Статистичні показники енергетики на території України

Російський статистик Д.П. Журавський (1810 - 1856) дуже точно визначив статистику як "рахунок по категоріях". Дійсно, серед нескінченної різноманітності явищ ми, як правило, уловлюємо наявність деякого кінцевого числа груп або типів.

Обличчя кожної людини неповторно, і все-таки можна класифікувати осіб по типах (вилицювате, довгасте, кругле і т.д.). Підприємства утворюють групи по формах власності, характері вироблюваної продукції, розмірах (великі, середні, дрібні), фінансовому положенні і т.д. Приклади можна продовжити, але ясно, що яку б сукупність ми не вивчали, вона завжди розділяється на групи. Це обумовлено такими об'єктивними властивостями явищ, як варіація, наявність приватних сукупностей.

Угрупування - це розподіл одиниць по групах відповідно до наступного принципу: відмінності між одиницями, віднесеними до однієї групи, повинні бути менше, ніж між одиницями, віднесеними до різних груп.

Угрупування лежить в основі всієї подальшої роботи із зібраною інформацією.

Однорідність даних є початковою умовою їх статистичного опису і аналізу - обчислення і інтерпретації узагальнювальних показників, побудови рівняння регресії, вимірювання кореляції, статистичного висновку.

Таким чином, значення угрупування полягає в тому, що цей метод забезпечує узагальнення даних, уявлення їх в компактному, осяжному вигляді. Крім того, угрупування створює основу для подальшого зведення і аналізу даних.

Звідні показники для окремих груп є типовими і стійкими, якщо, по-перше, угрупування проведене правильно, по-друге, групи мають достатню чисельність. Перша умова пов'язана з тим, що ділення на групи далеко не завжди очевидно. Виконання другої умови необхідне, оскільки при чималому числі одиниць (не менше 5 одиниць в групі) в звідних показниках взаимопогашаются випадкові характеристики і виявляються закономірні, типові.

Для вирішення завдання угрупування потрібно встановити правила віднесення кожної одиниці до тієї або іншої групи.

У ці правила входять визначення тих характеристик (ознак), по яких проводитиметься угрупування (так званих групових ознак), і їх значень, що відокремлюють одну групу від іншої (інтервалів угрупування).

Угрупування називається простим (монотетичним), якщо для її побудови використовується одна групова ознака. Якщо угрупування проводиться по декількох ознаках, вона називається складною (політетичною). Зазвичай таке угрупування проводиться як комбінаційна, тобто групи, виділені за однією ознакою, підрозділяються на підгрупи за іншою ознакою.

У угрупуваннях використовуються відкриті і закриті інтервали. У першому випадку указуються верхня і нижня межі інтервалу.

Закриті інтервали підрозділяються на рівних і нерівних. Величина рівного інтервалу знаходиться по формулі:

,

де n - число груп.

Нерівні інтервали можуть визначатися як рівно наповнені При цьому сукупність розділяється на групи рівного об'єму з числом одиниць в кожній j-й групі: n: m, де n - загальне число одиниць; m - число груп. Дані ранжируються, відлічується число одиниць, складових першу групу, потім - другу і т.д. Межі інтервалів відповідатимуть фактичним значенням ознаки в кожній групі.

Якщо групова ознака некількісна, або кількісний дискретний з малим числом значень, то угрупування даних проводиться шляхом підрахунку числа одиниць з даним значенням ознаки.

Види угруповань.

Угрупування проводиться з метою встановлення статистичних зв'язків і закономірностей, побудови опису об'єкту, виявлення структури сукупності, що вивчається. Відмінності в цільовому призначенні угрупування виражаються в класифікації угрупувань, що існує у вітчизняній статистиці: типологічні, структурні, аналітичні.

Типологічне угрупування служить для виділення соціально-економічних типів.

Зміна меж інтервалів групової ознаки при виділенні одних і тих же типів в різних умовах називається спеціалізацією інтервалів групової ознаки.

Зміна круга групових ознак при виділенні одних і тих же типів в різних умовах називається спеціалізацією групових ознак.

Структурне угрупування характеризує структуру сукупності по якому-небудь одній ознаці. Якщо для типологічного угрупування частіше використовуються відкриті і нерівні інтервали, то для структурного угрупування характерніші закриті рівні інтервали. Структурне угрупування дозволяє вивчати інтенсивність варіації групової ознаки. На основі структурного угрупування можна вивчати динаміку структури сукупності.

Ділення угрупувань на типологічних і структурних достатньо умовно.

Аналітичне угрупування характеризує взаємозв'язок між двома і більш ознаками, один з яких розглядається як результат, інший (інші) - як чинник (чинники).

Показники, які показують, як змінюється одна ознака залежно від зміни іншого, називаються показниками сили зв'язку. Вони знаходяться по формулі:

,

де, - середні значення результативної ознаки в останній і першій групах відповідно; , - середини інтервалів (або середні значення) ознаки чинника в останній і першій групах. У разі прямого зв'язку >0, зворотною - <0.

Для нелінійного зв'язку показник середньої сили зв'язку не має значення (або має обмежене значення).

По аналітичному угрупуванню можна зміряти зв'язок за допомогою ще одного показника: емпіричного кореляційного відношення. Цей показник позначається грецькою буквою (ця). Він заснований на правилі розкладання дисперсії, згідно якому загальна дисперсія рівна сумі внутрішньо групової і між групової дисперсій.

Дисперсія результативної ознаки усередині групи при відносній постійності ознаки-чинника виникає за рахунок інших чинників (не пов'язаних з тим, що вивчається). Ця дисперсія називається залишковою (та коливається, яка залишилася при закріпленні чинника x, що вивчався). Вона визначається по формулі:

,

де - значення ознаки у для i-й одиниці в j-й групі; - середнє значення ознаки у в j-й групі; - число одиниць в j-й групі; j =1,2,3., m.

Внутрішньогрупові дисперсії, розраховані для окремих груп, об'єднуються в середній величині внутрішньогрупової дисперсії:

.

Міжгрупова дисперсія відноситься на рахунок чинника (і чинників, пов'язаних з ним), що вивчається, тому ця дисперсія називається чинником. Вона визначається по формулі:

.

Правило складання дисперсій може бути записане:

або

.

Емпіричне кореляційне відношення вимірює, яку частину тієї, що загальної коливається результативної ознаки викликає чинник, що вивчається. Відповідно воно розраховується як відношення дисперсії чинника до загальної дисперсії результативної ознаки:

- коефіцієнт детермінації

- емпіричне кореляційне відношення.

Цей показник приймає значення в інтервалі [0,1]: чим ближче до 1, тим тісніше зв'язок, і навпаки.

Для вивчення впливу декількох чинників на результат проводиться аналітичне угрупування багато чинника. Вона будується як комбінаційне угрупування по ознаках-чинниках, і для кожної підгрупи розраховується середнє значення результативної ознаки.

1.4 Абсолютні і відносні величини

1.4.1 Поняття про абсолютні величини. Види абсолютних величин

В процесі статистичного спостереження отримують дані про значення тих або інших ознак, які характеризують кожну одиницю досліджуваної сукупності. Для характеристики сукупності в цілому або окремих її частин дані про окремі одиниці сукупності систематизують з метою отримання узагальнювальних показників, в яких відображаються результати досліджень суспільних явищ.

Узагальнювальні статистичні показники є базою для аналізу і прогнозу соціально-економічного розвитку держави, її окремих регіонів і галузей.

Узагальнювальні показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами. Кожен вид показника має певне значення і займає певне місце в процесі пізнання реальної дійсності.

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються. Абсолютні статистичні величини - це кількісні показники, які характеризують розміри (рівні, об'єми) суспільних явищ в певних умовах місця і часу. Отримують їх методами статистичного спостереження і зведення початкової інформації. Розміри суспільних явищ можуть бути виражені у вигляді кількості одиниць, або у вигляді величини ознаки.

Абсолютні величини є основою всіх статистичних розрахунків. Вони необхідні для обліку і контролю діяльності підприємств і організацій, аналізу різних чинників, які впливають на об'єми виробництва продукції в різних галузях матеріального виробництва, торгової і заготовчої діяльності, побутового обслуговування населення і ін.

Практично статистична інформація починає формуватися з абсолютних величин, ними вимірюються всі сторони суспільного життя.

Абсолютні величини завжди є іменованими числами. Іменовані числа являють собою вимірників ознак. Розрізняють три види вимірників - натуральні, вартісні і трудові.

Натуральними називаються такі одиниці вимірювання, які відповідають природним (фізичним) властивостям даного предмету і виражаються в мірах довжини, площі, об'єму, ваги ін. або кількістю одиниць (штук), кількістю фактів або подій.

В деяких випадках вимірювання в одних одиницях не дає повної характеристики об'єму продукції і тоді доводиться користуватися двома одиницями вимірювання.

У випадок необхідності зведення воєдино декількох різновидів однієї споживної вартості використовують умовно-натуральні одиниці вимірювання. При цьому використовують спеціальні перелічувальні коефіцієнти, які виражають співвідношення між натуральними одиницями вимірювання різних продуктів за якою-небудь ознакою. За допомогою коефіцієнта всі продукти перераховуються як один продукт, прийнятий за умовний. Наприклад, в паливно-енергетичному комплексі використовують такий показник, як умовне паливо (у. т).

Але умовно-натуральні одиниці мають обмежене використання, оскільки дають можливість підсумовувати лише однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний об'єм виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) виразі. Вартісні (грошові) вимірники використовуються не тільки на рівні окремого суб'єкта господарювання, але і на рівні галузей або економіки в цілому. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валюта інших держав. Облік у вартісних (грошових) одиницях використовують для визначення сукупного суспільного продукту, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту і ін.

Для визначення об'єму трудових ресурсів або витрат праці на виробництво продукції, а також для оцінки трудомісткості продукції використовуються трудові вимірники (людино-година, людино-день).

Абсолютні статистичні величини діляться на індивідуальних і підсумкових (сумарні). Індивідуальні абсолютні величини характеризують величину ознаки окремих одиниць сукупності. Підсумкові (сумарні) абсолютні величини характеризують величину ознаки певної сукупності і кількість одиниць сукупності. У ряді випадків підсумкові (сумарні) абсолютні величини отримують не в результаті зведення даних статистичного спостереження, а шляхом спеціальних розрахунків за певними правилами і певною методикою.

Таким чином, абсолютні величини необхідні для багатьох господарських розрахунків. Вони служать початковими даними для всіх форм і прийомів кількісної характеристики суспільних явищ і процесів.

1.4.2 Відносні величини, їх суть і форми виразу. Основні види відносних величин

Для того що б повною мірою проаналізувати досліджувані соціально-економічні явища і процеси, виявити взаємозв'язку і закономірності, зробити правильні виводи, одних лише абсолютних величин недостатньо. Окремо абсолютні величини не дають належного уявлення про досліджувані явища і процеси. У аналізі статистичної інформації поряд з абсолютними величинами важливе місце займають відносні величини.

Відносними статистичними величинами називають показники, які виражають кількісне співвідношення між явищами суспільному життю.

Необхідність розрахунку і використання відносних величин обумовлена тим, що дані тільки про абсолютні розміри суспільних явищ, не враховуючи їх наукове і практичне значення, не дозволяють у багатьох випадках охарактеризувати всі сторони досліджуваного об'єкту.

Кожна відносна величина являє собою приватне від ділення двох величин. При обчисленні відносних величин необхідно мати на увазі, що чисельник - це показник, який вивчається. Його називають обліковою величиною. Та величина, з якою проводиться порівняння називається основою або базою порівняння.

Залежно від того, до якого значення прирівнюється база порівняння, приватне від ділення однойменних величин можна виразити або у вигляді коефіцієнта або відсотка або як проміле (‰) або продецеміле (‰).

У тому випадку, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, відносна величина (наслідок порівняння) є коефіцієнтом, який показує, в скільки разів досліджуване значення більше або менше від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють. Якщо значення бази порівняння приймається за 100%, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках (%). Процентний вираз відносних величин є самим розповсюдженим в практиці економічної роботи.

Якщо базу порівняння приймають за 1000, то результат порівняння виражають в проміле (‰). В деяких випадках при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10000 одиниць (продецеміле ‰).

У кожному окремому випадку слід підбирати таку форму виразу відносних величин, яка забезпечує велику наочність і сприйняття.

У статистиці широко використовують іменовані відносні величини, які отримують в результаті порівняння різнойменних величин.

При порівнянні різнойменних абсолютних величин отримують відносні величини, які виражені іменованими числами (єднання вимірників величини, яка порівнюється і базисної величини, наприклад, км/год, чел/км2 ін). Іменовані відносні величини характеризують, скільки одиниць однієї сукупності доводиться на одиницю іншої сукупності.

Що б відносні величини були правильними, необхідно, щоб порівнювана величина і база (основа) були зіставними в територіальних і годинних відносинах, за одиницями спостереження і методологією обліку і аналізу.

Основні види відносних величин

Відносні величини залежно від їх впізнаного значення діляться на наступні види:

відносні величини планового завдання (прогнозування);

відносні величини виконання плану (прогнозів, договірних зобов'язань, державних замовлень);

відносні величини динаміки;

відносні величини структури;

відносні величини координації;

відносні величини порівняння;

відносні величини інтенсивності.

Відносні величини планового завдання (прогнозування) характеризують розмір збільшення або зменшення розмірів явища, що передбачається, за планом (прогнозом) в наступному періоді в порівнянні з базисним (одним з попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння).

Відносні величини виконання плану (договірних зобов'язань, державного замовлення) характеризують рівень виконання прогнозних розрахунків, їх отримують шляхом порівняння фактично досягнутого рівня в звітному періоді з рівнем, планом, що передбачається (договорами або державним замовленням).

Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни розмірів явища в часі. Вони характеризують напрям і швидкість зміни явищ в часі, темпи їх розвитку. Відносну величину динаміки визначають як співвідношення фактично досягнутого рівня в звітному періоді з рівнем одного з попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння. Для розрахунку відносних величин динаміки необхідно мати дані як мінімум за два періоди або моменту часу.

Якщо вивчається динаміка явищ більш ніж за два періоди, то відносні величини можна розраховувати подвійно: шукати співвідношення кожного подальшого періоду до попереднього (змінна база порівняння) або до одного якому-небудь періоду, узятого як базу порівняння (постійна база порівняння).

Якщо відносні величини динаміки із зміною базою порівняння характеризують швидкість зміни показника від одного періоду до іншого, то відносні величини динаміки з постійною базою порівняння характеризують поступове віддалення цього показника від періоду, узятого за базу порівняння.

Відносні величини планового завдання, виконання плану і динаміки зв'язані між собою таким чином:

1. Відносна величина планового завдання (ВПЗ):

2. Відносна величина виконання плану (ВВП):

3. относительная величини динаміки (ВД):

Якщо відомі відносні величини планового завдання, виконання плану і динаміки, то схема математичної залежності між ними матиме наступний вигляд:

або

Приведена схема математичної залежності між відносними величинами дозволяє визначити будь-яку з трьох величин, коли відомі дві інші.

Відносні величини структури - це співвідношення розмірів частини і цілого, вони характеризують склад досліджуваної сукупності. Відносні величини структури визначаються як відносини абсолютної величини кожного з елементів сукупності до абсолютної величини всієї сукупності і може бути відображена у вигляді приватного або у відсотках. Сума відносних величин структури по всій сукупності дорівнює одиниці або 100%.

Відносні величини координації застосовуються для характеристики співвідношення між окремими частинами статистичної сукупності і показують в скільки разів порівнювана частина більше або менше ніж частина, яка прийнята за базу порівняння.

Відносні величини порівняння розраховують як порівняння однойменних показників, які характеризують різні об'єкти (підприємства, галузі) або території (міста, регіони, країни) і мають однакову тимчасову визначеність.

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь розширення або розвитку явища в певному середовищі. Вони розраховуються як співвідношення двох різнойменних величин: абсолютної величини досліджуваного явища і абсолютної величини, яка характеризує об'єм середовища, в якому відбувається розвиток або розповсюдження явища. У відмінності від інших відносних величин, відносні величини інтенсивності виражаються іменованими величинами, в яких об'єднуються одиниці вимірювання чисельника і знаменника. Прикладами відносних величин інтенсивності можуть бути такі показники: щільність населення, виробництво продукції на одну людину, випуск продукції з розрахунку на одиницю основних виробничих фондів (фондовіддача). Відносні величини інтенсивності показують, скільки одиниць однієї сукупності доводиться на одиницю іншої сукупності.

Ефективність використання статистичних показників залежить від специфіки і умов розвитку суспільних явищ і процесів, а також від комплексного використання абсолютних і відносних величин в статистичному дослідженні. Саме такий підхід забезпечує якнайповніше відображення досліджуваною дійсності.

2. Практичні аспекти виробництва електроенергії

2.1 Статистика показників енергетики по виробництву електроенергії