Рослинництво України та його регіональні особливості

Прискорення ерозійних процесів є однією з основних причин деградації земель, площа яких в Україні щороку збільшується на 80-100 тис. га. Деградація виникає внаслідок ущільнення ґрунтів сільськогосподарською технікою, застосування екологічно шкідливих прийомів обробітку ґрунту, ігнорування розширеного відтворення родючості ґрунтів, ґрунтозахисних заходів від водної, вітрової, іригаційної, пасовищної і техногенної ерозії, від забруднення важкими металами, радіонуклідами, пестицидами, від втрати гумусу внаслідок дегуміфікації, підтоплення, аридізації, засолення, осолонцювання, агрофізичної та фізико-хімічної деградації.

Нехтування дотриманням польових сівозмін є найбільшою проблемою сучасного рослинництва. Причиною нехтування системою науково обґрунтованого чергування культур у сівозміні стала гонитва за надприбутками шляхом вирощування високоліквідних, а тому дуже виснажливих для ґрунту культур, таких як соняшник, зернові, ріпак, цукровий буряк тощо. Застосування надвисоких доз добрив, пестицидів, а також нових продуктивних сортів і гібридів у негалузевих господарствах забезпечувало при цьому на нетривалий тимчасовий період ріст урожайності в рослинництві. Разом з тим інтенсифікація рослинництва на техногенній основі спричинила серйозні екологічні проблеми. Відмова від науково обґрунтованих сівозмін і заміна їх монокультурою викликає: втрати гумусу, грунтовтому (нагромадження токсичних речовин), процес дефляції (руйнування і знесення ґрунту вітром), переущільнення ґрунтів. У кінцевому результаті погіршуються фізико-хімічні властивості і знижується родючість ґрунту, а у сільськогосподарській продукції нагромаджуються токсичні речовини. Окрім цього, збільшується ріст забур'яненості посівів, відбувається масове накопичення специфічних хвороб і розмноження відповідних шкідників, виникає необхідність застосування інтенсивної хімікалії, яка забруднює навколишнє середовище [26]. 

3.2 Перспективи розвитку рослинництва в Україні

Галузь рослинництва в Україні перебуває на належному рівні, проте дещо відстає від розвинених країн. Для досягнення вищих цілей необхідно проводити реформи, які стимулюватимуть вітчизняних сільськогосподарських виробників брати активну участь у розробці шляхів та методів вдосконалення ведення господарської діяльності. Для цього необхідно залучити повною мірою природно-ресурсний та науково технічний потенціал, але звичайно в такій мірі, щоб не допустити негативних соціально-економічних та екологічних наслідків.

Сьогодні рослинництво України недостатньо інвестиційно приваблива галузь України. Разом з тим, існує ряд факторів, що впливають як на підвищення, так і на зниження інтересу до рослинництва України (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Фактори, що впливають на рівень інвестицій у рослинництво України (розроблено автором за [22])

В умовах політичної стабільності, влада має всі можливості для того, щоб підвищити інвестиційну привабливість АПК і зробити його стратегічно успішним сектором економіки. Для цього необхідно подолати корупцію та встановити передбачувану експортну політику, провести ліберальні реформи та формування ринку землі.

З метою забезпечення збалансованого розвитку агропромислового комплексу та розв'язання продовольчої проблеми найближчими роками повинно збільшуватись виробництво високоякісного зерна для повного задоволення внутрішніх та експортних потреб держави через удосконалення структури виробництва зернової продукції.

У структурі виробництва сільськогосподарської техніки в даний час переважають енергетичні засоби (55%). В нових розробках машинобудівників знаходять реальне відображення сучасні напрямки розвитку механізації рослинництва в умовах України з забезпеченням ресурсозбереження. Воно спонукає до глибокої диференціації сільськогосподарської техніки в залежності від ґрунтово-кліматичних умов і потреб вирощуваних культур, представляє собою складну комплексну проблему. У відповідності з цим, основними напрямками розвитку механізації рослинництва в Україні є: комплексне забезпечення рослинництва ефективними енергетичними засобами (тракторами і комбайнами), перехід до ресурсозберігаючих технологій вирощування основних сільськогосподарських культур і відповідних комплексів машин, створення нових технологій та технічних засобів для застосування окремих сільськогосподарських культур у енергетичних цілях. Також потребує вдосконалення мотивація праці сільськогосподарських робітників, але це питання ефективно вирішується (див. рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Середня заробітна плата у сільському господарстві за місяць у 2017 році, грн. (розроблено автором за [27])

У грудні 2017 року середня заробітна зарплата у сільському господарстві склала 7 200 гривень, що на 47% більше ніж за аналогічний період минулого року [27].

Україна ще значною мірою поступається розвиненим країнам за продуктивністю праці, раціональним використанням земельного фонду, тому реформи в галузі рослинництва лише тоді матимуть позитивні наслідки, коли буде задіяно весь науковий і економічний потенціал країни для підвищення ефективності аграрного сектора як основи подальшого зростання матеріального виробництва. Для цього необхідно забезпечити рослинництво сучасною технікою та удосконалювати технології вирощування польових культур і не обов'язково за рахунок збільшення хімізації сільськогосподарського виробництва. Є достатньо прикладів ефективного використання альтернативних (агротехнічних і біологічних) прийомів вирощування зернових, кормових і технічних культур. Велике значення має оптимізація структури посівних площ, широке використання бобових культур, органічних джерел живлення рослин, біологічних і агротехнічних методів їх захисту, виведення сортів, що не уражуються шкідниками та хворобами, сортів, стійких проти бур'янів. Досить значними є втрати врожаю під час збирання. Причини цього різні: недосконалість збиральної техніки і технології збирання, низька технологічність сортів і гібридів, вилягання хлібів тощо. Крім цього, потрібно приділити увагу меліорації земель, зокрема зменшити поверхневий стік. Завдяки лісонасадженням на полях в цьому напрямі вже багато зроблено, однак великої шкоди завдає вітрова та водна ерозія земель. Тому необхідно запроваджувати також контурну й контурно-меліоративну системи землекористування, використавши напрацьований науковий потенціал, що є в Україні, республіках СНД та за кордоном.

Крім виведення високопродуктивних і високотехнологічних сортів та гібридів, велике значення має вдосконалення системи насінництва. Необхідно в більших масштабах використовувати методи біотехнології, зокрема мікроклонування, яке дає змогу в короткий термін отримувати високоякісний насінний матеріал.

Основними завданнями розвитку рослинництва є:

· забезпечення ефективного функціонування рослинництва.

· підвищення ефективності управління землями сільськогосподарського призначення.

· підтримка виробництва якісних та безпечних продуктів харчування.

· реформування системи державного управління агропромисловим комплексом, розроблення довгострокової стратегії розвитку аграрного сектора, оптимізація державної бюджетної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

· стабілізація цінової ситуації на внутрішньому агропродовольчому ринку.

· удосконалення механізмів державного регулювання ринку зерна в Україні, впровадження ефективної експортної стратегії держави на світових ринках продовольства.

· законодавче забезпечення розвитку обслуговуючої кооперації та системи оцінки та безпеки продукції.

Враховуючи важливість галузі рослинництва для розвитку як економіки країни, так і соціальної сфери значної категорії сільського населення, потрібно значну увагу приділити формуванню механізмів державної підтримки сільськогосподарських виробників, які можна забезпечити шляхом:

· удосконалення системи субсидування для підвищення конкурентоспроможності сектору

· гармонізації системи стандартизації сільгосппродукції згідно з нормами ЄС;

· захисту українських товаровиробників від імпорту низькоякісної сільгосппродукції внаслідок використання технічного регулювання

Головним завданням агропромислового комплексу, як провідного сектору економіки України, є гарантування продовольчої безпеки держави на рівні, що забезпечує потреби населення в продуктах харчування не менше як 80 % від раціональних норм споживання за рахунок власного виробництва та ефективне використання експортних можливостей збуту залишків продовольства. У країнах з ринковою економікою саме ці фактори враховуються під час розбудови ефективних відносин розподілу, які займають головне місце у відтворювальних процесах. В українському ж суспільстві, як і в органах державної влади, розуміння важливості забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства і сільських територій утверджується надто повільно. Основним інструментом вирішення аграрних проблем є реформування агропромислового комплексу, як складової частини економіки України, що охоплює перетворення його на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки держави та міцну економічну основу соціально-економічного розвитку.

На даний час, зусилля аграріїв повинні бути направлені на подальше підвищення ефективності виробництва, найбільш повне використанні резервів і можливостей кожного підприємства для збільшення виробництва і продажу усіх видів продукції, зміцнення економіки. Щоб успішно виконати це завдання, необхідно підвищувати рівень економічної роботи в кожному сільськогосподарському підприємстві.

Таким чином, розвиток рослинництва має базуватись на основі раціоналізації використання сільськогосподарських угідь, підвищення їх ефективності розробки і вироблення науково обґрунтованих ресурсозберігаючих, економічно-стійких та екологічно-високоефективних систем ведення сільського господарства.

ВИСНОВКИ

Рослинництво - це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин.

У відповідності до поставленої мети і завдань отримано наступні теоретичні та практичні результати:

1. Рослинництво за способом використання земель поділяється на ряд галузей: рільництво, плодівництво та луківництво.

2. Особливістю основних передумов розміщення є переважний вплив природних факторів на розміщення і спеціалізацію галузей рослинництва в порівнянні з економічними та соціально-демографічними.

3. Особливу роль в рослинництві України відіграє зернове господарство. Найпоширенішою культурою є озима пшениця, яка займає 65% посівних площ, що відведені під зернові культури.

4. Найбільша площа ріллі (на 2016 р.) припадає на Причорноморський економічний район, найменша - на Північно-Західний. Протягом 2016 року найбільше валової продукції було вироблено в Причорноморському районі, друге місце по виробництву продукції рослинництва займає Північно-Східний район, третє місце - Подільський.

5. Найменший обсяг виробництва продукції рослинництва має Північно-Західний та Донецький район, їх питома вага в загальному обсязі складає, відповідно 5,11% та 7%.

6. Інфраструктура аграрного ринку України майже повністю сформована, однак її функціонування далеке від досконалого. Біржі не виконують покладених на них функцій, а саме: формування реальних ринкових цін на основі попиту і пропозиції; страхування учасників ринку від цінових та курсових ризиків; організації конкурентної оптової торгівлі та цінової стабілізації ринку.

7. Аналіз динаміки та структури зовнішньої торгівлі продукцією рослинництва України свідчить про нарощування експортного потенціалу та підвищення якості виробленої продукції.

8. Основними проблемами розвитку рослинництва України є:

• відсутність ефективного державного регулювання та стимулювання агропромислового виробництва;

• відсутність ефективної системи охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення;

• дисбаланс у структурі посівів сільськогосподарських культур: частка зернових за останні 15 років зросла майже вдвічі, крім того погіршилося співвідношення зернових і зернобобових;

• спад виробництва цукрових буряків та недостатньо насичений цукром внутрішній ринок;

• відсутність мережі оптових ринків сільськогосподарської продукції;

• низька якість контролю сільськогосподарської та харчової продукції;

• незавершена земельна реформа;

• низька інвестиційна привабливість галузі та незначні обсяги інвестицій;

• недостатній рівень забезпеченості сільськогосподарською технікою ( 45-50% потреби);

• залежність вітчизняного агровиробництва від імпортних поставок енергоносіїв та засобів захисту рослин, техніки, насамперед, зернозбиральної;

• велика зношеність основних фондів (48,2%) та зменшення їх частки в основному капіталі;

9. До основних завдань розвитку рослинництва можна віднести:

• забезпечення ефективного функціонування рослинництва.

• підвищення ефективності управління землями сільськогосподарського призначення.

• підтримка виробництва якісних та безпечних продуктів харчування.

• реформування системи державного управління агропромисловим комплексом, розроблення довгострокової стратегії розвитку аграрного сектора, оптимізація державної бюджетної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

• стабілізація цінової ситуації на внутрішньому агропродовольчому ринку.

• удосконалення механізмів державного регулювання ринку зерна в Україні, впровадження ефективної експортної стратегії держави на світових ринках продовольства.

• законодавче забезпечення розвитку обслуговуючої кооперації та системи оцінки та безпеки продукції.

Отже, для ефективного розвитку рослинництва необхідно раціоналізувати використання сільськогосподарських угідь, підвищити ефективність їх розробки та виробити науково обґрунтовані ресурсозберігаючі, економічно-стійкі та екологічно-високоефективні системи ведення сільського господарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Стародубцева, Т. В. Аналіз динаміки та структури продукції сільського господарства / Т. В. Стародубцева, О. В. Самотоєнкова // Статистика - інструмент соціально-економічних досліджень : збірник наукових студентських праць. Випуск 3. Частина І - Одеса, ОНЕУ. - 2017. - С. 114 - 119.

2. Сільське господарство України [Електронний ресурс].

3. Особливості виробничого процесу рослинництва України [Електронний ресурс].

4. Сільське господарство України. Рослинництво [Електронний ресурс].

5. Статистичний збірник «Україна у цифрах 2016». За ред. Вернера І. Є. К.: Державна служба статистики України, 2017, 240 с.

6. Україна аграрна - 2016 [Електронний ресурс]

7. Аграрний сектор економіки України: стан і перспективи. За ред. М.В. Зубця, П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова. К.:ННЦІАЕ, 2016, 1000 с.

8. Хорощенко А. В. Аналіз динаміки та структури продукції сільського господарства / А. В. Хорощенко, Л. Є. Фурдичко // Розвиток сільських територій та аграрного сектору економіки: науково-аналітичний журнал «НАША ПЕРСПЕКТИВА». Випуск 3. -Львів, УДК. - 2016, 119 с.

9. Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року [Електронний ресурс]

10. Оцінювання експортного потенціалу агропромислового комплексу України [Електронний ресурс].

11. Економічна і соціальна географія України

12. Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах глобалізації. Матеріали ХV Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції молодих учених та студентів (10 лютого 2017 , м. Острог). Острог, 2017. 287 ст.

13. Стан галузі та перспективи розвитку рослинництва [Електронний ресурс].

14. Статистичний збірник «Рослинництво України» [Електронний ресурс].

15. Ключові проблеми рослинництва інтенсифікації аграрного виробництва [Електронний ресурс].

16. Проблеми сільського господарства України

17. Середня заробітна плата за видами економічної діяльності за місяць у 2017 році [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru