Економічна ефективність виробництва молока та шляхи його підвищення

2514,2

2442,4

2750,5

+236,30

+9,40

1.1.Прямі матеріальні витрати, з них:

1881,5

1980,7

2151,9

+270,40

+14,37

1.1.1.Корми

1302,0

1700

1901,1

+599,10

+46,01

1.1.2.ПММ

261,2

87,1

94,6

-166,60

-63,78

1.1.3Оплата послуг робіт сторонніх організацій

123,0

31,7

107,2

-15,80

-12,85

1.1.4.Решта матеріальних витрат

195,3

161,9

49,0

-146,30

-74,91

1.2. Прямі витрати на оплату праці

392,7

434,7

551,3

+158,60

+40,39

1.3. Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати, з них:

240,0

26,9

47,3

-192,70

-80,29

1.3.1. Амортизація необоротних активів

8,9

7,3

12,6

+3,70

+41,57

1.3.2. Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат

231,1

19,6

34,7

-196,40

-84,98

2. Собівартість 1ц молока

0,41

0,20

0,35

-0,06

-15,38

Виробнича собівартість молока ТОВ «Прогрес» у 2013 році має негативну тенденцію. Так у порівнянні із показниками 2011 року собівартість зросла на 9,40% або 236,3 тис. грн. що було зумовлено збільшенням прямих матеріальних витрат на 14,37% або 270,4 тис. грн., та прямих витрат на оплату праці на 40,39% або 158,60 тис. грн., що було спричинено збільшенням кількості працівників зайнятих у тваринництві на 8 осіб. При цьому, основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати у 2013 році зменшились на 80,29% або 192,7 тис. грн., що звісно ж є позитивною динамікою.

Як показують дані розрахунків, на 1ц надоєного молока у 2013 році припадало 0,35 тис. грн. витрат, що на 15,38% менше показника 2011 року, який становив 0,41 тис. грн. така тенденція є позитивною, адже свідчить про підвищення ефективності виробництва молока.

Структура витрат, що формують собівартість молока у 2013 році наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2.Структура витрат, що формують собівартість молока у 2013 р.,%

Таким чином, основну частину витрат на виробництво молока ТОВ «Прогрес» у 2013 році становить вартість кормів - 69,12%, що витрачаються на годівлю молочного стада. На другому місці знаходяться витрати на оплату праці, що складають 20,04%.

Ефективність виробництва молока, по суті, розкривається сукупністю показників ефективності його виробництва. Особливе значення мають такі показники: продуктивність виробництва молока, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц, прибуток на 1люд, на 1ц продукції і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва продукції. Розрахунок даних показників наведено у таблиці 2.7.



Таблиця 2.7

Основні показники ефективності виробництва молока на ТОВ «Прогрес» у 2011-2013 рр.

Показник	2011	2012	2013	Відхилення 2013 до 2011
				Абсолютне, +,-	Відносне, %
Дохід (виручка) від реалізації молока	2999,0	4970,5	3677,9	+678,90	+22,64
Виробнича собівартість молока	2514,2	2442,4	2750,5	+236,30	+9,40
Чистий прибуток (збиток) від реалізації молока	484,8	2528,1	927,4	+442,60	+91,30
Надій молока, ц	6163	12127	7968	+1805,00	+29,29
Собівартість 1ц молока	0,41	0,20	0,35	-0,06	-15,38
Інтенсивність виробництва молока на 100 га с/г угідь, кг	174,50	232,72	235,24	+60,75	+34,81
Продуктивність праці працівників тваринництва, ц/люд.	205,43	433,11	221,33	+15,90	+7,74
Прибуток на 1 працівника, тис.грн.	16,16	90,29	25,76	+9,60	+59,41
Прибуток на 1 ц. молока, тис.грн.	0,08	0,21	0,12	+0,04	+47,96
Прибуток на 1 га посівної площі тис.грн./га	0,17	0,87	0,32	+0,15	+91,30
Рентабельність виробництва молока	0,19	1,04	0,34	+0,14	+74,86

Із наведених даних видно, що найбільший дохід (виручку) від реалізації підприємство отримало у 2012 році, в результаті продажу 12127 ц. молока, що склав 4970,5 тис. грн. У 2013 році спостерігається збільшення даного показника у порівнянні із 2011 роком на 22,64% або 689,9 тис. грн. що зумовлено меншими показниками надою молока яке було реалізовано на суму 3677,9 тис. грн.

Упродовж всього періоду підприємство отримувало прибутки від реалізації молока, так найприбутковішим був 2012 рік - 2528,1 тис. грн. та у 2013 році у порівнянні з 2011 роком також відбулося доволі значне збільшення даного показника, на 91,3% або 442,6 тис. грн., що фактично склав 927,4 тис. грн. Такі показники свідчать про підвищення ефективності реалізації молока у порівнянні з 2011 роком. Порівняння даного показника із значенням 2012 року вважаємо недоцільним, адже у 2012 році збільшення усіх показників було спричинено значним збільшенням кількості корів молочного стада (на 63 голови більше ніж у 2013 році) та відповідно більшими об'ємами надою молока, що у підсумку було навіть менш продуктивним ніж у 2013 році, тому збільшення голів молочного стада не сильно впливає на показник продуктивності виробництва молока.

Інтенсивність виробництва молока мала тенденцію до збільшення упродовж всього періоду так у 2011 році було вироблено 174,5 кг молока на 100 га с/г угідь, у 2012 - 232,72 , у 2013- 235,24 кг молока на 100 га с/г угідь, що свідчить про ефективне управляння виробництвом молока на підприємстві.

Що стосується витрат на 1 ц молока, то тут спостерігається позитивна тенденція, адже вони зменшились із 0,41 тис. грн. у 2011 році до 0,35 тис. грн. у 2013 році, основі витрати що їх формують, це витрати на корми - 69,12% та витрати на оплату праці працівникам по обслуговуванню виробництва молока - 20,04%, решту 10,84% становлять прямі та інші прямі витрати.

Основним показником ефективності виробництва продукції є прибуток. У нашому випадку спостерігається зростання прибутку отриманого від продажу 1го ц. молока, а саме на 47,96% у 2013 році або на 0,04 тис. грн. до показника 0,12 тис. грн. тобто 1,2 грн. з 1го кг. реалізованого молока, що є доволі хорошим показником. Також збільшився прибуток на 1га посівної площі, із 0,17 тис.грн./га у 2011 році зріс на 91,30% та склав 0,32 тис.грн./га у 2013 році, що на 0,15 тис.грн./га більше ніж в 2011 році.

Як відомо, ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показником рентабельності продукції. Рівень рентабельності молока теж мав позитивну тенденцію до збільшення у 2013 році на 74,86% із 0,19 до 0,34, це означає, що на 1 грн. прибутку припадає 0,34 грн. витрат, що свідчить про високу ефективність від реалізації молока у 2013 році.

Динаміку доходів та витрат на реалізацію молока наведено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка доходів та витрат від реалізації молока на ТОВ «Прогрес» у 2011-2013 рр., тис. грн.

Із наведеної діаграми яскраво видно, що дохід (виручка) від реалізації молока упродовж 2011-2013 років перевищує собівартість виробництва молока, сума даного перевищення і становить чистий прибуток від реалізації молока за даний період.

Таким чином, підводячи підсумок можна сказати, що ефективність виробництва та реалізації молока на ТОВ «Прогрес» упродовж 2011-2013 років є високою, проте для забезпечення такого ж рівня ефективності або її підвищення необхідно постійно удосконалювати процес управління виробництвом даного виду продукції.



РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА І ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1 Перспективи розвитку молочного скотарства

Виходячи з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. на душу населення), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування, внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн. Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнити не тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсяги харчових продуктів.

Основні перешкоди зростання та розвитку галузі переробки молока в Україні пов'язані з нижченаведеними чинниками:

По-перше, слабкість внутрішніх ринків по відношенню до загального потенціалу в галузі переробки.

По-друге, перешкодою розвитку секторів переробки молока є неадекватність та постійне забезпечення якісною сировиною.

По-третє, відсутня навчальна пропаганда культури ведення тваринництва, хоча неякісне утримання тварин, тобто за старими звичаями, відсутність селекційної роботи на селі роблять тварин малопродуктивними.

По-четверте, приватний сектор молочного скотарства поставлений у жорсткі умови виживання. Основна маса населення бажає продавати молоко підприємствам молочної промисловості за місцем проживання, але приймальна мережа потребує значного розширення та оснащення холодильними установками. Повна відсутність належного метрологічного забезпечення в господарствах не дозволяє ефективно виконувати умови ДСТУ.

По-п'яте, має місце дефіцит молочних продуктів для забезпечення потреб населення за рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я, щодо раціонального харчування.

Саме з поглибленою спеціалізацією, пов'язане підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Для розвитку молочного скотарства необхідно проводити широку програму технічного переозброєння об'єднань, племінних заводів, сільськогосподарських підприємств, створити умови для впровадження у виробництво досягнень науки. Будівництво тваринницьких комплексів і організацію виробництва на промисловій основі у найближчі роки будуть основними у молочному скотарстві.

Проте було б помилковим пов'язати промисловий характер виробництва тільки з будівництвом молочних комплексів. Зарубіжний досвід показує, що застосування нових промислових методів виробництва може бути ефективним лише при технічній реконструкції на основі прогресивної промислової технології можна збільшити обсяг виробництва за порівняно короткий строк при невисоких капіталовкладеннях, скоротити затрати праці і засобів у розрахунку на одиницю продукції. Отже, реконструкція молочних комплексів менш важлива, ніж будівництво нових.

При реконструкції молочних ферм доцільно застосувати найбільш прогресивні технології утримання худоби з урахуванням конкретних умов господарств на основі використання серійних засобів механізації, які забезпечують потоковість технологічних ліній, впровадження ефективної системи відтворення стада; створення сталої кормової бази і забезпечення повноцінної годівлі худоби; використання раціональної організації праці. Найкраще, Коли зростання виробництва молока відбувається за рахунок підвищення продуктивності маточного поголів'я при деякому збільшенні його чисельності. Істотним недоліком, який гальмує інтенсифікацію і підвищення ефективності виробництва молока, є високі витрати кормів на одиницю продукції. Це відбувається в умовах збільшення в раціонах питомої ваги концентрованих кормів. Причиною їх перевитрати є, головним чином, недостатня повноцінність раціонів молочної худоби, особливо за протеїном.

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м'ясо.

Ще однією важливою проблемою, що потребує вирішення є проблема підвищення продуктивності праці у молочному скотарстві пов'язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов'язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві і зокрема у виробництві молока необхідно:

Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.

Поліпшити матеріально - технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.

Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обґрунтувати спеціалізацію ТОВ «Прогрес».

Поліпшити породні якості тварин.

Такі заходи дадуть змогу ТОВ «Прогрес» підвищити продуктивність праці за рахунок поступових капіталовкладень у застосування досягнень НТП у виробництві молока.

Для визначення перспектив для ТОВ «Прогрес» необхідно визначити ефективність молочного скотарства у даному господарстві (табл. 3.1) для визначення економічної ефективності молочного скотарства підприємства ресурсний метод її визначення.



Таблиця 3.1

Визначення ефективності молочного скотарства ТОВ «Прогрес»

Показник	2011	2012	2013	Плановий показник	Відхилення план до 2013
Рівень фактичних цін на молоко грн за 1л.	4,87	4,10	4,62	5,3	0,68
Ринкові ціни молока грн за 1 л.	7	9,2	10,5	13,5	3,00
Економічна ефективність молочного скотарства підприємства	1,44	2,24	2,27	2,55	0,27

Таким чином, по відношенню до ринкових цін на молоко ТОВ «Прогрес» має усі необхідні йому можливості для підвищення економічної ефективності молочного скотарства підприємства на плановий період. Також підприємству необхідно поліпшувати якість молока, удосконалювати роботи молочної промисловості, поліпшувати доведення продукції галузі до споживача.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства ТОВ «Прогрес» є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Від якості значною мірою залежить і ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення форм необхідними устаткуваннями для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок.

Також одним з напрямків, який може сприяти підвищенню ефективності молочного скотарства, є цілеспрямована селекційна робота. Так, за розрахунками спеціалістів Інституту розведення і генетики тварин УААН, у 2013 році за умов найвищої продуктивності тварин, приріст надоїв молока на одну корову за рахунок селекції становив 744 кг. В той період племінна база характеризувалася високими якісними та кількісними показниками. За останні роки стан селекційної роботи ТОВ «Прогрес» значно покращився. Молочна продуктивність зросла на 34,81%.

Як відомо, рівень виробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складу поголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби. Тому удосконалення існуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільш адаптовані до умов України - один з головних напрямів розвитку селекційної роботи. Тобто пріоритетами мають стати:

- підвищення продуктивності худоби;

- поліпшення природного районування;

- поглиблення спеціалізації худоби за характером одержаної продукції;

- поліпшення оплати кормів;

- продовження строку лактації.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов'язані також із дальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукції галузі до споживача. В Україні молокопереробна промисловість представлена 266 підприємствами, які випускають широкий асортимент молочної продукції. Але з незбираного молока виробляється значно менше продукції, ніж потрібно за фізіологічними нормами харчування. Тому поряд із збільшенням виробництва молока, необхідно дбати про своєчасну та якісну його переробку. За умов вільного ринку окремі фермерські господарства, а також підприємства суспільного сектора, які розташовані далеко від великих міст, намагаються самостійно здійснювати переробку молока і реалізацію продукції.

3.2 Визначення рівня беззбитковості виробництва молока

Одним з найважливіших показників для кожного господарства є точка беззбитковості. Точка беззбитковості - елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.

Беззбитковість забезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується під впливом двох основних факторів :

1. ціна реалізації одиниці продукції;

2. кількість реалізованої продукції.

Чистий дохід від реалізації продукції при незмінному валовому доході формується під впливом податкових платежів, які входять до ціни продукції.

Основною метою управління операційними витратами на підприємстві є оптимізація їх суми і рівня, що забезпечувало б високі темпи розвитку операційної діяльності і досягнення планових обсягів операційного прибутку.

Важливою умовою ефективності управління операційним прибутком є розподіл операційних витрат на постійні та змінні.

До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється із зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основного виробничого персоналу, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних відносяться такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, амортизація основних фондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства (адміністративні витрати) та інші витрати [10, с. 97].

Важливим якісним фактором, який має суттєвий вплив на формування прибутку від реалізації продукції є співвідношення частки постійних і змінних витрат в загальній їх сумі. Ефект впливу цього фактору на прибуток вимірюється показником, який має назву коефіцієнт операційного ліверіджу.

Операційний ліверідж - це фінансовий механізм управління прибутком підприємства за рахунок оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат.

Слід відмітити, що розподіл витрат на постійні та змінні є умовним, оскільки деякі види витрат носять напівпостійний і напівзмінний характер.

При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їх рівень в значній мірі визначається галузевими особливостями здійснення операційної діяльності. Слід відмітити, що постійні витрати в меншій мірі піддаються швидким змінам, тому підприємства, що мають високий коефіцієнт операційного ліверіджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

Проте, кожне підприємство має достатньо можливостей зниження при необхідності суми питомої ваги постійних операційних витрат. До таких резервів можна віднести:

- суттєве скорочення адміністративних витрат (витрат на управління) при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку;

- продаж частки обладнання і нематеріальних активів, що не використовуються, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань;

- широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їх придбання у власність;

- скорочення обсягу ряду комунальних послуг і деякі інші.

До основних резервів економії змінних витрат відносять:

- зниження чисельності робітників основного та допоміжного виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їх праці;

- скорочення розмірів залишків сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку;

- забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів та інші.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти [9].

Точка беззбитковості - це такий обсяг реалізації продукції, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

Для її розрахунку необхідно знати пропоновану ціну продажу одиниці продукції, змінні витрати на одиницю продукції та постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:

(3.1)

де ТБ - точка беззбитковості,

Пв - величина постійних витрат;

Цр - ціна реалізації одиниці продукції,

Зв - величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції [13].

Розрахуємо точку беззбитковості для ТОВ «Прогрес» на основі даних таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості для ТОВ «Прогрес»

Показник	2011	2012	2013
Обсяг постійних витрат, тис. грн.	802,1	682,1	802,1
Обсяг змінних витрат, тис. грн.	4622,25	9822,87	6215,04
Обсяг товарної продукції, ц.	6163	12127	7968
Ціна реалізації 1 ц продукції, тис.грн.	4,87	4,10	4,62
Величина змінних витрат на 1 ц молока, тис. грн.	0,75	0,81	0,78

На онові даних таблиці розраховуємо точку беззбитковості:

ТБ ₂₀₁₁ = 802,1 / 4,87-0,75 = 194,7ц.

ТБ ₂₀₁₂ = 682,1 / 4,1-0,81 = 207,3 ц.

ТБ ₂₀₁₃ = 802,1 / 4,62-0,78 = 208,9 ц.



Отже, точка беззбитковості для ТОВ «Прогрес» становить 208,9 ц. Це означає, що підприємство для того, щоб покрити виробничі витрати повинно виробляти 208,9 ц молока. Фактичний обсяг виробництва становить 7968 ц, це означає, що підприємство повністю покриває виробничі витрати і отримує прибуток.

3.3 Розвиток агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі

Для формування ефективних маркетингових систем постачання та реалізації на ринку молочної продукції доцільним буде створення внутрішньогалузевої та міжгалузевої спеціалізації, кооперації та інтеграції агропромислових товаровиробників з підприємствами з переробки та збуту готової продукції.

Говорячи про інтеграцію, слід мати на увазі процес об'єднання пов'язаних у технологічному ланцюгу підприємств різних галузей агропромислового комплексу, які забезпечують послідовну реалізацію технологічного процесу виготовлення кінцевого споживчого продукту, що забезпечує високий синергічний ефект від свого функціонування як системи.

Синергічний ефект в агропромисловому інтегрованому формуванні зумовлюється:

- істотним зменшенням втрат продукції за рахунок мінімізації розриву в часі між її одержанням і промисловою переробкою;

- збільшенням обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації відходів та поглибленого використання нестандартної (вторинної) продукції;

- скороченням витрат на транспортування продукції до місць переробки і на зустрічне завезення продовольчих товарів;

- раціональнішим розподілом одержуваних прибутків і зниженням податкового тиску.

Напрям інтеграції визначається внутрішнім змістом інтеграційних процесів, їх предметною стороною. Вертикальна за напрямом інтеграція може бути виробничою, маркетинговою та комплексною, а горизонтальна інтеграція за змістом може мати виробничу, фінансово-кредитну, освітньо-консультативну та соціальну спрямованість. З погляду організації ринкового середовища вирішальне значення має маркетингова інтеграція, проте її обов'язковою передумовою є виробнича вертикальна інтеграція.

Спеціалізація й інтеграція - дві сторони єдиного об'єктивного процесу суспільного поділу праці, що виявляються як форми організації виробництва й існування зв'язків у ньому. Поглиблення спеціалізації підприємств і розширення всього діапазону господарських зв'язків створює передумови для безперебійного матеріально-сировинного забезпечення їх виробництв, підвищення економічної ефективності діяльності контрагентів.

При дослідженні даної проблематики важливе місце слід приділити з'ясуванню складу галузей матеріального виробництва та видів діяльності, які правомірно віднести до агропромислового комплексу.

Найбільшого поширення в наукових працях набула концепція, згідно з якою галузі, що входять до АПК, можна об'єднати у три сфери:

- галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства та надають йому промислові послуги,

- сільськогосподарське виробництво,

- переробна промисловість і реалізація кінцевого продукту.

У молокопродуктовому підкомплексі між першою і другою сферами інтеграційні зв'язки є односторонніми - від галузей, що виробляють засоби виробництва до сільського господарства (рис. 3.1.).

Однією з основних відмінностей інтеграційно-економічних відносин між другою та третьою сферами в молокопродуктовому підкомплексі є, на наш погляд, наявність більш тісних та інтенсивних, причому двосторонніх, зв'язків. Молокопереробна промисловість є містким ринком для молочної сировини і найпотужнішим джерелом постачання готового продовольства на споживчий ринок.

Рис. 3.1. Інтеграційні зв'язки в молочному підкомплексі [6, с. 11]

Слід зазначити, що в науковій літературі та чинних нормативно-правових актах немає єдиних підходів щодо форм виробничої агропромислової інтеграції в нових економічних умовах. Принципові розбіжності спостерігаються у трактуванні поняття агропромислового формування та об'єднання. Тому, орієнтуючись на світову й вітчизняну практику, пропонуємо такі нові організаційно-економічні форми виробничої агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі в сучасних ринкових умовах:

- створення інтегрованих формувань за участю підприємств з виробництва сировини, її переробки та реалізації на базі єдиного власника (повна інтеграція);

- організація переробки продукції у контрактній формі (контрактна інтеграція);

- поєднання виробництва і переробки продукції в межах одного об'єднання (інтеграція на базі об'єднань);

- переробка продукції виробниками сировини на кооперативних засадах для дрібних власників (кооперативна інтеграція).

Зокрема для основної маси сільськогосподарських товаровиробників молока в адміністративних районах з невеликими переробними заводами перспективними формами інтеграції можуть бути молочні кооперативи на основі контрактної форми інтеграції.

До складу молочного кооперативу доцільно включати сільськогосподарських товаровиробників усіх форм господарювання, молокопереробне підприємство, транспортне підприємство, комбікормовий завод. Основною перевагою функціонування такого молочного кооперативу порівняно з іншими формами організації виробничих відносин є те, що управління кооперативу спрямоване на забезпечення мотивації праці та має двосторонній інформативний зв'язок. Кооперативна діяльність буде сприяти:

- створенню надійної системи постачання;

- формуванню ефективного каналу збуту молока;

- зростанню рівня зайнятості населення за рахунок створення додаткових робочих місць;

- покращанню організації ветеринарного та зоотехнічного обслуговування в особистих селянських господарствах;

- зростанню рівня завантаженості виробничих потужностей переробного підприємства.

Об'єктивна необхідність включення до складу молочного кооперативу особистих селянських господарств зумовлена, по-перше, значною їх часткою в загальному обсязі виробництва, яка складає понад 80%, а по-друге, низьким рівнем товарності, який не перевищує 30%. Наявність надійного і стабільного каналу збуту молока особистими селянськими господарствами через відповідні структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства є основним стимуляційним чинником зростання товарності молока. Формування взаємовідносин на основі договорів забезпечує певну визначеність з обсягами постачання, термінами закупівель молока та передбачає матеріальну відповідальність сторін.

Стабілізація й ефективне функціонування молокопродуктових підкомплексів АПК України та налагодження ефективної системи виробництва молока значною мірою залежать і від обґрунтованості економічного механізму взаємовідносин між усіма ланками інтеграції агропромислового виробництва. Дія економічного механізму взаємовідносин між партнерами молочного підкомплексу повинна здійснюватися за допомогою спільних організаційно-економічних методів, які б забезпечували економічну зацікавленість усіх суб'єктів інтеграції у збільшенні виготовлення високоякісної і конкурентоспроможної кінцевої продукції.

На основі вивчення джерел економічної літератури [12; 20; 22] та аналізу діючих взаємовідносин між суб'єктами інтеграції у молочному підкомплексі Північного регіону України можна запропонувати таку схему системи виробничо-економічних зв'язків в АПК.

Система економічних взаємовідносин охоплює:

- міжпартнерські зв'язки (організаційні, фінансові, технологічні);

- виробничо-контрактні (виробництва, заготівель, переробки, реалізації, агросервісу тощо) та економічний механізм розвитку і вдосконалення взаємовідносин у молочному підкомплексі.

Вона в умовах агропромислової інтеграції функціонує як структурна складова частина виробничо-економічних зв'язків між підприємствами промисловості, виробниками сировини, молокопереробною промисловістю, торгівлею молокопродуктами та галузями виробничої й соціальної інфраструктури АПК.

Одним із вагомих чинників, який погіршив взаємовідносини між суб'єктами АПК, стало різне економічне середовище для суб'єктів агропромислової інтеграції. Наприклад, виробники сільськогосподарської продукції перебувають у конкурентному середовищі, а підприємства переробної промисловості - у монополізованому. Використовуючи своє монопольне становище, вони ще на початку 90-х років минулого століття, у період лібералізації економічних взаємовідносин, нав'язали партнерам вигідніші для себе умови взаєморозрахунків. У результаті відбулося зростання диспаритету цін між сільським господарством і підприємствами промисловості, що призвело до розвалу аграрної економіки.

Слід зазначити, що низька транспортабельність і швидке псування молока спричинюють високу вразливість насамперед його виробників. Водночас безперервність процесу виробництва і реалізації молока змушує його виробників постійно підтримувати зв'язки з монополізованими переробними підприємствами АПК та агросервісу. У результаті протиріччя між партнерами агропромислового виробництва не вирішуються, молочне скотарство від «ножиць цін» зазнає найбільше збитків, а процес подальшого реформування галузі ускладнюється.

Окрім названих чинників, які зумовлюють несприятливі умови для розвитку взаємовідносин між суб'єктами молочного підкомплексу, простежуються й інші негативні явища. Зокрема мають місце затримки з розрахунками за реалізовану селянами продукцію. Нерідко трапляються випадки відмови приймати сировину у сільськогосподарських підприємствах, заниження її якості. У товаровиробників часто-густо сировина не відповідає вимогам чинного стандарту, відсутні фільтрувальні, мийні і дезінфікуючі засоби, реактиви і прилади для визначення якісних показників молока. Усе це вказує на незбалансованість інтересів виробників молока й підприємств переробної промисловості, невідрегульованість взаємовідносин між ними, відсутність належної економічної роботи з усунення наявних проблем у молочному підкомплексі і, як наслідок, розбалансування всієї системи реалізації молокопродукції на ринок.

Аналізуючи діяльність молокопродуктового підкомплексу, наведемо таку систему чинників, які постійно впливають на економічні відносини між партнерами інтеграції (рис. 3.2). Це дасть змогу своєчасно усувати наявні протиріччя і створювати сприятливі умови для вдосконалення та подальшого розвитку взаємовідносин між суб'єктами підкомплексу, зокрема й у постачальницькому та реалізаційному процесах.

Рис. 3.2. Система чинників постійного впливу на економічні взаємовідносини між суб'єктами молочного підкомплексу [26, с. 54].

Економічною передумовою розвитку взаємовідносин між партнерами молочного підкомплексу АПК є необхідність реалізації економічних інтересів суб'єктів інтеграції. Узгодженість і реалізація інтересів усіх партнерів, які здійснюють свою діяльність на основі розподілу праці і еквівалентного обміну споживних вартостей, формують суть економічного механізму вдосконалення та подальшого розвитку взаємовідносин між партнерами молочного підкомплексу.

Підвищення ефективності виробництва молочної продукції вимагає чіткої взаємодії виробників сировини і переробних підприємств. При цьому найважливіше значення мають економічні умови її реалізації: стан сировинної зони переробного підприємства, рівень спеціалізації та концентрації виробництва в господарствах, ступінь агропромислової інтеграції товаровиробників та переробної промисловості, рівень узгодження інтересів й відповідальності партнерів за результат агропромислового виробництва.

Процес поєднання виробництва сільськогосподарської продукції з її переробкою є закономірним явищем, зумовленим необхідністю організаційної послідовності доведення продукції до товарного вигляду та до споживача. Об'єднання підприємств певного профілю для організації безперервного й ефективного постачальницького, виробничого і збутового процесів є суттю агропромислової інтеграції.

Отже, роль і значення агропромислової інтеграції у тому, що поєднання галузей дає змогу подолати розрив, який історично склався між сільськогосподарською і промисловою працею в цілому, підвищити можливість комплексного використання матеріально-технічних засобів, збільшити асортимент і поліпшити якість виготовлення кінцевої молочної продукції, створити умови для високоефективного використання відходів промислового виробництва у галузях сільського господарства та налагодити ефективну постачальницько-збутову систему. Інтеграція відкриває нові можливості для поглиблення спеціалізації, запровадження прогресивної ресурсозаощаджувальної технології і нових методів менеджменту, які охоплюють усі технологічні стадії виробництва, переробки продукції і доведення її до споживача.

Отже, визначальним чинником у вдосконаленні економічною механізму взаємовідносин між партнерами інтеграції є ринок, і тому нехтування його вимогами неминуче призведе до негативних наслідків для підприємства, а тому всебічне врахування запитів споживача щодо асортименту, кількості і якості продукції є однією з головних умов успіху таких формувань.



ВИСНОВКИ

Ефективне функціонування національної економіки України в ринкових умовах, зокрема підприємств галузі АПК, об'єктивно обумовлює підвищення економічної ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження інновацій, ефективних форм господарювання й управління виробництвом, активізації підприємництва у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва - це відносна величина, яка відображає відношення отриманих результатів до понесених витрат, або співвідношення кінцевих результатів до затрачених ресурсів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» займається широким спектром різної діяльності. Це і вирощуванням продукції рослинництва (зернові культури, технічні культури, овочівництвом, заготівлею кормових культур), і вирощуванням продукції тваринництва (великої рогатої худоби як молочного, так і м'ясного напрямку, свинарство).

Аналіз діяльності ТОВ «Прогрес» у 2011-2013 роках показав, її прибутковість, проте у 2011-2012 роках спостерігались труднощі із реалізацією продукції тваринництва, собівартість якої перевищувала дохід.

Проведені розрахунки динаміки поголів'я корів та її продуктивності дали можливість визначити, що упродовж 2011-2013 років на ТОВ «Прогрес» збільшувалось поголів'я великої рогатої худоби, дещо зменшилась кількість корів молочного стада проте продуктивність надою молока лише збільшилась, що позитивною тенденцією. Вдалось також виявити те, що підприємство реалізує усе надоєне молоко, а для годівлі худоби та птиці закупляє дешевше та дещо менш якісне молоко.

Основним показником ефективності виробництва продукції є прибуток. У нашому випадку спостерігається зростання прибутку отриманого від продажу 1го ц. молока, а саме на 47,96% у 2013 році або на 0,04 тис. грн. до показника 0,12 тис. грн. тобто 1,2 грн. з 1го кг. реалізованого молока, що є доволі хорошим показником. Також збільшився прибуток на 1га посівної площі, із 0,17 тис.грн./га у 2011 році зріс на 91,30% та склав 0,32 тис.грн./га у 2013 році, що на 0,15 тис.грн./га більше ніж в 2011 році.

Як відомо, ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показником рентабельності продукції. Рівень рентабельності молока теж мав позитивну тенденцію до збільшення у 2013 році на 74,86% із 0,19 до 0,34, це означає, що на 1 грн. прибутку припадає 0,34 грн. витрат, що свідчить про високу ефективність від реалізації молока у 2013 році.

Для підвищення ефективності виробництва молока було запропоновано селекційно племінна робота;

- застосовувати нові технології годівлі та утримання тварин;

- підвищити потужність кормової бази;

- для підвищення продуктивності праці застосовувати досягнення НТП.

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому у господарстві необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Важливим показником ефективності виробництва є собівартість центнера продукції. Тому необхідно, для зниження собівартості молока, підвищити продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Одночасно виникає необхідність удосконалення застосовуваних технологій виробництва молока. Це стосується питання утримання і годівлі худоби, створення міцної кормової бази, поліпшення використання і дальшого удосконалення засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, скорочення затрат одиниці продукції і підвищення ефективності використання основних засобів виробництва.

Висока ефективність інтеграції учасників агропромислових формувань пояснюється не тільки кваліфікованим вирішенням проблем використання у виробництві досягнень науки, новітньої технології, високим рівнем координації і управління цією складною системою, а й постійним вивченням ринку і швидким адаптуванням до попиту споживача, і, як наслідок, це дасть змогу сформувати ефективну комплексну систему постачання й просування молочної продукції на ринок.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про сільськогосподарську кооперацію. Закону України від 17.07.1997 № 469/97-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 39, ст.261

2. Андрійчук В.Г. Економіка підприємств агропромислового комплексу: Підручник / В.Г. Андрійчук. -- К.: КНЕУ, 2013. -- 779 с.

3. Атлас З. В. Эффективность производства и рентабельность предприятия / З. В. Атлас - М. : Мысль, 2007. - 196 с.

4. Березівський П.С. Економічна ефективність скотарства та шляхи її підвищення. - Львів: „Українські технології", 2008.-156с.

5. Боговин А. В. Эффективность применения минеральных удобрений на природных кормовых угодиях Украины / А. В. Боговин, В. Г. Кургак // Земледелие: [респ. межвед. темат. науч. сб. ]. - К. : Урожай, 2007. - Вып. 63. - С. 70-74.

6. Гайдуцький П. І. Госпрозрахунковий механізм міжгалузевих зв`язків в АПК / П. І. Гайдуцький. - К. : Урожай, 2011. - 179 с.

7. Деталізована поживність кормів зони Степу України: довідник / Карпусь М. І., Лапа М. А. , Мартинюк Г. М. - К. : Укр ІНЕІ, 2013. - 192 с.

8. Економіка АПК.- К. : Вища школа, 2010. - 348 с.

9. Економіка підприємства / [Іваницька Г. Б. , Павленчик Н. Ф., Черевко Г. В. та ін.] - Л., 2012. - 385 с.

10. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, -- 2009. - 483 с.

11. Економіка підприємства; Навч. посібник / За заг. ред. д.е.н., проф. С.П. Кирильчук. Сімферополь, 2013. -- 444 с.

12. Економіка сільського господарства / [Руснак П. П., Жебка В. В., Рудий М. М. та ін.], за ред. П. П. Руснака. - К.:Урожай, 2008. - 320 с.

13. Економіка сільського господарства: Навч. посібник/ Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А. та ін..; За ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. - К.: Каравела, 2009. - 264 с.

14. Економічна енциклопедія в 3х томах (Т. 2). К., вид. центр «Академія» 2010. Тернопіль. Академія народного господарства. 2010. - 834 с.

15. Економічна енциклопедія: У 3-х т. - Т.1: відп. ред. С. В. Мочерний. - К. : Вид. центр "Академія", 2010. - 864 с.

16. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н.А. Сафронова. . М.: «Юристъ», 2008. 584 с.

17. Экономический словарь агропромышленного комплекса / Сост. А.В. Крисальный; Под ред. А.А. Сторожука. -- К.: Урожай, 2009. -- 336 с.

18. Концеба С.М. Економічна ефективність виробництва продукції' олійних культур у сільськогосподарських підприємствах / С.М. Концеба, О.Д. Підлубна // Економіка АПК. 2012. - №2. - С. 33-37.

19. Краснова В.В. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / В.В. Краснова, І.О. Ахновська, М.В. Бандура та ін.; за заг. ред. В.В. Краснової. -- Донецьк: ДонНУ, 2012. -- 502 с.

20. Курган В.П. Економіка аграрних підприємств: Навчально-методичний посібник / В.П. Курган. -- Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. -- 270 с.

21. Макарова Л. В. Визначення ефективності використання кормів / Л. В. Макарова // Кормопроизводство. - 2011. - №6. - С. 40.

22. Макконнелл К.Р. Экономикс. Принципы, проблемы и политика: В 2-х т. / 3. К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю / Пер. с англ. -- М.: Республика, 2012. - Т. 2. - 399 с.

23. Михайлов С.І. Економіка аграрного виробництва: Підр. Для екон. і технол. спец. вищ. навч. закл. І-ІІ рівнів акредитації' / С.І. Михайлов, В. Ярова, Г.В. Заєць та ін..; за ред. С.І. Михайлова. -- К.: Укр. Центр духов. культури, 2009. -- 396 с.

24. Назаров А. Е. Комплексна оцінка ефективності кормів / А. Е. Назаров // Кормові культури. - 2011. - №6. - С.11.

25. Нечаев В. Эффективность экономического и техникотехнологического потенциала в растениеводстве / В. Нечаев, К. Тюпаков, Н. Сайфетдинова// Экономика сельского хозяйства России. 2012. - № 6. - С.70-84.

26. Основи аграрної економіки: підручник / Ред.. В. П. Галушко. - К.: Вища освіта, 2013. - 399 с.

27. Пітик О.В. Маркетингова стратегія в управлінні виробництвом насіння соняшнику: монографія / О.В. Пітик, Б.Є. Грабовецький. -- Вінниця: ВНТУ, 2012. -- 156 с.

28. Полторак В .А. Маркетингові дослідження : [навч. посіб.] / В. А. Полторак. - К. : Центр навч. літ., 2010. - 387 с.

29. Славов В. Пасовища для м'ясної худоби / В. Славов, П. Шуст // Тваринництво України. - 2007. - №2. - С. 84-87.

30. Фролов В. И. Экономический механизм межхозяйственных связей в АПК / В. И. Фролов.- М. : Агропромиздат, 2008. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru