Розробка заходів з підвищення ефективності операційної діяльності ВАТ "Дніпропетровськгаз"

Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики;

2) установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання (далі - підприємства), зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими підприємствами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), - з ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" імпортного походження, а у разі його недостатності - з ресурсу природного газу власного видобутку за умови щомісячного задоволення потреби населення у природному газі;

Реалізація природного газу для потреб зазначених підприємств здійснюється дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, що не перевищують граничних рівнів цін на природний газ, установлених Кабінетом Міністрів України;

3) дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, для їх технологічних та інших виробничих потреб - з ресурсів імпортованого природного газу або з ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" імпортного походження, а у разі його недостатності - з ресурсу природного газу власного видобутку, за умови щомісячного задоволення потреби населення у природному газі;

4) газодобувних підприємств для виробничо-технологічних витрат і власних потреб, а також виробництва скрапленого газу - за рахунок обсягів природного газу власного видобутку;

5) промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання - з ресурсів газу:

- Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу;

- товариств (підприємств), утворених за участю Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", які закуповують природний газ за зовнішньоекономічними контрактами;

- суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, крім обсягів газу, які згідно з абзацом першим підпункту 1 пункту 2 цієї постанови підлягають продажу Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»;

- інших постачальників газу, які закуповують газ за зовнішньоекономічними контрактами;

- отриманого з Марківського газоконденсатного родовища за зовнішньоекономічними контрактами (угодами).

Споживачі, які не уклали договорів про закупівлю природного газу та/або не здійснюють розрахунків за використаний природний газ і послуги з його транспортування, обмежуються у газопостачанні або відключаються від газових мереж у встановленому порядку [15].

Суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за поставлений населенню, а також установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, природний газ і надані послуги з його транспортування, розподілу та постачання. Алгоритм (порядок) розподілу коштів розробляється НАК "Нафтогаз України" та затверджується НКРЕ [15].

Діяльність суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, обумовлена «Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом» [18 ].

Умови діяльності підприємств в рамках “ Ліцензійних умов» спираються на наступні техніко-економічні терміни, які вживаються в такому значенні [18]:

Вузол обліку газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та додаткового обладнання, призначеного для вимірювання об'єму газу, зведеного до стандартних умов.

Газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Газорозподільні мережі (розподільні газопроводи) - майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування природного і нафтового газу від газорозподільних станцій до споживачів.

Газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного і нафтового газу шляхом його транспортування розподільними трубопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні.

Газотранспортна система - майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування і зберігання природного і нафтового газу, і включає: магістральні газопроводи, газопроводи-відгалуження, газорозподільні станції та підземні сховища газу.

Газотранспортне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами та його зберігання з використанням об'єктів газотранспортної системи, які перебувають у його власності чи користуванні.

Комерційний вузол обліку газу - вузол обліку газу, що визначається сторонами в договорі на постачання природного газу і технічні характеристики якого відповідають умовам, установленим нормативами та стандартами України.

Обсяг постачання природного газу - величина загального річного обсягу постачання природного газу споживачам, заявлена ліцензіатом при отриманні ліцензії чи скоригована у процесі діяльності та врахована при визначенні тарифу на постачання природного газу.

Підземне сховище газу (далі - ПСГ) - технологічний комплекс, штучно створений у природній або штучній ємності надр накопичувач природного газу і технологічно поєднані з ним споруди, які служать для періодичного наповнення, зберігання і відбирання природного газу для постачання споживачам.

Постачання природного газу за регульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що проводиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за встановленими правилами ціноутворення.

Розподіл - транспортування природного і нафтового газу розподільними мережами з метою його доставки споживачам.

Тариф на постачання природного газу - встановлений НКРЕ розмір оплати послуг з постачання природного газу за 1000 м куб. природного газу.

Територія провадження ліцензіатом господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом - територія, межі якої та схема розподільчих газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ліцензіата, нанесені на географічну карту місцевості.

Ціна природного газу - вартість 1000 м куб. природного газу, за якою споживачі розраховуються за спожитий природний газ.

Ціна природного газу (закупівельна) - вартість 1000 м куб. природного газу, визначена в договорі на закупівлю природного газу.

Провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом можливе при виконанні таких умов:

1. Наявності у ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні.

2. Наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу природного газу (контрактів) із власниками природного газу, договорів про транспортування природного газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного газу розподільними трубопроводами. Обсяг природного газу, зазначений в договорах купівлі-продажу природного газу (контрактах) та договорах про постачання природного газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами.

3. Наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу природного газу у грошовій та/або натуральній формах, у обсягах, передбачених законодавством України.

4. Провадженні господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом лише на території, затвердженій НКРЕ.

5. Провадженні господарської діяльності в обсягу, що забезпечує економічну доцільність такої діяльності з метою досягнення найнижчої вартості природного газу для споживачів.

6. Забезпеченні обліку поставленого споживачам природного газу спільно з газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами.

7. Наявності договорів з Державною інспекцією з енергозбереження та/або газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами на виконання робіт, пов'язаних з обмеженням та відключенням від газопостачання споживачів-боржників.

8. Наявності договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах природного газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Ліцензіат не має права:

1. Провадити господарську діяльність із зберігання, транспортування природного газу магістральними трубопроводами та постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Заборона на провадження господарської діяльності із зберігання та транспортування природного газу магістральними трубопроводами не поширюється на ліцензіатів, які постачають газ за регульованим тарифом в обсягу власного видобутку з родовищ, що перебувають в їхньому користуванні.

2. Передоручати будь-кому обов'язок щодо отримання плати за реалізований споживачам природний газ.

3. Постачати природний газ споживачам без укладення з останніми договорів на постачання.

4. Займатися іншими видами господарської діяльності, якщо вони перешкоджають або можуть перешкоджати належному виконанню господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом.

5. Ліцензіат повинен виконувати в повному обсязі фінансові зобов'язання (своєчасну оплату природного газу, оплату послуг з транспортування магістральними трубопроводами та зберігання природного газу) відповідно до умов укладених договорів.

Ліцензіат зобов'язаний:

1. Укладати договори купівлі-продажу природного газу (контракти) в достатньому обсязі для виконання договірних зобов'язань перед споживачами.

2. Передбачати в договорах на постачання природного газу умови, за яких він має право обмежити або припинити постачання природного газу споживачу та стандарти послуг, які надаються споживачу.

3. Укладати договори про постачання природного газу із споживачами за умови відсутності у споживачів заборгованості перед іншим постачальником природного газу або за згодою цього постачальника.

4. Передбачати у договорах на постачання природного газу умови, за яких газотранспортне та/або газорозподільне підприємство має право доступу до зчитувань показів засобів вимірювальної техніки, що встановлені на комерційних вузлах обліку газу.

5. Постачати природний газ споживачам, які мають право відповідно до законодавства України на пільги, субсидії (дотації) у сплаті за використаний природний газ.

Газопостачальне підприємство має право на покриття витрат, пов'язаних із наданням пільг та субсидій (дотацій), які виникають при постачанні природного газу цим категоріям споживачів у порядку, встановленому законодавством України.

6. Пропонувати постачання природного газу на недискримінаційній основі всім споживачам, які знаходяться на його території провадження господарської діяльності. Газопостачальне підприємство не має права відмовити в укладанні договору про постачання природного газу за регульованим тарифом у разі відсутності у споживача заборгованості перед іншим газопостачальним підприємством за спожитий природний газ.

Ліцензіат має право:

1. Одержувати від споживачів, яким він постачає природний газ, плату за цінами, які формуються, виходячи з установлених НКРЕ правил ціноутворення на природний газ та послуги з його транспортування, розподілу, зберігання та постачання.

2. Ціна природного газу для споживачів, якщо інше не встановлено актами законодавства, розраховується за формулою

Ц = Цс.з. + Тт.м. + Тт.р. + Тзб. + Тпос.,

де

Цс.з. - середньозважена ціна на розрахунковий період, до складу якої входять закупівельні та/або ціни газу власного видобутку;

Тт.м. - тариф на транспортування магістральним газопроводом;

Тт.р. - тариф на транспортування газорозподільними мережами;

Тзб. - тариф на зберігання природного газу;

Тпос. - тариф на постачання природного газу споживачам.

3. У будь-який час звернутись до НКРЕ щодо перегляду тарифу на постачання природного газу, якщо ліцензіат може обґрунтовано довести необхідність такого перегляду.

4. Отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, що пов'язані з провадженням господарської діяльності з постачання природного газу, але не враховані в тарифі. Плата за виконання додаткових робіт установлюється ліцензіатом таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт.

В описаних вище обмеженнях господарської діяльності для монопольної газової галузі економіки України стратегія діяльності ВАТ «Дніпропетровськгаз» повинна, в першу чергу, враховувати конкурентний тиск найближчих конкурентів в Дніпропетровській області - ВАТ «Дніпрогаз», сучасною сферою обслуговування якого є газорозподільна мережа м. Дніпропетровська та смт.Юбілейне в передмісті м. Дніпропетровська, та ВАТ «Криворіжгаз», сучасною сферою обслуговування якого є газорозподільна мережа м.Кривому Розі ма смт.- територіальних сателітах м.Кривого Рогу(таблиці Ж.1- Ж.3 Додатку Ж) .

Основою конкуренції є рівень оплати за поставлений газ та договори з власником державних газорозподільних мереж - НАК «Нафтогаз України» в особі ДК «Газ України», якими в користування ВАТ «Дніпропетровськгаз», ВАТ «Дніпрогаз» та ВАТ «Криворіжгаз» передані існуючі газотранспортні та газорозподільні мережі згідно затверджених схем територіального розподілу по Дніпропетровській області.

Слід враховувати, що ВАТ «Дніпропетровськгаз» надає послуги газопостачання за регульованими державою тарифами (табл.1.4, рис.1.17 - 1.20), які встановлюються по Україні НКРЕ [25].

Таблиця 1.4

Тарифи на реалізацію газу газопостачальними компаніями України

Рис.1.17. Динаміка централізованого регулювання тарифів для надання послуг на ринку газу для ВАТ «Дніпропетровськгаз» у 2001 -2008 роках

Рис.1.18. Динаміка централізованого регулювання розподілу коштів для надання послуг на ринку газу для ВАТ «Дніпропетровськгаз» у 2001 -2008 роках (розподіл надходжень на спец рахунок)

Рис.1.19. Централізоване регулювання структури тарифів для надання послуг на ринку газу для ВАТ «Дніпропетровськгаз» у 2007 році (постачання газу)

Рис.1.20. Централізоване регулювання структури тарифів для надання послуг на ринку газу для ВАТ «Дніпропетровськгаз» у 2007 році (транспортування газу)

197

В сучасних умовах загальноприйнятою методологією оцінювання конкурентоспроможності є концепція п'яти конкурентних сил Портера [104], якою встановлено, що конкурентні переваги фірми забезпечуються в процесі конкурентної боротьби з так називаними п'ятьма силами (напрямками) конкуренції: з іншими фірмами-продавцями аналогічної продукції, фірмами - потенційними конкурентами, фірмами-виробниками замінників, фірмами-постачальниками ресурсів, споживачами продукції фірми. Їх можна розглядати як основні ринкові сили.

Модель п'яти сил (напрямків) конкуренції - це ефективний метод аналізу основних конкурентних сил, що впливають на положення фірми на ринку. Модель дає можливість більш цілеспрямовано оцінити конкурентну обстановку на ринку і на цій основі розробити такий варіант довгострокової стратегії фірми, що у найбільшій мірі забезпечить її захист від впливу конкурентних сил і одночасно буде сприяти створенню додаткових конкурентних переваг.

Конкуренція як процес конкурентної боротьби може відбуватись ціновими і неціновими методами, кожен з яких передбачає застосування різних інструментів.

До інструментів цінового методу відносять ціну товару чи послуг та ціновідхиляючі елементи: знижки, надбавки до ціни постачальника (виробника чи посередника). Ці інструменти мають кількісний характер. До інструментів нецінового методу, які мають здебільшого якісний характер, відносять різні стимули активізації продаж: рекламу, конкурси, акції, форми та методи продажу, асортимент товарів і послуг тощо. Застосовуючи ті чи інші інструменти конкурентної боротьби, підприємства формують (здобувають) конкурентні переваги [104].

Конкурентні переваги - це сукупність власних і набутих матеріальних і нематеріальних активів і умов діяльності підприємства, використання яких забезпечує йому можливість випередити у підсумку (перемогти) конкурентів за результатами діяльності (більший обсяг товарообороту, менший обсяг витрат, більший розмір прибутку, вищий імідж тощо) [ ].

Конкурентні переваги, часто ототожнюються з можливостями фірми більш ефективно розпоряджатися наявними ресурсами, тобто її конкурентоспроможністю. Така аналогія має під собою вагомі підстави, тому що зміст конкурентоспроможності трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених економічних цілей. Разом з тим між цими поняттями є причинно-наслідкове розходження [104].

Конкурентоспроможність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, без останніх неможлива конкурентоспроможність. Однак наявність окремих конкурентних переваг не означає автоматичну перевагу. Тільки в комплексі вони можуть вплинути при виборі кращого.

Формування конкурентних переваг у широкому значенні трансформується в завдання адаптації системи управління до змін конкурентного середовища, що надає змогу швидко й точно визначати напрями підвищення конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність - багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях: конкурентоспроможність країни, конкурентоспроможність галузі, конкурентоспроможність товаровиробника, конкурентоспроможність товару.

Стратегії досягнення конкурентних переваг та ефективної конкурентоспроможності застосовуються практично всіма ефективно функціонуючими компаніями в країнах із розвинутою ринковою економікою та поступово стають невід'ємним елементом систем планування діяльності і вітчизняних підприємств. Вони набирають щоразу важливішого значення у зв'язку з технологічними, економічними, конкурентними і соціально-культурними змінами, характерними для останніх десятиліть.

Серед таких змін можна виділити:

- ускладнення процесу формування стратегій із збільшенням масштабів господарських завдань, посиленням науково-технічного прогресу;

- посилення обмеженості ресурсів, що вимагає їх оптимізації при плануванні;

- підвищення вимог до достовірності стратегій внаслідок зростання невизначеності та ризику при їх реалізації;

- збільшення динамічності середовища і, відповідно, необхідність чіткого і детального стратегічного планування в часі;

- необхідність забезпечення гнучкості стратегій у зв'язку зі швидкими змінами зовнішнього середовища;

- зростання значення стратегії для організацій, оскільки масштаби їх діяльності постійно збільшуються, і координувати діяльність різних підсистем стає неможливим.

Розробка стратегії підприємства ведеться за результатами досліджень внутрішніх конкурентних переваг та зовнішнього середовища для фірми.

Аналіз найближчих конкурентів (які їхні можливі дії) - зводиться до аналізу сьогоднішньої політики і потенційних кроків найближчих конкурентів. Вірно оцінені дії конкурентів дають підприємству можливість підготується до них і використовувати можливості, що відкриваються. Наміри найближчих конкурентів можуть зажадати підготовки підприємств до захисту своїх позицій чи розробки плану активних наступальних дій у випадку, якщо є передумови до ослаблення позиції найближчих конкурентів. З іншого боку, необхідно прогнозувати дії конкурентів у відповідь на активізацію власної конкурентної стратегії.

Етап конкурентного аналізу галузі - це визначення ключових факторів успіху (КФУ). КФУ - загальні для всіх підприємств галузі фактори, реалізація яких відкриває перспективи поліпшення своєї конкурентної позиції. Задача полягає у визначенні факторів, що дають у даній галузі ключ до успіху в конкуренції. Аналітикам необхідно виділити 3 - 5 найбільш важливих на найближчу перспективу КФУ, наприклад, шляхом ранжирування усіх виділених факторів, що мають значення для даної галузі. Саме вони повинні лягти в основу стратегії підприємства.

КФУ, засновані на науково-технічній перевазі:

- досвід організації наукових досліджень (важливий у галузях високої технології);

- здатність швидкого здійснення технологічних і/чи організаційних нововведень;

- наявність досвіду роботи з передовими технологіями.

КФУ, зв'язані з організацією виробництва:

- низькі витрати виробництва;

- висока якість вироблених товарів;

- висока фондовіддача (для фондоємних галузей);

- вигоди, зв'язані з місце розташування підприємства;

- наявність доступу до висококваліфікованої робочої сили;

- налагоджене партнерство з гарними постачальниками;

- висока продуктивність праці (для трудомістких галузей);

- низькі витрати на НИОКР і технологічну підготовку виробництва;

- гнучкість у виробництві різних моделей і типорозмірів, можливість обліку індивідуальних запитів покупців.

КФУ, засновані на маркетингу:

- добре організована власна виробнича розподільна мережа чи наявність твердих партнерських відносин з незалежною розподільною мережею;

- низькі витрати розподілу; швидка доставка;

- добре підготовлений персонал, зайнятий збутом;

- доступний і добре організований сервіс;

- акуратне виконання замовлень;

- широта асортименту і можливість вибору товарів;

- привабливе, надійне і зручне упакування;

- наявність гарантій на товари і гарантій виконання зобов'язань.

КФУ, засновані на володінні знаннями і досвідом:

- професійна перевага, визнана талант;

- володіння секретами виробництва;

- уміння створювати оригінальний і привабливий дизайн товарів;

- наявність досвіду у визначеній технології; використання розумної реклами, що захоплює;

- уміння швидке розробляти і просувати нову продукцію.

КФУ, зв'язані з організацією і керуванням:

- наявність ефективних і надійних інформаційних систем;

- здатність керівництва швидко реагувати на зміни ринку;

- досвідчена в даній сфері діяльності і добре збалансована управлінська команда.

Інші КФУ:

- наявність гарної репутації в споживачів;

- доступ до фінансового капіталу й ін.

Етап аналізу порівняльної оцінки конкурентоспроможності підприємств дає можливість оцінити порівняльну силу підприємства і його найближчих конкурентів. Послідовність аналізу:

Визначаються 5 - 10 найбільш важливих для даної галузі КФУ. Для кожного фактора визначається його вага виходячи з його значимості. Сума ваг по усім виведеним КФУ дорівнює 1.

Позиція кожного конкурента по окремому КФУ оцінюється експертної шляхом виходячи з деякої шкали. Оцінки можуть бути, наприклад, від 1 до 10, де 1 - сама слабка позиція, а 10 - найдужча позиція.

Визначається загальна оцінка конкурентоспроможності шляхом підсумовування зважених рейтингових оцінок для кожного конкурента.

Позиції, по яких виявлені істотні чи слабості сила підприємства, повинні бути використані при виробленні стратегії. Позиції, по яких відзначена перевага підприємства, повинні бути використані для посилення його конкурентної позиції. По тим позиціям, де переваги в конкурентів, повинні бути вироблені міри, що перешкоджають їм використовувати ці переваги.

В умовах ринкової економіки аналіз конкурентоспроможності підприємств стає об'єктивною необхідністю, так як в сучасній конкурентній боротьбі при всій її масштабності, динамізмі і гостроті виграє той, хто аналізує і бореться за свої конкурентні позиції. Важливою проблемою стає кількісна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства і управління нею.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства базується на аналізі його сильних і слабих сторін, а головне, - потенційних можливостей. Оцінка потенційних можливостей підприємства - складна і трудомістка задача, яка дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів з реальними можливостями самого підприємства, розробити основні програми його виробничого розвитку і поведінки на ринку, а також підвести реальну і компетентну основу під рішення, що приймаються.

Аналіз зовнішніх умов є базою для прийняття рішень про підвищення конкурентоспроможності, сприяє росту ефективності і рентабельності його виробничої збутової діяльності, створенню основи для становлення маркетингового підходу у рішенні ключових задач управління.

Дослідження внутрішніх умов формування виробничо-ресурсної бази передбачають:

оцінку фінансово - економічного положення підприємства - характеристика економічного потенціалу і господарської діяльності підприємства, ефективності роботи підприємства і його рентабельності, фінансового положення;

ревізію товарного асортименту підприємства і аналіз конкурентоспроможності продукції, що випускається - складання переліку номенклатури виробів, що випускаються, оцінка внеску кожного виду товару у прибутковість роботи підприємства, оцінка технічного і якісного рівня випущеної продукції, оцінка витрат виробництва за номенклатурою виробів, що випускаються підприємством, аналіз цін по кожному з видів продукції;

аналіз стратегії підприємства на ринку - аналізується стратегія на ринку в цілому і по окремим його сегментам;

аналіз організаційної структури управління підприємством і складання його схеми;

діагностику і облік виробничих потужностей підприємства;

оцінку матеріально-технічної бази підприємства (забезпеченість матеріалами, енергією і сировиною);

оцінку науково-технічного потенціалу підприємства - ступінь забезпеченості науково-дослідницьких лабораторій і конструкторських бюро, рівень оперативності впровадження інновацій у виробництво, якість науково-технічних нововведень, рівень кваліфікації інженерних кадрів тощо;

оцінку планової роботи підприємства і ефективності виробничо-збутових і науково-технічних прогнозів;

оцінку робочої сили підприємства, його кадрового складу, рівня освіти і підвищення кваліфікації;

оцінку інформаційної інфраструктури підприємства;

оцінку маркетингових і комерційних складових діяльності підприємства;

оцінку системи формування і стимулювання попиту на продукцію, що випускається тощо.

Підхід Портера [104] до генерування альтернативних стратегій ґрунтується на твердженні, що стійкість позицій підприємства на ринку визначають:

витрати, з якими виробляється і збувається продукція;

незамінність продукту;

сфера конкуренції (тобто питома вага на ринку).

Досягти конкурентних переваг і зміцнити свої позиції підприємство може за рахунок:

- забезпечення більш низьких витрат на виробництво і збут товару. Низькі витрати означають здатність підприємства розробляти, робити і продавати товар з порівнянними характеристиками, але з меншими витратами, чим конкуренти. Продаючи свій товар на ринку зі сформованої (чи навіть меншої) ціні, підприємство дістає додатковий прибуток;

- забезпечення незамінності продукту за допомогою диференціації. Диференціація означає здатність підприємства забезпечити покупця товаром, що володіє більшою цінністю, тобто більшої споживчою вартістю. Диференціація дозволяє встановлювати більш високі ціни, що дає великий прибуток.

М. Портер [104] пропонує застосовувати такі три основні стратегії підприємства по досягненню конкурентних переваг(табл. 1.5): стратегію мінімізації витрат, стратегію диференціації, стратегію концентрації.

Таблиця 1.5

Особливості конкурентних стратегій підприємства по Портеру [104]

Характеристики	Стратегія мінімізації витрат	Стратегія диференціації	Стратегія концентрації
Стратегічна мета	Орієнтація на весь ринок	Орієнтація на весь ринок	Орієнтація на вузьку ринкову нішу
Конкурентна перевага	Витрати виробництва нижчі, ніж у конкурентів	Здатність пропонувати унікальні властивості	Нижчі витрати або унікальні властивості товару в певній ніші
Особливості товару	Якісний базовий товар, обмежений асортимент	Широкий асортимент	Товар, спеціалізований для цієї ніші
Виробництво	Пошук способів зниження витрат без погіршення якості	Пошук можливостей створення додаткової цінності для споживачів	Відповідність потребам ніші
Маркетинг	Виділення тих характеристик товару, що знижують витрати	Створення додаткових властивостей, на які є попит. Встановлення підвищеної ціни для відшкодування витрат	Прив'язка унікальних властивостей до задоволення специфічних потреб у ніші
Підтримка стратегії	Розумні ціни / хороша якість	Концентрація на унікальності, формування репутації, іміджу	Концентрація на сегменті - не розпорошувати зусилля на інші ринки
Слабкі сторони стратегії	- Технологічні зміни обезцінюють досвід та інвестиції - Повільна реакція на необхідність удосконалення товару через посилення уваги до витрат	- Вища, ніж у конкурентів із низькими витратами, ціна ускладнює збереження прихильності до товару - Значення диференціації зменшується з перетворенням товару на традиційний	- Істотно вища, ніж у конкурентів із низькими витратами, ціна на спеціалізовані товари - Відмінності у специфічних вимогах до товару зменшуються - Конкуренти виходять на ще вужчі під-сегменти всередині сегмента

В умовах державного регулювання цін реалізації газу єдиною стратегією розвитку ВАТ «Дніпропетровськгаз» є стратегія зниження мінімізації витрат, тобто зменшення собівартості реалізуємої продукції та послуг.

Розділ 2. Обґрунтування заходів з підвищення економічної ефективності операційної діяльності ВАТ «Дніпропетровськгаз»

2.1 Техніко-економічне обґрунтування заходів

В умовах державного регулювання цін реалізації газу єдиною стратегією розвитку ВАТ «Дніпропетровськгаз» та відміченої в аналізі розділу 1 дипломного дослідження хронічної збитковості діяльності за рахунок не покриття реалізацією газу за регульованим тарифом фактичних витрат підприємства є, основною стратегіє діяльності та розвитку є - стратегія зниження мінімізації витрат, тобто зменшення собівартості реалізуємої продукції та послуг.

Основним інструментом реалізації стратегії мінімізації витрат є досягнення мінімуму розбалансу газу в газорозподільних мережах, тобто розбалансу між вхідними обсягами газу, постачаємого з магістральних газопроводів високого тиску ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в газорозподільну мережу середнього та низького тиску ВАТ «Дніпропетровськгаз», та доставленими до споживачів та сплаченими обсягами газу.

Розбаланс газу між вхідними та реалізуємими обсягами газу виникають в газорозподільних мережах за причинами:

- відсутності газових лічильників на входах в газорозподільну мережу відповідальності ВАТ «Дніпропетровськгаз» та врахування вхідних обсягів газу за розрахунковим методом;

- відсутності газових лічильників на входах в мережу споживачів та врахування вихідних, сплачуємих споживачами, обсягів газу за розрахунковим методом;

- відсутності газових лічильників на лініях власного споживання газу робочою інфраструктурою ВАТ «Дніпропетровськгаз»;

- втрати газу за рахунок витоку в трубопроводах газових мереж та в пристроях обладнання регулювання тиску в газових мережах при переході з високого та середній та малий тиск;

- кримінально-несанкціонованого відбору газу з газорозподільних мереж ВАТ «Дніпропетровськгаз» за рахунок несанкціонованих «врізок» в розподільні трубопроводи.

Загальний рівень оцінки розмірів втрат газу при транспортуванні (розбаланс газових мережах) спирається на терміни виробничо-технологічних втрат природного газу - нормованих та понаднормативних, балансових втрат, втрат внутрішнього використання газу.

У 2006 році ці втрати по Україні склали 1,9 млрд. м3 (1,1 млрд. м3 - нормовані втрати, 0,8 млрд. м3 - понаднормативні) або 2,8% від обсягів використання газу споживачами України. У 2007 році з урахуванням розвитку газорозподільної мережі нормовані втрати склали 1,2 млрд. м3 [119].

Втрати природного газу в газотранспортній системі України (балансові втрати) у 20064 році склали 1,06 млрд. м3, або 0,5% від обсягів надходження газу. У 2007 році вони зменшились на 90 млн.куб.м і склали 0,97 млн.куб.м.

Під час транспортування природного газу в газотранспортній системі щороку витрачається (переважно на роботу газоперекачувальних агрегатів) 5,5 - 5,8 млрд. м3 газу, в газорозподільній мережі - 0,016 млрд. м3.

У зв'язку з розвитком газифікації (збільшення протяжності газопроводів, зростання кількості газифікованих квартир, об'єктів тощо), старінням газопроводів і зношеністю обладнання нормовані втрати газу в газорозподільних мережах дещо підвищаться і до 2030 року складуть близько 2% від обсягів споживання, а втрати природного газу в газотранспортній системі у 2030 році досягнуть рівня 0,3% від обсягів його транспортування.

Основні напрямки зменшення втрат природного газу в Україні [119]:

вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення надійної роботи газотранспортної системи та обліку виробничо-технологічних витрат природного газу;

модернізація та заміна фізично зношених газоперекачувальних агрегатів;

завершення оснащення житлового фонду лічильниками природного газу до 2015 року;

введення розрахунків за спожитий газ в енергетичних одиницях - ТДж або ГВт/год.;

будівництво на кордоні з Росією та Білоруссю пунктів вимірювання газу, що дублюють російські та білоруські;

завершення оснащення газовимірювальних станцій на виході газу з України та газорозподільних станцій (ГРС) І категорії високоточними дублюючими приладами обліку природного газу.

В рамках загальної стратегії газової галузі України та стратегії мінімізації витрат ВАТ «Дніпропетровськгаз» в дипломному дослідженні пропонується та обґрунтовується інвестиційний проект:

«Зменшення витоку природного газу у газорозподільних мережах ВАТ «Дніпропетровськгаз»».

Замовник: ВАТ «Дніпропетровськгаз»

Розробник: Лейкс Юероп Інк (Lakes Europe Іnc.) та ТОВ «Центр Тест»

а) Ідентифікація проекту:

1. Резюме проекту

Спрямування проекту - Запобігання витоку природного газу (метану) в газорозподільних мережах ВАТ «Дніпропетровськгаз».

Статус країни реалізації проекту - Підписала та ратифікувала, прийняла, ухвалила чи така, що приєдналася до Кіотського протоколу.

Об'єкт спрямування проектних робіт - Неконтрольовані виділення в атмосферу забруднюючих речовин (природного газу).

Період, протягом якого передбачається зменшення викидів - з 2008 до 2012 р.

Передбачувані обсяги зменшення викидів - Річне (середнє): 60 млн.м3;

Загалом: 300 млн.м3

Прогнозована вартість одиниці скорочення викидів (ЄВРО) - 12,5 ЕВРО / 1000 м3.

2. Замовник - ВАТ «Дніпропетровськгаз»

Характер основного роду діяльності, знання та досвід - Газорозподільна компанія, що постачає газ кінцевим споживачам (промисловість / комерційні організації та населення).

Джерело викидів - Газорозподільне устаткування: клапани та фланці на регулювальних та понижуючих станціях

3. Розробник проекту - Корпорація «Лейкс Юероп, Інк». (Lakes Europe, Іnc.). Інші функції розробника проекту в межах даного проекту - Технічний консультант.

Характер основного роду діяльності, знання та досвід - Лейкс Юероп, Інк. має більшу кількість контрактів в сфері відстеження викидів, ніж будь-яка інша компанія в Північній Америці, та володіє значним досвідом у галузі регулювання діяльності офшорних субпідрядників. Компанія закінчила формування проектно-технічної документації (PDD) відносно декількох проектів СВ. Керівник проекту має науковий ступінь доктора наук в галузі наук про атмосферу та академічне звання професора, має глибокі знання щодо української та російської газорозподільної промисловості, що базуються на роботі в інших проектах СВ у регіоні.

Керівник проекту керував десятками проектів, що вимагали валідації, сертифікації, спільної діяльності та дистанційного управління.

4. Інші учасники проекту

Назва організації - Екологічна консалтингова компанія ТОВ «Центр Тест»

Функції в рамках проекту - Технічний консультант

Характер основного роду діяльності, знання та досвід - Екологічний консалтинг, екологічний аудит проектів або компаній

б) Проектна інформація

1. Вихідні дані проекту

Метою проекту є підвищення ефективності функціонування газорозподільних мереж у Дніпропетровській області шляхом скорочення витоку метану з систем. Впровадження проекту буде супроводжуватись перевірками на наявність викидів речовин, що забруднюють навколишнє середовище, вимірами та усуненням витоків на станціях, що регулюють та понижують тиск газу. Потенційно небезпечними ділянками, де можуть виникнути витоки, є фланці, трубопровідна арматура, з'єднання із трубним різьбленням, засувки, регулятори, клапани кранів та запобіжні клапани (редукційні клапани, пропускні клапани). Витоки також трапляються з тріщин на ділянках трубопроводів, які не охоплюються проектом. Вважається, що частка витоків з трубопроводів складають приблизно 10% від загальної кількості витоків, незважаючи на те, що вірогідних даних стосовно їх частки немає. Сучасні засоби призводять лише до тимчасового скорочення найбільш інтенсивних потоків витоків, внаслідок невідповідності ремонтних матеріалів та недотримання правил техніки експлуатації. На сьогоднішній день, проведення інспекцій та ремонтних робіт обумовлені, в першу чергу, питаннями безпеки експлуатації, а не втратою природного газу як цінного сировинного ресурсу або його шкідливим впливом на оточуюче середовище.

ВАТ «Дніпропетровськгаз» керує газорозподільними мережами середнього та низького тиску з щорічними обсягами транспортування газу приблизно 3,2 мільярдів кубічних метрів (млрд. м3). Розподільна мережа охоплює близько 29 520 кілометрів (км) труб. Розподільні мережі включають окремі вузли, що розраховані на тиск 16 бар, 6 бар, 3 бар та труби низького тиску для подачі газу побутовим споживачам. На території регіону впровадження проекту знаходиться 3 653 станцій, що регулюють тиск газу, та 8362 понижувальних станцій (у сукупності 12015 об'єктів). Вказані об'єкти налічують близько 31250 клапанів та 76 000 фланців.

Частина робіт, передбачених проектом стосується обстеження усіх об'єктів на наявність витоків з усіх стандартних елементів конструкції. Будь-який виявлений витік, повинен бути заміряний, належним чином зафіксований та усунутий за допомогою герметика Gore-Tex для ущільнення штока засувки, виробництва W.L. Gore & Assocіates (Німеччина) (дивитись: www.gore.com). У зв'язку з кліматичними умовами на території регіону впровадження проекту, проектні роботи можуть виконуватись лише в період з середини березня до кінця листопада. Роботи з виявлення витоків та ремонту планується розпочати у березні 2008 р. та закінчити у жовтні 2008 р. У разі виникнення повторних витоків, останні будуть виміряні, а їх джерела відремонтовані ще раз. Дані роботи будуть виконуватися у відповідності із планом моніторингу проекту СВ.

В додаток до скорочення викидів газів, що створюють парниковий ефект, виконання проектних робіт принесе і інші додаткові переваги, такі як енергозбереження, яке вигідне кінцевим споживачам, позитивний вплив на стан здоров'я населення, внаслідок заміни азбесту, що використовувався у якості ремонтного матеріалу та зменшення ризику виникнення непередбачуваних подій пов'язаних із витоками газу, а також розповсюдження сучасних технологій, пов'язаних із виявленням витоків шкідливих речовин та їх усуненням, а також поліпшення засобів вимірювання.

2. Технічні аспекти проекту

Операції проекту складаються з трьох компонентів:

Ідентифікація та вимірювання витоків з усіх станцій, які регулюють та зменшують тиск газу на мережах у Дніпропетровській області. Виявлення витоків забезпечується шляхом використання пристрою Health Gasurveyor, а вимірювання - за допомогою нового устаткування Hі Flow Sampler.

Усунення усіх виявлених витоків шляхом застосування вдосконаленого герметика (тобто герметик для трубних з'єднань Gore-Tex та ущільнення штока засувки)

Проектування та впровадження програми технічного обслуговування та моніторингу, що включає навчання персоналу користування вдосконаленим устаткуванням для виявлення та виміру витоків.

Нове устаткування Hі Flow Sampler, що використовується з метою вимірювання виявлених витоків, було розроблене науково-дослідним інститутом технології газу в США, а потім випробувано у промисловості, починаючи з 1997 року, що в першу чергу, стосується компанії Енрон (Enron).

Витоки з клапанів будуть усунені шляхом застосування герметика Gore-Tex для ущільнення штока засувки. Фланці (що підтравлюють газ) також будуть відремонтовані із застосуванням герметика Gore-Tex, який є набагато надійнішим у порівнянні з матеріалами, що використовуються на даний момент. Вимикачі та пристрої контролю на газорозподільних станціях буде замінено на сучасне устаткування. Пересувні компресорні міні-станції дадуть змогу уникнути витоків метану під час проведення робіт з технічного обслуговування на газорозподільних станціях. Будуть впроваджені нові пристрої для виявлення пошкоджень при діагностиці підземних трубопроводів. Буде проведено техніко-економічне дослідження щодо доцільності застосування пластикових труб.

3. Ідея проекту

Причини розробки проекту - виконання проектних операцій дозволить скоротити витоки метану в газорозподільних мережах.

Використані технології:

- устаткування Gasurveyor 500 Serіes буде використовуватись в процесі проекту СВ з метою виявлення витоків метану в газорозподільній мережі, Gasurveyor 500 Serіes забезпечує найбільш універсальний діапазон вимірів серед газових детекторів, що існують на даний момент.

- Hі-Flow Sampler - нова технологія, що буде застосовуватися в Україні з метою вимірювання обсягів витоків метану.

- старі та неефективні ізолюючі матеріали (герметики) буде замінено на сучасні фторопластові матеріали для монтажу надземних трубопроводів, а також на регулюючих та понижуючих станціях.

Ефективність даної технології підтверджено документально зафіксованими відмінними результатами її впровадження у Північній Америці та в інших регіонах.

Основні технічні параметри використаної технології:

- Hі-Flow® Sampler технологія розроблена для вимірювання рівня витоку газу у зоні різного устаткування трубопроводів, ущільнення клапанів та компресорів, що використовуються у трубопроводах, якими транспортують природний газ, газосховищах та компресорних господарствах. Цього можна досягти лише шляхом проведення вибіркових замірів при дуже високій швидкості потоку (близько 0,25 кубічних метрів за хвилину), щоб фіксувати будь-який витік із елементів конструкції. Точно визначивши швидкість потоку зі свердловини, яка досліджується, а також концентрацію (вміст) газу, вираховується швидкість витоку газу.

- Нове устаткування Hі Flow Sampler було розроблене науково-дослідним інститутом технології газу в США, і випробуване у промисловості, починаючи з 1997 року, що в першу чергу, стосується компанії Енрон (Enron).

- Пробовідбірник Hі-Flow sampler відрізняється від аналізаторів органічних пар (АОП) та інших вимірювальних пристроїв тим, що він безпосередньо визначає обсяг метану, що витікає. Він також більш швидкий у використанні та набагато точніший. З метою перевірки та контролю достовірності результатів, отриманих при застосуванні пробовідбірника Hі-Flow Sampler, було проведено серію експериментів. Типові результати лабораторних тестів демонструють середню різницю показів між обсягами витоків, виміряних за допомогою витратоміра та Hі-Flow Sampler, 3-4%, а максимальна різниця становить небагато більше - 10%. Даний метод дає значно точніші результати, аніж використання АОП та подібного устаткування, не кажучи вже про устаткування, що використовується в Україні на даний момент.

- В процесі реалізації проекту СВ з метою виявлення витоків метану у газорозподільній мережі буде використовуватись устаткування Gasurveyor 500 Serіes. Gasurveyor 500 Serіes забезпечує найбільш універсальний діапазон вимірів серед газових детекторів, що існують на даний момент.

- Ущільнювач штока засувки GORE™ , що буде використовуватися з метою ремонту клапанів, являє собою еластичний ущільнювач з автоматичною змазкою, що запобігає зношуванню штоку (клапана) та має необмежений термін зберігання. Даний ущільнювач постійної довжини легко закріплюється та утворює когезійний циліндр у результаті компресії, що усуває необхідність розрізання та формування кілець. Ущільнювачі штока засувки GORE™ використовуються при робочих температурах від -267°C до +288°C.

- Використання ущільнювача GORE™, у випадках коли прокладку необхідно формувати під час монтажу, є найбільш ефективною альтернативою листових прокладок для великих фланців газового устаткування. Ущільнювач GORE™ мінімізує потенційні канали витоків, кількість матеріалів, що витрачаються під час ремонту, час технічного обслуговування та ризик виникнення непередбачуваних подій із тяжкими наслідками. Це найнадійніший засіб досягнення довгострокової продуктивної роботи системи. Діапазон робочих температур: від -2680C до 315°C.

4. Межі проекту

Межі проекту окреслені на рисунку 2.1 та охоплюють: 3653 газорегуляторних пунктів (ГРП), а також 8362 шкафних регуляторних пунктів (ШРП), що понижують тиск газу, на яких разом налічують приблизно 31250 клапанів та 76 000 фланців.

Рис.2.1. Об'єкти модернізації в проекті «Зменшення витоків газу в газорозподільних мережах ВАТ «Дніпропетровсьгаз»

5. Ставлення до впровадження проекту з боку державних органів

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України зацікавлене у впровадженні даного проекту у зв'язку із своєю загальною зацікавленістю у виконанні вимог Кіотського протоколу.

6. Графік впровадження основних стадій проекту

Таблиця 2.1

Графік впровадження основних стадій проекту «Зменшення витоків газу в газорозподільних мережах ВАТ «Дніпропетровсьгаз»

Стадія проекту	Строки та стан проекту
Поточна стадія впровадження проекту	Проектна ідея Планування Впровадження
Підготовка проекту	З: 01/2007 по: 12/2007
Техніко-економічне обґрунтування	Завершено
Бізнес план	Завершено
Будівництво/монтаж	З: 01/2008 по: 12/2008
Тривалість проекту	З: 03/2008 по: 01/2012
Реалізація одиниць скорочення викидів (ОСВ)	З: 01/2009 по: 12/2012
Інші стадії проекту

7. Опис базового сценарію

7.1. Методологія розрахунків

Нова методологія, що базується на проектно-техничній документації (PDD) для подібного проекту в Курській області, Росія («Уникнення витоків метану в Курській газорозподільній мережі»), розроблена компанією ЕКОН Карбон (ведучою Скандинавською консалтинговою фірмою) у форматі, ухваленому виконавчим органом апарату з самостійного впровадження проектів з реалізацією практики самостійного впровадження проектів (СВП). Дана методологія була успішно застосована в подібних проектах в Костромській, Брянській, Орловській, Вологодській, Рязанській та Воронезькій областях в Росії.

Базовий сценарій включає виконання програми, спрямованої на виявлення витоків та їх вимірювання у газорозподільних мережах. Програма, спрямована на виявлення витоків та їх вимірювання, дозволить визначити клапани та фланці, що травлять газ, та визначити обсяги викидів метану. Згідно з базовим сценарієм витоки з'являються у хаотичному порядку, незважаючи на проведення регулярних ремонтних робіт, у зв'язку з недосконалістю ущільнювачів (герметиків), що використовуються на даний момент. Ці витоки вважаються неминучими технічними втратами.

Загальний обсяг витоку газу розраховується за допомогою обсягу витоку, визначеного пробовідбірником Hі-Flow Sampler до початку першого ремонту. Для оцінки обсягів витоків, що вдалось попередити вважається, що доремонтні обсяги витоків, що вимірюються для кожного елементу конструкції, за умов не проведення ремонтних робіт в рамках проекту СВ, залишалися б незмінними на протязі періоду визначення економічного ефекту впровадження проекту.

Попередні дослідження (в Курській, Костромській, Брянській та інших областях у Росії) вказують на те, що витоки наявні в більше, ніж 32 % клапанів та фланців (у відношенні до загальної кількості клапанів та фланців) і їх середні обсяги становлять 5-8 літрів за хвилину. Ці значення приймаються за базові показники.

б) Опис сценарію даного проекту

Сценарій проекту передбачає перевірку усіх клапанів та фланців, які охоплюються проектом, на наявність витоків. У разі виявлення витоку, він буде належним чином виміряний та відремонтований із застосуванням сучасних ущільнювачів. У разі не виявлення витоку у клапані старі герметики також будуть замінені сучасним матеріалом в усіх клапанах. Герметики у фланцях будуть замінюватися тільки у разі виявлення витоку. Усі клапани та фланці охоплені проектом будуть контролюватись протягом періоду визначення економічного ефекту впровадження проекту.

Учасники проекту вже сформували робочі групи в Дніпропетровську для проведення робіт з вимірювання витоків та заміни герметику на протязі періоду дії проекту та вирішили проблему з необхідними для впровадження проекту ресурсами, устаткуванням для вимірювання та сучасними герметиками для ліквідації витоків. Оскільки у проекті будуть використані високоякісні герметики, можна очікувати, що на протязі періоду реалізації проекту нових витоків не з'явиться. У випадку появи нового витоку після проведення ремонтних робіт, буде проведено вимірювання, ремонт та забезпечений контроль за вказаним вузлом.

Виникнення повторних витоків у процесі проекту не очікується у зв'язку із застосуванням вищевказаної технології. Якщо з'являться повторні витоки, це буде документально зафіксовано у відповідності із передбаченими процедурами контролю та вони будуть виключені з обсягу одиниць скорочення викидів даного проекту.

Ліквідація викидів у результаті впровадження проекту спостерігається не у 100% випадків ефективно проведених ремонтних робіт. Виявлення повторних витоків та їх вимірювання може змінити обсяги проектних робіт. Оскільки це перший подібний проект на території України, дані щодо частоти появи повторних витоків відсутні. Вважається малоймовірним, що поява повторних витоків призведе до збільшення обсягів викидів, більш ніж на 5% проти базового рівня.

Як зазначалось вище, базовий рівень викидів розраховується як сума всіх викидів на протязі першого року впровадження проекту, після ремонту усіх елементів конструкції. Використовуючи дані щодо обсягів витоків, отримані у результаті попередніх досліджень, розрахунки зменшення викидів є стабільними, тому що середнє значення обсягу витоків із клапана вважається 6,5 літрів за хвилину та нульовий обсяг витоку з фланців.

2.2 Визначення очікуємих інвестиційних та поточних витрат, пов'язаних з проектним рішенням

Загальні інвестиційні витрати на проект - € 2,785 мільйонів евро.