Техніко-економічне обґрунтування проекту з комплексного використання ресурсів надр

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

уМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, Молоді та Спорта УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КАФЕДРА «ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ»

Пояснювальна записка до курсовоЇ роботи

Техніко-економічне обґрунтування комплексного використання надр

керівник к. н. д. у., доц. М. м. Шафоростова

виконав С. Д. Васильев

Донецьк - 2011

РЕФЕРАТ

Мета виконання курсової роботи є техніко-економічне обґрунтування запровадженого проекту з комплексного використання ресурсів надр і визначення еколого-економічного ефекту його реалізації та еколого-економічної ефективності витрат на впровадження проекту.

В роботі було обґрунтовано доцільність рішення конкретної інженерної задачі на основі узагальних теоретичних знань і практичного досвіду, отриманого в процесі проходження виробничої практики.

ШАХТА, ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ, Відходи, Податок, Прибуток, Еколого-економічний ефект, Тротуарна плитка, шлакоболк, Порода, підприємство.

ЗМІСТ

1. Обґрунтування доцільності комплексного та раціонального надрокористування

2. Еколого-економічне обґрунтування використання відходів для виробництва будівельної продукції

3. Розрахуємо еколого-економічні показники впровадження технології для виробництва шлакоблоків (стінових блоків) і тротуарної плитки

Висновки

Перелік посилань

1. ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ КОМПЛЕКСНОГО ТА РАЦІОНАЛЬНОГО НАДРОКОРИСТУВАННЯ

У цей час в Україні формування ринкових відносин господарювання майже не супроводжується відповідним реформуванням сфери взаємодії суспільства і природи, хоча накопичений міжнародний досвід свідчить про неможливість досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку без екологізації господарських відносин. Екологізація здійснюється через систему організаційних заходів, інноваційних процесів, реструктуризацію сфери виробництва й споживчого попиту, технологічну конверсію, раціоналізацію природокористування, трансформацію природоохоронної діяльності, які реалізуються як на макро-, так і на мікроекономічних рівнях. На макрорівні пріоритетною є структурна перебудова природо-продуктової вертикалі економіки, а на мікрорівні - це розробка маловідходних технологій і встаткування, ресурсозбереження, а також впровадження систем комплексного і раціонального природокористування.

Особливо важливе значення вищенаведене має для природо-експлуатуючих галузей промисловості, однієї з яких є вугільна сфера. Її господарська діяльність безпосередньо пов'язана з розробкою природо-ресурсного потенціалу надр із метою одержання кінцевого продукту - вугілля. Одночасно утворюється величезна кількість попутно видобуваємих твердих, рідких і газоподібних продуктів, які донедавна характеризувалися як відходи. Значна кількість таких відходів дозволяє розглядати їх як техногенні родовища, які негативно впливають на навколишнє середовище. У той же час у їх змісті знаходиться величезна кількість корисних хімічних елементів і сполук.

У світлі перерахованих вище «атрибутів» і механізмів екологізації доцільна оптимізація надрокористування і збереження довкілля. Мова йде про раціональне використання і охорону надр у процесі експлуатації природних ресурсів, заповненні їхніх запасів, ресурсозбереженні, комплексному використанні мінеральних ресурсів надр і техногенних родовищ.

Таким чином, мова йде про перетворення вугільної галузі з монопродуктової у поліпродуктову. Фізико-хімічною базою для здійснення такого переходу є як сам цільовий продукт виробництва - вугілля, так і попутні продукти видобутку, а інструментом (механізмом) реалізації - процес диверсифікації господарської діяльності. Швидкість перетворення вугільної галузі в поліпродуктову не має технологічних обмежень і визначається, насамперед, фінансуванням цього процесу.

Розвиток індустрії переробки і утилізації відходів на сучасній науково-технічній і технологічній основах у контексті інноваційної моделі стійкого розвитку дозволить комплексно вирішувати екологічні, економічні й соціальні питання перебудови господарського механізму гірничої галузі. Зокрема, позитивним наслідком такого підходу є збільшення об'ємів видобутку вугілля і його якості, ріст конкурентоспроможності вуглевидобувних підприємств, зниження їхньої збитковості, підвищення рентабельності й інвестиційної привабливості.

2. Еколого-економічне обґрунтування використання відходів для виробництва будівельної продукції

Особливістю, що є характерною для Донецької області, є нагромадження численних відвалів, териконів, золовідвалів, хвостосховищ, в яких складуються величезні кількості шахтних порід і золошлакових відходів. Розміщення техногенних масивів вимагає відторгнення значних територій. Відходи є джерелами забруднення довкілля, що створюють навкруги себе зони поразки, в сотні разів перевищуючими площі, які самі займають. На будівництво відвалів, складування відходів і природоохоронні заходи щодо зниження їх негативної дії витрачаються величезні кошти. Тому, утилізація відходів здобичі і спалювання вугілля є важливою техніко-еколого-економічною задачею.

Залишки від процесів збагачення, газифікація або спалювання в киплячому шарі - золошлаки - найбільш доцільно використовувати по трьох напрямах: для закладки виробленого простору, як сировина у виробництві будівельних матеріалів і терпких речовин або мінеральних добрив.

Відходи вугільного виробництва є потенційною сировиною для виготовлення аглопориту, цеглини, різних будівельних матеріалів, золошлаки - для виробництва цементу, заповнювачів асфальтобетону, будівельних розчинів і т.д.

Проблема відходів є дуже актуальною для донецької області, приймаючи до уваги техногенне навантаження на цю територію і обсяги промислових відходів, що утворюються. Доцільність переробки відходів в нашому регіоні обумовлена наступними чинниками:

· природними, що дають можливість завдяки м'якому клімату розробляти відвали практично весь рік;

· соціальними, пов'язаними із закриттям шахт і вивільняється великої кількості працездатного населення;

· економічними, пов'язаними з великою потребою густонаселеного промислово розвинутого регіону в будівельних матеріалах, а також наявністю добре розвинутої інфраструктури, що значно полегшує впровадження пропонованих технічних рішень.

Продукція, що випускається з відходів, за якістю не поступається виробам з традиційної природної мінеральної сировини. Пропоновані на сьогоднішній день технології дозволяють одержувати матеріали з підвищеною міцністю, морозостійкістю, зносостійкістю, стійкістю до атмосферних дій і дії агресивних середовищ. По фізико-механічним властивостям і технічним характеристикам матеріали відповідають всім вимогам нормативних документів. На основі горілих шахтних порід і золошлакових відходів можуть бути отримані наступна продукція:

· інертні заповнювачі (щебінь, пісок з відсіву дроблення, щебенево-пісочні суміші);

· важкі і легкі бетони (вироби для промислового, цивільного і соціального будівництва);

· комірчасті бетони (блоки теплоізоляцій, перегородки, панелі, литий бетон для теплоізоляції полови, горищних перекриттів, дахів);

· дрібнозернисті бетони (дрібноштучні стінні вироби, тротуарні плити, бортове каміння, елементи мощення);

· будівельні і тампонажні розчини, що володіють корозійною стійкістю і гідроізоляційною здатністю;

· сипкі матеріали теплоізоляцій (замінники керамзиту);

· керамічні матеріали (вироби будівельної, санітарно-технічної і художньої кераміки, вогнетриви);

· нерудні матеріали для дорожнього будівництва (для створення підстав і покриттів, у тому числі покриттів з дрібно- і грубозернистого асфальтобетону із застосуванням шарів зносу);

· закладні матеріали, сипкі і такі, що твердіють (для виконання закладних робіт у виробленому просторі).

Утилізація відходів здобичі і спалювання вугілля дає можливість вирішити ряд важливих проблем:

· поповнити мінерально-сировинну базу будівельної індустрії регіону, понизити вартість будівельної продукції і розширити її номенклатуру;

· працевлаштувати населення, що вивільнялося у зв'язку із закриттям нерентабельних шахт;

· поліпшити стан навколишнього середовища.

Завдяки цьому техногенна сировина завойовує все більше позицій в індустрії будівельних матеріалів. Для підвищення ефективності діяльності шахти в сфері поводження з відходами пропонуємо впровадити технологію по використанню відходів і виробництву з них будівельних матеріалів. За технологією виробництва стінні блоки діляться на декілька видів: шлакоблоки; пінобетонні блоки; піскобетоні або піщано-цементні блоки (піскоблоки); газосилікатні блоки або блоки з комірчастого бетону; керамзитобетоні блоки.

Їх застосування в будівництві має наступні переваги: технологічні переваги; швидкість монтажу у 4,5 рази вище; спорудження стін потребує в 2,2 рази менш суміші; чудова звукоізоляція; по обсягу блок замінює 6 шт. Червоної цегли, а с урахуванням теплопровідності - 12 шт.; збільшення корисної площі приміщення на 5% за рахунок зменшення товщини стінок; маса 1 кв. М кладки у 1,5 рази легше, в результаті навантаження на фундамент в 2 рази менша; різноманітні кольори - сірий, зелений, жовтий, червоний тощо; економія на витратах; собівартість будівництва на 30 - 40% нижче; екологічна чистота складових наповнювачів стінних блоків.

Приймаючи до уваги переваги стінових блоків пропонуємо впровадити їх виробництво з шахтних відходів і на основі еколого-економічного обґрунтування обрати найкращий вид продукції.

Найпоширеніша технологія виробництва стінових блоків складається з наступних етапів:

1. Приготування жорсткої бетонної суміші.

Для приготування розчину жорсткої бетонної суміші використовуються: цемент, шлак (відсівши) і вода. У нас в регіоні (залежно від вогкості наповнювачів) жорсткий розчин виходить при змішуванні від 0,4 до 1 частини води, рівної частини (по вазі) цементу м-400 і від 4 до 9 (звичайно 5-7) частин відсіву (щебеню, шлаку, керамзиту).

Розчин краще готувати в бетономішалці, або уручну лопатами в будь-якій місткості або на майданчику (але для приготування жорсткої суміші буде потрібно значні фізичні зусилля). Температура в приміщенні або на майданчику, де проводяться блоки, повинна бути вищим 1°с.

2. Завантаження, ущільнення і видалення розчину з форми.

Завантаження розчину у форми, а потім відбувається ущільнення у формі за допомогою вібрації і притиску і видалення форми із залишенням блоку на підлозі або піддоні. Жорсткий розчин після віброущільнення дозволяє отриманому блоку не розсипатися і тримати форму «самостійно» і не «поплисти» під час висихання.

Звичайно віброущільнення триває 20-30 сек., на простих вібростанках без «посиленого» притиску цей час більше - до 90 сек., на верстатах з притиском і зусиллям в декілька тонн час віброущільнення розчину можна значно скоротити. Потім, ущільнену і стиснуту до форми блоку, суміш видаляють з форми. Отриманий таким чином блок залишають на підлозі або піддоні.

3. Умови повного затвердіння і набору міцності.

Умови, при яких блок повністю твердне, дуже прості і доступні. Вони не вимагають яких-небудь спеціальних споруд або пристосувань. Необхідний рівень міцності, що вимагається для складування, зберігання, використовування і реалізацій блоків, досягається при природній температурі. Триває він від 36 до 96 годин (без застосування спеціальних добавок). Якщо в бетонну суміш заздалегідь були додані такі речовини, як релаксол, фулерон і інші, то час до повної готовності блоку, скорочується. Повне затвердіння блоків відбувається на протязі місяця.

Температура повинна бути від 20 градусів і вище і дотриманням умови високої вогкості. Вогкість - максимально висока. Це неодмінна умова, інакше процес набору міцності може перейти в процес «пересихання» (так би мовити «згоряння»). А це приведе до значної втрати міцності і погіршення якості виробу. При температурі 20-25°с виріб досягає необхідного набору міцності через 20-25 годин.

При використовуванні прискорювачів схоплювання бетону і більш високій оточуючій температурі блоки набирають міцність, що вимагається, швидше. Позитивно позначиться на характеристиках міцності організація додаткового пропарювання блоків. Після цього вони складуються, де відбувається подальший набір міцності не менш 50% від проектного згідно державних стандартів для можливості відвантаження споживачу або застосування на будмайданчику.

При цьому необхідно використовувати стелажі для підблокових пластин. Застосування цих стелажів не тільки поліпшить якість продукції, але і значно скоротить час повного «схоплювання» виробів, а так само істотно зменшить займану виробничу площу (на 30-40 кв. М).

Для виробництва блоків і інших будівельних виробів використовуються наступні складові компоненти: терпка речовина, заповнювач, вода, хімічні добавки - пластифікатори і модифікатори бетону (на вимогу замовника). У якості терпкої речовини можуть використовуватися портландцемент як низьких, так і високих марок, а також гіпс, який повільно твердіє.

Як заповнювач в будь-яких поєднаннях використовується пісок, відсів щебеню, керамзит, шлак, зола, тирса, торф, пінополістирол гранульований, пісчаногранітна суміш, мармурова крихта, бій цеглини і т.д. При температурі 20-25 °с твердіння виробів відбувається через 20-25 годин. Рекомендується використовувати портландцемент марки 400 (пц м-400). При використовуванні цементу марки 300 витрату цементу слід збільшити на 10%, використовування цементу п'ятисотої марки дозволяє понизити його витрату на 10-20%.

На виробництво суміші для блоків необхідні наступні матеріали:

· цемент М-400,

· відходи вуглевидобутку,

· вода,

· пластифікатор.

Добавка сприяє зменшенню співвідношення «вода-цемент», швидкому набору міцності в початковий період, істотно підвищує текучість і можливості зручно укладатися бетонну суміш. Для виробництва блоків нами було обрано обладнання «Кондор-1» - малогабаритна вибропресуюча механізована установка для виробництва стінного, перегородного бетонного каміння, тротуарної плитки і інших виробів (рис.1) технічні характеристики якого наведено табл. 1

Рисунок 1 - Обладнання «Кондор-1» для виготовлення стінних блоків

Таблиця 1 - Технічні характеристики вібропресу «Кондор-1»

Найменування характеристики	Од. Виміру	Показник
Продуктивність лінії при виготовленні Стінових блоків 390х190х188 мм	шт./год. куб. м/год.	70 0,97
Продуктивність лінії при виготовленні тротуарної плитки 100х200х70 мм	шт./год. куб. м/год.	180 3,6
Висота формованих виробів	мм	50-188
Розміри установки: Довжина Ширина Висота	мм	990 750 1600 (1200)
Вага установки	кг	425
Встановлена потужність,	кВт	2,2
Обслуговуючий персонал	чол.	2…3
Вартість	грн.	35000

На рис. 2 наведено блок-схему технологічного процесу виробництва блоків.

Рисунок 2 - Блок-схема технологічного процесу виробництва стінових блоків з відходів вугільної промисловості

шахтний шлакоблок тротуарний плитка

До складу установки входить вібропрес, маслостанція, пульт управління, електрошафа, 5 піддонів. Змішувач і матриці у вартість устаткування не входять. Таким чином, для виробничого процесу крім вібропресу потрібно наступне обладнання:

· дробарка;

· грохот;

· бетонозмішувач.

Крім технологічного обладнання, потрібно виробниче приміщення із загальною площею, як визначимо в табл. 3.

Таблиця 3 - Потреба у виробничих приміщеннях для виробництва

№	Обладнання	Площа, кв. м
1	Робоча зона вібропресу	2
2	Зона зберігання цементу	20
3	Зона зберігання заповнювачів (добавок)	28
4	Зона кінцевої витримки блоків	60
5	Зона розміщення бетонозмішувача	1
6	Зона розміщення дробарки та грохоту	12
	Всього	123

Виробництво розташуємо на основному промисловому майданчику шахти. Діючий породний відвал знаходиться близько від цього майданчику. Також там знаходиться електропідстанція для подачі електроенергії. З шахти по водовідливному трубопроводу видається вода, яка поступає у відстійник, розташований також біля проммайданчику. Тобто, існують усі умови для організації виробництва шлакоблоку.

Також для виробництва потрібні наступна сировина і матеріали:

· цемент - марка М-400;

· порода;

· добавка «С-3»;

· вода;

· електроенергія.

3. Розрахуємо еколого-економічні показники впровадження технології для виробництва шлакоблоків (стінових блоків) і тротуарної плитки

Розрахуємо еколого-економічні показники впровадження технології для виробництва шлакоблоків (стінових блоків) і тротуарної плитки, проведемо порівняльний їх аналіз та оберемо найбільш ефективний варіант виробництва продукції з відходів вуглевидобутку.

Розрахуємо еколого-економічну ефективність витрат на впровадження та експлуатація технології використання відходів шахти для виробництва шлакоблоків та тротуарної плитки.

Визначимо загальні витрати на виробництво продукції за формулою:

 (1)

де - вартість електроенергії, спожитої обладнанням при виконанні виробничої програми, грн./рік;

- вартість цементу, грн./рік;

- вартість пластифікатору, грн./рік;

- вартість води, грн./рік;

- вартість оренди виробничих приміщень, грн./рік;

- амортизація устаткування, грн./рік;

- вартість транспортних послуг, грн./рік;

- витрати на додатковий обігрів, грн./рік;

- фонд оплати праці робітників, обслуговуючих устаткування, грн./рік;

- єдиний соціальний внесок на ФОП, грн./рік.

Розрахуємо вартість електроенергії, яка буде спожита обладнанням під час виконання виробничої програми:

(2)

де - потужність обладнання, кВт/год.;

- ціна 1 кВт/год. електроенергії для промисловості;

- кількість робочих днів обладнання за рік;

- час роботи обладнання, год./день.

Потреба у електроенергії наведемо в табл. 4.

Таблиця 4 - Споживання електроенергії для виробничої програми

№	Обладнання	Потужність, кВт/год.
1	Вібропрес «Кондор-1»	2,2
2	Бетонозмішувач гравітаційний СБ-132	0,32
3	Дробарка	4,50
4	Грохот	0,55
5	Освітлення приміщення	1
	Всього	8,57

Визначаємо вартість цементу за формулою:

(3)

де - необхідний обсяг цементу для виробництва продукції, т;

- ціна 1 тони цементу, грн/т.

Необхідний обсяг цементу для виробництва продукції розрахуємо виходячи з наступних даних: для виробництва 1 шлакоблоку необхідно 2 кг цементу, 1 тротуарної плитки необхідно 0,3 кг цементу.

Визначимо вартість пластифікатору, необхідного для виробництва продукції, за формулою:

(4)

де - необхідний обсяг пластифікатору для виробництва продукції, т/рік;

- ціна 1 т пластифікатору, грн./т.

Нами обрано добавку «С-3». Вона порошкоподібна і вводиться в суміш бетону або розчину в кількості від 1,0% до 3,0% від маси цементу, або безпосередньо в суміш перед подачею води, або спільно з водою зачинення. Кількість, що рекомендується, 2,0%.

Таким чином, необхідний обсяг пластифікатору для виробництва продукції визначається по формулі:

(5)

Вартість води визначається по формулі:

(6)

де - обсяг води, необхідний для виробничого процесу, куб. м/рік;

- ціна 1 куб. м води, грн.

На 200 кг цементу для виробництва потрібно 90…130 л води, тобто в середньому співвідношення складатиме 2:1.

Оренда виробничих приміщень визначається по формулі:

 (7)

де - площа приміщення, кв. м;

- ціна оренди 1 кв. м приміщення, грн. /кв. м.

Визначаємо амортизацію виробничого обладнання прямолінійним методом за формулою:

(8)

де - загальна балансова вартість устаткування, грн.;

- термін служби устаткування, рік.

Загальна балансова вартість устаткування визначається:

(9)

де - вартість вібропресу «Кондор-1»;

- вартість бетонозмішувача гравітаційного СБР-132.

- вартість дробарки; - вартість грохоту.

Вартість матеріалів, що використовуються для виробництва, вже включає витрати на доставку її на промисловий майданчик і тому окремо не розраховуються транспортні витрати.

Розрахуємо річний фонд оплати праці робітників, які обслуговують обладнання, за формулою:

, (10)

де - фонд оплати праці, грн./рік; - заробітна плата 1 робітника за місяць, грн.; - кількість робітників, чол.

Для здійснення виробничої діяльності (в одну зміну) необхідні робітники:

· начальник зміни - 1 чоловіка;

· оператори - 2 чоловіка;

· оператор бетонозмішувача - 1 чоловіка;

· підсобний робітник - 2 чоловіка.

Нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату здійснюється згідно діючого законодавства України (станом на момент розрахунків) по формулі:

(11)

де - єдиний соціальний внесок (40% від ФОП).

В холодний період року (з жовтня по квітень) необхідно врахувати витрати на обігрів приміщення. Враховуючи, що приміщення цеглове і у гарному становищі, потреба у його обігріві складає 25 вт/куб. М. Таким чином, витрати на додатковий обігрів приміщення складає:

 (12)

де - площа приміщення, кв.м;

- висота приміщення, м;

- потреба у обігріві приміщення, кВт/куб.м;

- час обігріву приміщення в день, год./роб. дн.;

- кількість робочих днів за рік, днів;

- ціна 1 кВт/год. електроенергії, грн./кВт/год.

Визначаємо собівартість продукції за формулою:

(13)

де - загальні витрати на виробництво продукції, грн./рік;

- кількість виробленої продукції, шт.

Кількість виробленої продукції визначається по формулі:

(14)

де - кількість блоків, вироблених за зміну, шт./зм.;

- кількість змін в робочий день.

Ціна на вироблену продукцію визначається наступним шляхом:

(16)

де - показник норми прибутку (6%).

Податок на додану вартість визначається:

(17)

Ціну продукції для реалізації на ринку розрахуємо по формулі:

(18)

Розрахуємо валовий дохід, отриманий в результаті реалізації продукції, за формулою:

(19)

де - реалізаційна ціна продукції, грн./шт.;

- кількість виробленої продукції за рік, шт.

Валовий прибуток визначаємо по формулі:

(20)

Податок на прибуток визначимо по формулі:

(21)

де - ставка податку на прибуток, (23%).

Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства:

 (22)

Розрахуємо відносну економічну ефективність витрат на виробництво за формулою:

(23)

де - валовий прибуток від реалізації продукції, грн./рік;

- загальні експлуатаційні витрати, грн./рік.

Показник відносної ефективності має бути більш 1, що буде свідчити о доцільності впровадження технології по використанню шахтної породи та виробництва з неї продукції. Крім економічного ефекту, можливо говорити і об екологічному, який також виразимо в грошовому еквіваленті. Розрахуємо збиток, який запобігається внаслідок використання відходів по формулі:

(24)

де - різниця в обсязі відходів, що розміщуються у навколишньому середовищі до впровадження технології і після, тонн/рік;

- норматив збору за одну тонну породи (згідно діючого законодавства України), грн./т;

- корегуючий коефіцієнт, що враховує розміщення міста знаходження відходів (згідно діючого законодавства України);

- корегуючий коефіцієнт, що враховує характер оснащення міста розміщення відходів (згідно діючого законодавства України).

Різниця в обсязі відходів, що розміщуються у навколишньому середовищі до впровадження технології і після визначається на основі даних щодо використаної породи для виробництва. Згідно з технологією необхідно додержуватися пропорцій «порода-цемент-пластифікатор» як зазначено нижче:

· для виробництва шлакоблоку - 89:9:2;

· для виробництва тротуарної плитки - 84:14:2.

Тому, обсяг породи що буде використано для виробництва шлакоблоків і плитки розрахуємо по формулі:

(25)

(26)

Розрахуємо термін окупності проекту по формулі:

 (27)

де - чистий прибуток, грн.;

- Інвестиційний капітал, грн.

Зведемо основні еколого-економічні показники по виробництву двох видів продукції в табл. 5 для порівняння та вибору найкращого варіанту.

Таблиця 5 - Порівняльна характеристика економічних показників виробництва шлакоблоку та тротуарної плитки

Показник	Од. Виміру	Виробництво
		Шлакоблоку	Тротуарної плитки
1	2	3	4
Обсяги сировини та матеріалів: Електроенергія Цемент (м-400) Пластифікатор («Пластіл-УПЛ») Вода Порода	кВт/рік т/рік т/рік куб.м/рік т/рік	8,57 72800 1,456 36,4 30000	8,57 112320 2,246 56,1 30000
Вартість сировини та матеріалів: Електроенергія Цемент (м-400) Пластифікатор («Пластіл-УПЛ») Вода	грн./рік грн./рік грн./рік грн./рік	10701,6 65520 827 172,9	10701,6 101088 1275,9 226,4
Оренда приміщення	грн./рік	44280
Амортизація обладнання	грн./рік	6860
Фонд оплати праці (ФОП)	грн./рік	169200
Єдиний соціальний внесок на ФОП	грн./рік	67680
Вартість додаткового обігріву приміщення у зимній період	грн./рік	9298,8
Загальна сума витрат	грн./рік	414540,3	450610,7
Обсяг виробництва	шт./рік	145600	374400
Собівартість продукції	грн./шт.	2,8	1,2
Ціна продукції з нормою прибутку	грн./шт.	2,97	1,27
Ціна реалізації (в т.ч. ПДВ-20%)	грн./шт.	3,56	1,52
Валовий доход	грн./рік	518336	569088
Прибуток	грн./рік	431946	474240
Податок на прибуток	грн./рік	99347,7	109075
Чистий прибуток	грн./рік	332599	365164,8
Економічний збиток, що запобігається внаслідок розміщення відходів	грн./рік	450000	450000
Відносна економічна ефективність витрат на виробництво		1,04	1,05
Термін окупності	рiк	1,43	1,40

Висновок

Таким чином, в результаті проведення розрахунків я зроблено висновок о доцільності впровадження технології використання шахтної породи для виробництва будівельної продукції з метою підвищення ефективності еколого-економічної діяльності підприємства та визначено три виду ефекту: екологічний, соціальний і економічний.

Екологічний ефект полягає у тому що:

- зменшуються викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище внаслідок використання породи замість її розміщення на території (673920 тон/рік).

Економічний ефект полягає у:

- отриманні прибутку з продажу, що вироблено з породи (тротуарної плитки 474240 грн/рік);

- зменшенні збитку якиї сплачується державі за забруднення довкілля (450000 грн/рік);

- збільшення податку на прибуток (який сплачується у розмірі 99347 грн/рік для шлакоблоку, 109075 грн/рік для тротуарної плитки).

Соціальний ефект:

- надаються нові робочі місця (6 робочих місць);

- поліпшення здоров'я населення;

- економія лікарняних місць;

- збільшення продуктивності праці .

Виходячи з економічних розрахунків було обрано варіант виробництво тротуарної плитки тому, що показник відносної ефективності складає 1,05, а це більш аніж у шлакоблока 1,04.

Перелік посилань

Конституция України.

Екологія i закон: екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Під ред. В.І. Андрейцева. - К.: Юрiнком Інтер, 1997.

Андрейцев В.І. Екологічне право: курс лекцій. - К.: Вентурi, 1996. - 208с.

Амоша А.И. Комплексное освоение угольных месторождений Донецкой области / А.И. Амоша, В.И. Логвиненко, В.Г. Гринев. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. - 176 с.

Гирусов Э.В. Экология и экономика природопользования: учебник для вузов, - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 455с.

Гребенкин С.С. Сохранение окружающей природной среды на горнодобывающих предприятиях / С.С. Гребенкин, В.К. Костенко, Є.С. Матлак, М.Н. Шафоростова. - Донецк: «ВИК», 2009. - 505 с.

Колотило Д.М. Екологія і економіка: навчальний посібник для ВНЗ / Д.М. Колотило. - К.: КНЕУ, 2005. - 576 с.

Макарова Н.С. Економіка природокористування: навчальний посібник для ВНЗ / Н.С. Макарова, Л.Д. Гармідер, Л.В. Михальчук. - К.: ЦУЛ, 2007.

Пешко А.В. Концепция программы «повышение эффективности использования энергоресурсов Украины» / А.В. Пешко, Н.Г. Белопольский, Д.К. Турченко - К. - 2005. - 55 с.

Шафоростова М.М. Організаційно-економічні інструменти ефективного надрокористування / М.М. Шафоростова // Проблеми екології. - Донецьк: ДонНТУ, 2007. - № 1,2. - с. 139-143.

Шафоростова М.М. Економічні інструменти комплексного використання надр // Вісник Донецького гірничого інституту. - Донецьк: ДонНТУ, 2008. - № 1. - с. 83-86.

Шевчук А.В. Экономика природопользования (теория и практика). -- М.: НИА-природа, 2000.

Размещено на Allbest.ru