Аналіз структури доходів соціальних груп населення

Враховуючи, що соціальна структуризація українського суспільства є невідповідною сучасному етапу розвитку країни, виконанню завдань економічного реформування та збереження соціальної стабільності, а також те, що наявність середнього класу є визначальним фактором формування та реалізації всієї державної політики у розвинених країнах, проблеми “становлення середнього класу” в Україні та “створення умов для його закріплення” [6] визнані одними з визначальних завдань Стратегії подолання бідності в Україні на 2000--2010 роки. Фактично заходи Стратегії спрямовані й на нормалізацію та розбудову соціальної структури українського суспільства, оскільки подолання бідності, формування сучасної соціальної політики, побудова та налагодження взаємодії всіх інститутів її реалізації, заплановані Указом Президента, неминуче призведуть до вирішення вказаного завдання.

Формування середнього класу, якому буде властивий спосіб життя, притаманний населенню розвинених країн, і який буде охоплювати різноманітні верстви населення (зокрема й вразливі соціальні групи), стане тією сучасною соціальною формою, яка зможе задовольнити потреби народу України у гідних умовах життєдіяльності, а також створити цивілізовані шляхи і способи створення таких умов. Формування середнього класу, що базується на способі життя, притаманному розвиненим країнам і який буде охоплювати найрізноманітніші верстви населення, можна визначити як один з головних національних інтересів України, стратегічну соціальну мету реформування економіки та суспільства. Лише заходами виваженої та продуманої економічної та соціальної політики можливо створити умови для забезпечення системи соціальної безпеки країни, гарантом підтримання якої буде сильний, стабільний та здоровий середній клас.

СТАНОВИЩЕ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НА 2000 - 2002

Позитивні тенденції розвитку економіки у 2000 - 2002 р. сприяли певному поліпшенню становища. За січень--липень 2001 р. реальні грошові доходи громадян збільшилися на 8,7 %, порівняно з відповідним періодом 2000 р. У липні 2001 р. середня заробітна плата становила 327,31 грн. і зросла в номінальному вимірі на 37,2 %, порівняно з липнем 2000 р., та на 29,2 % з початку року. Реальна заробітна плата за 7 місяців 2001 р. зросла на 17,7 % проти відповідного періоду 2000 р.

Проте, незважаючи на ці позитивні тенденції, істотних зрушень на краще не відбулося. За січень-липень 2001 р. не виплачено 7,4 % нарахованої заробітної плати, причому більше 2/3 боргів накопичено у двох галузях: вугільній промисловості, машинобудуванні та металообробці. Станом на серпень 2001 р. загальна сума заборгованості із заробітної плати склала 3,9 млрд. гривень. Незважаючи на титанічні зусилля двох складів уряду, за період з липня 2000 р., тобто за 13 місяців, суму заборгованості вдалося зменшити лише на 11,8 %, а у промисловості -- на 2,2 %. Дві третини заборгованості припадає на підприємства недержавної форми власності, що засвідчує низьку ефективність державного регулювання трудових відносин. За терміном найтривалішу заборгованість із зарплати серед усіх галузей економіки має сільське господарство: більш ніж половині працівників зарплату не виплачено за півроку і більше.

У більшості галузей нарахована заробітна плата суттєво нижча від рівня середньої зарплати по країні. Найвищим є рівень оплати праці у сфері фінансування, кредитування та страхування (813,9 грн.), найнижчим -- у бюджетній сфері. Співвідношення між мінімальною і максимальною заробітною платою в галузях економіки за 2000 р. становило 6,5 разу, у той час як у 1990 р. -- 2,5 рази. Як і раніше, значна частина оплати праці здійснюється у натуральній формі. У 2000 р. працівникам було сплачено продукцією 3,5 млн. грн. (11,2 % нарахованої заробітної плати), а за січень--липень 2001 р. -- 1,4 млрд. грн. Працівникам сільського господарства у липні 2001 р. продукцією сплачено 98 % (!) нарахованої заробітної плати.

Заборгованість з пенсій в Україні на початок 2001 р. складала 1,3 млрд. гривень. З 1 грудня 2000 р. розпочато підвищення розмірів пенсій. Загальна сума коштів, які планувалося спрямувати на підвищення пенсій у 2001 р., становила 2,2 млрд. гривень. Підвищення пенсії стосувалося 13,8 млн. пенсіонерів, а загальне підвищення розміру пенсії становитиме близько 24 %. Фактично ж підвищення пенсій буде компенсувати втрати пенсіонерів в результаті інфляції попередніх років. І ці два процеси -- підвищення пенсій та погашення заборгованості з заробітної плати будуть відбуватися на тлі інфляції, новий виток якої попереду. Середній розмір призначеної пенсії у жовтні 2000 р. складав лише 73,3 грн. на місяць, а її купівельна спроможність порівняно з 1999 р. знизилася майже на 20 %. Співвідношення між середнім розміром пенсії й середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки, знизилося з 39 % у 1999 р. до 31,4 % у листопаді 2000 р. Підвищення розмірів пенсій, лише якоюсь мірою компенсує втрати від інфляції 2000 р. і попередніх років.

Зниженню рівня життя населення сприяє поширення безробіття -- перехід працюючих до категорії безробітних з відповідним зменшенням рівня доходу та перебування у цьому стані досить тривалий час. Вже у 2000 р., за даними щоквартальних обстежень домогосподарств, рівень безробіття населення України склав 11,7 % проти 10,2 %, за тими ж даними 1999 р., що майже у 3 рази перевищує офіційний. Прогнозні розрахунки, зроблені Інститутом реформ, передбачають зростання навіть офіційного рівня безробіття, який, враховуючи вказане співвідношення офіційного та неофіційного показників, буде значно вищим. Не дивлячись на деяке підвищення, все ще низьким залишається рівень допомоги по безробіттю. У грудні 2000 р. допомогу з безробіття отримувало 627,3 тис. осіб в середньому у розмірі 59,4 гривень.

Аналізуючи основні показники рівня життя населення за останні 5 років (у доларовому еквіваленті для збереження порівнянності), можна зробити однозначний висновок про тотальне погіршення якості життя населення України -- удвічі для пенсіонерів, 1,5 разу для працюючих (табл. 7).

Продовжується зниження рівня життя населення, про що свідчать також дані структури грошових доходів населення, в якій скорочується частка оплати праці та пенсій.

Таблиця 7

Основні показники рівня життя населення України ВВП, ціни, доходи

Як наслідок, в країні поширюється і поглиблюється бідність. За даними Стратегії подолання бідності [9], до категорії бідних в Україні у 2000 р. належали 26,7 % населення, до категорії вкрай бідних -- 14,7 %. Тобто, відповідно до встановленого критерію бідності, більше половини населення України проживає на 56,6 % обсягу встановленого прожиткового мінімуму. Резонно було б доповнити вказану категорію тими, хто живе на залишок у 43,4 % до рівня прожиткового мінімуму, оскільки його розмір у 118 грн не забезпечує не тільки підтримання мінімально пристойного життя, але робить проблематичним фізіологічне виживання самої особи.

Основну частину бідних -- 75 % становлять сім'ї з дітьми, 44,5 % бідних сімей -- це сім'ї, у складі яких є пенсіонери. Майже 78 % усіх бідних становлять сім'ї, в яких хтось з дорослих працює, тобто наявність роботи та отримання заробітної плати сьогодні не захищає від бідності. Значна частина бідних домогосподарств -- 37 % мешкає у сільській місцевості.

В країні поширюються прояви абсолютної бідності, безпритульність, жебрацтво, дитяча бездоглядність. За оцінками, в Україні понад 26 тис. волоцюг, з них майже 10 тис. -- молодь. На обліку в органах внутрішніх справ майже 90 тис. осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків та психотропних речовин.

Обсяги та динаміка доходів населення формують рівень його життя. Рівень життя можна також достовірно оцінити за показниками структури сукупних доходів і витрат населення [10]. Так, у 2000 р. питома вага грошових доходів займала в структурі загальних доходів одного домогосподарства 72,4 %, в містах 75,3 %, у селах -- 54,0 %, а частка отриманої у підсобних господарствах продукції -- 18,2 %, 8 % та 34,9 %, відповідно. Оскільки в аграрних регіонах існують зазначені вище соціально-економічні проблеми (затримки з виплатами зарплат і пенсій тощо) грошові доходи не є визначальними в структурі загальних доходів, отримуваних домогосподарствами.

Скорочення реальних грошових доходів більшості населення, його платоспроможного попиту зумовило погіршення структури споживання населення. Основною статтею витрат сучасних домогосподарств, значення якої у кілька разів перевищує всі інші, є витрати на придбання продуктів харчування, що свідчить про нераціональну та дефіцитну їхню структуру. Так, у домогосподарствах, розташованих у міських поселеннях, частка сукупних витрат на харчування у 2000 р. становила 64,5 %, витрати на непродовольчі товари складали -- 13,7 %, а оплата послуг -- 16,4 % (цей рівень пов'язаний з неадекватним рівню доходів підвищенням плати за житлово-комунальні послуги). В той же час, в сільській місцевості частка витрат на харчування становила 57,2 %, витрати на непродовольчі товари -- 16,1 %, а витрати на оплату послуг -- 10,2 %.

Однак зі збільшенням структурної частки продуктів харчування у витратах значно погіршилась якість харчування населення. По-перше, за останні 10 років скоротилися обсяги споживання у 1,5--2,0 рази. Енергетична цінність раціону харчування 10 млн. осіб (тобто майже п'ятої частини населення країни) є нижчою за 2100 кКал, що за визначенням Світової організації охорони здоров'я, є порогом бідності. По-друге, збідніла структура споживаних продуктів -- порівняно з 1990 р. споживання на душу населення м'яса зменшилось на 52 %, молока -- на 44 %, яєць -- на 42 %, рибних продуктів -- на 59 % (табл. 5.3). По-третє, знизилася енергетична цінність добового раціону однієї особи -- для представника з найбідніших 30 % населення країни вона становить 1924 кКал, а фактичний рівень споживання склав за даними 2000 р., молока і молочних продуктів -- 50 %, яєць -- 56 %, риби і рибопродуктів -- 41 %, цукру -- 76--88 %, олії та інших рослинних жирів -- 73 %, картоплі -- 108 %, овочів та баштанних -- 63 %, фруктів, ягід, горіхів, винограду -- 33 %, хлібу і хлібних продуктів -- 121 %.

Вказаний процес зміни структури асортименту споживаних продуктів за рахунок зростання споживання картоплі та хлібу (що є загальновизнаним критерієм бідності) продовжувався і у 2000 р. Це свідчить про те, що оголошене зростання реальних доходів населення у 2000 р. не торкнулося більшості громадян країни.

Із погіршенням рівня життя знизилася самозбережна поведінка населення, ступінь піклування про своє здоров'я. Економічна скрута унеможливлює раціонально організувати витратну частину сімейного та особистого бюджету громадян.

За даними проведеного у жовтні 2000 р. Держкомстатом дослідження з питань, пов'язаних із доступністю для населення послуг охорони здоров'я та лікарських препаратів, третина сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогла задовольнити ці потреби. Основною причиною цього переважна більшість вказала занадто високу вартість ліків, виробів медичного призначення, послуг охорони здоров'я. Висока вартість виробів медичного призначення, протезування, відвідування стоматолога, проведення медичних обстежень, отримання лікувальних процедур змусила відмовитися від цих видів медичної допомоги переважну частину (88--95 %) членів господарств, які її потребували.

ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ НАСЕЛЕННЯ

ЗА СІЧЕНЬ - ЧЕРВЕНЬ 2003р

Номінальні доходи населення за січень-червень 2003р. порівняно з аналогічним періодом 2002р. збільшились на 12,4%. Наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, зросли на 10,3%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, - на 6,8%.

У червні п. р. порівняно з травнем номінальні доходи населення збільшились на 8%, а наявні та реальні наявні - на 3,7% та 3,6%.

Наявні доходи у розрахунку на одну особу за червень 2003р. становили 248 грн. проти 217,2 грн. за червень 2002р.

Витрати населення у січні-червні п. р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 17,2%. Приріст заощаджень склав 705 млн. грн.

Склад доходів та витрат населення за січень-червень 2003р. характеризується такими даними: (Табл. 8)

Табл. 8

Отже, статистика свідчить, що в останній час темпи економічного зростання в Україні спадають. Збереження таких тенденцій на тривалу перспективу може повернути економіку знову на спадні позиції. Тому заслуговує на увагу поставлене Урядом завдання щодо прискорення темпів приросту ВВП (2003р. - 6%, 2004 - 8%). За своїм змістом проект Програми відповідає положенням послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки” та політичної Угоди між Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України про співпрацю та солідарну відповідальність. Великий інтерес викликає те, яким чином Уряд передбачає досягти запланованого.

Одним із найважливіших напрямів своєї програми Уряд назвав реформування податкової системи. Дійсно, саме вона є підґрунтям, на якому базується економічне зростання і, як наслідок, належне фінансування соціальної та гуманітарної сфери, охорони навколишнього природного середовища, зменшення кількості населення, що перебуває за межею бідності, відродження і підтримка вітчизняного виробника, підвищення якості життя народу. Серед положень, викладених у цих проектах можна виділити найголовніші позитивні зрушення, що сприятимуть виконанню поставлених Урядом завдань:

- поетапне зниження податку на прибуток до 20%,

- податку на додану вартість - до 15%,

- податку на доходи фізичних осіб - не більше 20%,

- спрощення процедури адміністрування податків,

- суттєве скорочення податкових пільг та розширення бази оподаткування,

- поетапне наближення до прожиткового мінімуму мінімального неоподатковуваного доходу,

- удосконалення механізму оподаткування та звітності суб`єктів малого підприємництва.

Разом з тим, Уряд планує новий підхід до вирішення регіональних проблем через перерозподіл державних доходів на користь місцевих бюджетів. Передбачається передача частини доходів центрального бюджету до місцевих. Однак, нам відомий той факт, що на місцях, в регіонах, витрачання коштів є менш контрольованим. У зв'язку з цим повністю логічною є пропозиція Уряду про посилення фінансового контролю в регіонах та повне переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. Держава має піклуватися про свої регіони, але при цьому забезпечувати збереження державних коштів.

Реалізація плану ефективного використання потенціалу регіонів, окрім перерахованих вище заходів, передбачає:

- врегулювання питань власності територіальних громад,

- підготовку проекту закону щодо врегулювання питань адміністративно-територіального устрою,

- удосконалення законодавства щодо спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку з метою підвищення їх ефективності, забезпечення їх функціонування відповідно до міжнародних принципів, - укладення договорів між урядом та відповідними обласними радами щодо розвитку регіонів тощо.

Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку, викладені в проекті Програми Уряду відповідають показникам, закладеним в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2003р., Основних напрямах бюджетної політики на 2003 рік та Законі України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, ухвалених Верховною Радою України.

Усі перераховані заходи разом із запланованими напрямками боротьби з тінізацією економічних оборотів, захисту прав кредиторів, боротьби з відмиванням коштів допоможуть Україні зміцнити свою економіку та досягти запланованого рівня зростання. На цій основі можна бути впевненим у вирішення ряду соціальних проблем. Виходячи з викладеного, нам здаються повністю реальними завдання щодо підвищення заробітної платні. Випередження темпів її зростання у порівнянні з темпами інфляції означає підвищення саме реальної зарплати, а відтак, покращання добробуту населення. Звичайно, це не буде європейський рівень життя. Але досягти його в один момент неможливо. Лише поступове наближення в результаті реформування економіки країни забезпечить нам достойне майбутнє.

ВИСНОВКИ

Наведені вище характеристики соціального та демографічного розвитку України свідчать, що країна сьогодні перейшла межу припустимого зниження показників демографічного відтворення та життєвого рівня населення по всіх індикаторах для основної маси своїх громадян. Процеси демографічної деградації, погіршення соціальних умов відтворення безсумнівно позначаться на економічному реформуванні й загальмовують темпи його реалізації.

В останні роки в Україні зроблено вагомі кроки у напрямку забезпечення макроекономічної стабілізації та переходу до початку економічного зростання -- зокрема, досягнуті низькі темпи інфляції та стабілізація курсу національної валюти. Однак, досягнення ряду принципових успіхів у зміцненні грошово-фінансової системи, державних фінансів, вирівнюванні платіжного балансу відбулося в основному за рахунок значного погіршення соціально--економічного становища українських громадян. Поставлене перед необхідністю самостійного пошуку засобів виживання, населення України масово поповнює лави нужденних, безробітних, зневірених, що вкрай негативно впливає на його відтворювальні плани та настанови.

Формування працездатної частини людського капіталу гальмують масові невиплати заробітної плати, закриття виробництв, затримка соціальних допомог та їхній вкрай низький розмір, що призводить до різкого падіння рівнів споживання населення, погіршення структури його харчування. Оскільки немає впевненості у завтрашньому дні, населення перебуває у стані постійного стресу, що ставить під загрозу його здоров'я, сприяє зниженню показників демографічного відтворення, і саме виживання значної частини населення, є серйозною загрозою для майбутнього України. Погіршення економічного становища більшої частини населення призводить до наростання зневіри в економічні реформи, економічна політика ризикує втратити свою соціальну базу, що призведе до різкого зниження її ефективності та значних соціальних втрат від реформ.

Як наслідок -- сьогодні для розв'язання кризових явищ потрібні значно складніші заходи, аніж ті, які можна було вжити раніше.

Зрозуміло, що політичні та економічні трансформації самі по собі не призведуть до бажаного ефекту -- створення демократичної, ринково зорієнтованої держави, якщо не буде враховано інтереси та не буде адаптовано до нових умов суб'єкта цих перетворень -- населення.

Виходячи з багатовимірності людського розвитку, основними показниками людського капіталу можна вважати: тривалість життя при народженні, стан здоров'я населення, сумарний коефіцієнт плідності, рівень освіти населення та рівень його доходів. У динаміці ці показники відтворюють існуючі тенденції у стані людського капіталу країни. Очевидно, що соціальна сфера повинна бути адаптована до ринкових умов.

ПЕРЕЛІК ЗВЕРТАНЬ

1. Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999р. № 966-XIV.

2. [6] [9]Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серп. 2001 року № 637\2001.

3. Політична Економія - За заг. ред. Г.А. Огаяна - К.; МАУП 2003.

4. Політична Економія - О.О. Бєляєв, А.С. Бебело - К.; 2001.

5. А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, З.О.Пальян - Економічна Статистика Практикум. К.:2002 р.

6. [10]Витрати і доходи домогосподарств України у 2000 році проаналізовані за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України.

7. http://www.ukrstat.gov.ua

8. http://www.niss.gov.ua/book/strateg2/chast%205

9. http://www.regions.org/uaindex/phpdo.doc