Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність державного регулювання підприємництва

1.1 Форми і методи державного регулювання підприємництва

1.2 Державне регулювання як необхідна умова розвитку підприємництва

2. Практична частина

2.1 Фірмовий стиль

2.2 Бізнес-план

3. Пропозиції та рекомендації щодо започаткування власної справи

3.1 Основні напрямки щодо державного регулювання підприємництва

3.2 Проблеми та ризики у започаткуванні власної справи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України. Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.

Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку підприємництва, цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації, рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Основна мета даної курсової роботи полягає у вивчені особливостей державного регулювання підприємництва.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· дослідити особливості політики державного регулювання підприємництва;

· визначити основні функції державного регулювання підприємництва;

Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають у процесі державного регулювання підприємництва.

Об'єктом курсової роботи є форми і методи державного регулювання підприємництва.

1. Сутність державного регулювання підприємництва

1.1 Форми та методи державного регулювання підприємництва

Значення підприємства для розвитку національної економіки та суспільного життя є незаперечним і винятково важливим. Але, незважаючи на місце, яке займає, та роль, яку відіграє підприємство в національній економічній системі, саме підприємство є досить вразливим і залежить від багатьох факторів, що формують так зване підприємницьке середовище.

Так, підприємництво не здатне повною мірою протистояти таким проблемам сучасної ринкової економіки, як монополізм, постійне порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, ускладнення відтворювальних процесів, глобалізація, нестача фінансових ресурсів, інфляція тощо. Це у свою чергу породжує такі негативні явища, як: масове банкрутство підприємницьких структур і втрата державою платників податків, а отже, скорочення джерел поповнення державних доходів, з одного боку, та збільшення навантаження на державний бюджет внаслідок збільшення соціалізованих витрат,з іншого. Все це спричиняє посилення соціальної напруги і нестабільності у державі.

Тому власне для усунення суперечності між високою економічною та соціально-політичною значущістю підприємництва, з одного боку, і слабкою життєздатністю та вразливістю суб'єктів підприємництва в сучасній ринковій економіці, з іншого, є необхідним державне регулювання підприємницької діяльності, а також державна підприємницька політика, спрямована на створення сприятливих умов для становлення і розвитку підприємництва національної економічної системи та його підтримку.

Державне регулювання підприємництва як елемент єдиної системи державного регулювання економіки - це система правових, організаційних, адміністративних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для становлення та розвитку підприємництва(сприятливого підприємницького середовища) і на його підтримку, а також управління державним сектором економіки для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.

Обов'язковими умовами, що забезпечують становлення та нормальне функціонування і розвиток підприємництва, є:

· стабільна грошово-кредитна система;

· правова захищеність підприємництва;

· стабільна, стимулююча система оподаткування, яка б сприяла інвестуванню та реінвестуванню коштів у сфері підприємництва;

· розвинута система ринкової інфраструктури підтримки підприємництва (комерційні банки, товарні біржі, страхові компанії, науково-консалтингові, інформаційно-маркетингові фірми, навчальні центри загального розвитку підприємства, менеджменту, маркетингу тощо);

· державна підтримка підприємництва (особливо питаннях започаткування, реєстрації, фінансування, кредитування тощо);

· прозора і проста процедура регулювання підприємницькою діяльністю органів державної влади та управління;

· ефективний захист інтелектуальної та матеріальної власності;

· формування у суспільстві привабливого образу підприємництва і культивування прихильного ставлення до нього.

Державна підприємницька політика як система заходів щодо підтримки та розвитку підприємництва ґрунтується на таких принципах:

· забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

· однакові умови для усіх господарюючих суб'єктів (вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, вільний доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо);

· свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

· обмеження державним регулюванням економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

· заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у підприємницьку діяльність;

· захист національного товаровиробника;

· заохочення підприємництва на основі критеріїв економічної ефективності та соціально-економічної значущості;

· селективна державна підтримка секторів, галузей і виробництв, які забезпечують розвиток прогресивних процесів та структурних зрушень у національній економіці;

· стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності;

· заохочення розвитку експортного потенціалу країни.

Безпосередніми суб'єктами державного регулювання підприємства в Україні виступають: Міністерство економіки (як координуючий макроекономічний орган стратегічного характеру дії); Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва (як розробник оперативних питань); Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства (здійснюють ліцензування видів діяльності); а також Міністерство фінансів, Державний комітет стандартизації, мерології та сертифікації, Антимонопольний комітет, Державна податкова адміністрація, Фонд державного майна та їх територіальні представництва, місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації, виконавчі органи рад, органи місцевого самоврядування), кожен в межах своєї компетенції і вповноважень, наданих їм законом.

Основними елементами системи регулювання, забезпечення та державної підтримки підприємництва в Україні є:

· нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва (формування нормативно-правового поля );

· адміністративно-економічне регулювання (забезпечення) розвитку підприємництва;

· дерегулювання підприємництва;

· організаційно-економічна та інформаційна підтримка (забезпечення) підприємництва;

· фінансово-кредитне регулювання і підтримка підприємництва;

· функціональна (цільова) підтримка (регулювання) підприємництва;

· програмно-цільове регулювання підприємництва.

Державне регулювання підприємницької діяльності - комплекс форм, методів і засобів державного впливу на діяльність підприємств та організацій з метою створення нормальних умов їх функціонування і розвитку, послаблення негативних тенденцій від такої діяльності.

Основними методами державного регулювання підприємницької діяльності є адміністративні, правові та економічні.

Адміністративні методи - способи і форми регулювання, які базуються на силі державної влади, містять заходи заборони, дозволу і примусу та втілюються в життя за допомогою указів, розпоряджень.

У розвинутих країнах світу адміністративні методи регулювання підприємницької діяльності застосовуються здебільшого у сфері охорони довкілля. Водночас їх роль значно зростає у складних критичних ситуаціях.

Правові методи - способи і форми регулювання підприємницької діяльності, які втілюються в практику за допомогою прийняття відповідних законів.

Прикладом такого регулювання є антимонопольне законодавство і антимонопольна діяльність держави.

Економічні методи - способи і форми регулювання, які ґрунтуються на використанні податків, грошово-кредитних важелів, цін і тарифів тощо.

Серед економічних методів розрізняють прямі (за допомогою бюджетної політики) та непрямі (за допомогою податкової, інвестиційної, амортизаційної та інших форм економічної політики). Якщо прямі методи дають швидкий ефект, то непрямі - через відносно тривалий проміжок часу. Так, після прийняття нового податкового законодавства очікуваний ефект спостерігається, як правило, через 1,5-2 роки.

Якщо виходити з практики розвинутих країн світу, то основним інструментом впливу держави на підприємницьку діяльність є податкова політика, зокрема використання інвестиційного податкового кредиту. Так, у США такий кредит означає зниження оподаткованого мінімуму на суму капіталовкладень на придбання машин і устаткування. Пільгові інвестиційні кредити надаються підприємствам Німеччини при освоєнні відсталих регіонів, спеціальні інвестиційні кредити - при створенні високотехнологічних виробництв, субсидії - відповідно до структурної програми розвитку середніх міст та ін.

Функціональні (цільові) форми та методи державної підтримки підприємництва умовно можна розділити на такі складові: матеріально-технічна підтримка; науково-технічна (інноваційна) підтримка; фінансово-інвестиційна підтримка; податкове регулювання та сприяння самофінансуванню бізнесу; зовнішньоекономічне регулювання та захист національних підприємств; екологічне регулювання бізнесу.

Важливою формою державного регулювання підприємницької діяльності є амортизаційна політика. Амортизаційна політика упродовж багатьох років залишається найслабкішою ланкою економічної політики усіх без винятку урядів незалежної України, оскільки сформована ними амортизаційна система не виконує своєї головної функції - не створює зацікавленості підприємців до оновлення основних фондів, впровадження наукових розробок та новітніх технологій у виробництво.

Сучасна амортизаційна політика в країні визначається державою й не передбачає участі в її формуванні всіх ланок економічної системи, які мають відношення до життєвого циклу основних коштів. Держава встановлює методи нарахування амортизації й ставки амортизаційних відрахувань, а на самих підприємствах амортизаційний фонд не є чітко регламентованим. Підприємства вправі самі вирішувати, створювати їм амортизаційний фонд чи ні. Тому значну частину амортизаційних коштів використають не по своєму економічному призначенню. Кошти амортизації витрачають не на відтворення основного капіталу, а на споживання, тобто відбувається так зване проїдання основного капіталу. У практиці підприємств спостерігається використання основних коштів за межами нормативного терміну служби, разом з тим окреме обладнання передчасно списується. Втрачено контроль над строками корисного використання основних коштів, що призвело до втрати їхньої справедливої вартості й різкого зменшення амортизаційного фонду.

Регулювання підприємництва у сфері банківської діяльності здійснюється передусім з боку Центрального банку. Найбільш подібною до банківської системи України ж банківська система Німеччини. Вона є дворівневою. Центральна ланка такої система - Німецький федеральний банк. У своїй діяльності (виконанні цілої низки функцій) він зобов'язаний підтримувати економічну політику федерального уряду, зокрема забезпечувати високий рівень зайнятості, постійні темпи економічного зростання та ін..

Водночас він керує діяльністю двох видів комерційних банків (так, комерційні універсальні банки, на які припадає до 80% обсягів обороту, займаються одержанням та наданням кредитів, здійсненням платежів тощо; спеціалізовані функціонують лише у певних сферах і надають окремі види кредитів), які за формами поділяються на громадсько-правові (акціонерами виступають різні об'єднання громадян), кооперативні та приватні.

В Україні існує дворівнева банківська система, яка перебуває в стадії формування. Про це свідчить не значна кількість комерційних банків. Так, якщо в Німеччині їх приблизно 4500 тис., у США - понад 10 тис., то в Україні на початку 2000 р. налічувалося 203 таких банки. Їх статутний фонд був утворений здебільшого на кошти державних підприємств.

Отже, аналіз використовуваних у державному регулюванні форм свідчить, що їх сукупність -- це своєрідне системне утворення, компоненти якого тісно взаємодіють один з одним, проте не є взаємозамінними. Вирішуючи функції державного регулювання економіки, державні органи та їх посадові особи повинні використовувати лише ті форми регуляторної діяльності, які встановлені правовими нормами. Особливість форм державного регулювання полягає у тому, що вони можуть бути застосовані органами державної влади тільки у взаємовідносинах із суб'єктами підприємництва, а також за наявності певних умов, визначених у законодавстві України.

1.2 Державне регулювання - як необхідна умова розвитку підприємництва

Підприємницька діяльність виникає з часу формування капіталістичного способу виробництва, тобто з початку XVI ст. З того часу і до кінця XIX ст. існувала нижча стадія розвитку капіталізму, яку з погляду критеріїв розвитку товарного виробництва в економічній літературі називають вільною ринковою економікою. Таку назву вона отримала внаслідок того, що протягом майже чотирьох століть здійснювалось переважно стихійне саморегулювання економіки за допомогою механізму вільної (досконалої) конкуренції, стихійного переливання капіталу між галузями, вільного ціноутворення тощо, але без широкомасштабного втручання держави в економіку.

Наприкінці XIX ст. почався перехід нижчої стадії капіталізму у вищу, який завершився на рубежі двох століть. Домінуюче місце в економічній системі посіли крупні монополістичні підприємства, найадекватнішою формою існування яких стала акціонерна власність. Такі підприємства почали вивчати ринок, залучати до управління виробництвом і власністю широке коло менеджерів (завдяки чому відбулось відокремлення капіталу-власності від капіталу-функцій), впроваджувати досягнення науки у виробництво, нові форми організації виробництва і праці. Вони сприяли подальшому поглибленню суспільного поділу праці, розширенню масштабів організованості та планомірності.

Водночас підприємницька діяльність у межах монополізованого сектора економіки супроводжувалась встановленням монопольно високих цін, що гальмувало науково-технічний прогрес; перерозподілом частини вартості, створеної на дрібних та середніх підприємствах, на користь крупних монополій, що ще більше посилило нерівномірність у розподілі багатства; поглибленням внаслідок названих процесів економічних криз перевиробництва (свідченням чого була найглибша криза 1929-1933 рр.).

Все це зумовило необхідність державного регулювання різних організаційних форм підприємства (індивідуальних підприємств, партнерств і корпорацій), різних типів і форм власності, у межах яких здійснюється це підприємництво.

Необхідність державного регулювання економіки визначається насамперед тим, що приватний бізнес не зацікавлений вкладати капітал у такі проекти, які не дають високого прибутку, проте для суспільства вони є життєво необхідними. Ринкова економіка не спроможна регулювати всі економічні та соціальні процеси в інтересах суспільства. Вона не забезпечує справедливого розподілу доходів, не гарантує права на працю, не націлює на охорону навколишнього середовища й не підтримує незахищені верстви населення. Про все це повинна дбати держава.

Економіка не буває регульованою. Держава, виконуючи свої функції, за всіх часів втручалася в економічні процеси. В сучасних умовах під державний вплив підпадають всі сторони господарського життя, серед них і бізнес. У нашій країні перехід від планової економіки до ринкової означає не повну відмову від участі держави у господарській діяльності, а заміну методів централізованого, директивного управління методами державного регулювання. нині відзначається посилення ролі держави в економічному житті суспільства. Це виявляється у розробці нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, бізнесу, цін, соціального захисту населення.

Державне регулювання бізнесу - це вплив держави на діяльність підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу та ринок з метою забезпечення нормальних умов їх функціонування.

Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності виходить з об'єктивно притаманних державі економічних функцій.

Основними з них є:

· Забезпечення правової основи. Держава розробляє й приймає закони, які визначають права власності й регулюють підприємницьку діяльність. Спираючись на правове поле, держава забезпечує законні правила, які регулюють відносини між суб'єктами підприємницької діяльності.

· Створення належного правопорядку в країні та національної безпеки. Держава повинна забезпечити безпеку всіх суб'єктів ринкової економіки, а також суспільства в цілому. Якщо ця функція не виконується, то у країні створюються умови для розвитку кримінальної обстановки: злочинності, мафії, корупції, що згубно впливає на економіку країни.

· Стабілізація економіки, тобто стабільний розвиток економіки, коли підтримуються на оптимальному рівні основні макроекономічні показники: обсяг валового національного продукту, національний доход, рівень інфляції та безробіття, дефіцит бюджету. Якщо держава не буде домагатися стійкого розвитку економіки, то це негативно вплине на підприємницьку діяльність та економіку в цілому.

· Захист конкуренції як основного регулюючого механізму в ринковій економіці. Конкуренція - це основа прогресу в усіх сферах економіки, вона спонукає виробників запроваджувати все нове й передове, поліпшувати якість продукції та знижувати витрати виробництва.

· Забезпечення соціального захисту та соціальної гарантії. Зміст цієї політики - у гарантованому забезпеченні усіх працюючих мінімумом заробітної плати, пенсіями, допомогою по безробіттю, захисту найбідніших верств населення. Здійснюючи таку політику, держава не допускає соціального напруження у суспільстві.

· Фінансування суспільних благ та послуг. Благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв.

· Розробка антимонопольного законодавства та здійснення контролю за його реалізацією.

Світовим досвідом вироблено десять принципових положень для оцінки ролі держави у розвитку підприємництва:

1. Захищаючи права особи і забезпечуючи товарами й послугами, яких не може дати ринок, держава сприяє успішному розвиткові економіки.

2. Держава не є знаряддям коригування економічних процесів.

3. Ціна втручання держави в економічну сферу це: а) скорочення виробництва у приватному секторі внаслідок використання ресурсів державою; б) витрати, пов'язані зі стягненням податків; в) невикористані переваги обмінів, яким перешкодила держава.

4. Якщо не існує необхідних конституційних норм обмежувального характеру, то суспільні групи, які добре усвідомлюють та організовано захищають свої інтереси, використовуватимуть демократичний устрій для визискування платників податків та споживачів.

5. Якщо не існує необхідних конституційних норм обмежувального характеру, парламентарі, як правило, ухвалюватимуть бюджет з таким дефіцитом, який може шкідливо позначитися на розвиткові економіки.

6. Якщо держава намагається допомогти одним суспільним групам за рахунок інших і втягується в це, тоді ресурси витрачаються не на виробництво, а привласнюються.

7. Кошти, що витрачаються на здійснення державою операцій, пов'язаних з перерозподілом прибутків, бувають набагато більшими, ніж суми надані реципієнтам.

8. Державне планування є нічим іншим, як підміною ринку політикою, а така підміна призводить до марнування ресурсів та сповільнення економічного розвитку.

9. Конкуренція так само необхідна державній владі, як і ринкові. Конкуренція між владними структурами, а також між державними підприємствами та аналогічними приватними структурами, якраз і ставить державу на службу народові.

10. Конституційні норми, які дають змогу зробити політичну діяльність такою, що не суперечить вимогам ефективного розвитку економіки, сприяють цьому розвитку.

Сьогоднішні реалії життя в Україні вимагають радикального оновлення курсу реформ. Зміни можуть здійснюватися чи самими ринковими силами, які визначають обличчя країни, і тоді роль держави полягатиме в згладжуванні негативних наслідків чи докладатимуть (в межах ринкової парадигми розвитку) наполегливих зусиль з метою цілеспрямованого реформування економіки.

Цивілізовані взаємовідносини між державою і підприємцями повинні мати взаємодоброзичливий, вимогливий та економічно й соціально вигідний характер. Звісно - ці відносини не були і не можуть бути рівними і безхмарними. Однак державне втручання мусить розглядатися господарчими суб'єктами всіх рівнів не просто як складова частина ринкового господарства, але насамперед як об'єкт власного економічного інтересу. Планування того, як отримати користь з державного регулювання, стає також компонентом діяльності менеджерів з вироблення стратегії менеджменту та маркетингу фірми. Більше того, можна стверджувати, що не існує такої сфери регулювання, де воно не відбувалося і його дії не були б спрямовані фірмами на дискредитацію конкурентів, применшення їхніх переваг для одержання високих прибутків. Можна впевнено стверджувати, що суб'єкти малого і середнього бізнесу не є пасивними об'єктами державного регулювання. Практика свідчить про активне пристосування підприємницького середовища до втручання держави в економіку. Підприємництво не лише намагається використати це втручання собі на користь, але й активно впливає на сам процес регулювання. Щоправда, питання полягає в тому, наскільки цей взаємозв'язок є результативним, суспільно-корисним.

Державне регулювання намагаються використати в своїх інтересах ті, хто безпосередньо займається формуванням економічної політики, в тому числі, й у сфері розвитку підприємництва. Фахівці, причетні до цього процесу, раціональні у своїй поведінці та виборі рішень і діють відповідно до власних інтересів, що є складовими у накопиченні їхнього політичного капіталу.

Уряд України з метою досягнення політичних цілей нерідко здійснює регулювання всупереч вектору економічного розвитку. А це знижує ефективність державного регулювання, робить його непослідовним, деструктивним, а подекуди просто згубним для розвитку окремих секторів національної економіки.

Саме державне регулювання підприємництва супроводжується великими фінансовими витратами. Хоча воно є не лише економічним феноменом, причому не тільки в їхній організаційній гармонізації, але й також у аспекті використання державних ресурсів та ініціатив на користь підприємницьких структур або їхніх груп. Не тільки господарчі суб'єкти є об'єктом впливу з боку держави, але, що головне, сама держава стає об'єктом впливу з боку малого і середнього бізнесу.

Керуючись власними приватними інтересами, підприємницькі структури, як державні, так і недержавні, постійно конкурують між собою за вплив на державні структури, розподіл ресурсів, за можливість отримання державної підтримки.

З цього випливає те, що держава, обираючи методи регулювання, використовує приватні засоби, а загальногосподарська заданість державного регулювання перетікає певною мірою в його приватну реалізаційність. З іншого боку, якщо зауважити, що держава - це немонолітне явище, де присутні різні інтереси, течії, тенденції та різні сили тиску, то державне регулювання являє собою складний суспільно-приватний інтерес, який не має достатньо певного ані суспільного, ані приватного розв'язання. Тобто можна впевнено говорити про конкуренцію, яка характерна не тільки для підприємницького (базисного) середовища, але й про її наявність у господарській надбудові, на рівні державного господарювання, саме в межах макрорегулювання.

Таким чином, вигоди, які отримують підприємства в результаті державного регулювання, досить різнобічні. Багато з них вже стали відомими для підприємцям. Водночас, держава забезпечує підприємницьким структурам пріоритетний доступ до зовнішніх ринків, ринків стратегічної сировини, дефіцитних матеріалів, технологій, інформації тощо.

Державне управління економікою полягає саме в регламентуванні господарської діяльності шляхом встановлення стандартів, нормативів, лімітів, ліцензій тощо. Держава бере на себе загальну підтримку науки, освіти, культури, охорони здоров'я і т.п. та контролює рівень цін, доходів, кількість продукції, стан навколишнього середовища, умови праці тощо.

Підприємницькі ж структури, інспіруючи ті чи інші регламентаційні дії держави або дії судів, пов'язані з їх виконанням, можуть значно посилити свої позиції і послабити конкурентів. В свою чергу, регламентуюча діяльність держави - це не щось самодостатнє, вона має іти на користь суспільству, окремим суб'єктам, їхнім групам, при чому, зовсім не обов'язково лише з метою самого регламентування.

Філософія державного регулювання полягає якраз у тому, що вигоди отримуються не безпосередньо в результаті регулювання, як, скажімо, у випадках перерозподілу коштів через бюджет, а в результаті регулювання, яке покликане служити суспільним інтересам і використовуватися у приватних інтересах.

2. Практична частина

2.1 Фірмовий стиль

Фірмовий стиль - це сукупність прийомів (графічних, колірних, пластичних, акустичних, відео), яка забезпечує єдиний стиль та образ для всіх виробів фірми і заходів, він покращує можливість запам'ятовувати, сприймати покупцями, партнерами, іншими незалежними спостерігачами не тільки товари фірми, але і всю її діяльність і відрізняти від конкурентних фірм. Це частина образу компанії, що необхідна для виділення фірми та її продукції серед різноманіття інших. Це засіб формування іміджу фірми та її корпоративної культури. По фірмовому стилю завжди можна визначити, які люди працюють в компанії, наскільки фірма поважна і навіть чого від неї можна очікувати.

Дотримання компанією фірмового стилю позитивно позначається на довірі споживача, тому що вважається, що це показник організованості і порядку, як у виробництві, так і в будь-якому іншому напрямку діяльності. Основними компонентами фірмового стилю є: логотип, текстовий знак, колірна палітра (фірмові кольори), фірмовий шрифт, візитна картка, фірмовий бланк, конверт. Основне завдання фірмового стилю в умовах жорсткої конкуренції на ринку -- виділити фірму серед усіх інших, показати її характерні риси і переваги. Наявність фірмового стилю підвищує ефективність реклами. Окрім того всі об'єкти, які містять елементи фірмового стилю, вже є самі по собі рекламою.

Реклама - специфічна інформація про осіб чи продукцію, яка поширюється в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Здійснюючи підготовку плакатів, буклетів або іншої друкованої реклами, дуже важливо добре продумати дизайн: правильно розташувати текст, знайти ефектну картинку й вибрати ту колірну гаму, на тлі якої реклама товару буде сприйматися найкраще. Для організації художньої форми друкованого видання важливим є пошук стилістичних та конструктивних елементів. Цілісна композиція може складатися з обмеженої кількості уособлених зображень, тому від гармонійності у їх поєднанні значною мірою залежить якість оформлення поліграфічного твору.

Колір - могутній засіб впливу на психіку людини. Сила кольору полягає в тому, що він здатен "обійти" захисні механізми нашої свідомості та діяти на підсвідомому рівні. Тому колір стає дуже привабливим засобом для психологічних маніпуляцій, насамперед під час виборчих кампаній.

Саме кольори звертаються до почуттів, а не до логіки людини:

· викликають психологічну реакцію;

· підкреслюють якість, настрій, почуття, створюють тепле або холодне середовище, відображають пори року;

· мають фізіологічні наслідки, як продовжені чи негативні оптичні подразники;

· стосуються відчуттів, задоволення, приємного зовнішнього вигляду тощо;

· надають об'ємність середовищу і предметам.

Цим пояснюється те, що людина, залежно від свого емоційного стану, прихильна до одних кольорів, байдужа до інших і несприятлива до третіх.

Отже, реклама - явище соціально-психологічне. Вплив рекламної інформації виявляється в емоціях, думках, можливих рішеннях споживача. Таким чином, у рекламному процесі активну участь беруть відчуття, сприймання, увага, пам'ять тощо. Сприйняття - складний процес, який може ускладнюватися особливостями самих предметів, умовами сприйняття, настрою. Воно залежить від вікового цензу та особистісних якостей. Наприклад, у молодому віці люди віддають перевагу більш яскравим кольорам, крім того, в кожної особистості є свій улюблений колір. Вибір кольору в рекламному повідомленні - це одне з найпростіших засобів привернення уваги реципієнта. Колір слугує для характеристики товарів, що рекламуються, допомагає привернути увагу, утримати її протягом тривалого часу, робить рекламне повідомлення більш привабливим, таким, що краще запам'ятовується та емоційно впливає, а це, у свою чергу, підвищує ефективність реклами. Таким чином, за допомогою вибору певного кольору можна керувати ставленням споживача до реклами, а створивши необхідне колірне середовище, викликати в споживача реклами необхідні емоції. При правильному виборі та сприятливому поданні у покупця виникає бажання придбати рекламований товар.

Психологія допомагає розробити таку рекламу, щоб не просто впливати на людський розум, але і, що саме головне, на почуття. Колір є найпростішим засобом привернення уваги, і, одночасно, найсильнішим подразником. На жаль, багато українських рекламістів продовжують відноситись до кольору як до другорядного елементу, і частіше віддають перевагу власним уподобанням, ніж звертаються до психології кольору.

Колір - це елемент, який за професіонального використання може забезпечити надзвичайну ефективність реклами, і як наслідок покращити фінансовий стан підприємства.

Рекламне оголошення шлюбного агентства «Шепіт сердець» оформлене у рожевому кольорі оскільки рожевий - суміш червоного і білого. Червоний - символізує кохання, а білий - чистоту почуттів. Отже рожевий - це колір справжнього чистого кохання і комфорту. Цей відтінок червоного сприймається людьми як м'який, що відповідає жіночності. Тому кожна жінка і дівчина обов'язково звернуть увагу на таке оголошення, бо відчуватимуть довіру до пропозицій і послуг наданих агентством. А чоловіки побачивши оголошення зрозуміють, що саме тут вони знайдуть свою половинку - жінку, яка буде і справжнім другом, і порадником в будь-якій ситуації, та ідеальною дружиною, яку вони будуть любити все своє життя.

Синій колір - допомагає сконцентруватися на найнеобхіднішому: не розпорошуватися на дрібниці. Синя деталь у каталозі або рекламному проспекті відразу приверне до себе увагу і на відміну від червоного ніколи не викличе негативних емоцій. Саме тому назва агентства подана у синьому кольорі. Зразок рекламного оголошення поданий у додатку а.

Фірмовий слоган - це постійний рекламний лозунг, що використовується майже так само часто, як товарний знак, а у звуковій рекламі може замінити його. Емоційний вплив слогану пояснюється тим, що його легше запам'ятати.

У агентстві «Шепіт сердець» фірмовий слоган «А може ваше щастя тут…». Ці слова зацікавлять кожного прохожого, який ще не знайшов своє щастя і він бажатиме більше дізнатися про послуги даного агентства.

Логотип - найважливіший елемент іміджу компанії. Він служить, в першу чергу, для ідентифікації компанії на ринку. Це постійний словесний, образотворчий або об'ємний знак, комбінований з літерами, цифрами, словами або без них, що є емблемою телерадіоорганізації, студії, агенції чи окремої особи, які представляють свої телерадіопрограми або передачі чи представляють продукцію і послуги іншим чином.

Логотип шлюбного агентства «Шепіт сердець» простий і вишуканий, а як відомо все просте - геніальне. Він зроблений в романтичному стилі і обов'язково викличе тільки гарні емоції в людей, які його бачитимуть.

Серце - це символ кохання, а враховуючи те, що агентство спеціалізується на поєднанні людей і створенні щасливих сімей використання саме цієї фігури є найдоцільнішим. Квіти символізують красу, молодість душі, чистоту почуттів, а вінок з квітів - це символ гармонії стосунків і щирості почуттів. Рожевий колір - підсилює почуття, робить людей більш уважними і чуйними. Саме це використано в логотипі агентства «Шепіт сердець» зображеного на рисунку 2.1.

Фірмовий стиль відіграє важливу роль у сприйнятті організації навколишнім середовищем, а отже і в її рентабельності.

2.2 Бізнес-план

Бізнес-план - це документ, що описує всі головні аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізує проблеми з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи розв`язання цих проблем. Включає також розроблення мети та завдань, що ставляться перед підприємцем на найближчу і майбутню перспективу.

Його основна мета - планування підприємницької діяльності на певний період часу відповідно до визначеної «бізнес-ідеї», потреб ринку, можливостей його ресурсного забезпечення та отримання прибутку.

Бізнес-план

Приватний підприємець:

Лобай Оксана Олегівна

Сфера діяльності:

Надання послуг.

Форма власності:

Приватна.

1. Резюме

Бізнес-план розроблено для Приватного підприємства «Шепіт сердець»

Основний вид діяльності підприємства:

Надання послуг

Основні споживачі послуг підприємства:

Все населення від 18 років.

2. Характеристика підприємницької діяльності

Мета створення підприємства:

Надання якісних послуг, а також отримання прибутків від наданих послуг.

Види діяльності підприємства:

Реалізація послуг

Мета діяльності підприємства:

· задовольнити потреби мешканців області та інших регіонів високоякісними послугами;

· розширювати асортимент послуг, вивчати попит населення;

· через 3 роки викупити орендоване приміщення, а також збільшити кількість персоналу;

Орієнтовна кількість робочих місць: 5

Матеріали та обладнання:

Комп'ютери, відео і фототехніка, автоматизована база даних.

3. Кон`юнктура ринку

У нашій області вже існують такі агенства. На відміну від них, я маю намір запропонувати урізноманітнені види послуги і покращити якість обслуговування. При цьому встановити доступні ціни для будь-якої категорії населення.

4. Маркетинг-план

За рахунок підвищення конкурентоспроможності своїх послуг, реклами, урізноманітнення видів послуг - забезпечу зацікавлення своїм підприємством.

Основні переваги перед конкурентами:

· великий асортимент послуг;

· якість послуг та її контролювання;

· ціна;

· підвищений постійний попит на них.

5. Органи управління підприємством

Досвіду роботи не маю, але залучу до цієї роботи висококваліфікованих спеціалістів.

6. Орієнтовні етапи діяльності підприємства

Для успішної роботи підприємства необхідно:

· Орендувати за невисоку орендну плату, а згодом придбати приміщення.

· Залучити до роботи кваліфікованих спеціалістів.

· Отримати необхідні дозволи та оформити документи.

· Отримати необхідні інвестиції.

7.Фінансовий план

Калькуляція затрат для підтвердження економічної ефективності діяльності ПП «Шепіт сердець» :

Таблиця 2.1 Витрати підприємства.

Витрати	Ціна
1.Оренда приміщення(30м2,100 грн./м2)	3000 грн./міс
2. Купівля обладнання(комп'ютери, робочі столи і стільці)	10000 грн.
3.Витрати на комунальні послуги: - електроенергія 0.32 грн./кВт - опалення 1.10 грн./міс - водопостачання 7 грн./міс	250 грн./міс 330 грн./міс 90 грн./міс
4. Зв'язок: - інтернет - стаціонарний телефон - мобільний телефон	60 грн./міс 25 грн./міс 120 грн./міс
5. Оренда фото- і відеотехніки	1000 грн./міс.
Разом	14875 грн.

Таблиця 2.2 Витрати на заробітну плату працівників.

Працівники	Зарплата, грн./міс.
1. Головний менеджер	1500
2. Фотограф	1200
3. Адміністратор	1000
4. Психолог	900
5.Астролог	900
Разом	5500

Загальна вартість витрат поданих у таблицях 2.1 і 2.2 - 20375 грн.

Очікуваний дохід 25000 грн.

Затрати 20612 грн.

Фінансовий результат 4625 грн.

8. Оцінка можливих ризиків

Ризиком для підприємства може бути нестабільність валютного курсу та коливання цін.

9. Характеристика конкурентів

Таблиця 2.3 Аналіз конкурентів

1. Назва підприємства	«Альматея єднає серця»
2. Місце розташування	м. Івано-Франківськ, вул.
3. Асортимент послуг	Невеликий
4. Якість обслуговування	Середня
5. Ціни	Високі
6. Сегмент ринку	Населення віком від 18 років
7. Тривалість існування	З 2010р.

10. Опис бізнес-ідеї

Кохання - це прекрасне почуття, яке, зароджуючись у людському серці, пробуджує те незнайоме, незнане людині до його появи. Воно дарує радість, захоплення, веселощі, без нього людина не може зрозуміти настільки прекрасне життя і для чого потрібно жити. Наше життя непередбачуване і до кожного воно ставиться по-різному. Одні люди досить легко і швидко знаходять собі супутників на все життя, а в деяких ці пошуки займають багато часу, якого в нас і так не вистачає щоб втілити все задумане.

ПП «Шепіт сердець» допоможе кожному у цих прекрасних пошуках і зробить все можливе для того щоб його клієнти знайшли своє щастя.

Наша компанія пропонує вам наступні послуги:

· Реєстрація та занесення в базу даних;

· Ознайомлення з анкетами інших клієнтів;

· Фотосесія;

· Поради психолога та астролога;

· Влаштування побачення;

Розрахунок точки беззбитковості

Точка беззбитковості - це будь-який обсяг продукції конкурентної фірми при якому загальні витрати і загальний виторг рівні між собою.

Точка беззбитковості обчислюється за формулою:

P' = TR - TC,де

P' - прибуток;

TR - загальний виторг;

TC - загальні витрати;

Загальні витрати шлюбного агенства «Шепіт сердець» подані у таблиці 2.1 і 2.2 за рік становлять 134500 грн.

Обчислення точки беззбитковості подано у таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Обчислення точки беззбитковості.

TR (за день)	TR(за рік)	TC	TR-TC
50	13450	134500	-121050
100	26900	134500	-107600
150	40350	134500	-94150
200	53800	134500	-80700
300	80700	134500	-53800
400	107600	134500	-26900
500	134500	134500	0
600	161400	134500	26900

Отже, щоб повернути вкладені в створення шлюбного агенства «Шепіт сердець» 134500грн. за 1 рік необхідно кожного робочого дня мати виторг 500 грн.

3. Пропозиції та рекомендації щодо започаткування власної справи

3.1 Основні напрямки державного регулювання підприємництва

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України

Основними функціями держави як прискорювача підприємницького процесу є:

· держава бере на себе освітні функції, тобто функції з професійної підготовки та виховання підприємницьких кадрів;

· держава підтримує у фінансовому відношенні підприємців, які щойно вступили або вступають у сферу ділової активності;

· держава бере на себе функції створення для підприємців необхідної підприємницької інфраструктури.

Іноді затверджується, що термін "державне регулювання" не відбиває всіх проблем, які треба вирішувати державі у процесі формування ринкової економіки, на сучасному етапі питання має ставитися ширше -- про державну систему підтримки підприємництва, що складається із трьох основних аспектів -- теоретичного, правового й організаційного.

Не заперечуючи значимості державної підтримки підприємництва, не можна не відзначити, що державна підтримка підприємництва не може замінити державне регулювання, як і навпаки, оскільки це дві різні форми державного впливу на економіку, кожна з яких вирізняється значною своєрідністю і виконує певну роль у розвитку економіки в цілому, і підприємницької діяльності зокрема.

Підприємництво користується державною підтримкою у всіх промислове розвинутих країнах, суть якої зводиться до розробки конкретних заходів за трьома напрямками: консультаційний супровід процесу створення і функціонування вперше створюваних фірм на початковому етапі; надання певної фінансової підтримки вперше створюваній структурі або надання такій структурі певних пільг (зазвичай у сфері оподаткування); надання технічної, науково-технічної або технологічної допомоги малопотужним у фінансовому відношенні підприємницьким структурам.

Хоча державне регулювання підприємницької діяльності ґрунтується на законодавстві, однак не вичерпується ним, оскільки це складний процес, що охоплює комплекс різноманітних організаційно-правових заходів. Організаційний аспект державного регулювання виявляється в створенні певних державних органів і наділенні їх відповідними повноваженнями для цілеспрямованого впливу на економічні відносини та підприємницьку діяльність.

Самі по собі правові засоби, закріплені у чинному законодавстві, не можуть забезпечити підприємницьку діяльність без відповідного і високоякісного організаційного механізму щодо їх застосування у практиці, що включає наявність певної організаційної структури, повноважень відповідних органів, підготування його кадрів тощо. Для досягнення організованості правових засобів недостатньо лише нормативної регламентації, а необхідне належне їх застосування, що неможливо без організаційного аспекту, тобто належного функціонування державних органів, які застосовують правові засоби.

Регулювання підприємницької діяльності не може зводитися лише до організаційних засобів, але і не повинно бути абстраговане від питань організації регулювання цієї діяльності.

Державне регулювання підприємництва спрямоване на створення підприємницького середовища, сприятливого для розвитку підприємництва. У цьому корисним є визначення поняття підприємницького середовища як суспільної економічної ситуації, що включає ступінь економічної свободи, наявність (або можливість появи) підприємницького корпусу, домінування ринкового типу економічних зв'язків, можливість формування підприємницького капіталу і використання необхідних ресурсів.

3.2 Проблеми та ризики у започаткуванні власної справи

Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічного для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Проте попри особливості економічного й правового середовища, специфіки сфери діяльності, існують і загальні проблеми, з якими мусять мати справу підприємці. Однією з перших таких проблем є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу - це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої знання і здібності. На цьому важливому етапі започаткування власного діла виникає проблема: де і як шукати нову підприємницькі ідею.

Джерела ідей можуть бути різними, починаючи від спеціальних досліджень і розробок, але найчастіше вони виходять від: споживачів;працюючих фірм;парламентів і урядів. Власні або запозичені результати досліджень і розробок є чи не найбільш плодотворним джерелом нових ідей щодо бізнесової діяльності.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити (вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному секторі можна приймати на колективній основі або на основі єдиноначальності. У зв'язку з цим вирізняють два типи підприємства:

· самокерована фірма (підприємство);

· підприємницька фірма (підприємство).

Самокерована фірма являє собою такий тип підприємницьких структур, де рішення щодо діяльності підприємства приймаються на колективній основі.

Підприємницька фірма належить до підприємницьких структур, де сам підприємець виконує функцію одноосібного прийняття рішень. Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми, підприємець перед усім повинен:

· визначити потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов'язків, що залежить від профілю та змісту майбутньої підприємницької діяльності, можливого кола партнерів, співвідношення найбільш доцільної форми організації підприємництва і можливостей, що надаються чинним законодавством.

· вирішити питання про форму створення статутного фонду засновуваного підприємства, що також залежить від конкретного змісту майбутнього підприємництва, власних можливостей, масштабів діяльності, рівня конкуренції у тій галузі, в яку підприємець має намір проникнути;

· ретельно зважити і вибрати найбільш ефективну форму організаційної побудови підприємства, яке бажано створити і схему управління останнім, спираючись на зарубіжний та вітчизняний досвід підприємницької діяльності.

Ризик - це можливе понесення збитку внаслідок заняття комерційною діяльністю. Комерсант ризикує багато чим. Але в той же час наявність чинника ризику є могутнім стимулом підвищення відповідальності за комерційні рішення, що приймаються, економії коштів і ресурсів.

Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику в підприємництві є:

1)загроза або небезпека виникнення невдач в процесі здійснення підприємницької діяльності;

2) небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку від якої слід застрахуватись.

Коли говорять про необхідність врахування ризику при управлінні проектами, зазвичай мають на увазі основних його учасників: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, інвестора або покупця, а також страхову компанію.

Ризик зазвичай поділяється на два типи - динамічний і статичний.

Динамічний - це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачених змін ринкових чи політичних обставин. Такі зміни можуть призвести як до втрат, так і до додаткових доходів.

Статистичний - це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення шкоди власності, а також втрат доходу через недієспроможності організації.

Економічна діяльність дуже різноманітна, і кожен варіант її здійснення має свій ризик реалізації.

Частково захистити реалізацію підприємницької ідеї від ризиків можна шляхом отримання відповідних гарантій, які включаються в договори та контракти. Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях здійснення підприємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій підприємницької діяльності.

Висновок

Державне регулювання -- це форма цілеспрямованого впливу держави на підприємництво з метою забезпечення і підтримки його функціонування в заданому режимі, зміни і розвитку економічних відносин і взаємозв'язків.

Державне регулювання має свої функції, інструменти й органи.

Основні функції державного регулювання полягають у наступному:

1. Підтримка пропорційності виробництва і споживання, антициклічне регулювання.

2. Підтримка і розвиток конкуренції, антимонопольні заходи.

3. Перерозподіл і вирівнювання доходів, соціальний захист малозабезпечених шарів суспільства.

Державне регулювання підприємницької діяльності поділяється на пряме та непряме. Під прямим регулюванням розуміється безпосередній вплив держави на суб'єктів господарювання шляхом дачі розпоряджень, встановлення квот, тарифів, які і необхідними для виконання. Під непрямим регулюванням варто розуміти вплив на об'єкт керування через створення певної ситуації, у результаті чого буде досягнуте таке положення керованого, котре необхідно для держави.

Основні засоби, які використовує держава для регулювання підприємницької діяльності, є: державна реєстрація; ліцензування, патентування, квотування; сертифікація та стандартизація; регулювання цін і тарифів; податкове регулювання ; надання дотацій, компенсацій; застосування нормативів та лімітів; матеріально-технічна підтримка підприємців: інформаційне, кадрове та науково - методичне забезпечення підприємців.

Держава використовує безліч форм і механізмів для безпосереднього або опосередкованого впливу на суб'єкти підприємницької діяльності, в яких проявляються різноманітні аспекти, що включають сприяння підприємництву, регулювання.

Список використаної літератури

підприємництво державне регулювання бізнес

1. Мочерний С.В, Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: навчальний посібник - Київ: Академія.2005р. - 280с.