Майже половину загального приросту інвестицій було забезпечено, в основному, за рахунок продажу «ТАС-Комерцбанку», «Електрон Банку», Морського транспортного банку, банків «Прикарпаття» та НРБ.

Збільшилась на 0,3 відсоткового пункту (до 14,4 відсотка) у структурі капітальних вкладень частка кредитів банків та інших позик. Забезпечити потребу реального сектору економіки необхідними кредитними ресурсами комерційним банкам вдалось за рахунок зростання депозитів населення, які в попередні роки були основним джерелом поповнення банківських пасивів, а також за рахунок збільшення запозичень на зовнішніх ринках(Табл.1.4.).

В цілому у І півріччі 2007 року інвестиції в основний капітал у всі види економічної діяльності зростали достатньо високими темпами. Виняток склали будівництво (зменшення на 3,8 відсотка), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (зменшення на 3,5 відсотка) та охорона здоров'я та надання соціальної допомоги (зниження на 17,9 відсотка, що можна пояснити недостатнім фінансуванням за рахунок бюджету).

Зміну напрямків вкладення коштів можливо простежити на рис.1.4.

Рис. 1.4 Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності, % до відповідного періоду попереднього року[99]

Як і у 2006 році, у структурі капвкладень за видами економічної діяльності збільшилась питома вага капітальних вкладень, освоєних підприємствами зі швидким обігом капіталу (операції з нерухомістю та здавання під найм, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, фінансова діяльність) (Рис.1.4.). Перерозподіл національного валового наявного доходу на користь домашніх господарств (споживча модель розвитку) протягом останніх років, в першу чергу, стимулював розвиток торговельно-посередницької діяльності.

В той же час інвестиції у промислове виробництво, де зосереджена найвагоміша частка усіх інвестицій в основний капітал, залишились майже на тому ж самому рівні - 39,2 відсотка капітальних вкладень (Рис.1.5.).

Рис.1.5. Структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності, %[99]

Протягом І півріччя фінансовий сектор залишився привабливим як для внутрішнього, так і для зовнішнього інвестора через високий рівень доходності банків внаслідок більшого, порівняно з європейськими країнами, рівня відсоткових ставок та значних темпів зростання показників банківської діяльності.

Не дивлячись на високі темпи зростання інвестиційних витрат, слід зазначити, що на сьогоднішній день в Україні склалась така ситуація, що найбільш привабливими для вкладання коштів є види економічної діяльності, які не відносяться до високотехнологічних і не є основними чинниками інноваційного розвитку країни.

Обсяг інноваційних витрат у І півріччі 2007 року склав 4145,2 млн. грн., що в 1,8 разів більше ніж за відповідний період минулого року. При цьому перше місце в структурі розподілу інноваційних коштів займає прискорення модернізації підприємств, металургійне виробництво (40,2 відсотка). Активізація інвестиційної діяльності підприємств металургійної галузі почалась ще у 2006 році, але основна частина підприємств запланувало модернізацію з 2007 по 2012 роки. Це пов'язано, в першу чергу, із наявними застарілими основними фондами та необхідністю підвищення ресурсозбереження в умовах постійного підвищення цін на енергоносії.

Питома вага розподілених інноваційних коштів у машинобудуванні також займає вагому частку (22,8 відсотка). Але вона значно зменшилась (на 16,1 відсоткового пункту порівняно з І півріччям 2006 року) при одночасному зростанні номінальних обсягів. Це пов'язано, зокрема, із більш суттєвим збільшенням питомої ваги металургії та поетапністю модернізації цієї галузі. Але у розподілі обсягу реалізованої інноваційної продукції машинобудування посідає перше місце.

1.3 Нормативно-правова база формування інвестиційного клімату

Як вже було відмічено саме стан нормативно-правової бази країни є найбільш вагомим фактором, що спливає на інвестиційну привабливість країни та рівень інвестування в ній. В Україні створено розгалужену законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності. Вона складає понад 300 нормативних актів, які є дещо суперечливими, але поступово вдосконалюють з метою досягнення більшого притоку інвестицій та фізичної ефективності їх використання.

В цілому законодавче забезпечення інвестиційної діяльності в Україні до сьогодні характеризується певною нечіткістю; існують деякі розбіжності у формулюванні основних категорій та понять. Так, згідно ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”[56], “інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”.

Подібне трактування категорії “інвестиція” міститься і в Законі України “Про режим іноземного інвестування”[48]: іноземні інвестиції -- цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

В Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”[57] зазначено, що іноземні інвестиції -- всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого створюється прибуток (дохід) чи досягається соціальний ефект. В даному випадку об'єкт інвестування чітко не вказується.

В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”[58] визначено, що інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти чи майно. На відміну від всіх попередніх визначень, інвестицією пропонується вважати господарську операцію, що зовсім не узгоджується із поширеною практикою та додає суперечливості існуючому законодавчому забезпеченню інвестиційної діяльності. [38,31]

В Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку інвестицій та підвищення ефективності їх використання.

Прийнятим 19 березня 1996 року Законом України “Про режим іноземного інвестування”[48] для іноземного інвестора в Україні встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, тобто рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором.

Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень.

Якщо в майбутньому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватись гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищевказаним Законом, то протягом 10 років з дня вступу в силу такого законодавства, за вимогою іноземного інвестора застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Законом України “Про режим іноземного інвестування”[48].

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть у цих випадках передбачені оскарження в судах і належна компенсації. До того ж всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету або інших джерел, встановлених Кабінетом Міністрів України, в поточних ринкових цінах на основі оцінок незалежних аудиторів і в тій валюті, в якій здійснювались інвестиції або іншій валюті, прийнятній для інвестора.

Однак, численні невідповідності і неузгодженості в чинних законодавчих актах та непередбачуваність змін, що вносяться в законодавство, не виконання чинних законів, недосконала судова система, створюють перешкоди для іноземних компаній, які вже відкрили свій бізнес в Україні та стримують бажання тих інвесторів, які готові працювати в Україні.

У даний час, Мінекономіки готуються зміни до основних Законів України в інвестиційній сфері:

- ”Про інвестиційну діяльність” [56] в частині усунення суперечностей у законодавстві щодо інвестиційної діяльності, визначення пріоритетних напрямів і механізмів державного стимулювання, організації забезпечення державної підтримки інвестиційної діяльності, встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення порядку одержання та строків видачі інвесторам документів дозвільного характеру встановлених законодавством;

- ”Про режим іноземного інвестування”[48] в частині створення рівних умов діяльності як для національних підприємств-експортерів, так і для підприємств з іноземними інвестиціями та запровадження механізму протидій легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме в частині запровадження механізму запобігання внесенню іноземних інвестицій готівковими коштами, джерела походження яких неможливо підтвердити, а також подальшого удосконалення та упорядкування законодавства у сфері іноземного інвестування.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, являються Міждержавні угоди “Про сприяння та взаємний захист інвестицій”[59]. Такі договори є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані з 70 країнами світу. Низка проектів договорів знаходиться в стадії погодження.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій у 2000 році ратифіковано Вашингтонську Конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

З метою запобігання конфліктів між інвесторами і органами виконавчої влади створено Комісію із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторами та органами виконавчої влади, як постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 № 19[59].

Верховною Радою України 16.11.2006 прийнято Закон України ”Про внесення змін до Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність”, який дозволить врегулювати проблемні питання переговорного процесу[57] щодо вступу України до СОТ, а також забезпечить більш широкі можливості виходу українських товаровиробників на світові ринки та сприятиме залученню інвестицій в економіку України.

З метою правового врегулювання питання про надання іноземним банкам права відкривати на території України філії та здійснення такими філіями банківської діяльності Верховною Радою України прийнято Закон України від 16.11.2006 № 358-У ”Про внесення змін до Закону України ”Про банки і банківську діяльність”[61]. Реалізація зазначеного закону сприятиме активному розвитку банківської системи України через широке залучення іноземного капіталу, застосування сучасних банківських технологій, розширенню спектру та якості банківських послуг для споживачів, а також забезпечить створення передумов розвитку конкуренції та посилить дієвість вітчизняних банків.

З набранням 5 січня 2006 року чинності Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”[62] (далі - Закон), який є базовим у регулюванні відносин при видачі документів дозвільного характеру, здійснювалась робота по реформуванню існуючої дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Як результат впровадження закону є поліпшення умов започаткування та ведення бізнесу в Україні, а саме: скорочення часових і грошових витрат підприємців на проходження дозвільних процедур та зниження рівня корупції, що створює умови для поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Результатами досліджень міжнародних організацій підтверджено, що з відкриттям дозвільних центрів[87].

-скоротилася тривалість процедури отримання дозволів в середньому в 2,4 рази (наприклад, дозвіл на початок будівельних робіт - м. Іллічівськ, Одеської обл. - з 220 до 91 днів; м. Нова Каховка Херсонської обл. - з 49 до 26 днів; м. Красний Луч Луганської обл. - з 93 до 29 днів);

-скоротилася витрати на проходження процедури отримання дозволів - в середньому більш ніж у 2 рази (наприклад, дозвіл на затвердження проекту відводу та надання земельної ділянки: м. Рубіжне Луганської обл. - з 1852,6 до 1000,4 грн.; дозвіл на початок будівельних робіт - м. Іллічівськ Одеської обл. - в середньому з 839 до 149,7 грн.).

Указані показники досягнуто, зокрема, завдяки запровадженню європейського принципу видачі дозвільних документів - принципу організаційної єдності, що передбачає створення в регіонах дозвільних центрів та запровадження посади адміністратора, основним завданням якого є організація видачі документів дозвільного характеру.

З метою створення сприятливих умов для залучення інвестицій, розроблено та прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 77 “Про внесення змін у план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”[63].

З метою покращення інвестиційного клімату та збільшення обсягів залучення інвестицій до пріоритетних сфер та видів економічної діяльності шляхом прямої державної підтримки через надання коштів, передбачених у державному бюджеті на здешевлення кредитів, отриманих підприємствами різних галузей економіки, затверджено ряд постанов Кабінету Міністрів України, а саме:

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті з метою здешевлення кредитів на будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулюючих та інших електростанцій, магістральних, гірських та сільських ліній електропередачі, а також на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій” (від 07.03.2007 № 419)[64]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 652,047 млн. гривень;

- ”Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на здешевлення кредитів для будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу” (від 14.02.2007 № 230)[65]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 108 млн. гривень;

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки підприємств суднобудівної промисловості шляхом здешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 221)[66]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 50 млн. гривень;

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки літакобудування та космічної галузі, спрямованої на створення та впровадження у виробництво сучасної техніки, шляхом здешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 226)[67]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 200 млн. гривень;

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здешевлення кредитів на придбання пасажирських вагонів через державне лізингове підприємство” (від 09.02.2007 № 184)[68]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 80 млн. гривень;

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на придбання повітряних суден на умовах кредитування” (від 31.01.2007 № 134)[69]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 130 млн. гривень;

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних і інвестиційних проектів” (від 01.03.2007 № 329)[70]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 144,5млн.гривень;

- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки” (від 14.03.2007р. № 455)[71]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 767,4 млн. гривень.

У рамках відповідних бюджетних програм із здешевлення кредитів Мінпаливенерго, Мінвуглепром, Мінагрополітики, Мінпромполітики та Мінтрансзв'язку та Укравтодором ведуться роботи щодо реалізації інвестиційних проектів.

Зазначеними міністерствами та Укравтодором подано плани-графіки проходження всіх процедур щодо затвердження необхідної техніко-економічної документації, ведення переговорного процесу з банківськими структурами та укладання з ними кредитних угод, а також початку і завершення робіт щодо реалізації інвестиційних проектів, виконання яких може бути здійснене в рамках відповідних бюджетних програм із здешевлення кредитів.

З метою посилення захисту прав інвесторів Верховною Радою України 15.05.2007 прийнято за основу в першому читанні проект Закону України ”Про акціонерні товариства”[72].

Для запровадження спрощеного порядку виділення земельних ділянок для реалізації інвестиційних проектів розроблено проект Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння будівництву”, який 10.01.2007 прийнято Верховною Радою України за основу в першому читанні.

З метою запровадження компенсаційних механізмів для інвесторів у СЕЗ і на ТПР Мінекономіки підготовлено законопроекти: “Про внесення змін до Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” та “Про внесення змін до Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів”[73].

Законопроектами передбачається надання низки стимулів для суб'єктів господарювання у СЕЗ та на ТПР, у тому числі для тих, що уклали договори на реалізацію інвестиційних проектів до прийняття Закону України від 25.03.2005 № 2505, яким скасовано спеціальний режим оподаткування на цих територіях.

Постійно ведеться робота по удосконаленню механізмів практичного виконання Законів “Про угоди про розподіл продукції”, “Про концесії”, “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”[74], що сприятиме залученню інвестицій в економіку України.

Головним позитивним фактором цих законів є надання інвесторам, що реалізують інвестиційні проекти в сфері надрокористування, стабільного режиму інвестиційної діяльності на весь період впровадження таких проектів.

У 2006 році проведено перший відкритий конкурс на участь у реалізації одного з найбільших інвестиційних проектів на право укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря та визначення учасників конкурсу. Переможцем конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, визнано компанію „Венко Інтернешнл Лімітед” - дочірню компанію „Венко енерджи компані” (Делавар, США).

Міжвідомчою комісією з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції завершена розробка проекту угоди і проведення його державної експертизи.

Крім цього, з метою активізації концесійної діяльності розроблено проект Закону України „Про внесення змін до Закону України ”Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”[74], який розглянуто та прийнято Верховною Радою України у першому читанні 03.04.2007 (реєстр. № 3258).

Основними нормативними правовими актами, що регламентують питання інвестиційної діяльності на території України є Закони України “Про інвестиційну діяльність”[56] та “Про режим іноземного інвестування”[48].

Законодавство України встановило гарантії для іноземних iнвесторiв. Зокрема, іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвесторові гарантується адекватна й ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду i моральну шкоду, заподіяних їм унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовцями, передбачених законодавством обов'язків стосовно іноземного інвестора.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвесторові гарантується повернення його інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати митного збору, а також доходів від цих інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний i негайний переказ за межі України прибутків та інших засобів в iноземнiй валюті, отриманих на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо надалі спеціальним законодавством про іноземні інвестиції гарантії захисту іноземних інвестицій зманюватимуться, то протягом десяти років від дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені цим законом.

Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна i засобів вітчизняного походження” встановлює, що на території України до суб'єктів підприємницької дiяльностi або інших юридичних осіб, їх філій, вiддiлень, відокремлених пiдроздiлiв, включаючи постiйнi представництва нерезидентів, створених з участю іноземних iнвестицiй, незалежно від форми i часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання i стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних iнвестицiй.

Указ Президента України “Про деякі питання іноземного інвестування”[75] врегулював питання здійснення іноземних iнвестицiй у формі придбання державних боргових зобов'язань.

Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання iнвестицiйної дiяльностi”[76] визначив, що не є об'єктом обкладення податком на додану вартість операції з передачі основних фундацій як внеску до статутного фонду юридичної особи, в тому числі при ввезенні основних фундацій на митну територію України, окрім підакцизних товарів, або їх вивезенні за митну територію України.

Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами i державою виникають спори, то вони, відповідно до зазначеного Закону, підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначене міжнародними договорами України. Всі iншi спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном.

У 2005 - 2006 рр. Уряд зробив певні кроки для повернення деяких пільг підприємствам, що працювали у вільних економічних зонах та визначився із пільговою інвестиційною політикою для технопарків. З метою врегулювання згаданих інвестиційних проблем ” 11 квітня 2006 р. був прийнятий спеціальний Указ Президента (№ 300/2006) „Про першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності ”[77].

Отже, інвестиційний клімат - це багатогранна категорія, яка з одного боку є результатом впливу множини факторів (економічних, соціальних, правових) сама визначає кількість і якість цих факторів. Аналіз факторів здійснений вище свідчить, що репутація України як складного місця для ведення як іноземного так и українського бізнесу підтверджується. Необхідно змінити негативні фактори на позитивні. Для цього потрібні об'єднані зусилля науковців, фахівців та працівників усіх ієрархічних рівнів управління.

Таким чином, сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні і надалі буде забезпечуватись через масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів і розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій.

З метою збільшення обсягів залучених іноземних інвестицій, реалізації інвестиційного потенціалу країни органи влади цілеспрямовано реалізують комплекс заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату в України.

Важливою умовою його формування є вироблення стабільного i сприятливого для економіки держави та іноземних iнвесторiв законодавства. При цьому законодавство в залученні іноземних iнвестицiй зовсім не зводиться тільки до створення пільгових умов інвесторам, як це нерідко вважається. Головне завдання законодавства полягає у встановленні i гарантуванні інвесторам умов, можливостей, прав, обов'язків i вiдповiдальностi в процесі вкладення капіталу та його використання.

Ступінь інвестиційної привабливості країни в світлі впливу окремих економічних і правових факторів можна оцінити у дослідженні обсягів різних інвестицій, що пропонується надалі.

Розділ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ

2.1 Вивчення динаміки прямих та портфельних іноземних інвестицій в Україну

Зміну інвестиційного клімату держави найбільш наглядно демонструє динаміка інвестицій особливо іноземних прямих інвестицій, яка вважається індекатором зміни рівня довіри та рейтингу країни.

Економічна активність іноземних інвесторів в Україні незначна. Свідченням цього є динаміка прямих іноземних інвестицій за останні одинадцять років (табл. 2.1 ).

Таблиця 2.1

Динаміка прямих інвестицій Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування [100]в млрд долл.

У 2006 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 4580,5млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД - 201,8 млн. дол. (4,4% до загального обсягу), з інших країн світу - 4378,7 млн. дол. (95,6%). У той же час нерезидентами вилучено капіталу на 552,6млн. дол. У цілому ж приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2006р. склав 4295,9млн. дол., що становить 54,8 % до приросту за 2005 р. При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за 2006 р. є одним з найбільших за всі роки інвестування [4]. Зниження приросту інвестицій порівняно з попереднім роком ми пояснюємо безпрецедентними обсягами надходжень в 2005 р. коштів від приватизації із залученням іноземного інвестора ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (4,8 млрд. дол.).

Таблиця 2.2.

Прямі іноземні інвестицій [100]

Як видно з таблиці 2.2 одним із лідерів з приросту прямих іноземних інвестицій є Харківський регіон, в якому сума приросту прямих іноземних інвестицій складає 378,7 і 121,6 млн. дол. США відповідно 2006рік та 2007рік.

Найбільше у 2006 році зріс капітал нерезидентів з Кіпру - на 1375,9млн. дол., Франції- на 738,9млн. дол., Нідерландів - на 573,5млн. дол., Сполученого Королівства - на 382,4млн. дол., Угорщини - на 173,5млн. дол., Австрії - на 161,4млн. дол., Російської Федерації - на 145,0млн. дол., Польщі - на 140,5млн. дол., Німеччини - на 116,9млн. дол., Аруби - на 81,8 млн. дол., Віргінських островів, Британських - на 71,7млн. дол., Греції - на 52,6 млн. дол.