Молочне скотарство України перебуває нині у надзвичайно тяжкому, кризовому стані. Так, виробництво молока за останні 16 років зменшилось на 49 % головним чином через скорочення поголів'я корів на 44 % Це призвело до різкого скорочення споживання молока населенням. Якщо в 1990 р. споживання молока в розрахунку на душу населення (373 кг) наближалось до рекомендованих норм (390 кг) та обсягу в розвинених країнах світу, то в 2007 р. скоротилось до 223 кг.

Головними причинами цього є передусім загальна економічна криза в країні і, як наслідок, падіння платоспроможного попиту населення, а також диспаритет цін, з одного боку на продукцію промисловості й сільського господарства, а з іншого - на продукцію рослинництва й тваринництва. В обох випадках це не на користь, сільського господарства і тваринництва. Так, виробництво молока в господарствах суспільного сектору є стабільно-збитковим причому рівень збитковості коливається від 54 % у 1997 р. до 0,8% у 2006 р. Виробництво молока завдало цим господарствам у 2006 р. 194 млн. грн збитків, або 138 грн з розрахунку на одну корову. У той же час переробка молока всі ці роки в цілому на підприємствах молочної промисловості була рентабельною.

Зменшення виробництва молока спостерігалось лише в суспільному секторі (у 5,5 раза). У приватних господарствах населення виробництво молока зросло в 1,8 раза. Питома вага особистих господарств населення у валовому виробництві молока підвищилась за цей період з 24 до 76 %. Проте абсолютне і відносне зростання виробництва у приватному секторі не могло компенсувати спад виробництва в суспільному секторі.

Зменшення обсягів виробництва молока вкрай негативно вплинуло на роботу підприємств молочної промисловості, де обсяги виробництва продукції з незбираного молока скоротились більш ніж у 3,5 раза, масла тваринного - майже в 3,4 раза. Слід особливо підкреслити, що заготівля молока переробними підприємствами зменшилась у 4.5 раза, тимчасом як обсяги виробництва молока - лише в 1,7 раза. Якщо в 1990 р. в цілому по Україні частка молока, проданого переробним підприємствам, становила 72 % від валового виробництва молока, то в 2006 р. - тільки 28 %.

Сільськогосподарські виробники почали самостійно виходити на ринок молока безпосередньо (обминаючи молочні заводи) або шляхом створення власних цехів з переробки молока. Пояснюється це - . насамперед існуючими суперечностями між товаровиробниками сільськогосподарської продукції та її переробниками.

Проблема реалізації молока сільськогосподарськими товаровиробниками, особливо господарствами населення, залишається вкрай складною. Останні виробляють 75 % молока, а переробні підприємства заготовили всього 39% загального його виробництва.

Проаналізуємо реалізацію молока та молочної продукції в СТОВ "Агрофірма"Зоря" за 2006 - 2008 роки, на основі таблиці 3.1 Визначимо обсяги та ціни реалізації за різними каналами.

Таблиця 3.1

Натуральні та вартісні показники реалізації молока в СТОВ "Агрофірма"Зоря" за 2006-2008 роки

СТОВ "Агрофірма"Зоря" реалізовувало молоко у 2006-2007 роках за 4 каналами, що вказані у таблиці 3.1, у 2008 році даний вид продукції реалізовувався лише переробним підприємствам. Це можна пояснити тим,що ціни за якими реалізується молоко населенню та пайовикам є значно нижчими в порівнянні із цінами закупівлі, що пропонуються переробними підприємствами. Аналізуючи виручку від реалізації переробним підприємствам за досліджуваний період, то спостерігається поступове зростання,що пов'язане частково із зростанням питомої ваги обсягу у структурі каналів реалізації, а частково із зростанням ціни (яка зросла на 214% порівняно із 2007роком, та на 233,1 % в порівнянні із 2006 роком).

Звернувши увагу на те, що в останні роки досить зростає підсобне господарство у населення,реалізовувати молоко саме на переробні підприємства є досить доцільним кроком на шляху зростання прибутку від виробництва даного виду продукції.

Прогнозуючи кон'юнктуру ринків як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу, найчастіше використовують метод розрахунку матеріальних балансів. Оскільки цінова кон'юнктура є похідною від співвідношення сумарного попиту і пропозиції, то маючи їх розрахунки, можна прогнозувати тенденції і самі рівні цін на перспективу. У таблиці 3.1 наведено баланси молока і молокопродуктів (перераховано в молоко) в Україні.

Таблиця 3.2

Баланс молока та молочних продуктів.

[14, с.344].

На сьогодні (і в найближчій перспективі) усі області України поділяють на три групи:

1. Області, де формуються експортні ресурси транспортабельних молочних продуктів (масла, твердих сирів, молочних консервів тощо) - Чернігівська, Сумська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Львівська, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Хмельницька, Тернопільська, Кіровоградська;

2. Області, де обсяг виробництва молока може задовольнити, в основному, лише внутрішні потреби в молоці й молокопродуктах (Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Миколаївська, Херсонська);

3. Області, які не можуть забезпечити власні потреби в молоці та молокопродуктах (Київська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Одеська та Автономна Республіка Крим). У ці регіони надходить відповідна кількість переважно транспортабельних молочних продуктів з областей першої групи з тим, щоб забезпечити більш рівномірне споживання їх населенням [29, с.141-143].

Головним завданням у молокопродуктовому підкомплексі України є збереження і подальший розвиток створеного науково-виробничого потенціалу. Цей потенціал у безкризових умовах зможе повністю забезпечити потреби-країни у молоці та продуктах його переробки на внутрішньому ринку і дасть змогу наростити експортний потенціал країни. У 1990 р. поставки молокопродуктів у загальносоюзній фонд досягли 3,5 млн т (у перерахунку на молоко), або 14,5 % від загального виробництва молока. У наступні роки (1991-1994) експорт молокопродукції різко скоротився (до 479 тис. т у середньому за рік), у 1995-1996 рр. дещо зріс (1268 тис. т), а в 1997-1998 рр. дорівнював 250 тис. т., обсяги експорту продукції тваринництва у 2008 році становили 1182 млн. дол. США (17 % до всього експорту сільгосппродукції). Порівняно з відповідним періодом 2007 року відбулося збільшення на 51 % [25, с.154]

Експортно-імпортні операції на ринку молока і молочних продуктів в останні роки характеризуються різними тенденціями. Основними видами молокопродуктів, які експортуються з території України, є вершкове масло (до країн СНД) і сухе знежирене молоко (до країн СНД і далекого зарубіжжя).

Що ж до операцій імпорту, то тут відбувається суттєве зменшення кількості завезеного в Україну вершкового масла і збільшення обсягів імпортованого сухого молока. Тенденція зменшення імпорту вершкового масла збережеться і надалі, оскільки населення України буде віддавати перевагу вітчизняному маслу завдяки його високій якості й доступній ціні. Що стосується імпорту сухого молока, то його слід скоротити, бо Україна сама може забезпечувати потребу в ньому [26, с.138].

Національною програмою розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 рр. передбачається довести виробництво молока в Україні 2010 р. - до 20 млн т (проти 24,5 млн т у 1990 р. і 13,7 млн т у 1997 р.). При цьому важливо вибрати ефективний шлях збільшення виробництва молока.

Практика багатьох країн з розвиненою економікою свідчить, що програму збільшення виробництва молока можна ефективно вирішувати за істотного скорочення поголів'я молочної худоби. Так, у США поголів'я молочного стада за 1940-1993 рр. зменшилось у 2,4 раза, однак виробництво молока зросло в 1,4 раза за рахунок підвищення у 3,4 раза продуктивності корів. Скороченню в США поголів'я молочної худоби передувало значне поліпшення кормової бази і племінної роботи, а також нарощування поголів'я м'ясних спеціалізованих порід. Унаслідок цього були вирішені проблеми високоефективного виробництва як молока, так і якісного м'яса. Такий досвід може послугувати прикладом і для нашої країни [24, с.150-152].

Висновки та пропозиції