Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Встановлення ціни на товар в умовах досконалої конкуренції та чистої монополії
• 1.1 Встановлення ціни на товар в умовах досконалої конкуренції
• 1.2 Встановлення ціни на товар в умовах чистої монополії
• Розділ 2. Встановлення ціни на товар в умовах олігополії та монополістичної конкуренції
• 2.1 Встановлення ціни на товар в умовах олігополії
• 2.2 Встановлення ціни на товар в умовах монополістичної конкуренції
• Розділ 3. Практичний аналіз моделювання поведінки споживача на ринку товарів
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Ключової фігурою на ринку є споживач. Багато вчених-економістів, а також психологів, маркетологів намагались зазирнути в “чорну скриньку” свідомості споживача, щоб дізнатися, які механізми та закономірності лежать в основі його поведінки на ринку. На сьогодні існує понад два десятки різних мотиваційних теорій. Таке різноманіття зумовлено не лише історичними аспектами, а й відсутністю єдиної універсальної теорії особи. Загальні мотиваційні теорії намагалися пояснити виникнення потреби в результаті мотиваційного процесу. Цей процес формує такий ланцюг: нестача -> мотив -> потреба ->бажання -> товар-мета. Саме поведінка споживача визначає формування попиту на ринку.

На вибір товару споживачем впливає ціновий діапазон, що визначається його верхнім і нижнім порогом. Також варто враховувати ефект контрасту ціни і ефект співвідношення ціни та якості, оскільки покупець постійно порівнює ці два параметри за певною суб'єктивною шкалою.

При розробці концепції моделювання рефлексивного управління механізмами формування попиту на продукцію підприємств ми спиралися на фундаментальні роботи згаданих вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі моделювання і аналізу економічних процесів, рефлексивного моделювання та рефлексивного управління, раціональних та ірраціональних концепцій прийняття рішень. Для моделювання процесів оптимізації рефлексивних впливів підприємства при взаємодії із споживачами нами застосовано еволюційні методи оптимізації економічних процесів.. Метод оцінки попиту на продукцію підприємства базувався на використанні методу попарного порівняння. Для розробки моделі споживчого вибору було використано теорію прийняття управлінських рішень та модель вибору Рестла. Інформаційну базу дослідження склали звіти державного комітету статистики України, комерційна інформація, що містить основні параметри конкуруючої продукції, державні стандарти, що регламентують технічні характеристики продукції.

Метою дослідження є моделювання ціни товару фірмою в різних ринкових структурах.

Завданнями дослідження є:

• - визначення стану рівноваги в різних ринкових структурах;
• - визначення змін у стані рівноваги в різних ринкових структурах.
• Об'єктом дослідження є поведінка фірми в різних ринкових структурах.
• Предметом дослідження є визначення ціни товару фірмою в різних ринкових структурах.
• В ході дослідження було використано загальнонаукові методи дослідження (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, систематизації тощо).
• Розділ 1. Встановлення ціни на товар в умовах досконалої конкуренції та чистої монополії
• 1.1 Встановлення ціни на товар в умовах досконалої конкуренції
• Виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб'єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціноутворення на ринках залежать від типу ринкової структури [2, с. 54].
• Досконала конкуренція -- це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:
• - дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);
• - однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;
• - прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;
• - відсутність вхідних і вихідних бар'єрів до ринку.
• Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією. На графіку відповідні криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції.
• Ринкова рівновага -- це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис.1.1).

• Рис. 1.1. Ринкова рівновага
• Як видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (Р1>PE) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рівноважну (Р1<РЕ)-- до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан.
• Рис. 1.2. Вплив попиту та пропозиції на стан рівноваги, рівноважну ціну та рівноважну кількість товару на ринку
• Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну (рис. 1.2). При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.
• За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. Тобто обсяг попиту може дорівнювати Q1, Q2, Q3, … за рівноважної ринкової ціни РЕ (рис.1.3).
• Рис. 1.3. Лінія попиту підприємства в умовах досконалої конкуренції
• При цьому середній виторг підприємства АR, його граничний виторг МR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг ТR збільшується зі збільшенням випуску продукції (рис. 1.4).
• За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Для визначення максимального значення функції прибутку використовуються методи диференціального обчислення [15, с. 78].
• Нехай функція прибутку має вигляд:

• Рис. 1.4. Попит, середній, граничний та загальний дохід підприємства
• П = TR - TC. (1.1)
• Тоді її максимум буде досягнуто за умови:
• ,
• тобто
• МR - MC = 0, або МR = MC.(1.2)
• За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим -- зіставляються граничні величини виторгу та витрат (рис. 1.5).
• Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності
• МR = MC = P.(1.3)

• Рис. 1.5. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку: а -- зіставлення загального виторгу і загальних витрат; б-- порівняння граничного виторгу і граничних витрат [1, с. 65]
• 1.2 Встановлення ціни на товар в умовах чистої монополії
• Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар'єрів для входу конкурентів на ринок. Відповідно, підприємство в умовах монополії зветься монополістом, а ринок, на якому діє монополіст, -- монопольним ринком.
• В умовах чистої монополії галузь складається з одного підприємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними. Крива попиту на продукт «чистого монополіста» є одночасно кривою ринкового попиту, що завжди має від'ємний тангенс кута нахилу (рис.1.6).
• Монополіст, на відміну від конкурентної фірми («price-taker») є «шукачем ціни» (price-maкer), оскільки він приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг виробництва, бо має дуже сильну ринкову владу [16, с. 45].
• Умовами встановлення та утримання монопольної влади є бар'єри для вступу конкурентів до галузі, тобто обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на монопольному ринку, а саме:
• виключні права;
• патенти, авторські права, ліцензії;
• власність на всю пропозицію виробничого фактора;
• ефект масштабу великого виробництва тощо.
• Рис. 1.6. Ціна, попит і граничний виторг підприємства-монополіста
• Рис. 1.7. Максимізація прибутку підприємством-монополістом
• Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR=MC). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р>МС (рис.1.7).
• Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маючи інформацію щодо еластичності попиту ЕD, а також дані, що характеризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчислити ціну продукції Р за формулою [12, с. 93]:
• .(1.4)
• порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і встановити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою користь частину доходів споживачів.
• У деяких випадках монополіст може здійснювати цінову дискримінацію -- встановлювати різні ціни на той самий продукт для різних покупців.
• Економічні умови здійснення цінової дискримінації:

- продавець повністю контролює виробництво та ціноутворення товару на всіх сегментах ринку;

- продавець здатний відокремлювати різні та стійкі групи покупців з різною еластичністю попиту;

- покупці не мають бажання та умов перепродавати придбану продукцію іншим покупцям [3, с. 71].

Графічну ілюстрацію цінової дискримінації щодо двох груп покупців наведено на рис. 1.8.



Рис. 1.8. Графічна ілюстрація цінової дискримінації щодо двох груп покупців

Якщо монополія встановлює різну ціну для кожного покупця, то це означає, що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін. Класифікацію видів цінової дискримінації представлено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Основні види цінової дискримінації

Вид дискримінації	Класифікаційна ознака	Приклади
Просторова	Територіальна диференціація покупців	Демпінгові ціни Цінові пояси та зони Ціни офшорних зон Сільські та міські ціни і тарифи
Часова	Час придбання товарів або послуг	Денні та нічні ціни Сезонні ціни
Товарна	Мета придбання товарів або послуг	Тарифи на виробниче або споживче використання енергії
	Обсяг придбання	Оптові та роздрібні ціни і тарифи
	Якість товарів	Надбавки та знижки за якість, сортність тощо
	Торговельна марка	Ціни на продукцію всесвітньовідомих і невідомих фірм
Персональна	Рівень доходів покупців	Магазини для бідних і багатих покупців
	Статус покупця	Знижка для постійних покупців Знижка для першого покупця (почин) Ціни для співробітників фірми
	Соціальний статус покупця	Ціни для дітей, студентів, дорослих тощо

Отже, в умовах монополії об'єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, монополізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що приводить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів [13, с. 84].

Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.

Слід зауважити, що у довгостроковому періоді всі монополії можуть вважатися відкритими, оскільки конкуренція може виникнути у зв'язку із появою товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами.

конкуренція олігополія монополія ринок

Розділ 2. Встановлення ціни на товар в умовах олігополії та монополістичної конкуренції

2.1 Встановлення ціни на товар в умовах олігополії

Олігопольна структура ринку посідає проміжне місце між монополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:

- на ринку діє невелика кількість підприємств;

- окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;

- підприємства мають неоднакову ринкову владу;

- вступ до галузі ускладнений через різні бар'єри;

- може мати місце нецінова конкуренція [11, с. 102].

Але головна риса олігополістичного ринку -- загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінії своєї економічної поведінки повинен враховувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути неоднозначною. Тому не існує загальної універсальної теорії олігополії. Моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять з різних підходів щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми-- способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагнення до максимальних прибутків. Розглянемо найбільш поширені моделі олігополії на прикладі дуополістичної структури ринку. Дуополія -- це ринкова структура, за якої пропозиція представлена лише двома постачальниками [4, с. 73].

Першим, хто змоделював поведінку дуополістів, які враховують особливості ринкової позиції конкурента, його ринкову владу, був Г.фон Штакельберг. Власне, якщо в моделі дуополії враховувати економічну силу конкурентів, а вона може бути або однаковою, або ні, то можливі такі чотири ситуації (рис. 2.1):

перший продавець є лідером і встановлює ринкову ціну, а другий-- аутсайдером, який підпорядковує свої дії поведінці лідера;

другий продавець виступає лідером, а перший займає залежну позицію;

обидва продавці намагаються бути лідерами і проводити незалежну ринкову політику;

обидва продавці на ринку пасивні й пристосовуються до дій співучасника.

Рис. 2.1. Варіанти співвідношень ринкової влади дуополістів

Історично першою була змодельована четверта ситуація, відома в теорії мікроекономіки як модель дуополії Курно. Пізніше з'явилася модель дуополії Бертрана. Сутність цих моделей зводиться до того, що кожний з продавців визначає свій обсяг виробництва (модель Курно) або ціну товару (модель Бертрана) залежно від аналогічних параметрів, які встановлює інший співучасник ринку. Очевидно, що така пасивність дуополістів не може існувати довгостроково і рано чи пізно визначиться лідер та аутсайдер певного ринку.

Модель третьої з розглянутих вище ситуацій відома в мікроекономічній теорії як олігополістичне рішення Боулі. Розвиток цієї ситуації призводить до порушення ринкової рівноваги та до перевиробництва, в результаті чого або розпочинається цінова війна, де буде один переможець, або учасники дійдуть певної згоди. І в тому, і в іншому випадку створюються реальні передумови для монополізації даного ринку.

У цілому, розгляд усіх чотирьох ситуацій дає підстави стверджувати, що в результаті процесів навчання учасників і накопичення ринкового досвіду ними усвідомлюється неминучість розшарування дуополістів, а загалом -- олігополістів, за рівнем ринкової влади для збереження олігополістичної структури. Процеси розшарування кінець-кінцем призводять до встановлення жорсткого співвідношення між ціною лідера (лідерів) і ціною аутсайдерів та односпрямованості цінових змін у майбутньому. Певним етапам еволюційного процесу ринкової поведінки олігополістів відповідають моделі Феллнера (модель об'єднання олігополістів), Свізі (модель ламаної кривої попиту), Хойсса (політика жорсткого співвідношення цін) [10, с. 26].

В аналізі олігополістичних ситуацій застосовуються положення та методи теорії ігор. Теорія ігор -- це наука, яка за допомогою математичних методів досліджує поведінку індивидів у відповідних ситуаціях, пов'язаних з прийняттям рішень. Різні види ігор можна класифікувати за певними ознаками:

за числом гравців (ігри з двома, трьома і більше учасниками);

за кількістю стратегій (скінченні й нескінченні ігри);

за властивостями платіжної функції (ігри з нульовою та ненульовою сумою);

за характером попередньої домовленості (кооперативні та некооперативні ігри).

Певна ситуація на олігополістичному ринку може моделюватися та досліджуватися відповідною грою [5, с. 97].

Об'єктивно існуюча взаємозалежність олігополістів визначально впливає як на зміст процесу навчання учасників даного ринку («квазіпереговори» за Феллнером), так і на еволюцію внутрішньогалузевої організації. Олігополісти повинні вирішувати, чи варто їм агресивно конкурувати, намагаючись захопити більшу частку ринку за рахунок конкурента, чи «співпрацювати» і конкурувати більш пасивно, співіснуючи зі своїм конкурентом, задовольняючись своєю часткою і домовляючись щодо спільних ринкових дій. Тобто олігополія створює сприятливі передумови для організації даного ринку за змовою. Змова наявна, коли підприємства галузі досягають очевидної (відкритої чи відслідковуваної) або прихованої (таємної чи мовчазної) згоди щодо фіксування цін і спільної цінової політики, поділу ринку (квотування) або інших способів обмеження конкуренції між собою. Зумовлений змовою контроль над ціною та певна спільна ринкова влада дає змогу олігополістам зменшити невизначеність, збільшити прибутки і навіть перешкодити вступу до галузі нових конкурентів.

Щодо питання економічної ефективності олігополії існують різноманітні погляди. Багато західних економістів (Шумпетер, Гейлбрейт) вважають, що лише великі фірми, які володіють значними фінансовими, технічними, інтелектуальними ресурсами, здатні забезпечити науково-технічний прогрес. Їх опоненти доводять, що численні винаходи були зроблені на дрібних фірмах і навіть окремими винахідниками самостійно. Існує також думка, що олігополія, з точки зору суспільства, навіть гірша за монополію, оскільки остання підлягає державному регулюванню, а за олігополії лише утворюється видимість конкуренції.

Проте олігополія -- найпоширеніша ринкова структура сучасної економіки в розвинутих країнах. Найвагомішою причиною її існування є наявність ефекту масштабу, що обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва. В умовах олігополії мінімально ефективний розмір фірми має бути досить значним, адже за даного обсягу споживчого попиту достатня ефективність галузі може бути досягнута лише малою кількістю великих підприємств.

2.2 Встановлення ціни на товар в умовах монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція -- тип ринку, на якому діє велика кількість невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого товару. Можна сформулювати такі ознаки монополістичної конкуренції:

На ринку існує відносно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику частку ринкового попиту.

Товар кожного підприємства є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими учасниками даного ринку, тобто товар є диференційованим. Диференціація може бути як за якісними ознаками, так і за розбіжностями в рекламі, іміджі підприємства, що дає змогу продавцеві мати певну міру монопольної влади у своєму ринковому сегменті.

Продавці при встановленні цін і визначенні обсягів продажу своїх товарів не враховують реакцію конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент зазнав збитків або втратив значну частку ринку при зменшенні будь-яким підприємством продажної ціни, оскільки він виробляє диференційований товар, на який є досить сталий попит.

Ринок має відносно невисокі вхідні та вихідні бар'єри.

Рис. 2.2. Лінії попиту на продукцію підприємства за різних ситуацій

Крива попиту на товар підприємства має від'ємний тангенс кута нахилу (на рис.2.2 -- D2D2). Попит на продукцію підприємств не є, як за умов досконалої конкуренції, абсолютно еластичним (D1D1), але його еластичність вища, ніж за умов монополії -- (D3D3).

Для визначення обсягів випуску продукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки (короткостроковий період), підприємство--монополістичний конкурент повинно провести такий самий сукупний або граничний аналіз, як і за умов інших ринкових структур. Обсяг оптимального випуску та відповідна ціна визначаються за правилом: MR=MC. Точка ЕMK (QMK, PMK) на лінії попиту (рис.2.3) відповідає умовам короткострокового періоду, точка В відображає стан довгострокової рівноваги.

Рис. 2.3. Можливі варіанти становища підприємства за умов монополістичної конкуренції: а -- максимізація прибутку; б -- мінімізація збитків; в -- стан рівноваги у довгостроковому періоді [7, с. 65]

Якщо монополістично конкурентні підприємства одержують економічний прибуток, то це спонукатиме нові підприємства до вступу до галузі, що зменшить попит на продукцію окремого підприємства й обмежить його граничний виторг. Тому галузь не може знаходитися у стані рівноваги, поки підприємства можуть встановлювати ціни на товар більші за середні загальні витрати при випуску, що максимізує прибуток.

За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток (рис.2.3, в). Цей процес може відбуватися й у зворотному напрямку, якщо підприємства не можуть відшкодувати свої економічні витрати і зазнають збитків [6, с. 92].

Чи є ринковий механізм монополістичної конкуренції ефективним? Щодо використання ресурсів -- ні, оскільки виробництво здійснюється не з мінімальними витратами (рис. 2.3, в): обсяг виробництва QМК не досягає величини Q1, де середні загальні витрати підприємства мінімальні. Але якщо оцінювати ефективність стосовно задоволення потреб споживачів, то різноманітність товарів, яка відповідає потребам людей, є для них більш прийнятною, ніж одноманітна продукція за нижчими цінами і в значному обсязі.

Розділ 3. Практичний аналіз моделювання поведінки споживача на ринку товарів

Завдання 1. Визначення стану рівноваги споживача (графік 3.1)

Доход споживача (І), грн.	Ціна товару Х (Рх), грн.	Ціна товару Y (Py), грн.	Зміни ціни товару Х (Рх), грн.	Зміни у доході споживача (І), грн.
12	2	3	-1	-6

1.1. Обчислюємо числове значення сукупної корисності:

, .

1.2. Обчислюємо структуру множини споживчих кошиків, яка відповідає даному рівню корисності.

Знаходимо значення Y для кожного значення Х:

X	1	1,5	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Y	6,00	4,00	3,00	2,00	1,50	1,20	1,00	0,86	0,75	0,67	0,60

За даними таблиці будуємо рівновагу споживача на графіку 2.1.

1.3. Бюджетну лінію будуємо за екстремальними точками на основі рівняння бюджетного обмеження:

якщо , то якщо , то .

Координати точок перетину з осями А (6, 0), В (0, 4).

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = Рх/Ру=2/3=0,66

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X,

Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо змінюється доход, то крива пересувається вправо чи вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація.

Графік 3.1. Рівновага споживача

1.4. Графічно рівновага споживача встановлюється у точці дотику кривої байдужості та бюджетної лінії - точка на графіку 3.1; початковий рівноважний споживчий кошик має структуру: .

Перевірити правильність вашого графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика можна аналітичним способом. Для цього потрібно розв'язати систему рівнянь, де перше рівняння - функція бюджетного обмеження, а друге - рівняння рівноваги:

Підставивши останній вираз у рівняння бюджетного обмеження, одержимо: Звідси вирази для рівноважних значень і за заданих бюджету і цін товарів:

Відтак якщо = 12 грн., = 2 грн., = 3 грн., то рівноважні кількості товарів і становитимуть: .

Завдання 2. Визначення змін у стані рівноваги зі зміною ціни одного з благ (графік 3.2)

2.1. Перенесемо криву байдужості та бюджетну лінію з графіка 3.1 на графік 3.2.

Обчислення даних для виконання 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 - здійснюються аналогічно описаним у 1.1., 1.2, 1.3, 1.4 за умови зміни доходу споживача (за варіантом І1= 12-6=6 грн.).

2.2. Обчисліть числове значення сукупної корисності, пов'язане зі зміною доходу споживача.

, .



2.3. Побудуємо функцію корисності (криву байдужості).

Знаходимо значення Y для кожного значення Х:

X	0,2	0,4	0,6	0,8	1	1,2	1,4	1,6	1,8	2	2,2
Y	7,45	3,73	2,48	1,86	1,49	1,24	1,06	0,93	0,83	0,75	0,68

2.4. Побудуємо бюджетну лінію. Визначимо нову функцію бюджету.

якщо , тоякщо , то .

Координати точок перетину з осями А (3, 0), В (0, 2).

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = Рх/Ру=2/3=0,66

На графіку 3.2.а) до кривих графіка 3.1 добудовується крива байдужості і бюджетна лінія , визначається точка рівноваги і структура нового оптимального кошика .

2.5. Визначимо графічно нову точку рівноваги споживача.

Для цього потрібно розв'язати систему рівнянь, де перше рівняння - функція бюджетного обмеження, а друге - рівняння рівноваги:

Підставивши останній вираз у рівняння бюджетного обмеження, одержимо: Звідси вирази для рівноважних значень і за заданих бюджету і цін товарів:

Відтак якщо = 6 грн., = 2 грн., = 3 грн., то рівноважні кількості товарів і становитимуть: .

2.6. Побудуємо криву «доход-споживання».

2.7. Добудуємо під графіком 3.2 взаємопов'язаний з ним графік Енгеля для товарів Х та У і визначте характер цих благ (нормальні чи нижчі).

Графік 2.2. Зміна рівноваги споживача зі зміною бюджету споживача. Побудова лінії Енгеля на основі лінії «дохід--споживання»

Отже, товар є нормальним, оскільки характер лінії Енгеля є висхідним. Висхідний характер кривих Енгеля вказує на те, що обидва товари є нормальними: за вищого рівня доходу попит на них збільшується.

Завдання 3. Визначення змін у стані рівноваги зі зміною доходу споживача (графік 3.3, 3.4, 3.5)

3.1. Перенесемо криву байдужості та бюджетну лінію з графіка 32.1 на графік 3.3.

3.2. Обчислимо числове значення сукупної корисності, пов'язане зі зміною ціни товару Х.

Обчислення даних для виконання 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 - здійснюються аналогічно описаним у 1.1., 1.2, 1.3, 1.4 за умови зміни доходу споживача за початкових цін товарів.

, .

3.3. Побудуємо функцію корисності (нову криву байдужості).

X	1	1,5	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Y	12,00	8,00	6,00	4,00	3,00	2,40	2,00	1,71	1,50	1,33	1,20

3.4. Побудуємо бюджетну лінію. Визначимо нову функцію бюджету.

якщо , тоякщо , то .

Координати точок перетину з осями А (12, 0), В (0, 4).

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = Рх/Ру=1/3=0,33

3.5. Визначимо графічно нову точку рівноваги споживача. Перевіримо правильність вашого рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошику аналітичним способом.

Для цього потрібно розв'язати систему рівнянь, де перше рівняння - функція бюджетного обмеження, а друге - рівняння рівноваги:

Підставивши останній вираз у рівняння бюджетного обмеження, одержимо: Звідси вирази для рівноважних значень і за заданих бюджету і цін товарів:

Відтак якщо = 12 грн., = 1 грн., = 3 грн., то рівноважні кількості товарів і становитимуть: .

Графік 3.3. Зміна рівноваги споживача зі зміною ціни товару Х. Крива індивідуального попиту

3.6. Добудуємо компенсуючу бюджетну лінію і за моделлю Дж. Хікса графічно визначимо точку компенсуючої рівноваги та структури умовного споживчого кошику. На графіку 3.3.а) до кривих графіка 3.1 добудовується крива байдужості і бюджетна лінія , визначається точка рівноваги і структура нового оптимального кошика .

Компенсуюча бюджетна лінія відображає зміну відносних цін товарів за незмінного реального доходу споживача. За моделлю Хікса це означає, що початкова бюджетна лінія змінить кут нахилу, ковзаючи по початковій кривій байдужості. Компенсуюча бюджетна лінія (на графіку 3.2.а) - пунктирна лінія) є паралельною новій бюджетній лінії , яка відобразила зміну відносних цін, і дотичною до початкової кривої байдужості . За точкою дотику графічно визначаємо точку компенсуючої рівноваги та структуру умовного споживчого кошика .

Графік 3.4. Зміна рівноваги споживача зі зміною ціни товару Х. Крива індивідуального попиту

3.7. Визначимо і проілюструйте графічно величину ефекту заміни, ефекту доходу та загального ефекту. Опишемо характер товарів.

- ефекту заміни - як зміну обсягу споживання товару Х при зміні рівноваги від до ;

- ефекту доходу - як зміну обсягу споживання товару Х при зміні рівноваги від до ;

- загального ефекту - для односпрямованих ефектів заміни та доходу - як їх суму.

3.8. Побудуємо криву «ціна-споживання».

3.9. Добудуємо під графіком 3.3 взаємопов'язаний з ним графік змін в індивідуальному попиті на товар Х. Визначимо цінову еластичність товару Х та описашемо її,визначити, де попит еластичний, нееластичний і т.д.

Ех = (12-6)/9 / (2-1)/1,5=1

Таким чином, цінова цінову еластичність товару Х є одинична, тобто при зміні ціни на 1%, обсяг продажу Х буде змінюватися на 1%.

3.10. Перенесемо графік 3.2 та добудуємо під ним з врахуванням форми кривої індивідуального попиту взаємопов'язаний з ним графік змін в індивідуальному попиті на товар Х при зміні доходу (графік 3.4). Визначимо еластичність попиту за доходом та охарактеризуємо їх. Розрахуємо перехресну еластичність товару Х, при зміні ціни Z та ціни С. Визначимо чи це товари-замінники, чи товари-доповнювачи.

Перехресна еластичність попиту використовується для вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цін на замінюючи, чи доповнюючі товари.

Перехресна еластичність - показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар X при зміні ціни товару Y на 1%:



Графік 3.5. Вплив факторів на індивідуальний попит

=(12-6)/9 / (4-3)/3,5=2,33

Оскільки еластичність додатна - товари є взаємозамінними.

3.11. Пояснимо, як вплине фактор на індивідуальний попит та зобразимо схематично цей вплив (графік 3.5). А також пояснимо вплив фактора на еластичність попиту. Наведемо приклади.

При зменшенні ціни на товар Х обсяг його споживання або споживання його замінника-товару У зростає, при зменшенні доходу на 6 грн. обсяги споживання товару Х або споживання його замінника-товару У зменшується. При зменшенні доходу показник еластичності зменшується для нормальних взаємозамінних товарів.

Висновки

Величина прибутку від реалізації продукції, а також виживання підприємств та їхнє процвітання ставиться в пряму залежність від бажання та змоги споживачів купувати продукцію. Відсутність у підприємств певної уваги до врахування характеру реакції споживачів на зміну рівня ціни може призвести до негативних наслідків. Так, якщо результати аналізу поведінки споживачів виявляться не досить достовірними, то цінові заходи з метою їх стимулювання в процесі придбання генеричної продукції можуть бути просто неефективними. У даному разі це є недопустимою помилкою, тому що за допомогою цінового стимулювання можна залучити до товару нових споживачів, а не тільки зберегти старих.

З метою моделювання поведінки споживача на ринку при зміні ціни підприємством можуть використовуватися різні методичні підходи. В даному разі оцінка рівня потреби та характеру споживання може бути успішно проведена на основі використання прийомів теорії «граничної корисності» та методів дослідження еластичності попиту. Досить часто в маркетинговій практиці використовується модель купівельної поведінки споживача, що дістала назву «чорної скриньки». В основі даного методичного підходу лежить ствердження, що ухвалення споживачем рішення про покупку відбувається під впливом набору конкретних стимулів, які можна згрупувати за двома основними напрямами.

До першої групи відносяться стимули внутрішнього характеру, серед яких найбільш важливими є фізичні та духовні потреби, прагнення до самоствердження, схильність до економії. Стимулами зовнішнього характеру є групові інтереси, звичаї, традиції тощо.

Врахування характеру впливу кожної з цих двох груп стимулів на свідомість споживача дозволяє визначитися стосовно його реакції на дію відповідних чинників та подразників. У даному випадку мається на увазі зміна підприємством рівня ціни на продукцію.

В умовах конкурентного ринку при наявності аналогічних товарів з практично однаковими цінами досить часто бувають ситуації, коли з двох видів генеричної продукції, що досить близькі за споживчою корисністю та мають однаковий рівень ціни, один вид реалізується, а від іншого споживач відмовляється.

Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно наблизити до реальності, якщо розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами.

Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що купується.

Якщо за незмінної величини бюджету змінюється ціна блага Х, то бюджетна лінія здійснює поворот навкруги точки свого перетину з вертикальною віссю, досягаючи більш віддалених кривих байдужості.

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, -- це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.

Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо змінюється доход, то крива пересувається вправо чи вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація.

Товар є нормальним, оскільки характер лінії Енгеля є висхідним. Висхідний характер кривих Енгеля вказує на те, що обидва товари є нормальними: за вищого рівня доходу попит на них збільшується. Цінова цінову еластичність товару Х є одинична, тобто при зміні ціни на 1%, обсяг продажу Х буде змінюватися на 1%. При зменшенні доходу показник еластичності зменшується для нормальних взаємозамінних товарів.

Список використаної літератури

1. Аристархова М.К. Маркетинг ринку товарів споживання / М.К.Аристархова // Маркетинг. - 2007. - № 6.

2. Башнянин Г.І., Щедра О.В. Мікроекономічна теорія. Навч. пос. - Львів: Новий світ, 2009. - 640 с.

3. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. - М.: Юристъ, 2008. - 568 с.

4. Велентайн Д. Сила MLM / Д. Велентайн; пер. с англ. В.Кашникова.- М.: ФАИР-ПРЕСС, 2008. - 312 с.

5. Веріан Г. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід / Пер. з англ. - К.: Лібра, 2009. - 632с.

6. Горбачевська О.В. Графічні побудови в мікроекономіці: Навчальний посібник: Навчальне видання. - Львів: ЛБІ НБУ, 2007. - 175 c.

7. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М. Панчишина. -- 2-ге вид., доп. -- Львів: Інтереко, 2010. -- 708 с.

8. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. - М.: ДИС, 2009. - 320 c.

9. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посiбник. - К.: Четверта хвиля, 2007. - 208 с.

10. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 416 с.

11. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2007. - 192 c.

12. Мельникова В.І., Климова Н.І. Мікроекономіка. - К.: Професіонал, 2008. - 400 с.

13. Носова С.С. Экономическая теория: Учебное пособие. - М.: Владос, 2008. - 288 c.

14. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов: Навчальне видання. - 2-е изд., изм. - М.: НОРМА; Инфра-М, 2008. - 572 c.

15. Павленко І.М. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 288 с.

16. Пиндайк Р., Рабинфельд Д. Микроэкономика / Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2007. - 608с.

Размещено на Allbest.ru