Економічна цінність інтелектуальної власності

Має місце неконтрольована передача наукових і конструкторських розробок за кордон, відтік з України вітчизняних заявок на перспективні винаходи.

Не врегульовано питання щодо затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій, цільового субсидіювання трансферу технологій, введення державного реєстру договорів про трансфер технологій, відповідальності за подання заявок до патентних відомств іноземних держав без попереднього подання їх в Україну, не здійснюється відповідний аналіз заявок, поданих в Україні та до іноземних країн. Повільно здійснюється реалізація положень Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій».

Тривають негативні тенденції у приватизації об'єктів науково-технічної сфери, які продаються практично за безцінь, без врахування вартості нематеріальних активів, що суперечить ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Приватизація багатьох об'єктів науково-технічної сфери призводить до втрати унікальних напрацювань та наукових шкіл, що формувалися десятиліттями, і фактично в повному обсязі вже ніколи не зможуть бути відтворені.

Взагалі частка нематеріальних активів у балансі промислових підприємств та в цілому по економіці України занижується і за звітністю є меншою за 1%. Водночас в Державному реєстрі суб'єктів оцінної діяльності, який веде Фонд державного майна України, зареєстровано більше шестисот оцінювачів за спеціалізацією 2.2 «Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності».

Вступ України до СОТ створює нові виклики інноваційній безпеці України. Так, згідно з аналізом Національного інституту проблем міжнародної безпеки зі вступом до СОТ українське інноваційне законодавство не орієнтоване на функціонування економіки у жорсткому конкурентному середовищі. Слід очікувати загострення конкуренції на внутрішньому ринку високотехнологічної продукції, що негативно відіб'ється на фінансових результатах та інвестиційних можливостях вітчизняних високотехнологічних підприємств. Може статися консервація енергоємної структури економіки.

Побудова ефективної системи збору та виплати винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав є неодмінним елементом економіки країн світу і водночас суттєвим важелем розвитку національної культури. Запровадження цивілізованого колективного управління здатне стати ефективною ланкою детінізації тих галузей (громадське харчування, торгівля, культурне дозвілля та відпочинок, інформаційні технології тощо), де безпосередньо чи опосередковано використовуються музичні, аудіовізуальні та інші твори, фонограми, відеограми. З часу реалізації Закону України «Про авторське право і суміжні права» в Україні щороку організаціями колективного управління збирається лише близько 3,4 млн євро винагороди. У той же час, країни, які водночас з Україною прийняли законодавство з авторського права, тільки у сфері музики збирають: Польща - 67 млн євро (населення 38,1 млн), Угорщина - 38 (населення 10,1 млн), Чехія - 27 (населення 10,3 млн), Словаччина - 24 (населення 5,4 млн), Литва - 3,7 (населення 3,4 млн), Латвія - 2,5 млн євро (населення 2,3 млн).

За даними Альянсу програмного забезпечення, у 2011 р. Україна витратила приблизно 2,8 млрд доларів на інформаційні технології (ІT), що становить більше ніж 2% від ВВП. Це дозволило підтримати більше ніж 4 тис. ІТ-компаній із штатом 33 тис. спеціалістів, зібрати в цій сфері понад 245 млн доларів податкових зборів.

Україна перебуває у стані активного становлення ринку із розроблення програмного забезпечення. Загальний обсяг доходів у 2011 р., отриманих на ІТ-ринку, склав майже 14 млрд гривень. Найбільша частка доходів припадає на реалізацію засобів обчислювальної техніки та обладнання - 80,4% (11,5 млрд). Розробка програмного забезпечення становить 15,4% (2,2 млрд), консультування з питань інформатизації - 1,4% (0,2 млрд), опрацювання даних - 1,0% (0,15 млрд), ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно-обчислювальної техніки - 1,7% (0,25 млрд).

Темпи росту доходів у галузі інформаційно-телекомунікаційних технологій, складовою якої є ІТ-сфера, значно перевищують темпи росту доходів в інших галузях економіки і набагато вищі, ніж у країнах ЄС.

Темпи зростання доходів від надання ІТ-послуг у 2011 р. порівняно з 2010 р. зросли на 37,8%, а 2010 р. у порівнянні з 2009 - на 45,5%. Найвищими темпами зростали доходи від послуг з розроблення програмного забезпечення та консультування у цій сфері (69%), які в загальному обсязі наданих ІТ-послуг у сфері інформатизації становлять майже 78% усього обсягу послуг. При цьому у зазначеному сегменті ринку працюють близько 1,9 тис. підприємств.

Сегмент вітчизняного ринку з розроблення програмного забезпечення складається з таких частин: розроблення стандартного програмного забезпечення - 23% (510 млн грн), розроблення програмного забезпечення за індивідуальним замовленням та адаптування пакетів програм до специфічних потреб користувача - 38% (832 млн грн), ІТ-аутсорсингу - 7% (158 млн. грн), створення та ведення баз даних - 32% (694 млн грн).

За даними Держкомстату, у 2011 р. офіційний експорт програмного забезпечення становив лише 4,7 тис. дол. США (0,1%) від загального обсягу доходів, отриманих за розробку програмного забезпечення. За експертними оцінками, Україна надає іноземним суб'єктам господарювання послуги з розроблення програмного забезпечення на суму від 38,5 до 200 млн дол. США. При цьому не враховані доходи від розробки комп'ютерних ігор, які оцінюються в 48 млн. дол. США і переважно знаходяться в тіні. Таким чином, з урахуванням «тіньової складової» загальний обсяг українського сегменту ринку, пов'язаного з розробкою програмного забезпечення, оцінюється в 2,6 - 3,5 млрд грн. Тобто, від 15 до 37% ринку з розроблення програмного забезпечення знаходиться в тіні.

Сьогодні, за різними оцінками, у тіньовому сегменті ринку з розробки програмного забезпечення та комп'ютерних ігор працюють від 20 до 35 тис. спеціалістів. Переважна більшість з них (від 80 до 90%) об'єднані в неформальні групи чисельністю 10-30 осіб, які для своєї діяльності наймають приватні квартири, а отже користуються пільгами для населення в частині сплати комунальних платежів і не сплачують жодних податків. Інша частина, а це за оцінками учасників ринку близько 300 компаній з чисельністю більше 100 осіб кожна,- укладають з суб'єктами підприємницької діяльності договори та працюють за схемою оподаткування єдиним податком. Це призводить до втрат Державного бюджету.

У загальному обсязі виробництва постійно зростає питома вага програмного забезпечення. За даними постачальників, обсяг виробництва станом на 1 січня 2011 р. становив 400 млн грн, то станом на 1 січня 2011 р., за даними Держкомстату, - 928,54 млн грн, а вже у 2012 р. - 2,2 млрд грн.

Видатки центральних органів виконавчої влади на розроблення програмного забезпечення становлять від 1% до 2% доходів, отриманих у цьому сегменті ринку, що становить лише 13% - 17% коштів, виділених на інформатизацію. Це надзвичайно низький показник, який свідчить, що центральні органи виконавчої влади спрямовують більшість бюджетних коштів, виділених на інформатизацію, на створення та вдосконалення інфраструктури інформатизації, а не на створення інформаційних ресурсів і впровадження інформаційно-аналітичних систем, які могли б забезпечити якість, ефективність і прозорість управлінських процесів у державі.

Зниження рівня комп'ютерного піратства протягом наступних чотирьох років на 10% дало б можливість додатково створити 2 629 робочих місць, збільшити оборот українського ІТ- сектора на 941 млн. доларів, а суму податкових надходжень на 69 млн. доларів США.

На сьогодні в Україні юридичними та фізичними особами використовується близько 6,5 млн. комп'ютерів, тільки в центральних органах виконавчої влади використовується близько 14 тис. сучасних персональних комп'ютери та близько 6,3 тис. серверів, більшість з яких було закуплено з ліцензійним програмним забезпеченням.

За даними щорічного глобального дослідження піратства у галузі програмного забезпечення, яке було оприлюднене Асоціацією виробників програмного забезпечення (BSA), Україна залишається серед країн із найвищим рівнем комп'ютерного піратства у світі, поряд із такими державами, як Зімбабве, Венесуела, Іран тощо. Рівень використання неліцензійного програмного забезпечення в Україні у 2011 р. становив 84%, що є одним із найвищих у Європі, а втрати національної економіки від комп'ютерного піратства склали більше ніж 400 млн. доларів США на рік.

Комп'ютерне піратство, як правило, набуває форми незаконного відтворення та розповсюдження комп'ютерних програм на носіях інформації (компакт-дисках); незаконної інсталяції програмного забезпечення на комп'ютерну техніку, яка в подальшому реалізується у торговельній мережі; використання неліцензійного комп'ютерного програмного забезпечення при здійсненні господарської діяльності - у бухгалтерському обліку, виробничій діяльності, при наданні комп'ютерних послуг населенню.

Аналіз викритих протягом 2010-2012 року злочинів свідчить, що серед 1798 виявлених злочинів 52% становлять злочини, пов'язані з незаконним використанням комп'ютерного програмного забезпечення. У 2002 р. виявлено 73 таких злочини, у 2007 р. - 120, у 2008 р. - 188, у 2009 р. - 152, у 2010 р. - 175, у 2011 р. - 171, за три місяці 2012 р. - 60.

У результаті вжитих протягом 2011 р. заходів викрито 656 злочинів у сфері комп'ютерних технологій, з яких 205 - у сфері електронних платежів, 162 - у сфері комп'ютерних та Інтернет-технологій, 72- у сфері телекомунікації. До суду направлено 451 кримінальну справу. За 4 місяці 2012 р. у сфері комп'ютерних технологій викрито 401 злочин у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій, з яких 113 - у сфері комп'ютерних і Інтернет-технологій, 83 - у сфері електронних платежів, 27 - у сфері телекомунікацій.

Зазначені проблеми 16 квітня 2012. обговорювались на розширеному засіданні Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні»(в контексті парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21 березня 2007 р.), слухань у Комітеті з питань науки і освіти «Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення» (29 листопада 2012 р.), парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (20 червня 2011 р.)), прийняті конкретні рекомендації.

Критична важливість інтелектуальної власності для економіки є зрозумілою і чітко визначеною. На сьогодні інтелектуальна власність становить приблизно одну третину ринкової вартості всіх акцій США, а саме: від 5 до 5.5 трлн доларів. Ця загальна сума дорівнює приблизно 42% ВВП Америки, а також є більшою, ніж ВВП бідь-якої іншої країни світу. Більш того, інтелектуальна власність та її захист є ключовими факторами, що впливають на економічний прогрес у всьому світі.

Широкі міжнародні дослідження та аналіз економіки показали, що економічно потужні форми інтелектуальної власності, що втілюються в інноваціях, є найбільшим фактором збільшення економічного зростання та розвитку. Встановлено також, що захист прав інтелектуальної власності є критичним для розвитку та поширення інновацій. Підтверджено, що прискорення, з яким зростають і модернізуються країни, що розвиваються, тісно залежить від трансферу цих інновацій з розвинутих країн. Показано, що захист прав інтелектуальної власності у країнах, що розвиваються, є провідним чинником визначення збільшення таких трансферів. У багатьох країнах, що розвиваються, відсутність поваги до прав інтелектуальної власності або недбале ставлення до впровадження і дотримання цих прав залишається переважно правилом, аніж винятком. Несформованість національної інноваційної системи, недостатня ефективність системи охорони та захисту прав інтелектуальної власності перешкоджає розвитку інноваційної діяльності, утворенню в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності.

Література

1. World Bank, World Development Indicators, Washington, DC: World Bank, 2011.

2. Paul Romer, «Economic Growth» in the Fortune Encyclopedia of Economics, David R. Henderson, ed., Warner Books, 2005.

3. Robert M. Solow, «A Contribution to the Theory of Economic Growth,» Quarterly Journal of Economics, Vol. 70, 1956; Robert M. Solow, «Technological Change and the Aggregate Production Function,» Review of Economics and Statistics, Vol. 39, No. 3, 1957; Edward F. Denison , «The Sources of Economic Growth in the United States and the Alternatives Before Us,» Committee for Economic Development, Supplementary Paper Number 13, 1962.

4. Сarol Corrado, Charles Hulten, Daniel Sichel, «Measuring Capital and Technology: An Expanded Framework,» Federal Reserve Board, Finance and Economics Discussion Series, No. 2009-65, August 2009.

5. Petra Moser, «How Do Patent Laws Influence Innovation? Evidence from Nineteen-Century World Fairs,» National Bureau of Economic Research Working Paper No. 9909, August 2011.

6. Group of Friends of Development, «Proposal to Establish a Development Agenda for the World Intellectual Property Organization (WIPO): An Elaboration of Issues Raised In Document Wo/Ga/31/11,» Submission to the World Intellectual Property Organization, April 6, 2011, www.ipjustice.org/WIPO/ elaborationDA.

7. Petra Moser, «How Do Patent Laws Influence Innovation? Evidence from Nineteen-Century World Fairs,» National Bureau of Economic Research Working Paper No. 9909, August 2010.

8. Edwin Mansfield, «Patents and Innovation: An Empirical Study,» Management Science, Vol. 32, No. 1, 1986. For a literature review of the connections between innovation and intellectual property protections, see Sunil Kanwar and Robert Evenson, «Does Intellectual Property Protection Spur technological Change?», Yale University, Economic Growth Center Discussion Paper No. 831, June 2010.

9. Ishac Diwan and Dani Rodrik, «Patents, Appropriate Technology and North-South Trade,» Journal of International Economics, Vol. 29, No. 1, 2001.

10. Keith Maskus, «The International Regulation of Intellectual Property, Weltwirtschftliches Archiv, 2005, cited in Maskus, «Intellectual Property Rights and Foreign Direct Investment,» op. cit.

11. M. Scott Taylor, «Trips, Trade and Growth,» International Economic Review, Vol. 35, 2006.

12. Smarzynska, B. K., «Composition of Foreign Direct Investment and Protection of Intellectual Property Rights: Evidence from Transition Economies,» The World Bank, Policy Research Working Paper No. 2786, 2008.

13. Lee Branstetter, Raymond Fisman, C. Fritz Foley, «Do Stronger Intellectual Property Rights Increase International Technology Transfer?,» National Bureau of Economic Research, Working Paper No. 11516, July 2005.

14. Stijn Claessens & Luc Laeven, «Financial Development, Property Rights, and Growth,» The World Bank, Policy Research Working Paper Series 2924, 2002.

15. Daniel Lederman and William F. Maloney, «Research and Development (R&D) and Development,» The World Bank, Policy Research Working Paper Series 3024, 2011.

16. Stephen Siwek, «Copyright Industries in the U.S. Economy, The 2004 Report,» Economists Incorporated, October 2004.

17. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування / упоряд. Г.О. Андрощук. - К. : Парлам. вид-во, 2011. - 320 с.

18. World Bank, «Total GDP 2011.»

19. IFPI, «The Recording Industry Commercial Piracy Report 2011,» June 2011, www.ifpi.org/site-content/ antipiracy/piracy-report-current.

20. Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації / упоряд. Г.О. Андрощук, М.М. Шевченко. - К. : Парлам. вид-во, 2011. -304 с.

21. Андрощук Г. Економічна значимість авторського права / Г. Андрощук // Теорія і практика інтелект. власності. - 2012. - № 1. - С. 8-31.

22. Андрощук Г. Економіка інтелектуальної власності як наука / Г. Андрощук // Матеріали VI Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з інтелектуальної власності в Україні».- К. , 21-24 трав. 2012 р. - С. 19-27.

23. Біла книга. Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України / упоряд. Г.О. Андрощук, О.В. Дем'яненко, І.Б.Жиляєв та ін. - К. : Парлам. вид-во, 2012. - 448 с

Размещено на Allbest.ru