Особливості прогнозування соціального розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

I. Сутність прогнозу та прогнозування

II. Теоретичні основи наукового передбачення і принципи прогнозування

III. Класифікація прогнозів і прогнозування

3.1 За періодичністю проведення та ступенем вірогідності

3.2 За етапом розвитку об'єкта та часом попередження

3.3 За формами конкретизації управління та залежно від ступеня обґрунтування

3.4 За способом подання результатів та залежно від ступеня ймовірності майбутніх подій

3.5 За можливістю впливу об'єкта дослідження на своє майбутнє та масштабом охоплення території

IV. Науковий аналіз соціально-економічних процесів і тенденцій у сучасному світі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У сучасному світі перед суспільством постає потреба пізнання та ефективного застосування об'єктивних законів розвитку людства. Вивчення аспектів історичної еволюції, аналіз існуючих тенденцій у суспільстві та передбачення майбутнього дають можливість сформулювати й успішно впровадити правильну політику, стратегію і тактику. Це дозволяє точно й планово підготуватися до майбутніх процесів у суспільному житті. Передбачення є основою планомірної організації суспільного життя, цілеспрямованого розвитку суспільства, при цьому його застосування вимагає комплексного аналізу всіх існуючих підходів, їхнє врахування розкриває нові можливості ефективного управління суб'єктів господарювання.

Процес прогнозування достатньо актуальний в даний час. Широка сфера його вживання. Прогнозування широко використовується в економіці, а саме в управлінні. В менеджменті поняття "планування" і "прогнозування" тісно переплетено. Вони не ідентичні і не підміняють один одного. Плани і прогнози розрізняються між собою тимчасовими межами, ступенем деталізації показників, що містяться в них, ступенем точності і вірогідності їх досягнення, адресністю і, нарешті, правовою основою. Прогнози, як правило, носять індикативний характер, а плани володіють силою директивного характеру. Не підміна і зіставлення плану і прогнозу, а їх правильне поєднання - такий шлях планомірного регулювання економіки в умовах ринкової економіки і переходу до неї.

В промисловості методи прогнозування також грають першорядну роль. Використовуючи екстраполяцію і тенденцію, можна робити попередні висновки щодо різних процесів, явищ, реакцій, операцій.

Певну нішу прогнозування займає і у військових дисциплінах. Використовуючи методи прогнозування, можна визначити (оцінити) радіоактивну обстановку місцевості і т.д.

Існує багато методів прогнозування. Продиференціювавши їх загальне число, необхідно вибрати оптимальний з них для використовування в кожній конкретній ситуації.

Аналіз методів прогнозування, вивчення цих методів, використовування їх в різних сферах діяльності є заходом раціоналізаторського характеру. Ступінь достовірності прогнозів можна потім порівняти з дійсно реальними показниками, і, зробивши висновки, приступити до наступного прогнозу вже з існуючими даними, тобто наявною тенденцією. Спираючись на одержані дані, можна в тимчасовому аспекті переходити на більш високий ступінь і т.д.

Науковий підхід до аналізу передбачення і прогнозування припускає виявлення сутності та змісту насамперед таких ключових понять: "передбачення", "завбачення", "прогнозування", "минуле", "сучасне", "майбутнє". Для всіх них родовим поняттям є "передбачення".

Люди завжди мріяли знайти можливість точно передбачувати майбутнє як засіб гарантування безпеки і подолання більшості проблем. “Чарівне дзеркальце” чи інші шляхи “повідомлень з майбутнього” зустрічаються в тих чи інших варіаціях у казках всіх народів світу. На шляху від мрій до дійсності передбачення і прогнози перетворилися в одне з найемоційніших людських занять, стали вельми багатою темою для мистецтва.

З плином часу “відстань і обсяг” передбачень невпинно збільшувалися. Ми не маємо змоги простежити еволюцію передбачень, зробити аналіз кілька тисячолітньої боротьби між науковими прогнозами і шаманським залякуванням (наприклад, вже сотні разів відомі “прогнозисти” передбачали точні дати “кінця світу”).

прогнозування вірогідність конкретизація передбачення

І. Сутність прогнозу та прогнозування

Прогноз (від грецької) - передбачення, передрікання. В науковому розумінні це поняття вперше почало вживатись у медицині. Давньогрецький вчений та видатний лікар Гіппократ (460-377 рр. до н. е.), є автором праці, яку назвав ("Прогностика"), тобто передбачення, передрікання (в даному випадку - перебіг хвороби).

Визначити поняття "прогноз" і "прогнозування" значно складно. Упродовж сторіч прогноз у соціальній сфері практично не застосовувався. У цій сфері повністю панувала релігія, ідеалістична філософія, різні утопії. Рівень наукових знань про природу також був недостатній. Наукове прогнозування природних явищ стало можливим наприкінці XIX - початку XX ст.

Ще зовсім недавно прогнозування було справою вузького кола фахівців і знаходило застосування при виконанні обмеженого кола завдань, переважно в природно-науковій сфері. Однак за останні роки все більш актуальною стає розробка соціально-політичних та економічних прогнозів з метою пошуку оптимальних шляхів розвитку суспільства. У наш час немає жодної сфери людської діяльності, в котрій тією чи іншою мірою, не використовувалась би прогнозна інформація.

Підвищена зацікавленість до майбутнього випливає із безпосередньої та гострої практичної потреби сьогоднішнього дня. Передбачення подій дає можливість завчасно підготуватись до них, врахувати їх позитивні та негативні наслідки, а якщо можливо - втрутитися в процес їх розгортання, контролювати його, цілеспрямовано працювати над втіленням у життя однієї з виявлених альтернатив майбутнього. Тому наявність інформації про можливі результати та наслідки управляючих впливів - необхідна передумова оптимального управління будь-якою системою.

З філософських позицій прогнозування являє собою специфічний вид пізнання. Своєрідність пізнавальної ситуації в даному разі полягає в тому, що на перший план висувається дослідження не того, що є, а того, що буде. Такий спосіб відображення називається випереджувальним відображенням, оскільки свідомість тут як би випереджає дійсність, що розвивається. В основі цього лежить об'єктивна закономірність навколишнього світу - повторюваність одних і тих же зв'язків і відносин, причинно-наслідкових зв'язків між минулим і майбутнім. Тому прогнозування можливо лише в тій мірі, в якій поведінка прогнозованого об'єкта підлягає певним законам. Іншими словами, прогнозування, врешті-решт, можна здійснити лише тоді, якщо пізнані закони розвитку даного об'єкта (явища, процесу).

Тепер прогнозуванням займаються представники різних наукових дисциплін: економісти, фізики, філософи, математики, соціологи, історики, юристи, що дає підстави стверджувати про виникнення на стику цих наук нової наукової дисципліни - прогностики. Предметом її дослідження є загальні принципи, методи і засоби прогнозування стану об'єктів будь-якої природи, закономірності розробки самих прогнозів.

Так, переорієнтація прогнозування на таке, що ґрунтується на принципах та засадах маркетингу підіймає його на новий щабель еволюційного розвитку наукового бачення майбутнього. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Визначення основ передбачення та його теоретичну сутність розкриває велика кількість науковців, у розвинутих країнах широко розривають дану проблематику І.В. Бестужев [1], О.В. Лозова [8], Г.В. Присенко [13], Є.І. Равікович [13], М.П. Лукашевич [9], I.I. Мигович [9], О.Г. Льовкіна [10], Ю.Ф. Кравченко [7] та ін., більшість з яких стверджують, що це є процес із накопичення та аналізу інформації та подальшого розроблення наукових прогнозів. Ця тематика також широко досліджується в економічній сфері такими науковцями, як С.В. Мочерний [12], А.М. Стельмащук [15], О.Ю. Древаль [5], В.І. Мельникова [11], О.П. Мельникова [11], Т.В. Сідлярук [11], І.Ю. Тур [11], Г.М. Шведова [11], С.М. Чистов [4], А.Є. Никифоров [4], Т.Ф. Куценко [4], Т.О. Стеценко [16], О.П., Б.Є. Грабовецкий [3], кожен з яких подає категорії прогнозування з огляду на економічну сутність об'єктів процесів прогностики, при цьому особливості впливу маркетингової складової в більшості випадків залишаються не повністю відображені.

Не вирішені раніше питання, що є частиною загальної проблеми. Міжнародна глобалізація та інформатизація, постійна швидкоплинна видозмінна загальносуспільних тенденцій на світовому ринку, розроблення та комерціалізація нових рішень, зміна характеру управлінських рішень у бік інноваційності - ці процеси та низка інших формують нагальну необхідність розроблення засад наукового прогнозування з урахуванням ринково-економічних процесів та основних принципів комплексу маркетингу. Таким чином, можна виокремити мету статті, що полягає в розкритті особливостей категорійного апарату наукового економічного прогнозування на засадах маркетингу для розкриття можливості побудови методології нової концепції економічного прогнозування та подальшої апробації її в діяльності підприємств України. Основний матеріал. Гарантом ефективності будь-якої діяльності в майбутньому є його завчасне передбачення. Узагальнено можна стверджувати, що передбачення майбутнього - це міждисциплінарне комплексне дослідження перспектив людства, яке може бути достовірним лише в процесі інтеграції гуманітарного, природно-наукового, технічного й економічного знання [8].

Передбачення умовно можна поділити на наукове, що ґрунтується на знаннях закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення, і ненаукове (інтуїтивне, повсякденне, релігійне) [3]. Наукове передбачення являє собою діяльність із застосування окремих методів, прийомів та інструментів, які дають змогу проектувати перебіг процесів і явищ у майбутньому в певній послідовності з установленням чітких взаємозв'язків. Основним завдання наукового передбачення є створення проекції сучасності та майбутнього із застосування результатів наукових методів логічного аналізу та синтезу. Формування та поетапна реалізація всіх елементів ланцюга передбачення є передумовою створення стратегії, що, у свою чергу, є гарантом заощадження ресурсів для вирішення економічних і соціальних проблем соціального та економічного розвитку. Наука повинна досліджувати й передбачати майбутній перебіг подій, попереджати суспільство про небезпеку, розробляти альтернативні варіанти вирішення проблем й обґрунтовувати критерії вибору кращих із них [10].

Так, можна узагальнено окреслити обґрунтованість передбачення, що залежить від:

· ступеня сприйняття та розуміння явищ і процесів діяльності на мікро- та макрорівні;

· рівня передбачуваності розвитку цих явищ і процесів;

· оцінки можливості управлінського впливу на ці процеси та явища за допомогою наявного методичного й технологічного інструментарію.

ІІ. Теоретичні основи наукового передбачення і принципи прогнозування

Для розуміння основ передбачення постає необхідність побудови комплексу теоретичних основ наукового передбачення, що проявляється в трьох взаємозв'язаних та взаємодоповнювальних формах, які залежать від ступеня визначеності та достовірності, це - гіпотеза (загальнонаукове передбачення), прогноз, план .

Гіпотеза - загальнотеоретичне передбачення, розглядає лише якісні характеристики досліджуваного явища.

Прогноз - передбачення конкретно-прикладної теорії, розглядає якісні та кількісні характеристики досліджуваного явища.

План - передбачення визначеної послідовності подій для досягнення поставленої мети.

У логіці під гіпотезою розуміють припущення, яке пояснює спостережуване явище, воно потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування [6]. Прогноз, у свою чергу, проявляється в науковій моделі майбутніх подій та явищ, а план - заздалегідь чітко визначена послідовність здійснення програми на конкретний період із зазначенням її мети, змісту, обсягу, методів, засобів і строків виконання. Узагальнено можна сказати, що прогноз за ступенем конкретизації та теоретичного обґрунтування є більш точним поняттям стосовно гіпотези, а план відповідно - поняття більш деталізоване та уточнене порівняно з прогнозом. Графічно зобразити ці елементи можна в послідовності від гіпотези до плану, від меншого до більшого за ступенем використання кількості інформації теоретичного та практичного обґрунтування та її якості, тобто достовірності, точності, конкретизації та деталізації. Така форма наукового передбачення як прогноз є середньою ланкою побудови проекції майбутнього, вона є необхідною загальновизнаною умовою наукового дослідження та проектування майбутнього. Прогноз є результатом процесу прогнозування. Низка дослідників, що займаються проблемами наукового передбачення, дають визначення процесу прогнозування, при цьому всі вони наголошують на тому, що це є процес дослідження майбутнього.

Так, прогнозування (грец. prognosis - знання наперед) являє собою спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку якого-небудь явища [2].

Зосереджуючи увагу на суспільствознавчих видах прогнозування, необхідно наголосити на основних принципах, що характерні науковому прогнозуванню в цих сферах, а саме [11]:

1. Принцип наукової обґрунтованості, який передбачає, що прогнозування:

? базується на системних знаннях про закономірності розвитку досліджуваного об'єкта;

? ураховує реалії економічного, політичного й соціального та інших сфер життя країни, вітчизняний і світовий досвід;

? використовує систему нових методик і методів.

2. Принцип системності й цілісності, за допомогою якого об'єкт прогнозування розглядають, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.

3. Принцип адекватності, який використовують як теоретичну модель, що має досить точно й повно відображати реальні процеси сьогодення.

4. Принцип багатоваріантності (альтернативності), який передбачає розроблення не одного, а декількох (як мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку об'єкта, тобто прогноз має кілька сценаріїв.

5. Принцип ефективності, який полягає у визначенні вартості аналітичної підготовки прогнозу і його результативності, рівноваги застосування й ефективності, якості й своєчасності. Прогноз має бути точним, повним, реальним.

Наведені принципи є актуальними для прогнозування в багатьох сферах людської діяльності, вони є аспектами, що пронизують та об'єднують усі суспільствознавчі види прогнозування. Але надалі кожен із видів має певні розбіжності та відмінності з іншими залежно від багатьох факторів, у тому числі об'єктів та суб'єктів дослідження майбутнього. Ми звернули більшу увагу на ті види наукового прогнозування, що є актуальними в системі економічних категорій, у цьому руслі постає необхідність деталізації за класифікаційними ознаками. Деякі з видів потребують деталізації.

ІІІ. Класифікація прогнозів і прогнозування

3.1 За періодичністю проведення та ступенем вірогідності

За періодичністю проведення наукове прогнозування поділяється на:

ь постійне,тобто передбачає постійно діючий аналіз усіх тенденцій та продукування прогнозів для сталого розвитку;

ь періодичне або інтервальне, що відбувається з певним часовим інтервалом;

ь одиничне - вид, що охоплює лише одне одноразове дослідження тенденцій та трендів для обраного об'єкта.

За ступенем вірогідності прогнози умовно можна розподілити так:

§ гіпотетичні прогнози - є судженнями, що характеризують наукове передбачення на рівні загальної теорії, здійснюються без послідовних розрахунків,

§ без урахування обмежень та можливості впливати на розвиток подій;аналітико-розрахункові прогнози - здійснюються на основі попередніх розрахунків без можливості істотно впливати на події;

§ директивно-розрахункові прогнози - здійснюються на основі послідовних розрахунків і з можливістю впливати на розвиток подій.

3.2 За етапом розвитку об'єкта та часом попередження

За етапом розвитку об'єкта прогнози є:

§ попередні (оглядові);

§ основні (ґрунтовні).

За часом попередження більшість науковців класифікує прогнози на три види:

o короткострокові (до 5 років),

o середньострокові (5-15 років)

o довгострокові (понад 15 років) [1],

але в той самий час деякі, такі як С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко, більш детально окреслюють види прогнозування за часовим інтервалом, на який розробляється прогноз, а також характером інформації, приклад наведений у табл.1 [4]: Таблиця 1 - Розгорнута класифікація прогнозування за часом попередження

Види прогнозів Прогнозний горизонт Характер інформації

v Оперативні 1-3 місяці Кількісна

v Короткострокові До 1 року Кількісна

v Середньострокові 1-5 років Кількісно-якісна

v Довгострокові 5-10 років Якісно-кількісна

v Далеко-строкові 10-20 років Якісна

3.3 За формами конкретизації управління та залежно від ступеня обґрунтування

За формами конкретизації управління:

ь цільові;

ь планові;

ь програмні;

ь проектні;

ь організаційні.

Залежно від ступеня обґрунтування прогнози є:

? інтуїтивні - це прогнози з використанням інтуїції, які ґрунтуються на творчому передбаченні майбутнього;

? пошукові - це результат способу наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього. Ґрунтуються на наявності інформації. У даному випадку саме прогнозування може бути традиційним (прогноз є екстраполяцією минулого в майбутнє) і новаторським, альтернативним (якщо існує декілька варіантів розвитку підприємства з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовищ);

? нормативні - базуються на прогнозуванні, яке полягає в тому, що спочатку визначаються цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток, виходячи зі встановлених цілей. У цьому разі застосовуються якісні методи дослідження, оскільки відсутні необхідні вихідні дані.

3.4 За способом подання результатів та залежно від ступеня ймовірності майбутніх подій

За способом подання результатів:

? точкові - виходять із того, що даний варіант розвитку включає єдине значення прогнозованого показника;

? інтервальні - передбачається деякий інтервал, діапазон значень прогнозованого показника.

Залежно від обхвату об'єкта дослідження, тобто наявної кількості факторів, що є ключовими для побудови прогнозів, вони поділяються на:

? однофакторні;

? багатофакторні.

Залежно від ступеня ймовірності майбутніх подій:

? інваріантні - припускають лише один варіант розвитку майбутніх подій, можливі в умовах високого ступеня визначеності майбутнього середовища, як правило, базуються на екстраполяційному підході (простому продовженні сформованої тенденції і в майбутньому);

? варіантні - ґрунтуються на припущенні про значну невизначеність майбутнього середовища і, отже, наявності кількох ймовірних варіантів розвитку подій - сценаріїв.

3.5 За можливістю впливу об'єкта дослідження на своє майбутнє та масштабом охоплення території

За можливістю впливу об'єкта дослідження на своє майбутнє:

? активні - наявність можливості активних дій об'єкта на зміну впливу на зовнішнє середовище;

? пасивні - неможливість самостійного незалежного впливу на розвиток зовнішнього середовища.

Відповідно до цілей, які поставлені перед об'єктом прогнозування на початку його проведення, прогнози бувають:

? оперативні;

? тактичні;

? стратегічні.

За масштабом охоплення території, на якій здійснюється відповідне прогнозування, його результати у вигляді прогнозів можуть бути:

? глобальні;

? для країни;

? для галузі;

? для підприємства [5].

Необхідно зауважити, що незалежно від виду прогнозування можливим є ускладнення цього процесу, це спостерігається в періоди переходу соціально-економічних систем із одного якісного стану в інший, коли загострюються всі суспільні відносини, що різко продукує невизначеність подальшого розвитку майбутнього. У цих умовах об'єкт прогнозування стає вразливим і будь-яка, навіть слабка випадкова зміна якого-небудь фактора та його вплив може стати вирішальним для подальшого процесу росту. Саме тому постає необхідність створення прогнозів на принципах надійності та достовірності, навіть на найближчу перспективу, що в такі перехідні періоди, як свідчить досвід економічного прогнозування, виявляється надзвичайно складно. Водночас зазначимо, що саме з цієї причини тепер широко використовується такий підхід до прогнозування, як розроблення багатьох варіантних прогнозів. При цьому розробники прогнозу будують не один, а декілька (найчастіше три) сценарії можливого розвитку ситуації, які умовно називають «песимістичний», «оптимістичний» і «найбільш ймовірний», який знаходиться між двома першими [7]:

? песимістичний - відображає нижню межу можливого розвитку майбутнього (при домінуванні негативних факторів розвитку);

? оптимістичний - показує можливу верхню межу розвитку національної економіки (при домінуванні позитивних факторів);

? нормальний (найбільш імовірний, оптимально-реалістичний) - окреслює найбільш імовірну траєкторію майбутнього розвитку.

У той самий час виокремлення сценаріїв розвитку подій та навіть розрахунок імовірності їхнього настання не є гарантом ефективного використання результатів прогнозування та розвитку подій у тому руслі, яке є найвигіднішим. Причин цього багато, але найголовніше - це синергетичне поєднання всіх можливих факторів впливу як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Класифікація прогнозування залежно від об'єктів та сфер застосування

Прогнозування як і кожна наукова категорія має класифікацію; так, залежно від об'єктів та сфер застосування умовно прогнозування можна поділити на:

1. Природознавче:

* метеорологічне; * гідрологічне; *геологічне; *біологічне; *медико-біологічне;* фізико-хімічне;*космологічне та ін.

2. Науково-технічне:

* оцінка станів і перспектив роботи механізмів, приладів, електронної апаратури;

* прогнозування розвитку науки, техніки, технології, підготовки наукових кадрів і т. ін.

3. Суспільствознавче:

* демографічне;

* соціальне;

* соціально-екологічне;

* соціально-економічне;

* економічне;

* юридичне;* соціально-медичне;

* маркетингове та ін. [7].

ІІІ. Науковий аналіз соціально-економічних процесів і тенденцій у сучасному світі

Науковий аналіз соціально-економічних процесів і тенденцій за змістом передбачає три стадії:

1. ретроспекція (лат. - погляд у минуле) - етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта для одержання його систематизованого опису;

2. діагноз (грец. - розпізнання, визначення) - етап прогнозування, на якому досліджується об'єкт із метою виявлення тенденцій його розвитку й вибору методів і моделей прогнозування;

3. проекція (лат. - погляд у майбутнє) - етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз об'єкта, здійснюється оцінка ймовірності, точності або обґрунтованості прогнозу.

Дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ за кожної конкретної ситуації здійснюється через виявлення причин і наслідків їхнього виникнення. Під час прогнозування необхідно враховувати невизначеність, що її обумовлено ймовірнісним характером вияву економічних законів, неповнотою їхнього знання, наявністю суб'єктивного фактора під час прийняття рішень, недостатністю й обмеженістю інформації. Оцінка об'єкта прогнозування здійснюється за допомогою якісних характеристик і кількісних параметрів. За своєю суттю прогнозування є безперервним процесом, потребує постійного уточнення й коригування прогнозів з урахуванням розвитку прогностики та економічної науки, а також виникненням нових економічних явищ. Виявлення альтернатив соціально-економічного розвитку дає можливість нагромадження необхідних наукових теоретичних аспектів для обґрунтування вибору управлінських рішень [4]. Як правило, прогнозування поширюється на такі процеси управління, які в момент розроблення прогнозу або можливі в досить малому діапазоні, або зовсім неможливі, або можливі, але вимагають урахування дій таких факторів, вплив яких не може бути повністю або однозначно визначено [18]. Прогнози економічних явищ і процесів на засадах маркетингу потребують розроблення у вигляді якісних характеристик розвитку, тобто загальної характеристики тенденцій і очікуваного характеру змін, а в найпростішому випадку - твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій; і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність передумов, вихідних теоретичних даних і методологічних основ прогнозу є вирішальним чинником, що впливає на його результати та можливість практичного застосування. Висновки та перспективи подальших розробок. Підсумовуючи все вищезазначене, необхідно наголосити, що для результативності та високої ефективності процесу прогнозування в економічній сфері на сьогодні постає необхідність поєднання існуючих підходів із новими, модернізованими поглядами на процес прогнозування, а саме на засадах маркетингу. Адже світовий ринок зі своїм постійним гіперактивним розвитком вимагає впровадження інноваційних інструментів для роботи з ним, що передбачає врахування всіх можливих видозмін трендів і тенденцій, їхнього взаємозв'язку та розвитку. Це стає можливим із застосуванням наукового прогнозування на засадах маркетингу.

Як результат проведеного дослідження планується адаптація отриманих суджень теоретичного характеру до методологічних структур, тобто модернізація основних методик економічного прогнозування до прогнозування на засадах маркетингу в рамках промислового підприємства. Упровадження нових методик прогнозування та подальше планування діяльності промислового підприємства, реалізація сучасних концепцій переорієнтації виробництва на інноваційний шлях розвитку та впровадження принципів процесів глобальної інформатизації суспільства, удосконалення прийомів ефективного управління та організації діяльності в рамках одного виробництва, - все це є неможливим без удосконалення теоретичного апарату обраного напрямку та створення цілісної системи всіх понять та категорій наукового економічного прогнозування на засадах маркетингу. Таким чином, дане дослідження теоретичних основ та виокремлення окремої нової концепції поглядів на наукове економічне прогнозування дає змогу їхнього систематичного використання та поєднання з новими принципами поведінки, що диктує постійна зміна та модернізація світового ринку. Так, основні процеси зміни споживацької поведінки, переорієнтації економіки в бік інноваційності, збільшення та накопичення інформації та низка інших служать передумовою необхідності розгляду їх із врахування основних принципів сучасного ринкового середовища. Це покладено в основу побудови концепції дослідження розвитку майбутнього на засадах маркетингу. І саме результати наукового економічного прогнозування на засадах маркетингу в подальшому розкривають можливість здійснювати значний вплив на формування цілісної системи інноваційного розвитку.

Висновки

З кожним роком вчені проводять різні досліди, які покращують життя суспільства. Методи прогнозування - не виняток. За допомогою цих методів можна визначити технічні проблеми для їх попереднього вирішення та швидкого усунення.

Прогноз - конкретний прогноз, думка про стан якого-небудь явища в майбутньому на основі спеціально наукового дослідження. Класифікація прогнозів здійснюється, як правило, по двох признаках тимчасовому і функціональному. По тимчасовій ознаці розрізняють прогнози: коротко, середньо, довгострокові і наддовгострокові. Функціональна класифікація прогнозів припускає їх розподіл на дослідницькі, програмні і ресурсні.

Прогнозування - процес розробки прогнозів. Залежно від виду прогнозу розрізняють нормативне, пошукове, оперативне.

Прогнозна модель - модель об'єкту прогнозування, дослідження якої дозволяє одержати інформацію про можливі стани об'єктах в майбутньому і (або) шляхах і термінах їх здійснення.

Робота відділу інформації по науковому прогнозуванню не припускає кінцевих висновків про тенденції в розвитку науки, техніки і виробництва. Його задача, головним чином, своєчасно виявити симптоми тенденцій, що намічаються або склалися, в розвитку науки, техніки і виробництва, витягнути з літератури і систематизувати вислови фахівців по проблемах, що цікавлять. Остаточна оцінка результатів аналізу і висновки залишаються за науковими керівниками.

Прогнозування повинне носити системний характер. Необхідність системного підходу в прогнозуванні витікає з особливостей розвитку науки і техніки, народного господарства в період науково-технічної революції.

Робота по прогнозуванню тісно пов'язана з проблемою наукової організації праці. В даному випадку цей зв'язок слід розглядати з двох точок зору. По-перше, ця робота означає внесення елементів наукової організації в інформаційну діяльність. Наділення служб інформації функціями прогнозування розвитку науки і техніки припускає розширення сфери інформаційної діяльності на основі узагальнення передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, а також упровадження в практику інформаційної роботи методів наукового аналізу інформації. Робота в цьому напрямі підвищує цілеспрямованість в діяльності служб інформації, стимулює більш поглиблену обробку і розширює рамки пошуку інформації, сприяє злиттю зусиль служби інформації і дослідників в єдиний творчий процес.

З другого боку, ця робота має на меті підвести наукову базу під рішення питань, пов'язаних з перспективним плануванням розвитку науки і виробництва. Наукова організація перспективного планування, керівництво дослідженнями і виробництвом сьогодні можливі лише на основі наукового передбачення. Саме відсутність цілеспрямованої систематичної роботи по виявленню тенденції в розвитку науки і виробництва нерідко породжують суб'єктивізм в плануванні.

Все це служить ще одним підтвердженням відомого положення про те, що внесення елементів наукової організації в інформаційну діяльність багато разів окупається в рішенні питань наукової організації творчих процесів.

Прогнозування має на меті створити наукові передумови для їх прийняття, що включає науковий аналіз тенденцій та варіантне передбачення майбутнього розвитку суспільного виробництва з урахуванням оцінки можливих наслідків прийнятих рішень; обґрунтування напрямів соціально-економічного та науково-технічного розвитку. Завдання економічного прогнозування, з одного боку, - з'ясувати перспективи близького та майбутнього розвитку економіки, керуючись процесами, що склалися в реальній дійсності; з іншого боку - сприяти розробці оптимальних поточних і перспективних планів, спираючись на розроблений прогноз і оцінку прийнятого рішення з урахуванням його наслідків у прогнозованому періоді. Економічне прогнозування базується на дослідженні закономірностей економічних процесів розширеного відтворення.

Список використаних джерел

1. Бестужев И.В. Рабочая книга по прогнозированию / под ред. И.В. Бестужева и др. - М., 1982. - С. 12.

2. Вавилов С.И. Большая советская энциклопедия: Союз Советских Социалистических Республик / под редакцией: С.И. Вавилова, К.Е. Ворошилова, А.Я. Вышинского и др. - М. : Государственный научный институт «Советская энциклопедия», ОГИЗ СССР, 1948. - 1946 с.

3. Грабовецкий Б.Є. Теоретичні і методологічні основи економічного прогнозування : навчальний посібник [Електроний ресурс] / Б.Є. Грабовецкий // Основи економічного прогнозування. - Вінниця : ВФ ТАНГ, 2000. - Режим доступу: http://pulib.if.ua/part/9816.

4. Державне регулювання економіки : навч. посібник / [С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін.]. - К. : КНЕУ, 2000. - 316 с.

5. Древаль О.Ю. Планування діяльності підприємства : конспект лекцій / укладач О.Ю. Древаль. - Суми : Вид-во СумДУ, 2008. - 146 с.

6. Жеребкін В.Є. Логіка : підручник / В.Є. Жеребкін. - 7-ме вид., стереотип. - К. : Знання, 2004. - 255 с.

7. Кравченкo Ю.Ф. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / Ю.Ф. Кравченко. - К. : Національна академія внутрішніх справ України, 1999. - 702 с.

8. Лозова О.В. Теоретико-методичні засади прогнозування соціального розвитку / О.В. Лозова // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2011. - №4 (23). - С. 29-33.

9. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посіб. / М.П. Лукашевич, I.I. Мигович. - 2-ге вид., доп. і випр. - К. : МАУП, 2003. - 168 с.

10. Льовкіна О.Г. Наукове передбачення суспільних процесів [Електроний ресурс] / О.Г. Льовкіна // Філософські проблеми гуманітарних наук (Збірка наукових праць). - Київ, 2009. - 500 c. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-11439.html.11. Макроекономічне прогнозування та його принципи. Національна економіка : навч. посіб. / [В.І. Мельникова, О.П. Мельникова, Т.В. Сідлярук та ін.]. - 2-ге вид. перероб. та доп. -К. : Центр учбової літератури, 2012. - 248с.

12. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у 3 томах. Т.1. [Електроний ресурс] / С.В. Мочерний та ін. - К. : Видавничий центр «Академія», 2000. - 864 с. - Режим доступу: http://www.ukr.vipreshebnik.ru/%D0%B5/%D0%B5k%D0%BEn%D0%BEm%D1%96chn%D0%B5-p%D1%80%D0%BEgn%D0%BEzuv%D0%B0nnya.

13. Присенко Г.В. Прогнозування соціально-економічних процесів : навч. посіб. / Г.В. Присенко, Є.І. Равікович. - К. : КНЕУ, 2005. - 378 с.

14. Соціологія : підручник / [Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін.]. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.

15. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки : навчальний посібник / А.М. Стельмащук. - Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с.

16. Стеценко Т.О. Управління регіональною економікою : навчальний посібник / Т.О. Стеценко, О.П. Тищенко. - К. : КНЕУ, 2009. - 471 с.

17. Яцура І.М. Прогнозування діяльності / І.М. Яцура. - К., 2002.

18. Thоni C. Microfoundations of social capital [Електроний ресурс] / C. Thоni, J. Tyran, E.Wengstrоm // Journal of Public Economics. - Volume 96, іssues 7-8. - Аugust 2012. - Р. 635-643. - Режим доступу: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0047272712000370

Размещено на Allbest.ru