2008р.

Ступінь господарського використання землі, %

96,2

96,2

96,2

Ступінь розораності, %

99,1

99,1

99,1

Питома вага інтенсивних культур у загальній посівній площі, %

33,9

30,1

53,2

У СТОВ "Агрофірма "Зоря" показники інтенсивності використання земельних ресурсів майже не змінювалися протягом останніх 3-х років.96,2 % земельного фонду підприємства використовується для виробництва сільськогосподарської продукції. При цьому 99,1% сільськогосподарських угідь становить рілля. Площа інтенсивних культур (цукрові буряки та соняшник) у 2006 р. становила 33,9 % у загальній земельній плоші, а у 2007 та 2008 роках 30,1 % та 53,2 % відповідно.

Доцільно проаналізувати і зміну структури посівних площ сільськогосподарських культур протягом останніх трьох років. З таблиці 2.6 видно, що основна площа посівів належить зерновим та технічним культурам, лише незначна частка посівних площ виділялася під овочеві та кормові культури.

Таблиця 2.6

Структура посівних площ сільськогосподарських культур в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Сільськогосподарські культури.	2006 р.	2007 р.	2008 р.
	га	%	га	%	га	%
І. Зернові та зернобобові - всього	1214	70,5	1357	73,7	1160	67,1
У т. ч.: зернові і зернобобові (без кукурудзи)	1134	65,9	1287	69,9	810	46,9
З них: озимі зернові	384	22,3	441	23,9	520	30,1
ярі зернові	610	35,4	670	36,4	290	16,8
зернобобові	140	8,2	176	9,6	-	-
Кукурудза на зерно	80	4,6	70	3,8	350	20,2
ІІ. Технічні культури-всього	500	29,0	480	26,1	570	32,9
У т. ч.: цукрові буряки	300	17,4	280	15,2	-	-
соняшник	200	11,6	200	10,9	400	23,1
соя	-	-	-	-	170	9,8
ІІІ. Картопля, овочеві та баштанні культури-всього	5	0,3	4	0,2	-	-
овочеві культури	5	0,3	4	0,2	-	-
ІV. Кормові культури-всього	3	0,2	-		-	-
У т. ч.: кормові коренеплоди	3	0,2	-	-	-	-
Всього посівів	1722	100	1841	100	1730	100

Основна площа посівів серед зернових зайнята озимими, а саме пшеницею та житом, та кукурудзою на зерно.

Технічні культури за останні три роки представлені соняшником, соєю та цукровим буряком. Досить цікава ситуація склалася з вирощуванням цукрових буряків. Досить тривалий час господарство засівало значні площі під цукрові буряк, а дана галузь виробництва була економічно вигідною і приносила значні прибутки підприємству. Та в 2008 році було взагалі припинено виробництво цукрових буряків,що пов'язано із закриттям найближчого цукрового заводу (Новооржицького), адже витрати на транспортування продукції до іншого заводу не будуть покриті одержаним прибутком.

Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять: урожайність сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 та відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства - на ріллю, птахівництва на площу зернових).

До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні - всієї їхньої площі.

Землезабезпеченість та ефективність використання земельних угідь в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 роки наведено в таблиці 2.7

Економічна ефективність використання земельних угідь у 2008 році значно покращилася, порівняно з попередніми роками. Збільшилося виробництво усіх видів продукції на 100га відповідних угідь. Так виробництво м'яса та молока на 100 га с. г угідь у 2008 р., порівняно із 2007 р., зросло на 54,3 та 5,3 % відповідно. Виробництво зерна та свинини на 100 га ріллі також зросло на 134,7 та 99,5%, відповідно.

Підвищення натуральних показників вплинуло деякою мірою і на підвищення вартісних показників. Прибуток господарства на 100 га с. г угідь за 2008 рік зріс у 15,6 разів, порівняно з 2007 р. Цьому сприяло зростання товарної та чистої продукції на 100 га с. г угідь у 3,3 та у 6,3 рази.

Таблиця 2.7

Землезабезпеченість та ефективність використання земельних угідь в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2007 р.
Припадає на одного працівника, га сільськогосподарських угідь	10,3	11,5	13,6	118,3
ріллі	10,2	11,4	13,5	118,4
Натуральні показники ефективності використання земельних угідь
Вироблено на 100 га с. - г. угідь, ц: м'яса ВРХ	71,2	55,0	84,8	154,2
молока	633,7	591,5	623,1	105,3
Вироблено на 100 га ріллі, ц: зерна	1619,7	1420,9	3334,7	234,7
цукрових буряків	3970,1	2843,4	-	-
свинини	17,2	20,3	40,5	199,5
Вироблено на 100 га посіву зернових: яєць, тис. шт.	1,3	-	-	-
Урожайність, ц/га: зерна	39,8	31,2	85,9	275,3
соняшнику	25,6	29,9	44,8	149,8
цукрових буряків	394,8	302,3	-	-
Вартісні показники ефективності використання земельних угідь
Одержано на 100 га с. - г. угідь, тис. грн: валової продукції в порівнянних цінах	291,6	249,3	363,1	145,6
товарної продукції	296,1	222,1	673,9	303,4
чистої продукції	63,4	29,1	184,4	у 6,3р.
прибутку	18,5	11,9	185,7	у 15,6 р

Важливу роль у господарській діяльності підприємства відіграють основні виробничі засоби, які є матеріально-технічною базою виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними засобами та ефективне їх використання сприяють підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню обсягу виробництва продукції і зниженню її собівартості. В таблиці 2.8 розглянуто показники наявності, стану та руху основних засобів СТОВ "Агрофірма "Зоря".

Як видно з даних таблиці середньорічна вартість основних засобів у 2008 році зросла лише на 2,9 % порівняно з 2007 роком. У 2008 році в експлуатацію господарство ввело у 17, 2 рази більше основних засобів ніж у 2007. В той же час і вибуло з господарства у 5,5 рази більше виробничих засобів, порівняно з попереднім роком.

У зв'язку з цим значно зросли і коефіцієнти оновлення (у 15 р.) та вибуття (у 5,8 р.). Знос основних засобів у 2008 році найменший, що пов'язано з використанням нової техніки, а тому і коефіцієнт зношення основних засобів у 2008р. зменшився на 63,6 % у порівнянні з 2007 р. Підвищилися і показники фондооснащеності виробництва та фондоозброєності праці. Загалом можна сказати,що наше господарство добре забезпечене основними фондами.

Таблиця 2.8

Наявність, стан і рух основних засобів в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2007 р
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	8993,9	8180,9	8417,5	102,9
Знос основних засобів за рік, тис. грн	124,6	278,1	95,0	34,2
Вибуло за рік, тис. грн	110,6	828,3	4556	у 5,5 р.
Надійшло (введено) за рік, тис. грн	1125,4	321,4	5537,0	у 17,2 р.
Коефіцієнт швидкості обороту основних засобів	0,014	0,034	0,011	32,4
Коефіцієнт зростання основних засобів	1,119	0,939	1,123	119,6
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,013	0,098	0,575	у 5,8 р
Коефіцієнт оновлення основних фондів	0,119	0,041	0,622	у 15 р.
Коефіцієнт сукупного відтворення основних засобів	0,133	0,038	0,698	у 18 р.
Коефіцієнт зношення основних засобів	0,015	0,033	0,012	36,4
Фондооснащеність	2,99	2,72	2,79	102,6
Фондоозброєність праці	30,8	31,3	37,9	121,1

Обсяг і собівартість сільськогосподарської продукції залежать великою мірою від забезпеченості та використання основних засобів по видах (виробничі приміщення, трактори, автомобілі тощо). Переважна частина основних засобів зосереджена у структурних виробничих підрозділах і виробничих формуваннях, де використовують машинно-тракторний парк, вантажний автотранспорт, робочу худобу, а також у ремонтних майстернях, на станціях електро- та водопостачання тощо. Крім цього, в господарствах є промислові і підсобні виробництва: комбікормів; з переробки зерна, овочів, продукції тваринництва; пиломатеріалів; будівельних матеріалів тощо. Раціональне використання значної частини найважливіших виробничих ресурсів у цих виробництвах сприяє збільшенню сільськогосподарської продукції і зниженню собівартості її виробництва.

Виконуючи важливі технологічні функції з виробництва сільськогосподарської продукції, основні виробничі засоби, оборотні кошти та інші ресурси допоміжних і обслуговуючих виробництв не пов'язані з нею так тісно, як, наприклад, виробничі тваринницькі приміщення, продуктивні тварини, теплиці та інші ресурси [5, с.336].

Ефективність використання основних фондів відображається показниками фондовіддачі, який визначається як відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів, фондомісткості, умовного строку окупності та віддачі спожитих основних засобів. (таблиця 2.9)

З таблиці бачимо,що для нашого господарства простежується певна тенденція підвищення показника фондовіддачі та зниження показника фондомісткості. Це говорить про позитивні зрушення, оскільки на виробництво 1 грн. продукції на підприємстві використовується все менше основних виробничих фондів. Причиною цього є механізація та автоматизація,що поступово запроваджується в господарстві.

Умовний строк окупності у 2008 році знизився, порівняно з 2007 роком, на 93,4% що є високим досягненням, оскільки завданням будь-якого підприємства є зниження умовного строку окупності до мінімально можливого. Тенденція до зростання інтегрального показника фондовіддачі свідчить також про позитивні зрушення у використанні цього ресурсу. Тому, як висновок, можна сказати, що використання основних виробничих фондів у СТОВ "Агрофірма "Зоря" є досить ефективним.

Таблиця 2.9

Ефективність використання основних засобів в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2007 р
Фондовіддача	0,976	0,916	1.299	141,8
Фондомісткість	1,024	1,092	0,769	70,4
Умовний строк окупності	16,12	22,77	1,51	6,6
Віддача спожитих основних засобів	70,47	26,94	115,11	427,3
Валова продукція в порівнянних цінах, тис. грн	8781,0	7491,0	10935,5	145,9
Інтегральний індекс фондовіддачі	-	0,896	1,437	160,4

Нормальне функціонування сільськогосподарських підприємств забезпечується як основними фондами, так і оборотними засобами, які включають оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

В аграрному виробництві оборотні фонди набувають особливого економічного значення. На відміну від основних фондів у процесі виробництва вони повністю споживаються протягом одного виробничого циклу і переносять свою вартість на вироблені продукти. У зв`язку з цим оборотні засоби мають вирішальне значення у формуванні собівартості і вартості сільськогосподарської продукції. Обсяг оборотних засобів підприємства залежить від розмірів виробництва сільськогосподарської продукції і строків її реалізації. Протягом року потреба в оборотних засобах коливається [8, с.147].

Склад оборотного капіталу аграрних підприємств досить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки.

Щоб визначити ступінь забезпеченості СТОВ "Агрофірма "Зоря" оборотними засобами, розглянемо структуру оборотного капіталу цього підприємства, відображену в таблиці 2.10

Таблиця 2.10

Структура оборотного капіталу СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Структурні елементи	2006 р.	2007 р.	2008 р.
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Виробничі запаси	2042,25	35,8	1359,85	21,5	787,5	7,6
Поточні біологічні активи.	2431,95	42,6	3033,6	47,9	3708,0	36,0
Незавершене виробництво	711,9	12,5	975,15	15,5	1901,5	18,5
І. Всього оборотних фондів	5186,1	90,9	5368,6	84,9	6397,0	62,1
Готова продукція	217,1	3,8	603,25	9,5	892,5	8,7
Товари	11,5	0,2	24,25	0,4	77,0	0,7
Векселі одержані	-	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість за розрахунками	172,75	3,0	240,1	3,8	2754,5	26,8
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	114,7	2,1	88,8	1,4	175,0	1,7
ІІ. Всього фондів обігу	516,05	9,1	956,4	15,1	3899,0	37,9
ІІІ. Оборотний капітал	5702,15	100	6325,0	100	10296	100

В структурі оборотного капіталу підприємства більшу питому вагу протягом трьох останніх років займали оборотні фонди, менша частка припадала на фонди обігу. Проте співвідношення їх різне,і можна простежити тенденцію до поступового збільшення у структурі оборотного капіталу питомої ваги фондів обігу. Відбувається це за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за розрахунками, яка у 2007 році займала на 0,8% більше ніж у 2006 р., а у 2008 збільшилася на 23,8 % порівняно із 2006р., та на 23,0 % порівняно з 2007р.

В свою чергу, в структурі оборотних фондів відбулося зменшення питомої ваги виробничих запасів та біологічних активів на 13,9% та 28,2%, в порівнянні із 2007 та 2006 роками, відповідно.

Загалом спостерігається зростання середньорічної вартості оборотних фондів у нашому господарстві. І у порівнянні з 2006 роком їх вартість зросла майже вдвічі,що тісно пов'язано з інфляційними процесами.

Для нормального здійснення виробничого процесу наявність оборотних засобів в достатній кількості не є основною умовою. Дуже важливу роль в цьому відіграє раціональне використання оборотних засобів.

Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання оборотних засобів є величина оборотного капіталу на 100 га с. - г. угідь, коефіцієнт обороту, коефіцієнт завантаженості, тривалість одного обороту, матеріаловіддача і матеріаломісткість.

Також у підвищенні економічної ефективності використання оборотних засобів потрібне їх раціональне поєднання з основними засобами, що забезпечує вищий економічний ефект. Адже висока віддача основного капіталу не може бути забезпечена при нестачі кормів, добрив, запасних частин, інших матеріалів [6, с.321].

Як видно з таблиці 2.11 фондооснащеність виробництва оборотним капіталом у 2008 році зросла порівняно із 2007 роком на 62,1%, це означає,що на 1 га с. г угідь припадає у 2008 році на 62,1% більше ніж у 2007 році оборотних фондів.

Спостерігається тенденція до зростання співвідношення між основними і оборотними фондами. Так у 2008 р. дане співвідношення зросло на 58,2 % в порівнянні з минулим роком. Пояснюється це стрімкими інфляційними процесами в країні та різким подорожчанням оборотних фондів.

Зросли у поточному році і такі показники ефективності використання оборотного капіталу, як одержання на 1 грн. оборотного капіталу та матеріальних затрат прибутку та чистої продукції. При чому прибуток зріс у 9,5 та 8,9 рази, відповідно на 1грн оборотного капіталу та матеріальних затрат, порівняно із 2007 роком, а одержана чиста продукція у 3,9 та 3,6 рази відповідно.

Можна сказати, що незважаючи на те, що в останні роки вартість оборотного капіталу постійно росте, підприємство намагається, використовувати їх як найефективніше.

Таблиця 2.11

Ефективність використання оборотного капіталу в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники	2006р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2007 р
Фондооснащеність виробництва оборотним капіталом, тис. грн	1,894	2,105	3,412	162,1
Співвідношення між оборотними і основними фондами	0,634	0,773	1,223	158,2
Коефіцієнт обороту: оборотного капіталу	1,784	1,650	1,764	106,9
Коефіцієнт завантаженості	0,560	0,606	0,567	93,4
Тривалість одного обороту, днів	205	221	207	93,7
Фондовіддача оборотного капіталу	1,539	1,184	1,062	89,7
Матеріаломісткість, грн	0,734	0,895	1,064	118,9
Матеріаловіддача, грн	1,363	1,117	0,939	84,1
Одержано прибутку з розрахунку на: 1 грн оборотного капіталу, грн	0,097	0,057	0,543	у 9,5 р.
1 грн матеріальних затрат, грн	0,087	0,054	0,481	у 8,9 р.
Одержано чистої продукції з розрахунку на: 1 грн оборотного капіталу, грн	0,336	0,138	0,539	у 3,9 р.
1 грн матеріальних затрат, грн	0,298	0,130	0,477	у 3,6 р.
Норма прибутку, %	4,8	2,8	30,3	у 10,8 р.

Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності бо завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці.

Важливим ресурсом виробництва є робоча сила. Раціональне використання трудових ресурсів у процесі виробництва забезпечує збільшення виробництва продукції та зниження її собівартості.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Основну частину трудових ресурсів підприємства складають працівники в працездатному віці: чоловіки від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років.

Членами трудового колективу можуть бути люди пенсійного віку, а також підлітки.

Відповідно до діючого класифікатора усі працівники в народному господарстві за характером виконуваних робіт розподіляють на категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці.

Залежно від умов найму працівників, їх класифікують за такими категоріями:

Постійні працівники - такі, що прийняті на роботу на тривалий термін без його точного визначення.

Тимчасові - до складу трудового колективу їх зараховують з наперед встановленим терміном, як правило до 2х місяців.

Сезонні - їх приймають на роботу терміном до 6 місяців для виконання сезонних робіт.

Таблиця 2.12

Рівень забезпеченості та інтенсивності використання трудових ресурсів в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2007 р
Середньорічна чисельність робітників, всього, осіб	234	247	222	85,1
У тому числі:
у рослинництві	127	142	71	50,0
у тваринництві	107	105	151	143,9
Те ж на 100 га с. - г. угідь, осіб, всього	8	8	7	87,5
у тому числі:
у рослинництві	4	5	2	40,0
у тваринництві	4	3	5	166,7
Питома вага робітників у загальній кількості, %	100	100	100	100
рослинництва	54,3	57,5	31,9	55,5
тваринництва	45,7	42,5	68,1	160,2
Ними відпрацьовано, тис. люд. - год, всього	400	408	370	90,7
у тому числі:
у рослинництві	140	156	78	50,0
у тваринництві	260	252	292	115,9
Запас праці, тис. люд. - год, всього	441,1	465,6	418,5	89,9
в тому числі:
у рослинництві	239,4	267.7	133,8	49,9
у тваринництві	201,7	197,9	284,6	143,8
Коефіцієнт використання запасу праці: всього	0,907	0,876	0,884	100,9
у т. ч.: у рослинництві	0,585	0,582	0,583	100,2
у тваринництві	1,289	1,273	1,026	80,6
Показник трудової активності, днів	244	234	238	101,7
у рослинництві	157	157	157	100
у тваринництві	347	343	276	80,5

Рівень забезпеченості та інтенсивності використання трудових ресурсів в СТОВ "Агрофірма "Зоря" розглянутий в таблиці 2.12. З даної таблиці видно,що чисельність працівників у господарстві зменшується із року в рік. У 2008 році чисельність працівників зменшилася на 14,9 % (25 чол.), порівняно з 2007 р. та на 12 чол. Порівняно з 2006 р. Зменшується чисельність працівників у рослинництві, що пов'язано із використанням нової техніки, яка потребує менших затрат живої праці, і якщо у 2006, 2007 рр. питома вага працівників рослинництва у загальній кількості працюючих становила 54,3,57,5 %, то у 2008 році лише 31,9 %.

У тваринництві навпаки спостерігається тенденція зростання працівників,що пов'язано із розширенням виробництва. У 2008 році їх питома вага становила 68,1%.

Характеризуючи коефіцієнт запасу праці взагалі по господарству, можна сказати,що підприємство використовує можливості персоналу не повністю, а лише на 88,4 % у 2008р. та на 90,7%, 87,6% у попередніх роках. Проте в розрізі окремих галузей, в рослинництві потенціал персоналу використовується лише на половину, а у тваринництві перевищує норму.

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартості виробництва продукції. Для розробки заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції, робіт і послуг, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в майбутньому періоді, використовуються результати аналізу структури виробничих витрат та показників повної і виробничої собівартості [18, с.349].

Проаналізуємо структуру витрат для визначення виробничої собівартості продукції тваринництва, в цілому.

Таблиця 2.13

Структура витрат на основне виробництво у тваринництві в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Елементи витрат	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Витрати на оплату праці	781,5	836,4	1432
Відрахування на соціальні заходи	106,1	134,5	326
Матеріальні витрати, що увійшли у собівартість продукції	3151,9	3454,0	5878
У тому числі
корми	2220,4	2532,7	4334
інша продукція сільського господарства (гній, підстилка)	49,4	92,5	114
нафтопродукти	467,6	350,3	376
електроенергія	119,0	133,1	236
запасні частини,ремонтні та будівельні матеріали для ремонту	85,0	98,5	447
оплата послуг і робіт іншим організаціям	210,5	246,9	371
Амортизація основних засобів	27,1	140,0	37
Інші витрати (включаючи плату за оренду)	142,5	294,2	149
Усього витрат	4209,1	4859,1	7822

Виробничі витрати на виробництво продукції тваринництва у 2008 році, зросли майже у 2 рази, цьому послужило зростання майже у 1,7 рази матеріальних витрат, у зв'язку із зростанням цін. Найбільше зросла вартість кормів (на 1801,3 тис. грн, порівняно з 2007 р., та на 2113,6 тис. грн., порівняно із 2006) та запасних частин і ремонтних матеріалів,що зросли у 4,5 рази у порівнянні з 2007 роком. Зросла також вартість електроенергії, в зв'язку із підвищенням тарифів за 1 кВт.

Але у 2008 році були і позитивні зрушення, а саме зниження витрат на амортизацію основних засобів та плати за оренду.

Основними заходами щодо зниження собівартості продукції тваринництва, які застосовуються на нашому підприємстві є підвищення продуктивності тварин, удосконалення кормової бази та впровадження механізації основних виробничих процесів. Стратегічною метою є також введення нової високопродуктивної породи корів, яка поки що не реалізовується.

Звичайно за сучасних умов розвитку економіки країни, де постійно зростають ціни і зменшується дотація виробництва продукції тваринництва, досить важко зменшувати вартість статей витрат на виробництво, а отже і зменшувати собівартість та забезпечувати високорентабельне виробництво продукції тваринництва. Таке різке збільшення виробничої собівартості не супроводжується таким же збільшенням закупівельної ціни,що пропонують переробні підприємства. Тому виробництво продукції тваринництва в основній своїй масі є збитковим і не лише в нашому господарстві, а і вцілому по Україні [27, с.135].

Єдиним видом продукції тваринництва, виробництво якого є в основному прибутковим, являється виробництво молока. Для СТОВ "Агрофірма "Зоря" виробництво молока приносило значні доходи протягом останніх трьох років, але і собівартість його виробництва постійно зростає.

Для аналізу визначимо структуру виробничої собівартості молока за останні 3роки в СТОВ "Агрофірма "Зоря" (таблиця 2.14) та проаналізуємо зміну виробничої собівартості протягом 2006-2008 років.

Таблиця 2.14

Структура виробничої собівартості 1ц молока за 2006-2008 рр. в СТОВ "Агрофірма "Зоря".

Виробничі витрати	2006 р.	2007 р.	2008 р.
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Прямі матеріальні витрати	56,2	71,8	75,3	69,8	107,7	69,5
у т. ч. корми	32,3	41,2	73,6	68,2	95,9	61,9
нафтопродукти	17,9	22,8	1,2	1,1	5,3	3,4
оплата послуг і робіт сторонніх організацій.	4,5	5,8	-	-	3,3	2,1
решта матеріальних витрат.	1,5	2,0	0,5	0,5	3,2	2.1
Прямі витрати на оплату праці.	15,9	20,3	20,9	19,4	37,3	24,1
Інші прямі витрати на загальновиробничі витрати - всього	6,2	7,9	11,7	10,8	9,9	6,4
З них амортизація необоротних активів	0,6	0,8	3,6	3,3	1,2	0,7
відрахування на соціальні заходи.	1,9	2,4	3,3	3,1	8,1	5,2
решта ін. прямих загальновиробничих витрат	3,7	4,7	4,8	4,4	0,6	0,5
Виробнича собівартість, всього	78,3	100	107,9	100	154,9	100

Як видно із таблиці виробнича собівартість1ц. молока в СТОВ "Агрофірма "Зоря" зростала протягом трьох останніх років (зміна виробничої собівартості 1ц. молока за 2006 - 2008 роки відображена на рисунку 1). І якщо у 2007 році, порівняно із 2006 роком, вона зросла лише на 29,6 грн, то у 2008 році зростання було більш значним і становило 47,0грн., у порівнянні з 2007 роком, та 76,6 грн з 2006 роком. Причиною цього є звичайно зростання матеріальних витрат та витрат на оплату праці,що займають левову частку у структурі виробничих витрат.

Рисунок 1

Детально проаналізуємо структуру виробничих витрат у 2008 році, і відобразимо її на рисунку 2.

Звичайно, як і у будь-якому іншому аграрному підприємстві Україні, найбільша питома вага у структурі виробничої собівартості молока належить кормам і становить 61,9 %. Причиною цього є висока ціна на купівлю кормів, тому можна сказати, що для зменшення вартості даної стататті витрат необхідно розвивати свою кормову базу, і більше уваги приділяти вирощування культур на зелений корм.

Ще однією затратною статтею являються витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи, вони становлять 24, 1 % та 5,2 % відповідно.

Для їх зменшення можливо підприємству необхідно переглянути систему оплати праці, або ж застосовувати досягнення НТП, що забезпечують зниження затрат праці, а разом з тим і витрат на їх оплату.

Всі інші статті затрат становлять не високу питому вагу у структурі, і майже не відходять від середніх стандартів по Україні. Звичайно необхідно застосовувати певні заходи по зменшенню їх вартості, але до суттєвого зниження собівартості це не приведе.

Рисунок 2

Основні шляхи зменшення собівартості молока, що намагаються застосовувати у нашому підприємстві розглянемо в 3 розділі курсової роботи.

Розглянемо економічну ефективність виробництва молока в підприємстві за досліджуваний період.

Таблиця 2.15

Економічна ефективність виробництва молока в СТОВ "Агрофірма"Зоря" за 2006 - 2008 роки.

Показники	Молоко
	2006р.	2007 р.	2008 р.
Поголів'я, гол.	315	398	438
Одержано продукції на 1 гол, кг	6057,5	4465,8	4284,9
Виробнича собівартість 1 ц, грн	78,26	107,90	154,99
Рівень товарності, %	72,8	77,1	87,0
Повна собівартість 1ц, грн	87,36	116,85	161,9
Ціна реалізації 1ц, грн	93,69	147,72	190,83
Прибуток, грн /гол.	279,37	1062,81	1078,08
Рентабельність, %	7,2	26,4	17,9

Як бачимо з таблиці, поголів'я корів на підприємстві поступово зростає, але знижується показник одержання продукції на 1 гол, що свідчить про необхідність негайного застосування методів підвищення продуктивності корів молочного напрямку.

Поступова переорієнтація підприємства на молочно-зернову спеціалізацію приводить до того,що з року в рік зростає рівень товарності даного виду продукції. У 2008 році рівень товарності зріс на 9,9% порівняно з 2007 роком, та на 14,2% у порівнянні з 2006 роком.

Незважаючи на те, що спостерігається тенденція поступового підвищення виробничої та повної собівартості, підприємство отримує прибутки, що в розрахунку на 1 голову також зростали на протязі досліджуваного періоду. Але досягнення такого результату відбулося, за рахунок зростання ціни. Це є позитивним, по відношенню до підприємства, зрушенням, але знову звернемо увагу на необхідність покращення показника продуктивності худоби.

2.4 Кінцеві результати діяльності аграрного підприємства

Фінансові результати відображаються показниками одержаного прибутку та рівня рентабельності підприємства. Чим більше величина прибутку і вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство, тим стійкіший його фінансовий стан.

Прибуток підприємства одержують, насамперед від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності підприємства (здача в оренду основних засобів, земельних угідь, тощо).

Прибуток являє собою частину чистого доходу (виручки від реалізації) який одержують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Кількісно прибуток визначається різницею між виручкою від продажу продукції, робіт і послуг (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні та не бюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Збільшення реалізації прибуткової тобто рентабельної продукції збільшує прибуток і тим покращує фінансовий стан підприємства. Навпаки, збільшення реалізації збиткової продукції негативно впливає на прибуток і фінансовий стан підприємства.

Тому фінансові результати діяльності слід вивчати у взаємозв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальної, маркетингової комерційної і фінансової діяльності підприємства, тобто результати відображають в собі всі сторони господарської діяльності.

Підприємства, які одержують прибуток вважають рентабельними. Окремі господарства мають різні розміри виробничих ресурсів і одержують неоднаковий прибуток. Тому для оцінки їх економічної ефективності виникає потреба враховувати не лише абсолютну суму прибутку, але й віднесення її до ресурсів, що використовуються у процесі виробництва. Загальну оцінку щодо цього проводять за допомогою показників рентабельності [10, с.347].

В ринкових умовах виникла необхідність визначення різних показників рентабельності, які характеризують виробничу, комерційну і фінансову діяльність підприємств.

Рівень рентабельності витрат - це відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він характеризує економічну ефективність тієї частини засобів, яка відображена у витратах на виробництво і реалізацію товарної продукції. Цей показник визначається щодо всієї реалізованої продукції господарства в цілому, за галузями (рослинництво і тваринництво), окремими видами продукції та каналами реалізації [21, с.74].

У таблиці 2.15 визначено рентабельність виробництва основних видів продукції в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 роки.

Найвищий прибуток, а разом з тим і найвищий рівень рентабельності підприємство отримало у 2008 році. (5594 тис. грн та 38,0 %, відповідно). Взагалі 2008 рік виявився найбільш прибутковим для підприємства (однією з головних причин цього є отримання високих урожаїв по основним видам сільськогосподарської продукції), в цьому році було отримано прибуток навіть у тваринництві, що було збитковим на протязі 2006, 2007 років.

Для підприємства неефективним є виробництво м'яса ВРХ, яке було збитковим для підприємства, протягом всіх трьох років, і навіть у 2008 році принесло 348,7 тис. грн. збитку.

Натомість найефективнішим є виробництво соняшника,що забезпечувало найвищі рівні рентабельності серед виробництва продукції не лише рослинництва, але і в цілому по господарству. У 2007 році рівень рентабельності соняшника становив 159,5 %.

Виробництво молока також є рентабельним у СТОВ "Агрофірма "Зоря" і на протязі досліджуваного періоду приносило стабільні прибутки.

Також у 2008 році підприємство вперше зайнялося виробництвом сої, і це принесло досить гарні результати - 272,1 тис. грн. прибутку та 105,1 % рентабельності.

Таблиця 2.15

Рентабельність виробництва продукції в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Галузі та види продукції	2006р.	2007р.	2008
	Виручено, тис. грн	Повна собівартість, тис. грн	Прибуток (збиток), тис. грн	Рівень рентабельності, %	Виручено, тис. грн	Повна собівартість, тис. грн	Прибуток (збиток), тис. грн	Рівень рентабельності, %	Виручено, тис. грн	Повна собівартість, тис. грн	Прибуток (збиток), тис. грн	Рівень рентабельності, %
1. Рослинництво, всього	3271,5	2674,7	596,8	22,3	3389,9	2618,9	771,0	29,4	13876,6	8477,1	5399,5	63,7
у тому числі: зернові	1543,5	1455,9	87,6	6,0	1543,9	1117,0	426,9	38,2	10349,6	6620,1	3729,5	56,3
соняшник	588,8	463,5	125,3	27,0	1109,5	427,6	681,9	159,5	2952,9	1571,0	1381,9	87,9
цукровий буряк	1057,0	660,6	396,4	60,0	655,9	1002,9	-347	-34,6	-	-	-	-
Соя	-	-	-	-	-	-	-	-	531,1	259	272,1	105,1
інша продукція	70,8	77,1	-6,3	-8,2	50,3	41,9	8,4	20,0	43,0	27,0	16,0	59,3
2. Тваринництво, всього	2559,9	2905,5	-345,6	-11,9	3284,7	3696,4	-411,7	11,1	6423,5	6229	194,5	3,1
у тому числі: молоко	1302,7	1214,7	88,0	7,2	2024,3	1601,3	423	26,4	3116,2	2644	472,2	17,9
м'ясо ВРХ	772	1214,1	-442,1	-36,4	961,6	1712,2	-750,6	-43,8	1915,3	2264	-348,7	-15,4
м'ясо свиней	462,0	415,1	47,0	11,3	292,9	376,1	-83,2	22,1	1366,3	1305	61,3	4,7
інша продукція	1,0	1,1	-0,1	-9,1	5,9	6,8	-0,9	-13,2	25,7	16,0	9,7	60,6
3. Промислова продукція	2097,8	1705,8	392,0	22,9	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом по господарству	8916,8	8359,1	557,7	6,7	6674,6	6315,3	359,3	5,7	20300,1	14706,1	5594	38,0

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь (поголів'я тварин). Цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Таблиця 2.16

Маса прибутку з розрахунку на 1 ц реалізованої продукції та одиницю площі (1 гол. худоби), грн в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.

Види продукції	2006 р.	2007 р.	2008р.
	маса прибутку на 1 га посіву, (1 гол. худоби)	маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції	маса прибутку на 1 га посіву, (1 гол. худоби)	маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції	маса прибутку на 1 га посіву, (1 гол. худоби)	маса прибутку на 1 ц реалізованої продукції
Рослинництво	346,57	х	418,79	х	3121,0	х
зернові всього	72,12	2,77	314,60	22,28	3215,00	25,3
соняшник	626,5	19.09	3409,5	128,64	3454,75	76,77
цукровий буряк	1321,33	5,90	-123,29	- 8,18	-	-
соя	-	-	-	-	1600,59	106,74
Тваринництво
молоко	279,37	6,33	1062,81	30,87	1078,08	28,92
м'ясо: ВРХ	-349,5	-272,4	-602,41	-418,4	-298,54	-161,14
свині	88,18	70,15	-119,37	-182,46	81,30	51,77

Маса прибутку на 1 га посівів та на 1 ц. реалізованої продукції у 2008році значно зросла, порівнюючи з попередніми роками. Навіть збитки по виробництву м'яса ВРХ у 2008 році значно нижчі від попередніх років. Стратегічною культурою для СТОВ "Агрофірма "Зоря" являється соняшник, що забезпечує найвищу масу прибутку на 1 га посіву та на 1 ц. реалізованої продукції у рослинництві. У тваринництві слід приділити увагу виробництву молока, що на відміну від двох інших галузей не приносить підприємству збитки.

3. Шляхи і фактори зниження собівартості продукції

Практично для всіх регіонів, галузей і підприємств країни одним із головних шляхів підвищення рентабельності виробництва є різке скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Це зумовлено високим рівнем собівартості сільськогосподарської продукції в Україні через недосконалу технологію та організацію виробництва і, як наслідок, значну трудо-, енерго- і фондомісткість продукції. До того ж за останні роки відбулося суттєве підвищення собівартості продукції як унаслідок різкого посилення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію (за 1991-2007 рр. зростання цін на продукцію галузей першої сфери АПК в 6 разів, а третьої сфери - в 2,5 рази перевищуванні зростання цін на продукцію сільськогосподарського господарства), так і через значне зниження врожайності культур і продуктивності тварин. Темпи, якими підвищувалася собівартість та ціни на тваринницьку продукцію різняться між собою. Повна собівартість 1 ц. м'яса ВРХ зросла у 2007 р. порівняно з 1995 р. в 11,8 раза, а реалізаційна ціна лише в 9,1 раза, собівартість 1000 штук яєць зросла у 4,1 раза, а ціна - лише у 2,8 раза, собівартість вовни зросла у 4,7 раза, а ціна - у 2,7 раза.

По-іншому виглядає ситуація у співвідношенні повної собівартості і ціни реалізації молока та свиней у живій масі. Собівартість 1 ц. молока підвищилася за період 1995-2007 рр. у 6,06 раза, ціна у 7,6 раза, свинини - 7,9 та 8,6 раза відповідно. Завдяки такому співвідношенню, коли ціна зростає більшими темпами ніж собівартість продукції, такі галузі скотарства мали вищі показники економічної ефективності, порівняно з рештою галузей [17, с.352].

Саме тому вирішення питання зниження собівартості продукції, особливо сільського господарства, досить гостро стоїть на сьогоднішній день.

В даному розділі розглянемо основні способи зниження собівартості продукції молочного скотарства, застосування яких, як найбільше забезпечує зниження витрат виробництва.

3.1 Противитратний механізм та його роль у зниженні собівартості молока

Противитратний механізм АПК - це спосіб функціонування сукупності економічних підойм та стимулів у системі економічного механізму з метою забезпечення зниження питомих виробничих витрат за зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного потенціалу, підвищення її якості і збільшення маси споживчої вартості. Тобто елементи економічного механізму АПК (планування, госпрозрахунок; системи організації, оплати і стимулювання праці; ціноутворення; фінансово-кредитний механізм) у своїй сукупності й комплексному функціонуванні, що спрямовані на досягнення зазначеної вище мети, виступають водночас і елементами противитратного механізму.

На рівні підприємства особлива роль у зниженні витрат належить плануванню оптимальної галузевої структури методами багатоцільової оптимізації. При цьому один із субоптимальних варіантів плану розраховують за критерієм мінімуму виробничих чи приведених витрат. Результати кожного рішення аналізують, порівнюють з іншими варіантами оптимальних планів, одержаних за критеріями максимуму прибутку, валового доходу тощо і на цій основі складають найбільш прийнятний план, який сприятиме зростанню доходів господарства як унаслідок збільшення виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості, так і за рахунок зниження витрат. Більше уваги слід приділяти широкому впровадженню типових ресурсозберігальних мало- і безвідходних технологій.

Головним завданням противтратного механізму на підприємстві є пошук резервів зниження собівартості продукції. При цьому слід зауважити, що поняття "зниження собівартості" тут треба розуміти широко: не тільки абсолютне зниження (адже воно може бути неможливим через значний вплив зовнішніх факторів), а й відносне - порівняно з іншими підприємствами, що перебувають в аналогічних умовах.

У забезпеченні противитратної спрямованості всього економічного механізму важливу роль має відігравати ціноутворення. На жаль, в економічному управлінні виробництвом роль ціни як важливого інструменту обгрунтування об'єктивно виправданих витрат ігнорується. У результаті ціни сприймаються як інструмент відшкодування витрат, а не управління ними. Ураховуючи те, що однією з головних функцій ціни є кількісний вираз вартості товарів, ціни мають бути об'єктивними примусовими нормативами рівня витрат (міри споживання), які зобов'язують усі господарсько-виробничі та управлінські ланки запровадити суворі режими економії вже на початкових стадіях складання планів.

Однією з головних причин функціонування в народному господарстві, у тому числі і в АПК, витратного методу господарювання є недосконалість фінансово-кредитної системи. Переважання в минулому серед джерел розширеного відтворення бюджетного фінансування, хибна практика надання кредитів без належного економічного обґрунтування, використання їх для покриття збитків підприємств та об'єднань, що допускають безгосподарність, - усе це не відповідає принципам ринкового господарювання, спричинює нестримне зростання ресурсомісткості виробництва і собівартості продукції.

Головними об'єктами функціонування противитратного механізму АПК є виробничі формування, де відображаються всі його елементи, безпосередньо виробляється продукція і формуються витрати. На рівні підприємств та їхніх структурних підрозділів противитратний механізм формується і функціонує, відповідно, в системі господарського і внутрішньогосподарського розрахунку. Як свідчить досвід, поширені в сільському господарстві системи госпрозрахунку не здатні забезпечувати зниження ресурсо-місткості виробництва і собівартості продукції через відсутність комплексності впровадження і взаємодії елементів госпрозхрахунку, цільової спрямованості їх функціонування.

Насамперед це стосується системи матеріального стимулювання, котра здатна акумулювати в собі дію всіх елементів противитратного механізму. Однак широко застосовувані її форми спрацьовують на витратний метод господарювання, оскільки зорієнтовані на забезпечення зростания виробництва продукції без достатнього врахування рівня виробничих витрат та їхньої ефективності. Так, акордно-преміальнії система оплати праці й колективний підряд здебільшого стимулюють лише зростання виробництва продукції, адже розцінки при них обчислюють і застосовують без урахування вимог зниження собівартості продукції та випереджального підвищення продуктивності праці порівняно з його оплатою. Унаслідок цього хоч і підвищується продуктивність живої праці, собівартість продукції, як правило, зростає, а прибуток і рентабельність - зменшуються.

Паралельно із зазначеними формами стимулювання здійснюється і заохочення колективів госпрозрахункових підрозділів за економію виробничих витрат. Однак цей вид матеріального заохочення має формальний характер, підтвердженням чого є дані про дуже низьку питому вагу виплат за економію витрат у загальній сумі доплат за річними підсумками роботи трудових колективів.

У зв'язку з цим основними шляхами реалізації противитратного механізму в сільському господарстві на рівні підприємств є:

по-перше, розвиток форм господарювання на приватній основі на засоби виробництва і землю; господарських товариств, сільськогосподарських виробничих кооперативів, фермерських господарств, приватно-орендних підприємств, особистих господарств населення тощо. У цих господарствах зацікавленість суб'єктів підприємництва в економному використанні ресурсного потенціалу і витрачанні коштів незрівнянно вища порівняно з підприємствами колективної і державної власності;

по-друге, освоєння такої прогресивної форми організації і стимулювання праці, як підприємницький розрахунок [30, с.337-39].

3.2 Підвищення продуктивності молочного стада

Під продуктивністю тварин розуміють вихід продукції на 1 голову за відповідний період (день, місяць,рік). ЇЇ показники відображають якісний рівень розвитку тваринництва. Підвищення продуктивності на основі зміцнення кормової бази, використання досягнень генетики, селекцій, нових біологічних методів якісного поліпшення стада є головним напрямом сталого і динамічного розвитку тваринництва.

Зниження продуктивності тварин в сільськогосподарських підприємствах досягло критичної межі у 1997 році: в Україні продуктивність 1 корови у 1990р. - 2941 кг., у 1997-1389 кг. Підвищення продуктивності в останні роки (2008 р. - 3083 кг.) на перший погляд може свідчити,що у розвитку галузі молочного скотарства намітилися позитивні тенденції.

Проте на сьогодні стан розвитку молочного скотарства залишається важливим аспектом вирішення продовольчої проблеми в Україні та Полтавській області й визначається погіршенням ситуації в роки ринкових перетворень. Проблеми, які нагромадилися за останні 15 років і практично не вирішуються нині, найгостріше проявляються на ринку м'ясо-молочної продукції, відчутно позначаючись на рівні постачання молочних продуктів і молока громадянам [20, с.62-63].

У Полтавській області валове виробництво молока у 2002-2006 рр. становило 234,5 тис. т., що менше, порівняно з 1990-1992 рр., на 75,24% й зумовлене зменшенням поголів'я корів.

Підвищення продуктивності тварин являється одним із головних шляхів підвищення виробництва молока та зниження собівартості продукції.

Програмою розвитку молочного скотарства у Полтавській області передбачено, що збільшення продуктивності молочної худоби здійснюватиметься за рахунок якісного покращення поголів'я та умов вирощування молодняку, інтенсифікації кормовиробництва, що забезпечить реалізацію генетичного потенціалу корів у товарних господарствах не нижче 4 тис. кг молока, в племрепродукторах - на рівні 5-5,5, в племзаводах - 6-7 тис. кг молока від однієї корови за рік. Продуктивність молочного стада області досягне у 2015 році 4100 кг молока на корову, в тому числі в господарствах населення - 3900, у сільськогосподарських підприємствах - 4350 кг

Розглянемо основні шляхи підвищення продуктивності худоби у молочному скотарстві.

Важливою умовою для отримання високих показників ефективності виробництва молока є економне витрачання кормів, оскільки в структурі собівартості на них припадає більше 55% затрат. За умови недостатнього забезпечення корів кормами цього можна досягти за рахунок нормування годівлі залежно від їх продуктивності, фізіологічного стану, живої маси та віку.

Групування корів за величиною добових та за попередню лактацію надоїв - спроба нормувати годівлю дійсно відповідно до продуктивності. Проте такий метод не знаходить широкого застосування, оскільки при цьому виникає проблема нестабільності (постійного переформування) груп, корови від цього стають неспокійними, а їх молочна продуктивність при кожному переформуванні зменшується на 4-5%.

Для значного підвищення продуктивності молочної худоби важливою є організація достатньої й повноцінної годівлі. Збалансовані за всіма поживними речовинами і енергією раціони підвищують продуктивність тварин на 25-30%, знижують витрати кормів на 30-35%, а собівартість виробництва продукції - на 20%.

У годівлі тварин молочного стада найбільше використовуються об'ємисті корми, концкорми та деякі відходи промисловості, яка переробляє сільськогосподарську сировину.

Загальновідомою вважається точка зору, згідно з якою рівень надою корови збільшується з ростом витрат кормів на годівлю. Однак величина надою обмежується біологічною здатністю тварини, а саме генетичним потенціалом.

Тому залежність надою від рівня годівлі має нелінійних характер. Тобто, при досягненні певної величини годівлі, прибуток за рахунок підвищення надою зможе покрити додаткових витрат на годівлю і економічні показники виробництва молока будуть зменшуватися. Таким чином, з економічної точки зору існує оптимальний рівень витрат на годівлю, при якому досягається максимальний економічний ефект.

Розглянемо вплив рівня витрат кормів на продуктивність корів. (мал.3.)

Малюнок 3

Залежність надою корів від рівня витрат кормів

Залежність середньорічного надою від рівня витрат кормів характеризує наступне рівняння: y = - 2,0665x² + 201,77x - 1819,9. Економічний зміст даного рівняння наступний: при збільшенні витрат кормів на 1 гол. на 1 ц корм. од. продуктивність праці збільшується на 201,77 кг, а середнє прискорення зміни щорічних рівнів продуктивності корів становить - 2,0667. величина зведеного коефіцієнта детермінації свідчить про те, що 90% варіабельності надою зумовлені отриманою залежністю від годівлі, тобто в діапазоні, який вивчався, рівень годівлі є найважливішим показником, що зумовлює надій.

Суттєвого значення при вирощуванні тварин на молочних фермах необхідно надавати режимові годівлі, під яким розуміють кратність, черговість та час роздавання кожного виду корму (кормосуміші) на протязі доби. На фермі повинна бути створена спокійна обстановка для поїдання і пережовування кормів, тобто забезпечено сприятливі умови для протікання фізіологічних процесів, пов'язаних з утворенням молока.

Част, багатократне (7-8 і більше разів за добу), безсистемне роздавання кормів порушує відпочинок тварин, їх жуйні процеси, що негативно позначається на перетравлюванні і засвоюванні поживних речовин кормів та синтезі молока, а також пов'язане із збільшенням затрат праці та енергетичних ресурсів. Проте наукові дослідження доводять доцільність використання багатократного роздавання кормів коровам, яке погоджується з їх поведінкою і сприяє підвищенню молочної продуктивності на 10-15%.

Доїння корів на доїльних майданчиках ефективне не лише в умовах безприв'язного, але й прив'язного утримання. При цьому досягається набагато вища якість молока та вища продуктивність праці, суттєво змінюється організація і характер праці оператора машинного доїння, відкриваються більші можливості для механізації та автоматизації ручних операцій, а також здешевлюються операції по транспортуванню молока до молочної, досягається економія у будівництві, забезпечує хороші умови для технічного обслуговування доїльного та молочного обладнання, яке сконцентроване в одному місці. Враховуючи все це, можна стверджувати, що найближче майбутнє за безприв'язним утриманням та доїнням корів на доїльних майданчиках. В умовах літнього пасовищного утримання рекомендується використовувати доїльні майданчики прохідного типу УДС-3Б або подібні до них.

Влітку в більшості господарств створюються сприятливі умови для оздоровлення тварин, підвищення їх продуктивності та покращення відтворювальних функцій і зниження собівартості одержуваного молока. В цей час найбільш зручно проводити ремонт тваринницьких приміщень, їх чищення та дезінфекцію.

3.3 Маркетингові дослідження ринку молока та молочної продукції

Розглянемо ринок молока - продукції однієї з головних галузей підприємства. Специфічними особливостями товарного ринку молока і молочних продуктів, зумовленими їхніми властивостями, є низька транспортабельність і непридатність до тривалого зберігання. А відтак має бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом усього року, гарантоване надходження молочної сировини на молокопереробні підприємства і, відповідно, - безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та ін. При цьому всі ланки технологічного ланцюжка: виробництво - заготівля - переробка - реалізація продукції мають функціонувати скоординовано й ритмічно.