Глобальні проблеми людства та шляхи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Кафедра міжнародного менеджменту

Реферат

Глобальні проблеми людства та шляхи їх подолання

Виконала

Студентка 5 курсу 4 групи

Заочної форми навчання

Фоменко В.С.

Перевірив: Омельченко Р.В.

Київ 2015



План

Вступ

1. Поняття та загальна характеристика сучасних проблем

2. Основні проблеми сучасності

3. Шляхи та перспективи вирішення глобальних проблем

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Постановка та актуальність проблеми пов'язана з тим, що людство вступило в третє тисячоліття свого розвитку, епоху науково-технічної революції, що посилило антропогенний вплив на природу та породило нові проблеми й виклики, загострило увагу до традиційних глобальних проблем.

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, поява нових технологій призвели, до глибоких якісних змін у житті суспільства. Відбувається вдосконалення технологій і зростання виробництва, що сприяють повнішому задоволенню потреб людей, раціональнішому користуванню природними ресурсами, збільшенню виробництва продуктів харчування, але в той же час забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія ґрунтів, випадають кислотні дощі, зменшується озоновий шар навколо землі, погіршується стан здоров'я людей тощо.

ХХ сторіччя ознаменувалось утворенням планетарного суспільства. Якщо до цього часу людство знаходилось у стані фрагментарних утворень-держав, які в своїй більшості знаходились в стані конкуренції за географічну територію і природні ресурси, що призводило до локальних і світових конфліктів, то, починаючи з другої половини ХХ сторіччя, розвиток людства набув єдиного планетарного характеру. Людство в повній мірі оволоділо електричними технологіями, зробило кроки в глибини атомного ядра і в Космос, оволоділо новими інформаційними технологіями. Все це призвело до утворення комунікацій і промислових структур в планетарних масштабах і об'єднало людство в рамках єдиної глобальної системи, яку один із найяскравіших мислителів ХХ сторіччя В.Вернадський назвав ноосферою. За В.Вернадським ноосфера - це об'єднане людство разом з усіма створеними ним структурами, механізмами, комунікаціями, технологіями. Людство почало використовувати енергію, речовину і інформацію в масштабах, що дорівнюють, або перевищують рівень природних процесів і явищ планетарного значення, перетворившись в фактор космічного впливу і значення, з новими задачами у своєму розвитку і з новими, часто не очікуваними наслідками своєї життєдіяльності.

Враховуючі всі ці фактори, можна говорити про надзвичайну актуальність питання щодо глобальних проблем людства і ще більш принциповими і критичними моментами є саме шляхи та спроби оптимізації особливо проблемних питань, перспективи подолання існуючих загроз і викликів, адже без належної уваги та контролю до цих аспектів подальший розвиток є неможливим.



1. Поняття та загальна характеристика сучасних проблем

Сучасний період розвитку цивілізації проходить під знаком глобалізації. Свідченням, а певною мірою і наслідком, глобалізації може виступати і значна кількість глобальних проблем, що набувають в останні часи неабиякої актуальності та злободенності. Поняття "глобальні проблеми" походить від французького слова "global", що означає всезагальний; той, що охоплює всю земну кулю. Глобальні проблеми - це особливий ряд соціальних явищ і процесів у сучасному світі, які за масштабами і значущістю вирізняються загальнопланетарним характером та пов'язані з життєвими інтересами народів світу і можуть бути вирішені шляхом взаємодії усіх країн світу.

Загалом, термін "глобальні проблеми" з'явився у 60-х роках XX ст. Спочатку на Заході, згодом - на Сході, у колишньому Радянському Союзі. Як тоді, так і тепер, серед науковців не існувало єдиної, загальноприйнятої, універсальної думки на природу і причини їх виникнення, оцінку та шляхи вирішення. І по цей день існує розбіжність стосовно чисельності глобальних проблем. Західні дослідники, зокрема, представники "Римського клубу", вважають, що сучасному людству загрожує близько сотні глобальних проблем. Вітчизняні - нараховують таких близько трьох десятків. Набагато істотнішим є встановлення серед них пріоритетних, які необхідно вирішувати в першу чергу, і як вирішувати. Мова йде про конкретні наукові, техніко-технологічні, матеріально-ресурсні шляхи, методи й засоби їх вирішення та затрати, які має понести людство.

Отже, глобальні проблеми є всезагальними - як за їх об'єктом - земна куля, так і за суб'єктом їх вивчення і розв'язання - світова спільнота, держави світу. Основою їх появи є, в першу чергу, людська діяльність, яка нерозривно пов'язана із суспільною свідомістю.

Ці проблеми стосуються всіх людей планети, незалежно від національності, країни проживання, пануючої економічної системи. З іншого боку, вирішення цих ключових проблем не під силу окремим державам, а потребує координації та співпраці у всесвітньому масштабі. На останньому щорічному засіданні Всесвітнього економічного форуму у Давосі, яке відбулося у лютому 2014 року, основними глобальними проблемами для людства були названі: глобальне потепління, зростання цін на енергоносії, пандемія. Міжнародна енергетична агенція попереджає про дві глобальні загрози, з якими людство одночасно зіткнеться у найближчу чверть століття, - це дефіцит енергоресурсів та екологічна катастрофа. Серед інших глобальних проблем також називають, як правило, такі: збереження миру (демілітаризація, конверсія), тероризм, урбанізація, оволодіння космічним простором, освоєння світового океану тощо.

Класифікація численних глобальних проблем ускладнюється тим, що всі вони тісно пов'язані між собою та обумовлюють одна одну. Українські економісти поділяють усі проблеми за сферами дії на три групи:

* взаємодії людини і природи (продовольча, енергетична, екологічна проблеми);

* суспільних взаємовідносин (проблема економічної відсталості, демілітаризація);

* розвитку людини (епідемії, тероризм, злочинність).

Наразі розглянемо основні глобальні проблеми, з якими стикається людство у ІІІ тисячолітті.

Проблема майбутнього людства. Ще К.Е. Ціолковський висловив цікаву думку: "Все у Всесвіті народжується, досягає зрілості, старіє і руйнується. Теж саме стосується людини і людства. І все питання лише в тому, на якій із перерахованих стадій знаходиться нині людство. Якщо воно не зможе подолати силу тяжіння і не вийде за межі земного простору, то може не за горами "старіння", "смерть" людства. Але якщо попереду життя у Всесвіті, то нинішня стадія - це дитяча, а Земля лише колиска людства".

Проблема забезпеченості людства ресурсами. Планетарне людство існує в рамках обмеженості територіальної, енергетичної, речовинної (маються на увазі як біоресурси, так і весь спектр періодичної таблиці хімічних елементів). Перед людством постала реальна загроза вичерпання ресурсів і принципової неможливості не тільки розвитку, але й існування людства взагалі.

Що стосується питань проблеми забезпеченості енергією, то питання не в наявності енергії, а в існуючих технологіях її використання. На разі людство використовує енергію сонця, акумульовану в біосфері та накопичену біосферою протягом мільйонів років (мається на увазі нафта і вугілля), та, в незначній мірі, енергію атому, енергію води і вітру, внутрішню теплову енергію Землі. В той же час потік енергії від Сонця на відстані орбіти Землі складає ~ 1,4 квт/м². Це майже невичерпне джерело енергії, що майже не використовується людиною. Мало використовується енергія розпаду атомного ядра, лише в перспективі розглядається використання енергії ядерного синтезу. Але при розгляді питань енергозабезпечення завжди необхідно пам'ятати , що для того щоб не порушити тепловий режим планети слід дотримуватись золотого правила: скільки отримує енергії Земля - стільки має і скидати в космічний простір.

По відношенню до біоресурсів орієнтиром має бути баланс синтезу біоречовини на Землі: не можна споживати біоресурсів більше, ніж маса відновлюваних в процесі життєдіяльності біосфери. Теж саме стосується мінеральних ресурсів. Свого часу Д. Мендєлєєв говорив, що в природі не існує сміття; сміття продукує людина. Використовуючи мінеральні ресурси людина не відновлює їх запаси, в той час як запорукою безпроблемного існування на майбутнє є відновлення бази споживання. Все, що використовується людством має бути повернено в замкнуті цикли виробництва. Поняття сміття, відходів, шлаків повинно перестати існувати.

Проблеми екології. На даному етапі розвитку людства проблема екології є однією із найгостріших. По своїй суті яке завгодно втручання людини в природні процеси є екологічно небезпечним. І якщо нині мова йде про фізичні забруднення довкілля, а саме: механічне, енергетичне, теплове, хімічне, радіоактивне, електромагнітне - то уже найближчим часом на передній план мають вийти проблеми інформаційного і духовного забруднення не лише планети, але й оточуючого нас Всесвіту.

Природа побудована так, що на кожну дію, що веде до втрати рівноваги, виникає рівна їй, але протилежно спрямована протидія. протидія, що має нейтралізувати причину втрати рівноваги. Дестабілізуючою ланкою в природі на даний час є діяльність людства. І якщо само людство не потурбується про нейтралізацію свого впливу на природу, то природа вплине на людство. Всі фактори впливу можна розділити на три різні за змістом і наслідками групи: фізичні, інформаційні і духовні. Якщо перша група доволі глибоко вивчена і продовжує інтенсивно досліджуватись, то дві наступні являють собою "terra incognito", майже суцільну білу пляму в знаннях про оточуючий нас Всесвіт.

Коли мова заходе про інформаційне втручання, то необхідно звернути увагу на різні впливи в залежності від змісту інформації, а саме: інформаційне, що не змінює природні структури, а впливає лише на результати їх діяльності, та таке, що змінює самі природні структури (на зразок внесення помилок в програмне забезпечення роботи комп'ютера). Останнє особливо небезпечне і до нього слід віднести втручання в генетичні структури будови живого. Майже нічого невідомо про наслідки впливів думок людини та ефектів взаємодії інформаційних потоків в біосфері і в Космосі. Важливе місце в екології займає духовна складова.

Проблема комунікацій. Під комунікаціями в подальшому будемо розуміти засоби переміщення в просторі і часі речовини, енергії і інформації цільового призначення. Проблема комунікацій зводиться до прогнозування їх розвитку, будови та наслідків їх функціонування.

Всі види комунікацій можна розділити на дискретні і неперервні, обмежені в просторі та необмежені, внутрісистемні і зовнішні. Серед існуючих, призначених для транспортування речовини, необхідно виділити наземні (і частково підземні): автотранспортні і залізничні, що утворюють сітки, обмежуючі пересування живого; та окремі, незначних розмірів (на зразок конвеєрів); атмосферні: літаки, вертольоти, траєкторії руху яких чітко не окреслені в просторі; водні (кораблі річкового і морського призначення), та позаатмосферні (ракети, багаторазові транспортні космічні кораблі).

Для передачі енергії використовуються електромережі, механічні, гідро і пневмомеханизми. Для перенесення інформації - електромагнітичні носії, структурні різних видів матеріальності, хвильові.

Всі види комунікацій необхідно розглядати з точки зору небезпечності по відношенню до зовнішнього оточуючого середовища і захищеності від зовнішніх впливів. Необмежений у просторі потік електромагнітного випромінювання може бути надзвичайно шкідливим для всього живого, а незахищений водопровід або газопровід привабливим об'єктом для терориста. Для того щоб паралізувати або вбити живі організми іноді достатньо пошкодити артерію чи нерв. так само зруйнувати цілу біосистему можна пошкодивши лише одну із комунікацій. Особливу увагу варто приділити космічним комунікаціям, їх структурі, будові, функціям, що діятимуть в умовах вакууму, невагомості, в змінних полях тяжіння, під впливом інших космічних факторів.

Проблема тероризму (конфліктності) як глобального явища. XXI сторіччя відмічено наростанням актів проявів тероризму в усіх куточках планети. Кожна людина уже сьогодні не може бути впевнена у власній безпеці в жодному районі планети і жодному місті. Конфлікти на міжетнічному і міжконфесійному підґрунті, між різними суспільними структурами, між державними інститутами і особистістю, конфлікти інтересів між окремими людьми роблять майбутнє людини і суспільства непередбачуваним.

Кінець другого тисячоліття ознаменувався становленням значної кількості структур планетарного масштабу. Розвиток економіки потребує усунення кордонів, але ще більше загострює конкуренцію на інших рівнях розбудови людини і людства. Експлуатація людини людиною переходе в інші площини: володіння більш сучасними технологіями, інформаційними потоками, джерелами енергії і сировини дозволяє використовувати не лише окремі верстви населення, а й цілі народи в якості придатків окремих держав і суспільних утворень (партій, мафій, орденів, церков, концернів, міжнародних трастів і т.д.). Держави і організації, що контролюють фінанси та інформаційні комунікації, нав'язують іншим свою мораль і етику, зомбують населення, знищують особистість, якщо остання "не вписується" гвинтиком в будову "демократичного" і "недемократичного" суспільства.

Одною з не багатьох можливостей протистояння більш слабкого сильному є "партизанські" дії. Пряме протистояння - це акт самогубства, а тому необхідно діяти залишаючись непомітним. На жаль акти тероризму спрямовані не на винуватців, а на неповинне ні в чому населення.

Можливості тероризму, як епідемічного явища, аналогічні епідемічним хворобам людства. Ці можливості зростають з ростом концентрації населення, виробництва, комунікацій. Для зменшення загрози тероризму необхідно звернути увагу на знайомі всім протиепідемічні заходи, в тому числі на зміни в структурі будови суспільства уже в найближчому майбутньому.

2. Основні проблеми сучасності

Хоча, глобалізація стосується і має вплив на майже всі сфери життя в першу чергу, звісно, вона позиціонується не інакше, як економічне явище. Отже розглянемо кілька важливих проблем з вище наведених, що мають безпосереднє відношення до економіки і можуть бути виміряні кількісними та якісними показниками.

Проблема економічної відсталості.

Загальновідомі розбіжності в оцінці значення глобалізації для розвитку країн світу. Слід погодитися, що експансія світових ринків у Китай, Індію та деякі інші країни, що розвиваються, всіляко сприяла економічному зростанню цих регіонів. Численне мільярдне населення при цьому відкрило для себе більш високі стандарти у споживанні, освіті, охороні здоров'я. Але важко не побачити, що для значної кількості країн глобалізація приносить більше шкоди, ніж користі. Згідно з даними "Звіту про розвиток людства", що підготовлений вченими Оксфордського університету в 2013 р., 54 країни світу стали біднішими, ніж на початку 1990-х, у 21 державі більша частина населення голодує, у 14 країнах більше половини дітей помирає, не досягнувши п'ятирічного віку, у 12 країнах скорочена початкова освіта, а у 34 спадає середня тривалість життя. Більше мільярда людей сьогодні заробляє менше одного долару на день і чисельність таких людей невпинно зростає.

Таким чином, значна кількість країн все більше відстає від розвинутих держав (за рівнем розвитку економіки та якістю життя). Розрив між багатими і бідними країнами становить десятки та сотні разів. За даними Світового банку, якщо в середині ХVIII ст. (перед промисловою революцією) розрив між найбагатшою та найбіднішою країною світу оцінювався як 5:1, то зараз це співвідношення досягло рівня 400:1. Серед причин такої нерівності, як правило, називаються такі:

* Історичні: так званий "пізній розвиток" країн. В африканських країнах доход на душу населення зараз приблизно такий, який був у Європі двісті років тому.

* Географічні. Дж. Гелбрейт якось звернув увагу, що в межах тисячі миль по обидва боки від екватора немає жодної розвинутої, багатої країни (виключення: Сінгапур та Гонконг). Клімат, хвороби, невигідне географічне положення суттєво ускладнюють економічний розвиток.

* Інституціональні (у розумінні цінностей, настанов, традицій, що керують поведінкою народу). Це перешкоди, що гальмують розвиток економіки, - хабарництво, корупція, величезний і непотрібний бюрократичний апарат, неповага до приватної власності.

* Економічні. Пригадаємо "порочне коло бідності", проблему, що характерна для країн, що розвиваються. Це саме "коло бідності" полягає в тому, що низький дохід не дозволяє здійснювати заощадження, а отже, і інвестиції, принаймні у тих масштабах, що необхідниі для розвитку виробництва та збільшення доходів. У підсумку виходить, що бідність породжує бідність. Щоб вирватися з цього кола бідності, необхідні зовнішні або внутрішні джерела інвестицій в економіку. Певний час жевріла надія, що розірвати це коло під силу розвинутим країнам, здійснюючи програми фінансової допомоги. Але результати виявилися невтішними - до перешкод, що заважають розвитку бідних країн, додався ще астрономічний зовнішній борг.

Бідні країни намагаються приєднатися до світової економіки, традиційно спеціалізуючись на сільгосппродукції та мінералах. Проте торгувати їм з кожним роком усе важче: розвинуті країни, виступаючи за вільну торгівлю, фактично проводять протекціоністську політику. Субсидіюючи власне сільське господарство, вони закривають свої ринки для продукції бідних країн.

Нижче представлена інфографіка, яка демонструє в яких країнах проживають найбідніші мешканці нашої планети.



Отже, на 2015 рік найбільший відсоток населення, що існує за межею бідності, живе у Нігерії. У порівнянні із 2005 роком доволі вагомо покращила свої позиції по цьому показнику Індія. Також мають проблеми з цим питанням Демократична Республіка Конго, Бангладеш, Танзанія та інші.

Взагалі 64% найменш забезпечених людей (проживання на менш ніж 1.25$ в день) проживають всього у 5 країнах. Відповідно у Індії, Китаї, Нігерії , Бангладеші та Демократичній республіці Конго.

На графіку можна побачити відсоток незабезпечених верств населення в той чи іншій країні (блакитний стовпчик), а також відсоток кількості населення цієї країни від світового населення (зелений стовпчик).

Також зі схеми справа можна побачити, що загалом світова бідність наразі має тенденцію до зменшення.

Так у 1990 році відсоток світового населення, що проживає за межею бідності складав 36%, а у 2010 вже 18%.

Демографічна проблема.

В якості однієї з причин економічної відсталості може бути також розглянута демографічна проблема.

Адже до нерівномірності розподілу багатства у світі слід додати ще одну нерівномірність - розподілу населення. У цьому випадку кажуть про так звані "ножиці нерівності": на чотири п'ятих населення Землі припадає одна п'ята світового доходу.

Демографічні проблеми не обминули і розвинуті країни, - це падіння народжуваності, небезпечна тенденція старіння нації, потреба проведення пенсійної реформи, підвищення пенсійного віку. Але демографічні проблеми країн, що розвиваються, змушують пригадати Т.Мальтуса. Всупереч наведеним проблемам розвинутих країн, загальне зростання чисельності населення Землі дає підстави казати про "демографічний вибух", який стався у другій половині ХХ ст., коли загальне населення Землі зростало з вражаючою швидкістю.

У 2011 році населення Землі зросло до 7 мільярдів, звичайно, зараз темпи приросту вже потрохи зменшуються проте все одно це не нівелює проблему, адже вже у 2043 прогнозується населення у 9 мільярдів людей.

Правда, деякі дослідники переконані, що демографічний вибух - це тимчасове явище, яке минуло свій пік на межі 1980-90- х рр. і перейшло у фазу загасання. Але на сьогодні доводиться констатувати, що найбільший приріст населення припадає саме на країни Азії, Африки та Латинської Америки. Якщо у розвинутих країнах у ХХ ст. населення подвоїлося, перевищивши 1 мільярд (той самий "золотий"), то у менш розвинутих зросло вчетверо - до 5 мільярдів, тим самим суттєво загальмувавши в них темпи зростання доходів на душу населення.



У даному випадку також спостерігається певне порочне коло: причини та наслідки підмінюють один одне. Бурхливе зростання населення поглиблює відставання та робить бідні країни ще біднішими. Але через злиденність зростає народжуваність - на підсвідомому рівні реалізується біологічний закон боротьби за виживання та продовження роду (чим менше шансів вижити потомству, тим вища народжуваність). Дія закону посилюється економічними міркуваннями (діти - це майбутні робочі руки та забезпечена старість непрацездатних батьків), а також традиціями та релігійними догматами.

Але окрім загострення проблеми економічної відсталості, посилення тиску на природу, перенаселення бідних країн має ще один важливий наслідок - це зміна структури світового населення.

У світі переважають вихідці саме з цих країн - малоосвічені, або взагалі неписьменні, безробітні, озлоблені, які не дотримуються норм цивілізованої поведінки, які не знайшли свого місця у житті або не вміють нічого іншого, ніж воювати. Все це породжує інші глобальні проблеми - тероризм, злочинність, наркоманію.



Відслідковується кореляція між економічним розвитком країни та народжуваністю, як правило в успішних країнах з діловим та багатим населенням народжуваність є на низькому рівні (2, але частіше 1 дитина на жінку), в той час, коли у відсталих країнах народжуваність знаходиться на рівні від 3 до 7 дітей у однієї жінки.

Продовольча проблема.

Проблема природних ресурсів Разом з демографічною, глобальних масштабів набуває продовольча проблема. І її також можна спостерігати як у багатих, так і у бідних країнах. Лише мешканці розвинутих країн страждають від ожиріння та надвиробництва продуктів, а в країнах, що розвиваються, внаслідок економічної відсталості, демографічного вибуху та перенаселеності панує голод, нестача продуктів, у кращому випадку, незбалансованість та неповноцінність харчування.

Нобелівський (1998 р.) лауреат Амартья Сен зробив висновок, що найстрашніші випадки масового голоду були викликані не неврожаями, а саме ущербними політичними системами, які заважають ринку скорегувати своє функціонування.

Невеликі диспропорції в сільськогосподарському виробництві перетворювалися на катастрофи тому, що імпорт був заборонений, або ціни фіксовані, або заборонялося вирощувати альтернативні культури. Тобто політика стояла на перешкоді здатності ринку до автоматичного саморегулювання.

Найстрашніший в історії голод стався у Китаї, коли у 1958-1961 рр. загинуло 30 млн. людей. Зараз, за даними ООН, кожні три з половиною секунди від голоду на планеті вмирає людина, кожен день - 25 тисяч. Найгірші справи у Північній Кореї, Афганістані, африканських країнах Лесото, Малаві, Мозамбіку, Замбії, Зімбабве. Половина всіх випадків дитячої смертності у країнах, що розвиваються, викликана саме недостатнім харчуванням. глобальний проблема екологічний економічний

До того ж доволі показовим є стан з питанням урбанізації, все більше людей навіть в не дуже розвинених країнах, перебираються у міста, отже меншає кількість людей, що можуть займатися сільським господарством вирощуючи продукти харчування.

Рівень урбанізації в розвинених країнах у 2050 році продукується на рівні більше ніж 85%, в країнах же, що розвиваються на рівні близько 66%.

Продовольча проблема може розглядатися як часткова від більш загальної - нестачі природних ресурсів. Діяльність людини давно почала наносити збитки навколишньому середовищу. Але вважається, що до середини ХХ ст. ці збитки не були такими значними. Тривалий час природні ресурси встигали відновлятися, але стрімке зростання чисельності населення на планеті та відповідно обсягів споживання загострили проблему. Чим більше людей населяє планету, тим обмеженішими стають економічні ресурси.

У другій половині ХХ ст. вичерпання невідновлюваних природних ресурсів досягло загрозливих масштабів. Ще близько 40 років тому була надрукована відома доповідь Римського клубу, в якій прогнозувалося вичерпання основних природних ресурсів вже до 1995-2025 рр. І хоча подальші розрахунки спростували та віддалили цей рубіж, загроза залишається. У наш час песимісти сперечаються з оптимістами, але ніхто не заперечує, що якщо нові ліси росли швидше, ніж люди встигали їх вирубувати ще за часів середньовіччя, то в останні 20 років геологи знаходять менше нафти, ніж нафтовики встигають викачувати.

Беручи до уваги тенденції розвитку світової економіки, а особливо стрімке зростання економік Китаю та Індії, можна прогнозувати подальше зростання споживання не відновлюваних ресурсів.

Екологічна проблема.

Критика глобалізації з боку екології була однією з перших. Доречно пригадати, що екологія походить від того ж грецького слова "oikia", що й економіка, тобто це науки про домівку, оселю. В наш час екологію визначають як науку про відносини усіх живих з навколишнім середовищем.

З одного боку на природу тисне промисловість розвинутих країн, з іншого - надмірне споживання перенаселених бідних країн, зростання відходів. Наше буття дає всі підстави стверджувати, що екологічна проблема полягає у подоланні екологічної кризи. Її прояви:

* забруднення повітря, води, ґрунтів викидами промислових і хімічних відходів; скорочення орних угідь та погіршення родючості ґрунтів через надмірну експлуатацію;

* знищення родючих земель через зловживання добривами та хімічними речовинами для боротьби з шкідниками. Природа здатна створювати 1 см чорнозему упродовж 300 років, в той час, як людина здатна використати це природне благо зі швидкістю 1 см в три роки, омертвляючи чорноземи засоленнями, хімікатами, опосередкованою дією промислових виробництв тощо.;

* знищення тропічних лісів, що справедливо вважалися легенями планети;

* виснаження озонового шару;

* збідніння внаслідок варварського знищення тваринного та рослинного світу;

* зростання (через стан навколишнього середовища) захворювання органів дихання, поширення онкологічних та алергічних хвороб.

Останнім часом на перший план виходить проблема глобальних кліматичних змін. З часів промислової революції економічний розвиток вимагав споживання все більшої кількості палива. При цьому значно зростали викиди в атмосферу вуглекислого газу, зросла концентрація метану, інших газів. Саме ці зміни стали найважливішим компонентом так званого парникового ефекту: гази затримують інфрачервоне випромінювання Землі і створюють тим самим небезпеку підвищення середньорічних температур у її поверхні. Ці зміни помітні не лише вченим, а й усім нашим сучасникам.

З інфографіки ми можемо бачити, що викиди вуглекислого газу у 2010 році становили 30.6 мільярдів тон, споживання м'яса та риби - 56.8 мільярдів тон, споживання звичайних харчів - 215.1 мільярдів тон. Також на схемах можна побачити споживання енергії, наявність та доступність до води, а також ситуацію з лісами по країнам.

Підвищення температури нижчих шарів атмосфери призводить до жахливих наслідків. Змінюється режим опадів, тануть полярні льоди, підвищується рівень світового океану, частішають повені, руйнівні шторми, в інших регіонах поширюються посухи, горять лісні масиви. Небезпека полягає навіть не в самих змінах клімату, а в їхній стрімкості - людство, а тим більше рослинний і тваринний світ не можуть до них швидко пристосуватися. У найбільш уразливому положенні опиняються країни, що переживають демографічний бум. Через потепління занепадає сільське господарство, знижуються врожаї, починається посуха, ще більше загострюється проблема питної води, розповсюджуються далі тропічні хвороби.

Особливу актуальність мають екологічні проблеми для України. Чорнобиль для багатьох став віхою, що знаменувала початок нової ери. Але проблеми України цим не обмежуються. При цьому експерти ООН відмітили занадто великі обсяги споживання енергії українською економікою. 45% всієї енергії досі виробляється на теплоелектростанціях шляхом спалювання органічного палива, що є суттєвим чинником зростання парникового ефекту.

Надмірне техногенне навантаження в Україні давно порушило природну рівновагу. На одного українця припадає 300 кг техногенних відходів - це різні забруднювачі, у першу чергу важкі метали, які небезпечні для організму. Більше 34% українців живе в умовах забрудненого повітря. В окремих містах і районах відхилення якості води від норми досягає 70-80%. У таких регіонах значна частина населення змушена використовувати для пиття недоброякісну воду, яка є одним з чинників погіршення стану здоров'я і в цілому - тривалості життя. А це, у свою чергу, призводить до погіршення і так кризової демографічної ситуації в Україні (за змістом аналогічної тій, що склалася у розвинутих країнах).

3. Шляхи та перспективи вирішення глобальних проблем

Проти бажання просто нереально визначити основні шляхи розв'язання глобальних проблем людства - занадто важкою є ця задача. Хай менш кардинальною, але більш прийнятною і реалістичною є задача формулювання хоча б передумов їх вирішення.

З точки зору виживання та прогресу людства проблеми злиденності та стану навколишнього середовища несуть більшу небезпеку, ніж воєнні конфлікти, а глобальне потепління - проблема куди важливіша, ніж усі політичні кризи. Першими це зрозуміли європейці. У 2001 р. в ЄС була прийнята загальна "Стратегія сталого розвитку" (який розуміється як інтеграція економічних, соціальних та екологічних цілей). Уряди країн ЄС все більше посилюють норми забруднюючих викидів для виробничих компаній. Активно розповсюджується практика заборони паління в громадських містах. Першою це зробила Ірландія в 2004 р., а потім її приклад наслідували Італія, Мальта, Швеція, Бельгія, Іспанія, Велика Британія, Франція, Данія, Словенія - прогнозується поширення заборони на всі країни ЄС.

Існує чимало окремих спроб покращити життя в бідних країнах. Так, у європейських магазинах у продажу зустрічаються товари під маркою "Fairtrade" - "чесна торгівля". Ці товари або сировина для їхнього виготовлення закуповуються у виробника, минаючи перекупщиків (які найчастіше змушують виробників продавати собі у збиток). Вважається, що цей проект дозволяє краще оплачувати працю в бідних країнах, розвиваючи там виробництво. Таким чином, боротися з бідністю пропонується, просто обираючи в магазині інші продукти. В Європі сподіваються, що з часом інтерес до "Fairtrade" буде зростати (аналогічно зростанню популярності біопродуктів). Хоча це більше схоже на недорогий спосіб приспати совість пересічного громадянина розвинутої країни.

Країни, що розвиваються, потребують більшої уваги та допомоги. На сьогодні зусиль багатих країн недостатньо. Так, найбагатша країна світу виділяє на допомогу Африці 1,3 млрд. дол. на рік, у той час як один бомбардувальник "Stealth" коштує 1,26 млрд. А на воєнну операцію в Іраку на місяць витрачається 56 млрд. - рівно скільки ж, скільки коштувало б навчання 110 млн. неписьменних дітей усього світу протягом десяти років.

Хоча допомогти можуть і незначні суми. Нобелівською премією миру 2006 р. був нагороджений представник Бангладеш М.Юнус та створений ним "Grameen Bank" за боротьбу з бідністю ("за зусилля по створенню основ для соціального та економічного розвитку"). Його банк надає мікрокредити під низький відсоток бідним співвітчизникам для заснування малого бізнесу, не вимагаючи ніяких гарантій. Всупереч скептикам, абсолютна більшість кредитів повертаються. Для занять торгівлею або ремісним виробництвом бангладешським біднякам не вистачає незначних сум (від 20 до 200 дол.).

Але розглянуті вище глобальні проблеми потребують подальшого всебічного вивчення та комплексного підходу до їх вирішення. Стратегічний напрямок дій з метою зменшення гостроти проблеми природних ресурсів та пом'якшення наслідків екологічної кризи обов'язково повинен передбачати раціоналізацію виробництва та споживання, в першу чергу, в країнах, що розвиваються.

Для цього потрібно здійснити перехід до нової технологічної, екологічної культури - досягти зниження енерго- та матеріало- місткості виробництва завдяки введенню енерго-, ресурсо- зберігаючих, безвідходних технологій. У 2006 р. Міжнародна енергетична агенція рекомендувала збільшувати інвестування в ядерну енергетику та виробництво біологічного палива. Подібний заклик до будівництва ядерних електростанцій був зроблений вперше за 32-річну історію агенції. Втім, багато розвинутих країн світу і так вже рухаються у цьому напрямку. США, Японія, Китай, Індія, Росія і Південна Корея вже заявили про різке зростання вкладень в ядерну енергетику. А ті ж самі США, Бразилія і європейські країни, запрогнозами, стануть найбільшими виробниками палива з біоресурсів. Отримує подальший розвиток і нетрадиційна енергетика (сонячна, вітру, морських припливів, геотермальна). Для багатьох країн задачею залишається створення обґрунтованого природоохоронного законодавства, в якому будуть передбачені сувора відповідальність та дієві стимули. В якості стимулів для захисту природи повинна бути використана податкова система. Глобальний характер проблем вимагає розробки та узгодження міжнародних програм, активних дій різних всесвітніх організацій, створення нового механізму регулювання на світовому рівні.



Висновки

Таким чином, стає зрозумілим, що наразі вся світова спільнота стикається з безліччю загроз та викликів, які мають вплив не лише на якусь окрему країну чи навіть об'єднання країн, а стосуються всіх без виключення мешканців Землі, мають планетарний масштаб. Не має різниці наскільки певна країна залучена в процес глобалізації та інтернаціоналізації, чи то вона енергійно комунікує з іншими та обмінюється досвідом, ресурсами, товарами та людським капіталом, чи то надає перевагу режиму автаркії та економічної ізоляції, в будь-якому випадку вона не уникне необхідності бути залученою до вирішення глобальних проблем людства.

Наразі найголовнішими проблемами, які загрожують людству є екологічна проблема, адже з року в рік збільшується кількість шкідливих викидів в повітря, атмосферу, річки та інші водойми тощо. Проблема мілітаризації і миру. Ця проблема в даний момент особливо актуальна для нашої країни, враховуючі агресію східного сусіда, проте по світу існує багато гарячих точок, конфлікти в яких знаходяться у доволі гострих фазах. Крім того озброєння та новітні розробки воєнної техніки вимагають колосальних коштів, які могли б бути спрямовані в мирне русло, наприклад, на ту ж саму екологію, медицину, або закупівлю харчів для голодуючих регіонів.

Ще однією серйозною загрозою для планети є збільшення кількості людського населення, адже Земля може витримати лише певну кількість людей і то при помірному споживанні її ресурсів, а наше споживання є надмірним. Ця проблема спричинює наступну виснаження земних ресурсів, як в надрах планети так і на поверхні. Для виробництва головно. Проблемою є, звичайно, проблема енергоносіїв, запаси яких стрімко скорочуються, а також водних ресурсів, адже головний споживач прісної води не населення, а саме виробництва. Для населення ж і планети основною проблемою є забруднення повітря та зміна клімату - парниковий ефект, глобальне потепління. Отже, це екологічні проблеми.

Також існує проблема глобального та локального тероризму, яка в певній мірі є наслідком економічної диспропорції у розвитку країн, адже тероризм розповсюджений, як правило, в бідних відсталих країнах. Також існують проблеми безробіття та інші, але вони мають більш локальний характер, принаймні не настільки глобальний та повномасштабний, як екологічна проблема, адже навіть країни, які пильно слідкують за своєю екологічною політикою, страждають від дій сусідів та інших країн.

Отже, треба напрацьовувати новітню базу, зробити переоцінку пріоритетів та інвестувати більше в новітні технології, енергозберігаючі та природоохоронні.



Список використаних джерел

1. http://www.oecd.org/dac/incaf/resourceflowstofragilestates.htm

2. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник. - К., 2003. - Гл. 16.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К, 2006. - Гл. 22. - §4.

4. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. - К, 2006. - Гл. 36.

5. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2005. - Розділ 16.1-16.10.

6. Степура О.С., Єремєєв О.С., Пономарьова Т.Ю., Степура М.О. Політична економія: Навчальний посібник. - К., 2006. - Тема 27.

7. http://blog.thomsonreuters.com/index.php/tag/7-billion-actions/

8. Хозин Г. Каким быть международным отношениям в XX веке / Г. Хозин // Международная жизнь. -- 2001. -- №2. -- С. 78.

9. Капітон О.В. Глобалістика і глобальні проблеми сучасності / О.В. Капітон [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Fkzh/2010_35/3Kapiton_O.pdf

10. Корнієнко В.О. Основні політико-ідеологічні доктрини та глобальні проблеми сучасності / В.О. Корнієнко, Г.Я. Буртяк. -- Вінниця, 2003. -- 91 с.

11. Впереди ХХІ век: перспективы, прогнозы, футурологи [Текст]: антология современной классической прогностики. 1952-1999 гг. / ред.-сост. И.В. Бестужев-Лада. -- М: Academia, 2000. -- 480 с.

12. Політична економія: підручник / В.Г. Федоренко, О.М. Діденко, М.М. Руженський, О.Ф. Іткін. -- К.: Алерта, 2008. -- 487 с.

13. Головатый Н. Глобализация как средство уничтожения национальных государств. / Персонал № 11, 2004, с. 58-63.

14. Костин А.И. Кризис цивилизации, стратегия устойчивого развития и проблема политического выбора. // Вестник Московского университета. Сер. 12. Политические науки № 5, 2004, с. 38-62.

15. Воронович Б.А. Торукало В.П. Человек в глобализирующемся мире - проблемы и тенденции. / Социально-гуманитарные знания № 4, 2004. - с. 175-185.

16. Марчук Е. Украина - новая парадигма прогресса. К.; "Авалон" 2001 г. 224 с.

17. Яновский Р.Г. Социальная динамика гуманитарных перемен. - М, - "Книга и бизнес": 2001 . - 424 с.

18. Чернов А. Глобальное информационное общество. / Международная жизнь. - №9.- 2004. - с. 121-130.

19. Мнацакапян М.О. Глобализация и национальные государства - три мифа. // Социологические исследования. - № 5. - 200. - с. 137- 141.

20. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Підручник. - К., 2000. - Тема 22.

21. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник. - К., 2003. - Гл. 16.

22. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К, 2006. - Гл. 22. - §4.

23. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. - К, 2006. - Гл. 36.

24. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2005. - Розділ 16.1-16.10.

25. Степура О.С., Єремєєв О.С., Пономарьова Т.Ю., Степура М.О. Політична економія: Навчальний посібник. - К., 2006. - Тема 27.

Размещено на Allbest.ru