Вплив іноземних інвестицій на економіку України на прикладі ПАТ Уманський завод "Мегомметр" Черкаської області

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретично-методологічні засади впливу іноземного інвестування в економіку України

1.1 Економічна сутність іноземних інвестицій

1.2 Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ПАТ Уманський завод “Мегомметр”

2.1 Загальні відомості про підприємство

2.2 Характеристика показників господарської діяльності ПАТ Уманський завод “Мегомметр”

2.3 Основи зовнішньоекономічної діяльності

Розділ 3. Вдосконалення механізмів залучення іноземних інвестицій в АПК України

3.1 Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні у сфері АПК

3.2 Рекомендації щодо поліпшення інвестування підприємства та ефективності використання інвестицій

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури



ВСТУП

В умовах формування ринкових відносин має місце прискорений розвиток економіки одних галузей і уповільнення інших, що неоднозначно впливає на соціально-економічний розвиток держави і регіонів. Тому органи державної влади та місцевого самоврядування повинні визначити пріоритетні напрямки вкладення інвестицій у розвиток тих галузей, що мають потенціал росту та характеризуються супутнім позитивним впливом на інші галузі народного господарства. На кожному етапі економічного розвитку загальні обсяги інвестицій розглядаються як найважливіший критерій стабільного функціонування конкретної галузі. Незважаючи на позитивні тенденції росту показника ВВП в Україні, проблема підвищення інвестиційної привабливості регіонів та окремих галузей промисловості залишається актуальною.

Від роботи підприємств промислового сектора, харчової та переробної промисловості значною мірою залежить ефективність функціонування всього агропромислового комплексу України, розвиток якого позитивно впливає на всю економіку і, в кінцевому рахунку, сприяє підвищенню рівня життя населення.

Стабільний розвиток промисловості та галузей переробної сфери АПК, насамперед, визначається станом їх матеріально-технічної бази. Той факт, що виробниче обладнання більшості підприємств цих галузей потребує модернізації або повної його заміни на нові переробні потужності, обумовлює нагальну потребу в акумулюванні значних фінансових ресурсів. Проте фінансовий стан підприємств більшості галузей АПК залишається дуже складним. Більшість підприємств мають низькі показники рентабельності, платоспроможності та фінансової стійкості. Через відсутність власних обігових коштів підприємства змушені залучати зовнішні інвестиції у розвиток виробничої діяльності.

Враховуючи трансформаційний характер економіки України, одним із найбільш оптимальних джерел інвестиційних ресурсів є іноземні інвестиції. Залучення прямих іноземних інвестицій у АПК не лише вирішує ряд виробничих проблем підприємств галузей, а й має важливий кумулятивний ефект, оскільки такі інвестиції сприяють підвищенню рівня ефективності й продуктивності в інших підгалузях агропромислової системи.

Проблематика національного регулювання іноземного інвестування була й залишається ключовою з точки зору створення інвестиційного клімату, а також забезпечення ефективності функціонування капіталу. В цьому контексті, розробка практичних оцінок щодо перспектив удосконалення інвестиційного режиму повинна бути методологічно узгоджена із загальними закономірностями міжнародного руху капіталів, підприємницькою інвестиційною логікою і конкретними завданнями розвитку агропромислового сектору України.

Проблемам залучення іноземних ресурсів в українську економіку були присвячені багато наукових праць. Проте кількість проведених досліджень процесів іноземного інвестування саме підприємств АПК є досить обмеженою. Серед основних слід відзначити вітчизняні дослідження Борщевського П., Величко Є., Герасимчука М, Дейнеко Л., Дмитрука Б., Кваши С, Кісіля М., Крисанова Д., Лобаса М., Лукінова І., Пересади А., Савчука В., Трегобчука В., та інших вчених. Серед іноземних дослідників проблем іноземного інвестування переробної сфери АПК, виділяють Данінга Д., Маланоксі М., Нінга Ю., Хендерсона Д., Хенді Ч., Ріда М., та інших вчених-економістів.

У більшості країн з перехідною економікою велика увага науковців приділяється саме дослідженню проблем залучення прямих іноземних інвестицій у АПК, що пояснюється його національною пріоритетністю. Саме тому, доцільним є вивчення іноземного досвіду створення сприятливого інвестиційного клімату у агропромисловій системі країн Центральної та Східної Європи і відповідних наукових досліджень відомих науковців та представників іноземних компаній, які є потенційними інвесторами підприємств АПК України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів залучення іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку економічних відносин, а об'єктом дослідження - організаційно-економічні умови, механізми та чинники залучення іноземних інвестицій у галузі АПК України.

Під час проведення досліджень використано такі методи, як аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення. Для аналізу загальноекономічних та інвестиційних процесів широко застосовувались динамічні порівняння та графічне зображення даних.

Джерелами інформації є: статистичні дані Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України та міжнародних організацій; вітчизняні публікації.



Розділ 1. Теоретично-методологічні засади впливу іноземного інвестування на економіку України

1.1 Економічна сутність іноземних інвестицій

Розпочаті зміни у господарському механізмі України, зумовлені переходом до ринкової економіки, потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Необхідною умовою ефективності такої діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків і спланованість інвестиційної політики держави в період, коли економіка, у зв'язку з трансформацією більшості підприємств, потребує великих інвестицій.

Інвестиційна діяльність підприємств являє собою сукупність цілеспрямованих практичних дій господарюючого суб'єкта ринку щодо реалізації його інвестицій [1].

Складовими елементами інвестиційної діяльності є:

суб'єкт (інвестор);

об'єкт (об'єкт інвестицій);

зв'язок між ними (інвестування з метою одержання прибутку);

середовище, в якому вони існують (інвестиційне середовище).

Інвестиційне середовище визначається як сфера діяльності, яка визначає специфіку та зміст інвестиційного процесу [2].

Закон України „Про інвестиційну діяльність" визначає широке коло об'єктів інвестиційної діяльності, основними з яких є вкладення в основні фонди та обігові кошти і цінні папери; внески та паї; майнові права та права на інтелектуальну власність [3].

Інвестиційна діяльність здійснюється інвесторами, які разом з користувачами об'єктів інвестиційної діяльності, постачальниками товарно-матеріальних цінностей та обладнання, банківськими та іншими установами інвестиційної ринкової інфраструктури є суб'єктами інвестування [4].

Термін „інвестиція" трактується як довгострокове вкладення капіталу (коштів) у різні галузі економіки, переважно за межами країни. [5]

Нині цей термін перетерпів багато змістових змін, тому у найбільш широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його подальшого збільшення. Проте вони не завжди можуть бути довгостроковими. Так, наприклад, вкладення у цінні папери, часто буває короткостроковими.

Законом України «Про інвестиційну діяльність » під інвестиціями було визначено всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект [3].

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

Дещо неточним, на думку Пересади, є здійснення інвестицій з метою одержання соціального ефекту. Цей ефект може досягатись не від прямих інвестицій в підприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до держбюджету, що використовуються на фінансування соціальних програм [7].

У праці П. Самуельсона [9] інвестиції трактуються як відмова від використання доходів на поточне споживання на користь капіталоутворення і очікуваного збільшення споживання у майбутньому. В ньому найшли своє відображення дві взаємопов'язані сторони цього процесу -- довгостроковий характер і спрямованість на розширення і задоволення потреб.

Більшість економістів схиляється до думки, що рушійною силою інвестиційного процесу виступають майбутні прибутки, які можуть бути отримані в наслідок здійснення інвестицій. Рішення, що приймаються щодо інвестицій слід розглядати на рівні підприємств, які здійснюють інвестиції і економіки країни в цілому. До того ж, інвестиційні рішення, прийняті окремими фірмами, здатні вплинути на майбутнє економічне положення всієї нації [10].

Економічну сутність інвестицій можна одночасно розглядати з різних точок зору, що зумовлює їх класифікації за різними ознаками. В сучасній економічній теорії існують різні підходи щодо класифікації інвестицій.

За можливістю приймання участі в управлінні підприємством інвестиції поділяють на:

? прямі інвестиції -- інвестиції, що здійснюються юридичними чи фізичними особами, які мають право участі в управлінні об'єктом інвестування, тобто контролюють не менше 10% акцій АТ або статутного капіталу, або отримують таке право в результаті вкладання інвестиції;

? портфельні інвестиції - купівля акцій і паїв, що не дають інвестору можливості впливу на управління підприємством;

? інші інвестиції - надання кредитів різних видів, що не передбачають участі кредитора в управлінні;

За джерелами інвестування:

банки (кредитні установи, фінансові структури, компанії, об'єднання);

інвестиційні фонди;

ринок цінних паперів;

прямі інвестори (стратегічні партнери, приватні інвестори);

міжнародні фінансові і економічні організації;

кредитні лінії іноземних держав [11].

За періодом інвестування виділяють короткострокові і довгострокові інвестиції [12].

За обсягом розрізняють інвестиції на валові і чисті.

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямований на нове будівництво, придбання засобів виробництва і товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій за винятком суми амортизаційних відрахувань.

За джерелами використання капіталу інвестицій поділяються на власні і залученні. До власних джерел належать амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток підприємства і статутний капітал, додаткова емісія акцій. До залучених - бюджетні і позабюджетні джерела.

Бюджетні - це асигнування в рамках реалізації державних програм, засоби виділені з бюджету для розвитку, інвестиційні і податкові кредити, інші пільги, що надають державні органи управління. Не бюджетні - кредити комерційних банків, засоби, одержані від емісії цінних паперів, основні фонди і обладнання, отриманні на умовах лізингу та ін. [10].

Найбільш зручним засобом для проведення короткострокових і невеликих за об'ємом залучень є отримання банківського кредиту. Частіше всього такі кредитні ресурси оплачуються згідно процентів за обумовленою ставкою. Коли потрібне залучення достатньо великого обсягу ресурсів і на довготривалий термін більш зручним є оформлення облігаційного займу. У цьому випадку позика поділяється на пакет облігацій, які розміщуються серед багатьох кредиторів [13].

Досить привабливою є позика, так як після закінчення строку кредитування, виплати сум боргу та процентів дебітор не несе ніяких зобов'язань і весь прибуток у подальшому належить тільки йому. У

протилежному випадку позика веде до значних збитків і при невиконані своїх зобов'язань підприємство може стати банкрутом.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі:

- інвестування, яке здійснюється громадянами, спілками, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами;

- державного інвестування;

- іноземного інвестування;

- спільного інвестування громадянами та юридичними організаціями України та іноземних держав.

Законом України "Про іноземні інвестиції" під іноземними інвестиціями було визначено всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту [14].

Залучення іноземного капіталу може здійснюватись у формі портфельних та прямих інвестицій.

Портфельними інвестиціями називаються вкладення капіталу в групу проектів, наприклад, придбання цінних паперів різних підприємств. У випадку портфельних інвестицій основною задачею інвестора є формування і управління оптимальним інвестиційним портфелем, як правило, здійснюване за допомогою операцій купівлі і продажу цінних паперів на фондовому ринку. Таким чином, портфельні інвестиції найчастіше являють собою короткострокові фінансові операції [15].

Прямі іноземні інвестиції - набуття тривалого інтересу резидентом однієї країни у підприємстві-резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями) внаслідок придбання власності за кордоном і вкладення капіталу.

Головною ознакою іноземних прямих інвестицій є те, що на їх основі виникають тривалі ділові зв'язки між підприємствами, за яких інвестор може вагомо впливати на прийняття рішень підприємством, у яке вкладено його кошти. Сучасний обсяг експорту інвестицій прямих іноземних щороку досягає до 300 млрд. дол. США. Понад 95% цих інвестицій здійснюють між собою розвинуті країни у формі перехресного інвестування. Режим іноземного інвестування в Україні регламентовано Законами України "Про іноземні інвестиції" (1992) і "Про режим іноземного інвестування" (1997) та іншими законодавчими актами [16].

У Законі України "Про іноземні інвестиції" під підприємством з іноземними інвестиціями визначалась будь-яка правова форма підприємства, якщо іноземний інвестор володіє в середньому протягом календарного року не менш як 20 відсотками оголошеного статутного капіталу або часткою не менш як 100 тисяч доларів США [14].

Прямі іноземні інвестиції забезпечують довготривалий взаємозв'язок, що відображає існуючий інтерес інвестора до іноземного об'єкта. З погляду спрямованості дій, іноземні інвестиції можна розділити на інвестиції, спрямовані на заснування проекту (нетто-інвестицій), а також інвестиції на розширення та реінвестиції.

Нетто-інвестиції здійснюються при заснуванні чи купівлі підприємства [15].

Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції) в основному спрямовуються на збільшення виробничого потенціалу.

Реінвестиції передбачають використання вільних інвестиційних ресурсів за допомогою їх спрямування на придбання, виготовлення нових засобів виробництва та підтримки складу основних засобів підприємства.

Брутто-інвестиції поєднують у собі нетто-інвестиції і реінвестиції. Ухвалення рішення про інвестиції є стратегічним, одним із найбільш важливих і складних завдань управління.

При цьому в сфері інтересів інвестора виявляються практично всі аспекти економічної діяльності підприємства, починаючи від навколишнього, соціально-економічного середовища, показників інфляції, податкових умов, стану і перспектив розвитку ринку, наявності виробничих потужностей, матеріальних ресурсів і закінчуючи стратегією фінансування проекту [15].

Україна може, з часом, відігравати важливу роль на світових ринках промислової продукції. Для досягнення цієї мети потребують подальшого розвитку інфраструктура і ринок послуг: зв'язок, реклама, юридичні, бухгалтерські послуги, тощо. Основні світові компанії намагаються завчасно отримати місце на українському ринку. Такі "захисні" інвестиції, ймовірно, є менш важливими за інвестиції товаровиробників і вимагатимуть більшого контролю над керівництвом компанії, в яку вони інвестовані. Більшість інвестицій у агропромисловому секторі належать до цього типу. На перший погляд, розміри таких інвестицій можуть здаватися значними, але з погляду міжнародного агробізнесу вони є мінімальними.

Значна частина коштів, яка надходить в Україну з-за кордону у вигляді іноземної допомоги, надається урядами іноземних держав та міжнародними (всесвітніми) установами. Іноземна допомога може надаватись за політичних чи економічних мотивів. Двостороння іноземна допомога - допомога, що надається урядом чи урядами певних держав урядові іншої держави - прагне бути політично вмотивованою. Багатостороння іноземна допомога - допомога, що надається міжнародною установою - прагне бути вмотивована економічно.

Економічно вмотивована іноземна допомога призначена для створення умов економічного розвитку країни - отримувача. Під іноземною інвестицією у вузькому значенні ми розуміємо цінності які вкладаються іноземними та місцевими приватними установами у діяльність, що має за мету підвищити їх власний добробут та у зв'язку з цим і добробут країни -отримувача. Економічно вмотивована іноземна допомога спрямована на сприяння створенню середовища, привабливого для іноземних інвесторів. За цими ознаками іноземна допомога відрізняється від іноземних інвестицій.

Іноземна допомога може бути класифікована за чотирма головними типами: гуманітарна, військова, технічна та інвестиційна. Гуманітарна допомога впроваджується для допомоги за умов стихійного лиха, таких як повінь або голод. Вона надається не як позика, а як акт благодійності.

Військова допомога, обсяги якої значно зменшились внаслідок закінчення холодної війни, впроваджується для відтворення національних збройних сил на виконання загальної політичної мети.

Технічна допомога, що надається Україні, призначена для передачі знань та технологій і передбачає невеликі за обсягами інвестиції.

Інвестиційна допомога передбачає безпосередню передачу грошових коштів отримувачу на конкретні цілі. Невелику двосторонню допомогу можна розглядати як інвестицію. Технічна та інвестиційна допомога, що надходить навіть від одного донора, може працювати у напрямках, які протирічать один одному, так як різні програми допомоги надходять від різних установ та на досягнення різних цілей [17].

Серед основних іноземних інвесторі в Україні можна виділити:

приватні інвестори-підприємці;

транснаціональні корпорації (ТНК);

інституційні інвестори - міжнародні фінансові організації, такі, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК).

Інвестори-підприємці -- найбільш ризикова та найактивніша у вкладанні капіталу група. У своїх інтересах вони використовують насамперед недоліки у законодавстві, галузі або підприємства тієї чи іншої країни. При виборі суб'єктів інвестування надають перевагу малим і середнім підприємствам, діяльність яких легко контролювати. Головною метою цих інвесторів є отримання швидких і ризикових прибутків. Причиною такої поведінки є висока вартість використовуваного капіталу та його обмеженість. Близько 80% від загальної кількості інвестицій, зроблених приватними інвесторами-підприємцями становлять інвестиції у негрошовій формі. Цей тип інвесторів імпортує у країну своє обладнання і технології виробництва, віддаючи перевагу створенню нового підприємства, а не купівлі вже існуючого.

Транснаціональна корпорація є підприємством, до якого входять материнська компанія, її дочірні підприємства та асоційовані підприємства за кордоном. Іноземна дочірня компанія -- це підприємство, де інвестор, що є резидентом іншої країни, володіє значною, вагомою часткою капіталу, яка дає йому змогу протягом тривалого часу впливати на управління цим підприємством. Як доводить світова практика, ТНК є довгостроковими інвесторами, які мають свої власні технології. Здійснюючи інвестування в країну, вони ставлять за мету своєї діяльності здобути новий ринок для своєї продукції, отримати доступ до ресурсів, досягти більшої ефективності виробництва. ТНК віддає перевагу інвестуванню довгострокових проектів із залученням великого науково-дослідного потенціалу, що зумовлено легким доступом до капіталу, має передові стандарти ведення бізнесу. Ці компанії тримають ставку внутрішньої прибутковості інвестицій на середньому рівні і, як інвестори-підприємці, інвестують переважно у не грошовій формі.

Інституційні інвестори є фінансовими посередниками, які залучають кошти переважно через продаж акцій в інвестиційних фондах і вкладають ці кошти в диверсифікований портфель цінних паперів. До складу інституційних інвесторів відносять фонди прямого інвестування, які переважно здійснюють середньострокові капіталовкладення (5--7 років), купуючи великі пакети акцій компаній. Цей вид інвесторів досягає вищих рівнів прибутковості.

Серед інституційних інвесторів виділяють також такі організації, як ЄБРР та МФК, які фінансуються урядами різних країн. Ці інвестори мають іншу інвестиційну стратегію і критерії інвестування. На відміну від ТНК їх цілі набагато ширші, ніж максимізація прибутку.

1.2 Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Темпи економічного розвитку та ефективне функціонування всіх галузей економіки в значній мірі визначається інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні. Необхідність інвестиційних вкладень в економіку стала очевидною для всіх господарських суб'єктів з моменту вступу України на шлях ринкових перетворень. Подальший розвиток економіки країни неможливий без активної інвестиційної політики і ефективного використання інвестиційного потенціалу національної економіки.

Важливим завданням реформування національної економіки є побудова ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності.

Поняття "регулювання інвестиційної діяльності" трактується економістами неоднозначно. Більшість авторів, ведучи мову про інвестиційну діяльність обмежується державним регулюванням. Відповідно до їхньої позиції регулювання інвестиційної діяльності охоплює тільки сферу державного управління бюджетними і позабюджетними коштами, які спрямовуються на капітальне будівництво і виробничий розвиток. Таке розуміння регулювання інвестиційної діяльності розглядається одна з умов реалізації державної інвестиційної політики, що полягає у прийняті законів та інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність у державі.

До форм державного регулювання інвестиційної діяльності автори відносять: визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги інвесторам, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання форм і умов фінансового інвестування; експертиз інвестиційних проектів у процесі розроблення державних інвестиційних програм; забезпечення захисту інвестицій регулювання умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордоном.

Одним з об'єктів державного регулювання є іноземне інвестування. Оскільки іноземні інвестиції - це важливе джерело фінансування розвитку економіки України, державне регулювання іноземного інвестування набуває особливого важливого значення. Воно є одним з видів соціального управління, врегульованого нормами права виконавчою та розпорядчою діяльністю відповідних органів державної влади щодо ефективного залучення та раціонального використання іноземних інвестицій для економічного зростання і підвищення рівня життя народу.

Регулювання іноземного інвестування здійснюється уповноваженими державними органами - представницькими, виконавчими, судовими.

Але провідне місце у цьому процесі належить безперечно економічному апаратові держави, на який покладено завдання про ведення державної політики в галузі регулювання іноземного інвестування [19].

В Україні на державному рівні управління інвестиційною діяльністю займаються органи виконавчої влади загальної (лінійної), функціональної (міжгалузевої) та галузевої компетенції. Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації здійснюють керівництво органами функціональної та галузевої компетенції. Органи функціональної компетенції мають повноваження надвідомчого характеру. До них належать: Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Фонд державного майна України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України [18].

Державне регулювання іноземного інвестування має ґрунтуватися на принципах взаємної відповідальності іноземного інвестора і держави: дотримання основних прав і свобод іноземних інвесторів; юридичної відповідальності іноземних інвесторів за порушення закону, або міжнародних договорів; заохочення іноземних інвесторів, які спрямовують інвестиційні ресурси у програми (проекти), визначені державою як пріоритетні; удосконалення законодавства щодо іноземних інвестицій.

Заходи державної політики у сфері іноземного інвестування мають бути синхронізованими з масштабами й напрямами ринкової трансформації [18].

Однак, на сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх і зарубіжних інвесторів в значній мірі стримується за рахунок несприятливого клімату, що створився внаслідок цілого ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. Так, в якості внутрішніх факторів, що стримують активність інвестиційних процесів необхідно виділити такі: зниження фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, а також господарюючих суб'єктів; населення; недосконалість і часта зміна законодавчої і нормативно-правової бази; недосконалість фінансово-кредитної системи; слабкий розвиток фондового ринку і ринку капіталів; відсутність системи страхування ризику інвесторів; нестабільна політична ситуація; зростаючий рівень корупції.

Крім дії внутрішніх факторів, на зниження темпів приросту об'єму іноземних інвестицій в Україні вплинула несприятлива фінансова кон'юнктура в світі, яка викликана крахом окремих регіональних ринків, що стримує більшість інвесторів від вкладень в економіки, які розвиваються [20].

Треба враховувати сукупність зовнішніх і внутрішніх об'єктивних та суб'єктивних факторів, що можливо тільки за наявності дієвої системи державного регулювання, а також відповідного фундаментального й науково-методичного забезпечення.

Діяльність іноземного інвестора, як правило, регулюється національним законодавством країни, що приймає. Можна також виділити кілька міжнародних актів (багатосторонніх, регіональних, двосторонніх), що регулюють іноземне інвестування: Звід принципів і правил з обмеження ділової практики ЮНКТАД, Міжнародних кодексів поведінки про передачу технології ЮНКТАД, Кодекс поведінки ТНК 0071, Антський пакт, Принципи дій ОЕСР тощо. Розв'язання спорів здійснюється, зокрема, над національною структурою-Міжнародним центром регулювання інвестиційних спорів, створеним у 1965 році.

Міжнародними дво- та багатосторонніми угодами, як правило, регулюються такі питання інвестування, як: визначення інвестицій та інвесторів; умов ввозу прямих зарубіжних інвестицій; заохочення інвестицій; загальні норми режиму; переказ платників; вимога щодо результату господарської діяльності; позбавлення інвестора прав власності; вирішення спорів; норми поведінки корпорацій.

Аналіз практики іноземного інвестування свідчить, що у більшості країн світу діяльність іноземних інвесторів регламентується, як правило, національними законами, постановами чи адміністративними процедурами. Положення цих законів поширюється здебільшого на всіх економічних суб'єктів - національних та іноземних. Окремих законів, що регулюють діяльність лише іноземних інвесторів, зазвичай, не існує. Діють лише окремі адміністративні постанови або циркуляри, що визначають правила поведінки іноземного інвестора у конкретних ситуаціях [19].

Збільшення обсягів та оптимізація структури іноземного інвестування можливі тільки за умов підвищення привабливості інвестиційного клімату і створення відповідно до ринкових засад механізму взаємодії іноземного інвестора й органів державної влади (державного апарату), а також за умови наявності сталого економічного зростання і подальшої лібералізації економіки. Провідна роль у розв'язані цих проблем на сучасному етапі, без сумніву, належить саме державі [19].

Слід відмітити, що в Україні існує широка законодавча база для інвестиційної діяльності. Порядок і умови здійснення інвестиційної діяльності в Україні визначаються такими нормативно-правовими актами:

- Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р.;

- Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.;

- Закон України "Про приватизацію державного майна" від 4.03.1992 р.;

- Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 18.07.1996 р.;

- Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайових і корпоративних інвестиційних фондів)" від 15.03.2001 р.;

- Положенням "Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7.08.1996 р.;

- Положенням "Про порядок проведення конкурсів по продажі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації і корпоратизації" затвердженим 13.09.2000 р. наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України і Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку.

В Україні існує надійна система державної реєстрації інвестицій.

Також в Україні існує відпрацьований механізм захисту інвестицій. Розділ 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" містить перелік державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Так ці інвестиції на Україні не підлягають націоналізації, державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції за виключенням здійснення заходів порятунку у випадку стихійного лиха, аварії, епідемій і інше. Дана реквізиція може бути проведена на основі рішень органів призначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземним інвесторам гарантується право на повернення інвестицій.

В Законі України "Про режим іноземного інвестування" також передбачено захист інвестицій незалежно від форм власності. Цей захист забезпечується законодавством України, а також договорами України з іноземними країнами. Інвесторам, в тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, які б могли перешкоджати управлінню інвестиціями, їх використанню і ліквідації.

Додатковим законодавством про активізації підприємницької діяльності на регіональному рівні стало створення спеціальних (вільних) економічних зон, а також введення спеціального пільгового режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Передбачається також продовжити реформування податкової системи, збільшити розміри довгострокового кредитування АПК: практично впровадити механізми поточного кредитування. Програма також направлена на сприяння проведенню судової реформи і забезпечення безумовного виконання судових рішень.

Такі комплексні заходи дадуть потенційним вітчизняним і іноземним інвесторам можливість вибрати найбільш ефективні напрями інвестування, налагодити зв'язки з надійними партнерами і вкладати засоби в інвестиційно привабливі об'єкти [21].



Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ПАТ Уманський завод «Мегомметр»

2.1 Загальні відомості про підприємство

Уманський завод електровимірювальних приладів “Мегомметр” був заснований наказом міністра електротехнічної промисловості УРСР у 1957 році. Для організації нового підприємства було виділено земельну ділянку площею 8,4 га. На цій території стояли чотири напівзруйновані артілі “ Металотруд” та стара будівля синагоги. В цьому ж році було зараховано перших працівників підприємства - 177 чоловік, на долю яких випали всі труднощі організації заводу. На київський завод “Точелектроприлад” відправляються дві групи робітників для професійної підготовки, після чого він передає заводу “Мегомметр” технологію виготовлення трансформаторів струму.

Основною спеціалізацією заводу стає виробництво малогабаритних щитових та переносних електроприладів промислового призначення, а також мегаомметрів та трансформаторів струму. “ Мегомметр” стає єдиним в СРСР заводом по виготовленню всіх видів трансформаторів струму, а з 1961 року - по виготовленню мегомметрів.

У 1958 році була створена перша потокова лінія складання мегомметра М1101, який згодом експортувався в 51 зарубіжну країну.

Колектив заводу неодноразово нагороджувався перехідними Червоними прапорами за виконання зобов'язань планів п'ятирічок, за подання шефської допомоги сільському господарству і двічі за впровадження комплексної системи управління якістю продукції. В 1971 році заводу присвоєно звання “ Підприємство високої культури виробництва”.

З цього часу почався новий етап у розвитку підприємства: власна розробка та виробництво електровимірювальних приладів, комерційна, зовнішньоекономічна та торговельно-посередницька діяльність.

За технологічним принципом на заводі застосовуються всі види переробки і виробництва, характерні для приладобудування: механічна обробка, переробка пластмас, лиття кольорових металів, складання, холодна деформація металу, гальваніка і лакофарбування.

З 1972 року підприємство - активний учасник усіх міжнародних і національних виставок, які проводяться в Україні, Росії і за кордоном: Брно (Чехія), Делі (Індія), Гданськ (Польща), Берлін (Німеччина). На виставці в Москві завод був нагороджений Дипломом I ступеня, а інженерам-розробникам були вручені золота, дві срібні і чотири бронзові медалі.

На міжнародній арені вироби заводу були удостоєні: Золотого призу за кращу торгову марку та імідж (двічі, у 1993-1994 рр.); Діамантової зірки в Мехіко за зовнішньоекономічні зв'язки; різними пам'ятними призами за участь у виставках в Парижі (1992 р.), Римі (1993р.), Мадриді (1993-1994 рр.); Великого призу США за якість і обслуговування (2000 р.); дипломів виставок у Києві, Москві (2000-2007 рр.): «Україна - крок у нове тисячоліття», «Україна - 2000-2005», «Україні і Світ », Партнерство в ім'я злагоди і розвитку», «ЛЭП - 2001-2003», «100 кращих товарів України», «Техмаш. Енергозбереження», «Госзаказ-2006 », «Elkom-Ukraine 2012», (м. Київ) та «ЕлектроТехноЕкспо» (м. Москва) та багато інших.

Публічне акціонерне товариство «Уманський завод «Мегомметр» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Відкритим акціонерним товариством підприємство стало відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210 «Про корпоратизацію підприємств».

Публічне акціонерне товариство «Уманський завод «Мегомметр» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Уманський завод «Мегомметр», усіх його набутих прав та обов'язків.

Власниками товариства, що володіють 10 і більше відсотків вартості активів товариства (відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства») є фізичні особи:

- Крижанівський Володимир Вікторович (володіє 578945 акціями, що становить 60,4248% у статутному капіталі товариства);

- Крижанівська Інна Володимирівна (володіє 201550 акціями, що становить 21,0359% у статутному капіталі підприємства).

Голова наглядової ради - Крижанівський Володимир Вікторович.

Голова правління - Бондаренко Валентин Євгенійович.

Товариство діє згідно із Цивільним та Господарським кодексами України, законами України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Статутом, а також у відповідності з рішенням органів управління товариства, прийнятими у межах компетенції, положеннями, внутрішніми правилами, процедурами, регламентами та іншими локальними правовими актами товариства.

Сьогодні ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» (з квітня 1994 року) - сучасне промислове підприємство, оснащене потоково-конвеєрними і напівавтоматичним і автоматичними лініями і новітніми станками. Випускаються прилади для вимірювання великих та малих значень опору ізоляції; вимірювачі: фази-нуль напруги дотику, опору заземлення, відстані до місця пошкодження силових кабелів; щитові амперметри, вольтметри; трансформатори струму для передачі сигналу інформації вимірювальним приладам; щитові трансформатори, які застосовуються у сільськогосподарському виробництві (млини, крупорушки, ремонтні майстерні); товари народного споживання.

Крім того, підприємство надає широкий спектр послуг по ремонту електрообладнання, виготовлення виробів з дерева та металу, ремонту та виготовлення деталей до сільськогосподарської техніки, лакофарбуванню та гальванічним покриттям.

Завод розташований на двох земельних ділянках: основна виробнича територія площею 8, 4 га, прирейкова база - 2,3 га. Загальна площа будівельних споруд - 39 тис. кв. м.

Метою діяльності товариства є сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, здійснення господарської діяльності не заборонених чинним законодавством України з метою одержання прибутку, його використання та розподіл в інтересах акціонерів товариства та трудового колективу.

Дочірніх підприємств товариство не має.

ПАТ «Уманський завод «Мегомметр» є юридичною особою приватного права, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Статут товариства зареєстровано в Уманській міській Раді 18.05.2011року.

Статутний капітал підприємства станом на 01.10.94 р., складав 95,8 тис. грн. (він не індексувався). Кількість номінальних акцій 383250 штук (номінальна вартість кожної акції - 25 коп.) Проведено додатковий випуск акцій - 574875 шт. номінальної вартістю 25 коп. на суму 143718, 75 грн. Після емісії статутний капітал підприємства складає 239531,25 грн., поділений на 958125 акцій. Державної власності у статутному капіталі немає.

Станом на 31.12.2012 року статутний капітал товариства становить 239531.25грн. з кількістю простих іменних акцій 958125 штук. Кількість акціонерів складає 3559 осіб.

Більше 50 років підприємство займає видне місце на ринку приладів електровимірювань.

2.2 Характеристика показників господарської діяльності підприємства

Господарську діяльність підприємства найкраще характеризують перш за все фінансові показники.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів систем фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Характеристику сучасного стану господарства розпочнемо з огляду показників розміру господарства по результатам звітів за три роки.

Таблиця 2.1

Динаміка основних показників розміру ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Показник	2010р	2011р	2012р
1. Реалізована продукція (товари, роботи, послуги) тис. грн.	37576,00	44170,00	49718,00
2. Загальна земельна площа, га	1881	1881	1181
3. Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб)	732	706	728
4. Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та сумiсникiв (осiб)	4	6	5
5. Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умавах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб)	651	34	200
6. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн..	8687	8219	8050
7. Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн..	10701	12938	14226

Аналізуючи динаміку основних показників розміру ПАТ «Уманський завод «Мегомметр » можна сказати, що реалізована продукція по підприємству у 2012 році збільшилась порівняно з 2010 роком на 12142 тис. грн., або на 32,3%. Це пов'язано з заміною старих приладів і устаткування в цехах, розробки нових більш ефективних методів по розробці і виготовленню електровимірювальних приладів, що дозволило оновити існуючий асортимент продукції підприємтсва.

Середньооблікова чисельність штатних працівників зменшилася у 2011році порівняно з 2010 на 26 осіб,у 2012 році цей показник піднявся до 728 осіб, але не наздогнав показників 2010 року, це пов'язано зі скороченням штатних працівників, а також виходом кадрів на пенсію.

У вартості оборотних коштів також відбулося збільшення з 10701,00 тис. грн. у 2010 р. до 14226,00 тис. грн. у 2012 р., протягом всіх трьох років.

Розглянемо склад та структуру товарної продукції ПАТ «Уманський завод «Мегомметр » за три звітні роки. Дані відобразимо у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Склад та структура товарної продукції ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Продукція	20010р	2011р	2012
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Мегаомметри	8561	22,79	8975	20,07	9568	19,24
Мікроомметр	7203	19,17	7820	17,49	8254	16,60
Вимірювач опору заземлення	950	2,53	2568	5,74	2986	6,01
Омметр	3568	9,50	3568	7,98	3625	7,29
Вимірювач пареметрів ланцюга фази-нуль	1250	3,33	2250	5,03	3568	7,18
Вимірювач відстанні до місця пошкодження кабелю	1563	4,16	2568	5,74	2558	5,15
Вимірювач струму короткого замикання	1003	2,67	2581	5,77	2547	5,12
Вимірювач напруги прискорення і струму короткого замикання	2458	6,54	2458	5,50	3586	7,21
Пристрій контролю ізоляції	1986	5,29	1986	4,44	1586	3,19
Автотрансформатори	2568	6,84	2568	5,74	3568	7,18
Трансформатори струму	4562	12,14	4562	10,20	4658	9,37
Амперметри	865	2,30	1002	2,24	1456	2,93
Вольтметри змінного струму	466	1,24	962	2,15	802	1,61
Частотоміри	564	1,50	842	1,88	956	1,92
Всього по господарству	37567	100,00	44710	100,00	49718	100,00

В структурі товарної продукції в середньому за три роки провідне місце займають мегаомметри - 20,7%, на другому місці знаходяться мікроомметри - 17.8%.

Забезпеченість підприємства ресурсами та еективність їх використання характеризуються за допомогою даних таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Основні показники забезпеченості ресурсів та ефективності їх використання у ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Показники	2010	2011	2012
І. Показники ефективності використання основних виробничих фондів
Фондоозброєність, тис. грн.	6,26	11,02	8,63
Фондозабезпеченість, тис. грн.	4,62	4,37	6,82
Фондовіддача, грн.	1,94	2,09	2,23
Фондомісткість, грн.	0,52	0,48	0,45
ІІ. Припадає в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів, грн.:
валового доходу	0,61	0,96	1,08
чистого прибутку	3,86	4,96	5,69

Виходячи з основних показників забезпеченості підприємства ресурсами та ефективності їх використання бачимо, що фондоозброєність у 2012 році в порівнянні з 2010 роком збільшилася на 37.9% або на 2.37 тис. грн., фондозабезпеченість також збільшилася на 2.2 тис. грн., фондомісткість навпаки мала тенденцію до зменшення на 13,5% або на 0,07 грн., а от фондовіддача збільшилась на 15% і становила 0,29 грн. тоді як в 2010 році вона становила 1,94 грн. Прибуток розрахований на 1 грн. основних виробничих фондів у 2012 році зріс на 47,4% проти показника 2010 року і становив 1,83 тис.грн.

Характеристику основних показників економічної ефективності виробничої діяльності підприємства покажемо в таблиці 2.4

іноземний інвестиційний правовий фінансовий



Таблиця 2.4

Основні показники економічної ефективності виробничої діяльності ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Показник	2 010р.	2 011р.	2 012р.
Вартість реалізованої продукції у розрахунку на:
100га с. - г. угідь, грн.	1997,66	2348,22	4209,82
1 середньорічного працюючого, грн.	27,09	59,21	53,29
100 грн. основних виробничих фондів с. - г. призначення, грн.	432,55	537,41	617,61
Чистий прибуток у розрахунку на:
100 га с. - г. угідь, грн.	1780,54	2168,37	3877,98
1 середньорічного працюючого, грн.	24,15	54,67	49,09
100 грн. основних виробничих фондів с. - г. призначення, грн.	385,54	496,25	568,93
Норма прибутку,%	172,75	192,78	205,60
Рівень рентабельності,%	118,70	124,09	123,40

Аналізуючи дані таблиці можна помітити, що ефективність виробництва у 2012р. мала тенденцію до збільшення. Так, наприклад вартість валової продукції у розрахунку на 100 га с.-г. угідь збільшився на 2212,16 тис.грн, на 1 середньорічного працівника - 26,2 тис.грн.

Також можна помітити, що у 2012 році норма прибутку помітно збільшилась порівнянні з 2010р. і становила 205,60%. Це пов'язано з розширенням кола покупців продукції, виходом на нові зовнішньоекномічні ринки та покращення технології виробництва продукції.

Отже, можна зробити висновок, що загальний стан підприємства протягом трьох років був достатньо стабільним для його успішного функціонування. Хоча звичайно спостерігалися спади у чисельності працівників,що пов'язано зі скороченням персоналу,але це не вплинуло на виробництво і реалізацію продукції ПАТ «Уманський завод «Мегомметр».



2.3 Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю ПАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності країни та відповідних іноземних суб'єктів, заснована на взаємовигідних відносинах між ними.

Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII (із змінами).

ПАТ «Уманський завод «Мегомметр » є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. Підприємство займається як експортом, так і імпортом продукції.

Експорт - це продаж продукції, робіт чи послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення продукції за межі митного кордону України з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.

Експортна операція - це комерційна діяльність, яка пов'язана з продажем та вивезенням за кордон товарів, робіт та послуг для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Імпорт - це ввезення продукції, робіт чи послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності на митну територію України з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.

Імпортна операція - це комерційна діяльність, яка пов'язана з ввезенням на митну територію України товарів, робіт та послуг для передачі їх у власність українському контрагенту.

Зараз на підприємстві є три відділи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: відділ зовнішньоекономічних зв'язків, маркетингу і збуту та відділ зовнішньої комплектації. Два останніх займаються проведенням переговорів з торговими партнерами та попередньою підготовкою контрактів.

Починаючи з 1996 року для організації, проведення та контролю зовнішньоекономічних операцій на підприємстві організований відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ).

До його складу входять два працівника:

• начальник відділу (декларант);

• економіст митної справи (декларант).

Обидва декларанти мають ліцензії ДМСУ на здійснення брокерської діяльності.

Основними завданнями, які вирішує відділ є:

• проведення переговорів з іноземними контрагентами;

• підготовка та укладання зовнішньоекономічних контрактів;

• виконання брокерських процедур для митного оформлення документів;

• проведення експертизи зовнішньоекономічних контрактів;

• вивчення законодавства України в галузі митної справи.

Розглянувши процес здійснення зовнішньоекономічних операцій, можна виділити кілька стадій, які виконують і за які відповідають різні відділи підприємства, а саме: вивчення ринку, пошук партнерів, організація переговорів, підписання контракту, оформлення документів.

Організацією маркетингової діяльності на підприємстві займається відділ маркетингу і збуту, який підпорядковується заступнику голови правління по зовнішньоекономічній діяльності. До складу відділу входять:

• начальник відділу

• заступник начальника

• група маркетингу (2 чол.)

• група реалізації (2 чол.)

Основними завданнями, які вирішує відділ маркетингу є:

§ вивчення та проведення маркетингових досліджень на зарубіжних ринках;

§ пошук споживачів та визначення ефективних каналів розподілу;

§ планування, розробка та розширення товарного асортименту, з урахуванням попиту та аналогічних товарів конкурентів;

§ організація виставок та презентацій продукції підприємства;

§ формування плану виробництва, з урахуванням попиту;

§ планування маркетингової діяльності та ін.

При проведенні маркетингових досліджень постає проблема отримання необхідної інформації про конкурентів, торгових партнерів та посередників. Тому найчастіше відділом використовується матеріали міжнародних та національних спеціалізованих виставок, в яких підприємство бере активну участь. Це дає змогу порівняти якісні та цінові характеристики приладів-конкурентів, вивчити пропозицію нових компонентів, які дозволять підвищити якість та конкурентоспроможність продукції, встановити безпосередні контакти з потенційними споживачами. Як правило, у таких виставках приймають участь як передові виробники електровимірювальної техніки, так і найбільші споживачі.

У 2012 році найбільш ефективними стали виставки «Elkom-Ukraine 2012», (м. Київ) та «ЕлектроТехноЕкспо » (м. Москва).

Відділом маркетингу проводяться заходи по вивченню попиту і потреб в приладах підприємства в різних галузях народного господарства. З метою розширення ринку збуту ведеться реклама виробів шляхом публікацій в газетах, журналах, галузевих каталогах, довідниках. Крім того, підприємство випускає власні каталоги, прайс-листи, буклети, рекламні проспекти, де можна знайти детальну інформацію про продукцію під торговою маркою «Мегомметр». Ефективно провадиться адресна реклама - розсилка поштової реклами найбільш вірогідним споживачам, таким як великі компанії обленерго. Так, завдяки цілеспрямованій рекламі щитових приладів, вдалося значно підвищити обсяги продажів амперметрів та вольтметрів змінного струму - більш ніж на 9 тис. шт. порівняно з 2010 роком.

У 2008 році було розроблено та впроваджено ще один сайт заводу. То ж на даний час доступно два сайти з інформацією про дане підприємство: www.omm.ru та www.megommetr.com.

При відвантаженні і продажу приладів використовують різні види транспорту: залізниця (контейнери, вантажобагаж), авіа багаж, автомобільний транспорт, кур'єрська пошта, «Автолюкс», самовивіз.

З метою сервісної підтримки своєї продукції, працюють організовані заводом сервісні центри в Росії та Білорусі, які виконують гарантійне та післягарантійне обслуговування приладів підприємства за кордоном.

Маркетингова політика підприємства передбачає різні форми стимулювання продажів, такі як поставки з відстрочкою платежів, консигнація товарів. Крім того, до постійних клієнтів застосовується система лояльності у вигляді оптових знижок. Але тим не менш близько 80% експортних операцій здійснюється на умовах повної або часткової передоплати.