вид.

Статус. ІІ категорія.

Поширення. На всій території України ( в долинах Дніпра, Десна, Південь Бугу, Сіверського Дінця та інших річок) - спорадично.

Вид поширений також у Центральній Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Середній Азії, захід Сибіру, Китаї, Японії, північної Америці.

Місце зростання. Мілководдя прісноводних і мало проточних водойм (глибина 0,5-2,5м) з мулисто-піщаними та мулисто-торфовими відкладами. У пониззях річок характерні угруповання виду, в інших місцях утворює лише фрагменти угрупувань.

Чисельність. Популяції численні, різко скорочуються в забруднених водоймах.

Причини зміни чисельності. Осушування екотопів, засолення та забруднення водойм.

Загальна характеристика. Однорічна трав'яниста (папоротева) водяна рослина завдовшки 10-20 см. Стебло ( діаметр 1-2 мм) плаваюче розгалужене. Листки розміщенні кільцями по три: два-плаваючі, яйцевидно еліптичні, розташовані попарно, третій - занурений у воду, розсічений, вкритий бурими волосками. Спороносить у серпні - вересні. Розмножується спорами і вегетативно.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги України (1980). Охороняється в природних заповідниках: Дунайську Плавні, Луганському (Станично-Луганський відділ), Канівському, Розточчя та заказниках загальнодержавного значення (зокрема Святе Озеро у Козилевському районі Чернігівської області). Необхідно дослідити стан популяції.

Дельфіній Сергія

Delphinium sergii Wissjul.

Родина Жотееві -

Ranunculaceae

Наукове значення. Східно-Європейсько Кавказький вид.

Статус. ІІІ категорія.

Поширення. Донецька височина. Вид поширений також у пониззі Дону, Передкавказзі.

Місце зростання. Узлісся серед чагарників, трапляється на вапняках.

Чисельність. Характерні ізольовані популяції. У східній частині ареалу - звичайна рослина.

Причини зміни чисельності. Антропогенне порушення екотопів (випасання худоби, вирубування лісів тощо).

Загальна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 40-100см, з бульбо видно потовщеним коренем. Стебло прямо стояче, просте або розгалужене. Листки 5-7 пальчасто розсіченні. Квітки яскраво голубі (іноді під деревами білуваті), зібрані в просту або розгалужену китицю. Розмножується насінням і кореневими бульбами. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у серпні. Ксеромезофіт. Отруйний.

Заходи охорони. Охороняється у Луганському природному заповіднику (відділ Провальський степ) і на території пам'ятки природи

Півонія тонколиста

Paeonia tenuifolia L.

(P. lithophila Kotov?

P. biebersteiniaca Rupr.)

Родина Півонієві -

Paejniaceae

Наукове значення. Причорноморський ендемічний вид.

Статус. ІІ категорія.

Поширення. Південна частина лісостепової і степової зони, яйли Гірського Криму. Вид поширений у Центральній Європі, південно-східних районах Східно-Європейської рівнини, на Кавказі.

Місця зростання. Плакорні ділянки, степові схили з добре розвиненими чорноземними грунтами (у складі різнотрав'я степових фітоценозів).

Чисельність. Незначна. Трапляються скупчення рослин на пасовищах, частіше росте поодинці. Спостерігається скорочення чисельності виду, особливо поблизу населених пунктів.

Причини зміни чисельності. Розорювання цілинних степових ділянок; витоптування, зривання на букети та збирання як лікарської сировини, викопування.

Загальна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см, з бульбовидним коренем. Листки двічі-або тричі перисті, вузько розчленовані. Квітки (діаметр до 8см) одиничні, темно-червоні; пелюстки обернено яйцевидні. Плід - густо опушенні листянки (2-5). Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - серпні. Розмножується насінням. Отруйна.

Заходи охорони. Охороняється в Українському степовому (відділ Хомутівський Степ), Луганському (відділ Стрільцівський Степ), Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому природних заповідниках. Вирощують вид у ботанічних садах

Громовик гранітний

Onosma graniticola Klok.

Родина Шорстколисті -

Boraginacea

Наукове значення. Ендемічний вид.

Статус. І категорія

Поширення. Причорномор'я та Приазов'я: у Миколаївській області - на околицях сіл Бузького Арбузинського району та Богданівни Доманівського району, у Луганській області - незначний локалітет у Провальському Степу (відділ Луганського природного заповідника).

Місця зростання. Кам'янисті степові схили (вздовж Південного Бугу вид локалізується переважно біля гранітних відсолень, у Луганській області пов'язаний з виходами сланцю).

Чисельність. Дуже мала, різко скорочується. Зростає поодинці або невеликими групами (10-15) особин.

Причини зміни чисельності. Стенотопність і низька конкурентна здатність виду, знищення екотопів внаслідок спорудження АЕС тощо.

Загальна характеристика. Дворічна монокарпічна рослина заввишки до 40 см. Стебла пірамідально розгалужені. Коренева система стрижнева. Листки лінійно довгасті, звужені біля основи. Чашечки завдовжки 10-11мм, віночок - 16-18 мм. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням. Ксерофіт, Петрофіт.

Заходи охорони. Охороняється у Провальському Степу. Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказник загальнодержавного значення, розширити роботи по інтродукції виду в ботанічних садах.

Астрагал крейдолюбний

Astragalus cretophilus Klok.

(A. cornutus auct.)

Родина Бобові -

Fabaceae (Leguminosae)

Наукове значення. Ендемічний вид.

Статус. ІІІ категорія.

Поширення. Басейн Сіверського Дінця. Вид поширений у степових районах басейну Дону.

Місця зростання. Крейдяні відсолення.

Чисельність. Даних немає.

Причини зміни чисельності. Антропогенне порушення екотопів, зокрема, внаслідок випасання худоби.

Загальна характеристика. Кущик заввишки до 100см. Стовбурці вкриті бурувато-коричневою потрісканою корою; річні пагони завдовжки 15-50 см з сріблясто-білою тонкою корою. Листки з 5-7 парами широко еліптичних або лінійно довгастих, опушених листочків. Квітки в головчастих китицях. Віночок червонувато-фіолетовий. Біб довгастий (13-20 мм), шорсткий, з циліндричним носиком. Цвіте у червні - серпні. Плодоносить у липні - вересні. Розмножується насінням. Ксерофіт. Кальцефіл.

Заходи охорони. Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Охороняється в Луганському природному заповіднику. Необхідно контролювати стан популяції.[10]

4.3 Луганський природний заповідник

Луганський природний заповідник розташований у Луганській області.

Створений у 1968 році з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів степової ландшафтної зони. Загальна площа заповідника - 1607,57га. складається з трьох відділень, розташованих на крайньому південному сході Луганської області: Стрільцівський степ, Провальський степ та Станично-Луганське відділ.

Згідно з фізико-географічним районуванням України Стрільцівський степ розташований в Придонецькому районі Айдарської підобласті Старобільської степової області. Цей район займає Лівобережно-Донецьку частину Луганської адміністративної області і характеризується північностеповими ландшафтами, для яких типовим є поєднання вододільно-хвилястих, яружно-балочних, надзаплавно-терасових і заплавних територій.[11] „Стрільцівський степ” знаходиться на крайньому сході України у Міловському районі, де розташоване с.Стрільцівка від якого й походить назва степу. Як заповідник місцевого значення він існував з 1936 року, а з березня 1947 року був проголошений заповідником республіканського значення. [12] Він розташований на південних відрогах Середньоросійської височини. Територія заповідника являє собою слабохвилясте плато, яке на південному заході переходить у глибокий Крейдяний яр. У східному напрямі закінчується Глиняним яром. Флора Стрільцівського степу налічує близько 550 видів, з них понад 50 ендемічних.[13]

Заповідні степи філіалів належать до східного типу різнотравно-типчаково-ковилових степів. Порівняно з південними степами видовий склад рослинності тут досить багатий, причому деякі види є характерними представниками східних степів. Раніше тут в колишній Старобільській окрузі велику площу займали так звані Старобільські степи. Тепер майже весь степ у цьому районі розорані і в первісному вигляді зберігається лише 494 га Стрільцівської цілини. Річки течуть з півночі на південь, мають високі праві і низькі ліві береги. Останні поступово переходять у пологі степові схили до річки Мілової (лівої притоки Комишної) і знаходиться „Стрільцівський степ”.

Крім згаданих ярів, на території заповідника є ряд неглибоких балок, у верхів'ях яких розміщенні невеликі площі солонцюватих та піскуватих грунтів. По всьому заповідному степу розкидано багато невеликих курганів бабаковин.

Багата й різноманітна рослинність „Стрільцівського степу” ще з кінця минулого сторіччя почала привертати увагу ботаніків. Нині живою сторінкою великої книги природи колишнього безмежного степу є заповідна цілина. Природні ліси на його території відсутні. Місцями зустрічаються лише невеликі чагарникові зарості, головним чином по схилах у напрямі до Крейдяного і Глиняного ярів та на прилеглій до них частині плато. Схили тут покриті терном, вишнею степовою, таволгою Литвинова. Чимало росте тут жостеру проносного, шипшини і бруслин - європейської та бородовчастої. Проте найбільш характерні для Стрільцівського степу зарості карагани кущової, яку у народі називають дерезною. На відкритих ділянках степу трав'янистихй покрив дуже цікавий і різноманітний. Основу його, як і південних степів, становлять типчак, різні види ковили (9 видів), а також інші злакові трави - келерія струнка, стоколос прибережний, тимофіївка степова, лисохвіст лучний, пирій волосистий, повзучий, ковилолистий. Всього на території степу налічується 45 видів злакових рослин. Порівняно з південними степами різнотрав'я у заповіднику значно багатше за видовим складом. Тут зокрема, налічується 448 видів квіткових рослин, з яких до пустельно-степових видів належить - 10, степових - 167, кам'янисто-степових - 10, лучно-степових - 102, лучних - 70, лісових - 35, бур'янів - 55 видів.

На солончакових грунтах домінує типчак борознистий та грудниця волохата, разом з якими зростають ехінопсилон очитковидний, келерія Делявіна, морківник Бессера, смовдь великолиста й інші види. Навіть цей неповний перелік свідчить про різноманітність і своєрідність та особливу цінність рослинних угруповань Стрільцівського степу. У травні - червні, тобто в період масового цвітіння більшості видів рослин, степ розцвічується яскравими барвами. Водночас у другій половині травня на плато і схилах виділяються великі сріблясто-білі плями різних видів ковили пірчастої, з яких найбільш поширеною є ковила пірчастої, з яких найбільш поширеною є ковила Лессінга. Довгі, шововисто-срібні суцвіття цих рослин нахиляються від подиху вітру, і тоді здається, що перед тобою не степ, а море, по якому біжать легенькі хвилі.

Стрільцівський степ добре відомий не тільки як резерват незайманої степової рослинності, а й місце, де ще зберігається такий реліктовий вид тваринного світу, як бабак. Жила бабачина має добре втоптану вершину, навколо якої росте кальцієфільна рослинність - ковила Лессінга, вінниччя сланке, житняк гребінчастий, блекота чорна,лобода багатолиста, на якій рясніють червоні соковиті плоди, через що місцеві жителі називають її „бабаковою малиною”, оскільки ці плоди бабака охоче поїдають.[12]

Провальський степ у системі фізико-географічного районуваня України розташований в районі головного Донецького вододілу Донецької фізико-географічної області Лівобережно-Дніпровської північностепової провінції. Ділянка Провальського степу представлена різнотравно-типчаково-ковиловими і перофітними степами Донецького округу Приазовсько-Чорноморської степової провінції.[11]

„Провальський степ” як філіал Луганського державного заповідника існує з 1975 року. У довоєнні роки він був самостійним заповідником місцевого значення. Цей дуже цікавий об'єкт природи степової зони здавна привертав увагу багатьох науковців, як біогеоценотичний комплекс різнотравно-типчаково-ковилових степів з кам'янистими, зарослими чагарником ділянками, байрачними і заплавними лісами та іншою цікавою рослинністю. Тут працювали геологи і грунтознавці, ботаніки і зоологи, фахівці ряду інших природничих спеціальностей.

Провальський степ розташований на відстані 80км від Луганська, на північному схилі головного вододілу Донецького кряжу. Загальна площа філіалу становить 587,5 га.

У Провальському степу чимало кам'янистих ділянок, розчленованих глибокими балками, є виходи на поверхню скельних утворень, що сприяє зростанню тут найрізноманітнішої рослинності. На його тероторії виявлено понад 650 видів тільки вищих водних рослин, з яких лікарських - близько 100 видів, декоративних - понад 70, кормових - близько 50, медоносів - понад20, а також значна кількість інших видів. Із загальної кількості виявлених рослин понад 100 видів належать до рідкісних і зникаючих. Більшість з них збереглися на скелях, крутих кам'янистих схилах, на узліссях байрачних лісів, у глибоких балках.

У заповіднику домінують характерні для посушливих регіонів види, які пристосувалися до сухого клімату і кам'янистих грунтів. Враховуючи такі особливості, виходячи саме з необхідності охоронирідкісних видів. під заповідник виділено дві найбільші ділянки.

Ділянка „Калиновська” площею 327,5 га являє собою складне поєднання різнотравно-типчаково-ковилових степівна розвинутих грунтах у міжпасмових пониженнях, на пологих схилах і плакорних ділянках з варіантами петрофільної рослинності на гребенях південних і східних схилів з виходами пісковиків та комплексами зсувів на сланцях балок „Калинова” і „Провалля”. Тут також чимало чагарниково-степових угруповань рослинності.

На цій ділянці зростають такі цікаві рослини, як зизофора тонка, ранник крейдяний, цибуля міцновдягнена, тюльпани змієлитий та гранітний, астрагали новоасканійський, яйцеплодий та донський, чебреці кальміуський, гранітний та ряд інших ендемічних та реліктових видів. На схилах і днищах балок збереглися ділянки кленово-ясенових байрачних дібров, а в заплаві річки Провалля - заплавних дібров з ділянками лучної, болотної і водної рослинності. В лісових насадженнях височать окремі вікові дуби. На схилах лісові насадження відіграють особливо важливу грунтозахисну роль.

Ділянка „Грушевська” площею близько 260 га розміщена на схід від „Калиновської” в межах плакорної рівної кам'янистої цілини. Рослинність степу представлена тут мальовничими ковиловими угрупованнями. Саме на кам'янистих розсипах зростають 8 видів ковили, в тому числі й такий рідкісний вид, як ковила довголиста. Рослини ковили утворюють ряд асоціацій залежно від території, експозиції кам'янистих схилів і пасм, які в основному розміщенні у напрямі із заходу на схід. Зустрічаються ділянки засолених, кам'янистих та чагарникових степів, зарості й невеликі залишки байрачних степів. Ділянка „Грушевська” - найбільш виражений резерват справжнього кам'янистого степу.[12]

Станично-Луганське відділення знаходиться в Лугансько - Станичному районі за 8 км на південь від залізничної станції Новокондрашівська. Площа - 494га. Ділянка розташована вздовж лівого берега річки Сіверський Донець. Це єдина в Україні заповідна ділянка заплави річки в степу.[11]

Центральна частина заплави ускладнена старицями, озерами, протоками. Рослинний покрив являє собою комплекс лісової, лучної, болотяної, водяної та піщано-степової рослинності. На більшій частині відділу зростають заплавні діброви з домішкою в'яза, ясена, липи серцелистої, яблуні лісової. У підліску - клен татарський, крушина ламка, бруслина бородавчаста. На знижених і прируслових ділянках, по берегах озер та стариць зростають верба і тополя чорна. Вільшанки розташовані на притерасній частині заплави на перезволожених грунтах. Підлісок утворюють свидина, бузина, черемха, калина. У травостої переважають вологолюбні лісові, лучні, та лучно-болотні угрупування. Соснові насадження піщаної тераси являють собою чисті молоді культури з повною відсутністю трав'яного покриву. Рослинність безлісних ділянок тераси представлена піщано-степовими угрупуваннями, які внаслідок антропогенного впливу перебувають на різних стадіях дигресії. Всього у флористичному складі відділу близько 630 видів рослин. Багатий тваринний світ: лось, свиня дика, заєць-русак, білка, куниця лісова, куниця кам'яна, лисиця, велика кількість гризунів, земноводних, плазунів. Серед птахів - зяблик, соловей, шпак, сорокопуджулін, синиця велика, вівсянка звичайна, дрізд чорний, дрізд співучий, по берегах гніздяться чирки, качки; трапляються - білохвіст, балабан, скопа, пугач, дрофа.

Всього у заповіднику налічується понад 1030 видів вищих рослин, з них 57 рідкісних, 16 видів з яких занесено до Червоної книги України ( крокус сітчастий, брандушка весняна, тюльпан Шрека, ковила волосиста, ковила Іоана тощо). Крім того, 83 види рослин включено до регіональних списків охорони. Фауна Луганського природного заповідника налічує 66 видів ссавців, 247 - птахів, 10 - плазунів, 8 видів земноводних. З рідкісних трапляються перев'язка звичайна, дрофа, скопа, балабан, орлан білохвіст, а також тхір степовий, їжак вухастий, пугач, ходулинчик, журавель сірий (на прольоті), занесені до Червоної книги України.

Наукова робота у Луганському заповіднику спрямована на вивчення ландшафтів степу і заплавних лісів, демутаційного процесу рослинного покриву, розробку наукових основ опимального режиму заповідання природних екосистем в умовах антропогенного впливу. Ведуться спостереження за програмою „Літопис природи” та за програмою регіонального екологічного моніторингу.[13]

Розділ V. Загальна оцінка стану охорони рослинного світу та шляхи його покращення