Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичний розділ

1.1 Значення, структура та завдання інструментального господарства

1.2 Планування потреб підприємства за видами оснащення

1.3 Робота центрального інструментального складу

1.4 Шляхи підвищення інструментального господарства

2. Ресурси підприємства

2.1 Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування і потужності цеху

2.2 Розрахунок основних виробничих фондів та амортизації

2.3 Розрахунок чисельності та оплати праці персоналу

3. Витрати виробництва

3.1 Розрахунок собівартості продукції

3.2 Розрахунок точки беззбитковості

4. Розрахунок економічних показників роботи підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Еволюційні процеси розвитку фармацевтичної галузі в Україні потребують гармонізації національного законодавства з вимогами Європейського Союзу (ЄС), розробки відповідної нормативно-правової бази, що регулює фармацевтичну діяльність, створення національної лікарської політики, що визначає соціальні пріоритети у забезпеченні населення лікарськими засобами, а також впровадження на підприємствах і організаціях галузі міжнародних стандартів, перш за все належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб'юторської (GDP), аптечної (GPP) та інших належних практик.

Українська фармацевтична промисловість виробляє близько 1400 із 3000 препаратів, що продаються в Україні. Фармацевтичні компанії України виробляють лікарські засоби майже в усіх формах (твердих, рідких, порошкоподібних тощо). Основними групами є серцево-судинні препарати, анальгетики, вітаміни, засоби для лікування респіраторної та ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту і антибіотики.

У групі провідних вітчизняних виробників лікарських засобів знаходяться ЗАТ «ФФ «Дарниця», Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК «Здоров'я», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ВАТ «Фармак».

Кожний із цих гігантів фарміндустрії займає близько 15 % ринку вітчизняних лікарських засобів. Далі йде група більш ніж з трьох десятків підприємств, продукція кожного з них займає від 2 % до кількох відсотків ринку. Серед них - АТ «Індар», АТ «Київський вітамінний завод», АТ «Стиролбіофарм» та інші. До третьої групи належать більше сотні підприємств, що випускають лише по 1-2 лікарських засоби, найпростіших у виробництві і дешевих: йод, зеленка, перекис водню.

Ринок фармацевтичних препаратів характеризується зростанням натуральних та грошових показників протягом останніх п'яти років. Загальний обсяг фармацевтичного ринку України за результатами 2013 року склав 35,85 млрд. грн, що на 12,7% перевищує результати 2012 року. При цьому, у натуральному вимірі обсяг ринку становив 1,99 млрд. умовних упаковок, що лише на 1,6% перевищує аналогічний показник 2012 року

Сьогодні в основу формування стратегії розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості повинні бути покладені такі принципи: безперервність, соціальна спрямованість, економічність, гнучкість інноваційно-інвестиційної діяльності та її адаптованість до зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; активне оновлення асортименту лікарських препаратів і впровадження у виробництво генеричних лікарських препаратів нового покоління; надання переваг неціновим методам конкурентної боротьби, зокрема, якості лікарських препаратів; інтеграція науки і виробництва з активним залученням підприємницького капіталу (банківського, торговельного та ін.); залучення стратегічних інвесторів для реалізації широкомасштабних проектів щодо переходу фармацевтичної промисловості на правила GMP; комерціалізація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; активний маркетинг.

1. Теоретичний розділ

Стійке функціонування підприємства як системи та виготовлення конкурентоспроможної продукції забезпечуються не тільки завдяки використанню прогресивних технологічних процесів, а й здебільшого високим рівнем організації технічного обслуговування основного виробництва. З метою постійного підтримування в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці; своєчасного забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортно-складських операцій та інших пов'язаних з ними робіт на підприємствах створюється система технічного обслуговування виробництва.

Ефективність виготовлення і випуску конкурентоспроможної продукції з мінімальними затратами, безперебійна виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки раціональної організацією технологічних процесів, але і високим рівнем технічного обслуговування основного виробництва і всіх підрозділів виробничої інфраструктури.

Інфраструктура підприємства - це комплекс підрозділів і служб, головне завдання яких зводиться до забезпечення нормального функціонування основного виробництва і сфер діяльності підприємства.

Удосконалення виробничої інфраструктури є одним із чинників поліпшення діяльності підприємства.

До інфраструктури відносяться такі господарства:

- інструментальне;

- енергетичне;

- транспортне;

- ремонтне;

- складське;

- тарне;

- а також служби матеріально-технічного забезпечення, зовнішньої кооперації, маркетингу, технічного контролю, підготовки нового виробництва, планування і облік, кадрова і фінансова дисципліна, збут готової продукції.

Склад і масштаби інфраструктури залежать від типу виробництва, номенклатури і об'єму випуску продукції, рівня спеціалізації і кооперації, розмірів підприємства і його виробничих зв'язків.

1.1 Значення, структура та завдання інструментального господарства

Як зазначалося вище, необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є постійне підтримування в робочому стані машин і устаткування, своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією, а також виконання транспортних операцій. Усе це здійснює система технічного обслуговування виробництва, яка є центральною складовою виробничої інфраструктури підприємства [2].

Розглянемо структуру системи технічного обслуговування зображену на рисунку 1.

Рисунок 1 - Система технічного обслуговування [3]

ефективність собівартість беззбитковість фармацевтичний

Інструментальне господарство - це сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням та відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і вчасним поданням на робочі місця. Інструментальне господарство підпорядковується головному технологу. Інструментальний відділ координує зазначені види робіт, організує поставку інструменту і пристроїв, які виготовляють спеціалізовані інструментальні заводи, проектує технологічне оснащення для власних потреб. Інструментальний цех виготовляє і відновлює інструмент загального користування. Придбаний, виготовлений і відновлений інструмент надходить до центрального інструментального складу, а потім розподіляється між цеховими інструментально-роздавальними складами, які безпосередньо обслуговують робочі місця.

Значення інструментального господарства підприємства визначається тим, що його організація істотно впливає на ефективність основного виробництва. Витрати на технологічне оснащення в масовому виробництві сягають 25 - 30 % вартості устаткування, у великосерійному - 10 - 15, у дрібносерійному й одиничному - близько 5 %. Частка витрат на оснащення в собівартості продукції становить відповідно: 1, 5 - 4, 4 - 6, 6 - 8 і 8 - 15 % і більше.

Величина оборотних коштів, вкладених в інструменти (оснащення), коливається від 15 до 40 % загальної суми оборотних коштів промислового підприємства.

Від правильної організації інструментального господарства значною мірою залежать успіх і ритмічність роботи всього підприємства, якість продукції й рентабельність [2,3].

Основні завдання інструментального господарства такі [5]:

-- своєчасне й безперервне забезпечення цехів і робочих місць основного виробництва якісним технологічним оснащенням та інструментом (оснащенням);

-- підвищення якості оснащення й організація раціональної його експлуатації; зниження витрат на виготовлення, придбання, зберігання й експлуатацію оснащення;

-- організація відновлення, ремонту, оснащення й вимірювання інструменту.

Для вирішення всіх цих завдань на підприємстві створюється інструментальне господарство. Його склад визначається характером і типом основного виробництва й розмірами підприємства. В інструментальне господарство великого й середнього підприємства входять відділ: інструментального господарства (ІГ), інструментальний цех, центральний інструментальний склад (ЦІС), цехові інструментально-роздавальні комори (ІВК), ділянки складання пристосувань (ДСП), ділянки централізованого заточування різального інструменту (ЦЗІ), ділянки ремонту оснащення, ділянки відновлення (ДВ) інструменту, комора неліквідів.

Відділ інструментального господарства очолює начальник, підлеглий безпосередньо головному інженерові підприємства. На невеликих заводах організується загальнозаводське бюро інструментального господарства (БІГ), що підпорядковується безпосередньо головному інженерові або головному технологові заводу.

У складі цього відділу, як правило, створюються такі функціональні підрозділи:

- планово-диспетчерське бюро;

- бюро технічного нагляду;

- бюро нормативів;

- бюро купованого інструменту;

- конструкторсько-технологічне бюро (прогресивної технології).

Планово-диспетчерське бюро визначає потреби підприємства в різних видах інструменту й оснащення, розробляє плани його виробництва й закупівлі, веде облік і контроль їхнього виконання, установлює ліміти відпускання інструменту цехам, а також здійснює контроль за їхнім дотриманням.

Бюро технічного нагляду здійснює контроль за зберіганням і експлуатацією інструменту, перевіряє норми стійкості та його зношування, бере участь у розробці заходів щодо вдосконалювання організації інструментального господарства. Інспектори технагляду також контролюють заточування і відновлення інструменту, ремонт оснащення, виявляють причини поломок, перевіряють умови експлуатації інструменту, а також весь зламаний інструмент перед здачею в утиль.

Бюро нормативів проводить роботу щодо класифікації й індексації інструменту, установлює норми його видачі й оборотний фонд підприємства в цілому й за цехами, контролює їхнє дотримання, розробляє інструкції й правила експлуатації інструменту й оснащення.

Бюро купованого інструменту організовує закупівлю інструменту відповідно до плану, розробленого планово-диспетчерським бюро.

Конструкторсько-технологічне бюро здійснює проектування технологічного оснащення й розробку технологій з її виготовлення.

Складність організації і планування виробництва і експлуатації інструментів обумовлюється величезною номенклатурою оснащення, високими вимогами до її якості і стійкості, великим впливом інструментального господарства на економіку підприємства. Так, на частку проектування, і виготовлення технологічного оснащення при освоєнні нових виробів припадає більше 80% трудомісткості всіх робіт з підготовки виробництва [4].

1.2 Планування потреб підприємства за видами оснащення

Для визначення потреб підприємства в оснащенні на певний період часу необхідно встановити: номенклатуру (каталог) споживаного оснащення; видаток оснащення за кожним найменуванням (типорозміром); оборотний фонд оснащення (запаси) в цілому за підприємством й за цехами.

Номенклатура універсального інструменту (оснащення) у серійному й масовому виробництвах установлюється за картами застосовності (операційно-технологічними картами), а в одиничному й дрібносерійному виробництвах -- за картами типового оснащення робочих місць інструментом (на основі дослідно-статистичних даних).

Номенклатура спеціального інструменту (оснащення) визначається за картами технологічних процесів.

Потреба в інструменті (оснащенні) на плановий період часу складається з обсягу виданого інструменту й різниці між необхідним оборотним фондом і фактичною його величиною на початок планового періоду.

Для визначення потреби в оснащенні застосовують такі методи розрахунку[5]:

- статистичний;

- за нормами оснащення;

- за нормами видатку (розрахунковий).

Статистичний метод розрахунку.

За звітними даними за минулий період (рік) визначається кількість фактично виданого інструменту, що припадає на 100 тис. грн валової продукції підприємства або на 1000 год роботи устаткування тієї самої групи, в якій застосовувався відповідний інструмент.

Обсяг видачі інструменту на 100 тис. грн валової продукції може бути визначений сумарно в грошовому вираженні за даними бухгалтерського обліку. Помноживши обсяг видачі на обсяг валової продукції в плановому періоді, одержимо обсяг видачі інструменту за цей період. Обсяг видачі інструменту в натуральному вираженні за кожним видом (типорозміром) визначається розподілом обсягу видачі в грошовому вираженні на собівартість або ціну інструменту певного виду.

Під час застосування статистичного методу визначення потреби в інструменті на плановий період допускаються істотні похибки, тому він застосовується лише в одиничному й дрібносерійному виробництвах і для розрахунку інструменту, для якого важко встановити строк служби (слюсарно-складальний, у деяких випадках вимірювальний) [6].

Метод розрахунку за нормами оснащення.

Під нормою оснащення мають на увазі кількість інструментів, які одночасно перебувають на відповідному робочому місці протягом усього планового періоду.

За цим методом в основному розраховують видачу інструмента довгострокового користування (універсальний ріжучий, вимірювальний, ковальський, ливарний та ін.)", що видається робітникові за інструментальною книжкою й перебуває в нього до повного зношування, а також застосовується в допоміжному виробництві (РМЦ) [7].

Метод розрахунку за нормами видачі.

Норма видачі -- це кількість інструментів певного типорозміру, що витрачаються під час обробки однієї деталі або одного виробу.

Для зручності розрахунку норму видачі інструменту, часто визначають на 100 або 1000 деталей [6].

1.3 Робота центрального інструментального складу

Основними функціями ЦІС є приймання, зберігання, облік, видача інструменту й пристроїв цехам, а також планування й регулювання запасу інструменту в ЦІС.

Приймання інструменту.

У ЦІС надходить весь інструмент, виготовлений в інструментальному цеху, закуплений на стороні, а також відновлений у майстернях з відновлення й відремонтований у майстернях з ремонту інструменту й оснащення.

Інструмент, що надходить зі сторони, приймається за супровідними документами (рахунками-фактурами, накладними); під час приймання його кількість перевіряється працівниками ЦІС, а якість -- контрольним пунктом у ЦІС.

Інструмент, що надходить у ЦІС із інструментального цеху й майстерень із ремонту й відновлення, приймається за накладними без контролю якості.

Приймання поламаного й зношеного інструмента здійснюється ЦІС. Після відповідної перевірки частина інструмента направляється в майстерні з ремонту й відновлення, а частина -- на склад вторинних матеріалів (неліквіди) [5].

Зберігання інструменту.

У кожному відділенні ЦІС зберігається оснащення певного класу (ріжучий, абразивний, вимірювальний та н..) на стелажах і в шафах відповідної конструкції. Інструмент розкладається по стелажах у такому порядку:

- нормалізований інструмент - за індексами в порядку зростання;

- спеціальний - за номерами виробів, деталей і операцій, для яких призначений;

- вимірювальний інструмент, що розкладається за класами точності й посадками.

В одному осередку стелажа зберігається інструмент одного типорозміру. Місця зберігання інструмента нумеруються [6].

Облік інструменту.

На кожний типорозмір інструменту, що зберігається у ЦІС, заводять облікову картку" в якій вказуються найменування, розмір або профіль, індекс, установлену норму запасу за системою "максимум-мінімум" і рух інструменту (надходження, видачу, залишок), а також стелаж, полицю, осередок, де знаходиться інструмент певного типорозміру.

Облік надходження здійснюється на основі документів, що надходять разом з партією інструменту, а облік видачі -- за документами видачі інструменту в цехові ІРК. Видача інструменту цехам провадиться в межах установленого для кожного цеху ліміту. Новий (відновлений або відремонтований) інструмент видається цехам в обмін на відпрацьований (зношений або поламаний) тільки через цехові ІРК на їхню вимогу [5].

Планування і регулювання запасу інструменту в ЦІС.

Для підтримування запасу інструменту в ЦІС не нижче мінімально допустимого застосовують дві системи планування поповнення запасів: "на замовлення" і "на склад".

Система "на замовлення" полягає в тому, що відповідно до виявленої потреби в певному інструменті заздалегідь подається замовлення на його виготовлення або придбання. Так, якщо за планом передбачено випуск продукції в другому кварталі, то оснащення потрібно замовити в першому з необхідним випередженням і в потрібній кількості. Однак, як показує практика, розрахунок потреб в інструменті, зроблений за системою "на замовлення", не завжди відповідає дійсним потребам, і, як правило, за одним типорозміром утвориться дефіцит, а іншими ЦІС затоварюється. Така система планування, зазвичай, застосовується для інструменту, що потрібен в невеликих кількостях і використовується одноразово.

Потреби підприємства в інструменті покриваються на 25-- 30 % за рахунок відновлення й ремонту.

Система "на склад" передбачає встановлення максимальної й мінімальної величини запасу інструменту на ЦІС й розрахунок норми запасу, що відповідає точці замовлення. Ця система планування запасу на складі одержала назву системи "максимум-мінімум".

Мінімальна норма запасу -- це страховий запас інструменту, що створюється, виходячи із практичних даних залежно від видачі інструменту (Кв) на випадок затримки виконання замовлення на виготовлення або купівлю інструменту чи перевикористання його цехами.

За умов зниження поточного запасу на складі до крапки замовлення подається заявка в інструментальний відділ для оформлення замовлення на виготовлення або придбання чергової партії інструменту [6].

Основними функціями цехових інструментально-видавальних комор є: одержання інструменту з ЦІС, його зберігання, облік, видача на робочі місця й приймання з робочих місць, відправлення в майстерню централізованого заточування й у ЦІС для ремонту й відновлення, списання зношеного інструмента для його утилізації, планування й регулювання запасу оснащення в ІРК.

Одержання інструменту в ЦІС провадиться відповідно до встановленого для цехів лімітом і в загальному на відпрацьований інструмент. Зберігання інструменту в ІРК організоване аналогічне до його зберігання в ЦІС. Інструмент, якому потрібне заточування, ремонт або перевірка, зберігається в ІРК окремо від придатного до вживання (у спеціальному відділенні).

Облік інструменту в ІРК здійснюється так само, як у ЦІС, за картами обліку. Інструмент обліковується на основі вимог, накладних або лімітних карт. На видачу він списується на основі активу вибуття (зношування, поломки, втрати) інструмента, в яких вказуються причини й винуватці виходу інструмента з ладу. За цими актами інструмент передається в ЦІС.

Видача інструменту на робочі місця провадиться за різними системами. Інструмент довгострокового користування й дорогий видається робітникам з дозволу майстра ділянки й записується в інструментальну книжку, яку робітник отримує під час зарахування в цех (другий екземпляр книжки зберігається в ІРК). Видача інструмента короткострокового користування здійснюється за одно- і двомарочними системами, а також за системою письмових вимог.

За одномарочною системою робітникові видається кілька марок з його табельним номером і робиться запис в інструментальній книжці. Під час отримання інструменту робітник здає марку в ІРК, а замість неї отримує інструмент. Його марку кладуть у той осередок, з якого взято інструмент, або вішають на дошку з табельними номерами робітників.

За двомарочної системи вводяться інструментальні марки з індексом інструмента, які зберігаються разом з інструментом. Після видачі останнього марку робітника кладуть в осередок, з якої беруть інструмент, а марку з індексом інструмента вивішують на контрольній дошці з табельним номером робітника, що отримує інструмент. Двомарочна система в будь-який момент дає змогу встановити, який інструмент обліковує за тим або іншим робітником.

Система письмових вимог полягає в тому, що в робітника є книжка з відривними бланками-вимогами, в які він записує потрібний йому інструмент і передає в ІРК. Після видачі інструменту вимогу кладуть у картотеку з табельними номерами робітників. Після того, як робітник повертає інструмент, він отримує вимогу назад.

Система забезпечення робочих місць може бути активною і пасивною. За активної системи інструмент надається й повертається в ІРК допоміжними робітниками, а за пасивної -- основні робітники отримують і здають інструмент в ІРК.

Планування й регулювання запасу інструменту в ІРК здійснюються за системою "максимум -- мінімум" [7].

1.4 Шляхи підвищення ефективності роботи інструментального господарства

Шляхи підвищення ефективності роботи інструментального господарства в залежності від області застосування поділяються на:

I. в області проектування продукції, що випускається і технології її виробництва - спрощення конструкції (структури) продукції, її уніфікація і стандартизація, типізація технологічних процесів, контроль технологічності конструкцій, застосування при проектуванні продукції наукових підходів і методів оптимізації;

II. в області проектування і виробництва технологічної оснастки - уніфікація і стандартизація оснащення, її складових частин та конструктивних елементів, застосування систем автоматизованого проектування на основі класифікації та кодування технологічної оснастки, скорочення тривалості розробки і виготовлення оснащення;

III. в галузі експлуатації, ремонту і відновлення оснащення - забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу, інструментально-роздавальних комор, організації активного харчування робочих місць, організація централізованої заточення інструменту, посилення технагляду, впорядкування нормативного господарства, поліпшення оперативного обліку та витратних лімітів, підвищення ефективності ремонту і відновлення оснащення [8].

2. Ресурси підприємства

Таблиця 2.1 - Вихідні дані розрахункової частини

Показник	Одн. вимір.	Значення
Номер варіанту	-	63
Річна програма випуску продукції, Пр	тис. тон	310
Паспортна продуктивність установки за одиницю часу в натуральних одиницях. РПАСП	-	1,2
Режим роботи цеху: - Кількість змін на добу NЗМ - Тривалість зміни ТЗМ	- год	3 8
Перерви в роботі головних агрегатів за рік: - Технологічно-неминучі зупинки ТТЗ - Планово-попереджувальні ТППР	год год	54 154
Середньорічна вартість обігових коштів НО	тис. грн	15880
Середньогалузева рентабельність продукції R	%	22
Вартість основних виробничих фондів на початок року: - 3 група ФI Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта - 4 група ФII Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта - 5 група ФIII Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта - 6 група ФIV Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта	тис. грн років тис. грн. років тис. грн. років тис. грн. років	37560 15 27560 5 16400 5 6740 4
Вартість введених (+) виведених (-) фондів (по групам): - ДФІ - ДФІІ - ДФІІІ - ДФІV Термін введення (+) вибуття (-) основних фондів (на початок визначеного місяця) по групам основних фондів: - ТІ - ТІІ - ТІІІ - ТІV	тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. - - - -	+4200 - - - липень - - -
Неявки за хворобою	дні	7
Відпустки	дні	24

2.1 Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування і потужності цеху

Необхідно визначити розрахункову кількість основного технологічного устаткування (Np) для виконання потрібної річної програми випуску продукції (Пр), Додаток А.

Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування здійснено за формулою:

	(2.1)

де П_р - річна програма випуску продукції, тонн;

- паспортна продуктивність обладнання за одну годину, т/год;

- ефективний фонд часу роботи обладнання протягом року, годин;

Показник Np вимірюється виключно в цілих числах і завжди округлюється в більшу сторону.

Теф для безперервного виробництва:

, год	(2.2)

де Т_к - календарний фонд часу (365днів);

Т_зм - тривалість однієї зміни, год;

N_зм - число змін роботи цеху на добу;

Т_тз - сумарна тривалість технологічно неминучих зупинок (перерв) протягом року, що не перекриваються зупинками на вихідні і святкові дні, годин;

Т_ппр - сумарна тривалість планово-попереджувальних ремонтів протягом року, що не перекриваються зупинками на вихідні і святкові дні, годин;

За формулою 2.1, знаходимо необхідної кількості основного технологічного устаткування для безперервного та періодичного процесу:

Базуючись на отриманих даних та використовуючи наступну формулу, розрахуємо річну виробничу потужність підприємства Мпр:

т.	(2.3)

Після встановлення виробничої потужності цеху, варто перевірити ступінь завантаження і використання основного технологічного устаткування.

Необхідно розрахувати та занести до таблиці 2.1 такі показники:

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання:

	(2.4)

де Т_НОМ - номінальний фонд часу, годин;

У разі безупинного процесу виробництва Т_НОМ відповідає календарному фонду часу, та розраховується за формулою:

	(2.5)



Таким чином К_ЕКС:

- коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання:

	(2.6)

де Р_ПР - проектована годинна продуктивність одиниці даного устаткування, т/год.

	(2.7)

Отримані значення підставляємо в формулу 2.6.:

- коефіцієнт інтегральної роботи обладнання, який характеризує завантаження устаткування в цілому:

	(2.8)

- резерв потужності:

	(2.9)



Таблиця 2.2 - Показники завантаження і використання основного технологічного устаткування

Показники	Од. вим.	Абс. знач.
1. Коефіцієнт екстенсивної роботи обладнання	-	0,977
2. Коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання	-	1
3. Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання	-	0,977
4. Резерв потужності	-	0,023

2.2 Розрахунок основних виробничих фондів та амортизації

Відповідно до Податкового Кодексу України основні виробничі фонди поділяються на 16 груп (Додаток В). Витрати на амортизацію (Аі) розраховуються, з огляду на середньорічну вартість основних виробничих фондів певної групи (Фср_і) та встановленої для даної групи норми амортизації (На) за формулою:

, грн.	(2.10)

де Наі - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства.

Норма амортизаційних відрахувань визначається прямолінійним методом за формулою:

	(2.11)

де Т_сл - термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних фондів, в роках.

Класифікація груп основних фондів та інших необоротних активів і мінімально допустимих термінів їх корисного використання приведені в додатку В.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства Ф_СР, розраховується за даними Додатка Г за формулою:

, грн.	(2.12)

де Ф_ПР - вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах, грн;

Ф_ВВ - вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн.;

Ф_ВИВ - вартість виведених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах, грн.;

Т₁ - кількість місяців з моменту введення основних фондів до кінця року, місяців;

Т₂ - кількість місяців з моменту виведення основних фондів до кінця року, місяців.

Таким чином, витрати на амортизацію (Аі) становлять:

Річна сума амортизації дорівнює сумі амортизації всіх груп основних виробничих фондів.

, грн.	(2.13)

Вихідні дані та результати розрахунків необхідно навести у вигляді наступної таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Розрахунок середньорічної вартості основних виробничих фондів і амортизаційних відрахувань.

№ групи ОВФ	Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн.	Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта, років	Норма амортизаційних відрахувань, %	Амортизація, тис. грн.
Група 3	39660	15	7	2776,2
Група 4	27560	5	20	5512
Група 5	16400	5	20	3280
Група 6	6740	4	25	1685
?ФСР	90360	-	-	-
Річна сума амортизації	-	-	-	13253,2

2.3 Розрахунок чисельності та оплати праці персоналу

Персонал підприємства - це сукупність робітників різних професійних кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, які складають його обліковий склад.

В цьому розділі необхідно розрахувати такі групи промислово-виробничого персоналу згідно Класифікатору Професій (ДК 003:2010): кваліфіковані робітники з інструментом; робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин; найпростіші професії, технічні службовці, фахівці, керівники.

Встановлюємо режим роботи підприємства відповідно додатку А.

Для виконання розрахунку чисельності персоналу необхідно використати дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника і занести їх до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Баланс робочого часу робітника

Показник	Баланс робочого часу
	дні	години
1.Календарний фонд часу,	365	2920
- вихідні	91	728
- святкові	0	0
2.Номінальний фонд часу	274	2192
Невиходи, разом	33	264
- неявки за хворобою	7	56
- відпустки	24	192
- виконання державних обов'язків	2	16
3.Ефективний фонд часу	241	1928

Ефективний фонд часу необхідно визначити як різницю номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами.

На підставі даних балансу робочого часу визначають коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

	(2.14)

Чисельність персоналу цеху визначається виходячи з особливостей обслуговування техніки, організації праці і виробництва, обраної структури керування.

Приймаємо наявну чисельність основних робітників (кваліфіковані робітники з інструментом) у зміну, з розрахунку по 2 робітника на одну одиницю основного технологічного устаткування Nр.

Визначаємо кількість робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання (робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування), як 10% від кількості основних робітників виробництва.

Чисельність персоналу вимірюється виключно в цілих числах та у разі її розрахунку завжди округлюється в більшу сторону.

Персонал найпростіших професій працює в 1 зміну на добу, його кількість відповідає кількості виробничих дільниць.

Кількість дільниць виробництва розраховується виходячи із технології виробництва продукції з урахуванням вимог з техніки безпеки. Кожну дільницю очолює майстер, який працює позмінно з відповідною групою основних робітників. Орієнтовно на одного майстра припадає від 10 до 20 робітників в залежності від складності технологічних операцій. Виходячи з цього, приймаємо кількість виробничих дільниць рівних 5 шт.

Наявна чисельність робітників у добу Ч_ДЕН визначається виходячи з наявної чисельності у зміну Ч_ЗМ і числа робочих змін протягом доби:

, ос.	(2.15)

де N_ЗМ - чисельність змін протягом доби;

Облікова чисельність Ч_ОБЛ розраховується за формулою:

, ос.	(2.16)

де К_О - коефіцієнт облікового складу.

Результати розрахунків заносяться до таблиці 2.4.

Склад керівних посад підприємства поділяється на лінійних та функціональних керівників.

До першої категорії відносяться:

- начальник цеху, режим роботи в 1 зміну на добу;

- заступник з питань основного виробництва, режим роботи в 1 зміну на добу;

- заступник з питань підготовки виробництва, режим роботи в 1 зміну на добу;

- начальники зміни по 1 на одну зміну з урахуванням режиму роботи підприємства;

- змінні майстри, їх кількість відповідає кількості дільниць виробництва з урахуванням режиму роботи підприємства;

- механік цеху, режим роботи в 1 зміну на добу;

Таблиця 2.5 - Розрахунок чисельності робочих цеху.

№ п/п	Назва груп і професій робітників	Наявна кількість робітників у зміну, ос.	Режим роботи (змін на добу)	Наявна кількість робітників у добу з підміною бригадою, ос.	Коефіцієнт облікового складу	Облікова чисельність, ос.
1.	Основні робітники	62	4	248	1,137	282
2.	Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання	7	4	28	1,137	32
3.	Найпростіші професії	5	1	5	1,137	6
Разом робітників:	74	х	281	х	320

До складу функціональних керівників підприємства належать керівники функціональних підрозділів, таких як технологічне, планово-диспетчерське бюро, бюро контролю якості та бюро нормування. Приймаємо склад функціональних керівників у кількості 4 осіб із режимом роботи в одну зміну.

Розрахунок чисельності фахівців підприємства поєднує кількість працюючих наведених функціональних підрозділів (планово-диспетчерське бюро, бюро нормування, бюро контролю якості та технологічне бюро). Орієнтовні дані з кількості фахівців стосовно перших трьох підрозділів, наведені у додатку Д. Наявна кількість працівників технологічного бюро, у зміну, відповідає кількості дільниць виробництва. Режим роботи даної категорії персоналу - в 1 зміну на добу.

У разі відсутності лабораторій в цеху всі досліди з якості продукції проводяться в центральних службах. До складу технічних службовців підприємства відносимо посади секретаря та табельника. Приймаємо кількість технічних службовців у розмірі 2-х осіб, які мають режим роботи в 1 зміну по 8 годин.

Отримані данні заносімо до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Штатний розклад керівників, фахівців (спеціалістів) і службовців.

№ п/п	Категорія персоналу і найменування професій (посад)	Необхідна чисельність у зміну, ос.	Режим роботи (змін на добу)	Загальна чисельність, ос.
1.	Керівники лінійні: - начальник та заступники цеху - начальник зміни - змінні майстри - механік цеху Керівники функціональні	3 1 5 1 4	1 4 4 1 1	3 4 20 1 4
2.	Фахівці	14	1	14
3.	Технічні службовці	2	1	2
Всього:	30	х	48

Чисельність промислово-виробничого персоналу () складається з чисельності робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців ():

	(2.17)

Розрахунок річного фонду заробітної плати (грн/рік) здійснюється за категоріями працівників, виходячи із середньомісячної заробітної плати.

Фонд заробітної плати для окремої професійно-кваліфікаційної групи працівників визначають за формулою:

, грн.	(2.18)

де ЗП_СРМІС - середньомісячна заробітна плата конкретної професійно-кваліфікаційної групи працівників, грн/місяць;

Ч_ОБ - облікова чисельність працівників даної професійно-кваліфікаційної групи, чол.;

Т - тривалість періоду, за який працівникам даної професійно-кваліфікаційної групи нараховується заробітна плата, місяці.

Результати розрахунків занести до таблиць 2.7 та 2.8.

Таблиця 2.7 - Розрахунок річного фонду заробітної плати робітників

Групи персоналу і професії	Середньомісячна заробітна плата, грн/міс.	Облікова чисельність, ос.	Місяців за рік	Річний фонд заробітної плати, грн/рік
Основні робітники	3000	282	12	10152000
Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання	2500	32	12	960000
Найпростіші професії	1800	6	12	129600
Всього:	х	320	х	11241600

Таблиця 2.8 - Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, фахівців та технічних службовців

Групи персоналу і професії	Середньомісячна заробітна плата, грн/міс.	Загальна чисельність, ос.	Місяців за рік	Річний фонд заробітна плати, грн/рік
Керівники лінійні:
- начальник та заступники цеху - начальник зміни - змінні майстри - механік цеху Керівники функціональні	4500	3	12	162000
	3500	4	12	168000
	3200	20	12	768000
	3500	1	12	42000
	4000	4	12	192000
Фахівці:	2600	14	12	436800
Технічні службовці:	2000	2	12	48000
Всього:	х	48	х	1816800

Фонд оплати праці на підприємстві складається з фонду заробітної плати робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців ():

, грн.	(2.19)

Після розрахунку фонду оплати праці підприємства визначають середню заробітну плату за місяць по формулі:

аблиця 2.9 - Показники чисельності та оплати праці ПВП підприємства

Показники	Од. вим.	Абсолютні значення
1. Чисельність ПВП	ос.	368
2. Фонд оплати праці ПВП	грн./рік	13058400
3. Середня заробітна плата за місяць	грн./місяць	2957,07

3. Витрати виробництва

3.1 Розрахунок собівартості виробництва продукції

Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються на підставі наведеної інформації в таблиці 3.1 та шляхом сумування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення.

Розрахунки до таблиці 3.1

Статті 1-7 мають бути розраховані за вихідними даними таблиці 3.1.

Стаття 8 „Заробітна платня основних виробничих робітників” відповідає даним попереднього розрахунку фондів оплати праці основних робітників (Таблиця 2.6).

Стаття 9 „Відрахування від заробітної плати” розраховується як 22,0 % від статті 8 „Заробітна платня основних виробничих робітників”.

Стаття 10 „Витрати на утримання і експлуатацію обладнання”:

а) на амортизацію робочих машин і основного технологічного устаткування, засобів КВП, автоматики та обчислюваної техніки 4,5,6 група ОВФ;

б) на поточний ремонт приймаємо у розмірі 5% від вартості зазначених вище (у пункті „а” статті 10);

в) на утримання устаткування; приймаємо у розмірі заробітної плати з відрахуваннями (22%) групи робочих по утриманню та обслуговуванню обладнання.

Стаття 11 „Загальновиробничі витрати” (цехові витрати) складаються з таких основних складових частин:

а) на утримання цехового персоналу та охорону праці приймаємо у розмірі річного фонду заробітної плати (22 %) керівників, фахівців, службовців та робітників найпростіших професій, а також витрат на охорону праці як 15% до фонду заробітної плата всього цехового персоналу;

б) на амортизацію будинків, споруджень (сума амортизаційних відрахувань від вартості зазначених груп основних фондів, 3 група ОВФ);

в) інші загальновиробничі витрати прийняти як 1% від фонду оплати праці основних робітників.

Сума статей 1-11 складає виробничу (цехову) собівартість продукції.

Стаття 12 „Загальногосподарські витрати”, до яких відносяться:

а) адміністративні витрати як 75% від фонду заробітної плати керівників, фахівців, службовців;

б) витрати на підготовку кадрів та відрядження приймаємо як 15% від фонду заробітної плати керівників, фахівців, службовців;

в) витрати на дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи приймаємо як 35% від фонду заробітної плати керівників, фахівців, службовців.

Витрати на збут в складі позавиробничих витрат приймаємо як 20% від фонду заробітної плати основних робітників.

Інші позавиробничі витрати приймаємо як 25% від фонду заробітної плати основних робітників.

Таблиця 3.1 - Калькуляція собівартості продукції.

Річний випуск продукції - 310000 тон/рік

Калькуляційна одиниця - 1 тонн

№ п/п	Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
				на одиницю продукції	на річний випуск
				в натуральному вимері	сума, грн.	в натуральному вимері	сума, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Сировина та основні матеріали	т	570	0,856	487,92	265360	151255200
2	Допоміжні матеріали	т	260	0,144	37,44	44640	11606400
3	Напівфабрикати	т	150	0,165	24,75	51150	7672500
4	Електроенергія	кВт•год	0,9	56	50,4	17360000	15624000
5	Паливо	т	630	0,043	27,1	13330	8397900
6	Вода	тис. м3	0,65	15	9,75	4650000	3022500
7	Пара	Гкал	53,6	0,252	13,51	78120	4187232
8	Заробітна плата основних робітників				32,8		10152000
9	Відрахування від заробітної плати основних робітників				7,21		2233440
10	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання:				39,27		12172050
	- амортизація (4, 5, та 6 груп ОВФ)				33,8		10477000
	- поточний ремонт				1,69		523850
	- утримання устаткування				3,78		1171200
11	Загальновиробничі витрати				23,27		7211088
	- на утримання персоналу та охорону праці				13,98		4333368
	- амортизація (3 група ОВФ)				8,96		2776200
	-інші загальновиробничі витрати				0,33		101520
	Виробнича собівартість				753,42		233534310
12	Загальногосподарські витрати:				7,34		2271000
	- адміністративні витрати				4,4		1362600
	- витрати на підготовку кадрів, відрядження				0,88		272520
	- витрати на дослідно-конструкторські роботи				2,06		635880
	Загальногосподарська собівартість продукції				760,76		235805310
13	Позавиробничі витрати:				14,74		4568400
	- витрати на збут				6,55		2030400
	- інші позавиробничі витрати				8,19		2538000
14	Повна собівартість продукції				775,5		240373710

Наведені співвідношення у вигляді відсотків, які використовуються для визначення окремих статей калькуляції мають орієнтовний характер. Сума всіх статей калькуляції складає повну собівартість продукції.

3.2 Розрахунок точки беззбитковості

Після виконання розрахунків собівартості необхідно визначити критичний обсяг виробництва аналітично та графічно.

Визначення критичного обсягу виробництва виконати за формулою:

, од	(3.1)

де У_пост - умовно-постійні витрати у собівартості продукції, грн/рік;

У_зм - умовно-змінні витрати у собівартості одиниці продукції, грн/т;

Ц_ОД - оптова ціна підприємства, грн/шт. Розраховується виходячи з собівартості одиниці товарної продукції, з урахуванням середньогалузевої рентабельність продукції. (Додаток Б)

, грн/од.

Вартість річного випуску продукції розраховується виходячи з оптової ціни та річної програми випуску продукції, при розрахунку використовується наступна формула

, грн,	(3.2)

де П_р - річна програма випуску продукції, тонн.

Розподілення статей калькуляції на умовно-змінні і умовно-постійні виконати згідно додатку Е.

Таким чином, критичний обсяг виробництва становить:

Для побудування графіку беззбитковості скласти таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 - Дані для побудови графіку беззбитковості

Найменування показників	Од. вим.	Значення
Умовно-постійні витрати у собівартості річного випуску продукції	тис. грн.	25314,14
Собівартість річного випуску продукції	тис. грн.	240373,71
Вартість річного випуску продукції	тис. грн.	293322



Рисунок 3.1 - Графік визначення критичного річного обсягу випуску продукції(точки беззбитковості)

4. Розрахунок економічних показників роботи підприємства

В цьому розділі курсової роботи необхідно розрахувати основні економічні показники використання основних фондів підприємства, обігових коштів та продуктивність праці.

Для оцінки ефективності використання основних виробничих фондів підприємства використовують наступні показники:

- фондовіддача:

, грн/грн,	(4.1)

де ТП - вартість річного випуску продукції, тис. грн.;

Ф_СР - середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.;

- фондомісткість:

, грн/грн,	(4.2)

- фондоозброєність:

, грн/чол,	(4.3)

де Ф_СР - середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.;

- чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має велике значення наявність оптимальної величини обігових коштів.

Ефективність використання обігових коштів вимірюється показниками їх обіговості. Під обертанням обігових коштів мається на увазі тривалість послідовного проходження окремих стадій виробництва і обіговості.

Виділяють такі показники обертання обігових коштів:

- коефіцієнт оборотності:

, разів/рік,	(4.4)

де РП - обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;

Пр - річна програма випуску продукції в натуральному вимірі, т/рік;

Ц_ОД - ціна одиниці продукції;

НО - норматив обігових коштів, тис. грн.;

- тривалість одного обороту:

, дні,	(4.5)

де t - кількість днів за аналізований період. Приймаємо 360 днів (умовно за рік тільки для обігових коштів).

Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці, яка визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції.

Основним показником продуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку, які розраховуються за формулами:

- продуктивність праці в натуральному вимірі:

, т./чол.,	(4.6)

де Пр - річна програма випуску продукції в натуральному вимірі, т/рік;

- середньооблікова чисельність ПВП, чол.

- продуктивність праці у вартісному вимірі:

, грн/чол.,	(4.7)

де Ц_ОД - ціна одиниці продукції, грн./т;

За результатами розрахунків, виконаних в попередніх розділах, розрахуємо балансовий прибуток, фактичну рентабельність продукції, рентабельність основних виробничих фондів і рентабельність виробництва.

Прибуток від реалізації продукції:

, грн,	(4.8)

де Ц - ціна за одиницю товарної продукції, грн.;

С - собівартість одиниці товарної продукції, грн.;

Пр - річна програма випуску продукції в натуральному вимірі, т/рік;

Рентабельність продукції:

,	(4.9)

Рентабельність основних виробничих фондів:

,	(4.10)

Рентабельність виробництва:

	(2.33)

Результати розрахунків наводимо таблиці 4.1.

Таблиця 4.1- Зведені економічні показники

Показники	Од. вим.	Абсолютне значення
1. Випуск продукції	х	х
- у натуральному вимірі	тис. т.	310
- у вартісному вимірі	тис. грн	293322
2.Середньорічна вартість ОВФ	тис. грн	90360
3. Середньорічна вартість обігових коштів	тис. грн	15880
4. Чисельність ПВП	чол.	368
5. Продуктивність праці:	х	х
- в натуральному вимірі;	т./чол.	842,4
- у вартісному вимірі	грн/чол	797070,7
6. Фондовіддача	грн./грн	3,25
7.Фондомісткість	грн./грн	0,4
8. Фондоозброєність	грн./грн	245543,48
9. Коефіцієнт обіговості	Разів/рік	18,48
10. Період оберту обігових коштів	днів	19,49
11. Фонд заробітної плати	тис. грн	13058,4
12. Середня заробітна плата (за місяць)	грн./грн	2957,07
13. Повна собівартість одиниці продукції	грн./т.	775,5
14. Прибуток від реалізації продукції	тис. грн	52917
15.Рентабельність:	х	х
- основних фондів	%	58,57
- продукції	%	22,000
- виробництва	%	49,81

Висновки

На підставі вихідних даних роботи підприємства було проведено розрахунок основних показників ефективності підприємства.

Об'єкт даної курсової роботи являється підприємство, яке виробляє товарну продукцію в натуральному вимірі в обсязі 310 тис. тон, що у вартісному вимірі складає 293322 тис. грн. Техніко-економічні характеристики конкретного підприємства створюють інформаційну базу для розробки економічних показників.

Засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань називаються основними виробничими фондами підприємства, які становлять 90360 тис. грн.. Аналіз показав, що оборотні кошти підприємства на протязі одного року здійснюють 19,49 оборотів.

На підприємстві основне технологічне обладнання працює в неперервному режимі, тому робочий день організовано в 3 зміни, тривалістю 8 год. кожна. Враховуючи ці умови, розрахунки показали, що для продуктивної роботи підприємству необхідно 368 чол.

Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці, яка визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції. Основним показником продуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку які становлять у натуральному виразі 842,4 т/чол.. Фондовіддача на підприємстві складає 3,25 грн./грн., вона показує кількість виручки яка приходиться на одиницю основних фондів підприємства. Фонд заробітної плати всього промислово-виробничого персоналу становить 13058,4тис. грн., при цьому середня заробітна плата становить 2957,07 грн./місяць.

Собівартість продукції, яку випускає дане підприємство, становить 775,5 грн./тону, оптова ціна за одиницю продукції становить 946,2 грн./тону.

Після отримання необхідних даних ми визначили критичний обсяг виробництва, як аналітичним так і графічним методом.

Точка беззбитковості або критичний обсяг виробництва - це об'сяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків. За розрахунками курсового проекту критичний обсяг виробництва складає 99146,72 т/рік, це значить, що починаючи з цього значення випуск товарної продукції повинен приносити прибуток.

Балансовий прибуток даного підприємства складає 52917 тис.грн.

Рентабельність:

- основних виробничих фондів 58,57 %,

- виробництва 49,81 %,

- продукції 22 %.

Список використаних джерел

1. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка і організація хімічних виробництв»для студентів денної та заочної форм навчання технологічних спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр/ Укл.: М.А. Прялін, М.С. Андреюк - Дніпропетровськ: ДВНЗ УДХТУ, 2015. - 36с.

2. В.І. Ковальський. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві.М.,1986.

3. ВласовБ.В., Семенов В.М. Підвищення ефективності допоміжних виробництв. М., 1983.

4. В.А. Міцкевич,Я.П. Риков. Інструментальне господарство підприємства, М, 1977.

5. Вибір структури інструментального господарства / Р. Зотов // Устаткування: ринок, пропозицію, ціни,. -2005. -№7. -стр.68.

6. Г.І.Шепеленко. Економіка, організація та планування виробництва для підприємства,Р-на-Д., 2001.

7. Инструментальний ансамбль «нуль дефектів» / Є.Красюк // Управління якістю. - 2005. - №4. -стр.89-94.

8. Н.ГВеслов,В.Т. Денисов, В.Є.Листьев. Підвищення ефективності інструментального виробництва. Саратов, 1979.

Размещено на Allbest.ru