Податок на прибуток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Державний податковий контроль є суттєвим елементом державного регулювання економіки й обов'язковою умовою ефективного функціонування фінансової системи та економіки країни в цілому. Тому дотримання платниками податків податкової дисципліни потребує здійснення з боку держави комплексу організаційних заходів, зокрема створення надійної системи податкового контролю.

Формування податкової політики на засадах економічної ефективності, стабільності, прозорості й наближення її до міжнародних та європейських стандартів не можливе без ефективного податкового контролю.

Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових операцій, патентування, ліцензування тощо.

Перед податковим контролем, як складовою податкової системи, стоять завдання подолання нерівномірного розподілу податкового навантаження в економіці, вдосконалення неефективної на сьогодні системи податкових пільг, зменшення заборгованості зі сплати податків і зборів до бюджету, сприяння розробці та запровадженню стабільного, прозорого законодавства, з метою детінізації української економіки та легалізації доходів юридичних і фізичних осіб. Значимість податкового контролю в умовах трансформаційної економіки особливо зростає через суттєву залежність від податкової складової бюджетів усіх рівнів, все ще низьку податкову культуру населення в цілому.

В умовах ринкової економіки отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює певні гарантії для подальшого існування і розвитку підприємства. На ринку підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, при цьому одержуючи грошову виручку, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, які приймають форму собівартості продукції.

Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна добитися найбільшого приросту вартості.

Актуальність обраної теми для курсового дослідження теми зумовлена тим, що в Україні проводиться робота щодо створення стабільного податкового законодавства, оскільки податок на прибуток підприємств - одна з болючих і ключових тем сьогоднішнього напрямку оподаткування. Від правильного і продуманого оподаткування залежить не тільки успішний економічний розвиток окремого підприємства, але й держави в цілому. Проте, неоднозначне тлумачення положень деяких нормативних документів та прийняття Податкового кодексу України, призводить до зловживань з боку платників податків та здійснення ними помилок, результатом того є недоплата податку на прибуток.

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо проведення податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку на прибуток на прикладі ПАТ «Червона Зірка» для визначення правильності формування бази оподаткування. Відповідно до мети у курсовій роботі поставлені та підлягають розв'язанню наступні завдання :

- з'ясувати сутність податку на прибуток з метою визначення його місця у податковій системі України та необхідності здійснення постійного контролю за порядком нарахування та сплати даного виду податку;

- визначити мету, завдання податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку на прибуток та представлено порядок її проведення, що дає змогу встановити контрольні процедури, які сприятимуть ефективному проведенню перевірки;

- дослідити організаційно - економічну характеристику ПАТ «Червона Зірка» з метою встановлення видів діяльності, яким займається підприємство і визначення того, чи є воно об'єктом оподаткування податку на прибуток;

- провести податкову перевірку правильності формування податкового зобов'язання з метою правильності визначення підприємством бази оподаткування та ставок податку на прибуток;

- провести податкову перевірку правильності обчислення доходів та витрат підприємства для цілей оподаткування.

- провести податкову перевірку повноти і своєчасність сплати до бюджету податку на прибуток для визначення того, чи у повному обсязі та у встановлені законодавством строки сплачуються суми податку на прибуток до бюджету;

- провести перевірку правильності складання податкової звітності з податку на прибуток з метою встановлення відсутності фактів подання звітності з порушенням методологічних принципів її заповнення;

- зробити узагальнення результатів податкової перевірки та скласти Акт про результати документальної планової виїзної перевірки і розрахунок штрафних (фінансових) санкцій;

- розробити рекомендації щодо удосконалення системи обліку та податкового розрахунків з бюджетом з податку на прибуток за результатами перевірки.

Предметом дослідження є діюча система податкового обліку розрахунків з бюджетом з податку на прибуток та існуюча практика здійснення податкового контролю за порядком нарахування та сплати даного виду податку.

Об'єктом дослідження обрано підприємство ПАТ «Червона Зірка», яке займається виробництвом сільськогосподарських машин.

Курсове дослідження базується на положеннях діалектичного методу пізнання економічного явища і категорій та на системному підході щодо розкриття економічної сутності готівкових розрахунків, процесів їх обліку і контролю. Під час дослідження використовувались загальні методи : синтез, аналіз, індуктивний і дедуктивний методи. Для одержання і реалізації окремих результатів було використано спеціальні методи дослідження : економіко - математичне моделювання, прогнозування, групування і порівняння, розрахунково - аналітичні методи.

Методологічною базою для дослідження стали праці науковців з теорії та методології здійснення податкових розрахунків, їх облікового забезпечення і контролю, окремих аспектів здійснення податкових розрахунків та шляхів їх удосконалення. При підготовці роботи використовувались офіційні джерела, які забезпечили правове поле дослідження : Конституція, Закони, Укази Президента, постанови Кабінету, назаки Державної податкової адміністрації тощо. Емпіричною базою роботи є статистичні дані щодо податкових надходжень до Державного бюджету за 2008 - 2010 рр. , аналітичні матеріали фахової преси, дані первинного, аналітичного і синтетичного обліку та звітність ПАТ «Червона зірки».

Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 71 найменувань та доповнень додатками на 21 сторінках. Робота викладена на 94 сторінках, містить графічний матеріал у кількості 4 рисунків та 14 таблиць.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТОМ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

1.1 Економічна сутність податку на прибуток

податок прибуток витрата доход

В сучасних умовах становлення і розвитку економічних відносин України провідну роль відіграє діяльність підприємств, особливо це стосується його регулювання з боку держави. Дане регулювання здійснюється через систему оподаткування, провідне місце в якій посідає податок на прибуток.

Податок на прибуток є важливим як для підприємств так і для держави, що спрямовує здійснення фіскальної функції податків. Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має йширокі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат. У цій консультації розглянемо основні його положення щодо оподаткування прибутку підприємств, зокрема особливості розрахунку доходів та витрат для визначення об'єкта оподаткування, порядок нарахування цього податку, застовування пільг тощо. [28,156-158 с. ]

В Україні існує два види прибуткового податку: податок підприємств та податок на дожди фізичних осіб. Пріоритетне значення сьогодні з нашій країні надається податку на прибуток підприємств, що є даниною традиціям колишнього СРСР, коли основними платниками податків були великі державні підприємства.

Але ринкова економіка виходить з того, що левова частина прибуткового податку повинна надходити від приватних осіб, тому що будь-яке підприємство є лише інструментом для громадян заробити собі певні доходи. Тому у другій половині 80-х років минулого сторіччя у країнах із розвинутою економікою пройшла хвиля широкомасштабних податкових реформ, спрямованих на зниження рівня оподаткування. Протягом цих років податок на прибуток корпорацій неухильно зменшувався. Лідером у зменшенні прибуткових податків були СІЛА: тільки за 1984-1990 роки об'єднання ставка федерального та місцевих податків була зменшена з 51 до 39 відсотків.

Така економічна філософія на зменшення ставки податку на прибуток підприємств покладена і в основу Податкового кодексу України, розділ III якого саме присвячено механізму стягнення податку на прибуток підприємств.

В Податковому Кодексі України встановлені такі ставки податку на прибуток підприємств:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток.

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків

- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків. Платниками податку на прибуток підприємств:

а) з числа резидентів є:

- суб'єкти господарювання - юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- управління залізниць, підприємства залізничного транспорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

- відокремлені підрозділи платників податків;

б) з нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. [56, 58-62 с. ]

Натомість, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб'єктів господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях "п'ять зірок", "чотири зірки" та "три зірки";

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім тих, які виробляють продукцію на давальницькій сировині;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суд небудівельної промисловості;

д) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;

е) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:

- прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

- прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

- прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності;

- інших доходів.

Дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

а) дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного агента тощо);

б) дохід банківських установ. До інших доходів включаються:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

б) доходи від операцій оренди (лізингу);

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням договору або відповідних державних органів;

г) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, яка визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної. фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

д) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів);

е) суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

є) фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого споживачем, що повертаються на його користь;

ж) суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

з) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового соціального страхування або бюджетів;

и) доходи, не враховані при обчисленні доходу, періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

і) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

ї) інші доходи платника податку за звітний податковий період. [39, 74-79 с. ]

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. А дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності;

- інших витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації. Визначаються ці витрати лише на підставі первинних документів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

- датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

- датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку;

- витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт послуг).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат:

- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;

- платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, платником на виконання цих договорів;

- суми попередньої (авансової перераховані) оплати товарів, робіт, послуг;

- витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги);

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів;

- суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання; податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів;

- витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

- дивіденди;

- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами;

- вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

- витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації);

- витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами;

- витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інженірінга. [52, 87-95 с. ]

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів робіт, послуг; витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру; будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод).

Також, до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Амортизація кожного об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання об'єкта, встановленого платником податку наказом по підприємству, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого Податковим кодексом України помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію; призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, консервації і проводиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Основна ставка податку на прибуток підприємств, встановлена Податковим кодексом України, становить 16 відсотків (з 1 січня 2014 року). Податок нараховується платником самостійно. [22, 57-62 с. ]

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі якщо від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом; та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим кодексом України, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень і середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб. [44, 58-64 с.]

1.2 Ааналіз нормативно-правової бази з податку на прибуток підприємства

Головним елементом у створенні сприятливого середовища для розвитку бізнесу і процвітання економіки є податкова реформа. Діюча сьогодні податкова система характеризується недосконалістю, а саме: неузгодженістю та суперечливістю окремих податкових законів, нестабільністю законодавства, надмірним податковим навантаженням на платників податків, безсистемним, неконтрольованим і невиправданим наданням пільг, перекручуванням економічної сутності окремих податків та непристосованістю її до переходу від адміністративно -командних методів управління господарством до демократичних, що призвело до утворення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень. Крім цього, в Україні питання оподаткування регулюють 2000 нормативно - правові акти, які постійно змінюються за змістом і доповнюються новими положеннями, які дуже часто суперечать одне одному. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону - Податкового кодексу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і в розмірах передбачених законом. [18, 57-64 с. ]

Структура податкової системи законодавчо закріплена Законом України „Про систему оподаткування”. Згідно з чинним законом усі податки і збори поділяються на загальнодержавні і місцеві.

Загально державні податки і збори встановлюються Верховною Радою України, стягуються на всій території України і зараховуються у відповідні бюджети та державні цільові фонди згідно з існуючим законодавством.

Порядок справляння податку на прибуток підприємств регулюється Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” . Цей податок є загальнодержавним, прямим і його сума залежить від кінцевого результату діяльності підприємства.

Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами. Філії, відділення та інші відокремленні підрозділи платника податку у тому числі і ті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території, чим такий платник податку, територіальної общини, а також не резиденти, що отримують прибутки за джерелом їх походження з України, повинні сплачувати податок на прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Скоригований валовий дохід - це сукупний валовий дохід без урахування доходів, що за своїм змістом підлягають вилученню зі складу валових доходів при оподаткуванні.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном „ Амортизація” основних фондів і нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Оподаткований прибуток розраховується за наступною схемою - Рис. 1.1.



Рис. 1.1 - Схема оподаткування прибутку

Базова ставка податку на прибуток складає 21%. За окремими видами прибутку встановлено льготні ставки оподаткування, а за деякими податок сплачується за підвищеними ставками.

Відповідно до закону „Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, і надають податковим органам декларацію по податку на прибуток підприємств.

Декларація надається платником податку незалежно від результатів його фінансово - господарської діяльності. Тобто незалежно від того чи виникло в податковому періоді у платника податку податкове зобов'язання чи ні.

Декларація може бути квартальною і річною. Квартальна декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Річна - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року. [ 32, 45-58 с.]

Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що господарюють, і громадян, як прибуткові податки.

Це необхідно мати на увазі при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому прибуткове оподатковування не заподіювало б перешкод виробництву і не гальмувало його розвиток. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента.

З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядне значення. Цю функцію в більшій мірі повинні виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок із громадян. Такий же підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при котрої питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, чим податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах із розвиненою ринковою економікою.

Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово - господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

- вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу ;

- напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);

- вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);

- розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

- розподіл і перерозподіл ВВП;

- темпи економічного зростання на макрорівні.

Значний інтерес викликає оцінка нейтральності податку на прибуток відносно використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподіли прибутку на нагромадження або на виплату дивідендів. Так, якщо рівень оподатковування нерозподіленого прибутку є більш низьким, ніж рівень оподатковування розподіленого прибутку і виплаченої у вигляді дивідендів, то з погляду акціонерів підприємства доцільно спрямовувати велику частину прибутку на інвестиції, в активи та в резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутку. [24, 58-64 с.]

Різноманітні податкові ставки на нерозподілений прибуток, розподілений прибуток і прибуток у вигляді процентів можуть впливати на прийняття рішень про вибір джерела фінансування господарської діяльності підприємств і тим самим порушувати критерій нейтральності податку на прибуток підприємств щодо визначення шляхів фінансування. Якщо політика держави спрямована на стимулювання самофінансування розвитку підприємства, то діє рівень оподатковування нерозподіленого прибутку нижче, чим розподіленого. У випадку надання пріоритетів фінансування на основі пайової участі граничний рівень оподатковування прибутку, що розподіляється, не повинний перевищувати граничного рівня оподатковування нерозподіленого прибутку і прибутку у вигляді позичкового процента.

Завдань, що вирішують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується в більшості розвинених країн.

Отже, законодавчо - нормативні акти в сфері оподаткування встановлюють платників податків, об'єкти і базу оподаткування, податкові ставки і пільги, механізм розрахунків і сплати тільки в узагальненому вигляді. Для їх уточнення ДПАУ розробляє і затверджує методично - інструктивний матеріал у вигляді інструкцій, методичних вказівок і положень з метою деталізації норм законодавства.

Методично - інструкційний матеріал повинен відповідати певним вимогам, зокрема: конкретність, однозначність трактування, доступність для сприйняття і розуміння, що на жаль відсутнє майже в усіх нормативно правових актах та методично - інструкційних матеріалах. [7, 28-36 с. ]

1.3 Особливості здійснення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток, мета і завданя їх

Відповідно до Розділу ІІ. “Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Основними контролюючими органами, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та перерахування до бюджету податку на прибуток є органи державної податкової служби.

Сьогодні податкове законодавство визначає, що податковий контроль полягає не лише в перевірці правильності нарахування та перерахунку до бюджету податків, а й у веденні обліку платників податків та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (рис. 1.2.)

Серед зазначених на рисунку способів здійснення контролю, приділимо увагу перевірці та звірці щодо дотримання податкового законодавства, оскільки саме даний спосіб безпосередньо стосується контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток. В статті 75 Податкового кодексу України зазначається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Спосіб здійснення податкового контролю

Ведення обліку платників податку		Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби		Перевірки та звірки щодо дотримання податкового законодавства

Мета податкового контролю

Створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повноти сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства.		Встановлення правильності та законності нарахування та сплати податків до бюджету, а також перевірка дотримання суб'єктами господарювання норм Податкового кодексу україни.

Рис. 1.2. Способи здійснення податкового контролю

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Проте, слід відмітити, що на сьогодні вимагається разом з податковими деклараціями до органів податкової служби подавати річну та квартальну фінансову звітність, що значно підвищує імовірність виявлення помилок стосовно нарахування та сплати податку на прибуток. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Податковим законодавством виділяються такі види документальних перевірок: планова перевірка, позапланова перевірка, виїзна перевірка та невиїзна перевірка. Крім документальної перевірки, визначають також фактичну, якою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Як вже зазначалося вище в фаховій літературі досить часто піднімається питання стосовно організації та методики податкового аудиту. [15, 58-65 с. ]

Автори зазначають, що податковий аудит є досить ефективним методом контролю, оскільки передчасно допомагає визначити помилки щодо нарахування податку на прибуток, а також надати консультації як керівництву підприємства, так і працівникам бухгалтерії. Проте зрозумілим є те, що неможна ототожнювати дані поняття, оскільки податковий аудит завжди замовляється або керівництвом платників податків, який, в свою чергу, захищатиме інтереси таких платників податків в сторону зменшення бази оподаткування податком на прибуток. Метою ж податкового контролю виступає перевірка дотримання податкового законодавства, виявлення порушень податкового законодавства та їх попередження. Вивчаючи праці різних авторів, згрупуємо основні завдання, які висуваються до податкового контролю, а також наведемо завдання податкового аудиту, оскільки ним пропонується найбільш розширений перелік таких завдань (рис. 1.3.)

Основні завдання

Податкового контролю		Податкового аудиту

Перевірка повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету		Розробка пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення існуючої системи оподаткування підприємства

Контроль правильності визначення бази оподаткування		Розробка оптимальних механізмів нарахування податків з урахуванням особливостей діяльності платника податків

Перевірка правомірності застосування податкових пільг, які використовуються платниками податків		Вироблення рекомендацій з повного й правильного використання підприємством податкових пільг з податку на прибуток

Контроль своєчасності подання до органів податкової служби податкової звітності з податку на прибуток		Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію податків у межах чинного законодавства

Аналіз податкових надходжень до бюджету з податку на прибуток		Попередній розрахунок податкових платежів при різних варіантах договірних відносин підприємства й видах діяльності

Виявлення, усунення та запобігання порушенням податкового законодавства		Розробка рекомендацій з досягнення відповідності принципів податкових розрахунків, застосованих окремими підрозділами та філіями, єдиній системі податкового планування, яка створена підприємством

Розробка пропозицій по створенню у підприємства системи внутрішнього контролю за правильністю нарахування податків і зборів

Розробка позицій з адаптації діючої системи податкового планування й обліку до можливих змін вимог податкового законодавства

Постановка податкового боргу

Податкове планування й оптимізація оподаткування

Податковий супровід у вигляді поточного консультування з питань застосування норм податкового законодавства тощо

Рис. 1.3. Перелік завдань податкового контролю та аудиту

Отже, виходячи з даних рис. 1.3., можемо стверджувати, що податковий контроль та податковий аудит суттєво відрізняються, оскільки основна направленість податкового аудиту полягає на оптимізацію оподаткування в межах дозволених норм податкового законодавства, що суперечить загальній меті та завданням податкового контролю. Розглянемо методику проведення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток підприємства.

Як вже зазначалося раніше, основною метою податкового контролю є забезпечення дотримання податкового законодавства суб'єктами господарювання та попередження виникнення податкових правопорушень. Відповідно суб'єктами такого контролю виступають органи державної податкової служби, а об'єктом - всі господарські операції, пов'язані з одержанням доходів та витрат підприємства, які враховуватимуться для визначення об'єкта оподаткування, а також операції з обчислення податку на прибуток. Основною проблемою проведення податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків та, як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій [3, с. 226].

Традиційно в теорії контролю виділяють три етапи проведення перевірки: організаційний, технологічний та результативний етап . (рис.1.4.)

Етапи проведення податкової перевірки

1 Етап. Організаційний

Вибір підприємства, на якому проводиться перевірка.

Визначення виду перевірки та посадових осіб податкової служби, які проводитимуть перевірку.

Видання наказу керівника податкового органу на проведення перевірки та інших документів, які посвідчують особи працівників податкових органів, які проводитимуть перевірку.

Перевірка документів підприємства, які підтверджують його реєстрацію платником податку на систему оподаткування, на якій перебуває такий платник податку.

Перевірка поданих до податкових органів податкової декларації з податку на прибуток та фінансової звітності.

Ознайомлення з матеріалами попередніх перевірок даного підприємства.

Ознайомлення з установчими документами підприємства.

Ознайомлення з наказом про облікову та податкову політику підприємства.

2 Етап. Технологічний

Перевірка первинних документів, які підтверджують здійснення операцій стосовно доходів та витрат підприємства, також договорів та інших угод, які стали передумовою для виникнення доходів та витрат.

Перевірка повноти відображення в облікових регістрах даних, наведених в первинних документах та встановлення непідтверджених даних , відображених в бухгалтерському обліку.

Перевірка аналітичних відомостей та карток за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами», 98 «Податок на прибуток»,17 «Відстрочені податкові активи», 54 «Відстрочені податкові зобов'язання», рахунок класу 7 «Доходи», 8 «Витрати», якщо такі ведуться на підприємстві.

Отримання довідок та пояснень від працівників бухгалтерії з приводу виникнення податкових різниць на підприємстві та перевірка їх законності.
Перевірка головної книги на взаємозв'язку з постачальниками облікових регістрів та оборотно-сальдової відомості на відповідність головній книзі.

Перевірка відповідності даних головної книги та оборотно-сальдової відомості даним, наведених у фінансовій звітності.

Перевірка відповідності даних фінансової звітності податковій декларації з податку на прибуток.

3 Етап. Результативний

Узагальнення встановлених відхилень та складання акту або довідки про проведення податкової перевірки та зауважень платника податків (у разі необхідності)

Прийняття рішень про результати проведеної перевірки та оформлення відповідних наказів та розпоряджень.

Контроль за виправлення платником податків встановлених помилок, перерахуванням належним сум податку на прибуток та встановлених штрафів (якщо такі наклалися).

Рис. 14. Основні етапи проведення податкової перевірки

Як бачимо з рисунку 3, процес податкової перевірки є досить трудомістким, оскільки у формуванні бази оподаткування податком на прибуток бере участь досить велика кількість об'єктів бухгалтерського обліку, і чим більша за обсягами діяльність підприємства, тим процес перевірки буде складнішим. [ 41, 36-39 с.]

Варто відмітити, що податкова перевірка проводиться шляхом використання лише документальних прийомів контролю, оскільки податок на прибуток та його база оподаткування є суто розрахунковою величиною, яка підтверджується лише документально. Крім того, перевіряючі самостійно можуть визначити як проводити перевірку суцільним чи вибірковим способом, проте, на нашу думку, для отримання більш достовірних даних краще проводити перевірку суцільним способом, але завжди необхідно пом'ятати про ефектинвість такої перевірки.

Також зазначимо, що в ході перевірки податкові органи не мають права вимагати всі бухгалтерські документи, а лише ті, які підтверджують операції стосовно податку на прибуток та прибуток, який враховується для обчислення такого податку.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

Отже, можна зробити висновок, що податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Можна виділити кілька сильних і слабких сторін порядку оподаткування прибутку. Позитивним є затвердження таких положень, які суттєво зменшують податковий тягар і розширюють стимулюючий вплив: включення до складу валових витрат сум витрат минулих періодів, які не були враховані, безнадійної заборгованості, сплаченого податку на додану вартість за товари придбані у підприємств не платників такого податку; надання платнику права вибору особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим контрактом; звільнення від оподаткування прибутку від реалізації в Україні дитячого харчування; пільгове (50 % ставки) оподаткування прибутку від реалізації інноваційного продукту; визнання датою збільшення витрат не дату списання, а дату оплати чи оприбуткування товарів, робіт, послуг; надання права платникам самостійно проводити індексацію основних фондів у зв'язку з інфляцією.

Недоліками оподаткування податком на прибуток підприємств є: малий відсоток дозволених витрат на покращання основних фондів (10 % на рік від їх балансової вартості); не передбачено інвестиційного податкового кредиту, а також пільг на частину прибутку, що інвестується (реінвестується) у виробництво. Це свідчить про слабкість регулюючого механізму; відсутність механізму стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДУ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ЧЕРВОНА ЗІРКА»

2.1 Аналітична характеристика підприємства ПАТ «Червона Зірка»

ПАТ „Червона зірка” внесено до Єдиного Державного реєстру у 1994 році . З цього часу підприємство офіційно вважається створеним, набуло статусу юридичної особи.

Статут є установчим документом, де у письмовій формі визначаються основні правові норми господарської діяльності підприємства. В першому пункті Статуту ПАТ “Червона зірка” містяться дані про місце знаходження та повну назву підприємства. В другому пункті йдеться про мету та предмет діяльності підприємства. Одним із основних положень статуту є юридичний статус підприємства. В пункті 4 зазначається склад засновників, учасників та характеризуються права та обов'язки акціонерів. 5-й пункт встановлює величину Статутного фонду та порядок зміни його розміру. Наступним положенням є розпорядження акціями товариства. Про порядок розподілу прибутку та витрат йдеться в пункті 7. Органи управління ВАТ (Загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Правління Товариства, Ревізійна комісія), їхні права та обов'язки, посадові особи характеризуються в пункті 8. В дев'ятому пункті Статуту йдеться про період звітності та оперативний і бухгалтерський облік результатів діяльності ПАТ. Порядок внесення змін до Статуту Товариства описується в наступному пункті. Останнім положенням є умови та порядок припинення діяльності Товариства. [61, 102- 103 с. ]

Завод "Червона Зірка" є одним із найстаріших підприємств по виробництву сільськогосподарських машин. Засновано в 1874 році англійцями братами Робертом и Томасом Ельворті. В 1977 році було збудовано перший виробничий корпус, де почали виготовляти сіялки та інші машини. Почалося активне будівництво заводу. В вісімдесяті роки завод Ельворті (так називався завод до 1922 року), був першим та єдиним не тільки в СРСР, а й у всій Європі. В дореволюційний період завод, поряд із сівалками виробляв молотили, масло бійки, просушки та інші с/г машини. Завод інтенсивно розширювався. Під час війни завод Эльворті став випускати снаряди, міни, міномети та інше військове спорядження для російської армії. Ця продукція займала біля 90% усього обсягу виробництва. Завод інтенсивно розбудовувався, збільшував потужність. До кінця 1917 року на заводі працювало понад 7 тисяч чоловік. Націоналізували завод Эльворті в квітні 1919 року. В перші роки після Громадянської війни завод відновлюється, організовуються роботи по виробництву сільгоспмашин. Вже на 1925 рік завод виготовив в 2,5 рази більше машин, ніж в 1913 році.

В 1927-28 роках завод почав експортувати сівалки в країни Близького Сходу. На заводе в 1929 році була створена перша в СРСР, тракторна сівалка Т-1 для висіву зернових. В 1937 році на міжнародній виставці в Парижі сівалка Т-7 отримала "Гран-прі". Від 15 червня 1993 року державний завод сільськогосподарського машинобудування „Червона зірка” перетворено 28 грудня 1993 року у відкрите акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка”. В кінці 60-х років та в 70-і роки завод значно розширюється. Побудовано та введено в експлуатацію нові виробничі корпуси: № 90 - площею 31 тис. м2, що дозволило створити потужності по виробництву нових зернових сівалок типу СЗ-3,6. За всіма технологічними показниками - це сучасне виробництво. [46, 29- 30 с. ]