Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан розвитку будівельного комплексу України, проблеми та шляхи їх вирішення

Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які здійснюють капітальне будівництво.

Ефективне функціонування галузей народного господарства неможливе без будівельного комплексу, оскільки воно створює нові і реконструює діючі основні фонди виробничої і невиробничої діяльності. Від цієї галузі залежить будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, об'єктів соціального призначення - шкіл, лікарень, торгівельних об'єктів, житла та закладів культурно-побутового призначення.

Будівельний комплекс повинен справляти значний вплив на визначення темпів і масштабів виробництва та розміщення виробництва.

До складу будівельного комплексу входять [8, с. 173 - 174]:

1. Промисловість будівельних матеріалів.

2. Виробництво будівельних конструкцій.

3. Саме будівництво.

4. Проектно-конструкторські і дослідні роботи у галузі будівництва.

Будівництво - дуже чутливий показник стану економіки країни. Так, фаза підйому в економіці найперше відчувається саме у будівництві, бо швидко збільшуються капіталовкладення в основні фонди. Зростання рівня життя населення відбивається на розширенні житлового й соціально-культурного будівництва. У фазах спаду й кризи темпи падіння обсягів будівництва чи не найбільші серед інших галузей народного господарства. Водночас будівництво може стати важливим регулятором розвитку економіки [9, с. 282-284].

Будівельний комплекс тісно пов'язаний з іншими галузями народного господарства. Насамперед, за його участю створюється значна частина основних (виробничих й невиробничих) фондів. 3 іншого боку, комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. Так, будівництво використовує 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає також вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для продукування будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива, а іноді й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва складають близько 25%.

Промисловість будівельних матеріалів включає комплекс галузей, які виробляють будівельні матеріали, виготовляють деталі і конструкції для всіх видів будівництва.

Основна її продукція: стінові матеріали (цегла, бетонні, гіпсові, піно- та шлакоблоки, панелі), в'яжучі матеріали (цемент, вапно, гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, метало черепиця, толь, руберойд), облицювальні матеріали (керамічна, глазурована і кислотривка плитка, синтетичні і металеві листи), а також ізоляційні матеріали, скло, вироби з полімерної сировини, санітарно-технічні вироби, смоли, клейкі речовини, лінолеум, деталі з каменю, дерево і вироби з нього, деревостружкові плити.

Україна багата на природну будівельну сировину - будівельне каміння, пісок, глини, вапняки, крейду тощо, що сприяє виробництву необхідної кількості будівельних матеріалів і забезпечення будь-яких обсягів будівельно-монтажних робіт.

За останні роки у зв'язку з різким зменшенням обсягів будівельно-монтажних робіт виробництво найважливіших видів будівельних матеріалів скоротилось, але потужності заводів залишились і можуть відновити їх виробництво [8, с. 176].

Україна має значні поклади будівельного каменю. Різноманітні родовища граніту, діориту й інших гірничих порід цієї групи зосереджені в Українському кристалічному масиві; мармур видобувається в Криму, вапняки поширені на великому просторі, зокрема, в Причорномор'ї. Інші країни також мають родовища будівельного каменю, іноді всесвітньо відомі: білий каррарський мармур в Італії, чорний лабрадорит в Канаді (великі поклади є також в Україні), рожевий туф у Вірменії.

Для виготовлення цегли, черепиці, порцеляни, фаянсу використовуються глини певної якості. Вони поширені в багатьох країнах, також є і у нас. Для виробництва скла потрібні кварцові піски; така сировина є, зокрема, в Донбасі, на Харківщині, в Поліссі.

Найважливішим будівельним матеріалом є цемент. Він використовується у виготовленні майже всіх будівельних виробів і конструкцій; найбільше його йде на виробництво бетону. Ось чому обсяг виробництва цементу - такий само індикатор розвитку будівельної індустрії, як для хімічного комплексу - виробництво сірчаної кислоти.

Виготовлення цементу - дуже матеріало- й тепломістке виробництво. Але головним фактором розміщення цементної промисловості все ж таки є сировина. До того ж, як паливо застосовують переважно газ, а він надходить трубопроводами туди, куди треба. В структурі собівартості цементу на сировину, паливо, електроенергію і допоміжні матеріали припадає понад дві третини витрат.

Україна має значні запаси цементної сировини, серед якої переважають вапняки. Найпотужніші родовища крейди та мергелю розташовані в Донецько-Придніпровській западині та в Донбасі (Амвросіївське, Новгород-Сіверське). Вапняки переважають в Прикарпатті, Причорномор'ї.

Одним з найстаріших будівельних матеріалів є цегла. Сировиною для її виготовлення раніше була тільки глина; в наші часи, поряд з традиційною цеглою виготовляють також силікатну й шлакову, для чого використовують вапняки, крейду, пісок, шлаки.

Скло як будівельний матеріал має широкий вжиток. Його використання дедалі збільшується, що пов'язано з новим архітектурним стилем (великі вікна), новою будівельною технологією (скло застосовується як облицювальний матеріал). Для виготовлення скла потрібні кварцові піски, кальцинована сода, крейда, доломіт. Для виробництва так званих шлакоситалів використовуються металургійні шлаки.

Основним компонентом є кварцові піски, що містять не менше як 90% кремнезему. В Україні родовища скляних пісків є в Донбасі (Авдіївське родовище), Харківській області (Новоселівське), Рівненській (Рокитнянське), Чернігівській (Глібовське), в Львівській, Одеській областях.

В Україні також виготовляється багато керамічних виробів. Найбільші підприємства - Харківський плитковий завод, Артемівський завод будівельної кераміки. Львівський, Київський та Слов'янський керамічні заводи.

Залізобетонні та бетонні конструкції й вироби - головний будівельний матеріал сучасного індустріального будівництва. Вони широко використовуються в промисловому й житловому будівництві, в гідротехнічних спорудах, в прокладенні автомобільних і залізничних шляхів. Застосування залізобетонних конструкцій сприяє зниженню собівартості будівництва й значно прискорює його темпи. Наприклад, спорудження великопанельного будинку порівняно з Цегельним вимагає вдвічі менше часу. Сьогодні в країні налічується декілька сот заводів, що виготовляють бетонні й залізобетонні вироби. Найбільші з них - в Києві, Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Донецьку, Дніпропетровську, Каховці, Іллічівську [9, с. 285-290].

Як і будь-яка галузь народного господарства, будівництво потребує постійної уваги зі сторони владних структур і збільшення в нього інвестицій. Разом із тим у державі поки що ця галузь не отримує достатніх інвестиційних вливань для ефективного її розвитку.

У 2008-2009 роках будівельна галузь відчула суттєвий вплив кризи, що проявилося у виникненні проблем з фінансуванням проектів, зумовлених погіршенням доступу позичальників до кредитних ресурсів. Зазначене погіршення зачепило потенційних покупців нерухомості, внаслідок чого зменшився платоспроможний попит, а також забудовників, які залучали кредити для реалізації власних проектів. Якщо раніше компанії мали декілька джерел фінансування будівельних проектів - власні кошти, кошти від продажу нерухомості на етапі будівництва та залучені кошти (переважно кредити від банків), то у 2009 році головним джерелом для подальшого фінансування робіт виступали кошти власників проектів.

У 2009 році в результаті проблем із фінансуванням скорочувались обсяги будівельних робіт, а отже, значно знизились обсяги введення об'єктів в експлуатацію ? за підсумками року в Україні було введено в експлуатацію 6400 тис. кв. м житла, що на 39% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2008 року. Відповідно, зменшення обсягів будівельних робіт призвело до зменшення попиту на будівельні матеріли, що позначилося на скороченні обсягів їх виробництва.

До основних причин різкого спаду у будівельній галузі України у 2008-2009 роках можна віднести [3, с. 4-6]:

- підвищення кредитних ставок та обмеження іпотечного кредитування населення, що зумовило зниження рівня доступності кредитних ресурсів;

- скорочення кредитування забудовників, що призвело до зменшення проектного кредитування;

- зростання вартості будівельних матеріалів, будівельно-монтажних робіт (за 2008 рік ціни на будівельно-монтажні роботи зросли на 30,1%), енергоносіїв спричинило збільшення собівартості будівельних робіт порівняно із запланованими;

- високий рівень інфляції (22,3% у 2008 році, 12,3% у 2009 році), знецінення національної валюти і пов'язані з цим втрати в накопиченнях населення стали причиною зменшення попиту на житло. Якщо в минулі роки попит перевищував пропозицію в 2-3 рази, особливо в сегментах економного житла, то в 2009-2010 роках кількість реальних покупців значно зменшилась. Така ситуація пояснюється не насиченістю ринку, а зменшенням кількості платоспроможного попиту.

Також, негативно на стан будівельного комплексу вплинули недостатній розвиток виробничої бази, неефективне використання мінерально-сировинних ресурсів, значна енергозатратність виробництва будівельних матеріалів, недостатнє використання альтернативних джерел енергії, низький рівень інноваційної діяльності будівельних підприємств та підприємств промисловості будівельних матеріалів.

У 2010 році спостерігалося пожвавлення у будівельній галузі. За підсумками І півріччя 2010 року було введено в експлуатацію 3247тис. кв. м житла, що на 43,2% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

Відновлення будівельних робіт на проектах вплинуло на динаміку обсягів виробництва будівельних матеріалів. Так, у січні-вересні 2010 року, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, обсяги виробництва плит та керамічної плитки зросли на 15,1%, до 36,4 млн. кв. м, вапна - на 9,1%, до 3070 тис. тонн, блоків та цегли з цементу - на 21,0%, до 823 млн. умовних шт., збірних елементів конструкцій для будівництва - на 4,3%, до 1221тис. куб .м.

Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише по напрямах виробництва керамічної цегли та цементу.

У 2011 році спостерігалося деяке пожвавлення у будівельній галузі, в результаті чого зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на збільшенні обсягів їх виробництва. Так, у січні-вересні 2011 року зросли обсяги виробництва плит та керамічної плитки, вапна, блоків та цегли з цементу, збірних елементів конструкцій для будівництва тощо. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише у напрямах виробництва керамічної цегли та цементу [4, с. 126].

У 2012 р. в Україні прийнято в експлуатацію 10749,5 тис.м2 загальної площі житла, з яких 3887,1 тис.м2 (або 36,2% загального обсягу житла) - відповідно до Порядку1. Значну частину (66,7%) загального обсягу житла прийнято в експлуатацію в одноквартирних будинках, 32,9% - у будинках із двома й більше квартирами та 0,4% - у гуртожитках.

Обсяг прийнятого в експлуатацію житла у 2012 р. порівняно з 2011 р. зріс на 14,2%, при цьому без урахування житла, прийнятого відповідно до Порядку, зменшився на 3,9%.

Питома вага житла, прийнятого в експлуатацію у міських поселеннях, становила 70,1% загального обсягу, у сільській місцевості - 29,9%.

У місті Києві та Київській області прийнято в експлуатацію 24,9% від загального обсягу житла, ще 25,8% - в Автономній Республіці Крим, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях.

За рахунок коштів державного бюджету у 2012 р. прийнято в експлуатацію 68,4 тис. м2 загальної площі житла (0,6% від загального обсягу), що на 5,0% менше рівня попереднього року.

Із загальної площі прийнятого в експлуатацію житла 10345,6 тис. м2 становила площа квартир, 403,9 тис. м2 - площа гуртожитків і приріст площі існуючих квартир за рахунок реконструкції та розширення [5].

Станом на 01.01.2013 в Україні налічувалось 16,1 тис. об'єктів, що знаходились у стадії незавершеного будівництва. Порівняно з попереднім періодом обліку (станом на 01.01.2012) кількість незавершених об'єктів скоротилась на 3,3%.

Найбільше таких об'єктів зосереджено у Донецькій (8,3% загальної кількості в країні), Харківській (6,1%) областях, Автономній Республіці Крим, Житомирській та Львівській областях (по 5,5%), найменше - у м.Севастополі та Рівненській області (1,8% та 1,9% відповідно).

Із загальної кількості незавершених об'єктів (станом на 01.01.2013) 6,0 тис., або 37,3%, знаходились у стадії будівництва, а на 10,1 тис. (62,7%) будівництво тимчасово припинено або законсервовано. При цьому на території 21 регіону країни кількість тимчасово припинених або законсервованих об'єктів перевищувала кількість об'єктів, що будувались. Зокрема, у Кіровоградській та Житомирській областях, Автономній Республіці Крим частка таких об'єктів становила 88,7%, 83,8% та 82,5% відповідно. Основною причиною припинення будівництва, як зазначили забудовники, є відсутність фінансування.

Серед об'єктів незавершеного будівництва налічувалось 10943 будівель та 5166 інженерних споруд, будівництво більшості з них тимчасово припинено або законсервовано (відповідно 64,3% та 59,3% загальної кількості) [6].

Рис. 1 Кількість об'єктів незавершеного будівництва станом на 1 січня 2013 року, згрупованих за роками початку будівництва, (одиниць)

Будівництво 1093 об'єктів з високим рівнем будівельної готовності (91?99%) тимчасово припинено або законсервовано. Найбільше таких об'єктів в Автономній Республіці Крим (98), Волинській (91), Донецькій (86) та Житомирській (77) областях.

У січні-вересні 2013 р. підприємствами України виконано будівельних робіт на суму 39,4 млрд.грн. Індекс будівельної продукції у січні-вересні п.р. порівняно з відповідним періодом 2012 р. становив 83,8%.

Таблиця 1

Індекси будівельної продукції за видами

(відсотків)

Таблиця 2

Обсяги виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції

Нове будівництво, реконструкція та технічне переозброєння склали 81,7% від загального обсягу виконаних будівельних робіт, капітальний і поточний ремонти - 10,8% та 7,5% відповідно [7].

За результатами 2012 року ємкість українського ринку будівельних матеріалів зросла на 9,8% та досягла рівня 46 млрд. грн. (в цінах виробників). Біля 40% українського ринку будівельних матеріалів припадає на 5 сегментів: цемент, товарний бетон, ЖБІ та ЖБК, керамічна плитка та бітум [10].

Для стабілізації ситуації в будівельній галузі урядом України прийнято закон «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» [1] та Державну цільову соціально-економічну програму будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки. Заплановано, що виконання вказаної програми дасть змогу: забезпечити житлом 265,8 тис. сімей шляхом будівництва 16,6 млн. кв. метрів житлової площі; впровадити новий фінансово-інвестиційний механізм державної підтримки, спрямований на забезпечення максимальної ефективності використання державних коштів; побудувати службове житло для тих категорій громадян, що мають право на користування таким житлом; створити умови для стабільної роботи підприємств будівельної галузі, збереження робочих місць [2].

На сьогодні будівельний комплекс України повільними темпами виходить з кризи. Проте для досягнення докризових показників в обсягах будівельних робіт потрібно реалізувати ряд управлінських рішень. Виділимо заходи, які є пріоритетними в ринкових умовах господарювання для ефективного розвитку будівельного комплексу на перспективу:

- удосконалення стандартизації та нормування будівельної продукції. В Україні діє більш ніж тисяча будівельних нормативних документів державного рівня, при цьому майже половина з них приймалися за часів Радянського Союзу і відповідно потребують суттєвого доопрацювання;

- відновлення кредитування об'єктів господарювання для фінансування будівельних проектів;

- як показує аналіз досвіду розвинутих країн, стратегічно важливим на сьогодні є впровадження енергозберігаючих технологій та матеріалів у будівництво. Деякі позитивні зрушення в даному напрямі вже досягнено. За даними компанії PAU [10] на українському ринку будівельних матеріалів значно зросла частка ніздрюватобетонних виробів;

- впровадження безвідходного та маловідходного виробництв (зокрема, у виробництві будівельних матеріалів). Основним фактором переходу від екстенсивного шляху розвитку будівельного комплексу на інтенсивний шлях є використання досягнень науки і техніки, що дозволило б підтримати об'єм будівельних робіт не за рахунок введення нових ресурсів, а за рахунок комплексного більш ефективного їх використання;

- удосконалення менеджменту будівельних організацій, особливо стосовно покращення рівня взаємодії всіх учасників будівельного процесу, що сприяє скороченню термінів будівництва. Це є одним із факторів, поряд з якістю, що суттєво впливає на конкурентоспроможність будівельних підприємств.

Стійкий розвиток економіки країни можливий за умов ефективного розвитку будівництва як фондоутворюючої галузі економіки. На сьогодні будівельний комплекс України потребує дієвого управління та координації.

Реалізація визначених вище заходів дасть змогу прискорити стабілізаційні тенденції в будівельному комплексі та дозволить наблизити не лише кількісні, а й якісні показники розвитку будівництва України до європейських стандартів [4, с. 126].

Висновки

Нові умови господарювання, що обумовлені ринковими відносинами в економіці, характеризуються нестабільністю ринків будівельної продукції та будівельних послуг, значним рівнем конкуренції організацій будівельного комплексу, невизначеністю обсягів інвестицій тощо. За цих умов потрібен якісно новий підхід до визначення та реалізації стратегій розвитку і господарської поведінки підприємств будівельного комплексу, регулювання їх виробничо-економічного потенціалу.

Основними вимогами, що висуваються державою та суспільством до будівельної продукції, проектних, будівельних організацій і характеру їх функціонування при переході до ринкових відносин, стали:

- істотне підвищення надійності функціонування будівельних організацій і строге дотримання договірних зобов'язань;

- забезпечення беззбиткової роботи і нормальної рентабельності будівельних організацій як основи їхнього існування;

- скорочення в 2-3 рази тривалості будівництва виробничих об'єктів і в 1,5 рази - об'єктів невиробничого призначення;

- підвищення якості будівельної продукції і ступені готовності її до експлуатації, перехід до страхування якості;

- зміна характеру об'єктів, що споруджуються, забезпечення їх швидкої адаптації до умов виробництва;

- посилення мобільності будівельних організацій як важливого фактору їх конкурентоспроможності на вітчизняному та закордонному ринках;

- стійка ділова репутація і заможність підрядних фірм; - вагомі гарантії підрядника;

- розвинене страхування підприємницьких ризиків;

- можливість надання підрядними організаціями комплексу професійних послуг;

- раціональне природокористування і охорона навколишнього середовища;

- забезпечення безпеки будівельних робіт.

Задоволення зазначених вимог приведе до якісної сторони розвитку підвищення ефективності капітального будівництва за рахунок різкого, в 3-4 рази, скорочення інвестиційного циклу широкого використання досягнень науково-технічного прогресу через ринкові регулятори: застосування прогресивних матеріалів і конструкцій, використання високопродуктивної техніки й застосування нових і новітніх технологій.

В умовах переходу до ринкового господарства розвиток будівельного комплексу відбувається невизначено, хаотично. З огляду на це оптимізувати його можна тільки за допомогою великої кількості взаємозалежних показників, тому що діяльність будівельного комплексу являє собою функціонування в багатомірному просторі складної системи. Такий підхід вимагає проведення комплексного аналізу розвитку будівельного комплексу і його підприємств, для чого потрібним є використання висококваліфікованих фахівців-аналітиків, інноваційних технологій і методів аналізу показників розвитку системи.

Список використаної літератури

1. Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва [Електронний ресурс]: [закон України № 800-VI вiд 25.12.2008 ]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=800-17.

2. Про затвердження Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки [Електронний ресурс]. - [постанова від 11 листопада 2009 р. N 1249] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

3. Бондаренко Є.В. Перспективи розвитку будівельного комплексу України / Є.В. Бондаренко // Інноваційна економіка. - 2011. - № 4. - С. 3-6.

4. Грінченко А.В. Стан та перспективи розвитку будівельного комплексу України / А.В. Грінченко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету(економічні науки).-2012.-№2(18). - С.126.

5. Експрес-випуск Державного комітету статистики України від 14.02.2013 № 03.6-33/216 «Прийняття в експлуатацію житла в Україні у 2012 році». - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Експрес-випуск Державного комітету статистики України від 25.04.2013 № 03.6-33/625 «Стан будівель та споруд незавершеного будівництва в Україні на 1 січня 2013 року» - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua/

7. Експрес-випуск Державного комітету статистики України від 16.10.2013 № 03.6-33/1330 «Виконання будівельних робіт в Україні за січень-вересень 2013 року» - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua/

8. Лишиленко В. І. Регіональна економіка: підручник для студ. вищ. навч. закладів / В. І. Лишиленко - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 384 с.

9. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Підручник. - 7-ме видання, стереотипне. / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - К.: «Знання». - 2005 - 455 с.

10. Информационно-аналитическое агентство рынка стройматериалов [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.pau.com.ua.

Задача

Умова: Визначте рівень зайнятості населення регіону та охарактеризуйте одержаний вами результат розрахунку, виходячи з того, що чисельність зайнятого в ньому населення становить 650 тис. чол. при його загальній кількості в регіоні віком 15-70 років - 1120 тис.чол.

Розв'язок:

Рівень зайнятості (P) - це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення (Чд) до загальної чисельності населення віком 15--70 років (Ч):

P = Чд : Ч(15-70) * 100 %

P = (650 : 1120) * 100 % = 58%

Отже, згідно зробленого розрахунку, можна зазначити, що рівень зайнятості населення регіону становить 58%. Цей показник вказує на те, що більша половина, а саме 58%, населення регіону здійснює економічну діяльність та є вигідно трудовим потенціалом населення.

Відповідь: рівень зайнятості населення регіону становить 58%.

Тести

Визначте роль Міжнародного валютного фонду у розвитку економіки України:

а) посилює процеси приватизації;

б) поглиблює залежність нашої держави від Європейського Союзу;

в) підвищує рівень зайнятості населення;

г) є найбільшим серед міжнародних організацій кредитором.

Відповідь: г)

Інвестиційний клімат в Україні в основному:

а) недостатньо сприятливий;

б) забезпечує своєчасне і повне надходження інвестицій;

в) не має законодавчого забезпечення;

г) не потрібний на даному етапі розвитку.

Відповідь: а)

Размещено на Allbest.ru