Оцінка фінансового стану підприємства ТОВ "Чечельницький молочний завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність та необхідність оцінки фінансового стану підприємства

1.2 Методи оцінки фінансового стану

1.3 Огляд нормативно-правової бази та літературних джерел

2. Оцінка фінансового стану підприємства ТОВ „Чечельницький молочний завод"

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Шляхи покращення фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від управління підприємством підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п.

Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу управління фінансовим станом підприємства. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства.

Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням засобів підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів).

Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасивів і активів, їх структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.п.

Аналізом платоспроможності і ліквідності, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства.

Враховуючи це, важко переоцінити значення та актуальність оцінки фінансового стану підприємства, особливо в умовах ринкової економіки.

Саме тому метою даної курсової роботи стало дослідження питань оцінки фінансового стану підприємства та механізму його стабілізації.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає ТОВ „Чечельницький молочний завод".

Предметом дослідження є фінансове становище підприємства.

При написанні курсової роботи розглянуто такі основні питання: теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства; практичне застосування оцінки фінансового стану підприємства; шляхи покращення фінансового стану підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність та необхідність оцінки фінансового стану підприємства

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як бізнесу-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансове стійке, то воно в стані "витримати" несподівані зміни ринкової кон'юнктури, і не виявитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержанні кредитів і залученні інвестицій. Фінансове стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов'язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами. Це сприяє зміцненню його іміджу головної складової нематеріальних активів господарюючого суб'єкта.

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками.

Фінансовий стан залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До основних зовнішніх факторів можна віднести економічні умови господарювання, кон'юнктуру ринку, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентноздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін [2, с.125].

Основною цільовою настановою діагностики фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики.

Існує широке коло користувачів результатів економічної діагностики, тому цілі її проведення для кожної із цих груп будуть відрізнятися. Виділяють внутрішніх і зовнішніх користувачів фінансової інформації.

До внутрішніх користувачів належать керівництво підприємства, що за даними звітності оцінює ефективність діяльності підприємства й рівень стабільності його фінансового стану у звітному періоді, розробляє прогнозні форми фінансової звітності й здійснює на їхній основі попередні розрахунки економіко-фінансових показників для планових періодів.

Зовнішніх користувачів можна розділити на дві групи. До першої групи належать суб'єкти, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства, а саме:

- існуючі й потенційні інвестори;

- кредитори;

- постачальники;

- клієнти;

- державні установи;

- працівники підприємства [7, с.253].

Існуючих і потенційних інвесторів, насамперед, цікавить інвестиційна привабливість підприємства, що характеризується рівнем прибутковості підприємства й ризику вкладень коштів у нього (тобто ліквідністю, фінансовою стабільністю й стабільністю його функціонування).

Для кредиторів становить інтерес інформація про кредитоспроможність підприємства, що є однією з характеристик його фінансового стану. Така інформація необхідна для ухвалення рішення про надання кредиту й умови кредитування (тобто ця характеристика визначається ліквідністю, платоспроможністю, фінансовою незалежністю й прибутковістю підприємства).

Постачальників насамперед цікавить здатність підприємства вчасно здійснювати розрахунки за відвантажену продукцію (сировину, матеріали, устаткування, послуги й тлі.).

Клієнтів як потенційних покупців цікавить стабільність діяльності підприємства, а виходить, його здатність виконувати договірні зобов'язання (тобто рівень й якість фінансової стабільності).

Державні установи здійснюють контроль надходжень коштів у бюджети різних рівнів і в позабюджетні фонди, тому їх цікавить інформація про здатність підприємства вчасно й у повному обсязі сплачувати податки й інші обов'язкові платежі, (тобто рівень ліквідності й поточної платоспроможності підприємства).

Працівників підприємства, у першу чергу, цікавить інформація про своєчасне виконання зобов'язань по заробітній платі й перспективах своєї роботи на даному підприємстві, (тобто платоспроможності й стабільності функціонування підприємства).

Другу групу зовнішніх користувачів результатів економічної діагностики становлять аудиторські фірми, фінансові консультанти, законодавчі органи, юристи, преса, профспілки, органи статистики. Вони хоча й прямо не зацікавлені в діяльності підприємства і його фінансовому стані, але використовують інформацію з метою захисту інтересів першої групи користувачів.

Виконання економічної діагностики господарюючих суб'єктів припускає аналіз й оцінку результатів підприємства в рамках його операційної, інвестиційної й фінансової діяльності. При цьому основний акцент робиться на оцінці ефективності використання всіх економічних факторів виробництва, а саме, засобів виробництва, предметів праці, живої праці, фінансових й інформаційних ресурсів.

Тобто, коло показників, які використовуються для економічної діагностики, досить широке.

Для діагностики ліквідності й платоспроможності підприємства використовують як кількісну, так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантовані ліквідності й платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу підприємства, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутого підприємства. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується у вигляді аналізу ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у кошти платежу відповідають строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:

А 1) найбільш ліквідні активи -- кошти і їхні еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А 2) швидко реалізовані активи -- дебіторська заборгованість та інші поточні активи;

А 3) повільно реалізовані активи -- товароматеріальні запаси, а також довгострокові фінансові вкладення;

А 4) тяжко реалізовані активи -- статті І роздягнула активу балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу [11, с.102].

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства, зобов'язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угруповання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П 1) найбільш термінові зобов'язання -- кредиторська заборгованість, а також кредити й позики, не погашені в строк;

П 2) короткострокові пасиви -- короткострокові кредити й позикові кошти. Також до цієї групи належить частина пасивів, представлених у розділі "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" (суми, плановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також прибутки майбутніх періодів, що належать до поточних зобов'язань;

П 3) довгострокові пасиви -- довгострокові кредити й позикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П 4) постійні пасиви -- статті І роздягнула пасиву. Для збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами й пасивами. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення: А 1 ? II 1; А2 ? П2; А3 ? П3; А4 ? П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами й пасивами. Четверта нерівність носить „балансуючий" характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності -- наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

1.2 Методи оцінки фінансового стану

Основними джерелами інформації для економічної діагностики фінансового стану підприємства є фінансові звіти аналізованого підприємства. Основний принцип аналітичного читання - дедуктивний, тобто рух від загального до частки. Наприклад, при оцінці змін підсумку балансу (валюти балансу) зростання його можна розцінювати як нарощування обсягів виробничо-господарської діяльності підприємства. Однак такий висновок повинен супроводжуватися оцінкою зміни товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) і виторгу. Тут же необхідно проаналізувати й динаміку зміни дебіторської заборгованості й причинах, що її сформували. Тобто, реалізуючи принцип дедукції при вивченні фінансових звітів, ми відтворюємо історичну й логічну послідовність господарських операцій, даємо оцінку інтенсивності їхнього впливу на результати діяльності підприємства.

Практика обробки інформації фінансових звітів розрізняє наступні методи й види аналізу:

- горизонтальний (часовий);

- вертикальний (структурний); -- аналіз коефіцієнтів;

- трендовий.

Горизонтальний або часовий аналіз будується на співставленні кожної позиції звітності (статті, розділу, блоку) з попереднім (базовим) періодом діяльності підприємства. Він дозволяє дати оцінку абсолютним і відносним відхиленням по окремих статтях і розділам фінансових звітів. Цей аналіз дозволяє діагностувати стан підприємства по динаміці фінансової звітності цього підприємства.

Вертикальний або структурний аналіз будується на визначенні структури підсумкових фінансових показників з оцінкою впливу кожної позиції на результат у цілому. Для цього розраховують питому вагу окремих складових у підсумку звіту, що дозволяє оцінити їхній вплив на діяльність підприємства.

Наприклад, якщо СА = ВК + ДЗ + КЗ, то структурний (вертикальний) аналіз дозволяє діагностувати:

- яким чином розподілені активи підприємства, тобто рівень прогресивності їхньої структури (з урахуванням галузевої належності).

- яким чином розподілені джерела активів між довгостроковою, короткостроковою заборгованістю й власним капіталом і т.д.

Вертикальний аналіз є досить інформативним для економічної діагностики. Наприклад, збільшення частки товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) у сумі оборотних активів може свідчити про зростання виробничого потенціалу підприємства; про формування більш гнучкої структури оборотних активів, що прискорює їхня оборотність, або про прагнення менеджера захиститися від інфляції, а може бути й проявом нераціональної політики господарювання. Ще один приклад: зростання частки дебіторської заборгованості може говорити про розширення обсягів продажів у кредит, тобто завоюванні ринку збуту, але може бути й результатом поганого фінансового контролю на підприємстві.

Трендовий аналіз дозволяє порівняти кожну позицію звітності з метою попередніх періодів і виявити тренд, тобто основну тенденцію динаміки показника, що відслідковує, очищену від впливу випадкових факторів й явищ, характерних для окремих періодів діяльності підприємства.

Аналіз коефіцієнтів -- це вивчення співвідношення між окремими позиціями певного звіту або показниками з різних форм фінансової звітності, і визначення тісноти й характеру зв'язків між ними. Цей аналіз дуже широко використовується в економічній діагностиці для оцінки ліквідності, фінансовій стабільності, діловій активності, рентабельності діяльності підприємства й т.п.

Схема аналізу за коефіцієнтами припускає розрахунок фінансових коефіцієнтів у рамках аналізованого періоду діяльності підприємства (початок і кінець року; звітний і базовий періоди). Далі розрахункові значення прирівняються, і дається оцінка тенденції їхньої зміни. Потім проводять оцінку розрахункових значень коефіцієнтів у порівнянні з нормативними (рекомендованими) їхніми значеннями.

Завершальним етапом кожного з наведених методів й аналізу фінансової звітності є розробка організаційно-технічних заходів щодо поліпшення досліджуваних показників або їхньої стабілізації в майбутніх періодах діяльності.

Діяльність підприємства і його результатів відображаються в економічних показниках, під якими розуміють кількісну і якісну оцінку досліджуваного явища, процесу, результату.

Економічна діагностика -- це багатоступінчаста оцінка результатів діяльності підприємства на основі системи економічних показників, взаємозалежних і доповнюючих один одного.

У загальному виді показники, які використовуються в економічній діагностиці, підрозділяють залежно від:

1) особливостей оцінюваних явищ, операцій, процесів: якісні; кількісні.

2) широти використання: узагальнюючі; спеціальні (часткові).

3) технології освіти: первинні; похідні; аналітичні; синтетичні.

4) способу розрахунку: абсолютні; відносні.

Характерним для діагностики підприємства за економічними показниками є те, що вони інформують про:

- джерела формування капіталу;

- розміри й структуру основного й оборотного капіталу;

- ефективність використання коштів підприємства;

- фінансову стійкість й фактори її зміни;

- симптоми нестабільності фінансового стану підприємства й ключових індикаторів кризових явищ в економіці підприємства [15, с.251].

Причинно-наслідкові зв'язки, на яких заснована економічна діагностика, вивчаються на базі результуючих (узагальнюючих) і факторних (часткових) показників.

Результуючим або узагальнюючим вважається показник, якщо він є об'єктом аналізу й побудови факторної діагностичної моделі. Відповідно, показники що характеризують і формує показник, називаються факторними показниками або факторами-аргументами.

Сукупність правил і прийомів виконання окремої роботи називають її методикою. Будь-яка методика містить спеціальні прийоми обробки й напрямки використання показників, тобто інструментарій.

В економічній діагностиці широко використовуються такі методи й прийоми роботи з економічними показниками як: -- економіко-логічні (порівняння, деталізація, угруповання, метод середніх і відносних величин балансовий метод, елімінування й т.д.);

- економіко-математичні (інтегральний, кореляційно-регресійний, аналітико-графічний і т.п.);

- евристичні й спеціальні.

1.3 Огляд нормативно-правової бази та літературних джерел

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність - це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність надає інформацію як про фінансовий стан підприємства на конкретну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення - дохід, прибуток. Тому для всебічного аналізу фінансового стану необхідний спільний аналіз "моментних", балансових даних на дату (момент) і "поточних" показників за період часу.

Отже, основними джерелами інформації слугують показники фінансової звітності:

- Балансу підприємства (форма №1),

- Звіту про фінансові результати (форма №2),

- Звіту про власний капітал (форма №3),

- Звіту про рух грошових коштів (форма №4),

- Приміток до річної фінансової звітності (форма №5),

- Декларація про прибуток підприємства, а також

- Звіт з праці (форма №1-ПВ).

Дані форми звітностей представляють собою систему узагальнюючих та взаємопов'язаних показників, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій за звітний період. Значення звітності полягає, насамперед у тому, що вона слугує джерелом інформації про результати діяльності підприємства, за її даними проводиться аналіз основних економічних показників діяльності і розвитку підприємства.

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємо доповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Манів З.О. стверджує, що суть фінансово-економічної діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних із безперервним кругообігом їх у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання. А фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розрахуватися за борговими зобов'язаннями.

Об'єктивне оцінювання фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання необхідне для керівника і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів, а також для порівняльного оцінювання на ринку щодо конкурентоспроможності підприємства [12, с.508].

Рижиков В.С. зазначає, що фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками [16, с.94].

Костенко Т.Д. відмічає, що фінансовий стан залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До основних зовнішніх факторів можна віднести економічні умови господарювання, кон'юнктуру ринку, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентноздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін.[10, с.224].

Іваненко В.М. пише. що основною цільовою настановою діагностики фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики.

Існує широке коло користувачів результатів економічної діагностики, тому цілі її проведення для кожної із цих груп будуть відрізнятися. Виділяють внутрішніх і зовнішніх користувачів фінансової інформації [9, с.19] .

Подольська В.О. зазначає, що під фінансовим станом розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким, кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність свідчить про його нормальний фінансовий стан, який залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства [13, с.48].

Розділ 2. Оцінка фінансового стану підприємства ТОВ „Чечельницький молочний завод"

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

В курсовій роботі досліджується ТОВ „Чечельницький молочний завод", що діє на підставі статуту і яке створене для підприємницької діяльності з метою задоволення потреб населення в продуктах споживання, роботах та послугах, пов'язаних з діяльністю товариства та отримання прибутків за рахунок своєї діяльності. Основними напрямками діяльності є:

- виробництво та реалізація масла тваринного, сиру жирного, цільномолочної продукції, морозива та іншої продукції, отриманого при переробці цільного молока;

- переробка молока;

- організація торгівлі;

- надання послуг схову, охорони майна, організація складів;

- комерційна, інноваційна та інвестиційна діяльність;

- використання прийнятих потужностей для виробництва інших товарів народного споживання;

- здійснення технічного переоснащення, розширення і реконструкції діючого виробництва;

- забезпечення росту продуктивності праці, впровадження у виробництво нових технологій прогресивної техніки і високопродуктивного обладнання;

- організація господарських зв'язків між підприємствами, організаціями та установами, громадянами з питань, пов'язаних з господарською діяльністю товариства;

- організація та проведення аукціонів, ярмарок, виставок-продажу, розпродаж;

- оптово-роздрібна торгівля.

Товариства здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Розглянемо основні економічні показники розвитку ТОВ „Чечельницький молочний завод" (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Рівень та динаміка основних фінансово-економічних показників фінансової діяльності підприємства

Показники	Роки	Відносне відхилення (+, -) 2010 року від,	Динаміка, %
	2008р.	2009р.	2010р.	2008р.	2009р.	2008р.	2009р.
1. Обсяг продукції (робіт, послуг), тис.грн.	15163,2	15191,1	17667,2	+2504	+2476,1	+16,5	+16,3
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг, тис.грн.	12636	12658,4	14722,7	+2086,7	+2064,3	+16,5	+16,3
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис.грн.	212,4	75,4	253	+40,6	+177,6	+19,1	+235,5
4. Середньорічна вартість капіталу, тис.грн.	73,05	152,6	262,3	+189,25	+109,7	+259,1	+71,8
5. Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	42408,3	42561,8	14396,4	-28012,0	-28165,4	-66,0	-66,2
6. Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.	680,5	863	937,5	+257	+74,5	+37,7	+8,6
7. Середньорічна вартість оборотних активів, тис.грн.	846,1	1118	1522,5	+676,4	+404,5	+79,9	+36,2
8. Рентабельність капіталу (ряд.3 / ряд.4)	290,7	49,4	96,4	-194,3	+47	-66,8	+95,1
12. Фондовіддача основних фондів (ряд.1 / ряд.6)	22,3	17,6	18,8	-3,5	+1,2	-15,7	+6,8
13. Оборотність оборотного капіталу (ряд.2 / ряд.7)	15	11,3	9,6	-5,4	-1,7	-36	-15,0

Отже, аналізуючи показники таблиці 2.1 можна побачити, що обсяг продукції за звітний рік в порівнянні з базовим збільшився на 2504 тис. грн., в порівнянні із попереднім роком збільшився на 2476,1 тис. грн.

Чистий дохід від реалізації товарів, робіт послуг за звітний рік в порівнянні з базовим збільшився на 2086,7 тис. грн., в порівнянні із попереднім збільшився на 2064,3 тис. грн.

Фінансовий результат збільшився в звітному році в порівнянні із базовим на 40,6 тис. грн. в порівнянні із попереднім періодом, збільшився на 177,6 тис. грн., це свідчить про ефективне використання грошових коштів.

Рентабельність капіталу в 2010р. по відношенню до 2008р., зменшилась, але це пояснюється тим, що в 2008р. середньорічна вартість капіталу була низька, в 2010р. по відношенню до 2009р., рентабельність збільшилась на 47%.

Збільшилась фондовіддача основних фондів в 2010р. по відношенню до 2009р., це позитивний показник.

Оборотність оборотного капіталу зменшилась, це позитивний показник, який говорить про збільшення попиту на продукцію підприємства.

В загалі можна сказати, що підприємство працює прибутково, та ефективно.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складемо ущільнений баланс:

Таблиця 2.2 - Ущільнений баланс підприємства

Актив	Сума, тис. грн	Пасив	Сума, тис. грн.
	2009р	2010р	Відхилення		2009р.	2010р.	Відхилення
			абс.	%				абс.	%
1. Необоротні активи - усього	1010,7	1130,9	+120,2	+11,8	1. Власний капітал - усього,	176,7	348,0	+171,3	+97
в тому числі:					в тому числі:
залишкова вартість нематеріальних активів	88,3	33,3	-55	-62,3	статутний капітал	150,0	150,0	0	0
залишкова вартість основних засобів	905,6	969,4	+63,8	+7	не розподілений прибуток	18,2	187,0	+168,8	+927
незавершене будівництво	16,8	128,2	+111,4	+663,1	2. Забезпеч. наступних витрат - усього	-	-	-	-
2. Оборотні активи - усього	1276,9	1768,2	+491,3	+38,5	3. Довго строк. зобов'яз. - усього	-	-	-	-
в тому числі:					4. Поточні зобов'яз - усього	2113,5	2552,6	+439,1	+20,7
Запаси	1196,9	1726,6	+529,7	+44,2	в тому числі:
готова продукція	-	-	-	-	коротко-строк. кредити банків	-	-	-	-
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	56,1	35,2	-20,9	-37,2	кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2042,7	2387,0	+344,3	+16,8
дебіторська заборгованість за розрахунками	19,7	6	-13,7	-69,5	поточні зобов'язання за розрахунками	70,8	165,6	+94,8	+133,8
грошові кошти та їх еквіваленти	4,2	0,4	-3,8	-90,5	5.Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-
3. Витрати майбутніх періодів	2,5	1,5	-1	-40
Баланс	2290,2	2900,6	+610,4	+26,6	Баланс	2290,2	2900,6	+610,4	+26,6

Отже, за результатами таблиці можна зробити висновок: необоротні активи за аналізований період збільшились на 120,2 тис. грн., або на 11,8%, залишкова вартість нематеріальних активів за аналізований період зменшилась на 55 тис. грн., нематеріальні активи збільшились по таким статтям, як залишкова вартість основних фондів яка збільшилась на 63,8тис. грн., це говорить, що на підприємстві приділяють достатньо уваги оновленню основних фондів, та незавершене будівництво на 111,4 тис. грн.

Оборотні активи за аналізований період збільшились на 491,3 тис. грн., або на 38,5%, в оборотних активах збільшилась вартість запасів на 529,7 тис. грн., зменшилась дебіторська заборгованість за товари, роботу, послуги, це говорить про те що попит на продукцію підвищився, дебіторська заборгованість за розрахунками зменшилась на 13,7 тис. грн., зменшились також грошові кошти на 3,8 тис. грн., це негативний показник.

По пасиву підприємства спостерігається збільшення власного капіталу на 171,3 тис. грн., таке збільшення сталось завдяки збільшенню нерозподіленого прибутку на 168,8 тис. грн.

Підприємство не має довгострокових та короткострокових богів перед банками. Поточні зобов'язання збільшились на 439,1 тис. грн., таке збільшення викликано нестачею грошових коштів, частину можливо буде погасити за рахунок нерозподіленого прибутку.

В цілому валюта балансу за аналізований період збільшилась на 610,4 тис. грн., або на 26,6%, підприємство функціонує доволі стабільно.

Розраховуємо та оцінюємо такі коефіцієнти:

Зміна валюти балансу (К_Двб) за виразом:

К_Двб = ВБ₁ - ВБ₀ / ВБ_0,

К_Двб = 2900,6 - 2290,2 / 2290,2 = 0,26

Розрахуємо чистий дохід (виручку) від реалізації продукції за виразом:

К_Дчд = (ЧД₁ - ЧД₀) / ЧД₀,

К_Дчд = (14722,7 - 12658,4) / 12658,4 = 0,16

Зміна фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування:

К_Дфр = (ФР₁- ФР₀) / ФР_0,

К_Дфр = (253 - 75,4) / 75,4 = 2,35

Збільшення темпів зростання чистого фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування свідчить про покращення господарської діяльності на підприємстві і ефективне використання фінансових ресурсів з 2009р. по 2010р.

Провідними характеристиками фінансового стану підприємства є ліквідність, платоспроможність і фінансова стабільність. У ході їхнього аналізу прийнято акцентувати увагу на періоді діяльності підприємства, у рамках якого виконується оцінка.

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства -- це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань [3, с.187].

Платоспроможність відображає можливість підприємства відповідати (платити) за своїми обов'язками в конкретний період часу. У міжнародній практиці вважається, якщо підприємство не може відповідати за своїми обов'язками на конкретний термін, то воно неплатоспроможне. У цьому зв'язку виконується оцінка його потенційної платоспроможності, тобто погашення зобов'язань. У противному випадку підприємство визнається в судовому порядку банкрутом. Під платоспроможністю прийнято розуміти наявність і достатність коштів й їхніх еквівалентів для своєчасного погашення зобов'язань у міру настання строку їхньої оплати. Оцінка платоспроможності проводиться на конкретну дату.

Поняття ліквідності більш широке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. У той же час, ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але й перспективний [2, с.188].

Отже, проаналізуємо показники ліквідності й платоспроможності на досліджуваному підприємстві (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Показники ліквідності й платоспроможності

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення 2010р.,
				від 2008р.	від 2009р.
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,02	0,002	0,0001	-0,0199	-0,0019
2. Коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності	0,08	0,04	0,02	-0,06	-0,02
3. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності	0,55	0,60	0,69	+0,14	+0,09
4. Доля обігових коштів в активах	0,51	0,56	0,61	+0,1	+0,05
5. Доля виробничих запасів в поточних активах	0,86	0,93	0,96	+0,1	+0,03

По результатам таблиці видно, що коефіцієнт абсолютної ліквідності набагато менший рекомендованого значення, це означає що підприємство не в змозі в повному обсязі погасити свої короткострокові зобов'язання.

Коефіцієнт термінової ліквідності також менше норми, що говорить про незадовільні прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови несвоєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт поточної ліквідності, також менше норми, цей показник свідчить, що підприємство немає достатню платоспроможність.

Доля обігових коштів в активах має тенденцію до збільшення, це позитивний показник.

Оцінка фінансової стійкості

Таблиця 2.4 - Фінансова стійкість підприємства

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення 2010р.
				від 2008р.	від 2009р.
1. Коефіцієнт концентрацій власного капіталу	0,06	0,07	0,12	+0,06	+0,05
2. Коефіцієнт фінансової залежності	14,5	13	8,3	-6,2	-4,7
3. Коефіцієнт маневрування власного оборотного капіталу	-6,05	-4,7	-2,2	+3,85	+2,5
4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,93	0,92	0,88	-0,05	-0,04
5. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	-	-	-	-	-
6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів	-	-	-	-	-
7. Коефіцієнт структури залученого капіталу	-	-	-	-	-
8. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	13,5	12	7,3	-6,2	-4,7

За результатами таблиці видно, що підприємство забезпечено власним капіталом в 2008р. на 6%, в 2009р. на 7%, в 2010р. на 12%, тобто ми бачимо збільшення вартості власного капіталу, це позитивний показник, але він являється занадто низьким, підприємство повністю залежить від зовнішнього фінансування. Коефіцієнт фінансової залежності підприємства з кожним роком зменшується, це позитивний показник, і залучений капітал з кожним роком зменшується, це свідчить, що на підприємстві покращується фінансова стійкість. Таким чином із наведених показників, ми бачимо, що на підприємстві покращується фінансова стійкість, але воно не являється фінансово стійким. Проаналізуємо показники ділової активності.

фінансовий ліквідність платоспроможність стабільність

Таблиця 2.5 - Показники ділової активності

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення 2010р.
				від 2008р.	від 2009р.
1. Коефіцієнт загальної оборотності активів	7,9	6,1	5,7	-2,2	-0,4
2. Коефіцієнт оборотності запасів	58,3	41,7	9,8	-48,5	-31,9
3. Строк обороту запасів	6	8,6	36,7	+30,7	+28,1
4. Коефіцієнт оборотності загальної суми дебіторської заборгованості	135	179,5	252	+117	+72,5
5. Строк обороту загальної суми дебіторської заборгованості	3	2	1,4	-1,6	-0,6
6. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості по товарних операціях	263	278,8	323	+60	+44,2
7. Строк обороту дебіторської заборгованості по товарних операціях	1,4	1,3	1,1	-0,3	-0,2
8. Коефіцієнт оборотності загальної суми кредиторської заборгованості	8,3	6,6	6,3	-2	-0,3
9. Строк обороту загальної суми кредиторської заборгованості	43,4	54	57	+13,6	+3
10. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості по товарних операціях	8,6	6,8	6,6	-2	-0,2
11. Строк обороту кредиторської заборгованості по товарних операціях	42	53	54	+12	+1
12. Тривалість операційного циклу	7,4	9,9	37,8	+30,4	+27,9
13. Тривалість фінансового циклу	-35	-43,1	-16,2	+18,8	+26,9

У звітному періоді відбулося вповільнення оборотності коштів підприємства по відношенню до базового та попереднього періоду, що викликано, насамперед, погіршенням ринкової кон'юнктури та ефективності управління активами.

Термін обороту товароматеріальних запасів збільшився по відношенню до базового року на 30,7 днів і збільшився на 28 днів по відношенню до попереднього року це негативний показник.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості зменшився, це бути пов'язане з тим, що попит на продукцію збільшився.

Термін погашення кредиторської заборгованості збільшився й основною причиною було збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, та по іншим статтям також збільшення

Збільшення дебіторської заборгованості вплинуло на збільшення тривалості операційного циклу, що є негативною тенденцією й веде до збільшення потреби підприємства в оборотному капіталі.

Фінансовий цикл за аналізовані роки зменшився, хоча являється занадто низьким.

Таким чином, у звітному році рівень ділової активності підприємства майже не покращився.

Проаналізуємо показники рентабельності.

Рентабельність - одна з головних характеристик фінансового стану підприємства. Для її оцінки розрахуємо ряд показників і занесемо їх до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Показники рентабельності підприємства

№	Показник	Значення показника	Відхилення 2010 від 2009 (+,-)
		2009 р.	2010 р.
1.	Рентабельність основної діяльності	0,55	1,7	+1,15
2.	Рентабельність продукції	0,55	1,6	+1,05
3.	Рентабельність основного капіталу	3,3	8,7	+5,4
4.	Рентабельність власного капіталу	42,6	73	+30,4
5.	Період окупності власного капіталу	2,3	1,4	-0,9

Як бачимо з таблиці 2.6, показники рентабельності в 2010 році покращились в порівняно з аналогічними показниками в 2009 році. Це свідчить про покращення рентабельності підприємства та його фінансового стану в цілому.

Про це свідчить також показник окупності власного капіталу, який за аналізований період зменшився.

Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану підприємства

Основним напрямком покращення фінансового стану підприємства є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів. Наприклад, можна збільшити ціну на продукцію, надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не зажди може пройти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари.

Отже, резерви зростання прибутку - це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

Збільшенню обсягу реалізації продукції;

Зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції: усунення перевитрат по сировині і матеріалах, усунення понадпланових відходів, усунення невиправданих і непродуктивних витрат у складі цехових і загально-виробничих витрат, а також у складі витрат на утримання і експлуатацію устаткування, усунення втрат від браку;

Постійному зниженню позареалізаційних збитків [13, с.253].

Ще одним напрямом у пошуку резервів зростання прибутку є аналіз використання ресурсів підприємства, собівартості виготовленої продукції. Зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції - основний резерв збільшення прибутку підприємства. Враховуючи специфіку виробництва даного підприємства суттєво зменшити витрати на виробництво можна завдяки технічним і технологічним заходам.

То ж аналізуючи витрати на виробництво продукції, знаходимо резерви її зниження, які водночас є і резервами збільшення прибутку.

Після підрахування загальної суми резервів зниження собівартості продукції за всіма статтями калькуляції можна розрахувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці по окремих напрямках.

Відомо, що економія витрат живої праці досягається в результаті більш економного і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців.

Основними резервами зниження витрат коштів на оплату праці є:

- впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці;

- зменшення кількості робітників;

- усунення і попередження непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових, внутрішньозмінних простоїв.

Також важливим резервом для покращення фінансового стану підприємства є скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

Причин росту кредиторської заборгованості є багато. Основною з них є відсутність коштів по оплаті своїх зобов'язань. Проте підприємство може штучно збільшити свою заборгованість. Це відбувається при умові, якщо в країні намітилась ситуація, що спричиняє ріст інфляції. При такій умові підприємство може завідома збільшити свою кредиторську заборгованість з метою віддати через деякий час ту ж саму суму заборгованості. Цей варіант можливий лише при умові, що ціни за надані підприємством послуги зросли, а сума заборгованості не змінилась (або зросла в незначній мірі).

В основному, в сучасних умовах господарювання на Україні ріст дебіторської заборгованості відбувається по причині взаємних неплатежів між підприємствами, тобто у нас неефективні методи розрахунків між підприємствами. Розглядаючи питання скорочення дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями і замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами.

Це метод надання знижок при достроковій оплаті. Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити певну суму в результаті інфляції. Цей метод суперечить умовам господарювання державних підприємств даної галузі, оскільки ціни за транспорт газу (УМГ) встановлює держава, а не підприємство. Проте, на мою думку, саме такі нетрадиційні методи дозволять скоротити об'єми заборгованостей між підприємствами.

Головним завданням фінансового управління є досягнення самоокупності підприємства, тобто доведення підприємства до здатності покривати свої затрати результатами виробництва, забезпечуючи повторність виробництва в незмінних межах. В процесі досягнення самоокупності вирішуються дві важливі проблеми : боротьба із збитковістю і підвищення прибутковості.

При вирішенні першої проблеми вимагається комплекс заходів по фінансовому оздоровленню (санації) підприємства.

Цей комплекс вимагає:

- оновлення випуску продукції (аж до перепрофілювання);

- реалізацію не використовуваних матеріалів, не установленого і невикористаного обладнання;

- модернізацію виробництва;

- інтенсифікацію праці робітників і завантаження обладнання;

- впровадження прогресивних форм організації праці [16, с.248].

Якщо ж підприємство "невиліковуване", то воно підлягає ліквідації, розпродажу або об'єднанню з іншими підприємствами.

При вирішенні другої проблеми передбачається, що підприємство не тільки повинне покривати свої витрати доходами, але і бути рентабельним, тобто одержувати прибуток. Існують інші шляхи підвищення прибутковості підприємства. Перерахуємо найбільш важливі з них:

- маркетингові шляхи, зв'язані з коригуванням стратегії і тактики маркетингу; підвищення якості, випущеної продукції;

- усунення каналів втрат прибутку;

- точне і своєчасне виконання договорів по поставках продукції.

Самоокупність - невід'ємний елемент самофінансування. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку і амортизації. Проте, у процесі нагромадження обсяг прибутку підлягає зменшенню за рахунок податків і інших платежів із прибутку. В кінцевому рахунку залишається нерозподілений прибуток. Із нерозподіленого прибутку і амортизації формується фінансовий фонд, або основні джерела самофінансування підприємства. Проте, фінансування може здійснюватись і шляхом залучення засобів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Таким чином весь капітал підприємства можна розділити на дві частини: власний і залучений. Співвідношення між власним і залученим капіталом характеризує ступінь фінансової стійкості фірми.

Висновки

Аналізувати фінансовий стан будь-якого підприємства є нагальною необхідністю, бо не можна вести господарство без міри ваги і рахунку, не добиваючись перевищення доходів над видатками. Це завжди було важливо, тим більше - зараз, коли на зміну безгосподарності і безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна і ощадливість. Закони ринкової економіки вимагають відповідного способу мислення і поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка не терпить, щоб омертвлялися мільярди гривень. Ринкова економіка приведе в рух всі ці ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, на підприємстві необхідно здійснювати аналіз фінансового стану, проводити обґрунтоване наукою дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентноздатності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами. Фінансовий аналіз -- це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Проаналізувавши основні показники фінансового стану підприємства ТОВ „Чечельницький молочний завод" можна зробити такі висновки: оборотні активи за аналізований період збільшились на 491,3 тис. грн., або на 38,5%, в оборотних активах збільшилась вартість запасів на 529,7 тис. грн., зменшилась дебіторська заборгованість за товари, роботу, послуги, це говорить про те що попит на продукцію підвищився, дебіторська заборгованість за розрахунками зменшилась на 13,7 тис. грн., зменшились також грошові кошти на 3,8 тис. грн., це негативний показник.

По пасиву підприємства спостерігається збільшення власного капіталу на 171,3 тис. грн., таке збільшення сталось завдяки збільшенню нерозподіленого прибутку на 168,8 тис. грн.

Підприємство не має довгострокових та короткострокових богів перед банками.

Поточні зобов'язання збільшились на 439,1 тис. грн., таке збільшення викликано нестачею грошових коштів, частину можливо буде погасити за рахунок нерозподіленого прибутку.

В цілому валюта балансу за аналізований період збільшилась на 610,4 тис. грн., або на 26,6%, підприємство функціонує доволі стабільно.

Підприємство забезпечено власним капіталом в 2008р. на 6%, в 2009р. на 7%, в 2010р. на 12%, тобто ми бачимо збільшення вартості власного капіталу, це позитивний показник, але він являється занадто низьким, підприємство повністю залежить від зовнішнього фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності підприємства з кожним роком зменшується, це позитивний показник, і залучений капітал з кожним роком зменшується, це свідчить, що на підприємстві покращується фінансова стійкість.

Показники рентабельності в 2010 році покращились в порівняно з аналогічними показниками в 2009 році. Це свідчить про покращення рентабельності підприємства та його фінансового стану в цілому.

Список використаної літератури

1. Балабанів И.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого суб'єкта. -- М.: Фінанси й статистика, 2002.-208с.

2. Бандурка А. М., Черв'яків И. М., Посилка О. В. Фінансово-економічний аналіз. -- Харків: З Харківського університету внутрішніх справ, 1999. -- 393 с.

3. Бланк И.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. -- К.: Ніка- Центр, 1999. - 528 с.

4. Бороненкова С.А. Управлінський аналіз. -- М.: Фінанси й статистика, 2002.-384с.

5. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 196 с.

6. Економічний аналіз / За ред. Ф.Ф.Бутинця. -- Житомир: ПП "Рута", 2008.-680с.

7. Економічний аналіз/ За ред.М.Г.Чумаченка. -- К.:КНЕУ, 2001. -540с.

8. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 1999. - 176 с.

9. Івахнепко В.М. Курс економічного аналізу. К.: Знання Прес, 2002. - 190с.

10. Ковальов А.И. Аналіз фінансового стану підприємства. -- М.: Центр економіки й маркетингу, 2001.-256с.

11. Ковальов О.Н., Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. -- М.: ПРОЮЛ М.П.Захаров, 2001. 424с.

12. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. -- Київ: Цент навчальної літератори, 2008. -- 412 с.

13. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

14. Планування діяльності підприємства: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, А.Ю. Мельника та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. -К.: КНЕУ 2002. - 252с.

15. Пястолов С.М. Економічний аналіз діяльності підприємств. -- М.: Академічний Проект, 2002.-573с

16. Рижиков В.С, Панків В.А., Ровенська В.В. та ін. Економіка підприємства. -- К.: Видавничий Дім „слово", 2009. -- 272 с.

17. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ИНФРА-М, 2002.-336с.

18. Хміль Ф.І. Планирование и контроль: концепция контролинга: пер. с нем./ Под ред. и с предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г., Лукашевича М.Л. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 800 с.

Размещено на Allbest.ru