Комерційна діяльність на транспорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

організаційний експедиційний маршрутизація

Виконання дипломної роботи є однією зі складових частин навчального процесу і являє собою завершення вивчення дисципліни у підготовці молодших спеціалістів зі спеціальності «Організація обслуговування на транспорті».

Організація перевезення є основною невід'ємною частиною при транспортуванні вантажу, багажу. Тому для організатора перевезень є важливим знати всі аспекти та тонкості цієї справи.

На сучасному етапі практики у всіх сферах виробничо-господарської діяльності автомобільний транспорт є одним з основних перевізників вантажів.

За останнє десятиріччя кардинально змінилося геополітичне положення України і економічна ситуація в країні. Директивні методи управління поступаються ринковим відносинам. Вантажний автомобільний транспорт став працювати в умовах конкуренції, що розвивається, і відсутності вказівок і допомоги. Стрімко збільшується число автотранспортних зв'язків, підвищуються вимоги до термінів доставки вантажів. Система управління вантажними автомобільними перевезеннями вже не так порівняно давно перетворилася з багаторівневої практично в однорівневу.

В цій ситуації практично кожне підприємство (АТП) намагається що найбільше зменшити витрати на транспортні перевезення.

Об'єктом цієї дипломної роботи є практичне закріплення навичок із розробки маршрутів та організації перевезень із найменшої собівартістю.

Метою цієї дипломної роботи буде закріплення основних понять (знань) щодо організації, планування та розподілення вантажу на транспорті.

Для здійснення мети дипломної роботи були висунуті такі завдання:

- Самостійне знаходження та вивчення літератури поданої теми;

- Вивчення та використання нормативно правової бази та інструктивних документів, які дають можливість більш поглибленно вивчати окремі питання роботі;

- Користування додатковою літературою з метою діснення аналізу теми.

Предметом вивчення будуть наступні питання:

- Планування вантажних перевезень;

- Фактори, що впливають на вибір транспорту;

- Класифікація вантажних перевезень;

- Документування транспортних перевезень вантажу.

1. Основні транспортно-експедиційні підприємства України

Згідно з діючим Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (від 1 липня 2004 р. №1955-IV): «Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедитування;». Цей Закон забезпечує регулюванню окремого виду підприємницької діяльності - транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність визначається як надання послуг транспорту, які мають у собі комплекс процесів, операцій і дій, деякі з котрих є основними і невід ємними елементами доставки товарів, а інші носять допоміжний характер, які сприяють виконанню основного процесу транспортування.

Транспортно-експедиторська діяльність - це комплекс послуг, які включають увесь спектр робіт, пов'язаних з перевезенням (транспортуванням) вантажів (товарів), а також з їх навантаженням, забезпеченням охорони, страхуванням та доставкою вантажів в пункт призначення. Експедитори, в свою чергу, виступають посередниками в наданні послуг.

В умовах ринкової економіки підтверджується важлива організуюча та системоутворююча роль транспортно-експедиторської діяльності в процесі формування логістичних технологій, як при реалізації зовнішньоторговельних зв'язків, так і при організації транзитних потоків вантажів і транспортних засобів через територію України.

Сьогодні в Україні більш ніж 80% перевезень на усіх різновидах транспорту здійснюється шляхом безпосередньої участі міжнародних експедиторів. Транспортно-експедиторська діяльність виконує посередницькі функції між експортером і імпортером, чим дуже спрощує здійснення зовнішньоторговельних операцій. Транспортно-експедиторські послуги надаються заказнику при експорті з України, імпорті в Україну, транзиту по території України, або іншими державами, а також при перевезеннях по території України.

Експедитори - це не тільки посередники між власниками вантажів і перевізниками, вони ведуть активну маркетингову працю на ринках транспортних послуг, приймають участь у підготовці вантажів до перевезень, супроводжують їх на шляху транспортування, забезпечують вимоги відправників відносно доставки вантажів від пункту призначення до місця прибуття, виконують функції операторів при здійсненні міжнародних перевезень.

1.1 Принципи побудови організаційної структури підприємств

Функції управління діяльністю підприємства реалізуються підрозділами апарата управління й окремих працівників, що при цьому вступають в економічні, організаційні, соціальні, психологічні й інші відносини один з одним. Організаційні відносини, що складаються між підрозділами і працівниками апарата управління підприємства, визначають його організаційну структуру.

Під організаційною структурою управління підприємством розуміється склад (перелік) відділів, служб і підрозділів в апараті управління, їх системна організація, характер співпідпорядкованості і підзвітності один одному і вищому органові управління фірми, а також набір координаційних і інформаційних зв'язків, порядок розподілу функцій управління по різних рівнях і підрозділам управлінської ієрархії.

Базою для побудови організаційної структури управління підприємством є організаційна структура виробництва. ВДиділяють чотири типи організаційних структур: лінійні, функціональні, дивізиональні і адаптивні.

Лінійна структура управління

Сутність лінійної (ієрархічної) структури управління полягає в тому, що керуючі впливи на об'єкт можуть передаватися тільки одною домінантною особою - керівником, що одержує офіційну інформацію тільки від своїх, безпосередньо йому підлеглих осіб, приймає рішення по всім питанням, що відносяться до керованій ним частини об'єкта, і несе відповідальність за його роботу перед вищестоящим керівником.

Даний тип організаційної структури управління застосовується в умовах функціонування дрібних підприємств із нескладним виробництвом при відсутності в них розгалужених кооперованих зв'язків з постачальниками, споживачами, науковими і проектними організаціями і т.д. В даний час така структура використовується в системі управління виробничими ділянками, окремими невеликими цехами, а також невеликими фірмами однорідної і нескладної технології.

Переваги лінійної структури пояснюються простотою застосування. Всі обов'язки і повноваження тут чітко розподілені, і тому створюються умови для оперативного процесу прийняття рішень, для підтримки необхідної дисципліни в колективі.

У числі недоліків лінійної побудови організації звичайно, відзначається твердість, негнучкість, непристосованість до подальшого росту і розвитку підприємства. Лінійна структура орієнтована на великий обсяг інформації, переданої від одного рівня управління до іншого, обмеження ініціативи в працівників нижчих рівнів управління. Вона висуває високі вимоги до кваліфікації керівників і їхньої компетенції з усіх питань виробництва і керування підлеглими.

Зростання масштабів виробництва і його складностей супроводжується поглибленням поділу праці, диференціацією функцій діяльності виробничої системи. При цьому ріст обсягу робіт з управління супроводжується поглибленням функціонального поділу управлінської праці, відокремленням функцій і спеціалізацією підрозділів управління. При цьому створюється функціональний тип структури управління.

Функціональна структура управління

Функціональна структура склалася як неминучий результат ускладнення процесу керування.

Особливість функціональної структури полягає в тім, що хоча і зберігається єдиноначальність, але по окремих фікціях управління формуються спеціальні підрозділи, працівники яких мають знання і навичками роботи в даній області управління.

Створення функціональної структури зводиться до угруповання персоналу за тими широкими задачами, що він виконує. Конкретні характеристики й особливості діяльності того або іншого підрозділу (блоку) відповідають найбільш важливим напрямкам діяльності всього підприємства.

Традиційні функціональні блоки підприємства - це відділи виробництва, маркетингу, фінансів. Це широкі області діяльності, або функції, що є на кожному підприємстві для забезпечення досягнення його цілей.

Якщо розмір всієї організації або даного відділу великий, то основні функціональні відділи можна, у свою чергу, підрозділити на більш дрібні функціональні підрозділи. Вони називаються вторинними, або похідними. Основна ідея тут складається в тім, щоб максимально використовувати переваги спеціалізації і не допускати перевантаження керівництва. При цьому необхідно дотримуватися обережності для того, щоб такий відділ (або підрозділ) не ставив би свої власні цілі вище загальних цілей усього підприємства.

На практиці, звичайно, використовується лінійно-функціональна (штабна) структура, що передбачає створення при основних ланках лінійної структури функціональних підрозділів. Основна роль цих підрозділів складається в підготовці проектів рішень, що набирають сили після затвердження відповідними лінійними керівниками.

Поряд з лінійними керівниками (директорами, начальниками філій і цехів) існують керівники функціональних підрозділів, що підготовляють проекти планів, звітів, які перетворюються в офіційні документи після підписання лінійними керівниками.

Ця система має два різновиди: цехову структуру управління, що характеризується створенням при начальнику цеху функціональних підрозділів по найважливіших функціях виробництва, і безцехову структуру управління, що застосовується на невеликих підприємствах і характеризується розподілом не на цехи, а на ділянки.

Основним достоїнством цієї структури є те, що вона, зберігаючи цілеспрямованість лінійної структури, дає можливість спеціалізувати виконання окремих функцій і тим самим підвищити компетентність керування в цілому.

До переваг функціональної структури можна віднести те, що вона стимулює ділову і професійну спеціалізацію, зменшує дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях, поліпшує координацію діяльності.

До недоліків можна віднести те, що спеціалізація функціональних відділів нерідко є перешкодою для успішної діяльності підприємства, оскільки утрудняє координацію управлінських впливів. Функціональні відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і задач своїх підрозділів, чим загальних цілей всієї організації. Це збільшує імовірність конфліктів між функціональними відділами. Крім того, на великому підприємстві ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця стає занадто довгим.

Функціональна структура не підходить для підприємств із широкої або з часто мінливою номенклатурою продукції, а також для підприємств, що здійснюють свою діяльність у широких міжнародних масштабах, одночасно на декількох ринках у країнах з різними соціально-економічними системами і законодавством. Для підприємств такого типу більш підходять дивізиональні структури.

Дивізиональна структура управління

Ключовими фігурами в управлінні організаціями з дивізиональною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а керуючі (менеджери), що очолюють виробничі відділення.

Структуризація організації по відділеннях проводиться, звичайно, по одному з трьох критеріїв; по продукції, що випускається, або наданим послугам, по орієнтації на споживача, по територіях, що обслуговуються.

Організація підрозділів по продуктовому принципі. Є однієї з перших форм дивізиональной структури, і в даний час більшість найбільших виробників споживчих товарів з диверсифіцированою продукцією використовують продуктову структуру організації.

При використанні дивізионально-продуктової структури управління створюються відділення по основних продуктах. Керівництво виробництвом і збутом якого-небудь продукту (послуги) передаються одній особі, що є відповідальним за даний тип продукції. Керівники допоміжних служб підпорядковуються йому.

Адаптивна структура уплавління

Адаптивні, або органічні, структури правління забезпечують швидку реакцію підприємства на зміни зовнішнього середовища, сприяють упровадженню нових виробничих технологій. Ці структури орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів, можуть застосовуватися на підприємствах, в об'єднаннях, на рівні галузей і ринків. Зазвичай виділяють два типи адаптивних структур: проектний і матричний.

Проектна структура формується при розробці організацією проектів, під якими розуміються будь-які процеси цілеспрямованих змін системі, наприклад, модернізація виробництва, освоєння нових виробів або технологій, будівництво об'єктів і т. п. Керування проектом включає визначення його цілей, формування структури, планування, організацію робіт, координацію дій виконавців.

Однієї з форм проектного управління є формування спеціального підрозділу - проектної команди, що працює на тимчасовій основі. У її склад, звичайно, включають необхідних фахівців, у тому числі і по управлінню. Керівник проекту наділяється так званими проектними повноваженнями. У їх числі відповідальність за планування проекту, за стан графіка і хід виконання робіт, за витрату виділених ресурсів, у тому числі і за матеріальне заохочення працюючих. У зв'язку з цим велике значення надається умінню керівника сформувати концепцію управління проектом, розподілити задачі між учасниками команди, чітко визначати пріоритети і ресурси, конструктивно підходити до вирішення конфліктів. По завершенні проекту структура розпадається, а співробітники переходять у нову проектну структуру або повертаються на свою постійну посаду. Така структура має велику гнучкість, але при наявності декількох цільових програм або проектів приводить до дроблення ресурсів і помітно ускладнює підтримування і розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу організації як єдиного цілого. При цьому від керівника проекту потрібно не тільки керування всіма стадіями життєвого циклу проекту, але й облік місця проекту в мережі проектів даної організації.

З метою полегшення задач координації в організаціях створюються штабні органи управління з керівників проектів або використовуються так називані матричні структури.

Матрична структура являє собою ґратчасту організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку, безпосередньому керівникові функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу керівникові проекту, з іншого боку - керівникові проекту (цільової програми), що наділений необхідними повноваженнями для здійснення процесу управління відповідно до запланованих термінів, ресурсами і якістю. При такій організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної групи і з іншими працівниками функціональних відділів, що підпорядковуються йому тимчасово і по обмеженому колу питань. При цьому зберігається їхнє підпорядкування безпосереднім керівникам підрозділів, відділів, служб.

Повноваження керівника проекту можуть варіюватися від повної влади над усіма деталями проекту до простих канцелярських повноважень. Керівник проекту контролює роботу усіх відділів над даним проектом, керівники функціональних відділів - роботу свого відділу над усіма проектами.

Матрична структура являє собою спробу використовувати переваги як функціонального, так і проектного принципу побудови організації і по можливості уникнути їхніх недоліків.

Переваги і недоліки. Матрична структура дозволяє досягти визначеної гнучкості, що ніколи не присутня у функціональних структурах, оскільки в них усі співробітники закріплені за визначеними функціональними відділами. У матричних структурах можна гнучко перерозподіляти кадри в залежності від конкретних потреб кожного проекту. Матрична організація дає можливість координації робіт, характерну для дивізиональних структур. Це досягається за рахунок створення посади керівника проекту, що координує всі зв'язки між учасниками проекту, що працюють у різних функціональних відділах.

Серед недоліків матричної організації підкреслюється складність, а іноді і незрозумілість її структури. Сумісництво вертикальних і горизонтальних повноважень підриває принцип єдиноначальності, що часто приведе до конфліктів і труднощів у прийнятті рішень. При використанні матричної структури спостерігається більш сильна, чим у традиційних структурах, залежність успіху відмінних взаємин між співробітниками.

Незважаючи на всі ці складності, матрична організація використовується в багатьох галузях промисловості, особливо в наукомістких виробництвах, а також і в деяких організаціях невиробничої сфери.

1.2 Планування, облік і аналіз роботи підприемств ТЕО

Якщо покупці та продавці самі не в змозі здійснити транспортування свого вантажу, то вони користуються послугами транспортно-експедиційних підприємств (ТЕП), які надають великий комплекс послуг із транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів.

Це, зокрема, такі послуги:

— фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

— розрахункові операції за зовнішньоторговими контрактами;

— консультації щодо розрахункових і експедиторських операцій;

— митне декларування вантажів;

— завантажувально-розвантажувальні роботи;

— зберігання вантажів;

— автоперевезення;

— оформлення товаророзпорядчої документації;

— страхування вантажів;

— сортування, перетарування, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень, маркування і пере-маркування вантажів, а також інші операції, які не виконуються перевізниками у пунктах перевалки та збереження вантажів.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів».

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

— забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог «Інкотермс»;

— фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

— здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

— ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

— організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

— організовують експертизу вантажів;

— здійснюють оформлення товаротранспортної документації та її розсилання за належністю;

— надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

— забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

— здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

— забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

— забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

— здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

— оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

— надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

— надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

— відомості про сторони договору:

— для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

— для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

— для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, адресу місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

— для фізичних осіб-іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

— вид послуги експедитора

— вид та найменування вантажу;

— права, обов'язки сторін;

— відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

— розмір плати експедитору;

— порядок розрахунків;

— пункти відправлення та призначення вантажу;

— порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

— строк (термін) виконання договору;

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування мають відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товаротранспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товаротранспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Правила здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів в Україні регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р. №770. Ці Правила визначають основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів та порядок організації їх перевезення і є обов'язковими для всіх учасників транспортно-експедиційного процесу.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності - експедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників і вантажоодержувачів Експедитори виконують свої функції без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних підприємств. Транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаємороз-рахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів. Експедитори відповідно до доручень вантажовласників:

— організовують перевезення та перевалку вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та повітряним транспортом

— забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів;

— фрахтують національні та іноземні судна і забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів;

— надають послуги, пов'язані з прийманням, накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів, передають їх транспортним організаціям для перевезення;

— провадять своєчасні розрахунки з портами і транспортними організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньоторговельних вантажів;

— оформляють документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхують вантажі;

— ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій;

— забезпечують із залученням відповідних транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

— організовують експертизу вантажів у портах і на залізничних станціях;

— здійснюють оформлення товаротранспортної документації та її розсилання;

— подають в установленому порядку транспортним підприємствам заявки на відправлення експортних, транзитних і ре-експортних вантажів та наряди на відвантаження імпортних, транзитних і знятих з експорту вантажів;

— вирішують з транспортними організаціями та іншими власниками транспорту питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів;

— складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі вантажі, організовують фумігацію вантажів;

— організовують перевезення особистих речей громадян.

— Транспортні підприємства:

— організовують зберігання вантажів, у тому числі реекс-портних і знятих з експорту, під час їх перевезення, перевантажування і складування;

— здійснюють в установлені терміни доставку вантажів за призначенням і забезпечують своєчасне навантаження та розвантаження транспортних засобів за цінами і тарифами, визначеними чинним законодавством України;

— ведуть облік руху вантажів і запасної тари, надають необхідні відомості експедитору для подальшого інформування вантажовласників;

— проводять інвентаризацію вантажів на підставі заяв експедитора, за його участю і за його рахунок;

— забезпечують доступ до вантажосупровідних і перевізних документів, створюють рівні умови та сприяють експедиторам у здійсненні ними своїх функцій.

Відносини учасників транспортно-експедиційної діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Вантажовласники надають експедиторам відомості та документи для виконання покладених на них зобов'язань (ліцензії, сертифікати, свідоцтва, декларації тощо). Кожен із учасників транспортно-експедиційного процесу вправі передати виконання частини своїх обов'язків іншому учаснику на підставі договору, в якому визначаються умови відповідних послуг і порядок їх оплати.

Транзитні перевезення - це перевезення через територію України вантажів (продукції, товарів), вироблених за її межами без будь-якого їх використання в Україні та передачі іншому власнику. До транзитних перевезень прирівнюють також транспортування через територію України нафти, нафтопродуктів, природного газу та інших рідин і газоподібних речовин трубопроводами. Транзитні перевезення здійснюються відповідно до чинного в Україні митного, транспортного та іншого законодавства.

Отже, багатосторонність змісту структур управління визначає множинність принципів їхнього формування. Насамперед структура повинна відбивати мету і задачі організації, а отже, бути підлеглою виробництву і мінятися разом зі змінами, що відбуваються в ньому. Вона повинна відображати функціональний поділ праці й обсяг повноважень працівників управління; останні визначаються політикою, процедурами, виправленнями і посадовими інструкціями і розширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління. Структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і при її побудові треба враховувати умови, у яких їй має бути функціонувати. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структури управління, що діють успішно в інших організаціях, приречені на провал, якщо умови роботи різні. Немаловажне значення має також реалізація принципу відповідності між функціями і повноваженнями, з одного боку, і кваліфікацією і рівнем культури - з іншої.

Будь-яку перебудову структури управління необхідно оцінювати насамперед з погляду досягнення поставлених перед нею цілей. В умовах нормально розвивається (не кризової) економіки реорганізація спрямована найчастіше на те, щоб шляхом удосконалювання системи управління підвищити ефективність роботи організації, при цьому головними факторами поліпшення є ріст продуктивності праці, прискорення технічного розвитку, кооперація в прийнятті і реалізації управлінських рішень і т.д. У кризовий період зміни в структурах управління спрямовані на створення умов для виживання організації за рахунок більш раціонального використання ресурсів, зниження витрат і більш гнучкого пристосування до вимог зовнішнього середовища.

2. Комерційна діяльність транспортно-експедиційного підприємства

2.1 Методика складання графіків ТЕО підприемств і населення

Основою планування перевезень є розклади й графіки перевезень, складені на основі систематизації укладених договорів, поданих заявок, вивченні вантажопотоків.

Розклади й графіки повинні забезпечити:

задоволення потреб найбільшої кількості замовників перевезень;

максимальне використання місткості транспортних засобів за встановленими нормами;

мінімізацію витрат часу на перевезення;

регулярність перевезень;

ефективність використання транспортних засобів;

взаємозв'язок з графіками й розкладами інших видів транспортних засобів;

мінімізацію пробігів транспортних засобів без вантажу.

Від узгодження робіт, виконуваних на об'єктах завозу-вивозу вантажів, у значній мірі залежить ефективність транспортного процесу.

Існують наступні види розкладів:

зведений розклад у табличній формі - для всіх маршрутів за певний період часу;

станційний розклад за контрольним пунктом - для кінцевих і проміжних пунктів маршрутів;

робочі маршрутні розклади - для перевезення вантажів за разовими заявками або особливими вантажами.

Регулярність руху є якісним показником планування. Рух вважається регулярним, якщо транспортні засоби випущені в рейс точно за розкладом, вчасно проїхали через контрольні пункти й прибули в кінцеві пункти за розкладом (графіком), або в межах допустимих часових відхилень.

Дотримання графіків і розкладів руху автомобілів дозволяє звести до мінімуму простої транспортних засобів і навантажувально - розвантажувальних засобів унаслідок неузгодженої їхньої роботи.

Побудова графіків руху повинна ґрунтуватися на даних про техніко - експлуатаційні показники за маршрутом перевезень до яких відносяться: час знаходження транспортних засобів на лінії, тривалість обіду й відпочинку водіїв, час простою під навантаженням і розвантаженням, нормована швидкість руху на перегонах маршруту й кількість транспортних засобів на маршруті. Всі основні етапи побудови графіків руху наведені в роботі.

Графіки руху будують у відповідності до схем маршруту в системі координат на сітці, де на осі абсцис у прийнятому масштабі відкладають час доби, а на осі ординат - відстань перевезення між пунктами (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Схема маятникового маршруту й графік руху транспортних засобів: VТпр-швидкість руху транспортних засобів у прямому напрямку, км/год.; VТзв-швидкість руху транспортних засобів у зворотному напрямку, км/год.; А1, А2-номера автомобілів; tн-р-час простою під навантаженням і розвантаженням, год.; tр - час руху транспортних засобів, год.; tвідп-час на відпочинок водія, год.

Рух транспортних засобів на перегонах маршруту зображується похилими лініями. Суцільними лініями позначається рух з вантажем, пунктирними лініями - рух без вантажу. Відстань між кореспондуючими пунктами вказується на графіку в певному масштабі.

Похилі лінії проводяться між двома вантажними кореспондуючими пунктами, розташованими на горизонтальних лініях графіка. Одна крапка позначає час початку руху (пункт відправлення), інша - час закінчення руху (пункт призначення). Похилі лінії показують час і шлях руху транспортних засобів, а горизонтальні - час простою під навантаженням і розвантаженням, час обіду й відпочинку.

Графіки руху транспортних засобів будують для постійних маршрутів з урахуванням конкретних умов перевезень. Швидкості руху транспортних засобів на перегонах маршруту повинні відповідати характеру дорожнього покриття й профілю дороги, час простою в пунктах навантаження й розвантаження встановлюється залежно від пропускної здатності вантажно-розвантажувальних постів з урахуванням додаткового часу, затрачуваного на маневрування транспортних засобів і оформлення товарно-транспортної документації. При встановленні місця й часу прийому їжі й відпочинку водіїв ураховують тривалість часу їхньої роботи й наявність у даному пункті підприємств громадського харчування й місць відпочинку.

При вивозі вантажу з одного пункту в декілька (або, навпроти, завезенні його з декількох пунктів у один) завдання побудови графіків значно ускладнюється. При такій постановці значні простої автомобілів і вантажно-розвантажувальних засобів можуть виникнути внаслідок неузгодженого прибуття автомобілів.

Принципове виконання такого завдання повинне передбачати узгодження роботи транспортних засобів і навантажувально-розвантажувальних машин при вивозі вантажів з одного пункту в декілька інших. При цьому транспортний засіб повинен прибути в пункти навантаження-розвантаження в строго встановлений час. Як приклад виконання данного завдання можна розглядати планування маятникових маршрутів у ситуації, коли пропускна здатність пункту навантаження істотно обмежена. Дану методику наведено в роботі.

Для спрощення пункт навантаження представляється у вигляді навантажувального механізму, якому на навантаження одного автомобіля потрібен час ?t. Максимальна пропускна здатність пункту досягається в тому випадку, якщо навантажувальний механізм працює беззупинно. Тоді автомобілі можуть відправлятися в рейси з максимальним темпом.

Найпростіше завдання, в якому пункт навантаження є «вузьким місцем», формується дослідниками в такий спосіб. Період планування наводиться у вигляді послідовності моментів часу, що проходять через інтервал ?t. У кожний момент часу під навантаження може встати один автомобіль. Вважається, що з цього моменту для нього починається черговий рейс. Надалі всі часові інтервали, зокрема час виконання рейсів, буде вимірятися в числі тактів.

Нехай є заявки на виконання п рейсів. Для кожного заявленого і-го рейсу заданий час обороту tі - число тактів з моменту навантаження до моменту повернення у вихідний пункт. Якщо автомобіль у j-й момент часу відправиться в і-й рейс, то він зможе повернутися в пункт навантаження до моменту часу (j+tі). Очевидно, в оптимальному варіанті відправлення в рейси повинні відбуватися в кожний момент часу. В цьому випадку навантажувальний механізм буде працювати без простоїв. Усі відправлення будуть виконані за п перших тактів. Можливість організації безперервної роботи залежать від наявності автомобілів. У випадку їхнього дефіциту виникають простої навантажувального механізму. При надлишку автомобілів забезпечується безперервність навантаження, однак при цьому виникають простої автомобілів. Як приклад можна розглянути сукупність з восьми однакових заявок з часом оберту, що дорівнює чотирьом тактам. Ситуації недостатньої і надлишкової кількості автомобілів показані на рис. 2.2. Горизонтальні лінії на схемах відповідають автомобілям, вертикальні - моментам часу. Перебування автомобілів у рейсах зображено стрілками.

У першому випадку два автомобіля працюють без простоїв, але в моменти часу 3; 4; 7; 8; 11; 12 простоює навантажувальний механізм. Робота пункту навантаження розтягується на 14 тактів. У другому випадку працюють п'ять автомобілів. Пункт навантаження працює безупинно й виконує всі відправлення за вісім тактів. Кожний з перших трьох автомобілів має простій в один такт перед другою їздкою.

Однак перший автомобіль закінчує роботу в момент часу 5, а останні три такти залишаються без роботи. Ці три такта еквівалентні міжрейсовим простоям у один такт трьох автомобілів (див. рис. 2.2). Обидва приклади показують, що п'ять автомобілів не можуть бути завантажені повністю. Безперервний графік буде оптимальним, якщо в ньому всі автомобілі завершують роботу не раніше n-го такту. Побудова оптимального графіка - завдання досить складне. Його легко побудувати тільки в тому випадку, якщо час усіх рейсів однаковий, що може бути при вивозі вантажу одному споживачеві.

При наявності декількох споживачів час рейсів приймають різним за значенням, і завдання істотно ускладнюється. З одного боку, немає ніяких гарантій, що оптимальний графік існує для будь-якої сукупності заявок, а з іншого боку - виникають ситуації, коли його можна побудувати з різним числом автомобілів. На першому етапі дослідники розглядають наступний приклад. Нехай потрібно виконати п'ять рейсів тривалістю (2; 2; 2; 2; 7). Недостатньою та надлишковою кількістю автомобілів, при якій не можна побудувати оптимальний графік, виявляються т=1 та т=4. Для т=2 або т=3 оптимальний графік існує.

Таким чином, поняття оптимального графіка не завжди відповідає використанню мінімального числа автомобілів. У зв'язку з цим замість побудови оптимального графіка доцільно вирішувати дещо інше завдання, а саме - будувати безперервний графік з найменшим числом автомобілів. Таке завдання більш перспективне ще й тому, що завжди існують безперервні графіки й не завжди оптимальні. Точне виконання завдання з найменшим числом автомобілів, що забезпечує безперервний графік, вимагає перебору дуже великої кількості варіантів, тому для його виконання використовують наближений метод.

Загальна схема виконання, на думку дослідників, наступна. Фіксується деяке значення т, а потім робиться спроба побудувати безперервний графік. Якщо вона завершується успішно, то обране значення вважається допустимим. Послідовно зменшуючи т і проводячи для кожного значення побудови графіку, одержується найменша допустима кількість автомобілів. При побудові графіка всі можливі варіанти не перебирають, метод виявляється наближеним.

2.2 Маршрутизанія та етапи виконання транспортно-експедиційного обслуговування

Маршрутизація перевезень, система організації відправлення вантажів маршрутами (цілим складом поїзда) з однієї або декількох залізничних станцій призначенням в пункти вивантаження (станція, пристань, порт), розташовані в одному районі. Здійснюється по планах маршрутизації, складених на залізницях. Маршрути підрозділяються на: відправники, організовувані з вагонів, занурених одним відправником на одній станції (пристані або в порту); ступінчасті - з вагонів, занурених різними відправниками на одній або декількох станціях (пристанях або в портах) одного або двох ділянок; формовані на спеціалізованих маршрутних базах, які створюються на виходах з районів масового вантаження. По дальності дотримання маршрути відправників і ступінчастих підрозділяються на: місцеві (внутрішньодорожні) - при дотриманні в межах однієї залізниці, і мережеві - при дотриманні в межах двох і більш залізних доріг. Маршрути, забезпечені постійно закріпленим складом вагонів для звернення між певними пунктами відправлення і призначення, називаються кільцями.

Етапи виконання транспортно-експедиційного обслуговування

Під транспортним обслуговуванням мається на увазі діяльність, пов'язана з переміщенням вантажу в просторі і в часі, яка спрямована на здійснення доставки вантажу і виконання навантажувально - розвантажувальних робіт (ПРР) на протязі всього перевезення від вантажовідправника до вантажоодержувача.

Навантажувально-розвантажувальні операції є обов'язковими елементами процесу доставки вантажів і виконуються безпосередньо на території клієнтів, в розподільних центрах, на транспортних вузлах і при перевантаженні продукції з одного виду транспорту на інший.

Експедиційне обслуговування - діяльність, спрямована на забезпечення своєчасної та якісної доставки вантажу споживача; включає в себе підготовчо-заключне обслуговування, складські роботи та експедиційні послуги.

Підготовчо-заключне обслуговування є елементом технологічного процесу доставки вантажу і включає в себе: подачу рухомого складу (ПС) до місця навантаження; підготовку вантажу до перевезень (приведення вантажу в транспортабельний стан, нанесення маркування, перевірка якості та кількості вантажу, зважування, виділення контейнерів, піддонів і т. п.); прийом і здачу вантажу.

Складські роботи виконують на контейнерних та вантажних майданчиках транспортних вузлів, в складських приміщеннях, а також в розподільчих центрах. Необхідність в складських операціях обумовлена в основному значною нерівномірністю надходження вантажів на транспортні вузли, що викликає потребу в поступовому накопиченні вантажів і їх угрупованню на маршруті перевезень. Може мати місце зворотна ситуація, коли виникне необхідність в розформування великих партій в дрібні відправки для подальшої доставки споживачам.

Широко поширене зберігання масових вантажів (вугілля, будівельні матеріали, товари роздрібної торгівлі тощо) і доставка їх споживачам по мірі необхідності, що дозволяє уникнути організації численних складів у обслуговуючих організаційях.

Кожен вид вантажу вимагає своїх умов при перевезенні для збереження його властивостей, тому застосовується маркування. Таким чином, маркування - показник умови транспортного перевезення.

Маркуванням називають різного виду знаки, малюнки, написи або умовні позначення, що наносяться на вантажі, уставстановлюється порядок їх обліку і заходи щодо збереження при транспортуванні. Тому маркування наносять так, щоб воно було чітко видно і зберігалося до кінця перевезення.

Розрізняють маркування товарне, відправницьке, спеціальне і транспортне.

Товарне (фабричні) маркування містить найменування виробу і назва виробника товару, його адресу, заводську марку, вказівку сорту, ГОСТу та інші необхідні відомості про товар.

Відправне маркування містить номер місця (в чисельнику) і число місць (у знаменнику), найменування відправника і одержувача, пункт відправлення та призначення.

Спеціальне (попереджувальне) маркування вказує спосіб зберігання вантажу і поводження з ним в дорозі і під час вантажних операцій. На небезпечні вантажі наносять додаткове маркування знаками, написами і кольоровими наклейками згідно правилам про перевезення цих вантажів.

Транспортне маркування наноситься відправником у вигляді дробу (у чисельнику - порядковий номер, за яким ця відправка прийнята до перевезення по книзі відправлення, в знаменнику - число місць даної відправки); поруч з дробом вказано номер вантажної накладної.

Транспортне маркування наносять на вантажні місця незалежно від відправницького маркування. На тарно-штучних вантажах вказується маса брутто та нетто.

Надання експедиційних послуг дає можливість повністю звільнити вантажовласників від невластивих їм функцій, пов'язаних з охороною та супроводженням вантажу в дорозі, проведенням платіжно-розрахункових операцій та оформленням товарно-транспортної документації (заповнення документів на перевезення, їх доставка клієнтурі, розрахунки з усіма учасниками перевізного процесу і т. п.).

Посередницьке обслуговування включає в себе організаційно - посередницьке, консультаційно-аналітичне та інформаційне обслуговування та спрямоване, в першу чергу, на якісну доставку вантажу його одержувачу.

Організаційно-посередницькі операції пов'язані з організаціею доставки вантажу, окремих послуг транспортно-експедиційного обслуговування і координацією роботи підрозділів транспортних вузлів, вантажовідправників, вантажоодержувачів і транспортних організацій, що взаємодіють в процесі доставки вантажів. Крім того, вони включають в себе лізинг та оренду транспортних засобів, транспортного устаткування, вантажно-розвантажувальних механізмів (ПЗМ), складів і т.д.

У рамках консультаційно-аналітичного обслуговування в основному надаються послуги з вибору типу ПС на окремих на них етапах доставки та розрахунку оптимального маршруту перевезення з урахуванням можливості використання різних видів транспорту і технологій перевезення вантажу. Для здійснення основного етапу перевезення велике значення має вибір найбільш ефективного виду магістрального транспорту (залізничного, водного, автомобільного, повітряного або трубопровідного). Результатом надання консультаційно-аналітичних послуг являється можливість визначення економічно найбільш вигідного способу доставки вантажу і можливість прогнозу ситуації на ринку транспортних, експедиційних, посередницьких і комплексних послуг.

Процес доставки вантажу тісно пов'язаний з наданням інформаційних послуг. З точки зору організації транспортно-експедиторського обслуговування, інформаційне обслуговування лежить в основі взаємодії окремих операторів і управління в цілому процесом доставки, забезпечуючи прохождення інформаційних потоків. З точки зору замовника, транспортно - експедиторське інформаційне обслуговування задовольняє виробничу необхідність для вантажовласника точно знати місце розташування вантажу і час його прибуття в пункт призначення.

У загальному випадку транспортно-експедиторське обслуговування полягає в наступному: вантаж приймається від вантажовласника, підготовляється до транспортування і завантажується в транспортний засіб, перевантажується з одного виду транспорту на інший, якщо це потрібно, зберігається в належному місці, вивантажуєтся з транспортного засобу і здається одержувачу.

Одночасно виконуються дії, пов'язані з переходом права власності та ризику загибелі або пошкодження доставки товару, оплата вартості товару; забезпечуються вимоги різного роду державного та санітарно-екологічного контролю і т.д.; здійснюється страхування вантажу і, при необхідності, виконуються митні формальності; вантажні відправки забезпечуються документами фіто-санітарного(карантинного), медико-санітарного, ветеринарного контролю та ін.

Отже ресурси підприємства міста і вимоги рентабельною роботи у певної міри обмежують маневрування, як асортиментом товарів, і цінами ними. Але саме орієнтація на попит покупців та її активне формування ніби наперед визначають використання наявних. Звідси успішна реалізація товарів, що забезпечує ефективності роботи підприємства.

Комерційна робота - це діяльність підприємства, спрямовану рішення особливого комплексу завдань. Вивчення процесів реалізації - важливим елементом оперативного дослідження лише на рівні підприємства і регіону.

Ми розглядаємо споживача як рівноправного учасника комерційної діяльності. Основними учасниками комерційної діяльності не є лише підприємницькі структури, а й споживачі (чию участь улимитно - розподільній економіці було дуже слабким). Це твердження грунтується у тому, що з підприємців найважливішим чинником якого під час укладання угод є дохід (економічна вигода), а споживачів вигодою є потрібний йому товар (послуга), якщо у більшою мірою задовольняє його (споживчі інтереси). Споживач не пасивним покупцем, а повноправним учасником комерційної діяльності, її регулятором. Отже, найважливішої категорією суб'єктів ділових відносин між постачальниками товарів хороших і роздрібним ланкою є споживач.

Споживач, реалізуючи свої інтереси, надає визначальним чином вплинути на поведінка підприємців над ринком під час укладання угод, виборі сегмента ринку, організації збуту й наступного продажу товарів, формуванні асортиментної, цінової газової політики.

Сьогодні в Україні більш ніж 80% перевезень на усіх різновидах транспорту здійснюється шляхом безпосередньої участі міжнародних експедиторів. Транспортно-експедиторська діяльність виконує посередницькі функції між експортером і імпортером, чим дуже спрощує здійснення зовнішньоторговельних операцій. Транспортно-експедиторські послуги надаються заказнику при експорті з України, імпорті в Україну, транзиту по території України, або іншими державами, а також при перевезеннях по території України.

Тому, експедитори - це не тільки посередники між власниками вантажів і перевізниками, вони ведуть активну маркетингову працю на ринках транспортних послуг, приймають участь у підготовці вантажів до перевезень, супроводжують їх на шляху транспортування, забезпечують вимоги відправників відносно доставки вантажів від пункту призначення до місця прибуття, виконують функції операторів при здійсненні міжнародних перевезень.