Дослідження можливості управління зовнішньоекономічною діяльністю на принципах маркетингу

На трьох горбах, біля берегів сивого Дніпра розташований Дніпропетровськ - великий індустріальний, науковий і культурний центр України. У його історії особливе місце займає Дніпропетровський металургійний завод імені Г.І. Петровського.

Три рази на добу над містом на Дніпрі чується розкотистий бас заводського гудка Петрівки. Місто і завод зв'язані нерозривно. І не тільки тому, що носять ім'я однієї і тієї ж людини. Історія розвитку всього Придніпров'я так тісно переплела долі колишнього Катеринослава і колишнього Олександрівського заводу, що неможливо однозначно відповісти на питання: чи зобов'язаний завод місту своїм виникненням або ж місто заводу - своїм розвитком. Одне можна сказати напевно: Дніпропетровськ, який все частіше називають мегаполісом, мав би зовсім іншу історію, якби не Петрівка...»

Друга половина більш ніж двовікової біографії міста -- це насичений подіями літопис становлення і розвитку одного із старих металургійних підприємств.

Заснований на пустинній південно-західній околиці Катеринослава завод дав поштовх розвитку промисловості всього Придніпров'я. Будівництво доручили інженеру-технологу А.М. Горяїнову, який і став першим директором заводу. Відомі в Російській імперії акціонери П.І. Губонін і В.Ф. Голубєв зуміли привернути і поставити на службу вітчизняної металургії і трубної промисловості франко-бельгійські капітали.

Заснований в 1887 р., завод незабаром стає найбільшим по тому часу в своїй галузі на півдні країни. Датою його народження прийнято вважати 22 травня, день, коли була задута перша доменна піч. а до 1889 року тут працювало дві доменні печі, вступили в лад залізопрокатна майстерня, дрібносортні і средньосортні стани, великосортний стан і 16 пудлінгових печей. І вже до початку двадцятого століття Александровській Південно-російський завод Брянського акціонерного суспільства (так завод називався до 1918 року) став найбільшим і найпрогресивнішим металургійним підприємством Півдня Росії. Він виробляв більше 8, 7 і 6 відсотків (відповідно) чавуну, стали і прокату тодішньої Російської імперії.

Все прогресивне в світовій металургії упроваджувалося в першу чергу на Брянке. Так, в 1908 році, вперше у вітчизняній практиці, на заводі всі парові машини були замінені на електричні.

Будівництво і модернізація заводу проводилися до 1913 року. Зводилися нові доменні печі, були побудовані мартенівський і конвертерний цехи, розширявся сортамент продукції прокатних цехів. У цей період Брянський завод став одним з найкрупніших підприємств країни, оснащеним найсучаснішим для того часу устаткуванням. Тут вперше були розроблені і упроваджені механізовані підйомники системи Н.Н. Гогоцкого. Каталем в доменному цеху Брянки починав свою трудову біографію засновник вітчизняної школи доменщиків М.К. Кураков.

Брянка, націоналізована в 1918 році, першою з 11 металургійних заводів Придніпров'я була відновлена після розрухи і громадянської війни. Всі оточуючі її підприємства (нинішні заводи - Дніпропетровський трубопрокатний, металоконструкцій ім. Бабушкіна, «Днепротяжмаш» і побудований як коксівний цех сьогоднішній коксохімічний завод ім. Калініна) в період відновлення були її цехами до 1932 року.

Завод, не розширюючи своїх площ ні на один метр, за рахунок упровадження прогресивних методів праці, передової технології, використовування внутрішніх резервів першим освоював леговані стали для Дніпрогеса, плющення рейок для Московського метрополітену, що будувалися на той момент часу, будував найбільші в світі мартенівські і доменні печі, що дозволило збільшити об'єм необхідної країні продукції.

Кінець XIX і початок XX століть в історії заводу пов'язані з активним робочим рухом в Росії, а заводський лідер Г.І. Петровській стає депутатом IV Держдуми, а надалі видатним державним діячем - всеукраїнськім старостою, головою Всеукраїнського Центрального Виконавського Комітету.

Сформовані на заводі бойові робочі загони брали активну участь в звільненні міста і України від австро-німецької окупації. Після закінчення громадянської війни підприємства в стислі терміни було відновлено.

У 1922 році завод, що носив ім'я царя Олександра III, по проханню робітників був названий ім'ям токаря Брянки Григорія Івановича Петровського (1878 - 1958).

До кінця 1923 року на заводі почали працювати не тільки прокатні і сталеплавильні агрегати, але і дві доменні печі.

Брянка - Петрівка, починаючи з 20-х років, багато десятиліть була кузнею кадрів. За допомогою її фахівців побудовані і освоєні металургійні гіганти - Магнітка і Кузнецк, Липецький і Маріупольський, Руставській і Ніжньо-Тагильській заводи. Тут починали свій трудовий шлях відомі металурги - академіки В.Н. Свечников, К.Ф. Стародубов, А.П. Чекмарев, Г.Г. Ефіменко, професора С.Ф. Чукмасов, С.І. Лапіцкий, С.Г. Ростовцев, А.Д. Готліб, И.И. Коробов. Трудовою батьківщиною вважали Петрівку міністри - Г.Г. Єфіменко і В.М. Чебріков, заступники міністрів - П.І. Коробов і А.П. Ліхорадов.

У роки Великої Вітчизняної війни тисячі петрівців захищали Батьківщину від фашистських загарбників на полях бойових битв та в тилу - у домен, мартенів і прокатних станів.

У роки гітлерівської окупації Петрівка, не дивлячись на всі зусилля фашистів, не дала ворогу ні тонни чавуну, сталі і прокату. Міським підпіллям керував робітник транспортного цеху Юрій (Георгій) Петрович Савченко.

Відступаючи гітлерівці підірвали всі цехи, всі металургійні агрегати, але вже через три дні після звільнення - 28 жовтня 1943 року - Петрівка дала місту світло і воду, а 29 вересня 1944 року - і перший чавун. У 1952 році завдяки героїчній праці десятків тисяч людей під керівництвом директора І.І. Коробова Петрівка вже перевершила довоєнний рівень виробництва чавуну, сталі і прокату!

На честь безсмертного подвигу петрівців на площі у прохідної заводу горить Вічний вогонь Пам'яті.

Не одне післявоєнне десятиліття Петрівка продовжувала залишатися однією з найважливіших лабораторій вітчизняної металургії в розробці і упровадженні нових прогресивних технологій. Так, в 1956 році тут вперше в СРСР освоєне застосування природного газу в доменному виробництві, освоєний киснево-конвертерний метод виплавки сталі. До 1948 року вперше в Європі для автомобільної промисловості під керівництвом головного інженера заводу С.Н.Філіппова був освоєний випуск автоосей методом подовжнього плющення.

Крім виробничої діяльності Петрівку завжди відрізняла активна життєва позиція і участь її колективу у вдосконаленні соціальної сфери міста. Набережна - найкрасивіша вулиця Дніпропетровська - була вимощена і упорядкована за допомогою Петрівки. Завод в 1930 році побудував і десятки років утримував сірководневу лікарню. У 1974 році ввів в дію поліклініку і нові корпуси міськлікарні №11, стадіон «Металург», 463 будинки в п'яти районах міста. За рахунок заводу утримувалися дошкільні установи, база відпочинку, дитячий оздоровчий табір, один з кращих музеїв міста - музей історії підприємства, а також меморіальний будинок-музей Г.І.Петровського.

Петрівка взяла активну участь в споруді Дніпропетровського метрополітену: «Станція металургів» фактично споруджена руками робітників заводу. До свого 100-річчя на Набережній завод спорудив новий прокатний цех - стан «550»-2, продукції якого привласнений міжнародний сертифікат якості.

З 1995 року завод є відкритим акціонерним товариством, зумів зберегти працездатний колектив і виробництво в повному об'ємі.

Сьогодні ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» - сучасний виробничий комплекс, що поставляє на світовий ринок конкурентоздатну продукцію: рейки кранів всіх типорозмірів, копальневі рейки, обода і осі для автомобільного машинобудування, спеціальні профілі для навантажувачів, лемеша для сільськогосподарських і шахтних механізмів, бронефутеровку рудних і вугільнорозмольних млинів, швелери від №8 до №28В, куточки №№7-10 і інші види прокату.

22 травня 2007 року заводу виповнилося 120 років.

Підприємство має в своєму розпорядженні могутній кадровий і технологічний потенціал і має всю нагоду для освоєння і виробництва нових видів продукції. Сьогоднішня Петрівка плідно співробітничає із споживачами на ринках ближнього і далекого зарубіжжя. Продукція заводу використовується в багатьох галузях - машино- і автомобілебудуванні, сільхозмашинобудування, ВПК, промисловому і цивільному будівництві, теплоенергетиці. Прийнятий план реконструкції заводу, відповідно до якого в конвертерному цеху почато будівництво відділення безперервного розливання стали, закуплена машина для безперервного литва заготівок, ведуться будівельно-монтажні роботи. На Петрівці упевнені: здійснення програми технічного переозброєння заводу дозволить добиватися вищих показників у виробництві чавуну, стали і прокату, створювати додаткові робочі місця.

Сьогодні завод ним. Г.І. Петровського - підприємство з повним металургійним циклом, одне з ведучих на Україні по виробництву прокатної продукції. Добре відома висока марка Петрівки і в 35 країнах світу. А в грудні 1996 року завод одержав міжнародний сертифікат якості на сортовий і фасонний прокат стану "550"-2.

ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" є одним з провідних підприємств України по виробництву чавуну, сталі і прокату.

Продукція заводу відповідає вимогам вітчизняних і міжнародних стандартів.

Високоякісна продукція заводу відома не тільки в Україні. Завод співробітничає з сотнями вітчизняних і зарубіжних споживачів і зарекомендував себе надійним партнером, що своєчасно виконує свої зобов'язання по термінах поставки і якості продукції. [19]

1.2 Аналіз фінансового та економічного положення підприємства

Розглянемо основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” та проаналізуємо їх у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Основні економічні показники фінансово-господарської діяльності заводу ім. Петровського у 2006-2007 роках

Проаналізувавши технічно-економічні показники діяльності заводу "Петровського", можна зробити висновки. Підприємство в цілому за звітній 2007р. не тільки справилося з запланованими задачами але й перевиконало їх, тобто товарообіг виріс на 3,4%; що в сумі склало 19,8 тис. грн. Це позитивно характеризує діяльність заводу ім. Петровського.

По зробленим розрахункам на заводі планове завдання по продуктивності праці було перевиконано на 45,3%, а по середній заробітній платі на одного працівника на 2,9%. При цьому середня чисельність робітників у 2007 р. не збільшилась, а навпаки зменшилася на 5 чоловік.

Фактичний фонд оплати праці збільшився на 2,7%, що в сумі склало 7 тис. грн. середня заробітна плата одного працівника склала 1312 гри. При плановій заробітній платі 1303 грн., тобто вона виросла на 2,9%. Збільшення фонду оплати праці є позитивним фактором для працюючих заводу, а також на роботі підприємства це сприяло позитивно. Це сталося за рахунок збільшення товарообігу, зменшення чисельності робітників, зросла продуктивність праці на 5,2%. Тривалість одного обороту в зрівнянні з плановим зменшилась на 9,1%, тобто на 22 дні. Це позитивно відобразилося на роботі заводу. На даному заводі сума операційних витрат у звітному році була перевищена на 3,36тис.грн.,що призвело до перевитрат, але це не дуже відобразилося на діяльності підприємства. Валові доходи зросли на 1,5 %, що в сумі становить 1,7 тис. грн.

Аналіз ліквідності ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” наведено в табл. 1.2.

Як видно з таблиці, ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” має досить високі показники ліквідності, які зростають у динаміці.

Важливим етапом аналізу є формування висновків, інтерпретація показників ліквідності. Тому дані показники досліджуються в динаміці, в порівнянні з іншими аналогічними підприємствами, з середніми по групі однотипових підприємств.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства варто згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи по ознаці ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву).

Таблиця 1.2 - Аналіз ліквідності ВАТ „ДМЗ ім. Петровського”

Розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства наведений у додатку А.

Виходячи із проведених вище розрахунків, які характеризують фінансовий стан об'єкта дослідження, його платоспроможність та ділову активність, можна стверджуватися що ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” - знаходиться у передкризовому фінансовому стані, що протягом 2007 року воно функціонувало із значними збитками.

1.3 Аналіз динаміки зовнішньоторгових відносин України та окреслення основних проблем на сучасному етапі

Поступове зменшення глибини падіння економіки у більшості країн світу на тлі пожвавлення динаміки попиту та цін на світових товарних ринках (зокрема, ціни на чорні метали за 8 регіонами світу у червні-вересні 2009 року зросли на 16%, за 9 міс. - знизились на 3,4%), що спостерігалося в останні місяці 2009 року, вплинули на активізацію експортної діяльності (див.рис.1.1). Так, у вересні порівняно з серпнем 2009 року відбулось зростання обсягів експорту за всіма товарними групами, зокрема: металургійної продукції - на 11,5%, машинобудівної продукції - на 24,2%, продукції хімічної промисловості - на 17,2%, мінеральної продукції - на 24,1%, АПК - на 12,8% (див. додаток Б).

Рисунок 1.1 - Експорт, імпорт та сальдо торгівлі товарами (помісячно), млн. дол. США [24]

Імпортні обсяги торгівлі товарами формувались в умовах певної стабілізації національної економіки і також у вересні 2009 р. збільшились за всіма основними групами товарів окрім мінеральних продуктів (через зменшення обсягів імпорту газу). Зважаючи на це загальний обсяг імпорту був на 6,1% більше серпневого обсягу.

Як наслідок, у щомісячній динаміці зовнішньої торгівлі спостерігалося певне скорочення від'ємного сальдо торгівлі товарами (з "-" $629 млн. у серпні до "-" $328 млн. у вересні). Порівняно з вереснем 2008р. від'ємне сальдо торгівлі товарами зменшилось у 5,4 раза.

Загалом у січні-вересні 2009 року розвиток зовнішньої торгівлі характеризувався подальшим скороченням від'ємного сальдо торгівлі товарами: у 3,5 раза до "-" $ 4,1 млрд. проти "-" $ 14,3 млрд. за 9 міс. 2008р. Імпорт товарів знизився на 53,5%, експорт - на 48,7 %. У вересні 2009 року відносно вересня 2008р. зниження обсягів експорту товарів становило 43,9%, імпорту - 51,7%.

Від'ємний баланс товарів та послуг становив $1,1 млрд. та знизився у 9,5 раза порівняно із відповідним періодом 2008 року ($10,2 млрд.). Сальдо торгівлі послугами традиційно залишалось додатнім ($3 млрд.) незважаючи на більш стрімке зниження експорту послуг (на 53,5%), ніж імпорту (на 19,9%).

Суттєве скорочення від'ємного сальдо торгівлі товарами у січні-вересні 2009 року було наслідком зменшення у 7,9 раза від'ємного сальдо за статтею машини та устаткування, транспортні засоби та прилади (до $1,6 млрд.) та за групами: мінеральні продукти (зниження у 1,8 раза до $8,2 млрд.), продукція хімічної промисловості (зниження на 15,8% до $3,4 млрд.). Водночас додатне сальдо зберігалось у торгівлі недорогоцінними металами та виробами з них ($7,2 млрд.) та продовольчими товарами і сировиною для їх виробництва ($3,1 млрд.).

Найбільше зниження експорту спостерігалось за такими групами (до січня-вересня 2008р.): металургійна продукція - на 61,4%; продукція хімічної промисловості - на 56,6%; мінеральні продукти - на 55,1%; машинобудівна продукція - на 45,4%; продовольчі товари та сировина для їх виробництва - на 11,4%.

На тлі зниження з початку 2009 року обсягів експорту за окремими групами в АПК: (молоко та молочні продукти, яйця, мед - на 41,5%, готові харчові продукти - на 22,1%, жири та олії тваринного або рослинного походження - на 12,1%) у січні-вересні порівняно з відповідним періодом 2008р. відбулось зниження експорту зернових на 1,6% (проти зростання на 10,1% у січні-серпні, на 25,6% у січні-липні, на 60,6% у січні-червні та у 2,2 рази у січні-травні) внаслідок дії цінового фактору - експортні ціни зернові культури знизились у січні-вересні 2009 р. порівняно з відповідним періодом 2008р. майже у 1,9 раза (при питомій вазі 9,2% в експорті товарів).

Значне зниження вартісних обсягів імпорту (до січня-вересня 2008р.) зазнали наступні групи товарів: 1) продукція машинобудування - на 70,6% в основному за рахунок зменшення надходжень легкових автомобілів, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв; 2) мінеральні продукти - на 47,4% внаслідок зниження фізичних обсягів імпорту газу; 3) продукція хімічної промисловості - на 38,1% внаслідок падіння обсягів імпорту пластмас, добрив, фармацевтичних продуктів та косметичних препаратів; 4) металургійна продукція - на 63,5% через зниження обсягів та цін на чорні метали і вироби з них.

У січні-вересні 2009 року імпорт споживчих товарів, включаючи легкові автомобілі, знизився на 52,1% (питома вага до 18,9% з 18,3% у січні-вересні 2008р.), що зумовлено падінням споживчого попиту в умовах зниження споживчого кредитування. Імпорт інвестиційних товарів скоротився більш суттєво - на 66,9% (питома вага зниження до 17,6% з 24,8% у січні-вересні 2008р.) через скорочення інвестиційної та виробничої активності, яке було спричинено обмеженням доступу до фінансових ресурсів та девальвацією гривні [25].

Одну з найбільших часток в експорті країни займають вироби з чорних металів - в до кризовий період їх частка в загальному експорті України складала 6,2%.

Якщо простежити динаміку експорту чорних металів, то можна побачити, що приблизно така ж ситуація, як і зараз, спостерігалась у 1998 р., коли в результаті зменшення попиту на світових ринках, викликаного фінансовою кризою, експорт чорних металів з України знизився на 7%, а виробів з них -- на 32%. У валютному виразі сила завданого збитку платіжному балансу від зменшення експорту як самого металу, так і виробів з нього була приблизно однаковою: відповідно 292 і 313 млн. доларів. Але вже до 1999 р. частка чорних металів в товарній структурі експорту зросла з 16,3% до 18,7%, а частка виробів з чорних металів -- з 3,6% до 3,8%. Основний приріст експорту товарів в 2000 р. був досягнутий завдяки нарощуванню поставок продукції металургії -- 44,9% українського експорту. До 37% виросла в його структурі частина напівфабрикатів і заготівок, тоді як прокату -- зменшилася до 38%. Депресивний стан світових ринків металу в 2001 р. і погіршення торгових умов зумовили зупинку зростання експорту чорних металів -- за підсумками трьох кварталів 2001 р. збільшення експорту по цій статті склало 1,2%. Структурний аналіз українського експорту металопродукції в 2001--2003 рр. показав, що істотних змін в товарній структурі не спостерігалося (див. рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Динаміка товарної структури експорту металопродукції у 2001-2003 рр. [25]

Одержані в результаті аналізу дані за період з 2001 по 2003 рр. свідчать про зростаючий об'єм експорту металопродукції з України: за три роки він виріс на 35% або на 1750 млн. дол. США. У структурі експорту спостерігалося переважання експорту сталевого прокату. За 2001 і 2002 рр. його об'єм збільшився трохи -- на 0,7%, проте, в 2003 р. у зв'язку із зростанням цін на сталевий готовий прокат на світових ринках, валютні надходження від його реалізації виросли на 31 % або на 878 млн. дол. США.

В цілому частка сталевого прокату в структурі експорту металопродукції коливалася в межах від 56% в 2001 р. до 54,8% в 2003 році. Частка експортних поставок напівфабрикатів металопрокату в загальній структурі експорту металопродукції склала близько 30%. При цьому в 2003 р. в порівнянні з 2002 р. надходження валютних засобів, одержаних від реалізації даного товару, зросли більш ніж на 20%. Зростання об'ємів їх реалізації було обумовлене зростанням цін на сталевий лом, а також нарощуванням експорту феросплавів і чавуну. У 2003 р. вперше було зафіксоване істотне скорочення об'єму традиційної для України експортної товарної складової -- передільного чавуну і сталевого лому -- на 10 і 52% відповідно. Це було пов'язано із збільшенням виробництва сталі в нашій країні і обмеженням експорту металобрухту [3].

У 2004 р. ціни на світовому ринку металу значно знизилися. Причиною став високий рівень запасів у споживачів, що призвело до зниження попиту. В першу чергу це відносилося до конструкційної сталі, де попит обумовлений сезонними чинниками, але і листова продукція подешевшала у ряді регіонів. Проте експортери заготівок зіткнулися з серйознішими проблемами. У Східній Азії ринок металопродукції ще у вересні-жовтні 2004 р. опинився заповненим недорогою китайською продукцією, і хоча в другій половині листопаду металургійні компанії з КНР практично припинили експортні операції, проте негативний вплив вони вже зробили. У останні місяці 2004 р. споживачі українського металопродукту, накопичивши запаси, припинили закупівельні операції, небезпідставно розраховувавши, що надалі ціни будуть ще нижчими. Разом з тим, 2004 р. став сприятливим для української металургії, оскільки практично вся продукція була затребувана як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках [10].

В цілому, можна сказати, що ринок в 2004 - 2007 рр. був стабільним, і прогнози на 2008 рік були досить позитивними, передбачалося, що потреба в металі буде зростати, але глобальна фінансова криза внесла до цих прогнозів власні невтішні для української металургії корективи.

На сьогоднішній день вважаємо, що ситуація починає стабілізуватися, а ринок металлопродукції поступово почне виходити з кризового стану.

Щодо проблемних питань, то окреслимо основні з них в до кризовому періоді. Розширення українського експорту на світових ринках супроводжувалося посиленням економічних обмежень щодо нього в різних країнах. Використовувалися усе більш витончені форми протекціонізму, спрямовані на дискримінацію українських експортерів, - були задіяні різні технічні, екологічні, санітарні й інші стандарти, що ускладнювали процедуру сертифікації продукції, вимоги до форм і методів розслідувань для зниження конкурентоздатності української продукції.

На початок 2007 року проти наших виробників у різних країнах світу діяли 53 антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні міри. При цьому Україна посідала 11-е місце серед перших 15 країн, щодо експорту яких була порушена найбільша кількість антидемпінгових розслідувань. З них у 13 випадках рівень мит, введених на українську продукцію, не дозволяв здійснювати експорт у країни, що проводили антидемпінгові розслідування проти української продукції. Уведення таких високих мит, насамперед США, Євросоюзом і Росією, не завжди були економічно обґрунтованим і в багатьох випадках спрямовані на витиснення української продукції з ринків.

Введення у відношенні української продукції захисних мір змусило наших експортерів шукати нові ринки. У результаті, якщо в 1992 році ми поставляли продукцію в 40 країн світу, то сьогодні географія нашого експорту розширилася до 180 країн. І, незважаючи на жорсткість конкуренції на світових ринках, обсяг українського експорту з кожним роком збільшувався [16].

Диверсифікованість зовнішніх ринків -- позитивний фактор, але, на жаль, нам не вдається в достатньому ступені закріпитися на самих платоспроможних -- ринках США і Європи. Причина тут часто криється в невідповідності української продукції світовим стандартам, а іноді -- у неринкових методах усунення українських виробників їхніми конкурентами. Ринок сталі і хімічних добрив у США і ЄС проблемні для українських експортерів насамперед від того що ці країни не визнають Україну в ході антидемпінгових розслідувань країною з ринковою економікою.

У нашій країні проблема демпінгу і, відповідно, антидемпінгу загострилася в 1992-1993 роках у силу деяких об'єктивних факторів:

- розпад СРСР і наступна переорієнтація торговельних потоків України на ЄС і інші розвиті країни,

- вихід на світовий ринок ще недосвідчених вітчизняних виробників,

- величезний розрив між внутрішніми українськими і світовими цінами тощо.

Починаючи з 1991 року зафіксовано близько 100 антидемпінгових розслідувань проти українських виробників.

Перший негативний ефект від „антидемпінгової війни” відчули на собі українські металурги та хіміки наприкінці 1997-1999 р., коли Європейська комісія і міністерство торгівлі США почали збуджувати численні антидемпінгові розслідування проти вітчизняних виробників.

Особлива активність іноземних підприємців по захисту своїх інтересів за допомогою ініціювання антидемпінгових процедур відзначався в 1999-2002 роках, коли проводилося 15-25 розслідувань у рік. [19]

Наприкінці 2000 р антидемпінгові розслідування у відношенні українського металоекспорту проводилися в 12 країнах світу, включаючи Мексику і Філіппіни. У 2001 році антидемпінгові розслідування проти українських виробників вели влади Єгипту, Аргентини, Венесуели, Індії. А Канада установила антидемпінгове мито на гарячекатаний рулонний прокат з України в 169%. Починаючи з 2000р., Європа ретельно захищала свій внутрішній ринок від українських труб. У рамках розслідування на імпорт безшовних труб ЄС була введена квота в розмірі 38,5% від митної вартості. Географія й асортимент товарів, що попадають під антидемпінгові розслідування, розширюються разом з українським експортом. Так, у 2001 р. у 12 країнах світу проводилися антидемпінгові і спеціальні розслідування по 14групам українських товарі, а у 19 країнах по 30 товарних позиціях.

З 2003 року ця тенденція пішла на спад, однак, на жаль, як основну причину позитивних змін не можна назвати досвідченість вітчизняних виробників. Подібного роду спад насамперед необхідно пов'язувати з тим, що на світовому ринку підвищився попит на металопродукцію. Очевидно, що збиток від застосування демпінгу визначити складно, якщо попит перевищує пропозицію. Як результат, на сьогодні ведеться тільки 9 антидемпінгових розслідувань проти вітчизняних виробників, причому, слід помітити, що позитивний підсумок цих розслідувань для українських виробників проблематичний.

Вітчизняні компанії рідко відстоюють свої інтереси на закордонних ринках, тому антидемпінгові розслідування проти українських підприємств є справою простою, а крім того, недорогою для тих країн, які порушують проти України антидемпінгові розслідування. З іншого боку, причина «невдач» -- невизнання світовим співтовариством України як країни з ринковою економікою. Це спричиняє ряд негативних моментів. Так, при визначенні нормальної ціни товару компетентні органи країни-імпортера використовують не ціни продажу цих товарів в Україні, а так називану «сурогатну ціну». Очевидно, що при цьому не враховують об'єктивних розходжень між цінами на сировину й енергоносії, витратами на оплату робочої сили й інших видаткових статей виробництва в Україні й обраній «сурогатній» країні. Вищевказані інстанції пояснюють таку явну дискримінацію тим, що в Україні всі ціни встановлює державу, а не приватні підприємства, як це відбувається в країнах з ринковою економікою. Як бачимо, український виробник заздалегідь виявляється в невигідному положенні.

Незважаючи на те що в демпінгу, як правило, обвинувачується тільки один український виробник, рішення про введення антидемпінгового мита приймається проти усіх виробників подібної продукції. І абсолютно не важливо, чи існує різниця в цінах між виробниками при експорті, чи захищали вони свої інтереси під час розслідування. Результат -- один для всіх! Компетентні органи країн, відповідальні за проведення антидемпінгових процедур, пояснюють ситуацію тим, що застосування єдиної ставки мита необхідно для того, щоб попередити відхилення від сплати цього мита, тобто за допомогою переорієнтації експорту через експортера, до якого застосовується найменша ставка антидемпінгового мита.

Крім того, у якості однієї з причин можна виділити і те, що у випадку проведення антидемпінгових розслідувань або безпосереднього вживання антидемпінгових заходів проти українських виробників, останні, вважаючи, що ці міри неправомірні, не мають можливості звернутися до третьої сторони для об'єктивного дозволу суперечки. Країна-імпортер вводить захисні міри, а українським виробникам нічого не залишається, як переорієнтувати товарні потоки, якщо це, звичайно, можливо. На відміну від українських підприємств виробники країн -- учасниць ГАТТ/ВТО мають додаткову можливість захищати свої інтереси: у рамках системи передбачений так називаний «механізм арбітражу», тобто в структурі є організація, у яку можуть звернутися суб'єкти конкретних антидемпінгових процедур для рішення суперечки щодо справедливості застосування антидемпінгових мір.

Таким чином, виробник, обвинувачений у неправомірному демпінгу, може подати апеляцію. Українські підприємці позбавлені цього права [16].

1.4 Розробка стратегії завоювання зовнішнього ринку для ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" - найдавніше металургійне підприємство Дніпропетровського регіону випускає таку унікальну продукцію, що не має аналогів у вітчизняній і зарубіжній практиці, як періодичний прокат для автомобільної промисловості, а як відомо, Німеччина славиться своєю автомобільною промисловістю. А автомобільна промисловість неможлива без сировини та матеріалів, які надає чорна металургія, однак останнім часом в розвитку чорної металургії Німеччини існують деякі проблема, головна з яких - це часті конфлікти між власниками металургійних підприємств та профспілкою, які все частіше закінчуються страйками, що призводить до зривів поставок необхідної сировини та матеріалів.

Наступний фактор, який вказує на користь співпраці між зазначеним українським металургійним заводом та автомобільними підприємствами Німеччини - це той факт, що продукція українських виробників визначається високою якістю, відповідальністю всіма ГОСТам та міжнародним стандартам, але при цьому ціна на неї набагато нижча, ніж ціни на подібну продукцію німецьких виробників. Не дивлячись на це створюється погроза ще подорожчання продукції німецьких виробників чорної металургії, так як основною вимогою профспілки є підвищення заробітної плати робітникам цих підприємств, а це в свою чергу призведе до ще більшого підвищення цін.

Що стосується ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", то співпраця їх з автомобілебудівними підприємствами Німеччини - це новий ринок збуту продукції підприємства, це новий закордонний партнер, а отже нове джерело отримання прибутку і розвиток підприємства.

Реалізація угод здійснюється в декілька етапів, на яких вирішуються певні завдання та виконуються відповідні формальності, пов'язані з оформленням та обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угод.

План проведення експортної операції буде складатися з наступних етапів:

· Маркетингові дослідження ринку;

· Вибір форм та методів роботи на зовнішньому ринку;

· Розробка організаційних та комерційних заходів;

· Проведення ринкової кампанії.

Слід помітити, що товар, який наше підприємство збирається експортувати до Німеччини відповідає всім міжнародним стандартам, про що засвідчує міжнародний сертифікат якості, а також цей товар не приймає участі в жодному з антидемпінгових розслідувань.

Буде використовуватися така форма роботи на ринку Німеччини, як прямий експорт, який передбачає підписання контрактів з самими споживачами нашої продукції, тобто з підприємствами автомобілебудування Німеччини.

Що стосується митного режиму, то він зараз сприятливий: проти продукції, з якою наше підприємство виходить на ринок Німеччини не застосовується жодних протекціоністських заходів, як явних так і прихованих. Після отримання в грудні 1996 року заводом міжнародного сертифікат якості на прокат стану "550"-2, продукція ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" відповідає всім вимогам.

Що стосується транспортування, то тут теж ситуація складається сприятлива, так як, як наше підприємство має власні залізними колії, так і підприємства покупці мають власні залізними колії, що дозволяє нашому підприємству здійснювати доставку продукції до складу покупця напряму.

Що стосується умов платежу, то більшість покупців згодні надавати 100% передплату за майбутні поставки. Ця їх згода на таку форму розрахунків пояснюється тісній співпраці України та Німеччини на державному рівні, а також ще тим, що Німеччина на державному рівні забезпечує підприємствам, які є партнерами українських підприємств страхування від зовнішньоекономічного ризику, тобто ризик німецьких покупців при здійсненні передплати дуже низький.

Для знаходження майбутніх партнерів та налагодження з ними тісних економічних відносин підприємство планує за допомогою наступних організаційних заходів:

- участь представників заводу у великій кількості «днів України» в Німеччині та «днів Німеччини», які достатньо часто проходять в останній час в обох країнах, під час проведення яких відбуваються зустрічі бізнесових кіл обох країн з ціллю розвитку економічного співробітництва;

- приймати активну участь у виставках та конференціях, які присвячені машинобудуванню та металургії;

- використовуючи всесвітню мережу Інтернет для налагодження зв'язків з майбутніми партнерами за допомогою відправлення ним прямих ініціативних пропозицій стосовно обраної продукції ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського";

- ініціювати самим проведення переговорів та підписання контрактів;

- встановлення договірних відносин стосовно розробці та освоєння ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" нових конкурентоспроможних виробів, які необхідні німецьким партнерам підприємства та поставки їх на експорт.

Для досягнення поставленої цілі, по перше підприємству необхідно розробити та відкрити англомовний офіційний сайт ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", який би пропонував майбутнім партнерам інформацію стосовно самого підприємства, його продукції, аналізу її якості та підтвердження його необхідними міжнародними сертифікатами та іншими документами, а також мав би перелік всіх можливих контактів з підприємством (всі необхідні телефони, електронну і пряму адресу підприємства). Також підприємству необхідно розробити рекламну друковану продукцію, яку можна було би використовувати підприємству під час його участі у виставках та конференціях, а також надсилати поштою. Також необхідно розробити та виготовити фірмові сувеніри та пам'ятні подарунки, які необхідно вручати під час участі у виставках, конференціях, а також під час проведення переговорів та підписання договорів.

Головною ціллю цих заходів - звернути на себе увагу майбутніх німецьких партерів, зацікавити їх та заохотити імпортерів встановити зв'язки саме з нашим підприємством, а не з нашими конкурентами.

Під час проведення зовнішньоекономічної операції підприємство здійснювало наступні витрати:

· витрати на прийняття участі в конференціях та виставках - 37 тис. євро;

· витрати на виробництво необхідної кількості продукції 800 тис. євро;

· митне оформлення товарів: митна вартість товару 1200 тис. євро, митна вартість = 2,4 тис. євро

Всього витрати складуть 839,4 тис. євро.

Для розрахунку економічної ефективності скористаємося наступною формулою [14]:

,

де Ев - ефективність виробництва;

Рв - результат виробництва;

Зв - матеріально-грошові витрати.

Поодиноким показником, який характеризує ефективність зовнішньоекономічної діяльності, може бути показник рентабельності, що розраховується за формулою [14]:

Де Р - рентабельність зовнішньоекономічної операції;

П - прибуток від здійснення зовнішньоекономічної операції, зменшений на суму податку на прибуток, грош. од.

П = (1200-839,4) - ((1200-839,4)*0,25)= 360,6 - 90,15 = 270,45 євро.

В - загальні витрати на проведення зовнішньоекономічної операції, грош. один.

Тобто прибутковість даної зовнішньоекономічної операції дорівнює 32% - це достатньо високий показник.

Також слід зазначити, що внутрішні ціни на дану продукцію набагато нижчі ніж на зовнішньому ринку, тому відповідно прибуток від здійснення зовнішньоекономічної операції буде більшим ніж на внутрішньому ринку, однак тут ще можна виділити такий позитивний фактор, який заклечається в тому, що ще досі деякі українських підприємства із-за нестачі грошових коштів надають перевагу бартерним розрахункам, а зовнішньоекономічна операція надає підприємству «живі» гроші, які воно зможе направити на розвиток виробництва.

Розділ 2. Теоретичні засади управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств

2.1 Суть, види і принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕД) - одна із сфер його господарської діяльності, пов'язана із виходом на зовнішні ринки та функціонуванням на них, створенням спільних підприємств, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій [1].

Господарським кодексом України зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) визначена як господарська діяльність, яка в процесі здійснення потребує перетинання митного кордону України майном суб'єктів господарювання та (або) робочою силою [8].

Підприємство є основною ланкою зовнішньоекономічної діяльності, його вихід на міжнародний ринок приводить в цілому до позитивних моментів як для самого підприємства, так і для економіки держави в цілому.

По-перше, зовнішньоекономічна діяльність є суттєвим чинником додаткового стимулювання стабілізаційних процесів у національній економіці, кризові явища у ній значною мірою можуть бути подолані завдяки використанню ефективних зовнішньоекономічних зв'язків.

По-друге, підприємства можуть гучно реагувати на зміни зовнішньоекономічних чинників, оптимально мобілізувати певні виробничі ресурси з метою раціонального використання переваг зовнішньоекономічних зв'язків;

По-третє, в рамках міжнародного економічного співробітництва партнери з інших держав суттєво впливають на розвиток вітчизняного підприємства, підвищення його технічного і технологічного рівнів;

По-четверте, підприємство, замкнуте лише на внутрішньому господарському комплексі, позбавлене здорової зовнішньої конкуренції, розвивається не надто ефективно [20].

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства має настільки важливе значення в національній економіці, що вона є предметом пильної уваги з боку держави та елементом формування її економічної політики. Так, у Господарському кодексі України (ст. 10) визначено, що зовнішньоекономічна політика є одним з основних напрямів економічної політики держави і спрямована на регулювання державних відносин підприємницьких суб'єктів з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника [8].

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [1] до такого виду діяльності належать:

· експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

· надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, агентських, консигнаційних, управлінських та ін.;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньо економічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· створення банківських, кредитних та страхових установ на території України та за її межами;

· спільна підприємницька діяльність, що охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

· підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

· організація та здійснення діяльності, пов'язаної з проведенням виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту;

· орендні, у тому числі лізингові операції;

· операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах і біржах та на міжбанківському валютному ринку;

· інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

· юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (державні, комунальні та інші підприємства);

· громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

· підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, які не є юридичними особами за законодавством України і зареєстровані у визначеному законом порядку;

· зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, утверджені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства поділяється на види, що зображені на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Види ЗЕД підприємства [1]

Підприємницькі структури, які проводять господарську діяльність на території України, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами [1]:

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає:

-- у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

-- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:

-- у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

-- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

-- обов'язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

-- виключному праві власності суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає:

-- у рівності перед законом усіх суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

-- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

-- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених законом.

4. Принципом верховенства закону, що полягає:

-- у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

-- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови, менш сприятливі, ніж ті, які визначені законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

-- забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

-- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

-- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

2.2 Порівняльна характеристика основних способів виходу на зовнішні ринки