Для ефективної діяльності підприємства ВАТ "ХТЗ" розробило основні задачі на 2005 рік:

1) забезпечити беззбитковість виробництва в 2005 році і погасити збитки 2004 року за рахунок здійснення комплексу заходів щодо збільшення обсягів виробництва, зменшенню собівартості продукції, скороченню витрат на утримання об'єктів соціальної сфери;

2) збільшити обсяги надходження фінансових засобів від продажу продукції за рахунок розширення ринків збуту, скорочення товарообмінних операцій;

3) збільшити обсяги реалізації продукції на експорт, у першу чергу до Росії та інших країн СНД;

4) забезпечити організаційно-технічні заходи щодо скорочення енергетичних і трудових витрат на виробництво виготовленої продукції;

5) з метою забезпечення конкурентноздатності виготовленої продукції продовжити роботу з утримання цін як на продукцію ВАТ "ХТЗ" так і на матеріали і комплектуючі, які поставляються іншими підприємствами;

6) для розширення асортименту і якості виготовленої продукції з метою найбільшого задоволення попиту споживачів, провести наступні роботи:

розробити конструкцію і виготовити дослідницькі зразки тракторів: ХТЗ-16133 із двигунами "Дойц", ХТЗ-1633 із двигунами "КАМАЗ" з новою одномісною уніфікованою кабіною поліпшеної комфортності, оснащеної кондиціонером;

виготовити вузли, деталі і забезпечити зборку дослідницького зразка трактора ХТЗ-21042;

закінчити компонування трактора ХТЗ-21041 із трансмісією і мостами фірми "Цанрадфабрик" (Німеччина);

виготовити дослідницько-промислову партію тракторів ХТЗ-181, ХТЗ-183;

розробити конструкцію начіпного пристрою гусеничного трактора класу 5 з підвищеною вантажопідйомністю до 8 тонн;

впровадити в промислову експлуатацію "обробні центри" моделей ВУС 500 МПФ 4, 2206 ПМФ 4;

упровадити "гнучку" ремонтну лінію обробки лонжеронів тракторів ХТЗ-120, ХТЗ-163 і нових перспективних модифікацій;

провести аналіз існуючих виробничих потужностей і визначити перспективу їхнього розвитку в зв'язку з необхідністю збільшення випуску модернізованих тракторів і постачанням на виробництво нових моделей машин;

7) скоротити витрати на утримання об'єктів соціальної сфери шляхом передачі їх у комунальну власність.

Правління заводу розраховує, що реалізації цих задач дозволить підприємству вийти на більш високий рівень розвитку, залучити нових споживачів з інших сегментів ринку, раніше підприємством не охоплених, збільшити збут продукції, збільшити рентабельність підприємства і т.д.

Як бачимо, усі заходи зводяться до трьох напрямків:

1) Збільшення обсягів виробництва основної продукції і зниження рівня собівартості;

2) Виробництво удосконалених і модернізованих моделей тракторів, здатних скласти конкуренцію аналогічної продукції закордонних виробників.

3) Збільшення частки ринків збуту (як зовнішнього, так і вітчизняного);

Представляється очевидним, що всі ці напрямки тісно взаємозалежні. Так зменшення валових витрат і виробництво нових моделей спричинить за собою збільшення частки охоплення ринку і т.д.

Розглянемо проблему зниження витрат і принцип формування ціни трохи докладніше.

Як говорилося вище, на підприємстві використовуються витратні методи формування ціни, у тому числі середньозатратний або метод "витрати плюс". Основний принцип цих методів складається в додатку до всієї суми витрат бажаної норми прибутку. Непереборним недоліком даного методу є його "байдужність" до інтересів покупця.

Перед тим як запропонувати щось нове в системі ціноутворення необхідно довести неспроможність старих методів і підходів, тому що методологія будь-якої науки (у тому числі економічної) шукає нові шляхи розвитку тільки при виникненні потреби в новому або частково відмінному підході до цікавлячого питання. А загальна теорія цін завжди була наріжним каменем економічної науки і завжди залучала до себе увагу вчених-фахівців. Немає в історії ні однієї відомої економічної школи, яка не висловила би своє судження щодо сутності і функцій ціни.

Для того щоб з'ясувати, з якої причини середньозатратний метод не може бути застосований в умовах нинішньої економіки, необхідно розглянути процес виникнення й історичного розвитку методу.

У СРСР процес ціноутворення базувався на централізовано обумовленому показнику суспільно необхідних витрат праці, а сама ціна виступала у виді планової. Передбачалося, що планова ціна погоджує попит та пропозицію на даний товар. Практично ж вона багато в чому була позбавлена самої цінової змістовності. Так, коло функцій, виконуваних адміністративною ціною, в основному обмежувався облікової, розподільний і перерозподільної. Такі функції, як стимулююча й інформаційна практично не реалізували себе: стимулююча, по суті, розчинялася в обліковій функції, а інформаційна і зовсім не задіялася.

В умовах же, коли попит та пропозиція не мали можливості реально виявити себе і фактичний середній рівень витрат виявлявся невизначуваним, в основу ціни, як правило, закладалися індивідуальні витрати, які законодавчо виправдовувались в ході коректування планових завдань. У дефіцитній економіці це найчастіше давало можливість підприємствам, порушуючи планову дисципліну, необґрунтовано завищувати ціни.

Тенденція до завищення цін у сукупності з їхньою негнучкістю й інформаційним безсиллям явно негативно виявлялася лише в зовнішньоекономічній сфері діяльності підприємств. Так, більшість радянських товарів, наприклад машино-технічних, що надходили на зовнішній ринок, мали невигідну витратну позицію, перевершуючи по витратах закордонні аналоги. У результаті, для реалізації експортних товарів і дотримання інтересів державного бюджету в припливі валюти, зайва "витратна напруга" знімалося встановленням невисокої (по суті збиткової) контрактної ціни, що свідчило далеко не на користь офіційної політики ціноутворення.

У рамках же внутрішнього господарства адміністративної системи, що базується на відсутності конкретних початків і самовідтворенні дефіциту підприємства, постачальники не зазнавали незручностей у процесі реалізації продукції. З усіх учасників планового ціноутворення вирішальне слово, як правило, належало саме виробнику. Він міг довести необхідність підвищення цін, забезпечуючи собі право не тільки перекласти витрати на споживача, але й одержувати надприбуток.

У випадку, якщо попит все-таки опускався нижче пропозиції, постачальник міг одержати кредити банку під наднормативні запаси продукції, якщо ж остання взагалі гинула, держава звичайно брала на себе усі втрати. Однак тут існували механізми, які стримували підвищення цін, а саме: кожен постачальник одночасно виступав споживачем.

У цілому централізована система господарювання, як обґрунтовано затверджує Т. Артемова [4], характеризується тим, що тут дуже велика роль імпульсів і внеринкових механізмів регулювання. А ціна і прибуток, фінансові важелі слабко впливають на діяльність підприємства. Тому закономірності функціонування традиційного соціалістичного підприємства (яким довгий час було і аналізоване) легше було зрозуміти, проводячи "чисто" теоретичний аналіз, тобто цілком абстрагуючись від цін і інших зв'язаних з ними моментів.

У розділі 3 нами був запропонований трохи інший метод витратного ціноутворення, перехід до якого був зроблений у свій час багатьма великими закордонними підприємствами машинобудування: "Дженерал моторс", "Болдуин", "Дайри эквайпмент" та ін.

Перехід до маржиналістського методу дає можливість підприємству сформувати мінімально припустимі з можливих цін - адже в основі ціноутворення лежать не усереднені сукупні витрати, а тільки та їхня частина, що зв'язана з приростом виробництва. І це - лише одне з переваг зазначеного методу. Ціна, побудована по даному методу, дуже чуттєва до попиту, вона реагує навіть на незначні коливання останнього, інформуючи підприємця про зміни обсягів виробництва. Накопичуючи достовірну інформацію про витрати, така ціна більш точно відбиває суспільну значимість вироблених товарів. У той же час частина непродуктивних витрат не фіксується в грошовій формі, що змушує виробника постійно шукати оптимальну позицію на ринку, удосконалюючи методи виробництва і поліпшуючи якість своїх товарів.

Можна відзначити і той факт, що, базуючись на скорочених витратах, маржиналістська ціна в порівнянні з традиційної більш результативна в періоді сплесків інфляції.

У розділі 3 нами був приведений порівняльний аналіз розрахунку рівня ціни для моделі трактора ХТЗ-121 середньозатратним методом (застосовуваним на тракторному заводі в даний час) і маржиналістським. Аналіз показав, що метод граничних витрат дозволяє знизити собівартість виробу на 21%.

Перерахування вищевказаних переваг не виключає і наявності недоліків у даного методу. По-перше, навіть в умовах розвитого ринку далеко не усі виробляючі фірми практикують саме цей метод. По-друге, нестабільна соціально-господарська ситуація в Україні не дає ніяких гарантій, що "відсічена" у ціні частина витрат відшкодується підприємством у довгостроковому періоді. По-третє, потрібно точний розрахунок сил і можливостей економічного суб'єкта. Хоча це саме той випадок, коли ціль виправдує засоб, адже маржиналістський метод, як правило, є невід'ємним стратегічним елементом економічного ривка і стабілізації позицій перспективних компаній, що розвиваються, у тому числі й ВАТ "ХТЗ".

Проблемним залишається і питання формування самого механізму переходу до зазначеної ціноутворюючої практики, причому суть проблеми далеко за рамки розробки конкретної економічної методики. Безсумнівним представляється лише той факт, що використання моделі ціни, що враховує граничні витрати, буде сприяти реальному освоєнню досліджуваним підприємством ринкових інструментів господарювання.

Крім перерахованого вище методу в роботі представлений метод визначення ціни на новий виріб і обчислення його частки охоплення ринку. Даний метод є актуальним і своєчасним для підприємства, тому що дозволяє аналізувати конкурентноздатність підприємства, вчасно реагувати на зміни в цінах товарів-конкурентів, що є необхідною умовою для успішної діяльності ВАТ "ХТЗ" як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Розрахуємо річний економічний ефект (Э_ф):

(3.29)

грн.

З усього вище сказаного можна зробити висновок про необхідність поступового абстрагування від витратних методів ціноутворення і переходу до ціннісних, що дозволить підприємству вийти з кризової ситуації і пристосуватись до ринкової економіки. При впровадженні пропонованих методів формування ціни у виробництво Харківський тракторний завод зможе швидше адаптуватися до складних і непостійних умов вітчизняного ринку і вийти зі своєю продукцією на світовий ринок.

Економічна ефективність розроблених заходів зведена в таблиці 3.15.

Таблиця 3.15 Економічна ефективність розроблених заходів