Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий навчальний заклад

"Університет економіки та права "Крок"

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра економіки підприємств, конкурентної політики та інноваційного розвитку

Курсова робота

Холдингові компанії. Їх суть та особливості створення

Студентки 3 курсу групи ЕП-12

Наумчак Христини Сергіївни

Керівник

к.е.н, доцент. Бучацький В.Й.

м. Київ - 2015 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти характеристики холдингових компаній

1.1 Економічна сутність холдингових компаній

1.2 Типи холдингових компаній та їх особливості

1.3 Методи створення холдингових компаній

Розділ 2. Аналітична оцінка створення холдингової компанії "Київміськбуд"

2.1 Загальна характеристика холдингу "Київміськбуд"

2.2 Зовнішні та внутрішні чинники створення холдингу, його модель управління

2.3 Аналіз господарської діяльності ХК "Київміськбуд"

Розділ 3. Основні напрями ефективного управління холдингом в умовах конкурентного середовища

3.1 Заходи по поліпшенню функціонування холдингової компанії "Київміськбуд"

3.2 Проблемні питання правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Головна мета ринкового реформування економіки України - створення сприятливих умов для реалізації прагнень і здібностей кожного члена суспільства, прискорення технологічного й економічного розвитку вітчизняних підприємств, забезпечення стабільного соціально-економічного зростання. Внаслідок змін умов господарювання суттєво зростає роль адекватного вибору параметрів і критеріїв вимірювання ефективності діяльності підприємства, а також відповідного організаційно-економічного механізму забезпечення ефективної роботи підприємства та його структурних підрозділів. Важливого значення набуває удосконалення системи оцінки ефективності діяльності нових організаційно-правових форм підприємств, таких як господарські товариства, об'єднання підприємств, холдингові компанії .

Актуальність теми. Одним з напрямів ринкового реформування економіки України є приватизація, зміна форм власності державних підприємств. Мета приватизації великих промислових підприємств - формування ефективних власників цих об'єктів, діяльність яких сприятиме підвищенню ефективності роботи підприємств, розвитку вітчизняної економіки. Поширеним способом здійснення ринкових перетворень є створення на базі великих промислових підприємств холдингових компаній. У рамках такої відносно нової для вітчизняної економіки форми організації господарювання особливого значення набуває вибір критеріїв і показників для оцінки ефективності діяльності кожного підрозділу та холдингової компанії в цілому.

Теоретичні та практичні аспекти вирішення задач підвищення ефективності діяльності підприємства та його структурних підрозділів розглядалися в роботах таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як І. Бланк, В. Гриньова, В. Ковальов, М. Крейніна, О. Лоркипанідзе, К. Менар, П. Орлов, В. Палій, В. Пономаренко, М. Хохлов, А. Шеремет та ін. Дослідження організаційно-економічних аспектів функціонування холдингової компанії проведені в наукових працях О. Горбунова, Л. Євенко, В. Євтушевського, Ю. Львова, В. Луцковського, В. Нусінова, Г. Одінцової, А. Мельника, Н. Мельтюхової, В. Суторміної, Г.Уманців та ін. Проте до цього часу проблеми обґрунтування методичного забезпечення визначення резервів підвищення ефективності діяльності холдингової компанії залишаються недостатньо вивченими та вимагають докладного дослідження.

Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні аспекти створення холдингової компанії.

Об'єктом дослідження є діяльність холдингової компанії "Київськміськбуд".

Мета курсової роботи полягає у розкритті сутності холдингових компаній та дослідженні особливостей їх створення.

Для досягнення мети в роботі передбачено вирішити наступні завдання:

– розкрити економічну сутність холдингових компаній;

– дослідити типи холдингових компаній та їх особливості;

– визначити методи та чинники створення холдингів;

– виявити основні функції холдингової компанії;

– визначити основні напрямки ефективного управління холдингом.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети було використано такі методи наукового дослідження: теоретичного узагальнення - для вивчення теоретичних основ оцінки ефективності діяльності підприємства; аналізу та синтезу - для диференціації та узагальнення факторів підвищення ефективності діяльності ХК; класифікації - для вивчення системи показників ефективності господарської діяльності, які використовуються на підприємствах та в ХК; статистичного та техніко-економічного аналізу - для дослідження ефективності діяльності підприємств та ХК в умовах трансформаційної економіки; графічного моделювання - для наочного представлення результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні аспекти характеристики холдингових компаній

1.1 Економічна сутність холдингових компаній

Поняття "холдинг" походить від англійського слова holder, що означає "утримувач", оскільки холдинги утримують великі пакети акцій чи частки у статутному капіталі численних дочірніх компаній. Економічний зміст холдингів є набагато глибшим і полягає не стільки у фактичному утриманні головною компанією великого пакета акцій дочірніх компаній, скільки у здійсненні управління та контролю над іншими компаніями.

Враховуючи це, у зарубіжній юридичній літературі можна зустріти різні визначення холдингів, що відбивають або обидва критерії, за якими компанію можна віднести до холдингів, або лише один із них.

Васильченко З.М. вважає, що холдингом також є головна чи материнська компанія, що контролює інші компанії за допомогою утримання їхніх акцій, або компанія, діяльність якої зводиться до володіння частками в інших компаніях та здійснення управління ними [9, c. 87]. Дорофієва А.А. в основу поняття "холдинг" вкладає другий критерій, відповідно до якого холдингом є компанія, що виконує функції координації та управління однією чи кількома компаніями. При чому зауважує, що ці функції холдингова компанія може виконувати як завдяки участі у статутному капіталі інших компаній, так і завдяки особливим договірним відносинам між компаніями [16, c. 33].

Звернувшись до зарубіжного досвіду,варто відмітити, що цим шляхом йде німецьке законодавство, згідно з яким холдинг (концерн, за німецьким правом) утворюється тоді, коли домінуюча компанія та компанія, над якою вона домінує, перебувають у єдиному управлінні. Це відбувається, якщо одна з них має переважну участь у статутному капіталі іншої, або тоді, коли компанії уклали між собою угоду, відповідно до якої одна з них має можливість контролювати іншу.

Ковалев Д. констатує, що холдинг утворюється тоді, коли одна компанія (дочірня) залежить від іншої (основної), що виконує стосовно неї контрольні та управлінські функції, і це відбулося або внаслідок участі однієї компанії у статутному капіталі іншої, або внаслідок особливих контрактних відносин між компаніями, незалежно від того, називають компанії себе холдингами чи ні.

Саме цим холдинги відрізняються від інвестиційних компаній, що вкладають кошти в інші компанії, у тому числі і шляхом придбання їхніх акцій (часток), у власних інтересах заради одержання прибутку. На відміну від них, холдинги шляхом придбання акцій (часток) інших компаній бажають одержати контроль над ними [22, c. 91].

Михалюк В. зазначає, що в світовій практиці холдингові компанії - це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії [24, c. 9].

На думку Дерев'янко Е. перевага холдингових структур пояснюється централізованим фінансово-економічним управлінням ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін. [15, с. 63].

Прикладом холдингової структури є концерн "Нестле" (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві і продажу продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести основних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями. Перша - "Юнілак Інк.", знаходиться у Панамі і контролює всі підприємства концерну, які розташовані у західній півкулі, друга - "Нестле продактс" розміщена у Швейцарії і здійснює контроль над дочірніми підприємствами, які знаходяться в країнах континентальної Європи, третя - "Нестле холдингс" розташована на Багамських островах. Дві останні - "Мегті ентерпрайзес" і "Фіндус інтернешнл" побудовані за галузевим принципом та координують діяльність підприємств, які випускають бульйонні концентрати і свіжоморожені продукти. Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіє мережею ресторанів і готелів [9, с. 88].

Варто також навести думку Гончарової І., яка вважає, що холдинги характеризуються високим рівнем організації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін. [13, c. 133].

До складу холдингу входять:

1. головне підприємство, яке здійснює контроль і управління дочірніми підприємствами ;

2. дочірні підприємства, контрольними пакетами котрих володіє головне підприємство;

3. асоційовані підприємства, вкладення в котрі не дозволяють головному підприємству повністю контролювати їх і визначати основні напрямки фінансово-господарської діяльності;

4. підприємства, вкладення в котрі не дають права участі в управлінні;

5. інші господарські суб'єкти.

Якщо ж поглянути з юридичної точки зору, холдинг -- це об'єднання з частковою правоздатністю. Підприємства, що перебувають під контролем холдингу не втрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова компанія, як сукупність організацій, не набуває статусу юридичної особи. Разом з тим, існує економічна залежність підприємств холдингу. Це проявляється у тому, що дії учасників визначаються волевиявленням головного підприємства [2].

Формування холдингових об'єднань є важливим елементом сучасної підприємницької стратегії. Сфера застосування дочірніх компаній є дуже різноманітною. Створення різних дочірніх структур доступне не лише великим, а й малим та середнім фірмам.

Як свідчить світовий досвід, організаційний розвиток компанії на визначеному етапі приводить до того, що вона може бути перетворена в холдинг. Під холдинговою компанією розуміється комерційне підприємство, яке контролює одну чи кілька дочірніх фірм. Вже сам факт існування дочірнього чи контрольованого підприємства дозволяє говорити про те, що фірма стала холдингом.

Згідно з даними, наведеними на конференції "Ефективні стратегії розвитку холдингів", якщо компанія володіє кількома дочірніми підприємствами, їй, насамперед, слід звернути увагу на організаційні та фінансові особливості функціонування підприємств холдингового типу. Вкрай важливо створити надійну систему управління та фінансового контролю за дочірніми фірмами. При цьому варто пам'ятати, що вони часто-густо мають власні інтереси і можуть працювати неефективно [15, c. 64].

Дочірня фірма - це інструмент досягнення як тактичних, так і стратегічних цілей. Вирішальне значення під час прийняття рішення про створення дочірніх структур можуть мати довгострокові плани керівників компанії, їхня оцінка перспектив розвитку підприємства. На думку експертів, основні ситуації, в яких доцільно створювати дочірні структури, такі: диверсифікація операцій компанії; відокремлення ліцензійних видів діяльності; оптимізація структур управління; податкове та фінансове планування; підвищення стійкості бізнесу та управління ризиками; конфіденційність контролю; реалізація окремих функцій; поліпшення рекламного іміджу компанії; розвиток зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Підприємствам малого та середнього бізнесу створення дочірніх структур допомагає розширити свою діяльність, розвинути ділові зв'язки, домогтися податкових, кредитних та інших переваг. Великим компаніям утворення холдингових структур та фінансово-промислових груп дозволяє істотно збільшити свій інвестиційний та економічний потенціал, підвищити рентабельність та технологічний рівень виробництва.

Вважаємо за доцільне зазначити, що дочірні компанії забезпечують проведення внутрішніх фірмових операцій. Завдяки їм досягається зниження фінансових витрат та податкових платежів. Холдинговий принцип сприяє об'єднанню підприємств, що мають загального власника, в осмислену систему, що функціонує як єдиний організм. Загальна виробнича, інвестиційна та збутова політика створює переваги в конкурентній боротьбі і сприяє успішному освоєнню внутрішніх і зовнішніх ринків.

Таким чином, підсумувавши вище наведену інформацію, варто погодитись з думкою Василенко З.М. та зазначити що холдинг - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.

1.2 Типи холдингових компаній та їх особливості

Переважна кількість вітчизняних дослідників-економістів виділяють такі види холдингів:

- чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансового контролю та управління;

- змішаний холдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність).

При цьому з'ясовано, що змішані холдинги типові як материнські компанії сучасних промислових концернів, багатогалузевих об'єднань, організаційно пов'язаних між собою підприємств. Однак останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об'єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).

Варто зауважити, що будучи фінансовими компаніями, чисті (фінансові) холдинги мають цілу низку специфічних функціональних відмінностей від інших фінансових інститутів, наприклад, банків та інвестиційних компаній і фондів.

На відміну від банків, холдинги можуть здійснювати прямі дольові інвестиції у нефінансові підприємства (тобто промислові, торгівельні, будівельні та інші фірми). При цьому, маючи відповідні ліцензії, холдинги можуть займатися і відповідною кредитно-фінансовою діяльністю.

Також варто погодитись з думкою Климка Н.Г. на рахунок того, що холдинги не обмежуються портфельними інвестиціями в акції того чи іншого підприємства, а намагаються заволодіти його контрольним пакетом, що дозволяє здійснювати управлінські функції. Крім цього, завдання інвестування коштів у різні активи фондового ринку (особливо похідні, наприклад, ф'ючерси та опціони), типові для інвестиційних компаній, взагалі може не розглядатися керівництвом холдингової компанії як одне із пріоритетних [20, c. 218].

Основна різниця фінансового холдингу від інших фінансових інститутів полягає в здійсненні особливої інвестиційної стратегії, метою якої є встановлення ділового контролю над вже існуючими чи новими фірмами, що входять до кола його інтересів.

До основних типів холдингових компаній варто віднести:

- холдинги, створені на основі об'єднання промислових підприємств;

- конгломерати, які формуються на основі поглинання підприємств різноманітної виробничої та комерційної діяльності;

- банківські холдинги;

- холдинги у системі фондів.

Поняття конгломерату найкраще визначає Грузинов В.П. На його думку, конгломерат (від лат. "зібраний") - це одна з форм монополії, в якій під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях. В міру розростання концерни утворюють конгломерати, велетенські промислові комплекси. Проте вважаємо за доцільне зазначити, що, як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності управління ними централізоване. Структура конгломератних об'єднань нестійка: вони можуть розпадатись або утворювати концерн [10, c. 7].

На думку дослідника Михалюка В., банківські холдинг-компанії - це група осіб, які володіють контрольними пакетами акцій одного чи більше банків (розповсюджені одно-банківські холдинги) [18, c. 8].

З цією думкою можна погодитись, проте варто зауважити, що за останні роки намітилася тенденція росту таких банківських холдингів. Всі найбільші, найпотужніші комерційні банки в США організовані як банківські холдингові компанії. Банківські холдинги можуть бути або однобанківськими або мульті-банківськими. В тому разі, коли холдингова компанія здійснює контроль над одним банком - це однобанківські холдинги.

Отже, холдинги у системі фондів являють собою створення інвестиційних фондів, які скуповують акції різних підприємств, що дає можливість засновникам і керівникам цих фондів контролювати такі підприємства.

1.3 Методи створення холдингових компаній

Економічна база для заснування холдингових компаній в Україні почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державних підприємств і об'єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових компаній став Наказ Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.

За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдингових компаній та державних акціонерних компаній, а до їх складу було передано держпакети акцій більше 300 підприємств.

До основних передумов створення холдингових компаній в Україні на думку Дорофеєвої А.А. можна віднести такі:

- наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за "технологічними ланцюгами";

- потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;

- розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;

- нездатність підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

- дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;

- структурна криза.

Відповідно до Наказу Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" основними способами створення холдингових компаній є:

– передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

– поглинання одного господарського суб'єкта іншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.

При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

– заснування холдингу на базі існуючого підприємства чи існуючого підрозділу;

– формування холдингової компанії на базі колишньої чи існуючої управлінської структури;

– створення холдингової компанії як нового господарського суб'єкта.

Перший варіант мас досить суттєві переваги перед двома іншими, оскільки у даному випадку немає обмежень на розміри контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, що передаються у статутний фонд холдингової компанії. При цьому роль останньої буде виконувати одне із підприємств, які складають холдингову групу [11, c. 34].

Варто зауважити, що при другому варіанті в холдинг перетворюється орган управління (або "постміністерська структура", що виникла на його місці -- концерн, корпорація і т.д.), а підлеглі йому господарські суб'єкти стають дочірніми підприємствами. Холдингові компанії, створені на базі управління, об'єднують, як правило, підприємства однієї галузі, які виробляють подібну продукцію, а тому менш стійкі чи менш ефективні, до того ж представляють небезпеку з точки зору монополізації ринків.

Третій варіант має свої особливості. По-перше, у холдингову компанію об'єднуються підприємства різних галузей. По-друге, вона виникає як новостворений суб'єкт, статутний фонд якою формується виключно за рахунок акцій дочірніх підприємств.

На сьогодні більшість дослідників виокремлюють наступні основні моделі створення та розвитку холдингових компаній:

1. утворення шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріплюються у власності головних компаній;

2. об'єднання пакетів акцій юридично самостійних компаній та передачі цих пакетів холдинговій компанії;

3. утворення шляхом купівлі існуючою компанією пакета акцій інших компаній, що стають дочірніми стосовно неї;

4. заснування нових компаній, що із самого початку здобувають право домінуючої участі в інших компаніях;

5. шляхом укладення угоди про підпорядкування однієї компанії іншій, згідно з якою головній компанії передаються повноваження виконавчого органу дочірньої компанії.

Поддєрьогін А.М. вважає, що основним завданням будь-якого холдингу є підвищення економічної ефективності організації підприємства з метою одержання максимального прибутку та використання її для одержання ще більшого прибутку. У світі існує кілька варіантів побудови холдингу залежно від можливих шляхів досягнення максимального прибутку [22, c. 92].

По-перше - горизонтальна інтеграція. Згідно із цією моделлю, холдинг являє собою материнську компанію та мережу дочірніх компаній (філій), які побудовані та працюють однаково, як близнюки. Їх ключовою розбіжністю та шляхом одержання максимального прибутку є територіальне охоплення. Відповідно чим більше територіальне охоплення, тим більшим є успіх компанії. Такий варіант побудови холдингу характерний, наприклад, для оптової та роздрібної торгівлі.

По-друге - вертикальна інтеграція. У цій моделі холдинг являє собою головну компанію та ланцюг дочірніх підприємств, побудованих за принципом повного циклу. Дана схема є характерною для підприємств агропромислового комплексу, алюмінієвої промисловості тощо. Однак варіант побудови холдингу за принципом вертикальної інтеграції має сенс лише тоді, коли бізнес затребуваний завжди, у будь-якій економічній ситуації.

По-третє - конгломеративна диверсифікованість. Згідно із цією моделлю, дочірні компанії підбираються за принципом суміжності. Як правило, історія виникнення холдингів з такими схемами пов'язана з тим, що суміжний продукт, який є необхідним для основного продукту, не влаштовує головну компанію за ціною та якістю. У результаті приймається рішення про створення та розвиток нового бізнесу, який задовольнятиме вимогам компанії. При цьому необхідною умовою створення суміжної компанії є рентабельність та перспективність обраного суміжного ринку [27, c. 231].

Змішаний холдинг, створений згідно з такою моделлю, сьогодні є найбільш розповсюдженим бізнес-об'єднанням у базових галузях економіки пострадянських країн. Функціонування таких структур обумовлено завданнями підвищення ефективності бізнесу. Змішаний холдинг відкриває для акціонерів додаткові можливості підвищення капіталізації компанії. Він надає можливість підвищення потенціалу залучення сторонніх інвестицій для різних підприємств холдингу, а також оперативного перерозподілу коштів між напрямами бізнесу з метою його капіталізації в цілому.

Таким чином, процес організації холдингової структури може йти "знизу", "зверху" чи об'єднувати обидва способи.

На першій стадії при організації "знизу" здійснюється об'єднання незалежних компаній з заснуванням їх холдинг-центру.

При цьому засновники можуть надавати різні засновницькі внески в активи об'єднання: грошові кошти, цінні папери, будівлі, споруди, обладнання, права на користування надрами, а також майнові права. В обмін на це засновники отримують звичайні акції.

У випадку, коли засновники холдингу - відкриті акціонерні товариства, то засновницьким внеском можуть бути звичайні акції цих компаній. У даному випадку виникають відносини співучасті, тоді як обидві компанії володіють голосуючими акціями одна одної. Холдингом є та з них, яка в змозі здійснювати діловий контроль над діяльністю іншої.

Після заснування холдингової компанії процес формування об'єднання йде "зверху". Якщо досягнута умова між керівництвом холдингу та іншими компаніями на купівлю-продаж акцій, то здійснюється обмін акціями ("дружнє" поглинання). Іншим варіантом "дружнього" поглинання може бути передача пакета акцій фірми в довірче управління холдингу.

В іншому випадку, коли відсутня така згода, холдинг намагається скупити акції компанії на фондовому ринку, а потім вже вступає у взаємовідносини на загальних зборах акціонерів ("агресивне" поглинання). Результатом цього варіанта може бути заміна всього складу керівництва компанії.

У практиці, як зауважує Покропивний С.Ф. достатньо розповсюдженим варіантом встановлення ділового контролю над фірмою є інвестиційне кредитування. Такі кредити направляються на реалізацію конкретних заходів і проектів при участі кредитора у прибутку [13, c. 133].

Ще одним зі способів встановлення ділового контролю над підприємством, причому дешевшим, ніж купівля акції, є придбання холдингом боргів підприємства. За умов дефіциту грошових коштів борги можуть бути скуплені зі значним дисконтом до номінальної величини.

Як видно, функція контролю являє собою основну причину появи цієї форми об'єднання, яка сприяє досягненню максимального результату від консолідованої діяльності підприємств і максимальних дивідендів на кожну одиницю інвестованого капіталу материнської компанії.

Механізм контрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття чи відхилення деяких рішень на загальних зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень до статуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крім того, вказані права дають можливість холдинговій компанії провадити єдину економічну, фінансову і технологічну політику.

Варто також зауважити, що такі питання, як формування структури холдингової компанії знаходяться у взаємозв'язку з її життєвим циклом, створення ефективного механізму взаємодії холдингової групи - з інвесторами, активізація діяльності менеджерів у розробці і реалізації інвестиційних проектів, потребують розвитку з урахуванням особливостей національної економіки України.

Досвід таких країн як Польща, Угорщина вивчає Чердаков В.А.. Згідно його досліджень створення холдингових компаній в цих країнах при переході до ринкової економіки є наслідком проведених економічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонерна власність, тому створення і розвиток цих компаній тісно пов'язані з такими процесами, як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури [23, c. 21].

При цьому провівши ряд досліджень, можна стверджувати, що в Україні вищезазначені процеси мають ряд особливостей, саме тому для створення холдингу необхідно від одного до двох років.



Розділ 2. Аналітична оцінка створення холдингової компанії "Київміськбуд"

2.1 Загальна характеристика холдингу "Київміськбуд"

У 1955 році в Києві була створена одна з найбільших будівельних організацій України - Київміськбуд - основний забудовник столиці України.

За 46 років роботи Київміськбуду житловий фонд м. Києва зріс майже в 8 разів, побудовані корпуси академічних навчальних закладів, готелі й універмаги, кінотеатри і стадіони, споруджено більшість унікальних об'єктів міста.

Відбудований після війни і реконструйований у 1999 році Хрещатик, зведені Меморіальний комплекс "Музей історії Великої Вітчизняної війни", готелі "Київ", "Спорт", "Салют", апаратно-студійний комплекс телебачення - це лише деякі об'єкти, які стали своєрідною візитною карткою нового архітектурного образу Києва.

До структури холдингової компанії "Київміськбуд", яка стала правонаступницею колишнього Головкиївміськбуду, входять понад 60 підприємств та організацій, у т.ч. 6 загальнобудівельних трестів, 3 домобудівних комбінати, спеціалізовані підрозділи, підприємства автотранспорту, будмеханізації, велика група заводів і комбінатів будівельної індустрії, фірми різноманітного профілю і напрямку будівельної діяльності, що забезпечують виконання всього комплексу загальнобудівельних робіт - від проектування до введення об'єктів під "ключ".

В умовах становлення нових економічних відносин, завдяки урівноваженій і далекоглядній політиці керівництва компанії, Київміськбуд зберіг свої промислово-виробничі потужності, людський потенціал.

Починаючи із середини 1997 року, компанія постійно нарощує обсяги виконання робіт власними силами.

Темпи збільшення обсягів БМР щорічно складають 20-25%.

Досягнення таких показників стало можливим завдяки розширенню напрямків діяльності і росту універсалізації підприємств компанії.

Сьогодні підприємства Київміськбуду на якісному рівні будують нові об'єкти, реконструюють існуючі споруди, виконують капітальний ремонт будинків, реконструкцію площ та доріг. Серед них можна назвати ремонт готелів Києва до щорічної наради Європейського банку розвитку і реконструкції, влаштування транспортної розв'язки по вул. О. Теліги і Щусєва, реконструкцію Михайлівської і Софіївської площ.

У даний час холдингова компанія здійснює реконструкцію залізничного вокзалу в Києві з будівництвом нового корпуса залу чекання, за замовленням Київської міської адміністрації виконує роботи з реконструкції транспортної розв'язки і перетворення у величезний торгово-культурний комплекс Севастопольської площі, будує нову автостанцію в районі станції метро "Видубичі", веде реконструкцію ділянки дороги по проспекту 40 років Жовтня.

У середині 90-х років, коли різко зменшилися обсяги капітальних вкладень у будівництво, холдинговою компанією "Київміськбуд" разом з акціонерно-комерційним банком "Аркада" була впроваджена й успішно реалізована на практиці схема будівництва житла та інших об'єктів нерухомості за залучені інвестиції населення.

У лютому 1996 року Президент України Л.Д. Кучма відкрив під заселення перший будинок, побудований Київміськбудом за інвестиції населення.

За 5 років роботи за такою схемою холдинговою компанією і її фінансовим партнером АКБ "Аркада" залучено і спрямовано в будівництво біля 360 млн. доларів США, профінансовано будівництво понад 1,5 млн.м2 житла, побудовано і передано у власність інвесторам 161 житловий будинок, або понад 20 тисяч квартир.

За залучені інвестиції споруджуються також гаражі і паркінги, офісні помешкання, об'єкти соціально-побутової сфери.

Холдингова компанія "Київміськбуд" першою в Україні впровадила систему видачі довгострокових кредитів населенню під будівництво житла. Заставою при цьому виступає саме житло, тобто в Київміськбуді здійснюється впровадження елементів іпотечного кредитування житлового будівництва.

Досвід холдингової компанії спеціальним розпорядженням Президента України рекомендований для вивчення і впровадження в усіх регіонах України.

У 1999 році Президентом України було видано Указ "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд", який у квітні 2000 року постановою Верховної Ради України набув сили Закону.

Згідно з цим Законом холдинговій компанії "Київміськбуд" довірена реалізація державної соціальної програми, яка об'єднує в собі: розвиток інвестиційної діяльності, формування цільових житлових ощадних вкладів із наступним їхнім використанням вкладником по досягненню пенсійного віку, подальний розвиток схеми іпотечного кредитування житлового будівництва.

За 1 рік роботи за цією програмою холдинговою компанією надано населенню під будівництво житла довгострокових кредитів на суму 69 млн. грн.

Велика увага в Київміськбуді приділяється впровадженню нових високоефективних технологій.

Підприємствами Київміськбуду здійснюється широкомасштабне будівництво монолітно-каркасних будинків, упроваджуються теплі ефективні зовнішні стіни та інші огороджувальні конструкції, застосовуються прогресивні методи внутрішнього оздоблення помешкань, влаштування внутрішньодомових інженерних систем з використанням пластикових труб, а також багато інших прогресивних технічних рішень.

Ефективність нових підходів щодо будівництва житла та інших об'єктів, досвід фахівців компанії, наявні технічні і технологічні можливості дозволяють якісно та в установлені терміни здійснювати будівництво об'єктів.

Холдинговою компанією проводиться активна робота з закордонними партнерами.

Результатом такої роботи стало створення разом із всесвітньо відомою компанією "ДОКА" спільного підприємства "ДОКА-Україна", яке забезпечує будівництво монолітно-каркасних будинків та інших об'єктів нерухомості опалубкою "ДОКА".

Співробітництво холдингової компанії з фірмою "Євробілла" також принесло суттєві результати. У місті Києві за 100% закордонні інвестиції побудовані два супермаркети "Білла" - на житлових масивах Осокорки і Троєщина, зведено два таких магазини в м. Дніпропетровську, ведуться переговори про розширення будівництва таких торгових закладів у м. Києві, а також у ряді обласних центрів України.

Компанія бере активну участь у роботі із здійснення спільного проекту Київської міськдержадміністрації й англійської компанії "Роялстоун" щодо забудови мікрорайону "Дніпровська Пристань".

Ведуться переговори про взаємовигідне співробітництво з рядом інших закордонних фірм. холдинг компанія управління господарський

Діяльність ХК "Київміськбуд" відзначена багатьма міжнародними і національними призами. За цим всім -- наполеглива, клопітка праця київміськбудівців. Тисячі працівників Київміськбуду в різні часи були відзначені високими державними та урядовими нагородами. Понад 260 київміськбудівців - заслужені працівники галузі, їх час, їх рух вперед спресовані у тезі, яку висловив у своєму посланні з нагоди 45-річчя холдингової компанії "Київміськбуд" Президент України: "Чим надійніша ваша кладка - тим міцніша наша держава".



2.2 Зовнішні та внутрішні чинники створення холдингу, його модель управління

Холдингова компанія "Київміськбуд" - це велике потужне підприємство, що займається будівництвом житлових приміщень та займає переважну частку ринку будівництва на Україні.

Холдингову компанію "Київміськбуд" було утворено шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріпились у власності головної компанії.

На сьогодні, до складу холдингової компанії "Київміськбуд" на правах дочірніх підприємств та асоційованих членів входять провідні загальнобудівельні трести, домобудівельні комбінати, організації та підприємства промисловості, автотранспорту, будмеханізації, які забезпечують виконання всього комплексу робіт від оцінки будівельного майданчика та проектування до експлуатації зведених споруд.

Серед асоційованих членів холдингової компанії, поряд із підприємствами та організаціями, які протягом всієї трудової діяльності "Київміськбуду" входили до його складу, можна побачити підприємства, які зовсім недавно пов'язали свою долю з холдинговою компанією. Це "Основа-Солсіф", "Мостобуд", "Медінвестпроект", "Гіпроцивільпромбуд", та багато інших.

Загальний аналіз створення холдингових компаній в Україні дозволив виділити такі мотивації їх заснування:

- холдинг створюється за ініціативою підприємства на його базі при виділенні структурних одиниць у самостійні юридичні особи або при поглинанні одного іншим;

- холдинг створюється за ініціативою групи підприємств чи об'єднання підприємств (тут визначаються холдингові компанії, дочірні і асоційовані підприємства та акціонери холдингу);

- холдинг створюється за ініціативою державних органів управління.

Мотивацією для створення холдингової компанії "Київміськбуд" стала ініціатива групи підприємств та їх об'єднань.

На створення такого холдингу як "Київміськбуд" вплинули як внутрішні так і зовнішні чинники. До внутрішніх можна віднести:

– відсутність необхідних фінансових коштів;

– знос та технічне старіння обладнання;

– труднощі з реалізацією житлових комплексів;

– необхідність стабільного та якісного забезпечення сировиною і комплектуючими.

До зовнішніх чинників можна віднести посилення конкуренції на ринку, складність отримання кредиту для малого підприємства, а також інтерес інших будівельних підприємств до акцій "Київміськбуд".

Таким чином, вчасно здійснена реструктуризація бізнес-групи допомогло отримати кредити, позбутися незручних акціонерів та убезпечити активи.

Управління портфелем цінних паперів стало основним завданням у системі стратегічного управління інтегрованою діяльністю холдингу. Раціонально вибраний напрям стратегічної діяльності в сфері виробничої, фінансової і господарської діяльності зумовлюють ефективну діяльність всього об'єднання.

Переваги консолідації підприємств і цілі, що досягаються у межах холдингової компанії, є наступними:

– обмеження або ліквідація конкуренції;

– контроль за постачанням сировини і готової продукції;

– незалежність від зовнішніх постачальників сировини;

– створення єдиного виробничого комплексу від видобутку сировини;

– зменшення накладних витрат за рахунок централізації управлінських витрат;

– можливість зниження податків;

– широкі можливості інноваційної діяльності;

– об'єднання технічного досвіду, економія у виробництві і розподілі продукції;

– економія на торгівельних операціях;

– зменшення кризового тиску.

Отже, проведення реструктуризації було необхідним для "Київміськбуд" та підприємств, що працювали разом з ним. Її проведення відбувалося у декілька етапів.

Перший крок під час реструктуризації -- проведення ґрунтовної діагностики бізнесу. Фактично було здійснено аудит усіх бізнес-процесів у групі компаній. На цьому етапі виявлено формальну й фактичну структуру власності, накреслено схему, яким чином компанії і фізичні особи зв'язані між собою, хто є засновниками всіх підприємств і які частки у статутному капіталі їм належать. Крім цього, потрібно було також провести перевірку управлінської вертикалі, -- хто фактично приймає рішення в бізнес-групі, як їх доводять до безпосередніх виконавців. Причому тут порівняно фактично діючу управлінську вертикаль із системою управління, прописаною у статутах компаній.

Наступний крок -- аналіз фінансових потоків у рамках бізнес-групи, визначення підприємств або структурних одиниць, що працюють неефективно.

Так як в сегменті ринку були присутні конкуренти, ефективність роботи яких вища, варто було вивчити їх досвід й умови роботи з контрагентами. Інакше кажучи, встановлено, що саме дозволяє їм за однакових зовнішніх умов отримувати більший прибуток. Було проведено різноманітні маркетингові дослідження, які допомогли при визначенні стратегії подальшого розвитку групи компаній.

Після здійснення процедури аудиту та аналізу діяльності групи підприємств експерти подали власникам бізнес-групи свої висновки та рекомендації. Після того як профільний напрям бізнесу для підприємців було визначено, розроблено безпосередньо план проведення реструктуризації - конкретні методики зміни структури власності, управлінської вертикалі, бізнес-зв'язків між підприємствами. Після розробки й узгодження плану здійснення реорганізації почались конкретні дії з перебудови бізнес-групи.

Час проведення реструктуризації групи компаній - приблизно рік. Вартість цього процесу - близько $50 тис.

Функція апарату управління (материнської компанії) ХК "Київміськбуд" - управління дочірніми підприємствами, що входять до її складу. Компанія визначає структуру, штатний розклад, порядок оплати і стимулювання праці працівників, створених нею дочірніх підприємств, філій.

Серед основних функцій, які виконує холдингова компанія варто виділити наступні:

– функція планування;

– управлінська функція;

– функція контролю.

Під функцією планування розуміють те, що головна холдингова компанія планує діяльність всіх дочірніх підприємств на звітний період (переважно рік). При цьому визначаються цілі діяльності, завдання яких необхідно досягти та результати які потрібно при цьому отримати. Холдинговою компанією складаються фінансові плани та бюджети всієї групи підприємств.

Таким чином головна холдингова компанія ХК "Київміськбуд", яка знаходиться в м. Київ створює щоквартальний план для дочірніх підприємств. Плановою діяльністю займається фінансово-плановий відділ, основними функціями якого є фінансовий аналіз показників діяльності холдингу та створення на основі цих даних планів на наступні періоди.

Управлінська функція холдингової компанії є дуже важливою, оскільки від того як буде здійснюватиметься управління компанії залежатимуть результати її діяльності. У штаті холдингу працює численна кількість менеджерів, що слідкують за роботою дочірніх підприємств, надають їм розпорядження щодо подальших дій.

В обов'язки менеджера ХК "Київміськбуд" входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих: по плануванню (стратегічному, перспективному, поточному і оперативному); по реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку; по організаційним питанням.

В компанії ХК "Київміськбуд" активно застосовується програма стимулювання праці. Ті дочірні підприємства, що працюють ефективніше за підсумками кварталу отримують грошові премії.

Функція управління нерозривно пов'язана з функцією контролю. Варто зауважити, що холдинговою компанією "Київміськбуд" здійснюються такі види контролю:

– контроль за джерелами сировини;

– контроль цін і ринків збуту;

– контроль виконання зобов'язань суб'єктів зовнішнього середовища;

– контроль технології виробництва;

– контроль розподілу ризиків між учасниками комерційних угод.

При цьому, управлінським персоналом здійснюється попередній, поточний та наступний контроль за діяльністю дочірніх підприємств. Попередній контроль включає перевірку підготовки дочірніх підприємств до роботи у новому періоді. Поточний контроль здійснюють з метою поінформованості головного підприємства про стан справ на дочірніх фірмах. При наступному контролі аналізують показники діяльності, здійсненої дочірніми підприємствами за звітний період, аналізують недоліки роботи з метою їх усунення в наступному періоді.

Взагалі, можна стверджувати, що холдингова компанія "Київміськбуд" виконує всі необхідні функції. Про це можна зробити висновок, виходячи з аналізу обсягів діяльності компанії за 2012-2014 рр. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Обсяги підрядних робіт, виконані ХК "Київміськбуд" за 2012-2014 рр., млн. грн.

Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р.	2014 р. у % до 2012
Роботи виконані як генпідрядник	5856,4	5946,0	6073,2	103,7
Роботи виконані власними силами	4235,91	4300,0	4385,0	103,52
Разом	10092,31	10246,0	10458,2	103,62

З даних таблиці 2.1 видно, що обсяги виконання робіт ХК "Київміськбуд" з кожним роком зростають, отже зростає попит на будівництво житлових приміщень, а також інвестиції в його здійснення.

Щодо управління холдингом варто зазначити, що управління будь-яким суб'єктом господарювання базується на нормах законодавства та його локальних документах (статуті, наказах тощо). Підприємства, що входять до складу холдингової компанії (ХК) та її дочірні підприємства (ДП)) неоднорідні за своєю структурою, а їх взаємовідносини потребують чіткого як економічного, так і правового регулювання. Кожна група виробляє для себе свою стратегію, тактику побудови управлінських зв'язків, а також оформлює їх у рамки права.

Кожна ХК має свою систему методів корпоративного управління. Таким чином, варто зазначити, що виділяють вісім основних моделей управління холдинговою групою.

1 модель. Управління в силу володіння контрольним пакетом акцій

2 модель. Безпосереднє управління органами ХК діяльністю ДП через дачу обов'язкових для виконання приписів

3 модель. Затвердження положень про показники ДП

4 модель. Укладення договору про підпорядкування між ХК і ДП

5 модель. Укладення договору на право давання обов'язкових для виконання вказівок

6 модель. Управляюча компанія в холдинговій групі

7 модель. Договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу

8 модель. Надання консультаційних послуг

ХК "Київміськбуд" здійснює управління за першою моделлю. В силу того, що ХК має переважну участь у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління ДП. Таким чином ХК "Київміськбуд" здійснює управління через безпосередню участь в органах управління і таким чином впливати на діяльність ДП.

ХК "Київміськбуд" використовує три шляхи здійснення управління ДП в силу володіння контрольним пакетом акцій:

1) участь у вищих органах товариства;

2) членство у наглядовій раді;

3) членство в ревізійній комісії.

Згідно першого шляху рішення ХК приймаються представницьким органом ДП (загальними зборами чи зборами учасників). На зборах ХК має переважну кількість голосів. А отже, може обирати та відкликати членів виконавчого органу та ревізійної комісії.

За таким варіантом управління здійснюється за рахунок призначення ХК "свого" виконавчого органу деяких ДП. У випадку, якщо остання володіє "контрольним пакетом" акцій чи їй належить переважна частка в статутному капіталі товариства, то виконавчий орган ДП стає своєрідним "кишеньковим" органом ХК.

Але є і протилежний бік такого виду управління. Може виникнути ситуація, за якої виконавчий орган не захоче виконувати веління ХК, а остання не має права видавати приписи, обов'язкові для виконання ДП. У такому випадку за контролюючим підприємством залишається право переобрати виконавчий орган. Однак такий порядок є досить тривалим за часом і процедурно-містким, оскільки згідно з п. 2 ч. 2. ст. 159 ЦК, відкликання виконавчого та інших органів товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства. Стаття 43 ЗУ "Про господарські товариства" передбачає низку процедур аж до публікації за 45 днів до скликання загальних зборів повідомлення про це в одному з офіційних друкованих видань ВРУ чи КМУ.

За такою складною процедурою важко оперативно змінити склад виконавчого органу, а іноді такі зміни потрібно здійснювати швидко, наприклад, якщо ХК "Київміськбуд" вважає, що рішення, проти яких був виконавчий орган, потрібно терміново впроваджувати в життя.

З метою швидшого здійснення управління деякими ДП у силу володіння контрольним пакетом акцій ХК використовує членство в наглядовій раді. Таким чином, у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, через раду акціонерів у ХК з'являється реальна змога контролювати і регулювати діяльність правління.

Таке регулювання наглядова рада може здійснювати через здійснення певних функцій, делегованих їй загальними зборами: обрання та відкликання членів правління; прийняття рішення про притягнення до відповідальності членів правління; визначення умов оплати праці членів правління; затвердження внутрішніх документів, що регулюють діяльність правління.

До того ж ч. 2 ст. 160 Цивільного Кодексу визначає, що статутом акціонерного товариства і законом установлюються питання, вирішення яких належать до виключної компетенції наглядової ради. Такі питання не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Для мінімалізації збитків від діяльності виконавчого органу деякі договори, які укладає ДП, залежно від характеру (угоди з нерухомістю, векселями) чи ціни можна передати на додаткове затвердження спостережної ради (передача на затвердження загальних зборів є проблемною через складність процедури) або зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно третього напряму управління дочірніми підприємствами ХК "Київміськбуд" з числа акціонерів обрано ревізійну комісію для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства. Зрозуміло, що, маючи контроль у загальних зборах ДП, ХК може мати більшість членів у ревізійній комісії.

В своїй діяльності ХК "Київміськбуд" використовує також договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу.

Історично цей вид управління холдинговою групою виник тому, що управління ДП, побудоване виключно на участі в капіталі, виявило свої недоліки. Так, у 1920 р. компанія "Дженерал Моторс" зіткнулася з проблемою, що здатність менеджерів корпоративного центру контролювати придбані компанії виявилася досить обмеженою через відсутність повноважень контролю над поточною діяльністю ДП.

Рішення, знайдене Альфредом П. Слоуном для "Дженерал Моторс", полягало у відмові від традиційної холдингової структури й переході до мультидивізійної структури. Така модель була чимось середнім між холдингом та унітарною компанією. Компанії ХГ були об'єднані в єдину організацію, яка, в свою чергу, поділялася на часткові автономії.

Однак у такої конструкції були певні проблемні сторони, такі як небажаність розкриття інформації про холдингову структуру, що викликало пошук альтернатив організації управління. Удосконалена передача повноважень з управління виконавчим органом компанії управляючій компанії є інновацією російського законодавства.

Такого виду договору не передбачено чинним законодавством України. Натомість деякі російські юристи вважають, що він "є ключовим елементом в юридичних взаємодіях управляючої компанії та товариств, що управляються".

Суть його зводиться до того, що управляюча компанія має право вчиняти правочини від імені товариства, розпоряджатися його майном, відкривати рахунки в банках і здійснювати інші управлінські функції. Разом з цим вона несе майнову відповідальність за результатами діяльності товариства, що управляється, та надавати останній щоквартально встановлену договором звітність. Цей вид управління дозволяє максимально перебрати ХК "Київміськбуд" всі функції з управління ДП і разом з тим захищає інтереси останнього. Тому, на нашу думку, доцільно було б у Проекті ЗУ "Про акціонерні товариства" внести положення щодо укладення договору про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу. Така конструкція дозволяє передавати не всі функції з управління ДП, а лише в частині, передбаченій договором. Наприклад, договори на суму більшу, ніж установлена в договорі про передачу повноважень, можуть укладатися ДП лише з погодженням з управлінським органом ХК "Київміськбуд" (відділ з управління холдинговою групою). Також Відділ з управління холдинговою групою може управляти деякими справами ДП.