Аналіз економічної нестабільності в Україні

_{Розділ 2. Інфляція та антиінфляційна політика держави}

_{2.1 Основне поняття інфляції}

_{Інфляція - стійка тенденція до підвищення загального рівня цін. Під цим поняттям розуміють знецінення грошової одиниці і систематичне зростання цін. Цей процес властивий більшості економічно розвинутих і країн, які розвиваються.}

_{Це поняття супроводжується порушенням законів грошового оберту, отже головною причиною розвитку є прагнення витрачати суспільством більшого, ніж передбачено економічним балансом держави. Як наслідок перевищується обсяг максимального видобутку продукції в зв'язку з чим відбувається підвищення цін на неї.}

_{Рівень інфляції - відносна зміна середнього(загального) рівня цін визначається різними ціновими індексами: індексом Ласпейреса, індексом Пааше та індексом Фішера.}

_{2.2 Типи і причини інфляції}

_{Інфляція попиту виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості.}

_{Інфляція витрат виникає як наслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції.}

_{Цей тип інфляції призводить до стагфляції, тобто до одночасного росту інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація в поєднанні з інфляцією). Підвищення середніх витрат скорочує прибуток фірм, що призводить до зниження випуску фірм і падіння сукупної пропозиції в цілому. При старому рівні сукупного попиту зниження сукупної пропозиції до росту середнього рівня цін і збільшенню темпів інфляції. Причини підвищення середніх витрат виробництва:}

_{- підвищення нормальної заробітної плати, що врівноважується збільшенням продуктивності праці;}

_{- підвищення цін на сировину;}

_{- збільшення податків і ріст “податкового клинцю”.}

_{Інфляція витрат відомою мірою самообмежена: спад виробництва, тому що при зростаючому рівні безробіття нормальна заробітна плата поступово знижується.}

_{Латентна (подавлена) інфляція - вид інфляції закритого типу, коли вона проявляється не у відкритому зростанні цін, а у вигляді постійного дефіциту товарної маси, або падіння якісних характеристик продукції (властива адміністративній економіці); або проявляється у відсутності платоспроможного попиту у зв'язку з затримкою виплат заробітної плати, пенсій, стипендій тощо (властива перехідній економіці).}

_{Поєднання інфляції попиту й інфляції витрат утворює інфляційну пружину, у котрої збільшені інфляційні чекання економічних агентів виконують роль передатного механізму. Бюджетно-податкова або кредитно-грошова експансія, спрямована на короткострокове стимулювання сукупного попиту, викликає інфляцію попиту з наближенням економіки до стану повної зайнятості ресурсів. В умовах інфляції попиту економічні агенти поступово коректують свою поведінку: ставки номінальної заробітної плати підвищуються в нових трудових угодах відповідно до зрослих інфляційних чекань. Підвищення ставок номінальної заробітної плати викликає ріст середніх витрат виробництва, що є основною для розгортання інфляції витрат. Якщо уряд і Національний банк не мають у своєму розпорядженні інструментів управління інфляційними чеканнями, то на основі пружини “заробітна плата - ціни виникає гіперінфляція.}

_{Вона являє собою некеровану інфляцію зі швидким темпом росту цін, що робить особливо руйнівним вплив на зайнятість і випуск, тому що в цих умовах економічно вигідно вкладати кошти в спекулятивні операції, а не в інвестиції ситуація недовіри до непослідовної політики уряду і Національного банку, характерна для багатьох перехідних економік, є придатним “середовищем” для розгортання некерованої інфляції.}

_{Основні витрати непередбаченої інфляції пов'язані з перерозподілом доходів:}

_{- перерозподіл доходу між домашніми господарствами і державою. При інфляції одержувачі доходу у вигляді заробітної плати втрачають його частину, оскільки купівельна спроможність середньої заробітної плати зменшується. Платиться інфляційний податок - “сеньйораж”, що одержує держава;}

_{- перерозподіл національного доходу між учасниками виробництва й одержувачами трансфертних виплат. Прибутки учасників виробництва ростуть в умовах інфляції. Одержувачі ж трансфертних виплат втрачають частину доходу, оскільки номінальні ставки пенсій і виплат часто не індексуються;}

_{- перерозподіл прибутку між працею і капіталом. Ціни на блага змінюються швидко, а ціна праці збільшується, але з запізненням;}

_{- перерозподіл від кредиторів до дебіторів. Дебітори повертають борг грошима з купівельною спроможністю, що зменшилась. Одним з основних дебіторів є держава (державні облігації, акції і т.д.).}

_{Інші витрати інфляції:}

_{- утруднення планування господарської діяльності;}

_{- витрати, що виникають при боротьбі з інфляцією (безробіття).}

_{Вплив інфляції на рівень реальних доходів суперечливий. Інфляція по-різному впливає на перерозподіл прибутків у залежності від того, чи є вона очікуваною або непередбаченою.}

_{Непередбачена інфляція призводить до зниження усіх видів доходів і “субсидіює” тих економічних агентів, чиї номінальні прибутки зростають швидше, ніж середній рівень цін. В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, що знецінились. Уряди, що нагромадили значний державний борг, нерідко проводять політику котороткострокового стимулювання інфляції, що сприяє відносному знецінюванню заборгованості.}

_{Якщо економічні агенти мають диверсифіковані джерела доходів, то вони можуть одночасно “виграти” і “програти” в умовах росту рівня інфляції. В Україні й інших перехідних економіках наслідки інфляції видаються важкими для значного числа сімей тому, що в дореформених економіках основним видом сімейного доходу була фіксована заробітна плата. З реформуванням систем оплати праці і розширенням числа джерел доходів негативні наслідки інфляції можуть бути поступово еліміновані.}

_{У випадку очікуваної інфляції одержувач доходу може вжити заходи, щоб запобігти або зменшити негативні наслідки, що, у іншому випадку, відіб'ються на розмірі його реального доходу. Корегування номінальних доходів може бути здійснене з урахуванням рівняння Фішера, яке показує, що номінальна процентна ставка може змінюватися під впливом двох причин: внаслідок зміни реальної процентної ставки або ж внаслідок зміни рівня інфляції. Воно має такий вигляд:}

_{і = r + ?}

_{У відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції на 1% призводить до підвищення номінальної процентної ставки на 1%. Це співвідношення між рівнем інфляції і номінальною процентною ставкою має назву ефекту Фішера.}

_{При визначені чинників інфляції розрізняють монетарні и немонетарні пояснення інфляції, що можуть перетинатися в економічній реальності.}

_{Інфляція виникає, якщо:}

_{- темп приросту номінальної кількості грошей перевищує темп приросту реального національного доходу при незмінній швидкості обертання грошей. Підтримують прихильники монетарних пояснень інфляції. Банківська система для покриття зростаючих витрат держави (бюджетного дефіциту) припускає додаткову емісію грошей;}

_{- швидкість обертання грошей перевищує ріст реального національного доходу при незмінній номінальній кількості грошей. Попит на гроші падає, тобто збільшуються витрати на їхнє утримання внаслідок підвищення швидкості розрахунків або заміни грошей цінними паперами;}

_{- номінальна кількість грошей і швидкість їхнього обертання перевищують ріст реального національного доходу. Є підставою для немонетарних пояснень інфляції.}

_{Монетаристи підтверджують, що головною умовою існування інфляції є збільшення грошової маси.}

_{Причини інфляції з погляду немонетарної теорії :}

_{- перерозподіл національного доходу;}

_{- збільшення сукупного попиту;}

_{- зміна структури попиту;}

_{- адміністративне підвищення цін монополіями, олігополіями і державою.}

_{2.3 Антиінфляційний та дефляційний розрив}

_{Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного призводять до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.}

_{Інфляційний розрив - величина, на яку повинен скоротитися сукупних попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до не інфляційного рівня повної зайнятості. Подолання його можливе за рахунок стримування сукупного попиту. При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу дорівнює:}

_{= - інфляційний розрив x мультиплікатор автономних витрат.}

_{Інфляційний податок - вимушена плата всіх економічних агентів в результаті зростання середнього рівня цін, яка перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:}

_IT=?(M/P),

_{Де IT - інфляційний податок; ? - темп приросту інфляції за рік (%),M/P - рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираження.}

_{Дефляцій ний (рецесійний, регресивний) розрив - величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до не інфляційного рівня повної зайнятості. Подолання прецесійного розриву забезпечується стимулюванням сукупного попиту. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу дорівнює:}

_{= дефляцій ний розрив x мультиплікатор автономних витрат.}

Y<Y

Рис. 1 Інфляційний розрив:

Y - фактичний рівноважний рівень виробництва,

Y - потенційний рівень виробництва.

Y Рецесійний розрив

Y<Y

Рис.2 Рецесійний розрив

2.4 Антиінфляційні методи

Сеньйораж - доход держави, який вона отримує в процесі монетизації дефіциту бюджету. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.

Ефект Танзі-Олівера - свідома затримка платникам податків термінів внесення податкових платежів в державним бюджет в умовах підвищеного рівня інфляції. Такий ефект спостерігається в процесі накопичення інфляційного тиску в економіці, коли створюються економічні стимули для перенесення термінів сплати податків, у зв'язку з тим, що під час затримки виникає знецінення грошей, в результаті якого виграє платник податків. В цьому випадку дефіцит держбюджету і загальна нестабільність фінансової системи можуть зрости.

Метою антиінфляційної політики є помірність рівня і керованість інфляції. Придушення інфляції необхідно при загрозі гіперінфляції. У зв'язку з тим, що головна причина інфляції криється в збільшені грошової маси, то боротьба з нею передбачає скорочення темпу росту грошової маси, що викликає скорочення обсягу виробництва і падіння зайнятості. Уряд відшуковує шляхи скороченя темпів інфляції з найменшими витратами.

_{Шокова терапія - різке скорочення темпу росту грошової маси. При проведенні шокової терапії інфляційні чекання знижуються, тобто довіра до сильного і цілеспрямованого уряду зростає. Зниження інфляційних чекань понижує темпи інфляції. Шокова терапія сильно впливає на зайнятість і обсяг виробництва. При проведенні грошового обігу проводять грошові реформи (деномінацію, нуліфікацію, ревалоризації.}

2.5 Динаміка інфляційних процесів

За степенню інтенсивності процесу розрізняють чотири типа інфляції: 1) нормальная, 2) помірна, 3) галопуюча та 4) гіперінфляція. При нормальній інфляції ціни ростуть повільно, примірно на 3-3,5%, при помірній - до 10% в год. При галопуючій інфляції ріст цін складає від 20 до 200% у рік. При гіперінфляції ціни ростуть «астрономічними» темпами. Гіперінфляцією признається ріст цін не менш 50% в місяць на протязі тривалого періоду часу - півріччя або більше… При гіперінфляції зростання цін за рік складає не менш ніж 130 раз.

В умовах помірної інфляції темп росту цін постійний. Номінальний валовий національний продукт зростає з урахуванням темпу інфляції, не змінюючи темпів росту реального валового національного продукту. При цьому очікуваний темп інфляції, як правило, ураховується у формальних та неформальних комерційних угодах. Такая помірна інфляція типова для ринкової економіки. Вона триває довгий час і розглядається як нормальне економічне явище.

Відміна помірної, галопуючої та гіперінфляції зв'язані зі зміною вартості грошей та їх ролі в економіці. Так при помірній інфляції вартість грошей зберігається, тому відсутній ризик складання угод у номінальних цінах.При галопуючій інфляції більшість контрактів “прив'язується” до росту цін або до іноземної валюти, наприклад, до долару США. При галопуючій інфляції гроші починають прискорено матеріалізуватися у товари, і кредит по звичайній ставці не надається.

У найбільш критичних своїх фазах інфляція переходить у так звану гіперінфляцію, у ході якої вартість грошей падає так швидко, шо вони не в змозі виконувати свої головні функції. При такій інфляції держава несе додаткові розтрати, так як свої поточні видатки вона через взимання податків компенсує лише частково. Податки, сплачені більш дешевими грішми, компенсують частину реально використаних державою коштів.

При гіперінфляції гроші витісняються із оберту. На зміну товарно-грошовому обороту йде бартер. Розходження динаміки цін і заробітної плати стає катастрофічним і починає впливати на рівень життя навіть найбільш забезпечених шарів населення.

Наростання інфляції від помірної до галопуючої, а потім і гіперінфляції не неминуче. Гіперінфляція - явище рідкісне для країн із ринковою економікою, чого не можна сказати про галопуючу інфляцію. Остання час від часу розгоряється навіть у промислово розвинених країнах. Головна тенденція держав таких як США - помірна інфляція. Державне втручання, яке направлене на регулювання грошового оберту використання системи оподаткування дозволяє утримувати інфляцію у економічно допустимих рамках.

_{У період функціонування класичного ринкового господарства будь-яке падіння виробництва неминуче супроводжувалось різким пониженням цін. У двадцятому сторіччі ця закономірність не простежувалася, перед усім, у силу монополізації економіки і ефективності державного регулювання. У економіці західних держав у останні десятиріччя високі темпи інфляції неодноразово спостерігалися навіть у періоди спаду виробництва. Найбільш характерний приклад такого явища -1972-1974 гг. період «нефтяної» кризи, визваної різким збільшенням цін на паливо країнами ОПЕК. Явище стагфляції, яке спостерігалося у ті роки представляло собою типову структурно економічну кризу. Збільшення цін на паливо, з одного боку, викликало згортання виробництва у енергоміських підприємствах, а з іншого боку стимулювало випуск обладнання на основі ресурсозберігаючих технологій. Це потребувало докорінної перебудови усіх натурально-вартісних пропорцій, їх притирки, взаємо пристосування на основі співвідношення платездатних пропозиції та вартості. Все це вилилося у тривалий процес, у ході якого ціни у силу особливостей сучасної економіки мали можливість змінюватися у бік збільшення. Таким чином, в умовах структурної кризи інфляція проявилася як об'єктивний процес, провокуючий формування нових макроекономічних пропорцій.}

_{2.6 Підсумки економічної ситуації в Україні за перше півріччя 2005 року}

_{(Із виступу Президента України В. Ющенка на розширеному засіданні уряду, присвяченому підсумкам діяльності за перше півріччя 2005 р.)}

_{Як повідомляє всеукраїнське видання журналу “Казна”, Президент України В. Ющенко заявив, що в першому півріччі поточного року більшість завдань, які стояли перед урядом, виконано. Ним було повідомлено, що рівень зростання ВВП становив 4%, а рівень інфляції - 6,4%. Глава держави вважає 4% зростання ВВП “після тих стресів, які сталися в Україні на ринку нафтопродуктів, у галузі металургії і девальвації курсу ” є досить позитивним показником, що “засвідчує високу динаміку української економіки”. “ 4% ВВП для сьогоднішнього стану економіки Східної Європи чи країн СНД - це один із добрих показників,” - сказав він.}

_{Президент також повідомив, що за перше півріччя обсяг промислового виробництва в Україні зріс на 5%, валова продукція сільського господарства - на 6%, експорт товарів і послуг на 10, імпорт - на 26, оборот роздрібної торгівлі - на 19,8%. Реальні доходи населення на січень-травень 2005 року зросли, за інформацією В. Ющенка, на 26,2%, реальна заробітна плата - на 17%, доходи зведеного бюджету - в 1,5 рази, прибуток підприємств - на 40%, інвестиції в основний капітал - на 15%. Він, зокрема, поінформував, що за перше півріччя поточного року середня заробітна плата в Україні зросла на 17%, мінімальна - на 30,8%, мінімальна пенсія - на 16,6% і середня пенсія - на 20,8%. У промисловості заробітна плата зросла на 28,7%, в галузі освіти - на 44,3%, у сфері охорони здоров'я - на 40,3% і в галузі культури - на 56,7%. Крім цього, допомога по догляду за дитиною до трьох років зросла на 12,5%, допомога одиноким матерям на дітей до шести років - на 5,8%, а допомога дітям інвалідам до шести років - у 1,5 рази.}

_{При цьому, зазначив Президент, дуже важливо, що в цей період вдалося втримати контроль за споживчими цінами, і за перше півріччя рівень інфляції в Україні становив 6,4%. “Динаміка інфляції чудова, і це означає, що за останніми викликами контролю за роздрібними цінами завдання виконано,” - сказав В. Ющенко. За його словами, 6,4% інфляції - це той макроекономічний показник, що відповідає ціновій концепції 2005 р.}

_{За січень-червень поточного року інфляція споживчих цін перевищила минулорічну за відповідний період на 2 відсотки (6,4 проти 4,4 відсотка). Тому пріоритетом і надалі має залишатися нормалізація цінового тиску, навіть якщо вона викличе послаблення інших макроіндикаторів. Орієнтація на досягнення нормативного зростання ВВП може погіршити перспективу довготермінового піднесення. Він, як відомо, неможливий при сталому перевищенні інфляцією межі безпечного порогового значення, що становить 10 відсотків. Ціновий тренд у червні залишився низхідним. Якщо у другому кварталі минулого року ціни зросли на рівні попереднього (2,2 відсотка), то цьогоріч майже наполовину повільніше (2 відсотки проти 4,4 відсотки). Як висновок - сформована дезінфляційна тенденція: у другому кварталі споживчі ціни зростали затухаючим темпом (фаза ремісії). Не підтвердилося припущення щодо уповільнення рухливості монетарних агрегатів. Нацбанк дегенерував грошову пропозицію через зменшення чистих нетто-інтервенцій: якщо за шість місяців 2004 року чиста кредитна емісія зросла на 31,7 відсотка, то протягом січня-червня поточного - на 24,2 відсотка. Але фіскальна активність екс-уряду компенсувала таке монетарне стиснення. В цілому монетарно-фіскальне управління сприяло утриманню інфляції під контролем, хоч внесок бюджетної політики мав відмінності.}

Але не дивлячись на тогорічній рівень, варто звернути увагу на те, що у минулому році випереджуючими темпами збільшувалися ціни виробників промислової продукції. На протязі дев'яти місяців 2004 року у Донецькій області вони зросли майже на третину, а в цілому за рік на 40%. Зараз, імовірно, відбувається передача на споживчий ринок накопленого інфляційного потенціалу. З'явилися основи запевняти, що він вже вичерпаний: у вересні 2004 року оптові ціни у промисловості області були вищі, ніж у грудні 2004 року, лише на три відсотки. Можливо, і споживчі ціни урівноважаться. Існують також багато факторів, здатних збільшити рівень інфляції. Наприклад, різка зміна збільшення цін на картоплю.