Значення та наслідки фінансової кризи 2008–2010 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення та наслідки фінансової кризи 2008-2010 рр.

1. Фінансово-економічна криза та економічні цикли

1.1 Поняття фінансових криз та причини їх виникнення

Криза - (гр. krisis - поворотний пункт) - різке погіршення економічного становища в країні; фаза капіталістичного циклу, під час якої відбувається насильницьке відновлення порушених в ході розвитку капіталістичної економіки основних пропорцій відтворення. Економічні кризи виявляються в абсолютному падінні виробництва, скороченні капітальних вкладень, зростанні безробіття, збільшенні кількості банкрутств фірм, падінні курсу акцій та інших економічних потрясіннях [1].

Основними формами прояву кризи є значний спад виробництва, масові банкрутства, поступове зменшення товарних запасів (затоварюваності), призупинення різкого падіння цін, зменшення відсоткової ставки. Після депресії починається пожвавлення.

Пожвавлення - зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою.

Піднесення - швидке зростання виробництва, яке супроводжується зменшенням рівня безробіття, підвищенням цін на товари і послуги, розширенням розмірів кредиту та ін.

Вершиною піднесення є бум. Бум - короткотермінове піднесення виробництва, торгівлі, банківської діяльності і т. ін.

До причин виникнення економічних криз на рівні господарюючих суб'єктів можна віднести.

· зовнішні чинники ? незбалансована грошово-кредитна і бюджетно-податкова політика, незадовільна структура доходів і видатків населення, нестабільність функціонування базових політико-правових інститутів, відставання в науково-технічному розвитку, конкуренція;

· внутрішні чинники ? помилки у виробничій, фінансовій, маркетинговій стратегії, нераціональне використання ресурсів, непрофесійний менеджмент, низький рівень організаційної і корпоративної культури.

Криза на рівні окремого регіону або держави в цілому виникає в результаті реалізації таких чинників:

· деформація структури регіональної або федеральної економіки у бік пріоритетного розвитку однієї або декількох зв'язаних галузей;

· збільшення майнового розшарування населення;

· криміналізація державного управління і господарської діяльності; ослаблення системи державного управління і контролю[6].

Ринкове саморегулювання на певному етапі зумовлює виникнення економічних криз, які постійно його супроводжують. Для пошуку шляхів уникнення причин криз має велике значення з'ясування структури економічного циклу. З 1825 року капіталістична система господарства пережила 21 економічний цикл і кризу. В 90-х роках почалось економічне піднесення у країнах Західної Європи, яке вже існувало в США. У 1998 році відбулась економічна криза в Японії та дефолт у Росії. Неминучість циклів зумовлена їх періодичністю. Це свідчить про циклічний характер розвитку економічної системи капіталізму, яка ґрунтується переважно на приватній та колективній формах капіталістичної власності на засоби виробництва [6].

1.2 Циклічність фінансово-економічних криз

Економічний цикл - це рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи. Кожен цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, що формує сам цикл.

Ідею промислових (ділових) циклів вперше сформував французький учений Клемент Жюгляр, який в середині ХІХ століття (1862 р.) зробив їх розрахунки. У структурi циклiчного eкономiчного розвитку нaйрeльєфнiшe вирaжaються саме промисловi (ділові) сeрeднi цикли. З посиланням на авторство Жюгляра вони були детально описані та всебічно проаналізовані у «Капіталі» Карла Маркса, завдяки чому широко увійшли у проблематику світової економічної теорії і практики. Отже, вперше економічні цикли і кризи (як основний їх елемент) у 60-х роках XІX ст. системно проаналізував К. Маркс, розкритикувавши погляди своїх попередників. Головною їх причиною він називав основну суперечність капіталістичного способу виробництва - між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним характером привласнення його результатів, тобто виникнення криз пов'язано з процесом перенакопичення основного капіталу. Виробництво «зайвого» капіталу спричиняє хвилеподібний рух. У теорії К. Маркса можна знайти важливі положення, які вказували на взаємозв'язок технічного прогресу і прибутку. Формами прояву економічної кризи він вважав суперечність між виробництвом і споживанням, між організацією виробництва на окремому підприємстві та відсутністю такої організації в всьому суспільстві (анархія виробництва), між працею і капіталом.

Дж. Кейнс представив економічні кризи як дію основного психологічного закону, згідно з яким люди схильні збільшувати споживання із зростанням доходів, але не такою мірою, якою зростає дохід. Причинами криз він називав недостатній рівень платоспроможного («ефективного») попиту, який необхідно збільшувати за допомогою різноманітних методів економічної політики, зокрема зростання державних витрат.

Представники неокласичного напрямку, стверджували, що маніпулювання економічним попитом з боку держави призводить до порушень ринкового механізму саморегулювання економіки, рівноваги в економічній системі. Причинами криз, на їхню думку, є зростання державних витрат, експансія і стимулювання банківського кредиту, динаміка грошової маси (М. Фрідмен, Р-Дж. Хоутрі та ін.), надмірне інвестування економіки (Л. Мізес та Ф. Гаєк), незбалансованість попиту і пропозиції грошей тощо (І. Фішер).

Економісти Й. Шумпетер та Е. Хансен причинами економічних криз вважали технічні винаходи (залізниці, автомобілі та ін.);

Економічні кризи у ХІХ ст. повторювались кожних 7-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу.

Перша економічна криза 1825 р. підштовхнула процес еволюції економічної власності - у 30-ті роки XIX ст. почали виникати акціонерні компанії - колективні форма капіталістичної власності. Але еволюція економічної власності відставала від темпів та масштабів усуспільнення виробництва і праці, що, поряд з іншими причинами, призводило через деякий час до нової кризи, повторення економічного циклу. Так коротко характеризує причини циклів і криз К. Маркс.

Михайло Туган-Барановський не погоджувався з таким обґрунтуванням. Він розглядав теорію криз К. Маркса як теорію ринку і високо оцінював концепції Жана - Батіста Сея. Причину промислових криз вбачав не в порушеннях, що відбуваються у кожній із сфер суспільного відтворення, а в неправильному розподілі національного виробництва загалом, в обмеженості продуктивних сил суспільства. Підтримуючи тезу Ж. - Б. Сея, вчений стверджував, що попит на товари створюється самим виробником, а причиною криз є непропорційне нагромадження та нерівномірний розвиток галузей і окремих підприємств. Основною причиною циклічних коливань він називав диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва, та недосконалість і використання суспільного капіталу. Щоб забезпечити постійне зростання виробництва, необхідно раціональніше регулювати інвестиції[9].

1.3 Основні індикатори фінансово-економічних криз

Загально відомим фактом є те, що попередження проблеми - найкращий спосіб її уникнути. Передбачення фінансово-економічної кризи з допомогою системи економічних індикаторів дає змогу якщо не уникнути її, то принаймні підготуватися до неї та пом'якшити її негативні наслідки. З цією метою активно використовують три методи для виявлення ознак назрівання кризи:

1) метод найменших квадратів;

2) імовірнісний метод;

3) метод сигналів.

Метод найменших квадратів базується на доведенні, що ризик виникнення фінансової кризи зростає при зниженні рівня покриття золотовалютними резервами грошової маси (М2), переоціненості національної грошової одиниці в реальному виражені та нарощуванні заборгованості приватного сектору в попередні роки[5].

Імовірнісний метод для опису основних індикаторів дає змогу оцінити вплив кожного фактору на розвиток кризового явища, що допомогло статистично довести відмінність природи криз 1970-1980-1990-х років. Науковці визначають ряд макроекономічних і фінансових показників, які є основними кризовими індикаторами, формуючи систему попередження криз на основі як міжнародних даних, так і внутрішніх показників країни.

Метод сигналів, запропонований групою авторів - Г. Камінські, С. Лізондо, став найпоширенішим при ідентифікації факторів кризи. Автори цього методу виявили цілу низку індикаторів на прикладі досвіду розвинутих країни та п'ятнадцяти країн, що розвиваються, в період із 1970-го по 1995 рік, що дало змогу проаналізувати ранні етапи 76-ти валютних і 26-ти банківських криз. Було зроблено припущення, що існує і може бути відібраний кінцевий ряд індикаторів, котрі надсилають сигнал у разі, якщо їх значення перевищує критичний обсяг. При цьому значення індикаторів розглядаються в абсолютному вираженні, тільки значення деяких змінних істотно зменшується перед настанням кризи, тоді як інших, навпаки, може помітно зростати. Автори також визначили ступінь попередження індикаторами настання кризи (табл. 1).

Таблиця 2.1 - Ступінь попередження індикаторами настання кризи

Дослідження показали, що всі індикатори вказують на наближення фінансової кризи приблизно за 1-1.5 року до початку. І хоча надходження першого сигналу не означає, що він і далі виникатиме, є підстави говорити про створення певної системи раннього попередження.

2. Значення та наслідки фінансової кризи 2008-2010 рр.

2.1 Значення та наслідки фінансово-економічної кризи 2008-2010 рр. для країн світу

Початок кризі був покладений саме на ринку ризикованих іпотечних паперів, який формувався за рахунок сек'юритизації ризикованих іпотечних кредитів, що видавалися найменш забезпеченим американцям, головним і майже єдиним джерелом доходів яких є заробітна плата.

Іпотека - це атрибут реальної економіки, важлива складова споживчого суспільства, інвестиційного попиту, внутрішнього ринку. Іпотечна емісія - це не найгірша за своїми якісними характеристиками емісія. За підсумками 2007 року іпотечний борг у США в часи кризи нерухомості сягнув 100% ВВП. Це 12-13 трлн. дол. У Великобританії - 135% ВВП. На сьогодні американський іпотечний борг становить 12-13 трлн. дол., але ВВП США вже перевищив 14 трлн. дол.

Обвал цін на іпотечні папери призвів до здешевлення активів великої кількості іпотечних та інвестиційних банків, відтак почали падати акції та цінні папери цих фінансових інститутів, а потім інших корпорацій, і не тільки в Сполучених Штатах, а й у першу чергу в Англії, яка також переживає іпотечну катастрофу.

Фінансова криза зі Сполучених Штатів стрімко поширилась на інші світові фондові ринки, спричинивши першу хвилю вже глобального масштабу [2].

Перша хвиля поширилась у 2007 році, коли на світових фондових ринках відбулося перше падіння фондових індексів провідних банків і фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, який шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених країн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонструвати високі темпи зростання та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було досить привабливе. Як наслідок, у 2007 році фондові ринки таких країн продемонстрували зростання. Китай і Україна стали лідерами такого зростання. Так само значними були обсяги припливу кредитів. За 2007 рік українська економіка запозичила 24,3 млрд. дол. США середньо - та довгострокових кредитів.

Друга хвиля розпочалася на початку 2008 року, коли падіння фондових ринків світу, що тривало, зумовило переорієнтацію фінансових потоків із одних активів в інші. Зокрема, сировинні та енергетичні. Ці активи стали більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на сировинні ресурси.

Третю хвилю світової кризи, коли глобальна фінансова криза вже переросла в економічну, яку вже можна назвати сучасною. Її наслідками стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках і, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економік світу.

Сучасна глобальна економічна криза спричинила тяжкі наслідки для економік країн світу.

Темпи зростання економіки в Китаї та Індії значно зменшилися через падіння попиту на їхній експорт, населення яких становить третину людства. Це, у свою чергу, ще більше вплинуло на ціну нафти, адже Китай, як вже зазначалося, протягом останніх років став одним із найбільших споживачів енергоносіїв.

Криза продемонструвала надзвичайно високу вразливість структурної розбудови російської економіки: частка інноваційної продукції в російській економіці у першому півріччі 2009 року вже скоротилася до 5%. Нагадаємо, що у 1999-му вона становила 11%. У «Газпромі» - найбільшій та найдорожчій російській компанії - інновації взагалі на нульовій позначці. Німеччина - найбільша економіка Європи, 13 листопада 2008 р. офіційно оголосила про рецесію економіки, тобто два квартали поспіль спостерігалося абсолютне падіння економіки.

У відповідь на подолання кризи уряди США, Великобританії, Німеччини, Росії, Франції, країн Бенілюксу прийняли рішення про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають фінансові труднощі.

Китай оголосив про виділення 600 млрд. дол. на розвиток транспортної інфраструктури - автошляхів, залізничних доріг, а також на житлове будівництво, тобто - у реальну економіку.

Проте на сьогоднішній день в Китаї спостерігається значне покращення кризового стану і навіть очікується економічне зростання, незважаючи на те, що зростання азіатської економіки залишається залежним від м'якої монетарної політики з її низькими ставками і великою кількістю іноземної ліквідності.

Болгарія, Україна, Латвія, Пакистан та Ісландія є найбільш уразливими, тому що дефіцит зовнішнього фінансування від іноземних інвесторів збільшує тиск на них.

На валютному ринку розпочалися девальваційні процеси. Лише у вересні 2008 р. міжнародні валютні резерви скоротилися на 0,6 млрд. дол. США. На готівковому валютному ринку сформувалося значне від'ємне сальдо продажу/купівлі населенням іноземної валюти на рівні 1321 млн. дол. США.

Обсяг будівництва нового житла в США в 2008 р. скоротився в порівнянні з показником 2005 р. на 75%. У Канаді, яка є основним експортером пиломатеріалів хвойних порід у США, споживання цієї продукції зменшилось на 20%. У результаті ціни на неї суттєво знизилися. У Північній Америці випуск цієї продукції був скорочений майже на 19%, а в Європі - більш ніж на 8%, при тому що експорт пиломатеріалів хвойних порід Росії зменшився на 11%.

У середині 2009 року ситуація в галузі, принаймні тимчасово, стала збалансованою, але при надзвичайно низькому рівні цін на її продукцію. Умови для лісопильних підприємств будуть залишатися досить складними навіть після того, як на ринках житла почнеться підйом. Тиск із боку внутрішніх постачальників та імпортерів буде значним, а для того щоб ціни на пиломатеріали стали більш прийнятними або забезпечували беззбитковість, потрібен час.

У той же час нещодавно відкладені заходи щодо збільшення податкових ставок та введення податку на фонд заробітної плати в 2011 році означають, що дефіцит бюджету буде зростати протягом всього наступного року, поки не досягне колишнього значення в 2012 році.

Наразі, в 2011 році США очікує росту ВВП до рівня 3,4%, що навіть більше за прогнозовані 2,5%. Для того щоб стримати зростання безробіття, економіці США необхідно кожного місяця створювати як мінімум 150 тис. робочих місць, оскільки очікуване зростання чисельності економічно активного населення складе 1% на рік.

У Європі відбуваються такі ж зміни: підприємства скорочують виробництво для того щоб пом'якшити напруженість, викликану надлишком пропозиції, і сповільнити падіння цін. У Європі надлишок пропозиції став очевидний у перші місяці 2009 р., коли відбулося істотне охолодження економіки, і він, як і раніше, не усунутий.

Торгівля пиломатеріалами хвойних порід різко скоротилася, при цьому європейський експорт у США зменшився в 2008 році на 45%, а експорт у Японію знизився на 25%. В останні роки в деяких районах центральної Європи відзначалася тенденція до різкого нарощування виробничих потужностей, однак сьогодні інвестиційна діяльність припинена. Через економічну кризу багато проектів у Європі й Росії були відкладені або взагалі анульовані.

Тенденції в Росії й СНД відрізняються від тих, які спостерігаються в Європі й Північній Америці, оскільки, згідно з оцінками експертів, споживання пиломатеріалів хвойних порід збільшилося паралельно з рівнем активності в секторі будівництва. Однак темпи росту в Росії також знижуються, оскільки експорт значно скоротився й продовжує скорочуватися, а загальний обсяг виробництва не росте[23].

Щодо сучасного стану економіки можна стверджувати, що сучасна фінансово-економічна криза характеризується наступними показниками: падіння обсягів виробництва; падіння фондових індексів; ріст безробіття і масові звільнення; падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами. Сучасна глобальна фінансова криза - глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу.

Для подолання економічної кризи та всіх негативних наслідків, потрібно: часткова націоналізація комерційних банків із одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю; надання банкам державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті; зобов'язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки; мобілізація заощаджень населення та повернення довіри до банківської системи; комплексна допомога малому та середньому бiзнecу; підтримка програм професійної підготовки молоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих i старших за віком працівників; підтримку експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, автомобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо); створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних проектів; надання додаткових повноважень відповідним органам влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій; ліквідація або суттєве о6меження податкових пільг. Потрібно акцентувати свою увагу на таких ключових питаннях, як зайнятість населення, заробітна плата, економічне життя в реальному секторі, банківська стабільність та обмінний курс.

Економічна ситуація в Євросоюзі, не зважаючи на наслідки, демонструє досить позитивні напрямки. Європа нещодавно отримала 5 млрд. євро у вигляді облігацій від Європейського фонду фінансової стабільності. Німеччина продовжує домінувати у відновленні економіки Єврозони, завдяки зростанню обсягів виробництва в експортно орієнтованих галузях.

Фінансова криза 2008-2010 рр. стала досить важливою проблемою сучасного світу. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання.

2.2 Значення та наслідки фінансової кризи 2008-2010 рр. для України

Економічна криза в Україні має свої характерні особливості, специфічні риси, які посилюють проблему:

§ дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та «імпорту» капіталу, високих технологій, нафти, газу (ринку зниженої конкуренції);

§ висока концентрація виробництва і капіталу в країні, різні можливості децентралізації ризиків;

§ висока соціальна поляризація, брак практики та інструментів адресної соціальної політики;

§ низький рівень міжнародних резервів Національного банку України;

§ крихкість політичної системи, неспроможність виробити і реалізувати швидкі і ефективні рішення в економічній політиці;

§ порівняно низька частка малих та середніх підприємств у ВВП;

§ високий рівень приватного споживання у ВВП Експерти зазначають, що Україна жодним чином не причетна до виникнення світової фінансової кризи ані в фінансовому ані в економічному плані. Проте, вплив кризи на економіку України є значним [3].

Економічна криза в Україні є внутрішньою, що розпочалась як трансформаційна ще у 1990-ті роки, і по суті, нe була тодi ні циклiчнoю, нi дoвгoхвильoвoю, хоча їх складові тут присутні через вплив світової економіки, до складу якої відноситься й українське господарство. Вoнa є чaстинoю всeoхoплюючoї кризи, якa випливає:

· з структурнoї трaнсфoрмaцiї нaрoднoгoспoдaрських прoпoрцiй у зв'язку з рoзпaдoм кoлишньoгo єдинoгo економiчнoгo прoстoру в рaмкaх СРСР i пoрушeнням вирoбничих коопераційних зв'язкiв між союзними республіками тa нeствoрeнням їм на заміну вiдпoвiдних внутрішніх замкнутих виробничих циклів;

· з трaнсфoрмaцiї eкoнoмiчнoї систeми в цiлoму;

· з прaктичнoї нeкeрoвaнoстi цими трaнсфoрмaцiйними прoцeсaми нa мaкрoрiвнi в умoвaх, кoли нaцioнaльнa дeржaвa дуже уповільнено тiльки фoрмується.

Щодо циклічної кризи, що вплинула на економіку України, можна сказати, що у будь-якій країні, як правило, вона починалась з фінансової кризи і саме така криза спіткала господарство України ще на початку 90-х років (вона повторилась наприкінці 2008 р. - початку 2009 р. і призвела до падіння ВВП 2009 р. на 15%), коли коштів стало не вистачати не тільки на амортизацію та оновлення основних фондів, але й на придбання оборотних фондів. Ця криза не мала еволюційного характеру, а була багато у чому зумовлена невдалими «революційними» діями українського уряду в боротьбі з гіперінфляцією 1993 р. Саме дії, спрямовані на радикальне зменшення грошової маси навіть антиконституційними засобами, пов'язаними з несплатою заробітної платні, призвели до «шокового» стану як виробничої, так і соціальної сфер України і обвалили її ВВП 1994 року на 24%. Але багато у чому вони були зумовлені й рекомендаціями міжнародних фінансових організацій, які через механізми глобалізації світової економіки нанесли дуже великі втрати господарству України. Адже локальні фінансові ринки сьогодні є поєднаними у єдину глобальну фінансову мережу [8].

Соціальна сфера одразу відчула на собі наслідки економічної кризи: вперше з початку року в Україні знизився показник середньої заробітної плати. Протягом жовтня 2008 борги по зарплатах зросли ще на 2 відсотки і станом на листопад становили близько мільярда гривень. Найбільше заборгували працівникам машинобудівної, металургійної, транспортної і аграрної галузі. Про затримки зарплат повідомляли також ті, хто працює у бюджетній сфері.

11 жовтня 2008 року НБУ «з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи» постановою №319 частково обмежив активні операції банків, заборонив дострокового виконання договорів по внесках і ввів 5-процентний коридор коливань курсу на готівковому ринку. Передбачалось, що обмеження діятимуть до стабілізації банківської системи України(17) Повідомлялось, що постановою №413 від 5 грудня 2008 р. Нацбанк скасував дію своєї антикризової постанови №319. Постановою №319 зокрема вводилася заборона на дострокове розірвання договорів про депозити.

В першій половині червня 2009 урядом було націоналізовано три «проблемні» банки: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9.57 млрд. гривен. Мінфін мав надрукувати ОВДП, ними уряд сплатити за банки, а потім за ці державні облігації банки отримають «живі» кошти в НБУ. В Укргазбанку уряд отримає 84.21% акцій за 3.2 мільярди гривень, в «Родовід Банку» - 99.97% за 2.809 мільярди, і в банку «Київ» - 99.93% за 3.563 мільярди.

Зміна ринку житла в Україні розпочалася з того, що у серпні 2008 р. ставки за іпотечними кредитами підняли 85% вітчизняних банків, значно піднявши при цьому вимоги до позичальників. Наступним етапом була заборона НБУ видачі кредитів в іноземній валюті. Як наслідок на ринку відбувся відтік фінансових засобів, що призвело до занепаду ринку іпотеки, а отже і до скорочення попиту, адже 70% придбання житла здійснювалося за рахунок отриманих іпотечних кредитів. За даними Міністерства Юстиції в минулому році кількість укладених договорів купівлі-продажу квартир зменшилась на 18% порівняно із 2007 р і склала 303.2 тис. Падіння цін відбулося у всіх областях України. Так, у столиці воно склало 50%, в Ужгороді - 60%, у Харкові - 40%, а у менших містах ринок житла взагалі занепав.

17 червня 2009 роком Урядом було схвалене рішення виділити 2 млрд. гривень з Державної іпотечної установи для участі в опціонах з метою придбання готового та готового на більш ніж 70% житла з подальшою передачею в чергу пільговиків[4].

Ринок новобудівель в Україні, що активно розвивався протягом останніх років, взагалі занепав, залишивши безліч розпочатих будівель. Так, наприклад, у Києві до кінця зими було заморожено 80% будівництв.

За даними Державного Комітету Статистики та Міністерства регіонального розвитку та будівництва головною причиною знову ж є замороження іпотеки. Міністерство Юстиції також дозволило банкам забирати закладене майно без суду, якщо заборгованість по ним сягає 90-120 днів (відповідно до укладених договорів після 18 лютого поточного року). Значною також є проблема недобудов, адже клієнти вклавши кошти можуть не отримати свого житла. В свою чергу забудовники не бажають знижувати ціни, виправдовуючи це тим, що рентабельність новобудов становить не більше 10-15%, і зниження вартості на 30-40% призведе до зупинки будівництва взагалі. Проте на думку ріелторів ціни на новобудівлі впадуть уже літом до порогу собівартості, а недобудови - і того менше.

Перспективою подальшого розвитку новобудівель, на думку забудовників, є розвиток власних систем кредитування, зі строком виплати у 5-20 років, та середній ставці 7-14% річних.

Щодо ринку оренди житла, то він явно демонструє лібералізацію, переводячи розрахунки в національну валюту, та значно збільшуючи пропозицію. На ринок вийшло багато власників майна, котрі відклали його продаж через кризу. Так, наприклад у Києві, пропозиція орендувати житло зросла майже вдвічі, склавши в вересні 2008 р - 14 тис., зросла до 23,7 тис. Схожа ситуація спостерігається також і у регіонах. Середня вартість оренди однокімнатної квартири в спальному районі впала більше ніж на $100. Навіть ціни на дорогі апартаменти, що традиційно менш вразливі до цінових коливань, впали в середньому на 40% [10].

Наразі тенденції, які останніми роками панували на світових фінансових ринках, засновувались на постійному скороченні обслуговування фінансовими послугами реального сектору, збільшенні торгівлі спекулятивними фінансовими продуктами та накопиченні прибутків в фінансовій посередницькій ланці. Вихід із кризи знаходиться у площині посилення ролі реального сектору економіки, поверненні довіри до банків (через скорочення спекуляцій), посиленні державного контролю, встановленні нових правил у фінансовій системі та поверненні світових реальних грошей до «слабких народних господарств» у вигляді платоспроможного попиту на товари та послуги. Експерти відзначають, що наслідки фінансової кризи для України важко прогнозувати. Незалежні економісти позитивно оцінюють дії Нацбанку з обмеження коливань валютного курсу, а також заборони дострокової видачі депозитів населенню. Водночас вони відзначають непрогнозований характер впливу фінансової кризи на Україну [7].

Світова фінансова криза відбилася на Україні падінням вартості акцій компаній, погіршенням стану багатьох банків (деякі з них знаходяться на межі банкрутства), масштабним зростанням безробіття, різким скороченням обсягів будівництва, зупиненням багатьох підприємств, передусім металургійних. Сьогодні розвиток України, як і багатьох інших країн, набуває серйозної залежності від зовнішніх умов. Для подолання проблем, які постали через світову кризу, потрібно задіяти внутрішні резерви.

Економіка України після початку кризи знаходилася в дуже вразливому стані. За оцінкою чутливості до макроекономічної нестабільності Fitch, із 73 країн, проаналізованих у травні 2008 року, Україна посіла друге місце серед найвразливіших держав. Український банківський сектор має високий ступінь ризику - йому привласнена 10 категорія, до якої належать найбільш слабкі та вразливі банківські сектори у світі. За квартальною оцінкою фінансових ризиків Американського казначейства (вересень 2008), Україна потрапила в десятку країн із найбільш високим ступенем фінансового ризику у світі. Нашій країні загрожує істотний ріст дефіциту зовнішньоторговельного балансу, який може перевищити рівень у 10% ВВП, що є критичним для економік, які розвиваються [6].

За останні два роки загальний зовнішній борг України збільшувався щорічно на 45% і досяг $100 млрд. Зовнішній борг приватного сектору виріс до $85 млрд., з яких $29 млрд. складає короткостроковий борг (класифікований за первинним терміном погашення).

Через скорочення валютних надходжень від експорту вітчизняним банкам доводиться в терміновому порядку вишукувати на внутрішньому ринку кошти для повернення раніше отриманих кредитів. В умовах, коли у світі грошей поменшало, знайти ресурси для перекредитування, а також забезпечити приплив валюти до країни шляхом іноземних інвестицій видається проблематичним. Об'єктивний дефіцит доларової маси у країні спричинив додатковий тиск на національний валютний ринок. Внаслідок суцільного скорочення видачі кредитів банками й відсутності інструментів залучення інвестицій через фондові біржі більшість українських компаній середньої величини фактично позбулася далекоглядної перспективи розвитку. В експортоорієнтованих секторах економіки наразі спостерігається падіння виробництва, що спричинено реалізацією стратегій, спрямованих на першочерговий пошук зовнішніх ринків збуту, та недооцінкою попиту з боку внутрішніх споживачів. Із стадії структурованого росту вітчизняний бізнес перейшов у стадію виживання.

криза фінансовий економіка банк

Висновки

Світова фінансова криза 2008-2010 рр. суттєво вдарила по світовій економіці. Виникнення цієї кризи було спричинене її циклічним характером.

Сутність сучасної кризи полягає саме в становленні і розвитку інформаційного технологічного способу виробництва, перетворенні інформації і знань у якісно новий його фактор та посиленні процесів інтелектуалізації виробництва і праці, їй притаманні нові матеріально-технічні та соціально-економічні риси.

Циклічність цієї кризи пояснюється тим, що вона поширюється на всіх рівнях сучасної економіки - домогосподарському, корпоративному, світовому, регіональному, національному, галузевому, відповідно вона має глобалізаційний характер. ІКТ стали одним із головних рушіїв сучасної фінансово-економічної кризи, а, як відомо, технічні революції означають перехід до нових технологічних принципів, які потім поширюються еволюційно. У кінцевому підсумку загальнотехнічні революції стають серцевиною революції у продуктивних силах, знаменують піднесення їх на якісно новий ступінь розвитку. Одночасно відбуваються якісні зміни в розвитку людини як головної продуктивної сили, зростанні ефективності продуктивності її праці.

Це і є доказом закономірності циклічного оновлення технологічних структур продуктивних сил суспільства, що періодично повторюється в міру кількісного накопичення відповідних удосконалень через певні проміжки часу. Циклічний розвиток продуктивних сил у кінцевому підсумку здійснюється під впливом економічних чинників. Інтенсивність науково-технічних відкриттів та винаходів є функцією запитів економічної дійсності та попереднього розвитку науки й техніки. Сам розвиток техніки включається в закономірний процес економічної динаміки.

Світова фінансова криза 2008-2010 рр. прогнозувалась, виходячи із циклічних закономірностей, яким підпорядковується розвиток світової економіки, та глобальної міграції капіталу.

Сучасна світова фінансово-економічна криза ? завершення чергового економічного й технологічного циклу. Вихід країн із кризи буде пов'язаний зі структурними змінами в економіці та інноваційним оновленням економіки за рахунок проривних галузей нового технологічного укладу. Інноваційний потенціал поточного економічного укладу ? мікроелектроніки, комп'ютеризації, інтернету й мобільного зв'язку ? значною мірою вичерпано. Тому треба не намагатися інвестувати в старі технології, а відкрити всі шляхи для реальних інновацій.

Держава грає не останню роль в сучасних умовах кризи, тому вона не має права відмовлятися від активної антикризової політики, що спирається на випробувані майже в усіх країнах світу засоби, що були розроблені класичними економічними школами. Лише коли буде створена якісно нова економічна концепція, яка буде розглядати ті положення, що передбачатимуть створення передової бази для економічного зростання високоякісних, конкурентоспроможних товарів і послуг, розвиненої ринкової економіка, в якій інтереси виробників і споживачів, продавців і покупців знаходитимуться в рівновазі, держава зможе покластися на свої власні ідеї нової концепції розвитку.

Список літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. - 527 с.

2. Чумаков А.Н. Глобализация. Контуры целостного мира: монография. - М.: Проспект, 2011. - 264 с.

3. Ткаченко Л. Фінансово-економічна криза і ринок праці України. // Праця і зарплата, №4, 2009: - с. 15-19.

4. Фесенко М., Глобальна економічна криза: причини та наслідки. // Зовнішні справи, №12, 2008: - с. 26-34.

5. Шелудько Н.М., Шкляр А.І. Фінансові кризи на ринках, що розвиваються: теоретичні і емпіричні аспекти аналізу. // Фінанси України №2, 2009. - с. 17-20.

Електронні джерела:

6. Блейзер С. Мировой финансовый кризис и возможные последствия для Украины [Електронний ресурс] // 3.10.2008. Режим доступу: http://glavred.info/archive/2008/10/03/144454-0.html.

7. Гуцал А.И., Кузьменко В.П. Світова фінансово-економічна криза: українські реалії [Електронний ресурс] // Круглий стіл. - 15.10.2009. Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/articles/172/.

8. Кузьменко В.П. Теорія економічних циклів і глобальна фінансова криза [Електронний ресурс] // 3.03.2011. Режим доступу: http://iee.org.ua/ua/pub/p146.

9. Чекалюк С.А. Теорії циклічності економічних криз [Електронний ресурс] / А.Ф. Головчук // Збірник студентських наукових праць. - 2009. - Ч. 3. Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php? pid=296.

Размещено на Allbest.ru