Еколого-економічна оцінка впливу мисливської фауни на агроценози Центрального Придніпров`я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звіт

про науково-дослідну роботу

Еколого-економічна оцінка впливу мисливської фауни на агроценози Центрального Придніпров`я



Реферат

Об'єкти досліджень - мисливська видів птахів, агроценози.

Мета роботи - дослідити сучасний стан мисливських видів птахів Центрального Придніпров'я на прикладі Черкаської області: динаміка чисельності на території регіону досліджень, екологічні особливості та господарське значення.

Методи дослідження - дослідження проведені у різних біотопах регіону. Збори матеріалу проводились за загальноприйнятими рекомендаціями ведення польових досліджень (Колин, Мартин и др., 2000).

В роботі наведена інформація по сучасному стану мисливських видів птахів на території Черкаської області. Наведена екологічна характеристика та особливості впливу деяких представників мисливських птахів на сільське господарство і зокрема агроценози. Наведені факти шкоди яку наносять агроценозам деякі представники даної систематичної групи тварин в умовах досліджуваного регіону.



Вступ

Ідея економічних механізмів реалізації екологічно безпечного розвитку агропромислового виробництва і сільських територій почала формуватися в 2-й половині ХХ ст. Поступове виснаження агроценозів, погіршення умов життя спонукало людство шукати шляхи і засоби збереження продуктивності агроценозів.

На сьогоднішній день постає гостре питання як охорони агроценозів так і біорізноманіття в цілому. Деякі види мисливських звірів можуть значною мірою впливати на агроландшафти завдаючи як значної шкоди, так і приносячи певну користь. Так, наприклад зайці та деякі копитні, зокрема козуля в певний період року (зима - початок весни) можуть наносити значних збитків як посівним так і деревним культурам згризаючи кору та молоді пагони. Дика свиня під час годівлі нариває значні площі землі, добуваючи молоді паростки рослин, кореневище та дрібних тварин (безхребетні та деякі хребетні). Подібна риюча діяльність значною мірою впливає на відновлення лісових культур. З одного боку свині сприяють лісовідновленню, зариваючи деяку частину насіння в землю, з іншого - наносять значної шкоди агроценозам переорюючи значні площі сільськогосподарських угідь в пошуках поживи. Деякі види хижаків, наприклад лисиці, мають значний вплив на сільське господарство, зокрема тваринництво. Найголовніша її користь полягає в знищенні гризунів, особливо на полях, оскільки в її раціоні гризуни складають до 90 %. При значній чисельності мишовидних гризунів, лисиця знешкоджує їх більше ніж може з'їсти. Відомі випадки, коли лисиця за ніч знищувала до 100 полівок. Негативною стороною є те, що лисиця приносить часто відому шкоду знищенням інших мисливських звірів (зайців, дитинчат козуль), та свійських птахів, кім того лисиця є переносником збуднику сказу. Таким чином, збільшення чисельності мисливських видів тварин може значною мірою впливати на агроландшафти (і не обов`язково негативно), і тому має велике значення проведення обліків з метою регулювання їх чисельності.

Вивчення впливу мисливських видів птахі, також має важливе значенн в оцінці впливу на аргоценози, хоч їхній вплив не настільки помітний, як серед мисливських видів ссавців, але вони все одно залишаються не менш важливим компонентом наземних екосистем і однією з найбільших систематични груп серед інших хребетних

Отже, постає завдання гармонійного розвитку природи і суспільства. Що передбачає задоволення не тільки цілого комплексу суспільних потреб, а й збереження природного середовища [2] і агроценозів в цілому. На сьогодні - це одна з найважливіших суспільних потреб, яка забезпечує усунення негативних впливів як на сучасному етапі, так і в далекій перспективі.



1. Мета і завдання досліджень

Метою і завдання досліджень: дослідити сучасний стан мисливських видів птахів Центрального Придніпров'я на прикладі Черкаської області: динаміка чисельності на території регіону досліджень, екологічні особливості та господарське значення. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати сучасний стан ресурсів мисливської авіфауни Черкаської області: видовий склад, динаміку чисельності по роках, екологію видів;

- проаналізувати можливий вплив куроподібних птахів на агроценози Черкаської області;

- проаналізувати можливий вплив гусеподібних мисливських птахів на агроценози Черкаської області;

- проаналізувати можливий вплив інших мисливських видів птахів (журавлеподібні, сивко подібні та голубоподібні) на агроценози Черкаської області;



2. Умови та методика проведення досліджень

Дослідження будуть проводитися у різних біотопах регіону. Збори матеріалу будуть проводитись за загальноприйнятими рекомендаціями ведення польових досліджень (Колин, Мартин и др., 2000). Найбільш поширеними є два способи ведення польових досліджень - точковий і маршрутний, які базуються на візуальних спостереженнях. Точковий метод базується на переміщенні дослідника по конкретни маркованим точкам обліку птахів впродовж зарані фіксованого періоду часу (5-10 хв), потім переміщення в наступну точку обліку. Маршрутний метод базується на постійному переміщенні дослідника з веденням записів усіх реєстрацій по мірі пересування за обліковим маршрутом (метод трансект).

В роботу будуть залучені дані обласного управління лісового та мисливського господарства Черкаської області. Обробка матеріалів досліджень буде здійснена за допомогою пакетів прикладних комп'ютерних програм Microsoft Excel.



3. Результати досліджень

3.1 Екологічна оцінка впливу мисливської авіфауни на агроценози Центрального Придніпров`я

У межах регіону досліджень за П. П.Орловим (1948) відмічено 56 видів птахів того чи іншого мисливського призначення [12, 8] (див додаток А). З них в межах регіону гніздувалися лише 29 видів (у великій кількості - 7 видів, меншій - 12, в малій - 10 видів). На теперішній час за даними нашого аналізу тогочасного анотованого списку птахів, що тоді входили в число мисливських - 8 видів занесені до Червоної книги України (2009) [14] і перебувають під державною охороною. Станом на 2011 в списках обласного управління лісового і мисливського господарства Черкаської області відмічено 17 видів птахів, по яким велися обліки, а саме, гуска сіра, гуменник, слува (вальдшнеп), баранець звичайний (бекас), припутень (вяхирь), горлиця звичайна, фазан, куріпка сіра, перепілка, крижень широконіска, чирянка мала, лебеді, лиска, курочка водяна, норець великий. Динаміка екологічних груп дичини в умовах регіону досліджень наведена на рисунку 3.1. (Види брали які відмічені Орловим як мисливські).

Рисунок 3.1 Динаміка екологічних груп мисливських птахів в умовах регіону досліджень: 1 - борова дичина; 2 - степова дичина; 3 - болотно-лучна дичина; 2 - водоплавна дичина



В законі України «Про мисливське господарство та полювання» (стаття 19) [9] наведений перелік видів птахів на які дозволяється полювати, в умовах регіону відзначені такі види - норець великий, крижень та широконіска, лиска, курочка водяна, кулики (слуква, баранець звичайний), голуби (горлиця звичайна та припутень), гуси (гуска сіра та гуменник), фазан, куріпка сіра та перепел. На всі ці вище перераховані види в умовах регіону можна отримати ліцензію на відстріл (звичайно ж в сезон який закріплений державним законодавством).

3.1.1 Ряд Гусеподібні

Лебеді - належать до одних із самих крупних птахів серед гусеподібних. Вони внесені в реєстр мисливських видів птахів, за ними ведеться облік чисельності (динаміка чисельності лебедів наведена на рисунку3.2), але полювання на них категорично заборонене, оскільки птахи знаходяться під охороною. На території області є 2 види.

Рисунок 3.2. Динаміка чисельності лебедів за 2002-2011 роки на території Черкаської області



Лебідь-кликун (Cygnus cygnus). Великі птахи. Маса до 10 кг, зрідка до 13. Дорослі птахи сніжно-білого кольору, дзьоб жовтий, з чорним кінчиком, ноги чорні. Самці трохи більші за самок. Молодий птах димчастий зверху, білий знизу. Голова і шия темніші, світло-бурі.

Поширені в тайговій, частково тундровій зонах Євразії, на схід до Камчатки і Далекосхідного краю. Птахи перелітні. Зимують на узбережжі морів і внутрішніх водоймах помірної і південної смуг Євразії. Під час весняних (у березні -- на початку квітня) і осінніх (у жовтні -- листопаді) міграцій, на зимівлі і під час линяння бувають біля узбережжя і островів Чорного моря (Чорноморський заповідник, Лебедині острови). Улюблені місця перебування -- мілководні водойми [3, 10, 13].

Птахів легко визначити в польоті і на воді завдяки білому забарвленню і характерному зовнішньому вигляду. Від лебедя-шипуна відрізняються відсутністю наросту на дзьобі. Шию тримають майже прямо, крил під час плавання не піднімають.

Гніздяться з квітня до початку вересня. Гнізда роблять на землі або мілководді з палок, стебел очерету і вимощують їх мохом, травою і власним пухом, який самка вищипує у себе на грудях. Повна кладка з 4 - 6 великих білих або трохи жовтуватих яєць, у травні, в північних районах - у червні. Насиджує самка, але самець завжди знаходиться неподалік від гнізда. Пари у кликунів формуються не на один рік. Період насиджування 35 - 40 днів. Пташенята стають на крило в кінці липня -- на початку серпня.

Кількість кликунів щороку зменшується, тому їх треба ретельно охороняти. На території області відмічений в Липівському орнітологічному заказнику в осінній період з 2006 по 2008 рр. [5].

Лебідь-шипун (Cygnus olor). Великі птахи, розміром такий, як і попередній вид. Маса до 12 кг. Забарвлення сніжно-біле. Навколо дзьоба чорна гола шкіра (вуздечка), основа дзьоба теж чорна. Самець і самка мають на дзьобі великий, добре помітний наріст, але у самки він трохи менший. Молоді птахи бурувато-сірі, димчасті, тільки шия і горло брудно-білі. Наросту на дзьобі в них немає. Оперення дорослого птаха з'являється після третього осіннього линяння [3, 10, 13].

Поширені в багатьох районах помірної смуги Європи і Азії, але місцями, спорадично. Зимують на узбережжях Чорного, Каспійського, Середземного морів та Індійського океану. На Україні гніздяться в незначній кількості у плавнях пониззя Дунаю, Дністра, Дніпра. Улюблені місця -- плавневі зарості надводної рослинності з внутрішніми мілководними водоймами [3, 10, 13].

У природі відрізняються від інших видів лебедів наявністю помітного навіть здалеку наросту на дзьобі. Під час плавання шия зігнута, дзьоб опущений до води. Самці в шлюбний період піднімають угору краї зігнутих крил і час від часу тріпочуть ними. Під час польоту крила шипунів видають дуже характерні звуки -- ритмічне порипування, яке можна почути навіть на значній відстані [3,13]. екологічний мисливський птах черкаський

Живляться головним чином рослинною їжею -- стеблами, корінцями рослин і дрібними водяними безхребетними. Гніздовий період починається в квітні. Гніздо будує самка. Це велика незграбна споруда із стебель очерету, сучків та інших рослинних матеріалів на острівцях або мілководдях в заростях очерету. Усередині гніздо вимощене пухом, як у попереднього виду. Повна кладка з 7--9 зеленувато-жовтуватих великих яєць. Насиджує самка. Самець в цей час плаває поблизу гнізда, щоб у разі небезпеки прийти на допомогу. Насиджування триває 35 днів. Пташенята піднімаються на крило в кінці липня, на початку серпня.

Лебеді можуть завдавати шкоди паркам, що мають естетичне, рекреаційне та історико-культурне значення вищипуючи рослинний покрив, який виконує закріплюючу та естетичну функцію на березі водойми, яка була штучно створена.

Гуска сіра (Anser anser). Великі птахи, дуже схожі на свійську гуску. Маса дорослих самців 5--6 кг. Самці і самки мають однакове буро-сіро-біле забарвлення. Молоді птахи відрізняються від дорослих відсутністю на череві і грудях темних плям. Раніше сірі гуси були дуже поширені майже по всій помірній смузі Євразії. Нині область поширення значно скоротилася внаслідок багаторічних переслідувань і зміни ландшафтів.

Сірі гуси гніздяться в окремих районах, де збереглися умови для їхнього існування. Зимують у південних районах Євразії і в Північній Африці. В Україні гніздяться постійно в плавнях Дунаю, Дністра і в незначній кількості в пониззях Дніпра, а також на окремих великих болотах у Полтавській і Черкаській областях. Улюблені місця -- багаті водяною рослинністю великі площі заболочених земель, плавні в пониззях великих річок[3,13]. Динаміка чисельності в умовах регіону досліджень наведена на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3. Динаміка чисельності гусей за 2002-2010 роки на території Черкаської області

У природі виділяються характерним виглядом, забарвленням і голосом (ґелґотіння), що дуже подібний до крику свійської гуски. Під час перельотів утворюють у повітрі характерні трикутники або шеренги.

Живляться майже виключно рослинною їжею -- зеленими частинами, корінцями, плодами і насінням рослин, що ростуть біля води, але можуть годуватися і на культурних полях. На місцях гніздування, на півдні України, з'являються рано, на початку березня. Гнізда на купинах або на землі, серед очеретяних або комишевих заростей, побудовані із стебел рослин, паличок, корінців. Іноді вони бувають досить великих розмірів. Гніздо будує самка. Вона ж насиджує яйця, 27 - 28 днів. Повна кладка з 4 - 6 жовтувато-білих яєць. Пташенята піднімаються на крило в кінці липня. Сірі гуси -- цінні мисливські птахи, полювання на яких в Україні суворо обмежено законодавством. Динаміка популяції по гусям в ТОВ МГ «Черкаське» наведена в додатку Б (рис. Б. 4). Під час весняного і осіннього перельотів на території регіону можна спостерігати велику гуску (Anser albifrons (Scop.)). В осінній період з 2007 по 2008 рр. вид був відмічений на території Липівського орнітологічного заказника [5]. На території Уманського Національного дендрологічного парку «Софіївка» спостерігали пару птахів гуски білої (Chencaer ulescens) майже в спільному угрупуванні з гускою сірою і крижнями в період з 15 по 18.06.2010 р. (рис 3.4).

Крижень (Anas platyrhynchos). Маса самців до 1750, рідко до 2000 г. Самки трохи менші. Добре виявлений статевий диморфізм. У самців у весняному оперенні голова і передня частина шиї зелена, з металічним блиском. Задня частина шиї і спина бурі, з поперечною сірою смугастістю. Поперек, надхвістя і підхвістя чорні. На шиї біле кільце. Воло і груди темно-каштанові, низ тіла і боки сірі, «дзеркальце» на крилі фіолетове, облямоване чорними і білими перами. Дзьоб зеленуватий, ноги жовті або червоні. Самки і самці у літньому оперенні і молоді птахи -- зверху бурі, плямисті, знизу глинясто-руді. Дзьоб і ноги жовті [3, 10, 13].

Поширені майже по всій Європі, крім Крайньої Півночі, в помірній смузі Азії, у Північній Америці, Північній Африці. Зимують у південних районах. В Україні гніздяться по всій території, крім гірських районів Криму і Карпат. Оселяються по берегах прісноводних зарослих водойм [3, 13]. В умовах регіону досліджень є звичайним видом, що відноситься водоплавної дичини. Розмірами, характерним польотом і хриплим, гучним кряканням добре відрізняються від інших видів річкових качок. Живляться залежно від сезону і характеру водойми і рослинною, і тваринною їжею. Поїдають насіння і вегетативні частини водяних рослин, охоче літають на поля, де їдять зерно. На воді ловлять дрібних безхребетних водяних тварин, зрідка дрібну рибу і земноводних. На місцях гніздування з'являються рано, в перших числах березня. Гнізда роблять на берегах водойм у заростях трави, осоки, очерету, іноді в дуплах дерев, у старих сорочиних гніздах, навіть у різних будівлях. Охоче займають штучні гніздівлі різної будови. Гніздо вимощують м'якими стеблами, мохом, листям і власним пухом. Повна кладка з 8 - 9 світло-зелених яєць, на початку квітня і пізніше, до середини травня. Насиджує яйця самка, 26--28 днів. Пташенята піднімаються на крило у віці близько двох місяців (див рис.3.5). Відлітають крижні пізно, в жовтні листопаді, деякі залишаються зимувати на незамерзаючих водоймах, поблизу електростанцій тощо. Цінні мисливські птахи. В умовах регіону промислове значення окрім крижня також мають: широконіска (Anas clipeata), чирянка велика (A. querquedula), чирянка мала (A. crecca). Динаміка чисельності качок наведена на рис.3.6. Динаміка популяцій по качках за тири роки в ТОВ МГ «Черкаське» наведена в додатку Б (рис. Б.3).

Рисунок 3. 6. Динаміка чисельності качок за 2002-2010 роки на території Черкаської області



Уманський національний дендрологічний парк «Софіївка» є раєм для багатьох видів водоплавних птахів (Лебідь шипун, гуска сіра, гуска біла, гуменник, крижень, широконіска, чирянка велика, чирянка мала, огар (9 видів)). Проведене анкетне опитування серед співробітників парку показало досить вагомий вплив гусеподібних птахів на штучно створений трав'яний покрив з декоративних рослин по берегам водойм. Цей вплив був виражений витоптуванням і в першу чергу виїданням штучних насаджень травостою, який наносився в основному крупними видами водоплавних - гуси та лебеді. Перелік видів рослин, яким птахи завдають шкоди на території парку наведений в додатку В.

3.1.2 Ряд Куроподібні (Galioformes)

Птахи великих і середніх розмірів. Ноги оперені до пальців. Літають важко. Заселяють лісисті місцевості та відкриті ландшафти. Гніздяться на землі. Плігами. Виводкові. Переважно рослиноїдні [13]. На території черкаської області поширені 3 види. Динаміка чисельності куроподібних птахів наведена на рисунку 3.7.

Рисунок 3. 7. Динаміка чисельності куроподібних за 2002-2011 роки на території Черкаської області



Перепілка (Coturnix coturnix). Найменші представники з ряду куроподібних у фауні України. Маса 120--150 г. Забарвлення дорослих птахів строкате: самці зверху бурі, з жовтувато-білими і чорними повними смужками і жовтуватими поздовжніми рисками; знизу воло іржаве, груди й черево блідувато-іржаві. По боках тіла поздовжні бурі та руді смуги. У самки і молодих птахів воло не іржаве, а білувате, в самки -- з бурими плямами, в молодих птахів - однотонне. Поширені в помірній, почасти субтропічній смугах Європи, Азії і в Північній Африці. Птахи перелітні. Зимують у Південній Європі, Азії, в Екваторіальній Африці. В Україні гніздяться майже всюди, крім гірських районів Карпат і великих лісових масивів Полісся. Улюблені місця перебування -- трав'янисті луки в заплавинах річок, посіви злакових і багаторічних трав, цілинні степові ділянки, сінокоси, лісові зруби тощо. В умовах регіону досить поширений вид.

Живляться перепели переважно насінням і зеленими частинами рослин, а також комахами та іншими дрібними безхребетними тваринами. Прилітають в Україну у квітні, коли вже добре піднімаються трави. Гнізда роблять в ямці на землі. Вони дуже добре замасковані в траві і знайти їх дуже важко. Повна кладка з 9 - 18 жовтуватих, з бурими плямами яєць, у травні - червні і навіть у першій половині липня. Насиджують 15--17 днів. Пташенята стають дорослими через півтора місяця, але можуть перелітати на недалеку відстань в разі небезпеки, коли ще зовсім малі. Насиджує яйця і водить виводок самка. У вересні - жовтні вона відлітає разом з молодими птахами на зимівлю. На Чорноморському узбережжі Криму і Кавказу восени буває дуже багато перепелів, що затримуються тут перед тим, як перелітати через море.

Цінні мисливські птахи, полювання на яких має великий спортивний інтерес. Проте останнім часом їхня кількість помітно зменшується в зв'язку зі скороченням площ сінокосів, трав'янистих лук, цілинних земель, осушення зволожених земель. Корисні для сільського господарства, як винищувачі комах-шкідників. Потребують повної охорони. Динаміка популяцій перепілки за три роки в ТОВ МГ «Черкаське» наведена в додатку Б (рис. Б.2).

Куріпка сіра (Perdix perdix). Птахи середніх розмірів. Маса до 500 г. У дорослих самців верхня частина тіла бурувато-сіра, з хвилястим візерунком. Голова зверху бура. Лоб, щоки і горло вохристого, рудого кольору. Нижня частина тіла сіра, з темними смужками. На череві велика каштаново-коричнева пляма. У самки верхня частина тіла буріша, каштанової плями на череві немає або вона слабо помітна. У молодих птахів оперення світло-буре, з білуватими штрихами. На голові немає рудого кольору [3].

Поширені в помірній і південній смугах Європи і Західної Азії, на схід до річки Обі й передгір'їв Алтаю. Птахи осілі. В Україні поширені майже по всій території, крім високогір'я Карпат і великих лісових масивів Полісся, де їх можна зустріти лише на полях, зрубах, згарищах, на луках, у долинах річок. Визначити їх дуже легко за особливостями поведінки і характерним яскравим забарвленням. З сильним шумом і хлопанням крил піднімаються із землі і низько та швидко летять по прямій. Восени і взимку тримаються зграйками по 10--15 особин [3]. Після великого снігопаду зариваються в сніг. Гнізда роблять у ямці, на землі. У кладці багато, до 20 і більше яєць. Забарвлення яєць однотонне, зеленувато або бурувато-коричневе. Повна кладка в травні - червні. Насиджує самка 20--22 дні, але виводок пташенят водять обидва птахи. Самка самовіддано захищає пташенят, відводить від них хижаків, удаючи із себе хвору або поранену. У тритижневому віці пташенята вже можуть перелітати на коротку відстань.

Живляться сірі куріпки насінням трав, зеленими частинами рослин, улітку (особливо молоді птахи) охоче поїдають комах та інших безхребетних тварин, знищуючи чимало шкідників сільського господарства (клопа-черепашку, колорадського жука, яких інші птахи майже не їдять). Кількість цих птахів в окремі роки змінюється, бо вони дуже чутливі до несприятливих погодних умов, особливо до зимових ожеледей і сильних снігопадів.

Узимку цих мисливських птахів слід підгодовувати і ретельно охороняти. Їх також варто розводити штучно на спеціальних птахофермах і потім випускати в мисливські угіддя. Динаміка популяцій куріпки сірої за три роки в ТОВ МГ «Черкаське» наведена в додатку Б (рис. Б. 1).

Фазан (Phasianus colchicus). Птах розмірами зі свійську курку. Маса самців до 1500, самок до 1200 г. Дорослі самці мають яскраве забарвлення: голова зелена, з металічним блиском, на шиї «білий нашийник». Інші частини тіла червоно-коричневі, з чорними плямами. Стернові пера хвоста довгі, з чорними смужками. Самка і молоді птахи пісочно-бурі, з темними плямами. У старих самок на волі і передній частині спини оперення має червоний металічний блиск [3, 13].

Фазани на Україні -- мішані форми, гібриди кількох географічних рас звичайного, або колхідського, фазана, поширеного і менш вдало акліматизованого. Гніздяться в південних приморських областях і в Закарпатті. У інших районах живуть у невеликій кількості в мисливських господарствах. Тепер їх штучно розводять у деяких господарствах на спеціальних фермах.

В природних умовах на території Черкаської області зустрічається досить рідко. Був акліматизований Чигиринською райрадою УТМР у 1993 - 1994 рр. в декілька етапів. По кілька десятків особин випускали у долині Тясмину неподалік від сіл Медведівка та Трушівці, де їх неодноразово спостерігали [4].

Гнізда роблять на землі, в ямці, добре маскують їх у траві або кущах. У кладці до 18 - 20 однотонних блакитних, шоколадного або оливково-коричневого кольору яєць. Насиджує самка, 23 - 25 днів. Пташенята стають дорослими через 2 місяці і тримаються виводками до зими. Живляться ягодами, бруньками, пагонами і насінням рослин, а також дрібними безхребетними тваринами, переважно комахами, іноді дрібними хребетними -- ящірками, земноводними.



3.1.3 Ряд Голубоподібні (Columbioformes)

Птахи середніх розмірів. Біля основи дзьоба восковиця. Ногокороткі. Заселяють різні біотопи. Моногами. Нагніздні. Рослиноїдні [13]. В умовах регіону досліджень відмічено 4 види. Динаміка чисельності голубоподібних наведена на рисунку 3.8. Динаміка популяцій голубоподібних птахів за три роки в ТОВ МГ «Черкаське» наведена в додатку Б (рис. Б.5).

Рисунок 3.8 Динаміка чисельності голубоподібних за 2002-2011 роки на території Черкаської області

Голуб синяк (Columba oenas). Поширені в лісах Європи, Західної і Південної Азії, у Південно-Західній Африці. Зимують у Південній Європі ( в Криму й Закавказзі), у середземноморських і південно-західних азіатських країнах. Живляться майже виключно насінням листяних порід; поїдають також різне зерно [3].

Прилітають в кінці лютого -- на початку березня. Гніздяться в старих ділянках листяних і мішаних лісів, де є багато дуплистих дерев. Яйця (2 чисто білого кольору) відкладають в дуплі, де майже немає ніякої підстилки, крім порохняви. Повна кладка - на початку або в середині квітня. Насиджують обидва птахи, 17 - 19 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько місяця. У кінці травня буває друга кладка, так що пташенят у гнізді можна знаходити і в серпні. Відлітають на зимівлю у вересні -- жовтні. Мисливські птахи, але великого значення не мають.

Припутень (Columba palumbus). Великі голуби. Маса до 500 г і більше. У дорослих птахів верхня частина тіла сіра або темно-сіра. Тіло з боків і шия зверху із зеленим і пурпурово-металічним блиском. На шиї з боків і на крилах є великі яскраві білі плями. Воло і груди з рожевуватим відтінком, на хвості темна передверхівкова смуга. Дзьоб червоний, з жовтим кінчиком. Молоді птахи буруваті, без блиску і білих плям на шиї [3].

Поширені в лісах Європи, Північної Африки, Західного Сибіру і Середньої Азії. Зимують у Південній Європі, Закавказзі, Західній Азії [3, 13]. Улюблені місця перебування - ділянки старого листяного або мішаного лісу, рідше густі хвойні ліси. Іноді гніздяться в старих парках. Живляться насінням деревних порід, зерном і насінням культурних рослин.

Прилітають на Україну в кінці березня - на початку квітня. Гніздо роблять на деревах і кущах, іноді зовсім низько від землі. Це споруди з гілочок, які просвічуються наскрізь, так що знизу видно яйця або пташенят. Повна кладка з 2 білих блискучих яєць, у квітні - травні. У деяких пар буває у липні друга кладка. Насиджують обидва птахи, 17 - 18 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько трьох тижнів.

Відлітають на зимівлю в жовтні - листопаді. Іноді поодинокі птахи зимують на півдні України. В теплий період року на території регіону поширений скрізь і досить успішно освоює антропогенне середовище. Ареал виду з поступово розширюється.

Горлиця звичайна (Streptopelia turtur). Невеликі голуби, зі струнким, видовженим тілом і маленькою головою. Маса до 150--160 г. Дорослі птахи бурувато-сірі, строкаті. Голова зверху, надхвістя, верхні покривні пера хвоста і тіло з боків сірі. На шиї з боків плями з чорних пер, з голубуватими кінчиками. Передня частина спини бура, задня частина, плечові та верхні покривні пера крила з чорно-бурими стрижнями і вохристими облямівками. Шия спереду, воло й груди сизо-рожеві, черево та підхвістя білі. Молоді птахи буруваті, рябого пір'я на шиї з боків не мають [3, 13].

Поширені в помірній смузі Європи, Західного Сибіру, в Середній і Західній Азії, Північній Африці і Південно-Західній Азії. В Україні поширені скрізь, де є листяні й мішані ліси, крім високогір'я Карпат. Особливо люблять молоді ліси. Зустрічаються також у садах і парках. Місцями досить численні птахи. Живляться насінням диких і культурних рослин, листками, пагонами, молюсками, комахами тощо. На території регіону відмічена скрізь де є лісові насадження або густі лісосмуги [3, 10, 13].

Прилітають у середині - кінці квітня. Гнізда роблять на деревах, кущах, іноді дуже низько над землею. Це дуже тендітні споруди з паличок, які просвічуються наскрізь. Повна кладка з 2 білих яєць, у травні, насиджують обидва птахи 13 - 14 днів. Через три тижні пташенята стають дорослими і залишають гніздо. Друга кладка - в липні.

Горлиця кільчаста (Streptopelia decaocto). Трохи більші за звичайну горлицю. Маса до 200 г. Верх голови і задня частина шиї біло-сірі, з рожевим відтінком. На верхній частині шиї чорне напівкільце (за що птахи дістали свою назву). Спина, поперек, надхвістя пісочно-сірі. Голова з боків, шия і нижня частина тіла рожево-сірі, горло білувате. У молодих птахів голова і нижня частина тіла буріші, ніж у дорослих, чорне півкільце вузьке і мало помітне [3, 13].

Поширені в Південній Азії і в країнах Південної і Західної Європи [3, 10, 13]. У40-х роках кільчасті горлиці з'явилися в західних областях України і продовжували поширюватися на схід і північний схід. Нині це осілі гніздові птахи населених пунктів усіх природних зон України, місцями досить звичайні і численні [3]. Живляться насінням диких і культурних рослин, ягодами, молодими листочками, влітку комахами та іншими безхребетними.

Самці починають токувати рано, ще в лютому. Яйця відкладають дуже рано. Гніздо з паличок, на дереві, іноді на будівлях. За літо буває до трьох виводків: з березня - до кінця вересня. Кладка з 2 білих яєць.

На зимівлі збираються великими зграями біля елеваторів, млинів, хлібних заводів. Можуть завдавати певної шкоди, поїдаючи зерно.

3.1.4 Ряд Пеліканоподібні (Pelecaniformes)

Баклан великий (Phalacrocorax cabro). Середнього розміру, довжина тіла до 920 мм. Маса до 2600 г. Самці більші за самок, забарвленням не різняться. Загальний колір оперення чорний із зеленим блиском, на спині і крилах зверху -- бурі плями. По боках голови голі ділянки шкіри, облямовані невеликими білими перами. У весняному оперенні на шиї й голові багато вузеньких білих пер; на стегнах білі плями. Молоді птахи зверху темно-бурі, знизу бурувато-білі [3, 13].

Поширені в Європі, Азії, Північній Америці, Північній Африці, Австралії, Новій Зеландії. Зимують біля узбережжя морів помірного і тропічного поясів [3, 10, 13]. На Україні поширені в південній частині, переважно в плавнях пониззя великих річок (Дунай, Дністер, Дніпро) і на деяких прибережних островах (Лебедині острови) біля західного узбережжя Криму, але іноді гніздяться і в межах Лісостепу [3, 13]. Утворюють великі гніздові колонії.

У природі визначити їх легко. Літають невеликими табунцями. Силует птаха, що летить, трохи нагадує силует дикої гуски у польоті, але має і деякі відміни. Часто сидять на сухих деревах, пеньках, стовпах серед води, сушать оперення. Сидять майже вертикально. Полюють на рибу табунами, зчиняючи великий галас і заганяючи її на мілководдя. Живляться переважно рибою і водяними безхребетними молюсками, ракоподібними), завдаючи іноді деякої шкоди промисловому рибництву.

Гнізда - споруди із сухих гілок, стебел чагарника тощо на деревах (по кілька гнізд на одному дереві) або просто на піску, дрібних острівцях. Відкладають яйця в травні. Кладка з 4 - 5 блакитних яєць, з міцною і товстою шкаралупою. Насиджують обидва птахи. Тривалість насиджування - 28 днів. Пташенята вилуплюються голі й сліпі. Пізніше вони вкриваються чорно-бурим пухом, а в кінці гніздового періоду одягають перше «доросле» вбрання. На місцях гніздування бувають близько 6 - 7 місяців (з березня до жовтня - листопада).

Поїдаючи велику кількість риби, в тому числі й промислової, завдають місцями відчутної шкоди рибному господарству. Поблизу риборозплідників і в місцях промислового рибальства кількість цих птахів слід регулювати. М'ясо бакланів має низькі смакові якості. В умова регіону відзначений на Дніпровських островах, а також на островах Канівського природного заповідника в досить великій кількості, де завдає великої шкоди заплавним островам.

3.1.5 Ряд Журавлеподібні (Gruiformes)

Лиска (Fulica atra). Великі птахи, завбільшки з крижня. Маса до 1200 г. У дорослих птахів голова і шия чорні. Верх тіла чорний, із сірим відтінком. Низ тіла темно-сірий. Низ хвоста чорний. На лобі біла шкіряна бляшка. Молоді птахи зверху бурі, знизу -- сірі. На горлі, грудях і середині черева пера мають білуваті облямівки [3, 13].

Поширені в помірній і південній смугах Європи і Азії, у Північній Африці, Австралії і Тасманії. Зимують на півдні Європи, в тому числі і на півдні України, у дельтах великих річок і на морському узбережжі, недалеко від берегів, у Північній Африці та Південній Азії [3, 10, 13]. На Україні гніздяться майже всюди, де є великі прісноводні водойми, зарослі водяною рослинністю. Найбільша кількість лисок буває в плавнях великих річок, на великих озерах і водосховищах [3, 13].

У природі їх легко визначити за великим розміром і характерним темним забарвленням. Тримаються завжди групками, по кілька особин, а під час перельотів зграями. Добре плавають і пірнають, можуть довго лишатися під водою, особливо в разі небезпеки. Живляться зеленими частинами і насінням різних водяних рослин, комахами та іншими безхребетними.

На південь України прилітають рано: на початку березня, на північ - у кінці березня. (Частина птахів зимує на Чорному морі). Гніздяться на зарослих ставках, озерах, у заплавах річок -- там, де є зарості очерету і інших водяних рослин. Гнізда роблять на заломах очерету, на купині або плавучі - із стебел і листя рослин. Повна кладка - в травні. Яєць багато - до 15 штук білувато-сіруватого кольору, з темними плямами. Насиджують обидва птахи, 21 - 24 дні. У кінці липня - в серпні лиски збираються у великі зграї і тримаються на великих водоймах. Осінній відліт з вересня до початку листопада. Являються цінною дичиною. В умовах регіону - вид досить чисельний, регулярно відмічався на території Липівського орнітологічного заказника [5]. Нами не однократно відмічена на Тясмині (в Смілянському районі). Динаміка чисельності лиски в Черкаській області наведена на рис.3.9. Динаміка популяцій лиски за три роки в ТОВ МГ «Черкаське» наведена в додатку Б (рис. Б.6).

Рисунок 3.9. Динаміка чисельності лиски за 2002-2011 роки на території Черкаської області

3.2 Екологічні особливості та господарське значення мисливських видів птахів

Птахів які мають промислове і мисливське значення поділяють на 4 великі групи: борова дичина, степова дичина, болотно-лучна дичина та водоплавна дичина [11]. Особливо найбільшу частку становлять представники, що належать до водоплавної дичини - це 20 видів птахів (брали за списком Орлова) (див рис. 3.10 ). В основному - це качки та гуси.

Рисунок 3.10. Процентне співвідношення екологічних груп мисливських видів птахів Черкаської області

Найменший відсоток складають представники борової дичини - типові лісові види, єдиний представник - слуква (вальдшнеп) (Scolopax rusticola). Слід відзначити, що в господарському відношенні всі види мисливських птахів є нейтральними до агроландшафтів, збитків посівам та агрокультурам не наносять. Водоплавна екологічна група за типом живлення - в основному це рослиноїдні птахи, раціон яких складається з зелених частин рослин. Під час осінніх перельотів - гусеподібні (гуска сіра, гуска біла) періодами пасуться на прибраних зернових полях, інколи на грядках городів, негативного впливу посівам та агрокультурам не чинять. Деякі качки, зокрема крижень, який є найпоширенішим видом - охоче перелітає на зернові поля підживлюючись там зерном пшениці чи жита. Але помітної шкоди цим не приносять. Серед куроподібних на увагу заслуговують сіра куріпка та перепел, для яких важливу роль грає чагарникова рослинність та агроценози з посівами, про те ці птах приносять багато користі. Оскільки окрім насіння рослин вони охоче поїдають комах та інших безхребетних тварин, знищуючи чимало шкідників сільського господарства (клопа-черепашку, колорадського жука, яких інші птахи майже не їдять) [3]. Фазан звичайний є нетиповим для даного регіону видом, типовими біотопами якого є річкові долини з багатою рослинністю, поруби в лісах та зарості очерету. Птах належить до акліматизованих видів, тому в межах Черкаської області в диких умовах зустрічається рідко. Отже, слід відмітити, що в умовах досліджуваного регіону мисливські види птахів майже не приносять шкоди агроценозам, а скоріше навпаки - інтенсивне ведення господарської діяльності негативно впливає на чисельність їх популяцій не тільки серед мисливських видів птахів а й пташиного населення взагалі [6].

3.3 Формування бази даних

База даних - це впорядкована сукупність спеціально організованих і логічно зв'язаних інформаційних елементів, яка відображає стан об'єктів та їх характерні параметри у розглядуваній предметній ділянці. Комплексна обробка інформації забезпечує об'єднання в єдиний комплекс всіх технічних засобів обробки інформації з використанням найновішої технології, методології і різноманітних процедур по обробці інформації. Створення бази данних передбачає використання всього комплексу технічних засобів обробки інформації, перехід до єдиної системи обробки всіх видів інформації. Перед побудовою бази даних був зібраний польовий матеріал, що був занесений в зошит (частіше всього використовують зошити формату А). Польовий матеріал містить в собі фенологічні та візуальні спостереження, які свідчать про наявність того чи іншого виду серед птахів, які мають мисливське значення. Також, для вирішення поставлених перед нами задач ми обрали найбільш зручний для цього тип баз даних - інформаційну.



Висновки

У межах регіону досліджень за П. П. Орловим відмічено 56 видів птахів того чи іншого мисливського призначення (Орлов, 1948). З них в межах регіону гніздувалися лише 29 видів. На теперішній час за даними нашого аналізу тогочасного анотованого списку птахів, що тоді входили в число мисливських встановлено, що 8 видів занесені до Червоної книги України (2009) і перебувають під державною охороною. Станом на 2011 в списках обласного управління лісового і мисливського господарства Черкаської області відмічено 17 видів птахів, по яким велися обліки, а саме, гуска сіра, гуменник, слува (вальдшнеп), баранець звичайний (бекас), припутень (вяхирь), горлиця звичайна, фазан, куріпка сіра, перепілка, крижень широконіска, чирянка мала, лебеді, лиска, курочка водяна, норець великий.

Куроподібні птахи входять до видів, які є об'єктом полювання в умовах регіону досліджень і представлені незначною кількістю видів (3 види: фазан (Phasaniuscolchicus), куріпка сіра(Perdixperdix), перепілка (Coturnixcoturnix)) також належать до степової дичини. Фазан звичайний є нетиповим для даного регіону видом, типовими біотопами якого є річкові долини з багатою рослинністю, поруби в лісах та зарості очерету. Птах належить до акліматизованих видів, тому в межах Черкаської області в диких умовах зустрічається рідко. Найбільш чисельними серед куроподібних птахів є куріпка сіра та перепілка. Типовими біотопами сірої куріпки є відкриті простори з трав'яною і чагарниковою рослинністю, а перепілки - найчастіше поля зернових культур, про те, ми не виявили ні екологічного ні економічного впливу (який би був пов'язаний з потравою посівів, або нанесенням помітних збитків зерновим культурам в умовах регіону). Так само, як і голубоподібні мисливського призначення (взагалі не чинять ніякого шкідливого впливу на агроценози), куроподібних відносять до складу степової дичини - 13,4 %, яка становить своєрідну екологічну групу серед пернатої дичини.

Переважну більшість мисливських видів птахів належать до водоплавної екологічної групи - 44,4 %, сюди в першу чергу відносяться гусеподібні, найбільш поширеними серед яких є гуска сіра та крижень, які є типовими об'єктами для полювання. В основному це рослиноїдні птахи, раціон яких складається з зелених частин рослин. Під час осінніх перельотів періодами пасуться на прибраних зернових полях, інколи на грядках городів, негативного впливу посівам та агрокультурам не чинять. Проведене анкетне опитування серед співробітників Уманського Національного дендрологічного парку «Софіївка» показало досить вагомий вплив гусеподібних птахів на штучно створений трав'яний покрив з декоративних рослин по берегам водойм. Цей вплив був виражений витоптуванням і в першу чергу виїданням штучних насаджень травостою, який наносився в основному крупними видами водоплавних - гуси та лебеді.

Болотно-лучна дичина складає 40 %, до якої належать кулики та журавлеподібні птахи (лиска), які не мають відношення до агроландшафтів, оскільки основними їх життєвими біотопами є водно-болотні угіддя.

Найменший відсоток складають представники борової дичини - типові лісові види (2,2 %), які взагалі не мають жодного відношення до агросфери. Сюди відноситься єдиний представник - слуква (вальдшнеп).

Отже вплив мисливської орнітофауни на агроценози в умовах регіону досліджень відноситься до мінімального та істотного значення не виявляє.



Cписок літератури

1. Биби К. Методы полевых экспедиционных исследований, исследования и учеты птиц М. Джонс, С. Марсден - М., 2000 - 179 с.

2. Богобоящий В. В. Принципи моделювання та прогнозування в екології / В. В. Богобоящий, К.Р. Курбанов, П. Б. Палій, В. М. Шмандій. - К.: Центр навчальної літератури, 2004 - 216 с.

3. Воїственський М.А. Птахи / М.А. Воїственський. - К: Радянська школа, 1983 - 304 с.

4. Гаврилюк М.Н. Орнітофауна проектованого національного природного парку «Холодний Яр» та його околиць /М.Н. Гаврилюк, В.М. Грищенко, Є.Д. Яблоновська - Грищенко // Заповідна справа в Україні. - 2005. - Т.11. - Вип.10. -С.49 -52

5. Гаврилюк М.Н. Чисельність гідрофільних птахів у липівському орнітологічному заказнику (Черкаська область) восени 2006 - 2008 рр. /М.Н. Гаврилюк, М.М.Борисенко, О.В.Ілюха // Заповідна справа в Україні. - 2009.- Т.15. - Вип.10. - с.10 - с.60 - 64.

6. Гаврись Г. Г. Приватизація землі та змінюваність фауністичних комплексів хребетних тварин агроценозів / Г.Г. Гаврись // Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори. Книга 2. - Київ, 2005. - с. 140 - 164.

7. Грищенко В.Н. Миграции куликов на Днепре в районе Каневского заповедника / В. Н. Грищенко // Заповідна справа в Україні. - 2006. - Т. 12. - Вип.1. - с. 56 - 63.

8. Евтушевський Н. Н. Фауна Черкащины (Методические рекомендации по охране, изучению, хозяйственному использованию) / Н. Н. Евтушевский. - Черкассы, 1987 - 304с.

9. Закон України про мисливське господарство та полювання ВВР України, 2000. - стаття 19.

10. Колосов А.М. Биология промыслово-охотничьих птиц СССР / А. М. Колосов, Н.П. Лавров, А.В. Михеев. - М.: Высшая школа, 1983 - 311 с.

11. Межжерин С.В. Животные ресурсы в свете стратеги устойчивого развития (Аналитический справочник) / С. В. Межжерин. - К.: Логос, 2008 - 282 с.

12. Орлов П.П. Орнітофауна Черкаського району / П. П. Орлов. - Черкаси, 1984 - 304 с.

13. Фесенко Г.В. Птахи фауни України (польовий визначник) /Г. В. Фесенко, А. А. Бокотей. - К., 2002 - 416 с.

14. Червона книга України. Тваринний світ. - К.:Глобалконсалтінг, 2009. - 600 с.



Додаток А

Анотований список птахів мисливського призначення за П. П. Орловим (1948) з внесеними виправленнями за сучасною систематикою

Ряд Гусеподібні (Anseriformes)

1. Гуска сіра (Anser anser);

2. Гуска білолоба (Anser albifrons);

3. Гуменник (Anser fabalis);

4. Чирянка велика (Anas querquedula);

5. Чирянка мала (Anas crecca);

6. Широконіска (Anas clypeata);

7. Крижень (Anas platyrhynchos);

8. Нерозень (Anas strepera);

9. Шилохвіст (Anas acuta);

10. Свищ (Anas penelope);

11. Чернь білоока (Aythya nyroca);

12. Попелюх (Aythya ferina);

13. Чернь чубата (Aythya fuligula);

14. Чернь морська (Aythya marila);

15. Гоголь (Bucephala clangula);

16. Морянка (Clangula hyemalis);

17. Турпан (Melanitta fusca);

18. Крех великий (Mergus merganser);

19. Крех середній (Mergus serrator);

20. Крех малий (Mergus albellus).

Ряд Журавлеподібні (Gruiformes)

21. Журавель сірий (Grus grus);

22. Лиска (Fulica atra);

23. Курочка водяна (Gallinula chloropus);

24. Пастушок (Rallus aquaticus);

25. Деркач (Crex crex);

26. Погонич малий (Porzana parva);

27. Погонич звичайний (Porzana porzana);

Ряд Совкоподібні (Charadriiformes)

28. Лежень (Burhinus oedicnemus);

29. Сивка морська (Pluvialis squatarola);

30. Чайка (Vanellus vanellus);

31. Кулик-сорока (Haematopus ostralegus);

32. Кульон великий (Numenius arguata);

33. Грицик великий (Limosa limosa);

34. Набережник (Actitis hipoleucos);

35. Коловодник лісовий (Tringa ochropus);

36. Коловодник болотяний (Tringa glareola);

37. Коловодник великий (Tringa nebularia);

38. Коловодник чорний (Tringa erythropus);

39. Коловодник звичайний (Tringa totanus);

40. Брижач (Philomaehus pugnax);

41. Побережник чорногрудий (Calidris alpina);

42. Побережник червоногрудий (Calidris ferruginea);

43. Баранець малий (Lymnocryptes minimus);

44. Слуква (Scolopax rusticola);

45. Баранець звичайний (Gallinago gallinago);

46. Баранець великий (Gallinago media);

Ряд Пірникозоподібні(Podicipediformes)

47. Пірникоза велика (Podiceps cristatus);

48. Пірникоза сірощока (Podiceps griseigena);

49. Пірникоза чорно шия (Podiceps nigricollis);

Ряд Гагароподібні (Gaviiformes)

50. Гагара чорно шия (Gavia arctica);

51. Гагара червоношия (Gavia stellata);

Ряд Голубоподібні (Columbioformes)

52. Голуб-синяк (Columba oenas);

53. Припутень (Columba palumbus);

54. Горлиця звичайна (Streptopelia turtur);

Ряд Куроподібні (Galioformes)

55. Перепілка (Coturnix coturnix);

56. Куріпка сіра (Perdix perdix);



Додаток Б

Рис. Б.1 Динаміка чисельності популяції куріпки сірої за 2005-2007 роки в ТОВ МГ «Черкаське»

Рис. Б.2. Динаміка чисельності популяції перепілки за 2005-2007 роки в ТОВ МГ «Черкаське»



Рис. Б.3. Динаміка чисельності популяції качок за 2005-2007 роки в ТОВ МГ «Черкаське».

Рис. Б.4. Динаміка чисельності популяції гусей за 2005-2007 роки в ТОВ МГ «Черкаське».



Рис. Б.5.Динаміка чисельності популяції голубоподібних за 2005-2007 роки ТОВ МГ «Черкаське»

Рис. Б.6.Динаміка чисельності популяції лиски за 2005-2007 роки в ТОВ МГ «Черкаське».



Додаток В

Рослини, яким завдають шкоди водоплавні птахи на Ліщиновому озері (Уманський Національний дендрологічний парк «Софіївка»)

Верба деревцеподібна (Salix arbuscula L.)

Дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus quinquefolia Planch.)

Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea (L.) Moench.)

Котяча м'ята Мусіна (Nepeta mussinii Spreng.)

Очиток їдкий (Sedum acre L.)

О. камчатський (S. kamtschaticum Fish.)

О. несправжній (S. spurium Bieb.)

Перстач гусячий (Potentilla anserina L.)

Півники болотні (Iris pseudacorus L.)

Цибуля скородовидна (Allium schoenoprasoides Regel)

Ц. часникова (A. schoenoprasum L.)

Флокс шиловидний (Phlox subulata L.)

Хвощ польовий (Equisetum arvense L.)

Хоста подорожниковидна (Hosta plantaginea (Lam.) Aschers.)

Размещено на Allbest.ru