Побудова моделі прогнозування цін на ПВХ-конструкції

Підприємство «Харцизький віконний завод» було засноване у 2001 році, здійснює свою діяльність згідно зі статутом на основі принципів самоврядування. Підприємство здійснює цілий спектр послуг, пов'язаних з монтажно-будівельними роботами, а також торгівельною діяльністю (металлопластикових конструкцій).

За період здійснення своєї діяльності підприємство зайняло одну з пріоритетних позицій на будівельному ринку міста Тореза, зайняв третє місце по частці ринку.

Був проведен аналіз ринку, та найбільш привабливою галуззю була призначена галузь металопластикових конструкцій. Ця галузь відрізняється високими темпами росту (щорічно на 7 - 13%).

Ринок полімерних буівничих конструкцій в силу своїх особливостей може бути сигментований слідуючим чином:

— будівництво та ремонт споруд виробничього призначення;

— будівництво та ремонт житлових приміщень;

— будівництво та ремонт офісів, представництв та торгівельних павільйонів.

Згідно проведенного опиту потенційних споживачів, основними стимулами при покупці є:

— - для будівництва та ремонту споруд виробничього призначення - можливість значно знизити витрати на опалювання та профілактичний ремонт;

— - для будівництва та ремонту житлових приміщень - дизайн, підвищення звуко - та теплоізоляціі, тривалий строк служби без ремонту, зручність в обслуговуванні, ціна;

— - для будівництва та ремонту офісів, представництв та торгівельних павільйонів - престижність, практичність (довгий строк служби), індивідуальний дизайн, швидкість виготовлення та монтажу.

Таким чином, найбільшим споживачем подібної продукціі є на сьогоднішній день серені та дрібні фірми, комерційні фірми, однак з прогнозованним збільшенням платоспроможності попиту з боку населення на ПВХ конструкціі для будівництва та ремонт житлових приміщень буде зростати, та набувати все більшого значення.

З серпня 2001 року підприємство « «Харцизький віконний завод»» здійснює послуги з виробництва під замовлення та встановленню металопластикових конструкцій.

« «Харцизький віконний завод»» реалізує свою продукцію на регіональному ринку, ємкість якого дозволяє здійснювати інтервенцію з метою закріплення на керуємому сигменті ринку. Об'єм виробництва « «Харцизький віконний завод»» 2084 м². У 2005 році доля ринку металопластикових конструкцій, яку займає підприємство склала 12%.

Спостерігаємі у Донецькій області стабільні тендеціі росту об'ємів високо комфортного будівництва (до 7% на рік) та щорічне збільшення попиту на комерційну (офісну) нерухомість (до 11% на рік) та зв'язані з цим послуги на євроремонт приміщень - зумовлюють стабільне зростання на послуги по виробництву та встановленню металопластикових огороджуючих будівельних конструкцій.

На ринку м. Тореза «Харцизький віконний завод» передбачає реалізовувати продукці. В прешу чергу, на ринку де вже працюють слідуючі конкуренти:

- фірма «Вікна VEKA». Пропонує профіль VEKA. VEKA EUROLINE - універсальна система віконих та дверних профілей з широкими функціональними можливостями. Багатокамерні профіля шириною 58 мм, VEKA SOFTLINE 70: п'ятикамерний профіль шириною 70 мм, елегантний зовнішній контур, спеціальне армування по нормативам VEKA. Постійна рекламна підтримка з використанням усіх видів носіїв. Термін виконання замовлення 1,5 - 2 тижня. Середній рівень професіоналізма менеджерів.

- фірма «Буд Профі». Фірма була організована у 2006 році. Пропонуємі профільні системи: Rehau - товщіна профіля рами 60 мм. Профіль Rehau вирізняється особливим глянцем. Віконні профілі Rehau виготовляються без домішок кадмію. В цілях забеспечення якості профіля Rehau проходять слідуючі стадіі контролю: вхідний контроль сировини (якщо матеріал не проходить випробування, він одразу ж повертається постачальнику); контроль процесу змішування (проводиться за рахунок відповідних заходів, автоматичного зважування, розподілу та транспортування); Trocal - товщіна профіля 62 мм. 3-х та 4-х камерний з зовнішнім ущільнювачем. Довгостроковість профіля - 50 років у північній кліматичній зоні, КВЕ - товщіна профіля рами 58 мм. Склопакети: профіль призначений для стандартних однокамерних та двокамерних склопакетів товщіною від 24 до 42 мм (з додатковою вставкою в профіль). Конструктивні особливості: теплозберігаюче трьох камерне будування; два контури гумових ущільнювачив по периметру рами та створок. КВЕ ПВХ - профіль з доволі широким діапазоном товщіни створок та рам. Представники фірми гарантують, що гумове ущільнення притвору витримає 15 років експлуатаціі. Для монтажних робіт залучаються окремі організаціі. Строк виконання замовлення (від отримання замовлення до встановлення) - 2 - 2,5 тижня. Постійна рекламна підтримка з застосуванням усіх видів носіїв. Невиправдовано високі ціни, відсутність гнучкості в ціноутворенні. Весь спектр послуг від консульування клієнтів до гарантійного та постгарантійного обслуговування.

- фірма «Томас». Першими організували виробництво металопластикових конструкцій, але через 1,5 року, виробництво стає не рентабельним. Недостатньо обучений персонал, застаріле обладнання (об'єми виробництва не окупають витрат на придбання нового) та собівартість готових виробів висока. На согоднішній день ця фірма працює з заводами Донецька, здійснюючи монтаж готових виробів. Профільні системи, які пропонує ця фірма: КВЕ, Rehau, Thyssen, Winbau. Строк виконання замовлення 1,5 - 2 тижня. Періодична рекламна підтримка (радіо, друкарські ЗМІ), гарантійне обслуговування.

- фірма «Вікна Двері». Організована у 2007 році. Пропонують профілі українських виробників (які виготовляють свою продукцію тільки рік) OpenTeck, WDS. Низький рівень інформаційного та гарантійного обслуговування, консультації клієнтів. Термін виготовлення замовлення 1,5 - 2 тижня. З рекламної підтримки тільки зовнішня реклама, розміщена безпосередньо на теріторії офісу фірми. Що стосується менеджерів, то вони володіють низьким рівнем професіоналізму. Потрапити у п'ятірку лідерів на регіональному ринку фірма змогла у більший мірі завдяки ціні, оскільки продукція українських виробників, то й собівартість її нижче, а ніж на імпортовану продукцію. Але як показала практика, покупець звертає увагу не тільки на ціну товару, але й на його якість, виробника й на те, наскільки довго цей профіль продається на світовому ринку.

Інші більш дрібні фірми з сукупним зворотом біля 140 тис. грн. на рік.

Таким чином частка ринку кожної фірми виглядає слідуючим чином:

Фірма «ВІКНА VEKA» - 26,04%

Фірма «Буд Профі» - 20,83%

Фірма «Харцизький віконний завод» - 15,63%

Фірма «Томас» - 15,63%

Фірма «Вікна Двері» - 7,29%

Інші дрібні фірми - 14,58%

Одна з головних різниць між конкурентами - якість монтажу, наявність вибору проіфілів різних виробників, тривалий строк роботи з одним заводом - виробником. Так, незначна частка запропонованних на місцевому ринку турецької проукціі вже майже зжила себе, й не витримуть конкуренціі з причини низької якості при високій собівартості виробів.

Рисунок 1.1 - ПВХ - профілі - лідери з продажу на регіональному ринку

Не менш важливим показником є фурнітура, якою оснащено профіль. Найбільш розповсюдженими системами є: Roto, Winkhaus, Segenia, GU та Aubi.

Рисунок 1.2 - Використання різних систем фурнітури при виробництві вікон

«Харцизький віконний завод» також - як і інші фірми залучають сторонні організаціі для монтажу, що у результаті знижує його якість та позначається на витратах виробництва в бік збільшення.

Номенклатура продукціі «Харцизький віконний завод»: віконні та дверні рами. Має місце різноманітність виготовлення цих виробів в залежності від замовлення конкретного споживача:

- По площіні;

- По кількості ступенів відкривання (1, 2 або 3);

- По кольору профіля (дуб, золотий дуб, ореон, махаон та ін.);

- По конфігураціі (трикутне, арочне);

- По виду скла (просте, тоноване, противдарне та т. п.);

- По іншим параметрам.

Продукція «Харцизький віконний завод» виготовляється з профілю, який пройшов сертифікацію по європейському стандарту, що гарантує якість готових виробів по слідуючим позиціям:

- морозостійкість;

- захист від ультрафіолетового випромінювання;

- не руйнує озонового шару;

- экологичність (100%-ва відсутність концерогенних властивостей).

Ринок збуту готової продукціі є ділові кола та населення м. Тореза з середнім та више середнього рівня доходу, тобто по суті справи це підприємці малого та середнього бізнесу, які використовують нашу продукцію для оформлення офісів, а також хатні господарства здійснюють євроремонт.

Персонал фірми складається з висококваліфікованних спеціалістів та знаходиться у стані комплектаціі. Загальна спланована чисельність працівників - 5 чоловік.

При наявності не менш 3-х великих конкуруючих фірм в данній сфері й з огляду елегантності самої продукціі, коли фактор якості грає для споживача навіть більшу роль, ніж сама ціна, - споживач вітдасть перевагу найбільш якісній, найбільш екологічно беспечній продукціі, а більш приваблива у порівнянні ціна виявиться вирішальним в процесі прийняття рішення.

1.3 Проблеми ціноутворення

Перед усіма комерційними та багатьма некомерційними організаціями в якості однієї з основних стає проблема визначення ціни на свої товари та послуги. В умовах ринку ціноутворення є складним процесом, підлеглий багатьом факторам.

Вибір загального напрямку у ціноутворенні, головних підходів до визначення ціни на нові та вже випускаємі вироби, подання послуг з метою збільшення ринкових позицій підприємства забеспечується на основі маркетингу. Ціни та цінова політика виступають однією з головних складових маркетинга фірми. Ціна знаходиться в тісному з'язку від інших сторін діяльності компаніі, від рівня цін багато залежать досягаємі комерційні результати. Невірна або правильна цінова політика спричиняє багатопланову дію на все функціонування фірми. Суть цілеспрямованої цінової політики полягає у тому, щоб встановити на товари такі ціни, так маніпулювати їми в залежності від ситуаціі на ринку, щоб володіти максимально можливою долею, досягти запланованного об'єму прибутку та успішно вирішити усі стратегічні задачі. В рамках цінової політики приватні рішення (взаємозв'язок цін на товари в межах асортименту, використання знижок, маніпулювання цінами, забезпечення оптимального співвідношення своїх цін та цін конкурентів, формування цін на товари та т.і.) пов'язуються в едину інтегровану систему.

Слід зазначити, що встановлення єдиної ціни для усіх покупців - справа порівняно нова. Історично ціни встановлювали продавці та покупці в ході переговорів один з одним.

Продавці, як правило, заправляли ціну вище тієї, котру планували отримати, а покупці - нище тієї, яку розраховували заплатити. В решті решт, вони сходились на взаємоприємній ціні. Єдині ціни оримували розповсюдження тільки на прикінці дев'ятнадцятого сторіччя завдяки виникнинню великих підприємств роздрібної торгівлі, які пропонували велике різноманіття товарів та володіли цілим штатом наємних робітників.

Ціна завжди була основим фактором, визначаючим вибір покупця. Це до сих пір характерно для бідних країн, серед незаможних груп населення стосовно продуктів типу товарів широкої потреби. Але останнім часом на покупцевому попиті більш енергічно стало відібражатися цінові фактори, зокрема, стимулювання збуту, організація розподілу товарів та послуг для різної клієнтури.

Кожне підприємство підходит до проблеми ціноутворення по - своєму. У дрібних фірмах ціни зазвичай встановлюються головним керівництвом. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керуючі середнього рівня. Але й тут вище керівництво дає загальні установки, формулюють цілі політики цін, затверджує ціни, запропоновані керівниками вищих ешолонів. В таких галузях, де фактори ціноутворення грають вирішальну роль (залізничні дороги, нафтові компаніі та т.і.), фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни, або допомагають це робити іншим підрозділам. На політику цін великий вплив мають керуючи служби збуту, завідуючи виробництвом, керівники служби фінансів, бухгалтера [1].

На рішення керівництва фірми в області впливає багато внутрішніх та зовнішніх факторів. Маркетингові цілі та витрати фірми є лише приблизними орієнтирами для визначення ціни на товари та послуги. Перш ніж встановити кінцеву ціну, фірма враховує також ступінь державного регулювання, рівень та динаміку попиту, характер конкуренціі, необхідності оптових та роздрібних торговців, які продають товар кінцевому споживачу. Незалежно від того, яким чином ведеться формування цін на продукцію, до уваги беруться деякі загальноекономічні крітеріі, визначаючі відхил рівня цін вгору або вниз від споживчьої вартості товару. Крітерії ці розподіляються на внутрішні (залежні від самого виробника, від діяльності його керівництва та колективу), та зовнішні (не залежні від фірми). До внутрішніх крітеріїв можно віднести:

- рекламу (чим вдаліша, оригінальніша реклама, тим ціна товарів виробника вище);

- специфіку виробничьої продукціі (чим вища ступінь її обробки, чим унікальніша якість, тим ціна вища);

- особливості виробичього процесу (продукція дрібносерійного та індивідуального виробництва має більш високу собівартість, товари масового виробництва мають відносно низьки витрати й не на стільки високу ціну);

- ринкову стратегію й тактику виробника (орієнтація на один або декілька ринкових сигментів);

- специфіку життєвого циклу продукціі;

- мобільність виробничього процесу;

- тривалість просування товару по ланцюжку від виробника до споживача;

- організація сервісу при продажу та у наступному періоді;

- об'єм ринку;

- імідж виробника як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

До зовнішніх крітеріїв звичайно відносять слідуюче:

- політична стабільність країни - виробника та держав, де проходить збут продукціі фірми;

- відсутність на вільному ринку будь - яких необхідних ресурсів (виробничих, матеріальних, фінансових);

- характер регулювання економіки державою;

- рівень та динаміка інфляціі;

- об'єм та відмінні риси існуючього та перспективного споживчього попиту;

- наявність та рівень конкуренціі між виробниками однорідної продукціі.

Чього хоче фірма, формуючи свою ціну на конкретний торав та послугу? Найбільш розповсядженими підходами в данній сфері є:

- отримання в повній мірі запланованого прибутку;

- збільшення об'ємів продажу;

- завоювання більш значної долі ринку;

- намагатися здобути більш високий прибуток від реалізаціі конкретного товару;

- послабити конкурентів;

- сформувати певний імідж товару [2].

Перш за все, фірмі потрібно вирішити, яких саме цілей вона намагається досягти за допомогою конкретного товару. Якщо вибір цільового ринку та ринкове позиціонування щільно продумані, тоді підхід до проблеми ціни доволі ясний. Адже стратегія ціноутворення в основному визначається попередньо прийнятими рішеннями відносно позиціонування на ринку.

В той же час фірма може переслідувати й інші цілі. Чим ясніше уявлення про них, тим легше встановити ціну. Прикладами таких часто зустрічаємих на практиці цілей можуть бути: забеспечення життездатності, максималізаціі прибутку, завоювання лідерства по показникам часток ринку або по показниам якості товарів.

Забеспечення життездатності стає основною цілью фірми у тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція або різко міняються потреби клієнтів. Щоб забеспечити роботу піпрємств та збут своїх товарів виробництва змушені встановлювати низькі ціни в надії на благосприятливу відповідну реакцію споживачів. Виживання важніше за прибуток. Багато підприємств намагаються максимілізувати поточний прибуток. Вони призводять оцінку попиту та витрат стосовно різних рівнів цін та обирають таку ціну, яка б забеспечила максимальне надходження поточного прибутку та готівки й максимализувати відшкодування витрат. У всіх подібних випадках поточні фінансові показники важніші довгострокових.

Інші підприємства хочуть бути лідерами по показникам часток ринку. Вони вірять, що компанія, якій належить сама більша частка ринку, буде мати самі низькі витрати та самі високі довгострокові прибутки. Намагаючись досягти лідерства по показникам часток ринку, вони йдуть на максимально можливі зниження ціни. Варіантом цієї мети є прагненя досягти конкретного збільшення частки ринку.

Підприємство може поставити собі за мету досягти, того щоб її товар був найякіснішим з усіх запропонованих на ринку. Зазвичай це потребує встановлення на нього великої ціни, щоб покрити витрати на досягнення високої якості та проведення дорогих НДДКР (науково - дослідних та досвідно - конструкторських робіт). Ціль у данному віпадку полягає у завоюванні лідерства по показникам якості товару.

Попит, як правило, визначає максимальу ціну, яку фірма може заплатити за свій товар. А мінімальна ціна визначається витратами фірми. Компанія намагається назначити на товар таку ціну, щоб вона повністю покривала усі витрати по його виробництву, розподілу та збуту, включаючи справедливу норму прибутку за доданні зусилля та ризик.

На встановленні фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів та їх ринкових реакцій. Фірмі необхідно знати ціни та якість товарів своїх конкурентів. Досягти цього можно слідуючими засобами. Фірма може доручити своїм представникам призвести порівняльні покупки, щоб співвіднести ціни й самі товари між собою. Вона може отримати прейскурант конкурентів, закупити їх обладнання та розібрати його. Вона може також попросити покупців висловитися з приводу того, як вони сприймають ціни та якість товарів конкурентів.

Знаннями про ціни та товари конкурентів може скористатися в якості відправної точки для потреб власної цінової політики. Якщо її товар є аналогом товарам конкурента, вона змушена буде призначити ціну, близьку до ціни конкурента. Якщо товар нищий за якістю, фірма не може запросити за нього ціну таку, як у конкурента. Запросити більше, ніж конкурент, фірма може тоді, коли її товар вищий за якісттю.

Знаючи попит, суму витрат та ціну конкурентів, фірма готова до вибору ціни власного товару. Ціна ця буде десь в проміжку між занадто низькою, не забезпечующій прибутку, та занадто високою, перешкоджаючою формуванню збуту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, максимальна - наявністю будь - яких унікальних достоїнств у товарі фірми [3]. Ціна товарів конкуренів та товаро - заміників дають середній рівень, якого фірмі й слід триматися при призначенні ціни.

Цінову стратегію можно встановити, як найважливішу частку цінової політики, визначаючої порядок реалізаціі методів ціноутворення. Цінова стратегія є процесом, коорденуючим виробничо - збутову діяльність підприємства. Цінова стратегія відображає інтереси підприємства

Стратегія ціноутворення починається з чіткого візначення цілей та закінчується визначенням корегуючього механізму. Важливою умовою є співпадіння рішень приймаємих у цій області з загальною програмою маркетинга фірми.

Розробка цінової стратегіі не є одноразовою справою. На початку випуску нової продукціі цінову стратегію необхідно переглядати, оскільки змінюється загальне середовище конкуренціі, товар проходить крізь різноманітні життеві цикли, конкуренти змінюють ціни та т.і.

Цінова стратегія функціонує погано, якщо:

- ціна змінюється занадто часто;

- цінова політика занадто складно пояснюється споживачам;

- недостатня частка прибутку для учасників каналів збуту;

- рішення про ціни приймається без достатьньої інформаціі про ринок;

- цілі не відповідають цільовому ринку;

- еластичність попиту

- існують серьйозні проблеми з законодавством по цінам.

Існують три основні цілі ціноутворення:

- засновані на збуті;

- засновані на прибутках;

- засновані на існуючьому становищі.

Компанія з цілями, заснованими на збуту, заснованими на високому об'єму реалізаціі або збільшенні своєї частки продаж у порівнянні з конкурентами [4].

Такі цілі можуть обирати по одній з трьох причин:

1) Фірма зацікавленна у насиченні ринку або зрості збуту як важливому кроці на шляху до контролю над ринками та стабільними прибутками.

2) Фірма прагне збільшити об'єм збуту та готова піти на зниження прибутку з одиниці виробу.

3) Вона припускає, що більший об'єм реалізаціі дозволить знизити розмір відносних витрат.

Для збільшення об'єму збуту використовується так звана стратегія проникнення - це низька ціна, призначена для захоплення масового ринку для товара та послуги. Така стратегія приносить суттєві результати, коли споживачі чутливі до ціни, так політика б'є по конкурентам, може існувати економія від маштабів виробництва.

В межах загальної політики ціноутворення рішення приймаються у відповідності з цільовим ринком, образом та структурою маркетигу. Загальна цінова стратегія передбачає зкоординовану сукупність дій, стабільний образ та стратегію, включаючи короткострокові та довгострокові цілі.

Компанія визначає загальну цінову політику, зв'язуючи у інтегровану систему окремих рішень: взаємозв'язок цін на товари у рамках номєнклатури фірми, частоту використання спеціальних знижок та змін цін, співвідношення цін з конкурентами, метод встановлення цін на нові товари.

Цінова політка суттєвим чином залежить від того, на якому типі ринку просувається товар. Можно виділити чьотири типа ринку, в кожному з яких стоять свої проблеми в області ціноутворення [5].

Ринок чистої конкуренціі складатися з багатьох продавців та покупців будь - якого схожого товару. А ні окремий покупець або продавець не має ніякого особливого впливу на рівень поточних ринкових цін товару. Продавець не взмозі запросити ціну вище ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь - яке необхідну їм кількість товару по цій ринковій ціні. Не хочуть продавці встановлювати і ціну нище ринкової, оскільки здатні продати товар за існуючьою ринковою ціною. Продавці на такому ринку не витрачають багато часу на розробку стратегіі маркетинга, оскільки до тих пір, поки ринок стає ринком чистої конкуренціі, роль маркетингових досліджень, заходів по розробці товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту та інших заходів обмежена.

Ринок монополістичної конкуренціі є специфічним, складається з багатьох покупцій та продавців, які укладають угоди не по одній ринковій ціні, а у широкій гамі цін. Наявність великого діапазону цін пояснюється здатності продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Конкретні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оздобленням. Різниця може бути у послугах, які супроводжують товар. Покупці беруть до уваги різницю в пропозиціях та готові платити за товари різні ціни. Щоб вирізнитися чимось, окрім ціни, продавці прагнуть розробити різноманітність пропозицій для окремих споживчих сигментів та широко користуються практикою привласнювати товара марочним назв, рекламою та методами особистих продаж.

В умавах олігополіі на ринку діє невелика кількість продавців, достатньо чутливих до політики ціноутворення та маркетинговим стратегіям один одного. Продавці не можуть суттєво вплинути на рівень цін, а новим притиндентам доволі складно проникнути на цей ринок. Тому у данному випадку конкуренція носить переважно неціновий характер. Нецінва конкуренція заснована на отриманні споживача не за допомогою зниження ціни, а за допомогою інших факторів: покращення якості товарів, реклами, післяпродажного технічного обслуговування та т. п. Кожен олігополіст враховує, що зниження ціни викличе відповідну реакцію інших олігополістів. Тому вирісший в наслідок зниження ціни попит, розподілиться між усіма фірмами, і фірма, яка першою знизила ціну, здобуде лише частку вирісшого попиту. А якщо ця фірма підвищить ціну, інші фірми можуть не наслідувати її, і тому попит на її продукцію скоротиться до значно більш стрімко, а ніж це відбулося на фоні загального підвищення цін.

У випадку чистої олігополіі продавець володіє дуже високою ступінню контролю за ціною. Продавцем може виступити як державна, так і приватна регульована або нерегульована монополія. Державна монополія за допомогою політики цін може переслідувати досягнення різноманітних цілей. Наприклад, встановлення ціни нижче собівартості зробить товар, який має важливе значення для покупців, більш доступним. Для скорочення споживання може встановлюватися дуже велика ціна. Ціна може бути призначена з розрахунку покриття усіх витрат або отримання добрих доходів. У випадку регулюємої монополіі держава дозволяє компаніі встановлювати ціни на продукцію з розрахунку деяких обмежень. Нерегулюєма монополія сама може призначає будь - яку ціну, яку тільки витримає ринок. Однак монополіст далеко не завжди запитує максимальну ціну. У відповідності з законом попиту, якщо ціна зросте, то розмір попиту падає, та, навпаки, при зниженні ціни розмір попиту збільшується. Отже, якщо монополіст є у стані свідомо підвищити ціну, то він не взмозі при цьому встановлювати об'єм попиту. «Чистий» монополіст знає: для того, щоб продати додаткову кількість продукції, необхідно знизити ціну. Таким чином, влада монополіста над ціною не абсолютна. З одного боку, він не бажає залучати конкурентів та намагається швидко проникнути у всю глиб ринку. З іншого - боїться введення державного регулювання [6].

На сьогоднішній день кількість учасників ринку металопластикових вікон збільшується, а, звідси, конкуренція стає більш жорсткою. Ваще за все вижити зовсім невеликим та середнім компаніям, які випускають стандартну продукцію. Ринок України, як і інших країн СНД, для закордонних виробників є одним з найпривабливіших. Але оскільки ввіз готової продукціі на теріторію України супроводжується деякими складностями, популярність набуває інвестування у відкритті виробництв на терріторії держав - імпортерів.

Ціна на умовну одиницю віконних конструкцій не знизилась - це пояснюється постійним збільшенням витрат на їх виробництво. У зв'язку з ростом курсу евро, ті виробники, які закупають комплектуючи у державах Європи, підвищіли ціну на товар на 30%. Подібна тенденція, як пояснюють спеціалісти, викликанна не тільки подорожчанням комплектуючих, але й підвищенням заробітньої платні робітників.

Ціна металопластикових вікон не стоїть на місці. З основних тенденцій першого півріччя відмічають значне подорожчення комплектуючих для виробництва металопластикових вікон у першу чергу метал (біля 50% з початку року), скла (ціна збільшелась на 70%) та профілю (на 3 - 10%). Це призвело до підвищення цін самих вікон на 7 - 15%, оскільки виробники більше не мають достатьньої маржі (різниці між ціною продажу та собівартістю), щоб компенсувати подорожчання за рахунок її зменшення. Збільшення вартості сировинних ресурсів пригальмувало інвестиції у віконний бізнес. Вже у попередньому році в Україні були створенні надлишкові виробничі потужності у віконному бізнесі.

Окрім фінансових можливостей кінцевого споживача, на об'єм продажу віконних виробів впливає сезонність. Основні об'єми торгівлі припадають на період з квітня по жовтень. Пік продажу - у серпні - вересні. Деяке затишшя спостерігається у січні та лютому. Велике значення для активності споживчього попиту, наприклад, ПВХ - вікон має середньосезонна температура (під час теплой зими знижка реалізації продукту може не відчуватися).

Однак вживання сучасних будівельних технологій дозволяє виконати монтажні роботи у меншей залежності від пори року.

Вартість одиниці ПВХ - конструкцій і різних регіонах нашої держави значно відрізняється: різниця цін може досягти 60 - 70%, що пояснюється якістю матеріалів, об'ємами реалізаціі, вартістю аренди та, звісно ж, обранним порігом рентабельності.

Цінова структура ринку металопластикових вікон виглядає наступним чином: найбільш необхідною зараз є продукція середньої вартості, оскільки частка замовника у загальному об'ємі продажу металопластикових вікон складає біля 70%. ПВХ - конструкції у верхньому ціновому сегменті (вікна преміум класу) мають більший попит при будівництві котеджей та елітних домів, обладнанні елітних квартир. Дешеві віконні вироби (з китайських, деяких турецьких та українських профільних систем) використовуються там, де якість та довгострокова функціональність не грають ніякої ролі.