Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні: фінансовий аспект

Малий бізнес як самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців, характеристика функцій. Знайомство з особливостями державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 20.05.2014
Размер файла 260,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні: фінансовий аспект"

Вступ

малий бізнес державний підтримка

Невід'ємною складовою частиною сучасного ринкового господарства є мале підприємництво, яке надає економіці певну гнучкість, мобілізує крупні фінансові і виробничі ресурси населення, акумулює в собі потужний антимонопольний потенціал, служить серйозним фактором розв'язання соціальних завдань. Але, на розвиток малого підприємництва в Україні негативно впливають проблеми недосконалості й обтяжливості системи оподаткування, адміністративні перешкоди у сфері підприємництва, неврегульованість питань фінансування і кредитування, зокрема мікрокредитування малого підприємництва, практична відсутність державної фінансової допомоги, нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва. Усунення цих проблем та створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва потребує впровадження в практику господарювання нових методів регулювання економіки, які повинні враховувати ринкові відносини.

Теоретичні та методологічні питання, присвячені проблемам розвитку підприємництва знайшли своє відображення у дослідженнях багатьох закордонних вчених - економістів: М. Вебера, В. Зомбарта, Д. Кейнса, П. Самуельсона, Ф. Хайєка, Й. Шумпетера та інших. Серед російських дослідників проблем малого підприємництва варто назвати В.Афанасьєва, А. Блінова, В. Мінєєва, П. М'ягкова, В. Радаєва, В. Савченка, О. Фесенка, О. Черноуцана, Ф. Шахмалова, О. Шулуса та інших. В Україні дослідження проблем функціонування малого підприємництва зародилось лише з початком ринкових перетворень та відповідним формуванням законодавчої бази здійснення підприємницької діяльності. Питання розвитку малого підприємництва розглянуті у працях Ю. Авксентьєва, В. Білика, О. Благодарного, З. Варналія, Л. Воротіної, В. Воротіна, Л. Дмитриченко, В. Карсекіна, Т.Черняка та інших. Але питання щодо регулювання розвитку малого підприємництва потребують подальшого дослідження з урахуванням організаційно-економічних умов його розвитку в Україні.

У світі є понад 50 визначень малого підприємства. У ринковій економіці мале підприємництво виконує цілу низку життєво важливих функцій: малого підприємства відіграють особливу роль у розвитку торгівлі, сфері послуг, громадському харчуванні, виробництві товарів народного споживання; сприяють формуванню конкуренції та протистоять монополістичним тенденціям; створюють велику частку товарів в економіці; сприяють вирішенню проблеми зайнятості; задовольняють специфічні потреби споживачів, формують індивідуальний попит; роблять значний внесок у науково-технічний прогрес; забезпечують базу для становлення середніх та великих підприємств у майбутньому; пом'якшують економічні кризи; підтримують соціальну та політичну стабільність, утверджують демократизм у бізнесі.

Метою дослідження є розкриття державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

Реалізація мети дослідження зумовила об'єктивну необхідність виявлення та розв'язання наступного комплексу завдань:

- розкрити особливості організації фінансів малих і середніх підприємств

- узагальнити вітчизняну практику державної фінансової підтримки розвитку малого і середнього бізнесу

- описати зарубіжний досвід державної фінансової підтримки розвитку малого і середнього бізнесу та можливості його застосування в Україні

Об'єктом дослідження є малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців, яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

Предметом дослідження є державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

Методи дослідження. Робота грунтується на застосуванні діалектичного підходу до вивчення економічних явищ і процесів, який передбачає всебічне виявлення закономірностей, тенденцій, взаємозв'язків і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. У ході досліджень застосовувались такі загальнонаукові методи як системний, історичний та логічний підходи, абстрагування, формалізація, моделювання, індукція та дедукція, аналіз та синтез, а також такі конкретно-наукові аналітичні прийоми, як порівняння, групування, структурного (вертикального), динамічного (горизонтального) та коефіцієнтного аналізу.

Теоретичною й інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти, інструктивні матеріали, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених різних шкіл та напрямків, які стосуються основних концепцій, принципових положень та окремих аспектів з проблеми, що досліджується, матеріали наукових конференцій, преси, офіційна статична інформація,дані статистичної звітності.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних авторів; Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" від 18.09.10р.; статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства Фінансів України.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 34 сторінки комп'ютерного тексту. У роботі наведено 1 таблицю, 2 рисунки. Список використаних джерел налічує 24 позицій.

1.Особливості організації фінансів малого і середнього бізнесу

Досліджуючи економічну сутність малого і середнього бізнесу в умовах трансформації економіки держави ми не раз стикалися із поняттями «мале підприємництво» і «малий бізнес». Ці поняття дуже часто ототожнюються.

Вони дійсно є дуже близькими, але не тотожними. Бізнес - поняття набагато ширше ніж підприємництво, воно охоплює всі відносини, що виникають між учасники ринкових відносин, і включає діяльність не лише підприємців, але й споживачів, найманих працівників, а також державних структур. Тобто бізнес, на відміну від підприємництва, включає будь-який вид діяльності, що приносить дохід або особисту користь.

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Суть та значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; складає основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживацькими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 Суть та значення малого бізнесу*

МАЛИЙ БІЗНЕС

ЦЕ

Провідний сектор ринкової економіки

СКЛАДАЄ

Основу дрібнотоварного виробництва

ВИЗНАЧАЄ

1. Темпи економічного розвитку

2. Структуру та якісну характеристику

3. Внутрішнього валового продукту

4. Ступінь демократизації суспільства

ЗДІЙСНЮЄ

1. Структурну перебудову економіки

2. Швидку окупність затрат

3. Свободу ринкового вибору

ЗАБЕЗПЕЧУЄ

1. Насичення ринку товарами та послугами

2. Реалізацію інновацій

3. Додаткові робочі місця

ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ

1. Високою мобільністю

2. Раціональними формами управління

ФОРМУЄ

1. Соціальний прошарок підприємців-власників

2. Основу середнього класу

СПРИЯЄ

1. Послабленню монополізму

2. Розвитку конкуренції

В структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Але на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу. Роль і місце малого і середнього бізнесу в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях.

Розглядаючи функції малого і середнього бізнесу у стабільній ринковій економіці, слід наголосити на наступному:

Неоцінений внесок малого і середнього бізнесу в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку - малий бізнес, внаслідок великої кількості елементів, що його складають, та їх високого динамізму в значно меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку - за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає, як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу.

Малий та середній бізнес оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

Величезним є внесок малого та середньго бізнесу в здійснення прориву по ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес тим самим виступає провідником НТП.

Малий та середній бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.

Важлива функція малого бізнесу полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

Отже, роль та функції малого та середнього бізнесу з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

У країнах із ринковою економікою фінанси є головним економічним інструментом втручання в процеси розширеного відтворення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту. Вони є специфічною формою руху виробничих відносин, підсистемою економічного базису. Фінанси як система економічних відносин об'єктивно поділяються на дві сфери: державні фінанси і фінанси підприємств (підприємницьких структур).

Фінанси підприємницьких структур виступають складовою економічних відносин і пов'язані з формуванням, розподілом та використанням грошових доходів і фондів. Вони тісно корелюють із державними фінансами: що вища продуктивність праці, то більші розміри продукту, який виробляє фірма, і то більшу його частину можна вилучити до державної скарбниці. Отже, що більший обсяг прибутку, то значнішу його частину можна спрямувати до бюджету й на розширення виробництва, а отже, вищою буде ефективність виробництва і, врешті-решт, маса самого прибутку*11.

Фінанси суб'єктів малого бізнесу мають важливе значення для формування фінансів держави. Виникають різноманітні прямі та зворотні зв'язки між макрорівнем та численними мікрорівнями фінансів господарських одиниць. Суб'єкти малого підприємництва сплачують державі та місцевим органам влади податки, у свою чергу, держава надає їм прямі та непрямі субсидії, здійснює непрямі заходи, що сприяють розвиткові підприємництва.

У структурі фінансових взаємозв'язків ринкового господарства фінанси підприємницьких структур, зокрема малого підприємництва, відіграють важливу роль, тому що вони обслуговують головну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і формується визначальна маса фінансових ресурсів країни. їм властиві, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів загалом, а з іншого - особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у підприємницьких структурах.

Незважаючи на відмінності у видах діяльності, фінанси суб'єктів малого бізнесу мають однакові принципи організації:

* сувора централізація фінансових ресурсів, що забезпечує швидку маневреність ними, їх концентрацію на головних напрямах підприємницької діяльності;

* фінансове планування, що визначає на перспективу всі надходження грошових коштів суб'єктів господарювання та основні напрями їх використання;

* формування фінансових резервів, що забезпечують сталу (стійку) роботу в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури;

* безумовне використання фінансових зобов'язань перед партнерами.

Початкове формування ресурсів малого бізнесу відбувається під час заснування підприємств, коли утворюється статутний фонд. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання є: пайові внески, акціонерний капітал, надходження від асоціацій. Статутний фонд характеризує обсяг грошових коштів , інвестованих у процес виробництва, де функціонують основні й оборотні фонди.

Таким чином, фінансові ресурси підприємницьких структур - це грошові доходи та надходження, що перебувають у розпорядженні суб'єктів господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на розширене відтворення та економічне стимулювання працівників. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних та прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку та надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу.

Фінансові ресурси підприємницьких структур можна поділити на три групи відповідно до джерел їхнього формування.

Першу групу становлять доходи та надходження, які утворюються за рахунок власних та прирівняних коштів. Доходи: прибуток від основної діяльності, прибуток від виконаних науково-дослідних робіт та науково-конструкторських робіт, інші цільові доходи; прибуток від фінансових операцій; прибуток від будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом; інші види доходів. Надходження: амортизаційні відрахування; виручка від майна, що вибуло; непоточні пасиви; цільові надходження (плата за утримання дітей тощо); мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; пайові та інші внески членів трудового колективу; інші види надходжень.

Другу групу становлять кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку, а саме: продаж власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитні інвестиції.

До третьої групи зараховують надходження коштів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу. До таких джерел належать: фінансові ресурси, що формуються на пайових засадах; страхове відшкодування ризиків; фінансові ресурси, що надійшли від концернів, асоціацій тощо; дивіденди та проценти на цінні папери інших емітентів; бюджетні субсидії, інші види ресурсів. Ринкові відносини вимагають від суб'єктів малого бізнесу об'єктивної оцінки фінансового стану свого підприємства, фінансової ситуації в народному господарстві країни загалом. Інакше вони не зможуть прийняти правильні управлінські рішення в цій сфері, і їхні шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі залишатимуться мінімальними. Неймовірно важкий тягар оподаткування, обмеженість або цілковитий брак матеріально-фінансових та кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку. На нашу думку, суб'єкти малого підприємництва умовно можна поділити на дві групи: ті, що зайняті у формальному державному і недержавному секторі, і ті, що в неформальному секторі. До першої групи варто віднести діючі суб'єкти підприємницької діяльності, які:

- здійснюють офіційно зареєстровані види діяльності;

- сплачують відповідні податки;

- звітують в органах статистики.

До неформального сектора, або тіньової економіки, варто віднести суб'єкти малого підприємництва, які:

- не пройшли відповідної державної реєстрації;

- здійснюють незареєстровану та заборонену чинним законодавством економічну діяльність або ведуть її без спеціального дозволу на відповідні види діяльності.

За способом здійснення неформальної діяльності та отримання доходів варто виділити такі категорії:

- індивідуально зайняті;

- працівники та власники малих незареєстрованих виробничих одиниць;

- офіційно не оформлені працівники в зареєстрованих організаціях;

- діяльність підприємств формального сектора, яка не враховується та не оподатковується, але дає їхнім працівникам невраховані доходи;

- неврахована діяльність працівників формального сектора, яка здійснюється на робочому місці, тощо.

Серед працівників, зайнятих у неформальному секторі, є такі, котрі зайняті тільки в неформальному секторі, а також такі, що зайняті і в неформальному, і у формальному секторах. Тобто неформальний сектор (тіньову економіку) умовно можна поділити на дві частини: тіньова економіка у "класичній" формі (діяльність незареєстрованих суб'єктів підприємництва, здійснення протизаконної діяльності тощо) і "напівформальний" сектор).

2.Вітчизняна практика державної підтримки малого і середнього бізнесу

Перші кроки до формування середнього класу в Україні були здійснені малим бізнесом, а саме підприємцями, які не зважаючи на не легку працю та ризики ведення особистої підприємницької діяльності починали та розвивали власну справу. Після розвалу міжгалузевого виробничого циклу, скорочення виробництва та робочих місць, населення стояло перед вибором отримання соціальної допомоги та самозайнятості, в результаті чого найбільш ініціативні та рішучі наважувалися засновувати власну справу. З часів незалежності України до 1 липня 2013 статус приватного підприємця набуло 5 млн. 142 тис. 048 осіб, а 2 млн. 099 тис. 999 млн. осіб припинили власну справу.

Категорія власників малого бізнесу завжди була найбільш вразливою до ряду зовнішніх подразників, серед яких: податкове та митне законодавство, коливання цін на виробничі ресурси та товари збуту, відсутність дієвої кредитної політики підтримки малого бізнесу, тощо. Критеріями розвитку та успіху справ у малому підприємництві є рівень доходів та число бажаючих займатися малим бізнесом. В даній публікації ми розглянемо число бажаючих започаткувати та завершити підприємницьку діяльність згідно статистичних даних, щодо кількості зареєстрованих фізичних осіб-підприємців державними реєстраторами України протягом 2005-2013 (першої половини) років. Наступна інтерактивна діаграма виражає динаміку показників реєстрації фізичних осіб-підприємців та припинення їхньої діяльності. (рис. 2.1)

Рис. 2.1. Динаміка показників реєстрації фізичних осіб-підприємців та припинення їхньої діяльності.

Процес реєстрації фізичних осіб-підприємців досяг свого розквіту у 2008 році, найменша кількість осіб які виразили бажання припинити власну справу зафіксовано у 2006 році. Виходячи з динаміки показників, бачимо що період 2006-2008 років, був найбільш сприятливий для ведення малого бізнесу. У 2009 році почалася фінансова криза та різке збільшення в 1,6 разів курсу долару (з 5 грн. до 8 грн.), що надзвичайно негативно позначилося на малому бізнесі, як результат на 117 тис. зменшилося число бажаючих відкрити власну справу та на 20 тис. збільшилося число осіб, які виразили бажання її припинити.

Найбільший спад підприємницької активності відбувся у 2011 році, за який було зафіксовано найвище абсолютне число 248 тис. 763 фізичних осіб-підприємців, підприємницьку діяльність яких припинено. Цей рік також став єдиним протягом 2005-2013 років, коли вперше було зафіксовано вище число знятих з обліку підприємців, а ніж зареєстрованих 248 763 проти 175 301 фізичних осіб-підприємців. Наступний 2012 рік також не відзначається ростом підприємницької активності, адже число знятих з обліку все ж перевищувало число зареєстрованих на 21 тис. 636 осіб. У першій половині 2013 року, станом на 1 липня число зареєстрованих в незначній мірі перевищило число фізичних осіб-підприємців, підприємницьку діяльність яких припинено 80 402 проти 80 287.

Дану негативну тенденцію, яка розпочалася у 2011 році, можна пояснити тим що станом на 01 січня 2011 року припадає введення в дію нового податкового кодексу (регулює відносини, що виникають у сфері податків і зборів), який був стартом нової податкової реформи. Про недоліки даного фінансового документу, який здійснив значний вплив на підприємницьку активність в країні було написано чимало праць спеціалістами та введено поправок законодавцями. А в листопаді-грудні 2010 проведено акцію непокори підприємців «Податковий майдан», вимогами яких були вотування податкового кодексу.

На сьогодні в Україні існує майже 200 тисяч малих підприємств, працює близько 1 млн. підприємців без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.

Всього у малому підприємництві зайнято понад 2,7 млн. чоловік, або 9 відсотків працездатного населення України. У той же час мале підприємництво виробляє 11 відсотків загального обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) у цілому по Україні, що свідчить про більш ефективне функціонування малого бізнесу порівняно з великим.

Не слід відкидати і міжнародний аспект розвитку малого та середнього підприємництва для України. Рівень розвитку малого підприємництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницького клімату в Україні повинно стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.

Основними чинниками, які заважають розвитку малого бізнесу, є:

ь відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

ь збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

ь відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

ь надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

ь невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

ь надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ - про необхідність формування та проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва, що відповідає стратегічним векторам розвитку економіки. Все це зумовило необхідність прийняття Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні .

Рис.2.2. Мета державної підтримки малого бізнесу в Україні [10]

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання.

Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства.

Програми підтримки малого підприємництва включають положення про:

­ фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб'єктів малого підприємництва;

­ забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва у виконанні поставок для державних, регіональних та місцевих потреб;

­ вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

­ сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;

­ пропозиції щодо встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва, у тому числі пом'якшення податкової політики;

­ допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забезпеченні.

Фінансове забезпечення виконання відповідних програм підтримки малого підприємництва провадиться за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби.

Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

· заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

· застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Проблема функціонування малого бізнесу в умовах кризового стану економіки України є надзвичайно гострою. У зв'язку з наявністю низки нерозв'язаних проблем, серед яких складна політична ситуація, суперечливе та неоднозначне законодавство, високе податкове навантаження та, як наслідок, значна тінізація економіки, питання про те, чи існує можливість для розвитку та ефективного функціонування малого бізнесу в Україні, набуває достатньої актуальності.

За даними офіційної статистики, у сфері малого підприємництва в Україні станом на 1 січня 2012 р. діяли 151,4 тис. підприємств, які забезпечували 7% ВВП.

Разом з тим, украй несприятливим для малого бізнесу є новий Податковий кодекс України, позначений посиленням податкового тягаря. Малий бізнес, і без того позбавлений особливих стимулів та підтримки з боку держави, отримав вкрай обмежені можливості для здійснення економічної діяльності. Неспроможність сплачувати загальний податок, на який має бути переведений малий бізнес, призведе до його подальшого переходу "у тінь", а в окремих випадках, і до згортання діяльності.

Для підтримки розвитку малого бізнесу держава зобов'язана перейти до реалізації послідовної та узгодженої політики, яка б наслідувала довгострокові перспективи. Для цього в Україні має бути створена відповідна нормативно-правова база та реалізовані низка прогресивних реформ, які визначать формування передумов для забезпечення сталого розвитку малих підприємств. Раціональне використання державного бюджету, створення програм з розвитку малого підприємництва, підтримка ініціативи створення й функціонування малих фірм у найближчій перспективі спроможні призвести до значного пожвавлення економіки.

3.Зарубіжний досвід державної фінансової підтримки розвитку малого і середнього бізнесу та можливості його застосування в Україні

За даними ООН, у малому бізнесі зайнято понад 50% працездатного населення світу. У таких державах, як США, Японія, Німеччина частка ВВП, виробленого малими та середніми підприємствами, становить 50--60 відсотків від загального його обсягу, а чисельність їх працівників -- більше половини (близько 60%) від загальної кількості працюючих.

У світовій практиці прийнято виділяти три основні напрями державної підтримки малого підприємництва:

1. Фінансова допомога.

2. Система державних закупівель (як правило - на контрактній основі).

3. Надання консультативної і технічної допомоги.

Комплекс фінансових механізмів підтримки малих підприємств включає в себе:

­ використання гарантійних фондів кредитування МП;

­ страхування комерційних ризиків;

­ пільгове кредитування та часткову компенсацію відсоткових ставок по кредитах;

­ забезпечення спрощених режимів оподаткування та податкових пільг;

­ надання фінансової підтримки інноваційної діяльності;

­ компенсацію видатків на інформаційне обслуговування;

­ компенсацію видатків на отримання патентів, захист авторських прав тощо;

­ кофінансування проектів, які здійснюють МП;

­ надання обладнання в лізинг;

­ франчайзинг;

­ венчурне фінансування МП;

­ підтримку утворення кредитних союзів для МП;

­ розвиток бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів з метою зменшення накладних витрат МП;

­ централізований бухгалтерський облік та комплексне надання ділових послуг МП.

Слід відзначити, що суб'єктами підтримки виступають як держава, так і інші підприємства чи групи підприємств. а також громадські та галузеві асоціації та інші незалежні інституції.

Світовою практикою також напрацьовано вельми широкий спектр заходів щодо надання технічної та інформаційної допомоги МП:

* надання інформації про форми та методи державної підтримки МСБ;

* консультації з питань законодавства;

* забезпечення спрощених режимів звітності;

* забезпечення сприятливих умов для використання державного фінансування, матеріально-технічних, інформаційних та інших ресурсів, що надаються в рамках державної підтримки малого бізнесу;

* підтримка участі МП у зовнішньоекономічній діяльності, допомога в укладанні міжнародних контрактів;

* підтримка виходу МП на фондові ринки;

* розвиток ділових мереж та кластерів, спрямованих на встановлення ринкових відтворювальних ланцюгів;

* створення інфраструктури підтримки і розвитку (агентств розвитку, бізнес-центрів, палат, асоціацій, державних структур, міжнародних організацій, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо);

* перепідготовка кадрів, підвищення кваліфікації зайнятих на підприємствах (в тому числі забезпечення обміну досвідом між представниками малого бізнесу);

* регіональна підтримка.

Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному житті США. Так, в 1986-1990 р. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору. У окремих сферах економіки малі підприємства домінують. На їхню частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%.

На малі фірми в зазначений період припадало майже половина всіх зайнятих у приватному секторі: - 12 млн. чол. у сфері обслуговування; - 10,1 у роздрібній торгівлі; -4,4 в оптової; в обробній промисловості зайняті - 8; у будівництві -4,3; на транспорті - 2; у видобувній промисловості - 0,5; у сільському господарстві - 0,8; 3,2 млн. чол. було зайнято у фінансовій діяльності.

Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 80-ті роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.

У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці - найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності. Це змушує їх, для виживання, інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки.

Малий бізнес у всіх приватних секторах економіки США домінує за кількістю створених ним робочих місць. Відносна ж значущість дрібних фірм, значно розрізнюється між профілями цих підприємств.

Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках. Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах в 1990 році було зосереджено 40%, всієї робочої сили. У цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.

Діяльність малих підприємств у США входить у компетенцію спеціальної державної організації - Адміністрації малого бізнесу, створеної Конгресом США в 1953 р. На неї покладений обов'язок робити дрібним підприємцям фінансову консультаційну допомогу, сприяти в одержанні урядових замовлень і укладенню контрактів із великими підприємствами.

Президент США щорічно робить доповідь Конгресу про положення малого бізнесу. Конгрес США стверджує різноманітні програми допомоги розвитку дрібного бізнесу. Такі програми мають також різні урядові відомства (Міністерство торгівлі, сільського господарства, і т.д.). Бізнесменам допомагають інформацією, навчанням, консультуванням.

Наступні федеральні організації беруть участь у програмах по розвитку експорту малих підприємств і є учасниками Координаційного комітету по розвитку торгівлі: Торговельна палата США, Департамент сільського господарства, транспорту, енергетики, утворення, праці, фінансів, оборони, Торгове представництво США, Експортно-імпортний банк США, Агентство розвитку торгівлі, Приватна корпорація по закордонних інвестиціях, Агентство міжнародного розвитку, Агентство по захисті навколишнього Середовища, Інформаційне агентство, Відділ по керуванню й упорядкуванню бюджету, Національна рада безпеки, Комісія з міжнародної торгівлі.

Велика увага приділяється малому бізнесу на регіональному рівні. Відповідно до законодавства кредитування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах із компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва, що вправі компенсувати кредитним організаціям цілком або частково недоотримані ними прибутки при кредитуванні суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах. Такий же порядок передбачений при страхуванні суб'єктів малого підприємництва.

У реформуванні російської економіки ще з часів перебудови малі підприємства взяли на себе роль творця ґрунту для нової системи господарювання. Домінуючий сьогодні приватний сектор зароджувався саме в сфері малого бізнесу. І цілком закономірно, що до теперішнього часу, за офіційним даними, на частку приватних суб'єктів малого підприємництва в загальній кількості приватних, державних і муніципальних, суспільних малих підприємств доводиться 84%.

У розвитку малого підприємництва за останні 1-2 року намітилися кардинально нові тенденції, що виразилися насамперед в істотному сповільненні темпів зростання числа малих підприємств. Якщо на початку 90-х років для динаміки розвитку малого підприємства було характерне стійке зростання як їх числа, так і кількості зайнятих при середньорічних значеннях приростів на рівні біля 80%, то в 1994 р. приріст числамалих підприємств становив лише 4%, а в 1995 р. сталося вже зниження їх числа на 2,2%.

Можна констатувати, що в 1994-1995 рр. політика помірно-жорсткої фінансової стабілізації, що проводиться українським урядом, з одного боку, супроводилася значним сповільненням темпів зростання кількості малих підприємств, але, з іншого боку, мала виражений санаційний ефект. У країні стала формуватися принципово нова економічна ситуація, в якої малі підприємства почали грати роль, характерну для малого підприємництва в нормальній ринковій економіці.

Політика державної підтримки малого підприємства здійснювалася на базі податкових пільг, створення (хоч ще і в незавершеному вигляді) цивілізованого законодавчого простору, інформаційної підтримки, навчання кадрів, формування мережі бізнесу-парків, налагодження ефективної координації в цій області між федеральним центром і суб'єктами Федерації, а також з місцевими органами влади.

Малі підприємства в боротьбі за виживання навчилися самостійно пристосовуватися до складностей ринку. Так, для підвищення своєї життєздатності малого підприємства активно диверсифікують господарську та інвестиційну діяльність. Більш ніж половина малого підприємства неторгового профілю крім основної діяльності в 2006 р. займалася ще і торгівлею як нескладної, але відносно прибутковою діяльністю з швидким терміном оборотності капіталів. А торгові капітали все частіше спрямовуються у виробництво, хоч і в самих простих його формах. Необхідністю є декриміналізація малого бізнесу.

Надзвичайно важливе також розширення інноваційної і наукової діяльності малих підприємств в інтересах розвитку всіх сфер російської економіки. Початок реального підйому в економіці дозволить перейти до четвертого етапу по-справжньому ринкового розвитку російського малого підприємництва. Активне зростання частки малих підприємств в структурі економіки західних країн почало походити з середини 70-х, початку 90-х років. На сьогоднішній день в найбільш розвинених країнах Заходу малі фірми становлять 70-90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США - де в дрібному підприємництві зайняте 53% всіх населення, Японію - з її 71,7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина робочого населення. Тільки ці цифри кажуть про величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн.

На користь ефективності цих фірм говорить той факт, що на 1 витрат вони впроваджують в 17 раз більше нововведень і розробок, чим великі підприємства, які дають життя лише 10% нових технологій, інші 90% впроваджують малі підприємства і незалежні винахідники. Нарешті, розвиток дрібного підприємництва необхідний тільки тому, що вони дають життя старим крупно масштабним підприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду, як для себе, так і для ринкової економіки загалом. Про це кажуть наступні цифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого прибутку, а в Японії 56,6% всієї продукції в обробній промисловості виробляють підприємства малого бізнесу.

Висновки

Малий та середній бізнес є невід'ємною складовою частиною будь-якої економічної системи. Малі підприємства заповнюють ті сфери, де великий бізнес неефективний, а мале виробництво - найдоцільніше з економічного погляду.

Мале підприємництво, як найуразливіший сектор економіки, не отримує належного захисту та підтримки держави. Результатом цих труднощів є масовий відхід малого підприємства у тіньовий сектор, посилення кримінальних тенденцій у бізнесі, тощо.

Сектор малого бізнесу в Україні ще недостатньо розвинутий. В регіональному розрізі малі підприємства розташовані надзвичайно нерівномірно.

Необхідно реформувати податкову систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітну плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію, зменшити кількість податків та різноманітних платежів; перетворити податкову систему на стимулюючий фактор розвитку малого бізнесу.

В умовах хронічної нестачі державних коштів та економічної нестабільності говорити про фінансову підтримку малого бізнесу ще зарано. Такі заходи державної підтримки малого підприємництва, як створення фондів фінансування, виділення пільгових державних кредитів, гарантування позик длямалих підприємств, не матимуть успіху в сучасній економічній ситуації. Ці заходи фінансової допомоги можуть "запрацювати" тільки в економіці, яка досягла певної стабільності. Тому сьогодні увагу держави доцільно сконцентрувати на проведенні комплексних економічних реформ, запровадженні пільгового оподаткування суб'єктів малого бізнесу, дерегулюванні підприємницької діяльності.

Сучасні проблеми економічного характеру для України та Йорданії виявилися дуже схожими. Суттєву роль в їх вирішенні мають зіграти розвиток малого підприємництва та створення для цього відповідних організаційно-економічних умов. Для всебічного розвитку малого підприємництва в Україні необхідні (так саме як і в Йорданії) створення відповідної нормативно-правової бази, яка б забезпечувала вільний розвиток цих сфер економіки та складала законодавчу основу створення організаційно-економічних умов реалізації конституційно закріпленої свободи підприємництва.

Необхідні розробка та реалізація загальнодержавної та регіональної політики підтримки малого підприємництва в приорітетних напрямках подальший розвиток та вдосконалення ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала підтримку та функціонування в першу чергу малого та середнього бізнесу.

Потрібне чітке визначення статусу та функцій системи центральних та регіональних органів державного управління, які проводять державну політику підтримки та координації розвитку підприємництва.

Комплексна підтримка малого бізнесу повинна мати у складі: інформаційне забезпечення, в тому числі рекламу; підготовку кадрів (загальну та професійну); профорієнтацію; відбір та просування бізнес-проектів; консалтинг (економічне, управлінське, технічне забезпечення); маркетингове забезпечення (збут); пошук інвесторів; отримання кредитів; страхування; гарантії та здійснення контролю для інвесторів; отримання державних контрактів та субпідрядів; запуск системи малих підрядів.

Становлення малого бізнесу є життєво необхідною умовою реформування української економіки. Малий бізнес здатний забезпечити структурну перебудову економіки, створити нові робочі місця, сприяти процесам приватизації та демократизації.

Список використаних джерел

1. Бібліотека онлайн: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.readbookz.com

2. Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. 2000 - №2 - с. 34-46.

3. Борейко В.І. Тенденції розвитку малого бізнесу в Україні / Борейко В.І.//Економічний простір - 2009 - №22/2 - С.63

4. Галан Н.І. Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському союзі // Фінанси України. - 2007. - № 5. - С. 112-118

5. Гнатовський О.П. Ефективність запровадження та розвитку малого підприємництва в Україні // Фінансист № 5, 2006 с.17-19.

6. Гнатцов О. Г. Малий бізнес в Україні: від стратегії зростання до стратегії розвитку // Збірник матеріалів конференції "Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні", УПСК, 2006 с.61-65.

7. Дердавна служба статистики України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

8. Державна реєстраційна служба України: [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://www.drsu.gov.ua/show/11291

9. Донців В.Я. Проблеми законодавчого забезпечення малого підприємництва // Економіка підприємства №1, 2005 с.5-9.

10. Заїкіна О. О. Проблеми розвитку малого бізнесу на сучасному етапі трансформації економіки України // Збірник матеріалів конференції "Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні", УПСК, 2006 с. 47-51.

11. Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні « (із змінами, внесеними згідно із Законом від 01.07.2010 р.)

12. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» 18.09.2008р.

13. Законодавство України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua

14. Інформаційно-аналітичний центр: [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://infolight.org.ua/

15. Кубай Н.Є. Види і джерела фінансування малого бізнесу в Україні // Фінанси малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 2007. - с. 34-47.

16. Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління.//Анатомія малого бізнесу/Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог",2009.-с. 46-53.

17. Малий бізнес та підприємство в ринкових умовах господарювання: Навч. посібник / За ред. проф. Л.І. Вороніної. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2001.с.67-80.

18. Петрів О. "Первинна допомога підприємцям" // Україна і світ сьогодні. 1999 с.11-16.

19. Смоллвоун Д., Велтер Ф., Ісакова Н. Географія та розвиток ринків малих підприємств України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2005. - № 2. - с. 113-120.

20. Сприяння сталому економічному зростанню в Україні//За редакцією Штефана Фон Крамона-Таубаделя та Ірини Акімової.-2008.-347 с.

21. Становлення конкурентного середовища господарювання в Україні//Торгівля і ринок України. Темат. збір. наук. праць. 1995. -- Донецьк: ДДКІ, с. 59-60.

22. Теорія і практика сучасної підприємницької діяльності // Персонал 1996. №1 с.86-98.

23. Шемшученко О. Ю. Деякі аспекти економічної політики і правового регулювання у сфері малого бізнесу // Збірник матеріалів конференції "Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні", УПСК, 2007 с.74-78.

24. Яворівський Г.Й. Малий і середній бізнес у пошуках місця в стратегії економічного зростання в Україні // Збірник матеріалів конференції "Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні", УПСК, 2008 с. 52-54

25. Размещено на Allbest


Подобные документы

  • Економічні основи розвітку підприємництва в Україні. Малий та середній бізнес в Україні. Розвиток, труднощі та перспективи становлення малого та середнього бізнесу в Україні в 90-ті роки. Напрямки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.

    курсовая работа [31,2 K], добавлен 27.07.2003

  • Аналіз світового досвіду розвитку і державної підтримки малого бізнесу. Державна підтримка виробництва і реалізації продукції, що передбачає надання державних замовлень; фінансово-кредитна підтримка; сприятлива податкова політика, пільгове оподаткування.

    реферат [32,7 K], добавлен 10.05.2011

  • Теоретичні засади розвитку малого бізнесу. Характеристика ринкового середовища господарювання підприємства малого бізнесу. Нормативно–правове забезпечення сталого розвитку малого бізнесу в Україні. Стан та перспективи розвитку малого бізнесу.

    курсовая работа [60,0 K], добавлен 30.03.2007

  • Основи малого та середнього підприємництва. Суть і система організації та принципи діяльності підприємств. Форми державної і недержавної підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.

    курсовая работа [124,0 K], добавлен 20.03.2009

  • Аналіз світового досвіду через моделі господарського розвитку. Заходи державного впливу на збільшення фінансових можливостей малого та середнього підприємництва, фінансування через товариства ризикового капіталу. Функції Адміністрації малого бізнесу.

    реферат [43,4 K], добавлен 29.03.2016

  • Загальна характеристика малого бізнесу, його вагомі конкурентні переваги та негативні риси. Державна політика підтримки малого і середнього підприємництва в Україні як самостійного і незамінного елементу ринкової економіки, його значення та функції.

    презентация [3,7 M], добавлен 15.11.2015

  • Оцінка умов ведення бізнесу в України за всесвітніми рейтингами. Ресурсна та інформаційна підтримка суб’єктів малого і середнього підприємництва. Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності. Система державного нагляду (контролю).

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 12.05.2014

  • Роль малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи. Статистична оцінка діяльності підприємств малого бізнесу. Шляхи забезпечення позитивного розвитку, форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в Україні.

    научная работа [182,3 K], добавлен 18.05.2014

  • Роль малих підприємств у економіці. Малий бізнес-ріст, структура та якість валового національного продукту. Державна підтримка малого підприємства: принципи та напрямки. Державна підтримка малих підприємств в Україні: проблеми й перспективи.

    реферат [21,7 K], добавлен 03.12.2007

  • Характерні особливості діяльності малого та середнього бізнесу, класифікація факторів його розвитку. Порядок створення та реєстрації підприємницької діяльності в Україні. Розрахунок амортизації основних фондів пропорційним і прискореним методами.

    контрольная работа [81,2 K], добавлен 24.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.