Размещено на http://www.allbest.ru/

Довгостроковий період - це період, достатній для входу і виходу фірми з галузі.

Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому періоді показує обсяг продукції, який виготовляється при кожнім значенні ціни, щоб досягти максимізації прибутку на довгостроковому інтервалі. Крива пропозиції конкурентної фірми на довгостроковому інтервалі визначається частиною кривої LMC, розташованої вище LACmin, що відповідає ціні беззбитковості на довгостроковому інтервалі.

Довгострокова ціна беззбитковості - це мінімальна ціна, за якої фірма може лише покрити свої витрати в довгостроковому періоді.

Якщо фірма в довготривалому періоді якої-небудь галузі отримує високий прибуток, це залучить на ринок інші фірми. Збільшення числа продажів знизить ціну на товар - дрібні фірми з нетехнологічним виробництвом підуть з ринка. Коливання будуть відбуватися, поки ціна на ринку не установиться на рівні LACmin. Тоді ринок перестане бути привабливим для інших фірм, тому що діючі підприємства будуть мати нульовий прибуток.

Для тих фірм, що освоїли даний ринок, це означає, що вони будуть мати бухгалтерський прибуток, але не матимуть економічного прибутку, який включає неявні витрати. Тому стимулу для виходу з ринку в них не буде.

Рівновага галузі в довгостроковому періоді - коли фірми не прагнуть ні залишити галузь, ні вступити в неї, ні підвищити, ні знизити масштаби виробництва.

В основі довгострокової рівноваги на конкурентному ринку лежать три моменти:

1. Попит на ринку збігається з пропозицією і рівноважна ціна, що встановлюється, влаштовує як покупців, так і продавців.

2. Усі фірми в галузі максимізують свій прибуток, тобто знаходяться в рівновазі.

3. Усі фірми мають нульовий прибуток.

Ці три умови створюються протягом тривалого часу, а в короткому періоді фірми можуть отримувати високий економічний прибуток.

Парадокс прибутку:

- економічний прибуток, більший нуля стимулює фірми вступати в галузь досконалої конкуренції. Це підвищує пропозицію, знижує ціну доти, поки економічний прибуток не буде дорівнювати нулю;

- економічний прибуток, менший нуля примушує фірми виходити з галузі, у результаті чого пропозиція падає, економічний прибуток знову стає нульовим.

Економічний прибуток збільшує або зменшує випуск продукції, повертаючись до нуля.

Економічний прибуток дорівнює нулю - значить досягнута конкурентна рівновага галузі в довгостроковому періоді. P = LMC = LACmin - досягається довгостроковий стан беззбитковості галузі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конкурентна фірма знаходиться в стані короткострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі продукції P = МС і коли досягається ефективність розподілу. Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску P = МС = АС. Тоді фірма досягає виробничої ефективності.

Ринкова пропозиція в довгостроковому періоді

Ринкова пропозиція визначається шляхом додавання Qs усіх фірм ринку.

Довгострокова крива ринкової пропозиції залежить від зміни на довгостроковому інтервалі рівня витрат галузі в міру розширення обсягу випуску.

У залежності від цього вона має додатний або від'ємний нахил. Якщо середні витрати не змінюються в залежності від зміни кількості фірм галузі, пропозиція галузі абсолютно еластична, крива пропозиції горизонтальна.

Галузь з постійними витратами - галузь, у якій ціни на фактори виробництва не залежать від зміни обсягу випуску. Фірми в галузі мають постійні середні витрати (постійний ефект масштабу).

Галузь зі зростаючими витратами - галузь, у якій ціни на ресурси в довгостроковому періоді зростають. Фірми мають зростаючі середні витрати (негативний ефект масштабу). Крива пропозиції галузі має додатний нахил.

Галузь зі зменшуваними витратами - галузь у якій ціна на фактор виробництва зменшується в міру зростання обсягу випуску (Позитивний ефект масштабу). Крива пропозиції має від'ємний нахил.

Конфігурація довгострокової кривої пропозиції галузі залежить від рівня LAC, що впливають на рівень ціни Р, збільшуючи її або зменшуючи.

Досконала конкуренція і її ефективність

Досконала конкуренція обумовлює ефективний розподіл ресурсів.

Ресурси розподілені ефективно в тому випадку, якщо жоден із суб'єктів не має можливості поліпшити свій економічний стан без погіршення економічного стану інших суб'єктів (оптимум Парето).

Ефективний стан економіки виключає неефективне використання ресурсів.

Граничні умови ефективності виробництва будь-якого блага:

МВ = МС,

де МВ - гранична корисність споживача;

МС - граничні витрати виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівноважна ціна на ринку вільної конкуренції дорівнює, з одного боку, цінності для споживача кожної додаткової одиниці блага, з іншого боку, витратам виробництва цієї додаткової одиниці блага.

Тема 8. Монопольний ринок

1. Модель «чистої» монополії і її характеристики

2. Монопольний ринок у короткостроковому і тривалому періоді

3. Соціальна ціна монополії

1. Модель «чистої» монополії і її характеристики

Монополія - ринкова структура, прямо протилежна досконалій конкуренції. Монополія виникає, коли за певних причин на ринку товару функціонує один виробник-монополіст, який може задовольнити загальний попит платоспроможних споживачів даного товару.

Фірма - чистий монополіст, якщо виступає як єдиний виробник даного товару. Продукція, що випускається нею, не має близьких замінників, а доступ нових виробників у дану галузь майже неможливий.

Умови функціонування монопольного ринку:

· Єдиний продавець. Одна фірма виробляє даний товар, тобто поняття «фірма» і «галузь» збігаються (у невеличкому місті один телеграф, один готель, один банк).

· Частка випуску монопольного ринку відповідає ринковій пропозиції.

· Немає близьких замінників. Фірма виготовляє унікальний товар. У покупця немає альтернативного вибору, а у виробника немає необхідності в рекламі

· Бар'єри для вступу в галузь. Входження нових виробників заблоковано юридично або економічно.

Причини монопольного стану фірми:

· Економія від масштабу. Якщо виробництво будь-якого обсягу продукції однією фірмою обходиться дешевше, ніж кількома, то галузь - природна монополія: великі підприємства з максимальною продуктивністю і мінімальними витратами. Довгострокові середні витрати мінімальні тоді, коли фірма обслуговує весь ринок.

· Виключне право компанії на володіння рідким і важливим ресурсом («Де Бірс»)

· Держава створює бар'єри для входження в галузь, видаючи патенти і ліцензії.

Бар'єри необхідні для підтримки монопольної влади у довгостроковому періоді.

Види монополій:

· Чиста монополія - єдиний продавець товару, що не має субститутів.

· Природна монополія - у галузях, де економія внаслідок зростання масштабу виробництва особливо велика.

· Проста монополія - встановлює однакові ціни для всіх покупців.

· Монополія, що використовує цінову дискримінацію - установлює різні ціни на той самий товар для різних покупців.

· Закрита монополія - захищена від конкуренції юридичними обмеженнями.

· Відкрита монополія - одна фірма на якийсь час стає єдиним виробником продукції, не маючи спеціального захисту.

Взаємодія споживачів і виробників

Велика кількість покупців на монопольному ринку приводить до того, що жоден з них фактично не в змозі впливати на формування ринкової ціни. Тому кожен споживач змушений орієнтувати свій попит відповідно ціні, що пропонує монополіст.

Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі купили весь обсяг товару, що він пропонує, визначаючи при цьому не тільки Q_s, але і ціну. Тобто монополіст одержує монопольну владу.

Попит на продукт монопольної фірми

Монопольна фірма (price-maker) - фірма, що встановлює ціну на свою продукцію. За недосконалої конкуренції фірма опиняється в ситуації, коли кожна наступна одиниця продукції продається за нижчою ціною, тобто ціна не є заданою величиною. Фірма, стикаючись з ринковим попитом усвідомлює, що збільшення обсягу виробництва приводить до зниження ринкової ціни. Тому крива попиту для монополіста має від'ємний нахил.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Крива ринкового попиту D є кривою середнього доходу монополіста (D = AR).

Граничний доход монопольної фірми (MR) завжди менше ціни (Р): MR < Р, тому крива MR завжди нижче кривої D:

MR = dTR/dQ = d(P*Q)/dQ = P*dQ/dQ + Q*dP/dQ;

MR = P + Q*dP/dQ;

Оскільки

Q*dP/dQ < 0, то MR < Р.

МR крутіша P у два рази:

Р = а - b*Q; TR = а*Q - b*Q²; МR = а - 2b*Q

Властивість МR: доход від додаткової одиниці продукції TR = Р·Q = 1·Р = Р. Але фірма натрапляє на криву попиту, що має від'ємний нахил і тому виробництво і продаж цієї додаткової одиниці продукції приводить до зниження ціни, що зменшує доход від всіх одиниць проданої продукції.

Приклад: Q = 10000 виробів, Р = 400 г.о . Збільшення Q на 1 одиницю приводить до зниження попиту на 0,01 г.о., але приріст виторгу буде менше, ніж 399,99 г.о., тому що зниження ціни стосується усього обсягу.

MR = 399.99·10001 - 400.1000 = 300 г.о.

Якщо в умовах досконалої конкуренції Р=MR, в умовах монопольного ринку MR < Р. Величина відхилення MR від Р залежить від еластичності попиту за ціною.

МR = Р + Q(d Р/ dQ) = P + (Q / P)·(dР / dQ)·P = P(1+1 / Е_D)

Особливості монопольної влади:

· Збільшення попиту не завжди веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Монопольна фірма відповідає на збільшення попиту підвищенням ціни.

· Це пов'язано зі зміною цінової еластичності попиту, що виникає при зміні попиту в цілому. Зміна еластичності попиту за ціною, пов'язана з кожною даною ціною, приводить до створення нової кривої MR.

· Саме зсув кривої MR, а не зсув кривої D - вирішальний фактор, що визначає зміну кількості пропонованого товару.

Для монополії неможливо визначити криву попиту, тому що кожний новий обсяг, що пропонується, обумовлює появу двох і більше цін. І навпаки, два і більш обсяги можуть бути пов'язані з однією ціною.

Монопольна фірма не реагує на ціну, як задану, вона сама її визначає. Тому неможливо використовувати криву попиту для того, щоб з'ясувати, який обсяг є її пропозицією на ринку.

Через те, що монополія може маніпулювати обсягом і ціною, для неї не існує визначеної кривої пропозиції.

При заданій кривій МС монополії в точці Курно (МС=МR) можуть перетинатися кілька кривих МR, кожній з який відповідає своя крива попиту. У такому випадку обсяг, на який указує точка Курно, буде пропонуватися за різними цінами в залежності від кута нахилу кривої попиту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кілька точок Курно, які відповідають різним кривим галузевого попиту, можуть указувати на одну ціну, по якій, у залежності від нахилу лінії попиту, буде пропонуватися різна кількість продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

При розгляді питань еластичності попиту за ціною ми відзначали взаємозв'язок між ціною і сукупним доходом при зміні попиту: якщо попит еластичний, то зменшення ціни викликає збільшення сукупного доходу, і навпаки, нееластичний попит приводить до падіння доходу при зменшенні ціни.

Проілюструємо це на моделі монополії

Размещено на http://www.allbest.ru/

По'єднаємо графік попиту і граничного доходу фірми з графіком сукупного доходу. Якщо крива попиту має вид прямої, то її верхня частина відбиває еластичний попит, тобто при підвищенні ціни сукупний виторг TR збільшується. У точці В, що поділяє лінію попиту навпіл, Е_d = 1, сукупний виторг має максимальне значення

TR = Р₂Q₂,

а граничний доход MR = 0.

Ділянка лінії dd нижче т.В характеризує нееластичний попит, MR < 0, TR знижується до нуля. Таким чином, монополіст фактично не працює на ділянці нееластичного попиту.

3. Монопольний ринок у короткостроковому і тривалому періодах

Умова максимізації прибутку монополіста в короткому періоді

Монополіст повинен визначити лінію своєї поведінки: або обмежити обсяг продажів для підтримки високої ціни, або збільшити обсяг, але вже за зниженою ціною.

Якщо фірма-монополіст установлює ціну Р₁, вона зможе продати тільки Q₁ товару, а її виторг TR = SP₁АQ₁O. Зі збільшенням обсягу виробництва площа прямокутника, тобто TR буде зростати, досягне TRmax при Q₂, а потім почне зменшуватися до TR=0 при Q₄.

TR збільшується доти, поки MR > 0. На наведеному вище графіку MR починається в точці d і проходить через Q₂. Q₂ визначає Q_опт, при якому TRmax. При подальшому нарощуванні виробництва лінія MR уходить у зону MR<0 і загальний виторг TR падає. При обсязі Q₄ TR = 0. Як і у випадку досконалої конкуренції, чистий монополіст максимізує прибуток при MR = MС. Але для монополіста MR < Р.

Умова максимізації прибутку для монополії МС = MR < Р. На відміну від фірми в умовах досконалої конкуренції, монополія припиняє збільшення виробництва до того, як граничні витрати зрівняються з ціною (до МС = Р)

Поєднаємо на графіку лінії попиту dd фірми-монополіста, MR, МС і АТС.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для визначення обсягу виробництва, що дає максимальний прибуток, знаходимо точку перетину MR і МС (т. N), Q - кількість продукції, що забезпечує максимальний прибуток. Продовження перпендикуляра на криву dd дасть точку L - ціну, за якою можливо продати продукцію в кількості Q. TR = S_PLQO. Виторг монополіста TR складається з сукупних витрат і прибутку.

ТС = АТСQ

Точка перетину QL з АТС (т. К) дасть величину АТС (Р₂), тобто

ТС = Р₂Q = S_P2KQO

Сукупний прибуток

ТРr = TR - ТС = S_PLKP2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

За несприятливих умов фірма може не отримувати прибуток у межах короткострокового періоду. Тоді мета монополіста - мінімізація збитків.

На графіку dd нижче АТС. Щоб мінімізувати свої збитки, монополія повинна обмежити випуск обсягом, що відповідає точці перетину MR і МС. Так само як і фірма в умовах досконалої конкуренції, монополіст буде продовжувати випуск продукції доти, доки його ціна буде вище AVC. Якщо крива попиту dd зсунеться ліворуч так, що крива AVC опиниться над нею і фірма не зможе компенсувати навіть AVC, тоді єдиним варіантом мінімізації збитків буде повне припинення випуску.

Така ситуація може носити тимчасовий характер, фірма може дочекатися кращих часів і вийти зі скрутного стану. Якщо падіння попиту не припиниться, то монополія змушена буде піти з галузі з наступним повним розпродажем своїх активів.

Розглянемо рівновагу фірми в тривалому періоді на прикладі відкритої монополії тому що в довгостроковій перспективі будь-яку монополію можна вважати відкритою. Цей вид монополії не має спеціального захисту. Як їй захиститися від конкурентів?

По-перше, фірма може установити таку високу ціну, що дозволить їй отримувати короткочасний максимальний прибуток доти, доки ціни знову не понизяться. Установлюючи високу стартову ціну, монополіст усвідомлює, що з'явиться конкурент, з яким доведеться поділитися прибутком. Тоді утворюється олігополія, де лідеру-монополісту ще належить значна частка прибутку. Якщо фірма не погодиться з утратою максимального короткострокового прибутку, вона буде розробляти новий продукт.

По-друге, замість того, щоб установлювати монопольно високу ціну, фірма встановлює її на нижчому рівні, що дозволяє їй отримувати помірний прибуток. Мета - зменшення імовірності появи на ринку конкурента. Це стратегія лімітуючого ціноутворення. Вона пов'язана з труднощами досягнення такого низького рівня витрат виробника, що не під силу будь-якому конкуренту.

У тривалому періоді фірмі-монополісту загрожує розробка товарів-субститутів (незамінних продуктів немає). Крім того, зростає попит на усі види замінників. Активність підприємств, що випускають замінники, веде до падіння попиту на товари фірми-монополіста. Захищаючи свої інтереси, монополіст підвищує витрати через упровадження нововведень. Поступово фірма-монополіст переходить у позицію беззбитковості, коли економічний прибуток дорівнює нулю. У цьому стані монополіст досягає довгострокової рівноваги. Фірма одержує доход, який достатній для покриття усіх витрат, але не приносить економічного прибутку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

LMC - довгострокові граничні витрати

LАC - довгострокові середні витрати

У тривалому періоді монополія повинна керуватися, принаймні, беззбитковістю. На відміну від досконалої конкуренції, довгострокова рівновага в умовах монополії не обов'язково повинна встановлюватися в точці LAC_min. Воно може мати місце при Q < Q(LAC_min) або Q > Q(LAC_min). Покупцю доводиться платити Р > LAC_min, даючи можливість виробнику отримувати економічний прибуток.

Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибуток як у короткостроковому так і у довгостроковому періоді.

Маючи можливість контролювати одночасно і випуск і ціну, вона навмисно завищує ціни, скорочуючи при цьому обсяг виробництва. Є ситуації, коли фірма монополіст може бути зацікавлена в збільшенні обсягу виробництва.

До цього моменту ми припускали, що монополіст установлює єдину ціну на свої товари для всіх споживачів (проста монополія).

Однак іноді з метою одержання додаткового доходу фірма монополіст вважає за можливе і вигідним призначати різні ціни для різних покупців. Установлення різних цін на той самий товар, не пов'язане з витратами, називається ціновою дискримінацією.

Цінова дискримінація може застосовуватися тільки в умовах недосконалої конкуренції, тому що досконала конкуренція неминуче привела б до встановлення єдиної ціни на товар.

Умови проведення політики цінової дискримінації:

1 - виключається просування куплених товарів з дешевого ринку на дорогий з метою їх продажу;

2 - продавець повинен уміти розділяти покупців на групи відповідно до їх еластичності попиту на товар. Причому покупцям з низькою еластичністю попиту, як правило, пропонується висока ціна, і навпаки, еластичність попиту сприяє зниженню ціни.

Існує три види (ступеня) цінової дискримінації, що проводить монополіст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дискримінація I ступеня (досконала дискримінація) - виявляється в тім, що на кожну одиницю виробленого однорідного товару установлюється своя ціна, яка дорівнює ціні попиту. Застосовується в умовах індивідуального виробництва, коли виготовлення і реалізація товару (нової техніки) здійснюється на замовлення конкретних споживачів.

Графічно оптимальний обсяг виробництва для монополіста визначається точкою L (перетин МС і MR). L (Q₁, Р₁). На ринку досконалої конкуренції оптимум був би досягнутий у т.Е (Q₁, Р₂).

При здійсненні цінової дискримінації I ступеня фірма буде виробляти і продавати вироби 1,2,3, за індивідуальними цінами. При цьому фірма може збільшити Q₁ до Q₂. На відміну від ринку досконалої конкуренції, де кожен виріб реалізується за єдиною ціною Р₂, фірма-монополіст, продаючи продукцію за одиничними цінами, привласнить собі весь доход, скоротивши ренту (доход) покупця до нуля.

При проведенні цінової дискримінації II ступеня продукція, що випускається монополією, групується по партіях, на які встановлюють різні ціни. На практиці - це знижки і надбавки до цін. Наприклад: квартплата по одній ціні, надлишки - по підвищеній; ресторан удень продає товар зі знижкою, увечері - за підвищеними розцінками.

Размещено на http://www.allbest.ru/

На графіку показано, що монополіст реалізує партії товарів Q₁, Q₂, Q₃ за цінами Р₁, Р₂, Р₃. Проводячи цінову дискримінацію II ступеня, фірма може розширити своє виробництво до Q_к при ціні Р_к, як в умовах досконалої конкуренції. Але з усього доходу споживача, що дорівнює Sр_кАЕ фірма привласнює собі тільки його частку, показану штрихуванням.

На відміну від цінової дискримінації II ступеня, цінова дискримінація III ступеня припускає поділ самих покупців на окремі групи або ринки, де установлюється своя ціна реалізації. При проведенні цієї цінової політики особливо важливо, щоб виключалося вільне переміщення куплених товарів між ринками, і попит на кожний з них не залежав від цін, установлюваних на іншому ринку. Типовий приклад: надання приватних послуг лікарями, учителями, адвокатами й ін. Практикуючий лікар бере з заможних клієнтів більш високу плату, ніж з незаможних. Можна не боятися, що клієнт, що заплатив за цю послугу дешевше, перепродасть її по більш високій ціні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінова дискримінація III ступеня використовується в тих випадках, коли ринки розділені географічно або тарифними бар'єрами. В обох випадках перепродаж товарів супроводжується великими витратами, що є перешкодою для їх переміщення.

На графіку показана цінова дискримінація III ступеня на двох ринках. Загальна вертикальна вісь, МС = const. На кожнім ринку монополіст, який максимізує прибуток при МС=MR, призначає більш високу ціну там, де попит на його продукцію менш еластичний (Р₁).

Цінова дискримінація має як позитивні так і негативні наслідки

Позитивні: дозволяє розширити обсяг продажів за межі, контрольовані монополією. Без цінової дискримінації деякі потрібні послуги взагалі не могли б здійснюватися. За її допомогою зменшується різниця в реальних доходах різних груп споживачів. Приклад: система вищої освіти в США, де поряд із загальною системою платного навчання діє система знижок і стипендій для студентів з низькими доходами. Або пільги для соціально незахищених шарів населення по квартирній платі і продаж товарів за зниженими цінами.

Негативні: нераціональний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл ресурсів. Тому, щоб пом'якшити руйнівну дію ринкових сил, цінова дискримінація повинна знаходитися під контролем держави.

Показники монопольної влади.

Максимізація прибутку монополією здійснюється відповідно до умови:

dТРr/dQ = (d(TR - TC)/dQ) = dTR/dQ - dTC/dQ = MR - MC = 0;

MC = MR = P

Монополіст розширює виробництво і знижує ціну, поки MR > MC. При MC > MR, монополіст скорочує виробництво і підвищує ціну.

При обсязі, що максимізує прибуток,

MR = Р + Р(1/ Е_D); MR = MC;

Р + Р(1/ Е_D) = MC;

(Р - МС) / Р = - 1 / Е_D

Перевищення Р над МС як відсоток від Р дорівнює величині 1 / ЕD , узятому з мінусом:

Р = MC / (1 + 1 / Е_D)

Таким чином, якщо при досконалій конкуренції Р = MC; монополіст призначає ціну, що перевищує МС на величину, обернено пропорційну Е_D.

Отже, способом виміру монопольної влади є величина, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує МС.

За допомогою формули

Р = MC / (1 + 1 / Е_D)

можна розрахувати Р як накидку над МС. Це універсальне правило для будь-якого монополіста, якщо враховується Е_D для фірми, а не для ринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо Е_D для фірми велика, накидка буде мінімальна (у фірми невелика монопольна влада);

Якщо Е_D для фірми невелика, накидка буде максимальна (фірма володіє значною монопольною владою).

Цей спосіб визначення монопольної влади був запропонований Лернером у 1934 і названий показником монопольної влади Лернера:

IL = (P - MC) / P;

0 < IL < 1. Для конкурентної фірми IL = 0, чим більше IL, тим більша монопольна влада. Але монопольна влада не гарантує високих прибутків. Прибуток залежить від співвідношення АС і Р. Фірма В може мати більшу монопольну владу, ніж фірма А, але отримувати менший прибуток, якщо в неї значно вищі середні витрати.

Приклад:Універсами і магазини «24 години». В універсамах Р - МС = 15-20 %, у магазинах «24 години» 15-30 %, тому що універсами обслуговують один район і бояться втратити покупців. «24 години» призначають більш високу ціну, ніж універсами, тому що в них менш еластична крива попиту. Їх відвідувачі менше реагують на ціну.

Коефіцієнт Лернера (Р - МС) / Р свідчить, що у невеликих магазинів більше монопольної влади. Але вони дістають менший прибуток, тому що їх обсяг реалізації значно менший, а середні постійні витрати - більші.

Індекс Лернера може розраховуватися і через еластичність попиту фірми (а не всього ринкового попиту):

Індекс Герфіндаля - вимірює концентрацію ринку, оцінюючи ринкову частку продажу фірм у відсотках і підсумовуючи ці частки, зведені в квадрат.

3. Соціальна ціна монополії

В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції по залученню в галузь нових фірм, як на ринку досконалої конкуренції, тому ціни на монопольному ринку вищі за ті, які могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Q_к і Q_m - рівноважний обсяг виробництва конкурентної фірми і монопольної фірми

Р_к і Р_m - конкурентна ціна і монопольна ціна

d - крива попиту конкурентної фірми

D - ринкова крива попиту

МС і MR - граничні витрати і граничний доход

На ринку досконалої конкуренції Р = МС

На монопольному ринку Р > МС

Р_к < Р_m; Q_к > Q_m

Соціальна ціна монополії - ступінь утрат суспільством чистої корисності внаслідок зменшення доступності товарів для споживача в умовах, коли монополія максимізує прибуток.

Оскільки Р_m > МС, надлишки споживачів і виробників в умовах монополії змінюються порівняно з досконалою конкуренцією.

Сукупні втрати надлишку споживачів А + В (S_A + S_B)

Виробник отримує прибуток в розмірі S_A, але втрачає частину надлишку S_С.

Сукупний прибуток виробника А - С (S_A - S_С ).

Чисті збитки від монопольної влади: В + С (S_В + S_С) - різниця між потенційно можливим рівнем виробництва за відсутності монополії і реальним обсягом випуску монополіста. Це мертві збитки (мертвий вантаж монополії).

Тема 9. Олігополія

1. Основні риси й особливості організації олігополії.

2. Теоретичні моделі олігополії.

1. Основні риси й особливості організації олігополії

Олігополія - ринкова структура, у якій домінують кілька великих фірм, кожна з них здатна впливати на ринкову ціну, а входження нових виробників у галузь обмежено.

Риси олігополії:

- Нечисленність фірм: жорстка олігополія ( 3-4 фірми); м'яка, аморфна (6-8 фірм). Чим вищий рівень концентрації галузі, тим більша частка виробництва припадає на невелике число фірм. Ринок наближається до монополії.

Олігополістичний ринок може бути в галузях, що виробляють як стандартизований (сталь, AL), так і диференційований (сигарети, автомобілі) продукт.

- Високі бар'єри для входження в галузь. Пов'язані з ефектом масштабу, наявністю патенту на технічні відкриття, монопольним контролем над джерелами сировини, витратами на рекламу.

- Загальна взаємозалежність - необхідно враховувати реакцію конкурентів.

Особливості поведінки олігополіста на ринку визначаються двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:

1 - фірми зацікавлені в максимальному сукупному прибутку галузі через угоди і загальні дії, тому що це дає можливість реалізувати монопольну владу.

2 - кожна фірма прагне одержати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоди, що істотно загострює суперництво.

Угода - явна, таємна чи мовчазна домовленість між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих обсягів і цін.

Протиріччя між двома тенденціями ілюструє дилема олігополіста.

Ситуація, з якою зустрічаються олігополісти нагадує стан учасників стратегічних ігор: необхідно обрати варіанти поведінки, відповідні діям і реакції суперника. Тому в аналізі олігополістичних ситуацій використовується теорія ігор, що математичними методами досліджує поведінку індивідів, які мають протилежні інтереси у ймовірностних ситуаціях, пов'язаних із прийняттям рішень.

Предмет теорії - ситуації з заздалегідь заданими правилами (карти, доміно). Стратегія гравців визначається цільовою (платіжною) функцією, що показує виграш або програш учасника. Розрізняють ігри з нульовою і ненульовою сумами. Ігри з нульовою сумою - антагоністичні: виграш одних дорівнює програшу інших, загальна сума виграшу дорівнює нулю.

За характером попередньої домовленості розрізняють ігри кооперативні і некооперативні ( коли кожний грає за себе проти усіх ).

Некооперативна гра з нульовою сумою - модель Курно, з ненульовою сумою - «дилема в'язня».

«Дилема в'язня». За скоєний злочин піймали двох злодіїв, яким пред'явлене обвинувачення в ряді крадіжок. Перед кожним дилема - зізнатися в минулих крадіжках чи ні. Ув'язнені знаходяться у різних камерах і не можуть домовитися. Некооперативна ненульова (негативний прибуток) гра.

Характерна риса гри - невигідність для учасників керуватися особистими інтересами. Кожний розраховує, що інший не зізнається, якщо він зізнається і він одержить мінімальне покарання (-1), але зізнаються обидва й одержують (-6). Якби кожний покладався на іншого, обидва не зізналися б і одержали (-3).

Джон фон Нейман і Оскар Моргенштерн у 1844р. написали книгу «Теорія ігор і економічна поведінка».

Дилема олігополіста (у теорії ігор «дилема в'язня») досліджує стратегічні питання ціноутворення, що вирішує кожна фірма: установити співробітництво і на його основі максимізувати прибуток галузі чи навпаки, намагатися максимізувати власні прибутки.

Умови:

- Фірма А і фірма В діють в умовах дуополії (два виробники поставляють на ринок стандартний товар)

- Кожна фірма обирає цінову стратегію, установлюючи високу чи низьку ціну.

Прибуток фірми А показаний вище по діагоналі, прибуток фірми В - нижче.

Варіанти цінової стратегії, коли фірми діють без угоди:

1. Фірми встановлюють високі ціни - кожна одержить високі прибутки.

2. Фірми встановлюють низькі ціни - кожна одержить низькі прибутки.

3. Одна фірма встановлює низьку ціну, коли конкурент установлює високу - ця фірма одержує надприбуток за рахунок ринкової частки конкурента.

Пасивна політика високих цін має переваги над конкурентною політикою низьких цін.

Таким чином, у даній ситуації має місце як прагнення до угоди, так і до свідомого суперництва заради одержання прибутку.

Олігополістичний взаємозв'язок може набувати різних форм: від утримання цін на одному рівні до цінових воєн. Олігополія неохоче йде на зміну ціни, тому що це пов'язано зі значними витратами. Як правило, фірмі вигідно у випадку зміни попиту змінювати обсяги виробництва, а не ціну. Однак утримання ціни олігополією на одному рівні ефективно тільки в короткостроковому періоді.

Цінові війни вигідні для споживачів, але не вигідні для продавців. Втягування в цінову війну базується на припущенні, що суперник не буде реагувати на зниження ціни. Зменшуючи ціну до рівня, нижчого ціни конкурента, намагаючись збільшити щомісячні продажі, кожний виробник думає, що зможе захопити весь ринок і тим самим збільшити свій прибуток. Суперники відповідають ще більшим зниженням ціни. Ціни знижуються доти, поки фірми вже не можуть отримати з цього ніякої вигоди. Ціна падає до АС, а економічний прибуток - до нуля. Настає рівновага і продавці призначають одну ціну P = AC = MC, а загальний ринковий випуск стає таким, як при досконалій конкуренції.

Руйнівні дії цінових воєн приводять фірми до угод. Цьому сприяють фактори:

- фірми виготовляють стандартну продукцію;

- у галузі невелика кількість фірм;

- не дуже поширені нецінові методи конкуренції;

- галузь переживає період економічного підйому;

- легко може бути виявлене порушення угоди;

- існують високі бар'єри для входу нових фірм у галузь.

Відверта змова: картель.

Картель - об'єднання фірм, що відверто домовляються про обсяги виробництва і ціни. В умовах дотримання умов угоди картель діє як чиста монополія.

Умови створення картелю:

- установити бар'єри входженню в галузь конкурентів;

- установити загальний рівень обсягів виробництва і монопольну ціну, що максимізує прибуток;

- установити квоти для кожної фірми, що входить у картель;

- забезпечити процедуру контролю квот.

Проблема стабільності:

1) у кожного учасника картеля виникає бажання продавати свою продукцію по високій картельній ціні, але перевищувати картельну квоту, одержуючи додатковий прибуток. Якщо такої поведінки дотримується більшість фірм у картелі, він розвалюється.

2) потенційну загрозу картелю несе об'єднання аутсайдерів у контркартель.

У більшості країн відверті картельні змови заборонені законом, тому частіше існують таємні змови, небезпечні для суспільства через неможливість контролю державою.

2. Теоретичні моделі олігополії

Прогнозування олігополістичного взаємозв'язку в довгостроковому періоді пов'язано з необхідністю врахування відповідних дій конкурентів на можливу зміну цін фірмою-олігополістом. Оскільки реакцію суперників важко передбачити, дотепер створити єдину модель олігополії не вдалося. Розроблено ряд моделей, які описують конкретні ситуації, що показують, як при олігополії виявляється тенденція до зменшення прибутків через конкуренцію. Руйнівні дії олігополістичного суперництва штовхають фірми як до цінових воєн, так і до змови.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель цінових воєн

Нехай ринок розділений між двома олігополістами. Нехай

р_М=7>р_СК=5, а Q=3 тис. шт.

Тоді TR₁=TR₂=7*(3/2)=10,5 тис. грн.;

=(7-5)(3/2)=3тис. грн.

Нехай І олігополіст знизив ціну на 0,5 тис.грн. Усі покупці перейдуть до нього: Q₁ = 3,5 при Р₁ = 6,5 тис.грн. Його Q збільшиться з 1,5 до 3,5 тис.шт., TPr1=(6,5-5)3,5= =5,25 тис.грн. Тоді ІІ олігополіст знижує ціну до 6 тис.грн. Покупці підуть до нього: Q₂ = 4 тис. шт.; тис.грн. і т.д.