Проблеми і перспективи підвищення рівня економічного розвитку України і ступеня її участі в міжнародних економічних процесах

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки і менеджменту

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему: «Проблеми і перспективи підвищення рівня економічного розвитку України і ступеня її участі в міжнародних економічних процесах»

Виконала:

Шиліна Валентина

студентка Фінансового факультету

III курс 4 група

Перевірила: викладач

Вус Марина Ігорівна

Харків - 2009

ЗМІСТ

міжнародний торгівля україна

Вступ

1 Місце України у світовій економічній системі

1.1 Участь України в промисловості

1.2 Участь України в міжнародному русі факторів виробництва

1.3 Участь України в міжнародній торгівлі

2. Визначення напрямів підвищення рівня економічного розвитку України і удосконалення системи міжнародних економічних відносин

Висновок

Перелік використаної літератури

ВСТУП

Сучасне світове господарство є складною системою, глобальним економічним організмом, який функціонує та розвивається відповідно до об'єктивних економічних законів ринкової економіки, в томучислі законів-тенденцій. Поглиблений розвиток усіх чинників, що зумовлюють розвиток світового господарства, вказуєна те. що цей процес ще не завершився. В глобалізації беруть участь усі країни, в тому числі розвинуті, ті. що розвиваються, країни з перехідною економікою, зокрема Росія. Україна. Казахстан.

Світове господарство (світова економіка) є відображенням господарської структури сучасної цивілізації, втіленнями господарської єдності, що складається в наслідок невпинного поглиблення міжнародних економічних відносин. Становлення світового господарства як цілісної системи найповніше виявляєтьсяв процесах інтернаціоналізації виробництва і обігу транснацюналізації та глобалізації економічного розвитку Новитні ресурси і комунікації виступають головною детермінантою зближення економічних форм життя народів і держав. Але існують і розбіжності між ними.

В одночас світове господарство вирізняється надзвичайною строкатістю за якістю своїх підсистем та окремих елементів і суб'єктів, У його надрах визрівають та загострюються глибокі суперечності. На думку деяких учених, таке співіснування економічних форм життя народів і країн кращим планетарним варіантом. Особливо для країн з перехідною економікою, країн, що розвиваються. Оскільки зближення рівня економічного розвитку з розвинутими державами не відбувається. Навпаки, катастрофічно збільшується розрив між ними [16].

У цих умовах виникла необхідність формування відповідних механізмів для координації та регулювання на найвищому міжнародному рівні [18]. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об'єктивно вимагають узгодження національної економічної політики, ринкових перетворень зі світовою системою економічних координат. Передусім це стосується структури економіки, стандартів продуктивності та якості, рівня людського розвитку конкурентоспроможності товарів і послуг, науково-технічного, інфраструктурного та інституціонального забезпечення ринкових реформ, як основи поступового й неухильного інтегрування вітчизняного господарства в регіональні й глобальні системі.

Особливої актуальності ці проблеми набувають у зв'язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі та з поглибленням співпраці з Європейським Союзом.

Мета роботи. Розкрити тенденції розвитку світового господарства в сучасних умовах І в перспективі, загострити увагу на його глибоких протиріччях і шлях ах їх розв'язання.

1. МІСЦЕ УКРАЇНИ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Економічний розвиток характеризується сукупністю даних про економічні відносини у процесі відтворення, які використовуються в системі управління як народним господарством взагалі, так і окремими його галузями. Економічна наука виділяє дві групи показників, які характеризують стан розвитку країни, - натуральні і вартісні.

1.1 Участь України в промисловості

У жовтні 2009р. індекс промислової продукції порівняно з попереднім місяцем та жовтнем 2008р. становив відповідно 105% та 93,8%, за 10 місяців 2009р. - 73,6%.

У добувній промисловості індекс продукції у січні-жовтні 2009р. становив 85,6%, у тому числі на підприємствах з добування металевих руд - 79%, вугілля і торфу - 91,6%, вуглеводнів - 98,2%. За січень-жовтень 2009р. видобуто 16,9 млрд.м3 природного газу, 2,5 млн.т сирої нафти та випущено (видобуто) 45,6 млн.т готового вугілля, 53,6 млн.т руди та концентратів залізних неагломерованих.

У переробній промисловості за 10 місяців 2009р. індекс виробництва становив 68,8%, що на 2,1 відсоткового пункта перевищує показник січня-вересня 2009р.

На підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів індекс промислової продукції у січні-жовтні 2009р. становив 93,5%, зокрема у кондитерській, молочній, м'ясній та тютюновій промисловості - відповідно 93,4%, 90%, 86,5% та 85,7%, у виробництві напоїв - 91,8%, хліба і хлібобулочних виробів - 90,5%, у переробленні та консервуванні овочів та фруктів - 84,4%. Водночас спостерігалось збільшення обсягів у виробництві олії та жирів (на 33,5%), готових кормів для тварин (на 11,4%), виробництві цукру (на 4,5%) та виноградних вин (на 2,8%). За 10 місяців 2009р. вироблено 2,2 млн.т нерафінованої соняшникової олії, 605 тис.т фруктових та овочевих соків, нектарів, 134 тис.т натуральних консервованих овочів, 60,3 тис.т овочів, фруктів, горіхів і грибів консервованих з додаванням оцту, 2,3 млн.дал коньяку, 34,7 млн.дал горілки та інших міцних спиртових напоїв, 262 млн.дал пива, 131 млн.дал безалкогольних напоїв, 66,8 тис.т свіжих чи охолоджених яловичини і телятини, 78,3 тис.т свіжої чи охолодженої свинини, 520 тис.т свіжих чи охолоджених м'яса і субпродуктів свійської птиці, 217 тис.т виробів ковбасних, 641 тис.т молока обробленого рідкого, 66,4 тис.т вершкового масла, 202 тис.т сирів жирних, 418 тис.т продуктів кисломолочних, 70,5 тис.т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.

У легкій промисловості індекс продукції становив 71,4%, у тому числі на підприємствах текстильного виробництва - 68,2%, з виробництва одягу, хутра та виробів з хутра - 69,7%, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - 81,7%. За 10 місяців 2009р. вироблено 70 млн.м2 тканин, 47,2 млн. пар панчішно-шкарпеткових виробів, 2,4 млн.шт. одягу верхнього трикотажного, 16,1 млн. пар взуття.

В обробленні деревини та виробництві виробів з деревини індекс промислової продукції становив 70,1%, у целюлозно-паперовому виробництві та поліграфічній діяльності - 78,9%. Знизився випуск більшості видів продукції.

На підприємствах з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення у жовтні 2009р. порівняно з попереднім місяцем та жовтнем 2008р. темп росту продукції становив відповідно 85,5% та 130,6%, за 10 місяців 2009р. - 92,4%. За 10 місяців 2009р. виготовлено 14,3 млн.т коксу, 3,1 млн.т палива дизельного для транспорту автомобільного і залізничного, 2,7 млн.т бензину моторного з вмістом свинцю 0,013 г/л і менше та 2,0 млн.т мазутів паливних важких.

У хімічній та нафтохімічній промисловості індекс виробництва продукції порівняно з січнем-жовтнем 2008р. становив 71,4%, у тому числі на підприємствах з випуску основної хімічної продукції - 62,5%, фармацевтичного виробництва - 93,5%, мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, парфумерних та косметичних засобів - 98,5%, гумових та пластмасових виробів - відповідно 57,8% та 76%. За січень-жовтень 2009р. вироблено 2,4 млн.т аміаку синтетичного, 1,8 млн.т добрив азотних мінеральних чи хімічних, 728 тис.т кислоти сірчаної, 43,9 тис.т мила і поверхнево-активних органічних препаратів, 3,7 млн. шин.

На підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції індекс обсягів продукції становив 58,5%. Скорочення випуску спостерігалось майже за всіма основними видами продукції для будівництва.

У металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів у жовтні 2009р. порівняно з попереднім місяцем та жовтнем 2008р. темп росту промислової продукції становив відповідно 107,3% та 116,2%. За січень-жовтень 2009р. виробництво продукції в галузі становило 66,6% від обсягів аналогічного періоду 2008р., у тому числі на підприємствах з випуску чавуну, сталі та феросплавів - 69,1%, кольорових металів - 73,3%, інших видів первинного оброблення сталі - 58,1%, готових металевих виробів - 56,1%. З початку року виплавлено 21 млн.т чавуну, 12,7 млн.т сталі без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, 12 млн.т напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, випущено 13,1 млн.т готового прокату, 1,5 млн.т труб і профілів пустотілих з металів чорних.

На підприємствах машинобудування за 10 місяців 2009р. індекс виробництва становив 50,3%, у тому числі на підприємствах з випуску електричних машин та устатковання - 70,7%, контрольно-вимірювальних приладів - 51,4%, машин та устатковання для добувної промисловості й будівництва, для сільського і лісового господарства, для металургії - відповідно 47,1%, 45,3%, 44,1%, залізничного рухомого складу - 38,5%, автомобільного транспорту - 17,9%. За 10 місяців 2009р. вироблено 278 тис. холодильників-морозильників побутових комбінованих з окремими зовнішніми дверцями, 133 тис. пральних машин, 738 верстатів для оброблення дерева, 909 тракторів для сільського та лісового господарства, 60 кранів мостових на нерухомих опорах, 61,1 тис. легкових автомобілів, 981 автобус.

У виробництві та розподіленні електроенергії обсяги виробництва продукції проти січня-жовтня 2008р. скоротились на 15%. Усього вироблено 139 млрд.кВт·год електроенергії, у тому числі атомними електростанціями - 67,9 млрд.кВт·год, тепловими - 61,5 млрд.кВт·год.

Загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень-жовтень 2009р. порівняно з відповідним періодом 2008р. зріс на 0,1%, у тому числі в аграрних підприємствах - скоротився на 0,3%, у господарствах населення - зріс на 0,3%.

Обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з січнем-жовтнем 2008р. скоротився на 1,7%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 4,9%, у господарствах населення - зріс на 1,0% (в першу чергу за рахунок збільшення виробництва овочевої та плодоягідної продукції й винограду).

Графік 1

Зміни обсягів сільськогосподарського виробництва (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

Участь України в міжнародному поділі праці

Слабка включеність України в міжнародний поділ праці не тільки не відповідає, а й суперечить її національним інтересам, бо залишає економіку країни поза розвитком світових продуктивних сил, провідних напрямів сучасної науково-технічної революції, що призводить до виштовхування її на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту у загальному обсязі виробництва України ще до проголошення її незалежності не перевищувала 4-5%, у той час як середньосвітовий показник дорівнював 17%. У 90-ті роки відбулося подальше зменшення експорту як у фізичному, так і відсотковому відношенні, а в його товарній структурі левова частка припадає на сировину, матеріали, товари народного споживання.

Україна поки що не готова зі своїм невідпрацьованим господарським механізмом на паритетних принципах взаємодіяти з лідерами світової економіки. Перед нею нині не тільки відкриваються широкі можливості, а й виникають нові проблеми й труднощі.

1.2 Участь України в міжнародному русі факторів виробництва (робочої сили, капіталу, технологій)

Для регулювання процесу взаємовідносин України з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет у справах національних міграцій (ДКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН з прав біженців відкрило свій офіс в Києві.

Загалом кордони України протягом року в обох напрямах перетинають понад 100 млн. чол.

Сьогодні таке явище як глобалізація охопило всі сфери людського життя. В першу чергу слід відмітити глобалізацію в економічній сфері, яка досягла небаченого розмаху і продовжує розвиватися. Поряд з глобалізацією в економічній сфері, глобальні процеси торкнулися і демографічної ситуації в багатьох країнах світу. Це зумовлено в першу чергу міграційними процесами з країн, що розвиваються, в розвинені країни в пошуку роботи.

Сьогодні у світі нараховується від 150 до 175 млн. осіб, які мешкають за межами країн свого походження (понад 3% населення світу), з них понад 65% - мігранти. Щороку ця цифра зростає в середньому на 3-5 млн. чол. [16;19].

Участь українців у глобальних світових міграційних процесах вражає. Понад 30% етнічних українців (приблизно 20млн.) живуть за межами України, є громадянами інших держав і глибоко інтегровані в їхнє суспільство. Тобто наші мігранти становлять приблизно 20% громадян України і понад 10% від загальної кількості мігрантів у світі.

На початок 2008 року за кордоном перебувало понад 7 млн. українців. Основна їх кількість працює у країнах Європи та Америки: в Аргентині - 100 тис., Бразилії - 150, Великій Британії - 70, Греції - 200, Ізраїлі - 150, Іспанії - 400, Італії - понад 500, Канаді - 150, Молдові - 50, Росії - 3 млн., Словаччині - 50, США - 500, Туреччині - 30, Чехії - 400 тис. чоловік. З усіх громадян, які мешкають за кордоном, владою країн перебування легалізовано близько 500 тис. Решта там перебуває нелегально.

Основною причиною міграції є соціально-економічна, а саме різниця в рівні доходів в країні, з якої відбувається міграція, та в країні куди мігрують. Саме можливість заробити більше, аніж у власній країні, є однією з причин, яка спонукає сотні тисяч мігрантів щороку залишати рідні місця в пошуках кращої долі за кордоном.

Одним з основних центрів, куди здійснюється міграція є Сполучені Штати Америки та Канада. В цих країнах частка мігрантів серед населення становить близько 10% і перебуває в межах 20 млн. чол. Основними джерелами мігрантів є країни Латинської Америки та країни Південно-Східної Азії. Це зумовлено тим, що США та Канада, за рахунок зростання економіки, не можуть забезпечити себе робочою силою повністю, а тому країни потребують додаткової, в першу чергу дешевої робочої сили, джерелом якої і виступають країни Латинської Америки та країни Південно-Східної Азії, в яких рівень доходів є значно нижчим та приріст населення є високим.

Іншим регіоном, де спостерігаються найбільші міграційні процеси є Європа, де кількість працюючих мігрантів складає 20 млн. чол. Особливістю цього регіону є подвійна міграція: з країн Центральної Європи у Західну Європу та з країн Східної Європи у Центральну. Західна Європа завдяки високому рівню доходів та постійній потребі у додатковій робочій силі завжди була одним з основних напрямків міграційних процесів як з Центральної, так і з Східної Європи. Після розширення Євросоюзу у 2004 та 2007 роках країни Центральної Європи отримали можливість безперешкодного переміщення у країни Західної Європи [4;18] Внаслідок міграційних процесів у Центральній Європі з'являються вільні робочі місця, але з нижчим рівнем доходів. Ці робочі місця заповнюються мігрантами з Східної Європи, в першу чергу з України, де рівень доходів є ще нижчим ніж у Центральній Європі. При цьому слід враховувати, що на практиці мігрант отримує набагато менше за свою роботу, аніж громадянин відповідної країни тієї ж кваліфікації, і ще менше, якщо він працює нелегально.[12;19] Більшість українських мігрантів працює у Європі нелегально. Як приклад можна привести щоденні черги мікроавтобусів на пунктах перетину кордону, де більшість заявляє, що їде на екскурсію в Європу, хоча насправді майже всі вони заробітчани і не скоро повернуться назад в Україну.[12;20] Якщо проаналізувати вплив цих міграційних процесів на демографічну ситуацію, то висновки невтішні, в першу чергу для України. Як відомо Європа належить до країн, де вже давно спостерігається негативний приріст населення. Але у Західній та Центральній Європі він заповнюється за рахунок мігрантів, тоді як Україна виступає лише в якості постачальника трудових ресурсів на світовий ринок. При цьому відбувається катастрофічне зменшення населення України, яке насьогодні складає близько 46 млн. чол. і продовжує зменшуватись, а ще не так давно нас було 52 млн. В Україні є однією з найвищих частка пенсіонерів, тобто відбувається старіння нації.

В той час, як інші країни отримують вигоду від дешевої робочої сили, Україна, в якості одного з найбільших донорів робочої сили (близько 20 млн. чол.), найбільше потерпає, а тому уряду України потрібно серйозно задуматись над покращенням демографічної ситуації в Україні в умовах того глобального суспільства, в якому ми живемо[12;20].

Протягом усього періоду існування незалежної України спостерігається "відплив капіталу за кордон", що є характерним для будь-якої нестійкої економіки. Оскільки це процес, властивий скоріше тіньовому сектору економіки і невраховуваний у платіжному балансі як прямі зарубіжні інвестиції резидентів Украіни, то на сьогодні про офіціальний експорт капіталу з України говорити важко.

Приріст іноземного капіталу у звітному періоді спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, - на 951,4 млн.дол., тор-гівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку - на 394,8 млн.дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 318,0 млн.дол., а також на підприємствах промисловості - на 817,7 млн.дол., у т.ч. переробної - на 759,8 млн.дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги прямих іноземних інвестицій у хімічну та нафтохімічну промисловість (на 231,0 млн.дол.) та у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 150,1 млн.дол.).

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, на 1 жовтня 2009р. склав 38591,6 млн.дол., що на 8,3% більше обсягів інвестицій на початок 2009р., та в розрахунку на одну особу становив 837,5 дол.

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 8201,7 млн.дол., Німеччина - 6580,8 млн.дол., Нідерланди - 3814,2 млн.дол., Австрія - 2564,8 млн.дол., Сполучене Королівство - 2348,5 млн.дол., Російська Федерація - 2061,5 млн.дол., Франція - 1589,6 млн.дол., Сполучені Штати Америки - 1381,5 млн.дол., Віргінські Острови, Британські - 1340,5 млн.дол. та Швеція - 1256,4 млн.дол.

На підприємствах промисловості зосереджено 8873,4 млн.дол. (23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. Переробної - 7618,6 млн.дол. та добувної - 1102,9 млн.дол. Серед галузей переробної промисловості у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів внесено 1836,0 млн.дол. прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - 1387,4 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість - 1181,1 млн.дол., машинобудування - 1067,5 млн.дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 793,0 млн.дол.

У фінансових установах акумульовано 8106,1 млн.дол. (21,0%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - 4081,7 млн.дол. (10,6%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 3931,9 млн.дол. (10,2%).

Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 18,4 тис. підприємств України.

Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 жовтня 2009р. становила 6337,7 млн.дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру - 1762,2 млн.дол., Нідерландів - 749,3 млн.дол., Франції - 522,4 млн.дол., Німеччини - 517,6 млн.дол., Російської Федерації - 455,6 млн.дол., Австрії - 343,8 млн.дол., Сполученого Королівства - 245,4 млн.дол., Польщі - 184,7 млн.дол., Сполучених Штатів Америки -158,4 млн.дол. та Швеції - 154,6 млн.дол.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, ураховуючи позичковий капітал, на 1 жовтня 2009р. становив 44929,3 млн.дол.У січні-вересні 2009р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 32,2 млн.дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків.

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, на 1 жовтня 2009р. Становив 6191,2 млн.дол., у т.ч. у країни ЄС - 5899,4 млн.дол. (95,3% загального обсягу), у країни СНД - 196,5 млн.дол. (3,2%), в інші країни світу -95,3 млн.дол. (1,5%).

Прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру.

Сума кредитів та позик, наданих українськими резидентами підприємствам прямого інвестування, на 1 жовтня 2009р. становила 123,4 млн.дол. Загальний обсяг прямих інвестицій в економіку інших країн світу,враховуючи позичковий капітал, становив 6314,6 млн.дол. США.

1.3 Участь України в міжнародній торгівлі

Обсяг експорту товарів та послуг України за січень-вересень 2009р. становив 34319,5 млн.дол.США, імпорту - 35399 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт склав 54,9%, імпорт - 48,7%. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1079,5 млн.дол. (за січень-вересень 2008р. - також від'ємне 10217,4 млн.дол.).

Обсяг експорту товарів за січень-вересень 2009р. становив 27478,2 млн.дол.США, імпорту - 31570,3 млн.дол., що складало 51,3% та 46,5% від обсягів відповідного періоду попереднього року. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 4092,1 млн.дол. (за 9 місяців 2008р. - мінус 14340,1 млн.дол.).

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 206 країн світу.

До країн СНД (з 18 серпня 2009р. Грузія офіційно вийшла зі складу країн-учасниць СНД) експортовано 34% усіх товарів, до країн ЄС - 23,3% (у січні-вересні 2008р. - відповідно 34,4% та 26,4%).

Таблиця 1

Темпи зростання (зменшення) обсягів торгівлі товарами і послугами до попереднього періоду

Рік	Експорт, %	Імпорт, %	Сальдо, млн. дол. США
2000	118,8	116,6	2952,4
2001	109,7	112,0	2886,5
2002	111,1	107,4	3844,0
2003	124,1	134,7	2836,7
2004	139,0	126,9	6918,6
2005	106,3	125,8	1291,8
2006	113,7	124,8	-2884,5
2007	127,2	134,5	-7263,6
2008	134,9	140,3	-13307,6
І півріччя 2009	56,4	48,7	-471,7

Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (20,7% експортних та 26,1% імпортних поставок).

Серед найбільших торгових партнерів у січні-вересні 2009р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли експортні поставки до Китаю - у 2,5 раза (за рахунок поставок чорних металів, а також руд, шлаків і золи) та Індії - на 8,6%. Зменшився обсяг експорту до Італії і становив 36,2% від рівня 9 місяців 2008р., Туреччини - 36,9%, Російської Федерації - 44,2%, Білорусі - 52,2%, Німеччини - 54,5% та Казахстану - 90,5%.

У загальному обсязі експорту товарів порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилась частка зернових культур, механічних та електричних машин, виробів з чорних металів, жирів та олій тваринного або рослинного походження. Натомість зменшилась частка чорних металів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, добрив, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання.

Графік 2

Із країн СНД імпортовано 43,1% усіх товарів, із країн ЄС - 34,2% (у січні-вересні 2008р. - відповідно 40,1% та 33,5%). Зросли обсяги імпорту товарів з Узбекистану - на 2,3%. Зменшились імпортні поставки з Польщі та становили 44% від обсягу січня-вересня 2008р., Китаю - 45%, Німеччини - 47,8%, Білорусі - 48,9%, Російської Федерації - 50,5%, Казахстану - 74,9%.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, полімерних матеріалів, пластмас, електричних машин, фармацевтичної продукції, паперу та картону. Зменшилась частка механічних машин, наземних транспортних засобів, крім залізничних, чорних металів.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України, як і раніше, становлять мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, механічні та електричні машини, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, продукти рослинного походження.

За 9 місяців 2009р. експортовано давальницької сировини на 25,3 млн.дол. Імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 32 млн.дол. У той же час в Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 1205,3 млн.дол. Експортовано готової продукції з давальницької сировини на 1806,2 млн.дол.

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі послугами України за січень-вересень 2009р. становив 6841,3 млн.дол.США і по відношенню до відповідного періоду минулого року склав 76,8%, імпорту - 3828,7 млн.дол. та відповідно 80,1%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило 3012,6 млн.дол. (у січні-вересні 2008 р. - 4122,7 млн.дол.).

Таблиця 2

Приріст (зменшення) обсягів торгівлі товарами і послугами до попереднього періоду, %

Експорт	+18,8	+9,7	+11,1	+24,1	+39,0	+6,3	+13,7	+27,2	+34,9	-43,6
імпорт	+16,6	+12	+7,4	+34,7	+26,9	+25,8	+24,8	+34,5	+40,3	-51,3

Таблиця 3

Питома вага товарів у загальному обсязі, %

Експорт	80,7	82,1	81,6	84,4	86,0	84,8	83,6	84,5	85,1	80,1
імпорт	92,4	93,2	93,4	94,0	93,4	92,5	92,4	92,4	93,0	89,5

Зовнішньоторговельні операції послугами Україна здійснювала з партнерами із 213 країн світу.

До країн СНД експорт послуг становив 38,8% від загального обсягу експорту, до країн ЄС - 32% (у січні-вересні 2008р. - відповідно 36,9% та 34,2%).

Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (34,9% від загального обсягу експорту та 12,7% імпорту послуг).

Серед найбільших торгових партнерів у січні-вересні 2009р. експорт послуг зменшився до Російської Федерації на 20,3%, Швейцарії - на 54,9%, Німеччини - на 40%, Сполученого Королівства - на 23,6%, Кіпру - на 24,6%, Сполучених Штатів Америки - на 22,4%.

Основу структури зовнішньої торгівлі послугами України, як і раніше, становлять транспортні, різні ділові, професійні та технічні, фінансові послуги, послуги з подорожей, державні послуги, які не віднесені до інших категорій.

Порівняно з січнем-вереснем 2008р. зменшилися обсяги експорту трубопровідного та залізничного транспорту, різних ділових, професійних та технічних послуг, допоміжних транспортних послуг та послуг з подорожей.

Із країн СНД отримано 15,1% усіх послуг, із країн ЄС - 57,5% (за січень-вересень 2008р. - відповідно 17% та 57,8%).

Імпорт послуг зменшився з Російської Федерації на 29,4%, Сполученого Королівства - на 21%, Німеччини - на 31,5%, Сполучених Штатів Америки - на 31,1%, Польщі - на 52,3% та Австрії - на 24,2%.

Графік 3

Порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися обсяги імпорту послуг залізничного транспорту, різних ділових, професійних та технічних послуг, повітряного транспорту, послуг з подорожей, допоміжних транспортних послуг, послуг морського транспорту, комп'ютерних послуг, а також послуг, отриманих приватними особами та в галузі культури та відпочинку.

Серед регіонів України найбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами та послугами припадали на м.Київ, Донецьку, Дніпропетровську, Одеську, Запорізьку, Київську та Харківську області.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, на 1 жовтня 2009р. склав 38,6 млрд.дол., що на 8,3% більше обсягів інвестицій на початок 2009р., та в розрахунку на одну особу становив 837,5 дол.

У січні-вересні 2009р. приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці, становив 3,0 млрд.дол., що складає 36,8% рівня відповідного періоду попереднього року.

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. Майже половина загального обсягу інвестицій належить інвесторам із трьох країн: Кіпру (21,3%), Німеччини (17,1%) та Нідерландів (9,9%). У десятку найбільших інвесторів української економіки також входять: Австрія, Сполучене Королівство, Російська Федерація, Франція, Сполучені Штати Америки, Віргінські Острови, Британські та Швеція.

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості - 23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у тому числі переробної - 19,7%. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; хімічну та нафтохімічну промисловість, а також машинобудування.

У фінансових установах акумульовано 21,0% обсягу прямих інвестицій, ще 10,6% - у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2% - в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, на 1 жовтня 2009р. становив 6,2 млрд.дол. США.

Прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру.

Таблиця 4

Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за січень-вересень 2009 року

	Експорт	Імпорт	Сальдо
	Тис. дол. США	у % до січня - вересня 2008р	Тис. дол. США	у % до січня - вересня 2008р
Усього	6841344,3	76,8	3828704,5	80,1	3012639,8
Країни СНД	2651376,71	80,7	578335,41	71,0	2073041,3
Азербайджан	22791,6	129,0	8330,9	136,5	14460,7
Білорусь	64865,9	67,2	30704,0	75,9	34161,9
Вірменія	7156,7	98,0	4321,6	91,8	2835,1
Казахстан	69910,5	87,5	24631,5	79,5	45279,0
Киргизстан	1943,3	109,4	852,6	63,7	1090,7
Молдова	40407,0	79,2	14956,5	38,9	25450,5
Російська Федерація	2386625,6	79,7	485665,5	70,6	1900960,1
Таджикистан	1246,5	83,0	83,4	42,5	1163,1
Туркменістан	48982,0	200,2	6957,4	737,1	42024,6
Узбекистан	7447,6	77,0	1832,0	48,6	5615,6
Інші країни світу	4189967,6	74,6	3250369,1	82,0	939598,5

Обсяг експорту товарів та послуг України за січень-вересень 2009р. становив 34319,5 млн.дол.США, імпорту - 35399 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт склав 54,9%, а імпорт - 48,7%. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1079,5 млн.дол. (за січень-вересень 2008р. також від'ємне. - 10217,4 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,97 (за 9 місяців 2008р. ? 0,86).

Графік 4

У структурі зовнішньої торгівлі України порівняно з січнем-вереснем 2008р. відбулось зменшення частки товарів в експорті та імпорті.

Загальний обсяг експорту товарів та послуг до країн СНД становив 11995,1 млн.дол. і склав по відношенню до січня-вересня 2008р. 55,3%, до країн ЄС - 8589,9 млн.дол. та відповідно 49,9%.

Обсяг імпорту товарів та послуг з країн СНД становив 14188,4 млн.дол. і в порівнянні з січнем-вереснем попереднього року склав 50,5%, з країн ЄС - відповідно 12988,4 млн.дол. та 50,9%.

Частка експорту до країн СНД1 майже не змінилась і становила 35% (у січні-вересні 2008р. - 34,8%), до країн ЄС зменшилась до 25% (проти 27,5%), імпорту - з країн СНД та країн ЄС збільшилась до 40,1% та 36,7% (проти 38,6% та 35,1% у січні-вересні 2008р.).

Графік 5

У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з січнем-вереснем 2008р. збільшилась частка зернових культур, механічних машин, електричних машин, виробів з чорних металів, частка чорних металів, енергетичних матеріалів; нафти а продуктів її перегонки, добрив, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання. У порівнянні з січнем-ереснем 2008р. зросли обсяги експорту овочів, коренеплодів - на 69,2 млн.дол. (у 2,1 раза), плавучіх засобів морських або річкових - 25,2 млн.дол. (на 17,7%), енергетичних матеріалів, нафти а продуктів її перегонки - на 2081,5 млн.дол. (у 2,6 раза), залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання - на 1671 млн.дол. (у 4,3 раза), виробів з чорних металів - 1228,5 млн.дол. (на 45,4%), добрив - на 1074,7 млн.дол. (у 2,8 раза), продуктів неорганічної хімії - на 802,2 млн.дол. (у 2,7 раза), механічних машин - на 797,5 млн.дол. (на 29,6%), руд, шлаків та золи - на 752,2 млн.дол. (на 45,1%), наземних транспортних засобів, крім залізничних на 719,2 млн.дол. (у 3,6 раза).

2. ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКРНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ І УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективвного включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення має формування механії му зовнішньоекономічних зв'язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При цьому йдеться про створенні фактично нового механізму, який має регулювати взаємовідносині України з навколишнім світом на принципово нових засадах.

Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку. Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідне вирішення таких основних проблем:

* формування необхідної законодавчої бази;

* створення відповідного економічного середовища;

* розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.

Важливою передумовою і водночас необхідною основою находження та поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взає-мовідносин між учасниками. А це потребує чіткого правового регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.

Економічне процвітання є важливою передумовою і ключовим засобом забезпечення сталого розвитку суспільства та людського розвитку. Головним змістом є підтримання, в умовах посилення світової конкуренції, «здорової економіки» України і її достатнього зростання для забезпечення гідних робочих місць, викорінення бідності, як соціального явища, надання можливості для досягнення високої якості життя для всіх.

Для підвищення конкурентоспроможності України, перетворення її на лідера в регіоні за соціально-економічними показниками і, як результат, для підвищення її авторитету та впливовості на процеси на теренах колишнього СРСР, зусилля законодавчої та виконавчої влади повинні бути зосереджені на збереженні позитивних тенденцій у соціально-економічній сфері та створенні умов для подолання негативних факторів.

З цією метою:

1.Необхідно створити та реалізувати державні цільові програми, спрямовані на виправлення критичної демографічної ситуації, що склалася в країні - розширення видів та збільшення кредитувань на демографічні цілі (надання пільгових кредитів молодим сім'ям з дітьми, кредитування пільгового молодіжного житлового будівництва, прискорення реалізації пенсійної реформи та підвищення її ефективності, посилення державних гарантій щодо забезпечення медичних заходів охорони материнства і дитинства тощо). Для подолання депопуляції та відтворення трудового потенціалу країни необхідно перейти від декларативного до реального виконання програм в галузі розвитку медицини, охорони здоров'я, обов'язкового медичного страхування населення, оздоровлення навколишнього середовища, покращення умов праці. Всі ці програми мають бути орієнтовані на зниження смертності та мінімізацію витрат процесу відтворення населення, а також формування нового ставлення до збереження й зміцнення здоров'я.

2.Для підвищення рівня добробуту населення потрібно провести реформування системи оплати праці для забезпечення послідовного переходу до моделі економіки з високою вартістю робочої сили; розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, зниження податкового тиску на фонд оплати праці на підприємствах усіх форм власності; зниження рівня диференціації заробітної плати й прибутків. Здійснення цих перетворень сприятиме стимулюванню відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати та посиленню її зв'язку з кінцевим результатом праці.

3.На ринку праці для пом'якшення гостроти існуючих проблем необхідні лібералізація законодавства про працю, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; подальша реструктуризація державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць; вдосконалення інструментарію пільгового кредитування створення нових робочих місць; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; удосконалення системи моніторингу ринку праці; підвищення якості робочої сили та професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропонування робочої сили; стимулювання економічної активності населення; посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості; стабілізації фінансового забезпечення політики зайнятості.

У довгостроковому зовнішньоекономічному прогнозуванні України усе більше треба орієнтуватись на зростаючу спільність інтересів окремих регіонів (Західна Європа) і навіть континентів (Америка) замість того, щоб за традицією виділяти окремі країни й розподіляти їх по ступеню пріоритетності. Україна прагне зберегти, по можливості, глибоку інтеграцію з усіма без винятку колишніми республіками СРСР.

Разом з тим нині ясно, що в просторі колишнього СРСР недоцільно, та й просто неможливо будувати якусь однорідну систему взаємин. Відбувається їхня диференціація.

Урядова програма України визначає головні напрямки, по яких буде розвивати економічну взаємодію. Це торгівля, грошово-кредитні й платіжно-розрахункові відносини, спільна діяльність, у тому числі спільні інвестиційні програми, функціонування міждержавних господарських структур

На сучасному етапі національна економіка переживає велику кризу. Виходом з такого тяжкого становища може бути тільки розширення міжнародних економічних відносин . Україні потрібно більше розвивати свої міжнародні економічні відносини, тобто інтегруватися в світову господарську систему .

Це може дати для нашої економіки:

співробітництво з національними господарствами різних країн;

ліквідацію бар'єрів у торгівлі між країнами ;

зближення ринків;

МЕВ повинні розвиватися за декількома принципами:

поглиблення міжнародного поділу праці;

розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу;

розширення можливостей перевезень вантажів на далекі відстані;

бурхливий розвиток комунікаційних можливостей ;

створення міжнародних організацій;

спільне вирішення глобальних проблем існування людства.

ВИСНОВКИ

Отже, в сучасних умовах світове господарство охоплене глобальною економічною кризою, яка не має тимчасового короткострокового характеру. Подолання кризи потребує глибинної структурної перебудови основ світової економіки, фінансової системи, виробничих відносин і зміни технологічного укладу глобалІзованого суспільства, що потребує глибоких досліджень в руслі вимог нової цивілі-заційної методології XXI століття. ЦІ процеси впливають на керованість ринкових перетворень в Україні.

Система міжнародних відносин світового господарства, до якого інтегрується Україна, потребує вирішення ряду проблем: будувати свою стратегію на оновленні технологій на інноваційній основі: зростанні інноваційно-активних підприємств:створення ТНК; на готовності конкурувати, оскільки конкурентоспроможність економіки певною мірою визначає й (України) позиції на зовнішньому ринку, на реальному розумінні свого національного середовища І шляхів його поліпшення.

Необхідно сконструювати гнучкий і динамічний механізм, що регулював би інтеграцію економіки України у світовий ринок, зробив би ії відкритою для зовнішнього світу

Доцільно визначитися, які галузі і виробництва будуть складати профіль міжнародної спеціалізації України і стимулювати їх методами ринкової економіки.

Тенденція до посилення відкритості економіки України мас зберігатися, але у поєднанні з політикою захисту національного виробника і внутр-ішнього ринку від несприятливих зовнішніх впливів.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гладій І.Й. Регіоналізація світового ринку: євроінтеграційний аспект: Монографія / І.Й. Гладій. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - 544 с.

2. Гавриков Д. Европейский союз как территория противоречий // МЭиМО. - №12. - 2004. - С. 88-95.

3. Годин Ю. Квазиинтеграция в СНГ и национальная безопасность России // МЭиМО. - №12. - 2004. - С. 46-51.

4. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник / Л.М. Горбач. - К.: Кондор, 2005. - 266 с.

5. Гульман М. Вісник податкової служби України. - 2007. - №14. - С. 63-64

6. Зиядулаев Н. СНГ в глобальной экономике стратегия развития и национальная безопасность // МЭиМО. - №4. - 2005. - С. 29-34.

7. Їжак О. Інтеграція без насильства // Політика і час. - №2. - 2005. - С. 61-70.

8. Карпачова Н.І. Трудова міграція з України в контексті загальносвітових міграційних процесів // Безпека життєдіяльності. - 2007. - №7. - С. 5-8

9. Козакевич Є. „Східний вимір" ЄС // Економічний часопис. - №7-8. - 2005. - С. 13-18.

10. Международніе экономические отношения / Под ред. В.Е. Рібалкина. - 5-е изд. - М.: ЮНИТИ, 2005. - 605 с.

11. М.М. Відякіна Перспективи міграції сільськогосподарських працівників у розширеному ЄС // Економіка АПК. - 2006. - №12. - С.140-145

12. МочернийС.В.Економічна теорія.Навч.посібн. - К.. -Академія". 2003. - С. 560

13. Мусис Ніколас. Усе про спільні політики Європейського Союзу / Ніколас Мусис. - К.: К.І.С., 2005. - 466 с.

14. Новий формат відносин ЄС - Україна // Євробюлетень. - №1. - 2005. - С.7

15. Основи економічної теорії. За ред. проф. Ю.В. Ніколенка. - К.. ЦУМ. 2003.-С. 482.

16. Політична економія. За ред. д.е.н.. проф. Рибалкіна В.О.. д.е.н.. проф. Бодрова В.І. -- К.. "Академія-, 2004. -С. 542.

17. Світова економіка. Підр. за ред.. А.С. Філіпенко. 0.1. Рогача. 0.1. Шниркова та ін. -- К.. -Либідь". 2002.-С. 11-12.

18. Світова економіка. Підр. за ред. А.С. Філіпенко.В.С.Будкіна.О.І.Рогача таін,-- К.. «Либідь». 2007. -С.6.

19. Економічна енциклопедія. Т. 1. -- К.. "Академія-. 2001.-С. 330. 473.

20. Економічна енциклопедія. Т. 3. -- К.. «Академія". 2002. -С. 164

Размещено на Allbest.ru