Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності витрат на виробництво та реалізацію продукції

План

• 1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення оцінки ефективності витрат на виробництво та реалізацію продукції
• 2. Оцінка загальної суми витрат
• 3 Аналіз структури витрат за елементами та статтями
• Аналіз витрат за елементами
• Аналіз витрат за статтями калькуляції
• 4. Особливості аналізу прямих та непрямих витрат
• Аналіз прямих матеріальних витрат
• Аналіз непрямих витрат
• 5. Оцінка резервів зниження витрат
• Література

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення оцінки ефективності витрат на виробництво та реалізацію продукції

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства; збільшення витрат може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання готової продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.

Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Отже, собівартість є основним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета оцінки витрат на виробництво та реалізацію продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень.

Основні завдання оцінки витрат:

– визначення динаміки показників собівартості та факторів їх зміни;

– аналіз собівартості одиниці окремих видів продукції;

– оцінка структури витрат (за статтями та елементами), їх динаміки.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу витрат на виробництво, наведено в табл. 1.

Таблиця 1 - Інформаційна база для аналізу витрат на виробництво

№ з/п	Група	Джерела інформації
1	Первинні документи	акти-вимоги, акти на списання палива, енергії, акти-вимоги на заміну (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітно-забірні картки, матеріальні звіти, акти виконаних робіт, наряди, табелі обліку використання робочою часу та розрахунку заробітної плати, посвідчення про відрядження, авансові звіти, довідки бухгалтерії, розрахунки бухгалтерії, накладні, рахунки тощо
2	Рахунки бухгалтерського обліку	23 "Виробництво", 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати", 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Виграти на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності"
3	Облікові регістри	Журнал 5, 5А
4	Фінансова звітність	ф. №1 "Баланс", ф. №2 "Звіт про фінансові результати", ф. №5 "Примітки до річної фінансової звітності"
5	Статистична звітність	ф. №1-ПВ "Звіт, з праці", ф. №5-с "Звіт про втрати на виробництво продукції (робіт, послуг)"
6	Інші джерела	норми та нормативи споживання ресурсів, дані про відхилення від норм, калькуляції, матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, конструкторська і технологічна документація, кошториси витрат на виробництво, результати попередніх аналітичних досліджень тощо

Залежно від існуючого рівня собівартості, конкретних завдань, поставлених адміністрацією, аналіз може проводитися одночасно за всіма або за декількома напрямами, охоплювати весь цикл виробництва або окремі його стадії і процеси. При цьому для досягнення поставленої мети аналіз собівартості продукції повинен проводитися систематично. У результаті інформація про динаміку витрат, фактори їх зміни буде накопичуватися постійно, що забезпечить якість аналізу та підвищить обґрунтованість рекомендацій для керівництва.

Для потреб планування, обліку і аналізу використовують класифікацію витрат за різними ознаками (табл. 2)

Таблиця 2 - Класифікація витрат підприємства

№ з/п	Ознаки класифікації	Групи витрат
1	2	3
1	По відношенню до виробничого процесу	основні
		накладні
2	По відношенню до обсягів виробництва	умовно-постійні
		умовно-змінні
3	За єдністю складу	одноелементні
		комплексні
4	3a способом віднесення на собівартість окремих видів продукції	прямі
		непрямі
5	За доцільністю	продуктивні
		непродуктивні
6	За календарним періодом	поточні
		одноразові
7	За економічними елементами	прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати
8	За статтями калькуляції	підприємство самостійно обирає статті калькуляції
9	За видами діяльності	звичайної діяльності
		надзвичайної діяльності

2. Оцінка загальної суми витрат

На першому етапі оцінки загальної суми витрат на виробництво та реалізацію необхідно встановити рівень собівартості, визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх динаміку, виявити фактори, що вплинули на ці відхилення.

Однак порівнювати можна лише ті показники собівартості, які розраховані за єдиною методикою. Розрізняють наступні види собівартості (табл. 3).

Таблиця 3 - Класифікація собівартості

Собівартість	Характеристика
За складом витрат
Технологічна	включає прямі витрати на робочому місці, ділянці; характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій, на виготовлення окремих деталей, вузлів тощо. При порівнянні собівартості окремих деталей можна прийняти рішення щодо власного виробництва чи придбання деталей у постачальника
Виробнича	збільшена на суму витрат, пов'язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію. Характеризує рівень витрат на виготовлення продукції
Повна	виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних і витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і реалізацією продукції. Використовується не для оцінки активів, а для цілей довгострокового планування та визначення ціни на продукцію
За ступенем узагальнення даних
Індивідуальна	характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції
Фірмова	включає витрати на виробництво та реалізацію продукцію за групою підприємств, які входять до об'єднання, фірми, тресту
Середньогалузева	характеризує середні по галузі витрати на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою середньозваженої на підставі індивідуальних показників собівартостей підприємств галузі
За ознакою часу
Планова	включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на наступний період
Фактична	характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію

Аналіз динаміки, структури витрат і факторів їх зміни дає можливість своєчасно реагувати на відхилення від нормальних параметрів виробничого процесу, розробити відповідні заходи з недопущення зайвих витрат і втрат, виявити тенденції зміни витрат, розробити заходи для їх оптимізації.

Поглиблюючи оцінку витрат на виробництво, необхідно врахувати їх залежність від обсягів виробництва (див. табл. 4), тобто поділ на постійні та змінні, що дозволяє провести аналіз беззбитковості і оптимізувати структуру продукції, яка випускається.

Таблиця 4 - Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

№ з/п	Період (квартал)	Обсяг виробництва продукції, тис. грн.	Собівартість усієї продукції, грн.	Собівартість на 1 тис. грн. виробленої продукції, грн.
			разом	у т. ч.	разом	у т. ч.
				постійні	змінні		постійні	змінні
1	І	10,0	60,0	43,0	17,0	6,0	4,3	1,7
2	ІІ	15,0	69,0	43,0	26,0	4,6	2,9	1,7
3	ІІІ	16,0	71,0	43,0	28,0	4,4	2,7	1,7
4	ІV	19,0	76,0	43,0	33,0	4,0	2,3	1,7

За даними таблиці 4 можна дійти висновку, що загальна сума постійних витрат (43 тис. грн.) є сталою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції, проте постійні витрати на одиницю продукції змінюються обернено пропорційно до зростання обсягу виробництва. Так, випуск продукції збільшився у 1,9 рази, а постійні витрати на одиницю продукції зменшилися у 1,9 рази. Змінні витрати в собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно до обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину.

Підприємства з невеликою номенклатурою продукції планують і підраховують собівартість одиниці продукції кожного основного виду. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють з прогнозною та з фактичною за попередній період, визначаючи при цьому причини відхилень тенденції у змінах собівартості.

Дані для аналізу собівартості продукції наведемо в табл.5.

Таблиця 5 - Дані для аналізу впливу обсягу та структури продукції на собівартість одиниці продукції

Продукції	Обсяг виробництва продукції	Собівартість одиниці виробу, грн.	Собівартість продукції, грн.	Відхилення від плану собівартості продукції, грн.
	план	факт	план	факт	план (гр.1 х х гр.5)	умовна (гр.1 х х гр.5)	факт (гр.1 х х гр.5)
	од.	%	од.	%
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
А
Б
В
Разом
* при плановій собівартості одиниці продукції, фактичному обсязі і фактичній структурі

Собівартість одиниці продукції у цілому по підприємству розраховується шляхом ділення загальної собівартості на обсяг виробництва.

По даних таблиці 5 можна зробити висновки щодо:

– структурних зрушень у випуску продукції;

– зміни собівартості продукції (по кожному найменуванню)

Поглиблюючи оцінку витрат на виробництво, необхідно враховувати, що собівартість продукції залежить від рівня ресурсомісткості виробництва (трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості) та зміни цін на споживчі ресурси в зв'язку з інфляцією.

При цьому для більш об'єктивної оцінки діяльності підприємств і повного виявлення резервів при аналізі собівартості продукції необхідно враховувати вплив зовнішнього інфляційного фактору: фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції потрібно помножити на зміну середнього рівня ціни за кожним видом ресурсів, а отримані результати додати.

Узагальнюючий показник собівартості промислової продукції - витрати на 1 грн. продукції. Перевагами використання даного показника є наступні: універсальність - даний показник визначається за всіма галузями та на всіх рівнях управління усувається відмінність у підходах до старої та нової продукції; охоплюється як порівняна, так і непорівняна продукція; з'являється можливість простежити динаміку змін собівартості продукції.

Якщо представити собівартість товарної продукції у вигляді суми добутків собівартості одиниць продукції за кожним видом, що виготовляється, на обсяг виробництва, а вартість продукції - як добуток обсягу виробництва за кожним видом на відповідні ціни, то формула для розрахунку витрат на 1 грн. продукції буде наступною:

(1)

де - витрати на 1 грн. продукції (рівень витрат); BП - вартість продукції; - обсяг виробництва у натуральних показниках і-го найменування; - собівартість одиниці продукції; - ціна одиниці продукції; п - кількість видів продукції.

Аналіз витрат на 1 грн. продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:

1) оцінка динаміки витрат на 1 грн. продукції;

2) порівняння з даними інших підприємств, середньогалузевими показниками тощо;

3) виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції;

4) визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку підприємства.

На зміну рівня витрат на 1 грн. продукції впливають безліч факторів, пов'язаних з формуванням як чисельника, так і знаменника наведеної формули (1).

Безпосередньо на зміну рівня витрат на 1 грн. продукції виливають фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку, тобто фактори першого рівня:

– зміна структури випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму витрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням питомої ваги конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні питомої ваги продукції, яка має витрати на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

– зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки;

– зміна цін на використані ресурси: характер впливу цього фактору аналогічний виливу попереднього фактору;

– зміна цін на продукцію: цей фактор здійснює зворотній вплив на рівень втрат на 1 грн. продукції, тобто зниження цін спричиняє збільшення витрат на 1 грн. продукції, і навпаки.

Вплив наведених факторів на зміну витрат на 1 грн. продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок.

Для об'єктивної оцінки результатів роботи підприємства важливо виділити фактори, які залежать і не залежать від результатів роботи колективу. Вирішення цього завдання досягається шляхом вимірювання факторів другого порядку. Зокрема, до факторів, які не залежать від результатів роботи колективу відносяться фактори зміни цін і тарифів на сировину, матеріали, перевезення готової продукції, послуг тощо.

Необхідно також визначити вплив факторів, що досліджуються, на зміну витрат на весь обсяг виробництва та на зміну суми прибутку від реалізації:

1) для того, щоб визначити фактичну економію (перевитрачання) на весь обсяг виробництва, необхідно економію (перевитрачання) на 1 грн. продукції помножити на фактичний обсяг виробництва продукції;

2) для того, щоб визначити вплив факторів на зміну суми прибутку від реалізації, необхідно абсолютні прирости (зниження) витрат на 1 грн. продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації, виражений у базисних цінах.

собівартість витрата пряма продукція

3. Аналіз структури витрат за елементами та статтями

Важливим етапом аналізу витрат на виробництво є оцінка їх структури, що проводиться за такими напрямами:

– аналіз витрат на виробництво за елементами витрат;

– аналіз витрат, згрупованих за їх функціональною роллю у виробничому процесі, тобто за статтями калькуляції;

– аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

– аналіз непрямих витрат.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вплив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, нормативних показників собівартості, приймати відповідні управлінські рішення тощо.

Аналіз витрат за елементами

При плануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Групування витрат за елементами необхідне для вивчення матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, фондомісткості та встановлення впливу технічного прогресу на структуру витрат.

Склад витрат за економічними елементами регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (п.21). Розглянемо їх склад детальніше (табл. 6).

Таблиця 6 - Склад елементів витрат підприємства згідно П (С) БО 16

№ з/п	Елементи витрат	Складові
1	2	3
1	Матеріальні витрати	вартість витрачених у виробництві: сировини та основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива та енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів. Продукція власного виробництва, що використовується для подальшої переробки на даному підприємстві, не включається до складу матеріальних витрат
2	Втрати на оплату праці	заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці
3	Відрахування на соціальні заходи	відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та відрахування на інші соціальні заходи
4	Амортизація	сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів
5	Інші операційні втрати	платежі на обов'язкове страхування майна і окремих категорій працівників, оплата відсотків за короткотермінові кредити і позики, витрати на сертифікацію і збут продукції, плата за оренду об'єктів у межах норм їх амортизації на повне відновлення, плата за пожежну і сторожову охорону тощо

Аналіз структури витрат за елементами передбачає визначення питомої ваги окремих елементів витрат у загальній сумі витрат і оцінку їх зміни за звітний період.

За результатами аналізу структури витрат за елементами аналітик може зробити наступні висновки:

– зміна питомої ваги витрат на заробітну плату - характеризує зміни трудомісткості продукції: збільшення питомої ваги таких витрат є наслідком збільшення трудомісткості продукції, і навпаки;

– зміна питомої ваги матеріальних витрат - визначає зміни продуктивності праці: збільшення питомої ваги матеріальних витрат є наслідком зростання продуктивності праці, і навпаки;

– зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань - характеризує зміни технічного рівня виробництва, амортизаційної політики підприємства.

Таким чином, вивчення структури витрат за наведеними елементами (а при необхідності і за найважливішими їх складовими частинами), а також змін, які відбулися за звітний період, дає можливість оцінити раціональність такої структури та зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в напрямі зниження матеріало- або трудомісткості.

Аналіз витрат за статтями калькуляції

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом. Дане групування використовується для обчислення витрат за видами виготовленої продукції та місцем їх виникнення (за цехами, ділянками тощо) і залежить від багатьох факторів: методу планування, технологічного процесу, продукції, що виготовляється. Встановлення переліку та складу статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства та має бути регламентоване його обліковою політикою.

З урахуванням вимог П (С) БО 16 промислові підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

– сировина і матеріали;

– купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств;

– паливо і енергія на технологічні цілі;

– зворотні відходи (вираховуються);

– основна заробітна плата виробничих робітників;

– додаткова заробітна плата виробничих робітників;

– відрахування на соціальне страхування;

– витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

– витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

– цехові витрати;

– втрати внаслідок технічно неминучого браку;

– супутня продукція (вираховується);

– інші виробничі витрати.

Аналіз собівартості продукції за статтями є важливою складовою оцінки результатів господарювання підприємства. Його результати дають можливість встановити, за якими статтями є економія, а за якими - перевитрачання, тим самим визначаючи конкретні напрями оптимізації рівня собівартості продукції, подальшого вивчення можливих резервів її зменшення.

Аналіз витрат за статтями калькуляції передбачає визначення абсолютного та відносного відхилення за статтями витрат, порівнюючи фактичні дані з даними за минулі періоди, прогнозними (плановими); обчислення частки кожної статті в загальній сумі витрат, структурних зрушень, що відбулися; надання оцінки змін кожної статті.

У процесі аналізу у першу чергу приділяється увага статтям, за якими були допущені значні перевитрати, непродуктивні витрати та втрати, а також тим, які займають значну питому вагу в собівартості продукції.

Аналітичну цінність для подальшого пошуку резервів економії витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будуть мати і такі розрахункові аналітичні показники як питома вага витрат за калькуляційними статтями на одну гривню окремо випущеної і реалізованої товарної продукції. Вони розраховуються шляхом ділення суми витрат за кожною статтею на суму товарної продукції відповідно випущеної і реалізованої.

4. Особливості аналізу прямих та непрямих витрат

При управлінні собівартістю продукції важливо враховувати спосіб включення витрат до собівартості окремих видів продукції. За цією ознакою розрізняють прямі і непрямі виграти.

Аналіз прямих матеріальних витрат

При аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати галузеву належність досліджуваного підприємства. Так, в обробних галузях (зокрема, легкій і харчовій промисловості) питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції є досить значною.

Аналіз матеріальних витрат полягає у порівнянні їх фактичного обсягу з плановим (прогнозним) чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Кількість факторів і методика їх дослідження залежать від особливостей технологічного процесу, а також видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, що використовуються.

Загальна сума матеріальних витрат залежить від:

– обсягу та структури виробництва продукції;

– рівня матеріальних витрат у собівартості окремих видів продукції.

Фактори зміни обсягу та структури продукції - елементні, які не підлягають деталізації. Зміна рівня витрат на окремі види продукції - складний фактор, що поділяється на фактори другого та третього рівнів.

Рівень впливу кожного фактору на зміну величини матеріальних витрат визначається способом ланцюгових підстановок.

У процесі аналітичного дослідження значна увага приділяється зміні матеріальних витрат за рахунок зміни рівня витрат на окремі види продукції. Для підприємств більшості галузей аналіз цієї зміни полягає у вивченні виливу трьох факторів: норм витрат, ціни, заміни матеріалів (цей фактор виражається у відхиленні норми витрат і ціни матеріалу, який замінює, від норми і ціни матеріалу, який замінюють). На кожен з цих чинників впливають фактори третього рівня:

– норми витрат: чиста вага виробу, зворотні відходи, безповоротні відходи;

– ціна: ціна матеріалу, структура, склад матеріалів;

– заміна матеріалів: норми витрат, ціна матеріалів.

Подальший аналіз спрямований на виявлення причин, що викликали вплив розглянутих факторів, і працівників, з вини яких відбулися ці відхилення. При цьому проявляється специфіка не тільки галузі, що аналізується, але й особливості технології, організації виробництва, а також системи управління.

Відхилення за рахунок нераціонального використання матеріалів виявляють за повідомленнями про зміну норм, відхиленнями від норм, актами про брак тощо; вони можуть виникати через низьку якість і некондиційність матеріалів, неефективні способи виробництва, використання замінників, низьку кваліфікацію робітників, їх недисциплінованість тощо.

Відхилення за рахунок змін цін виникають внаслідок недотримання кошторису витрат на транспортування і зберігання, придбання матеріалів нижчої якості та ін.

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм або завищення планових витрат.

Вартість матеріалів є складним економічним елементом, що включає в себе як основні матеріали, так і комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливно-енергетичні витрати тощо. За кожним видом матеріалів ведеться порівняння витрат і виявляються причини відхилень.

Аналіз матеріальних витрат, як правило, завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріальні виграти. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є швидше зростання продуктивності праці, ніж зростання середньої оплати праці.

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від:

– обсягу та структури виробництва продукції;

– рівня витрат на оплату праці у собівартості окремих видів продукції (залежить від трудомісткості продукції і середньогодинної заробітної плати).

Проводячи аналітичне дослідження, можна визначити розмір впливу на собівартість продукції усіх розглянутих факторів, який визначається як сума добутків зміни собівартості продукції за рахунок кожного фактору на фактичний обсяг виробництва.

Аналіз непрямих витрат

Проведення аналізу витрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки і структури загальновиробничих витрат. Ці витрати є комплексними, складаються з різних елементів, що зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю. Враховуючи, що окремі види витрат не залежать від обсягів виробництва, а інші повністю або частково залежать від його зміни, кошторис непрямих витрат можна представити в наступній формі (табл. 7).

Таблиця 7 - Кошторис непрямих витрат*

Статті витрат	За минулій рік (за звітом), грн.	За планом на _______ рік
	разом	умовно-постійні	умовно-змінні	разом	умовно-постійні	умовно-змінні	умовно-постійні	умовно-змінні	…

* Кошторис непрямих витрат розробляється або в цілому по підприємству, або окремо за кожним структурним підрозділом.

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи по використанню виявлених резервів.

Враховуючи, що не всі види непрямих витрат однаково пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції, аналіз непрямих витрат проводиться окремо за статтями витрат умовно-постійних і умовно-змінних:

– аналіз умовно-постійних витрат здійснюється шляхом порівняння суми та рівня цих витрат за звітний період у динаміці або з кошторисом. Детально вивчаються причини, які викликали перевитрачання і економію за кожною статтею;

– аналіз умовно-змінних витрат проводиться шляхом порівняння їх фактичної величини на 1 грн. продукції (тобто рівня витрат) з кошторисним або базисним рівнем, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції.

Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за декілька звітних періодів і в такий спосіб оцінюють динаміку змін витрат, абсолютну та відносну економію або перевитрачання, виявляють резерви зниження витрат.

З огляду па чисельність і різноманітність видів витрат, які входять до складу непрямих витрат, різноманітними є й причини утворення їх відхилень від кошторису. Для їх виявлення використовується як звітна і кошторисна інформація, так і дані первинних документів, аналітичного обліку, нормативної бази, розрахунки та інші джерела інформації.

Відхилення (перевищення або економія) фактичної суми непрямих витрат порівняно з даними кошторису, минулих періодів, прогнозними, можуть бути обумовлені причинами, наведеними в таблиці (див. табл. 8).

Таблиця 8 - Характеристика зміни непрямих витрат

№ з/п	Група витрат	Причини змін витрат
1	2	3
1-ий рівень витрат
1	Виробничі накладні витрати (утримання та експлуатація обладнання і транспортних засобів): енергія, заробітна плата, матеріали, амортизація, вартість спожитого газу, послуг допоміжних виробництв, ремонт обладнання, внутрішньозаводське переміщення вантажів	понаднормовий час роботи, заміна матеріалів, зміна цін на енергоресурси, зміна витрат на оплату праці, вартість необоротних активів, методика нарахування амортизації, ремонт, складність робіт, простої, зношеність, стан доріг тощо
2	Експлуатаційні управлінські витрати або невиробничі експлуатаційні витрати (цехового призначення)	зміна цін, масштабів управлінської діяльності (чисельності працівників, тарифних ставок, рівня доплат тощо), управлінські рішення
2-ий рівень витрат
3	Адміністративні витрати (утримання апарату управління): юридичні, аудиторські та інші послуги, зв'язок, розрахунково-касове обслуговування банку тощо	зміна масштабів управлінської діяльності (чисельності працівників, розміру посадових окладів, доплат тощо), зміна договорів, управлінські рішення тощо
4	Адміністративні витрати (утримання і ремонт будівель і споруд): матеріали, основна і додаткова заробітна плата, енергоресурси, вартість послуг допоміжних підрозділів, послуги сторонніх організацій, амортизація нематеріальних активів	управлінські рішення, зміна цін на матеріали, сезонність, вартість необоротних активів, методика нарахування амортизації тощо
	Зокрема визначають вплив наступних факторів:
	Заробітна плата працівників апарату управління	зміна чисельності працюючих і середньої заробіт-ної плати (зміна окладів, виплата премій тощо)
	Утримання і відрахування від заробітної плати	зміна суми нарахованої заробітної плати і відсотків відрахувань та утримань за кожним видом
	Утримання основних засобів: амортизація освітлення, опалення, водопостачання тощо затрати на поточний ремонт	зміна вартості засобів і норм амортизації зміна норм споживання і вартості послуг зміна обсягу робіт і їх вартості
	Витрати на відрядження	кількість відряджень, середня тривалість, середня вартість одного дня відрядження
	Оплата простоїв	кількість людино-днів простоїв і рівень оплати за 1 день простою
	Витрати на утримання сторожової охорони	кількість працівників і їх заробітна плата

Аналіз питомої ваги загальновиробничих витрат у собівартості одиниці продукції проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх в цілому по підприємству. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно до обраної бази для розподілу. Відповідно, сума даних витрат, яка припадає на одиницю продукції, залежить від зміни: загальної суми загальновиробничих витрат; бази розподілу.

При перевірці виконання кошторису витрат не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат залежить від того, які причини викликали економію або перевитрачання за кожною статтею витрат. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням передбачених заходів щодо покращення умов праці, техніки безпеки, підготовки та перепідготовки кадрів тощо.

У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції. У висновку за результатами аналізу непрямих витрат вказуються резерви можливого зниження собівартості, заходи щодо використання виявлених цих резервів; розробляються пропозиції щодо варіантів відповідних управлінських рішень (система заходів по усуненню і недопущенню причин, що зумовлюють перевитрачання).

5. Оцінка резервів зниження витрат

На заключному етапі оцінки витрат на виробництво та реалізацію проводиться зведений розрахунок резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо використання виявлених резервів. Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

1. Збільшення обсягу виробництва продукції: виявляються при аналізі виробництва продукції (див. тему 5) утворюються за рахунок економії умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва; розраховуються за формулою:

(2)

де - планова собівартість додаткового обсягу виробництва - питома вага умовно-постійних витрату собівартості продукції, %.

Наприклад, виявлено резерв зростання обсягу виробництва продукції на 5%, питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції складає 22%, планова собівартість додаткового обсягу виробництва продукції 40 тис. грн. Зниження собівартості за рахунок умовно-постійних витрат складе (тис. грн.).

2. Зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок:

– зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових, більш економних видів конструкцій; застосування ресурсозберігаючої техніки та технології, маловідходних технологій, використання прогресивних видів матеріалів, усунення втрат при переробці, зберіганні і транспортуванні матеріалів, посилення контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку і втрат матеріалів; вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізація відходів, їх регенерація, відновлення, збір, заготівля і використання відходів, тощо). Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів визначається як добуток різниці норм витрачання матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів та планових обсягу виробництва продукції і цін на матеріальні ресурси.

– підвищення продуктивності праці, зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, що визначається як добуток різниці трудомісткості виробів до і після впровадження та планових середньогодинної тарифної ставки та обсягу виробництва продукції. Крім того, сума економії збільшується на відсоток додаткової заробітної плати та відсоток відрахувань від фонду оплати праці, які включаються до собівартості продукції;

– більш ефективного використання виробничого устаткування, зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації і ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що не використовуються. Визначається як добуток вартості, що амортизується та норми амортизації.

При підрахунку резервів зниження собівартості продукції необхідно уникати повторного рахунку резервів. Для цього необхідно пов'язувати негативні результати невиконання конкретних заходів з зафіксованими у звітності невиробничими витратами та невиправданими перевитратами.

Всі виявлені резерви зниження собівартості підраховуються та узагальнюються, а потім розробляються відповідні заходи щодо використання виявлених резервів.

Література

1. Гродских В.С. Экономическая теория. - СПб.: Питер, 2013. - 208 с.

2. Микроэкономика / Под ред. М.И. Ноздрина-Плотницкого. - Минск: Современная школа, 2011. - 384 с.

3. Николаева И.П. Экономическая теория. - М.: Дашков и Ко, 2012. - 328 с.

4. Носова С.С. Экономическая теория. - М.: Кнорус, 2011. - 792 с.

5. Тарануха Ю.В. Микроэкономика. - М.: Дело и сервис, 2009. - 608 с.

6. Экономическая теория / Под ред. В.Д. Камаева. - М.: Владос, 2010. - 592 с.

Размещено на Allbest.ru