Зниження впливу ефектів девальвації 2008 - 2009 років та невисокий попит, який залишався на низькому рівні протягом усього 2009 року та в першій половині 2010 року, сприяли продовженню уповільнення базової інфляції, рівень якої у вересні в річному вимірі знизився до 7,7% (її внесок у зростання ІСЦ становив 4,0 п.п).

Динаміка індексу цін виробників (ІЦВ) головним чином була обумовлена зовнішнім ринком. На відміну від ситуації в січні - травні 2010 року, коли в умовах висхідної динаміки світових цін ІЦВ зріс до 27,9% у річному вимірі, протягом червня - вересня цього року на фоні погіршення кон'юнктури зовнішніх ринків відбувалося його зниження до 19,2% у вересні в річному вимірі [33].

Структурні дисбаланси в економіці в частині невідповідності політики стимулювання внутрішнього попиту структурним змінам у внутрішньому виробництві негативно позначалися і на динаміці показників платіжного балансу, що, у свою чергу, чинило вплив на стан валютного ринку.

Якщо у 2004 р. сальдо поточного рахунку платіжного балансу було позитивним і становило плюс 6,9 млрд. дол. США, то в 2008 р. воно становило мінус 11,9 млрд. дол. США. (рис. 2.10).

Для фінансування такого дефіциту поточного рахунку платіжного балансу запозичувалися значні кошти на зовнішніх ринках, що давало змогу завдяки надходженню довгострокових ресурсів за фінансовим рахунком платіжного балансу впродовж тривалого часу мати позитивне зведене сальдо платіжного балансу. Зокрема в перші 9 місяців 2008 р. припливи капіталу давали можливість компенсувати від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу та накопичувати міжнародні резерви.

Утім, спостерігалося прискорене накопичення зовнішнього боргу України, обсяг якого вже перевищив 100 млрд. дол. США, що зробило Україну надзвичайно уразливою до будь-яких зовнішніх потрясінь. Ступінь цієї уразливості ще більше посилився внаслідок неефективного використання залучених ресурсів, значна частина яких спрямовувалася не на інвестиційні цілі, а на приватне споживання через механізми перезапозичення банками цих ресурсів фізичним особам [32, c. 82-83].

Виконання платіжного балансу України у 2009 році було здійснено з дефіцитом як поточного, так і фінансового рахунку.

Водночас за підсумками 2009 року зафіксовано стрімке скорочення від'ємного сальдо поточного рахунку - до 1,9 млрд. дол. США (близько 1,7% від ВВП) порівняно з 12,8 млрд. дол. США в 2008 році (7,0% від ВВП). Це було обумовлено різким зниженням дефіциту зовнішньоторговельного балансу (до 2,7 млрд. дол. США порівняно з 14,4 млрд. дол. США у 2008 році). До того ж у грудні, вперше в 2009 році, зафіксовано зростання кумулятивного (за останні 12 місяців) дефіциту поточного рахунку до 1,9 млрд. дол. США порівняно з 1,6 млрд. дол. США в листопаді за рахунок формування максимального за рік від'ємного сальдо торгівлі товарами.

Скорочення від'ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу зумовлено більш прискореними темпами зниження обсягів імпорту товарів (на 45,4%) порівняно з темпами зменшення експорту товарів (на 40,3%) за рахунок значного скорочення внутрішнього попиту та девальвації обмінного курсу гривні.

Основними чинниками формування дефіциту фінансового рахунку у 2009 році на рівні 11,8 млрд. дол. США (у 2008 році профіцит - 9,6 млрд. дол. США) було поглиблення світової рецесії та звуження глобальної ліквідності. Обсяги чистого припливу прямих іноземних інвестицій в Україну скоротилися в 2,2 раза - до 4,5 млрд. дол. США (9,9 млрд. дол. США у 2008 році). Від'ємне сальдо за операціями з кредитами та облігаціями приватного сектору становило 7,9 млрд. дол. США (порівняно з 12,4 млрд. дол. США чистих залучень за 2008 рік). Водночас на 25,5% - до 9,6 млрд. дол. США скоротилися порівняно з 2008 роком обсяги приросту готівкової валюти поза банками (12,9 млрд. дол. США у 2008 році).

Від'ємне сальдо зведеного платіжного балансу в 2009 році становило 13,7 млрд. дол. США (за 2008 рік - 3,2 млрд. дол. США) (рис. 2.11) [34].

За результатами січня - вересня 2010 року зведений платіжний баланс було виконано з профіцитом у розмірі 6,4 млрд. дол. США порівняно з дефіцитом 12,2 млрд. дол. США за аналогічний період минулого року. Водночас у вересні, як і в попередньому місяці, його виконання було забезпечено виключно притоком за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій.

Попри збереження тенденцій до утримання балансу торгівлі послугами на позитивному рівні (за результатами січня - вересня 2010 року позитивне сальдо становило 3,2 млрд. дол. США) у вересні четвертий місяць поспіль спостерігається погіршення стану рахунку поточних операцій, дефіцит якого за 9 місяців 2010 року становив 826 млн. дол. США. Зазначене зумовлено суттєвим зростанням (до 4,8 млрд. дол. США) дефіциту торгівлі товарами за рахунок певного відновлення внутрішнього попиту, укріплення реального курсу гривні, а також високими обсягами імпорту енергоносіїв. Різниця між темпами зростання до відповідного місяця попереднього року імпорту та експорту товарів зросла у вересні до 17,2 п. п.

Водночас приплив капіталу за борговими цінними паперами державного сектору та збереження достатньо високих обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій у вересні виступили основними чинниками формування шостий місяць поспіль профіциту за рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій, який з початку року досяг 7,3 млрд. дол. США, у той час як за 9 місяців 2009 року дефіцит становив 11,3 млрд. дол. США. Натомість сальдо за кредитами та облігаціями за результатами січня - вересня 2010 року залишається від'ємним (1,2 млрд. дол. США), що однак у 5,5 раза менше, ніж за січень - вересень 2009 року.

Незважаючи на певне посилення тенденції до накопичення готівкової валюти у вересні, у цілому за 9 місяців 2010 року зростання обсягів готівкової валюти поза банками становило 3,2 млрд. дол. США, що в 2,3 раза менше, ніж за відповідний період минулого року (рис. 2.12) [33].

Період 2008-2010 рр. для банківської системи супроводжується відсутністю довіри до банківських інституцій та відсутністю з боку Національного банку України адекватної оцінки ризиків та стратегії розвитку національної банківської системи, відсутністю моніторингу кризових явищ та оперативного реагування на них. Виникнення кризи у банківській системи було обумовлено багатьма чинниками. Як зазначено у монографії Коваленко В. В., Крухмаль О. В. основними з них є: значні темпи зростання споживчого кредитування; доларизація економіки; невідповідність обсягу довгострокових кредитів і довгострокових депозитів, постійне збільшення розривів між ними з урахуванням валютних дисбалансів [35, с.66-70].

До них можна додати надмірну зовнішню заборгованість корпоративного і банківського секторів, яка перевищила зовнішню заборгованість держави майже в два рази; штучне зміцнення курсу гривні до долару США влітку 2008 р.; велике негативне сальдо торгівельного балансу.

У цей час падіння ВВП у 2009 р.склало 15% і перевищило аналогічні показники Білорусі і Росії. Відтік коштів з банківської системи склав більше 110 млрд. грн. і був частково компенсований за рахунок операцій рефінансування, що проведені НБУ. Крім того, банки з іноземним капіталом своєю політикою у галузі споживчого кредитування на основі залучення іноземних запозичень значно ускладнили процес економічної кризи України (рис. 2.13).

Як видно із рис.4. кредитний портфель банків з іноземним капіталом за 2008 р. становив більше 400 млрд. грн., або 57% загальної кредитної заборгованості. Значна частина цих кредитів (понад 65%) була надана фізичним особам, переважно на споживчі цілі.

Для підтримки ліквідності і платоспроможності банків НБУ були надані кредити рефінансування (переважно великим банкам) на суму понад 120 млрд. грн. З метою відновлення діяльності банків Урядом України були виділені кошти на рекапіталізацію банків Укргазпром, банк «Київ», «Родовід банк», на суму 17 млрд. грн.

Однак зазначені інвестування коштів не призвело до відновлення діяльності банків, а стосовно банків «Родовід банк» і «Надра», то у них до цього часу діє тимчасова адміністрація. Таким чином, процес рефінансування і рекапіталізація банків був непрозорим, проводився за відсутності чітких методик оцінки стану банків та критеріїв відбору, що в свою чергу поглиблювало недовіру суспільства до державних органів влади.

Слід зазначити, що у кризовий період для банківської системи, НБУ було прийнято постанову №273 від 09.06.2010, якою внесені зміни до Інструкції про регулювання діяльності банків України, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій та інших нормативно-правових актів НБУ. Зазначеними змінами були встановлені нові вимоги до банків, а саме: мінімальний розмір регулятивного капіталу збільшено до 120 млн. грн.; встановлені підвищені вимоги до розміру регулятивного капіталу для здійснення окремих операцій (120-180-240 млн. грн.).

Таким чином, можна констатувати, що розгортання фінансової кризи в Україні було значно посилено неконтрольованим зростанням частки іноземного капіталу у банківській системі та швидким зростанням обсягів валютних кредитів; банки використовували частину рефінансування НБУ на придбання валютних коштів для погашення зовнішніх зобов'язань, що поглибило кризові явища; малі та середні національні банки долали кризові явища переважно без державної підтримки, зокрема рефінансування НБУ.

2.3 Заходи антикризової політики в Україні та світі

2.3.1 Антикризова політика країн світу

У відповідь на поширення кризових явищ уряди багатьох країн світу почали активно розробляли антикризові програми. Одним із ключових напрямів антикризових заходів є використання інструментів бюджетно-податкової політики. Пакети бюджетно-податкового стримування економіки були особливо значними в Японії, США та азійських країнах з ринками, що формуються. Країни ЄС, Африки і Латинської Америки застосовували дані інструменти в менших обсягах. Фіскальні стимули позитивно впливають на економіку вцілому, проте як показує практичний досвід у країнах з ринками, що формуються, у період дестабілізації фінансових ринків застосування фіскальних стимулів може призводити до суттєвого підвищення рівня процентних ставок, невід'ємним компонентом яких є ризикові премії. Якщо при цьому довіра учасників фінансового ринку до перспектив утримання макроекономічної стабільності у країнах є хиткою, а зростання ризикової премії достатньо вагомою, то ефекти фіскальних стимулів стають негативними. Крім того, проведення стимулюючої фінансової політики може мати небезпечні наслідки у країнах із великими проблемами у зовнішньому фінансуванні та значними обсягами зовнішніх боргових зобов'язань.

Стосовно бюджетної політики, то у розвинутих країнах збільшення дефіциту бюджету і нарощування державного боргу зазвичай позитивно впливають на економічну динаміку в короткостроковому періоді. Проте в довгостроковій перспективі підвищення реальних процентних ставок у результаті проведення експансійної фіскальної політики і зростання податкових вилучень, необхідних для обслуговування накопичених боргів, деформують економічні пропорції та знижують динамізм економічного розвитку

Наступним напрямом здійснення антикризових заходів було визначено посилення контролю за фінансовими установами (Спільна декларація саміту країн Великої двадцятки, який проходив у Лондоні 1-2 квітня 2009 року). Ця сама проблема порушувалася і на саміті в Піттсбурзі 24-25 вересня того ж року. У межах більш жорсткої системи регулювання їхньої діяльності передбачається вжиття заходів для попередження надмірного левериджу банків і задекларовано необхідність збільшення резервів на покриття можливих ризиків, що формуються в період економічного піднесення. У розвинутих країнах Великої двадцятки прямі бюджетні витрати на рекапіталізацію фінансового сектору досягли станом на початок 2010 року 2,7% ВВП минулого року (таблиця Б.1) [37, с.6-7].

Отже, основними сферами впливу антикризової політики урядів є грошово-кредитна політика, бюджетно-податкова політика, підтримка населення, банківської системи, реального сектора економіки. Механізм застосування та набір антикризових інструментів у кожній з країн світу відрізняється масштабами, спрямованістю, ранжируванням за пріоритетами тощо.

Потрібно зауважити, що ефективність реалізації антикризової політики прямо пропорційно залежить від якості антикризових програм і планів, механізму їх впровадження. Антикризові програми і плани Європейського Союзу, Росії, Казахстану, Китаю характеризується комплексністю та системністю складових частин, досяжністю поставлених цілей, помірною забезпеченістю фінансовими ресурсами. Антикризові програми і плани ґрунтуються на засадах антициклічного регулювання засобами грошово-кредитної та фіскальної політики. Основною перешкодою на шляху до відновлення економіки є недостатність фінансових та інвестиційних ресурсів.

Державна антикризова підтримка в країнах ЄС включала такі заходи: вливання капіталу, викуп проблемних активів, поширення державних гарантій на певні види зобов'язань фінансових установ, надання ліквідності центральним банком і розширення схем гарантування депозитів. У широкому розумінні фінансові, економічні та соціальні втрати від фінансової кризи перевищили 4% ВВП прямої бюджетної підтримки фінансового сектору чи 19% ВВП підтримки держави у цілому. Станом на початок 2010 року кумулятивне падіння ВВП у країнах Великої двадцятки, охоплених проявами системної кризи, сягнуло 27%.

Потрібно зазначити, що посилення глобальної кризи та можливість формування її другої хвилі є наслідком слабкості антикризових заходів, зокрема у країнах ЄС. Спекулятивний капітал пішов у Китай, де його обсяги з 2009 р. щокварталу збільшуються на 60 млрд. дол., що веде до наростання нового глобального дисбалансу. Свій «внесок» у це роблять і США, проводячи політику «дешевих» грошей із метою врятувати свої банки й економіку від катастрофи. Але це тільки підсилює проблему відриву монетарної сфери від реального сектору та створює структурні передумови для нових кризових явищ, тобто комплекс передумов майбутніх потрясінь унаслідок істотних глобальних структурних диспропорцій та прагнення суб'єктів господарювання перекласти свій фінансовий вантаж і проблеми і реальному секторі на конкурентів. Такі підходи стали однією з причин народних бунтів у країнах Африканського континенту [38, с.4].

З метою забезпечення конкурентоспроможності національних виробників Північної Європи, як мінімум, на внутрішньому ринку слід застосовувати у зовнішньогосподарських стосунках такі економічні важелі:

а) ввести, умовно кажучи, «кліматичний» імпортний тариф, котрий підвищує ціни на продукцію, що ввозиться, до рівнів, які дозволили б мати вітчизняним виробникам, що природно мають додаткові витрати у зв'язку з північноєвразійським холодом і величезними просторами. Цей тариф може дещо компенсувати додаткові енергетичні та транспортні витрати, а також вирівняти норму прибутку, щоб вона була не менша, аніж в іноземних компаній;

б) встановити валютні обмеження щодо руху капіталу, які діяли стосовно багатьох розвинутих країн майже до початку глобалізації і котрі зможуть стримувати відплив капіталу закордон. Ці валютні обмеження стануть бар'єром на шляху відтоку ресурсів з Північної Євразії, зберігаючи необхідні їй робочі місця і засоби існування населення, а також дадуть реальну можливість знизити ставки відсотка до рівня Заходу, що здешевить кредит. Центральні банки країн СНД, діючи в умовах економічно недоцільної відсутності валютних обмежень щодо руху капіталу, змушені утримувати свою облікову ставку на надмірно високому рівні заради хоча б деякого стримування відпливу капіталу за кордон [39, с.41].

В якості важливого стимулятора економічної активності у міжнародній практиці розглядається розвиток інфраструктурних проектів. Зокрема, нові інфраструктурні проекти передбачають модернізацію транспортної інфраструктури, енергетики, в тому числі альтернативних джерел енергії, а також сільського господарства.

Так, в США згідно Проекту відновлення і реінвестування для розвитку інфраструктури передбачено фінансування протягом двох років будівництва і реконструкції доріг і мостів, інвестицій в залізничний транзит, медичних інформаційних технологій, проектів, спрямованих на «озеленення» Америки, енергоефективності громадських будівель на федеральному, державного і місцевого рівнях, будівництва, ремонту і модернізації шкіл і лікарень, екологічних проектів. Загальна вартість проекту складає 180 млрд дол. США.

Європейський інвестиційний банк надаватиме додаткові кредити для розвитку енергетики, інфраструктури та подолання наслідків зміни клімату. На реалізацію зазначених заходів виділено 14 млрд євро.

В Німеччині було прийнято два пакети антикризових заходів. Ними передбачено додаткове фінансування програм підвищення енергоефективності, інноваційної та інвестиційної програм в транспортній галузі, громадських інфраструктурних проектів. Загалом на подолання наслідків кризи передбачено 27,2 млрд євро.

Уряд Китаю передбачив першочергову підтримку таких галузей, як транспорт (покращення управління, безпеки технологій, підготовки кадрів та інформаційних систем), енергетика (підвищення ефективності електричних та атомних електростанцій, технологій для дистанційного електроживлення об'єктів), паливний сектор, а також розвиток інфраструктури районів, що постраждали від землетрусів. Загалом передбачено фінансування у розмірі від 270 до 470 млрд дол.

Реалізація вищенаведених антикризових заходів вимагає концентрації значних фінансових ресурсів. В конкретних країнах застосовуються різні комплекси джерел фінансування, серед яких, зокрема:

– збільшення дефіциту державного бюджету внаслідок надання низки податкових пільг;

– зростання державного боргу;

– використання валютних резервів для вливання ліквідності в банківську систему (Корея), підтримки доступу компаній до ліквідності (Бразилія);

– випуск казначейських облігацій;

– використання коштів фондів суверенного багатства чи національних фондів (Казахстан, Росія, Норвегія)

– використання коштів державних та місцевих бюджетів;

– використання коштів державних банків та банків розвитку.

За своїм характером майже всі елементи програм антикризових заходів різних країн світу мають соціальний зміст. Адже соціальна орієнтація антикризової політики, зрештою, має на меті підтримання та розвиток споживчого попиту, який небезпідставно розглядається як одна з ключових підвалин післякризового пожвавлення економіки, а також дозволяє зберегти в кризовий період людський капітал - ключову конкурентну перевагу в новітній економіці.

економічний криза фінансовий

2.3.2 Заходи антикризової політики в Україні

Прояв кризових явищ в Україні восени 2008 р. спонукав до реалізації відповідних антикризових заходів і на українських теренах. В цілому уряд розробив та направив до Верховної ради понад 160 законопроектів, що мають антикризовий характер. Крім того, у Верховній Раді зареєстрована значна кількість законопроектів, розроблених представниками різних політичних блоків, представлених у ній.

Одним з найперших стратегічних нормативних актів, спрямованих на подолання кризи, було рішення РНБОУ «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України» від 20.10.2008 р. [40], введене в дію Указом Президента від 24.10.2008 р. Враховуючи загрозливі тенденції у банківському секторі та реальному секторі економіки, зумовлені світовою фінансовою кризою, РНБОУ окреслила основні напрямки антикризової політики та визначила низку комплексних заходів, реалізація яких була покладена на уряд , НБУ, СБУ та Генеральну прокуратуру.

НБУ було запропоновано реалізувати низку заходів антикризового характеру в сфері банківського нагляду та грошово-кредитної політики, зокрема: збільшити з 1 квітня 2009 року нормативи резервування за кредитними операціями по кредитах, інформацію щодо яких не внесено до кредитних історій; розробити механізми обмеження верхньої межі ставки залучення банківськими установами на внутрішньому ринку депозитів фізичних осіб; посилити вимоги щодо прозорості корпоративного управління банками, зокрема визначення реальних власників банків та їх відповідальність за підтримання фінансової стабільності банків; не допускати дострокового погашення позик, отриманих резидентами України за кордоном; запровадити норматив резервування для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у розмірі 100 % від обсягу наданих кредитів на споживчі потреби тощо.

Загалом заходи антикризового спрямування, які здійснювалися в Україні з вересня 2008 р., можна поділити на:

а) заходи з фінансової стабілізації (регулювання фінансового сектора, підтримка банківського сектора, валютне регулювання, покращення структури платіжного балансу);

б) заходи макроекономічного регулювання (вплив на реальний сектор економіки, захист та стимулювання національного виробника, підтримка внутрішнього попиту);

в) заходи соціальної політики (соціальний захист населення, стримування безробіття).

У сфері заходів з фінансової стабілізації антикризові заходи держави були спрямовані, в першу чергу, на врегулювання проблемних питань в банківському секторі, який суттєво постраждав від кризи ліквідності, що спостерігалась на світових фінансових ринках.

Зокрема, з метою припинення лавиноподібного закриття депозитів фізичними особами НБУ Постановою від № 319 14 жовтня 2008 року заборонив дострокове закриття депозитів як фізичними так і юридичними особами. Це дозволило припинити швидке вилучення коштів фізичними особами з вітчизняної банківської системи, що ставило останню у вкрай загрозливу ситуацію.

Невдовзі, для забезпечення невідкладної капіталізації банків Правління Національного банку України прийняло постанову № 389 від 21.11.2008 р. «Про здійснення діагностичного обстеження банків» [41]. Крім того, постановою Правління Національного банку України № 405 від 01.12.2008 р. було затверджено Спеціальний порядок здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, спрямований на спрощення процедури та скорочення термінів внесення змін до статутів банків щодо збільшення рівня статутного капіталу.

Постанова № 319 втратила чинність після прийняття Правлінням НБУ Постанови № 413 «Про окремі питання діяльності банків» від 04.12.2008 р., яка була спрямована на фінансове оздоровлення банків, їхнє діагностичне обстеження згідно визначених нормативів та врегулювання окремих питань у валютній сфері.

4 листопада було прийнятно Постанову КМУ № 960 «Про затвердження Порядку участі держави в капіталізації банків» [42]. Проте 18 лютого 2009 року Кабмін спростив процедуру рекапіталізації, новий варіант постанови передбачав більш гнучкі умови отримання додаткового фінансування банками за рахунок держави.

З метою захисту прав клієнтів банківських установ та припинення практики односторонньої зміни умов укладених кредитних договорів та договорів банківського вкладу, 12 грудня 2008 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» [43].

31.10.2008 року Верховна Рада прийняла Закон «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Законом передбачено створення Стабілізаційного фонду за рахунок понадпланових надходжень від приватизації державного майна у 2008 році та надходжень цих коштів у 2009 році, цільового розміщення державних цінних паперів, а також перелік заходів, спрямованих на підтримання державою капіталізації вітчизняних банків. При цьому Закон містив перелік витрат, на які можуть спрямовуватись кошти Стабілізаційного фонду, зокрема надання кредитів для погашення, рефінансування та обслуговування кредитів, одержаних вітчизняними банківськими установами та іншими суб'єктами господарювання в іноземних кредиторів до 15 вересня 2008 року; надання кредитів на завершення будівництва житла, яке здійснюється із залученням іпотечних кредитів і обов'язковою умовою якого є співфінансування з боку банків та забудовників; надання фінансової допомоги банкам (у тому числі з метою збільшення статутних капіталів), поповнення статутних капіталів державних банків та Державної іпотечної установи.

Також урядом було суттєво збільшено статутні фонди державних банків - Державного ощадного банку (Постанова КМУ від 27 грудня 2008 р. № 1119 «Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»» [44]) та Укрексімбанку (Постанова КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1116 «Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та внесення змін до його статуту» [45]).

З метою поліпшення структури платіжного балансу Верховна Рада прийняла за основу проект Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою», яким передбачено, у випадку досягнення платіжним балансом України критичного стану, застосування процедури запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари [46].

Заходи макроекономічного регулювання, спрямовані на підтримку національного виробника в реальному секторі, включали прийняття низки законів, що врегульовували діяльність підприємств окремих галузей.

З метою стабілізації ситуації на окремих ринках, а також з метою послаблення соціального тиску на підприємствах, уряд ініціював підписання меморандумів з представниками низки галузей.

Зокрема, 10 листопада 2008 року було підписано Меморандум про взаємопорозуміння з КМУ, Федерацією металургів України, об'єднаннями профспілок. Документ передбачав підтримку підприємств ГМК державою в період кризи, а також заморожування кількості робочих місць на підприємствах та рівня зарплати робітників. До найбільш вагомих заходів, передбачених документом, слід віднести ті, які спрямовані на зниження собівартості вітчизняної металургійної продукції, зокрема:

а) зниження цін на електроенергію та залізничні тарифи;

б) скасування 12- % націнки на газ, який купують виробники металу;

в) 5-денне повернення ПДВ на експорт і відстрочка платежів по податку на прибуток до 1 липня 2009 року;

г) надання підприємствам ГМК кредитів за мінімальними ставками;

д) звільнення від ввізного мита обладнання для проектів комплексної модернізації і енергозаощадження;

е) запровадження державного регулювання відпускних цін [47].

Меморандуму передувала постанова КМУ від 14 жовтня 2008 р. № 925 «Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі».

17 листопада 2008 року був також підписаний меморандум порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами хімічного комплексу, положення якого були спрямовані на подолання наслідків скорочення виробництва хімічної продукції в Україні, викликаного зменшенням споживання та світовою фінансовою кризою; збереження робочих місць, існуючого рівня заробітної плати та інших соціальних гарантій для працівників галузі; стабілізацію внутрішніх цін на хімічну продукцію.

З метою врегулювання ситуації в аграрному секторі в листопаді 2008 року був прийнятий за основу законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», яким передбачено фінансові інтервенції на аграрному ринку за рахунок коштів Стабілізаційного фонду. 17 грудня 2008 року КМУ також видав розпорядження № 1565-р «Про затвердження плану невідкладних заходів щодо запобігання виникненню негативних наслідків для агропромислового комплексу, зумовлених впливом світової фінансової кризи». Заходами, запропонованими Кабінетом Міністрів, зокрема, передбачено тимчасове обмеження імпорту низки видів сільськогосподарської продукції, посилення захисту внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції із застосуванням заходів нетарифного регулювання, зниження тарифів на перевезення сільськогосподарської продукції тощо.

Для врегулювання ситуації на ринку нафтопродуктів Верховна Рада 19 лютого 2009 року прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо послаблення негативного впливу світової фінансової та економічної кризи на вітчизняну нафтопереробну галузь)», яким встановлено імпортне мито на бітум нафтовий у розмірі 10 % від його митної вартості; скасовано експортне мито на скраплені гази (крім природного) тощо.

З метою збалансування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття законом передбачається як перерозподіл страхових внесків між фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і додаткове збільшення розміру внесків.

З метою посилення адресності державної соціальної допомоги, яка надається малозабезпеченим сім'ям, та удосконалення контролю за її призначенням 24 грудня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» [48].

Законом конкретизовані обставини, за яких державна соціальна допомога не призначається. Разом з тим, законом передбачено надання Комісіям при місцевих органах виконавчої влади права у разі, якщо у їхніх сім'ях є троє і більше дітей, або у складі сім'ї є інвалід, а також якщо сім'я не отримує будь-яких джерел для існування в результаті тривалої хвороби одного або кількох членів сім'ї. Крім цього, в законі уточнюється порядок призначення державної допомоги малозабезпеченим сім'ям та умови, за яких вона призначається.

Між тим, як було показано раніше, практична реалізація цих та інших засобів антикризової політики відбувалася вельми непослідовно й не завжди приносила належний ефект. Слід зауважити, що такі заходи розроблялись та приймались в умовах жорсткого внутрішнього політичного протистояння та блокування роботи Верховної Ради, що негативно позначилось на якості, своєчасності та системності антикризової політики. Зволікання із запровадженням необхідної антикризової політики припускало наростання кризових явищ до рівня, на якому вони вже не могли бути подолані лише передбаченими антикризовими заходами. Різке зниження дієздатності влади в умовах політичної кризи обумовило неможливість повномасштабної реалізації передбаченого інструментарію, який передбачає чітку координацію владних інституцій. Це повною мірою стосується й дотримання умов укладених урядом галузевих меморандумів.

Отже, в Україні актуальним залишається завдання визначення пріоритетних термінових заходів антикризового спрямування, а також напрямів, завдань та інструментів антикризової політики на середньострокову перспективу.

Висновки за розділом 2

Підсумовуючи все вище вказане, можна встановити, що фінансова криза 2008-2010 рр. була спровокована «моральним азартом» (moral hazard) або «ризиком безвідповідальності», до якого підштовхували державне втручання та «підтримк». Ця криза почалася в іпотечному секторі США, і саме державні компанії Фенні Мей (Fannie Mae) та Фредді Мак (Freddie Mac) стали першими її жертвами. Ці установи теж азартно грали на фінансовому ринку, але вони не оцінювали кредитні ризики належним чином, оскільки були впевнені у підтримці з боку уряду. Як і їх клієнти. І це не була вільноринкова економіка за принципом «іди, куди хочеш» (laissezfaire). Це була економіка за принципом: «іди, куди хочеш, а великий брат (уряд) врятує тебе, коли що…”.

Міжнародна фінансова криза восени 2008 року перервала цикл зростання економіки України та багатьох інших країн, що розвиваються. В умовах погіршення зовнішнього економічного середовища Україна зазнала одного з найглибших економічних спадів та однієї з найсильніших девальвацій валюти під час найважчих етапів кризи.

Сучасна фінансово-економічна криза продемонструвала системні недоліки чинної моделі економічної системи з її орієнтацією на надмірне споживання і використання кредитних ресурсів, прорахунки політики економічного лібералізму і впливу держави на розвиток фінансового сектору. У країнах, що розвиваються, світова фінансова криза оголила гіпертрофовану залежність їх економік від зовнішнього фінансування і засвідчила неспроможність національних фінансових систем забезпечувати поступальний економічний розвиток. В умовах зниження глобальної ліквідності, зменшення схильності міжнародних інвесторів до прийняття ризиків і повернення капіталів до місць їх походження багато країн-позичальниць зіткнулися із втратою доступу до зовнішніх джерел фінансування і зазнали масштабної втечі капіталів. В умовах глобальної фінансово-економічної кризи уряди країн світу розробили та впровадили державні антикризові програми та плани на коротко- і середньострокову перспективу. Ці програми включають комплекс заходів, спрямованих на виведення національних економік із кризового стану та стимулювання розвитку у посткризовий період.

В цілому уряд України розробив та направив до Верховної Ради понад 160 законопроектів, що мають антикризовий характер. Крім того, у Верховній Раді зареєстрована значна кількість законопроектів, розроблених представниками різних політичних блоків, представлених у ній.

Чимало з ухвалених заходів антикризової політики так і залишилися лише стратегічними намірами, реалізація яких має відбуватися шляхом прийняття наступних нормативних актів. До того ж, слід зважати на те, що значна кількість антикризових заходів, запропонованих урядом і закріплених в законах, прийнятих Верховною Радою, потребує фінансування з державного бюджету, відтак ефективність цих заходів залежатиме від здатності уряду забезпечити належні бюджетні надходження.



ВИСНОВКИ

Криза ? це одна з форм розвитку економіки, в ході якої усуваються застарілі техніка і технологія, організація виробництва і праці, відкривається простір для зростання й утвердження нового. Водночас з подоланням віджитого неминуче виникає спад виробництва, зростає безробіття, знижуються доходи населення, що негативно позначається на умовах життя людей.

Оновлення основного капіталу є матеріальною основою виходу з кризи. Після спаду виробництва настає дипресія, потім починається пожвавлення, яке переростає у піднесення і завершується новою кризою. Це означає, що економіка розвивається не по прямій висхідній, а послідовно, просуваючи економіку на вищий ступінь розвитку.

Фінансово-економічна криза - складне суспільно-економічне явище, в якому поєднуються матеріально-технічна і соціально-економічна сторони. Вихід з кризи пов'язаний не лише з оновленням основного капіталу і переходом до нового технологічного укладу, але й розвитком та вдосконаленням виробничих відносин.

В даній роботі було проаналізовано перші прояви фінансово-економічної кризи 2008-2010 рр. в Україні та світі, поширення кризових явищ в Україні та висувалися системні рекомендації щодо запобігання та протидії кризовим явищам, вивчено основні виміри кризи: зовнішньоекономічний, монетарний, промисловий. Зроблено спробу виокремити першочергові напрями та запропонувати найбільш ефективні інструменти антикризової політики держави.

Світова фінансово-економічна криза, яка швидко розповсюдилася восени 2008 р., перервала цикл зростання України та багатьох інших країн. Зменшення схильності до ризику та падіння вартості активів і цін на товари позбавили світові ринки ліквідності, заморозивши багато життєво важливих сегментів міжнародного фінансового посередництва. Зокрема, чимало ринків, що розвиваються, зіштовхнулися з суттєвим скороченням експорту і/або раптовою зміною напрямку потоків іноземного капіталу. В результаті, ставало все важче обслуговувати та рефінансувати зовнішні борги, передусім тим країнам, які на момент виникнення кризи мали слабкі макроекономічні показники та великий зовнішній борг.

Основними сферами впливу антикризової політики урядів є грошово-кредитна політика, бюджетно-податкова політика, підтримка населення, банківської системи, реального сектора економіки. Механізм застосування та набір антикризових інструментів у кожній з країн світу відрізняється масштабами, спрямованістю, ранжируванням за пріоритетами тощо. Реальна загроза макроекономічної нестабільності пов'язаної із фінансово-економічною кризою спонукає до прийняття й реалізації радикальних заходів для підвищення збалансованості державних фінансів із одночасним забезпеченням підтримки зростання внутрішнього попиту.

У посткризовий період перед національною економікою нашої держави стоїть завдання забезпечити економічне зростання, а також переорієнтуватися на скорочення питомих витрат на соціальні потреби.

Для відновлення збалансованості державних фінансів в нашій державі необхідно вжити заходів щодо переорієнтації бюджетних витрат із споживання на нагромадження, а саме підвищити інвестиційну складову бюджетних витрат; зменшити частку соціальних витрат шляхом законодавчого скорочення соціальних виплат; реформувати видаткову частину Пенсійного фонду України; мінімізувати процес заміщення зовнішнього боргу банківського сектору державним боргом, що містить загрозу збільшення боргового навантаження на державу; підвищити ефективність податкового адміністрування, що забезпечить детінізацію доходів та збільшення надходжень до бюджету. Україні потрібно використати досвід європейських країн, які вживають заходів за зменшення соціальних витрат та збільшення державних доходів.



ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Schroeder, S. Defining and detecting financial fragility: New Zealand's experience / S. Schroeder // International Journal of Social Economics. - 2009. - Vol.36. - № 3. - Р. 287-307.

2. Minsky, H. The Financial Instability Hypothesis: An Interpretation of Keynes and An Alternative to «Standard» Theory / H. Minsky // Nebraska Journal of Economics and Business. - 1977. - Vol. 16. - N 1. - P. 5-16.

3. Krugman, P. Are Currency Crises Self-Fulfilling? / P. Krugman // Macroeconomics Annual. - Cambridge: MIT Press, 1996. - 367 p.

4. Obstfeld, M. Globalization and capital markets/ Obstfeld M., Taylor A// NBER Working Paper. - 2002. - 69 p.

5. Demiguc-Kunt, A. Financial liberalization and financial fragility / A. Demiguc-Kunt, E. Dedtragilache // World Bank Annual Conference on Development Economics. - Washington, 1998.

6. Круглов, В. В. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений / В. В. Круглов - М. : Наука, 2000. - С. 41-57.

7. Горбунов, С. В. Валютные курсы при капитализме: проблемы и противоречия / С. В. Горбунов. - М. : Наука, 1979. - 204 c.

8. Aspachs, O. Towards a measure of financial fragility / O. Aspachs, C. Goodhart, D. Tsomocos, L. Zicchino // Annals of Finance. - 2007. - Vol.3. - № 1. - Р. 37-74.

9. Stiglitz, J. Credit rationing in markets with imperfect information / J. Stiglitz, A.Weiss // American Economic Review. - 1981. - Vol. 71. - № 3. - Р. 393-410.

10. Allen F. Financial fragility, liquidity, and asset prices / F. Allen, D. Gale // Journal of the European Economic Association. - 2004. - Vol. 2. - № 6. - Р. 1015-1048.

11. Розмаинский, И. Вклад Х.Ф. Мински в экономическую теорию и основные причины кризисов в позднеиндустриальной денежной экономике / И. Розмаинский // TERRA ECONOMICUS. - 2009. - Том 7. - № 1. - С. 31-42.

12. Borio, C. Towards an operational framework for financial stability: «fuzzy» measurement and its consequences / C. Borio, M. Drehmann // Working Papers. - 2009. - № 284. - 50 р.

13. Kregel, J. The Natural Instability of Financial Markets / J. Kregel // The IDEAs Working Papers Series. - 2009. - N 4. - 24 p.

14. Bernanke, B. Financial fragility and economic performance / B. Bernanke, M. Gertler // Quarterly Journal of Economics. - 1990. - Vol. 105. - № 1. - Р. 87-114.

15. Жаліло, Я. А. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008 році. - К.: НІСД, 2008. - 108 с.

16. Блейзер, С. Мировой финансовый кризис и возможные последствия для Украины [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://glavred.info/archive/2008/10/03/144454-0.html

17. Відякіна, М. Сучасна світова фінансова криза в деструктивних вимірах інвестиційного прагматизму [Текст] / М. Відякіна, Н. Резнікова // Вісник Національного банку України. -2010. - №5. - С. 22-27

18. Чекалюк, С. А. Теорії циклічності економічних криз [Електронний ресурс] / С. А. Черкалюк, А. Ф. Головчук // Збірник студентських наукових праць. - 2009. - Ч.3. ? Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=296

19. Мамалуй, О. Економічні кризи: сутність, види та шляхи подолання [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://pidruchniki.ws/ 14350120/politekonomiya/ekonomichna_nestabilnist_bezrobittya

20. Krugman, P. Increasing Returns and Economic Geography // Journal of Political Economy. - 1991. - Vol. 99. - № 3. - Р. 483-499.

21. Dilip, K. Das. Globalization in the World of Finance: An Analytical History // Global Economy Journalю. - 2006. - Vol. 6. - №2. - Р. 22-28

22. Шелудько, Н. М. Фінансові кризи на ринках, що розвиваються: теоретичні та емпіричні аспекти аналізу [Текст] / Н.М.Шелудько, А.І. Шкляр // Фінанси України. - 2009. - №2. - С. 3-21.

23. Obstfeld, M., and K. Rogoff, “The unsustainable U.S. current account position revisited”, NBER Working Paper no. 10869, November, 2004 - p.52

24. Diamond, DW Bank Runs, Deposit Insurance, and Liquidity // Journal of Political Economy. - 1991. - Vol. 99. - № 3. - Р. 401-415.

25. Фесенко, М., Глобальна економічна криза: причини та наслідки [Текст] // Зовнішні справи. - 2008. - №12. - С. 26-34.

26. Некоторые подходы к разработке системы индикаторов мониторинга финансовой стабильности / С. М. Дробышевский, П. В. Трунин и др. // Сб. научн. тр. № 103Р. - М. : Институт экономики переходного периода. - 2006. - С. 46.

27. Світова фінансова криза: причини і перебіг [Електронний ресурс]. -23.01.2010. ? Режим доступу: http://www.lysty.com.ua/index.php? option=com_content&view=article&id=87:20100123&catid=1:2009-10-04-13-34-51&Itemid=31

28. Шаров, О. Дихотомія Маркса-Спенсера як причина світової фінансової кризи [Текст] / О. Шаров // Вісник Національного банку України. - 2010. - №10. -С. 18-23.

29. Бураковський, І. В. Глобальна фінансова криза: уроки для світу та України [Текст] // І. В. Бураковський, О. В. Плотніков. - Х. : Фоліо, 2009. - 302с.

30. Грошові бульбашки: вплив світової фінансової кризи на Україну [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ukraineanalysis.wordpress.com/ 2008/11/05/грошові-бульбашки-вплив-світової-фін/

31. Монетарний огляд [Електронний ресурс]. - 2008. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessionid=3A890EA800E26FCE40 A516D304668DB0?id=60903

32. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи. - Жаліло Я. А., Бабанін О. С., Белінська Я. В. та ін. / за заг. ред. Я. А. Жаліло. - К.: НІСД, 2009. - 142 с.

33. Монетарний огляд [Електронний ресурс]. - 2010. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessionid=2410C90AD01A7BE24575C32EE3354240?id=69436

34. Монетарний огляд [Електронний ресурс]. - 2009. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessionid= 5BA2011B1 722FC0A75BB714CCC6F4B80?id=6090

35. Коваленко, В. В. Антикризове управління в забезпеченні фінансової стійкості банківської системи : монографія / В.В. Коваленко, О.В. Крухмаль. - Суми : УАБС НБУ. - 2007. - 198 с.

36. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bank.gov.ua/Bank_supervision/dynamics.htm.

37. Богдан, Т.П. Глобальна фінансова криза та виклики для економічної політики в посткризовий період / Т.П. Богдан // Фінанси України. - 2010. - №6 . - С.3-14.

38. Геєць, В.М. Посткризові перспективи та проблеми розвитку економік України й Росії (макроекономічний аспект) / В.М. Геєць // Фінанси України. - 2011. - №3. - С.3-18.

39. Бутук, О. Антидепресивні заходи в умовах світової кризи / Олександр Бутук // Банківська справа. - 2010 р. - №2-3. - С.34-41.

40. Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України [Електронний ресурс] : рішення РНБОУ від 20.10.2008 р. ? Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0032525-08

41. Про здійснення діагностичного обстеження банків [Електронний ресурс] : постанова ПНБУ № 389 від 21.11.2008 р. ? Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0413500-08

42. Про затвердження Порядку участі держави в капіталізації банків [Електронний ресурс] : постанова КМУ № 960 від 04.08.2008 р. ? Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/960-2008-%D0%BF

43. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку [Електронний ресурс] : закон України від 12.12.2008 р. ? Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-17

44. Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» [Електронний ресурс] : постанова КМУ від 27 грудня 2008 р. № 1119. ? Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1149.1111.0

45. Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та внесення змін до його статуту [Електронний ресурс] : постанова КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1116. ? Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1149.1103.0

46. Верховна Рада України. Новини [Електронний ресурс] : 11.12.2008 р. ? Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk /publish/article/news_left?art_id=137049&cat_id=37486

47. Міністерство промислової політики України. Новини [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://industry. kmu.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=375E5E8D427DA2BA1519210AADCCBFF4?art_id=72117&cat_id=63631

48. Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» [Електронний ресурс] : 24.12.2008 р. ? Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ T001768.html



Додаток А

Примітка 5. За даними [26]

Размещено на Allbest.ru