Діяльність акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ВИДИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

1.1 Поняття та ознаки акціонерного товариства

1.2 Види акціонерних товариств

1.3 Порядок створення та управління акціонерним товариством

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ЗА ПЕРІОД 2006-2010 рр

2.1 Питома вага акціонерних товариств у загальній кількості господарюючих суб'єктів України

2.2 Оцінка ефективності діяльності акціонерних товариств за на сучасному етапі

2.3 Проблеми у діяльності сучасних акціонерних товариств та шляхи їх вирішення

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у відкриті акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію та зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим акціонерним товариством потребує тісної співпраці між акціонерами, їх представниками у Спостережній раді та Правлінням.

Мета теоретичного розділу даної курсової роботи полягає у розгляд узагальненої інформації щодо управління діяльності та порядку взаємодії окремих механізмів акціонерних товариств в Україні.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що більшість великих та середніх приватизованих підприємств України набули форми відкритих акціонерних товариств, основну увагу при цьому зосереджено на правових нормах та практичних механізмах, що застосовуються саме до акціонерних товариств такого виду. Проведене дослідження в роботі відбувалося на базі чинного законодавства України. Проте, варто брати до уваги, що зараз в цій сфері триває активний законотворчий процес і зміни відбуваються регулярно.

В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом демонтажу централізовано-командної економіки і побудови нової господарської системи, що базується на недержавних формах власності. При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів і результатів виробництва, а саме: долається відчуженість від власності безпосередніх працівників підприємств.

Практичний розділ курсової роботи має на меті провести аналіз результатів фінансової та виробничо-господарської діяльності сучасних акціонерних товариств та їх структуру по галузях народного господарства.

1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ВИДИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

1.1 Поняття та ознаки акціонерного товариства

Важливою формою підприємництва є організація акціонерних підприємств. Ця форма господарювання в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, не розвивалася. Якоюсь мірою вона існувала лише до 1929 р. Пізніше аж до 80-х років акціонерних підприємств у нас не було [10,с.54].

Тривалий час вважалося, що розподіл предметів споживання за соціалізму здійснюється двома формами: через оплату за працею і суспільні фонди споживання. При цьому розподіл через акції, одержання дивіденду розглядалися як явища несумісні з принципами соціалізму, як капіталістична форма економічних відносин, а саме відносин розподілу. Цим самим на тривалий час була закрита дорога для розвитку акціонерної форми підприємництва.

Однак абсолютизувати трудовий характер розподілу не можна. В будь-якому суспільстві в певній формі доходів реалізується не лише праця, а й власність. Якщо конкретна форма власності не реалізується в доходах, то вона перестає бути власністю.

У малому бізнесі чітко простежується зв'язок між приватною власністю і доходом. Приватний власник засобів виробництва є власником і результату виробництва - доходу, причому всього доходу, а не лише заробітної плати.

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

- воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

- належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є необов'язковою);

- статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

- має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;

- фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов'язки яких визначаються законом;

- особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій [15,с.116].

З 1 січня 2004 року в Україні діють три нормативних акти, якими регулюються правила створення та діяльності акціонерних товариств. Так, у Господарському кодексі України (далі - ГК України ), загальним питанням створення підприємств присвячено ст. ст. 62-72, а господарським товариствам - ст. ст. 79-92. У Цивільному кодексі України (далі - ЦК України ) загальним положенням про діяльність господарських товариств відведено ст. ст. 113 - 118, а спеціальним нормам щодо акціонерних товариств - ст. ст. 152 - 162. Також розповсюджується на акціонерні товариства і дія загальних норм про юридичних осіб, закріплена у ст. ст. 80 - 112 ЦК України [9,с.37].

Крім того, не втратив чинності та діє без будь яких застережень Закон України „Про господарські товариства " (далі - Закон), останні зміни до якого вносилися ще у березні 2005 року. Окремі положення цього Закону не були приведені у відповідність з новими, чинними на сьогодні кодифікованим актами.

Акціонерні форми господарювання базуються на створенні акціонерних товариств. У Законі України "Про господарські товариства" зазначається, що акціонерним товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства.

Якщо правове становище інших господарських товариств визначається передусім Господарським кодексом, законами України "Про господарські товариства", "Про власність", то діяльність Акціонерних товариств у зв'язку з наявністю у них акцій регулюється ще й законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" [9,с.40].

Головною метою створення акціонерних товариств у нашій країні є залучення до господарського обороту вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящих, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Основні з них: технічна реконструкція підприємств і розширення виробництва матеріально-сировинних ресурсів.

Існуюча нормативно-правова база не повністю відповідає характеру тих відносин, які склалися в акціонерних товариствах в Україні , не забезпечує належного захисту прав власників цінних паперів і не врегульовує багато питань управління підприємствами. Все це призводить до постійного прояву типових корпоративних конфліктів, що істотно зменшує інвестиційну привабливість і вартість вітчизняних об'єктів приватизації, знижує конкурентоспроможність українських акціонерних товариств на ринках капіталів, гальмує розвиток фондового ринку тощо.

Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу акцій, їхня суть та види детально розглянуті в книзі першій цього підручника. Нагадаємо лише, що акція - це цінний папір, який підтверджує право акціонера брати участь в управлінні акціонерним товариством, у його прибутках і розподілі залишків майна товариства при його ліквідації.

За акцією кожний акціонер отримує доход, що називається дивідендом. Дивіденд - це доход, який виплачується власникам акцій акціонерного товариства з його прибутку за підсумками господарської діяльності за рік після виплати відповідних податків на основі рішення загальних зборів акціонерів.

1.2 Види акціонерних товариств

Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Відкриті акціонерні товариства мають такі переваги:

- більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;

- фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);

- відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів;

- функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акціонери) мають широкий вибір можливостей щодо найму "команди" високопрофесійних керівників.

Відповідно до чинного законодавства України, господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах, що подані в табл.1.1 [15,с.121]

Таблиця 1.1 Основні форми господарських товариств в Україні

Акціонерне товариство	Товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зобов'язаннями Товариства лише в межах належних їм акцій
Товариство з обмеженою відповідальністю	Товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків.
Повне товариство	Товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Товариство з додатковою відповідальністю	Товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності - додатково майном, що їм належить, пропорційно до розміру внеску кожного учасника до статутного фонду. Максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Командитне товариство	Товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства.

Держава бере участь в управлінні Товариством лише в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона впливає на діяльність Товариства опосередковано, наприклад, шляхом проведення певної банківської, податкової, соціальної, антимонопольної, митної політики тощо.

Діяльність Товариства пов'язана з інтересами різноманітних внутрішніх та зовнішніх груп, зокрема: засновників, акціонерів, керівництва, споживачів, постачальників, кредиторів, працівників, пенсіонерів, центральних та регіональних органів державного управління, місцевого самоврядування та суспільства в цілому. Кожна з цих груп має певні юридично захищені права та інтереси і прагне не лише зберегти, а й розширити їх. Наприклад, Товариство має зобов'язання перед місцевими органами самоврядування щодо дотримання законів про охорону навколишнього середовища, сплату податків та інших обов'язкових платежів. В інтересах кредиторів Товариство також повинно дотримуватися законів, що регулюють питання застави, банкрутства, стежити за змінами в чинному законодавстві про оподаткування, митний контроль тощо. В інтересах працівників Товариство має дотримуватися положень Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, а також інших законів, що захищають права працівників.

Під час створення конкретної схеми корпоративного управління Товариства дуже важливо розробити систему, яка буде максимально демократичною та забезпечить доступ всіх акціонерів до механізмів задоволення своїх інтересів, пов'язаних з роботою акціонерного товариства.

1.3 Порядок створення акціонерного товариства

Існує певний порядок створення акціонерного товариства. Якщо воно організовується шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне, то насамперед необхідно мати рішення трудового колективу, яке приймається загальними зборами й оформлюється протоколом. Потім необхідно отримати згоду державного органу, уповноваженого приймати такі рішення. Далі відбувається оцінка майна підприємства. Для цього створюється комісія, до складу якої входять представники відповідних державних, фінансових органів і членів трудового колективу. На базі цієї оцінки визначається статутний фонд акціонерного товариства, який фіксується в банку. Якщо акціонерне товариство створюється на основі декількох підприємств, то відповідна робота проводиться на кожному з них. При цьому кожне підприємство робить свої внески в статутний фонд. Вони надходять у банк на рахунок будь-якого засновника (за їхньою домовленістю). Зразу ж після створення акціонерного товариства внесені кошти перераховуються на його рахунок.

Далі починається робота з розповсюдження акцій. Для цього непотрібно отримувати дозвіл з боку Держбанку, як це було раніше. Акції розповсюджуються або безпосередньо засновниками даного акціонерного товариства, або через банк. Причому реалізація акцій може здійснюватися:

а) шляхом відкритої підписки на них;

б) через розподіл всіх акцій між засновниками. При цьому засновники мають тримати у себе акції на суму не менше 25% уставного фонду протягом двох років [17,с.29].

Розповсюдження акцій починається з того, що засновники публікують повідомлення про відкриття підписки на них. У ньому зазначаються найменування майбутнього акціонерного товариства, мета його діяльності, засновники та ін. Вказується також строк проведення підписки на акції, він не повинен перевищувати шість місяців.

Особи, які підписалися на акції, мають попередньо перерахувати на рахунок засновників гроші на суму, що становить 10% номінальної вартості акцій. Після цього засновник дає їм письмове зобов'язання продати відповідну кількість акцій.

Після закінчення строку підлиски на акції збираються установчі збори акціонерів. Але для цього необхідно, щоб підпискою було охоплено не менше 60-ти відсотків акцій. Якщо ж цього не сталося, то вважається, що заснування акціонерного товариства не відбулося, акціонерам протягом 30 днів повертаються внесені грошові кошти. Якщо акції розподіляються між засновниками, то вони мають оплатити 50% акцій до установчих зборів.

Засновницька конференція повинна відбутися не пізніше, ніж за два місяці з моменту завершення підписки. Вона вирішує такі питання:

- приймає рішення про створення акціонерного товариства і затверджує його статут;

- обирає раду акціонерного товариства (спостережну), його виконавчі й контролюючі органи;

- коригує статутний фонд товариства залежно від кількості охоплених підпискою акцій та ін.

Після цього пишеться заява про реєстрацію акціонерного товариства, а також оформлюються копії засновницьких документів, які подаються в органи державної виконавчої влади. У місячний строк товариство має бути зареєстроване.

Після цього акціонерне товариство випускає акції. Реквізити для всіх акцій однакові:

- фірмова назва акціонерного товариства і його місцезнаходження;

- найменування цінного паперу - "акція", порядковій номер, дата випуску, вид акції (проста чи привілейована) та її номінальна вартість, ім'я власника (для іменної акції);

- розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість випущених акцій;

- строк виплати дивідендів;

- підпис голови правління акціонерного товариства.

Усі ці акції мають бути сплачені акціонерами протягом року після реєстрації товариства. Кожна акція реєструється в акціонерному товаристві з її характеристиками. Для іменних вказується і її власник.

Виплата дивідендів за акціями може здійснюватися:

а) безпосередньо бухгалтерією акціонерного товариства;

б) банківськими установами [17,с.29].

Для спрощення процедури обліку виплачених дивідендів доцільно акції випускати з відрізними купонами. Кількість купонів можна передбачити не менше десяти. Після відрізання останнього купона бланк акції треба міняти на інший. Можна також для зручності і надійності зберігати акції в банках і практикувати безготівкову виплату дивідендів на ощадну книжку акціонера.

Як відомо, в розвинутих країнах акції вільно продаються й купуються. Така ж ситуація в Україні. Акції випускаються іменними або на пред'явника. Оскільки більшість акціонерних товариств створюються шляхом приватизації, то й більшість акцій випущені у вигляді іменних, тому, щоб продати акцію, її власник має піти в акціонерне товариство і заявити про це. Акціонерне товариство знайде іншого покупця і перепише ці акції на нього.

Передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення становлять фонди акціонерного товариства.

Статутний фонд -- одна з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" встановлено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення AT. Статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості [2].

Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій і відбувається шляхом додаткової підписки на акції (випуску і реалізації нових акцій за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів, що здійснюється у тому ж порядку, як і для випуску акцій); збільшення номінальної вартості вже випущених акцій; обміну облігацій на акції.

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів.

Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками, товариство створює резервний фонд. Розмір цього фонду встановлює законодавство. Він має бути не менше 25 % статутного фонду товариства. Резервний фонд формується за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відрахування 5 % прибутку до отримання необхідної суми [11,с.115].

Обов'язковим фондом у товаристві є також фонд сплати дивідендів. Цей майновий фонд теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд).

Акціонерному товариству притаманний корпоративний характер управління, тому воно є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, ланками якої є:

- вищий орган - загальні збори акціонерів,

- виконавчий орган - правління,

- контрольні органи - спостережна рада (контроль за діяльністю правління і захист інтересів акціонерів у перерві між загальними зборами акціонерів) і ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською діяльністю правління).

Залежно від змісту функції загальних зборів можна поділити на організаційні та фінансово-господарські. Організаційні функції -- це:

- засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу);

- нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвердження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури та інших внутрішніх документів товариства);

- "посадові" (обрання та відкликання членів органів управління товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; винесення рішень про їх притягнення до матеріальної відповідальності).

До фінансово-господарських функцій належать визначення найважливіших господарських питань (основних напрямів діяльності товариства і порядку покриття його збитків) і затвердження таких господарсько-правових актів, як плани та звіти про їх виконання; звіти правління про річні результати діяльності товариства; звіти і висновки ревізійної комісії; порядок розподілу прибутку; договори (угоди), укладені на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства.

Вищим органом управління акціонерним товариством є збори акціонерів. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів збираються раз на рік. Проте акціонери, що мають не менше 20% голосів, мають право в будь-який час вимагати проведення зборів акціонерів [11,с.116].

В акціонерному товаристві обирається рада акціонерного товариства. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. До ради можуть входити представники трудового колективу, профспілкових та інших громадських організацій. Члени ради не можуть одночасно бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства є його правління. Воно здійснює керівництво поточною діяльністю. Роботою правління керує його голова, який призначається або обирається (згідно із статутом). Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства. Воно підзвітне лише раді акціонерного товариства і загальним зборам акціонерів.

Правління здійснює оперативне управління діяльністю АТ. Це орган, підзвітний загальним зборам, яки визначають персональний склад правління, стратегію його діяльності.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова правління організує ведення протоколів засідання правління. Книга протоколів має бути у будь-який час надана акціонерам.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради є обов'язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, Антимонопольного комітету, а також представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням -- членів правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Контроль за фінансовою діяльністю правління здійснює ревізійна комісія, яка обирається з числа акціонерів і представників трудового колективу підприємства.

Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів, які не є посадовими особами товариства. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджують загальні збори акціонерів згідно зі статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління ревізійна комісія проводить за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті пояснення службових осіб на її вимогу. Про результати проведених нею перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам акціонерного товариства або спостережній раді.

При створенні акціонерного товариства дуже важливо, щоб дане підприємство не опинилося в руках ділків тіньової економіки. Безумовно, така небезпека є. Тому доводиться передбачати різні заходи, аби цього не трапилося. Зокрема законодавчо встановлено, що трудові колективи мають певні пільги і право першочерговості в придбанні акцій.

При проведенні приватизації значна частина акцій передається трудовому колективу на пільгових умовах. Це має забезпечити певні гарантії працівників в управлінні акціонерним товариством.

Захищає інтереси трудящих і нова система укладання колективного договору. Він укладатиметься трудовим колективом з правлінням акціонерного товариства. Цей колективний договір, в якому зафіксовані вимоги трудящих, мають підтвердити загальні збори акціонерів. Отже, передбачається сформувати майбутній механізм захисту трудового колективу перед акціонерами.

Закритим акціонерним товариствам притаманний більш простий порядок створення, який включає такі етапи:

- визначення кола засновників і укладення між ними установчого договору, в якому мають бути обов'язково зазначені частки засновників у статутному фонді і відповідно - кількість акцій, що відповідає частці кожного засновника;

- публікація засновниками повідомлення про їх намір створити ЗАТ;

- проведення аудиторської перевірки засновників - юридичних осіб щодо їхньої спроможності сплатити вклади до статутного фонду товариства;

- відкриття в банку рахунку, на який мають вноситися вклади засновників;

- формування майнової бази майбутнього товариства не нижче встановленого законом розміру: до проведення установчих зборів засновники мають сплатити щонайменше 50% своїх вкладів до статутного фонду (номінальної вартості акцій);

- проведення установчих зборів, на яких мають бути вирішені те ж питання, що і на установчих зборах ВАТ, крім затвердження привілеїв для засновників, оскільки зазвичай всі майбутні акціонери ЗАТ - це його засновники;

- проведення засновниками державної реєстрації товариства.

Отож, підсумуємо: акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення небезпечних для суспільства проявів таких рис.

економічний акціонерний товариство управління

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ЗА ПЕРІОД 2006-2010 рр.

2.1 Питома вага акціонерних товариств у загальній кількості господарюючих суб'єктів України

Користуючись даними Державного комітету статистики України можемо зазначити, що питома вага акціонерних товариств у загальній кількості суб'єктів господарської діяльності поступово зменшується. Так, наприклад, питома вага акціонерних товариств станом на 01.01.2011 року складає 3,31%, тоді як на початок 2006 року вона становила 3,47%. Вказані явища (динаміка питомої ваги акціонерних товариств та основні чинники емісії акції на прикладі 2006 року) і недостатній розвиток відповідної інфраструктури України (фондового ринку) свідчать про те, що умови розвитку корпоративного сектору економіки потребують удосконалення, спрямованого, серед іншого, на захист прав інвесторів. Так, з 39,526 тисяч зареєстрованих акціонерних товариств на ринку цінних паперів, протягом 2005-2006 років лише 5,6 тисячі із них виплачувало дивіденди.

Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція щорічного збільшення обсягів емісії акцій (рис. 2.1) [11,с.116]

Рис. 2.1 Динаміка обсягу зареєстрованих в Україні акцій станом на 01 січня 2000 -2005 років

Найбільша питома вага емісії вітчизняними підприємствами акцій у 2005 році припадає на емісію в процесі створення акціонерних товариств закритого типу - 33,6% (у 2004 році - 36,22%) та в процесі реорганізації (злиття, приєднання тощо) підприємств - 23,06% [11,с.116].

На сучасному етапі в Україні сформувався споживчо-розподільний ринок цінних паперів. Інвестиційні можливості РЦП були і залишаються обмеженими. Не спрацьовує загальноприйнята схема залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб: накопичення - інвестування в цінні папери виробничих, фінансових, муніципальних і державних органів. Це можливо лише при реальному відтворенні - коли ринок цінних паперів повноцінно виконує функцію перерозподілу капіталів та дає прибуток. Поки що, на практиці виходить, що тимчасово вільні кошти замикаються у фінансовому секторі, що зосереджений на відтворенні самого себе. Як видно з табл.2.1, станом на 01.01.2011 загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих ДКЦПФР, становить 31.682 млрд. грн. У 2010 році спостерігалося зменшення обсягів випуску цінних паперів, що пов'язано із завершенням процесів масової приватизації та корпоратизації державних підприємств, а також низьким рівнем використання інструментів ринку цінних паперів при залученні інвестицій суб'єктами господарської діяльності.

Таблиця 2.1 Обсяг зареєстрованих цінних паперів станом на 01.01.2011 (млрд.грн.)

Вид цінних паперів	Обсяг емісій
Акції	31,021
Облігації підприємств	0,27
Обсяг місцевих позик	0,182
Інвестиційні сертифікати	0,209
Разом	31,682

Купівля пакетів акцій на фондових біржах забезпечує інвесторам той або інший рівень впливу на діяльність ВАТ і контролю над ними. На корпоративні відносини і корпоративне управління в закритих акціонерних товариствах (ЗАТ) біржовий фондовий ринок не має впливу, тому що обіг їх акцій на фондових біржах заборонено чинним законодавством.

Таблиця 2.2 Кількість акціонерних товариств в Україні

Тип акціонерного товариства	Кількість акціонерних товариств (тис.)
	01.01.2009	01.01.2010	01.01.2011
Відкриті акціонерні товариства	10,6	11,6	11,85
Закриті акціонерні товариства	22,9	23,98	2341
Разом:	33,5	35,58	35,26

З табл. 2.2 видно, що станом на 01.01.2011 в Україні налічувалось 35.26 тисяч акціонерних товариств. Обсяги залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій ВАТ Залишаються низькими. Протягом 2010 року ВАТ було залучено капіталу на суму 1.474 млрд. грн. Зберігається тенденція випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській областях, а також у місті Києві. Якщо говорити про конкретних регіональних операторів ринку корпоративних цінних паперів, то їх дозволяють визначити різноманітні фондові індекси, коефіцієнти та рейтинги [19].

Так, на 01.01.06 до вибірки індексу КАС-20 входили: Металургійний комплекс: Харцизький трубний завод, ВАТ "Маркохім", Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Полтавський ГЗК, Орджонікідзівський ГЗК, Запоріжферросплав. Хімічна промисловість: ВАТ "Азот" (м. Черкаси), "Дніпроазот". Нафтогазовий комплекс: ВАТ "Ексімнафтопродукт", ВАТ "Укрнафта", НПЗ "Галичина", "Нафтохімік Прикарпаття". Промисловість будівельних матеріалів: "Миколаїв -- цемент", "Балцемент". Машинобудівний комплекс: "АВТО-ЗАЗ", інші підприємства

Аналіз даних ДКЦПФР свідчить, що зростає частка інституційних учасників фондового ринку (комерційних банків, інвестиційних фондів та компаній, страхових компаній) у загальному випуску акцій. З табл.2.3 видно, що у 2010 р. випуск акцій непромисловими підприємствами, порівняно з 2009 роком, зріс від 0.625 млрд. грн. до 1.029 млрд. грн., а їх частка від 5.28% до 13% [19].

Таблиця 2.3 Обсяги випуску акцій у 2008-2010 pp. (за суб'єктами ринку) (млрд. грн.)

Суб'єкти ринку	Роки
	2008	2009	2010
Комерційні банки (ЗАТ)	0,17	0,231	0,215
Комерційні банки (ВАТ)	0,269	0,324	0,639
Страхові компанії	0,015	0,1	0,165
Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди	0,018	-0,03	0,01
Підприємства (ЗАТ)	1,724	6,254	2,516
Підприємства (ВАТ)	7,247	4,96	4,374
Разом:	9,443	11,839	7,919

Узагальнюючи вище викладене, можна виділити причини, які в певній мірі пояснюють ситуацію, що склалася сьогодні на регіональних сегментах ринку цінних паперів: низька рентабельність приватизованих підприємств та дуже низька ліквідність їх акцій, що призводить до невисокої інвестиційної привабливості пакетів акцій, які виставляються на торги; відсутні чіткі гарантії відносно розміщення цінних паперів, тому основними покупцями пакетів акцій в даний чає є: керівники підприємств; юридичні особи, пов'язані з діяльністю підприємства (постачальники, продавці (дилери), споживачі, орендарі тощо), а внутрішні стратегічні інвестори, емітенти та іноземні стратегічні інвестори представлені на ринку корпоративних цінних паперів дуже слабо; не створена доступна правова база для діяльності з цінними паперами комерційних банків та інститутів спільного інвестування.

Далі надамо довідку щодо структури державної власності в акціонерних товариствах та холдингових компаній зі значною державною часткою в статутному капіталі за підсумками 2006 року. За адміністративними даними наданими реєстроутримувачами та зберігачами за станом на 01.01.11 р. держава володіє іменними цінними паперами 1534 товариств за номінальною вартістю 22,47 млрд. грн.

Серед товариств у яких держава володіє іменними цінними паперами за станом на 01.01.11 найбільша кількість товариств за розміром державної частки більше 50% - 410 товариств, від 20% до 30% - 357 товариств та менше 5% - 330. У 166 товариствах держава володіє 100% пакетів іменних цінних паперів [20].

Серед товариств з найбільшою номінальною вартістю державних пакетів іменних цінних паперів можна виділити наступні:

Національна акціонерна компанія "Енергетична компанія України";

Відкрите акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ";

Відкрите акціонерне товариство "Одеський припортовий завод";

Державна акціонерна компанія "Українськi поліметали";

Національна акціонерна компанія "Надра України";

Відкрите акціонерне товариство "Укртранслiзинг";

Закрите акціонерне товариство "Кримський ТИТАН";

Відкрите акціонерне товариство "ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5";

Національна акціонерна компанія "Украгролiзинг";

Відкрите акціонерне товариство "Макіївський металургійний комбінат".

2.2 Оцінка ефективності діяльності акціонерних товариств за на сучасному етапі

Акціонерні товариства України за результатами 2010 року одержали фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у сумі 18,3 млрд.грн, або 74,3% від обсягів за відповідний період минулого року. При цьому, 61,8% підприємств були прибутковими і отримали 29,4 млрд.грн. прибутку, що на 6,7% менше, ніж за 2009 р. Збитково працювало 38,2% підприємств, якими допущено збитків на суму 11,1 млрд.грн., що в 1,6 рази більше проти відповідного періоду попереднього року [18].

Таблиця 2.4 Фінансові результати діяльності акціонерних товариств у 2010 р., млн.грн.

	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	Підприємства, які одержали прибуток	Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансо-вий результат	у % до загальної кількості підприємств	фінансо-вий результат
Всього	18279,8	61,8	29400,6	38,2	11120,8
Cільське господарство, мисливство та лісове господарство	28,2	73,3	45,9	26,7	17,7
Промисловість	10890,3	56,6	15310,1	43,4	4419,8
Будівництво	158,0	53,0	635,6	47,0	477,6
Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту	1828,4	69,4	3810,7	30,6	1982,3
з неї
торгівля транспортними засобами та їх ремонт	350,1	67,8	481,2	32,2	131,1
оптова торгівля і посередництво в торгівлі	1377,7	66,4	3048,3	33,6	1670,6
роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт	100,6	75,9	281,2	24,1	180,6
Готелі та ресторани	-30,9	62,1	41,7	37,9	72,6
Транспорт і зв'язок	2380,8	49,1	3350,6	50,9	969,8
Фінансова діяльність	4194,9	66,7	4672,3	33,3	477,4
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	-1359,8	60,7	1061,4	39,3	2421,2
Державне управління	25,1	75,6	32,8	24,4	7,7
Освіта	53,5	78,3	63,3	21,7	9,8
Охорона здоров'я та соціальна допомога	-27,3	62,3	45,2	37,7	72,5
Колективні, громадські та особисті послуги	135,3	61,0	316,8	39,0	181,5

Таблиця 2.5 Фінансові результати акціонерних товариств за видами економічної діяльності по промисловості за 2010 рік

	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	Підприємства, які одержали прибуток	Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат
Промисловість	10890,3	56,6	15310,1	43,4	4419,8
Добувна промисловість	3100,9	48,7	3616,1	51,3	515,2
з неї
видобування енергетичних матеріалів	2448,1	38,6	2881,7	61,4	433,6
видобування неенерге-тичних матеріалів	652,8	55,9	734,4	44,1	81,6
Обробна промисловість	6511,7	59,5	9296,5	40,5	2784,8
з неї
харчова промисловість та перероблення сільсько-господарських продуктів	1092,9	58,9	1736,8	41,1	643,9
легка промисловість	-62,3	55,0	54,1	45,0	116,4
виробництво деревини та виробів з деревини	4,6	57,8	57,9	42,2	53,3
целюлозно-паперова промисловість; видавнича справа	377,2	70,6	450,4	29,4	73,2
виробництво коксу та продуктів нафтопереробки	307,0	60,0	394,3	40,0	87,3
хімічна та нафтохімічна промисловість	727,0	61,3	985,9	38,7	258,9
виробництво інших неметалевих мінеральних виробів	218,4	58,8	350,0	41,2	131,6
металургія та оброблення металу	3414,8	61,5	3930,0	38,5	515,2
машинобудування	393,5	56,0	1221,5	44,0	828,0
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	1277,7	29,4	2397,5	70,6	1119,8

Враховуючи мету формування акціонерного капіталу, його двоїсту природу, економічну сутність акцій власної емісії, можна дійти висновку, що рівень розвитку корпоративного сектору економіки України має прямопропорційну залежність від поінформованості зацікавлених осіб про діяльність акціонерного товариства та функціонування і стан акціонерного капіталу. Найважливішим із джерел отримання вказаної інформації є система бухгалтерського обліку операцій із акціями власної емісії. Для прийняття ефективних рішень на підставі облікової інформації, необхідним є її інтерпретація з урахуванням часового аспекту, тобто, застосування аналітичних процедур.

2.3 Проблеми діяльності акціонерних товариств та шляхи їх вирішення

Як відомо, для більшості "успішних бізнесменів" дуже цікавим об'єктом є активи акціонерних товариств, особливо тих, що давно не здійснюють фінансово-господарської діяльності, але мають на балансі будівлі, земельні ділянки, обладнання тощо. Для отримання "ласого шматочка" ними відпрацьовуються різні схеми, але перш за все вони добре знають, де і що шукати. Наявність правових прогалин на етапах створення акціонерних товариств та збільшення їх статутного капіталу (додаткові емісії), недосконалість внутрішніх документів товариств і стають потрібною "знахідкою" для заінтересованої сторони.

Найбільш поширенні комбінації незаконного позбавлення власності, пов'язані з отриманням оригіналів чи копій корпоративних документів акціонерного товариства та їх підробкою. Частіше - це протоколи загальних зборів акціонерів чи протоколи засідань наглядової ради, залежно від того, до компетенції якого органу віднесено прийняття важливих рішень згідно зі статутом товариства (обрання органів управління, призначення тимчасово виконуючого голови правління, відчуження майна, укладення правочинів та ін.).

Наявність внутрішнього корпоративного конфлікту між групами акціонерів та менеджментом є негативним фактором, яким у зручну мить завжди скористається третя сторона. Прикладів з практики чимало, найпростіший - неправильно сформульований порядок денний загальних зборів у пункті "управління активами", під яким розглядається продаж стратегічного об'єкту. Безумовно, що це рішення зборів може бути скасовано у судовому порядку. Але поки власники товариства довідаються та поки триватиме судовий процес, об'єкт може бути перепроданий іншій компанії, пов'язаній з організатором угоди [11,с.115].

Описаної вище ситуації можна уникнути, якщо в товаристві створено посаду корпоративного секретаря, відповідального за даний напрямок роботи, та прийняте відповідне внутрішнє положення, яке регламентує його правовий статус. Річ у тому, що виконуючи функцію секретаря зборів, корпоративний секретар координує діяльність всіх органів при підготовці, скликанні та проведенні загальних зборів акціонерів, забезпечуючи юридичне оформлення цього процесу. Зокрема, на етапі підготовки до проведення зборів він оформляє проект порядку денного відповідно до вимог чинного законодавства, обговорює його з виконавчим органом та наглядовою радою, попереджуючи про всі можливі наслідки. І як результат, опублікований варіант порядку денного відповідає узгодженому та затвердженому проекту наглядовою радою і не викликає непорозумінь з боку власників та керівництва компанії.

Планом заходів з реалізації основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 131-р, передбачено: підготовку законопроектів, що передбачають введення в акціонерних товариствах посади корпоративного секретаря та внесення змін до статутів акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі, щодо впровадження національних принципів корпоративного управління [11,с.116].

Дотримання компанією встановлених правил гри на фондовому ринку - найкращий захист від небажаних махінацій. Найчастіше зміст листів до ДКЦПФР є пов'язаним з порушенням загальновідомих прав акціонерів: відсутність або несвоєчасне персональне повідомлення про проведення загальних зборів; ненадання інформації щодо порядку денного загальних зборів; невиплата дивідендів акціонерам; невидача або наявність у акціонерів сертифікатів акцій старого зразка, що не відповідають вимогам Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, яке затверджене Рішенням № 95 ДКЦПФР від 31 липня 1998 року (зі змінами та доповненнями); ненадання та/або не оприлюднення особливої інформації та інформації про результати фінансово-господарської діяльності товариства за рік та ін.

ВИСНОВОК

У висновку слід зазначити, що головною метою створення акціонерних товариств у нашій країні є залучення до господарського обороту вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящих, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Основні з них: технічна реконструкція підприємств і розширення виробництва матеріально-сировинних ресурсів.

Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу акцій, їхня суть та види детально розглянуті в книзі першій цього підручника. Нагадаємо лише, що акція - це цінний папір, який підтверджує право акціонера брати участь в управлінні акціонерним товариством, у його прибутках і розподілі залишків майна товариства при його ліквідації.

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим , що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам.

Станом на 01.01.2011 загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих ДКЦПФР, становить 31.682 млрд. грн. У 2010 році спостерігалося зменшення обсягів випуску цінних паперів, що пов'язано із завершенням процесів масової приватизації та корпоратизації державних підприємств, а також низьким рівнем використання інструментів ринку цінних паперів при залученні інвестицій суб'єктами господарської діяльності.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський кодекс України №436-ІV від 16.01.2003. -К.:Атіка, --2003. - 208 с.

2. Закон України від 15.03.04 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"

3. Закон України „Про власність" від 7лютого 1991 р. (Зі змінами та доповненнями)

4. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 23.02.2006 р., № 3480-ІV.

5. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР.

6. Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року N 710/97-ВР.

7. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. Курс лекций / под ред. Мерзлякова И.П. -- М.: Инфра-М, -- 2005. -- 356 с.

8. Буряк Л.Д. Фінансові ресурси підприємства. // Фінанси України. -- 2005. -- № 10. -- С. 63.

9. Ільницька Н. Ф. Правове регулювання діяльності акціонерних товариств. // Проблеми науки.- 2006.- № 2.- C.37-45.

10. Кривошапка Ю.М. Організація корпоративного управління діяльністю акціонерних товариств: Дис... канд. екон. наук: 08.06.02 / Харківський держ. економічний ун- т. - Х., 2002. - 198 с.

11. Мацегора І.А. Інформаційне забезпечення аналізу цінних паперів в умовах трансформації економіки України // Збірник на Міжнародній науково-практичній конференції .- 2005.- С. 114-116.

12. Опарін В. Фінансові ресурси та суспільний капітал. // Вісник НБУ. -- 2001. -- № 7. -- С. 26-28.

13. Основи ринкової економіки. Термінологічний словник. -К, 2001 р.

14. Основи економічної теорії під ред. Климко Г.Н. -К. 2002 р.

15. Підопригора О.А., Петрова І.Л., Фере В.А. Основи підприємницької діяльності. Навчальний посібник. -- Київ., 2004р.

16. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями. -- М., 2000.

17. Черпак А.Є. Суб'єкти та об'єкти корпоративного контролю в умовах трансформації економіки // Ринок цінних паперів України .-2004.-№1-2.-С.29

18. Сайт ДКЦПФР www.ssmsc.gov.ua.

19. Статистичний щорічник України, за І півріччя 2007 р. /Міністерство статистики України.

20. http://ukrstat.gov.ua/ Офіційний сайт Державного Комітету Статистики України

Размещено на Allbest.ru