Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз Донецької області



Вступ

регіон конфігурація географічний розселення

Донецька область (в 1938-1961 роках - Сталінська) - адміністративно-територіальна одиниця України. В сучасних межах утворена 3 червня 1938 року, коли з її складу відокремили Ворошиловоградську область.

Район займає крайній схід України, межує з Російською Федерацією, Придніпровським та Північно-Східним економічними районами України. З півдня омивається Азовським морем. Особливу роль у розвитку регіону відіграє розташування на його території Донецького вугільного басейну. Вугілля Донбасу стало основою формування тут Донецького територіально-виробничого комплексу з переважаючою спеціалізацією у розвитку добувних і пов'язаних з ними переробних галузей (рис. 13.2).

Регіон виділяється найвищою в країні концентрацією населення, виробництва, особливо важкої промисловості - «Український Рур». Займаючи порівняно незначну територію, район посідає перше місце за обсягами промислового виробництва та скупченням підприємств в Україні. На нього припадає біля 17% ВВП України.

Населення: 4466.7 тис. осіб

ВРП: 25867.166 грн на особу

Територія: 26.517 тис. км²(4,4% загальної території України)



1. Аналіз параметрів регіону через розрахунок індексу конфігурації (S)

S = (1.1)

L - пряма, яка з'єднує дві крайні точки на границі регіонів.

Площа території - 26.517 тис.

L=255 км

S = = 0,517902 (1.2)

Конфігурація території справляє вагомий вплив на можливості розвитку господарства та суспільного життя регіону. За геометричними ознаками території країн можна класифікувати на компактні, витягнутої форми, складної конфігурації та ін. Країна з компактною територією має кращі умови формування мережі внутрішніх комунікацій, організації ефективної територіальної системи управління, доступу до основних місць розміщення ресурсів та регіонів економічної активності. Надзвичайно важливе практичне значення конфігурації, зокрема в управлінні, оскільки вона впливає на зовнішні та внутрішні зв'язки, параметри інфраструктури, розміщення продуктивних сил. Розрахувавши індекс конфігурації регіону, можна зробити висновок щодо його компактності [4, c. 20].

Індекс конфігурації Донецької області становить 0,517902, що є досить високим показником. Якщо порівнювати отриманий індекс з площею кола, то можна зробити висновок, що даний індекс менше площі кола на 0,482098, а відносно площі шестикутника - на 0,312098. Індекс конфігурації України становить - 0,443, що менше індексу Донецької області на 0,074902.

Донецька область значно віддалена від центру, має велику протяжність кордону з Росією, вихід до Азовського моря, близько розміщена до металорудної бази країни - Придніпров'я. Через територію Донецького регіону проходять важливі транспортні шляхи загальнодержавного та міжнародного значення.

регіон конфігурація географічний розселення

2. Аналіз фізико-географічного положення регіону

Донецький регіон розташований на сході і південному сході України. Включає Донецьку і Луганську області. За ознаками фізико-географічного районування територія належить до степової зони, північно-степової підзони, Донецької північностепової провінції, Західно-Донецької схилово-височинної та Донецької височинної областей.

Геологічна будова

За особливостями геологічної будови територія характеризується як складна щодо структури нашарувань гірських порід і сполучення форм поверхні, що підтверджується наявністю кількох геоструктурних районів: Донецьке складчасте утворення; Приазовський блок Українського кристалічного щита (УЩ); Донецька частина Дніпровсько-Донецької западини; Причорноморська западина.

Донецьке складчасте утворення є геологічною серцевиною регіону. У 1827 році гірничий інженер Є.П. Ковалевський дав йому назву «Донецький кряж», а всій вугленосній території - «Донецький басейн». Це залишок древньої гірської складчастої країни. У її утворенні беруть участь породи різного віку, але переважають відкладення карбону (пісковики, різні сланці, вапняки, прошарки вугілля), товща яких може досягати 18 км [5, c. 20].

Рельєф

Рельєф Донецької області своєрідний і складний, він має такі геоморфологічні області: Донецька височина, Приазовська височина, Придонецька терасова рівнина, Приазовська низина.

Донецька височина (Донецький кряж) грає провідну роль у геоморфології району. Вона являє собою рівнинні межирічні простори, що чергуються з долами, які мають гірський характер. Середні висоти лежать у межах 200-300 м. Вища точка - гора Могила Мечетна (367 м).

У регіоні є такі ставки, водоймища і певна кількість штучних гребель, що впливають на характер природної гідрографічної мережі. У Донбасі має місце найвища для України густота залізниць і шосейних доріг, будівництво яких супроводжувалося змінами форми земної поверхні. Це ж відбувалося і під час прокладання каналів і трубопроводів. Останнім часом зросла загроза цілісності багатьох балок у зв'язку з відводами земель під колективні сади. Суттєво трансформована територія заселених насаджень, що займає 7 відсотків площі регіону. Все це свідчить про те, що па значній частині земель південного сходу України утворилися антропогенні, у тому числі техногенні ландшафти [3, c. 30].

Клімат

У кліматичному відношенні Донеччина належить до степової атлантико-континентальної області помірного поясу. Основними рисами клімату в регіоні є: континентальність, значні добові і річні амплітуди температури повітря, мала кількість опадів, відлиги, часті тумани, посушливо-суховійні явища. Усе це обумовлено віддаленістю від Атлантичного океану, близькістю Азіатського материка, рельєфом, незначним впливом Чорного й Азовського морів. Спостерігається порівняна однорідність території у кліматичному режимі. Виділяється лише центральна частина Донецького кряжа (Дебальцеве), де прохолодніше (вплив рельєфу), і Маріуполь, де температура вища (вплив Азовського моря). Відзначається деяке посилення континентальності у східному напрямку.

Середньорічна температура становить плюс 8,2°С, у січні - мінус 6°С; липні - плюс 26°С. Річна сума опадів у Донецьку - 524 мм, у Маріуполі - 462 мм. Відносна вологість повітря у Донецьку за рік - 73 відсотки, у липні - 57 відсотків. Переважає вітер східних напрямків.

Гідрографічна мережа

Для гідрографії і гідрології області характерна маловодність. Насамперед це обумовлено приналежністю до степової зони, для яких коефіцієнт зволоження (відношення атмосферних опадів до випару) становить лише 0,66. До того ж, ріки Донбасу в основному мають відцентровий і транзитний характер стоку. Налічується 246 річок довжиною понад 10 км. Великих рік у звичайному розумінні немає: з водотоків, що реєструються, лише 4 відсотки мають довжину 100 км і більше. Ріки належать до басейнів Дніпра, Дону і власне Азовського моря.

Провідну роль у розподілі річкового стоку на Донеччині відіграє Донецький кряж. На його північному схилі беруть початок річки басейну Сіверського Дінця: Казенний Торець, Сухий Торець, Кривий Торець, Бахмутка, Жеребець. Витоки Сіверського Дінця лежать у відрогах Середньо-Руської височини за межами регіону. Ріка належить до типу рівнинних, переважно снігового живлення, і з нечітко регулярними паводками. Середня ширина 60-110 м і глибина 1,5-2,2 м. З вододілу західного схилу Донецького кряжа стікають річки басейну Дніпра: Вовча, Мокрі Яли, Самара, Солона, Кашлагач. Нарешті, іч південних схилів кряжа збирають свої води річки Донеччини, що безпосередньо впадають в Азовське море: Міус, Кальміус (у тому числі його притока Нальчик), Кринка, Мокрий Єланчик, Грузький Єланчик. Нагальна, Мокра Волноваха. Особливої уваги заслуговує Кальміус, як знакова ріка Донецького регіону. Увесь його басейн лежить у Донецькій області. Тут розташовані найбільші міста - Донецьк. Маріуполь, Макіївка, зосереджено більше половини людського і виробничого потенціалу. Деякі річки в посушливі роки пересихають. Значна частка їх живлення - води, що скидаються в гідрографічну мережу: високомінералізовані шахтні води, недостатньо очищені стічні води промисловик підприємств і комунального господарства, а також ті, що стікають із зрошуваних сільськогосподарських земель. Багато річок обміліли, виснажилися, забруднилися [2, c. 19].

Озера для Донбасу не характерні: в основному до них відносять меандри, що відокремилися від головного річища Сіверського Дінця. Привертають увагу, як з природної, так із бальнеологічної точки зору, солоні озера Ріпне, Сліпне, Вейсове в околицях м. Слов'янська.

Природні джерела неспроможні забезпечити регіон водою, тому здійснюється її подача штучними водогонами, а також акумуляція у ставках і водоймищах. У 1953-59 рр. побудовано канал Сіверський Донець - Донбас довжиною понад 130 км. Пізніше були виконані значні роботи зі Спорудження каналу Дніпро - Донбас, але нині вони не ведуться через відсутність достатнього обґрунтування. На Донеччині експлуатується понад 1000 ставків і 150 водосховищ питного, технічного й охолоджувального призначення. Штучні водоймища входять до гідрографічної мережі, взаємодіють із природними водотоками і забезпечують самоочищення води від забруднень, що надходять зі стоками. Деякі підземні води використовуються на питні потреби.

Особливу роль у формуванні природних умов Донеччини відіграє Азовське море. Донецька частина його північного узбережжя довжиною близько 120 км обмежує область з півдня, впливає на прилеглу територію (Приазов'я), дає можливість використовувати багатий природний та ресурсний потенціал моря. Північне узбережжя - це рівнинний степ, який обривом спускається до моря. Тут заслуговують на увагу Білосарайська та Крива коси - великі гострокінцеві піщані виступи берега. Дно моря майже плоске. Глибина від 2 до 9 метрів. Солоність води низька: у відкритій частині моря до 11 промілей, але завдяки притоку прісних вод Дону, Кубані, Кальміусу та інших річок у Таганрозькій затоці стає майже прісною. Рівень солоності підтримується за рахунок притоку води з Чорного моря через Керченську протоку. Переважний напрямок течії води на донецькому узбережжі зі сходу на захід. Клімат характеризується короткою холодною зимою і теплим літом. Температура морської води в липні 25-28°С. З кінця грудня до кінця лютого на водній поверхні утворюється льодовий покрив.

Ґрунти

У Донецькій області налічується 60 типів ґрунтів. Звичайні чорноземи займають 92 відсотки території, дернові - 4, лугові, болотні і виходи порід - по 1, засолені й опідзолені - по 0,5 відсотка. Потужність чорноземів і вміст гумусу знижується з півночі на південь. На Донецькому кряжі панують чорноземи хрящуваті, утворені на продуктах вивітрювання кам'яновугільних порід, а по північних схилах кряжа - на крейдах і мергелях; на Приазовській височині - малогумусні на лесови породах; у долах Сіверського Дінця й інших рік солонцюваті чорноземи, лугово-піщані ґрунти.

Земельний фонд Донецької області становить 2651,7 тис. га, у тому числі: землі сільськогосподарських угідь займають 77,3 відсотка, ліси та інші лісовкриті площі - 7,6, водоймища - 1,6, заболочені землі - 0,4, інші землі - 1ДТ відсотка. У складі сільськогосподарських угідь рілля «займає 62,6 відсотка, сіножаті і пасовища - 12,4, багаторічні насадження - 2,3 відсотка. Розораність території становить 63,6 відсотка, лісистість - 7,6 відсотка.

На території області панує степовий тип рослинного покриву. Донецький кряж нерідко характеризують як острів лісостепу серед степів, нагадуючи, що у XVIIIстолітті не менше 48 відсотків його площі займали ліси. Про це ж свідчать назви населених пунктів (Ясинувата, Стародубка, Ольховатка, Калинівка, Кленове, Грабове, Терни). Лісистість у повоєнний період ледве сягала 3 відсотків. Нині вона зросла до 7,6 відсотка, та все ж є недостатньою [1, c. 40].

Природні ресурси

На території Донецької області налічується 846 родовищ корисних копалин місцевого та загальнодержавного значення, які містять 36 видів сировини. Нині експлуатується 373 родовища з 23 видами сировини. Серед них: вугілля, метан вугільних родовищ, природний газ, сіль кам'яна, каолін, глина вогнетривка, доломіт для металургії, вапняк доломітний, пісок скляний та формувальний, цементна сировина, гіпс та ангідрит, крейда будівельна, пісок будівельний, бутовий та облицювальний камінь, глина тугоплавка, цегельно-черепична сировина, води підземні прісні тощо.

За запасами та обсягом видобутку високоліквідних видів корисних копалин Донецька область займає провідне місце в Україні. В останні роки в області відкриті, розвідані або розвідуються близько 20 нових видів мінеральної сировини.

Провідною галуззю економіки є промисловість. Галузі спеціалізації: електроенергетика, вугільна, металургійна, важке машинобудування, промисловість будівельних матеріалів.

Вугільна промисловість сформувалася на базі Донецького кам'яновугільного басейну. На ній базується потужна електроенергетика, представлена ТЕС, основні з них - Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Старобешівська тощо.

Чорна металургія виробляє чавун, сталь, прокат. Найбільші підприємства - «Азовсталь» у Маріуполі, Донецькій, Макіївський, Алчевський заводи. Кольорова металургія поступається чорній за масштабами виробництва. Цинк виробляють у Костянтинівні, ртуть - у Микитівні, мідь та латунь в Артемівську. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні підприємства розташовані в Авдіївці, Горлівці, Донецьку, Алчевськ, Стаханові.

Район має розвинену хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні (Горлівка, Сєверодонецьк) і фосфорні добрива (Костянтинівна), працює лакофарбова промисловість (Рубіжне). Виробництво соди розвинене у Лисичанську та Слов'янську. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сєверодонецьку, гумовотехнічні вироби - у Лисичанську.

У машинобудівному комплексі переважає металоємне машинобудування. Провідними підприємствами є Краматорський та Новокраматорський заводи важкого машинобудування. Там виробляють екскаватори, прокатні стани, транспортне та гірничо-шахтне обладнання. У Горлівці, Ясинуватій, Луганську, Дружбовці виробляють гірничо-шахтне обладнання; в Макіївці, Слов'янську, Дебальцевому - устаткування для металургійної промисловості. Добре розвинене транспортне машинобудування: в Луганську виробляють тепловози, трамваї, в Стаханові - вагони, в Маріуполі - цистерни.

Потужна сировинна база сприяє розвитку промисловості будівельних матеріалів, особливо цементній (Амвросіївна, Макіївка, Єнакієве, Краматорськ), виробництво скла (Костянтинівна), залізобетонних конструкцій (Донецьк, Луганськ).

Природні умови району сприяють розвиткові сільського господарства. Тваринництво переважає над рослинництвом. Розвинені молочно-м'ясне та молочне скотарство, свинарство та птахівництво. У рослинництві переважають зернові (озима та яра пшениця, кукурудза, ячмінь) і технічні (соняшник) культури. В індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Район має добре розвинений транспортний комплекс. Тут найгустіша сітка залізничних шляхів, розгалужена мережа автомагістралей.

Донецький економічний район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні [5, c. 28].

3. Аналіз економіко-географічного положення регіону

Економіко-географічне положення регіону характеризується розвиненою мережею залізничних і шосейних шляхів, близькістю до зручних водних шляхів Дніпра, Дону і Азовського моря.

Вигідним є сусідство з важливими промисловими районами Північного Сходу, Придніпров'я і сировинними районами Криворізького і Нікопольського басейнів. Сприятливим є положення в межах степової зони з сприятливими грунтово - кліматичними умовами, багатством корисних копалин, сусідство з сільськогосподарськими областями.

Транспортні шляхи з'єднують район з усіма районами країни, мають важливе значення для транспортування вантажів в Росію. Використовуючи вихід до Чорноморського та Середземноморського басейнів здійснюються торгівельні відношення з країнами Балканського півострова, Близького Сходу, Африки, Центральної та Південно-Східної Азії.

Завдяки розвиненій мережі автомобільного, залізничного та повітряного сполучення інвестор отримує можливість ефективного обслуговування ринкового простору Східної та Центральної Європи, а також країн СНД.

Донецька область підтримує давні міжнародні торговельні відношення з партнерами понад 100 країн світу, які відіграють важливу роль в економіці регіону.

Фактори розвитку міжнародної торгівлі

Основними факторами високого рівня розвитку міжнародної торгівлі є:

Економіка області містить понад 150 галузей. Серед них металургія, машинобудування, хімічна та вугільна промисловість, сільське господарство та харчова промисловість, інші високодоходні галузі, що мають потужний ресурсний потенціал.

Високорозвинена інфраструктура з двома основними торгівельними воротами:

ѕ міжнародний аеропорт, 70% вантажообігу якого складають міжнародні перевезення.

ѕ Маріупольський торговельний порт, потужність якого складає до 12 млн. т вантажів на рік.

ѕ Глибокі фарватери порта (середня глибина 12 м) надають можливість приймати суда вантажопідйомністю до 16 тис. т. До порту приписані 53 судна, загальна водотоннажність яких складає 462,4 тис. т.

СЕЗ «Азов» забезпечує перевалку і обслуговування транзитних вантажів, забезпечує ремонт і відновлення морських судів.

Донецька область веде торгівлю з понад 100 країнами світу. Основними торгівельними партнерами є Росія, Китай, країни Європейського Союзу, США та Туреччина.

Частка області в загальнодержавному експорті складає понад 20%.

Демографічне становище

Чисельність наявного населення Донецької області на початок 2014 склала 4343,9 тис. осіб. За 2013 вона зменшилася ще на 31,6 тис. осіб, у тому числі на 28,3 тис. осіб через перевищення числа померлих над числом народжених і на 3,3 тис. осіб - внаслідок міграційного відтоку.

За 2013 в області померли 69,3 тис. осіб, що на 1,6% менше, ніж за попередній рік, але в 1,7 рази більше, ніж народилося. Із загального числа померлих 24,2 тис. осіб, або кожен третій, померли, не доживши до 65 років. У їх числі 16,8 тисячі чоловіків і 7,4 тисячі жінок. Питома вага передчасних смертей серед померлих чоловіків дорівнює 49%, серед жінок - 21%. Середній вік померлих чоловіків склав 63,4 року, що на 10 з гаком років менше, ніж померлих жінок, - 73,8 року, тоді як в економічно розвинених країнах при більш високої тривалості життя і чоловіків, і жінок цей розрив удвічі менше [2, c. 56].

Основні показники природний приріст населення Донецького регіону на 2012 р.

Область	Кількість народжених, чол.	Кількість померлих, чол.	Природний приріст	Кількість шлюбів	Кількість розлучень
Донецька	44394	81948	-37544	29887	18275
Луганська	22259	42181	-19922	15617	9599
Донецький регіон	66653	124129	- 57466	45504	27874

У структурі причин смерті як і раніше перше місце займають хвороби системи кровообігу (64,7%), друге - новоутворення (14,6%), третє - зовнішні причини смерті (6,6%), до яких відносяться нещасні випадки, травми і отруєння. Питома вага померлих від хвороб органів травлення склав 5,4%, від інфекційних та паразитарних хвороб - 2,8%, від хвороб органів дихання - 2%. При цьому серед померлих від інфекційних хвороб 41,7% смертей викликано туберкульозом та 53% - вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

У 2013 році в області померло 467 дітей віком до одного року, що менше, ніж у попередньому році, на 13,5%. За попередніми даними показник малюкової смертності становив 11,2 випадки на 1000 народжених живими, що нижче 2012 року (12,6 випадки), але вище, ніж у середньому по країні (7,9 випадку на 1000 народжених живими). Крім того, в 2013 році в області було зареєстровано 311 мертвонароджених.

Загальне число народжених в 2013 році склало 41 тис. дітей, що в порівнянні з 2012 роком менше на 4,2%. Кількість народжень скоротилося майже у всіх вікових групах матерів, крім жінок у віці від 30 до 40 років, де в 2013 році спостерігалося зростання кількості новонароджених на 1,2% порівняно з 2012 роком.

Зменшення числа народжених, високий рівень смертності у порівнянні з народжуваністю, значні масштаби передчасної смертності, особливо серед чоловіків, збільшення міграційного відтоку населення, все це продовжує негативно позначатися на демографічній ситуації і веде до подальшого скорочення чисельності населення області. [1, c. 23].

Миграционное рух населення 2012 р., чол.

	У межах регіону	Зовнішня міграція
	Кількість прибулих	Кількість вибулих	Приріст	Кількість прибулих	Кількість вибулих	Приріст
Усього	43 925	43 925	-	16 439	19 175	-2 736
До того ж: Донецька обл. Луганська обл.	27 090 16 835	27 090 16 835	- -	10 363 6 076	11 544 7 631	- 1 181 - 1 555

Промислово-географічне положення

Промислові вузли:

ѕ Донецько-Макіївський промисловий вузол (вугільна промисловість, чорна металургія, легка та харчова промисловість).

ѕ Маріупольський промисловий вузол (виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, легка та харчова галузі промисловості).

ѕ Горлівсько-Єнакієвський промисловий вузол (вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна, цементна і машинобудівна галузі промисловості, декілька підприємств легкої і харчової промисловості).

ѕ Краматорсько-Костянтинівський промисловий вузол (важке та електротехнічне машинобудування, чорна і кольорова металургія, легка, скляна та хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам'яної солі).

ѕ Луганський промисловий вузол (важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб, легка, меблева і харчова промисловість).

ѕ Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол (вугільна, хімічна, скляна галузі промисловості, промисловість будівельних матеріалів, а також легка і харчова).

ѕ Стаханово-Алчевський промисловий вузол (вугільна, коксохімічна промисловість, чорна металургія, хімічна, машинобудівна, легка, харчова промисловість) [5, c. 23].

Агро-географічне положення

Галузі спеціалізації промисловості

АПК орієнтований передусім на задоволення потреб міського населення. Рівень сільськогосподарської освоєності дуже високий. Розораність досягає 86%. У структурі сільського господарства тваринництво переважає над рослинництвом. У тваринництві провідне місце належить скотарству молочно-м'ясного напряму. У рослинництві переважає зернове господарство.

На базі сільського господарства розвинена харчова промисловість. Тільки соляна галузь має загальнодержавне значення. У районі видобувається 75% солі в країні. За межі району відправляють соду і лікеро-горілчану продукцію, шампанські вина. Один з найбільших в Європі заводів шампанських вин розташований в Артемівську.

Центри промисловості

Артемівськ (найбільший в Європі завод шампанських вин). Донецьк, Макіївка, Луганськ, Маріуполь, Горлівка, Шахтарськ Єнакієве, Дебальцеве, Луганськ, Краматорськ, Слов'янськ, Костянтинівка.

Транспорт

За загальним обсягом перевезень Донецький район посідає перше місце в країні. Перше місце за перевезенням вантажів і пасажирів посідає залізничний транспорт. Висока густота міських поселень і великі обсяги перевезень сировини і готової продукції зумовлюють найгустішу в країні мережу залізниць, що становить 56 км на 1000 км² території. Основні залізниці: Ясинувата - Чапліно - Дніпропетровськ - Кривий Ріг, Іловайськ - Слов'янськ - Лозова - Харків, Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь.

Друге місце за перевезенням вантажів і пасажирів посідає автомобільний транспорт. Головні автостради: Донецьк-Дніпропетровськ, Донецьк-Артемівськ-Харків, Луганськ-Дебальцеве-Красний Луч-Ростов-на-Дону, Луганськ-Старобельськ-Білолуцьк. Розвинені також морський і трубопровідний транспорт.



4. Характеристика системи розселення, що склалася

Табл. 4.1 - Характеристика розселення Донецького регіону

5. Опорний каркас регіону

Сукупність міських поселень країни (регіону), особливо великих і середніх, разом з лініями комунікацій між ними утворює опорний каркас міського розселення. Ідею опорного каркаса території висловив М. Баранський. На його думку, в економічній географії основний малюнок країни чи району утворюють дороги і міста. З економіко-географічної точки зору, міста плюс дорожня мережа - це каркас, на якому тримається все інше, він формує територію, надає їй визначеної конфігурації. Ідею, поняття і концепцію опорного каркаса розвинув російський учений Г. Лаппо. Вузли і лінії опорного каркаса творять вершини і хребти економічного рельєфу території [4, c. 67].

Найпоширенішими є такі опорні каркаси розселення:

ѕ центровий, найчастіше з радіально-кільцевою структурою (каркаси Франції, Угорщини);

ѕ агломераційний ґратчастий з численними центрами різної величини в місцях перетину ліній (транспортних комунікацій) «ґрат» (каркаси Південної Німеччини);

ѕ лінійний у вигляді морського фасаду країни чи району (яскраво виражені такі каркаси в Бразилії, ПАР, на Каліфорнійському узбережжі США);

ѕ лінійний континентальний (каркаси Канади);

ѕ басейновий тип каркаса (характерний для вугільно-металургійних районів Рур, Верхня Сілезія, Донбас).

ѕ Г. Лаппо виокремлює такі просторові форми регіональних опорних каркасів міського розселення:

ѕ радіально-кільцева - в ній існує одне велике головне ядро, а інші ядра розміщені на радіальних лініях, що йдуть від головного і часто з'єднані кільцями (їхніми частинами, хордами);

ѕ прямокутно-регулярна, ґратчаста в ній міські поселення і лінії, що їх з'єднують, візуально утворюють сукупність прямокутників. У кутах цих фігур розташовані значні за людністю міські поселення;

ѕ лінійно-вузлова - більшість значних поселень цього каркаса розміщені на одній лінії вздовж потужної залізничної чи річкової магістралі;

ѕ приморська - ядра зосереджені вздовж морського узбережжя;

ѕ нерегулярна (багатоядерна) - ця форма характерна для гірничовидобувних регіонів, у яких важко виявити якусь закономірність у розміщенні більш-менш значних за людністю міських поселень.

Ланки каркаса концентрують у собі провідні елементи виробничих сил, на них, як правило, припадає більша частина промислового виробництва, транспортних потоків і сфери послуг.

Економічне зближення різних частин країни відбувається завдяки вузловій (у містах) і лінійній (на магістралях) концентрації господарських функцій і зв'язків.

Функціонування опорного каркаса розселення країни дає змогу одержати додатковий економічний, соціальний і екологічний ефект. Г. Лаппо виділяє три основні складові каркасні ефекти: 1) ефект агломерації; 2) ефект магістралізації; 3) композиційний ефект.

Ефект агломерації дає змогу використовувати потенціал великого міста. Агломерація, як правило, формує локальні виробничо-територіальні системи з високою часткою економічних ближніх зв'язків.

Ефект магістралізації, з одного боку, знижує витрати і скорочує час на перевезення, а з іншого, - підвищує ефективність роботи транспорту.

Композиційний ефект виникає як наслідок поступового просторового зближення вузлів, завдяки чому значно скорочуються обсяги транспортних перевезень між великими містами. Зближення провідних центрів, а в результаті - економія відстаней при побудові каркаса дають підстави твердити про дію закону економії відстаней.

Яскраво виражений центровий вид каркасу.

Структура - радіально-кільцева.

Опорний каркас Донецької області характеризується рівномірним розташуванням опорних господарських центрів, центровими тенденціями в соціально - економічних зв'язках і розвитку, різким домінуванням головного центру з чітко позначеним його центральним положенням.

Ефект каркасу - агломераційний, тобто дає змогу використати потенціал великого міста. Агломерація формує локальні виробничо - територіальні системи з високою часткою економічних ближніх зв'язків.



6. Міста Донецького регіону

У Донецькій області 52 міста:

· Авдіївкаэ

· Амвросіївкаэ

· Артемівськ

· Артемове

· Білицькеэ

· Білозерське

· Волновахаэ

· Вуглегірськэ

· Вугледар

· Гірникэ

· Горлівкаэ

· Дебальцевеэ

· Дзержинськ

· Димитровэ

· Добропілляэ

· Докучаєвськэ

· Донецькэ

· Дружківкаэ

· Єнакієвеэ

· Жданівка

· Зугресэ

· Іловайськэ

· Кіровськеэ

· Комсомольськеэ

· Костянтинівкаэ

· Краматорськэ

· Красний Лиманэ

· Красноармійськэ

· Красногорівкаэ

· Кураховеэ

· Макіївка

· Мар'їнкаэ

· Маріуполь

· Миколаївкаэ

· Моспинеэ

· Новоазовськэ

· Новогродівкаэ

· Родинськеэ

· Світлодарськэ

· Святогірськэ

· Селидове

· Сіверськ

· Слов'янськэ

· Сніжнеэ

· Соледарэ

· Торезэ

· Українськэ

· Харцизькэ

· Часів Яр

· Шахтарськэ

· Юнокомунарськэ

· Ясинуватаэ

Ранжирувальний ряд міст

На основі даних людяності цих міст (з населенням більше 30 тис. чол.) будую ранжируваний ряд міст:



Табл. 6.1 - Ранжирувальний ряд міст

1. Донецьк · 955,0 11. Дружківка · 60,2 2. Маріуполь · 464,5 12. Харцизьк · 59,8 3. Макіївка · 356,1 13. Торез · 58,7 4. Горлівка · 258,9 14. Шахтарськ · 51,2 5. Краматорськ · 165,5 15. Димитров · 50,0 6. Слов'янськ · 118,0 16. Сніжне · 49,1 7. Єнакієве · 84,2 17. Дзержинськ · 35,9 8. Костянтинівка · 78,1 18. Ясинувата · 35,8 9. Артемівськ · 78,0 19. Авдіївка · 35,3 10. Красноармійськ · 65,3 20. Добропілля · 31,5

На основі «правила Ципфа» виявляю регіональну систему міст. Для цього застосовую такий розрахунок:

- розрахункова чисельність n-го міста;

- населення першого за розміром та чисельністю міста в регіоні;

n - порядковий номер n - го міста у ранжируваному ряді;

1. Донецьк (955,0)

2. Маріуполь (464,5)



3. Макіївка (356,1)

4. Горлівка (258,9)

5. Краматорськ (165,5)

6. Слов'янськ (118,0)

7. Єнакієве (84,2)

8. Костянтинівка (78,1)



9. Артемівськ (78,0)

10. Красноармійськ (65,3)

11. Дружківка (60,2)

12. Харцизьк (59,8)

13. Торез (58,7)

14. Шахтарськ (51,2)



15. Димитров (50,0)

16. Сніжне (49,1)

17. Дзержинськ (35,9)

18. Ясинувата (35,8)

19. Авдіївка (35,3)

20. Добропілля (31,5)



Табл. 6.2 - Розрахункова та фактична чисельність населення міст регіону

Ранг міста	Назва міста	Фактична чисельність	Розрахункова чисельність	Відхилення розрахункової від фактичної
1-й	Донецьк	955,0	955	0
2-й	Маріуполь	464,5	477,5	13
3-й	Макіївка	356,1	318,3	37,8
4-й	Горлівка	258,9	238,75	20,15
5-й	Краматорськ	165,5	191	25,5
6-й	Слов'янськ	118,0	159,2	41,2
7-й	Єнакієве	84,2	136,4	52,2
8-й	Костянтинівка	78,1	119,3	41,2
9-й	Артемівськ	78,0	106,1	28,1
10-й	Красноармійськ	65,3	95,5	30,2
11-й	Дружківка	60,2	86,8	26,6
12-й	Харцизьк	59,8	79,6	19,8
13-й	Торез	58,7	73,5	14,8
14-й	Шахтарськ	51,2	68,5	17,3
15-й	Димитров	50,0	63,7	13,7
16-й	Сніжне	49,1	59,7	10,6
17-й	Дзержинськ	35,9	56,2	20,3
18-й	Ясинувата	35,8	53,1	17,3
19-й	Авдіївка	35,3	50,3	15
20-й	Добропілля	31,5	47,8	16,3

Отже, відхилення розрахункової чисельності населення від фактичної складає від 0 до 50 тис.

Густоту населення, виражену в кількості постійно проживаючих мешканців на квадратному кілометрі території, називають щільністю населення.

Для чого ведеться облік цієї щільності? Причин багато. Основна серед них - прогноз трудових ресурсів певного регіону в сьогодення і майбутнє час з метою будівництва (або закриття) соціальних установ (садків, шкіл, інститутів тощо), житлових будинків, відкриття заводів і комбінатів і т.д. Ненаселена територія і великі водні простори при розрахунку щільності, як правило, виключаються. Для населення сільського і для населення міської показники застосовуються окремо [2, c. 31].

Обчислюється середня щільність шляхом ділення загальної чисельності людей регіону на площу, виражену в км ?.

П. н. = Р / Q. (6.1)

Р = 4466.7 тис. осіб

Q = 26.517 тис. км²

П. н. = (6.2)

Щільність Донецької області досить велика. Це пояснюється соціально-економічними, історичними та природно-географічними факторами. У центральних районах країни раніше були прокладені торговельні шляхи, з'явилася зв'язок з іншими країнами. Саме тут концентрувалася населення, розвивалися галузі господарських комплексів, спрямованих на переробку і свого, і привізної сировини. Але головним чинником, мабуть, все ж залишається клімат: чим більше він підходить для життя людей, тим вище і щільність населення.



Висновки

Донецька область великий промисловий, культурний і науковий центр України.

Основу промислового комплексу складають вугільна промисловість, металургія, машинобудування. Спеціалізація регіону зумовлена вигідним географічним положенням, багатою мінерально-сировинною базою, достатньо розвинутою інфраструктурою і високим рівнем урбанізації.

На мою думку, Донецька область є одною за найперспективніших в Україні. Можно виділити декілька причин її майбутього розвитку:

1. Вигідне географічне положення області

2. Доступ до ринків Східної Європи та інших регіонів

3. Міжнародні відношення

4. Висококваліфікована робоча сила

5. Розвинена інфраструктура

6. Різноманітні корисні копалини і родючи землі

7. Встановлений законодавством спеціальний режим інвестування в двох СЕЗ і 27 містах і районах зі статусом територій пріоритетного розвитку

8. Провідне положення регіону в економіці України

9. Розвинена промисловість на власній мінерально-сировинній базі

10. Досвід інвестиційної діяльності



Список використаних джерел

1. Авраменко О. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Конспект лекцій для студ. усіх спец. всіх форм навч. / Харківський національний економічний ун-т. - Х.: ХНЕУ, 2005. - 112 с.

2. Антошкіна Л. Регіональна економіка: навч.-метод. посібник:для студ. ВНЗ. - Донецьк: Юго-Восток, 2008. - 231 с.

3. Богорад О.Д., Невелєв О.М., Падалка В.М., Підмогильний М.В. Регіональна економіка: Словник-довідник / НДІ соціально-економічних проблем міста (НДІСЕП). - К.: НДІСЕП, 2004. - 346 с.

4. Гіковата Н. Регіональна економіка: конспект лекцій / Харківський національний ун-т економічний ун-т. - Х.: ХНЕУ, 2008. - 124 с.

5. Єпіфанов А. Регіональна економіка: Навч. посіб. для студ. екон. ф-тів вищих навч. закл. - 2.вид. - К.: Наукова думка, 2000. - 344 с.

6. http://www.zoda.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru