Вплив іноземних інвестицій на структуру капіталу в економіці України

У зв'язку з російською окупацією Кримського півострова Україні буде вкрай важко, а іноді - неможливо контролювати подальшу інвестиційну діяльність іноземців у цьому регіоні. Це дає підстави для розвитку двох напрямків аналізу в цій роботі. По-перше, на 2014 р. нами оцінюватимуться, насамперед, масштаби іноземного інвестування у континентальній частині України, де станом на 31 грудня 2013 р. сумарна вартість ПІІ (акціонерного капіталу) становила 56,4 млрд дол. США. В АР Крим та м. Севастополь сумарна вартість ПІІ (акціонерного капіталу) на цю ж дату становила 1,8 млрд дол. Акцент на континентальній частині України, зроблений при оцінці перспектив іноземного інвестування у нашій державі пояснюється можливістю реального впливу на цей процес усіх гілок української влади саме на цій території. Можливості ж реального впливу української державної влади на процес іноземного інвестування на Кримському півострові відтепер значно менші, ніж раніше.

По-друге, серйозні проблеми, у тому числі й пов'язані зі сплатою податків, можуть виникнути у іноземних інвесторів, особливо де-факто українського походження, підприємства яких працюють і на Кримському півострові, і на континентальній частині України. Ідеться про податки, які сплачуються кримськими підприємствами до державного бюджету України. Ще у кінці березня Міністерство доходів і зборів запровадило новий механізм, який дав змогу місцевим суб'єктам господарювання в Криму та Наприклад, у Криму працюють «Кримський Титан» через OSTCHEM Germany GmbH і «Кримський содовий завод» через Dwara Trading Ltd та Valika Ltd (Кіпр), що входять до великого вітчизняного бізнесмена Д. Фірташа. Ще у березні перший віце-прем'єр самопроголошеного уряду Криму Р. Теміргалієв заявляв, що до приватних українських компаній, якщо вони легально зареєстровані, запитань у самопроголошеної кримської влади немає (Вести. - 2014. - 13.03. - С. 9). Однак, про те, що фактичне врегулювання порядку сплати податків для іноземних інвесторів на Кримському півострові є вельми нагальною проблемою говорить й висунута до кримських підприємств на початку квітня вимога голови самопроголошеного кримського уряду С. Аксьонова негайно припинити будь-які податкові платежі у Київ. Він зажадав від своїх помічників уже найближчим часом скласти список таких підприємств і «вирішити питання з усіма такими підприємствами», а також закликав силові структури порушувати кримінальні справи проти тих, хто має намір сплачувати податки в Київ.

Утім, через маріонетковий характер самопроголошеного кримського уряду, ключові рішення щодо організації роботи кримської економіки ухвалюватимуться керівництвом Росії. Зі свого боку російський уряд задекларував намір створити в Криму та Севастополі особливу економічну зону. За словами голова Міністерства економічного розвитку РФ О. Улюкаєва, зараз готується проект закону про таку особливу економічну зону, який дає дуже хороші умови для ведення бізнесу, з точки зору податкових зобов'язань, митних процедур, інфраструктури, і т. ін. На думку російського міністра, в результаті Крим буде цікавим для бізнесу, зареєстрованому в офшорах. Правда, поки не зрозуміло, як на це відреагують розвинуті країни та міжнародні фінансові організації.

Не виключено, що в контексті наведених вище фактів формально іноземні (а реально - насамперед українські) інвестори можуть опинитись у зоні конфлікту між Україною та Росією. Крім того, сплати загальнодержавних податків від підприємств Криму та Севастополя вимагатимуть і в Україні, і в Росії. Причому і в тому, і в тому випадку за несплату податків іноземним інвесторам загрожуватимуть санкції. Наприклад, для згаданого вище Д. Фірташа, активи бізнес-групи якого розміщуються і на Кримському півострові, і у континентальній частині України, розв'язання цієї дилеми буде дуже важким через вразливість його бізнесу і з боку України, і з боку Росії, і з боку ЄС.

Аналогічні проблеми можуть виникнути і в інших великих українських бізнесменів, підприємства яких принаймні формально мають у своїх статутних капіталах іноземні інвестиції. Правда, 27 березня головний керуючий директор українського «Альфа-Банку» Р. Хвесюк розіслав відкриту заяву у відповідь на звинувачення російських банкірів у «фінансуванні війни» з боку українських активістів. Банкір звертає увагу, що міжнародна група «Альфа-Банк» працює на території п'яти країн світу: України, Росії, Казахстану, Білорусі та Нідерландів. У кожній країні це окремий локальний банк зі своїм статутом, командою та філософією ведення бізнесу. «Альфа-Банк» продовжує роботу в Криму в штатному режимі в правовому полі України і за нормами Національного банку України, додав Р. Хвесюк.

З іншого боку, «ПриватБанк» у березні оголосив, що не може працювати в Криму через відсутність легітимної законодавчої бази на півострові та технічної інфраструктури (наприклад, не працює система міжбанківських казначейських платежів). Як наголошують ЗМІ, від кредитування кримчан відмовився і «Платинум Банк». А «Райффайзен Банк Аваль», за повідомленням його прес-служби, припиняє свою діяльність в Криму з 15 квітня. При цьому стверджується, що банк, як установа, що здійснює свою діяльність відповідно до законів України, не може надавати послуги на території АР Крим. Нагадаємо, що «Райффайзен Банк Аваль» є дочірньою структурою Raiffeisen Bank International (Австрія).

У відповідь «Центральний банк Росії» пригрозив українським банкам у Криму, які не виконують зобов'язань, консервацією. Про можливість такого кроку заявив перший заступник голови ЦБ РФ О. Симановський. Водночас ЗМІ повідомляють, що російські банки, які мають майно за кордоном, бояться працювати у Криму через санкції Заходу. Тому, на думку російських посадовців, у Криму зможуть працювати ті російські банки, що не мають власності за кордоном.

Через свою неординарність і складність проблема ведення бізнесу підприємствами, що розмішені в АР Крим і м. Севастополі вимагає окремого аналізу, що виходить за рамки цієї роботи. Утім, у контексті досліджуваної проблеми, можна бути впевненим, що багато іноземних інвесторів (навіть якщо вони є іноземними суто формально), які вже вклали свій капітал у підприємницьку діяльність в АР Крим і м. Севастополі у 2014 р. насамперед намагатимуться мінімізувати ризики та збитки для свого бізнесу в цілому, враховуючи і той, що перебуває за межами Кримського півострова. Українські підприємці, що мають на Кримському півострові бізнес формально зареєстрований на материнські компанії у далекому зарубіжжі найімовірніше намагатимуться проводити ділову політику, спрямовану, насамперед, на збереження своїх активів та їх беззбиткове функціонування. Принаймні до того часу, поки умови ведення бізнесу на окупованих українських територіях не стануть більш-менш стабільними та зрозумілими для них. Тому найімовірніше у 2014 р. у Крим і м. Севастополь значних надходжень нових іноземних інвестицій від інвесторів, які вже мають певний акціонерний капітал у цьому регіоні, очікувати не варто. Більше того, за підсумками 2014 р. не можна відкидати ймовірності відтоку іноземного акціонерного капіталу з Кримського півострова взагалі через вилучення власниками своїх капіталів у найбільш ліквідній грошовій формі. Адже майбутні правові умови для великого бізнесу, хіба що крім російського, поки абсолютно незрозумілі, невизначені. До Криму й Севастополя цього року ззовні надходитимуть, мабуть, в основному прямі інвестиції російського походження, й до того ж переважно державні.

Так, у ЗМІ з'явились повідомлення про наміри російського «Газпрому» збудувати газопровід з Краснодарського краю до Криму з метою незалежності функціонування місцевої економіки від поставок газу з континентальної частини України. Залежно від маршруту прокладання такого газопроводу, його вартість, за даними ЗМІ, може коливатись у вельми широких межах: від 200 млн дол. до 1 млрд дол. США. Утім, такі російські інвестиції не впливатимуть ні на розвиток економіки континентальної частини нашої держави, ні на платіжний баланс України.

Зовсім по іншому в цьому контексті тепер постає питання залучення іноземних інвестицій для розвідки та розробки покладів вуглеводнів в українському секторі акваторії Азовського та Чорного морів. За повідомленнями ЗМІ, до початку російської окупації Кримського півострова компанії Exxon і Royal Dutch Shell планували витратити 735 млн дол. на буріння двох морських свердловин приблизно за 80 км від південно-західного узбережжя АР Крим. Утім, виконання цих планів тепер під великим сумнівом. А найбільший виробник нафти й газу в Італії компанія ENI торік уклала договір про розвідку шельфу площею 1400 кв. км на схід від Криму, але тепер припиняє роботу через невизначеність умов подальшої роботи в цьому регіоні.

Однак, оскільки міжнародна спільнота, особливо розвинуті країни, відмовилась визнавати законність приєднання Криму та Севастополя до Росії, то розробка покладів вуглеводнів у прилеглій до них Азово-Чорноморській акваторії без згоди України означатиме судові позови до відповідних міжнародних інстанцій з боку нашої держави. А ймовірність вирішення справ на користь України буде дуже високою. Для нафтогазових компаній це означатиме втрату великих інвестицій чи навіть якогось іншого майна, на що вони навряд чи наважаться.

Не виключена, в принципі, така загроза і для російського «Газпрому», який має значні активи за межами Росії та сильно залежить від експорту своєї продукції. Крім того, як вважають деякі аналітики, у ОАО «Газпром» і без морських родовищ навколо кримського півострова вистачає територій де можна проводити розвідку й видобуток нафти і газу, не ризикуючи при цьому погіршити свій стан на міжнародних ринках. Тому цілком імовірно, що протягом найближчих років акваторія навколо Кримського півострова, яку Росія тепер вважає своєю залишатиметься «мертвою зоною» для іноземних інвестицій.

Чи вдасться Україні залучити іноземні інвестиції у видобуток вуглеводнів у тій частині Азово-Чорноморської акваторії, на яку Росія не претендує, поки важко визначити. Однак, з дуже високим ступенем імовірності можна стверджувати, що у 2014 р. цього не станеться. Адже така підприємницька діяльність вимагає витрат великих коштів. А у нинішніх нестабільних умовах навколо України іноземні інвестори прагнутимуть не ризикувати значними обсягами своїх капіталів.

Також слід враховувати, що звітність про потоки іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в АР Крим і м. Севастополь нинішнього року вже не контролюватимуться Державною службою статистики України як раніше. Те ж саме можна сказати і про перспективи надходження у згаданий регіон портфельних іноземних інвестицій, хіба що крім російських.

Як зазначалось вище, за українських реалій значна частина іноземних портфельних інвестицій до нашої держави представлена борговими інструментами, а не акціями підприємств. У платіжному балансі України ці інструменти, у свою чергу, представлені кредитами та облігаціями різного терміну дії, одержувачами яких є приватні та державні структури. Причому у найближчому майбутньому, особливо у першій половині 2014 р., такі фінансові потоки спрямовуватимуться, насамперед, до державних структур.

Тому, надзвичайно важливе фінансово-економічне та соціально-психологічне значення для діяльності іноземних інвесторів має ступінь активності в Україні міжнародних фінансових інституцій, як то Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) тощо. Адже спрямовуючи кредити в Україну, ці міжнародні фінансові інституції розраховують на їх своєчасне повернення й отримання відповідних прибутків, а їх дії базуються на попередньому аналізі ситуації та певних державних гарантіях стосовно умов підприємницької діяльності в Україні. Тому для іноземних інвесторів, причому не лише портфельних, а й тих, що здійснюють пряме інвестування в різні об'єкти в Україні, кредитна активність у нашій державі згаданих вище міжнародних фінансових інституцій слугує важливим індикатором оцінки підприємницької ситуації в Україні взагалі та інвестиційного клімату, зокрема. Причому ці індикатори мають доволі чіткі якісні та кількісні параметри.

Так, за повідомленнями НБУ, перебування в Україні місії Світового банку збіглося із завершенням роботи в нашій державі місії Міжнародного валютного фонду з підготовки пакета економічних реформ, який буде підтриманий дворічним кредитом МВФ за програмою stand-by у розмірі 14-18 млрд дол. США. Група Світового банку заявила про всебічну підтримку структурних реформ у нашій державі та готовність надати для сприяння економічному розвитку України пакет фінансової допомоги в розмірі до 3 млрд дол. США. Допомога надаватиметься в рамках системних (1 млрд дол. США) та інвестиційних (1,2 млрд дол. США) проектів Міжнародного банку реконструкції та розвитку, фінансування Міжнародною фінансової корпорацією програм підтримки банківського сектору, агробізнесу, інфраструктури та інших галузей української економіки (400 млн дол. США) та надання технічної і консультативної підтримки.

Крім того, ЄС розробив календар виділення Україні фінансової допомоги до червня - за ці місяці мали б виділити близько 850 млн євро. «Якщо буде підписано угоду з МВФ (за програмою stand-by), ми зможемо у квітні зробити перший транш раніше заявленої позики макрофінансової допомоги (1,61 млрд євро) в розмірі 100 млн, у травні - 250 млн євро гранту для підтримки державного бюджету і в червні - 500 млн макрофінансової допомоги. Це означає, що за три місяці ми зможемо зробити доступними для українців 850 млн євро, або 1,172 млрд дол.», - пояснив один з посадовців.[1]

Узагалі фінансову допомогу Україні, яка повинна надходити до нашої держави не менш як два роки, поряд з МВФ і Світовим банком, пообіцяли ЄС, США, Японія, такі міжнародні фінансові організації, як ЄБРР та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) тощо.

А за оцінками Міністерства фінансів України у 2014 р. державі Україна може бути надана фінансова допомога (в основному у формі кредитних ресурсів) на суму в 13 млрд дол., частина яких безпосередньо надійде до державного бюджету. Ключову роль у цьому процесі мають відіграти кошти Міжнародного валютного фонду. За різними оцінками перший транш від МВФ у розмірі 3 млрд дол. може надійти в Україну наприкінці квітня - на початку травня.

Водночас міжнародне рейтингове агентство Moody's знизило рейтинг держоблігацій України з Caa2 до Сaa3 із збереженням прогнозу «негативний». Зниження рейтингу обумовлене впливом ряду факторів, зокрема, ескалацією політичної кризи на Україні, урізуванням фінансової допомоги з боку РФ, ростом ціни на російський газ, говориться в повідомленні агентства.

Тому, як зазначалось вище, саме узгодження програми співробітництва з МВФ є тим важливим сигналом, що має стимулювати надходження в Україну значних сум вільноконвертованої валюти як у формі інвестицій, так і у формі різноманітних позик. Причому це стосується не лише вже згаданої вище допомоги Україні від розвинутих країн та МФО, а й коштів приватних кредиторів та інвесторів, що можуть надаватись як підприємствам, так і державі у формі різноманітних позик чи навіть акціонерного капіталу. Хоча, як показало проведене вище дослідження, роль іноземних інвестицій у формі акціонерного капіталу у надходженні вільноконвертованої валюти в Україну в 2014 р. буде значно меншою, ніж минулого року.

Валютні кредити надходитимуть і до приватного сектору вітчизняної економіки. Зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку заявив, що може виділити до 150 млн грн боргового фінансування для підтримки існуючих корпоративних клієнтів банку в період економічної й політичної нестабільності в Україні. Передбачається, що з поліпшенням ситуації клієнти ЄБРР замінять ці ресурси фінансуванням комерційних банків. Однак, у цілому іноземне кредитування приватного сектору української економіки у першій половині 2014 р. також буде, мабуть, меншим порівняно із минулим роком. При цьому кредитори найімовірніше віддаватимуть перевагу короткотерміновим борговим інструментам. Водночас не виключено, що частина приватних боргів буде пролонгована або ж переоформлена в інші боргові інструменти.

Таким чином, саме квітень - травень поточного року є найскладнішим періодом з точки зору формування фінансового рахунку платіжного балансу України. А взагалі, за підсумками 2014 р., у платіжному балансі України можна прогнозувати скорочення позитивного сальдо іноземних інвестицій - як прямих, так і портфельних. Водночас посилиться роль, а можливо й зростуть, обсяги боргових інструментів - кредитів, облігацій, іншого капіталу, що визначається за методологією Національного банку України.

1.2 Інвестиційний капітал як каталізатор економічної активності

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежить стан виробництва, положення та рівень технічного оснащення основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних та екологічних проблем. Інвестиції являються основою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки у цілому. Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилась.

Інвестиції являються як би воротами науково-технічного прогресу. Науковий потенціал країни, який раніше відрізнявся світовим рівнем досягнень в різних сферах фундаментальної науки і техніки, з відновленням інвестиційної активності отримає нове дихання. Ефективно вирішити проблему зниження ресурсо - і енергоємності можна тільки шляхом широкого упровадження нових технологій сучасної техніки, з'єднати докупи інтереси наукових досліджень і практики через потреби ринку.

В ринкових умовах на нових технологіях і новій техніці можна тільки тоді заробити гроші, коли вони сприяють покращенню життя. При цьому вченим в нових для них умовах міжнародної конкуренції на відкритих ринках слід пам'ятати, що час являється головним фактором в сучасній економіці. Однак, як не дивно, більшість розглядають час як невичерпний ресурс.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій

Проте, не дивлячись на утворену певну законодавчу базу, інституційну інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу України( порівняно багаті природні ресурси, вигідне географічне положення, наявність кваліфікованих "дешевих" робочих кадрів, досягнення в наукових дослідженнях, значний об'єм внутрішнього ринку), надходження іноземних інвестицій в Україну - незначне. У порівнянні з країнами Східної Європи об'єм іноземних інвестицій, які надходять в економіку України, в 3-7 раз менше.

При сучасному постійно прогресуючому рівні інтеграції світової господарчої діяльності інвестиційна активність та, відповідно, економічний ріст у багатьох країнах, причому, не тільки тих, що розвиваються, але й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу. Наприклад у США накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій, що становив у 1976 році близько 30 млрд. дол., зріс до кінця 80-х років більше ніж у 10 разів. Загальний же обсяг іноземних активів у економіці перевищив до цього часу 1,5 трлн.[9,c.125]

Аналіз економічного росту промислово-індустріальних країн, таких як Японія, ФРН, Великобританія, Франція та інших, свідчить, що періоди найбільш високих темпів підйому економіки в усіх випадках виникали через відповідний час, після періодів найвищої інвестиційної активності. Наприклад, у Японії при збільшенні обсягів капіталовкладень у 2001-2008 рр. у два рази валовий національний продукт збільшився на 70% у порівнянні з попереднім п'ятирічним періодом, у ці ж роки у ФРН, Франції зростання валового національного продукту становило 25-30%.

Досить активну роль іноземного капіталу у підйомі економіки виразно видно й у нових індустріальних країнах Південно-Східної Азії (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг, Таїланд). За його безпосередньою участю (загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у ці відносно невеликі країни до кінця 80-х років перевищив 20 млрд. дол.) вони прискорено поминули роки, що стали вже класичними етапами сучасної індустріалізації: розвиток імпортозаміщуючих галузей (60-ті роки), створення експортного потенціалу (70-ті роки) та розвиток наукомістких галузей (80-ті роки та початок 90-х). У результаті по виробництву деяких видів продукції, включаючи наукомісткі, нові індустріальні країни вийшли на передові рубежі у світовому господарстві.

Як видно з наведених прикладів, різні країни, при всій їх диференціації за можливістю та умовами економічного розвитку, в стосунках з іноземним капіталом дійсно виявляють багато спільного. Головне тут те, що іноземні інвестиції в економіку тієї чи іншої країни стають свого роду каталізатором прискорення економічного та соціального розвитку. Однак було б неправильним зводити всю справу до створення на основі іноземного інвестування якогось нового виробництва, хоч це, звичайно, теж дуже важливо. Та ще важливіша роль таких інвестицій як фактора, що активізує включення в господарчий процес раніше погано використовуваного природного, виробничого, трудового потенціалу. Іноземний капітал, органічно з'єднується з національними зусиллями та ресурсами, генерує за принципом ланцюгової реакції високий інтегральний ефект на основі застосування більш прогресивних засобів праці, підвищення кваліфікації працівників та поліпшення використання існуючих виробничих ресурсів.

В Україні до цього часу основною формою участі іноземного капіталу в економіці є створення спільних підприємств. Їх кількість поки що невелика й реалізації товарів і послуг, що виробляються ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому серйозно впливати на економіку в Україні вони поки що не можуть.

інвестиційний капітал іноземний економічний

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1 Пріоритетні сфери, зони та об'єкти іноземного інвестування в Україні

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження у суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту, та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.

У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу э потребу практично все агропромислове господарство України, як і всіх республік колишнього СРСР, від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту, доведення його до споживача. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйон тонн м'яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає до 30-40% овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.

Зниження витрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема шляхом створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.

У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу й паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій із-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань. Серед них:

-активізація використана існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, особливо в тих ланках, де можна в короткі строки здобути хорошу віддачу від вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комплексу заходів щодо введення в експлуатацію великого масиву сьогодні недіючих вугільних шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з покриттям видатків за рахунок виручки від продажу додатково видобутого вугілля;

-різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігаючих технологій;

-комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також докорінне поліпшення умов праці;

-зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортуванні та споживанні енергоресурсів. Участь іноземного капіталу могла б істотно активізувати конверсію військового виробництва. Це, перш за все, освоєння на конверсованих підприємствах виробництв товарів народного споживання, машин та обладнання для агропромислового комплексу та легкої промисловості, міського транспорту, літаків для цивільної авіації, нафтогазового обладнання, приладів медичного та екологічного призначення та багато іншого. Сюди ж можна віднести інвестиційну співпрацю із зарубіжними фірмами в питанні адаптації до цивільних цілей військової електроніки, радіотехніки,виробництва засобів та систем зв'язку.

Б.Донецько-Придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування.

В.Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової промисловості, розширення мереж оздоровчих курортно-туристичних комплексів. Регіони України забрудненні внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у яких, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно впровадити найновіші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

Одночасно з пріоритетними сферами та зонами для іноземного капіталу визначаються об'єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються з дозволу уряду України. До таких об'єктів належать: -підприємства атомного машинобудування;

-підприємства та об'єднання паливно-енергетичного комплексу, у тому числі вугільно-, нафто- та газопереробні підприємства;

-об'єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканського значення;

-підприємства залізничного, морського, річкового, авіаційного та автомобільного транспорту загального користування;

-підприємства та об'єкти електроенергетики, гідростанції, теплоелектростанції;

-об'єкти освіти, науки, що фінансуються з державного бюджету;

-автомобільні дороги загального користування;

-метрополітени;

-магістральні лінії електропередач;

-нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт;

-соледобуваючі підприємства та багато інших;

До числа пріоритетних напрямків іноземного інвестування слід віднести й створення в Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри банки данних та інші об'єкти) та побутовий сервіс. Без цього практично не можливі перехід до повноцінного ринку та широкий розвиток міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки актуальний, але й досить привабливий для зарубіжних інвесторів, оскільки в ній, як правило, у відносно короткі строки окупаються початкові затрати й одночасно створюється сприятлива матеріальна основа для подальшої ділової активності іноземного капіталу.

Акцент на коротких строках окупності початкових витрат при розгляді пріоритетів іноземного інвестування продиктований відомими причинами. Сьогодні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених коштів з тим, щоб максимально сприяти найшвидшому виходу економіки з кризового стану. У той же час це буде підтримувати авторитет міжнародної інвестиційної співпраці на території СНД. Проте така орієнтація в жодному разі не спрямована проти довгострокових інвестиційних програм та проектів з високим потенційним ефектом у перспективі. Наприклад, були б дуже корисними розробка та реалізація у межах інвестиційної співпраці проекту енергетики 21-го сторіччя зі створенням якісно нових енергетичних технологій та видів палива для світового і внутрішніх ринків. Подібні проекти необхідні не тільки для вирішення великих науково-технічних, економічних та екологічних завдань, але й для підтримання сталості інвестиційної діяльності та зовнішньоекономічних зв'язків на тривалу перспективу. Інтеграція зусиль та інвестиційних ресурсів зарубіжних і вітчизняних інвесторів на реалізацію великих довгострокових проектів дозволить і тим, й іншим заощадити не тільки матеріальні та фінансові ресурси, але й час.

Поруч із зазначеними сферами, зонами та об'єктами для пріоритетного залучення іноземного капіталу все більшого значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, регіонального та глобального характеру.

Інвестиції формують виробничий матеріал на новій науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках. При цьому далеко не останню роль для багатьох держав, особливо тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів.

2.2 Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку України

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн прикладення прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

Особливого значення для посилення інвестиційної активності набувають законодавчі гарантії для інвесторів. Закон про іноземні інвестиції гарантує захист їх від примусових вилучень (націоналізації, реквізиції або конфіскації), окрім передбачених законодавчими актами виняткових випадків і тільки в суспільних інтересах.

Проте механізми реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка не залежала б від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн. Конвенція передбачає можливість звернення іноземних інвесторів до юрисдикції Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів.

Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинно мати страхування інвестицій від не комерційних ризиків. Важливим кроком у цьому напрямку стане приєднання України до Багатостороннього агентства по гарантіях інвестиції (БІГА), що здійснює їх страхування від політичних та інших некомерційних ризиків. Капітал, що інвестується в Україну, зможе застрахуватись від ризику громадянської війни та експропріації, втрат від переведення українського карбованця в іншу валюту, від недотримання українським урядом узятих зобов'язань. Гарантії БІГА поширюються на прямі та портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові позики.

Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як вітчизняних, так і іноземних),- постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває у стадії безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.

Донедавна на різних рівнях влади безперервно вводились у дію закони та правила, що часто суперечили один одному. Додатковим джерелом нестабільності було надання законам та інструкціям зворотної сили. Така практика серйозно турбувала іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпало вже існуючі капіталовкладення.

У найближчій перспективі законодавча база функціонування іноземних інвестицій буде вдосконалена прийняттям нової редакції закону про інвестиції, Закону про концесії та Закону про вільні економічні зони. Велике значення матиме також законодавче визнання прав власності на землю.

Для забезпечення доступу іноземних інвесторів до інформації про становище на українському ринку інвестицій необхідне створення державного інформаційного центру сприяння інвестиціям, що формує банк пропозицій української сторони щодо об'єктів інвестування. Створення такого банку даних особливо важливе для регіонів, яким самостійний пошук зарубіжного інвестора не під силу через нерозвиненість їх ділової інфраструктури.

Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне стосовно іноземних інвестицій законодавство. Тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично немає єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

В Україні інвестиції можуть здійснюватись шляхом:

-створення підприємств з пайовою участю іноземного капіталу (спільних підприємств);

-створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, їх філіалів;

-придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав; -придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комплексів, будівель, споруд, паїв участі в підприємствах, акцій, облігацій та інших цінних паперів;

-надання позик, кредитів, майна та майнових прав і т.ін.

Однак, незважаючи на всі зусилля (або, швидше, заклики) державних органів, притік підприємницького капіталу в Україну невеликий.

Проблема полягає у стимулюванні ефективного притоку іноземного капіталу. У зв'язку з цим постає два питання: по-перше, у які сфери притік має бути обмежений, і, по-друге, у які галузі та в яких формах слід насамперед його залучати.

Україна дуже зацікавлена у притоці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців до передового господарчого досвіду.

Іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у державній монополії) без шкоди для національних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією національних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи,видобувні галузі, придбання у власність землі), у виробничу інфраструктуру (енергомережі, дороги і т. ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК. Подібні обмеження закріплені в законодавствах багатьох розвинених країн, зокрема США.

У перелічених галузях доцільно використати альтернативні прямим іноземним інвестиціям форми залучення іноземного капіталу. Це можуть бути зарубіжні кредити та позики. Хоча вони й збільшують тягар державного боргу, залучення їх є виправданим, по-перше, з точки зору національних інтересів, а по-друге, маючи на увазі швидку окупність капіталовкладень у названі сфери. Проте для цього потрібно створити ефективну систему управління та контролю їх використання. Альтернативою прямим іноземним інвестиціям може стати одержання фінансових ресурсів та прогресивних технологій через підписання компенсаційних угод на бартерній основі. Перспективним напрямком є залучення у стратегічні галузі приватних портфельних інвестицій.

Зарубіжний капітал у формі підприємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будівельних матеріалів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури.

Через спільні підприємства Україна могла б отримати доступ до нових технологій. Їх формування доцільно в тих самих галузях, що й підприємств зі 100-відсотковою іноземною участю,а також у галузі наукомістких виробництв,при приватизації оборонних підприємств, що підлягають конверсії, та у сферах діяльності, які ми називаємо "екологозберігаючими". Величезні можливості для спільної діяльності, відкриває залучення у господарчий обіг техногенних мінеральних утворень при видобуванні та переробці корисних копалин. По численних гірничодобувних та переробних підприємствах України розкидані ресурси різних матеріалів, включаючи рідкісні та благородні, що містяться у накопичених роками техногенних мінеральних утвореннях. До того ж, при освоєнні таких утворень відбувається екологічна очистка території та рекультивація земель.

Притік портфельних інвестицій слід стимулювати у всі галузі економіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з видобуванням ресурсів з надр. Проте сьогодні залученню портфельних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично нема. Тим часом акумулювати такі кошти можна було б через мережу регіональних та галузевих фінансово-промислових компаній, що мають статус інвестиційних. Ці компанії могли б створюватись з ініціативи державних та місцевих органів для фінансування регіональних та галузевих інвестиційних програм (проектів). Компанії повинні мати форму акціонерних товариств відкритого типу. При цьому обов'язкова участь у них регіональної влади або уряду, що буде свідчити про їх готовність проводити часткове бюджетне фінансування програми та послужить певним гарантом захисту інтересів акціонерів.

Акціонерами таких компаній можуть бути українські та іноземні громадяни, підприємства, організації та фінансові інститути. Участь українських акціонерів у компанії не повинна обмежуватись, не слід обумовлювати й частку акціонерного капіталу, який може перебувати в іноземному володінні. Однак має бути обмежена частка акцій з правом голосу, яка може перебувати у власності іноземних осіб (юридичних та фізичних) та українських підприємств, що перебувають під іноземним контролем.

Формування фінансово-промислових компаній буде сприяти також здійсненню конкретних великих інвестиційних проектів. У цьому випадку пропозиція про створення компанії може бути зроблена тендерним комітетом підприємств, які виявили готовність брати участь у реалізації проекту, або з ініціативи самих підприємств. У випадку створення компанії для здійснення конкретного проекту вона може бути зареєстрована й як акціонерне товариство закритого типу.

У даний час видано Указ Президента України "Про створення фінансово-промислових груп в Україні". Указом Президента України затверджено й "Положення про фінансово промислову групу в Україні" (ФПГ). Учасниками ФПГ можуть бути українські та іноземні юридичні особи, що є суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, незалежно від їх відомчої або галузевої належності, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. До складу ФПГ можуть входити структурні підрозділи підприємств, організацій, об'єднань, інші суб'єкти підприємницької діяльності, а також комерційні банки. Прийняття Закону та Положення про ФПГ будуть сприяти розвитку економіки України, прискоренню науково-технічного прогресу, підвищенню конкурентоздатності товарів українського походження та залученню іноземних інвестицій в економіку України. Проте в цих законодавчих актах не передбачається можливість додаткового залучення капіталу шляхом випуску та продажу акцій.

Серйозні питання викликає стимулювання притоку іноземних інвестицій шляхом надання їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації стосовно національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування. Притоку іноземного підприємницького капіталу в Україну заважають і причини здебільшого суб'єктивні. Це процвітаюче в Україні піратство в галузі інтелектуальної власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'язком, офісами, готелями, візами і т. ін.

Вивіз підприємницького капіталу з України невеликий, обсяг накопичених за кордоном прямих інвестицій становить декілька мільйонів доларів. Переважно ці інвестиції розміщені в Західній Європі з метою створення товарно- та послугопровідної мережі й часто мають форму офшорних компаній. Передбачається, що в майбутньому найважливішим регіоном розміщення українського капіталу можуть стати такі країни, як Росія, Узбекистан, Туркменістан, що пов'язано з їх домінуванням у зовнішньоекономічних зв'язках країни (імпорт нафти, газу, лісу, бавовни; експорт - обладнання, металопрокат, цукор). Цьому може сприяти й капіталізація боргу колишніх радянських республік Україні, тобто обмін їх боргових зобов'язань на їх власність.

2.3 Політика держави по залученню іноземних інвестицій

Державна політика у сфері іноземних інвестицій здійснюється Кабінетом міністрів України разом з Національним Банком і регулюється Верховною Радою України. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть в цих випадках передбачені оскарження в судах і компенсації. До того ж всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету або інших джерел, встановлених КМУ в поточних цінах на основі оцінок незалежних аудиторів, і в тій валюті, в якій здійснювались інвестиції або іншій валюті прийнятній для інвестора. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на компенсовану суму інвестицій нараховуються відсотки, відповідні тим, по яким лондонські банки надають позики першокласним клієнтам на ринку євровалют.

У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення на протязі 6 місяців своїх інвестицій, а також доходів по ним в грошовій або речовій формі по реальним цінам, сформованим в момент припинення інвестиційної діяльності. Після виплати обов'язкових зборів, платежів і податків іноземним інвесторам гарантується безперешкодне переведення за кордон одержаних на законних підставах засобів в іноземній валюті. Порядок переведення встановлюється НБУ. При переведені або вивозі іноземних інвестицій податок складає 15%. Доход або прибуток від інвестиції іноземний інвестор має право реінвестувати в економіку України в будь-якій валюті, а також зберігати їх на поточних розрахункових рахунках або на депозитах. Іноземні інвестори мають право на придбання паїв і цінних паперів у відповідності з валютним законодавством і законами про цінні папки та фондову біржу, приймати участь в приватизації майна державних підприємств і незавершеного будівництва, в конкурсах і аукціонах. Надання майна в оренду іноземним інвесторам на суму більш як 10 млн. доларів здійснюється за рішенням Фонду держмайна України. Інвестиційний клімат для іноземного інвестора в Україні переважно визначається впливом таких факторів, як політична, правова та економічна нестабільність. З цієї причини Україну розглядають за кордоном як зону підвищеного ризику для крупних інвестицій. Нерішучість, обережність у прийнятті кінцевих рішень потенційними інвесторами в такій ситуації - з'ясоване явище. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" скерований на заохочення и підсилення припливу іноземного капіталу в пріоритетні сфери економіки держави шляхом надання різного роду страхових гарантій, особливо по найбільш важливим інвестиційним програмам і проектам, покращення правового регулювання іноземного інвестування, розвитку інфраструктури міжнародного бізнесу.

Неодмінною умовою формування сприятливих умов для притоку іноземних інвестицій буде розвиток ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу, для чого передбачається:

-значно покращити роботу таких ділянок інвестиційної діяльності, як фондові біржі, комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні компанії і інвестиційні фонди, трастові та консалтингові, холдингові та аудиторські фірми;

-утворити державний реєстр іноземних інвесторів і банк даних про об'єкти іноземного інвестування в Україні, автоматизовану інформаційну систему, яка забезпечувала б оперативний пошук іноземних та вітчизняних інвесторів, та надання консультацій з питань техніко-економічного обґрунтування та реалізації інвестиційних проектів;

-утворити Український банк реконструкції та розвитку, на який покласти функції по пільговому кредитуванню та фінансуванню проектів та національну страхову компанію по страхуванню ризиків вітчизняних та іноземних інвесторів;

-здійснити організацію статистичної звітності про іноземних інвесторів, вдосконалити систему обліку відповідно до міжнародних стандартів, здійснити публікацію нормативних актів України та іншої інформації, яка цікавить іноземних інвесторів на іноземних мовах;

-визначити навчальний заклад в Україні та за кордоном для підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що працюють над проблемами залучення іноземних інвестицій в Україну. Важливу роль в розширенні іноземного інвестування повинно відіграти агентство міжнародного співробітництва та інвестицій, головним завданням якого є з надання допомоги підприємцям України: в пошуку іноземного партнера;

- в правильному оформленні документів інвестиційної заявки

· в складенні бізнес-плану;

· в розробці інвестиційного проекту по методології, прийнятій в країнах з розвиненою економікою.

Слід зазначити важливість Закону України "Про правовий статус іноземців". В ньому підтверджується право іноземних громадян як фізичних осіб займатися інвестиційною діяльністю. Законом України передбачена рівність прав і обов'язків всіх суб'єктів у сфері економічної діяльності.

Світова практика свідчить про ефективність імпорту капіталу шляхом створення вільних (офшорних) зон.

Законодавство України виділяє спеціальні (вільні) економічні зони без обмеження характеру їх діяльності. З усієї сукупності можна виділити слідуючи ВЕЗ: комплексні виробничі, фінансово-банківські і страхові, технополіси, експортні, митні, транзитні, туристсько-рекреаційні та ін.

Порядок утворення, функціонування та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон на України передбачає:

-органи управління ВЕЗ - як місцеві органи самоврядування, так і спеціальні органи господарського розвитку та управління, включаючи суб'єкти інвестиційної діяльності ( вітчизняні та іноземні);

-умови функціонування ВЕЗ - валютно-фінансові, податкові, митні;

- принципи регулювання економічних відносин з суб'єктами за межами зони і органами державної виконавчої влади України;

-умови діяльності на території юридичних та фізичних осіб, залучення робочої сили, оплати праці, гарантій переведення за межі зони, прибутків іноземних громадян, в'їзду і виїзду в ВЕЗ;

-умови ліквідації ВЕЗ - по закінченню періоду, на який вона була створена, або по інших причинах.

При розгляді Закону "Про загальні умови створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" і Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" розроблена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

Концепція передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату в ВЕЗ, для чого необхідно:

-забезпечити довгостроковий та передбачуваний характер економічної політики;

-матеріалізувати умови переміщення капіталів та товарів;

-сформувати ефективні форми взаємодії місцевих органів державної влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та органів управління зоною;

-забезпечити умови виробництва, торгівлі, які б відповідали світовим стандартам, та тверді правові гарантії захисту прав власності.

Для ВЕЗ характерні як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Вивчення конкурентоспроможності ВЕЗ передбачає використання біля трьохсот параметрів з залученням максимальної кількості експертів. Можна виділити приблизно 10 груп таких параметрів:

-політична, соціально-економічна, територіальна ситуація;

-вплив держави на інвестиційний клімат, податковий та правовий режим;

-гнучкість фінансово-кредитної системи;

-об'єм внутрішнього ринку;

-забезпеченість природно-сировинними ресурсами;

-наявність трудових ресурсів та рівень їх кваліфікації;

-економічний потенціал, його склад та структура;

-рівень розвитку науки і техніки;

-участь в міжнародному розділі праці;

-ефективність промислового виробництва.

Утворення ВЕЗ вимагає поглибленого аналізу її меж, державних та етнічних. Розвиток ВЕЗ тягне за собою міграційні процеси, вимагає більших додаткових затрат, може стати джерелом конфліктів на етнічній підставі.

В цих умовах прикордонні сторони переслідують різні цілі. Менш розвинуті країни прагнуть випустити трудові ресурси для заробітку за кордоном валюти з послідуючим її притоком в країну. Більш розвинена країна намагається цього не допустити, щоб не загострювати безробіття. Тому створення ВЕЗ в трансетнічних прикордонних регіонах повинно буту спрямовано, у першу чергу, на рішення цієї проблеми.