Інструменти та методи запобігання банкрутства підприємства

Для оцінки фінансового стану ТОВ ВК “Індастрі” використаємо фінансову звітність підприємства за останні три роки (додатки З, К, Л, М, Н, О) та Методичні рекомендації. Ці рекомендації містять основні фінансові показники, що використовуються при здійсненні поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств.

Підприємство має загальну тенденцію до збільшення активів. Збільшення незавершеного будівництва свідчить про побудову нових виробничих приміщень. Збільшується також первісна вартість основних засобів, тобто вони постійно оновлюються. Про це також свідчить коефіцієнт зносу: 0,32-на початок року та 0,29- на кінець року.

Збільшення виробничих запасів є наслідком збільшення виробництва, а великі обсяги дебіторської заборгованості та відсутність резерву сумнівних боргів свідчать про високу надійність партнерів.

На розширення виробництва вказує і збільшення статутного капіталу, рефінансування прибутку та збільшення довгострокових кредитів. Саме за рахунок цих джерел збільшується баланс підприємства, а відповідно і активи.

Щодо такої складової оборотних коштів, як грошові кошти, то тут є переваги та недоліки їх утримання. Перевагами є наступні: для забезпечення високого кредитного рейтингу; задоволення потреби в сезонних та циклічних коливаннях виробництва; у разі надання знижки постачальниками. Недоліки: заморожування коштів і втрата можливостей щодо прибуткового інвестування. Але, якщо поглянути на баланс ТОВ ВК „Індастрі” на кінець 2006 року, то можна побачити, що величина грошових коштів та фінансових інвестицій досить незначна, тому на підприємстві існує ризик ліквідності. Підприємство виходить з цього становища. Йому надається банком овердрафт, ліміт якого складає 2500 тис. грн.

Проаналізуємо окремі складові необоротних, оборотних активів, власного капіталу та поточних зобов'язань

Під час аналізу фінансової стійкості використовують декілька показників, що відображають різний ступінь охоплення засобів, показаних у балансі. Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою (2.1):

ОЗвл = Двлк - Ан, (2.1)

де ОЗвл - власні оборотні засоби;

Двлк - джерела власного капіталу (розділ І пасиву балансу);

Ан - необоротні активи (розділ І активу балансу).

ОЗвл (2004 р.) = 4868,1 - 1617,6 = 3250,5 (тис. грн.);

ОЗвл (2005 р.) = 6661,6 - 1829,9 = 4831,7 (тис. грн.);

ОЗвл (2006 р.) = 8757,4 - 2933,0 = 5824,4 (тис. грн.).

1) Наявність власних і довгострокових зобов'язань джерел формування запасів і витрат (Двлк) визначається за формулою (2.2):

ОЗвлд = (Двлк + Дк) - Ан, (2.2)

де Дк - довгострокові зобов'язання.

ОЗвлд (2004 р.)= (4868,1 +1708,7) - 1617,6 = 4959,2 (тис. грн.);

ОЗвлд (2005 р.)= (6661,6 + 962,0) - 1829,9 = 5793,7 (тис. грн.);

ОЗвлд (2006 р.) = (8757,4 + 2181,1) - 2933,0 = 8005,5 (тис. грн.).

2) Загальна величина головних джерел формування запасів і витрат визначається за формулою (2.3):

ОЗ = (Двлк + Дк + Ккр) -Ан, (2.3)

де ОЗ - загальна величина джерел формування запасів і витрат;

Ккр - короткострокові кредити і позикові засоби;

ОЗ(2004 р.) = (4868,1 +1708,7 + 1512,9) - 1617,6 = 6472,1 (тис. грн.);

ОЗ(2005 р.) = (6661,6 + 962,0 +2440,6) - 1829,9 = 8234,3 (тис. грн.);

ОЗ(2006 р.) = (8757,4 + 2181,1 + 1789,7) - 2933,0 = 9792,5 (тис. грн.).

З вище наведених даних свідчить, що підприємство використовує всі джерела формування оборотних засобів. Всі вони мають стійку тенденцію до збільшення. Це дає можливість підприємству швидко розвиватись в сучасних умовах господарювання, вчасно оновлювати виробничі фонди та розробляти нові види продукції. Для наочності побудуємо графік цих показників (рис 2.1).



Рис. 2.1. Запаси і витрати ТОВ ВК “Індастрі” за 2004- 2006 роки

Таблиця 2.1 Аналіз фінансового стану за допомогою тримірного показника, тис. грн.

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Джерела власних засобів за мінусом іммобілізації Ір.П	4868,1	6661,6	8757,4
Основні засоби та ін. Ір.А	1617,6	1829,9	2933
Наявність власних оборотних засобів	3250,5	4831,7	5824,4
Довгострокові кредити та залучені засоби ІІІр.П	1708,7	962	2181,1
Наявність власних засобів довгострокових джерел формування запасів і витрат	4959,2	5793,7	8005,5
Короткострокові кредити І\/р.П	1512,9	2440,6	1789,7
Загальна величина основних джерел формування запасів	6472,1	8234,3	9795,2
Загальна величина запасів	2709,7	3421,2	4665,4
Надлишок або нестача власних оборотних коштів	540,8	1410,5	1159
Надлишок або нестача власних і довгострокових джерел формування запасів і витрат	2249,5	2372,5	3340,1
Надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів	3762,4	4813,1	5129,8
Тримірний показник	(1;1;1)	(1;1;1)	(1;1;1)

За даними таблиці фінансовий стан підприємства характеризується як абсолютно стійкий. На кінець звітного періоду зросли джерела власних засобів і довгострокових зобов'язань формування запасів і витрат. Позитивним є те, що загальна величина основних джерел формування запасів значно більша від загальної величини запасів і витрат.

Наступним кроком аналізу є аналіз ліквідності. При чому ліквідність підприємства може бути визначена на підставі ліквідності його балансу. Поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їхнього погашення.

Таблиця 2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності

Групи активів	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Групи пасивів	2004 р.	2005 р.	2006 р.
А1	1,4	0,8	0,8	П1	413,9	1086,1	14,7
А2	3825,5	4664,4	5158,3	П2	1081	1354,5	1775
А3	2607,1	3569,1	4636,1	П3	1708,7	962	2181,1
А4	1617,6	1829,9	2933	П4	4868,1	6661,6	8757,4
Баланс	8089,7	10064,2	12728,2		8089,7	10064,2	12728,2

Вивчення співвідношень груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А₁?П₁; А₂?П₂; А₃?П₃; А₄?П_4.

За 2004 рік баланс має наступну характеристику:

А₁?П₁; А₂?П₂; А₃?П₃; А₄?П_4.

За 2005 рік:

А₁?П₁; А₂?П₂; А₃?П₃; А₄?П_4.

За 2006 рік:

А₁?П₁; А₂?П₂; А₃?П₃; А₄?П_4.

Баланс даного підприємства не є абсолютно ліквідним. За весь час досліджень у підприємства спостерігається нестача найбільш ліквідних активів, для покриття найбільш термінових зобов'язань. Також не вистачає важко реалізованих активів для покриття суми постійних пасивів. Проте швидко реалізовувані активи набагато перевищують короткострокові пасиви. За розрахунковий період спостерігається платіжний надлишок повільно реалізованих активів для покриття суми довгострокових пасивів.

Проведений за викладеною методикою аналіз ліквідності балансу є наближеним, так як відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань у пасиві мають лише орієнтоване значення. Це обумовлено обмеженістю інформації, яку має аналітик, що проводить зовнішній аналіз на основі бухгалтерської звітності.

Поряд з абсолютними показниками для оцінювання ліквідності підприємства розраховують такі відносні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Обчислимо коефіцієнти ліквідності:

– коефіцієнт швидкої ліквідності визначається за формулою (2.4):

, (2.4)

2004 р.

2005 р.: ;

2006 р.: .

– коефіцієнт поточної ліквідності визначається за формулою (2.5):

, (2.5)

2004 р.: ;

2005 р.: ;

2006 р.: .

– коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою (2.6):

, (2.6)

2004 р.: ;

2005 р.: ;

2006 р: .

Якщо розглядати ліквідність та платоспроможність підприємства, то можна зробити висновок, що показники є в межах норми, окрім поточної ліквідності. Підприємство самостійно не може розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями, тому був відкритий овердрафт, за допомогою якого і забезпечуються поточні зобов'язання.

Як бачимо з розрахунків ТОВ ВК „Індастрі” є ліквідним, так як коефіцієнт швидкої ліквідності перевищує орієнтовне значення (1), і зростає за аналізований період це означає, що підприємство має достатньо високоліквідних оборотних активів (дебіторська заборгованість, грошові засоби),щоб покрити свої зобов'язання. Коефіцієнт поточної ліквідності може дорівнювати 3, але не менше 1. У даному випадку це значення досить високе, а отже це означає, що ліквідні засоби підприємств повністю покривають суму короткострокових зобов'язань, тому кредитний ризик буде мінімальний. Лише коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно нижче орієнтовного значення (0,2), так як основна частка грошових коштів перебуває у виробництві.

Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що величина їх досить умовна, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов'язань за бухгалтерським балансом можна визначити доволі приблизно. Так, ліквідність запасів залежить від їхньої оборотності, частки дефіцитних, залежаних матеріалів і готової продукції. Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від швидкості її оборотності, частки прострочених і нереальних для стягнення платежів. Збільшення частки неліквідних запасів, простроченої дебіторської заборгованості, прострочених векселів. свідчить про погіршення ліквідності активів. З цих причин підприємство може мати високе значення коефіцієнта ліквідності, а насправді бути неплатоспроможним.

Наступним кроком аналізу є визначення фінансової стійкості.

Розрахуємо коефіцієнти фінансової стійкості:

– коефіцієнт незалежності (автономії) визначається за формулою (2.7):

, (2.7)

2004 рік: ;

2005 рік: ;

2006 рік: .

– коефіцієнт фінансування (заборгованості) визначається за формулою (2.8):

; (2.8)

2004 рік: ;

2005 рік: ;

2006 рік: .

– коефіцієнти фінансового лівереджу визначається за формулою (2.9):

, (2.9)

2004 р.: ;

2005 р.: ;

2006 р.: .

– коефіцієнт маневреності визначається за формулою (2.10):

, (2.10)

2004 р.: ;

2005р.: ;

2006 р.: .

Коефіцієнт незалежності (автономії) вище орієнтовного значення (0,5), це означає, що підприємство може повністю покрити всі зобов'язання за рахунок власних ресурсів. Коефіцієнт заборгованості в межах орієнтовного значення (0,5 - 1,0) і залежить від структури і швидкості обороту засобів.

Для фінансової стійкості будь - якого підприємства необхідно, щоб власний капітал перевищував запозичений. Це з'ясовується за допомогою розрахунку фінансового левереджу, як бачимо з розрахунків коефіцієнт левереджу за 2004-2006 роки був у межах нормативного (менше 1), у 2006 році цей показник зріс на 0,1.

Складовою оборотного капіталу є дебіторська заборгованість. Відносно дебіторської заборгованості існує два підходи щодо управління нею: лібералізація умов кредитування та встановлення більш жорстких умов. Виходячи із даних балансів за 2004-2006 роки проаналізуємо динаміку і структуру дебіторської заборгованості. Для наочності поєднаємо аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таблиця 2.3 Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості

Розрахунки з дебіторами	На 2004 рік	На 2005 рік	На 2006 рік
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	457,3	12,28	614,30	13,24	491,20	9,74
первісна вартість	457,3		614,30		491,20
резерв сумнівних боргів	0,00		0,00		0,00
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	19,9	0,53	0,00	0,00	0,00	0,00
за виданими авансами	3245,7	87,18	4024,40	86,74	4551,70	90,26
Інша поточна дебіторська заборгованість	0,00		0,80	0,02	0,00	0,00
Всього	3722,9	100,00	4639,50	100,00	5042,90	100,00

За даними таблиць видно, що розміри дебіторської заборгованості значно перевищують розміри кредиторської, це не можна однозначно тлумачити як позитивний або негативний фактор, оскільки, з одного боку - дебіторська заборгованість це потенційні кошти, які є у підприємства, певний резерв коштів, це є також стимулюванням реалізації продукції для потенційних покупців, а з іншого - заморожування активів, які могли б бути в обороті.

Відносно структури дебіторської заборгованості, то найбільшу питому вагу має дебіторська заборгованість за виданими авансами - 87-90%, цей показник зростає, хоча і так є досить великим. Другою за величиною є дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - вона дещо зменшується за досліджувані періоди. Інша поточна заборгованість має несуттєвий розмір у 2004 та 2005 роках, а за підсумками 2006 року її взагалі немає. Загальна заборгованість постійно збільшується, що свідчить про активну збутову політику підприємства.

Таблиця 2.4 Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості

Розрахунки з дебіторами	На 2004 рік	На 2005 рік	На 2006 рік
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	431,9	28,54	1086,10	44,50	14,70	0,82
Поточна заборгованість за розрахунками:
з одержаних авансів	233,2	15,41	0,00	0,00	89,40	5,00
з бюджетом	165,4	10,93	283,60	11,62	205,30	11,47
з позабюджетних платежів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
зі страхування	69,4	4,58	125,90	5,16	230,70	12,89
з оплати праці	140,7	9,30	281,60	11,54	516,10	28,84
з внутрішніх розрахунків	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші поточні зобов'язання	472,3	31,21	663,40	27,18	733,50	40,98
Всього	1512,9	100,00	2440,60	100,00	1789,70	100,00

Відносно структури кредиторської заборгованості, то тут найбільшою за величиною є заборгованість за товари, роботи та послуги у 2004 та 2005 роках (28,54 та 44,5% відповідно) та інші поточні зобов'язання у 2006 році(41%), на другому місці - заборгованість з оплати праці -9,3%, 11,54% і 28,84% відповідно у 2004, 2005 та 2006 роках. Як бачимо з даних таблиці 2.4 структура кредиторської заборгованості змінюється щороку, як і сама сума. Це залежить від наявності грошових коштів у підприємства та строків сплати заборгованості. Взагалі вся кредиторська заборгованість поділяється на ту, якою можна управляти (товарна) і та, якою неможливо керувати, так звані нарахування. Для підприємства кредиторська заборгованість розглядається як безоплатне джерело фінансування, тому вигідно користуватись таким джерелом. Але величина кредиторської заборгованості повинна знаходитись в певних межах, які підприємство визначає самостійно, аби уникнути ризику неплатоспроможності.

Джерелами формування оборотних коштів на ТОВ ВК „Індастрі” є, по-перше, кредиторська заборгованість, по-друге, довгострокові кредити банків та нерозподілений прибуток. Вище було проаналізовано динаміку і структуру кредиторської заборгованості, а відносно довгострокових кредитів банків, то як видно з балансів за 2004-2006 роки, ця величина дорівнювала 1708,7; 962,0 та 2010,3 тис. грн. відповідно. Як бачимо вона змінюється в залежності від потреб підприємства у довгострокових джерелах фінансування. Довгострокові кредити використовувались не лише для фінансування оборотних коштів, оскільки підприємство збільшило розміри необоротних активів.

Таблиця 2.5 Аналіз оборотних коштів підприємства

Активи	2004 рік	2005 рік	2006 рік
	Тис. грн.	У %	Тис. грн.	У %	Тис. грн.	У %
1	2	3	4	5	6	7
Запаси:
Виробничі запаси	2607,1	40,3	3395,5	41,2	4550,0	46,5
Незавершене виробництво	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	13,3	0,2	17,0	0,2	50,1	0,5
Товари	89,3	1,4	8,7	0,1	65,3	0,67
Розрахунки з дебіторами: - за товари, роботи і послуги - за виданими авансами	457,3 3245,7	7,1 50,2	614,3 4024,4	7,5 48,9	491,2 4551,7	5,0 46,5
Грошові кошти:	0,6	0,01	-	-	-	-
Поточні фінансові інвестиції	0,8	0,01	0,8	0,01	0,8	0,01
Інші оборотні активи	58	0,9	173,6	2,1	84,3	0,9
Всього	6472,1	100	8234,3	100	9793,4	100

банкрутство управління витрати інформаційний

Якщо порівнювати дебіторську та кредиторську заборгованість, то ми бачимо, що великі обсяги дебіторської заборгованості(більше 5 млн. грн.) не покриваються кредиторською заборгованістю (лише 1,8 млн. грн.) навіть на 50%. За рахунок цього зменшуються обсяги коштів в обігу. Оптимально дебіторська заборгованість повинна приблизно дорівнювати кредиторській, а її строки повернення трохи випереджати строки повернення кредиторської заборгованості.

Другим негативним фактором є тенденція збільшення дебіторської заборгованості (на 8,7%), при зменшенні обсягів кредиторської заборгованості (на 26,7%).

Перейдемо до аналізу оборотних коштів взагалі (див. таблицю 2.5). Джерелом для аналізу виступають дані форми №1 “Баланс”, відображення результатів у формі №1 „Баланс” регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 „Баланс”. Виходячи з результатів аналізу, бачимо, що на кінець 2006 року величина оборотних коштів збільшилась на 1559,1 тис. грн. або на 18,9%. Найбільшу питому вагу серед складових оборотного капіталу займає дебіторська заборгованість, а саме за виданими авансами - 48,9% і 46,5% відповідно у 2005 та 2006 роках і хоча у відносних показниках її частка зменшилася, абсолютні величини збільшилися на 527,3 тис. грн. Також досить значну частку займають запаси - 41,2 і 46,5% відповідно, їх аналіз наведено вище.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Вони вимірюють прибутковість підприємства в різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д.

Рентабельність продажу. Вона показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Рентабельність продажу = Чистий прибуток / Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

2004р.: Рп = 2017,3 / 31639,6 = 0,063 (6,3%);

2005р.: Рп = 823,9 / 47934,9 = 0,017 (1,7 %);

2006р.: Рп = 1595,8 / 67560,4 = 0,023 (2,3%).

Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 2,3 копійки прибутку від кожної гривні продажу. Прибуток від кожної гривні продажу збільшився.

Рентабельність капіталу. Показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і про перенагромадження активів. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу. Рентабельність капіталу = Чистий прибуток / Середньорічний власний капітал.

2004р.: Рк = 2017,3 / 4381,29 = 0,46 (46%);

2005р.: Рк = 823,9 / 5764,85 = 0,14 (14%);

2006р.: Рк = 1595,8 / 7709,5 = 0,21 (21%).

Рентабельність майна характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Цей показник визначається як співвідношення валового прибутку і середньорічної вартості основних засобів підприємства. Рентабельність майна = валовий прибуток / Залишкову вартість основних засобів підприємства.

2004р.: Рм = 3688,6 / 1617,6 = 2,28 (228%);

2005р.: Рм = 3069,4 / 1426,3 = 2,15 (215%);

2006р.: Рм = 4337,9 / 2107,6 = 2,06 (206%).

Тобто вартість основних засобів збільшується швидше ніж прибуток.

Рентабельність продукції. Цей показник дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції = Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства / Повна собівартість реалізованої продукції.

2004р.: Рпр = 3688,6 / 27951,0 = 0,13 (13%);

2005р.: Рпр = 3069,4 / 44865,5 = 0,068 (6,8%);

2006р.: Рпр = 4337,9 / 63222,5 = 0,069 (6,9%).

Рентабельність продукції за рік майже не зросла. Значить кожна гривня витрачена на виробництво принесла 7 копійок прибутку.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.

Фондовіддача розраховується як відношення вартості виробленої продукції до балансової вартості основних фондів на кінець періоду.

Фондомісткість виготовленої продукції розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів до вартості виробленої продукції. Вона показує яка вартість основних фондів припадає на 1 гривню виготовленої продукції.

Фондоозброєність розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів до чисельності робітників. Данні запишемо в табл. 2.6:

Таблиця 2.6 Ефективність використання основних фондів

Показник	2004	2005	2006
Фондовіддача	17,28	40,00	38,18
Фондомісткість	0,05	0,03	0,02
Фондоозброєність	3,23	3,09	3,48

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Згідно Методичних рекомендацій розраховуються загальні показники діяльності підприємства, показники ліквідності, показники фінансової стійкості та показники рентабельності. Деякі з цих показників вище розглядалися більш детально, побудуємо зведену таблицю показників діяльності підприємства за останні три роки:

Таблиця 2.7 Таблиця проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства

№ з/п	Показник	Значення показника
		2004 рік	2005 рік	2006 рік
Загальні показники діяльності підприємства
1	2	3	4	5
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	31639,6	47934,9	67560,4
2	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	2017,3	823,9	1595,8
3	Власний капітал, тис. грн.	4868,1	6661,6	8757,4
4	Необоротні активи, тис. грн.	1617,6	1829,9	2933,0
5	Довгострокові зобов'язання, тис. грн.	1708,7	962	2181,1
6	Дебіторська заборгованість, тис. грн.	3722,9	4638,7	5042,9
7	Запаси, тис. грн.	2709,7	3421,2	4665,4
8	Власні оборотні засоби, тис. грн.	3250,5	4831,7	5824,4
9	Функціонуючий капітал, тис. грн.	4959,2	5793,7	8003,7
Показники ліквідності
10	Коефіцієнт поточної ліквідності	4,28	3,37	5,47
11	Коефіцієнт швидкої ліквідності	2,49	1,97	2,86
12	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	0,001	0,0003	0,0004
13	Маневреність власних оборотних засобів	1,99	1,70	1,68
14	Коефіцієнт покриття запасів	1,72	2,01	1,74
15	Коефіцієнт фінансової автономії	0,60	0,66	0,69
Показники фінансової стійкості
16	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,60	0,66	0,69
17	Коефіцієнт фінансової залежності	1,66	1,51	1,45
18	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,67	0,73	0,63
19	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,40	0,34	0,31
20	Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	1,06	0,53	0,74
21	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,26	0,13	0,20
22	Коефіцієнт структури позикового капіталу	0,53	0,28	0,55
23	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	0,66	0,51	0,45
24	Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,50	0,59	0,59
25	Показник фінансового лівериджу	1,51	1,96	2,21
1	2	3	4	5
Показники рентабельності
26	Рентабельність продажу,%	6,3	1,7	2,3
27	Рентабельність капіталу,%	46	14	21
28	Рентабельність майна ,%	228	215	206
29	Рентабельність продукції,%	13	6,8	6,9

Як показує таблиця 2.7, показники діяльності підприємства ТОВ ВК “Індастрі”, коефіцієнти ліквідності, платоспроможності та рентабельності є в межах норм, записаних в Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства від 19 січня 2006 року № 14. Лише деякі коефіцієнти відхиляються від норм, такі як коефіцієнт абсолютної ліквідності та коефіцієнт фінансового лівериджу.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, інвестиційної та фінансово-господарської діяльності. Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Таким чином проаналізувавши діяльність ТОВ ВК “Індастрі” можна зробити висновок, що підприємство працює ефективно, не має тенденцій до виникнення фінансової кризи, не має прострочених заборгованостей. Підприємство можна охарактеризувати як абсолютно стійке та стабільне.

2.2 Оцінка можливості банкрутства підприємства за допомогою сучасних моделей

Для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств в економічно розвинених країнах використовуються різні аналітичні та класифікаційні моделі. Вони показують ймовірність банкрутства в найближчі роки з високою ймовірністю. Для остаточних висновків щодо банкрутства ТОВ ВК “Індастрі” зробимо розрахунки за допомогою найбільш поширених моделей, а саме за моделлю Альтмана, R-моделлю, моделлю Спрінгейта, моделлю Ж. Лего та порівняльного фінансового аналізу.

Найбільш поширеною з них є “Z-аналіз” Альтмана. Ця модель розроблена за допомогою дискримінантного аналізу статистичних даних підприємств-банкрутів. Лінійна модель Альтмана має такий вигляд:

Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 +0,999Х5, (2.11)

де Х1 - відношення оборотних активів до суми активів;

Х2 - нерозподілений прибуток до суми активів;

Х3 - операційний прибуток до суми активів;

Х4 - ринкова ціна акцій до заборгованості;

Х5 - обсяг реалізації до суми активів.

Ймовірність банкрутства, згідно з наведеним показником Альтмана, для американських підприємств оцінюється за наступною шкалою: 1,8 і менше - досить висока; 1,81- 2,7 - висока; від 2,8 - 2,9 - можлива; від 3 і вище - дуже низька. Якщо Z < 1,81, то підприємство стане банкрутом через 1 рік - з ймовірністю 95%; через 3 роки - з ймовірністю 48%; через 4 роки - з ймовірністю 30%; через 5 років - з ймовірністю 30% .

Ця модель має переваги, а саме: простота у застосуванні, в тому числі у підготовці статистичних даних; результат розрахунку отримується у вигляді інтегрованого показника, що дає змогу порівняти з показниками інших господарських об'єктів; незначні витрати на розрахунок.

Проте ця модель розрахована на підставі статистичних даних американських організацій, і застосування коефіцієнта Альтмана для оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств не дасть можливості отримати об'єктивні результати. Проте наведені переваги зумовлюють великий інтерес з боку вчених, які працюють на теренах колишнього СРСР, що роблять спроби модифікувати та адаптувати модель до прогнозування банкрутства вітчизняних підприємств. Підприємствам, акції яких не котуються на біржі, рекомендується взяти для розрахунку балансову вартість акцій (власний капітал), а сама модифікована формула матиме такий вигляд:

Z = 0,717Х1 + 0,847Х2 + 3,107Х3 + 0,42Х4 + 0,999Х5. (2.12)

За допомогою даних таблиці можна розрахувати показник Z-аналізу Альтмана за три роки:

Z2004 = 0,717* 0,80 + 0,847*0,38 + 3,107*0,36 + 0,42*1,51 + 0,999*4,65 = 7,30;

Z2005 = 0,717* 0,82 + 0,847*0,39 + 3,107*0,15 + 0,42*1,96 + 0,999*5,67 = 7,86;

Z2006 = 0,717*0,77 + 0,847*0,43 + 3,107*0,21 + 0,42*2,21+ 0,999*6,32 = 8,80.

Таблиця 2.8 Показники для розрахунку Z-аналізу Альтмана за 2004-2006 роки

Показник	У 2004 році	У 2005 році	У 2006 році
Х1	0,80	0,82	0,77
Х2	0,38	0,39	0,43
Х3	0,36	0,15	0,21
Х4	1,51	1,96	2,21
Х5	4,65	5,67	6,32

Згідно з моделлю, ймовірність банкрутства в найближчі 5 років підприємству не загрожує, а навпаки фінансовий стан покращується.

Динаміка показника Альтмана надана у додатку В.

Проте більш важливою для оцінки ризику банкрутства підприємств, які функціонують на теренах СНД, є чотирифакторна R-модель, яка має вигляд

R = 8,38К1 + К2 + 0,054К3 + 0,63К4, (2.13)

де R - показник ризику банкрутства організації;

К1 - відношення оборотного капіталу до активів;

К2 - відношення чистого прибутку до власного капіталу;

К3 - відношення виручки від реалізації до активів;

К4 - відношення чистого прибутку до витрат.

Таблиця 2.9 Ймовірність банкрутства організації відповідно до значення R моделі

R	Ймовірність банкрутства, %
Менше 0 0-0,18 0,18-0,32 0,32-0,42 Більше 0,42	Максимальна (90-100) Висока (60-80) Середня (35-50) Низька (15-20) Мінімальна (до10)

Розрахуємо ймовірність банкрутства за R-моделлю:

У 2004 році цей коефіцієнт становив:

R = 8,38*0,80 + 0,41 + 0,054*4,65 + 0,63*0,07=7,40

У 2005 році цей коефіцієнт становив:

R = 8,38*0,82 + 0,12 + 0,054*5,67 + 0,63*0,02=7,31

У 2006 році:

R = 8,38*0,77 + 0,18 + 0,054*6,32 + 0,63*0,03=6,99

Згідно з результатами аналізу, ймовірність банкрутства за всіма показниками підприємства дуже мала, практично відсутня, хоча цей показник і поступово погіршується.

В 1978 р. була розроблена модель Г. Спрингейта. Він використав мультиплікативний дискримінантний аналіз для вибору чотирьох з 19 найвідоміших фінансових показників, які найбільшим образом розрізняються для успішно діючих фірм і фірм-банкрутів.

Модель Спрингейта має вигляд:

Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D , (2.14)

де: A = (Власні оборотні кошти) /(Усього активів)

B = (Прибуток до сплати податку й відсотків) / (Усього активів)

C = (Прибуток до оподатковування) / (Поточні зобов'язання)

D = (Оборот) / (Усього активів)

Критичне значення Z для даної моделі дорівнює 0,862.

Точність цієї моделі становить 92,5% для 40 компаній, досліджених Спрингейтом. Розрахуємо показник для нашого підприємства:

У 2004 році: Z = 1,03*0,39+3,07*0,36+0,66*1,71+0,4*4,65=4,5;

У 2005 році: Z = 1,03*0,48+3,07*0,15+0,66*0,36+0,4*5,68=3,47;

У 2006 році: Z = 1,03*0,46+3,07*0,21+0,66*1,27+0,4*6,33=4,49.

Цей показник теж далекий від критичного значення та з часом суттєво не змінився.

Цікава модель прогнозування банкрутства була розроблена під керівництвом канадського фахівця Ж. Лего (Jean Legault). При створенні цієї моделі були проаналізовані 30 фінансових показників 173 промислових компаній Квебека, що мають щорічний виторг від 1 до 20 млн. дол. США.

Модель Ж. Лего має вигляд:

Z = 4,5913 А + 4,5080B + 0,3936С - 2,7616 , (2.15)

де: A = (Акціонерний капітал) / (Усього активів)

B = (Прибуток до оподатковування + Витрати фінансування) / (Усього активів)

C = (Оборот за два попередні періоди) / (Усього активів за два попередні періоди )

Критичним значенням для Z є - 0,3.

Точність даної моделі становить 83%. Вона може бути використана тільки для прогнозування банкрутства промислових компаній.

Проаналізуємо можливість банкрутства за моделлю Ж. Лего:

У 2004 році: Z = 4,5913*0,60+4,5080*0,36+0,3936*4,65-2,7616=3,4484;

У 2005 році: Z = 4,5913*0,66+4,5080*0,11+0,3969*5,72-2,7616=3,0184;

У 2006 році: Z =4,5913*0,69+4,5080*0,20+0,3936*6,33-2,7616=3,7684.

Згідно із цією моделлю підприємству також не загрожує банкрутство, а значення Z далеке від критичного.

Тепер проаналізуємо підприємство за допомогою порівняльного фінансового аналізу. Сутність методики порівняльного аналізу складається в порівнянні зведених показників звітності підприємства з показниками інших підприємств галузі. Підприємства попередньо діляться на класи по наступних підставах:

I клас кредитоспроможності - фірми, що мають гарний фінансовий стан (фінансові показники вище серегньогалузевих, з мінімальним ризиком неповернення кредиту);

II клас - підприємства із задовільним фінансовим станом (з показниками на рівні серегньогалузевих, нормальним ризиком неповернення кредиту);

III клас - компанії з незадовільним фінансовим станом, що мають показники на рівні нижче серегньогалузевих, з підвищеним ризиком непогашення кредиту.

На основі фактичних даних розраховуються коефіцієнти для групи однорідних підприємств даної галузі. Отримані дані по кожному коефіцієнті представляються у вигляді таблиці 2.10:

Таблиця 2.10 Значення показників для розподілу підприємств промисловості (машинобудування) по класах кредитоспроможності

Найменування показника	Значення показників по класах
	I	II	III
Співвідношення позикових і власних засобів	<0,8	0,8-1,5	> 1,5
Імовірність банкрутства (Z - рахунок Альтмана)	>3,0	1,5-3,0	< 1,5
Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)	>2,0	1,0-2,0	< 1,0

Порівняємо показники діяльності даного підприємства з показниками по різних класах. Для цього побудуємо табл. 2.11, де зазначимо відповідність показників певному класу підприємств. Як видно з данних таблиці, підприємство є цілком стабільним та не має тенденцій до кризових явищ та банкрутства, хоча і має певні недоліки в структурі балансу.

Таблиця 2.11 Показниками порівняльного аналізу ТОВ ВК “Індастрі” за 2004-2006 роки

Найменування показника	Значення показників по роках
	2004	2005	2006
Співвідношення позикових і власних засобів	0,66	0,5	0,45
Імовірність банкрутства (Z - рахунок Альтмана)	7,3	7,86	8,8
Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)	4,28	3,37	5,47
Відповідність класу	I	I	I

Описані методи відносної оцінки ризику є найбільш доступними та оперативними. Тому підприємство, у якого відсутні необхідні ресурси для проведення більш детального кількісного аналізу ризиків, може користуватись запропонованими фінансовими показниками-індикаторами ризику та критеріями ймовірності банкрутства. Однак методи оцінки та моніторингу економічних ризиків, які базуються на системі фінансових показників, необхідно вдосконалювати та приводити у відповідність до українських особливостей та стандартів.

2.3 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій на ТОВ ВК „Індастрі”

Необхідність використання автоматизованих систем та інформаційних технологій для підвищення надійності фінансової системи підприємства обумовлена такими чинниками: значними об'ємами інформації підприємства, які необхідно обробити; вимогами до швидкості та якості проведення перевірок; трудомісткістю фінансових процедур; необхідністю швидкого, повного та своєчасного виявлення помилок; специфікою та різноманіттям об'єктів дослідження при оцінці надійності фінансової системи та ін.

Інформаційні технології - це сукупність програмного забезпечення (інформаційна складова), технічних засобів і телекомунікації (інструментальна складова), кадрів і їх організація.

Можна виділити три рівня інформаційних технологій.

На першому рівні вирішуються часткові функціональні задачі за допомогою автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалістів. Під АРМ розуміють робоче місце спеціаліста, оснащене персональним комп'ютером з програмним забезпеченням, що дозволяє в автоматизованому режимі вирішувати покладені на спеціаліста задачі. Однак АРМ не дозволяє створити системи єдиного інформаційного простору.

Для підвищення ефективності і ступеня автоматизації інформаційної технології, що реалізуються за допомогою АРМ, останні об'єднані в локальну мережу з виходом в корпоративну мережу (другий рівень). Локально обчислювальна мережа (ЛОМ) об'єднує персональні комп'ютери з центральним файловим сервером, що локалізовані на вельми обмеженому просторі. Однак із зростанням числа користувачів виникає різке падіння швидкодії такої системи. Зв'язок між підрозділами може бути встановлений: по виділеним каналам, через Інтернет, за допомогою цифрових модемів. Зв'язок може бути не тільки постійним, але й комутируємою, тобто встановлюватися по необхідності.

Третій рівень інформаційних технологій - створення інтегрованої системи управління на базі повнофункціональних програмних продуктів. Такі системи дозволяють досягти повної автоматизації інформаційних процесів при управлінні великим підприємством взагалі та фінансової системи зокрема.

На ТОВ ВК „Індастрі” розвинуто два рівня інформаційних технологій, а саме автоматизоване робоче місце (АРМ) та локальна обчислювальна мережа (ЛОМ).

Кожен провідний спеціаліст на даному підприємстві має АРМ, яке оснащене персональним комп'ютером з програмним забезпеченням, що дозволяє в автоматизованому режимі вирішувати задані завдання. Майже кожен спеціаліст, що має АРМ, використовує такі пакети прикладних програм загального призначення як : MS Excel, MS Word, „Ліга-Закон” та ін. Вони використовуються для виконання простих аналітичних процедур, складання різних документів і поліпшення їх зовнішнього вигляду, формування тестів, вироблення професійної думки про відповідність того або іншого запису чинному законодавству, пошук змін до законодавства тощо.

На підприємстві ТОВ ВК „Індастрі” використовується 1С „Бухгалтерія”, котра відповідає Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і є комплексним рішенням задачі автоматизації різних видів економічної діяльності. Бухгалтерський облік, реалізований в даній конфігурації, відповідає прийнятій зараз методології бухгалтерського і податкового обліку в Україні і забезпечує надання інформації про організацію зовнішнім особам - інвесторам, кредиторам, податковим органам. Конфігурація включає:

1) план рахунків, що містить типові настройки аналітичного, валютного і кількісного обліку;

2) довідник валют, використовуваний при веденні валютного обліку;

3) набір довідників для формування первинних документів і ведення списків об'єктів аналітичного обліку;

4) набір переліків для організації аналітичного обліку з регламентованим набором значень;

5) набір документів, призначених для введення, зберігання і друку первинних документів і для автоматичного формування бухгалтерських проводок;

6) набір констант, використовуваних для настройки загальних параметрів ведення обліку в конкретній організації;

7) список коректних проводок, дозволяючи відстежувати правильність введення бухгалтерських проводок і прискорити введення кодів рахунків в документах і операціях;

8) набір стандартних звітів, що дозволяють одержувати дані бухгалтерського обліку в різних розрізах по будь-яких рахунках, будь-яких об'єктах аналітики;

9) спеціалізовані звіти по конкретних розділах бухгалтерського обліку;

10) набір регламентованих звітів (податкових, бухгалтерських і ін.) і механізм їх оновлення;

11) спеціальні режими обробки документів і операцій, виконуючі сервісні функції.

Конфігурація дозволяє автоматизувати наступні ділянки бухгалтерського і податкового обліку:

1) облік операцій по банку і касі;

2) облік основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів;

3) облік малоцінних предметів;

4) облік виробництва продукції;

5) облік валютних операцій;

6) облік запасів;

7) облік розрахунків з постачальниками і покупцями;

8) облік розрахунків з підзвітними лицями;

9) розрахунок заробітної платні;

10) облік валових доходів і валових витрат;

11) облік балансової вартості валюти;

12) облік балансової вартості основних засобів.

Але дана конфігурація не дозволяє автоматизувати розробку і контроль фінансової стратегії, для цього потрібно розробити додаткові функції даної конфігурації котра допоможе вирішити поставлену задачу.

На першому етапі потрібно впровадити додаткову функцію автоматизованої системи котра за допомогою базової конфігурації буде проводити внутрішній стратегічний аналіз підприємства. На основі фінансової звітності підприємства котра буде сформована в 1С „Бухгалтерія” можна впровадити розрахунок таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнту фінансової незалежності;

2) коефіцієнту фінансової стійкості;

3) коефіцієнту фінансового левериджу;

4) коефіцієнту співвідношення позикових і власних коштів;

5) коефіцієнту забезпеченості власними коштами;

6) коефіцієнту прогнозу банкрутства;

7) коефіцієнту довгострокового залучення позичених коштів;

8) коефіцієнту чистої виручки;

9) коефіцієнту абсолютної ліквідності;

10) коефіцієнту швидкої (термінової) ліквідності;

11) коефіцієнту поточної ліквідності;

12) коефіцієнту оборотності капіталу;

13) коефіцієнту оборотності оборотного капіталу;

14) коефіцієнту оборотності запасів;

15) коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості;

16) коефіцієнту обороту кредиторської заборгованості;

17) коефіцієнту рентабельності власного капіталу;

18) коефіцієнту рентабельності реалізації продукції;

19) та інші.

Розрахунок цих коефіцієнтів буде проводитись щомісячно, щоквартально, за півріччя і за рік. В даній конфігурації потрібно передбачити нормативні значення для кожного з розраховуваних коефіцієнтів. Коли розраховані значення коефіцієнтів не будуть відповідати цим нормативним значенням в звіті повинні відобразитись червоним кольором отриманні негативні результати і короткий висновок за рахунок чого отримано такий результат, і на що треба звернути увагу для покращення відповідного коефіцієнту, щоб підприємство не потрапило в кризу. Значення всіх коефіцієнтів повинні зберігатися в архіві даної програми і за цими даними програма повинна будувати тенденцію відповідних коефіцієнтів і формувати ( місячний, квартальний, річний, і п'ятирічний ) звіт з графіками. За допомогою отриманих розрахунків керівництво підприємства зможе формувати фінансову стратегію.

На другому етапі потрібно впровадити підсистему фінансового планування, котра буде розраховувати за допомогою базової системи фінансові потоки на даному підприємстві. Алгоритм повинен бути такий:

1) на підприємстві планується випуск продукції (за даними замовлень, продаж минулих місяців) від одного місяця до п'яти років з можливими змінами по необхідності;

2) потім потрібно ввести норми витрати матеріалу (основних, допоміжних інших затрат) на кожен вид продукції, що виробляється;

3) ціну кожного ТМЦ котрий буде використаний в виробництві; витрати на оплату праці основних виробничих та допоміжних робітників на випуск відповідної продукції;

4) витрати на оплату праці адміністрації; витрати змінні і постійні на електроенергію, газ, вугілля; транспортні витрати на закупку ТМЦ;

5) витрати на технічне обслуговування і ремонт; витрати на інструменти;

6) витрати на охорону праці; витрати на оренду якщо вони є;

7) амортизацію;

8) інші витрати;

9) ціну реалізації продукції.

Потім програма має автоматично підрахувати собівартість кожної одиниці продукції, і відповідно до ціни реалізації, розрахувати прибуток підприємства отриманий в відповідний період, і графік надходження грошових коштів на рахунок підприємства. Автоматично розрахує необхідні запаси: ТМЦ для планованого виробництва і покаже дату коли необхідно поповнювати запаси; необхідну кількість електроенергії, газу, вугілля; кількість необхідних інструментів; та інше. І на отриманих даних побудує графіки закупок і суму котру потрібно витратити підприємству на ці закупки. Потім зіставить графік надходження грошових коштів і графік витрат грошових коштів і покаже коли підприємству потрібно буде залучати оборотні кошти за допомогою кредитної лінії, для того щоб не було перебоїв в виробництві, а коли підприємство може використовувати надлишкові кошти для розширення виробництва запровадження нових видів продукції та додатково отримувати прибуток.

На третьому етапі потрібно ввести подвійний контроль та аналіз. Після кожного місяця потрібно розрахувати планові витрати на виготовлення продукції, котра надійшла на склад, і фактичні витрати, котрі були здійснені, та проаналізувати відхилення факту від плану. Потім зіставити фактичні ви трати з прогнозованими та проаналізувати їх відхилення. По отриманих даних програма повинна розрахувати точність прогнозу. Потім треба проаналізувати надходження та витрати грошових коштів, що прогнозувалися з фактичними, та формувати відповідні звіти.

Для того щоб була надійна фінансова система на кожному рівні інформаційних технологій необхідним є збереження таємниці і захист інформації, що є конфіденційною. На ТОВ ВК „Індастрі” захист комп'ютерної інформації складається із встановлення паролів для отримання доступу певного користувача АРМ до бази даних підприємства по тому чи іншому питанню, а також при ЛОМ, для санкціонованого доступу до інформації потрібний не конкретний комп'ютер, а можливість входу в систему з певними правами. Наприклад кожен керівник (першого чи другого рівня) має доступ лише до тих даних, які пов'язані з його роботою та обов'язками.

На ТОВ ВК „Індастрі” діє журнально-ордерна система обліку із застосуванням засобів автоматизованої обробки інформації. Бухгалтерський облік централізований і ведеться бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером.

Бухгалтерія, планово-економічний та деякі інші відділи на підприємстві мають своїх програмістів, які створюють спеціальні програми для успішної та зручної роботи своїх співробітників.

Отже, проаналізувавши ефективність використання інформаційних технологій на ТОВ ВК „Індастрі”, можна зробити висновок, про досконалість їх використання.

Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану підприємства

3.1 Основні напрямки удосконалення процесу запобігання банкрутства підприємств України

Підприємство, що аналізується, виготовляє елементи гіпсокартоних систем, вироби для закріплення панелей, вироби для закріплення пластикових вікон, елементи фасадних систем, деревообробне обладнання, лаки, фарби для підприємств різноманітних галузей народного господарства та населення. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються високою якістю.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає сировина. Тому актуальною є задача зниження матеріаломісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

Матеріальні ресурси займають 85,8% в структурі витрат на виробництво продукції:

51909,1 : 60503,5 * 100% = 85,8%

Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знов на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх загрузки.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

1) реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою;

2) отримання дебіторської заборгованості;

3) продаж резервних грошових активів;

4) продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);

5) отримання банківських кредитів;

6) залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то оборотні кошти можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1) прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2) знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3) зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залучених капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1) відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2) виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3) вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4) залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.