Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Кафедра економічної кібернетики

КУРСОВА РОБОТА

з фахових дисциплін

напряму підготовки 6.030502 “Економічна кібернетика”

на тему: Оптимізація видової структури основних фондів підприємства

Студентки 4курсу групи Екк-42c

напряму підготовки

6.030502 “Економічна кібернетика”

Ільчишин Ю.В.

Керівник: доцент

Камінська Н.І.

Львів-2019

Реферат

Курсова робота: загальний обсяг роботи - 27 сторінок, 4 рисунки, 3 таблиці, 7 джерел літератури.

Об'єктом дослідження є процеси управління оптимізацією прибутків підприємства.

Предметомдослідження є методи і моделі оптимізації виробництва, які враховують неможливість зміни активної частини структури основних виробничих фондів, що негативно впливає на значення показника фондовіддачі. управління прибуток модернізація

Метою є дослідження та застосування на практиці математичного моделювання, з метою оптимізації структури основних фондів підприємства.

У роботі використано наступні методи дослідження: методи економічного аналізу, економіко-математичного моделювання, системного аналізу, метод порівняння.

Значимість даної роботи полягає в дослідженні та формуванні оптимального плану виробництва продукції, з метою максимізації прибутків підприємства, при неможливості введення в експлуатацію додаткового обладнання чи його модернізації.

Для забезпечення оптимізації виробництва продукції на підприємстві проведено аналіз основних методів та моделей оптимізації управління виробництвом, побудовано та практично реалізовано модель максимізаціїприбутків. Також проведено аналіз та зроблено оцінку щодо структури основних фондів підприємства.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ, МОДЕЛЮВАННЯ, МОДЕРНІЗАЦІЯ, ОПТИМІЗАЦІЯ, ПРИБУТОК, СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ФОНДІВ, ФОНДОВІДДАЧА.

Вступ

Сучасні умови господарювання і рівень конкуренції вимагає від підприємств підвищення ефективності їх діяльності, і окрім цього визначає здатність підприємств до фінансового виживання. Ефективність діяльності будь-якого підприємства багато в чому характеризується показником ефективності використання його основних фондів, тобто максимальної їх віддачі. Для виявлення специфіки роботи підприємства, мінімізації його витрат та ризиків, максимізації доходів, розробки заходів щодо підвищення ефективності діяльності та у зв'язку з мінливими чинниками зовнішнього та внутрішнього середовища компанії, керівники підприємства повинні досліджувати та своєчасно вдосконалювати систему управління господарськими процесами підприємства, зокрема управління його ресурсами. Підприємницька діяльність, яка здійснюється на сучасному етапі розвитку економіки, потребує певного узагальнення, систематизації та аналізу її різних напрямків, а також складових, що впливають на ефективність господарювання. Однією з важливих складових ефективності виробничої діяльності є ступінь досконалості використання основних фондів. Тому вдосконалення управління основними засобами, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності використання основних фондів, сьогодні є важливою проблемою практично для всіх підприємств нашої держави. Успішність управління основними засобами підприємства можна розглядати з позиції ефективності їхнього використання в господарському обороті. Через те, що основні засоби експлуатуються тривалий час, вони поступово втрачають свою вартість за рахунок фізичного зносу, а перенесення вартості основних засобів на продукцію, що виготовляється, виконувані роботи, надавані послуги відбувається за рахунок нарахування амортизації. Стратегічною метою управління основними фондами підприємства є забезпечення максимально ефективного їх використання при мінімальних витратах на їх утримування та обслуговування.

Отже, об'єктом дослідження в даній роботі є процеси управління оптимізацією прибутків підприємства.Предметом дослідження є методи і моделі оптимізації виробництва, які враховують неможливість зміни активної частини структури основних виробничих фондів, що негативно впливає на значення показника фондовіддачі.

Метою є дослідження та застосування на практиці математичного моделювання, з метою оптимізації структури основних фондів підприємства. Адже на сьогодні кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на конкурентоздатний рівень через призму своєї незалежності та самостійності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від макроекономічного впливу держави та зовнішнього економічного середовища, з іншого. А отже, для того, щоб підприємство було найбільш прибутковим, необхідно більше уваги приділяти кількісному та якісному вдосконаленню основних виробничих фондів.

Розділ 1. Головні засади теорії основних фондів підприємства

1.1 Економічна сутність і роль основних виробничих фондів

Будь-яке підприємство, незалежно від його належності до тієї чи іншої організаційно-правової форми, володіє основними фондами, які характеризують його матеріальну базу і визначають технічний рівень виробництва. На кінцеві результати господарської діяльності підприємств прямо впливають стан та ефективне використання основних фондів. Їх раціональне використання сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, у тому числі збільшення випуску продукції, зниження її собівартості та трудомісткості виготовлення.

Отже, основні фонди ? це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

У економічній літературі поняття «основні фонди» має широку базу трактувань та визначень. У різні часи по-різному сприймалося сутність «основних фондів», поряд з яким використовується поняття «основні засоби». На основі проведеного аналізу наукової літератури можна зробити висновок, що більшість авторів під основними засобами розуміють матеріальні активи підприємства. Основні засоби ? матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)[6].

Відмінності між суттю „основних засобів" і „основних фондів" випливає із визначень Закону про податок на прибуток. Так, зокрема, проявляються такі відмінності:

1. Обсяг сфер діяльності для основних засобів і основних фондів не збігається. Останні перебувають тільки у сфері господарської діяльності, які пов'язані з отриманням доходу. Відповідно ті об'єкти основних засобів, які перебувають в інших сферах до основних доходів не належать.

2. Якщо об'єкти основних засобів фізично і морально не зношуються, як це характерно для земельних ділянок то на них поняття основних фондів не поширюється.

3. З одного боку, випливає, що до основних засобів прирівнюються й інші необоротні матеріальні активи. А з іншого боку, з ремарки, наведеної у пп. 8.2.1 Закону про прибуток, випливає, що матеріальні цінності, віднесені згідно рішення КМУ до МШП, до основних фондів не включають.

І все ж в монографіях і підручниках сучасних авторів, а також в нормативних актах поняття основних фондів відповідає поняттю основних засобів.

Економічна сутність основних фондів полягає в тому, що вони багаторазово беруть участь у виробничому процесі, переносять частину своєї вартості на готову продукцію; в процесі реалізації продукції знос основних фондів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду, кошти якого спрямовуються на відновлення діючих (поточний і капітальний ремонт) або придбання аналогічних нових видів (інвестиції) основних фондів.

Основні виробничі фонди становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства. До них відносяться ті фонди, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, тобто це фонди, що належать до соціальних умов виробництва. Типова класифікація основних виробничих фондів має наступний вигляд рис 1.1.

Рис.1.1 Класифікація основних фондів підприємства

Окрім цього, існують і інші ознаки відповідно до яких відбувається класифікація основних фондів підприємства.

За ступенем використання основні фонди поділяються на такі, що перебувають:

· в експлуатації;

· у запасі (резерві);

· у стадії добудови, дообладнання;

· реконструкції, модернізації та часткової ліквідації;

· на консервації.

За формами заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування основні фонди поділяються на:

· рухомі - основні засоби, які в процесі застави можуть бути вилучені з володіння підприємства з метою забезпечення кредиту (машини і обладнання, транспортні засоби);

· нерухомі - основні засоби, які не можуть бути вилучені з володіння підприємства в процесі застави забезпечення кредиту (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо).

1.2 Структура основних фондів підприємства

Структуру основних фондів можна охарактеризувати як співвідношення між окремими видами основних фондів. Вона показує, яку відсоткову частку займає той чи інший вид (група) основних фондів у загальному їх обсязі, у загальній їх вартості.Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Видова структура основних фондів на окремих підприємствах в різних галузях промисловості неоднакова і залежить від характеру діяльності підприємства. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну частку засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, частка будівель у загальній вартості основних фондів найбільш висока у легкій і харчовій промисловості (44%), споруд ? у паливній промисловості (17%), передавальних пристроїв ? в електроенергетиці (32%), машин та устаткування ? на підприємствах машинобудівного комплексу (45% і вище) У транспортній галузі транспортні засоби становлять 60-70%; будинки, споруди та передавальні пристрої ? 20-25%; силові, робочі машини та устаткування ? 3-5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2-4% загальної вартості основних виробничих фондів.

За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі основних фондів частка окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд - 45-47%, машин і устаткування ? 40-42%; транспортних засобів ? 2,5- 3%. Існує багато факторів, що впливають і змінюють структуру основних фондів, а саме:

· виробничо-технологічні особливості підприємства;

· науково-технічний прогрес (технічний рівень виробництва);

· ступень розвитку різних форм організації виробництва;

· вартість будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

· відтворювальна структура капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

· рівень автоматизації і механізації;

· кліматичні та географічні умови розміщення підприємств;

· рівень спеціалізації і кооперування;

· характер продукції та ін.

Розрізняють такі види структур: виробнича (видова), технологічна і вікова.

Під виробничою структурою розуміється співвідношення різних груп основних виробничих фондів за матеріально-натуральним складом в загальній середньорічній вартості.

Виробнича структура основних виробничих фондів на підприємстві залежить від наступних факторів: специфіки підприємства, прискорення науково-технічного прогресу, рівня концентрації, спеціалізації, кооперування і диверсифікації виробництва, географічного місцезнаходження та ін.

Технологічна структура основних виробничих фондів характеризує їх розподіл по структурних підрозділах підприємства у відсотковому вираженні від їх загальної вартості.

Вікова структура основних виробничих фондів характеризує їх розподіл за віковими групами (до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 15 років; від 15 до 20 років, понад 20 років). Середній вік обладнання розраховується як середньозважена величина. Такий розрахунок може бути здійснений як в цілому по підприємству, так і за окремими групами машин і устаткування.

Для ефективного управління основними фондами велике значення має їх обґрунтована оцінка. У практиці обліку і аналізу основних фондів використовують натуральну і грошову форми. При оцінці основних фондів у натуральній формі встановлюються число машин, їх продуктивність, потужність, розмір виробничих площ і інші кількісні величини. Ці дані використовують для роз" рахунку виробничої потужності підприємства і галузей, планування виробничої програми, резервів підвищення виробництва на обладнанні, складання балансу обладнання. З цією метою ведуться інвентаризація та паспортизація обладнання, облік його вибуття і надходження.

Аналіз складу і структури основних виробничих засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

1.3 Вдосконалення структури як напрям підвищенняе фективності використання основних виробничих фондів

Істотним напрямом підвищення ефективного використання основних фондів є вдосконалення їх структури. Важливо підвищувати їх частку в загальній вартості основних фондів. Збіль-шення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосереднього збіль-шення випуску продукції при цьому не відбувається. Але без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цехи не можуть функціонувати з повною віддачею. Тому пошук оптимальної виробничої структури ос-новних фондів на підприємстві - найважливіший напрям поліпшення їх використання.

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є:

· рівень автоматизації і механізації;

· рівень спеціалізації і кооперування;

· кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.

Кожен фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування[5].

Кожному підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Від того наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, від їх відповідності сучасному етапу розвитку МТП, залежать і загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством в цілому та основними засобами зокрема.

Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюють за рахунок власних або позичених (залучених) коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі - забезпечення стабілізації виробництва.

1.4 Аналіз складу та структуриосновнихвиробничихфондів

Важливим етапом при формуванні структури основних фондів є її аналіз. Аналіз складу основних фондів, відокремлення груп, підгруп, які складають структуру засобів праці, визначення їх частки та співвідношення дозволить конкретизувати, яка група основних засобів є найвагомішою у структурі та визначити співвідношення нових основних засобів та тих, які вже є у користуванні [7, с. 65].

Вивчаючи зміну структури засобів у вартісному виразі, з'ясовується, за рахунок чого вона сталася ? зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних фондів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі у порівнянні з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Аналіз складу і структури основних виробничих засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

Чим вище частка механізмів, машин, пристроїв, приладів у вартості основних виробничих фондів, тим вище показник фондовіддачі. Тому поліпшенняструктури основних фондів розглядається як умова зростання виробництва і показника фондовіддачі, зниження собівартості, збільшення грошових накопичень.

Оскільки показник фондовіддачі є одним з основних факторів, який визначає обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, в свою чергу, впливають на неї. Їх багато, як залежних, так і незалежних від підприємства. Проте резерви її росту - оптимальне використання техніки на кожному підприємстві і робочому місці. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичне зростання фондовіддачі за рахунок зростання продуктивності машин, механізмів і устаткування, технічного удосконалення основних фондів, покращення структури основних фондів промислового підприємства [6].

Найбільш проста двофакторна модель аналізу:

(1.1)

де Фв- фондовіддача;

В - випуск продукції, тис. грн.;

ОВФ- основні виробничі фонди, тис. грн.

Шляхом розширення можливо перетворити цю модель, помноживши і розділивши чисельник і знаменник на вартість активної частини фондів і вартість машин і механізмів:

(1.2)

де ОВФа ? активна частина основних фондів;

ОВФму ? вартість машин і устаткування;

ПВа ? частка активної частини основних фондів у загальній їхній вартості (середньорічні величини);

ПВму ? частка машин і устаткування в активній частині основних фондів;

Фвму ? фондовіддача машин і устаткування.

Факторний аналіз фондовіддачі із застосуванням даної моделі найбільш доцільний, оскільки дозволяє відповісти на питання, які зміни у структурі основних виробничих фондів, тобто співвідношення активної і пасивної частини, а також співвідношення вартості активної частини основних засобів та машин і обладнання вплинули на зміну фондовіддачі, тобто ефективність використання основних фондів. Для аналітичної роботи за цією моделлю підприємства, незалежно від розміру, власності й галузі, мають повне інформаційне забезпечення, що дозволяє оперативно провести аналіз і зробити висновки щодо наявних резервів росту ефективності діяльності суб'єкта господарювання за рахунок поліпшення використання основних засобів, оптимізації їхньої структури [6].

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічноїоснащеності і електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки. Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого обладнання. Це можливо завдяки більш раціональному розміщенню устаткування усередині цехів, розставлянню його на відкритих майданчиках, де це можливо, а також виносу з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т.п.) і розміщення на них додаткової кількості обладнання.

На виробничу структуру основних фондів також впливає капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва, наприклад, виробничих будинків, можливо зменшення частки пасивних елементів основних фондів у загальній їх вартості і тим самим підвищення ефективності витрат, вкладених в основні фонди підприємства. Все це говорить про те, що підприємство зацікавлене в підвищенні частки машин і обладнання ? найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.

Оцінка співвідношення між різними видами основних виробничих фондів надає чітке визначення, куди більше вкладається коштів підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка виробничого обладнання, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей щодо збільшення обсягу випуску продукції, потужності підприємства. Але, з іншого боку, якщо нове, надсучасне устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування.

Тому для найбільш ефективного використання основних виробничих фондів підприємству необхідно оптимізувати співвідношення між активною та пасивною частинами. Таким чином, значними резервами кращого використання основних фондів є введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування, удосконалення структури основних виробничих фондів за рахунок збільшення питомої ваги активної частини основних засобів, придбання високопродуктивних машин і устаткування, своєчасне їх оновлення, зменшення частки невстановленого обладнання, забезпечення пропорційності між цехами і ділянками, зменшення не використовуваних і зайвих основних засобів за рахунок їх реалізації або здачі в оренду.

Розділ 2. Практична реалізація засад аналізу структури основних фондів

2.1 Постановка та розв'язування задачі про визначення видової структури основних фондів підприємства

Нехай відповідно до документації, наданої бухгалтерією, нам відомі результати діяльності підприємства за рік, а саме обсяг виробництва товару, що за рік склав 1556820 грн, склад основних виробничих фондів на початок року, а також їх зміни протягом року. На основі цих даних, нам необхідно визначити структуру основних фондів на початок і кінець року, а також фондовіддачу активної частини основних виробничих фондів підприємства. Дані за відповідний звітний період подані у табл. 2.1

Таблиця 2.1. Початкові дані

1. Антонів В. Б. Оптимізаційні методи і моделі. Приклади розв'язку задач : навч. посібник. / В.Б. Антонів, М.В. Дацко. - Львів, Видавничий центр ЛНУ імені Івана Фра-нка, 2014. - 128 с.

2. Артим-Дрогомирецька З.Б. Дослідження операцій. Частина І. / З.Б Артим-Дрогомирецька, М.В. Негрей. - Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2014. - 312 с.

3. Вовк В. М. Оптимізаційні методи і моделі: навч. посібник / В.М. Вовк, Л.М. Зомчак. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. - 360 с.

4. Оптимізація використання та шляхи покращення управління основними засобами підприємства [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/16401/2/Conf_2016v2_Kolosivska_O-Optimization_of_use_and_43-44.pdf

5. Оптимізація структури основних засобів та можливості покращення їх використання [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/32_PVMN_2011/Economics/10_97235.doc.htm

6. Оптимізація структури основних фондів та їх значення у досягненні підприємством своїх цілей [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2016/12/2-6-2-2016-11.pdf

7. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 4-е вид., перероб. і доп./ Г.В. Савицька. - Мінськ: ТОВ «Нове знання», 2013. - 688 с.

Размещено на Allbest.ru